Перші контакти Пантелеймона Куліша з Галичиною (1858-1865 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Перші контакти Пантелеймона Куліша з Галичиною (1858-1865 рр.)

Ігор Райківський

Державний вищий навчальний заклад "Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника" кафедра історії України і методики викладання історії Івано-Франківськ, Україна

Анотація

У статті висвітлюються контакти Пантелеймона Куліша з Галичиною, що охоплюють період від першого приїзду українського письменника і громадського діяча до Львова влітку 1858 р. і до переходу на державну службу наприкінці 1864 р. та появи останніх публікацій у часописах "ранніх" народовців на початку 1865 р. П. Куліш відіграв особливу роль в утвердженні української національної ідеї серед галичан, особливо в 1867р. - на початку 1870-хрр., підтримував діяльність місцевих народовців. Значну увагу звернено на листування П. Куліша з Я. Головацьким після знайомства в 1858 р., його взаємини з лідерами народовців Д. Танячкевичем і К. Климковичем, русофілом Б. Дідицьким та ін. Різножанрові твори П. Куліша - як нові, так і раніше опубліковані, насамперед з альманаху "Юевлянинъ" 1840 і 1841 рр. та петербурзького журналу "Основа" (1861-1862 рр.) - регулярно друкувалися в народовській пресі у Львові - часописах "Вечерниці" (1862-1863рр.), "Мета" (1863-1865рр.) і "Нива" (1865р.). Водночас П. Куліш друкувався в русофільських виданнях - газеті "Слово" і літературному збірнику "Галичанинъ", що на початку 1860-х рр. проявляли інтерес до нової української літератури. Кулішеві зв 'язки з галицькими діячами перервалися після його призначення російським чиновником у Варшаві в умовах посилення антиукраїнських репресій царизму та внутрішньої кризи в діяльності галицьких народовців. З новою силою інтерес П. Куліша до Галичини проявився з 1866р. куліш письменник часопис

Ключові слова: Пантелеймон Куліш, український діяч, Галичина, контакти, часопис, народовці, русофіли.

THE FIRST CONTACTS OF PANTELEIMON KULISH WITH GALICIA (1858-1865)

Ihor RAIKIVSKYI

State Higher Educational Institution "Vasyl ' Stefanyk Precarpathian National University ",

Department of History of Ukraine and methods of teaching history,

Ivano-Frankivsk

Summary

The article covers Panteleimon Kulish 's contacts with Galicia - from his first visit to Lviv in the summer of 1858 and to his transfer to the civil service at the end of 1864 and the appearance of the last publications in the magazines of the "early"populists of1865. P. Kulish played a special role in the establishment of Ukrainian national identity among Galicians, especially in 1867 - early 1870's and supported the activities of local populists. Considerable attention was paid to P. Kulish 's correspondence with Ya. Holovatskyi after acquaintance in 1858, relations with the leaders of the populists D. Tanyachkevych and K. Klymkovych, Russophile B. Didytskyi and others. Various genre works by P. Kulish - both new and previously published, primarily from the almanac "Kievlianin"of 1840 and 1841 and the St. Petersburg magazine "Osnova" (1861-1862) - were regularly published in the populists' press in Lviv - magazines "Vechernytsia"(1862-1863), "Meta"(1863-1865) and "Nyva"(1865). At the same time, P. Kulish's works were published in Russophile (Moscvophile) publications - the newspaper "Slovo " and the literary collection "Halychanyn ", which, like the populists, in the early

1860's showed interest in the new Ukrainian literature, the national movement in sub-Russian Ukraine. In the Galician press from 1861 to 1865 inclusive, 24 publications by P. Kulish were published, in the absolute majority in the publications of the populists, and a brochure with the story "Maiden's Heart"in Lviv in 1862, reprinted from "Vechernytsia ". Kulish 's ties with Galician figures were severed after his appointment as a Russian official in Warsaw amid intensified anti-Ukrainian repression by Russian tsarism under the Valuev Circular of 1863 and an internal crisis in the activities of "early"populists. P. Kulish had the greatest influence among Ukrainian figures on the development of the national movement in Galicia in the 1860 's, was a promoter of the idea of national unity of Ukraine. P. Kulish 's interest in Galicia manifested itself with new force in 1866, but this issue became the subject of a separate study.

Keywords: Panteleimon Kulish, Ukrainian figure, Galicia, contacts, magazine, populists, russophiles.

Ключову роль в українському відродженні (модерному націотворенні) ХІХ - початку ХХ ст. відіграло утвердження в масах новочасної національної самосвідомості, що стало заслугою передової інтелігенції у складі двох імперій - Російської та Австрійської (Австро- Угорської). Відносини між українською інтелігенцією обабіч австро -російського кордону - одне з ключових питань історії України імперського періоду \ Особливу роль в утвердженні української національної ідеї серед галицьких русинів відіграли три видатні громадські діячі - П. Куліш, М. Драгоманов і М. Грушевський. І. Франко писав про "представників трьох різних поколінь" у розвитку українського руху в австрійській Галичині, вплив яких "поширився здебільшого між інтелігенцією, а частково й між народом: у 60-х роках ХІХ ст. домінував вплив Куліша, у 70-х (із середини десятиліття. - І. Р.) і 80-х - Драгоманова, а в 90-х - Грушевського". На думку І. Франка, перший напрям був "формально національним (його ще називають національно- культурницьким. - І. Р.), другий - радикально-соціальним і третій - національно-радикальним"Мудрий М. Національно-політичні орієнтації в українському суспільстві Галичини австрійського періоду у висвітленні сучасної історіографії. Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2002. Вип. 37. Ч. 1. С. 497, 498. Франко І. Українці. Зібрання творів: у 50-ти т. Київ, 1984. Т. 41. С. 189.. Іншим разом І.Франко назвав П. Куліша "головним двигачем українофільського руху в Галичині в 60-х і майже до половини 70-х років"Франко І. Писання І. П. Котляревського в Галичині. Зібрання творів: у 50-ти т. Київ, 1981. Т. 31. С. 333..

Стаття є продовженням циклу публікацій автора про ідейний вплив П. Куліша на Гали - чину та його взаємини з краянамиРайківський І. Внесок Пантелеймона Куліша у видання львівського журналу "Правда (1867 - початок 1870-х років). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Вип. 27 : Ювілейний збірник на пошану Юрія Сливки. Львів, 2015. С. 69-82; Його ж. Взаємини П. Куліша з галичанами в 1870-х рр. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: історія. Тернопіль, 2015. Вип. 1. Част. 1. С. 44-50.. Автор поставив за мету проаналізувати Кулішеві контакти з галицькими діячами в кінці 50-х - першій половині 60-х рр. ХІХ ст., що хронологічно охоплюють період від першого приїзду до Львова влітку 1858 р. і до переходу на російську дер - жавну службу у Варшаві наприкінці 1864 р. та появи його останніх публікацій у часописах "ранніх" народовців весною 1865 р. Обрана тема привертала увагу дослідників життя і бага - тогранної діяльності П. КулішаСтудинський К. Слідами Куліша. Записки НТШ. Львів, 1928. Т. CXLVIII. С. 241-306; Його ж. До історії взаємин Галичини з Україною в рр. 1860-1873. Україна. Науковий двохмісячник українознавства. Київ, 1928. Кн. 2. С. 6-40; Нахлік Є. Пантелеймон Куліш: Особистість, письменник, мислитель: у 2 т. Київ, 2007. Т. 1 : Життя Пантелеймона Куліша: Наукова біографія. 463 с. та ін., але досі не була предметом окремого дослідження, викликає науковий і суспільний інтерес.

П. Куліш став "на чолі всеукраїнського національно-культурного піднесення", за висловом дослідника його життя і творчості Є. Нахліка, ще з кінця 1850 -х рр. і залишався "рушієм" українофільських настроїв серед галицьких русинів до початку 70 -х рр.Нахлік Є. Пантелеймон Куліш... С.103, 245.. Кулішевий інтерес до народознавства пробудився під впливом видатного дослідника на ниві народознавства М. Максимовича, зокрема упорядкованого ним збірника "Малороссийские песни" 1827 р., що започаткував українську фольклористику як наукуНаціональна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України. Інститут рукопису. Ф. 10 (Архів ВУАН). Од. зб. 17270. Арк. 3.. Історик М. Кордуба справедливо називав П. Куліша "першим апостолом єднання галичан з наддніпрянцями для спільної культурно -національної роботи", "предтечею" українських діячів О. Кониського, В. Антоновича, М. Драгоманова і М. Грушевського, які мали найбільший вплив на національний рух у Галичині останньої третини ХІХ ст.Кордуба М. Звязки В. Антоновича з Галичиною. Україна. Науковий двохмісячник українознавства. Київ, 1928. Кн. 5. С. 38.. Коротко зміст ідейної і матеріальної підтримки з підросійської України на адресу львівських часописів у 1860-х рр. відобразив дослідник наддніпрянсько-галицьких взаємин К. Студинський: громадівці підтримували: "Вечерниці" (морально), "Слово" (дописами), "Мету"- статтями, допис(ами) і грішми (В. Білоз(ерський), Куліш), "Ниву", "Русалку"- статтями і грішми Кониськ(ого), "Правду" (1867-70 рр.) - Куліш"Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України). Ф. 362 (Студинський К. - академік). Оп. 1. Спр. 141. Арк. 6..

З частковою лібералізацією суспільного життя в Російській імперії наприкінці 1850-х рр. П. Куліш розгорнув багатогранну діяльність як письменник, публіцист, науковець, одна з чільних фігур серед петербурзької української громади. У Кулішевому збірнику "Записки о Южной Руси" (в двох томах, 1856-1857 рр.) вперше було вжито для українського письма фонетичний правопис, так звану "кулішівку", що стала кроком до української національної самоідентифікаціїНахлік Є. Пантелеймон Куліш... С. 115, 116.. "Кулішівка" більш виразно відмежовувала українську і російську мови, була прийнята в народовській пресі Галичини. У петербурзькій "друкарні П. Куліша" письменник розгорнув активну видавничу діяльність, зокрема, з-під його пера вийшов історичний роман "Чорна рада. Хроніка 1663 року" (1857 р.), "Граматка" - перший на Наддніпрянщині український буквар і читанка (1857 р., друге видання - 1861 р.) та ін. П. Куліш брав різнобічну участь у виданні в Петербурзі журналу "Основа" (1861-1862 рр.) - першого українського літературно-наукового місячникаТам само. С. 119, 126, 133..

Захопившись українофільською ідеєю, як писалося в одному з Кулішевих листів, "до величайшего энтузиазма", письменник зав'язав тісні стосунки з галичанамиНахлік Є. Пантелеймон Куліш... С. 156.. П. Куліш став одним з лідерів українського громадівського руху на Наддніпрянщині в кінці 50 -х - на початку 60-х рр. ХІХ ст. Крім Петербурга, культурно-освітні організації, гуртки-громади виникли в Києві, Полтаві, Чернігові, Одесі, Харкові та ін. Громадівці (в літературі їх ще називають "українські народолюбці", "українофіли", "хлопомани" та ін.) поставили за мету поширення української національної ідеї просвітницькими заходами: видавали книжки народно-розмовною мовою, заснували понад сто недільних шкіл для навчання неписьменних дорослих рідною мовою тощо. Наддніпрянські діячі звернули увагу на Галичину, що вважалася невід'ємною частиною етнічних українських земель, де необхідно було всіляко сприяти розвитку національного руху в умовах конституційних і децентралізаторських реформ у Габсбурзькій монархії в 1860-1870-х рр. П. Куліш був одним з перших українських діячів, які послідовно закликали до поглиблення взаємин з Галичиною.

Уперше П. Куліш побував у Галичині на початку червня 1858 р. разом із дружиною Ганною Барвінок, повертаючись на батьківщину з подорожі по Західній Європі. У Львові він познайомився з колишнім діячем "Руської трійці" Я. Головацьким, якого запросив для зустрічі до себе на помешкання польський поет, історик А. Бельовський. П. Куліш був змушений прискорити повернення додому через отриманий від завідувача "друкарні П. Куліша" лист, мабуть, з повідомленням про фінансову скрутуТам само. С. 199, 200.. У записці від 8 червня 1858 р., поспіхом залишеній Я. Головацькому у Львові, П. Куліш інформував про передачу "книгареві, що коло Волоськоі церкви, 35 "Граматокъ", 2 "Чорні ради", 1 "Зап(иски) о Ю(жной) Русі" 1-го и 2-го тому и 1 Проповіді". Автор просив отримані від продажу кошти направити на потреби Народного дому у Львові - культурно-освітньої установи галицьких русинів, що споруджувала будинок коштом всенародних пожертв, відкритий в 1864 р. До них прилучився і П. Куліш. У того ж книгаря він залишив для Я. Головацького перший том "Сочинений" М. Гоголя, два примірники "Народних оповідань" Марка Вовчка, "Літопис Самовидця" та ще якусь польську книжкуЛьвівська національна наукова бібліотека (далі - ЛННБ) ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф. 36 (Головацький Я.), Од. зб. 213. 2 арк.; Кореспонденция Якова Головацького в лїтах 1850-62 / видав К. Студинський. Збірник фільольогічної секциїНТШ. Львів, 1905. Т. VIII. Ч. 290. С. 397..

Не маючи достатньо коштів на повернення додому, П. Куліш купив у Львові екіпаж до м. Борзни на Чернігівщині під розписку, за сприянням Я. Головацького. На його ім'я він попросив перерахувати заборговану суму через один із львівських банків. Окрім Я. Головацького, П. Куліш міг познайомитися під час поїздки хіба що з Д. Зубрицьким. "Се були ластівки тіснійшого зближеня Українців з Росії й Галичини"Гординський Я. До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х рр. ХІХ в. Збірник фільольогічної секції НТШ. Львів, 1917. Т. XVI. С. 21., - зауважив історик Я. Гординський. Після повернення П. Куліш не квапився писати новому знайомомуНахлік Є. Пантелеймон Куліш і "Руська трійця". До проблеми ідеологічних шукань серед української інтелігенції ХІХ століття. Львів, 1994. С. 6.. У начерку листа до "милого приятеля" П. Куліша від 30 червня 1859 р. Я. Головацький дорікав, що протягом року від часу знайомства не отримав жодного листа, хоча дуже просив писати йому "дещо о ході і успіхах нашої малоруської словесності і взагалі обо всім, що дотикається движенія народності малоруської". Я. Головацький просив докладно інформувати про успіхи у виданні літератури народною мовою, "малоруського журналу" та ін. Водночас просив пам'ятати про галичан і не пропускати нагоди "переслати дещо із новинок літературних малоруських, а хоть би і московських, але Малорусь близько обходячих"Кореспонденция Якова Головацького в лїтах 1850-62. Ч. 344. С. 463. Оригінал листа див.: ЛННБ ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Ф. 36. Од. зб. 508. 2 арк..

Я. Головацький надіслав П. Кулішеві статтю про недоцільність запровадження латинського алфавіту для русинів, що було відгомоном "азбучної війни" в Галичині 1859 р., а також просив передати видання "Проповідей" В. Гречулевича в "друкарні П. Куліша". Галичанин висловив пропозицію щодо співпраці у підготовці замовленої австрійським міністерством для гімназій хрестоматії нової української літератури від часів І. Котляревського. Видаючи "хрестоматію малоруськую", він мав намір помістити кращі твори письменників, які представили б "світу всі прекраснії цвіти малоруської левади". Книжка буде підручником для багатьох поколінь, "возбудить народні таланти". Уміщені в ній тексти мають привернути увагу освіченої мо - лоді, бути за формою "прекрасні" й за змістом "важні". Упорядник планував подати в хрестоматії короткі біографії українських письменників, чого не міг зробити без братньої допомоги з Наддніпрянщини. "Пособіть, брате, русинам галицьким, - відверто закликав Я. Головацький, - засиліть їх плодами малоруської братії, бо наша самотня билинка засхне від спеки, або приглушать її сусіднії бур'яни". Він із радістю писав, що Народний дім у Львові "славно будується" і тут же бідкався: "У нас в літературі мало що появляється"Головацький Я. До П. Куліша (1859). Письменники Західної України 30-50-х років ХІХ ст. / упоряд., підготовка текстів І. І. Пільгука та М.Г. Чорнописького. Київ, 1965. С. 294, 295; Кореспонденция Якова Головацького в лїтах 1850-62. Ч. 344. С. 463, 464..

Найбільш важливим питанням для галицьких русинів Я. Головацький вважав право - писне, рішуче виступив проти насаджуваної урядом латинки, що нібито зможе зберегти "від впливу московщини і церковного язика і управляти чисту русчину". Він вбачав реальну небез - пеку у відриві рідної словесності "від кореня історичного", застерігав, щоб через переведення письма з кириличного на латинський алфавіт "не зниділа зовсім наша Русь або не злялася з ляцькою (польською. -1. Р.) літературою, боїмося і за віру нашу гречеськую, щоби її не залляло латинство, боремся, як можем, і готові до посліднього защищати нашу старовину". Водночас образно говорилося про мовно-культурну єдність галицьких русинів з "українським співцем", щоб разом заспівати пісню про подолання усіх "невзгодин"Головацький Я. До П. Куліша (1859). Письменники Західної України 30-50-х років ХІХ ст... С. 295; Кореспонденция Якова Головацького в лїтах 1850-62. Ч. 344. С. 464.. Я. Гординський вважав цей лист Я. Головацького "свойого рода епохальною подією" у взаєминах галичан із підросійською Україною. Звернувшись до наддніпрянської інтелігенції, "малоруської братії", Я. Головацький висловив прохання надсилати літературу в Галичину, щоб національно -культурне життя в краї не завмерло. Мабуть, це вплинуло "на амбітного Куліша", викликавши в нього бажання "відіграти роль духовного провідника в Галичині"Гординський Я. До історії культурного й політичного життя в Галичині у 60-х рр. ХІХ в. С. 22..

Після особистого знайомства з Я. Головацьким П. Куліш активізував стосунки з галичанами на початку 1860-х рр. і відіграв особливу роль у загальноукраїнському національному русі. Перша Кулішева поїздка до Львова 8 червня 1858 р., за словами К. Студинського, "була початком єднання Куліша з Галичиною", ластівкою "тіснішого зближення українських діячів з галицькими"Студинський К. До історії взаємин Галичини з Україною в рр. 1860-1873. Україна. Науковий двох- місячникукраїнознавства. Київ, 1928. Кн. 2. С. 16.. П. Кулішу судилося зробити "почин", як згадував пізніше О. Барвінський, один з промоторів наддніпрянсько-галицького єднання в останній третині ХІХ ст., до встановлення "сталих взаємин між Галичиною [і] закордонною Україною"Барвінський О. Спомини з мого життя. Т. ІІ. Ч. ІІІ, IV / упоряд. А. Шацька; комент. Б. Янишина; ред. Л. Винар, М. Жулинський. Нью-Йорк; Київ, 2009. С. 40.. К. Студинський вважав, що П. Куліш не відгукнувся на лист Я. Головацького в червні 1859 р. ("між багатою перепискою Головацького не найшли ми сліду якої-небудь відповіди")Студинський К. Слідами Куліша. Записки НТШ. Праці історично-філологічної секції. Львів, 1928. Т. CXLVIII. С. 243.. Однак у відділі рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України (м. Київ) збереглися листи П. Куліша до Я. Головацького від 29 жовтня 1859 р. і 20 лютого 1860 р.

У першому листі 29 жовтня 1859 р., написаному з Москви, П. Куліш підтримав ідею видання хрестоматії української літератури ("Хрестоматія святе діло! Нехай Богъ вамъ помогае! ... На всяку працю для сёго діла готовъ")Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка. Відділ рукописних фондів і текстології, м. Київ. Ф. 104 (Головацький Я.). Од. зб. 689. Арк. 1., але наполягав, щоб підготувати її "кулішівкою"

("нашою правописсю, такъ якъ почавъ я и зъ мене другі печататись"). Лист був переповнений самостійницькими прагненнями, автор просив називати себе і колег по перу "писателями украінськими, або южно-руськими, бо то Москалі выдумали величати себе великими, а насъ малими. Слоняка більший одъ чоловіка, а все чоловікь не мале существо моральне". П. Куліш виступив проти вживання етноніму малорус ("малоруссъ")Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка. Відділ рукописних фондів і текстології, м. Київ. Арк. 2. Там само. Арк. 1, 1 зв., писав про заходи щодо видання в Петербурзі українського журналу "Основа" й обіцяв надсилати галичанам наддніпрянські книжки "зь дорогою душею!". У листі говорилося, з одного боку, про здобутки на шляху формування української літературної мови, а з іншого, про те, що "успіху мало мають мои книжки у торгу.

У листі 20 лютого 1860 р. П. Куліш з Петербурга знову висловився за видання хрестоматії кращих творів українських письменників: "Колись будемо всі вкупі, то треба, щобь Ваши читателі набирались нашого смаку". На його думку, українські письменники Наддніпрянщини перевершили галичан, а їх твори можуть бути зразком для наслідування. Було піддано критиці тих, хто помалу зрікається рідного слова на бік московщини, з цього "добра не буде, бо наша украінська словесность до віку вічжго зь нею не помиритця. Та мова... тілько недавніми часами почала спускатись унизь до людей простихь, а наша - родилась и зацвіла вь сільскій хаті."Там само. Од. зб. 690. Арк. 1.. Очевидно, малося на увазі, що українська літературна мова, на відміну від російської, формувалася "знизу", через входження простонародної мови в літературу. П. Куліш не сумнівався, що рано чи пізно запанує замість "казенноі Московщини вольная річь Украінська", тож радив галичанам заздалегідь наближати свою книжну словесність "до одного смаку зь нашою, а Московську вважати за чужосторонню". Водночас він жалівся на переслідування царизмом української мови: "Журнала украінського не дозволяють"Там само. Арк. 1 зв..

З короткої фрази на початку Кулішевого листа від 20 лютого 1860 р. ("писали Ви до мене листь черезь пана Смирнова., я заразь Вамь одписавь, тілько наврядь чи дойшло до Вашихь рукь моє писаннє")Там само. Арк. 1. можна зробити висновок, що переписка між П. Кулішем і Я. Голо - вацьким продовжувалася після їх знайомства влітку 1858 р. Між двома українськими діячами обабіч австро-російського кордону зав'язалися ділові й суто людські контакти: вони листувалися, обмінювалися літературою (до розриву в 1866 р., що було пов'язано з відкритим переходом Я. Головацького в москвофільський табір)Нахлік Є. Пантелеймон Куліш і "Руська трійця"... С. 5, 24.. П. Куліш піклувався про постачання українських видань Я. Головацькому та львівському купцю і меценату М. Димету, що співпрацювали із за - відувачем "друкарні П. Куліша" Д. КаменецькимНахлік Є. Пантелеймон Куліш... С. 205.. О. Барвінський зауважив, що після ближчого знайомства з П. Кулішем у серці Я. Головацького "наново відізвалась. заглушена Погодіним (у 1850-х рр. - І. Р.) українська свідомість."Барвінський О. Спомини з мого життя... Т. ІІ. Ч. ІІІ, IV. С. 40., розуміння мовно-культурної та історичної єдності галичан з наддніпрянськими українцями, а не з широким панруським простором.

Я. Головацький відповів П. Кулішу на листа, написаного в лютому 1860 р., після деякої перерви, як зауважив, "не квапився писати до Вась". У листі 10 (22) вересня 1860 р. він скаржився на польський наступ у Галичині, писав про надумані звинувачення в промосковських симпатіях місцевого руського населення: "Ляхи. оббрехали нашихь що найголовнЪйшихь Русин 0вь, що мы нибы сь Москалями переморгуемося, то треба було и тЬни своеи страхатися". Критично говорилося про урядову спробу в 1859 р. перевести "руську" мову на латинку, зневажливо названу чешсько-латинською "какографією", але "все руское племя. одстояло свое достояніе"Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка. Відділ рукописних фондів і текстології, м. Київ. Ф. 104. Од. зб. 242. Арк. 1, 1 зв.. Водночас у відповіді Я. Головацького містилися яскраво виражені симпатії до Росії. "Дякуйте той проклинаемой Вами Московщині, - писав він П. Кулішу, - що Васъ выдвинула на таку высоту воззрінія, ... до созерцанія чистой народности"Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка. Відділ рукописних фондів і текстології, м. Київ. Ф. 104. Од. зб. 242. Арк. 1 зв., 2.. Іншим разом у 1860 р. Я. Головацький висловлював необхідність поглиблення наддніпрянсько-галицьких взаємин, щоб, за його словами, "Вы читали всі наши изданія, а мы получали всі книжки и статьи", написані "по южно-русски", тобто українською мовою, з історії "южной Руси"Там само. Од. зб. 243. Арк. 1 зв..

Десь у кінці 1860 р. або в січні 1861 р. Я. Головацький надіслав П. Кулішеві програму русофільської газети "Слово", що почала виходити у Львові, декілька галицьких видань, зокрема поему Б. Дідицького "Буй-Туръ Всеволодъ" (1860 р.). Посилку супроводжував лист Я. Голо- вацького, у якому той питав про петербурзьку "Основу"Студинський К. Слідами Куліша. С. 243.. У відповідь П. Куліш 28 січня 1861 р. з Петербурга висловив надію на подальшу співпрацю з галичанами, що сприяла б формуванню єдиної української літературної мови. Однак, категорично не сприйнявши макаронічне "язичіє", яким була написана частина надісланих книжок з Галичини, він дорікав Я. Головацькому: "Чомъ се Ви, панове братья, не хапаетесь нашоі мови, а пишете на взфъ того, якъ у насъ колись писали въ академияхъ... У насъ изъ Вами виходить не одна, а дві літератури. Ваша словесность така жъ одь нашоі далека, якъ и московська. И правопись Ваша якась чудна, що хто не бувъ у Васъ и не чувъ, якъ Ви вимовляєте, то читатиме Ваши книжки по -московськи". Автор просив звернути увагу видавців "Слова" на свою критикуЦДІАЛ України. Ф. 309 (НТШ, м. Львів). Оп. 1. Спр. 2296. Арк. 2; Студинський К. Слідами Куліша... С. 250..

У листі-відповіді 8 (20) червня 1861 р. Я. Головацький обійшов мовчанкою Кулішеві зауваження, просив тільки надсилати петербурзьку "Основу" та українські книжки ("звістка о выходящей "Основі" прошибнула цілу краину нашу и зо в^хъ сторонъ попытують мене, якъ бы можна достати тую книжку"). Галичанин обіцяв своє посередництво у взаємообміні й літе - ратурному спілкуванні, писав про активізацію в краї національного руху: "У насъ теперъ силь - но двигнулася народность и литература поступае жваво впередъ, . треба отворити безпереривны зношенія межи собою и литературное общеніе". Галицький діяч радів поступам у розвитку літератури живою народною мовою і дав пораду наддніпрянцям читати львівське "Слово" ("Вамъ бы конечно здалося читати наше "Слово", но біда не знать, як переслати Вамъ...")Студинський К. Слідами Куліша... С. 251.. Мабуть, Я. Головацький не отримав відповіді від П. Куліша, що підтверджує його лист редак - торові В. Білозерському 30 січня 1862 р., надрукований у журналі "Основа"Частина листу високоповажного профессора ві Львовськшъ університеті Якова Оедоровича Головаць- кого до редактора (30-го січня 1862 р.). Основа. 1862. Липець (іюль). С. 68.. У листі Я. Головацький, поряд із віршем народовця В. Шашкевича для публікації ("стишокъ молодого, даровитого півця нашого")Шаськевичъ В. Нинішня наша пісня (Стихъ голошений при отвореню "Руськоі Бесіди" въ "Народншъ Домі" ві Львові, дня 9/21 января 1862 г.). Там само. С. 69-72., передавав привіт П. Кулішу і його дружині, з радістю писав про активізацію національного життя в Галичині, що "еще не вмерла козацькая руськая мати!"Частина листу. Там само. С. 68, 69..

У русофільському літературному збірнику "Галичанинъ" 1862 р., що виходив у Львові, Я. Головацький помістив список українських книжок, надісланих, на його прохання, завідувачем "друкарні П. Куліша" Д. Каменецьким у Петербурзі, де друкувалася "Основа", до Ставропігійської книгарні в жовтні 1862 р. (усього - 52 позиції)Украинска словесность. Галичанинъ. Литературный сборникъ, издаваемый Я.О. Головацкимъ и Б.А. Дпдицкимъ. Львовъ, 1862. Кн. 1. Вып. 1. С. 190-193.. Тут, зокрема, були випущені окремими виданнями твори П. Куліша й упорядковані ним збірники: "Записки о Южной Руси", історичний роман "Чорна рада", "Граматка", чотиритомник Кулішевої російськомовної прози "Повісти" (1860 р.), альманах "Хата", історико-популярний нарис "Хмельнищина" тощо. Серед літератури, яку пропонувалося придбати в Галичині, був журнал "Основа" за 1861 і 1862 рр.Украинска словесность... С. 192, 193.. Редакція констатувала прагнення "къ ближайшому сообщенью литературному съ закордонскою Мало-Русію" в контексті поглиблення "взаимности славянской...", інтерес до літератури, що надходила з підросійської України: "Читанье русскихъ книжокъ, якого бы они ни были содержанья и формы, сталось уже у насъ необходимою потребою... "Славянская библиографія... С. 187, 188.

Листування П. Куліша з Я. Головацьким, започатковане на зламі 50-60-х рр. ХІХ ст., перервалося на декілька років (до лютого 1866 р.)ЦДІАЛ України. Ф. 309. Оп. 1. Спр. 2296. Арк. 5, 6; Студинський К. Слідами Куліша... С. 244.. На початку 1860-х рр. П. Куліш мав більш тісні стосунки з редактором "Слова" Б. Дідицьким. На відміну від Я. Головацького, один з ідеологів русофільства в Галичині Б. Дідицький демонстрував тоді більшу толерантність до українофільських поглядів. Він з симпатією писав про Т. Шевченка, назвавши його "настоящій украинецъ". До редакції львівського часопису в 1860 -х рр. заходили, за словами Б. Дідицького, "малорусини", наукові й громадські діячі, що приїжджали в Галичину з Наддніпрянщини, зокрема в 1861 р. - П. Лавровський і С. Гогоцький, в 1863 р. - М. Барсов, учень М. Костомарова, та О. Потебня, в 1865 р. - Ф. Лебединцев та ін.Своежитьевыи записки Богдана А. ДЬдицкого. Ч. І : Где-що до исторіи саморозвитія языка и азбуки Галицкой Руси. Львовъ, 1906. С. 48, 56, 61, 62, 67.. Впадає у вічі, що це були представники різних ідейних напрямків: частина з них (О. Потебня, І. Лашнюков, М. Барсов та ін.) прихильно ставилися до української мови і культури, тоді як, для прикладу, С. Гогоцький був прихильником "книжного общерусского языка", російської літературної мови.

Я. Головацький писав до П. Куліша його правописом, "кулішівкою", тоді як у тодішньому листуванні із земляками-галичанами відкрито проявляв симпатії до російської літературної мови. На ідейну еволюцію Я. Головацького в москвофільський табір мала вплив кореспонденція з прихильниками загальноруської єдності, українофобами з Росії С. Гогоцьким і К. Говорським. Так, професор Київського університету С. Гогоцький у листі в серпні 1863 р. вказав на дві найбільші помилки видавців "Слова": пропаганду "какой-то Украйны, . слушаясь различных Кулишей, людей очень недалеких", та ігнорування редакцією шляхів наближення місцевої говірки до літературної російської мови. Адресант радив Я. Головацькому триматися "одного знамени - ... русскаго, это единственный верный путь"ЦДІАЛ України. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 97. Арк. 48.. Кулішева стриманість у стосунках з Я. Головацьким сприяла еволюції останнього в бік відверто ворожих українофільству поглядів у 1860-х рр.Нахлік Є. Пантелеймон Куліш і "Руська трійця"... С. 10, 11.. Ідейна еволюція Я. Головацького відбулася в умовах антиукраїнських репресій у Росії за Валуєвським циркуляром 1863 р., а з другого боку, перетворення Галичини практично в польську автономну провінцію Габсбурзької монархії в 1860-х рр., що спроневірювало частину місцевої інтелігенції в перспективи розвитку українського національного руху.

Як наддніпрянський громадівець П. Куліш встановив найбільш тісні зв'язки з галичанами в першій половині 1860-х рр. Він зблизився з народовськими діячами, що організаційно оформилися під ідейним впливом з Наддніпрянщини і вбачали галицьких русинів невід'ємною частиною єдиного українського, "малоруського" народу, на відміну від росіян-"великоросів" і поляків. П. Куліш встановив регулярні товариські стосунки з "ранніми" народовцями в Гали - чині, закликав місцеву молодь до самовідданої праці на благо рідного народу. П. Куліш обмінювався листами з лідерами народовців Д. Танячкевичем, К. Климковичем та ін. Так, Кулішеве листування з студентом Львівської духовної семінарії Д. Танячкевичем (псевдонім - Будеволя) почалося восени 1861 р. Від українського діяча він отримував книжки, що поширювалися серед галицьких народовців у семінарії, мав контакти з т. зв. "вечерничниками" - народовською громадою, згуртованою навколо часопису "Вечерниці"Студинський К. Слідами Куліша... С. 280.. К. Студинський з жалем писав, що "багато з тих листів. безповоротно затратилося"Студинський К. До історії взаємин Галичини з Україною в рр. 1860-1873... С. 29..

П. Куліш мав особливий вплив на видавничу діяльність "ранніх" народовців у Галичині, не лише надсилав власні твори для публікації в часописах "Вечерниці" (1862-1863 рр.) і "Мета" (1863-1865 рр.), але й залучав до друку наддніпрянських авторів. Народовці радо вміщували на сторінках своїх часописів раніше опубліковані Кулішеві твори. Незадоволений цензурними умовами в Російській імперії та редагуванням петербурзької "Основи", П. Куліш висунув думку про можливість використання галицької періодики як трибуни для українських письменників Наддніпрянщини. Зусилля П. Куліша були спрямовані на перетворення Галичини в плацдарм загальноукраїнського культурного розвиткуНахлік Є. Пантелеймон Куліш... С. 203, 204; Дорошенко Д. Пантелеймон Куліш. Київ; Ляйпціг, [б. р.]. С. 36.. У свою чергу, інтерес галичан до українського руху пояснювався браком висококваліфікованих наукових сил і достатніх матеріальних ресурсів для власної національної самоідентифікації, в боротьбі з домінуючими в краї польськими впливами (як політико-ідеологічний інструмент)Мудрий М. Формування новочасної національно-політичної культури українського суспільства Галичини (проблема зовнішніх моделей). Вісник Львівського університету. Серія історична. Львів, 2003. Вип. 38. С. 140, 141. Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862-1884 рр. Матеріали до історії української культури в Галичині та її зв'язків з Україною. Харків; Київ, 1931. С. 46.. Так, у листі до С. Карпенка О. Барвінський відверто писав у 1868 р.: "Ніхто не вглубився въ душу нашого народу, якъ Костомаровъ и Кулішь. Вони оба студиювали ёго язикъ, ёго звичаі и обичаі, ёго историю - минувшість.

Наддніпрянська література мала визначальний вплив на українське національне само - усвідомлення галицьких русинів, що були змушені визнати самі народовські діячі. Так, В. Шашкевич, син Маркіяна Шашкевича, один із лідерів "ранніх" народовців, згадував в авто - біографії, що після ознайомлення з літературним альманахом "Хата", виданим під редакцією П. Куліша в Петербурзі 1860 р., він переконався в органічності українства для галичан ("се не утопія"). В альманасі, зокрема, друкувалися твори П. Куліша, Т. Шевченка, Є. Гребінки, Марка Вовчка та ін. В. Шашкевич вирішив "іти дальше дорогою, витиченою нам українськими писа - телями, та й "Дністровою Русалкою"і "Вінком" ("Вінок русинам на обжинки". - І. Р.)"Возняк М. Недрукована автобіографія Володимира Шашкевича. Недїля. 1911. № 35. 10 вересня. С. 6.. О. Барвінський писав у спогадах, що крім Шевченкового "Кобзаря", якого знав майже на - пам'ять, уважно вивчав творчість П. Куліша ("Записки о Южной Руси") та інших наддніпрянських письменників - Марка Вовчка, І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, зміст журналу "Основа" і "робив собі виписки не тілько рідше уживаних слів, але й зворотів та гарних уступів в тих творах", навчився багато "українських висловів..,"Барвінський О. Спомини з мого життя. Ч. І-ІІ / упоряд. А. Шацька, О. Федорук; ред. Л. Винар, І. Гирич. Нью-Йорк; Київ, 2004. С. 85..

Твори П. Куліша - як нові, так і раніше опубліковані - регулярно друкувалися на сторінках часописів "ранніх" народовців у Львові "Вечерниці" (1862-1863 рр.), "Мета" (18631865 рр.) і "Нива" (1865 р.). За посередництвом Д. Танячкевича і К. Климковича П. Куліш встановив безпосередні зв'язки з народовцями, що зайнялися виданням журналів "Вечерниці" та "Мета", в літературі діячів цієї громади називають "вечерничниками"Нахлік Є. Пантелеймон Куліш... С. 204.. Редакція "Вечерниць", поряд з творами галичан В. Шашкевича, К. Климковича, Є. Згарського, Ф. Заревича, Д. Танячкевича та ін., буковинця Ю. ФедьковичаЦДІАЛ України. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 74. Арк. 57, 58., друкувала творчий доробок українських діячів з Наддніпрянщини, що був зразком для наслідування. Власними силами "вечерничники" навряд чи змогли б заповнити журнал "своїми творами, - писав К. Студинський, - якби не особисті зв'язки з українськими письменниками, якби не журнали "Кіевлянинь"(1840 і 1841 рр.) і "Основа"(1861-2), а побіч них видання творів поодиноких авторів..."Там само. Спр. 94. Арк. 91.. Крім П. Куліша, серед найбільш популярних наддніпрянських письменників були Т. Шевченко, Марко Вовчок, Л. Глібов, О. Стороженко, В. Бернатович (Кузьма Басарабець) та ін.

П. Куліш підписувався власним іменем або як Петро Забоцень, Хуторянин, Т. ВешнякСтудинський К. До історії взаємин Галичини з Україною в рр. 1860-1873. С. 25; Дей О. І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI-ХХ ст.). Київ, 1969. С. 160, 385.. Він надіслав до "Вечерниць" оповідання "Дівоче серце", що було надруковано в листопаді - грудні 1862 р. (ч. 39-42)Дівоче серце. Идилія П. Куліша. Вечерницт. 1862. Ч. 39. 29 листопада. С. 329-332; Ч. 40. 6 грудня. С. 337-339; Ч. 41. 12 грудня. С. 346-348; Ч. 42. 19 грудня. С. 353-355. з приміткою редакції: "Поміщаючи повість "Дівоче серце", дякуємо Пану Кулішеви за честь, яку зробивъ намъ, пересылаючи свою працю у нашу Редакцію. При щир 0й помочи наддніпрянськихъ братовь чей скорше зайдемо тамъ, куда давно намъ прямо - вати належало.., побачимо всі одинъ ціль, одну дорогу сынамъ великои Украины". Редакція вирішила не змінювати правопису П. Куліша "для вигоды нашои старшои читающои публики"Всячина. Там само. 1862. Ч. 39. 29 листопада. С. 336.. Невдовзі після публікації у "Вечерницях" "Дівоче серце" вийшло окремим виданням у Львові "коштомъ руськихъ семинаристівъ" 1862 р. (31 с.)ЦДІАЛ України. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 94. Арк. 101.. У народовському часописі побачили світ дві Кулішеві поезії "До братів на Вкраїну"Кулішь П. До братовъ на Вкраину. Вечерницт. 1863. Ч. 2. 10 січня. С. 9, 10. і дума "Кумейки"Кумейки. Дума (Зь "Досвітковь" П. Куліша). Там само. 1863. Ч. 6. 7 лютого. С. 41, 42., що були передруковані. На прохання видавців надіслати нові твори П. Куліш відповів: "Шкода, що не маю нічого готового послати Вамъ у збірникь; а тільки що напишу, заразъ и вишлю. [...] Щиримъ серцемъ прихильний до Вась и до всеі коханоі Галицькоі Русі"Литературни вісти. Там само. Ч. 3. 17 січня. С. 24..

На жаль, архів "Вечерниць" майже не зберігся, хоч у часописі згадувалося про листування з редакцією українських авторів, включаючи П. КулішаСтудинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862-1884 рр... С. IV.. Запрошуючи до передплати часопису на 1863 р., львівські видавці запевняли, що знайшли "симпатію вь народі межи старшими и молодшими, вь Галичі и на Украині". Підтвердженням цього були "численни листы, яки д 0стаємо зь провинціи, и матеріяльї, якихь удалось намь нагромадити послідними часами."Запросины до передплата. Вечерницт. 1862. Ч. 42. 19 грудня... С. 360.. Щоправда, зв'язки наддніпрянських письменників і простих дописувачів з редакцією були спорадичними, водночас не вдалося знайти докладних відомостей про матеріальну допомогу для "Вечерниць" з підросійської УкраїниЦДІАЛ України, Ф. 362. Оп. 1. Спр. 94. Арк. 114. К. Студинський писав: "Про яку-небудь матеріальну допомогу з України не маємо вісток, а передплатників звідтам також було небагато, бо посилка була утруднена, а "Основа" (петербурзька. - І. Р.) заступала їм краще українську культуру, як це могли вчинити "Вечерниці".. К. Студинський стверджував, що, крім П. Куліша, в безпосередній переписці з "Вечерницями" залишалися маловідомі літератори В. Бернатович і М. Терезовський, тоді як твори інших українських письменників надходили, найімовірніше, "з другої руки" - від самого П. Куліша. або передруковувалисяСтудинський К. До історії взаємин Галичини з Україною в рр. 1860-1873... С. 25.. Більшість праць, які побачили світ у "Вечерницях", були передруковані з двох журналів - М. Максимовича "Кіевлянинь" (далі - "Киевлянин") видання 1840 і 1841 рр. та В. Білозерського "Основа" в Петербурзі (1861-1862 рр.), з якого, за висловом К. Студинського, "редакція черпала повними пригорщами"ЦДІАЛ України. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 94. Арк. 104..

К. Климкович переклав з альманаху "Киевлянин" 1840 р. російськомовні оповідання П. Куліша, що побачили світ у "Вечерницях"За те, одь-чого у містечку Воронежі высохь Пішевцівь ставь. Украинське оповіданье П. Куліша. Вечерницт. 1862. Ч. 19. 7 червня. С. 145-148; За те, що сталося сь козакомь Бурдюгомь на Зеленой неділі. Народне оповіданье П. Куліша (переведене зь великоруського). Там само. Ч. 36. 8 листопада. С. 310, 311; Ч. 37. 15 листопада. С. 319, 320; Кулішь П. Малороссійскіе разсказы. Юевлянинъ на 1840 годъ / издаль М. Максимовичь. Кіевь, 1840. Кн. І. С. 205-215, 215-228.. З другої книги 1841 р. була передрукована в перекладі К. Климковича Кулішева повість "Огняний змій"Огняный змій. Украинська повість П. Куліша. Переложивь зь россійського Кс. Кл. Вечерницт. 1862. Ч. 20. 14 червня. С. 155-159; Ч. 21. 21 червня. С. 170-174; Ч. 22. 28 червня. С. 185-190; Ч. 23. 5 липця.

С. 203-205; Ч. 24. 12 липця. С. 209-213; Ч. 25. 19 липця. С. 217-220; Ч. 26. 26 липця. С. 225-228; Огненный змій. Повість П. Куліша. Юевлянинъ / издаль М. Максимовичь. Кіевь, 1841. Кн. ІІ. С. 181-288.. Редакція "Вечерниць" містила передруки з петербурзької "Основи", відзначивши важливість журналу, де "розкрьівається правдивый образъ нашои теперішжи литературы"Всячина. Вечерницт. 1863. Ч. 5. 31 січня. С. 40.. Передруком з "Основи" у "Вечерницях" з'явилися твори П. Куліша різних жанрів: поезіїВешнякь Т. До землячки. Основа. 1862. Лютий. С. 81, 82; Вешнякь Т. До землячки. Вечерницт. 1863. Ч. 5. 31 січня. С. 33; Кулішь П. До братівь на Вкраіну. Основа. 1862. Березіль. С. 29-32; До братбвь на Вкраину. Вечерницт. 1863. Ч. 2. 10 січня. С. 9, 10., оповіданняЗабоцень П. Гордовита пара (Бабусине оповідання). Основа. 1861. Ноябрь-декабрь. С. 49-56; Забоцень П. Гордовита пара (Бабусине оповіданья). Вечерницт. 1862. Ч. 43. 28 грудня. С. 361-364; Кулишь П. Другой человікь. Изь воспоминаній былого. (Посвящается Н.И. Костомарову). Основа. 1861. Февраль. С. 56-104; Иншій чоловікь. Оповіданье П. Куліша. Переведене зь россійського. Вечерницт. 1862. Ч. 27. 2 серпня. С. 233-236; Ч. 28. 9 серпня. С. 241-244; Ч. 29. 16 серпня. С. 249-252; Ч. 30. 23 серпня. С. 257-261; Ч. 31. 29 серпня. С. 267-270; Ч. 32. 6 вересня. С. 275-278; Ч. 33. 13 вересня. С. 282-284., статті публіцистичногоХуторянинь Листи сь хутора. Листь І. Основа. 1861. Январь. С. 310-318; Про городи й села. Вечерницт. 1862. Ч. 28. 9 серпня. С. 246-248; Ч. 29. 16 серпня. С. 253, 254; Ч. 31. 29 серпня. С. 271-272; Листи сь хутора. Листь ІІ. Основа. 1861. Февраль. С. 227-232; Про городи й села. Листь ІІ. Вечерницт. 1862. Ч. 31. 29 серпня. С. 271, 272; Листи сь хутора. Листь ІІІ. Основа. 1861. Марть. С. 25-32; Хуторянинь. Чого стоить Шевченко яко поеть народній. Вечерницт. 1862. Ч. 21. 21 червня. С. 179-182. та історичногоКулішь П. Исторія Украіни одь найдавнійшихь часівь. Основа. 1861. Сентябрь. С. 79-107; Исторія Украины одь найдавнійшихь часбвь (Початокь з обширнійшого діла П. Куліша). Вечерницт. 1863. Ч. 7. 14 лютого. С. 51-54; Ч. 8. 21 лютого. С. 61-63; Ч. 9. 28 лютого. С. 69, 70; Ч. 10. 7 марта. С. 76-78; Ч. 11. 14 марта. С. 85, 86; Отвіть современной літописи Русскаго Вістника. Основа. 1861. Февраль. С. 256-259 (ця "безіменна" стаття, на думку К. Студинського, була написана, найімовірніше, П. Кулішем, що закликав будувати літературну мову на основі народнорозмовної, переконував: "лучче своє латане, аніж чуже хапане" (див.: ЦДІАЛ України. Ф. 362. Оп. 1, Спр. 94. Арк. 108)); Якь гадае Основа про галицьку письменность. Вечерницт. 1862. Ч. 27. 2 серпня. С. 239, 240; Ч. 29. 16 серпня. С. 256. ЦДІАЛ України. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 94. Арк. 111. змісту. К. Студинський аргументовано переконував, що "якби не поміч з України, якби не "Кіевлянинь" і не "Основа", "Вечерниці" були би упали з браку літературного, критичного і наукового матеріялу. Значну частину матеріалу громада вечерничників почерпнула з Кулішевої творчості. Свою заслугу видавці "Вечерниць" справедливо вбачали у поширенні знань про Україну в Галичині. "Ледве сотній зь читающои громадь знавь де -що про нашу рбдну Украину, - писалося в часописі наприкінці 1862 р., - про батька Тараса, Основяненка, Куліша, Костомарова, Марка Вовчка и т. д. Ледва девять місяцівь писали мы нашы "Вечер- ниці", а зь невеличкои молодои громадки стала громада поважна..., нынЪ у кождбмь закутку Галича учуемь вже про нашу Украину..."Слово до нашихь предплатителівь. Вечерницт. 1862. Ч. 35. 1 листопада. С. 296..

Замість "Вечерниць", що видавалися до червня 1863 р., у Львові з вересня того ж року почав виходити журнал "Мета" як "литературно-политичній вістникь" під редакцією К. Клим- ковича. "Мета" була заснована за фінансової підтримки наддніпрянських діячів, які після закриття петербурзької "Основи" в умовах посилення антиукраїнських репресій у Росії бажали перетворити новий часопис у політичний орган всього українського руху. Львівську "Мету" П. Куліш вважав "продовженням того, що почала наддніпрянська література"Возняк М. Листування Панька Куліша з Олександром Кониським. Нова Україна. Місячник письменства, мистецтва, науки і громадського життя / під ред. В. Винниченка й М. Шаповала. Прага; Берлін, 1923. Ч. 7-8. Липень-серпень. С. 274.. Матеріали в часописі друкувалися фонетичним правописом П. Куліша, відомим як "кулішівка", що, на відміну від історико-етимологічного правопису М. Максимовича, яким друкували "Вечерниці", сильніше розмежовував українську і російську мови. По суті, це стало своєрідною правописною революцією, що наблизила галичан до нової української літератури, яку видавали "кулішівкою". Лист з України, опублікований раніше у "Вечерницях", підкреслював необхідність прийняття єдиного українського правопису: "Не знаю, якь у вась на Галичині, а у нась на Вкраіні важко читають книжки, писані Вашою правописсю. У насъ усі пишуть правописсю П. Куліша..."Терезовській М. Зь України. Вечерницп. 1862. Ч. 33. 13 вересня. С. 286.. Редакція "Мети" доклала чимало зусиль для вживання загальноукраїнського правопису.

Виданню журналу "Мета", на думку К. Студинського, передувало листовне порозуміння галицьких видавців із наддніпрянськими громадівцями, передусім П. КулішемЦДІАЛ України. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 115. Арк. 5.. У листі до редакції "Мети" восени 1863 р., написаному з хутора Піддубень біля м. Борзни, український письменник образно звертався до "коханого побратимства" із закликом "пахати та сіяти, бо лежить наша рідна земля великим перелогом". П. Куліш вказав адресу в Петербурзі, через яку галичанам можна було замовляти українські книжки. Він висловив щире бажання приїхати до Львова з дружиною Ганною Барвінок, яка "так же само серцем припадае до Вашоі братерськоі долі", щоб ближче "подивитись на галичанську Украіну". П. Куліш цікавився літературними здобутками галичан, запитував про нові україномовні видання та попит на них серед місцевого населення, із сарказмом висловився про польське повстання 1863 р. ("божевільні ляшкй начинили колоту, а дурні голови (російські централісти. - І. Р.) думають, що й наш брат хоче йти слідомь за ними"). Із сумом говорилося, що "ніколи ще не було так нашому братові важко!", але "не годитця козацьким правнукам плакати"Інститут літератури ім. Т. Шевченка НАН України. Відділ рукописних фондів і текстології, м. Київ. Ф. 3 (Франко І. Я.), Од. Зб. 4230. Арк. 153, 154; Студинський К. Слідами Куліша... С. 254, 260, 261.. Однак запланована П. Кулішем поїздка в Галичину, про яку йшлося в його листі до редакції "Мети", так і не відбулася, в 1864 р. письменник довго не міг знайти роботуНахлік Є. Пантелеймон Куліш... С. 212..

На сторінках "Мети" друкувалися твори П. Куліша, поряд літературними здобутками деяких інших наддніпрянців (Т. Шевченка, Є. Гребінки, Марка Вовчка, Д. Мордовцева та ін.), а також галичан (В. Ільницького, В. Стебельського, О. Гороцького та ін.) і буковинця Ю. Федь- ковича. Так, "Мета" опублікувала три оригінальні, спеціально надіслані твори П. КулішаЦДІАЛ України. Ф. 362. Оп. 1. Спр. 115. Арк. 6, 7.: "Мартин Гак"Кулішь П. Мартинь Гакь. Мета. 1863. № 1 (вересень). 3 (15) жовтня. С. 35-44., "Руїна"Кулішь П. Руіна. Там само. 1863. № 2 (жовтень). 3 (15) листопада. С. 134-148; 1864. № 5 (січень). 3 (15) серпня. С. 50-67., "До Щасного Саламона"Данило Юсь До Счастного Саламона, прочитавши ёго "Коломийки и Шумки". Допись зь Украіни. Там само. 1865. № 6. 30 цвітня (12 мая). С. 173-176.. У часописі були також передруковані його поезіїКулішь П. Дума про Саву Кононенка. Там само. 1863. № 1 (вересень). С. 9-13; Сонеть. Там само. С. 13. та "історичний роман" "Брати", що вийшов 1863 р. у журналі "ВФстникь ЮгоЗападной Россіи"Кулішь П. Брати Историчній романь початку XVII віку. Там само. 1864. № 5 (січень). С. 21-45.. Кулішеву поему "Могильні сходини" було опубліковано в "Меті" восени 1863 р. під анонімом "Гургурдядько"Гургурдядько. Могильні сходини. Там само. 1863. № 1 (вересень). С. 18-34; № 2 (жовтень). С. 106-116.. Галицький читач міг ознайомитися з бібліографією книжок, що вийшли друком українською мовою в Росії, зокрема в петербурзькій "друкарні П. Куліша"Литературні вісті. Мета. 1863. № 3 (листопадь). С. 267, 268.. Однак, подаючи короткі відомості про розвиток "руськоі литератури у братівь нашихь" на Наддніпрянщині (за останні чотири роки з'явилося "стільки книжокь руськихь, скільки не вийшло іхь вь цю пору вь Галичині, ні за цілихь передущихь 60 літь на Вкраіні"), автор статті був змушений визнати, що галичани не мають змоги придбати видання "вь жадній львівській книгарні, ані побачити іхь... "Там само. С. 267..

Одночасно з "Метою", що виходила до грудня 1865 р., народовці з січня того ж року видавали у Львові літературно-науковий часопис "Нива" під редакцією К. Горбаля. 20 номерів журналу (останній вийшов у липні 1865 р.) сприяли розвитку нової української літератури, духу національної єдності українців. Редакція "Ниви" знайомила не лише з творами місцевих галицьких (В. Стебельського, І. Верхратського, В. Ільницького та ін.) і буковинських (Ю. Федьковича, С. Воробкевича) письменників, але й наддніпрянсько-українських - Т. Шевченка, Марка