Особливості грошової повинності непманів в Українській соціалістичній радянській республіці (1921-1923 роки)

Оподаткуванню підлягав гужовий транспорт і його відповідні перевезення. Він не був оригінальним, позаяк діяв ще до революції, але 28 серпня 1922 р. його поновили: спочатку через встановлення кількості днів, тому діяла «гужова повинність», яка мала відповідний грошовий еквівалент, а 5 грудня Раднарком УСРР зобов'язав податківців стягувати в грошах з 1 січня 1923 р. Сборник Узаконений Украины. 1922. № 53. Ст. 764.

4 жовтня 1922 р. Управління Уповнаркомфіну доручило губфінвідділам підготовку до впровадження подоходно-майнового податку ЦДАВО України. Ф.ЗО. Оп. 1. Спр. 621. Арк. 15.. Формувалися списки платників, виявлялися джерела доходів, крім зарплати, встановлювалася прогресивна ставка, тобто зростання відсотка оподаткування «високих доходів». А 31 січня 1923 р. розверстали завдання по губерніях, збираючи декларації про доходи платників. У Києві надійшло понад 11 тис. декларацій, що становило 80% загальної кількості платників Там само. Арк. 21.. Надходження виявилося «кволим» через «послаблення податкової дисципліни» в роки «воєнного комунізму», а «...за таких умов деклараційна система обкладання є найбільш небезпечною для інтересів фіска, а з іншого боку, явним бажанням найбільш заможних груп населення, яку й має на увазі цей класовий податок, приховувати свої належні до оподаткування статки» Анализ поступлений прямых и косвенных налогов на Украине в 1922-23 г. и перспективы на бюджетный 23-24 г. ... С. 5.. Непмани становили 91%, особи вільних професій - 7%, власники нерухомості - 1,7%, цінних паперів - 0,2% Там само.. Держава не оминула приватних підприємців, обклавши їх промисловим і подоходно- майновим податками, демонструючи фіскальну винахідливість. Оподаткуванню, порядок якого встановив ВУЦВК постановою 20 червня 1922 р., підлягали видовища й розваги. Збірник Законів України. 1922. № 28. Арт. 429.Частково він стосувався подоходного податку, тому об'єкти розваг потрапили в поле зору податківців.

Нарахування податків у грошах, особливо в умовах стабілізації грошової одиниці (червінця), надавало податківцям значно інтенсивнішої оперативності. Натуральний податок залежав від валового збору зернових, тобто від природних катаклізмів і мінливого хлібофуражного балансу, а грошовий від статків, доходів із різних джерел. Він мав сталу одиницю - радянські рублі різного фінансового ґатунку, наявність яких у непманів, службовців, концесіонерів, селян і робітників загалом була прогнозована. Це стало підставою для кабінетного встановлення загального розміру податку та його “розверстки” за територією і соціальними групами.

Особлива фінансово-фіскальна винахідливість інспекторів виявилася в реалізації «посередніх» або дослівно за документами і матеріалами тих років «непрямих» податків. Якщо перелік видів натурального податку обмежувався наявністю сільськогосподарської продукції, то «непрямі» податки у вигляді акцизних зборів стосувалися кількох десятків назв реалізації товару. їх називали «податками на споживання», а дисциплінарно - акцизами. В Україні їх почали застосовувати з 1 січня 1922 р., але поступово, налагоджуючи роботу податкового апарату. До переліку непрямих податків належали: акцизний збір з виноградних вин, сірників, тютюнових виробів, папіросних гільз, пива, фруктових вод, спирту, нафтопродуктів, солі, цукру, чаю і кави, з їхніх різних сурогатів, жому, гасу, свічок, надбавки з патенту на продаж вина, пива, тютюнових виробів тощо В Управлении по местному бюджету. Финансовый Вестник. 1922. № 5-6. С. 58.. За ухилення від сплати передбачалося покарання - штраф. Регламентація акцизу, який був податком, становила додаткові джерела фінансових надходжень. Сам факт їх функціонування свідчив про номенклатурну і професійну готовність податківців, а також про високу інтенсивність повсякденної діяльності податкового апарату.

