Відродження УАПЦ в Україні 1989-1990 рр.: від "неформального об’єднання" до конфесії національного спрямування

Справжнє релігійне протистояння розгорнулося на Буковині. 11 серпня 1990 р. єпископ РПЦ Антоній «з групою російських та румунських православних священиків організували похід вулицями Чернівців з гаслами «Не віддамо храми Українській АПЦ!». Єпископ Чернівецький і Буковинський Антоній (Москаленко) заявив, що «на буковинській землі не буде ні української мови, ні УАПЦ, і що в разі потреби на територію області будуть введені танки». У відповідь 12 серпня 1990 р. активісти Української республіканської партії (УРП) та інших громадських організацій у різних містах і селах Чернівецької області розпочали пікетування, де, серед іншого, звучали вимоги припинити утиски УАПЦ, а в с. Микитів жителі проголосили, що разом зі священиком переходять до УАПЦ (Свобода u).

Останніми акордами завершення руху на відродження УАПЦ стало прибуття патріарха Мстислава (Скрипника) до України та офіційна реєстрація статуту УАПЦ, що відкривало шлях до юридичного оформлення парафій у масштабах республіки.

Поява патріарха Мстислава в УРСР була однією із найважливіших подій на шляху утвердження УАПЦ. Перешкодою до цього було те, що у реєстрах Міністерства закордонних справ СРСР Мстислав (Скрипник) був позначений як персона «non grata» і в'їзд до УРСР йому протягом багатьох років був заборонений.

Отримавши у червні 1990 р. чергову відмову на в'їзд до СРСР, владика Мстислав вирішив написати листа до М. Горбачова, в якому описав «терпіння, які зазнала ціла його родина від совєтської влади ще в 1937 році» і стверджував, що «відмова йому візи на 93-му році життя в добу перебудови є для нього великим і незрозумілим ударом» (Свобода t). «Не можу зрозуміти, -- писав владика, -- чому саме моя особа досі знаходиться в реєстрі персон «non grata» і чому власне цей реєстр МЗС СРСР ще діє?» (Ярема 2008: 21).

Лист, вірогідно, не справив враження на можновладців, оскільки 29 серпня перед будинком Ради Міністрів УРСР розпочалося тривале ланцюгове голодування, яке організувало Всеукраїнське Православне Братство Ап. Андрія Первозванного «у зв'язку з тим, що вимоги віруючих УАПЦеркви далі ігноруються рядом державних установ і продовжують порушуватись права віруючих».

Одночасно учасники голодування вимагали «надання візи на в'їзд в Україну Святішому Мстиславу, Патріархові Київському і всієї України, повної реабілітації Української Автокефальної Православної Церкви та її реєстрації, передачі київського собору св. Софії, митрополичих палат, собору св. Ап. Андрія Первозванного, Печерської Лаври та інших святинь». Голодування мало продовжуватися допоки уряд не задовольнить вимоги протестувальників (Свобода v) і не перешкоджатиме приїздові до Києва із США Патріарха Київського і всієї України владики Мстислава (Свобода w).

На початку жовтня намітився перелом у ставленні радянської влади до УАПЦ. 2 жовтня 1990 р. Радою у справах релігій при Раді Міністрів України було зареєстровано Статут УАПЦ, що легалізувало конфесію та завершило її юридичне оформлення та право набуття майнових прав. Одночасно з легалізацією, під тиском громадськості (голодування, пікети, мітинги та петиції), народних депутатів ВРУ від демократичного блоку та громадських організацій: Руху, Товариства імені Т. Шевченка «Просвіта» й інших, було надано дозвіл патріарху Мстиславу на відвідини України.

20 жовтня 1990 р. (у літературі помилково вказується дата 19 жовтня, що не підтверджується джерелами) першоієрарх УАПЦ прибув до Москви, де його зустріли народні депутати Юрій Сорочик і Лесь Танюк, члени московських організацій, НРУ та УРП. Того ж дня він вилетів до Києва, де його зустріли ієрархи УАПЦ, віряни та народні депутати ВРУ Левко Лук'яненко, Степан Хмара, Олесь Шевченко, Микола Поровський, Олександр Гудима й інші. 21 жовтня у соборі св. Апостола Андрія Первозванного відбулася перша в історії УАПЦ патріарша літургія (Свобода х; Свобода y).

