Матеріали досліджень Михайлівського Золотоверхого монастиря 1940–1967 рр.

Два фрагменти точильних каменів виконані з пісковика. Один з них помітно обточений, початково мав пропорції паралелепіпеда (рис. 17: 3). Інший - плаский, дуже сильно сточений, має отвір для підвішування.

Поховальний інвентар. Представлений лише двома різновидами знахідок. Один з них - це поховальний одяг, чи радше його рештки, що являють собою шматок тканини полотняного переплетення (рис. 16: 1). На тканині помітні численні сліди втрат, при дотику матерія нестабільна, по краях сиплеться. Колір тканини темний, невиразний, вкритий численними плямами. На полотнищі помітні з'єднувальні шви, з одного боку фрагментарно зберігся підрублений простим швом край. Очевидно, це низ поховального одягу небіжчика. В інвентарному описі значиться, що це «Куски погнилої темної грубої тканини з нерозкопаного поховання», глибина виявлення - 2,20 м. Така глибина разом з характеристикою «не - розкопане поховання» може свідчити, що могила межувала зі стінкою розкопу і потрапила в межі дослідження лише частково.

Другий вид знахідок - це деталі шкіряного взуття (рис. 16: 2-6). Усього в колекції 13 таких фрагментів. Частина з них містить сліди дуже сильного зношування, в кількох випадках шкіра протерта до дірок (рис. 16: 2).



Рис. 17. Знахідки з розкопок М.К. Каргера 1940 р. на садибі Михайлівського Золотоверхого монастиря: 1 - рештки склоробного виробницва; 2 - фрагментована залізна криця; 3 - точильний камінь

Інвентарна книга зазначає, що ці речі походять з поховання 20, з глибини 2,20 м.

Обидві знахідки - шматок тканини і деталі взуття - виявлено в різних похованнях на різних квадратах розкопу, однак на ідентичній глибині - 2,20 м, що вказує на глибину залягання обох могил від рівня давньої поверхні. Датуватися знахідки попередньо можуть новим часом.

Сліди виробництва. Окрім іншого в колекції з досліджень 1940 р. є рештки ремісничого виробницва. Це уламок керамічної маси, доволі масивний, з домішками піску та шамоту, на якому застигла напівпрозора скляна маса синьо-зеленого кольору (рис. 17: 1). Є також фрагментована залізна криця (рис. 17: 2).

Колекція 16. Ця колекція найменша, складається з матеріалів, що походять з наглядових робіт Д. І. Бліфельда у 1944 р. на території Михайлівського монастиря.

Колекція знахідок представлена керамічним посудом, що належить до категорії побутових предметів. Це два фрагменти корчаги: вінце і придонна частина (рис. 18: 1, 2), та уламок вінця горщика ХІІ - першої половини ХІІІ ст. (рис. 7: 3). Обидві посудини виготовлені з рожевого тіста з домішками карбонатних та залізистих компонентів. Поверхня посудин ретельно загладжена, випал якісний, що свідчить про високий рівень майстерності гончарів. Вінця корчаги декоровані валиком. Аналогічні посудини в ХІІ-ХІІІ ст. масово використовувались в Києві та інших великих містах (Толочко 1981, с. 286-289, Каргер 1958, с. 418-422), також корчагами послуговувались і на сільських поселеннях (Гунь 2013, с. 41, 42; 2018, с. 153 - 156).

До ранньомодерного часу належить шість керамічних форм - чотири горщики, один глечик і одна тарілка (рис. 19). Горщики всі дим - лені, випалені у відновному середовищі, прикрашені ритованими смугами. На двох з них, крім того, є відбитки коліщаткового штампу у вигляді зубців: в одному випадку - на плічках, в іншому - на вінцях і плічках (рис. 19: 2, 5). Коліщатко прокочували навколо посудини 2-4 рази. Один горщик представлений двома фрагментами, ще один - склеєний із чотирьох фрагментів. За формою горщики подібні - мають високі тонкі майже вертикальні вінця, всередині на шийці - гостре ребро чи виступ. По верху вінець одного горщика нанесено дрібні защипи (рис. 19: 5). Плічка у них дуже опуклі, у двох екземплярів оформлені у вигляді т.зв. лавки - площини із ребром по нижньому краю (рис. 19: 2, 5). У одного горщика є пласке широке вухо, ще у двох такі ж вуха відбиті (рис. 19: 1, 2, 3). Горщики подібної форми і орнаментації характерні для шарів і об'єктів Києва середини - другої половини XVIII ст. Найближчі аналоги простежуються в об'єкті середини XVIII ет. із Національного заповідника «Софія Київська» та із ями 1 шурфу 4 на території Михайлівського монастиря (розкопки 1998 р.), що датується другою половиною XVIII ст. (Тоцька, Чміль, Гайдук 2014, с. 152, Чміль 2015).

У колекції представлено фрагмент горла глечика, випаленого в окислюючому середовищі, жовто-оранжевого кольору (рис. 19: 4). Горловина злегка розширена догори, під вінчиком є невеликий валик. Глечик прикрашено опискою - широка смуга під вінцями та кілька вузеньких смужок в нижній частині горловини, поверх яких нанесено зубці. Всередині по верху вінець є вузьке крайкування зеленою поливою. Такі глеки характерні для шарів Києва XVIII ст.

