Ставлення радянської влади до кримських татар під час голоду 1921-1923 років

Однак батьки, які перебували в повному відчаї, часто знаходили інший, жахливіший спосіб урятувати дітей. Почало поширюватися людоїдство. Письменник М. Волошин розповідав про свої поїздки до села Кучук-Тарак- таш: «За одну добу лише у одному селі міліцією було зареєстровано 10 випадків дітовбивства й 4 самосуди над ними. Вчора в Феодосію із Старого Криму привезли вісім дітей. Жодний приют їх не прийняв. Троє померли на підводі. Що зробили з іншими -- не знаю. Багато родин вимирають цілком або залишається один. Багато випадків людоїдства»Красный Крым. 1922. 16 июля..

У березні 1922 р. у селі Азамаш Сімферопольського району два брати -- Чурай та Суін Аслан-оглу -- спочатку з'їли власних померлих дітей, а потім спіймали хлопчика 13-14 років і з'їли його. Потім вони з'їли ще п'ятьох дітей від 3 до 10 років. Коли мешканці села їх зловили, то піддали самосуду, зачинивши братів у власній хаті та підпаливши їїДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 151. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 26..

Часто батьки вбивали молодших дітей, щоб урятувати старших. Так, у Карасубазарі в березні 1922 р. мати зарізала 6-річну дитину та зварила, щоб нагодувати себе та старшу 12-річну дочку. Жінку заарештували, й під час допиту в міліції вона втратила розум. У лікарні померлаДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 151. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 46..

Голод став однією з причин епідемій. ЦВК Кримської АСРР видав наказ про створення епідемічних загонів, які мали боротися з захворюваннями. Однак кількість ліжок у лікарнях скоротилася на порядок. Так, на засіданні президії сімферопольського Окрдопголу 26 березня 1922 р. було ухвалено: «Відокремити здорових дітей від хворих, використавши для цієї мети резерв ЦУКГ й народного комісаріату здоров'я. Робота має бути закінчена у дводенний термін. Виділених здорових дітей помістити в притулок Фабра»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 709. Оп. 1. Спр. 96. Арк. 24..

Згідно зі статистичними даними, в 1921-1922 рр. у Криму нарахували 19 тис. хворих на тиф. Ще в 14 тис. осіб було знайдено поворотний тиф. Лише 1922 р. на півострові зареєстрували 600 випадків черевного тифу. Було відзначено епідемію чуми, якої тут не було, мабуть, з Середньовіччя. Тепер на неї захворіли понад тисяча осібДесять лет советского Крыма. Сборник. 1920-1930. Симферополь, 1930. С. 193..

Від голоду потерпала більшість кримськотатарських сіл. Це відзначили на VI обласній конференції РКП(б) 13-16 березня 1922 р. У доповіді секретар кримського обкому Ю. Гавен відзначив: «Голод тут виявився в дуже різких формах, він не поступається перед голодом у Поволжі. Але він не так впадає в очі, як впадає голод у Поволжі. Це відбувається у зв'язку з деякими специфічними кримськими умовами, головним чином через національно-побутові особливості. Кримські татари так пов'язані зі своїм селом, що навіть голод не може вигнати їх звідси. І вони тихо й спокійно вмирають у своїх селах. Близько 70% усього числа голодуючих -- татари. Татарин мовчки, без ремствування, без протесту, без боротьби вмирав у своїх селищах, часто навіть не виходячи з хати»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-П. 1. Оп. 1. Спр. 115. Арк. 197..

Цьому твердженню можна довіряти, адже саме Ю. Гавен очолював ЦК Допгол і, звичайно ж, мав усю повноту інформації про події, що відбувалися.

На першому етапі люди намагалися допомогти собі самостійно. В селах були місцеві громади, заможні односельці надавали допомогу біднякам. Однак можливості людей були обмежені внаслідок неврожаю попередньої осені. Організувати допомогу намагалися й релігійні громади, незважаючи на складність власного становища. Так, у Сімферопольський окрдопгол звернулися кримські татари, парафіяни Осфієвської мечеті, по допомогу в організації татарської їдальні. Президія окрдопголу 31 січня 1922 р. ухвалила: «Визнати за бажане організацію взаємодопомоги серед татар, надавати їм усіляке сприяння перед різними органами влади й установами»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 709. Оп. 1. Спр. 160. Арк. 8..

9 лютого 1922 р. до Кримського обкому надійшла телеграма від секретаря Карасубазарського райкому, в якій він писав: «Стан справ в Карасубазарському районі катастрофічний. Щодоби вмирають 30-40 осіб, а в районі навіть більше. З кожним днем становище погіршується. Засобів нема, щоб допомогти голодуючим. Допомога потрібна у найкоротший термін»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 137-137 зв..

Така сама телеграма надійшла 28 лютого від секретаря Феодосійського окружкому РКП(б): «Продовольчий стан жахливий. Прибув з Севастополя пароплав «Тетіс», привіз Помголу тисячу пудів борошна. Окрім того є ще дві тисячі мішків, призначених до відправлення в Севастополь. Необхідно наполягти, щоб частина була залишена у Феодосії. Прошу вжити заходів»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 173-173 зв..

