Поховання гетьмана Б. Хмельницького у Суботові: візії та реалії

Цілком погоджуємось із констатацією місця розташування Михайлівської церкви в ті часи - вона «розташовувалася у центрі села, зведена швидше за все батьком Богдана» Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.27.. Проте спірним є висновок, що «Іллінська не може вважатися ринковою, тому що збудована була на височині, навпроти замку Б. Хмельницького» Там само., адже, на наш погляд, ця церква цілком відповідає співвіднесенню з «ринковою»: торжище могло бути на височині, понад верхнім шляхом на Чигирин. Середньовічні місцеві ринки славилися, головним чином, продажем худоби, що була основним видом товару. І якщо розглядати Суботів у ті часи, то він географічно лежав на порубіжжі, де такі ринки були саме на околицях. Специфіка українських порубіжних ринків, на відміну від тогочасних європейських містечкових ремісничих базарчиків навколо ратуш у тому, що вони мали головним чином сільськогосподарський характер: торг тут ішов із возів, мажар, продавалися корови, воли, свині, кози та ін.

Тож ми вважаємо, що такого величезного скупчення на центральному майдані села, де була розташована в ті роки Михайлівська церква з цвинтарем, бути не могло. А природні вигоди місцевості неподалік від Іллінської церкви якраз цьому слугували. Адже й досі цей куток Суботова називають Крамарське. Т.Таїрова-Яковлева резюмує: «Із великим ступенем упевненості можна говорити, що в Михайлівській церкві був похований Т.Хмельницький [...] склеп Михайлівської церкви зберігався принаймні до кінця ХІХ ст., утім ніколи не досліджувався» Там само.. Ці висновки вважаємо непереконливими. Підстави так думати нам дає розуміння того, що цілком могли мати місце як відтермінування поховання Т.Хмельницького, так і перепоховання, що до сьогодні чітко не зрозуміло. Якщо склеп і був, тоді навряд чи його обійшли б увагою численні скарбошукачі, котрі «полювали» на культурні й історичні цінності. Це питання ми залишаємо відкритим для подальшого ґрунтовного дослідження.

Дослідниця підсумовує: «Видається найбільш вірогідним, що Б. Хмельницького поховали в батьковій Михайлівській церкві на ринку, тобто у центрі села, поряд з улюбленим сином. Могила гетьмана могла загинути під час однієї з пожеж, а склеп не пережив ХХ ст. І все ж розкопки на місці дерев'яного храму представляються перспективними» Там само.. Не підтримуємо цей загальний висновок. Хоча, на наше переконання, така версія має право на існування й, можливо, перспективна в деяких аспектах, але це не виключає необхідності підтвердження гіпотези українських геофізиків, запропонованої 2019 р. на основі здобутих ними даних. Адже виявлена всередині Іллінської церкви локальна аномалія очевидна. Саме за конфіґурацією ймовірних порожнин (це не видовжене утворення!) науковці зробили висновок, що це щось зовсім інше, аніж підземний хід.

