Чи була "грушевськіана" в українській радянській історіографії
Обґрунтування місця постаті й доробку М. Грушевського в українській радянській історіографії, його багатоаспектної в ній присутності, яка співіснувала із забороною та демонізацією. Вивачення його роботи українськими істориками в умовах незалежності.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 03.09.2021 |
| Размер файла | 64,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Реальна присутність спадщини М. Грушевського у просторі української радянської гуманітаристики 1960-х рр. та прихильне ставлення високопосадовців республіки до часткової його реабілітації зумовили, як уже згадувалося, вихід друком 1966 р. двох публікацій про нього - науково-популярного нарису І. Бойка, Є. Кирилюка та наукової розвідки Ф. Шевченка. Ці праці стали найбільшим досягненням реабілітаційного процесу, окресливши його зміст і межі Див. докл.: Яремчук В. Минуле України в історичній науці УРСР. -- С.356--360.. Фактично вони сиґналізували про спробу повернення до офіційної оцінки М. Грушевського як «видатного українського буржуазного історика», що неї дотримувалася офіційна історіографія у СРСР та УРСР у 1920 - на початку 1930-х рр.
Надалі така обмежена реабілітація, найімовірніше через протидію консервативної частини партійних функціонерів та істориків, не мала продовження. У другій половині 1960 - на початку 1970-х рр. у науковій літературі ще можна було зустріти нейтральні й позитивні покликання та характеристики поглядів історика Див.: Гапусенко І.М. Боротьба східних слов'ян за вихід до Чорного моря. -- К., 1966. -- С.130; Шекера І.М. Київська Русь ХІ ст. у міжнародних відносинах. -- К., 1967. -- С.149, 173; Кравець М.М. Гетьман України Петро Конашевич-Сагайдачний // Український історичний журнал. -- 1967. -- №4. -- С.127--128; Дзира Я.І. Українські літописи ХУІІ--ХУІІІ ст. в радянській історіографії // Історичні джерела та їх використання. -- Вип.3. -- К., 1968. -- С.177--178, 183; Його ж. Першовідкривач українських старожитностей, будівничий київської філологічної школи (До 100-річчя від дня народження академіка В.М.Перетца) // Український історичний журнал. -- 1970. -- №1. -- С.137; Його ж. Самійло Величко та його літопис (До 300-річчя від дня народження літописця) // Історіографічні дослідження в Українській РСР. -- Вип.4. -- К., 1971. -- С.204, 206--207, 222--223; Літопис Самовидця / Вид. підгот. Я.І.Дзира. -- К., 1971. -- С.14, 19, 22, 35, 39, 51, 63, 188.. Проте цього не скажеш про колективні видання того часу, автори яких дотримувалися однозначно неґативних щодо М. Грушевського позицій Див., напр.: Рубач М.А. Грушевський Михайло Сергійович // Радянська енциклопедія історії України. -- Т.1. -- К., 1969. -- С.483--484. Пор.: Рубач М.А. Грушевский Михаил Сергеевич // Советская историческая энциклопедия. -- Т.4. -- Москва, 1963. -- С.858--859..
У період із 1972 по 1988 рр. в радянській літературі, у тому числі в українських публікаціях, марно шукати схвальні чи бодай нейтральні оцінки творчості й діяльності М. Грушевського. Атестація історика як «запеклого буржуазного націоналіста» в текстах того часу була незмінною. Це стало виразним маркером повернення української радянської історіографії до жорсткого російськоцентричного, позбавленого української перспективи історичного наративу. Іронія розвитку (радше стагнації) історичної думки в УРСР 1970-1980-х рр. полягала в тому, що девальвація української історії як наукової дисципліни парадоксальним чином поєднувалася з публікацією у цей самий час найбільш глобального за обсягом її узагальнення впродовж усього радянського періоду - десятитомної колективної «Історії Української РСР», виданої українською мовою 1977-1979 рр. та російською в 1981-1985 рр.