Всі ці телеграми та повідомлення Кримський обком направляв до Москви, проте реакції з центру не було. Понад те, центральний уряд навіть намагався скористатися стражданнями мешканців Криму. В лютому 1922 р. було дозволено користуватися частиною експортних фондів і розпочати на- турообмін. Зовнішторг одразу почав брати з продуктової сировини, що надходила до Криму з-за кордону, 15%-вий податок. Разом з цим, брався 20%-вий податок з маси товару, що вивозилася, а з імпорту, який розпродавався в Криму, також брався 20%-вий податок. Тобто, разом на сплату податків ішла половина допомогиДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 151. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 113..

По допомогу кримський уряд звертався до всіх, до кого тільки міг. 12 травня 1922 р. голова КримЦВК Ю. Гавен надіслав до Наркомнацу в Москву телеграму, в якій зазначалося: «КримЦВК пропонує вам терміново з'ясувати винних у наданні невірних шифрованих телеграм з даними щодо минулорічного валового врожаю хліба в Криму»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 279..

11-12 травня 1922 р. в Сімферополі відбулася II Всекримська татарська безпартійна конференція. Вона від власного імені звернулася по допомогу до Наркомнацу, Бюро міжнародної робітничої допомоги, Грузинського й Азербайджанського раднаркомів. У телеграмах, які підписали голова Кримського раднаркому Ю. Гавен і голова конференції О. Дерен-Айерли, між іншим, зазначалося:

- у телеграмі до Бюро міжнародної робітничої допомоги: «Від імені татар Криму, які працюють, II Всекримська татарська безпартійна конференція надсилає глибоку вдячність всьому міжнародному пролетаріату за поміч, котру отримують голодуючи робітники та селяни Росії й просить поширити цю допомогу й на Крим»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 277.;

- у телеграмі до Азербайджанського раднаркому: «Від імені голодуючих робітників та селян Криму звертаємося до трудящих братерської республіки з палким закликом допомогти у боротьбі із страхітливим голодом. В Криму голодують більш 400 тис. осіб, тобто більше 60% всього кримського населення. Від голоду вже загинули близько 75 тис. осіб, в тому числі більше 50 тис. татар, більше однієї п'ятої всього кримськотатарського населення. Беручи до увага те, що сам Азербайджан переживає продовольчі ускладнення, конференція просить допомогти голодуючому Криму тими непродовольчими продуктами, котрі є в достатку в Азербайджані: нафтою, бензином, часом та ін.»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 278.;

- у телеграмі до Грузинського раднаркому та Грузинського Помголу: «Від імені голодуючих робітників та селян Криму Всекримська татарська безпартійна конференція надсилає палкий привіт та глибоку вдячність всім, хто працює в братерській Республіці Грузія за допомогу, яка була надана голодуючому населенню Криму»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 280..

Серед численних звернень до сусідів Ю. Гавен також надсилав багато листів із проханнями по допомогу й у Харків -- до керівництва ЦК КП(б)УДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 277.. 3 березня 1922 р. на засіданні політбюро ЦК КП(б)У разом з членами уряду Української республіки, яка в цей час сама потерпала від жорстокого голоду, ухвалили рішення про «відправку до Криму двох хлібних поїздів, які будуть сформовані Катеринославом з місцевих засобів. Доручити Український економічній нараді негайно, сьогодні ж, відшукати хліб для цих маршрутів»Центральний Державний архів громадських об'єднань (далі -- ЦДАГО України). Ф. 1. Оп. 6. Спр. 29. Арк. 43.. Окрім цих двох поїздів з хлібом з України до Криму надіслали ще 20 тис. пайків та ще два додаткові поїзди з іншим продовольством (Очерки истории Крыма... 1964, с. 29).

З початком весни 1922 р. нарешті почала надходити організована допомога від держави. Документи фіксують, що кількість продовольчих пайків, які видавалися, була недостатньою. У селі Сюзортан Бахчисарайського району «голод почався з осені, але посилився із січня. З'їли усіх собак й котів. Смертність від голоду дуже значна, особливо серед дорослих, тиф теж лютує»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 709. Оп. 1. Спр. 168. Арк. 119..

В умовах катастрофи голоду припинили працювати школи, громадські установи, в багатьох випадках людей було покинуто напризволяще: «Ко- козький райвиконком налічує 11 сільвиконкомів, які включають 18 сіл. Голод у районі почався з грудня. З 19 тис. населення в районі загинуло 3 тис. осіб. До березня [1922 р. -- Т Бикова] жодних випадків допомоги голодуючим не було»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 709. Оп. 1. Спр. 168. Арк. 119..

У квітні 1922 р. відбулося об'єднане засідання кримських ЦВК, Раднар- кому та Кримської економічної наради. На засіданні також були присутні голова ВЦВК М. Калінін і голова ВУЦВК Г Петровський. На порядок денний з ініціативи Г Петровського поставили вивчення голоду в Україні та Криму. Після доповіді про причини, наслідки та шляхи виходу з голоду, з якою на нараді виступив голова КримЦВК Ю. Гавен, відбулося дуже жваве й відверте обговорення. Ю. Гавен зазначив, що КримЦВК звернувся по допомогу до центру ще в жовтні 1921 р., а отримав її лише в лютому 1922 р. Як результат, підкреслив далі Ю. Гавен, до лютого -- березня 1922 р. голодувало 500 тис. осіб, хоча в лютому -- грудні 1921 р. їх було лише 150-- 200 тис. осіб. Наприкінці 1921 р. від голоду померло до двох тисяч осіб, в січні 1922 р. -- 10 тис. осіб, в лютому -- 14 863, в березні -- 18 869, в квітні -- 13 253, в травні -- 3 053. Тобто за чотири місяці померло 56 069 осібДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 184. Арк. 3-4... Щодо тих, хто голодував, то їх кількість у лютому становила 302 тис. осіб, в березні -- 379 тис., в квітні -- 377 тис. Кількість їх досягала 53% усього населення Криму (Зарубин, В. Г & Зарубин, А. Г 1995, с. 35; Зарубин, А. Г & Зарубин, В. Г 2008, с. 337).

Під час наради один з доповідачів зазначив: «Стадія ця відрізняється повним розкладанням всіх моральних підвалин та установлених законів людського гуртожитку: йдуть повсюди грабування, крадіжки, вбивства та шахрайство. Бандитизм, як один із супутників голоду, дійшов до вищої точки розвитку» (Зарубин, А. Г & Зарубин, В. Г 1997, с. 337).

Пік голоду -- березень 1922 р. Це був найстрахітливіший місяць для Криму, коли основна маса потерпілих залишилася з бідою наодинці.

У травні 1922 р. член Помголу Мосради Г Сорокін приїхав до Криму. Він залишив досить змістовний опис того, що тоді відбувалося на півострові: «Раніше згідно повідомлень місцевих працівників, за добу збирали з улиць Сімферополя по 300 осіб, померлих від голоду. В інших містах Криму голод... продовжує розвиватися й навіть можна сказати -- жахливо. В Ялті, як найменш постраждалій від голоду, налічується до 20 тис. голодуючих. Задовольняються голодною нормою не більше 70%. У м. Бахчисараї твориться щось кошмарне. Вимерло від голоду 55%, також й у м. Карасубазарі -- в цьому районі вимерло від голоду не менш 55%. При обстеженні цих районів охоплює жах: приміські села зовсім порожні й розвалені. Вимерли всі 100%. Я спочатку вважав, що з цих місцевостей всі мешканці кудись переїхали від голоду, але мені доказали, що всі вимерли. На запитання, чому всюди руїна, мені відповіли, що мешканці до останньої хвилини виламували рами, двері й навіть цегли з камінням й виносили на базар й продавали за шматок хлібу, й коли вже нема було чого продавати -- вмирали з голоду. Виїжджати куди-небудь місцеве населення було неспроможне. Вигляд у голодуючих жахливий, особливо тяжко дивитися на дітей, у яких в більшості немає батьків. Немає у цих містах майже нічого. Продовольства нема, нема мануфактури, у кожної дитини чи дорослого одна зміна білизни, нема жирів (і що найгірше, татари вмирають від голоду, а свинину їсти відмовляються). Зовсім немає мила, що призводить до зростання епідемій» (Цит. за: Козлов, В. Ф. 2002, с. 167-168).

Восени 1922 р. по Криму проїхав командувач військових сил України та Криму М. Фрунзе. Повернувшись до Харкова, він 27 листопада на засіданні політбюро ЦК КП(б)У доповів про все, що побачив. Між іншим, зазначив: «Економічне становище Криму дуже тяжке. Південний берег, особливо Ялтинський район, вже голодує; ціни сильно зросли, санаторії зруйновані, будинки порушені, реманент розкрадають; каналізація й водопостачання зруйновані, Алупці загрожує епідемія. Трапляються санаторії, котрі зовсім затоплені водою, що вилилася з труб водопроводу, який луснув. . У Севастополі стан дещо кращий. Що стосується Червоної армії, то настрої комскладу погані, що пояснюється дуже маленькою заробітною платою та тим, що члени родин комскладу не отримують пайків. З 30 тис. пайків Наркомпрод відпустив лише 6 тис. Настрій червоноармійців добрий, проте вони скаржаться на голод, холод, відсутність обмундирування та постільних речей»ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 6. Спр. 30. Арк. 100-100 зв..

Статистику тих років, за всієї сумлінності службовців, не можна вважати досконалою. Тому в документах є розходження між цифрами. В травні голодувало від 360 до понад 500 тис. 12 травня за підписом Ю. Гавена та голови татарської безпартійної конференції О. Дерен-Айерли до Азербайджанської РНК було відправлено телеграму, в якій зазначалося: «В Криму голодує більше 400 тис. осіб., тобто більше 60% всього кримського населення. Від голоду загинуло вже біля 75 тис. осіб., в тому числі більше 50 тис. татар. Понад однієї п'ятої всього татарського населення загинуло від голоду»¹. До серпня чисельність померлих досягла 86 тис.² Найбільше постраждали весь Ялтинський округ, райони -- Євпаторійський, Судакський, Кара- субазарський, Коккозский, Бахчисарайський, Балаклавський, де голодувало практично майже все населення.

Наркомпрод РРФСР визначив голодного 1922 р. продподаток для Криму в обсязі 1,2 млн. пудів, причому заборонив засівати поля до його внесення. Наркомпрод Криму подав протест, адресуючи його в ЦК РКП(б). Заборона сіяти призвела до того, що 1922 р. посівна площа на півострові скоротилася до 250 тис. дес., що становило лише 26,4% посіву 1916 р. (Борьба большевиков за упрочение... 1958, с. 137; Очерки по истории Крыма..., с. 30).

Окрім того, площа засіву скоротилася ще й тому, що з отриманих 750 тис. пудів насіннєвого матеріалу чверть населення з'їло, замість того, щоб засадити лани. Також треба додати, що через голод у республіці залишилося: волів -- 8%, корів -- 25%, овець -- 40%, свиней -- 2%³.

Літо 1922 р. теж було посушливим. До жорстоких погодних умов додалось інше лихо -- шкідники (сарана, стрічковий хробак, кукурудзяний жук, гессенська муха та ін.), які знищили значну частину врожаю. Загинуло не менше, ніж 25-30% посівів, що призвело до нового оберту голоду 19221923 рр.⁴ Адже валовий урожай зернових визначався у 8 млн. пуд. хліба, а потреби Криму тим часом обчислювалися в 12,5 млн. пуд.⁵

На кримській землі розпочалися небачені раніше події. Голод призвів до канібалізму. Жахливий стан, у якому перебували мешканці Криму, віддзеркалюють тогочасні документи.

«Жахи голоду починають набувати жахливих форми. Людоїдство стає звичайним явищем: в Бахчисараї родина циган зарізала чотирьох дітей і з м'яса зварила суп. Цигани арештовані і суп з м'ясом доставлений до міліції. В Севастополі на ринку валяються трупи, причому міліція відмовляється їх забирати... В Карасубазарі реєструється 25 -- 30 смертельних випадків щодобово. Діяльність компомголу проявляється слабо. Але коли в містах помітні деякі ознаки допомоги, то в селах голодуючі залишені абсолютно напризволяще»⁶.

«Кожного дня зведення з міст свідчать про людоїдство. Воно знову виявлено в Карасубазарі. Місцевий Допгол через відсутність продовольчих ресурсів не в змозі дати голодуючим можливості існувати хоча б у напівголодному стані, наслідку чого є людоїдство і вживання в їжу падла. Весь день на ринку відбувається полювання на собак, які зашли сюди... Голодні маси у більшому відсотку живляться волов'ячою та овечою шкірою, також забираючи з шкіряних заводів покидьки, що вже були в обробці та у вапні. Лікарні переповнені голодуючими, які вмирають від виснаження»¹.

«Фунт хліба в Алупці коштує до 160 тис. руб. Всі жахи Поволжя мають місце в Криму: цілком з'їдена вся худоба та коні, сільське населення кидає свої помешкання та йде до міст, відсоток смертності прогресивно зростає. По шосейним дорогам Севастополь -- Сімферополь -- Євпаторія, в містах, на вулицях та біля вокзалів, лежать трупи та покинуті матерями діти. Гурти жебраків ходять по селах, благаючи їжі. Люди, у яких ще є якесь майно, бажають обміняти його на їжу на будь-яких умовах»².

Становище в Криму висвітлювали також в інформаційних довідках Державного політичного управління. Ось, наприклад, як вони характеризують життя в Криму протягом першої половини 1922 р.:

Зведення від 17 січня: «Продовольче становище погіршується, викликаючи крайнє збудження проти Радянської влади у широких мас населення. З'являється маса жебраків, переважно діти. До неабияких розмірів розгорнулися крадіжки. Були спроби пограбування складів з продовольством. Поширюються прокламації Махна, які закликають до погрому складів, що справляють ще більш збуджуючий вплив населення. На ґрунті голоду можна побачити випадки загибелі. Ціни зростають, населення споживає падло, кішок та ін. Лише в Севастополі ціна на хліб знизилася (за фунт платять 25 тисяч), але в усіх інших містах ціна зростає дуже швидко. Комітети допомоги занадто слабкі, щоб пом'якшити гостроту становища. Скорочення штатів викликає ворожий настрій щодо радянської влади з боку звільнених, які приречені на голодування. В містах та селах зростають проституція та крадіжки. З'являється продуктовий бандитизм. В Граматиковському районі ціла громада селян зайнялася грабуванням худоби. Особливо тяжкий стан в Ялті, де фунт хлібу коштує 100 тис. Настрої у військових частинах, хоча вони й постачаються продуктами задовільно -- у порівнянні з іншим населенням -- дуже погані. Відмічаються випадки дезертирства»³.

Зведення від 20 січня: «Настрої населення погіршуються й стають дуже пригніченими. В Сімферополі на ринку відбулися безчинства: юрба черво- ноармійців почала забирати у торгівців хліб й продукти харчування. Ціна хліба в середньому дорівнює 30-40 тис. руб. за фунт, але в Ялті -- 60 тис., в Алупці -- до 100 тис. руб. В містах й селах зростає кількість жебраків. Серед селянського населення та безробітних все частіше можна бачити випадки загибелі. Стан на фабриках й заводах поганий, особливо різко ситуація по-гіршилася у Севастополі, де повна відсутність грошових знаків на виплату заробітної плани робітникам прирікає останніх на голодування. Зростають грабунки заводського чи фабричного реманенту. Продуктивність праці падає катастрофічно. ... Напівголодне існування примушує робітників продавати все, що в них ще залишилося»ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1304. Арк. 9-10..

Зведення від 26 лютого: «Голод поширюється, виграючи щодобово сотні та тисячі жертв. Лише в одному Карасубазарському районі смертність перевищує 100 осіб на добу. Комітети допомоги голодуючим не мають сили справитися із становищем. Збільшуються випадки людоїдства. На вулицях лежать померлі та вмираючі. На грунті голоду поширюються епідемії, боротьба з якими гальмується через відсутність медикаментів та поганий стан лікарень. З ринків зникають продукти. Підприємства майже не працюють»ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1304. Арк. 20-21..

Голод завдав страхітливого удару саме по кримськотатарському населенню. Врешті-решт це викликало занепокоєння у Наркоматі в справах національностей. Навесні 1922 р його представник прямо заявив про необхідність запобігти «загибелі цілої нації»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 151. Оп.1. Спр.2.Арк.139..

Для забезпечення Криму продовольством до нього прикріпили низку врожайних губерній, зокрема Кременчуцьку губернію УСРР. Звідти навесні 1922 р. на півострів завезли три ешелони продовольстваДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 662. Оп.1. Спр.59.Арк.208.. В усіх містах і сільських районах почали відкривати їдальні. Український Червоний Хрест з 15 лютого по травень 1922 р. розподілив у Криму 762 тис. 177 продовольчих пайківКрасный Крым. 1923. 27 июля..

Проте голод, який буяв на теренах кримського півострову, не для всіх верств населення був настільки страхітливим. Адже, як і завжди в практиці більшовицької влади, керівники радянського уряду та партії забезпечувалися продовольством на зовсім іншому рівні, ніж прості мешканці півострова.

В кримському архіві зберігається багато документів, з яких можна побачити, що центральним партійним і радянським працівникам голод, від якого вмирали кримські робітники та селяни (більшість яких становили кримські татари), не був відомий. Так, дуже промовистим є таке посвідчення, надане 23 січня 1922 р. «тов. Арутову, в тому, що меблі, ковдри, портьєри, віно та фрукти, котрі він провозить, належать раднаркому Криму й доставляються до м. Сімферополя, а тому не підлягають ані реквізиції, ані конфіскації»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 109.. Або видана 15 лютого довіреність «тов. Кудря Анатолію на отримання зі складу в м. Ялта по наряду Сельпрому № 4 для раднаркому Криму 1600 пляшок віна»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 768.. Чи видане 26 квітня доручення «...тов. Новікову на предмет отримання з Сімферопольської заготівельконтори картоплі у кількості трьох пудів для раднаркому Криму»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 238.. Або наказ від 10 квітня 1922 р.: «Надайте розпорядження щодо виділення на потребу машини “Пакард” бензину та масла для поїзді до міста Ялти та від Ялти до маєтку Форос й назад до Сімферополя для доставки продовольства з фонду раднаркому»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 249.. Слід зазначити, що саме у Форосі діяв спеціальний санаторій для членів Кримського обкому РКП(б) та радянського уряду.

І це зовсім не поодинокий випадок. Ще 20 березня 1922 р. голова Раднаркому Кримської АСРР С. Саїд-Галіїв надав посвідчення «завідуючому адміністративно-господарчого відділу КримРНК тов. Арутову Л. О. в тому, що він командирується до м. Ялта для вилучення цінностей із дворців та радгоспів Північного берегу Криму й для перевезення їх до м. Сімферополя. Також йому доручається знайти та закріпити на ПБК три будинки для будинків відпочинку КримРНК, КримЦВК та обкому РКП. . Всім урядам як громадянським, так й військовим треба надавати тов. Арутову будь яку допомогу для виконання покладених на нього обов'язків»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 343..

Можна також згадати й розпорядження, котре 22 травня 1922 р. надійшло від секретаріату ЦК КП(б)У до «тов. Александрова» з вимогою негайно надати п'ять вагонів для «термінового перевезення в Крим продуктів для санаторіїв ЦК. Питання надзвичайно серйозне, тому покваптеся»ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 1011. Арк.131..

10 липня 1922 р. співробітник Особливого відділу Раднаркому К. Лю- сін видав доручення «тов. Новікову та Кісельову в тому, що вони командируються з кабріолетом зі сірим конем, котрий належить раднаркому Криму до Ялти -- на дачу Кічкінє для доставці двох дойних корів, котрі відправляються туди»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 349..

15 вересня управитель справ раднаркому А. Мазикін видав доручення «завідуючому господарчого відділу РНК тов. Туркову Б. І. в тому, що йому довіряється отримання 50 пудів фруктів із радгоспу «Чотті» по наряду Нар- комзему № 4214 для раднаркома»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 512..

18 вересня 1922 р. тимчасовий виконувач обов'язків управителя справами Раднаркому К. Люсін (Мазикін у цей час поїхав у відпустку) звернувся до Консервотресту з проханням «відпустити для співробітників РНК, ЦВК та Економічної Наради на 65 осіб варення за готівковий розрахунок»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 522..

Також можна зазначити, що всі працівники Раднаркому та Кримського обкому РКП(б) мали право на безкоштовний проїзд у місцевому транспортіДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 88..

Окрім того, слід навести витяг зі звітної доповіді управителя справ кримського обкому А. Мазикіна, якій під час VII обласної партійної конференції (22-24 жовтня 1922 р.) доповів: «За час з 1 січня по 1 жовтня 1922 р. було отримано більш 11 тис. пудів різноманітних продуктів, причому їх розподіл відбувся згідно прямого призначення, а також виходячи зі ступеню злиденності та доцільності.

Вищезазначені продукти розповсюджувалися таким чином:

* Цифри, наведені в таблиці, взято з архівного джерела. Проте не можна не побачити, що в підсумку є груба помилка. Якщо скласти всі зазначені числа, то ми отримаємо не 10978 пудів, як зазначено в таблиці, а значно більше -- 21 378 пуда. Тобто за названий у доповіді термін на потребу обкому й структур, котрі від нього залежали, пішло в два рази більше продуктів.

Крім того за рахунок обласного комітету було видано штабу ЧОП Криму, шефом якого є обком, 447 пудів 20 фунтів різноманітного продовольства. Столовою обласного комітету видано власним співробітникам 825 обідів, а командировочним та іншим -- 4013 обідів»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-П. 1. Оп. 1. Спр. 121. Арк. 57-58..

Наведені цифри того, що надали працівникам Кримського обкому РКП(б) дуже промовисті, якщо згадати, як саме потерпали від голоду прості мешканці півострова...

Особливо показовим у цьому плані буде ще один архівний документ, датований 1922 р., в якому досить відверто описано продукти, котрі входили до складу так званих «особливих пайків», що надавалися працівникам Кримського обкому РКП(б), райкомів та Раднаркому. В Управлінні справами Раднаркому Кримської АСРР існував затверджений у Кримському обкомі партії та Раднаркомі перелік «відповідальних працівників» (від голови уряду до помічника в канцелярії та діловода), які постійно отримували спеціальні продуктові пайкиДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 53.. Разом з тим до подібних списків на отримання пайків додавали й лікарів, які обслуговували працівників владних структурДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 227.

* 1 фунт дорівнює 409,5 г..

За затвердженими нормами, до складу пайків для «відповідальних працівників» обкому входили: хліба -- 45 фунтів* (або борошна -- 30 фунтів), м'яса або риби -- 7 фунтів, крупи -- 7 фунтів, жирів -- 1 фунт, цукру -- 1 фунт, повидла -- 2 фунти, свіжих овочів -- 20 фунтів, свіжих фруктів -- 10 фунтів, солі -- 1 фунт, мила -- 1/2 фунта, цигарок -- 1 000 штук, чаю -- 1/4 фунта (або кави -- 1/2 фунта), сірників -- 3 коробки.

Пайки для працівників міськкому та міських відділень раднаркому були дещо меншими та скромнішими за складом. До них входили: хліба -- 30 фунтів, крупи -- 4 фунти, м'яса -- 2 фунти, овочів -- 20 фунтів, цукру -- 1/2 фунта, солі -- 1 фунт, жирів -- 1/2 фунта, мила -- 1/4 фунта, кави -- 1/4 фунта, сірників -- 2 коробки, тютюну -- 1/8 фунтаДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 652. Оп. 1. Спр. 66. Арк. 83-84..

А тепер порівняємо ці норми зі складом типового єдиного трудового пайка, який видавали робітникам і службовцям радянських установ: «крупа -- 3 % фунта, бринза -- 1 /г фунта, олія льняна -- 1 фунт, пшоно (замість овочів) -- 1 % фунта, сіль -- 1 фунт, чай -- 1/8 фунта, кава -- 1/8 фунта, сірників -- 2 коробки»Держархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 4093. Оп. 2. Спр. 13. Арк. 5..

Проте не можна сказати, що всі робітники та службовці мали однакові умови для існування. Згідно з системою, котру ухвалили у ВЦСПС, усі робітники та службовці поділялися на три групи. До першої належали всі робітники та службовці, які працювали на підприємствах КСНГ, переведих на госпрозрахунок. Заробітну плату їм мала нараховувати та сплачувати сама установа -- з власного кошту. До другої групи належали всі інші підприємства, на яких встановлювалася змішана форма оплати праці, котра складалася з твердої ставки у 180 009 крб. і пайка. До третьої групи входили всі державні установи, в яких, згідно з розпорядженням раднаркому від 10 червня 1921 р., було введено колективне постачання (Штейнбах, Е. М. 1927, с. 71).

Але на території Криму були ще такі мешканці, які взагалі не мали роботи. Тому, щоб надати безробітним якийсь шанс на порятунок, з кінця лютого 1922 р кримський уряд почав організовувати в 6 округах Криму громадські роботи -- дорожні або меліоративні. Працюючи на таких роботах, дорослі потерпілі від голоду мали можливість заробити або якісь гроші, або які-не- будь продукти. Проте тільки з травня почали регулярно виплачувати кошти тим, хто працював на громадських роботах. Було організовано надання трудової допомоги міській бідноті, завдяки чому в середньому працювало до 900 осіб. В Севастополі на будівництві Балаклавської трамвайної лінії на громадській роботі чотири місяці щодоби працювало по 100 робітників.

У містах робота полягала в обробці землі під городи, в проведенні водогонів, мощенні вулиць, ремонті приміщень та ін. Найбільший час, протягом якого безробітний мав перебувати на таких роботах коливався від одного до півтора місяців.

Всього з квітня по грудень 1922 р. на громадських роботах було використано близько 23 тис. робітничих діб і 600 підводо-діб. 1923 р. на уже було використано близько 24 тис. робочих діб і 500 підводо-діб (Штейн - бах, Е. М. 1927, с. 77).

Середній заробіток робітників, зайнятих на громадських роботах з січня по 1 липня 1923 р. ,можна побачити з даних таблиці (Штейнбах, Е. М. 1927, с. 77):

Тим не менше, абстрактна сума заробітної плати, котру нараховували робітникам в середині 1921 р., мало про що зможе розповісти нам, якщо ми не знаємо, якою саме була вартість основних продуктів харчування. Тому звернемося до даних про те, скільки коштували продукти першої потреби на базарах. Ці відомості зможемо побачити з наступної таблиці (вимірювання у фунтах) Красный Крым. 1921. 27 липня.:

Голод став гуманітарною катастрофою для всього кримського населення. Бажаючи захиститися від нього, кримські татари створювали ініціативні групи, Так, Президія ЦК Допголу 30 січня 1922 р. звернулася до Кримського обкому РКП(б) з проханням надіслати до Туреччини делегацію в складі Дерен-Айерли, Каліновського та Мусабекова, котра мала збирати кошти для потерпілих від голоду в КримуДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-П. 1. Оп. 1. Спр. 62. Арк. 202..

Навесні 1922 р. кримський уряд почав формувати склад делегації на чолі з таким видатним представником кримськотатарської інтелігенції як С.-А. Айвазов для поїздки до Стамбула, щоб купити зерна. Також делегації поставили завдання встановити торговельно-економічні відносини з болгарськими фірмами для закупівлі продовольства.

Діяльність делегації було проаналізовано на об'єднаному засіданні ЦВК, РНК Кримської АСРР та ЦК Допомоги голодуючим (Допгол) 13 жовтня 1922 р. С.-А. Айвазов виступив з доповіддю про роботу кримського представництва в Туреччині. Було відзначено важливість переказування пожертв грошовими сумамиДержархів Автономної Республіки Крим. Ф.-Р. 709. Оп. 1. Спр. 113. Арк. 75 зв..

В рамках кожної етнічної групи створювалися організації, які допомагали за національним критерієм. Кримські татари отримували допомогу з Туреччини, від діаспори, яка мешкала в цій країні.

Отже, голод став наслідком комплексу як об'єктивних, так і суб'єктивних факторів. Політика продрозкладки, реквізиції, нищення селян є центральною причиною голоду в Криму 1921-1922 рр. Жорстоке вилучення продовольчих ресурсів із кримського села прирекло селян на голод. Досить довго центральна влада не визнавала Крим регіоном, котрий голодує, і це мало трагічні наслідки. Більшовики використали голод як привід для розправи з церквою. На першому етапі з листопада 1921 по квітень 1922 рр., допомога потерпілим була зовсім недостатньою й погано організованою. Голод поставив кримськотатарський народ фактично на межу гуманітарної катастрофи. Загибель дітей поставила під сумнів саме майбутнє народу. Тому не дивно, що тематика голоду віддзеркалилась у кримськотатарській художній літературі. До теми голоду зверталися такі класики кримськотатарської літератури та драматургії як С.-А. Айвазов, У Іпчі, А. Ільмій.

1923 р. намітилася поступова зупинка падіння сільськогосподарського виробництва. Це стало можливим завдяки багатьом чинникам. Того року склалися гарні погодні умови, що допомогло зібрати добрий урожай і створити нормальний насіннєвий фонд. Проте це не завжди стосувалося того зерна, котре передбачалося пустити на харчування місцевому населенню. Адже цю частину врожаю в багатьох місцевостях вразили гризуни, котрі знищили понад 2,5 млн. пудів зернаДержархів Автономної Республіки Крим. Ф. Р-652. Оп. 1. Спр. 757. Арк. 20.. Тому й 1923 р. Криму надавали значну продовольчу допомогу як Україна та РСФРР, так і низка закордонних організацій, особливо Американська адміністрація допомоги (АРА). Так, 1923 р. АРА відкрила в Криму понад 700 їдалень.

Окрім АРА Криму допомагали Міжнародний комітет робітничої допомоги голодуючим в Радянській Росії (Міжробдоп), єврейський «Джойнт», місія Фрітьофа Нансена, американські квакери, німецькі меноніти, закордонні татарські та мусульманські благодійні товариства тощо.

Література

1. Борьба большевиков за власть Советов в Крыму. 1957. Симферополь.

2. Борьба большевиков за упрочение Советской власти, восстановление и развитие народного хозяйства Крыма. 1958. Симферополь.

3. Бояджиев, Т. 1930. Крымско-татарская молодёжь в революции. Краткий очерк из истории националистическо-буржуазного и коммунистического движения среди татарской молодёжи Крыма. Симферополь.

4. Гражданская война и военная интервенция в СССР: Энциклопедия. 1987. М.: Сов. Энциклопедия.

5. Зарубин, А. Г. & Зарубин, В. Г. 2008. Без победителей. Из истории гражданской войны в Крыму. Симферополь. С. 334.

6. Зарубин, В. Г. & Зарубин, А. Г. 1995. Голод в Крыму (1921-1923). Клио. Симферополь. № 1-4. С. 35.

7. История Крыма. 1993. Симферополь.

8. Козлов, В. Ф. 2002. Помощь Москвы голодающему Крыму в 1922 г. Москва -- Крым. Историко-публицистический альманах. Вып. 4. С. 167-168.

9. Кондратюк, Г. М. 2014. Національна політика в Кримській АРСРу 20-30роках ХХ ст. Вінниця.

10. Крымская АССР. 1921-1925 гг. Вопросы и ответы. 1990. Симферополь.

11. Мельгунов, С. П. 1990. Красный террор в России. 1918-1923. М. : PUICO, P.S.

12. Очерки по истории Крыма. 1964. Ч. III. Симферополь.

13. Очерки истории Крымской областной партийной организации. 1981. Симферополь.

14. Ревкомы Крыма. Сборник документов и материалов. 1968. Симферополь.

15. Султан-Галиев, М. 1996. О положении в Крыму. Крымский архив. № 2. С. 87.

16. Усов, С. А. 1925. Историко-экономические очерки Крыма. Симферополь.

17. Штейнбах, Е. М. 1927. Профессиональное движение в Крыму. 1917-1927 гг. Симферополь.

References

1. Bor 'ba bol 'shevikov za vlast' Sovetov v Krymu [Bolshevist Struggle for Soviet Rule in Crimea]. 1957. Simferopol'. [In Russian].

2. Bor 'ba bol shevikov za uprochenie Sovetskoj vlasti, vosstanovlenie i razvitie narodnogo hozjajstva Kryma [Bolshevist Struggle for Soviet Rule Stabilization, Recovery and Development of National Economy in Crimea]. 1958. Simferopol'. [In Russian].

3. Bojadzhiev, T. 1930. Krymsko-tatarskaja molodjozh 'v revoljucii. Kratkij ocherk iz isto- rii nacionalistichesko-burzhuaznogo i kommunisticheskogo dvizhenija sredi tatarskoj molod- jozhi Kryma [Young Crimean Tatars in the Revolution. Short Review on History of Nationalist-Bourgeois and Communist Movement of Young Crimean Tatars]. Simferopol'. [In Russian].

4. Grazhdanskaja vojna i voennaja intervencija v SSSR: Jenciklopedija [Civil War and Military Intervention in USSR: encyclopedia]. 1987. Moskva: Sov. Jenciklopedija. [In Russian].

5. Zarubin, A. G. & Zarubin, V. G. 2008. Bezpobeditelej. Iz istorii grazhdanskoj vojny vKrymu [Without Winners: About History of Civil War in Crimea]. Simferopol'. S. 334. [In Russian].

6. Zarubin, V. G. & Zarubin, A. G. 1995. Golod v Krymu (1921-1923) [Famine in Crimea (1921-1923)]. Klio. Simferopol'. № 1-4. S. 35. [In Russian].

7. Istorija Kryma [History of Crimea]. 1993. Simferopol'. [In Russian].

8. Kozlov, V. F. 2002. Pomoshh' Moskvy golodajushhemu Krymu v 1922 g. [Aid of Moscow for Starving Crimea]. Moskva -- Krym. Istoriko-publicisticheskij al'manah. Vyp. 4. S. 167168. [In Russian].

9. Kondratiuk, H. M. 2014. Natsionalnapolityka v Krymskii ARSR u 20-30 rokakh XXst. [NationalPolicy in CrimeanASSR in 1920-1930's]. Vinnytsia. [In Ukrainian].

10. Krymskaja ASSR. 1921-1925 gg. Voprosy i otvety [Crimean ASSR. 1921-1925. Answers and Questions]. 1990. Simferopol'. [In Russian].

11. Mel'gunov, S. P. 1990. Krasnyj terror v Rossii. 1918-1923 [Red Terror in Russia]. Moskva: PUICO, P.S. [In Russian].

12. Ocherkipo istoriiKryma [Essays on the Crimean History]. 1964. Ch. III. Simferopol'. [In Russian].

13. Ocherki istorii Krymskoj oblastnoj partijnoj organizacii [Essays on the History of Crimean Regional Institution of Party]. 1981. Simferopol'. [In Russian].

14. Revkomy Kryma [RevComs of Crimea]. Sbornik dokumentov i materialov. 1968. Simferopol'. [In Russian].

15. Sultan-Galiev, M. 1996. O polozhenii v Krymu [About the Situation in Crimea]. Krymskij arhiv. № 2. S. 87. [In Russian].

16. Usov, S. A. 1925. Istoriko-jekonomicheskie ocherki Kryma [Essays on History and Economy of Crimea]. Simferopol'. [In Russian].

17. Shtejnbah, E. M. 1927. Professional'noe dvizhenie vKrymu. 1917-1927gg. [Professional Movement in Crimea. 1917-1927]. Simferopol'. [In Russian].

Размещено на Allbest.ru