Середньовічні селища Київських передмість за результатами робіт останніх сезонів

Рис. 4 - Мушля каурі з Софіївської Борщагівки

Рис. 5 - Металеві наконечники стріл із селищ Ходосівка-Рославське (1, 3, 8), Лісники-Безодня (2), Софіївська Борщагівка (4), Петрушки (5), багатошарового поселення між ходосівкою й лісниками (11) і фондів боярського краєзнавчого музею (9, 10) та фрагмент кольчуги із селища ходосівка-рославське (6) і рогові наконечник стріли із селища ходосівка-рославське (7) та кістень із селища софіївська борщагівка (12)

Рис. 6 - Прикраси та елементи костюма з середньовічних поселень у ходосівці (1--8, 11--17, 20--22, 25, 26, 28, 30, 34--36, 38, 40, 43, 44, 46--48, 52, 53, 55--61, 65, 68--72) та софіївській Борщагівці (9, 10, 18, 19, 23, 24, 27, 29, 31--33, 37, 39, 41, 42, 45, 49--51, 54, 62--64, 66, 67)

На заможність жителів досліджених пунктів вказують нові знахідки ключів і дужок та фрагментів корпусів замків (рис. 2: 9, 11--13), яких разом з виявленими раніше (Готун, Сухонос, Казимір 2013, с. 189, 190, 198, рис. 4: 1-- 11; Казимір та ін. 2014, с. 152, рис. 1: 24; 2015a, с. 92, рис. 1: 7, 11, 12; 2015b, с. 88, рис. 1: 4, 10 та ін.) зібрано доволі значну кількість. Вони мають аналогії серед виробів, що побутували в X--XII ст. і пізніше, окремі, на думку фахівців, були у вжитку з другої половини XII до початку XV ст., розповсюдження інших відзначене для сер. XIII -- XV ст., деякі з'явились у XIV ст. (Колчин 1982, с. 160; Хорошев 1997, с. 14, 15, 251, 252, табл. 5, 6; Кудрявцев 2014, с. 14, 15, 17). Досить вишуканими були і прикраси мешканців (рис. 6): браслети, підвіски, сережки, персні, фрагментована шийна гривна, скроневі кільця та ін. (Готун, Сухонос, Казимір 2011, с. 89, рис. 1: 21--24, 28--30; Готун та ін. 2012b, с. 248, рисунок: 1, 2, 4; 2013d, с. 199, рис. 1: 11, 13, 14, 16, 17, 19; 2016b, с. 63, рис. 1: 2--7; 13, 14, 16; 2018c, с. 83, 84, рис. 1: 8, 14--17; Казимір, Готун 2011, с. 166, рис. 1: 8, 9; Казимір та ін. 2012, с. 255, рисунок: 5, 7; 2013, с. 201, рис. 1: 7; 2014, с. 152, рис. 1: 11--13, 16, 17, 20, 21; 2015a, с. 92, рис. 1: 13, 14, 18; 2016a, с. 68, рис. 1: 11; 2018a, с. 87, рис. 1; 2018b, с. 90, рис. 2: 5 та ін.). Суттєво, що донедавна частину подібних виробів вважали невластивою населенню селищ складовою костюма представників заможних містян. окремої уваги заслуговують виявлені на сільських поселеннях у передмістях Еиєва уламки скляних браслетів: якщо на Софіївсько-Борщагівському пункті випадки їхньої фіксації загалом відповідають показникам хронологічно близьких інших пам'яток, у ходосівці кількість означених знахідок перевершує показники значного числа синхронних міст, хоч багато з них доволі низькоякісні. очевидно, враховуючи хронологію селища, це можна пов'язати з особливостями виготовлення вказаних виробів напередодні монголо-татарської навали. Із Софіївської Борщагівки походять кілька кубиків смальти, уламок хороса, фрагментована пірофілітова плита з пазом, подібна до кришок саркофагів, шматок пофарбованого тиньку (Казимір та ін. 2016a, с. 68, рис. 1: 5, 6, 9 та ін.). Уламки плінфи разом з фрагментами плиток підлоги, іноді вкритих поливою, зібрані й на ходосівському поселенні. Водночас, вважати названі знахідки побічним показником існування місцевих монументальних культових споруд, як пропонувалось стосовно плінфи з інших пам'яток сільського типу (Веремейчик 2010, с. 351) на цьому етапі досліджень буде передчасним. Зрозуміло, що мурована спорудана поселенні носила скоріше культовий, ніж світський характер. Але думка про ймовірне існування такої лише завдяки фіксації кількох уламків плінфи може привести до відомих екзотичних ідентифікацій, коли можливими рештками церкви завдяки її розміщенню на гребені підйому схилу і фіксації в заповненні половини крупного енколпіона та чотирьох шматків плінфи вважали витягнуту з південного заходу на північний схід підпрямокутну із заокругленими кутами споруду розмірами 4,1 х 1,1 м і завглибшки 0,2 м з вертикальними стінками і слідами дерев'яної підлоги та з фрагментами жорен, ножицями, керамікою, кістками тварин у заповненні (Лысенко и др., 2012, с. 63). Найімовірніше, названі знахідки із селищ у столичних передмістях походять зі зруйнованих київських храмів. Саме так Д. В. Йолшин трактує зібрані на селищах у ходосівці та Софіївській Борщагівці уламки плінфи та плиток підлоги. Показова половина плаского шиферного диска з двох фрагментів (Казимір та ін. 2016a, с. 68, рис. 1: 1) з кількома концентричними колами на поверхні (рис. 2: 23). Такі вироби на пам'ятках Київської Русі поодинокі, вони зафіксовані в Києві та на селищі Кощіївка 8 на Київщині, в Любечі і на Листвинському городищі на Чернігівщині,Борщагівки (рис. 2: 14, 15, 18--20) засвідчують поширення у середовищі місцевої людності гри в кості, особливості якої описані досить детально (Сергєєва 2002, с. 50--54; 2010, с. 198--206; Стрельник, Сорокіна, Хомчик 2010, с. 46, 48). важливе значення астрагалів для давнього населення добре простежується на прикладах використання їх як амулетів та виготовлення їх копій за ранньозалізної доби -- з бурштину й скла (Стрельник, Сорокіна, Хомчик 2010, с. 48), за середньовічної -- з бронзи, свинцю і навіть золота й срібла, що властиве монголам (Рыбаков 1949, с. 27; Сергєєва 2002, с. 56; Янин и др. 2016, с. 11, 13, рис. 3: 2). Дримба (вармстиславлі в білорусі (Шекун, веремейчик 1986, с. 328; Еозубовський, Івакін, Чеканов- ський 1993, с. 253, 255, рис. 13; Лысенко и др. 2012, с. 31, 313, рис. 176; Веремечик 2013, с. 98) і стосовно їх призначення остаточна думка науковцями ще не сформована. Особливості життєвої моделі сільського населення столичних передмість характеризують знайдені при розкопках універсальні знаряддя і суто побутові речі: ножі, бруски для їх гостріння, сокири, бритва, кресала (рис. 2: 10), гребені тощо, а таранні кістки дрібних копитних з насічками й отворами (Еазимір та ін. 2016a, рис. 1: 14--16; 2018b, с. 90, рис. 2: 1, 2) з Софіївської ган), зафіксована на Софіївсько-Борщагівському поселенні (Казимір та ін. 2014, с. 152, рис. 1: 18), вказує на характер музикальних уподобань давньої люду, а книжкова застібка з ходосівки-рославського виступає показником рівня освіченості щонайменше, окремих представників сільської громади (Тотун та ін. 2013d, с. 199). Певні риси життєвої моделі населення пам'ятки у Софіївській Борщагівці характеризує виявлена у 2017 р. вкрита поливою керамічна писанка (рис. 2: 16). Зазвичай такі знахідки трактували як язичницькі обереги, що поєднують і яйце, як символ родючості, і шум для відлякування ворожих сил при брязканні. Останнім часом в числі шумових і ударних пристроїв звукоутворення вчені виділяють виділені у ранній тип аналогічні софіївсько-борщагівському виробу іменовані писанками через схожість на розмальовані великодні яйця з отвором незначних розмірів на тупому кінці чи, значно рідше, збоку та камінчиком всередині виявлені у шарах X--XII, почасти XIIIст. вкриті поливою з вишуканим розписом яйцеподібні глиняні брязкальця, які Б. о. рибаков вважав виготовленими у білгородських, звідки походять плитки з такою само технікою орнаментації, чи київських, де зафіксовані інструменти для їх виробництва, майстернях. Достовірних свідчень щодо призначення речей не додалось, тому вважають, що предмети водночас, чи навіть у першу чергу, мали певне відношення до тих чи інших давніх, можливо -- Великодніх, обрядів, хоч їх фіксація у містах, селищах, курганах, де вироби траплялись у дитячих похованнях, дозволяють вбачати у речах предмет дитячої забави (Поветкин 2008, с. 111--113, табл. 1: 6). Водночас, при загальному датуванні XI--XIII ст., за спостереженнями В.В. Сєдова, основна їх маса тяжіє до періоду XI-- першої половини XII ст., а верхня дата використання виробів відображає завершення процесу християнізації давньоруських земель (Седов 1988, с. 82).