На приїзд патріарха негативно відгукнулася компартійна преса. 4 листопада 1990 р. у газеті «Радянська Україна» було опубліковано вкрай критичну статтю «Кар'єра петлюрівського ад'ютанта», де у найкращих традиціях радянського агітпропу у невигідному світлі характеризувалася особа Мстислава та звучали усі можливі обвинувачення, у тому числі і в «боротьбі за автокефалію українського православ'я» (Андрієвський & Троїцький 1990: 4). Дана стаття яскраво показувала компартійне ставлення до УАПЦ й особи патріарха Мстислава.

23 жовтня патріарх зустрівся з Головою Верховної Ради України Леонідом Кравчуком, яку газета «Свобода» назвала «зустріччю, що знаменує собою закінчення офіційного конфлікту між владою та УАПЦ, що існував від 1929 року». Піднявши тему міжконфесійних відносин у трикутнику УАПЦ-УГКЦ-РПЦ, патріарх Мстислав негативно відгукнувся про намір патріарха РПЦ Алексія ІІ відправити службу у соборі св. Софії: «Цей храм є скарбом українського народу і не може бути предметом торгу», адже «УАПЦ не зазіхає на святині РПЦ і очікує аналогічного становища з боку ієрархів РПЦ». Натомість Л. Кравчук відмовився коментувати ситуацію, що склалася (Свобода z).

Протягом місяця патріарх Мстислав відвідав різні місцевості, провів Собор єпископів УАПЦ, взяв участь у Другому з'їзді Руху 25-28 жовтня 1990 р.. 18 листопада 1990 р., в неділю, у соборі Святої Софії в Києві на Святій літургії відбулася інтронізація патріарха, що й завершило перший (доінституційний) етап «третього відродження УАПЦ».

Успішні поїздки регіонами України Мстислава підштовхнули керівництво РПЦ до більш рішучих кроків. Серед них: скасовано назву «Український Екзархат», а натомість грамотою від 27 жовтня 1990 р. було надано «самостійний і незалежний» статус «Українській Православній Церкві». У посланні єпископату УПЦ від 29 жовтня 1990 р.

УПЦ прямо протиставлялася УАПЦ, вірні якої, нібито «об'єднавшись із греко-католиками східного обряду, за підтримки сил екстремістського характеру, не тільки розривають хітон Єдиної, Святої Соборної й Апостольської Церкви, але сіють ворожнечу й братоненависництво серед українського народу».

Духовенство Московського патріархату РПЦ закликало вірних УАПЦ та УГКЦ повернутися до УПЦ, адже «яка може бути святість там, де немає благодаті Божої, а тільки одна назва. Так звана «Українська автокефальна православна церква» виникла не на канонічній основі, а на розколі й у зв'язку з політичною ситуацією на Україні» (цит. за: Ігор (Ісіченко) 2010). Міжконфесійне протистояння розгорталося з новою силою, що у подальшому відзначилося на всій новітній історії православ'я незалежної України.

Підводячи підсумок даному етапу відродження Української автокефальної православної церкви необхідно відзначити низку цікавих моментів, які характеризують період 1989-90 рр.

По-перше, ключову роль у відродженні УАПЦ відіграли національно- орієнтовані демократичні сили, які формувалися у свого роду «неформальні організації» на кшталт Українського культурологічного клубу чи Комітету з відродження УАПЦ. На місцях створювалися або ж регіональні комітети (яскравим прикладом чого є Дніпропетровськ, Кривій Ріг, Слов'янськ), або ж ініціативні групи із числа членів «Просвіти», Української Гельсінської групи тощо. У подальшому саме представники національно-демократичного, які прагнули суверенітету та незалежності України, були у перших рядах поборників автокефалії православ'я в Україні.

