Ідея українсько-польського союзу в українській політичній думці 1918-1920 рр.: pro et contra

Українські ліві кола, зосереджені навколо М. Грушевського та В. Винниченка, займали виразно ворожу позицію щодо союзу з Польщею. 22-24 травня 1920 р. у Празі відбулася чергова конференція Закордонної делегації УПСР, котра визнала С. Петлюру «зрадником», який дав згоду на «ганебний, злочинний напад на Україну». Учасники заходу задекларували також, що будь-які договори, підписані варшавським осередком УНР з іноземними державами, недійсні Докл. про ставлення М.Грушевського й Закордонної делеґації УПСР до союзу з Польщею див.: Adamski L. Nacjonalista postpowy: Mychajlo Hruszewski i jego pogldy na Polsk i Polakow. - Warszawa, 2011. - S.230-236. Див. також: Мазепа І. Україна в огні й бурі революції, 1917-1921. - С.417; Prymak Th.M. Mykhailo Hrushevsky: The Politics of National Culture. - Toronto, 1987. - P.198; Трощинський В. Міжвоєнна українська еміграція в Європі... - С.107.. Ще далі пішли закордонні укапісти. У травні 1920 р. їх лідер В.Винниченко поїхав до Москви, а потім до Харкова, де мав отримати посаду заступника голови Раднаркому радянської України та наркома закордонних справ Від тих посад В.Винниченко в підсумку відмовився. Про його подорож до радянських Росії та України див.: Czajkowskyj M. Volodymyr Vynnyc. Тим самим він не лише відкинув ідею союзу з Польщею, але саму ідею існування УНР та власну попередню політичну діяльність.

Як бачимо, українські політичні кола здебільшого поставилися до союзу з Польщею вороже або зі значними застереженнями. Варшавський договір не мав багато ентузіастів -- якщо його і сприймали, то радше як менше зло, на яке перед обличчям смертельної загрози для державності варто було піти. Зрештою важко було очікувати, що складні умови домовленостей, особливо територіальні поступки, будуть зустрінуті із захопленням. Із перспективи часу союз 1920 р. неодноразово різко оцінювався. Деякі критики, як С. Шелухин Шелухин С. Варшавський договір між поляками й С. Петлюрою 21 квітня 1920 р. - Прага, 1926., підважували формальні підстави договору, дехто виступав проти самої його суті, указуючи на, як писав Д. Дорошенко, «неприродний характер польсько-української спілки» Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914-1920 рр.). - К., 2007. - С.518. На його думку, «неприродність» союзу полягала в тому, що «для Польщі менше всього була бажана сильна українська держава, яка б вела політику об'єднання всіх українських земель; їй був потрібний слухняний васал, держава-буфер; в її інтересах лежало, щоб на схід від польської границі якнайдовше задержався стан анархії й політичного безсилля, щоб тим часом встигла укріпитись і сконсолідуватись польська держава та з більшими силами звернути свою експансію на схід».. Підкреслювалося, що пакт Пілсудського -- Петлюри був типовим «левовим товариством» («societas leonina»), в якому сильніший партнер одержував весь прибуток, а на слабшого покладалися лише збитки Оцінка галицького політика С.Барана (див.: Epilog ukrainskiej tragedji narodowej // Biuletyn Polsko-Ukrainski. - 1935. - №19. - S.221)..

Це не змінює того факту, що оцінка союзу з Польщею могла б бути зовсім іншою, якби він завершився військовим успіхом. Варшавський договір мав шанс здобути визнання і стати початком більш широкої політичної співпраці. Про це свідчили, між іншим, реакції деяких галицьких діячів (включаючи митрополита Андрея (Шептицького) та голову Української національної ради у Львові Р. Перфецького) на піку успіхів польсько-українського наступу Див.: Ukraine and Poland in Documents... - Part 2. - P.108-119..

Проте воєнна кампанія закінчилася невдачею. «“Переможців не судять”, -- через п'ять років написав О. Шульгин, -- а переможений завжди винен». Політика співпраці з Польщею закінчилася катастрофою, однак вона не була, переконував згаданий автор, «ні дурною, ні злочинною, ні протинародною» Шульгин О. Про нашу міжнародню політику // Український вістник (Прага; Подебради). - 1925, жовтень. - Зб.ІІ. - С.7.. На завершення варто згадати ще одну оцінку, сформульовану в найскладніший для польсько-українського союзу момент -- уже після підписання Польщею перемир'я з радянською Росією. У листопаді 1920 р. тодішній посол УНР у Берліні М.Порш писав:

«Мушу зазначити, що я не належу до прихильників польсько-української згоди. Але я не можу не визнати, що ця згода мала велике значіння для нашої державності. Це був крок наперед з погляду міжнародного взагалі і українського зокрема... Договір цей дав нам змогу зберегти зародки і традиції організованої державності, з котрих при сприятливих обставинах міг вирости і урядовий апарат, і військо, і сама держава. Цей договір був подиктований для нас, як для державних мужів, історичною необхідністю і разом з тим став нам потрібною паузою для відпочинку» Цит. за: Мазепа І. Україна в огні й бурі революції, 1917--1921. -- С.420..

