Сторінки історії: бібліотека Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька (1820-1832 роки)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сторінки історії: бібліотека Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька (1820-1832 роки)

Г.С. Осіпова завідувач відділу обслуговування та зберігання фондів бібліотеки Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя

Анотація

У статті на базі архівних матеріалів розглянуто ключові моменти історії бібліотеки Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька перших років: заснування та функціонування, комплектування, формування книжкового зібрання, питання організації роботи, обліку книжкових фондів. Хронологічні межі статті охоплюють період від заснування Гімназії вищих наук князя Безбородька у Ніжині з 1805 року до реформування ї у Фізико-математичний ліцей у 1832 році. Висвітлено основні напрямки роботи бібліотеки, окреслено її внесок у підготовку фахівців-гуманітаріїв. Уперше вдалося озвучити імена бібліотекарів за період діяльності гімназії: К. В. Шапалинського, І. Я. Ландражина, А. І. Амана, М. Ф. Соловйова. Дослідник прийшов до висновку, що бібліотека Ніжинської гімназії мала важливе значення не лише за змістом і складом книг, передусім вона акумулювала досвід людської думки. Незважаючи на недоліки, які мали місце, зокрема в питаннях зберігання та використання бібліотечних фондів, у цілому бібліотека намагалася бути важливою інформаційно-документальною складовою навчального процесу Гімназії вищих наук князя Безбородька.

Ключові слова: Гімназія вищих наук князя Безбородька, бібліотека, історія бібліотечної справи.

Abstract

The Head of the Service and Depositary Department at the library of Nizhyn Mykola Gogol State University

H.S. Osipova

The Pages from the History of the Library of the Bezborodko's Nizhyn Gymnasium of Higher Learning (1820-1832)

The key issues from the history of the library of the Bezborodko's Nizhyn Gymnasium of Higher Learning in its first years: establishing and functioning, supplying, depositary formation, service organization, books registration are analyzed in the article on the basis of archival sources. The article deals with the chronological period between establishing the Bezborodko's Gymnasium of Higher Learning in Nizhyn in 1805 and its reforming into Physics and Mathematics Lyceum in 1832. The unknown facts from the library's formation are revealed and the main directions of its work are described pointing out the library's great contribution into education of specialists in Humanities. Such names of the Gymnasium's librarians as Shapalynskyi K.V., Landrazhyn I.Y., Aman A.I., Solovyov M.F. are mentioned for the first time. The researcher has come to the conclusion that the library of the Nizhyn Gymnasium was aimed not only at the content and type of books but also at the accumulation of experience in human thinking. Notwithstanding all the drawbacks which were present there, especially in depositing and using the book stock, in general, the library tried to be an important informational and documental constituent part of the educational process at the Bezborodko's Gymnasium of Higher Learning.

Key words: the Bezborodko's Gymnasium of Higher Learning, library, the history of Library Science.

До історії вивчення створення Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька зверталися дослідники різних років. Але діяльність бібліотеки цього навчального закладу досі не була об'єктом спеціального дослідження, відтак не визначено її місце в системі середніх і вищих навчальних закладів початку ХІХ ст.

Головним завданням статті є дослідження та комплексний аналіз процесу становлення та розвитку бібліотеки Гімназії вищих наук князя Безбородька. Актуальність цієї розвідки є безсумнівною, адже нині у зв'язку зі зростанням інтересу до зазначеної проблематики об'єктивного висвітлення історичного процесу розробка теми історії багатьох колекцій і зібрань є частиною нашої історії. Реконструкція роботи гімназійної бібліотеки є одним із необхідних кроків до розповсюдження інформації про навчальні заклади минулих століть. Тому сьогодні, коли бібліотека Ніжинського державного університету імені

Миколи Гоголя готується відзначити свій 200-річний ювілей, постала потреба в детальному вивченні її історії, відтворенні цілісної картини бібліотечного життя того часу. Вирішення цього завдання є можливим тільки шляхом розширення джерельної бази дослідження, залучення вже виявлених та ще невідомих архівних матеріалів. Увага розвідки зосереджена також на формуванні книжкового фонду, встановлення ряду бібліотекарів, їх професійної діяльності та ролі в організації бібліотечного фонду, його обліку та зберіганні.

Хронологічні межі статті охоплюють період від заснування Гімназії вищих наук князя Безбородька у Ніжині з 1805 року до реформування її у Фізико-математичний ліцей у 1832 році.

Разом із цим автор змушений визнати, що дана робота не може претендувати на всю повноту розкриття теми, численні аспекти якої ще потребують свого поглибленого дослідження й аналізу.

Стислі відомості про бібліотеку гімназії містить ювілейне видання "Лицей князя Безбородко" (СПб., 1859) [1]. Колишні вихованці Гімназії, інші автори залишили цікаві та безцінні свідчення про запо- чаткування книгозбірні, функціонування, комплектування, а також особистостей, які опікувалися нею. Важливим кроком у вивченні діяльності бібліотеки в контексті Ніжинської вищої школи стала розвідка першого директора Історико-філологічного інституту князя Безбородька М. О. Лавровського [2] та Є. Пєтухова [3]. Значний інтерес становить праця Є. Михальського, Г. Самойленка [4; 5]. До найґрунтовніших досліджень останніх десятиліть стосовно нашого питання варто віднести підкріплені архівними свідченнями розвідки В. Мозгової [6] та О. Супрунюк [7]. Загалом аналіз наукової літератури засвідчив, що дослідники з'ясували тільки окремі аспекти історії бібліотеки цього навчального закладу.

Бібліотека імені академіка М. О. Лавровського Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя - одна з найдавніших науково-освітніх бібліотек Лівобережної України, започатковано яку було 1820 року разом із відкриттям у Ніжині Гімназії вищих наук князя О. Безбородька. Її історія невіддільна від яскравої 200-літньої історії Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя . На всіх етапах свого шляху, навіть у найважчі роки, вона залишалася відданою своїй Альма-матер, прихильною до її історичного призначення і традицій. Бібліотека повною мірою розділила долю свого навчального закладу, пройшла разом із ним усі етапи становлення та розвитку. Сьогодні книгозбірня зберігає унікальний різноплановий майже мільйонний фонд документів із усіх галузей знань, будучи невід'ємною складовою університету.