Активна участь у процесі відродження УАПЦ депутатів ВРУ, гасла, що супроводжували маніфестацію прихильників УАПЦ («Немає Церкви -- немає Нації, немає Церкви -- немає Держави») свідчили, що церковна ситуація в українському православ'ї набула виразного політичного забарвлення та стала чинником не стільки релігійного, скільки політичного життя.

По-друге, духовенство РПЦ не мало намірів створювати самостійної та незалежної церкви. У його рядах були одиниці поборників УАПЦ, оскільки вишколена адміністративна дисципліна та жорсткий контроль КДБ призвели до майже повного знищення національно-орієнтованого духовенства, яке у просуванні по своїй кар'єрній драбині контролювалося сателітом КДБ -- Радою у справах релігій при Раді Міністрів УРСР.

Вищезазначене пояснює той факт, що центр відродження УАПЦ переноситься на територію Західної України (на відміну від 1920-х чи 1940-х років, коли саме Центральна Україна виступала центром становлення автокефалії). Додатковим, і найголовнішим, виступає фактор відродження УГКЦ, що сприяло прагненню православного духовенства західноукраїнського регіону, яке не бажало переходу до греко-католицького обряду, зберегти свої парафії та паству. Тут ми можемо погодитися з думкою архієпископа Ігоря (Ісіченка), який зазначав, що «частина священників і мирян РПЦ в Галичині намагалася захистити власну релігійну традицію, яка була вже значною мірою здеформована російською. І вони прагнули лише змінити свою юрисдикцію: прийняти омофор або Вселенського патріарха, або ж патріарха Мстислава... [Тому] Перший Помісний Собор УАПЦ був майже виключно галицьким...» (цит. за: Хомчук 2002: 563). Саме це пояснює перенесення осередку відродження УАПЦ з Наддніпрянщини до Галичини.

По-третє, партійна номенклатура повсюдно протидіяла відродженню УАПЦ, оскільки вбачала у цьому процесі винятково політичний контекст, тобто прагнення «політичними екстремістами» та «прозахідними силами» використати релігійний фактор у розвалі СРСР та набутті незалежності УРСР.

Bibliography

1. ГДА СБУа. Галузевий держархів Служби безпеки України (ГДА СБУ). Ф. 16. Оп. 1. Спр. 1273. ГДА СБУЬ. Ф. 16. Оп. 1. Спр. 1274.

2. ГДА СБУс. Ф. 16. Оп. 1. Спр. 1284.

3. Православний вісник. (1990). № 2.

4. Свобода а: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 25 лютого (Ч. 36).

5. Свобода b: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 6 липня (Ч. 125).

6. Свобода с: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 22 липня (Ч. 137).

7. Свобода d: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 26 серпня (Ч. 162).

8. Свобода е: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 31 серпня (Ч. 165).

9. Свобода f: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 19 вересня (Ч. 177).

10. Свобода g: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 14 жовтня (Ч. 195).

11. Свобода h: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 21 жовтня (Ч. 200).

12. Свобода і: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 27 жовтня (Ч. 204).

13. Свобода j: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 17 листопада (Ч. 218).

14. Свобода k: український щоденник (Нью-Йорк). (1989). 13 грудня (Ч. 235).

15. Свобода І: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 6 січня (Ч. 4)

16. Свобода m: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 1 лютого (Ч. 20).

17. Свобода n: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 28 лютого (Ч. 38)

18. Свобода o: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 2 березня (Ч. 40).

19. Свобода р: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 3 травня (Ч. 83).

20. Свобода q: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 18 травня (Ч. 94).

21. Свобода r: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 23 травня (Ч. 97).

22. Свобода s: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 30 травня (Ч. 101).

23. Свобода t: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 7 червня (Ч. 107).

24. Свобода u: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 16 серпня (Ч. 156).

25. Свобода v: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 7 вересня (Ч. 171).

26. Свобода w: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 15 вересня (Ч. 177).