політичний еліта союз польща

Література

1. Adamski L (2011). Nacjonalista postepowy: Mychajto Hruszewski i jego poglady na Polske i Polakow. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN. [in Polish].

2. Bruski J.J. (2000). Petlurowcy: Centrum Panstwowe Ukrainskiej Republiki Ludowej na wychodzstwie, 1919-1924. Krakow: Arcana. [in Polish].

3. Bruski J.J. (2003). «Miedzy Polska a Moskwa wybor jasny...»? Ukrainskie elity polityczne wobec koncepcji sojuszu z Rzeczapospolita, 1918-1920. Przeglad Wschodni, VIII, 3(31), 631-645. [in Polish].

4. Chykalenko Ye. (2005). Shchodennyk 1919-1920. (Eds.) Verstiuk V., Antonovych M. Kyiv; Niu-York: Vyd. im. O.Telihy. [in Ukrainian].

5. Cisek J. (Ed.) (1990). Sasiedzi wobec wojny 1920 roku: Wybor dokumentow. Londyn: Polska Fundacja Kulturalna. [in Polish].

6. Czajkowskyj M. (1978). Volodymyr Vynnychenko and His Mission to Moscow and Kharkiv. Journal of Graduate Ukrainian Studies, 3, 2, 3-24.

7. Deruga A. (1969). Polityka wschodnia Polskiwobecziem Litwy, BiatocusiiUkcainy(1918-1919). Warszawa: Ksiazka i Wiedza. [in Polish].

8. Deruga A. (1970). Nieznane dokumenty do dziejow polityki wschodniej Polski 1918-1919. Z dziejow stosunkowpolsko- radzieckich: Studia i materiaty, 6, 231-246. Warszawa: Ksiazka i Wiedza. [in Polish].

9. Doroshenko D. (2007). Moi spomyny pro nedavnie mynule (1914-1920 roky). Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].

10. Dotsenko O. (1923-1924). Litopys ukrainskoi revoliutsii: Materialy i dokumenty do istorii ukrainskoi revoliutsii, 2, 4-5. Kyiv; Lviv. [in Ukrainian].

11. Galuba R. (1994). Pertraktacje polityczno-wojskowe miedzy Polska a Ukrainska Republika Ludowa (lipiec - sierpien 1919 roku). Mars: Problematyka i Historia Wojskowosci: Studia i Materiaty, 2, 53-68. Warszawa; Londyn: Oficyna Wydawnicza Adiutor. [in Polish].

12. Gostynska W. et alia (Eds.) (1961). Dokumenty i materiaty do historii stosunkowpolsko-radzieckich, 2. Warszawa: Ksiazka i Wiedza. [in Polish].

13. Holubko V. (2002). Varshavska uhoda 1920 roku ta yii perspektyvy u vizii zakhidnoukrainskykh politykiv. Ukraina moderna, 7, 91-102. [in Ukrainian].

14. Hunczak T. (Ed.) (1983). Ukraine and Poland in Documents 1918-1922, 1. New York; Paris; Sydney; Toronto: Shevchenko Scientific Society.

15. Kavunnyk V. (Ed.) (2016). Arkhiv Ukrainskoi Narodnoi Respubliky: Ministerstvo zakordonnykh sprav; Dyplomatychni dokumenty vid Versalskoho do Ryzkoho myrnykh dohovoriv (1919-1921). Kyiv: Instytut ukrainskoi arkheohrafii i dzhereloznavstva im. M.S.Hrushevskoho. [in Ukrainian].

16. Klimecki M. (2000). Polsko-ukrainska wojna o Lwow i Galicje Wschodnia 1918-1919. Warszawa: Oficyna Wydawnicza Volumen. [in Polish].

17. Kolasinski M. (2008). Stosunki dyplomatyczne panstwa ukrainskiego (Ukraina Naddnieprzanska) z Polska w 1918 roku. Polski Przeglad Dyplomatyczny, 5(45), 111-159. [in Polish].

18. Kovalevskyi M. (1960). Pry dzherelakh borotby: Spomyny, vrazhennia, refleksii. Insbruk: Nakladom Marii Kovalevskoi. [in Ukrainian].

19. Kozlowski M. (1990). Miedzy Sanem a Zbruczem: Walki o Lwow i Galicje Wschodnia 1918-1919. Krakow: Wydawnictwo Literackie. [in Polish].

20. Kutilova L. (1994). Diialnist Mykhaila Hrushevskoho u pershi roky emihratsii. Ukrainska Diaspora, 5, 118-133. [in Ukrainian].

21. Legiec J. (1998). Misja Borysa Kudrynowskiego w Warszawie (kwiecien - sierpien 1919 r.). Studia z Dziejow Rosji i Europy Srodkowo-Wschodniej, 33, 53-62. [in Polish].

22. Lisevych I. (1997). Politychni aspekty ukrainsko-polskoho soiuzu 1920 r. Polska i Ukraina: Sojusz 1920 roku i jego nastepstwa. Eds. Karpus Z., Rezmer W., Wiszka E. Torun: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikolaja Kopernika. [in Ukrainian].

23. Lypynskyi V. (2003). Povne zibrannia tvoriv, arkhiv, studii: Arkhiv, T.1: Lystuvannia, 1 (A-Zh). Ed. Pelenskyi Ya. Kyiv; Filadelfiia: Smoloskyp. [in Ukrainian].

24. Lytvyn M. (1998). Ukrainsko-polska viina 1918-1919 rr. Lviv: Instytut ukrainoznavstva im. I.Krypiakevycha NANU, Instytut Skhidno-Tsentralnoi Yevropy. [in Ukrainian].

25. Matviienko V. (2004). Storinky diialnosty ukrainskoi dyplomatychnoi misii u Varshavi (zhovten 1919 r. - kviten 1920 r.). Naukovyi visnyk Dyplomatychnoi akademii Ukrainy, 10, 2, 499-517. [in Ukrainian].

26. Mykhailova O. (2005). Polsko-ukrainskyi perehovornyi protses ta pidpysannia Varshavskoho dohovoru (berezen - kviten 1920 r.). UkrainaXXst.: kultura, ideolohiia, polityka, 9, 154-175. [in Ukrainian].

27. Mykhailova O. (2011). Lysty Andriia Livytskoho pro polsko-ukrainski perehovory u Varshavi (kinets 1919 - kviten 1920 rokiv). Studiiz istorii ukrainskoi revoliutsii 1917-1921: na poshanu Ruslana Yakovycha Pyroha: Zbirnyk naukovykh prats. Ed. Verstiuk V.F. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NANU. 229-252. [in Ukrainian].

28. Ostashko T. (2002). A.Zhuk v dobi natsionalno-vyzvolnykh zmahan. Moloda natsiia, 3(24), 46-57. [in Ukrainian].

29. Petliura S. (1999, 2006). Statti, lysty, dokumenty, 3, 4. Ed. Serhiichuk V. Kyiv: Vydavnytstvo im. O.Telihy. [in Ukrainian].

30. Pisulinski J. (2004). Nie tylko Petlura: Kwestia ukrainska w polskiej polityce zagranicznej w latach 1918-1923. Wroclaw: Wydawnictwo Uniwersytetu Wroclawskiego. [in Polish].

31. Prymak T. (1987). Mykhailo Hrushevsky: The Politics of National Culture. Toronto: University of Toronto Press.

32. Shapoval M. (1958). Shchodennyk. 1. Ed. Zerkal S. Niu-York. [in Ukrainian].

33. Soldatenko V. (2007). Vynnychenko i Petliura: politychniportrety revoliutsiinoidoby. Kyiv: Svitohliad. [in Ukrainian].

34. Sribniak I. (1995). Symon Petliura - na choli derzhavy ta viiska: Do pytania pro polsko-ukrainski vzaiemyny 19191920 rokiv. Symon Petliura ta ukrainska natsionalna revoliutsiia: Zbirnyk prats druhoho konkursu petliuroznavtsiv Ukrainy. Ed. Mykhalchuk V. Kyiv: Rada. 137-164. [in Ukrainian].

35. Troshchynskyi V. (1994). Mizhvoienna ukrainska emihratsiia v Yevropiyak istorychne i sotsialno-politychne yavyshche. Kyiv: Intel. [in Ukrainian].

36. Varhatiuk S. (1996). Varshavski perehovory dyplomatychnoi misii Dyrektorii UNR 1920 r. Novapolityka, 2, 53-56. [in Ukrainian].

37. Wandycz P. (1967). Z zagadnien wspolpracy polsko-ukrainskiej w latach 1919-20. Zeszyty Historyczne, 12, 3-24. Paris: Instytut Literacki. [in Polish].

38. Zaks Z. (1969). Galicja Wschodnia w polityce Zachodnio-Ukrainskiej Republiki Ludowej i Ukrainskiej Republiki Ludowej w drugiej potowie 1919 r. Narod i panstwo: Prace ofiarowane Henrykowi Jabtonskiemu w60 rocznice urodzin. Ed. Cieslak T. Warszawa: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe. 387-405. [in Polish].

Размещено на Allbest.ru