Наведемо, в порядку дискусії з Т.Таїровою-Яковлевою, низку міркувань із приводу висунутої нею версії, зокрема щодо джерельної бази (на противагу історичній традиції). «Треба сказати, що попри популярність версії про Іллінську церкву, не всі історики поділяли цю думку. Головні сумніви щодо трактування звістки Самовидця висловив В.Липинський» Там само. - С.24.. Утім, за всієї глибокої поваги, він усе ж більше знаний як політолог, філософ, соціолог, публіцист, теоретик українського консерватизму, а не фахівець-біографіст Б. Хмельницького. До речі, свої висновки В.Липинський робив під враженням від переказів, записаних о. М.Грушевським - у 1897-1910 рр. настоятель Михайлівської церкви у Суботові, етнограф, фольклорист, ім'я котрого впродовж довгих десятиліть було незаслужено забуте Кукса Н.В., Діденко Я.Л. Чигиринщина в подорожніх нотатках відомих особистостей... - С.11., родич знаного історика, який і посприяв виданню його праці «Гетьманське гнїздо: Урочища і перекази села Суботова», що мала неабиякий резонанс Грушевський М. Гетьманське гнїздо: Урочища і перекази села Суботова, зібрані в рр. 1897-1899 // Записки Наукового товариства імені Шевченка. - Т.91, кн.5. - Л., 1909. - С.5-32.. У цій книжці є й таке сказання: «А вже як пусткою була мурована церква, то нїкому й думки не було її строїти і попів у неї просити. Дарма що там же і Хміль старий похований був - сеж уже знали всї, а у деревяній нїякого-ж сліду Хмельнищини немає. Що у ній похований його старший син Тиміш, сього-ж не знали, аж поки консисторія не прислала у волость, що він похований, і поки справдї, як почали строїти її, не знайшли склепу й доломини у йому та поки Зотенко Захарко-Дон не одбив дверей у склепу та не зняв віка з домовини Тимошевої і не показав людям, що справди є його могила і він сам є там... І зарівнявши і засипавши склеп той, повкидали туда усе, що познаходили там, і кусок дверей, одбитих Захарком, уклали туди, засипали, затоптали і почали підвалини класти» Гетьманське гнїздо: Урочища і перекази села Суботова, зібрані в рр. 1897-9 / Подав Марко Грушевський // Пам'ятки України: історія та культура. - Річник XXXIV. - Ч.2. - К., 2002. -С.119.. Т. Таїрова-Яковлева, спираючись на зазначене видання, робить досить несподіваний для нас висновок: «Історична пам'ять щодо могили Б. Хмельницького була відсутня вже на початок XIX ст. (що видно з праці о. М.Грушевського), а можливо й у XVIII ст. Це пов'язано з трагічною долею Правобережжя, яке пережило воєнне спустошення, два “згони” населення. Наприклад, у XIX ст. у Суботові не пам'ятали жодної (!) думи про гетьмана» Таїрова-Яковлева Т. Могила Богдана Хмельницького у Суботові та перспективи її пошуків. - С.23.. Зауважимо, що з XIX ст. в реґіоні фіксувалися різні версії про «Богданову таємницю»: ритуальне поховання, таємне перепоховання, підміна тіла під час похорону та ін. Ми віднайшли письмово підтверджені факти про боротьбу за відновлення історичної правди стосовно поховання Б. Хмельницького одного непересічного церковнослужителя з Чигиринщини. У 1921 р. отець О.Єримович, священик Хрестовоздвиженського собору у Чигирині (з 1900-1937 рр.), член Чигиринського товариства охорони пам'яток старовини й мистецтва Нераденко Т.М. Археологія Чигиринщини. - Черкаси, 2012. - С.245-246; Перепелиця А. Православні святині Чигиринщини. - Черкаси, 2020. - С.140-152., вирішив перевірити факти, наведені в так званому «Михайлівському літопису», також створеному о. М.Грушевським. Йому вдалося ще застати суботянина М.Бердника, і той письмово засвідчив фальсифікацію, проведену о. М.Грушевським від його імені. Черкаський дослідник П.Соса наприкінці XX ст. займався цією проблемою та дійшов такого висновку: «Дослідження [...] різних історичних джерел показують, що ці легенди здебільшого народжувалися на Черкащині і, насамперед, у Чигирині та Суботові. До цих легенд причетний і церковний літописець, священик Суботівської Михайлівської церкви Марко Грушевський.

Він прагнув перекреслити історичне значення Іллінської церкви і зробити славу своїй, Михайлівській. З цією метою він хотів переконати жителів Суботова спорудити на місці існуючої тоді дерев'яної Михайлівської церкви нову, кам'яну, а Іллінську церкву зовсім закрити і зробити з двох приходів - один, у новій Михайлівській церкві імені Богдана Хмельницького [...] спроба Марка Грушевського не мала успіху, і жителі Суботова його не підтримали. Незважаючи на провал свого задуму, церковний літописець, щоб захистити свої позиції, пішов на інший захід. Він заявляє у своєму літопису, що Богдана Хмельницького поховано саме в Михайлівській церкві. Це ствердження він записує як спогади від імені суботівського жителя Маркіяна Бердника. М.Грушевський у своєму літопису безпідставно описав, що начебто тут лежало тіло сина Богдана Тимоша. Посилаючись на М.Бердника, літописець стверджував, що в церкві було знайдено на глибині 2-х аршин ще три покійники, а також декілька уламків кам'яної плити з словами: “Тисяча шестисотого року, мая 7 дня”. Ось на підставі цих спогадів М.Грушевський робить упереджені висновки: під Михайлівською церквою поховано Б. Хмельницького і його сина Тимоша. Кам'яна плита з датою 1600 р. начебто підтверджує, що Михайлівська церква була споруджена раніше Іллінської на 50 років» Соса П.П. Легенди про гетьмана. - С.10-11.. Отже інтриґуючі, однак, м'яко кажучи, «суперечливі» (враховуючи все зазначене вище) відомості щодо поховань усередині Михайлівської церкви о. М.Грушевський сам і поширював, ще й надрукував у своїй збірці, яка неодноразово потім слугувала джерелом для історичних досліджень і деяких важливих висновків. Рукопис О.Єримовича нині зберігається у фондах Черкаського обласного краєзнавчого музею Еримович А. Тайна погребения Богдана Хмельницкого: как факт спекуляции историческим событием [рукопис] // Черкаський обласний краєзнавчий музей. - ПП-11. - 88 с.. Наводимо витяг з нього (без перекладу): «Основав своё научное выяснение подлинного места погребения Хмельницкого на сочинённых субботовским церковным летописцем о. Марком Грушевским летописных бреднях, а главным образом, на записанных в этой летописи тем же о. Марком якобы показаниях землекопа Маркиана Бердника, профессор Стеллецкий не обратил, очевидно, внимания на то, что все эти летописные сведения, действительно наводящие на мысль о существовании тайны Богдана, написаны в летописи всего лишь в 1903 г., то есть, только 18-19 лет тому назад» Там же. - С.79..

О.Єримович описав, як особисто зустрівся зі ще живим на той час М.Бердником, котрий, ознайомившись із текстом «літопису» в Михайлівській церкві, страшенно обурився та заявив, що о. М.Грушевський «занадто безцеремонно зловжив його - Бердника - іменем» Там же.. Для відновлення справедливості останній 4 грудня 1921 р. написав на ім'я тогочасного священика Михайлівської церкви Г.Кривенка записку про те, що він не знаходив під час земляних робіт поблизу цього храму поховань ані Богдана, ані Тимоша Хмельницьких: «Никаких знаменитых покойников под церковью я не бачив. Про Тимоша я ничого не чув и написав о. Марку [...], бо про Тимоша у нас в сыли нихто з дидив и прадидив ничого не знали и не говорили, де вин похороненый тоже не знают. Про самого же Богдана Хмельницкого у нас у Суботове с древнего времени уси знают и говорять, що вин построив Илинську церкву, був похороненный під нею» Там же. - С.80-81.. Повний текст цієї записки О.Єримович наводить у рукопису.

***

Висновки

Отже, у результаті проведеного нами аналізу, можемо зробити певні висновки.

1. Виходячи з реалій і враховуючи сучасні гіпотези українських дослідників, що базуються на виявленні 2019 р. аномалій усередині Іллінської церкви, перспективними видаються пошуки місця поховання гетьмана України Богдана Хмельницького та його сина Тимоша саме у цьому храмі. Пропонуємо розробити й затвердити на державному рівні комплексну програму всебічного наукового дослідження Іллінської церкви - пам'ятки національного значення у с. Суботів Черкаської обл. - на предмет остаточного підтвердження чи спростування можливого поховання тут Б. і Т. Хмельницьких.

2. Дотримуємося думки, що Іллінську церкву було збудовано 1651 р., на що вказує ряд писемних джерел, а датування 1653 р. широко з'явилося в літературі за радянського часу. Вважаємо, що саме ця церква, а не Михайлівська, була «ринковою» на момент смерті Б. Хмельницького, адже ринки у цій місцевості, враховуючи характер сільськогосподарської продукції й товарів, зазвичай розташовувалися на околиці населеного пункту. Рельєф і назва території біля Іллінської церкви найбільш відповідають визначенню та функціям ринкової площі.

3. Констатуємо, що до цього часу фахівці (археологи, геофізики, історики) не локалізували точне місцезнаходження саме тієї споруди Михайлівської церкви ХУІІ ст., де бували Б. Хмельницький і його старший син Тиміш, яка була розібрана й перенесена в 1870-х рр. в інше місце. На сьогодні ж достовірних тогочасних писемних джерел про поховання Б. і Т. Хмельницьких та існування склепу в колишній дерев'яній Михайлівській церкві у Суботові не зафіксовано. Достеменно не встановленим залишається й точне місце розташування вже перенесеної споруди Михайлівської церкви, зруйнованої більшовиками 1935 р. Розробка програми з дослідження ймовірних локацій цього храму для подальших пошуків була б логічним наступним кроком у разі непідтвердження основної гіпотези.

4. Щодо джерельної бази, зауважимо, що подорожні нотатки П.Алеппського потребують ретельного сучасного історико-перекладознавчого аналізу у частині відвідин Суботова в 1656 р., щоб уточнити стан Іллінської церкви на той час: збудована, недобудована, діюча чи перебувала у стані добудови; а також додатково, за можливості, з'ясувати (з урахуванням адекватності сучасного перекладу), чий саме гробівець бачив мандрівник у Михайлівській церкві. На нашу думку, іншого сина Б. Хмельницького, очевидно малолітнього, який, за рядом джерел, помер і637 р. Портретне ж зображення Т.Хмельницького П.Алеппський міг побачити там само, адже за свого життя покійний опікувався цим храмом, чому є писемні підтвердження.

5. Припускаємо, що тіло Т.Хмельницького першопочатково могло знаходитись у дерев'яній Михайлівській церкві, а до кам'яної Іллінської, можливо та дуже ймовірно, було перенесене за вказівкою Б. Хмельницького або наприкінці грудня 1653 р., або після Корсунської трагедії 1655 р. Зробити це було нескладно з огляду на те, що воно попередньо піддавалося бальзамуванню.

6. З'ясовано, що версію про поховання Б. Хмельницького в Михайлівській церкві у Суботові наприкінці ХІХ - на початку XX ст. активно пропагував, у тому числі й через видання «Гетьманське гнїздо...», о. М.Грушевський. Із приватних міркувань щодо храму, де він був настоятелем, та для його звеличення священик штучно применшував статус Іллінської церкви як усипальниці Хмельницьких, прагнучи перекреслити її історичне значення й надати славу своїй, Михайлівській, а також спорудити новий кам'яний храм, зробивши один приход. Спираючись на створений ним самим так званий «Літопис Михайлівської церкви», священик переконував, що

Б. Хмельницького поховали саме там. Це твердження він обґрунтував, фальсифікую- чи спогади суботівського жителя М.Бердника. До сьогодні місцезнаходження згаданого «літопису» невідоме.

7. Ми встановили, що саме завдяки краєзнавцю і священику О.Єримовичу в 1921 р. вдалося виявити, довести й оприлюднити факт фальсифікації о. М.Грушевським спогадів суботівського мешканця М.Бердника щодо нібито знаходження ним поховання Б. і Т. Хмельницьких під час ремонтних робіт на місці старої Михайлівської церкви.

8. Зауважуємо, що сучасні дослідження не підтверджують напад С.Чарнецького на Суботів у 1664 р. та здійснення наруги над прахом гетьмана Б. Хмельницького і його старшого сина Тимоша зі знищенням їхніх поховань, тому подальші пошуки зазначених поховань уважаємо перспективними.

9. Розглядаємо, у плані пошуків достовірної інформації стосовно місця захо- ронення Б. і Т. Хмельницьких, дослідження біографій, документів та матеріалів, пов'язаних із Г.Золотаренко (третьою дружиною гетьмана), Розандою (дружиною Тимоша), гетьманами І.Виговським і Ю.Хмельницьким, а також церковним діячем Лазарем (Барановичем), особливо щодо залишення цими особами спогадів у записах, листах тощо після серпня 1657 р.

10. Наголошуємо, що пошуки поховання Б. і Т. Хмельницьких повинні проводитися комплексно й системно, у діалектичному зв'язку з історичною традицією, результатами сучасних досліджень та їх інтерпретацією, спиратися на писемні джерела, топографію місцевості, реалії сьогодення.

References

1. Barabash, T. (2015). Bohdan Khmelnytskyi. Kharkiv. [in Ukrainian].

2. Bondar, K. (2020). Sto rokiv naukovykh poshukiv: Rezultaty arkheolohichnykh ta heofizychnykh doslidzhen v Illinskii tserkvi - usypalnytsi Bohdana Khmelnytskoho v Subotovi. Pamiatky Ukrainy:Natsionalnaspadshchyna, 1-3, 59-66. [in Ukrainian].

3. Chukhlib, T. (2019). Vseukrainska naukovo-praktychna konferentsiia “Usypalnytsia hetmana Bohdana Khmelnytskoho: istoriia, mify, suchasnyi stan”. Ukrainskyiistorychnyizhurnal, 6, 220-223. [in Ukrainian].

4. Kuksa, N.V. (2002). Z istorii Bohdanovykh tserkov u Subotovi. Pamiatky Ukrainy: istoriia ta kultura, XXXIV, 2. [in Ukrainian].

5. Kuksa, N.V. (2002). Istorychni pokhovannia XVII-XVIII st. v Subotovi. Naukovizapysky,9. Kyiv. [in Ukrainian].

6. Kuksa, N.V. (2003). Pravoslavni tserkvy Chyhyrynshchyny u vizytatsii 1726 r. Svidok kozatskoi slavy: pohliad cherez stolittia. Cherkasy. [in Ukrainian].

7. Kuksa, N.V. (2005). Tserkva v imia Sviatoho Arkhistratyha Mykhaila v Subotovi. Istoriia relihii v Ukraini. Lviv. [in Ukrainian].

8. Kuksa, N.V. (2013). Rarytety kozatskoi doby Chyhyrynshchyny: Naprestolne Yevanheliie 1651 r. iz Sviato-Mykhailivskoi tserkvy v Subotovi. SomiBohdanivski chytannia: Mat. Vseukr. nauk. konf. Cherkasy. [in Ukrainian].

9. Kuksa, N.V. (2020). Tserkva Sviatoho Proroka Illi v Subotovi: mynule i sohodennia usypalnytsi Bohdana Khmelnytskoho. Cherkasy. [in Ukrainian].

10. Kuksa, N.V., Didenko, Ya.L. (2013). Chyhyrynshchyna vpodorozhnikh notatkakh vidomykh osobystostei XIX - Ipolovyny XX st. Cherkasy. [in Ukrainian].

11. Kuksa, N.V. (2004). Hnat Yakovych Stelletskyi:shtrykhy do portreta. Cherkasy. [in Ukrainian].

12. Kilesso, S.K. (2000). Arkhitekturni ta mystetskiskarby Bohdanovoho kraiu. Kyiv. [in Ukrainian].

13. Lazurenko, V.M. (2004). Istoriia Chyhyrynshchyny (z naidavnishykh chasiv do sohodennia). Cherkasy. [in Ukrainian].

14. Lazurenko, V.M. (2019). U poshukakh krypty velykoho derzhavotvortsia Ukrainy Bohdana Khmelnytskoho: Pokhovannia hetmana Ukrainy Bohdana Khmelnytskoho v Illinskii tserkvi u s. Subotiv: vid stolitnikh doslidzhen, lehend ta mifiv do suchasnykh naukovykh hipotez. Cherkasy. [in Ukrainian].

15. Lazurenko, V.M. (2020). Suchasnyi pohliad na istorychni podii 1664 r.: Naruha nad prakhom velykoho ukrainskoho hetmana Bohdana Khmelnytskoho: bula chy ne bulo? Humanitarnyi visnyk, 32,16. Cherkasy. [in Ukrainian].

16. Lazurenko, V.M. (2021). Bohdan Khmelnytskyi i navprotystoiannia tserkov Subotova. Kharkiv. [in Ukrainian].

17. Mytsyk, Yu. (2002). Khmelnytskyi Tymish. Ukrainskekozatstvo:Mala entsyklopediia. Kyiv; Zaporizhzhia. [in Ukrainian].

18. Mytsyk, Yu. (2013). Khmelnytskyi Tymish. Entsyklopediia istorii Ukrainy, 10. Kyiv. [in Ukrainian].

19. Mytsyk, Yu.A., Bazhan, O.H., Vlasov, V.S. (2010). Istoriia Ukrainy, 3 vyd. Kyiv. [in Ukrainian].

20. Neradenko, T.M. (2006). Zolotapidkova Cherkashchyny. Cherkasy. [in Ukrainian].

21. Neradenko, T.M. (2012). Arkheolohiia Chyhyrynshchyny. Cherkasy. [in Ukrainian].

22. Neradenko, T.M. (2018). Pravoberezhna Cherkashchyna: turystychno-kraieznavchyi potentsial. Cherkasy. [in Ukrainian].

23. Novyk, M. (2006). Obstavyny pokhovannia i mistseznakhodzhennia mohyly Bohdana Khmelnytskoho. Istoryko-heohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 9. Kyiv. [in Ukrainian].