Важливим джерелом вивчення матеріальної та деяких елементів духовної культури місцевої людності виступає наймасовіша категорія знахідок на досліджених пам'ятках -- уламки керамічного посуду, яким притаманне розмаїття форм і прийомів моделювання та оздоблення. У складі колекції відзначені фрагменти з різних відтінків одно- та двобічною поливою, для поселення ходосівка-рославське цей показник відчутно вищий порівняно з іншими пам'ятками, тут показове значне число уламків з окремими її смугами, краплями, бризками. У більшості випадків шаром поливи вкриті глеки, миски, кришки, кубки, рідше -- горщики; полив'яні латки -- загалом дуже рідкісна посудина для Київської Русі. Та й глеки, на думку дослідників -- показник міського побуту;раніше вважали, що жителі сіл навіть не знали про існування цього типу посуду. Миски теж траплялись нечасто, а блюда відомі у містах як вишукана і малопоширена категорія. Наявні в колекції кубки теж асоціюються не з селянською кухнею. Столовий посуд включав і неполивні миски з ручками й без них, невеликі тонкостінні горщики, посудини для напоїв, глеки, кришки, амфорки київського типу. Останні вважають призначеними для подавання до столу напоїв чи транспортування їх у походах на зразок сучасних фляг, що теж не зовсім відповідає заняттям жителів села навіть з урахуванням можливих подорожей під час певних промислових занять. Виявлені і неполивні посудини індивідуальних форм, що відображають яскравий стильовий підхід певного майстра. Тарний посуд представлений корчагами. Кухонна кераміка демонструє значне різноманіття форм і типів загалом властивих для регіону. непоодинокі посудини, що не мають аналогів на відомих пунктах. незалежно від місця виготовлення кераміки, а беззаперечні дані щодо її місцевого виробництва поки що не знайдені, достатньо підстав стверджувати, що вона репрезентує доволі яскраве явище. Окремої уваги заслуговують керамічні вироби, як показник не лише матеріальної, а й духовної культури. Передусім це стосується орнаменту. загальновідомо, що починаючи з х ст. основними композиційними елементами декорування гончарного посуду виступають врізні прямі та хвилясті лінії, трапляються рельєфні валики, дуги, завитки, насічки, нігтьові й насіннєподібні відбитки, наколи зубчастого штампу -- поодинці, а також у різноманітних поєднаннях. Практично весь кухонний посуд орнаментований по плічку, іноді скупо прикрашені шийки та вінця. Найчастіше простежені врізні прямі лінії -- вирішення технічно просте і доволі швидке у виконанні. Подальші підходи поєднують два елементи, одним із яких лишаються прямі лінії. Столовий посуд оздоблений значно багатше кухонного: при його виготовленні крім названих елементів використовували геометричні і рослинні візерунки, найрізноманітніші види хвиль, плетінок, насічок. Окремо необхідно згадати орнамент тарного посуду, що крім врізних прямих ліній представлений вертикальними насічками, композицією з рядів завитків, поясом півкіл. Простежено своєрідність та різноплановість тавр на денцях. Найчастіше зустрічаються солярні знаки у вигляді рельєфних кіл та їх ускладнення -- коло з вписаним хрестом, два концентричні кола, коло, перекреслене прямою лінією. Окрему групу представляють простежені на ходосівці-рославському у трьох варіантах тавра-літери, які на землях півдня русі фіксують доволі рідко. Одне мало форму вписаної у подвійне коло друкованої літери «т», друге схоже на рукописну «х»; аналогів їм знайти не вдалось. Найцікавіший сюжет, де зображення нагадує перевернутий якір з кружечком чи літерою «о» згори по довгій осі та знаками у вигляді літер «I», «к», «л» навколо. відзначені випадки нанесення на денця двозубців. особливості кераміки селищ округи києва дозволяють дійти висновку, що в орнаментальному і технологічному аспектах вона цілком відповідає давньоруській системі традицій та способів виробництва (рис. 7). якість тіста, характер обробки поверхні, спосіб випалу не були винятковими, вони відображають цілком закономірну тенденцію, зумовлену швидкими темпами орієнтованого на ринок виробництва (готун, гунь 2014; Гунь 2013; 2017; Гунь, Оногда, Чміль 2016 та ін.). Уламки візантійського посуду на досліджуваних пунктах вже згадані, хоч його практично повна відсутність на сільських поселеннях відзначалась навіть донедавна (Пивоваров 2006, с. 147). Послуговувалась місцева людність і дерев'яним посудом. Про токарні вироби з Софіївсько-Борщагівського селища йшлось при розгляді місцевої деревообробки (Готун, Сергєєва, Гунь 2017), а відерні вушка й дужки засвідчують паралельне використання і бондарної продукції. З борщагівського і ходосівського поселень походять уламки і скляних посудин. Хоч вони й нечисленні, проте також вказують на високий рівень розвитку матеріальної культури населення.