Починаючи з 1988 р. на шпальтах республіканських літературно-мистецьких журналів, дедалі менше залежних від волі високопосадовців та все більш орієнтованих на думку національних інтелектуалів, стали з'являтися статті сміливого, навіть на той час, змісту, який контрастував із позицією офіційної історіографії. Долаючи опір консервативних, а інколи й відверто «охоронних» сил у вищому республіканському керівництві та близьких до влади істориків, С.Білокінь у липні 1988 р. опублікував у письменницькому тижневику незвичайну для ока радянського читача компліментарну статтю про М. Грушевського Білокінь С. Михайло Грушевський // Літературна Україна. -- 1988. -- №29. -- 21 липня. -- С.7.. У грудні того ж року на засіданні українознавчого клубу «Спадщина» в Києві той самий С.Білокінь та історик-дисидент Я. Дашкевич виступили з доповідями про «найвидатнішого українського історика» Клід Б. Історія і політика... -- С.189--190.. Це означення, яке застосував тоді Я. Дашкевич, ставило під сумнів сам сенс існування тогочасної радянської історіографії, що протиставляла себе М. Грушевському як «буржуазно-націоналістичному фальсифікатору» історії України. Ситуація стрімко змінювалася й у 1989 р. теза про необхідність «повернути народу наукову спадщину М. Грушевського» Боряк Г. Повернути народові наукову спадщину М.С.Грушевського // Літературна Україна. -- 1989. -- №11. -- 16 березня. -- С.8. (як названо одну з опублікованих тоді статей) вже не викликала серйозного опору у владних колах. Більше того, у пресі почалося обговорення конкретних проблем такого повернення. Зокрема йшлося про необхідність звільнення від політико-ідеологічних оцінок, про археографічні проблеми підготовки до друку праць М. Грушевського, про потребу віднайдення й публікації завершального тому «Історії України-Руси» тощо. Крім того, як уже зазначалося, почалося оприлюднення студій ученого - з 1988 р. на шпальтах часописів, а з 1990 р. й окремими виданнями.
Отже маємо підстави стверджувати, що на фактологічному й концептуальному багажі текстів М. Грушевського українська радянська історіографія значною мірою вибудовувала власний наратив історії України та свою ідентичність - і через неофіційне засвоєння, і через офіційне засудження, і через проведення демаркації з теоретичною моделлю видатного вченого. Можна сказати, що якби для офіційної української радянської історичної науки М. Грушевського не було, то його варто було б вигадати. Для тієї ж порівняно незначної групи істориків в УРСР, фахова тотожність яких не обмежувалася радянськими взірцями професійної поведінки, а то й контрастувала з ними, патріарх української історіографії був неоголошеним найбільшим науковим авторитетом і мірилом концептуальних підходів. У різні способи, так чи інакше, але «грушевськіана» таки була вплетена у тканину української радянської історіографії.
Спостереження про рецепцію М. Грушевського в історичній науці радянської України створюють передумови і для корекції усталених уявлень про сприйняття історика в історичній науці України незалежної. Потребують доповнення міркування сучасних грушевськознавців про те, що первинний інтерес до М. Грушевського з боку українських істориків в умовах скинення тягаря радянського політичного контролю був викликаний новопосталими / злободенними спонуками інтелектуального (пошук авторитетних попередників для спростування радянської концепції історії) та суспільно-політичного (науково обґрунтоване вмонтування українського минулого в український національний проект - який би конкретний зміст у нього не вкладали) штибу. На нашу думку, у даному разі має йтися не тільки про злободенність, а і про континуум із попереднім етапом історієписання. На початках історичної науки в незалежній Україні повернення імені та спадщини М. Грушевського в науковий і суспільний обіг здійснювали значною мірою ті самі історики, котрі в радянський період у різний спосіб практикували «грушевськіану» Див.: Пиріг Р.Я. Грушевськознавство: стан та перспективи розвитку // Український історичний журнал. -- 1996. - №5. - С.77-80., і без попереднього, «радянського», досвіду сприйняття М. Грушевського навряд чи цей процес був би таким швидким і професійно конвенційним.
Література
грушевський історіографія український
1. Baran, V., Mandebura, O., Shapoval, Yu. & Yudynkova, H. (Comps.). (2003). Petro Shelest: «Spravzhnii sud istorii shche poperedu»: Spohady. Shchodennyky. Dokumenty. Materialy. Kyiv: Heneza. [in Ukrainian].