18 січня 1922 р. ВУЦВК видав постанову «Про місцеві грошові засоби» Збірник Законів України. 1922. № 2. Арт. 37., якою встановив ставки і перелік оподаткування трудової діяльності дрібних підприємців. Вона засвідчила факт існування 17 видів податкових зборів у грошах з активного міського населення та 5 видів зборів із позаміського населення. Вражає дрібна регламентація зборів від доходів міського населення: від приватних будинків (5% прибутку], водогонів, від пересувної торгівлі, закладів з продажу фруктових напоїв, із споживачів у кав'ярнях, із перевезення вантажів залізницями і водним транспортом, з утримання домашніх тварин (1 крб 67 коп.], свійської худоби, «фурманської промисловості» (гужовий транспорт] та інших транспортних перевезень, із наявних коней в установах і приватних дворах, яхт, самоходів, моторних човнів, промислових садів та городів (3 коп. за квадратний сажень на рік], із худоби, що приводять на ринок для продажу, за користування вагами, нотаріальне засвідчення, паспортну прописку і з публічних видовищ. За кожним з них мав доглядати фінінспектор, виявляти, нараховувати і слідкувати за своєчасним стягненням. Адміністративна робота податкова апарату вражала, враховуючи відстані і кількість об'єктів оподаткування. Фінансова ефективність за збір дрібних акцизів була незначною - 1,5 млн крб у золотому вимірі протягом податкової кампанії 1922/23 р. Однак внесок до бюджету виявився вагомим: за жовтень - грудень «непрямі» податки становили 27% надходжень до бюджету, у січні - червні 1923 р. - 26,4% Анализ поступлений прямых и косвнных налогов на Украине в 1922-23 г. и перспективы на бюджетный 23-24 г. ... С. 5..

Інтенсивність застосування різних видів і форм грошового податку зумовлювалася основним завданням фінансової політики держави - наповненням доходно!' частини державного і місцевого бюджетів. Організаційна і функціональна наявність різних видів грошового оподаткування фізичних та юридичних осіб в УСРР 1921-1923 рр. продемонструвала неабияку оперативність теоретиків і практиків податкової справи, які за відносно короткий термін налагодили діяльність податкового апарату. Наприкінці 1922 р. системне впровадження грошового податку, його універсалізація і просування стали основним пріоритетом фінансової політики. На VII Всеукраїнському з'їзді рад робітничих і селянських депутатів, який відбувся 10-14 грудня 1922 р., говорилося про «...подальший і неухильний розвиток грошово-податкового обкладання з точним і своєчасним стягненням податків як одне із найважливіших завдань фінансової політики» VII-й Всеукраинский съезд советов 10-14 декабря 1922 года. Стенографический отчет. Харьков, 1922. С.63.. Завдання програмне, яке випливало з принципів непу та поточної фінансово-економічної ситуації в УСРР початку 1920-х рр. Балансування на двох платформах (натуральному і грошовому податках] сприймалося як архаїчне, економічно недоцільне, тому курс на універсалізацію податкової системи через утвердження єдиної грошової форми з повним їх підпорядкуванням Наркомфіну став очевидним і закономірним.

Висновки

Отже, підсумовуючи дослідження історії становлення та функціонування системи грошової повинності непманів в Україні, зазначимо наявність соціального зустрічного руху з їхнього боку. Без взаємодії податкових органів із платниками податку не відбулося б відродження самої товарно-грошової системи. Упереджене ставлення влади до непманів віддзеркалювало неприйняття нею самого інституту приватного підприємництва, але між ними було укладено тимчасовий компроміс про співпрацю, відтак грошова форма оподаткування виявилася соціально-економічним індикатором взаємин податківців та платників податку, влади і суспільства.

Основною організаційною формою грошової повинності став промисловий податок у вигляді патенту (дозволу на торгово-підприємницьку діяльність] і зрівняльного збору (відсоток стягнення суми торгового обігу]. Фактично діяла система подвійного оподаткування, яка викликала нарікання та скарги з боку непманів. Однак цей податок, хоч і дуже регламентований за розрядами, набирав обертів і поширення серед торговців, промисловців, кустарів. Очевидно, законодавець обрав правильну форму оподаткування, яка враховувала стан приватного бізнесу, навіть попри його економічно-фінансове та адміністративно-фіскальне обмеження. Поділ торгових підприємств на розряди сприяв їх системному та оперативному оподаткуванню, але за будь-яких обставин поставала самовіддана робота податківців, особливо «на місцях».

