"Я виконував саму чорну роботу в ЧК" (Соломон Соломонович Брук)

Размещено на http://www.allbest.ru/

«Я виконував саму чорну роботу в ЧК» (Соломон Соломонович Брук)

Олег Бажан, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу історії державного терору радянської доби Інституту історії України НАН України; Вадим Золотарьов, кандидат технічних наук, доцент Харківського національного університету радіоелектроніки

У статті ставиться за мету простеження процесу формування та кар'єрного зростання представника радянської каральної інституції - слідчого наркомату внутрішніх справ УРСР С.С. Брука та висвітлюється корпоративна поведінка співробітників секретно-політичного відділу НКВС УРСР у добу Великого терору. Під час дослідження автори опиралися на історико-генетичний, історико-порівняльний методи та інструментарій соціальної психології.

Висновки. Особова та архівно-кримінальна справа слідчого НКВС Соломона Соломоновича Брука, а також інші архівні документи радянських органів держбезпеки дозволяють проаналізувати кількісні та якісні характеристики кадрового потенціалу ВЧК-ДПУ-НКВС. З моменту створення більшовицької таємної поліції існували труднощі підбору в силове відомство осіб, які мали бодай середню освіту. Поповнення чекістських структур в 1920-1930-тіроки відбувалося за рахунок демобілізованих військовослужбовців, комсомольських та профспілкових активістів, партійно-радянських активістів. На діяльність співробітника радянських органів держбезпеки в 1920-1930-ті роки негативно впливали правовий нігілізм, внутрівідомчі регуляторні акти, наявність владних повноважень, перевантаження на роботі (стислість термінів, що відводилися на розслідування кримінальної справи), напруженість пов'язана з великими фізичними і психічними навантаженнями.

За 17 років Соломон Брук пройшов шлях від непідготовленого чекіста з числа комсомольських активістів до навченого співробітника секретно-політичного відділу НКВС УРСР зі спеціалізацією слідчого та фахівця агентурно-оперативних комбінацій. Основою слідчої діяльності капітана держбезпеки С. Брука, залученого до масових каральних акцій радянської влади (справа «СВУ», «Весна», «Українська військова організація», «Польська військова організація»,Справа Об'єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку (бойової організації) в Україні), було не поєднання права та моралі, а провокаційна робота з агентурою, адміністративно-управлінська поведінка з перевищенням службового становища, шантаж, участь в розправі над засудженими.

Ключові слова: Соломон Соломонович Брук, НКВС УРСР, справа «СВУ», «Весна», «Українська військова організація», «Польська військова організація»,Справа Об'єднаного троцькістсько-націоналістичного блоку (бойової організації) в Україні).

«I did the dirtiest work in the CHEKA» (Solomon Solomonovich Bruk)

Oleh Bazhan, candidate of Historical Sciences, Senior researcher Department of History of State Terror of the Soviet period of the Institute of History of the National Academy of Sciences of Ukraine; Vadym Zolotaryov, candidate of technical sciences professor of Kharkiv National University of Radioelectronics

The article traces the process of formation and career growth of the Soviet punitive institution representative - the Investigative People's Commissariat of Internal Affairs of the USSR S.S. Bruk. It also highlights the corporate behavior of employees of the NKVD secret political department in the days of the Great Terror. During the study, the authors relied on historical-genetic, historical-comparative methods and social psychology methodological tools.

Conclusions. The personal and archival-criminal case of the NKVD investigator Solomon SolomonovichBruk, as well as other archival documents of the Soviet state security bodies allow to analyze the quantitative and qualitative characteristics of the personnel potential of the Cheka-DPU-NKVD. Since the creation of the Soviet secret police, there have been difficulties in recruiting people with at least secondary education to this organization. Replenishment of Chekist structures in the 1920-ies and 1930-ies took place at the expense of demobilized servicemen, Komsomol and trade union activists, and party-Soviet activists.

The activities of an employee of the Soviet state security agencies in the 1920-ies and 1930-ies were negatively affected by legal nihilism, internal regulatory acts, and difficult responsibilities; overload at work (brevity of the time allottedfor the investigation of a criminal case), tension that is associated with great physical and mental strain. For 17 years, Solomon Brukmade a careerfrom an untrained KGB member as a Komsomol activist to a trained officer of the secret political department of the NKVD of the USSR with a specialization in investigation and specialist in intelligence and operational combinations.

The basis of the investigative activity of the State Security Captain S. Bruk, who was involved in mass punitive actions of the Soviet government (case «IED»», «Spring», «Ukrainian military organization», «Polish military organization», case of the United Trotskyist-nationalist bloc (combat organization) in Ukraine), was not a combination of law and morality, but the provocative work with the agents, excess of official positionad-ministrative and managerial responsibilities, blackmail, participation in the massacre of convicts.

Key words: Solomon SolomonovichBruk, NKVD of the Ukrainian SSR, case of «IED», «Spring», «Ukrainian military organization», «Polish military organization», Case of the United Trotskyist-nationalist bloc (combat organization) in Ukraine).

Останнім часом серед українських та зарубіжних істориків посилюється інтерес до так званої «чекістської біографістики». Опубліковано низку праць, в центрі уваги яких є доля керманичів, які за часів тоталітарного режиму визначали зміст діяльності більшовицької таємної поліції на теренах країни Рад Див. наприклад: Петров Н., Янсен М. «Сталинский питомец» - Николай Єжов. - М.: Российская политическая энциклопедия; Фонд Первого Президента России Б.Н. Ельцина, 2000.- 464 с.; Шаповал Ю.И., Золотарев В.А. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и его с удьба. - М.: Политическая энциклопедия, 2017. - 406 с.: ил. - (История сталинизма).. Однак про безпосередніх виконавців великої чистки радянського суспільства від «експлуататорських класів», «ворогів народу» в 1920-1930-х роках на сьогодні відомо дуже мало. Об'єктивна інформація про життєвий шлях, чекістську кар'єру, особливі риси характеру, професійну поведінку співробітника секретно-політичного відділу ДПУ-НКВС Соломона Соломоновича Брука, причетного до фабрикації найбільш резонансних справ у 1930-ті роки («Спілка визволення України», «Українська військова організація» та ін.) проливає світло на специфіку і методи роботи радянських органів держбезпеки.

Соломон Соломонович Брук народився 5 серпня (за старим стилем) 1898 р. у с. Рудня - адміністративному центрі однойменної волості Оршанського повіту Могильовської губернії (нині місто Рудня - районний центр Смоленської області Російської Федерації ). За свідченнями Соломона Брука його батько - Брук Шмуель-Залман Євелєв - разом з іншою родиною орендував 2 десятини землі на яких розводив городину. Господарювали на землі без найманої сили, оскільки у батька було 9 дітей, а його компаньйона - 14 ГДА СБУ, ф. 12, спр. 2472, арк. 9.. Втім у довідці Руднянського райвідділу НКВС від 22 червня 1937 р. повідомлялося, що батько Брука, який за документами значився як Аркадій Семенович, був уродженцем Рудні та до революції займався орендою землі, сіяв город близько 2-х десятин, застосовуючи сезонну найману робочу силу до 10 осіб. З майна мав - будинок, корову і надвірну будову, а у 1927 р. був позбавлений виборчих прав Там само, ф. 5, оп.1, спр. 64826, т. 2, арк. 55..

Втративши у 4-х річному віці матір Там само, ф. 12, спр. 2472, арк. 5зв., Соломон не зумів отримати жодної освіти - «навчався вдома, знання мав [на рівні] 2-х класів церковно-парафіяльної школи» Там само, арк. 1 зв.. Низький освітній рівень Брука відзначався не лише в його офіційних характеристиках на кшталт «загальноосвітня підготовка не зовсім задовільна» Там само, арк. 34., але й в спогадах колег по службі, які відзначали, що Соломону Соломоновичу «заважав низький рівень освіченості» Там само, ф. 5, оп. 1, спр. 64826, т. 2, арк. 339..

Важка селянська праця не приваблювала хлопця тому у пошуках кращої долі він покинув рідне село. Починаючи з 1911 р. працював хлопчиком на складі борошна у містечку Дубровно-Оршанського повіту Могильовської губернії. З початком Першої світової війни Брук перебрався до міста Єлець Орловської губернії, де влаштувався помічником у хлібну контору, а з 1916 р. працював паяльщиком на «Паровій самоварній фабриці спадкоємців І.Ф. Капирзина» у місті Тула Там само, ф. 12, спр. 2472, арк. 9.. В умовах глобального збройного конфлікту Соломон майстрував не знамениті тульські самовари, а виробляв корпуси для ручних гранат Бритенкова Л.В. Капырзин Иван Федорович и наследники, купцы, фабриканты-самоварщики (конец XIX - начало XX вв.). Летопись тульского предпринимательства. - Тула, 2016. - С. 100-102.. Праця понад рік на тульській фабриці дало Бруку підстави вказувати в анкетних даних свій соціальний стан - «з робітників». Однак «пролетарський хліб» йому прийшовся не до вподоби, оскільки у 1917 р. юнак подався працювати сторожем, а згодом прикажчиком на лісовому складі промисловця Черняка у селі Мостове - адміністративному центрі Десенської волості Подільського повіту Московської губернії ГДА СБУ, ф. 12, спр. 2472, арк. 9..

Соломон Брук тримався осторонь революційних процесів 1917-1920 років. У добу Гетьманату Павла Скоропадського 22-річний Соломон перебрався до Харкова та влаштувався прикажчиком на місцеву кондитерську фабрику Д.К. Кромського, на якій пропрацював до початку 1920 року. Ухиляння в політичному житті міста дозволило С. Брука без жодного остраху пережити денікінську окупацію. Лише у листопаді 1919 р. коли у місті Харкові остаточно утвердилася радянська влада Соломон нарешті визначився зі своїми політичними уподобаннями. Наприкінці 1919 р. він став одним з організаторів комсомольського осередку на кондитерській фабриці, а в січні наступного року вступив до лав більшовицької партії.

У лютому 1920 р. за путівкою Холодно-горського районного партійного комітету став навчатися в центральній партійній школіпри ЦК КП(б)У в Харкові ГДА СБУ, ф. 12, спр. 2472, арк. 9.. Наприкінці квітня 1920 р., у розпал радянсько-польської війни, весь особовий склад партійної школи був направлений у розпорядження політвідділу Південно-Західного фронту Робітничо-селянської Червоної армії. Призваний по партійній мобілізації Соломон Брук був оформлений агентом інформаційного відділку управління постачання Південно-Західного фронту. За кілька тижнів цей підрозділ влився до спеціального відділу Центрального управління надзвичайних комісій і особливих відділів (ЦУПНАДКОМ). Так у травні 1920 р. Брук розпочав свою чекістську кар'єру Там само, арк. 10. на посаді оперативного комісара з обшуків і арештів.

У Харкові так званий штаб ЦУПНАДКОМу окрім підготовки масових операцій з ліквідації контрреволюційних організацій «очищав» тодішню столицю УСРР від буржуазного та спекулятивного елементу, відправляв «представників буржуазного класу» на примусові роботи, вилучав зброю та «продовольчі надлишки», виловлював дезертирів і осіб, що ухилялися від мобілізації до Червоної Армії ВЧК-ГПУ. Документы и материалы / Ред.-составитель Ю.Г. Фельштинский. - М.: Изд-во гуманитарной литературы, 1995. - С. 146.. Тодішній керівник оперативно-слідчої частини цього штабу Олександр Борисович Розанов Біографічний нарис про О.Б. Розанова див: Бажан О., Золотарьов В. Перший секретар ВУЧК (Сторінки біографії старшого майора державної безпеки Олександра Розанова) // Краєзнавство. - 2013. - № 2. - С.197-205. не без гордості пригадував, що «у штабі мені довелося провести велику роботу по розбиванню м. Харкова майже на кожну квартиру» ГДА СБУ (м. Одеса), спр. 2151, арк. 2..

У цей час в столиці Української СРР працював Фелікс Дзержинський, який писав заступнику голови ВЧК Івану Ксенофонтову, що зробить все, аби дати «можливість зміцнити ЧК, захищаючи її від українщини» Ф.Э. Дзержинский- председатель ВЧК-ОГПУ. 1917-1926 / Сост. А.А. Плеханов, А.М. Плеханов. - М.: МФД: Материк, 2007. - С. 188.. Ще більш промовисті слова Ф. Дзержинський написав В. Леніну з Харкова 26 червня 1920 р. (подаємо мовою оригіналу): «Местные коммунисты какие-то недоноски, живут мелкими интересами. Русопятства я не замечал, да и жалоб не слышал. В области моей специальности - здесь обильный урожай. Вся, можно сказать, интеллигенция средняя украинская - это петлюровцы... Громадной помехой в борьбе - отсутствие чекистов-украинцев» Большевистское руководство. Переписка. 1912-1927. - М: РОССПЭН, 1996. - С. 137-138. (прикметно, що виділені нами слова не увійшли до радянських В.И.Ленин и ВЧК. Собрание документов (1917 - 1922 гг.). - М.: Политиздат, 1975. - С. 389. та сучасних російських видань, присвячених діяльності Ф.Е. Дзержинського Ф.Э.Дзержинский -председатель ВЧК-ОГПУ... - С. 192.

²⁵ Тумшис М.А., Золотарёв В.А. Евреи в НКВД СССР. 1936-1938. Опыт биографического словаря - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Университет Дмитрия Пожарского, 2017. - С. 523.).

Невдовзі Брук був переведений до Харківської губернської ЧК. У регіональній структурі репресивного органу радянської влади обіймав посади: співробітник для доручень (з 5 липня 1920 р.); старший співробітник оперативної частини (з 1 січня 1921 р.); секретар комуністичного осередку (з 24 березня 1921 р.); помічник уповноваженого загальної групи Харківської губ. ЧК (з 11 травня 1921 р.); черговий слідчий (з 1921 р.); помічник уповноваженого загальної групи (з 13 січня 1922 р.); старший черговий слідчий секретно-оперативного відділу (з січня 1922 р.); т.в.о. чергового слідчого секретно-оперативного відділу (з 2 лютого 1922 р.); черговий по оперативному відділку (з 8 березня 1922 р.); т.в.о. начальника оперативного відділку (з 24 червня 1922 р.); начальник оперативного відділку Харківського губвідділу ДПУ (з 24 липня 1922 р.); комендант (з 22 вересня 1922 р.) ГДА СБУ, ф. 12, спр. 2472, арк. 13 зв..

Рис. 1 Харків. Літо 1920. Сидять зліва направо: Василь Манцев - начальник ЦУПНАДКОМу, Фелікс Дзержинський, Всеволод Балицький - заступник начальника ЦУПНАДКОМу

Рис. 2 Обкладинка особової справи С.С. Брука

Матеріали, які б висвітлювали конкретну роботу Брука у лавах ЧК-ДПУ на початку 1920-х років у його особовій справі відсутні.

Перші ж чотири записи стосуються дисциплінарних стягнень: 8 вересня 1921 р. - заарештований на 15 діб; 12 червня 1922 р. - винесено догану за невірну видачу автомашин у гаражі; 7 липня 1922 р. - зроблено зауваження за неприйняття заходів для налагодження замків; 22 вересня 1922 р. - оголошується догана за звернення не за формою до ДПУ УСРР Там само, арк. 51.. Однак лист С.С. Брука до наркома внутрішніх справ СРСР М.І. Єжова у 1937 р. дещо проливає світло на деякі епізоди його початкової фази чекістської кар'єри в Харкові: «По роду своєї служби я виконував найчорнішу роботу ЧК. На подібних людей тоді дивилися як на чорних людей...» Там само, ф. 5, оп.1, спр. 64826, т. 2, арк. 111.. Можна припустити, що «найчорніша робота» за визначенням С. Брука полягала у виконанні смертних вироків, які в органах радянської державної безпеки, зазвичай, виконували спеціальні співробітники під керівництвом комендантів. Нині неможливо встановити, коли Брук почав виконувати роботу ката - коли став комендантом чи раніше? Втім не викликає сумніву той факт, що його сходження щаблями чекістської кар'єри розпочалося з розстрільних підвалів Харківської губернської ЧК.

16 листопада 1922 р. Брук «здав справи комендатури, сховища, стола зброї та арештованих до ДПУ УСРР». Переведення Брука на оперативну роботу, ймовірно, сталося завдяки реорганізації силової структури. Харківський місцевий відділ ДПУ, який у господарському відношенні став обслуговуватися господарським апаратом ДПУ УСРР Державний архів Харківської області, ф. 1, оп. 1, спр. 857, арк. 23. і тому посаду коменданта було скасовано. З 22 грудня 1922 р. Брук почав працювати помічником уповноваженого секретного відділу Харківського місцевого відділу ДПУ ГДА СБУ, ф. 12, спр. 2472, арк. 13 зв..

Секретний відділ Харківського місцевого відділу ДПУ 27 листопада 1922 р. очолив Наум Маркович Райський-Лехтман, в службовій атестації якого відзначалося: «Вперше в Харківській ГЧК організував таємну агентуру по а/р і політ- партіям всесоюзного масштабу у 1921-1924 рр. у Харкові. Викрив архів Харківського комітету та Лівобережного бюро правих есерів у 1922 році. Виявив ініціативу та активність у викритті кількох складів ЦК меншовиків у 1922, 1923 р. у Москві. Викрив підпільну друкарню Лівобережного бюро правих есерів у 1923 р. у Харкові.

Викрив Всеросійський з'їзд меншовицької спілки молоді у Москві. Виявив ініціативу та активну участь у викритті підпільної друкарні ЦК меншовиків у 1923 р., одночасно з ОДПУ викрив підпільний з'їзд анархістсько-синдикалістського Інтернаціонала на Україні у 1924»²⁵. Вірогідно, що Соломон Брук, як підлеглий Наума Райського, був задіяний до погрому найбільш масових та впливових партій в часи Лютневої революції 1917 року. Наум Райський характеризував Брука як вмілого організатора і адміністратора, який має здібності до секретно-оперативної роботи, «виявляє ініціативу, енергію, вміє володіти собою та визнавати свої помилки». 2 червня 1923 р. Соломон Соломонович отримав першу в своєму послужному списку подяку «за особливо цінну для відділку роботу» ГДА СБУ, ф.12, спр. 2472, арк. 51..

Восени 1923 р. начальник Харківського місцевого відділу ДПУ Семен Ізраїльович Западний²⁷ за сумісництвом став заступником начальника секретного відділу секретно-оперативної частини (СОЧ) ДПУ УСРР²⁸. На початку жовтня 1923 р. С. Западний пролобіював для С. Брука посаду помічника уповноваженого²⁹. Коли ж 25 січня 1924 р. на посаду начальника секретного відділу ДПУ УСРР був призначений Н. Райський, то здавалося, що на Соломона Соломоновича очікує стрімкий кар'єрний злет. Проте через еміграцію батька, колишнього власника великої друкарні у Харкові, до Палестини Н. Райський 7 травня 1924 р. був усунутий з посад і невдовзі відправлений за межі України.

Новопризначений начальник секретного відділу ДПУ УСРР Валерій Михайлович Горожанин не бачив С. Брука у своїй команді та намагався відправити його на Донбас «через необхідність підсилення роботи по економічній лінії і по боротьбі з бандитизмом» ГДА СБУ, Київ, ф. 12, спр. 2472, арк. 22..

Попри здоровий спосіб життя Соломон Брук постійно бідкався на безсоння, дратівливість, емоційність. Маючи діагноз «неврастенія» Там само, арк. 24. регулярно відпочивав в санаторіях Кисловодська (1923 р.), Одеси (1924 р., 1926 р., 1928 р.), південного берега Криму (1927 р.) Там само, арк. 32 зв.. Підправивши здоров'я у відомчому пансіонаті в Південній Пальмірі чекіст 1 листопада 1924 р. прибув у розпорядження Київського губернського відділу ДПУ, де за 12 днів був затверджений помічником уповноваженого секретного відділу ГДА СБУ, Київ, ф. 12, спр. 2472, арк. 13 зв.. Це призначення відбулося не без участі помічника начальника Київського губвідділу ДПУ Семена Западного, який знову взяв Брука під свою опіку.

Стан здоров'я Соломона Соломоновича серйозно непокоїв його шефа - начальника секретного відділу Київського губвідділу ДПУ Олександра Васильовича Карпилова, який у червні 1925 р. серед «особливих недоліків» підлеглого вказував на його «хворобу та нервовість» Там само, арк. 51зв.. Наприкінці 1925 р. атестаційна комісія Київського окружного відділу ДПУ (організованого з розформованого у серпні губернського відділу) теж акцентувала увагу на психічному стані С.С. Брука: «тямущий помічник уповноваженого, знає агентурну роботу, але хворий, психіка надломлена, «чомусь завжди чимось незадоволений», потрібно слідкувати за його роботою» ГДА СБУ, ф. 12, спр. 2472, арк. 51зв..

Вади здоров'я не стали перепоною для розвитку кар'єри чекіста. Навесні 1930 р. в нагородному листі на старшого уповноваженого секретного відділу Київського окружного відділу ДПУ голова ДПУ УСРР В.А. Балицький відзначав: «Тов. Брук в секретно-оперативній роботі виявив себе здібним, енергійним, наполегливим і рішучим працівником. Має заслуги там же в області боротьби з антирадянськими партіями, працюючи в цьому напрямку з 1923 року. Викрив кілька активних анархістських груп і підпільних організацій політичних антирадянських партій. З 1927 р. працює в сфері боротьби з українською контрреволюцією, виявив себе як видатний агентурник і відмінний оперативний працівник.

Приймав активну участь у розробці і ліквідації Київської групи «Спілка Визволення України», яка являла собою всеукраїнську повстанську організацію, що прагнула підняти збройне повстання та повалити радянську владу при підтримці іноземних інтервентів і шляхом організації терористичних актів проти вождів партії і представників радянської армії.

У справі ліквідації «СВУ» тов. Брук відіграв видатну роль і своєю наполегливістю та рішучістю, застосовуючи складні агентурно-оперативні комбінації, він досяг викриття ролі центральних фігур у справі «СВУ», керівника «СВУ» - академіка Єфремова, члена центру «СВУ» - Дурдуківського, керівника терористичного бойового загону молоді - Павлушкова та ряду інших поважних учасників організації, внаслідок чого була викрита повстанська сутність ліквідованої організації»Там само, арк. 52-53..

Ще в червні 1929 р. Всеволод Балицький інформував ЦК КП(б)У, що ця «організація об'єднувала антирадянські налаштовану інтелігенцію, колишніх знаних учасників петлюрівського руху, діячів автокефальної церкви та представників куркульства... Незважаючи на те, що багато учасників ліквідованої нині органами ДПУ України контрреволюційної організації «Спілка визволення України» були в різний час амністовані Радянською владою, вони не відмовилися від подальшої злочинної контрреволюційної діяльності і створили організацію, що мала на меті об'єднати навколо себе українські антирадянські елементи і шляхом масової агітації, пропаганди і шкідництва, спираючись на підтримку міжнародної буржуазії, викликати повстання проти Радянської влади...» ЦДАГО України, ф.1, оп. 20, спр. 2994, арк. 185, 186, 190..

Процес «СВУ», який сучасники вдало назвали «театром у театрі», оскільки він відбувався в приміщенні Харківського оперного театру (нині будівля харківської обласної філармонії). Судовий розгляд тривав з 9 березня по 19 квітня 1930 року. На лаві підсудних опинилось 45 осіб, серед яких були 2 академіки ВУАН, 15 професорів вузів, 2 студенти, 1 директор середньої школи, 10 вчителів, 1 теолог, 1 священик УАПЦ, 3 письменники, 5 редакторів, 2 кооператори, 2 правники і 1 бібліотекар. 15 підсудних працювали в системі ВУАН. Понад 30 осіб були пов'язані в минулому з діяльністю українських політичних партій та державних інституцій у часи Української революції 1917-1921 років. Цей процес став свого роду закликом для наступу проти представників старої, передусім академічної, інтелігенції, а також діячів Української автокефальної православної церкви. Недаремно С.С. Брук, як згадував один із підсудних, на допитах повторював: «Нам треба українську інтелігенцію поставити на коліна, це наше завдання - і воно буде виконане; кого не поставимо - перестріляємо!» Снєгірьов Г. Набої для розстрілу (Ненько моя, ненько...). Лірико-публіцистична розвідка. - К., 1990. - С. 110..

Брук був людиною запальної вдачі та мав репутацію брутального та цинічного слідчого. Засуджений у справі «СВУ» завідувач 1-ю київською трудовою школою В.Ф. Дурдуківський говорив, що «Брук гіпнотизує та вганяє в нестерпний жах» Пристайко В.І., Шаповал Ю.І. Справа «Спілки визволення України»: Невідомі документи і факти. - К.: Інтел, 1995. - С. 415.. Редактора «Словника живої мови» Г.К. Голоскевича, який також проходив у справі «Спілки визволення України» вразили висловлювання слідчого Брука щодо «українського питання»: «Ех, слід би всю Україну перестріляти, та, на жаль, - не можна. Але вас, українських інтелігентів, ми всіх знищимо» Білокінь С. Справа «Спілки визволення України» й перспективи її дальшого вивчення // Історіогра фічні дослідження в Україні. - 2012. - Вип. 22. - С. 385-442..

Між тим зберігся і інший опис методів роботи Брука. Юрій Юркевич, якого Соломон Соломонович допитував у 1929 р. в Києві пригадував: «Слідчий Брук сам прийшов до мене і повів із в'язниці до головного корпусу, через вулицю, переклавши пістолета із штанів до піджачної кишені. Сів до задрипаного столу, посадив мене на стілець навпроти. Бруку років з 30-35, вродливий єврей, італлянистий, смаглявий, синьо-чорне кучеряве волосся, очі, ніби сливи. На зріст - нижче середнього. Допит тягся 2-3 години. Говорив Брук зі мною дуже спокійно, без крику, на ви... Заповнюючи сторінку за сторінкою протоколу, Брук давав мені їх підписати. Але ось що мене здивувало - проте ще не насторожило, - Брук усе намагався сформулювати почуте по-своєму. Наприклад, якщо йшлося про те, як я інколи з кимось бачився, то записувалося: «підтримував зв'язок». Зустрівся з кимось у товаристві - то вже було «зборище групи» і тому подібне...

Підписав я протокол й питаю в Брука: як би це швидше відправитися додому, бо на носі іспити. Той спокійно відповів, що сумнівається, чи зможу я взагалі продовжувати навчання. Це мене настільки ошелешило, що я навіть не повірив йому» Юркевич Ю. Спогади 1929 - 1934 років // Зона. - 1992. - № 1. - С. 9-10..

Заслуги С. Брука та інших співробітників секретно-політичного відділу були належним чином оцінені республіканським партійним керівництвом і 28 квітня 1930 р. на засіданні політбюро ЦК КП(б)У було ухвалено рішення «Про нагородження співробітників ДПУ за викриття СВУ» орденом Червоного Прапора. Найвищу нагороду країни пропонувалося вручити начальнику секретного відділу ДПУ УСРР В.М. Горожанину; начальнику 2-го відділку секретного відділу ДПУ УСРР Б.В. Козельському; начальнику Київського окружного відділу ДПУ В.Т. Іванову; начальнику Миколаївського окружного відділу ДПУ О.Б. Розанову; начальнику Дніпропетровського окружного відділу ДПУ Ф.Я. Леонюку; начальнику секретного Київського окружного відділу ДПУ Г.Б. Загорському; уповноваженому контррозвідувального відділу ДПУ УСРР З.М. Ушакову, а також старшому уповноваженому секретного Київського окружного відділу ДПУ С.С. Бруку ЦДАГО України, ф.1, оп. 6, спр. 184, арк. 87..

Цікаві нюанси про роботу Брука по «СВУ» містяться в атестації, підписаній Г. Загорським: «провів дуже успішно слідство по ряду основних фігурантів справи «СВУ». Водночас з безпосередніми допитами арештованих він вміло обробляв їх агентурним шляхом» Там само, арк. 37..

Григорій Борисович Загорський-Зарицький (1930-ті рр.)

Пізніше, у листі до М.Єжова С.Брук представлятиме себе чи не головною особою у фабрикації процесу «СВУ»: «Я беру на себе сміливість сказати, що першим, хто вніс масовість в нашій роботі - це я, починаючи зі справи С.В.У. Я цю справу провів з великими боями з моїм керівництвом, яке не звикло та лякалося великих справ. Про це на Україні знає кожний, хто має хоч маленьке відношення до оперативної роботи.. .» ЦДАГО України, ф. 5, оп.1, спр. 64826, т. 2, арк. 120..

Однак у Москві з якихось причин відхилили клопотання українського керівництва, орденом Червоного Прапора був нагороджений лише В.Горожанин, а С.Брук у якості компенсації отримав знак «Почесний працівник ВЧК-ДПУ» (V) за № 664.

Упродовж 19301931 років старший уповноважений секретного відділу Київського оперативного сектора ДПУ УСРР Соломон Брук був за- діяний у каральній операції радянських органів державної безпеки проти військових спеціалістів - колишніх генералів та офіцерів Російської імператорської армії, які перейшли на службу до Червоної армії (справа «Весна»). Віддаючи належне С. Бруку у розробці та ліквідації так званого антирадянського угруповання «СВУ», керівництво наркомату внутрішніх справ УСРР було вкрай незадоволено діями слідчого у реалізації справи Всесоюзної військово-офіцерської контрреволюційної організації «Весна». 1 березня 1931 р. голова ДПУ УСРР В.А. Балицький підписав наказ за № 51 про накладання адміністративного стягнення на старшого уповноваженого секретного відділу Київського оперативного сектора ДПУ С.Брука, в якому відзначалося, що «в процесі роботи по справі «Весна» ... Брук, досягнувши цілого ряду досягнень, замість подальшої невтомної праці над арештованими для закріплення цих досягнень - припустив низку грубих помилок, внаслідок чого могла бути нанесена шкода слідству по дорученій йому групі арештованих. При роздачі вказівок працівникам ДПУ УСРР по ознайомленню з ходом слідства, тов. Брук виявив виняткову недисциплінованість, грубість і нетактовність.Така поведінка чекіста, особливо саме тепер, в умовах напруженої бойової роботи, що вимагає виняткової чіткості всього апарату ДПУ і беззастережного виконання директив центру, заслуговує на най- суворіше покарання, але враховуючи багаторічну роботу тов. Брука в органах ДПУ - на цей раз обмежимося оголошенням йому суворої догани з попередженням» Там само, ф. 12, спр. 2472, арк. 55..

Ймовірно Соломон Брук зробив певні висновки оскільки в черговій характеристиці на чальника Київського оперативного сектора ДПУ УСРР Василя Тимофійовича Іванова підкреслювалась «посидючість, ініціативність і наполегливість доброго агентуріста та слідчого Брука», який за останній період «добре попрацював» і, зокрема в останній період вміло проробив і ліквідував повстанські справи «Втікачі» і «Компанія», досяг позитивних результатів у слідчій роботі по справі «Весна». Разом з тим начальник Київського оперативного сектора ДПУ відзначив, що Брук «в роботі використовує ризиковані методи, які можуть звести нанівець його успіхи у слідчій роботі. Як і раніше він недостатньо витриманий і дисциплінований, крім того під впливом успіхів в роботі в ньому виявляється риса чванливості. З великим трудом визнає свої помилки.

Керувати підлеглими йому співробітниками ще не навчився та відмовляється. По посаді, що займає, потребує підсиленого керівництва та тиску» Там само, арк. 47..

Василь Тимофійович Іванов (1937 р.)

Навесні 1931 року Брука відряджають на оперативну роботу до Сумського оперсектора ДПУ УСРР, де протягом 10 місяців обіймав посаду помічника начальника, а потім начальника секретно-політичного відділку Сумського опер-сектора ДПУ. Перед від'їздом Брука з Сум його підлеглі вручили йому саморобну грамоту, датовану 14 лютого 1932 р.:

«Брук! 10 місяців сумісної роботи. під твоїм безпосереднім, більшовицьким, вмілим керівництвом залишить у нас кращі спогади за весь період нашої чекістської роботи. Твоя поява .пов'язана з внесенням нового живого струменя в наш колектив. Ти зумів проникнути в особисте життя кожного з нас і внести необхідні корективи в сторону поліпшення нашого побуту, направляючи на шлях правильної побудови побуту чекіста».

Після Сум Брук опиняється в столиці УСРР у кріслі оперуповноваженого 1-го відділку секретно-політичного відділу ДПУ УСРР. У лютому 1932 року «за нещадну боротьбу з контрреволюцією» Соломона Брука було нагороджено пістолетом системи «МАУЗЕР»⁴⁹.

7 серпня 1932 р. Соломон Соломонович призначається помічником начальника секретно-політичного відділу (СПВ) обласного відділу ДПУ. Як керівник слідчої групи він здійснював розробку та ліквідацію агентурних справ стосовно «українського підпілля» на Поділлі (справи «Інтелігенти», «Невдоволені», «Українська військова організація», «Польська організація військова - «ПОВ»). Арсенал хитрощів та всіляких вивертів, які застосовував С. Брук під час досудового слідства, детально описав у квітні 1934 року у своїй заяві на адресу генерального прокурора по спецсправам Когана заарештований у справі «ПОВ» інспектор Вінницького обласного відділу наросвіти Андрій Якович Григорович: «Техніка і методи слідства були так організовані, що будь-яка людина в кінцевому результаті повинна була спасувати в силу різних тих політичних міркувань, які велись слідством... Сам процес мого слідства з самого початку був представлений в такому ключі, що розвиток даної к/р організації особливо ПОВ є нічим іншим як політичною «демократизацією». Я нічого не міг повідати про таку організацію і не міг нічого написати. Врешті-решт слідчий склав мені схему-конспект по якій я повинен писати, все ж писати я не міг нічого і не знав, що писати. Тов. БРУК прийняв мене доволі люб'язно і почав зі мною говорити. Перші його слова він сказав: «Раз ви заарештовані органами ДПУ потрібно бути маленьким. Ви, говорить, не у себе в кабінеті, а в ДПУ.

Почалася розмова про організацію ПОВ. Всі наші розмови звелися до того, що я зрозумів не інакше як дійсно політичною необхідністю. Коли почали писати знову протокол у нас знову виникла неузгодженість з показами заарештованих. Так вийшло з т. Гольдом. Я нічого не міг сказати, бо зовсім не знав, що писав Гольд. Гольд розвів таку теорію у своїх показах, що потрібно заарештовувати усіх поголовно. Тоді нас посадили в одну камеру де ми писали два дні, підряд. Я і Гольд були впевнені в тому, що це як система, фантазія, більше нічого, яку потрібно тримати в секреті. В кінці кінців з мене зробили націоналіста і контрреволюціонера заставили мене писати, мене спровокували під приводом допомоги ДПУ, запевняли мене, що мені нічого не загрожує, що я член партії повинен зрозуміти для чого все це потрібно. Таким чином я став жертвою обману»⁵⁰.

Скаргу Григоровича було взято до розгляду апеляційною інстанцією, а Брук був змушений виправдовуватися. Щоразу пригадуючи про службове розслідування у справах «ПОВ» та «УВО», Брук наполегливо обіляв свою репутацію: «Справи у Вінниці я лишив і поїхав. В той час ізоляція арештованих була порушена, арештованих посадили до одного вагону. В Києві вони сиділи в одній камері, змовились і почали писати заяви у всі кінці, вигадуючи всякі небилиці про нібито невірне ведення слідства. Особливо зло писав такий собі Матвєєв, якого підтримували брати- комуністи. Мене весь 1934 рік то у Харкові, то у Києві форменим способом тероризували. Я писав сотні пояснень. Викликали мене з відпустки. По справі Матвєєва був влаштований свого роду суд і тільки завдяки тому, що я зібрав документи, які викривали Матвєєва у брехні, мене виправдали, а його все-таки звільнили. Заяви не припинялися, надходили... Заяв цих було десятки, а навколо мене було створено надзвичайно напружену та тяжку атмосферу. Я писав пояснення, отримував запити із Москви, відкликався із відпустки. Перебував у пригніченому стані»⁵¹.

Попри нагінки з боку начальства Брук у своїй подальшій роботі з успіхом продовжував активно використовувати внутрішньо - камерну обробку арештованих. Незважаючи на численні перегини у слідстві, Бруку на початку 1934 року було запропоновано крісло начальника 1-го відділку секретно-політичного відділу ДПУ УСРР. Своє призначення в центральний апарат ДПУ УСРР Брук нібито зустрів без особливого піднесення.. Він повинен був лишитися начальником СПВ, а Александровський повинен був перейти начальником особливого відділу. Я відмовився прийняти відділок, мотивуючи це тим, що туди, як правило, йдуть на відпочинок, а я ще його не потребую та поїхав до Вінниці. Через місяць у лютому 1934 р. я був викликаний до Харкова телеграмою на ім'я начальника обласного відділу ДПУ Соколинського, і був поставлений перед фактом, підписаним наказом про моє призначення⁵².

Переведення Брука до Києва продиктоване формуванням власної команди новим начальником СПВ ДПУ УСРР Борисом Володимировичем Козельським, який призначив Соломона Соломоновича керувати 1-м відділком (анти- радянські партії), яким був сконцентрований на: викриття, пророблення та облік антирадянського елемента на виробництві; висвітлювання політичних настроїв серед робітничого класу; насадження агентури та викриття і ліквідація терористичних груп серед робітничої молоді на промислових підприємствах; агентурно-оперативне обслуговування всіх учбових закладів і установ, що обслуговують промисловість; розробка антирадянських політичних партій та антипартійних організацій і угруповань (троцькісти, анархісти, меншовики, бундівці, сіоністи, децис- ти, грузинські меншовики, дашнаки).

Восени 1934 р. секретно-політичним відділом НКВС УСРР було розпочато активну оперативну гру навколо голови Держплану УСРР Юрія Михайловича Коцюбинського, з метою прив'язати відомого громадського діяча до міфічного «всеукраїнського троцькістського центру». На початку листопада 1934 р. політбюро ЦК КП(б)У ухвалила постанову наступного змісту: «Коцюбинського Ю.М. - за прикриття дворушництва контрреволюціонера троцькіста Наумова - з роботи голови Держплану УСРР звільнити і внести Пленуму ЦК КП(б)У шляхом опитування пропозицію про вивід його зі складу ЦК КП(б)У. Коцюбинського відкомандирувати в розпорядження ЦК ВКП(б)» ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 341, арк. 83.. У Москві Ю.М. Коцюбинський не зміг довести свою невинність і був висланий до Алма-Ати, а у лютому 1935 р. заарештований. Утримувався він спочатку на Луб'янці, але під час слідства було вирішено розробляти його «українські зв'язки». Для допитів Юрія Коцюбинського з Києва були викликаний Борис Козельський і Соломон Брук, останній згодом свідчив: «Я допитував Коцюбинського разом з Петровським (йдеться про начальника 1-го відділку СПВ ГУДБ НКВС СРСР В.Г. Петровського - авт.) і Козельським у Москві протягом 3-4 днів... При допитах керівну роль відігравав Козельський, я фіксував під його диктовку, а Петровський був просто присутнім Там само, ф. 263, оп. 1, спр. 45886-ФП, арк. 108-109.... Коцюбинський знав московське троцькістське керівництво і був зв'язаний з ним. Я бачив, що Козельський був дуже м'яким з Коцюбинським. Під час розмови в номері готелю з Козельським, коли я спитав, чому він такий м'який з Коцюбинським, він відповів: “Так треба. Його слід забрати на Україну”» ГДА СБУ, ф. 6, спр.57428-ФП, арк. 201-202.. Після етапування колишнього керівника Держплану УСРР до Києва за свідченнями Соломона Брука його було усунуто від слідства нібито за «невдалу роботу з Коцюбинським у Москві» ЦДАГО України, ф. 263, спр. 45886-ФП, арк. 108-109..

Заява на ім'я наркома внутрішніх справ УСРР В.Балицького, написана власноруч Ю. Коцюбинським переконливо демонструє, як з ним «працювали», яких саме свідчень вимагали від нього слідчі, в тому числі й Соломон Брук: «викласти всі мої свідчення про мою минулу троцькістську діяльність у вигляді заяви... Мені в цьому ... відмовлено. Козельський, Брук, Григоренко сказали, що папір та чорнило мені будуть надані тільки для опису діяльності троцькістського центру на Україні в період 1931-1934 рр., що минуле для них і так зрозуміле і їх не цікавить» ГДА СБУ, спр. 38485-ФП, т. 8, арк. 142.. І хоча під час слідства Ю.М. Коцюбинський рішуче відкидав всілякі звинувачення про приналежність до троцькістської організації, 17 травня 1935 р. він був засуджений особливою нарадою при НКВС СРСР «за контрреволюційну троцькістську діяльність» (без кваліфікації дій за статтями кримінального кодексу) до заслання строком на 5 років і висланий до Західно-Сибірського краю.

Трішки раніше, 1 квітня 1935 р., постановою тієї ж наради були засуджені 25 осіб ніби причетних до «всеукраїнського троцькістського центру». Це були в основному комуністи-керівники, яким інкримінувалося створення троцькістської організації у ВУАМЛІНі та в Держплані УСРР (колишній голова правління видавництва УРЕ Ісай Фалькевич Див. докладно: Борчук С. Ісай Фалькевич (1883-1937) - революціонер, прокурор, цензор, голова прав ління «УРЕ», «прихований троцькіст» // З архівів ВУЧК-ГПУ-НКВД-КГБ. - 2012. - №1. - С. 226-242., заступник головного редактора «УРЕ» І.-Б. Шведов, начальник сектору легкої промисловості Держплану УСРР Д.Наумов-Леках, начальник техніко-економічного сектору Укргіпроводу Б.Рапопорт-Дар'їн, начальник сектору палива й металургії Держплану УСРР Я.Тун, завідувач сектору капітального будівництва Держплану УСРР С.Крамер, заступник завідувача партійним відділом газети «Комуніст» Е.Штейнберг, колишній віце-президент ВУАМЛІН, на час арешту - ректор Київського держуніверситету Р.Левік та ін.) ГДА СБУ, ф. 5, оп.1, спр. 64826, т.2, арк. 253.

З середини жовтня 1935 року Соломон Брук брав участь у слідчих діях на підставі агентурної справи секретно-політичного відділу під назвою «Об'єднання» Там само, арк. 251. (на сайті меморіального проекту «Бессмертный барак» згадується як «справа професорів» - авт.) на осіб причетних до антирадянської троцькістської терористичної організації в Україні, яка нібито готувала замахи на керівників правлячої партії - Йосипа Сталіна, Станіслава Косіора, Павла Постишева. Опираючись на сфальсифіковані матеріали попереднього слідства за участі С Брука та його колег з секретнополітичного відділу Військова колегія Верховного суду СРСР 21 жовтня 1936 р. засудила до розстрілу 37 осіб, більшість з яких були викладачі українських вузів та наукові співробітники Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів (ВУАМЛІН) та АН УСРР. Серед них: професор фізики Київського університету Лев Штрум; професор кафедри стародавньої історії Київського університету (1930-1936) Григорій Лозовик⁶²; викладач історії в Київському педінституті ім. О.М. Горького Лев Сахновський⁶³; філософ Яків Розанов (у 1922-1928 рр. завідувач Київською Центральною Робітничою бібліотекою ім. ВКП(б)): викладач діамату у Київському лісотехнічному інституті в 1931-1934 роках Гнат Звада⁶⁴, професор математики Київського університету, доктор фізико-математичних наук, член-кореспондент АН Української СРР Михайло Орлов та ін. Як свідчать архівні документи Соломон Брук в якості помічника начальника СПВ УДБ НКВС УСРР був присутній в ніч на 22 жовтня 1936 року у спецкорпусі внутрішньої тюрми НКВС УСРР під час процедури умертвлення педагогічних працівників та вчених і своїм підписом засвідчив акт розстрілу 37 учасників української троцькістсько-націоналіс- тичної бойової організації.

Підлеглий Соломона Брука слідчий секретно-політичного відділу НКВС УСРР Борис Ізраїльович Борисов (Коган), будучи допитаним у лютому 1956 р. у якості свідка по справі Ю.М. Коцюбинського, розповів про специфіку роботи секретно-політичного відділу УДБ НКВСУРСР та оперативні методики С. Брука у руслі агентурної справи «Об'єднання»: «У 1935 році працівників слідчої групи СПВ УДБ НКВС УСРР почали знайомити з численними протоколами арештованих по обвинуваченню в троцькістській організації, які надходили із СПВ ГУДБ НКВС СРСР. У цих протоколах, наскільки я пам'ятаю, були наведені диверсійні акти або шкідницькі дії, здійснені членами троцькістської організації, та майже у всіх говорилося про підготовку терористичних актів. В СПВ УДБ НКВС УСРР на той період розгортання слідства ще не було... Слід сказати, що згодом як Козель- ський, так і помічник начальника СПВ УДБ НКВС УСРР Брук, який безпосередньо керував слідчою групою, під час ознайомлення з протоколами ряду заарештованих майже у всіх слідчих вимагали допитувати підслідних про терористичні наміри троцькістської організації по відношенню Косіора, Постишева та Балицького...

Борис Ізраїльович Борисов-Коган (1950-ті рр.)

Разом зі слідчою групою була організована в СПВ УДБ НКВС УСРР оперативно-облікова група, яка розмножувала протоколи допитів, знайомлячи з ними слідчих, готувала витяги зі свідчень арештованих та, за особистою вказівкою Брука, розміщувала арештованих у камери. До речі, розміщенням того або іншого арештованого у камери займався Брук. Він, звичайно, намагався розмістити арештованих так, щоб ті арештовані, які вже зізналися, були розміщені до однієї камери з тими, хто ще не зізнався. Розміщенню арештованих Брук, та і сам Козельський надавали великого значення. На мою думку вони це робили для того, щоб деякі арештовані, які вже зізналися, позитивно впливали на арештованих, які ще не зізналися.

Розміщенням арештованих по камерам, як я вже показав, займався особисто Брук. Коли ж він був зайнятий або його не було, він чомусь доручав цю справу Пустовойтову або Грушевському. Обидва тоді були начальниками відділків. Грушевський намагався розставити арештованих так, щоб ті, хто зізнався, обов'язково потрапили у камери до тих, хто не зізнався. На мою думку для того, що ті арештовані які зізналися, зможуть вплинути на тих, хто не зізнався. Було багато випадків, як я згадую, коли ті арештовані, які зізналися, в камерах потрапляли під вплив тих, хто не зізнався, і невдовзі відмовлялися від своїх свідчень. Після закінчення слідства, як я згадую, після складання обвинувального висновку, справи здавалися до обліково-оперативної групи, яка закінчувала їхнє оформлення для направлення за підсудністю

Само ж слідство по багатьом справам велося все-таки однобоко. Свідки по справ не викликалися, практичну діяльність арештованого не вивчали... Слід сказати, що ні Козельський, ні Брук ніколи не давали настанов слідчим і навіть відзначали, щоб цим не займалися, в частині з'ясування та уточнення протиріч, які були у свідченнях арештованих у частині висвітлення ними того або іншого факту про діяльність іншого арештованого... По деяким справам (точно сказати по яким, зараз не пам'ятаю) не сходилися дати вербування в організацію. Ці обставини ні Бруком, ні Козельським не викривалися і слідчим не давалися вказівки, а навіть заборонялося уточнювати свідчення арештованих. Пам'ятаю, що після закінчення слідства матеріали справи обвинуваченому не пред'являлися. Цього не вимагалося ні з боку керівництва СПВ УДБ НКВС УРСР, ні з боку прокуратури зі спеціальних справ, яка спостерігала тоді за слідством» ГДА СБУ, ф. 5, оп.1, спр. 64826, т. 2, арк. 338-343..

1 січня 1936 року із ГУДБ НКВС СРСР надійшла телеграма, у якій повідомлялося про те, що у Горькому викрито «емісара Троцького» - викладача горьківського педагогічного інституту В.П. Ольберга. Прочитавши телеграму, Козельський сказав Бруку: «Тепер бачиш? Мої побоювання підтвердилися, справа йде до розв'язки!» Наше минуле. - К., 1993. - С. 124.. Зрозумівши, що репресії вийшли з-під контролю і за гратами опиняться близькі йому люди, Ко- зельський наступного дня застрелився. На що Брук заявив своїм товаришам по службі: «Інтелігент смердючий, злякався!» ЦДАГО України, ф. 263, оп. 1, спр. 45886-ФП, арк. 166. і мабуть ніколи він ще не говорив такої щирої правди.

8 січня 1936 р. Бруку було присвоєне спеціальне звання капітана державної безпеки, яке дорівнювало загальноармійському полковнику. В поданні керівництво НКВС УСРР відмічалися заслуги «старого чекіста» в «агентурно-оперативній роботі: розробив і ліквідував ряд контрреволюційних анархістських груп і антирадянських партій, справу керівника терористичного бойового загону молоді «Спілка української молоді» Павлушкова; брав активну участь в розробці та ліквідації контрреволюційної організації «Спілки визволення України»; брав участь в ліквідації ряду контрреволюційних підпільних організацій - справи «Втікачі», «Компанія», «Весна», «Український національний центр», «Української військової організації», «Польської організації військової», троцькістського центру в Україні - справи «Конгломерат» і бойової терористично-меньшовицько-троцькістської організації (агентурна справа «Об'єднанні» ГДА СБУ, ф. 12, спр. 2472, арк. 80..

Соломон Брук продовжував натхненно працювати і новий начальник секретно-політичного відділу УДБ НКВС УРСР Пейсах Меєрович Рахліс у службовій характеристиці зазначив, що за період з 1-го січня по 1-ше липня 1936 р. його підлеглий «Здійснює керівництво агентурою по троцькістам у кількості 4-х чоловік. По тому ж об'єкту керує агентами периферії у кількості 6 осіб. По меншовиках має на особистому зв'язку 2-х агентів, по сіоністам 3-х інформаторів. Брав участь у вербовці двох цінних агентів по троцькістам і меншовикам. За звітний період керував агентурною розробкою і слідством по справі великої троцькістської організації в Україні - агентурні розробки «Об'єднання» і «Угодовці». Брав участь у допитах 48 арештованих, в той же період вів агентурну розробку і слідство з ліквідації серйозної контрреволюційної організації «Народна партія» (агентурна розробка «Мрія») і брав активну участь у допиті 8 арештованих» Там само, арк. 31..

Рис. 3 Керівництво УСРР на жовтневій демонстрації 1936 року. У нижньому ряду другий зліва вірогідно Пейсах Меєрович Рахліс.

За таку ударну роботу Балицький у червні 1936 р. клопотав перед наркомом внутрішніх справ СРСР про нагородження Брука урядовою нагородою в числі «чортової дюжини» провідних українських співробітників секретно-політичного відділу ГДА СБУ, ф. 13, спр. 408, т. 1, арк. 187., втім і цього разу Соломон Соломонович лишився без ордену. У якості компенсації Балицький 19 жовтня 1936 р. підвищив Брука у посаді до помічника начальника секретно-політичного відділу спочатку за сумісництвом з посадою начальника 1-го відділку, а 9 січня 1937 р., коли СПВ вже називався 4-м відділом УДБ НКВС УРСР, зробив Соломона Соломоновича просто помічником начальника відділу. Тепер Брук безпосередньо керував роботою 1-го та 2-го відділків 4-го відділу, які займалися боротьбою з троцькістами, правими та колишніми членами антирадянських партій та, за свідченням його колишнього підлеглого Володимира Михайловича Казакевича «мав безпосереднє відношення до всіх справ, які виникали у підлеглих йому відділках» ГДА СБУ, ф. 5, оп.1, спр. 64826, т. 2, арк. 333.. У відділі був заведений порядок, коли слідчі не могли фіксувати в протоколах допитів нові прізвища без згоди на то Рахліса або Брука.

Про неповторний стиль спілкування С.Брука з арештантами розповість пізніше одна з його жертв Б.А. Веселий: «Ми знаємо, що ви безкозирна двійка у цій колоді, але так потрібно» Там само, арк. 266.; «запам'ятайте, романтику, що у нас таке саме виробництво, як і інші фабрики та заводи. Нехай дають побільше сировини, ми вже як-небудь випустимо готову продукцію»⁷³.