2. Baturina, S. (2004). Biblioteka F.P. Shevchenka yak dzherelo do rekonstruktsii naukovoho svitohliadu vchenoho. «Istynu vstanovliuie sud istorii»: Zbirnyk na poshanu Fedora Pavlovycha Shevchenka, 2, 55-66. Kyiv. [in Ukrainian].
3. Bilokin, S. (1988). Mykhailo Hrushevskyi. Literaturna Ukraina - Literary Ukraine, 29, 7. [in Ukrainian].
4. Bilokin, S. (2010). Vydannia «Spomyniv» M. Hrushevskoho: istoriia rukopysu ta vydannia. Ukrainskyi arkheohrafichnyi shchorichnyk: Nova seriia - Ukrainian Archeographic Yearbook: A New Series, (/5), 697-713. [in Ukrainian].
5. Bilokin, S.I. (1990). Na polytsiakh spetsfondiv u rizni roky. Slovo i chas - Word and Time, 1, 69-76. [in Ukrainian].
6. Boiko, I., Kyryliuk, Ye. (1966). Mykhailo Hrushevskyi. Literaturna Ukraina - Literary Ukraine, 77, 3-4. [in Ukrainian].
7. Boriak, H. (1989). Povernuty narodovi naukovu spadshchynu M.S. Hrushevskoho. Literaturna Ukraina - Literary Ukraine, 11,8. [in Ukrainian].
8. Braichevskyi, M. (1996). Yak my vshanovuvaly Mykhaila Hrushevskoho v den yoho stolittia. Ukrainskyi istoryk - Ukrainian Historian, 1/4, 319-321. [in Ukrainian].
9. Braichevskyi, M. (1997). Problema antiv. Ukrainskyi istoryk - Ukrainian Historian, 1/4, 56-60. [in Ukrainian].
10. Braichevskyi, M. Yu. (1968). Pokhodzhennia Rusi. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
11. Dashkevych, Ya. (1996). Borotba z Hrushevskym ta yoho Lvivskoiu shkoloiu za radianskykh chasiv. Ukrainskyi istoryk - Ukrainian Historian, 1/4, 88-141. [in Ukrainian].
12. Dzyra, Ya. (1998). Intelektual z natsionalnoiu vdacheiu. Spetsialni istorychni dystsypliny: pytannia teorii ta metodyky: Zbirnyk naukovykh prats ta spohadiv (Pamiati vydatnoho vchenoho-istoryka, chl.-kor. NAN Ukrainy I.O. Hurzhiia). Kyiv, (2), 462-474. [in Ukrainian].
13. Dzyra, Ya.I. (1968). Ukrainski litopysy XVII-XVIII st. v radianskii istoriohrafii. Istorychni dzherela ta yikh vykorystannia - Historical Sources and Their Use, (3), 177-189. [in Ukrainian].
14. Dzyra, Ya.I. (1970). Pershovidkryvach ukrainskykh starozhytnostei, budivnychyi kyivskoi filolohichnoi shkoly (Do 100-rich - chia vid dnia narodzhennia akademika V.M. Perettsa). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 1, 135-137. [in Ukrainian].
15. Dzyra, Ya.I. (1971). Samiilo Velychko ta yoho litopys (Do 300-richchia vid dnia narodzhennia litopystsia). Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukrainskii RSR - Historiographical Studies in the Ukrainian SSR, (4), 198-223. [in Ukrainian].
16. Dzyra, Ya.I. (Comp.). (1971). Litopys Samovydtsia. Kyiv: Naukova dumka. [in Ukrainian].
17. Fedoruk, Ya. (2013). Zhyttia Mykhaila Hrushevskoho v Moskvi ta yoho orhanizatsiina diialnist (1931-1934). Zahartovana istoriieiu: Yuvileinyi zbirnyk na poshanu profesora Nadii Ivanivny Myronets z nahody 80-littia vid dnia narodzhennia, 175-204. Kyiv. [in Ukrainian].
18. Fedotova, O.O. (2009). Politychna tsenzura drukovanykh vydan v USRR-URSR (1917G1990rr.). Kyiv. [in Ukrainian].
19. Formozov, A.A. (2004). Russkie arkheologi vperiod totalitarizma: Istoriograficheskie ocherki. Moskva: Znak. [in Russian].
20. Grekov, B.D. (1946). Krestyane na Rusi s drevnejshikh vremen do XVII v. Moskva; Leningrad: Izd-vo Akademii nauk SSSR. [in Russian].
21. Hapusenko, I.M. (1966). Borotba skhidnykh slovian za vykhid do Chornoho moria. Kyiv. [in Ukrainian].
22. Hrekov, B.D. (1951). Kyivska Rus. Kyiv: Radianska shkola. [in Ukrainian].
23. Hrushevskyi Mykhailo Serhiiovych. (1960). Ukrainska Radianska Entsyklopediia, 3, 509-510. Kyiv: Holov. red. URE. [in Ukrainian].
24. Hunchak, T. & Solchanyk, R. (Comps.). (2001). Tysiacha rokiv ukrainskoi suspilno-politychnoi dumky, 8. Kyiv: Dnipro. [in Ukrainian].
25. Hurzhii, O. (2016-2017). Istoryk-administrator: Arnold Sheveliev ochyma suchasnyka. Eidos: almanakh teorii ta istorii istorychnoi nauky - Eidos: Historiographic Almanac, 9, 209-216. [in Ukrainian].
26. Illeritskij, V.E. & Kudryavtsev, I.A. (Eds.). (1961). Istoriografiya istorii SSSR (s drevnejshikh vremen do Velikoj Oktyabrskoj sotsialisticheskoj revolyutsii). Moskva: Sotsekgiz. [in Russian].
27. Kasianov, H. (n.d.). Ukraina-1990: «boi za istoriyu». Retrieved from https://magazines.gorky.media/nlo/2007/1/ukraina - 1990-boi-za-istoriyu.html [in Russian].
28. Klid, B. (1991-1992). Istoriia i polityka: Borotba navkolo spadshchyny Mykhaila Hrushevskoho. Ukrainskyi istoryk - Ukrainian Historian, 3-4/1-4, 186-199. [in Ukrainian].
29. Kolesnyk, I.I. (2005). Fedir Shevchenko: intelektualna henealohiia ukrainskoho radianskoho istoryka. Ukrainskyi isto - rychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 2, 178-192. [in Ukrainian].
30. Kravets, M.M. (1967). Hetman Ukrainy Petro Konashevych-Sahaidachnyi. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 4, 126-128. [in Ukrainian].
31. Malanchuk, V. (1971). Dvi kontseptsii mynuloho i suchasnoho Ukrainy. Zhovten - October, 1, 101-109. [in Ukrainian].
32. Marchenko, M.I. (1959). Ukrainska istoriohrafiia (z davnikh chasivdo seredynyХІХst.). Kyiv. [in Ukrainian].
33. Marchenko, V. (1994). Lysty do materi z nevoli. Kyiv: Fundatsiia im. Oleha Olzhycha. [in Ukrainian].
34. Mavrodin, V. (1945). Obrazovanie drevnerusskogo gosudarstva. Leningrad: Izd-vo Leningradskogo gosudarstvennogo or - dena Lenina universiteta. [in Russian].
35. Nechkina, M.V. (Ed.). (1963). Ocherki istorii istoricheskoj nauki v SSSR, 3. Moskva: AN SSSR. [in Russian].
36. Ocheretianko, V. (1996). Zagratovani knyhy: Vstanovlennia partiino-derzhavnoho kontroliu nad vydanniam, rozpovsiu - dzhenniam ta vykorystanniam literatury v Ukraini u 20-30-ti roky. Z arkhiviv VUChK-GPU-NKVD-KHB - From the Archives of VUCHK-GPU-NKVD-KGB, 1, 128-141. [in Ukrainian].
37. Ovcharenko, F.D. (2000). Spohady. Kyiv: Oriiany. [in Ukrainian].
38. Plokhii, S. (2009). U poshukakh ostannoho tomu Mykhaila Hrushevskoho. Poklykannia: Zbirnyk prats na poshanu profeso - ra o. Yuriia Mytsyka, 66-75. Kyiv. [in Ukrainian].
39. Pyrih, R. (1993). Zhyttia Mykhaila Hrushevskoho: Ostannie desiatylittia (1924-1934). Kyiv. [in Ukrainian].
40. Pyrih, R. Ya. & Telvak, V.V. (2016). Mykhailo Hrushevskyi: biohrafichnyi narys. Kyiv: Lybid. [in Ukrainian].
41. Pyrih, R. Ya. (1996). Hrushevskoznavstvo: stan ta perspektyvy rozvytku. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 5, 71-83. [in Ukrainian].
42. Pyrih, R. Ya. (2016). Mykhailo Hrushevskyi: suspilne usvidomlennia istorychnoi postati. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 4, 4-10. [in Ukrainian].
43. Pyrih, R. Ya., Hrytsenko, T.T., Rublov, O.S. & Soloviova, A.A. (Comps.). (1997). Mykhailo Hrushevskyi: mizh istoriieiu ta poli - tykoiu (1920-1930-ti roky): Zbirnyk dokumentiv i materialiv. Kyiv. [in Ukrainian].
44. Robinson, A.M. (2009). M.S. Grushevskij i russkaya akademicheskaya elita. Slavyanskij almanakh 2008, (13), 177-206. Moskva. [in Russian].
45. Rubach, M.A. (1963). Grushevskij Mikhail Sergeevich. Sovetskaya Istoricheskaya Entsiklopediya, 4, 858-859. Moskva: Sovetskaya entsiklopediya. [in Russian].
46. Rubach, M.A. (1969). Hrushevskyi Mykhailo Serhiiovych. Radianska entsyklopediia istorii Ukrainy, 1, 483-484. Kyiv: Holovna redaktsiia URE. [in Ukrainian].
47. Rublov, O.S. & Yurkova, O.V. (Comps.). (2011). Instytut istorii Ukrainy Natsionalnoi akademii nauk Ukrainy: Dokumenty i materialy: 1936-1991, 1. Kyiv. [in Ukrainian].
48. Rublov, O.S. (Comp.). (2007). Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy: Druhe dvadtsiatyrichchia (1957-1977): Dokumenty i ma - terialy. Kyiv. [in Ukrainian].
49. Shapoval, Yu. (2004). Zanurennia u temriavu: Mykhailo Hrushevskyi u 1919-1934 rr. Aktualni problemy vitchyznianoi istorii XX st. - Actual Problems of National History of 20 Century, (1), 306-421. Kyiv. [in Ukrainian].
50. Shekera, I.M. (1967). Kyivska Rus XI st. u mizhnarodnykh vidnosynakh. Kyiv. [in Ukrainian].
51. Shekera, I.M. (1963). Mizhnarodni zviazky Kyivskoi Rusi: Z istorii zovnishnoi polityky v period utvorennia i zmitsnennia Drevnoruskoi derzhavy v VII-Xst. Kyiv. [in Ukrainian].
52. Shevchenko, F.P. (1966). Chomu Mykhailo Hrushevskyi povernuvsia na Radiansku Ukrainu. Ukrainskyi istorychnyi zhur - nal - Ukrainian Historical Journal, 11, 13-31. [in Ukrainian].
53. Shevchenko, F. (2014). Istorychni studii: Zbirka vybranykh prats i materialiv (Do 100-richchia vid dnia narodzhennia). Kyiv. [in Ukrainian].
54. Shevchenko, F.P. (1959). Politychni ta ekonomichni zviazky Ukrainy z Rosiieiu v seredyniXVII st. Kyiv. [in Ukrainian].
55. Smolii, V.A. (Ed.). (2003). Ukrainski istorykyXXstolittia: Biobibliohrafichnyi dovidnyk, 2. Kyiv; Lviv. [in Ukrainian].
56. Sokhan, P.S., Ulianovskyi, V.I. & Kirzhaiev, S.M. (1993). M.S. Hrushevskyi i Academia: Ideia, zmahannia, diialnist. Kyiv. [in Ukrainian].
57. Stenohrama rozmov [Stepana Velychenka] z Yaroslavom Dzyroiu 1988 r. Ch.1. Retrieved from http://www.historians. in.ua/index.php/en/intervyu/1200-stenohrama-rozmov-z-yaroslavom-dzyroiu-1989-r-chastyna-1 [in Ukrainian].
58. Telvak, V. (2008). Tvorcha spadshchyna Mykhaila Hrushevskoho v otsinkakh suchasnykiv (kinets ХІХ - 30-ti roky XX st.). Kyiv; Drohobych. [in Ukrainian].
59. Telvak, V. (2011). Hrushevskoznavstvo - spetsialna haluz istorychnykh znan: Navchalno-metodychnyi posibnyk dlia studentiv istorychnykh spetsialnostei vyshchykh navchalnykh zakladiv. Drohobych. [in Ukrainian].
60. Yakubets, O.A. (2014). V. Shcherbytskyi ta ideolohiia: do pytannia shchodo prychyn «malanchukivshchyny». Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 5, 107-125. [in Ukrainian].
61. Yaremchuk, V. (2009). Mynule Ukrainy v istorychnii nautsi URSR pisliastalinskoi doby. Ostroh. [in Ukrainian].
62. Yaremchuk, V. (2017). Ukrainska istoriohrafiia: suspilno-politychna istoriia. Ostroh. [in Ukrainian].
63. Yas, O. (2016). «Na choli respublikanskoi nauky…»: Instytut istorii Ukrainy (1936-1986): Narysy z instytutsionalnoi ta intelek - tualnoi istorii. Kyiv. [in Ukrainian].
64. Yefimenko, H.H. (2007). Rol «Ukrainskoho istorychnoho zhurnalu» u vysvitlenni «bilykh pliam» istorii Ukrainy (1988-1991). Ukrainskyi istorychnyi zhurnal - Ukrainian Historical Journal, 6, 93-118. [in Ukrainian].
65. Yekelchyk, S. (2008). Imperiiapamiati: Rosiisko-ukrainskistosunky vradianskiiistorychniiuiavi. Kyiv: Krytyka. [in Ukrainian].
66. Yurkova, O. (2013). Taiemnytsi ofitsiinoho nekroloha Mykhaila Hrushevskoho. Problemy istorii Ukrainy: fakty, sudzhennia, poshuky - Problems of Ukrainian History: Facts, Judgments, Searches, (22), 31-54. [in Ukrainian].
67. Yushkov, S., Slavin, L., Huslystyi, K., Petrovskyi, M. (1943). Istoriia Ukrainy, 1. Ufa. [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Створення міфу про Переяславську раду 1654 р. та спроби його спростувати (90-ті рр. ХХ ст.). Дискусії про події в Переяславі 1654 р. в сучасній українській історіографії. Відтворення повної картини дослідження змісту та значення подій в Переяславі 1654 р.
реферат [77,2 K], добавлен 22.06.2014Джерельна база історії партизанського з’єднання "За Батьківщину". Еволюція історіографічного образу партизанського руху на Ніжинщині у радянській та сучасній українській публіцистиці. Проблеми партизанського руху у висвітленні вітчизняної історіографії.
дипломная работа [121,6 K], добавлен 30.10.2012Характер Голокосту як безпрецедентного явища, його місце в українській історіографії від часів Другої світової війни до сьогодення. Хід реалізації "остаточного вирішення єврейського питання" на українських теренах, трагічним символом чого є Бабин Яр.
статья [90,0 K], добавлен 07.08.2017Відмінні риси української історіографії 1920-1980-х pp. Особливості оцінок дореволюційними дослідниками митних тарифів Російської імперії першої половини XIX ст. Причини негативних оцінок представниками української історіографії митного протекціонізму.
реферат [31,7 K], добавлен 26.09.2010Дослідження радянської і пострадянської історіографії школи "Анналів", яка у перший період свого існування була модерним явищем в історіографії, акумулювала новаторський досвід історичного дослідження, який повною мірою був визнаний науковими колами.
курсовая работа [63,9 K], добавлен 10.06.2010Спроба проаналізувати літературу, яка була видана в Білорусі і присвячена історії становлення Білоруської Народної Республіки. Аналіз немарксистської, радянської та сучасної історіографії. Характеристика основних етапів білоруської історичної науки.
статья [23,0 K], добавлен 14.08.2017- Стан дослідження махновського селянського повстанського руху у сучасній українській історичній науці
Аналіз стану дослідження селянського повстанського руху на чолі з Н. Махном у сучасній українській історіографії. Вплив загальних тенденцій розвитку історичної науки на дослідження махновського та селянського повстанського рухів 1917-1921 рр. загалом.
статья [53,5 K], добавлен 17.08.2017 Аналіз головного питання щодо висвітлення українськими істориками з діаспори діяльності М. Грушевського в Науковому Товаристві ім. Шевченка (НТШ). Оцінка діяльності Грушевського на посаді голови НТШ у контексті розвитку національного руху в Галичині.
статья [17,5 K], добавлен 14.08.2017В українській історіографії трагічний спектакль, в якому українці марнували величезну енергію й рішучість, набуті у повстанні 1648 р., в самогубних сутичках, яким, здавалося, не буде кінця, часто називають Руїною.
реферат [9,4 K], добавлен 11.03.2005Предмет історіографії історії України. Основні етапи розвитку історіографії історії України. Місце історіографії в системі історичних наук. Зародження знань про минуле в формі культів. Поява писемності і її значення для накопичення історичних знань.
контрольная работа [27,3 K], добавлен 28.01.2012Діяльність Михайла Грушевського у Галичині й у Наддніпрянській Україні по згуртуванню українства була підпорядкована поширенню його ідей щодо розбудови незалежної України. Йому випала доля очолити Центральну Раду та стати першим президентом України.
реферат [9,0 K], добавлен 16.01.2009Розгляд доказів присутності російських військ на українській території та загроз втрати суверенітету держави. Визначення підстав для українській сторони щодо визнання зазначеного збройного конфлікту як гібридної війни (що триває з лютого 2014 року).
статья [27,2 K], добавлен 06.09.2017У статті, на основі архівних документів, аналізується характер релігійного життя в Україні та основні аспекти державної політики щодо різних конфесій у середині 1980-х років. Розгляд керівної ролі комуністичної партії. Становище протестантських конфесій.
статья [21,8 K], добавлен 14.08.2017Умови формування та характерні особливості дворянської історіографії в Росії у другій половині XVIII ст. М. Щербатов та І. Болтін як найвизначніші представники дворянської історіографії. Участь Катерини II в формуванні дворянської історіографії в Росії.
реферат [23,1 K], добавлен 18.09.2010Аналіз зовнішньої політики України за часів гетьманщини Б. Хмельницького. Причини початку Руїни. Внутрішньополітичні відносини в суспільстві України того часу. Незадоволення серед соціальних слоїв населення України. Плачевні наслідки періоду Руїни.
реферат [47,4 K], добавлен 29.11.2010Діяльність П.В. Феденка, відомого діяча Української Соціал-демократичної Робітничої партії у період Української національної революції та його погляди на неї. Оцінка політики гетьмана П. Скоропадського та його роботи в уряді УНР за часів Директорії.
реферат [27,8 K], добавлен 12.06.2010Становлення історичної науки у Польщі в період національного відродження. Просвітницька і романтична історіографія. Наукові школи позитивістської історіографії, інші напрямки польської історіографії другої половини XIX-початку XX ст. та їх представники.
реферат [46,0 K], добавлен 24.05.2010Підходи до вивчення функціонування та значення Одеського порто-франко, які з'явились в українській історіографії 1920-х - середині 30-х pp. Вплив цього режиму на українське господарство зазначеної доби. Концепція О. Оглоблина щодо Одеського порто-франко.
доклад [24,4 K], добавлен 25.09.2010Сербська та чорногорська історіографія. Просвітницький та романтичний напрямки в історичній науці. Розвиток критичного та позитивістського напрямків. Наукові школи в історіографії першої половини ХХ ст. Розвиток історіографії в другій половині ХХ ст.
реферат [26,4 K], добавлен 24.05.2010Основні віхи життєвого та політичного шляху М.С. Грушевського, еволюція його світоглядно-філософських та політичних позицій. Внесок великого українця у розвиток вітчизняної історії та археології, його роль у процесі боротьби за українську державність.
дипломная работа [4,8 M], добавлен 10.07.2012