Вибірка патентів свідчила про бажання підприємців займатися соціально-трудовою діяльністю та бізнесом, а з іншого боку, про номенклатурну активність самих податківців. Тому «грошова повинність», а вона була занадто високою з точки зору суми, мала ознаки взаємодії. Мотивація була різною (держава прагнула максимального фіскального стягнення, непмани сподівалися на відповідні доходи], але міжсекторальне партнерство діяло. Влада вдавалася до адміністративно-примусових методів, особливо щодо виконання платниками їхніх фінансових зобов'язань, але обмежувалася дисциплінарними заходами апарату Наркомфіну УСРР. Карально-репресивні органи, які також «цікавилися» економічними питаннями в ті роки , не втручалися в податкові справи. Непмани, критично сприйнявши ленінське застереження «серйозно і надовго», скористалися непом для реального «збагачення», тому погодилися на тимчасову співпрацю з податківцями.

Грошова реформа, що відбулася з послідовною реорганізацію податкової системи, пришвидшила становлення грошової форми оподаткування. Обидві реформи (грошова і податкова], які майже збіглися в часі та просторі, можна вважати структурно- функціональними символами впровадження непу. Вони є системними критеріями ефективності його становлення, просування і сталого розвитку. Грошова повинність, якщо її обрати за ознаку соціально-економічної взаємодії влади і суспільства в особі платників податку, виконувала роль індикатора напруги. Посилення податкового тиску на приватний сектор торгівлі означало згортання непу, розбалансування системи.

Фіскальний апарат в особі податкових органів нагадував відродження «фенікса з попелу», який займався стягненням 17 видів грошових зборів з міських непманів і 5-ти поза містом: колосальна номенклатурна активність податківців.

Загальні суми надходження промислового податку та інших грошових податків, які потрапляли до каси Наркомфіну УСРР, поповнювали видаткову частину державного бюджету. Новоявлені непмани, яких радянська держава висміювала на сторінках сатиричних видань, стали її першими внутрішніми інвесторами, особливо в умовах кредитної ізоляції з боку «імперіалістичних акул». Дивні метаморфози ситуативної співпраці більшовицької влади з приватновласницькою ініціативою в період непу...

References

1. Analiz postuplenij pryamyx i kosvennyx nalogov na Ukraine v 1922-23 g. i perspektivy na byudzhetnyj 23-24 g. (1923). [Analysis of direct and indirect taxes in Ukraine in 1922-23 and prospects for the budget 23-24] Finansovyj Byulleten', 25,1-5. [in Russian].

2. Beznin, M. A., & Dimoni, T. M. (2002). Povinnosti rossijskix kolxoznikov v 1930-1960-e gody. [Obligations of Russian collective farmers in the 1930s and 19]. Otechestvennaya istoriya, 2, 96112. [in Russian]

3. Buxarin, N. I. (1989). Problemy teorii і praktiki socializma [Problems of the theory and practice of socialism]. Moscow. [in Russian].

4. Kornovenko, S. V., & Lazurenko V. M (2004). Selo. Khlib. Hroshi.: Podatkova polityka radians'koi vlady v ukrains'komu sell и period NEPu [Village. Bread. Money .: Tax policy of the Soviet government in the Ukrainian countryside during the NEP]. Cherkasy: Vash Dim. [in Ukrainian].

5. Kozats'ka, T. Yu. (2005). Formuvannia systemy derzhavnykh povynnostej sil's'koho naselennia Ukrains'koi SRR (1928-1933 rr.) [Formation of the system of state's obligations of rural population of Ukrainian SSR (1928-1933).] (Extended abstract of Candidate's thesis], Cherkasy. [in Ukrainian],

6. Liaskovs'ka, S. (2016). Diial'nist' orhaniv VUChK-DPU USRR и sferi ekonomiky (1921-1928 rr.) [Activity of VUChK-DPU USSR Bodies in the Economic Field (1921-1928s)]. Kyiv: Nats. akad. SBU. 2016. [in Ukrainian].

7. Nesmelov F. (1925). Nalogovye doxody za pyat' let [Tax income for five years]. Finansovyj Byulleten', 4, 4. [in Russian],

8. Olianych, V. V. (2012). Pryvatne ta kooperatyvne pidpryiemnytstvo selians'kykh hospodarstv v Ukraini (1921-1929 rr.): istorychnyj aspect [Private and cooperative entrepreneurship of peasant farms in Ukraine (1921 - 1929): historical aspect.]. Kharkiv. [in Ukrainian].

9. Polozhenie o promyslovom naloge. Utverzhdennoe VCIK i SNK 10 fevralya 1922 g. i pravila vzimaniya ego. Moscow: Narkomfin, 1922. S. 5. [in Russian].