У фахових роботах підкреслено, що для проникнення у таємницю середньовічного суспільства недостатньо лише його соціально-економічної характеристики (Гуревич 1970, с. 24), необхідно відтворити загальну картину еволюції ментальності, зокрема селянської (Гурбик 2003, с. 4). Основні аспекти духовної культури мешканців селищ півдня Русі у наявних розробках розглянуті як підсумок аналізу поховальної обрядовості, естетичних та світоглядних характеристик виробів металопластики, відображення елементів духовної культури об'єктами масової забудови, семантики орнаментації посуду та семіотики знаків на його денцях тощо. Щодо останніх, при всій різноплановості підходів до інтерпретації цих рельєфних символів, дослідники схиляються до точки зору, що спочатку вони могли носити релігійний характер, а згодом стали знаками майстрів, втративши своє первісне культове значення і перетворившись на ремісничі виробничі тамги (Монгайт 1955, с. 120, 121; Плавинский 1998, с. 58). Низку знахідок, що характеризують світогляд мешканців отримано і в ході розкопок селищ навколо Києва. Більшою мірою це стосується культових речей, що маркують як знайомство місцевої людності з постулатами християнського віровчення (а у випадку зі згаданими реліквіями паломників -- то й значно глибші прояви релігійності), так і присутність у свідомості населення традицій слов'янського язичництва (Готун, Сухонос 2014; Казимір та ін. 2016b, с. 92, рис. 1: 23--26; 2018a, с. 87, 88, рис. 1; Готун 2017b, с. 75--78, рис. 5 та ін.). Показово, що доволі рідкісні предмети особистого благочестя наряду з елементами озброєння й парадного спорядження коня, імпортами, торговим інвентарем тощо вважають показником статусності і багатства досліджуваних поселенських структур (Макаров и др. 2015, с. 221). Серед знахідок 2016--2017 рр. до цієї категорії належать пошкоджений хрестик з кульками псевдозерні у середохресті й на кінцях тонких струнких променів (рис. 8: 2) з Софіївської Борщагівки, подібні до якого за новгородською шкалою датуються 1116--1268 рр. і мають аналоги у матеріалах курганів, у Твері пов'язані з дендродатою 1300--1330 рр., в Середньому Подніпров'ї, зокрема на посаді вишгорода та у Кощіївці, за даними публікацій, траплялись у комплексах і нашаруваннях XI--XII ст., а загалом на Русі відомі у матеріалах XI--XIII ст. та хрестик з петлеподібними раменами (рис. 8) з Ходосівки-Рославського, схожі на який, хоч дещо ажурніші й густіше оздоблені, походили з нашарувань домонгольського часу Серенська, Ярополча Заліського й Латвії, а в Твері віднесені до кінця XIII -- XIV ст. (Никольская 1981, с. 236, рис. 89: 19; Седова 1981, с. 52, рис. 17: 4; Гнутова, Зотова 2000, рис. 1г; Лапшин 2009, с. 99, 346, рис. 96: 4--7; Лысенко и др. 2012, с. 204, 329, рис. 218; Івакін 2016, с. 154, 155, рис. 1: 7, 8 та ін.). Фахівці зауважували, що виготовлені з використанням нескладних технологій із порівняно недорогих матеріалів, позбавлені високих художніх переваг, прості за своєю іконографією, такі речі цікаві, передусім, як одні з найдавніших предметів з християнською символікою, поширені в демократичному середовищі земель давньої Русі за межами князівського оточення і церковного кліру. Цінність їх як джерела вивчення християнізації давньої Русі багато в чому визначається загальновідомим фактом -- бідністю письмових джерел, що відображають релігійну свідомість рядового населення. За півтора століття з часу знахідки перших натільних хрестиків питання щодо релігійного значення символів християнства з розкопок сільських поселень і могильників доби Русі не втратило своєї гостроти (Макаров 2004, с. 251, 252). При розкопках у Ходосівці знайдено і прикрашений зображенням проквітлого хреста перфорований, що вказує на використання речі у якості підвіски, виготовлений з кольорового металу медальйон від барм з відсутнім вушком (рис. 8: 5). Близький за обрисами подібний до наявних у граффіті та на сторінках давньоруських літописів гравійований проквітлий хрест нанесений на датований початком XII ст. медальйон з білону із зображенням св. Варвари з городища Виповзів (Пуцко 1986, с. 172, 180, рис. 8), схожий (з лише однією поперечною перекладиною) містить бронзовий медальйон з поганої збереженості погрудним зображенням увінчаної німбом фігури із селища Кощіївка 8 (Лысенко и др. 2012, с. 42, 326, рис. 208). За даними фахівців, підвіски діаметром 3,2--3,6 см з проквітлим хрестом у Новгороді набули поширення з початку XIII до початку XIV ст. і виготовлялись у двобічних формах зі сплаву олова й свинцю (Седова 1981, с. 38, 40, 41, рис. 12: 11, 15; 14: 5--7). Відомі ці речі й на інших територіях, де з XII--XIII ст. символ хреста, часто доповнений рослинними пагонами з утворенням проквітлої форми, поступово стає домінувати в декорі прикрас, змінюючи панівні до того язичницькі символи (Седова 1997, с. 67, 299, табл. 53: 18, 19). в літературі неодноразово відзначене побутування подібних речей і на землях півдня Русі (Гаврилюк, Ягодинская 2005, с. 137, 138, рис. 9: 8--10; 2007, с. 352, 354, рис. 4: 23--26; 2010, с. 243; Пивоваров 2009, с. 197, 207, рис. 43: 2; Коваль, Миронюк 2015, с. 302 та ін.). Водночас варто зауважити, що знахідка з Ходосівки-Рославського репрезентує не незначного діаметру монетоподібну підвіску, а річ, ближчу за розмірами до медальйона з чернігівського скарбу 1850 р. (Корзухина 1954, с. 137, табл. LXII: 7), та й загалом до медальйонів барм, для яких зображення проквітлого хреста, за спостереженнями дослідників, було типовим явищем (Макарова, 1986, с. 18, 19, 100 и след.,рис. 53-- 55), щоправда, залишаючись при цьому не вишуканим мистецьким твором, а цілком рядовим предметом художньої металообробки. Застосування заможними представниками містян дешевших сплавів на основі міді і свинцю з метою імітації коштовних прикрас соціальної верхівки, серед яких при вивченні новгорода траплялись властиві для XII--XIII ст. речі знанесеним проквітлим хрестом неодноразово відзначалось фахівцями (Седова 1997, с. 67; Янин и др. 2015, с. 115).

Рис. 8 - Стеатитовий (1) і металевий (2) хрестики з софіївської Борщагівки та перламутровий (3) і металевий (4) хрестики, медальйон із зображенням проквітлого хреста (5) і оголів'я кам'яного хрестика (6) з Ходосівкирославського

Низка знахідок з Софіївської Борщагівки та Ходосівки-Рославського пов'язана з ритуально-магічними діями, які суперечили християнському віровченню. Не розглядаючи крем'яні знаряддя, оскільки навіть до заповнення об'єктів доби середньовіччя вони могли потрапити з навколишнім шаром, що містить матеріали часів первісності, відзначимо на Ходосівському поселенні вже неодноразово згадані три кістяні підвіски -- із ікла лисиці, таранної кістки бобра та хребця щуки. До цієї категорії знахідок, очевидно, також входили й знайдені окремо від черепів ікла кабана, хоч без слідів обв'язування чи підвішування беззастережне віднесення їх до ритуально-магічної сфери аргументоване недостатньо. За спостереженнями фахівців, ікла та кігті хижаків слугували оберегами від зурочення, мали відлякувати видимих і невидимих ворогів, у тому числі й нечисту силу. Бобрів вважали колишніми людьми, схованими від переслідувань, асоціювали з водяними, а відношення їх до підводного (загробного) світу символізувало зв'язок з вищими сферами. Бобровий струмінь застосовували для зняття порчі. Бобер у фольклорі -- взірець спокою, терпіння, миролюбності, працьовитості, старанності, дбайливості, наполегливості, заповзятливості, підприємливості, творчості, пильності. При тричленному вертикальному поділі всесвіту риба -- класифікатор нижньої зони, на трьох рибах тримається земля, вона чиста, слугує їздовою твариною міфологічним персонажам, а її ікра символізує плодючість. Щука -- найбільший хижак багатьох водойм, «хазяїн води», символ чарівництва і надприродної допомоги, з нею пов'язані мотиви перевертництва, а її пістряве забарвлення -- показник неординарних властивостей. Вона -- учасник замовлянь на багато випадків, а її гострі зуби також слугували запобіжним засобом від духів та чаклунів. Серед амулетів варто згадати і ростри белемнітів. Показово, що амулети із зубів і кісток тварин, з'явившись як один із проявів тотемізму, надовго переживає і добу первісності, і тотемізм, як варіант первісного релігійного світосприйняття, слугуючи й надалі особистими апотропеями і продовжуючи зберігати популярність навіть в умовах припинення побутування амулетів з кольорового металу (Тянина 2011, с. 159, 160). Мініатюрні предмети побуту: гребені, ложки, ковші, ключі, гольники, піхви одностайно вважають властивими мешканцям села атрибутами заклинальної магії. Ключам відведено роль символу багатства та його охорони. Екземпляр з селища Ходосівка-Рославське доволі крупний, з втраченою голівкою, виготовлений з кольорового металу. Подібність знахідки до ключів для скринь і ларців дозволяє провести паралель зі спостереженням Б. О. Рибакова, що це не звужує сферу магічної дії оберегу, а символізує охорону найціннішого із цінного (Рыбаков 1988, с. 542, 543, 549, рис. 92). Притаманна представницям слабкої статі виготовлена з бронзової (?) жесті підвіска-піхви з селища в Софійській Борщагівці містила зламаний стиль, що, як і кожне вістря, теж був оберегом. А мушля каурі з цього ж поселення -- «зміїна голівка, ужовка, жуковина» за етнографічними даними, захисний від чар та лікувальний амулет -- репрезентувала голову змії -- провісниці дощу, охоронниці вологи, покровительці дому, якій приписували красу, знання лікувальних трав, вміння змінювати образ, демонічні властивості, богатирську силу, мудрість, здоров'я, багатство (Пивоваров 2006, с. 228, 229, 232, 235, рис. 49: 12), хоч використання черепашки як прикраси, а не амулета-оберега, виключати теж не варто. На обох пам'ятках відомі знахідки лунниць (рис. 6: 54--56) -- символу місяця, двох небесних сфер, можливо, пов'язаного з культом Богородиці, на Ходосівці-Рославському -- підвісок з кринами -- сталими символами процвітання, родючості, зародження життя і власне життя, вегетативних сил природи, розвитку, життєвих сил жінки, духовного безсмертя, достатку і з косою решіткою, яка могла символізувати «зоране поле». У 2017 р. у Софійській Борщагівці вивчено сформований у різний період (кісткиналежать молодій та дорослим особинам) комплекс, що утримував бісер і пронизки, три пари вилочкових кісточок малих та великих качок і гуски та дві металеві імітації означених кісток качки-чирянки (рис. 9). Враховуючи використання «вилочок» як амулетів та для ворожінь і чаклувань і вибором водоплавних (де гуси-лебеді -- транспорт Дажбога-Сонця, медіатор життя / смерті, гуска -- втілення хаосу і водночас творець всесвіту, оскільки знесла золоте яйце -- сонце, а грудочку землі, з якої потім буде створено Землю, часто за велінням Бога-творця, з дна безмежного океану дістала качка, та й загалом названі птахи -- символ очисної сили води і водночас пов'язані з перевертництвом) у комплексі також можна вбачати сліди якогось із вказаних вірувань чи їх елементів. З обох пам'яток походять привіски- бубонці, покликані відлякувати своїм звучанням злих духів. Данину певним віруванням дослідники вбачають і в особливостях деяких елементів костюму, семантиці орнаментування побутових речей. Це і ототожнена з солярною символікою кругла форма предметів, і пов'язані з родючістю рослинні мотиви у оздобленні виробів, і функції оберегів у фібул та булавок, а додатково -- у їхніх вістер, хоч у цьому випадку магічна суть вторинна. Захист власників мали здійснювати і шийна гривна з Ходосівки-Рославського та скроневі кільця, браслети, персні, знайдені на обох пам'ятках. Світогляд середньовічної людності передбачав сакралізацію і суто побутових речей -- гостроконечників, замків та ключів, ножів тощо. Частина з них на обох селищах утворює досить представницькі серії. Але і тут пріоритетне застосування виробів за призначенням. Варто згадати й ритуальні речі із органічних матеріалів, існування яких відоме за студіюванням народної культури пізніших часів та за поодинокими знахідками із синхронних пунктів, хоч брак відповідних даних дозволяє говорити про це лише гіпотетично. У літературі наводилось припущення про ритуальне призначення оснащених отворами брусків для гостріння (Пивоваров 2006, с. 234), які теж наявні на обох поселеннях, та утилітарне використання вказаних виробів також здається імовірнішим. Суттєво, що при загальноприйнятому трактуванні речей описаного кола як свідчень поєднання у світогляді давньоруського населення пережитків язичницьких вірувань з рисами християнської обрядовості і точці зору О. Є. Мусіна щодо належності цих предметів до християнських амулетів, які характеризують певні забобонні уявлення в рамках поставання церковного світогляду, фахівці констатували, що виділення пластів достеменно язичницьких і достеменно християнських старожитностей можливе лише у результаті збільшення корпусу археологічних джерел з одного боку та пошуків нових підходів до його аналізу й осмислення -- з іншого (Макаров 2004, с. 257).

При вивченні Софіївської Борщагівки простежено ймовірний прояв календарної обрядовості у побуті населення давньоруськогосела. Одне із двокамерних жител загинуло у результаті пожежі й містило органічні рештки. Флотація зразків вказала на наявність навпроти входу в житлову камеру, по діагоналі від опалювального пристрою, зернівок різних злаків, хоча й у досить малій порівняно з ячменем кількості та крім стиглої деревини сосни (очевидно, решток конструктивних елементів житла) частин гілок різного діаметру, а по діагоналі від входу, навпроти печі -- відбірного ячмінного зерна у супроводі залишків виготовленої з дуба ймовірної тари. це дозволило вбачати встановлення на покуті різдвяного дідуха або обжинкового чи зажинкового снопа, а в іншому куті -- посудини або невеликої скриньки зі збіжжям для приготування святкової страви. за даними народознавчих студій, у красному куті під іконами встановлювали прикрашені калиною і квітами та перев'язані стрічками перший і останній сніп -- символи початку й завершення жнив (зажинок / обжинок), а у Святвечір -- збірний з колосків пшениці, жита, ячменю, вівса та ін. прикрашений гілками хвойних дідух / колідник / святочний дід. оскільки посівне зерно на поселенні зберігали у наявних майже біля кожного житла ямах для збіжжя, тут воно могло маркувати відому з етнографії обрядову випічку -- корочун / крачун (на яку могли готувати ячмінне борошно) чи страву святочної вечері -- ячмінну кашу з олією або медом (Готун, Горбаненко, Сергєєва 2016).

Рис. 9 - Видочкові кістки, їх металеві імітації та пастове н скляне намисто з поселення у Софіївській Борщагівці

Згідно народних вірувань, зганьбити домашнє вогнище -- викликати нещастя. Не виключено, що окремі печі з Софіївсько-Борщагівського поселення були зруйновані саме з ритуальних міркувань. Показово, що подібне простежене і в Шестовиці (Моця, Готун 1999, с. 33; Готун 2007, с. 250). Відзначені на Софіївсько-Борщагівському селищі і доволі своєрідні явища із замощуванням черенів печей. Привертає увагу використання для цього посуду, який не був у вжитку, до того ж -- іноді доволі вишуканих форм (Готун 2016, с. 7), що дозволяє провести паралелі з житлами Григорівки, де черінь замостили візантійською амфорою (Петрашенко 1997, с. 123) і Дорогобужа, де у замощення були покладені уламки довізного салтово-маяцького глека (Прищепа 2011, с. 156). І якщо наведені приклади ще вкладаються у рамки традиційного пояснення щодо покращення при цьому теплотехніки, то застосування з такою метою фрагментів недостатньо випаленого посуду (Каравайко, Маярчак 2003, с. 34) або включення у шар глини під черенем кісток тварин спонукає до пошуків пояснення простеженому у певних магічних діях. Останнє явище відзначене не лише на Софіївсько-Борщагівському пункті, а й при дослідженні заглибленого житла IX-- X ст. на Сумщині (Приймак 1987--88, арк. 19), щоправда, названого фахівцями фактом винятковим (Сергєєва 2015, с. 74). Не виключено, що проявом цього виступає наявність у товщі череня у центрі однієї з печей на Софіївсько-Борщагівському поселенні кістяного ґудзика-балясинки. знайдену поруч проколку із ребра дрібного копитного можна вважати загубленою випадково, але цінніша й виразніша річ, хоч і не може слугувати підставою для беззастережних висновків, та викликає певні роздуми (Казимір, Готун 2011, с. 166).

Цікаві спостереження здійснено і щодо хронології існування досліджених пунктів. Спочатку на Софіївсько-Борщагівському селищі було констатоване життя на лівобережній частині у давньоруський період, а на правобережній -- протягом монгольсько-литовської доби, щодо Ходосівки-Рославського відзначалась поява перших поселенців на рубежі XI--XIIст. і подальший розвиток у XIII--XIV ст. (Готун, Моця 1993, с. 78, 79; Готун, Гунь, Сухонос 2014). Отримані останнім часом матеріали дозволяють стверджувати про продовження життя після навали Батия і на лівобережній частині Софіївсько-Борщагівської пам'ятки.

Фахівці відзначали, що дослідження багатошарових комплексів -- найскладніше у польовій практиці (Гаврилюк 2004, с. 6). Селища Ходосівка-Рославське та Софіївська Борща- гівка репрезентують саме вказану категорію пам'яток. На першому виявлені матеріали кам'яної доби, періоду енеоліту, давньоямної культури, часів палеометалів, слов'ян I тис., давньої Русі, монгольсько-литовського часу, на іншому -- доби каменю, пізнього етапу Трипілля (софіївський тип), різних періодів доби бронзи -- раннього заліза, слов'ян I тис., Київської Русі, монгольсько-литовського і козацького часів (Готун, Моця 1993, с. 78, 79; Сорокун 2011; Готун, Сорокун, Сухонос 2012; Готун та ін. 2013c; Готун, Гунь, Сухонос 2014; Кириленко 2015a; 2015b; Казимір та ін. 2016cта ін.). Суттєво, що на поселенні в Софіївській Борщагівці концентрація об'єктів та знахідок софіївського типу трипільської культури і доби палеометалів порівняно зі значно ширше розповсюдженими спорудами і загалом матеріалами середньовічного горизонту тяжіє в основному ближче до русла річки.

Наведена характеристика неукріплених поселень у передмістях Києва демонструє високий рівень матеріальної та низки елементів духовної культури означених соціально-економічних утворень і слугує додатковим аргументом на користь висновків відносно синхронності в поступі міст і їх сільської округи та стосовно невичерпаних інформаційних можливостей середньовічних пам'яток сільського типу. А порівняння отриманих даних з результатами досліджень більш віддалених неукріплених пунктів дозволить говорити про загальне й особливе у сільській окрузі давньоруських мегаполісів й селищах, віддалених від крупних центрів.

Література

1. Алексеев, л. в. 1966. Полоцкая земля (очерки истории Северной Белоруссии) в IX--XIII вв.москва: наука.

2. Беляева, с. а. 1982. Южнорусские земли во второй половине XIII -- XV вв. (По материалам археологических исследований).киев: наукова думка.

3. Бєляєва, с. о., кубишев, А. I. 1995. Поселення Дніпровського Лівобережжя X--XV ст. (заматеріалами поселень поблизу сіл Комарівка та Озаричі). київ: наукова думка.

4. Бідзіля, в. і., Паньков, с. в. 2000. Залізодобувне виробництво на території України та Угорщини на рубежі I--II тис. н. е. Археологія,3, с. 98-112.

5. Брянский, А. 1924. Кустарные промыслы сельского населения Киевской губернии.Киев: б. и.

6. Веремейчик, О. М. 1994. Сільські поселення в межиріччі нижньої течії Десни і Дніпра ІХ -- першої половини ХІІІ ст.: Автореферат дисертації канд. іст. наук. ІА НАНУ.

7. Веремейчик, Е. М. 2010. Предметы христианского культа XI--XIII вв. на сельских поселениях Черниговского Полесья. В: Пескова, А. А. (ред.). Славянорусское ювелирное дело и его истоки: Материалы международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения Гали Федоровны Кор- зухиной (Санкт-Петербург, 10--16 апреля 2006 г.). Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 344-354.

8. веремечик, о. м. 2013. Продукція овруцької пірофілітової індустрії на теренах чернігівського Полісся у X--XIII ст. Сіверщина в історії України, 6, с. 95-99.

9. Винников, А. 3. 1995. Славяне лесостепного Дона в раннем средневековье (VIII-- начало XIвека). воронеж: ВГУ.

10. Винокур, I. С., Горішній, П. А. 1994. Бакота: Столиця давньоруського Пониззя.Кам'янець-Подільсь- кий: Центр Поділлєзнавства.

