Політичні партії та селянство в українських ґуберніях Російської імперії наприкінці XIX - на початку XX ст.: соціоментальні й інституційні чинники взаємодії

1905. - 21 декабря (3 января 1906). - №308. - С.3.. Правоконсервативну позицію займало Катеринославське земство, де губернську управу очолював майбутній лідер октябристів М.Родзянко Земское самоуправление в России, 1864-1918. - Кн.2. - С.26..

У земських установах точилася боротьба між опозиційними та консервативними силами, на яку впливали загальна соціально-політична ситуація в імперії й регіоні, співвідношення сил між різними групами діячів (гласними та службовцями земств) у конкретний період, вплив органів виконавчої влади, у тому числі гоніння Давление на земских служащих // Киевские отклики. - 1905. - 6 (19) декабря. - №326. - С.3; Земці // Рада. -

1906. - 3 листопада. - №43. - С.2; Наш край. Лохвица // Киевские отклики. - 1905. - 11 (24) декабря. - №331. - С.3. Подекуди (Козелецький повіт на Чернігівщині) земські збори прагнули обмежити політичну активність земських службовців. Вони ухвалювали рішення про встановлення спостереження за ними та у випадку виявлення «політичної неблагонадійності» пропонували негайно звільняти останніх (див.: ЦДІАК України. - Ф.1439. - Оп.1. - Спр.578. - Арк.241-241 зв.; Ф.320. - Оп.1. - Спр.781. - Арк.215-216)..

Розгортання селянського руху, особливо непоодинокі факти аграрного терору, спонукало опозиційних земців до пошуку шляхів порозуміння з селянством та якнайшвидшого розв'язання земельного питання. Проте консервативна частина, насамперед гласні з числа дворян-землевласників, виступала за вжиття адміністративних заходів для заспокоєння сільського населення.

У період революції 1905-1907 рр. земства разом із містами стали центрами рекрутування членів Конституційно-демократичної партії (Партія народної свободи, КДП), октябристів, Союзу мирного оновлення та інших ліберальних організацій. Українська демократично-радикальна партія (УДРП) користувалася популярністю на Полтавщині й Чернігівщині Стрілець В.В. Українська радикально-демократична партія... - С.37.. Для прикладу, на рубежі 1905-1906 рр., у період виборів до Державної думи, саме у земських ґуберніях Російської імперії, зокрема й українських, найактивніше створювалися осередки ліберальної КДП Соловьёв К.А. Кружок «Беседа»: в поисках новой политической реальности, 1899-1905. - Москва, 2009. - 288 с.; Шелохаев В.В. Кадеты - главная партия либеральной буржуазии в борьбе с революцией 1905-1907 гг. - Москва, 1983. - С.60-61..

Проте ліберали мали дуже слабкий вплив в українському селі: кількість і чисельність їхніх структур була мізерною (найвпливовіші кадети створили не більше десяти сільських і містечкових організацій), а помірковані аграрні програми й агітаційні заклики не знаходили широкого відгуку серед селян ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО, 1906 г. / І отд. - Оп.234. - Д.5. - Ч.51. - Л.14, 15-16 об., 18-19 об.; 1906 г. / І отд. - Оп.235. - Д.725. - Ч.15. - Л.2; ЦДІАК України. - Ф.274. - Оп.1. - Спр.1986. - Арк.90-91; Загальні збори партії «Народньої свободи» // Громадська думка. - 1906. - 9 березіля. - №55. - С.3; Из жизни политических партий: Собрание Конституционно-демократической партии // Киевские отклики. - 1906. - 1 (14) января. - №1. - С.3; Частное совещание членов Конституционно-демократической партии в Москве // Полтавщина. - 1905. - 25 ноября (8 декабря). - №290. - С.2-3; Хроника // Там же. - 1905. - 21 декабря (3 января 1906). - №308. - С.3; Черменский Е.Д. Буржуазия и царизм в первой русской революции. - 2-е изд., перераб. и доп. - Москва, 1970. - С.163-165; Шелохаев В.В. Кадеты - главная партия либеральной буржуазии... - С.299, 301, 304, 308..

Суттєво покращилися шанси КДП на виборах до Державної думи завдяки блокуванню з ідейно близькими УДРП, Союзом для досягнення повноправ'я єврейського народу, Єврейською безпартійною спілкою, Польською конституційно-демократичною та Польською народовою партіями Колесник В.Ф., Могильний Л.П. Українські ліберально-демократичні партії в Російській імперії... - С.160-162; Магась В. «Бути справжнім громадянином....... - С.171-175; Громадська думка. - 1906. - 12 березіля. - №58. - С.1.. Завдяки цьому й успішній виборчій кампанії до І Державної думи в українських губерніях кадети отримали 37 депутатських мандатів (більшість представляли ліберальне дворянство) Циганюк М.А. Соціально-політична боротьба в Україні під час виборів і діяльності І Державної думи: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Кам'янець-Подільський, 2017. - С.13..

Однак попри важливу багатопланову діяльність, зокрема аґітаційно-пропаґандистську, лібералів, земських службовців ЦДІАК України. - Ф.313. - Оп.2. - Спр.1185; Ф.313. - Оп.2. - Спр.1442. - Арк.263-263 зв., 382; Ф.313. - Оп.2. - Спр.1501. - Арк.1-1 зв.; Ф.320. - Оп.1. - Спр.455. - Арк.26-26 зв.; Спр.498; Ф.323. - Оп.1. - Спр.49. - Арк.2-2 зв., 25-25 зв.; Ф.325. - Оп.1. - Спр.163. - Арк.382-382 зв., 290 зв.; Ф.318. - Оп.1. - Спр.946; Ф.336. - Оп.1. - Спр.1384; Спр.1834. - Арк.2-2 зв., 57-57 зв.; Спр.2146. - Арк.64-70 зв.; Ф.348. - Оп.1. - Спр.492. - Арк.2-3 зв., 90; Ф.385. - Оп.1. - Спр.1965. - Арк.145-145 зв., 148; Ф.1439. - Оп.1. - Спр.323. - Арк.98-98 зв., у середовищі українського селянства побутували певні перестороги щодо земських установ та ліберальних політичних партій Федьков О.М. Політичні партії і селянство в 1905-1907 рр. - С.108-109, 135-136.. Така ситуація пояснюється упередженим ставленням сільських трудівників до «панів»: вони не завжди розуміли значення тих покращень, що їм пропонувалися, і тому сприймали їх як ініціативи «начальства» ПрисяжнюкЮ. Українське селянство Наддніпрянської України... - С.356, 360-361..

Певна легітимація Державної думи в очах селян зумовлювалася, на наш погляд, двома головними чинниками.

По-перше, вона скликалася указом Миколи ІІ, а імператорська влада, попри об'єктивні та суб'єктивні (зокрема й завдяки критиці з боку політичних партій) чинники, які призводили до її десакралізації, залишалася в очах селянства джерелом добра, суспільно-політичної стабільності, добробуту Там само. - С.337-338; ЦДІАК України. - Ф.442. - Оп.704. - Спр.349. - Арк.20..

Згідно з просякнутим патерналізмом архаїчним світоглядом селян, «цар-батечко» турбується про їхнє благо Лозовий В. Аграрна революція в Наддніпрянській Україні... - С.72.. Тож скликання Державної думи вони розглядали «як милість, даровану государем народові» ЦДІАК України. - Ф.442. - Оп.704. - Спр.349. - Арк.22., що надавало представницькому органу додаткової ваги. Цей образ самодержця всіляко підтримувала влада Там само. - Спр.285. - Арк.158..

По-друге, революційний шлях здобуття «волі та землі», на який націлювали хліборобів соціалістичні партії в 1905 р., виявився недієвим і в усіх випадках завершився придушенням розрізнених селянських виступів. Тому селяни повірили в Державну думу й можливість легального розв'язання за її допомогою аграрного питання на свою користь Там само. - Спр.349. - Арк.20 зв., 24 зв., 25, 26., а наявність у представницькому органі їхніх посланців служила для цього додатковим аргументом У Думах першого та другого скликань було по 57 делеґатів-селян із 102, що складало близько 56% депутатів від України. Селяни Поділля проявили станову солідарність, обравши 13 своїх представників, один з яких, І.Заболотний, закінчив юридичний факультет київського Університету св. Володимира. Після зміни виборчого законодавства 3 червня 1907 р. чисельність селян зменшилася до 20 та 18 (у ІІІ і IV Держдумах відповідно) і їх питома вага не перевищувала 20% депутатів від українських земель (див.: Глушковецький А. Демократія в провінції: вибори та діяльність депутатів Подільської губернії у Державних думах Російської імперії. - Кам'янець-Подільський, 2010. - С.135; Милько В. Українське представництво в Державній думі. - С.58-62; ЦДІАК України. - Ф.442. - Оп.704. - Спр.349. - Арк.23, 25; Спр.285. - Арк.110).. Українська газета «Рада», публікуючи дописи з місць, повідомляла: «На селі тільки і балачки про Думу. Як Бога чекають селяни її постанов про землю» Дописи. Балтський повіт // Рада. - 1907. - 10 квітня. - №84. - С.4.. Чиновники різного рівня підтверджували цю інформацію, відзначаючи, що хлібороби очікували «сприятливого для себе розв'язання земельного питання лише Державною думою», а про всі інші її заходи говорили, що це - «панські справи» ЦДІАК України. - Ф.274. - Оп.1. - Спр.2031. - Арк.11, 149..

Наявність кадетської більшості в I та II Думах, попри несприйняття її самодержавством, не передбачала «справедливого» (згідно з уявленнями селян) вирішення аграрного питання. Проте вони не втрачали надії: на адресу думських депутатів, зокрема представників селянства, від імені сільських громад надсилалися «присуди», «накази», привітання, в яких чільне місце займали вимоги «землі та волі» Там само. - Ф.442. - Оп.857. - Спр.38. - Арк.53, 62, 80-81; Ф.707. - Оп.229. - Спр.98. - Арк.67, 69 зв.. Усього від жителів українських губерній до І Державної думи скеровано щонайменше 264 накази Топка Р.В. Формування суспільно-політичних ідеалів українського селянства за наказами та ухвалами до І Державної думи: джерелознавчо-методологічний аспект: Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 2002. - С.12..

У багатьох випадках ініціатива таких акцій виходила від представників політичних організацій, і таємна поліція виявляла в них літературу ліберальної КДП, соціалістичних РСДРП, ПСР, а також безпартійного Всеросійського селянського союзу Там само; ЦДІАК України. - Ф.274. - Оп.1. - Спр.2031. - Арк.3; Ф.442. - Оп.857. - Спр.38. - Арк.34-34 зв., 45-46; ГАРФ. - Ф.102 ДП ОО, 1907 г. - Оп.237. - Д.11. - Ч.21. - Л.10.. Водночас аналіз джерел засвідчує, що селянство, за винятком нечисельних активістів і симпатиків партій, загалом слабко орієнтувалося в перипетіях думської політичної боротьби, особливостях ідейно-програмних позицій різних організацій, що були в ній представлені. Найкраще з цього приводу висловився один із подільських селянських депутатів у ІІ Держдумі А.Семенов: «Ось, між іншим, нас називають, питають: а ти лівий? А ти правий? Я й сам не розумію, який я - правий чи лівий; я правий тільки тієї правої сторони, яка повинна бути для кожного життя правою, щоб народ міг жити, по суті розуміти, що є Бог і народ» Цит. за: Глушковецький А. Демократія в провінції... - С.147.. Отже сподівання на «даровану царем» Думу та своїх посланців у ній поєднувалося у свідомості більшості селян із нерозумінням ролі, значення політичних партій, особливо якщо заяви їхніх представників не торкалися земельного питання.

На українських теренах Російської імперії на початку ХХ ст. функціонували півтора десятки державних і приватних вищих навчальних закладів, а мешканці регіону здобували освіту також у Санкт-Петербурзі, Москві, Варшаві, Юр'єві (Дерпті), за кордоном Иванов А.Е. Еврейское студенчество в Российской империи начала ХХ в.: Каким оно было? Опыт социокультурного портретирования. - Москва, 2007. - С.426-429..

Зазначені заклади перебували під пильним контролем влади, оскільки небезпідставно підозрювалися у «вільнодумстві» та поширенні «західних ідей». Справді, розповсюдження соціалістичних і ліберальних теорій у середовищі викладачів, студентів університетів чи інститутів спостерігалося впродовж ХІХ - початку ХХ ст. У період активної діяльності політичних партій студентство належало до всього спектра ідейно-політичних напрямів, але найбільше захоплювалося соціалістичними теоріями та входило до структур російських, українських, єврейських, польських лівих партій Там же. - С.156; Історія Київського університету: У 2 т / В.Ф.Колесник, Г.М.Казакевич, О.Г.Сокирко та ін. - Т.1. - К., 2019. - С.301-311; Кобченко К. «Жіночий університет Святої Ольги»: історія Київських вищих жіночих курсів. - К., 2007. - С.162-165; Гончарова Н.О. Національно-політичний рух студентської та учнівської молоді в Україні (90-ті рр. XIX ст. - лютий 1917 р.): Автореф. дис. ... канд. іст. наук. - Одеса, 2006. - 24 с.; Левицька Н.М. Студентство в національно-визвольному русі України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. - К., 1998. - 25 с.; Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна за 200 років / В.С.Бакіров, В.М.Духопельников, Б.П.Зайцев та ін. - Х., 2004. - С.272-276.. У студентському русі поєднувалася боротьба за академічні свободи з відстоюванням програмних настанов політичних організацій. Останні ставили за мету поширення свого впливу на селян, і студентська молодь виявлялася найактивнішим провідником партій у селянському середовищі Федьков О.М., Магась В.О. «Селянству - владу і землю!»: Всеросійський селянський союз в Україні (1905-1907 рр.). - Кам'янець-Подільський, 2011. - С.257; Галаган М. З моїх споминів (1880-ті - 1920 р.). - К., 2005. - С.100-129; ЦДІАК України. - Ф.313. - Оп.2. - Спр.1185. - Арк.114-115 зв.; Ф.313. - Оп.2. - Спр.1527. - Арк.3-4; Ф.274. - Оп.1. - Спр.1225. - Арк.91; Спр.1323. - Арк.85; Спр.1324. - Арк.10; Спр.1174. - Арк.86 зв.; Спр.1417. - Арк.385-386 зв.; Ф.318. - Оп.1. - Спр.2146. - Арк.132-133 зв.; Ф.348. - Оп.1. - Спр.129. - Арк.2-4 зв.; Ф.323. -

Оп.1. - Спр.49. - Арк.2-2 зв., 25; Ф.419. - Оп.1. - Спр.4881. - Арк.1-2; Ф.1335. - Оп.1. - Спр.389. - Арк.1-5 зв.; Ф.1439. - Оп.1. - Спр.578. - Арк.200-201 зв.; В Лук'янсскій тюрмі // Рада. - 1906. - 9 грудня. - №74. - С.2-3.. Газета «Рада» інформувала, що селяни підтримували вимоги українських студентів, переважно членів УСДРП, щодо відкриття українських кафедр в університетах Головченко В. Від «Самостійної України» до Союзу визволення України... - С.90; Рада. - 1906. - 8 листопада. - №47. - С.3; 24 листопада. - №61. - С.3; 25 листопада. - №62. - С.3; 29 листопада. - №65. - С.3; 9 грудня. - №74. - С.3; 31 грудня. - №92. - С.2-3..

Водночас траплялися випадки, коли хлібороби затримували студентів-аґітаторів і передавали їх у руки поліції ЦДІАК України. - Ф.419. - Оп.1. - Спр.4895. - Арк.1-1 зв.. Окрім того, не завжди аґітаційно-пропаґандистська робота студентства призводила до бажаних для партійців наслідків. Вагома частина професорсько-викладацького складу університетів виказувала виразні симпатії до ліберальних ідей Шелохаев В.В. Конституционно-демократическая партия в России и эмиграции. - Москва, 2015. - С.125-127.. Тож не випадково серед діячів російських ліберальних політичних партій в Україні, зокрема найвпливовіших і найчисельніших КДП та «Союзу 17 жовтня», було чимало університетських професорів Там же; Шелохаев В.В. Идеологическая и политическая организация... - С.22-23, 26; Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна за 200 років. - С.254-259., а в Києві й Харкові діяли студентські кадетські фракції Шелохаев В.В. Идеологическая и политическая организация... - С.10-11.. Ліберали провадили діяльність шляхом участі у представницьких органах влади, культурно-просвітницьких і благодійних організаціях, через видання газет, публікації у пресі.

Певна частина професорсько-викладацького складу та студентів мали консервативно-монархічні переконання Омельянчук И.В. Двуглавый орёл // Русский консерватизм середины XVIII - начала XX в.: Энциклопедия / Отв. ред. В.В.Шелохаев. - Москва, 2010. - С.148-150; Толочко О.О. Дві не зовсім академічні дискусії (І.А.Линниченко, Д.І.Багалій, М.С.Грушевський) // Український археографічний щорічник. - Вип.ІІ. - К., 1993. - С.99-101; Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна за 200 років. - С.252, 257.. Найяскравішою такою постаттю всеросійського масштабу був Д.Піхно - селянин за походженням, громадський діяч і журналіст, правник, економіст, професор Університету св. Володимира. Він очолював київський відділ Союзу російського народу, редагував одне з найвідоміших консервативних друкованих видань імперії - газету «Киевлянин». Чимало місця на її шпальтах відводилося селянській проблематиці. Опубліковані у часопису в період революції 1905-1907 рр. статті вийшли окремою книжкою, назва котрої доволі точно передавала становище російських націоналістів на українських землях Пихно Д.И. В осаде: Политические статьи. - К., 1906. - 528 с.; Репников А.В. Пихно Дмитрий Иванович // Русский консерватизм середины XVIII - начала XX в. - С.356-359..

Висновки

Українське селянство в епоху модернізації зазнавало змін, проте домінантною ознакою його ментальності залишався соціальний ідеал - праця на власній землі.

Із діяльністю політичних партій хлібороби стикалися вже з кінця ХІХ ст., активніше взаємодіяли з ними на початку ХХ ст., однак лише окремі «селянські інтеліґенти», симпатики партій і спілок мали більш-менш чіткі уявлення щодо програмних вимог, а основна маса сільських трудівників залишалася індиферентною до їх діяльності.

Провідне місце у світогляді селян, згідно з патріархальними уявленнями, займав «цар-батечко», з яким пов'язувалися надії на вирішення земельного питання.

Самодержця сприймали осібно від представників вищих центральних і місцевих державних установ, котрі, попри різні виконавчі функції, зокрема й щодо партій, розглядались як чужі, а навіть ворожі їхнім інтересам. Органи виконавчої влади імператорської Росії, згідно з ієрархією та галузевою специфікою, неґативно ставилися до соціалістичних, ліберальних (включно з кадетами) партій і лояльно до праволіберальних, консервативних організацій.

Виборні представницькі органи влади стали осередками активної діяльності ліберальних та, меншою мірою, соціалістичних політичних об'єднань.

Попри те, що земські діячі зробили чимало для розвитку місцевого господарства, освіти, медицини, інших «малих справ», ці зусилля залишалися для селян незрозумілими, розглядалися як «панські вигадки». Тож і діяльність земців-лібералів не мала їхньої підтримки.

Одержавлена православна церква виступала захисником самодержавства й усіляко підтримувала консервативно-монархічний рух. Щоправда, у середовищі семінаристів, священиків траплялися непоодинокі прихильники соціалістичних і ліберальних ідей, котрі прагнули працювати серед та для селянства. Вищі навчальні заклади традиційно були осередками вільнодумства й поширення соціалістичних, ліберальних ідей. Представники професорсько-викладацького складу належали здебільшого до ліберальних кадетів та октябристів.

Студентство симпатизувало політичним партіям і спілкам різних спрямувань, але найбільше соціалістичним. Проте якщо ліберальна професура прагнула впливати на селянство через леґальні організації та пресу, то студентство вело аґітаційну роботу безпосередньо на селі. Загалом лише незначна частина селян позитивно сприймала пряму аґітацію.

References

1. Bakirov, V.S. (Ed.). (2004). Kharkivskyі natsionalnyі universytetim. VN.Karazina za 200 rokiv. Kharkiv. [in Ukrainian].

2. Bolshakova, O.V. (2008). Vlast i politika vRossiiXIX- nachalaXXv.:amerikanskaya istoriografiya. Moskva. [in Russian].

3. Bondar, VV. (2010). Ahrarna i sotsialna istoriiaporeformenoho selianstva v suchasnomu ukrainskomu istoriopysanni (Candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

4. Borodin, А. (2013). Petr Nikolaevich Du rnovo. Russkij Nostradamus. Moskva. [in Russian].

5. Chermenskij, E.D. (1970). Burzhuaziya i tsarizm vpervoj russkoj revolyutsii. Moskva. [in Russian].

6. Donik, O.M. (2005). Blahodiinist v Ukraini (XIX - pochatok XX st.). Ukrainskyiistorychnyizhurnal, 4, 159-177. [in Ukrainian].

7. Dubinskyi, V., Fedkov, O. (2012). Ahrarne pytannia vpolitychnykh kontseptsiiakh ukrainskykh partii i hromadskykh orhanizatsii Naddniprianshchyny naprykintsi XIX- napochatkuXXst. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

8. Eroshkin, N.P. (2006). Rossijskoesamoderzhavie. Moskva. [in Russian].

9. Evrich, P. (2006). Russkieanarkhisty: 1905-1917. Moskva. [in Russian].

10. Fartuchna, H. (2012). Natsionalnyi ta sotsialnyi sklad uchasnykiv studentskoho rukhu mista Kyieva na pochatku XX st. Naukovi zapysky z ukrainskoi istorii, 31, 35-39. [in Ukrainian].

11. Fedevych, K.K., Fedevych, K.I. (2017). Za viru, tsaria i Kobzaria:Malorosiiski monarkhisty i ukrainskyi natsionalnyi rukh (19051917 rr.). Kyiv. [in Ukrainian].

12. Fedkov, O. (2004). Chornosotentsi i chutky na Podilli (z istorii suspilno-politychnoho zhyttia ta mentalnosti na pochatku XX st.). Moloda natsiia, 4, 5-12. [in Ukrainian].

13. Fedkov, O. (2017). Ukrainska sotsial-demokratychna spilka: uposhukakh ideinopolitychnoi identychnosti. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

14. Fedkov, O.M. (1994). Selianstvo v ukrainskomu natsionalnomu rusi. Narysy z istorii ukrainskoho natsionalnoho rukhu, 112-133. Kyiv. [in Ukrainian].

15. Fedkov, O.M. (2007). Politychnipartii i selianstvo v 1905-1907rr. Kamianets-Polilskyi. [in Ukrainian].

16. Fedkov, O.M., Mahas, V.O. (2011). “Selianstvu - vladu i zemliu!” Vserosiiskyi selianskyi soiuz v Ukraini (1905-1907 rr.). Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

17. Grosul, VYa. (2003). Russkoe obshchestvoXVIII-XIXvv.: Traditsii i novatsii. Moskva. [in Russian].

18. Hlushkovetskyi, A. (2010). Demokratiia vprovintsii: vybory ta diialnist deputativ Podilskoi hubernii u Derzhavnykh dumakh Rosiiskoi imperii. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

19. Holovchenko, V.I. (1996). Vid “Samostijnoi Ukrainy” do Soiuzu vyzvolennia Ukrainy: Narysy z istorii ukrainskoi sotsial-demokratii pochatku XX st. Kharkiv. [in Ukrainian].

20. Honcharova, N.O. (2006). Natsionalno-politychnyi rukh studentskoi ta uchnivskoi molodi v Ukraini (90-ti roky XIX st. - liutyi 1917 r.) (Extended abstract of Candidate's thesis). Odesa. [in Ukrainian].

21. Ihnatusha, O. (2004). Instytutsiinyirozkol pravoslavnoitserkvy v Ukraini:heneza i khamkter(XIXst. -30-irr.XX st.).Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

22. Ivanov, A.E. (2007). Evrejskoe studenchestvo v Rossijskoj imperii nachala XX v.: Kakim ono bylo? Opyt sotsio-kulturnogo portreti- rovaniya. Moskva. [in Russian].

23. Khoptiar, A.Yu. (2016). Diialnist Partii sotsialistiv-revoliutsioneriv u Pravoberezhnii Ukraini v 1896-1907 rr. Kamianets- Podilskyi. [in Ukrainian].

24. Kiselyov, I.N., Korelin, A.P., Shelokhaev, W. (1990). Politicheskie partii v Rossii v 1905-1907 gg.: chislennost, sostav, razmesh- chenie (Kolichestvennyj analiz). Istoriya SSSR, 4, 71-88. [in Russian].

25. Klibanov, A.I. (1965). Istoriya religioznogosektantstva vRossii(60-egg. ХІХv. - 1917g.). Moskva. [in Russian].

26. Kobchenko, K. (2007). “Zhinochyi universytet Sviatoi Olhy”: istoriia Kyivskykh vyshchykh zhinochykh kursiv. Kyiv. [in Ukrainian].

27. Kolesnyk, V.F., Mohylnyi, L.P. (2005). Ukrainski liberalno-demokratychni partii v Rosiiskii imperii na pochatku XX st. Kyiv. [in Ukrainian].

28. Konyk, O.O. (2013). Deputaty Derzhavnoi dumy Rosiiskoi imperii vid hubernii Naddniprianskoi Ukrainy (1906-1907 rr.).

Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

29. Koroleva, N.G. (Ed.). (2005). Zemskoesamoupravlenie v Rossii, 1864-1918. Moskva. [in Russian].

30. Kovalova, N.A. (2020). Selianska revoliutsiia v Naddniprianskii Ukraini (1902-1922 rr.) (Extended abstract of Candidate's thesis). Cherkasy. [in Ukrainian].

31. Kudinov, D.V. (2014). Selianskyi rukh Naddniprianskoi Ukrainy u 1900 - liutomu 1917 rr.: istoriohrafiiaproblemy. Sumy. [in Ukrainian].

32. Lapin, N.I. (2000). Sotsiokulturnaya transformatsiya Rossii: liberalizatsiya versus traditsionalizatsiya. Zhurnal sotsiologii i sotsialnoj antropologii, 3, 32-39. [in Russian].

33. Leonov, M.I. (1997). Partiya sotsialistov-revolyutsionerov v 1905-1907gg. Moskva. [in Russian].

34. Leshchenko, M.N. (1977). Ukrainskeselo v revoliutsii 1905-1907rr. Kyiv. [in Ukrainian].

35. Levytska, N. (1998). Studentstvo Ukrainy v kintsi XIX - na pochatku XX st. (Extended abstract of Candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

36. Levytska, N.M. (1998). Studentstvo v natsionalno-vyzvolnomu rusi Ukrainy naprykintsi XIX - na pochatku XX st. Kyiv. [in Ukrainian].

37. Lozovyi, V. (2008). Ahrarna revoliutsiia v Naddniprianskii Ukraini: stavlennia selianstva do vlady v dobu Tsentralnoi Rady. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

38. Mahas, V. (2020). “Buty spravzhnim hromadianynom...”: suspilno-politychni orhanizatsii v Naddniprianskii Ukraini u 19051917 rr. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

39. Matsuzato, K. (Ed.) (2005). Iz komissarov antipolonizma v prosvetitelej derevni: mirovye posredniki na Pravoberezhnoj Ukraine (1861-1917 gg.): Sotsialnaya transformatsiya i mezhetnicheskie otnosheniya na Pravoberezhnoj Ukraine: XIX - nachalo XX vv. Sapporo; Moskva. [in Russian].

40. Mironov, B.N. (2003). Sotsialnaya istoriya Rossii perioda imperii (XVIII- nachaloXXv.): Genezis lichnosti, demokraticheskojsemi, grazhdanskogoobshchestva i pravovogogosudarstva (Vol.2). Sankt-Peterburg. [in Russian].

41. Morozov, K.N. (1997). Partiya sotsialistov-revolyutsionerov v 1907-1914 gg. Moskva. [in Russian].

42. Mykhailiuk, O.V. (2007). Selianstvo Ukrainy v pershidesiatylittiaXXst.:sotsiokulturniprotsesy. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

43. Mylko, V. (2016). Ukrainske predstavnytstvo v DerzhavniidumiRosiiskoi imperii (1906-1917). Kyiv. [in Ukrainian].

44. Omelyanchuk, I. (2008). Pochaevskij otdel Soyuza russkogo naroda. Chernaya sotnya: Istoricheskaya entsiklopediya: 1900-1917, 411-412. Moskva. [in Russian].

45. Omelyanchuk, I.V. (2007). Chernosotennoe dvizhenie v Rossijskoj imperii (1901-1914). Kiev. [in Russian].

46. Opria, B.O. (2015). Povsiakdenne zhyttia pravoslavnohoparafiialnoho dukhovenstva Pravoberezhnoi Ukrainy (1860-ti -1917 r.). Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

47. Opria, I. (2010). Stanovyshche ta diialnist piznoprotestantskykh hromad Pravoberezhnoi Ukrainy (1894-1917). Kamianets- Podilskyi. [in Ukrainian].

48. Pavko, A.I. (1999). Politychnipartii, orhanizatsii v Ukraini, zarodzhennia, evoliutsiia, diialnist, istorychna dolia:KinetsXIXst. - liutyi 1917 r. Kyiv. [in Ukrainian].

49. Peregudova, Z.I. (2013). Politicheskijsysk Rossii (1880-1917) (2th ed.). Moskva. [in Russian].

50. Pirumova, N.M. (1986). Zemskaya intelligentsiya i eyo rol v obshchestvennoj borbe do nachalaХХv. Moskva. [in Russian].

51. Pozhigajlo, P.A., Shelokhaev, VV. (2005). PetrArkadevichStolypin:Intelekti volya. Moskva. [in Russian].

52. Prysiazhniuk, Yu. (2007). Ukrainske selianstvo Naddniprianskoi Ukrainy: sotsiomentalna istoriia druhoi polovyny XIX - pochatku XX st. Cherkasy. [in Ukrainian].

53. Reient, O.P., Serdiuk, O.V. (2020). Chornosotennyi rukh u Rosiiskii imperii na pochatku XX st. ta u chasy Pershoi svitovoi viiny i Ukraina. Kyiv. [in Ukrainian].

54. Repnikov, A.V. (2010). Pikhno Dmitrij Ivanovich. Russkij konservatizm serediny XVIII - nachala XX v.: entsiklopediya (VV.Shelokhaev, Ed.), 356-359. Moskva. [in Russian].

55. Sarnatskyi, O.P. (2006). Tsaryzm ta ukrainski politychni partii (1900-1917rr.). Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

56. Shandra, V.S. (2005). Heneral-hubernatorstva v Ukraini:XIX-pochatokXXst. Kyiv. [in Ukrainian].

57. Shelokhaev, VV. (1983). Kadety -glavnaya partiya liberalnojburzhuaziiv borbes revolyutsiej 1905-1907gg. Moskva. [in Russian].

58. Shelokhaev, VV. (1991). Ideologicheskaya i politicheskayaorganizatsiya rossijskojliberalnojburzhuazii: 1907-1914gg. Moskva. [in Russian].

59. Shelokhaev, VV. (2015). Konstitutsionno-demokraticheskaya partiya vRossiii emigratsii. Moskva. [in Russian].

60. Shepelev, L.E. (2001). Chinovnyj mir Rossii XVIII - nachala XX v. Sankt-Peterburg. [in Russian].

61. Simonova, M.S. (1987). Krizis agrarnojpolitiki tsarizma nakanunepervoj rossijskoj revolyutsii. Moskva. [in Russian].

62. Skrypnyk, A.Yu. (2012). Derzhavni ustanovy Podilskoi hubernii 1793-1914 rr. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

63. Solovev, K.A. (2009). Kruzhok “Beseda”: vpoiskakh novojpoliticheskoj realnosti, 1899-1905. Moskva. [in Russian].

64. Stepanov, S.A. (1987). Chislennost i sostav chernosotennykh soyuzov i organizatsij. Politicheskietpartii Rossii vperiod revolyutsii 1905-1907gg.: Kolichestvennyj analiz, 184-241. Moskva. [in Russian].

65. Stepanov, S.A. (1992). Chernaya sotnya v Rossii: 1905-1914gg. Moskva. [in Russian].

66. Strilets, V.V. (2002). Ukrainska radykalno-demokratychna partiia: vytoky, ideolohiia, orhanizatsiia, diialnist (kinets XIX st. - 1939 r.). Kyiv. [in Ukrainian].

67. Sukhova, O.A. (2008). Desyat mifov krestyanskogo soznaniya: Ocherki istoriisotsialnoj psikhologii i mentaliteta russkogo krestyanst- va (konets XIX - nachalo XX v.) po materialam Srednego Povolzhya. Moskva. [in Russian].

68. Sviashchenko, Z. (2012). Prouriadovi ahrarni initsiatyvy v Rosiiskii imperii na pochatku XX st. Uman. [in Ukrainian].

69. Tolochko, O.O. (1993). Dvi ne zovsim akademichni dyskusii (I.A.Lynnychenko, D.I.Bahalii, M.S.Hrushevskyi). Ukrainskyi ark- heohrafichnyishchorichnyk,II, 92-103. Kyiv. [in Ukrainian].

70. Topka, R.V. (2002). Formuvannia suspilno-politychnykh idealiv ukrainskoho selianstva za nakazamy ta ukhvalamy do IDerzhavnoi Dumy: dzhereloznavcho-metodolohichnyi aspekt (Extended abstract of Candidate's thesis). Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].

71. Tsyhaniuk, M.A. (2017). Sotsialno-politychna borotba v Ukraini pid chas vyboriv i diialnosti I Derzhavnoi du my (Extended abstract of Candidate's thesis). Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

72. Tyutyukin, S.V. (2002). Menshevizm:stranitsy istorii. Moskva. [in Russian].

73. Tyutyukin, S.V. (2005). Rozhdenie rossijskoj mnogopartijnosti. Politicheskie partii v rossijskikh revolyutsiyakh v nachale XX v., 112-130. Moskva. [in Russian].

74. Uilyams, S. (2009). Liberalnye reformy pri neliberalnom rezhime: Sozdanie chastnoj sobstvennosti v Rossii v1906-1915gg. Moskva. [in Russian].

75. Voloshchenko, A.K. (1974). Narysy zistoriisuspilno-politychnohorukhu na Ukrainiv70-kh-napochatku80-khrr.XIXst. Kyiv. [in Ukrainian].

76. Yakymchuk, I.V. (2011). Persha svitova viina movoiu neformalnoi komunikatsii. Istorychnapamiat, 26, 78-86. Poltava. [in Ukrainian].

77. Yarmysh, O.N. (2001). Karalnyi aparat samoderzhavstva v Ukraini v kintsi XIX - na pochatku XX st. Kharkiv. [in Ukrainian].

78. Zemziulina, N.I. (2014). Uchast uchnivskoi i studentskoi molodi v diialnosti orhanizatsii politychnykh partii u Podilskii hubernii na pochatku XX st. Osvita, nauka ikultura na Podilli, 21, 193-201. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].

79. Zevelev, A.I., Sviridenko, Yu.P., Shelokhaev, VV. (Ed.). (2000). Politicheskie partii Rossii: istoriya i sovremennost. Moskva. [in Russian].

Abstract

Political Parties and the Peasantry in the Ukrainian Provinces of the Russian Empire in the Late Nineteenth -- Early Twentieth Centuries: Sociomental and Institutional Factors of Interaction

Oleksandr Donik, Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow, Department of History of Ukraine 19th - Early 20th Centuries, Institute of History of Ukraine NДS of Ukraine

(Kyiv, Ukraine)

Bohdana Opria, Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Docent at Department of Tourism and Hotel and Restaurant Business, Kamianets-Podilskyi I.Ohiienko National University (Kamianets-Podilskyi, Ukraine)

Oleksandr Fedkov, Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Docent, Head at Department of the Archival, Special Historical and Law Disciplines, Kamianets-Podilskyi I.Ohiienko National University (Kamianets-Podilskyi, Ukraine)

The purpose of the study is to clarify the relationship between political parties and the peasantry in the Ukrainian provinces of the Russian Empire in the late 19th - early 20th centuries in the context of the peasant mentality and social practices institutions of society.

The methodology is based on the principles of historicism, objectivity and systematics. The authors used the of institutional and structural-functional analysis and methodological principles of the history of mentality.

Scientific novelty. Based on a wide range of sources, the influence of socio-mental and institutional factors on the relationship between political parties and the peasantry in the late 19th - early 20th centuries was described.

Conclusions. The Ukrainian peasantry underwent changes in the era of modernization, but the main feature of its mentality remained the social ideal - work on their own land. Only a small part of the farmers were members and supporters of political organizations and had an idea of their program tasks and activities. According to the patriarchal system, the farmers were hoping the “tsar-father” (“king-father”) will help to resolve the land question. The “tsar-father” was perceived separately from representatives of higher, central and local government agencies.

The peasants considered the latter alien and even hostile to their interests. The executive branch of tsarism persecuted members of socialist and liberal organizations and were loyal to right-liberal and conservative unions. Zemstvo officials were activists of liberal and, to a lesser extent, socialist political organizations. Zemstvo activists did much for the development of Ukrainian regions, but their activities remained largely incomprehensible to the uneducated peasantry, which weakly supported them.

The state-owned Russian Orthodox Church defended the autocracy and supported the conservative-monarchist movement in every possible way. However, among seminarians and priests there were supporters of socialist and liberal ideas who worked among rural workers. Socialist and liberal ideas were widespread in higher educational institutions; faculty members belonged mostly to the liberal Constitutional Democratic Party and students mostly to socialist organizations. The liberal professors sought to influence the peasantry through the press, and the students engaged in agitation in the countryside. In general, only a small number of farmers were positive about such agitation.

Keywords: political parties, peasantry, institutions, church, state institutions, higher education institutions.

Размещено на Allbest.ru