10. Pryamye nalogi v Donbasse [1924] [Direct taxes in the Donbass], Finansovyj Byulleten', 1, 10 [in Russian].

11. P.R. (1926) P'yat' letpromyslovogo naloga [Five years of fishing tax]. Finansovyj Byulleten', 1920, 8. [in Russian].

12. Sbornik Uzakonenij RSFSR (1921) [Code of Laws of the RSFSR]. [in Russian].

13. Sbornik Uzakonenij Ukrainy (1922) [Code of Laws of the Ukraine]. [in Russian].

14. Senyavskij, A. S., Zhiromskaya, V. B., & Zhuravlev, S. V. (2006). NEP: ekonomicheskie, politicheskie і sociokul'turnye aspekty [NEP: economic, political and socio-cultural aspects]. Moscow: ROSSPE'N. [in Russian],

15. Shapoval, L. I. (2011). Suchasna ukrains'ka ta rosijs'ka istoriohrafiia novoi ekonomichnoi polityky (1921-1929 rr.). Bibliohrafichno-dovidkovyj pokazhchyk [Contemporary Ukrainian and Russian historiography of the new economic policy (1921-1929). Bibliographic reference]. Poltava: TOV “ASMI”. [in Ukrainian].

16. Shevcov, F. (1925). Postuplenie pryamyx nalogov po Ukraine [Direct taxes in Ukraine]. Finansovyj Byulleten', 1, 9. [in Russian],

17. Skrypchyns'ka, N. O. (2014). Podatkova polityka radians'koi vlady v ukrains'komu sell v 20-kh rokakh XXst. [Tax Policy of the Soviet Power in Ukrainian Country side in the 1920-s of the 20-th Century]. [Extended abstract of Candidate's thesis], Kyiv, [in Ukrainian],

18. Smolii, V. A. (Ed.). (2011). Ekonomichna istoriia Ukrainy: Istoryko-ekonomichne doslidzhennia [Economic history of Ukraine. Historical and economic research] (Vol. 2). Kyiv: Nika-Tsentr. [in Ukrainian].

19. Sokolov, V. (1924). Pryamye nalogi na Ukraine v HI kvartale 1923-24 [Direct taxes in Ukraine in the third quarter of 1923-24.]. Finansovyj Byuleten'. 39, 9. [in Russian],

20. Sushko, O. O. (2003). Osoblyvosti stanovlennia ta Janktsionuvannia pryvatnoho pidpryiemnytstva v Ukraini periodu NEPu (1921-1928): istoryko-teoretychnyj aspekt [Peculiarities of formation and functioning of private entrepreneurship in Ukraine during the NEP period (19211928): historical-theoretical aspect]. Kyiv: Presa Ukrainy. [in Ukrainian].

21. Svedeniya o postuplenii gosudarstvennyx i mestnyx nalogov i doxodov v 1-oj polovine dekabrya 1922 goda (1923). [Information on the receipt of state and local taxes and income in the first half of December 1922] Finansovyj Vestnik, 1, 68-69. [in Russian].

22. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv hromadskykh obiednan Ukrainy [Central State Archives of Public Organizations of Ukraine - C5AP4U],

23. Tsentralnyi derzhavnyi arkhiv vyshchykh orhaniv vlady ta upravlinnia Ukrainy [Central State Archives of Supreme Authorities and Governments of Ukraine - C5ASAGU].

24. Unifikaciya pryamogo oblozheniya v gorodax (1925) [Unification of direct taxation in cities]. Finansovyj Byulleten', 3-4, 18-19. [in Russian].

25. V Upravlenii po mestnomu byudzhetu (1922). [In the local budget department]. Finansovyj Vestnik, 5-6, 58. [in Russian].

26. VII-j Vseukrainskij s"ezd sovetov 10-14 dekabrya 1922 goda. Stenograficheskij otchet (1922). [VII-th All-Ukrainian Congress of Soviets December 10-14, 1922. Verbatim report]. Kharkiv. [in Russian].

27. Yurovskij, L. N. (1928). Denezhnaya politika sovetskoj vlasti (1921-1927) [Monetary policy of the Soviet government (1921-1927)]. Moscow, 1928. [in Russian].

28. Zbirnyk zakoniv Ukrayiny (1922). [Code of Laws of Ukraine]. [in Ukrainian].

29. Zbirnyk zakoniv Ukrayiny (1923). [Code of Laws of Ukraine]. [in Ukrainian].

30. Zhilkin, S. (1923). Nalogi na Ukraine [Taxes in Ukraine]. Finansovyj Vestnik. 1923, 1. 18. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru