Поховання гетьмана Б. Хмельницького у Суботові: візії та реалії

Размещено на http://allbest.ru

Черкаський державний технологічний університет

Поховання гетьмана Б. Хмельницького у Суботові: візії та реалії

Валентин Лазуренко доктор історичних наук, професор,

професор кафедри історії та права

Черкаси, Україна

Анотація

Мета дослідження полягає у з'ясуванні місця поховання гетьмана України Б. Хмельницького та його старшого сина Тимоша. Акцентується увага на актуальності комплексного аналізу проблеми в контексті новітніх пошуків крипти Б. Хмельницького та версії російської дослідниці Т. Таїрової-Яковлевої. Наукова новизна визначається залученням й опрацюванням широкого кола джерел із порушеної проблеми, новітнім і критичним, ідеологічно незаанґажованим поглядом на проблему.

Основні результати. Історична традиція спирається на ряд джерел, які вказують на поховання Б. Хмельницького саме в Іллінській церкві Суботова, що на Чигиринщині.

Факт захоронення гетьмана в Михайлівській церкві відверто дискусійний. Нотатки П. Алеппського стосовно його перебування у Суботові в 1656 р. потребують лінґвістичних уточнень з огляду на множинність списків і перекладів.

Територія біля Іллінської церкви більше відповідає призначенню ринкової площі, з урахуванням топографії й топоніміки місцевості, ніж імовірні локації поблизу Михайлівської. Доведено суб'єктивізм о. М. Грушевського у вибірковому висвітленні при публікації суботівських леґенд і переказів епізодів щодо поховання Б. Хмельницького.

Враховуючи виявлені 2019 р. всередині Іллінської церкви аномалії, новітні публікації та джерельні відомості, перспективними на сьогодні видаються пошуки місця поховання гетьмана й, можливо, його сина Тимоша саме під цим храмом.

З огляду на наведені факти, що засвідчують періодизацію історії Михайлівської церкви, підтверджено думку щодо функціонування її як парафіяльної, а Іллінської - як родової усипальниці Хмельницьких. Практичне значення досягнутих результатів. Дослідження дає змогу знизити невизначеність при вирішенні проблеми поховання Б. Хмельницького і привернути увагу істориків та краєзнавців до окресленої проблематики.

Ключові слова: Богдан Хмельницький, Тиміш Хмельницький, Суботів, Іллінська церква, Чигирин, усипальниця Хмельницьких.

Насамперед зауважимо, що ми дотримуємось історичної традиції в питанні поховання Б. Хмельницького в Іллінській церкві у СуботовіХмельницького в Іллінській церкві у с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез. - Черкаси, 2019. - 76 с.; Його ж. Богдан Хмельницький і навпротистояння церков Суботова. - Х., 2021. - 232 с.. У цій статті в контексті останніх публікацій з означеної проблематики, що мають витоком експертний висновок російських істориків Таирова Т.Г. Могила Б.Хмельницкого в Суботове и перспективы её поисков: Экспертное заключение [Електронний ресурс]: https://SPBU.RU/SCIENCE/EXPERT.HTML; Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків // Український історичний журнал. - 2020. - №4. - С.21-28., розглянемо, чи могли бути захоронені Б. Хмельницький і його старший син Тиміш у суботівській Михайлівській церкві.

На наше переконання, наявність у Суботові в 1657 р. двох храмів, беззаперечно, могла бути підставою для маневрування й подальших маніпуляцій при похованні Б. Хмельницького, а також сприяла створенню різних версій навколо цього. Спробуємо ще раз поглянути на ті відомості щодо поховання видатного державотворця України, які нам дають, перш за все, літописні джерела, і ті матеріали, що їх ми віднайшли, працюючи над цією проблематикою.

На сьогодні щодо часу закінчення земного життя гетьмана Б. Хмельницького всі дослідники практично одностайні - 27 липня 1657 р., день поховання - 23 серпня (подання дати в одних фахівців іде за старим, в інших - за новим стилем) Чухліб Т. Всеукраїнська науково-практична конференція «Усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького: історія, міфи, сучасний стан» // Там само. - 2019. - №6. - С.222..

Проте проблемним у цьому контексті залишається питання щодо причин відтермінованого майже на місяць захоронення. Шукаючи відповіді, ми погоджуємось із припущенням М.Новика, що «перенесення тіла в Суботів, при якому була присутня безліч люду, і поховання тіла, про яке, поки що, не знайдено жодних документальних свідоцтв, - не одна і та сама подія» Новик М. Обставини поховання і місцезнаходження могили Богдана Хмельницького // Історико-географічні дослідження в Україні. - Ч.9. - К., 2006. - С.207.. Вважаємо за доцільне провести в академічній формі дискусію, розпочавши її викладом наших міркувань про те, чи міг бути похований Б. Хмельницький у Михайлівській церкві у Суботові, що на Чигиринщині. Найперше подамо у хронологічній послідовності основні віхи з її історії. Храм Св. архістрати- га Михаїла, Михайлівська, Свято-Михайлівська - так згадується в різних джерелах ця церква в родовому маєтку Хмельницьких. У місцевих жителів за нею закріпилася ще одна назва - Низянська (а інша, Іллінська, Свято-Іллінська, мала народну назву - Горянська або Мурованка). Надалі використовуватимемо назву - Михайлівська.

В історичних джерелах, дослідженнях істориків різних століть досі не знайдено хронологічно чітко виписаної історії Михайлівської церкви. Зустрічаються то непрямі відомості, то лише фраґментарні згадки про неї. За браком документальних матеріалів утвердилися різні, часом суперечливі погляди авторів щодо заснування храму, його руйнування й відбудови. Навіть ретельне вивчення та зіставлення всіх наявних на сьогодні відомостей поки що не дозволяє достеменно встановити локацію цього храму у сучасному Суботові та подати цілісну картину щодо його історії впродовж трьохсот років Кукса Н.В. З історії Богданових церков у Суботові // Пам'ятки України: історія та культура. - Річник XXXIV. - Ч.2. - К., 2002. - С.40-47.. Існує леґенда про його існування ще до появи на Чигиринщині родини Хмельницьких Центральний державний історичний архів України, м. Київ. - Ф.1235. - Оп.1. - Спр.291. - Арк.122.. Провідні біографи гетьмана В.Смолій і В.Степанков зазначають, що «вже у другій половині 1580-х рр. Михайло Хмельницький господарював у заснованому ним поселенні» Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). - 2-ге вид., перероб. - К., 1995. - С.644.. Перша згадка про осаду ним як чигиринським підстаростою Суботова припадає на 1616 р. Кукса Н.В. З історії Богданових церков у Суботові. - С.41. На місці Михайлівського храму було давнє кладовище Соса П.П. Легенди про гетьмана // Краєзнавець Черкащини. - Вип.3. - Черкаси, 1992. - С.11.. І.Крип'якевич наголошував, що «сам гетьман збудував церкву Св. Михайла (на пам'ять про батька)» КрипЯкевич І.П. Богдан Хмельницький. - Л., 1990. - С.57.. Беручи до уваги неспокійні часи у Суботові, що передували початку Національної революції середини XVII ст. (маємо на увазі напад чигиринського підстарости Д.Чаплинського на цей населений пункт у 1647 р.), та інші суб'єктивні причини, можна припустити, що Б. Хмельницький міг збудувати дерев'яну церкву на місці раніше зруйнованої. Цілком вірогідно, що у Суботові за вказівкою Б. Хмельницького «на центральному, так званому, Козацькому майдані хутора, була зведена трибанна дерев'яна Михайлівська церква як гарант укріплення позицій православ'я на прикордонних землях» Кукса Н.В. Церква в ім'я Святого Архістратига Михайла в Суботові // Історія релігій в Україні. - Л., 2005. - С.320..

У фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернад- ського зберігається напрестольне Євангеліє, датоване 1651 р., в одній із приписок до якого подано: «Року 1651 месяца февраля 22 дня Ігнатій обиватель Суботовскій отменилем сию книгу рекомую евангелий тетр за отпущение грехов як моих як жони и деток и надалем сию книгу до храму святого архистратига христова Михаїла в месте Суботов в маетности его милости пана гетмана войска его королевске милости запорозкого» Див.: Кукса Н.В. Раритети козацької доби Чигиринщини: Напрестольне Євангеліє 1651 р. із Свято-Михайлівської церкви в Суботові // Сьомі Богданівські читання: Мат. Всеукр. наук. конф. - Черкаси, 2013. - С.135.. Наведене переконливо засвідчує факт існування Михайлівської церкви у Суботові в 1650-х рр. і функціонування її як приходської.

Михайлівська церква «стояла неподалік ринку й перебувала під особливою опікою гетьманового сина» Ролле Й. Жінки при чигиринському дворі. - К., 1994. - С.30.. За рядом джерел, у цій церкві 1653 р. й був похований Тиміш Халебський П. Україна - земля козаків: Подорожній щоденник / Упор. М.О.Рябий. - К., 2009. - С.249; Ролле Й. Жінки при чигиринському дворі. - К., 1994. - С.34.. Питання постійного місця знаходження крипти Т.Хмельницького після його поховання в Михайлівській церкві на сьогодні піддається сумніву, про що йтиметься далі. «Можливо, що свого часу (1647 р.) у храмі або на прилеглому до нього цвинтарі було поховано матір гетьманича Ганну Сомко» Кукса Н.В. Історичні поховання ХУІІ-ХУІІІ ст. в Суботові // Наукові записки: зб. пр. молодих вчених та аспірантів. - Т.9. - К., 2002. - С.227..

У період від смерті Б. Хмельницького до 1726 р. писемних відомостей про Михайлівську церкву ми не виявили. За даними візитації 1726 р., у згаданий проміжок часу вона зазнала нищення, а 1718 р. була відбудована Кукса Н.В. Православні церкви Чигиринщини у візитації 1726 р. // Свідок козацької слави: погляд через століття. - Черкаси, 2003. - С.101.. «За візитацією 1741 р. Свято- Михайлівська церква постає як єдиний діючий храм Суботова, що разом з 27 іншими навколишніми церквами ввійшов до складу Чигиринського деканату, створеного 1740 р. Проте з часу краху останнього 1768 р. знову стає православним» Кукса Н.В. Церква в ім'я Святого Архістратига Михайла в Суботові. - С.323.. У 1786 р. було зведено нову споруду. «Приходська Михайлівська церква збудована в 1786 р. замість колишньої дерев'яної, з 1718 р. За штатами її причислено до 4-го класу; землі має 65 дес.» Сказания о населённых местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, сёлах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л.Похилевич. - Біла Церква, 2007. - С.533..

До речі, Іллінська церква з 1801 р. перебувала у статусі цвинтарного храму, адже суботяни не мали змоги одночасно утримувати власним коштом як відремонтовану Михайлівську, так і занедбану Іллінську. Клопотання громади було задоволено Чигиринським духовним правлінням, тож усипальниця Б. Хмельницького стає приписною до Михайлівської церкви Кукса Н.В., Діденко Я.Л. Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей ХІХ - І половини XX ст. - Черкаси, 2013. - С.16..

За період з 1808 по 1864 рр. число жителів у Суботові зросло з 1157 до 2419. Тому постала необхідність у новій, просторішій будівлі Михайлівської церкви, яка після оновлення в 1869 р. Іллінської стала поступово занепадати. З цього часу починається невизначеність у фіксації місця саме тієї Михайлівської церкви, де бував Б. Хмельницький, його син Тиміш, котрий опікувався нею, і де гіпотетично міг бути похований хтось із них, вони обидва, або ж хтось з їхньої родини.

Близько 1874 р. у Михайлівському храмі знову проводилися будівельні роботи. «Оскільки до самих стін церкви наблизився цвинтар, розширювати її на тому самому місці стало неможливим. Стару будівлю акуратно розібрали (згнила тільки шалівка, дерев'яні конструкції виявилися придатними для будівництва нового приміщення). Під престолом виявили дитяче поховання. Винесли надвір, але на вимогу священика останки повернули назад» Кукса Н.В. З історії Богданових церков у Суботові // Пам'ятки України: історія та культура. - Річник ХХХІУ. - Ч.2. - К., 2002. - С.44..

Збереглися рідкісні світлини із зображенням Михайлівської церкви, що датуються кінцем ХІХ ст. та 1912 р. Наприкінці XVIII ст. біля неї з'явилася двоярусна дерев'яна дзвіниця, котра з 1870-х рр. з'єднувалася з храмом переходом Там само. - С.45.. Функціонувала до 1929 р. Настоятелем був о. Г.Кривенко. Із початком колективізації у церкві обладнали сільський клуб, а 1935 р. її повністю знищили Нераденко Т.М. Правобережна Черкащина: туристично-краєзнавчий потенціал. - Черкаси, 2018. - С.65..

Чим нині для фахівців цікава історія Михайлівської церкви? У 2019 р. український інформаційний простір заполонила сенсаційна новина - в Іллінській церкві у Суботові вчені-геофізики за допомогою сучасних георадарів на глибині понад 4 м зафіксували дві аномалії. Було висунуто гіпотезу - це, можливо, поховання Б. й Т. Хмельницьких У церкві в Суботові знайдено загадкові пустоти. Історики сподіваються, що вони можуть вказати на ймовірне поховання Богдана Хмельницького // Історія. - 2019, жовтень. - №10 (61). - С.13.. Але до сьогодні ґрунтовні дослідження всередині Іллінської церкви, спрямовані на підтвердження чи спростування припущення, не проводяться. Від 13 січня 2020 р. колишня Михайлівська церква, завдяки експертному висновку російської дослідниці Т.Таїрової-Яковлевої, знову починає поставати як імовірна усипальниця Б. Хмельницького Таирова Т.Г. Могила Б.Хмельницкого в Суботове и перспективы её поисков: Экспертное заключение. - С.6 [Електронний ресурс]: https://SPBU.RU/SCIENCE/EXPERT.HTML. То в якій же церкві - Іллінській чи Михайлівській - здійснив у серпні 1657 р. обряд поховання Б. Хмельницького Лазар (Баранович)? Ось що про це подають нам літописи Самовидця, Г.Грабянки, С.Величка, а також «Історія русів»: «А похоронен был перед святим Симеоном в неделю, где множество народа, а найболше людей войсковых было, и проважено тіло его з Чигирина до Суботова и там поховано в ринковой церкві» Літопис Самовидця [Електронний ресурс]: ^Гр://1іїоруз.ог^иаАато'ууЗАат02Лгт; «З плачем, з голосінням віддаючи усі військові почесті, перевезли його тіло з Чигирина у Суботів і там у мурованій церкві, що на його кошт поставлена [...]» Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1992.; «[...] доглядач митрополичого престолу преосвященний Л.Баранович, прибувши з Києва, взяв з Чигирина при великій публіці і з церемоніями тіло Хмельницького і, перенісши його в маєтність, поховав його в кам'яній церкві, поставленій його ж, Хмельницького, коштом» Величко С. Літопис. - Т.1. - К., 1991. - С.206-207.; «Тіло його в супроводі численного війська й народу перевезено з Чигирина до власного містечка гетьманського Суботова і там поховано в монастирській його церкві» Історія русів. - К., 1991. - С.191..

Факти щодо поховання Б. Хмельницького знаходимо у працях М.Костомарова, М.Максимовича, М.Аркаса, І.Крип'якевича, С.Соловйова, В.Смолія та В.Степанкова: «23 серпня тіло Хмельницького було поховане згідно з його заповітом у Суботові, у церкві, яку він побудував. Церква ця з дуже товстими кам'яними стінами існує ще й досі» Костомаров М.І. Богдан Хмельницький: Історичний нарис. - К., 1992. - С.71.; «Його поховали 30 серпня у знаменитому селі своєму Суботові, у поставленій ним мурованій церкві, що й донині вціліла» Максимович М.О. Киевъ явился градомъ великимъ...: Вибрані українознавчі твори. - К., 1994. - С.242.; «Тіло поховали у церкві, що він сам будував» АркасМ.М. Історія України-Русі. - К., 1993. - С.213.; «У день похоронів, 25 серпня, тіло Богдана Хмельницького було перевезено з Чигирина до Суботова і поховано в кам'яній Іллінській церкві, яку він за життя збудував» КрипЯкевич І.П. Богдан Хмельницький. - С.336.; «Серпня 23-го поховали Богдана у Суботові» Соловьёв С.М. История России с древнейших времён. - Москва, 2005. - С.378.; «На наш погляд, гетьмана поховали, очевидно, в Іллінській церкві в неділю, 23 серпня» Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: полководець, дипломат, державотворець. - Вид. 3-тє, доп. та перероб. - К., 2020. - С.718.. Як бачимо, за наведеними джерелами, в руслі історичної традиції, Б. Хмельницького було поховано у Суботові в «кам'яній», «монастирській», «мурованій», «ринковій», «Іллінській церкві», «церкві, що він сам будував». Проаналізуємо, чи можна співвіднести з цим переліком ознак усипальниці гетьмана дерев'яну Михайлівську церкву. Гіпотетично, ми можемо вважати її і «ринковою», про яку зазначається в «Літописі Самовидця», і церквою, «що він сам будував», за М.Аркасом. Проте ще 2000 р. архітектор С.Кілессо, який досліджував Іллінський храм і територію біля нього, зазначав, що «Іллінська церква називається ринковою, мабуть, тому, що саме до цієї частини населеного пункту примикалось торжище міста. І досі місцеві жителі називають цю місцевість Крамарське» Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. - К., 2000. - С.97.. Тож, гіпотетично, ринкове торжище середньовічного Суботова знаходилося неподалік від Михайлівської церкви з цвинтарем і, водночас, з огляду на топографію місцевості, саме на ринковій площі біля Іллінської.

Цьому підтвердженням є свідчення, які спираються на маловідомі матеріали польських архівів про Михайлівський храм, подані Й.Ролле. Ось що він писав про Суботів, Т.Хмельницького і його дружину Розанду: «За резиденцію для молодих правив Суботів. Гетьман розширив свій дім, оточив його подвійним валом, а всередині багато оздобив. Захоплена Тимошем у Молдові здобич прикрасила церкву Св. Михайла, що стояла неподалік від ринку й перебувала під особливою опікою гетьманового сина»; «[...] церква Св. Іллі збудована коштом і заходами Хмельницького й завершена ще 1651 р. Окраса села [...] За цією церквою, вимурованою, мабуть, у ґотичному стилі, і поза ринком видніла ще одна церква, Св. Михайла, обсаджена деревами» Ролле Й. Жінки при чигиринському дворі. - С.24, 30..

У 1913 р. Суботів відвідав Д.Дорошенко, який у спогадах зафіксував: «Дві церкви в Суботові: одна стара, збудована самим великим гетьманом у честь пророка Іллі, мурована; друга нова дерев'яна, в честь архистратига Михайла. Перша стоїть на горі і вилискує своїми мурами» Дорошенко Д. По рідному краю (Подорожні вражіння й замітки). - Вид. 3-тє фотостат. 2-го вид. (Львів, 1930 р.). - Нью-Йорк, 1956. - С.129-134.. Оглянувши Іллінську церкву, він занотував: «А зправа на стіні, на аршин від помосту, многозначна мідна табличка: “Здьсь было погребено тьло Богдана Хмельницкаго”. Було...Так - було, бо його, так само, як і тіло Тимоша Хмельниченка, польський воєвода Степан Чарнецький звелів викинути з льоху, з домовини, на поталу звірам і хижій птиці. Ось тут стояла домовина Тимоша Хмельниченка, привезена вірними козаками з далекої Сучави. Тут стояв старий гетьман і оплакував свого коханого сина-героя... Минуло кілька років і його самого оплакували козаки отут посеред мурів» Там само.. Так підтверджено Д. Дорошенком думку про статус Іллінської церкви як родової усипальниці Хмельницьких.

Версію ж про поховання гетьмана в Михайлівській церкві активно пропагував о. М.Грушевський. Зауважимо його упередженість до Іллінської як усипальниці Хмельницьких, на користь Михайлівської, де він був настоятелем. Про цю версію знав і професор Всеукраїнської академії наук археолог Г.Стеллецький, котрий восени 1921 р. з експедицією працював у Суботові. За джерельне підґрунтя своїх студій він узяв суботівські перекази, записані саме о. М.Грушевським, зокрема той, де розповідалося, що Б. Хмельницького було поховано не в Іллінській церкві, як доти вважалося, а в дерев'яній Михайлівській. Проте бажаних результатів розкопки не дали Кукса Н.В. Гнат Якович Стеллецький: штрихи до портрета. - Черкаси, 2004. - С.83.. Ще одну версію щодо поховання Б. Хмельницького оприлюднив сучасний історик Т.Барабаш: «Припускають і той варіант, що причиною відтермінування поховання була недобудована Суботівська церква, у якій заповідав себе поховати Богдан. Проте останнім часом щораз більшої популярності набуває версія [...] що Хмельницького поховали в потаємному місці, а широкому загалу повідомили, що в Суботівській церкві» Барабаш Т. Богдан Хмельницький. - Х., 2015. - С.241-242.. З приводу цього секретного захоронення ще в 1993 р. висловився краєзнавець П.Соса: «Що стосується питання підміни тіла гетьмана під час його поховання у великій таємниці від рідних померлого, козацької старшини, духовенства, то це практично було неможливим. До того ж довелося б рахуватися з церковними правилами та релігійними переконаннями духовенства, яке на такий акт не погодилось би. По суті, в 1657 р. не було потреби затівати таку ризиковану версію з підміною померлого» Соса П.П. Легенди про гетьмана. - С.12..

Польський історик Ф.Равіта-Ґавронський, який особисто 1901 р. оглядав Іллін- ську церкву у Суботові, засвідчив: «У правобічній стіні од дверей вхідних знаходиться невелика з жовтої бляхи табличка, на якій міститься сухий і короткий напис російський [що] звучить дослівно: “Тут спочиває тіло Хмельницького”. Жодної гробниці, жодного сліду - гола стіна, не більше. Не знать, яким чином постала злослива і підла легенда, що поляки викинули з гробниці домовину і прах Хмельницького, але про таку помсту нічого наша історія не знає. [...] Досить поглянути на товщину стіни, аби переконатися, що та труна якщо не в підвалі церковному, то в бічній стіні почи- ває - тільки ніхто до цього часу її не шукав» Див.: Кукса Н.В., Діденко Я.Л. Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей... - С.129.. І це джерело підтверджує історичну традицію. Натомість на сьогодні достовірних писемних джерел про існування склепу Б. Хмельницького в колишній Михайлівській церкві у Суботові ми не фіксуємо. У контексті висновку Т.Таїрової-Яковлевої щодо визнання місцем поховання старшого сина гетьмана - Тимоша Михайлівської церкви Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.27. передусім удамося до відомостей про життєвий шлях останнього. У джерелах його ім'я зустрічається в різних варіаціях: «Тіміш», «Тимош», «Тиміш», «Тимофій», «Тимошко», «Тимошек», «Томиш». Ми надалі вживаємо ім'я Тиміш. Старший син Б. Хмельницького прожив коротке життя: народився 16 вересня 1632 р. у Суботові, а загинув 15 вересня 1653 р. під Сучавою Тиміш Хмельницький [Електронний ресурс]: ^!^://ик^ікіре^а.оі^^ікі/Тиміш_Хмельницький. А от де, коли та за яких обставин його поховали, ми й розглянемо далі, звертаючись до джерел. Про останні дні земного життя та похорон Т.Хмельницького знаходимо таке. Літопис Самовидця: «В 1653 году [...] А гетман Хмельницкий оставался с войсками в Украине, так как никто на него не наступал, да к тому же уже и сам был нездоров. Только сын его Тимош ходил с войском к бугу на помощь к своему тестю господарю Молдавии Василию Лупулу, который воевал с господарем Валахии. Там Тимош погиб, а войско вернулось с потерями и привезло его тело» Летопись Самовидца // Страна казаков. - К., 2004. - С.92.. Літопис Г.Грабянки: «Того ж року (тобто 1653 р. - В.Л.) Тиміш Хмельниченко ходив з козацьким військом на волохів [...] потім так було угодно Господу, що Тимоша вцілено в ногу з гармати і він помер. [...] А самі, взявши тіло Хмельниченка, з миром попрямували на Україну» Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. - К., 1992. - 192 с.. Й.Ролле: «22 жовтня тіло Тимоша доставили в Чигирин [...] Ховали Тимоша 27 грудня у Суботові, у церкві Св. Михайла. Тіло везли з Чигирина» Ролле Й. Жінки при чигиринському дворі. - С.33-34.. М.Максимович: «Хмельницький між тим підвизався над Дністром, під Жванцем, де він уже у третій раз зійшовся на бій з Яном Казимиром; а звідти повернувся у свій Чигирин, щоб оплакати гроб улюбленого сина свого Тимоша, привезеного з Сочави й похованого у Суботові 27 грудня» Максимович М.О. Киевъ явился градомъ великимъ... - С.239.. Д.Бантиш-Каменський: «Тіло його було віддане землі 27 грудня, у Суботові, у храме, батьком його спорудженому» (ці дані автор навів на основі «малоросійських» справ Колезького архіву 1653 р., назву храму опущено) Бантыш-Каменский Д.Н. История Малой России. - К., 1993. - С.191.. В.Смолій і В.Степанков: «30 (?) грудня відбулися похорони у Суботові Тимофія Хмельницького» Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: Хроніка життя та діяльності. - К., 1994. - С.176.. Але, як бачимо, найбільш фахові знавці тієї епохи не подають конкретне місце поховання Т.Хмельницького. Не подав відомостей про це і І.Крип'якевич КрипЯкевич І.П. Богдан Хмельницький. - С.59., який, щоправда, згадував Тимоша в контексті версії про наругу над прахом Б. Хмельницького, зафіксовану «Чернігівським літописом», котру він не підтримав як достовірну: «Невідомо, чи труна Богдана Хмельницького залишалася на місці поховання. У Чернігівському літописі ХУЛІ ст. було вміщено відомості, що 1664 р., коли польсько-шляхетські війська захопили Чигирин, за наказом Стефана Чарнецького тіло Богдана і тіло його сина Тимоша були видобуті і викинуті з домовини. Але ця вістка не підтверджується документами і не вважається достовірною» Там само. - С.336.. Такої думки дотримуються і В.Смолій та В.Степанков: «На жаль, історична наука ще неспроможна відповісти на запитання про місцезнаходження праху великого гетьмана. За Чернігівським літописом, у 1664 р. СЧарнецький спалив Суботів і наказав дістати тіла Б. Хмельницького та його старшого сина Тимоша з трун й викинути на попелище» Смолій В.А., Степанков В.С. Богдан Хмельницький: полководець, дипломат, державотворець. - С.719..

Д.Бантиш-Каменський, який на початку 1820-х рр. відвідував Суботів, зафіксував: «Я спеціально їздив у Суботово та, на жаль, марно шукав у відновленому храмі місця, де покоїться прах незабутнього Хмельницького. Хоч тамтешній священик запевняв мене, начебто малоросіяни зберегли останки цього великого мужа й, замість його гробниці, видали полякам іншу» Кукса Н.В., Діденко Я.Л. Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей... - С.15.. Л.Похилевич у 1864 р. зафіксував, що Т.Хмельницький упокоївся біля свого батька в Іллінській церкві: «Кожен російський мандрівник, котрого випадок приведе у цю вбогу церкву, нехай уклониться з благоговінням місцю за стовпом із південної сторони, біля виходу з церкви. Тут короткий час спочивали тлінні останки великого Богдана й сина його Тимофія» Сказания о населённых местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки... - С.532-533.. До речі, Л.Похилевич датував Іллінську церкву 1651-м роком Там же. - С.537.. У цьому контексті цікаві міркування Т.Нераденко про час будівництва цього храму і про те, яким бачив його П.Алеппський у 1656 р. П.Алеппський, 1656 р.: «а гетьман, його батько, будує нині на пагорбі, навпроти двірка, аби побільшити його пишноту, кам'яну церкву в ім'я Святого пророка Іллі»; «ми прибули до поселення під назвою Суботів, де зазвичай жив небіжчик Тиміш, гетьманів старший син. Суботівці вийшли назустріч нам хресною ходою й провели до великої нової церкви в ім'я Святого Михайла [...] тут, у Свято-Михайлівській церкві, Тимошева гробниця» Халебський П. Україна - земля козаків: Подорожній щоденник. - С.248-250.. Т.Нераденко: «[...] найвірогідніше, Іллінська церква споруджувалася в 1651-1653 рр., в серпні 1653 р. - в день Св. Іллі - була освячена, а в 1656 р., коли в ній побував Павло Алеппський, в церкві проводились додаткові роботи» Нераденко Т.М. Золота підкова Черкащини. - Черкаси, 2006. - С.39..

Зауважимо, що на сьогодні існує кілька списків і ряд перекладів нотаток П.Алеппського. Тож є сумніви щодо повноти та правильності їх трактування, зокрема у частині перебування в Україні. Ще 2009 р. М.Рябий, упорядник українсько- мовного варіанту щоденника мандрівника, зазначав: «Подорожні нотатки Павла Халебського, писані на зворотному шляху від Москви до Рашкова, російський арабіст, професор Московського університету Г.А.Муркос, перекладаючи з арабської на російську, скоротив як сам хотів. За спостереженням українського арабіста Яреми Полотнюка, який мав справу з оригіналом Павла Халебського, переклав деякі фрагменти з рукопису, що зберігається в Британському музеї, десятки сторінок переказано реченням-другим» Див.: Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.26.. Отже, вважаємо, що подорожний щоденник П.Алеппського ще потрібно детально вивчити з урахуванням адекватності перекладу, і насамперед у місцях, які засвідчують факти, важливі для нашого дослідження. Як зазначає ТТаїрова-Яковлева: «Можна з великою впевненістю говорити, що саме в Михайлівській церкві поховали в 1653 р. Тимоша Хмельницького. Це підтверджується описом П. Алеппського [...] Було б логічно припустити, що Богдан заповідав поховати себе поряд зі своїм улюбленим сином» Там само.. На наш погляд, до сьогодні чітко не зрозуміло, який же гробівець, і якого саме сина Б. Хмельницького міг бачити в 1656 р. П.Алеппський. Адже, роблячи свій запис, цей сторонній оповідач міг і не знати про забитого Д.Чаплинським до смерті молодшого нащадка, ймовірно й похованого саме в єдиній діючій на час його смерті Михайлівській церкві. Це питання ми залишаємо відкритим для подальшого ґрунтовного студіювання. Адже, якщо врахувати зазначене вище щодо нотаток П.Алеппського як базового джерела, то сьогодні не варто поспішати з недосить обґрунтованими припущеннями.

За даними Державного архіву Черкаської обл., в якому зберігаються документи про обстеження Всеукраїнським археологічним комітетом при ВУАН у другій половині 1920-х рр. і взяття на облік значної кількості пам'яток історії та культури Чигиринщини, Іллінська церква на 1926 р. в «Реєстрі монументальних пам'ятників культури на Шевченківщині, які прийняті на облік і під охорону ВУАК» від 16 червня 1926 р. фіксується як «церква Богдана Хмельницького (Іллінська) в Суботові, будув. 1651 р., стиля бароко, фортифікаційного типу з бійницями, має історичне значіння як місце поховання гетьмана Богдана Хмельницького» Державний архів Черкаської обл. - Ф.Р-131. - Оп.1. - Спр.33. - Арк.151.. Тут роком побудови церкви вказаний 1651-й, із чого можна зробити висновок, що Т.Хмельницький міг бути похованим саме в кам'яній Іллінській, зведеній за два роки до його смерті й за шість років до смерті його батька Богдана. У контексті встановлення вигляду поховання Т.Хмельницького (склеп, труна, гробівець) важливо те, як же було доставлено тіло небіжчика до Чигирина у жовтні 1653 р. (за рядом джерел, похорон відбувся за понад два місяці по тому). Після смерті Тимоша козаки сучавської залоги під орудою полковника І.Федоренка вийшли із міста й забрали з собою забальзамоване тіло Тиміш Хмельницький [Електронний ресурс]: https://uk.wіkіpedіa.org/wіkі/Тиміш_Хмельницький - «в залитій медом труні, закритій від вражого ока» Черкаська Г. Тиміш і його Розанда // Голос України. - 2014. - 23 жовтня.. М.Грушевський наводив цікаву інформацію: «Все добро Тимошкове, всю здобич лишили в замку. Там же лишилося тіло Тимошкове - в однім склепі, в труні, накрите двома коврами». Посилаючись на «Павла з Алєпа», «Тимофія поховали, вийнявши з нього середину і набальзамувавши. Положили в труну, обшиту оксамитом зовні і всередині» Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - Т.9., кн.1. - К., 1996. - С.594-595.. Ю.Мицик, О.Бажан, В.Власов подають інформацію, що «тіло Тимоша Хмельницького було засипано сіллю і привезено до Суботова, де вбитий горем батько поховав його у Свято-Іллінській церкві, збудованій власним коштом. Церква, де упокоївся згодом і прах самого Богдана Хмельницького, збереглась і стоїть по цей день». Наголошуємо, що Ю.Мицик з 2002 р. місцем поховання Т.Хмельницького зазначає саме Іллінську церкву: «Козаки [...] привезли тіло Хмельницького до Суботова, де його було поховано у Іллінській церкві. Пізніше там поховали і Богдана Хмельницького» Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С. Історія України. - 3-тє вид., допов. і переробл. - К., 2010. - С.110; Мицик Ю.А. Хмельницький Тиміш // Українське козацтво: Мала енциклопедія. - К.; Запоріжжя, 2002. - С.512; Його ж. Хмельницький Тиміш // Енциклопедія історії України. - Т.10: Т-Я. - К., 2013. - С.391.. поховання хмельницький суботівський іллінський

Отже забальзамоване тіло Тимоша можна було переміщувати при похованні в родовій усипальниці, яку готували протягом певного часу, чи перенести туди при пе- репохованні. Це наші міркування, за логікою подій. Можемо також припустити, що на рішення щодо захоронення Т.Хмельницького саме в Іллінській церкві (чи можливе перепоховання з Михайлівської) могла вплинути Корсунська трагедія - епізод із так званої «прихованої історії». У грудні 1655 р., під час відспівування одного «з найближчих соратників Б. Хмельницького» Горобець В. Золотаренко Іван Нечипорович // Енциклопедія історії України. - Т.3: Е-Й. - К., 2005. - С.377. - І.Золотаренка, у дерев'яній Миколаївській церкві трапилася пожежа, детально описана (за свідченнями очевидців) М.Грушевським: «[...] вся церква занялась і в однім згоріла квадранті, так що люд не міг вийти, і згоріло в тій церкві людей живих 430 з наддачею, два священики, рідні брати, в усіх апаратах як служили - що на кілька тисяч коштували. [...] Церква також згоріла разом з тілом, але Хмельницький, бувши господарем в домі небіжчика, свого швагра, на той час вийшов був з церкви, щоб зробити якісь розпорядження» Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. - Т.9, кн.2. - К., 1997. - С.1156-1157.. Б. Хмельницький як свідок тієї страшної події, вочевидь добре усвідомлював неперспективність поховань у дерев'яних церквах. Тож ми повністю підтримуємо думку Н.Кукси: «Логічно припустити, що якщо на час смерті гетьмана була споруджена церква Святого пророка Іллі, то більш надійним місцем його вічного спочинку безперечно стала її кам'яна будівля з двометрової товщі стінами, ніж дерев'яна Свято-Михайлівська церква - споруда хоч і нова, але нетривка і недовговічна. Адже кожні 70-100 років дерев'яні храми потребували цілковитої перебудови, а у ті неспокійні часи могли були спалені. Про який вічний спокій тут може бути мова?.. Не виключено, що зі зведенням Свято-Іллінської церкви під нею було перепоховано останки Тимоша уже після смерті Богдана або навіть ще і за його життя» Кукса Н.В. Церква Святого Пророка Іллі в Суботові: минуле і сьогодення усипальниці Богдана Хмельницького. - Черкаси, 2020. - С.242..

У 2019 р., як уже зазначалося, в Іллінській церкві у Суботові геофізики зафіксували аномалії, котрі можна інтерпретувати як імовірне поховання Б. і Т. Хмельницьких. За результатами обробки даних георадарного зондування, як зазначає геофізик К.Бондар, отримано «чітке тривимірне зображення аномалії у центральній частині церкві. її геометрія та розміри (довжина 3 м, ширина 1,3 м) відповідають об'єкту, схожому на склеп. До речі, ще 1970 р. саме центральну частину церкви, де ми передбачаємо наявність склепу, досліджував відомий український археолог Р.Юра. У своєму щоденнику він відмітив зміщення фундаментної плити однієї з колон на північ, у бік, як ми думаємо, вхідного тунелю до передбачуваної підземної споруди. Проте їм не вистачило буквально метра, аби дійти до об'єкта» У Суботові науковці знайшли ймовірне поховання Богдана Хмельницького [Електронний ресурс]: ^і^://(ігуіп.теЛа/ news/u-subotovі-naukovczі-znajshly-jmovіme-pohovannya-bogdana-hmelnyczkogo-fbto/.

У своїй статті, присвяченій перспективам пошуку могили Б. Хмельницького у Суботові, Т.Таїрова-Яковлева, котра, припускаємо, особисто не мала змоги ретельно опрацювати щоденник Р.Юри, доволі зверхньо висловилася щодо автора цих рядків. Удавшись до ярлика «некомпетентності», дослідниця показала, що її не влаштовує висловлена нами теза стосовно можливої фальсифікації результатів розкопок 1971 р. у Суботові Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.23.. Для істориків, які глибоко не торкалися цієї проблеми, варто зазначити наступне. Від середини 1960-х рр. в УРСР спостерігалося пожвавлення досліджень періоду козацтва, що «було пов'язано із призначенням на посаду першого секретаря ЦК КП України П.Шелеста, який відзначався україноцентричними поглядами» Кукса Н.В. Церква Святого Пророка Іллі в Суботові: минуле і сьогодення усипальниці Богдана Хмельницького. - С.320.. У той час на республіканському рівні активно вивчалося питання «про створення у Суботові, Чигирині, Холодному Яру історико-меморіального заповідника, пов'язаного з визвольною війною українського народу 1648-1654 рр. та життям і діяльністю Богдана Хмельницького» Юра Р.О. Щоденник експедиції Інституту археології НАНУ 1970 р. // Архів Інституту археології НАН України (далі - Архів ІА НАНУ). - С.6., було ухвалене рішення про Суботівський загін Слов'янської експедиції Інституту археології АН УРСР. Експедиція, керівником якої призначили ст. наук. співроб. вказаної установи Р.Юру, розпочала роботу 14 липня 1970 р. Перед її учасниками було поставлено ряд завдань, серед яких і дослідження підземної частини Іллінської церкви з метою виявлення поховання Б. Хмельницького Там само. - С.2-3.. Щоденник Р.Юри, де ретельно виписані завдання й хід роботи, дає змогу «поринути в атмосферу перших професійних пошуків поховання Богдана Хмельницького, що проходили в умовах радянського тоталітаризму» Кукса Н.В. Церква Святого Пророка Іллі в Суботові: минуле і сьогодення усипальниці Богдана Хмельницького. -

С.321.. Археолог детально описував робочі моменти, робив замальовки, креслення, схеми, плани, значна частина яких не ввійшла до звіту експедиції. У процесі опрацювання цих документів виявлено суттєві розбіжності у висновках, викладених у звіті. «Якщо порівняти щоденник і звіт Р.Юри, то у звіті основний акцент зроблено на розкопках на Замчищі. Про хід і результати розкопок у храмі інформація подається стисло, без зайвих деталей. Навіть коли співставити завдання експедиції, висвітлені Р. Юрою на початку щоденника і у звіті, то вони мають розбіжності! Більше того, з виявленням поховань у храмі, він називає місце біля південної стіни храму не інакше, як місцем поховання Богдана Хмельницького. Причому, робить це неодноразово. У звіті цього вже не бачимо. І, напевно, не тільки тому, що Р.Юра поставив під сумнів своє припущення» Там само. - С.334.. Його немає й у статті 1972 р. Юра Р.О., Горішній П.А. Археологічні дослідження в Суботові // Український історичний журнал. - 1972. - №1. - С.155-156. У згаданому щоденнику засвідчено контроль за діяльністю експедиції. Так, у 1970 р. її учасники провели дослідження в наві (роз- коп №і з прирізки) й повністю розкопали апсиду церкви до рівня материка. Розкоп №і розміром 8,9х2,6 м проходив повз колони, що підтримують хори, від північної стіни до символічного надгробка Б. Хмельницького. Щоб плита не впала в розкоп, Р. Юра вирішив поглиблювати його лише на північ від неї, залишивши приступку завширшки і м (починаючи з глибини 0,4 м). Цю приступку добре видно на фотографіях і кадрах з кінохроніки, відзнятої 26 серпня 1970 р. кінооператором Ф.Забігайлом у Суботові Бондар К. Сто років наукових пошуків: Результати археологічних та геофізичних досліджень в Іллінській церкві - усипальниці Богдана Хмельницького в Суботові // Пам'ятки України: Національна спадщина. - 2020. - №1/3. - С.60.. Р.Юра займався питанням щодо можливості звільнення площі для розкопок від надгробка (для чого знадобився кран) ще до початку досліджень у церкві. Після його звернення до відповідальних осіб Чигиринського райкому партії почалися довготривалі бюрократичні зволікання, зафіксовані у щоденнику Юра Р.О. Щоденник експедиції Інституту археології НАНУ 1970 р. - С.30-33.. «Приїжджав у Суботів 3-й секретар (по пропаганді) Чигиринського райкому партії тов. Осипенко Людмила Захарівна. Вона сказала, що зв'язалась з третім секретарем Черкаського обкому партії т. О.Л.Сташенком, який повідомив її про те, що розкриття захоронения Б. Хмельницького не можна розпочинати доти, поки на це не дасть дозвіл відділ пропаганди ЦК КПУ» Там само. - С.40.. Р.Юрі так і не вдалося отримати згоду, щоб відсунути плиту надгробка та дослідити ґрунт під нею. 18 липня 1970 р. під час телефонної розмови завідувач відділу археології слов'ян Інституту археології АН УРСР В.Баран повідомив керівникові експедиції, що після 24 серпня до Суботова мають приїхати члени республіканської комісії Там само. - С.47.. До 3 вересня археологи очікували на цей приїзд, однак Р.Юра отримав від свого начальства наказ повертатися в Київ. Було прийнято рішення продовжити розкопки у церкві з метою дослідження всієї площі, щоб наступного року мати можливість розпочати реставрацію пам'ятки.

Проте до створення комісії і її приїзду у Суботів можливе місце поховання Б. Хмельницького вирішили не досліджувати Там само. - С.60.. Для пришвидшення роботи археологів Суботівський загін було перетворено на Слов'янську експедицію, яка мала працювати з 8 вересня по 7 жовтня 1970 р. Керівником її поки що залишили Р.Юру, а розкопки локалізувалися у вівтарній частині Іллінської церкви. У звіті Р.Юри, на думку К.Бондар, міститься «непряме підтвердження наявності вхідного тунелю до склепу». Фахівець зазначає, що зміщення фундаментної плити південної колони, яка підтримує хори, на 20 см на північ і на 9 см на схід «могло статися в разі існування порожнечі між колонами - вхідного тунелю. [...] Таким чином, обстеження у 2019 р. Іллінської церкви в Суботові георадарним методом показало наявність підземної споруди у центральній частині нави. Глибина до стелі становить 2,40 м, висота від підлоги до стелі - і,6 м, площа по підлозі - з,0х2,0 м. Похилий вхідний тунель, імовірно, розташовується у західній частині нави біля входу до церкви.

Передбачається, що споруда повністю засипана ґрунтом. Об'єкт побудований підземним способом, він розташовується під розкопом Р.Юри 1970 р. Результати геофізичної інтерпретації підтверджені перевірочним бурінням, в ході якого у товщі ґрунтів виявлена зона розущільнення, що відповідає засипці об'єкта. Не виключено, що виявлена підземна споруда є склепом-усипальницею гетьмана України Б. Хмельницького, про наявність якого згадується у метриці Іллінської церкви від 1888 р.» Бондар К. Сто років наукових пошуків: Результати археологічних та геофізичних досліджень... - С.66..

Зауважимо, що Р.Юра не віднайшов цієї споруди в 1970 р., хоча й проводив розкопки саме у зазначеному місці: «Його розкоп №і сягав глибини 1,77 м і не виявив вторгнення в культурний шар з поверхні. Дослідник зупинив розкопки, пройшовши всі культурні нашарування і заглибившись у материковий ґрунт. Перекриття ж склепу міститься на глибині 2,40 м безпосередньо під розкопом, об'єкт вирізаний у материковому лесовидному суглинку» Там само.. Тобто Р.Юра міг зробити сенсаційне відкриття, але цього не сталося, і його висновки в офіційному звіті досить стримані. Нам не вдалося знайти логічного пояснення того, чому ж Р.Юрі не дозволили наступного року проводити дослідження в Іллінській церкві не лише керівником експедиції, а навіть її членом. Натомість очільником Суботівської середньовічної експедиції Інституту археології АН УРСР було призначено П.Горішнього. Залишимо за межами цієї публікації припущення і здогадки щодо подальшої трагічної долі Р.Юри, зауваживши стосовно неодноразових і наполегливих «коригувань» історичного поля нашої держави й національної пам'яті.

Тепер щодо археолога П.Горішнього і «сенсаційних» результатів його розкопок у 1971 р., котрі, на нашу думку, могли свідомо спрямовуватися на підтвердження свідчень «Чернігівського літопису» про напад на Суботів СЧарнецького в 1664 р. І ось чому. Розкопки проводилися на площах, що не досліджувалися в 1970 р., зокрема біля північної й південної стін, поблизу вівтаря та у центральній частині Іллінської церкви. У звіті П.Горішнього Горішній П.А. Звіт про археологічні дослідження Суботівської середньовічної експедиції Інституту археології АН УРСР у 1971 р. // Архів ІА НАНУ. - С.5. йдеться про те, що в розкопі №3 на глибині 2 м було розчищено контури в лесі, а потім і саму яму розмірами 2,зх0,7 м. Поряд знайдено уламок - можливо, надгробної плити та обгорілу дошку, шматок матерії, фраґ- мент людського ребра. Також зазначено, що поряд у фундаменті є два проломи. Саме цю яму керівник експедиції й інтерпретував як розорену могилу Б. Хмельницького. На думку П.Горішнього, «ймовірно через ці проломи було витягнуто наверх домовину, про що свідчать знахідки в проломі» Там само.. До речі, І.Крип'якевич уже в радянські часи ставив під сумнів свідчення про розорення поховань Б. і Т. Хмельницьких. Незрозуміло, як зазначені фахівці змогли висунути версію, що домовину було витягнуто через, начебто, проломи у фундаменті церкви, не провівши (для підтвердження свого висновку) дослідження із зовнішнього боку споруди. Принаймні у звіті П.Горішнього про це не йдеться. У метриці Іллінського храму, складеній у жовтні 1888 р. вчителем Медведівської церковно-приходської школи О.Татаровим, у розділі «Зовнішні частини церкви» чітко записано, що з правої її сторони біля середньої колони трохи на захід «знаходиться склеп Зиновія Богдана Хмельницького та його сина Тимофія, закиданий сміттям під час перебудови церкви» Звіт з виконання науково-технічної експертизи обстеження Іллінської церкви та прилеглої до неї території у с. Суботів Чигиринського району Черкаської області із застосуванням неруйнівних геофізичних методів. Керівник теми: канд. геол. наук К.М.Бондар. - К., 2019. - С.4-5.. Посилаючись на це джерело, ТТаїрова-Яковлева робить висновок, що «гаданий вхід до склепу був поза церквою. На думку О.Татарова, його закидали сміттям під час реконструкції 1855 р. Таке зневажливе ставлення до місця, де справді знаходилася б могила великого гетьмана, уже наводить на певні сумніви» Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.24.. Погоджуємось із цими сумнівами, адже фундатор Української козацької держави, котрий помер у розквіті своєї слави, мав бути похований саме у вівтарі родової усипальниці, а не на узбіччі «поза церквою».

Далі ми висловимо й аргументуємо ряд своїх міркувань щодо висновків Т.Таї- рової-Яковлевої про перспективність пошуків могил Б. і Т. Хмельницьких не в Іл- лінській, а на місці колишньої дерев'яної Михайлівської церкви у Суботові, що нині не існує та локалізація котрої до цього часу не визначена. Викликає подив, що дослідниця у згаданих публікаціях фіксує розрив історичної пам'яті на суботівських теренах, і водночас до ранґу аргументів на підтвердження власної версії зводить фрагменти місцевих переказів в інтерпретації о. М.Грушевського, до прикладу, такі: «Один льох починається з самої церкви мурованої та йде попід Хмельницького дворищем»; «Столітній Іван Пушкар теж свідчив, що “оден льох начинається з Мурованки та звідси йде аж у Тясмин річку”» Там само.. Фактично наведені цитати використовуються як доказ щодо неможливості зв'язку поховання Б. Хмельницького з локаціями Іллінської церкви. Хоча логічно було б припустити зворотне: через імовірні підземелля легко було абсолютно непомітно що завгодно як пронести до храму, так і винести звідти. «Ще одна леґенда - про скарби Хмельницького. Перші звістки виникли “по гарячих слідах”. У XIX ст. П.Шуть розповідав: “Кажуть, що в його церкві - у мурованій - є кладь несчислима, саме золото попід підвалинами”» Там само. - С.27.. Фразу про «гарячі сліди» дослідниця бере з праці С.Твардовського Див.: Тюагбоюз^S. ^оупа domowa z kozakі і ґаґагу, Мо$к^, роґут Szwedamі і z ^^гу. - S.239 [Електронний ресурс]: https://www.pbc.rzeszow.pl/dlibra/publication/6144/edition/5567/content?ref=desc. Нам видається некоректним використання в академічній статті народних переказів кінця XIX ст. у підтвердженні джерел XVII ст. Сказання, як на нашу думку, не вельми зручний засіб для передачі константних повідомлень, хоча вони й можуть бути відбитком певної реальної події. Не погоджуємося також і з твердженням історикині, що Іллінська церква мала народну назву «Великий льох» Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.24.. Повселюдно її так ніхто не називав, а цій метафорі дав дорогу у світ Т.Шевченко у своєму поетичному творі Шевченко Т.Г. Кобзар. - К., 2008. - С.301-318..

Цілком згодні з ТТаїровою-Яковлевою, що не викликає сумнівів факт поховання гетьмана у Суботові Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.27.. А оскільки, і за нашими розвідками Лазуренко В.М. Сучасний погляд на історичні події 1664 р.: Наруга над прахом великого українського гетьмана Богдана Хмельницького: була чи не було? // Гуманітарний вісник. - Ч.32. - Вип.16. - Черкаси, 2020. - С.5-12., «леґенда про те, що С.Чарнецький викинув із могили останки Богдана й Тимоша Хмельницьких не підтверджується тогочасними польськими, українськими, російськими джерелами» Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.27., то, вочевидь, ці поховання у Суботові є донині. Тому вважаємо за доцільне провадити подальші пошуки. Хоча «прямих указівок тогочасних джерел про місце поховання Б. Хмельницького не існує» Там само., і ми згодні з російською дослідницею щодо відсутності саме тодішніх джерел, проте в різних, але не набагато віддаленіших у часі, зазначено, що його поховано 1657 р. у Суботові в «кам'яній», «монастирській», «мурованій», «ринковій», «Іллінській», «церкві, що він сам будував». Т. Таїрова-Яковлева зазначає, що «єдині тогочасні вказівки про його поховання пов'язуються з “ринковою” церквою» Там само.. А ось тут ми ніяк не можемо погодитися. З «ринковою» захоронения Б. Хмельницького пов'язують свідчення в «Літописі Самовидця». Натомість у Г. Грабянки вказано поховання в «мурованій», у С.Велич- ка - у «кам'яній», в «Історії русів» місцем вічного спочинку подається «монастирська його церква» Літопис Самовидця [Електронний ресурс]: http://lltopys.org.ua/samovyd/sam02.htm; Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки [Електронний ресурс]: http://Htopys.org.ua/grab/hrab2.htm; Величко С. Літопис. - Т.1. - К., 1991. - С.206-207; Історія русів. - С.191..