29 липня 1805 року імператор Олександр І підписав указ про заснування в Ніжині Гімназії вищих наук. Ініціаторами заснування закладу стали брати Олександр та Ілля Безбородьки. Канцлер Російської імперії, князь Олександр Безбородько, за заповітом, виділив кошти на створення "богоугодного закладу", а його молодший брат, граф Ілля Безбородько, який був виконавцем заповіту, визначив просвітницький профіль та місце розташування закладу. "Быть по сему, а Училищу именоваться Гимназией высших наук Князя Безбородко", - власноручна резолюція Олександра І на документі [8, с. 1144]. На жаль, І. Безбородько не дожив до відкриття гімназії. Він помер у Санкт-Петербурзі 3 червня 1815 р., назавжди увічнивши ім'я своє "как его великое дело, пользу которого надолго, навсегда, не перестанет ощущать Малороссия" [9, с. 157]. У графа не було синів, лише дві дочки. Одна з них була дружиною князя А. Лобанова- Ростовського, інша - графа Г. Кушельова. В останнього подружжя народився син Олександр, який став найближчим спадкоємцем графа І. Безбородька по жіночій лінії. Пізніше йому "повелено было именным Высочайшим указом называться впредь графом Кушеле- вым-Безбородко, во уважение к отличному служению покойного князя Безбородко, на пользу и славу отечества всю жизнь посвятившего, дабы знаменитая заслугами фамилия сея с кончиною последнего из рода не угасла, но, паки обновясь, пребыла навсегда в незабвенной памяти российского дворянства" [10].

Заснування навчального закладу в Ніжині стало важливою подією в історії міста і зайвий раз підкреслило його значення не тільки як торгового, але й культурного, освітнього та наукового центру всієї Лівобережної України тодішньої Російської імперії. Зауважимо, що створювалася Гімназія вищих наук під впливом тих блискучих починань, якими відзначена перша половина царювання Олександра І, майже одночасно із затвердженням статуту щойно відкритого в Харкові університету [11, с. 11]. Саме час заснування гімназії, як стверджує М. Арістов, "особенно важен в том отношении, что составляет эпоху в умственном развитии России, когда началась действительно закладка научного и серьезного образования", то была пора благородных стремлений, теплой любви к образованию, юношеского пыла ко всему живому и дельнему" [12, с. 62-64]. Якщо в XIX ст. Російська імперія ввійшла, маючи лише один університет - Московський, то до кінця царювання Олександра I їх було вже 7 (включаючи Варшавський). Близькими до університетів за програмою були ліцеї - Олександрівський в Царському Селі, Ніжинський князя І. А. Безбородька, Рішельєвський в Одесі, Демидівський в Ярославлі.

У 1802 році було відкрито Міністерство народної освіти (з 18171824 рр. - Міністерство духовних справ та народної освіти Російської імперії), яке повинно було стати могутнім засобом для поширення знань. Крім того, турбота уряду про освіту була зафіксована в періодичних виданнях при Міністерствах, у відкритті бібліотек, збереженні й описі пам'яток старовини та ін. Бажаючи сприяти благодійним намірам уряду щодо освіти народу, цілі товариства й окремі приватні особи збирали і жертвували величезні суми. За пожертвування уряд розсилав рескрипти, нагороджував чинами й орденами благодійників, наказував ставити їхні бюсти в урочистих залах, затверджував почесними членами або попечителями закладів. У руслі цього загального просвітницького руху починалася історія заснування в Ніжині Гімназії вищих наук князя Безбородька.

Майже одразу після указу про заснування гімназії розпочалася робота з підготовки "плану утворення цього училища". Вперше згадку про бібліотеку гімназії знаходимо в "Записці", поданій І. А. Безбородьком на ім'я міністра народної освіти 20 серпня 1805 року, коли велася розробка загального плану спорудження будівлі. Потрібно було отримати негайну відповідь на багато питань, які хвилювали графа Безбо- родька, з-поміж яких, зокрема, і питання бібліотеки. "План для построения оного дома для Гимназии вышних наук на коликое число учеников и учителей, библиотеки, также для услуги будет ли востребован от меня, или мне доставится, и в какую величину и какое расположение, буде положено будет сочинить план всему оному строению..." [13]. Тож від самого початку, як свідчить документ, передбачалася і наявність бібліотеки як необхідного атрибуту навчального закладу і як самостійної, важливої для освіти і науки установи. Про це безпосередньо вказувалося в статуті університетів 1804 р., де § 73 наголошував, що бібліотека засновується для "распространения наук и просвещения". Бібліотекар Казанського університету П. С. Кондирєв так визначає роль бібліотек у першій половині XIX ст.: "Библиотека есть душа всякого учебного высшего заведения. Книги вообще для всех преподавателей - предмет самый необходимый. Без них нельзя сделать успехов в науках и усовершенствованиях, без чего профессор будет отправлять должность только обыкновенного учителя. Посему, попечение о библиотеке - есть предмет самый важный" [14, с. 78]. Виходячи з визнання бібліотеки цілком самостійним науково-допоміжним закладом, призначеним "для поширення науки освіти", статут висував вимоги, щоб бібліотекар обирався зборами тільки з числа ординарних професорів, а його помічники - з ад'юнктів або магістрів [15, с. 149]. Управління бібліотекою, згідно з першим Статутом, до 1835 року доручалося лише професорам. За незначну надбавку до зарплати або зовсім без доплати на них покладалася велика відповідальність за збереження книг і організацію роботи бібліотеки. Авторитетні вчені, які розуміли роль і значення бібліотеки в діяльності гімназії, з різним ступенем успішності організовували роботу бібліотеки. За відсутності в той час фахівців професори самостійно набували бібліотечний досвід і необхідні для роботи знання. І якщо потім дослідники бібліотечної історії напишуть про те, що зайняті лекціями, виконанням інших службових і громадських обов'язків, вони не мали часу приділяти бібліотеці достатньої уваги, це зовсім не принижує їхньої ролі у створенні унікального ядра фонду бібліотеки.

Гімназії дуже важко було починати свою діяльність, не маючи необхідних для викладання посібників. І як зазначає М. О. Лавровський, "относительно учебных пособий правление сознается в их недостаточности как по недавнему началу учения, по дальнему расстоянию от Петербурга, где они покупаются, так и "по самой необретаемости в отпечатании по некоторым предметам знаний, в коих уроки будут преподаваться письменно" [16]. Тому придбати якомога швидше необхідні книги і забезпечити бібліотеку такими умовами, за яких би поповнення її відбувалося безперешкодно, було практично неможливо. Джерелами комплектування гімназійної бібліотеки на той час була централізована закупівля книг за рекомендації Міністерства ду-ховних справ та народної освіти Російської імперії, а також дарування приватних осіб.