24. Perepelytsia, A. (2020). Pravoslavni sviatyni Chyhyrynshchyny. Cherkasy. [in Ukrainian].

25. Smolii, V.A., Stepankov, V.S. (1994). Bohdan Khmelnytskyi:Khronika zhyttia ta diialnosti. Kyiv. [in Ukrainian].

26. Smolii, V.A., Stepankov, V.S. (1995). Bohdan Khmelnytskyi (Sotsialno-politychnyiportret). 2 vyd. Kyiv. [in Ukrainian].

27. Smolii, V.A., Stepankov, V.S. (2020). Bohdan Khmelnytskyi:polkovodets, dyplomat, derzhavotvorets. Vyd. 3. Kyiv. [in Ukrainian].

28. Sosa, P.P. (1992). Lehendy pro hetmana. Kraieznavets Cherkashchyny, 3. Cherkasy. [in Ukrainian].

29. Tairova-Yakovleva, T. (2020). Mohyla Bohdana Khmelnytskoho u Subotovi ta perspektyvy yii poshukiv. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 4, 21-29. [in Ukrainian].

30. Yura, R.O., Horishnii, P.A. (1972). Arkheolohichni doslidzhennia v Subotovi. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 155-156. [in Ukrainian].

Abstract

Burial of the Hetman B.Khmelnytskyi in Subotiv: Visions and Realities

Valentyn Lazurenko

Doctor of Historical Sciences (Dr. Hab. in History), Professor, Professor at Department of History and Law, Cherkasy State Technological University (Cherkasy, Ukraine),

The purpose of the study is to find out the burial place of the Hetman of Ukraine B.Khmelnytskyi and his eldest son Tymish. Emphasis is placed on the relevance of a comprehensive analysis of the problem in the context of the latest search for the crypt of B.Khmelnytskyi and the version of the Russian historian T.Tairova-Yakovleva. Scientific novelty is determined by the involvement and elaboration of a wide range of sources on the raised problem, the latest and critical view of the problem, unbiased by ideological layers. The main results of the study. The historical tradition is based on a number of sources that point to the burial of B.Khmelnytskyi in St. Elijah's Church in Subotiv, Chyhyryn district. The fact of B.Khmelnytskyi's burial in St. Michael's Church is openly debatable. P.Aleppo's notes on his stay in Subotiv in 1656 need linguistic clarification given the multiplicity of their lists and translations. The area near St. Elijah's Church is more in line with the purpose of the market square, taking into account the topography and toponymy of the area, than the probable locations near St. Michael's Church.

The subjectivism of Fr. M.Hrushevskyi in selective coverage during the publication of Subotiv's legends and retellings of episodes about the burial of B.Khmelnytskyi is proven. Given the anomalies discovered in 2019 inside St. Elijah's Church, the latest publications and sources, the search for the burial place of B.Khmelnytskyi and, possibly, his son Tymish under this church seems promising today. In view of the above facts, which testify to the periodization of the history of St. Michael's Church, the idea of the functioning of this church as a parish one, and St. Elijah's Church - as the ancestral tomb of the Khmelnytskyi family has been confirmed. The practical significance of the results achieved. The research makes it possible to reduce the uncertainty in solving the problem of B.Khmelnytskyi's burial and to draw the attention of historians, local historians, journalists, philologists and politicians to the outlined issues. A scientific substantiation for purposeful searches for the burial place of B.Khmelnytskyi and T. Khmelnytskyi is offered.

Keywords: Bohdan Khmelnytskyi, Tymish Khmelnytskyi, Subotiv, St. Elijah's Church, Chyhyryn, Khmelnytskyi's tomb.

Размещено на Allbest.ru