Рис. 18. Садиба Михайлівського Золотоверхого монастиря, тарний посуд, дослідження: 1, 2 - Д. І. Блі - фельда 1944 р.; 3 - В.Д. Дяденка 1967 р.



Тарілка (рис. 19: 6-7) має широкі криси, чітке, добре виражене ребро в місці переходу дзеркала в криси. Вінця у неї вертикальні, досить високі, зовні оформлені у вигляді манжета із двома широкими ритованими смугами. На денці зовні є широкі зрізи. Тарілку декоровано одиничними штампами трьох різновидів. Один з них - семипелюсткова квітка, вписана у коло (рис. 19: 9), інший - чотирилопатева хрестоподібна фігура із вписаними п'ятьма дрібними квіточками, одна з яких в центрі, чотири в раменах хреста (рис. 19: 8), третій штамп - дрібна зірочка (рис. 19: 10). Перші два штампи розміщені почергово на крисах тарілки - чотири квітки і чотири хрести.

Рис. 19. Побутова кераміка XVIII ст. з розвідок Д. І. Бліфельда 1944 р. на садибі Михайлівського Золотоверхого монастиря

Третій штамп нанесено на край пласкої частини дзеркала по колу майже впритул відбиток до відбитка, внаслідок чого утворився суцільний орнаментальний пояс. Зверху тарілку вкрито кольоровою поливою - коричневою на дзеркалі і зеленою на крисах. Орнаментація цієї тарілки є типовою для першої половини - середини XVIII ст. Форма її теж характерна для цього часу, але значна висота вінець вказує на час, ближчий до середини - другої половини XVIII ст. Аналоги такій формі і орнаментації є в уже згаданому об'єкті із «Софії Київської» та ямах 1 і 2 шурфу 4 із території Михайлівського Золотоверхого монастиря (розкопки 1998 р.), а також в ямі 4 розкопу 1999 р. з тієї самої території. Ями 2 і 4 датовані серединою XVIII ст., яма 1 - другою половиною XVIII ст. (Тоцька, Чміль, Гайдук 2014, с. 153; Чміль 2015).

монастир михайлівський архітектурний пам'ятка

Рис. 20. Керамічний посуд давньоруського часу з досліджень В.Д. Дяденка 1967 р. на садибі Михайлівського Золотоверхого монастиря

Таким чином, кераміка із котловану «а» 1944 р. може належати до одного археологічного об'єкту, що датується другою - третьою чвертю XVIII ст. Три фрагменти домонгольської доби могли потрапити до заповнення котловану внаслідок перекопів давньоруських шарів. Аналоги кераміці ранньомодерного часу простежуються в об'єктах монастиря, досліджених 1998-1999 рр., а також інших територій Києва. Необхідно звернути увагу на досить точне датування цієї кераміки автором археологічних робіт 1944 р. Очевидно, при дослідженнях довоєнного часу пізні нашарування все ж таки не повністю ігнорувалися, і вчені робили певні спостереження щодо датування керамічних форм пізнього середньовіччя та нового часу.

Колекція 612. Окрім вище охарактеризованих матеріалів у Наукових фондах ІА НАНУ зберігається також колекція з території Михайлівського монастиря, зібрана В.Д. Дяденком у 1967 р. Всі шифри вказують на приналежність знахідок до заповнення котловану житла 1.

До будівельних матеріалів належить половина цеглини з трикутним завершенням короткої сторони. Як і решта знахідок, вона походить із заповнення котловану житла 1. Ширина виробу становить 13,5 см, товщина - 4,5 см. Цілий виріб, ймовірно, мав форму видовженого шестикутника. Схожі за формою цеглини виявлені при дослідженні палацу гетьмана Івана Мазепи на Гончарівці в Батурині, будівництво якого було розпочате в останні десятиліття XVII ст. (Мезенцев 2008, с. 216-217). Вироби з Батурина мали схожі параметри - 4,5-6,5 х 14,0 - 15,9 х 30,0-30,5 см. Достеменно невідома функція такого різновиду фігурної цегли, однак, враховуючи схожість форми з досить поширеними у XVII-XVIII ст. шестикутними плитками підлоги, з відмінністю лише у розмірах та оформленні бічних граней, можна припустити подібне використання - у викладці площини підлоги (Мироненко 2017, с. 56, 66-67).

До архітектурних матеріалів давньоруського часу тут належать всього один фрагмент вінця голосника (рис. 7: 11). Вінце виготовлене з якісного, відмученого тіста гарного випалу. Колір керамічної маси кремовий, з легким рожевим відтінком. Як і в інших вінець голосників, виявлених тут, край загнутий всередину, однак, на відміну від решти, помітно різкіше. Товщина черепка, навпаки, помітно тонша. У поєднанні з іншими ознаками, це може свідчити на користь інакшого, ніж у решти голосників, виробництва, можливо, імпортного.

Побутові речі представлені виключно керамічним посудом.

Колекція включає розвал корчаги та різні частини горщиків.

Розвал корчаги із 49 фрагментів було виявлено на глибині 2,50-3,00 м (рис. 18: 3). Висота виробу 45 см, діаметр шийки 13 см, діаметр найбільшого розширення 31 см, денця - 15 см. Вінця втрачено. Шийка низька, з різким переходом до плічка. Посудину декоровано сімома врізними лініями по плічку та трьома неглибокими рифленими смугами в середній частині корпусу. Тісто рожевого кольору, пістряве, з домішками піску та карбонатними включеннями. Корпус посудини виготовлено в техніці спірально-джгутового наліпу. Зовнішня поверхня загладжена досить грубо, всередині місцями простежуються сліди з'єднування джгутів між собою та відбитки довгих частин стебел трав'янистої рослинності. Денце корчаги підсипане дрібним пересіяним піском. На ньому зображено тавро у вигляді хреста, вписаного в коло. Об'єм цієї корчаги становив у середньому 60-70 л, що цілком відповідає обсягам аналогічних посудин ХІІ - першої половини ХІІІ ст., хоча відомі посудини дещо більших розмірів (Толочко 1981, с. 286).

Середню частину горщика з колекції виготовлено в техніці стрічкового наліпу (сліди з'єднування майже не загладжені на внутрішній поверхні) з пористого тіста, що містить домішки піску та жорстви (рис. 20: 6). По плічках горщик декоровано однією хвилею та шістьма прямими врізними лініями нижче. Діаметр максимального розширення 21 см. Морфологічні особливості посудини споріднюють її з групою горщиків, описаних вище. Відсутність вінець не дозволяє уточнити час побутування виробу, але, імовірно, горщиком послуговувались в домонгольську добу.

Верхні частини, вінця, стінки та денця горщиків (рис. 20: 1-3, 5, 7-13) цілком відповідають давньоруським гончарним традиціям виготовлення посуду. Їх морфологічні особливості ідентичні хронологічним групам, що були охарактеризовані вище.

Серед матеріалів 1967 р. виділяється горщик з носиком зливу, декорований двома поясами врізних ліній, розділених хвилею (рис. 20: 4). Аналогічні посудини зустрічалися на поселенні Ходосівка-Рославське (Гунь 2013, с. 39), хоча серед керамічних горщиків знахідки таких виробів нечасті. Зазвичай, з носиками зливу виготовляли глеки - посудини для напоїв. М.К. Каргер вважав аналогічні широкогорлі горщики окремим типом виробів - рукомийників (Каргер 1958, с. 417).

Привертає увагу досить грубе денце (рис. 20: 5), виготовлене із сірого шаруватого тіста з домішками піску. Зовнішня поверхня виробу світло-коричневого кольору з чорними плямами. Денце підсипане значною кількістю товченої глини. Цілком імовірно, що посудина перебувала під дією високої температури, що призвело до пошкодження фактури горщика, хоча використання майстром неякісного тіста також не виключено.

Вибірка матеріалів, що збереглася у колекціях Наукових фондів ІА НАН України, відображає не тільки не всі виявлені роботами 1940-60-х рр. знахідки, а навіть не всі категорії речей. Колекції 16 (1944 р.) і 612 (1967 р.) сформовані в результаті розвідкових і наглядових робіт під час господарської забудови території монастиря в повоєнний час. Навіть за відсутності звітної і польової документації можна припускати, що ці колекції початково не були чисельними. Однак, колекція знахідок, виявлених спільною експедицією ІА УРСР та ІІМК СРСР 1940 р., була доволі чисельною, хоча і відносно меншою, ніж колекція, виявлена попередніми масштабнішими роботами 1938 р. Визначити її початковий обсяг стало можливим завдяки збереженій польовій документації - інвентарним та польовим описам знахідок. Сьогодні в Інституті археології НАН України в колекції присутні лише матеріали рядового характеру, натомість, цінніші індивідуальні знахідки - смальта, церковне начиння, цілі форми керамічного посуду, а також скарб платіжних гривень та прикраси - відсутні. Повністю відсутні також такі категорії знахідок, як вироби з кістки і скла, чорного та кольорового металу, дорогоцінних металів та напівдорогоцінного каміння. Частково представлені будівельні матеріали, фрески, голосники, побутова кераміка, поодинокі рештки ремісничого виробництва та знахідки з двох поховань. Таким чином, Наукові фонди отримали лише невелику частину колекції 1940 р. Основна ж маса знахідок, очевидно, була вивезена М.К. Каргером та Г.Ф. Корзухіною до Ленінграду і потрапила після закінчення сезону польових робіт до Інституту історії матеріальної культури для подальшого опрацювання.

Інакше виходить, що це Каргер з Корзухіною потрапили на опрацювання.