11. Возний, I. П. 2005. Поселення X--XIVст. у межиріччі Верхнього Сирету та Середнього Дністра. чернівці: 3олоті литаври, 1: Укріплені поселення та давньоруські міста.

12. Возний, I. П. 2009. Сільська округа -- важлива складова частина давньоруських міст X--XIV ст. на території між Верхнім Сіретом та Середнім Дністром. Питання історії України,12, с. 98-103.

13. Возний, I. П. 2017. Міжнародні торгові зв'язки населення Північної Буковини в XII -- першій половині XIII ст. В: Моця, О. П. (ред.). Возвягль -- Звя- гель -- Новоград-Волинський у часовому зрізі тисячоліть.Харків: Майдан; Київ: Стародавній світ, с. 72-83.

14. Войнаровський, В. 2014. Промисли та допоміжні ремесла в соціально-економічному розвитку населення півдня Східної Європи в I--XIII ст. (археологічне відображення та інтерпретація).Львів: б. в.

15. Войнаровський, В. М. 2015. Промисли та допоміжні ремесла в соціально-економічному розвитку населення півдня Східної Європи I--XIII ст.: Автореферат дисертації докт. іст. наук. !н-т українознавства ім. I. крип'якевича нАнУ.

16. Гаврилюк, Н. О. 2004. Від редакції. Археологічні відкриття в Україні 2002--2003 рр.,6, с. 5, 6.

17. Гаврилюк, О. М., Ягодинская, М. О. 2005. Древнерусскиепредметы христианского культа с 3ападной Подолии и Юго-Западной Волыни. Археологические вести,12, с. 123-141.

18. Гнутова, C. В., Зотова, Е. Я. 2000. Кресты, иконы, складни: Медное художественное литье XI -- начала XX века из собрания Центрального музея древнерусской культуры и искусства имени Андрея Рублева. Альбом. Москва: Интербук-бизнес.

19. Гончаров, В. К. 1950. Райковецкое городище. Киев: АН УССР.

20. Готун, I., Моця, О. 1993. З життя киян в часи Ба- тия (новий археологічний факт). Київська старовина, 5, с. 77-80.

21. Готун, I., Петраускас, А. 1995. Соціально-економічний феномен давньоруського села (до підоснов формування життєвого укладу українського народу). ноосфера, 1, с. 24-27.

22. Готун, I. А., Петраускас, А. В., Шевцова, Л. В. 1997. Другий сезон охоронних досліджень поселення Софійська Борщагівка. Археологічні дослідження в Україні 1993 р., с. 36-38.

23. Готун, I. А. 2007. Споруди давньоруських пам'яток Шестовиці та їх місце серед синхронних старожит- ностей регіону. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині, 11, с. 250-255.

24. Готун, I. А., Гаскевич, Д. Л., Казимір, О. М., Лисенко, C. Д., Петраускас, А. В., Петраускас, О. В. 2007. Північна експедиція ІА нАн України: Матеріали і дослідження.Київ: Стилос, I: Поселення між Ходосівкою та Лісниками: Дослідження 2003 р.

25. Готун, I. А., Коваль, О. А., Петраускас, А. В. 2009. Експериментальне вивчення бортництва у Північній експедиції. Сучасний промисел та його дослідне відтворення. Археологія, 1, с. 87-99.

26. Готун, I. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2010. Майстерня з обробки бурштину на давньоруському селищі Ходосівка-Рославське. Археологія, 1, с. 112126.

27. Готун, I. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2011. Розкопки селища Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2010 р., с. 88-90.

28. Готун, I. А., Григорчук, О. I., Грицик, Ю. О., Лозниця, Т. В. 2012a. Лісники-Безодня за результатами обстеження. Археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 238, 239.

29. Готун, I. А., Сорокун, А. А., Сухонос, А. М. 2012. Ходосівка-Рославське -- нова пам'ятка доби первісності. Археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 245, 246.

30. Готун, I. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М., Гунь, М. О. 2012b. Розкопки селища Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 247-249.

31. Готун, I. А., Грицик, Ю. О., Казимір, О. М., Сухонос, А. М. 2013a. Господарство і побут жителів селища Ходосівка-Рославське у південних Київських передмістях. Археологія, 4, с. 86-103.

32. Готун, I. А., Гунь, М. О., Казимір, О. М., Петраускас, А. В. 2013b. Селище Петрушки у західних Київських передмістях. Археологія і давня історія України, 11: Середньовічні міста Полісся, с. 23-30.

33. Готун, I. А., Переверзєв, С. В., Сорокун, А. А., Сухонос, А. М. 2013с. Нові знахідки матеріалів доби первісності на стоянці Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2012 р., с. 194, 195.

34. Готун, I. А., Сухонос, А. М., Казимір, О. М. 2013. Реконструкція життєвого укладу мешканців селища Ходосівка-Рославське за особливостями залізних виробів. Археологія і давня історія України, 10: Експериментальна археологія: досвід моделювання об'єктів та виробництв, с. 185-200.

35. Готун, I. А., Сухонос, А. М., Колибенко, М. О., Казимір, О. М., Гунь, М. О. 2013d. Дослідження селища Ходосівка-Рославське. Археологічні дослідження в Україні 2012р., с. 198, 199.

36. Готун І. А., Гунь М. О. 2014. Керамічний комплекс поселення ходосівка-рославське як показник духовної культури мешканців. Наукові записки На- УКМА, 153: теорія та історія культури, с. 40-47.

37. готун, і. а., гунь, м. о., сухонос, а. м. 2014. Південні київські передмістя в епоху синьоводської битви (на прикладі селища ходосівка-рославське). Наукові записки КДПУ ім. В. Винниченка, Історичні науки, 20: синьоводська битва 1362 р. в контексті середньовічної історії східної ввропи, с. 121-135.

38. готун, І. А., сухонос, А. м. 2014. культові предмети з поселення ходосівка-рославське. археологія і давня історія України, 1 (12): колекції наукових фондів Інституту археології нАн україни: результати досліджень, с. 55-67.

39. готун, І. А., сухонос, А. м., казимір, о. м., ко- либенко, м. о., гунь, м. о. 2014. вивчення селища ходосівка-рославське. археологічні дослідження в Україні 2013р., с. 147-149.

40. готун, І. А., казимір, о. м., Шахрай, д. о. 2015a. Пам'ятка середньовічної металопластики з околиці києва. археологія, 2, с. 108-115.

41. готун, І. А., казимір, о. м., Шахрай, Д. о. 2015b. Предмети озброєння та військового призначення з середньовічного поселення софіївська Борщагівка. наукові записки НаУКМА, 166: Теорія та історія культури, с. 44-54.

42. готун, І. А., сухонос, А. м. 2015. Предмети озброєння та воїнського обладунку із середньовічного селища ходосівка-рославське. в: коваленко, о. Б. (ред.). Покликання -- археологія: Матеріали Других Самоквасівських читань, присв. 80-річчю О. В. Шекуна. Чернігів: Лозовий В. м., с. 175-190.

43. готун, И. А. 2015. Домостроительство в неукрепленных пригородах киева X--XIII вв. Гістарьчна- археалагічнь зборнік, 30, с. 294-304.

44. готун, І. А. 2016. Соціально-виробнича структура забудови села Середнього Подніпров'я X--XIII ст.: Автореферат дисертації канд. іст. наук. ІА НАНУ.

45. готун, І. А., горбаненко, с. А. 2016a. Землеробство жителів слов'янського поселення в уроч. козаків яр у ходосівці. InSclaveniaterra,1, с. 153-171.

46. готун, І. А., горбаненко, с. А. 2016b. комплекс землеробських знарядь з околиць Боярки. археологія,1, с. 104-117.

47. готун, І. А., горбаненко, с. А., Петраускас, А. В., Шахрай, Д. о. 2016a. середньовічні сільськогосподарські знаряддя з околиць Боярки та контекст їхньої фіксації. археологічні дослідження в Україні 2015 р., с. 59-61.

48. готун, І. А., горбаненко, с. А., сергєєва, м. с. 2016. Житло з софіївської Борщагівки та прояви одного із давніх слов'янських обрядів. Materialyі sprawozdaniaRzeszowskiegoOsrodkaArcheologicz- nego, 37, с. 325-332.

49. готун, І. А., сухонос, А. м., казимір, о. м., синиця, Є. В., гунь, м. о. 2016b. середньовічне селище ходосівка-рославське за результатами робіт 2015 р. Археологічні дослідження в Україні 2015р., с. 6264.

50. готун, І. А. 2017a. Близькосхідні паломницькі хрестики з південноруських селищ. Східний світ, 1--2, с. 111-130.

51. готун, І. А. 2017b. середньовічне селище ходосів- ка-рославське (до десятиріччя розкопок пам'ятки). Археологія і давня історія України, 1 (22): Археологія: дослідження, експерименти, реконструкції, с. 61-90.

52. готун, І. А., сергєєва, м. с., гунь, м. о. 2017. маловідома сторона давньоруського селянського побуту (щодо дерев'яних виробів з софіївської Борщагівки). Археологія, 1, с. 34-44.

53. готун, І. А., казимір, о. м., гунь, м. о., сухонос, А. м. 2018a. середньовічне християнське паломництво і дві знахідки з ходосівки. Археологія, 1, с. 68-90.

54. готун, І. А., сергєєва, м. с., сухонос, А. м., гунь, м. о. 2018b. Давньоруський деревообробний осередок в «селі святого Феодосія». Церква -- наука -- суспільство: питання взаємодії. Матеріали Шістнадцятої Міжнародної наукової конференції, 29 травня -- 2 червня 2018р., с. 237-242.

55. готун, І. А., сухонос, А. м., казимір, о. м., синиця, Є. В., гунь, м. о. 2018c. Десятий сезон розкопок поселення ходосівка-рославське. Археологічні дослідження в Україні 2016р., с. 82-84.

56. грушевський, м. с. 1928. Чернігів і сіверщина в українській історії (кілька спостережень і міркувань). В: грушевський, м. с. (ред). Чернігів і Північне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріали. (харків): (Держвидав україни), с. 101-117.

57. гунь, м. о. 2013. керамічний комплекс середньовічного поселення ходосівка-рославське. Археологія і давня історія України, 11: середньовічні міста Полісся, с. 31-46.

58. гунь, м., оногда, о., Чміль, Л. 2016. керамічні комплекси другої половини XIII -- середини XIV ст. з поселень ходосівка-рославське та Іванків 3 на київщині. Археологія і давня історія України, 3 (20): Дослідження київського Полісся, с. 172-179.

59. гунь, м. 2017. Ужитковий посуд з давньоруського горизонту поселення софіївська Борщагівка як показник побуту жителів київських околиць. Другі києвознавчі читання: історія та етнокультура. До 100-річчя Української революції 1917--1921 рр. Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, Київ, 29 березня 2017р., с. 396-405.

60. гурбик, А. о. 2003. Актуальні проблеми дослідження українського села в епоху середньовіччя та нового часу. Український історичний журнал, 3, с. 3-8.

61. гуревич, А. Я. 1970. Проблемы генезиса феодализма в Западной Европе. москва: Высшая школа.

62. Добжанский, В. Н. 1990. Наборные пояса кочевников Азии. Новосибирск: Новосибирский университет.

63. Довженок, В. й., гончаров, В. к., Юра, р. о. 1966. Древньоруське місто Воїнь. київ: Наукова думка.

64. Загорульский, Э. м. 2004. Вищинский замок XII--XIIIвв.минск: БгУ.

65. Зайцева, И. Е. 2005. Наборные пояса из могильника минино. Российская археология,4, с. 125-133.

66. Івакін, В. г. 2016. Предмети особистого благочестя з гончарного посаду давньоруського Вишгорода (за матеріалами археологічних досліджень 2015 р.). Сіверщина в історії України, 9, с. 153-157.

67. Івакін, г. Ю., сергеєва, м. с. 1993. Дослідження на житловому масиві теремки 2 (м. київ). Археологічні дослідження в Україні 1991р., с. 33, 34.

68. казимір, о. м., готун, І. А. 2011. охоронні дослідження у софіївській Борщагівці. Археологічні дослідження в Україні 2010 р., с. 165-167.

69. казимір, о. м., готун, І. А., Тригорчук, о. І., Три- цик, Ю. о., Терещук к. о. 2012. Продовження охоронних робіт у софіївській Борщагівці. Археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 254, 255.

70. казимір, о. м., готун, І. А., Терещук, к. о., гри- цик, Ю. о., синиця, Є. В., гунь, м. о. 2013. роботи Борщагівського загону Північної експедиції. Археологічні дослідження в Україні 2012 р., с. 200-203.

71. Казимір, о. м., готун, І. А., непомящих, в. ю., осадчий, р. м, колосов, ю. г., Шахрай, д. о., гунь, м. о., лозниця, т. в., грицик, ю. о., осипенко, м. с. 2014. Пам'яткоохоронні розкопки у Софіївсь- кій Борщагівці. Археологічні дослідження в Україні 2013р, с. 151, 152.

72. Казимір, о. м., готун, І. А., Бабенко, Р. В., Синиця, Є. В., Непомящих, В. Ю., Шахрай, Д. о., осипенко, м. С., гунь, м. о., Лозниця, Т. В. 2015a. Розкопки південної частини софіївсько-Борщагівського селища. археологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 90-94.

73. Казимір, о. м., готун, І. А., осипенко, м. С., Синиця, Є. В., Непомящих, В. Ю., Шахрай, Д. о., гунь, м. о., Лозниця, Т. В. 2015b. Продовження досліджень розкопу III на селищі в Софіївській Борщагівці. археологічні дослідження в Україні 2014 р., с. 87-90.

74. Казимір, о. м., готун, І. А., Бабенко, Р. В., Синиця, Є. В., Непомящих, В. Ю., Шахрай, Д. о., гунь, м. о., Лозниця, Т. В. 2016a. Вивчення північної частини Софіївсько-Борщагівського поселення. археологічні дослідження в Україні 2015р., с. 67-71.