Зазначимо, що концепція Гімназії вищих наук розроблялася протягом п'ятнадцяти років, починаючи від "короткого накреслення" професора Афанасія Стойковича із зауваженнями ректора Харківського університету Івана Рижзького "или такового же начертания члена Главного правления училищ Н.И. Фуса, вплоть до подготовленного совместными усилиями В. П. Кочубея, В. Г. Кукольника и А. Г. Кушельова-Безбородко общего построения Гимназии высших наук" [17]. Майже одночасно, крім графа І. О. Безбородька, приймає ряд невідкладних заходів до якнайшвидшого початку всіх підготовчих робіт і попечитель Харківського навчального округу граф Северин Осипович Потоцький. Перед Харківським імператорським університетом було поставлено завдання забезпечити навчальний процес для Ніжинської гімназії та підготувати необхідний план і штат, особливо наголошуючи "на виконанні з усією точністю волі благодійника". Розробити план для навчання в Ніжині взявся професор Афанасій Стойкович. 13 жовтня 1805 року він подав до училищного комітету

Харківського університету розроблений план і штат Гімназії вищих наук князя Безбородька [18]. Цей проєкт так і не було реалізовано. Згодом розробку загального плану і статуту гімназії взяло на себе Головне управління училищ при Міністерстві народної освіти. Варто зазначити, що проєкт містив досить цікаві міркування і щодо майбутньої бібліотеки гімназії та засвідчив обізнаність автора проєкту з основною літературою з гуманітарних та точних наук. Тому наводимо його повністю: "Что для Нежинской гимназии нужна Библиотека, то не оспоримо. Но здесь спрашивается какая именно Библиотека дол-женствует быть в оной и вообще во всех гимназиях. Все зависит от удобоупотребительности самых книг. Книги, которыя только для великолепия покупаются, и в публичных других библиотеках могут занимать место, суть весьма хороши и добрые, но не полезные для Г имназии. Цена Г имназической Библиотеки не зависит от множества и редкости книг, как то в других библиотеках, но от удобоупотребительности и соответствования их предназначаемой их цели. В сем последнем случаю чтобы точно таковыя, а не другия книги покупались для Гимназической Библиотеки можно будет положиться разве только на ученого и просвещенного учителя, которому бы литература была известна; вещь весьма редкая. Книги долженствующие быть в Библиотеке разделяю я на три класса.

а) Книги о Педагогике и Дидактике, как то например Нимайера, Лойка, Руссо, Резевица, Базедова, Кампе, Гайзингера, Фирталера и проч., из которых учитель может почерпнуть познание, каким образом преподавать науки, и научиться между тем самой труднейшей части педагогики, т. е. всякому возрасту лет свойственной образ преподавания и обхождения с учениками.

б) Вспомагательные для учителей книги тех наук, кои преподаются в Гимназии. Часть сия есть самая важнейшая и для оной назначены уже мною книги как то выше сего показано.

в) Книги для чтения учеников для того чтобы юношество, читать или упражняться желающее, имело таковые для образования ума своего и сердца, и не читало б всякого рода книги в руки им попадающиеся, не умея сделать оным выбора; к сему классу принадлежат описания путешествий, избраннейшие лучшие романы, лучшие театральныя пиесы, книги для чтения определенные как то: Детской друг все книги г-на Кампе, Андре, Бехштайна и Салцманна и др." [19, с. 404]. Далі автор детально викладає свої рекомендації щодо навчальних посібників із різних галузей знань. Окрім цього, професор А. Стойкович пропонує відвести "для библиотеки и кабинетов три зала, из коих первый должен быть залом публичных собраний" [20].

Отже, бібліотеці від самого початку відводилася важлива роль та значення в житті гімназії, від правильного росту і функціонування якої значною мірою залежала успішність викладацької та наукової діяльності персоналу.

Зауважимо, що комісія в складі О. Г. Кушельова-Безбородька, В. П. Кочубея і В. Г. Кукольника розробила Статут гімназії, але затверджений він був тільки 19 лютого 1825 року. Практично гімназія розпочала свою діяльність ще до затвердження Статуту завдяки зусиллям і старанням О. Г. Кушельова-Безбородька. У цьому контексті цікаво, що під час засідання конференції 25 квітня 1825 року було визначено "грамоту зберігати в бібліотеці, під відповідальність бібліотекаря, в особливій шухляді червоного дерева з карельської берези" [21, с. 4]. Треба віддати належне наполегливості двадцятирічного Олександра Кушельова-Безбородька, бо саме він, долаючи бюрократичну тяганину з прийняттям Статуту закладу, спираючись на підтримку графа В. Кочубея, відкрив нарешті 4 вересня 1820 р. довгоочікувану Гімназію вищих наук. Високим рескриптом 19 квітня 1820 р. було дозволено Ніжинській гімназії вищих наук розпочати функціонувати "на одинаковых с Ярославским, Демидовским высших наук училищем правах в отношении к чиновникам и воспитанникам оного; в рассуждении же учения - на основании, предположенном главным правлением училищ". Цим рескриптом граф Олександр Григорович Кушельов-Безбородько був призначений почесним попечителем нового навчального закладу, якому в навчально-адміністративній ієрархії призначено було підпорядковуватися безпосередньо попечителеві Харківського навчального округу [22, с. 8]. "Цель учреждения сего заведения согласно с благотворным намерением первых основателей оного, состоит в том, чтобы в Малороссийском крае, месте их рождения, доставить всем и особенно неимущим дворянам и другого состояния жителям удобность при воспитании их детей в благочестивых правилах, приобресть сведения в языках и общих науках, полезных для каждого человека, и напоследок в высших науках, служащих приуготовлением юношества на службу государству" (§ 4 Статуту Гімназії) [23]. Всі учні гімназії поділялися на "пансіонерів" (були на повному утриманні гімназії і проживали в її будівлі) і "вільноприходящих" (користувалися тільки безкоштовним навчанням).

Дбайливість почесного попечителя виражалася не тільки в безперервному і діяльному спостереженні за будівництвом закладу та в поліпшенні матеріального становища службовців у ньому, але й в капітальних пожертвуваннях, що забезпечували його збагачення навчальними посібниками. Де б не був попечитель Гімназії вищих наук О. Кушельов-Безбородько, він завжди пам'ятав про улюблений навчальний заклад у Ніжині. Під час спілкування з професорами різних навчальних закладів Європи він цікавився методами викладання, програмами, підручниками, ознайомився з інститутом Йогана Генріха Песталоцці, докладно вивчив його систему освіти тощо. Цікаво, що О. Г. Кушельов-Безбородько служив навіть деякий час помічником директора Імператорської публічної бібліотеки, але розчарувавшись у цій сфері діяльності, вийшов у відставку [24]. Усе, що було вартим уваги в сфері освіти й мистецтва, не оминало його допитливого погляду і неодмінно впроваджувалося в Ніжині. Також він багато зробив для переїзду із Санкт Петербурга до Ніжина першого директора Гімназії В. Кукольника. За наказом графа, із сіл його були надані і коні, "і пристойна прислуга, і всілякі полегшення, і посібники" для устрою навчального закладу. Столове срібло для закладу, і ножі, і виделки, і білизна, і різні навчальні посібники, все це купувалося господарським чином, за рахунок графа [25, с. 16]. У 1823 році він надсилає зі свого села, відомого під назвою Олвія, п'ятнадцять штук уламків грецьких посудин з грецькими написами і два мінеральні штуфи, з яких один - скам'яніле дерево. Вони були передані до бібліотеки і прийняті бібліотекарем - молодшим професором І. Ланд- ранжином, про що свідчить його власноручна розписка [26, с. 3-4].

Класична енциклопедична освіта гімназистів вимагала ознайомлення з багатьма науками, що не були забезпечені необхідною навчальною літературою. [27, с. 133-137]. Як зазначалося в Статуті § 9 п. 9 "Учебные пособия Гимназии составляют: 1) Библиотека, подаренная Почетным Попечителем, состоящая из 2 500 томов отборных сочинений. По открытии же Гимназии нужные учебные пособия будут постепенно приумножаемы на определенную для сего в штат особую сумму. Гимназии дозволяется завести и типографию для печатания книг на общих основаниях цензуры" [28, с. 211]. Штатна сума на придбання літератури для бібліотеки становила 2 000 рублів на рік [29, с. 1]. Отже, наріжний камінь у формування фонду бібліотеки був закладений першим почесним попечителем гімназії графом Олександром Григоровичем Кушельовим-Безбородьком, який приніс в "дар сему заведению библиотеку, состоящую из 2 500 томов отборных изданий" [30, с. 293]. Це насамперед підтверджувало його прагнення забезпечити якісну гуманітарну освіту вихованцям навчального закладу. Саме з цього дарунка і почала формуватися бібліотека Гімназії вищих наук. Це була добре підібрана колекція літератури з усіх галузей знань, необхідних для навчального процесу в гімназії.

Ядро книгозбірні складали унікальні європейські видання XVN-XVШ ст. з історії, філософії, богослов'я, мистецтв, юриспруденції, політики, дипломатії, логіки, фізико-математичних наук, природознавства. Перлиною зібрання були видання творів французьких енциклопедистів та просвітителів, багатотомні енциклопедії. Колекція містила 382 назви в 1877 томах [31]. З них 167 назв в 672 томах - зі статистики і подорожей, 138 назв в 847 томах - з літератури, мови та образотворчого мистецтва, 10 назв в 66 томах - багатотомні енциклопедії з різних галузей знань, 16 назв в 80 томах - з фізики, хімії, природознавства, економіки і садівництва, 22 назви в 59 томах - з політики, адміністрації, юриспруденції, дипломатії, комерції, 15 назв в 130 томах - з богослов'я і твори отців церкви, 10 назв в 17 томах - з логіки, метафізики і моральної філософії, нарешті 4 назви в 6 томах - з медицини і фізіономіки [32]. Зі звіту бібліотеки за 1826 рік відомо, що з цього числа, за пропозицією почесного попечителя, йому були повернуті 15 томів творів, які він уважав марними для бібліотеки, а замість них він передав 15 томів інших творів [33]. У контексті звернення до історії бібліотеки важливо, що більше половини з цих видань досі зберігаються в Музеї рідкісної книги імені Г. П. Васильківського Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Отже, завдяки цьому нам відомі найдавніші придбання бібліотеки.

Наразі не відомо, коли бібліотека була перевезена до Ніжина, але достовірним є те, що в проханні О. Г. Кушельова-Безбородька від 14 червня 1818 року на ім'я государя з докладним описом всього зробленого з приводу заснування в Ніжині Гімназії вищих наук серед іншого вказується і бібліотека покійного князя Безбородька [34]. І за спогадами Нестора Кукольника, це було, найімовірніше, ще до відкриття гімназії. "Статут нової Гімназії був написаний ще в 1819 році, але розгляд його, з невідомих мені причин, вельми сповільнився. Нове пожертвування графа Олександра Григоровича, який приніс в дар Безбородьковій гімназії добірну бібліотеку в 2 500 томів, як ніби нагадувало про проект і послужило приводом до найвищого рескрипту від 19 квітня 1820 року" [35]. Тож бібліотечний фонд став формуватися ще до офіційного відкриття гімназії, адже О. Г. Кушельов- Безбородько добре розумів, що без добре укомплектованої бібліотеки не вдасться забезпечити якісного навчання, оскільки неможливо "досягти найвищого ступеня досконалості" [36]. Можна припустити, що саме граф О. Г. Кушельов-Безбородько, ймовірно, придбав для подарованої бібліотеки й "одинадцять шаф з червоного дерева різної величини, в яких верхні половини з дверцятами зі склом", в яких і була розміщена подарована бібліотека [37].

У цьому контексті слід згадати, що О. Г. Кушельову-Безбородьку, внучатому племіннику канцлера, перейшла у спадок і одна з найба- гатших картинних галерей Петербурга та велика родинна бібліотека, фундамент якої заклав один із найзаможніших вельмож свого часу канцлер уряду періоду російської імператриці Катерини II Олександр Андрійович Безбородько. Сучасники залишили свідчення про значущість бібліотеки графа О. А. Безбородька, ставлячи її в один ряд з такими відомими книжковими зібраннями, як бібліотеки Кочубея, Юсупова, Уварова, Воронцова. За свідченням А. Я. Бакуринського, племінника О. А. Безбородька, який жив у нього в будинку, Безбородько часто посилав його в свою величезну бібліотеку і, без перевірки по каталогу, просив взяти в такій-то шафі потрібну йому книгу і ніколи не помилявся. На жаль, ні каталогів, ні описів тієї бібліотеки не збереглося, але, безперечно, це була велика і рідкісна колекція, що відповідала масштабам особистості її власника. Останнім її власником у родині був граф Григорій Олександрович Кушельов-Безбо- родько. Після смерті Григорія Олександровича бібліотека перейшла до одного з родичів цієї сім'ї - графа Олексія Івановича Мусіна- Пушкіна [38].

І наразі у Музеї рідкісної книги бібліотеки зберігаються унікальні видання, які свого часу були подаровані О. А. Безбородьку. Зокрема, "Ода на рождение Его Императорского Высочества великого князя Михаила Павловича. 1798 года генваря 28 дня" (СПб., 1798). На книзі автора "Оди" Г. Р. Державіна напис такого змісту: "Его светлости милостивому Государю Александру Андреевичу Безбородко от сочинителя". У бібліотеці зберігаються дарчі примірники О. А. Безбородьку від засновника Московського університету й Петербурської академії мистецтв І. І. Шувалова "Объявление о публичных учениях, в Императорском Московском Университете и в обеих гимназиях оного преподаваемых, с 17 Августа 1793 года по 26 Июня 1794 года" (М., 1793) та М. І. Скиадана "Слово о причинах и действиях страстей душевных, также о способе умерять и укрощать оныя для благополучной и спокойной жизни..." (М., 1794).

Крім книг Олександра Андрійовича Безбородька, до зібрання бібліотеки увійшли і книги з бібліотеки Іллі Андрійовича Безбородька. Це вдалося встановити завдяки монограмі, зображеній на цих книгах. У ній присутні три літери - "C.I.B.", які, імовірно, в перекладі розшифровували як "Г раф Ілля Андрійович Безбородько" (де "С" - "comes", "comte" , що в перекладі з лат. і фр. - "граф"). Є всі підстави вважати, що ця монограма належить саме Іллі Андрійовичу Безбородьку. Цей

висновок підтверджує і виявлення аналогічних монограм на посуді графа І. А. Безбородька [39, с. 29].

У Музеї рідкісної книги бібліотеки зберігається також одне видання, яке свого часу надійшло від дружини О. Кушельова-Безбородька Олександри Миколаївни "Новое краткое понятие о всех науках, или Детская настольная учебная книга" (М., 1796) з автографом графині. Відомо, що 1828 р. Олександр Кушельов-Безбородько одружився з княжною Олександрою Миколаївною Рєпніною, яка подарувала йому щастя. На жаль, воно було недовгим. Через шість років після одруження Олександра Миколаївна померла, залишивши двох синів і двох дочок.

Підкреслимо, що відкриття гімназії стало визначною подією для Ніжина, на той час значному економічному та торговельному центрі Лівобережної України. Ніжинська громада не залишилася байдужою до цієї знаменної події. Від жителів міста стали надходити у дарунок книги, багато - з дарчими написами. Архімандрит Ніжинського Благовіщенського монастиря Віктор Черняєв подарував першому директору гімназії Біблію грецькою мовою, видану на початку XIX ст. коштом грецьких меценатів братів Зосимів. На титульній сторінці є такий напис: "От Архимандрита Виктора, друга и соотечественника первого директора Гимназии высших наук Кукольника, при котором в 1820 году открыта эта гимназия". Треба згадати, що від архімандрита Благовіщенського монастиря надходять і інші дарунки. Так, у 1823 році бібліотеці було подаровано періодичне видання "Дух Журналов, или Собрание всего, что есть лучшего и любопытнейшего во всех других журналах, по части истории политики, государственного хозяйства, литературы, разных искусств, сельского домоводства и проч.", яке видавалося у С.-Петербурзі з 1815 до 1820 року [40]. Зараз цей журнал зберігається у фондах книгозбірні університету. Цікавий напис ще на одній книзі, виданій в Амстердамі 1667 р.: "В библиотеку Гимназии Высших наук князя Безбородко, принес в дар, 5 класса и кавалер Кондрат Лохвицкий в Киеве 1824 года, сентября 22 дня". Оскільки Ніжин був у той час центром торгівлі в Україні, то і купці теж дарували свої книги. На книзі "Мнения нравоучительные на разные случаи, с правилами и рассуждениями господина графа Оксенштир- на" (М., 1792) є такий напис: "Сию книгу подарил в Гимназию Высших наук князя Безбородко Нежинский купец Спиридонов". Таких книг з дарчими написами в бібліотеці і Музеї рідкісної книги декілька сотень. Поки відомо про 150 доброчинних пожертв. І зараз у фонді зберігаються ці раритети, завдяки яким навічно залишаться в історії імена ніжинських доброчинців [41].

Зауважимо, що з XVII ст. в Ніжині існувала потужна грецька купецька колонія, яка була відома широкими торговими зв'язками не тільки в Україні та Росії, але й у Європі та на Близькому Сході. Маючи достатні капітали, греки збудували у Ніжині декілька церков, при яких мали церковне братство, шпиталь та школу. На початку XIX ст. за ініціативою мецената-купця Стефана Кириловича Буби (Бубаса) грецька школа була перетворена на Г рецьке Олександрівське училище, при якому було започатковано кількісно невелику, але дуже цінну бібліотеку. Саме в дар від грека Николаса Зосими надійшло до бібліотеки гімназії двадцять грецьких книг. Серед них були: грецька абетка, початкові правила грецької мови, нова повна практична граматика та інші [42]. Безумовно, ці книги були придатними для навчання, адже з-поміж великого кола дисциплін, які вивчали гімназисти, були мови і словесності, серед яких - російська, латинська, грецька, французька, німецька. Для їх досконалого засвоєння гімназисти читали, перекладали й аналізували на заняттях першоджерела. Наприклад, латинською мовою вивчали твори Горація, Вергілія, Лукре- ція, німецькою - Віланда, Гердера, Гете, Шиллера, французькою - Лагарпа, Корнеля, Расіна та ін. [43, с. 23]. Тому в бібліотеці збирали видання різними мовами світу. Про це свідчить відомість від 23 вересня 1832 року за підписом директора гімназії Д. Ясновського. У бібліотеці тоді нараховувалося 1 519 книг у 365 томах. З них російських книг разом з комплектами періодичних видань було 600 примірників в 2 213 томах, грецьких книг- 4 в 4 томах, латинських книг - 137 в 170 томах, французьких книг - 545 в 2 360 томах, італійських - 39 в 88 томах, німецьких - 157 в 469 томах, англійських книг - 3 в 3 томах, голландських - 2 в 2 томах, угорських - 3 в 3 томах, турецьких - 1 в 1 томі, молдавських - 1 в 1 томі, польських - 27 в 57 томах [44].

Поки що достовірно невідомо, де саме розміщувалася бібліотека у будівлі Гімназії. Але завдяки праці А. В. Добіаша відомо, що "помещалась сначала Институтская библиотека временно, с разрешения тогдашнего почетного попечителя графа А И. Мусина-Пушкина, в имеющейся в главном здании Института и составляющей неприкосновенную собственность попечителей заведения "квартире почетного попечителя" [45, с. 4]. Українська мистецтвознавець й історик Л. Пляшко доводила, що "приміщення бібліотеки розташовувалися поруч з парадним залом і, таким чином, перебували в центральному корпусі будівлі Гімназії. Приміщення бібліотеки розташовувалися анфіладою. Такий принцип розташування дійшов до наших днів" [46, с. 38-39].

Прибуття 26 серпня 1820 року до Ніжина новопризначеного ди-ректора гімназії Василя Григоровича Кукольника (1765-1821) майже збігалося у часі з прийомом перших учнів. До проблем з узгодженням документації, технічного й господарського забезпечення діяльності закладу додалася чи не найважливіша - безпосередня організація навчання новоприбулих учнів. Ще важче було директору обходитися без помічників, особливо спочатку. Не було економа, бухгалтера - і директору доводилося самому виконувати їхні обов'язки. Цікаво, що коли Василь Кукольник вступив на посаду директора гімназії, був складений ретельний опис під назвою "Опись казенному трехэтажному дому, определенному Гимназии высших наук при вступлении Господина директора и меня в оные, и что именно найдено в нем..." [47]. Цей документ має важливе значення для вивчення історії Гімназі вищих наук, оскільки містить детальні відомості про всю будівлю закладу, опис різних меблів і речей графа О. Г. Кушельова- Безбородька. Але, на жаль, дані про бібліотеку в ньому відсутні.

Відомо, що В. Кукольник, ще перебуваючи у Петербурзі, отримав пропозицію очолити гімназію від свого колишнього студента О. Г. Кушельова-Безбородька, а з нею і 9 тис. крб для придбання всього необхідного. Вже тоді, дбаючи про гімназію, він купував і необхідну літературу для навчання. яка, найвірогідніше, була придбана ним ще перед від'їздом з С.-Петербурга. Про це свідчить "Опись вещам, составляющая собственность Гимназии высших наук князя Безбородко от Госпожи статской советницы Кукольник по смерти мужа" від 21 лютого 1821 року, де перераховуються навчальні посібники, що знаходилися в родині Кукольників. Серед них були: "Политическая история" Кайданова, "Латинская грамматика" Кошан- ского, "Немецкая грамматика" Шумахера, "Росийская грамматика", "Руководство к арифметике" (в 2-х ч.), "Катихизис сокращенный", "Собрания священной истории", "Басни Федра" латинською мовою, "Буквари" німецькою мовою, "Правила для учащихся", "О городах и селениях Черниговской губернии" Е. Маркова, "Периодические сочинения об успехах просвещения" та ін. [48].

Хоча директор Гімназії вищих наук князя Безбородька В. Кукольник добре розумів важливість бібліотеки в житті навчального закладу, займатися облаштуванням бібліотеки йому не вистачило часу. 6 лютого 1821 року він раптово помер. Молодші професори і вчителі на загальних зборах, на яких розлядалася питання про зберігання закладу і порядку гімназії та утримання вихованців, оглянули книги надходжень і витрат. З-поміж іншого була оглянута і бібліотека. Про це свідчить наступний запис: "Бібліотечні книги, отримані від пана почесного попечителя Кушельова-Безбородька і куплені на гімназійну суму паном директором, після раптової смерті його і по нетерпінню часу, без розгляду опечатані, яким надалі має бути складений опис" [49].

1821 року, після смерті В. Г. Кукольника, родина подарувала гімназії частину його особистої бібліотеки. За дорученням матері, викладач латинської мови Платон Кукольник звернувся до правління закладу з листом, написаним вишуканим епістолярним стилем початку XIX ст.: "Ревнуя усердию благотворителей рода человеческого, пишет он в правление, а основавших и старающихся усовершенствовать в малорусском крае гимназию высших наук, при образовании коей отец мой истощал все свои усилия и которой я сам желаю посвятить себя на службу, осмеливаюсь предложить в дар принадлежащее мне собрание отборных классических сочинений, состоящее из 500 томов. Я осмеливаюсь ласкать себя надеждою, что хотя приношение моё не может равняться с бесчисленными пожертвованиями господина почётного попечителя, коего усердию, щедроте и попечениям о благе сего заведения едва ли найдутся примеры не только в империи, но и во всей вселенной; но снисходительное пра-вительство не отринет моей дани, которую я, по силе возможности своей, предлагаю, и приимет оную с тем человеколюбием и благосклонностью, с какими Отец небесный принял от бедной вдовицы два лепта" [50]. Тимчасове правління гімназії 21 вересня 1821 року звернулося за дозволом про прийняття книг, пожертвуваних колишнім учителем гімназії Платоном Кукольником, до попечителя Харківського навчального округу. Згодом, 15 жовтня 1821 року, було отримано розпорядження: "пожертвування п. Кукольника внести в бібліо-теку" і надати попечителю реєстр даних книг. Це була цінна колекція, яка складалася з 506 томів (251 назва) з різних галузей знань: філософії, географії та топографії, історії, правознавства, словесності, богослов'я, політики, сільського господарства і технології, військового мистецтва на суму 637 руб 45 коп [51]. До цієї колекції ввійшли два цінні підручники професора О. Г. Орлая з хімії та фізики, видані у 1801 та 1802 рр. у Санкт-Петербурзі з ідентичними автографами: "Профессору физики Василию Кукольнику подарил Надворный Советник Иван Орлай в знак дружбы 1803". На жаль, колекція втратила цілісність, вона "розсіяна" серед інших книжок бібліотеки. Але завдяки виявленому нещодавно в архіві реєстру книг, подарованих Платоном Кукольником, сьогодні є можливість відібрати цю колекцію з фондів бібліотеки.

1821 року посаду директора гімназії обійняв Іван Семенович Орлай (1771-1829) - видатний український вчений-енциклопедист, педагог, доктор медицини та філософії, друг і товариш В. Г. Кукольника. З перших днів свого директорства І. С. Орлай цілком був заклопотаний проблемами подальшого розвитку і вдосконалення всього навчально- виховного процесу в гімназії, щоб поставити її в один ряд з іншими вищими навчальними закладами.

Саме у цей час почалося інтенсивне формування бібліотеки. Усі зміни і вимоги до навчального процесу так чи інакше стосувалися і бібліотеки гімназії. Перелік дисциплін, які вивчалися в цьому закладі, визначав напрям комплектування бібліотеки. Особливу увагу Орлай приділив бібліотеці та забезпеченню гімназистів навчальними посібниками. Безсумнівний інтерес становить перший журнал засідання Вченої частини під головуванням І. С. Орлая 1 листопада 1821 р., де серед різних питань вперше розглядається облаштування бібліотеки гімназії. Директор запропонував: "в) представить ему каталог книг, хранящихся в библиотеке гимназии, причем определено объявить о сем младшему профессору Шапалинскому, которому доверяется должность библиотекаря. При сем же определено впредь все учеб-ные книги, в наличии находящиеся, розданные воспитанникам для учения или для чтения, равно и ведомости, выписываемые в гимназии и журналы, имеющие впредь быть выписываемыми, по предполагаемому уставу, иметь в ведении исправляющему должность библиотекаря. А по сему определено: ведомостям и журналам поступать впредь прямо в библиотеку, а оттуда к чиновникам гимназии по старшинству, напоследок отдавать исправляющему должность инспектора, как для его чтения, так и для отдачи по его усмотрению старшим воспитанникам, за всем сим поступить обратно в библиотеку, и при конце года отдавать их в переплет для хранения в архиве библиотеки гимназии [52].

Як було прийнято на той час, бібліотека гімназії формувалася та розвивалася як фундаментальна (основна, професорська) та "подвижна" (з навчальних книг, що продавалися учням). Архівні документи свідчать, що навчальні посібники знаходилися в завідуванні інспектора гімназії, який отримував їх від бібліотекаря основної бібліотеки. Посаду інспектора гімназії в різний час виконували: вчитель Федір Іванович Чекіїв, професор історії і статистики Кирило Абрамович Моїсеєв (1820-1837) та професор римського права Микола Григорович Белоусов (1799-1854).

З 6 листопада 1821 року до 1 липня 1822 року обов'язки першого бібліотекаря безоплатно виконував старший професор математичних і природничих наук Казимир Варфоломійович Шапалинський (1786-?). Народився він у 1786 році у Вількомирському повіті Віленської губернії в польській небагатій дворянській родині. У 1804 році вступив до гімназії при Віленському університеті, де вивчав Закон Божий, географію, польську словесність, право, фізику, геометрію, алгебру. У 1808 році вступив до Віленського університету на філософський факультет фізико-математичного відділення. У 1810-1815 роках навчався у Санкт-Петербурзькому педагогічному інституті. В 1816 році К. В. Ша- палинський був направлений до Могилевської губернської гімназії старшим вчителем, де викладав природничі науки. У 1817 році його переведено до Київської гімназії на посаду вчителя хімії і технології, де також викладав латинську мову. З 1820 до 1831 року - професор Ніжинської гімназії вищих наук князя Безбородька (з 06.11.1820 р. молодший, а з 1821 р. старший професор математичних та природничих наук). Одначасно з 1 листопада 1821 року до 1 грудня 1824 року "исправлял в Гимназии Высших Наук Князя Безбородко должность кассира с усерднейшею ревностю, без жалования". З 1.11.1821 до 26.10.1830 р. виконував обовя'зки члена Пансіонського правління також без платні. З 28.10.1826 до 6.10.1827 р. К. В. Шапалинський тимчасово виконував обов'язки директора Гімназії вищих наук. З 1827 року за причетність до справи про "вільнодумство" в гімназії був підданий переслідуванню з боку влади. В 1830 р. його відсторонили від посади професора. В березні 1831 р. безстроково висланий у В'ятку із забороною на заняття викладацькою діяльністю "за шкідливий на юнацтво вплив". У В'ятці, не маючи роботи, він жив надзвичайно нужденно і часто хворів. Наприкінці 1836 року йому було дозволено вступити на службу в штат В'ятського губернського правління. У його підпорядкуванні були губернська друкарня і архів. У 1839-1843 рр. К. В. Шапалинський служив у Яранському міністерстві державного майна. У 1843-1867 роках був колезьким радником і дворянським засідателем В'ятської палати цивільного і кримінального суду. Решту життя прожив у місті В'ятка. Його учень П. Рєдкін згадує про К. В. Шапалинського: "Безуккоризненная честность, неумытная справедливость, правдолюбимое прямодушие, скромная молчаливость, тихая серьезность, строгая умеренность и воздержание в жизни, отсутствие всякого эгоизма, всегдашняя готовность ко всякого рода самопожертвованиям для пользы ближнего - вот основные черты нравственного характера этого честного человека, достойного во всех отношениях гораздо лучшей участи" [53, с. 317].

За дорученням директора гімназії І. С. Орлая К. В. Шапалинський перевірив фонди бібліотеки, про що у грудні 1821 року повідомляв: "... через відсутність хоч якогось вигляду, відповідно до якого можна було б її зараз оглянути і від кого слід прийняти, опечатати без усілякого розгляду" [54]. Казимир Варфоломійович доповів членам конференції, що хоча при бібліотеці є каталог "при книгах", подарований почесним попечителем О. Кушельовим-Безбородьком та який зберігається в книгосховищі гімназії, але все ж таки деякі видання не прохо-дять "по каталогу". Директор доручив бібліотекареві негайно порахувати їх "без подробной описи, хотя по одному наличному числу". За підрахунками Шапалинського, кількість окремих книг становила 2 610 примірників, не беручи до уваги 268 томів розрізнених творів, брошур, календарів. І хоча конференція доручила йому "исподволь, по удобству времени" скласти "описательный общий каталог всем хранящимя книгам в библиотеке" з поділом книг на церковні, моральні, фізичні, географічні, історичні з зазначенням автора, заголовка, року і місця видання, але зробити це було майже неможливо через щоденні заняття професора К. Шапалинського з навчальних предметів у класах та велику кількість книг в бібліотеці [55].

В архіві, на жаль, не збереглися записи про перших читачів бібліотеки, однак, якщо врахувати відому за архівними документами зацікавленість вчених гімназії у формуванні початкового книжкового фонду, можна припустити, що першими записалися в бібліотеку професори: І. С. Орлай, К. В. Шапалинський, М. Г. Бєлоусов, І. Я. Ландражин, С. М. Андрущенко, Ф. Й. Зінгер, М. Ф. Соловйов, К. А. Мойсеєв.