Утім, навіть така нечисленна вибірка подає нам доволі широкий спектр інформації про історичну ретроспективу Михайлівського монастиря. Одним з ключових аспектів є свідчення безперервності життя на цій території, на відміну від житлових та адміністративних кварталів верхнього міста, які повністю зникають після монгольського погрому 1240 р. (див. Івакін 1996; Ивакин, Комар 2016; Комар, Козюба 2016, с. 136-137). Про це яскраво свідчить вибірка керамічного посуду, що представляє всі хронологічні етапи без будь-яких лакун від Х-ХІ до ХУШ-ХІХ ст. Кераміки Х-ХІ ст. в колекціях мало і вона має доволі рядовий характер. Натомість, з моменту заснування на початку ХІІ ст. тут княжого монастиря, посуду стає не тільки кількісно набагато більше, але й значно розширюється його асортимент, з'являються імпорти, збільшується частка тарного посуду і розповсюджується столовий.

Знахідки слідів склоробного і залізоробного ремесла на цій ділянці теж доволі цікаві, уже хоча би з огляду на те, що сам М.К. Каргер в своїх публікаціях нічого не згадує про обробку заліза на території Михайлівського монастиря взагалі, а склоробну майстерню фіксує тільки розкопками 1948 р.

Найперспективнішою з точки зору майбутніх досліджень виглядає колекція фрагментів фресок Михайлівського монастиря. Первинне розподілення на групи за візуальними якостями фрескового тиньку закладає можливості вивчення техніко-технологічних особливостей кожної з груп і створення первісної бази даних для цієї історико-архітектурної пам'ятки стародавнього Києва. Паралельне використання даних інвентарних описів відкриває перспективу розподілення знахідок за трьома архітектурними об'єктами на цій території - власне Михайлівського Золотоверхого собору, Дмитрівського собору та так званої «Новгородської божниці». Такі дослідження викликають інтерес також з огляду на те, що жоден з названих об'єктів не зберігся до наших днів у первісному вигляді.

До самого пізнього етапу функціонування монастирського кладовища, очевидно, належить інвентар двох поховань, що представлено фрагментами одягу та взуття. Знахідки з органічних речовин не часто трапляються в археологічних шарах давнього Києва, окрім ранніх горизонтів Подолу. Тож, ці предмети можуть надати необхідну інформацію про поховальне вбрання тогочасних киян.

Дві інші колекції - з розвідок Д.І. Бліфельда 1944 р. та спостережень В.Д. Дяденка 1967 р. - за відсутності відповідних публікацій та архівних даних є єдиним джерелом інформації про ці роботи і про археологічний контекст, ними виявлений.

Присутня в колекції з розвідок Д.І. Бліфельда 1944 р. кераміка здебільшого належить до XVIII ст., що засвідчує наявність тут об'єкту цього часу. Три фрагменти керамічного посуду ХІІ-ХІІІ ст. могли потрапити сюди з перекопу, що зачепив шари давньоруського часу. Колекція включає лише частину виявлених знахідок, оскільки містить значні пропуски номерів.

Спостереженнями В.Д. Дяденка 1967 р. виявлено житло давньоруського часу, яке за наявними матеріалами (фрагментами горщиків та розвалом корчаги) можна датувати ХІІ - першою половиною ХІІІ ст. До колекції також потрапили половина цеглини XVII-XVIH ст. та фрагмент голосника зі слідами розчину, що може свідчити про наближеність досліджуваної ділянки до архітектурного об'єкту.



Література

1. Археологічні… 1940. Археологічні роботи по дослідженню м. Києва. НА ІА НАН України, ф. 61, оп. 7, спр. 92-93.

2. Білик, О. 2017. Керамічні полив'яні плитки в інтер'єрі галицьких церков ХІІ-ХІІІ століття. Наукові записки. Серія: Мистецтвознавство, 2 (37), с. 214-222.

3. Блажевич, Н.В., Бурдо, Н.Б., Вітрик, І.С., Денисова, А.О., Карашевич, І.В., Карнаух, Є.Г., Корпусова, В.М., Павленко, Л.В., Сон, Н.О. 2007. Колекції Наукових фондів Інституту археології НАН України. Каталог. Київ: Академперіодика.

4. Бобринский, А.А. 1962. Древнерусский гончарный круг. Советская археология, 3, с. 33-52.

5. Виногродська, Л., Ситий, Ю. 2008. Батуринська кахля. Пам'ятки України: історія та культура, 3, с. 28-38.

6. Гугля, В. 2003. Керамічне виробництво XVII-XVIII ст.: зв'зки, еволюція форм, барвники. Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні, 12, с. 79-84.

7. Гунь, М.О. 2013. Керамічний комплекс середньовічного поселення Ходосівка-Рославське. Археологія і давня історія України, 11, с. 31-46.

8. Гунь, М.О. 2018. Керамічний комплекс давньоруського горизонту поселення Софіївська Борщагів - ка (за матеріалами розкопок 2008-2013 рр.). Археологія і давня історія України, 4 (29), с. 149-164.

9. Дяденко, В.Д. 1968. Разведки и наблюдения за земляными работами в Киеве. Археологические исследования на Украине в 1967 г., с. 207-210.

10. Закревский, Н. 1868. Описание Киева. Москва: Типография В. Грачева и др., ІІ.