27. Свобода х: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 23 жовтня (Ч. 203)

28. Свобода y: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 25 жовтня (Ч. 205).

29. Свобода z: український щоденник (Нью-Йорк). (1990). 26 жовтня (Ч. 206).

30. Українське слово (Париж). (1989). 3 вересня.

31. Український голос (Вінніпег). (1990). 8 січня.

32. ЦДАГО України а. Центральний держархів громадських об'єднань України (далі - ЦДАГО України). Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2658.

33. ЦДАГО України b. Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2659.

34. ЦДАГО України с. Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2771.

35. ЦДАГО України d. Ф. 1. Оп. 32. Спр. 2922.

36. ЦДАГО України е. Ф. 270. Оп. 1. Спр. 81.

37. Andriyevs"kyj, V. & Troyic"kyj, V. (1990). Kar'yera petlyurivs"koho ad'yutanta [from Ukr.: Career of Petliura's Adjutant]. Radyans'ka Ukrayina. 4 lystopada, 4.

38. Arhierejskij Sobor Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi 30-31 janvarja 1990 goda. Moskva [from Rus.: Bishops' Council of the Russian Orthodox Church on January 30-31, 1990. Moscow]. (1990). Zhurnal Moskovskoj patriarhii, 5, 4-12.

39. Bazhan, Oleh. (2010). KDB URSR ta neformal"ni ob'yednannya v period «Horbachovs"koyi perebudovy» [from Ukr.: KGB of the UkrSSR and informal associations in the period of Gorbachev's perestroika]. Naukovi zapysky NaUKMA, 104: Istorychni nauky, 68-77.

40. Bondarenko, Viktor. (1990). Ukrayins"ka avtokefal'na pravoslavna cerkva: proces stanovlennya [from Ukr.: Ukrainian Autocephalous Orthodox Church: The Formation Process]. Lyudyna i svit, 8, 15-18, 50.

41. Byelikova, Natalya. (2001). Relihijni konfesiyi Ukrayiny (kinec" 80-x - 90-i roky XX stolittya) [from Ukr.: Religious denominations of Ukraine (late 80's - 90 years of XX century)]. (Candidate's thesis), Donec"k.

42. Cap, Mykolaj. (2013). Mytropolyt loan (Bodnarchuk) i tretye vidrodzhennya UAPC ta proholoshennya Kyyivs"koho Patriarkhatu [from Ukr.: Metropolitan John (Bodnarchuk) and the third revival of the UAOC and the proclamation of the Kyiv Patriarchate]. Volyns'kyj Blahovisnyk, 1, 221-232.

43. Chemerys, Valentyn. (1998). Holhofa ukrayins"koho pravoslav'ya: roman-ese [from Ukr.: Calvary of Ukrainian Orthodoxy: A Novel-Essay]. Kyyiv: Polihraf.

44. Chepurnyj, Vasyl". (1995). Ternysta doroha do ridnoho khramu (z istoriyi vidrodzhennya nezalezhnoyi Ukrayins"koyi Pravoslavnoyi Cerkvy na Chernihivshhyni) [from Ukr.: The Thorny Road to the Native Temple (from the History of the Revival of the Independent Ukrainian Orthodox Church in Chernihiv)]. Siveryans'kyj litopys, 5, 69-74.

45. Drabinko, Aleksandr. (2002). Pravoslavie v posttotalit. Ukraine (vehi istorii) [from Rus.: Orthodoxy in post- totalitarian Ukraine (milestones of history)]. Kiev.

46. Dymytrov, Mykhajlo. & Shostak, Andrij. (2017). Polikonfesijna Mykolayivshhyna: stan ta rozvytok relihijnykh orhanizacij u 1991-2016 rr. [from Ukr.: Polyconfessional of Mykolaiv Region: Status and Development of Religious Organizations in 1991-2016]. Mykolayiv: Ilion.

47. Filaret (Denysenko), (1990). Dopovid" Patriarshoho misceblyustytelya Vysokopreosvyashhennoho Filareta, mytropolyta Kyyivs"koho i Halyc"koho, Ekzarkha vsiyeyi Ukrayiny, na Pomisnomu Sobori 7 chervnya 1990 roku [from Ukr.: Report of the Patriarchal Localizer of the Most Eminent Filaret, Metropolitan of Kyiv and Halych, Exarch of All Ukraine, at the Local Council on June 7, 1990]. Pravoslavnyj visnyk, 9, 15-16.

48. Khomchuk, Oksana. (2002). Cerkva poza cerkovnoyu ohorozheyu. Rozkoly i rujnaciya Ukrayins"koyi Pravoslavnoyi Cerkvy v poshukakh «konstantynopil"s"koho vyznannya» [from Ukr.: Church outside the church fence. The schisms and destruction of the Ukrainian Orthodox Church in search of «Constantinople recognition»]. SShA, Chikaho, Illinojs.

49. Hajdayenko, Ihor. (2014). Ukrayins"kyj kul"turolohichnyj klub yak odyn iz skladovykh molodizhnoho rukhu v Ukrayini v druhij polovyni 80-kh rokiv XX st. [from Ukr.: Ukrainian Cultural Club as one of the components of the youth movement in Ukraine in the second half of the 1980s]. Humanitarnyj visnyk, 35, 249-256.

50. Ihor (Isichenko). (2003). Istoriya Khrystovoyi Cerkvy v Ukrayini [from Ukr.: History of Christ Church in Ukraine]. Kharkiv: Akta.

51. Ihor (Isichenko). (2010). Avtokefal'na cerkva na mezhi tysyacholit" [from Ukr.: Millennium Autocephalous

52. Church] (2010.06.06), https://www.religion.in.ua/main/history/4812-avtokefalna-cerkva-na-mezhi- tisyacholit.html (accessed 11 September 2019)

53. Ishhuk, O.V. (2013). Zasoby ta naslidky protydiyi avtokefal"nym zmahannyam v Ukrayini z boku Moskovs"koho Patriarkhatu (1990-1992 rr.) [from Ukr.: Means and consequences of counteraction to autocephalous competitions in Ukraine by the Moscow Patriarchate (1990-1992)]. Naukovi zapysky Nacional"noho universytetu «Ostroz'ka akademiya». Istorychne relihiyeznavstvo, 8, 101-114.

54. Ishhuk, O.V. (2015). Rol" politychnoyi ta dukhovnoyi elity u vidrodzhenni ukrayins"koho avtokefal"noho rukhu [from Ukr.: The role of the political and spiritual elite in the revival of the Ukrainian autocephalous movement]. Naukovi zapysky Nacional"noho universytetu «Ostroz'ka akademiya». Istorychne relihiyeznavstvo, 12, 78-87.

55. Istoriya pravoslavnoyi cerkvy v Ukrayini [from Ukr.: The History of the Orthodox Church in Ukraine]. (1997). Kyyiv: Chetverta khvylya.

56. Iz istoriyi UAPC: L"vivs"ka yeparkhiya PCU [from Ukr.: From the history of the UAOC: Lviv Diocese of the Ukrainian Orthodox Church]. Official site, https://uaoc.lviv.ua/jeparkhija/iz-istoriji-uapc/ (accessed 11 September 2019).

57. Kanonichne zhyttya Ukrayins"koyi Avtokefal"noyi Pravoslavnoyi Cerkvy v Ukrayini protyahom 1989-1999 rr. i shlyakh joho vypravlennya [from Ukr.: The canonical life of the Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in Ukraine during 1989-1999 and the way to correct it]. (2000). Diyannya Chetvertoho Pomisnoho Soboru UAPC 14-15 veresnya 2000 roku, https://risu.org.ua/ ua/index/resourses/church_doc/uaoc_doc/34062/ (accessed 1 September 2019)

58. Kipiani, Vakhtanh. (2009). Sverstyuk Ye.: «Nasha vira - pravoslav'ya» [from Ukr.: Sverstyuk Ye.: Our Faith is Orthodoxy]. Ukrayins'kyjzhurnal, 4, 23-24.

59. Kushnir, H.O. (2015). Hazeta Yevhena Sverstyuka «Nasha vira» yak fenomen ukrayins"koyi relihijnoyi zhurnalistyky [from Ukr.: Yevgeny Sverstiuk's newspaper Our Faith as a Phenomenon of Ukrainian Religious Journalism]. Visnyk Kharkivs'koho nacional"noho universytetu imeni V.N. Karazina. Seriya «Social"ni komunikaciyi», 7-8, 10-17.

60. Muravs"kyj, Oleh. (2008). Ukrayins"ka avtokefal"na pravoslavna cerkva v zakhidnykh oblastyakh URSR na zlami 80-90-x rr. XX st. [from Ukr.: Ukrainian Autocephalous Orthodox Church in the Western Regions of the USSR at the Fracture of the 1980s and 1990s]. Problemy humanitarnykh nauk, 22: Istoriya, 163-172.

61. Muzychenko, Ya. (2010). Avtokefaliya Kyyeva [from Ukr.: The autocephaly of Kiev]. Ukrayina moloda, 5 chervnya, https://umoloda.kyiv.ua/number/1668/163/58868/ (accessed 20 September 2019)

62. Obrashhenija arhiereev Ukrainskogo Jekzarhata k duhovenstvu, monashestvujushhim i vsem verujushhim Ukrainskogo Jekzarhata [from Rus.: Appeals of the bishops of the Ukrainian Exarchate to the clergy, monks and all believers of the Ukrainian Exarchate]. (1990). Zhurnal Moskovskoj patriarhii, 3, 8.

63. Opredelenija Svjashhennogo Sinoda [from Rus.: Definitions of the Holy Synod]. (1990). [1989.11.14: lishit' episkopa Ioanna (Bodnarchuka), b. Zhitomirskogo, svjashhennogo sana i monashestva [from Rus.: 1989.11.14: Deprive Bishop John (Bodnarchuk), ex-bishop of Zhytomyr, the holy dignity and monasticism]]. Zhurnal Moskovskoj patriarhii, 2, 5.

64. Osoka, Natalya. (1990a). Ekzarkhat RPC zamaskuvavsya pid UPC [from Ukr.: The exarchate of the ROC was disguised as a UOC]. Svoboda: ukrayins"kyj shhodennyk (N"yu-Jork), 21 lyutoho (Ch. 33).

65. Osoka, Natalya. (1990b). Pro vidrodzhennya UAPC i rozkol RPC [from Ukr.: On the revival of the UAOC and the split of the ROC]. Svoboda: ukrayins'kyj shhodennyk (N"yu-Jork), 11 lypnya (Ch. 130).

66. Petrushko, Vladislav. (1998). Avtokefalistskie raskoly na Ukraine v postsovetskij period. 1989-1997 [from Rus.: Autocephalous schisms in Ukraine in the post-Soviet period. 1989-1997]. Moskva: Pravoslavnyj Svjato-Tihonovskij bogoslovskij institut.

67. Provisnyky svobody, derzhavnosti i demokratiyi: dokumenty i materialy. Do 20-yi richnyci stvorennya Narodnoho Rukhu Ukrayiny [from Ukr.: Heralds of Freedom, Statehood and Democracy: Documents and Materials. To the 20th anniversary of creation of the People's Movement of Ukraine]. (2009). Kyyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny.

68. Prelovs"ka, Iryna. (Ed.). (2007). Vseukrayins"kyj Pravoslavnyj Cerkovnyj Sobor UAPC 5-6 chervnya 1990 r. Dokumenty i materialy [from Ukr.: All-Ukrainian Orthodox Church Church of the UAOC, June 5-6, 1990 Documents and materials]. Apolohet. Bohoslovs'kyj zbirnyk L"vivs"koyi Dukhovnoyi Akademiyi UPC-KP, 1-2 (12-13), 1-125.

69. Prokopchuk, Lyubov. (2005). Transformacijni procesy v pravoslavnykh konfesiyakh Ukrayiny v 90-ti roky XXst. [from Ukr.: Transformational Processes in the Orthodox Denominations of Ukraine in the 1990s]: (Candidate's thesis), Kyyiv.

70. Relihijnyj chynnyk u procesax naciye- ta derzhavotvorennya: dosvid suchasnoyi Ukrayiny [from Ukr.: Religious Factor in National and State-Building Processes: The Experience of Modern Ukraine]. (2012). Kyyiv: Instytut politychnykh i etnonacional'nykh doslidzhen" im. I.F. Kurasa NAN Ukrayiny.

71. Roshhyna, L.O. & Tyul"chenko, I.K. (2014). Stan ukrayins"koho pravoslav'ya v pershe desyatylittya nezalezhnosti Ukrayiny [from Ukr.: The status of Ukrainian Orthodoxy in the first decade of Ukraine's independence]. Naukovipraci istorychnoho fakul'tetu ZNU, XXXVIII, 255-259.

72. Rublyuk, Oksana. (1996). Demokratychni procesy i relihijno-nacional"ne vidrodzhennya v Ukrayini [from Ukr.: Democratic Processes and Religious-National Revival in Ukraine]: (Extended abstract of Candidate's thesis), Kyyiv.

73. Shlyakh do nezalezhnosti:suspil"ni nastroyi v Ukrayini kin. 80-x rr. XXst. Dokumenty i materialy [from Ukr.: The Road to Independence: Public Sentiment in Ukraine. 80's of the twentieth century. Documents and materials]. (2011). Kyyiv: Instytut istoriyi Ukrayiny NAN Ukrayiny.

74. Sirka, J. (1989). «Nasha Vira» [from Ukr.: «Our Faith»]. Svoboda: ukrayins'kyj shhodennyk (N"yu-Jork). 24 zhovtnya (Ch. 201).

75. Voronyn, Oleksander (1992). Istorychnyj shlyakh UAPC [from Ukr.: The UAOC's historical path]. Kensinhton: Vyd-vo «Voskresinnya».

76. Yarema, Rostislav. (2007). Cerkovnye raskoly v Ukraine [from Rus.: Church schisms in Ukraine]. Kiev: Izd-vo «Ukrainskij klub».

77. Yarema, Rostyslav. (2008). Rozkol"nyc"ki rukhy v ukrayins'komu pravoslav'yi u XX-XXI stolittyakh [from Ukr.: Divisive movements in Ukrainian Orthodoxy in the XX-XXI centuries]. Kyyiv.

78. Yelens"kyj, Viktor. (2013). Velyke povernennya: relihiya u hlobal"nij polityci ta mizhnarodnykh vidnosynakh kincya XX - pochatku XXI stolittya [from Ukr.: The Great Return: Religion in Global Politics and International Relations of the late XX - early XXI centuries]. L"viv: Vyd-vo UKU.

79. Zherdyeva, I.V. (2014). Suchasna pravoslavna periodyka Ukrayiny u konteksti derzhavno-konfesijnykh vidnosyn [from Ukr.: Modern Orthodox periodicals of Ukraine in the context of state-confessional relations]. Visnyk Cherkas'koho universytetu, 19 (312), 138-144.

80. Zhylyuk, S.I. & Panina, L.A. (2010). Osoblyvosti ukrayins"koho nacional"no-vyzvol"noho cerkovnoho rukhu na Zhytomyrshhyni (1990-1992 rr.) [from Ukr.: Features of Ukrainian National Liberation Church Movement in Zhytomyr Region (1990-1992)]. Naukovi zapysky Nacional"noho universytetu «Ostroz'ka akademiya». Istorychne relihiyeznavstvo, 2, 43-53.

81. Zdioruk, S.I. (2005). SuspiTno-relihijni vidnosyny: vyklyky Ukrayini XXI stolittya [from Ukr.: Socio-religious Relations: Challenges to Ukraine in the 21st Century]. Kyyiv: Znannya Ukrayiny.

Размещено на Allbest.ru