75. Казимір, о. м., готун, І. А., Бабенко, Р. В., Шахрай, Д. о., гунь, м. о., Лозниця, Т. В. 2016b. Дослідження прибережної смуги середньовічного селища в Софіївській Борщагівці. археологічні дослідження в Україні 2015р., с. 71-73.

76. Казимір, о. м., готун, І. А., Синиця, Є. В., Синиця, м. Є., Бабенко, Р. В., Шахрай, Д. о. 2016c. Ранньослов'янська пам'ятка в околицях Києва. археологічні дослідження в Україні 2015р., с. 73, 74.

77. Казимір, о. м., готун, І. А., Бабенко, Р. В., Синиця, Є. В., Шахрай, Д. о., гунь, м. о., Лозниця, Т. В. 2018a. охоронні дослідження південно-західної частини Софіївсько-Борщагівського поселення. археологічні дослідження в Україні 2016р., с. 86-88.

78. Казимір, о. м., готун, І. А., Бабенко, Р. В., Синиця, Є. В., Шахрай, Д. о., осипенко, м. С., гунь, м. о., Лозниця, Т. В. 2018b. Розкопки північної частини поселення в Софіївській Борщагівці. археологічні дослідження в Україні 2016р., с. 88-91.

79. Каравайко, Д., маярчак, С. 2003. Роменський шар городища Пісочний Рів. Середньовічні старожитності Південної Русі-України: Тези доповідей Другої Міжнародної студентської наукової археологічної конференції, Чернігів, 11--13 квітня 2003р., с. 33-35.

80. Каргер, м. К. 1958. Древний Киев.москва; Ленинград: АН СССР, 1.

81. Кириленко, о. 2015a. Керамічний комплекс доби енеоліту-бронзи із поселення Софіївська Борщагів- ка. Вісник рятівної археології, 1, с. 207-219.

82. Кириленко, о. 2015b. Софіївська Борщагівка: поселення пізнього етапу трипільської культури Київського Подніпров'я. Матеріали IIIміжнародної науково-практичної інтернет-конференції «Тенденції і перспективи розвитку науки і освіти в умовах глобалізації», 3, с. 78-86.

83. Кирпичников, А. Н., медведев, А. Ф. 1985. Земледелие и промыслы. В: Колчин, Б. А. (отв. ред.). Древняя Русь. Город. Замок. Село. москва: Наука, с. 298-363. Археология СССР с древнейших времен до средневековья в 20 т.

84. Климов, м. В. 2012. Сельская округа Полоцка в IX--XIII вв. В: Коваленя, А. А. (ред.). Полоцк. минск: Беларуская навука, с. 88-96. Древнейшие города Беларуси.

85. Коваль, І., миронюк, І. 2015. Сучасна археологія княжого Галича і Галицької землі. Івано-Франківськ: Нова зоря.

86. Козловська, Н. А., Пашкевич, г. о., Хамайко, Н. В. 2012. Палеоетноботанічні дослідження матеріалів з розкопок по вул. Спаській, 35 у м. Київ. археологічні дослідження в Україні 2011 р., с. 257, 258.

87. Козловський, А. о. 1992. історико-культурний розвиток Південного Подніпров'я в IX--XIVст. Київ: Наукова думка.

88. Козубовський, г. А., Івакін, г. Ю., Чекановсь- кий, А. А. 1993. Дослідження урочищ гончарі та Кожум'яки у 1987--1989 рр. В: Толочко, П. П. (ред.). Стародавній Київ: археологічні дослідження 1984-- 1989рр. Київ: Наукова думка, с. 238-270.

89. Козюба, В. 2008. Нові археологічні пам'ятки XI-- XIII ст. найближчої околиці давнього Києва. археологічні студії, 3, с. 135-157.

90. Колчин, Б. А. 1959. Железообрабатывающее ремесло Новгорода Великого (продукция, технология). Материалы и исследования по археологии СССР, 65: Труды Новгородской археологической экспедиции, II, с. 7-120.

91. Колчин, Б. А. 1982. Хронология новгородских древностей. В: Колчин, Б. А., Янин, В. Л. (ред.). новгородский сборник. 50 лет раскопок новгорода. москва: Наука, с. 156-177.

92. Корзухина, г. Ф. 1954. Русские клады IX--XIII вв. москва; Ленинград: АН СССР.

93. Крыласова, Н. Б. 2010. Исследование средневековых памятников в пермском крае. археологические открытия 2007г., с. 363, 364.

94. Кудрявцев, А. А. 2014. Замки и ключи в материальной культуре средневекового новгорода: Автореферат дисертации канд. ист. наук. ИА РАН.

95. Куза, А. В. 1983. Социально-историческая типология древнерусских городов X--XIII вв. Русский город. Исследования и материалы, 6, с. 4-36.

96. Кузнецов, г. о., Ситий, Ю. м. 1992. Феодальна садиба XII--XIII ст. на околиці Чернігова. В: Толочко, П. П. (ред.). Чернігівська старовина: Збірник наукових праць, присвячених 1300-річчю Чернігова. Чернігів: Сіверянська думка, с. 34-41.

97. Лапшин, В. А. 2009. Тверь в XIII--XVвв. (по материалам раскопок 1993--1997гг.).Санкт-Петербург: СПбгУ. Труды ИИмК РАН, XXX; ArchaeologicaVaria.

98. Левко, о. Н. (сост.). 2012. археологическое наследие Беларуси. минск: Беларуская навука.

99. Лисенко, С. м. 2006. Боярка: історико-краєзнав- чий нарис. Київ: Книга Пам'яті України.

100. Лысенко, С. Д., Шкляревский, Е. И., Квитниц- кий, м. В., Черновол, Д. К. 2012. Материалы Фас- товской археологической экспедиции. Киев; Фастов: б. и., 1: многослойное поселение Кощеевка-8.

101. макаров, Н. А. 2004. Кресты-тельники из раскопок средневековых селищ и проблема христианизации севернорусской деревни. Исторические записки, 7 (125), с. 251-274.

102. макаров, Н. А., Федорина, А. Н., Шполянский, С. В. 2014. Средневековые селища в округе Владимира-на- Клязьме. В: макаров, Н. А., Леонтьев, А. Е. (ред.). Русь в IX--XII веках: общество, государство, культура. москва; Вологда: Древности Севера, с. 108-133.

103. макаров, Н. А., Федорина, А. Н., Шполянский, С. В., Карпухин, А. А., Кренке, Н. А. 2015. Разведочные работы Суздальской экспедиции ИА РАН в 2010--2013 гг. археологические открытия 2010-- 2013 гг, с. 218-222.

104. макарова, Т. И. 1986. Черневое дело древней Руси. москва: Наука.

105. мальм, В. А. 1956. Промыслы древнерусской деревни.Рыболовство. Труды ГИМ, 32: очерки по истории русской деревни X--XIII вв., с. 106-138.

106. Медведев, А. Ф. 1959. Оружие Новгорода Великого. Материалы и исследования по археологии СССР, 65: труды новгородской археологической экспедиции, II, с. 121-191.

107. медведев, а. Ф. 1966. Ручное метательное оружие (лук и стрелы, самострел) VIII--XIV вв. Москва: наука. Археология ссср: свод археологических источников, Е 1--36.