11. Івакін, Г.Ю. 1996. Історичний розвиток Києва XIII - середина XVI ст. (історико-топографічні нариси). Київ: ІА НАН України.

12. Ивакин, Г.Ю., Комар, А.В. 2016. После катастрофы: Киев в 1241 г. Stratum plus, 5, с. 59-72.

13. Каргер, М.К. 1939. Дофеодальный период истории Киева по археологическим данным. Краткие сообщения ИИМК АН СССР, 1, с. 9-10.

14. Каргер, М.К. 1940. Археологические раскопки древнего Киева. Наука и жизнь, 2, с. 38-40.

15. Каргер, М.К. 1950. Археологические исследования древнего Киева: Отчёты и материалы (1938-1947 гг.). Киев: АН УССР.

16. Каргер, М.К. 1951. Новые данные к истории киевского жилища домонгольского периода. Краткие сообщения ИИМК АН СССР, 38, с. 3-11.

17. Каргер, М.К. 1958. Древний Киев: очерки по истории материальной культуры древнерусского города. Москва; Ленинград: АН СССР, 1.

18. Каргер, М.К. 1961. Древний Киев: очерки по истории материальной культуры древнерусского города. Москва; Ленинград: АН СССР, 2.

19. Колупаева, А. 2006. Українські кахліXIV - початку XX століть. Історія. Типологія. Іконографія. Ансамб - левість. Львів: Інститут народознавства НАН України.

20. Комар, О.В., Козюба, В.К. 2016. Братські могили 1240-1241 років біля Десятинної церкви. Opus mixtum, 4, с. 122-138.

21. Коренюк, Ю.А. 2014. Фрески Михайловского Златоверхого собора в Киеве. В: Орлова, М.А. (ред.). В созвездии Льва. Сборник статей по древнерусскому искусству в честь Льва Исааковича Лифшица. Москва: Государственный институт искусствознания, с. 234-257.

22. Корзухина, Г.Ф. 1940a. Отчет о раскопках Михайловского монастыря г. Киев. Рукописный архив ИИМК РАН, ф. 35, оп. 1, д. 186.

23. Корзухина, Г.Ф. 1940b. Дневник раскопок Михайловского монастыря г. Киева с описью чертежей. Рукописный архив ИИМК РАН, ф. 35, оп. 1, д. 187.

24. Корзухина, Г.Ф. 1950. Киевские ювелиры накануне монгольского завоевания. Советская археология, 14, с. 217-244.

25. Корзухина, Г.Ф. 1954. Русские клады IX-XIII вв. Москва; Ленинград: АН СССР.

26. Кузьмин, А.В., Кочетов, Д.Б., Ивакин, Г.Ю., Квилидзе, Н.В. 2013. Киевский Златоверхий во имя Архангела Михаила мужской монастырь. В: Кирилл, патриарх (ред.). Православная энциклопедия. XXXIII: Киево-Печерская лавра - Кипрская икона Божией Матери. Москва: Православная энциклопедия, с. 352-364.

27. Кучера, М.П. 1998. Про деякі маловідомі типи кераміки на давньоруських пам'ятках. Моця, О.П. (ред.). Історія Русі-України (археологічний збірник). Київ: ІА НАН України, с. 160-165.

28. Левченко, Т. 2013. Графіті на ресках із фондів Національного заповідника «Софія Київська». Opus Mixtum, 1, с. 125-129.

29. Макарова, Т.И. 1967. Поливная посуда. Из истории керамического импорта и производства Древней Руси. Москва: Наука. Свод археологических источников, Е 1-38.

30. Мезенцев, В. І. 2008. Про стиль архітектури палацу І. Мазепи в Батурині за рисунком 1744 р. та археологічними даними. В: Коваленко, О.Б. (ред.). Батуринська старовина: збірник наукових праць, присвячений 300-літтю батуринської трагедії. Київ: Видавництво імені Олени Теліги, с. 216-236.

31. Мироненко, Л. 2012. Батуринський та чернігівський осередки кахляного виробництва: взаемовпливи та взаемозв'язки. В: Середньовічні старожитності Центрально-Східної Європи. Матеріали ХІ Міжнародної студентської наукової археологічної конференції. Чернігів, с. 117-120.

32. Мироненко, Л.В. 2017a. Плитки підлоги з палацу І. Мазепи на Гончарівці. В: Середньовічні та раннь - омодерні старожитності Центрально-Східної Європи. Матеріали XVI Міжнародної студентської конференції, 07-09 квітня 2017 р. Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, с. 92-98.

33. Мироненко, Л.В. 2017b. Керамічний комплекс Батурина XVII - початку XVIH ст. Дисертація к. і. н. ІА НАН України. Київ.

34. Молчанівський, Ф. 1937. Археологічна розвідка на території колишнього Михайлівського собору в Киеві. Наукові записки ІІМК, 2, с. 123-127.

35. Петрашенко, В.А. 2005. Древнерусское село. По материалам поселения у с. Григоровка. Киев: ИА НАН Украины.