Особливо уважно ставився І. С. Орлай до питання забезпечення шкіл підручниками та навчальною літературою високої якості, протестуючи, що в школах часто "... використовуються без розбору всілякі книги, які тільки заманеться місцевому начальству" [56, с. 82-83]. У 1821 році директор розглядав навчальні посібники пансіонерів і дійшов до висновку, що деякі книги, привезені з дому, не тільки не відповідають меті "освіти розуму і серця", але навіть можуть бути шкідливими, тому приймається пропозиція директора "суворо заборонити читання сторонніх книг, за винятком тих, які будуть переглянуті директором та інспектором". Конференція гімназії схвалила наступне рішення: "Виконуючим обов'язки інспекторам і наглядачам суворо спостерігати за книгами і рукописами, що знаходяться у пансіонерів" [57].

Пильну увагу було приділено поповненню гімназійної бібліотеки необхідною навчальною літературою. Щодо цього є цікавим 5-й журнал засідання Конференції з наукової частини 19 листопада 1821 р., в якому було записано: "Г. директором предложено: что по вступлении его в должность усмотрено им, что весьма недостает учебных классических книг для преподавания наук воспитанникам, что для сего не нужно ли на сумму для учебных пособий выписать оных особенно известных и принятых уже в учебных заведениях авторов для раздачи воспитанникам на слушание по оным объяснения учебных предметов в первых началах их. Определено: привести сие в выполнение и для начального учения купить соответственно числу воспитанников ниже следующие учебные книги" (были указаны: "Курс математики" г. Фусса, "Всеобщая география" г. Гейма, "Всеобщая история" г. Кайданова, "Риторика" Могилянского, "Руководство к красноречию" г. Мерзлякова, "Басни Федра", изд. Кошанского и др.) [58, с. 172]. Необхідність виписки тих чи інших книг обґрунтовувалася професорами гімназії, які відчували гостру нестачу в потрібних їм посібниках для навчального процесу. Майже кожна конференція гімназії розглядала питання про придбання навчальних посібників для гімназистів. В архівних справах збереглися рапорти професора С. М. Андрущенка, професора М. В. Білевича, вчителя А. Самойлен- ка, професора К. А. Мойсеєва, молодшого професора грецької мови Х. Ієрописа, з проханням придбати книги для навчання [59]. Згодом бібліотека поповнювалася хрестоматіями та граматиками латинської, грецької, французької та німецької мов, посібниками з математики, права, історії, географії тощо. У серпні 1822 р. також було замовлено ще 9 назв підручників - "Всеобщую географию для училищ", "Г рамма- тику латинскую" М. М. Бантиша-Каменського, "Грамматику немецкую" Шумахера, "Грамматику французскую" Т. Перелогова та ін. Фонд навчальної літератури швидко зростав. Але, на жаль, бібліотека не відзначалася упорядкованістю, не було належного обліку фондів, не існувало інвентарних книг та каталогу. 18 листопада того ж року Департамент народної освіти безкоштовно надіслав до гімназії 14 назв підручників загальною кількістю 830 примірників. Серед надісланих книг - німецька, латинська, французька граматики, "Логика" Ф. Х. Бау- мейстера, "Пиитика" Я. В. Толмачова, "Основания российской словесности" О. С. Нікольського. Надійшла також значна кількість релігійної літератури (книги з історії православної віри, катехізису, Євангелія для дітей тощо). Зауважимо, що значна частина цих фондів збереглася до наших днів і є безцінним надбанням Ніжинської вищої школи.

Учнівська бібліотека була предметом постійної уваги інспектора гімназії Кирила Абрамовича Мойсеєва. Користування книгами також було під його пильним наглядом. Адже, згідно з розпорядженням конференції від 1 грудня 1821 р., гімназистам заборонялося мати власні книги без дозволу інспектора. У кінці 1822 р., у зв'язку зі зміною бібліотекаря, К. А. Мойсеєв здійснив ревізію учнівської бібліотеки. У ній знаходилося 46 назв підручників загальною кількістю 327 примірників, окрім тих, що були видані гімназистам. Це були німецькі та францу-зькі букварі, граматики, словники, карти, атласи, твори античних авторів мовою оригіналу (Федр, Горацій, Корнелій) [60, с. 420-425].

У 1822 році, з ініціативи почесного попечителя, було здійснено спробу заснувати при гімназії " вчене товариство", але зробити це не вдалося і через те, що гімназія ще не зміцніла в своєму складі та не мала коштів і належної бібліотеки [61].

Пильну увагу приділяв директор І. Орлай поповненню рукопис-ного фонду бібліотеки, для чого використовував різні засоби. Оскільки сума, призначена для закупівлі книг, була невеликою і директор був змушений витрачати її дуже економно, він зібрав на добровільних засадах близько 900 книг. Іван Семенович Орлай передав бібліотеці і багато свої видань, а також книги, надіслані в гімназію на його особисте прохання. Іноді директор гімназії безпосередньо звертався до осіб, які були причетні до видання книг. Так, в бібліотеку на прохання директора було направлено опис навколосвітньої подорожі капітана- лейтенанта флоту Коцебу, виданий на кошти графа М. П. Рум'янце- ва. У листі до І. Орлая від 6 березня 1825 року граф повідомляв: "Я точно с большим удовольствием исполняю волю вашу и по тяжелой почте отправляю к Вам для библиотеки Нежинской знаменитой гимназии полный экземпляр Рюрикова Путешествия, при коем и атлас найдете" [62]. За цей подарунок І. Орлай подякував графу М. П. Рум'янцеву листом від 13 квітня 1825 року.

Серед книг, подарованих Орлаю, є книга "Краткое всеобщее землеописание по новому разделению, изданное по руководству Г-на[!] Статскаго Советника и Кавалера И. А. Гейма, в пользу детей, начинающих учиться Географии, Имп. Московскаго Университета Адъюнктом, Московскаго Коммерческаго Училища Директором, Надворным Советником и Кавалером Т. Каменецким. 1822 г." з дарчим написом: "Въ Библіотеку Гимназіи вышнихъ наук князя Безбородко, съ усер- дюмъ приноситъ Титъ Каменецкій. Москва декабрь 16 дня 1824". Ця книжка наприкінці ХІХ ст. була відібрана до колекції "Гоголіана", з нею перевезена до Києва: з 1939 - у відділі рукописів Бібліотеки Академії наук УРСР, у 1961 передана до відділу стародруків [63, с. 403].