36. Попельницька, О. 2005. Зібрання кахель XIV-XVIII століть Національного музею історії України: огляд колекції, історія формування. Український ке - рамологічний журнал, 1-4 (15-18), с. 81-92.

37. Раппопорт, П.А. 1994. Строительное производство Древней Руси X-XIII вв. Санкт-Петербург: Наука.

38. Сагайдак, М.А. 1986. Раскопки киевского Подола. Археологические открытия 1984, с. 302-303.

39. Самойловський, І. М. 1967. Хроніка археологічних досліджень на території Києва з 1917 по 1967рік. НА ІА НАН України, ф. 63, №69а.

40. Серов, О.В. 1997. Давньоруські селища Х - середин ХІІІ ст. В: Моця, О.М., Коваленко, В.П., Петра - шенко, В.О. (ред.). Південноруське село ІХ-ХІІІ ст. (нові пам'ятки матеріальної культури). Київ: ІА НАН України, с. 99-114.

41. Славін, Л.М., Рудинський, М.Я. 1944. Проект перспективного плану дослідницьких і польових робіт на ближчі роки. НА ІА НАН України, ф. 62, оп. 1, спр. 5.

42. Список… 1940. Список негативів на склі за 1940 рік. НА ІА НАН України, ф. 57, інв. кн. 3, 7670-7708; інв. кн. 4, 8423-8442.

43. Терський, C. 2019. Керамічні плитки для оздоблення долівок храмів у містах Волинського князівства XІ-XZVст.: історія дослідження. Historical and Cultural Studies, 6, 1, с. 73-79.

44. Толочко, П.П., Килиевич, Р.С., Дяденко, В.Д. 1968. Из работ Киевской археологической экспедиции. Археологические исследования на Украине в 1967 г., с. 186-193.

45. Толочко, П.П. 1981. Ремесленное производство. Гончарное дело. В: Толочко, П.П. (ред.). Новое в археологии Киева. Киев: Наукова думка, с. 284-301.

46. Тоцька, І., Чміль, Л., Гайдук, В. 2014. Керамічний посуд з об'екту XVIII ст. із Софії Київської. Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні, 23, с. 151-154.

47. Чміль, Л.В. 2018. Об'єкти другої половини XIH - початку ХІХ століття з території Михайлівського Золотоверхого монастиря. Opus mixtum, 6, с. 123-132, VIII-X.

48. Чміль, Л. 2015. Керамічний посуд другої половини ХІІІ-ХІХ ст. з території Михайлівського Золо - товерхого монастиря. Болховітіновський щорічник 2013-2014, с. 85-136.

49. Чукова, Т.А. 1987. Древнерусские керамические поливные плитки. Краткие сообщения ИА АН СССР, 190, с. 13-19.

50. Щеглова, О.А. 2010. Научное наследие Г.Ф. Корзухиной в Рукописном архиве ИИМК РАН. Славяно-русское ювелирное дело и его истоки. В: Пескова, А.А., Щеглова, О.А., Мусин, А.Е. (ред.). Материалы Международной научной конференции, посвященной 100-летию со дня рождения Гали Фёдоровны Корзухиной. Санкт-Петербург: Нестор-История, с. 31-62.



References

1. Arkheolohichni… 1940. Arkheolohichni roboty po doslidzhenniu m. Kyieva. NA IA NAN Ukrainy, f. 61, op. 7, spr. 92-93.

2. Bilyk, O. 2017. Keramichni polyv'iani plytky v inter'ieri halytskykh tserkov XII-XIII stolittia. Naukovi zapysky. Se - riia: Mystetstvoznavstvo, 2 (37), s. 214-222.

3. Blazhevych, N.V., Burdo, N.B., Vitryk, I.S., Denysova, A.O., Karashevych, I.V., Karnaukh, Ye. H., Korpusova, V.M., Pavlenko, L.V., Son, N.O. 2007. Kolektsii Naukovykh fondiv Instytutu arkheolohii NAN Ukrainy. Kataloh. Kyiv: Akademperiodyka.

4. Bobrinskii, A.A. 1962. Drevnerusskii goncharnyi krug. Sovetskaia arkheologiia, 3, s. 33-52.

5. Vynohrodska, L., Sytyi, Yu. 2008. Baturynska kakhlia. Pam'iatky Ukrainy: istoriia ta kultura, 3, s. 28-38.

6. Huhlia, V. 2003. Keramichne vyrobnytstvo XVII-XVI-II st.: zv'azky, evoliutsiia form, barvnyky. Novi doslidzhennia pam'iatok kozatskoi doby v Ukrainy, 12, s. 79-84.

7. Hun, M.O. 2013. Keramichnyi kompleks serednovichnoho poselennia Khodosivka-Roslavske. Arkheolohiia i davnia is - toriia Ukrainy, 11, s. 31-46.

8. Hun, M.O. 2018. Keramichnyi kompleks davnoruskoho horyzontu poselennia Sofiivska Borshchahivka (za materi - alamy rozkopok 2008-2013 rr.). Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy, 4 (29), s. 149-164.

9. Diadenko, V.D. 1968. Razvedki i nabliudeniia za zemlia - nymi rabotami v Kieve. Arkheologicheskie issledovaniia na Ukraine v 1967 g., s. 207-210.

10. Zakrevskii, N. 1868. Opisanie Kieva. Moskva: Tipografiia V. Gracheva i dr., ІІ.

11. Ivakin, H. Yu. 1996. Istorychnyi rozvytok Kyieva XIII - seredyna XVI st. (istoryko-topohrafichni narysy). Kyiv: IA NAN Ukriany.

12. Ivakin, G. Iu., Komar, A.V. 2016. Posle katastrofy: Kiev v 1241 g. Stratum plus, 5, s. 59-72.

13. Karger, M.K. 1939. Dofeodalnyi period istorii Kieva po arkheologicheskim dannym. Kratkie soobshcheniia IIMK AN SSSR, 1, s. 9-10.

14. Karger, M.K. 1940. Arkheologicheskie raskopki drevnego Kieva. Nauka i zhizn, 2, s. 38-40.

15. Karger, M.K. 1950. Arkheologicheskie issledovaniia drevnego Kieva: Otchety i materialy (1938-1947gg.). Kiev: AN USSR.

16. Karger, M.K. 1951. Novye dannye k istorii kievskogo zhil - ishcha domongolskogo perioda. Kratkie soobshcheniia IIMK AN SSSR, 38, s. 3-11.

17. Karger, M.K. 1958. Drevnii Kiev: ocherki po istorii materi - alnoi kultury drevnerusskogo goroda. Moskva; Leningrad: AN SSSR, 1.

18. Karger, M.K. 1961. Drevnii Kiev: ocherki po istorii materi - alnoi kultury drevnerusskogo goroda. Moskva; Leningrad: AN SSSR, 2.

19. Kolupaieva, A. 2006. Ukrainski kakhli XIV - pochatku XXstolit. Istoriia. Typolohiia. Ikonohrafiia. Ansamblevist'. Lviv: Instytut narodoznavstva NAN Ukrainy.

20. Komar, O.V., Koziuba, V.K. 2016. Bratski mohyly 1240-1241 rokiv bilia Desiatynnoi tserkvy. Opus mixtum, 4, s. 122138.

21. Koreniuk, Iu. A. 2014. Freski Mikhailovskogo Zla - toverkhogo sobora v Kieve. In: Orlova, M.A. (ed.). V sozvez - dii Lva. Sbornik statei po drevnerusskomu iskusstvu v chest Lva Isaakovicha Lifshitsa. Moskva: Gosudarstvennyi institut iskusstvoznaniia, s. 234-257.

22. Korzukhina, G.F. 1940a. Otchet o raskopkakh Mikhai - lovskogo monastyria g. Kiev. Rukopisnyi arkhiv IIMK RAN, f. 35, op. 1, d. 186.

23. Korzukhina, G.F. 1940b. Dnevnik raskopok Mikhailovsko - go monastyria g. Kieva s opisiu chertezhei. Rukopisnyi arkhiv IIMK RAN, f. 35, op. 1, d. 187.

24. Korzukhina, G.F. 1950. Kievskie yuveliry nakanune mon - golskogo zavoevaniia. Sovetskaia arkheologiia, 14, s. 217244.

25. Korzukhina, G.F. 1954. Russkie klady IX-XIII vv. Moskva; Leningrad: AN SSSR.

26. Kuzmin, A.V., Kochetov, D.B., Ivakin, G. Iu., Kvilidze, N.V. 2013. Kievskii Zlatoverkhii vo imia Arkhangela Mikhaila muzhskoi monastyr. In: Kirill, patriarkh (ed.). Pravoslavnaia entsiklopediia. XXXIII: Kievo-Pecherskaia lavra - Kiprskaia ikona Bozhiei Materi. Moskva: Pravoslavnaia entsiklopediia, s. 352-364.

27. Kuchera, M.P. 1998. Pro deiaki malovidomi typy keramiky na davnoruskykh pam'iatkakh. Motsia, O.P. (ed.). Istoriia Rusi-Ukrainy (arkheolohichnyi zbirnyk). Kyiv: IA NAN Ukri - any, s. 160-165.

28. Makarova, T.I. 1967. Polivnaia posuda. Iz istorii keram - icheskogo importa i proizvodstva Drevnei Rusi. Moskva: Nau - ka. Svod arkheologicheskikh istochnikov, E 1-38.

29. Mezentsev, V.I. 2008. Pro styl arkhitektury palatsu I. Mazepy v Baturyni za rysunkom 1744 r. ta arkheolohichny - my danymy. In: Kovalenko, O.B. (ed.). Baturynska starovyna: zbirnyk naukovykh prats, prysviachenyi 300-littiu baturynskoi trahedii. Kyiv: Vydavnytstvo imeni Oleny Telihy, s. 216-236.

30. Myronenko, L. 2012. Baturynskyi ta chernihivskyi osered - ky kakhlianoho vyrobnytstva: vzaiemovplyvy ta vzaiemoz - viazky. Serednovichni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy. Materialy XI Mizhnarodnoi studentskoi naukovoi arkheolohichnoi konferentsii. Chernihiv, s. 117-120.

31. Myronenko, L.V. 2017a. Plytky pidlohy z palatsu I. Mazepy na Honcharivtsi. In: Serednovichni ta rannomod - erni starozhytnosti Tsentralno-Skhidnoi Yevropy. Materi - aly XVI Mizhnarodnoi studentskoi konferentsii. Chernihiv: Chernihiv: Chernihivskyi natsionalnyi pedahohichnyi univer - sytet imeni T.H. Shevchenka, s. 92-98.

32. Myronenko, L.V. 2017b. Keramichnyi kompleks Batu - ryna XVII - pochatku XVIII st. Dysertatsiia k. i. n. IA NAN Ukrainy. Kyiv.

33. Molchanivskyi, F. 1937. Arkheolohichna rozvidka na tery - torii kolyshnoho Mykhailivskoho soboru v Kyievi. Naukovi zapysky IIMK, 2, s. 123-127.

34. Petrashenko, V.A. 2005. Drevnerusskoe selo. Po materi - alam poseleniia u s. Grigorovka. Kiev: IA NAN Ukrainy.

35. Popelnytska, O. 2005. Zibrannia kakhel XIV-XVIII stolit Natsionalnoho muzeiu istorii Ukrainy: ohliad kolektsii, istori - ia formuvannia. Ukrainskyi keramolohichnyi zhurnal, 1-4 (15-18), s. 81-92.

36. Rappoport, P.A. 1994. Stroitelnoe proizvodstvo Drevnei Rusi X-XIII vv. Sankt-Peterburg: Nauka.

37. Sagaidak, M.A. 1986. Raskopki kievskogo Podola. Arkheo - logicheskie otkrytiia 1984, s. 302-303.

38. Samoilovskyi, I.M. 1967. Khronika arkheolohichnykh doslidzhen na terytorii Kyieva z 1917 po 1967 rik. Naukovyi arkhiv IA NAN Ukrainy, f. 63, 269a.

39. Sierov, O.V. 1997. Davnoruski selyshcha X - seredyn XIII st. In: Motsia, O.M., Kovalenko, V.P., Petrashenko, V.O. (eds.). Pivdennoruske selo IX-XIII st. (novi pamiatky materialnoi kultury). Kyiv: IA NAN Ukriany, s. 99-114.

40. Slavin, L.M., Rudynskyi, M. Ya. 1944. Proekt perspekty - vnoho planu doslidnytskykh i polovykh robit na blyzhchi roky. NA IA NAN Ukrainy, f. 62, op. 1, spr. 5.

41. Spysok. 1940. Spysok nehatyviv na skli za 1940 rik. NA IA NAN Ukrainy, f. 57, inv. kn. 3, 7670-7708; inv. kn. 4, 8423-8442.

42. Terskyi, S. 2019. Keramichni plytky dlia ozdoblennia dolivok khramiv u mistakh Volynskoho kniazivstva XI-XIV st.: istoriia doslidzhennia. Historical and Cultural Studies, 6, 1, s. 73-79.

43. Tolochko, P.P., Kilievich, R.S., Diadenko, V.D. 1968. Iz rabot Kievskoi arkheologicheskoi ekspeditsii. Arkheolog - icheskie issledovaniia na Ukraine v 1967 g., s. 186-193.

44. Tolochko, P.P. 1981. Remeslennoe proizvodstvo. Gonchar - noe delo. In: Tolochko, P.P. (ed.). Novoe v arkheologii Kieva. Kiev: Naukova dumka, s. 284-301.

45. Totska, I., Chmil, L., Haiduk, V. 2014. Keramichnyi po - sud z ob'iektu XVIII st. iz Sofii Kyivskoi. Novi doslidzhennia pam'iatok kozatskoi doby v Ukraini, 23, s. 151-154.

46. Chmil, L.V. 2018. Ob'iekty druhoi polovyny XIII - po - chatku XIX stolittia z terytorii Mykhailivskoho Zolotoverkho - ho monastyria. Opus mixtum, 6, s. 123-132, VIII-X.

47. Chmil, L. 2015. Keramichnyi posud druhoi polovyny XIII-XIX st. z terytorii Mykhailivskoho Zolotoverkhoho monasty - ria. Bolkhovitinovskyi shchorichnyk 2013-2014, s. 85-136.

48. Chukova, T.A. 1987. Drevnerusskye keramycheskye polyvnbie plytky. Kratkye soobshchenyia IA AN SSSR, 190, s. 13-19.

49. Shcheglova, O.A. 2010. Nauchnoe nasledie G.F. Kor - zukhinoi v Rukopisnom arkhove NAN IIMK RAN. Slaviano - russkoe iuvelirnoe delo i ego istoki. In: Peskova, A.A., Shcheglova, O.A., Musin, A.E. (ed.). Materialy Mezhdunarodnoi nauchnoi konferentsii, posviashchennoi 100-letiiu so dnia ro - zhdeniia Gali Fedorovny Korzukhinoi. Sankt-Peterburg: Nes - tor-Istoriia, s. 31-62.

Размещено на Allbest.ru

...