Подвижник української наукової євроінтеграції (до 70-річчя С.В. Віднянського)

Ювіляра вшановано різноманітними відзнаками. 2001 р. Указом Президента України присвоєне почесне звання "Заслужений діяч науки і техніки України". Отримав премію НАН України за кращу наукову працю з історії боротьби за незалежність України та розбудови української державності (2001). Нагороджений почесними грамотами Міністерства освіти і науки (1996 і 2000 рр.), Міністерства закордонних справ України (2005 р.), Благословенною грамотою за щиру працю на користь Святої Церкви Христової Патріархом Київським і всієї РусіУкраїни Філаретом (2006 р.), знаками МОН України "Відмінник освіти України" (2007 р.), "За наукові досягнення" (2008), почесними відзнаками "Суспільне визнання" - "За вагомий внесок в національну історію України" (2008) та "За вагомий внесок в національну економіку, науку і культуру" (2009), Почесною грамотою Верховної Ради України "За особливі заслуги перед Українським народом" (2007), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2011), Почесною грамотою Національної академії наук України "За багатолітню плідну працю вченого-історика і педагога та вагомий особистий внесок у дослідження

історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України" (2016 р.), Державною премією України в галузі науки і техніки 2016 року як співавтор і член редколегії багатотомної "Енциклопедії історії України", Пам'ятною відзнакою на честь 100-річчя Національної академії наук України (2018 р.).

Тричі (2008, 2011, 2015 рр.) Вченою радою Інституту історії України НАН України, а також членами-кореспондентами НАН України І.М. Мельниковою і П.С. Соханем висувався на обрання членом-кореспондентом НАН України за спеціальністю "всесвітня історія". При таємному голосуванні в лютому 2009 р. на Загальних зборах Відділення історії, філософії та права НАН України набрав 21 із 22 необхідних для обрання голосів, а 2012 р. з п'яти кандидатів став другим (13 голосів). Його підтримали визначні вчені й чимало наукових установ, колективи Дипломатичної академії України при МЗС України, Київського славістичного університету, Ужгородського, Одеського, Луганського, Харківського, Кам'янець-Подільського національних університетів, а також директори академічних інститутів історичного профілю Словаччини, Угорщини й Румунії. 6 березня 2015 року був обраний членом-кореспондентом НАН України.

На сучасному етапі відомим в Україні та за кордоном "брендом" стала школа "Української історичної європеїстики", фундаторами якої є члени-кореспонденти Національної академії наук України Ф.П. Шевченко, І.М. Мельникова та П.С. Сохань, а нині її очолює Степан Васильович ⁹¹. Під його керівництвом захищено понад 30 кандидатських і докторських дисертацій. Виступив офіційним опонентом на захистах понад 70 кандидатських і докторських дисертацій, відповідальним редактором і рецензентом близько 100 наукових монографій, збірників і навчальних посібників. Серед його учнів чимало відомих в Україні дипломатів, професорів, доцентів, деканів факультетів, завідувачів кафедрами і навіть ректори вищих навчальних закладів у Києві, Ужгороді, Рівному, Миколаєві, Черкасах, Кам'янці-Подільському, Мінську.

Вельми успішно С.В. Віднянський виконує місію репрезентації української професійної історичної спільноти за кордоном. Він учасник ХІІІ-ХУІ-ого (2003-2018 рр.) міжнародних з'їздів славістів (Любляна - Охрид - Мінськ - Бєлград)⁹². Виступає на міжнародних конференцій і симпозіумах, що проводяться в Румунії Музеєм історії м. Сату-Маре спільно з Ужгородським національним університетом ⁹³. 2005 р. ювіляр був головним промотором проведення українсько-угорської конференції, доповіді якої були опубліковані у двомовному збірнику "Україна - Угорщина: спільне минуле та сьогодення". 2018 р. брав участь у лобіюванні публікації та написав передмову до ілюстрованого й багато документованого науково-популярного видання "Угорці в Києві"⁹⁴. Здобутком 2019 р. став проєкт "Україна і Болгарія в історії Європи"⁹⁵. Його розвідки друкувалися у наукових збірниках в Будапешті⁹⁶, Москві⁹⁷, Кракові⁹⁸, Кишиневі⁹⁹. Та найбільш тісною залишається співпраця зі старими словацькими друзями, насамперед зі співробітниками Інституту суспільних наук Словацької академії наук у м. Кошице М. Гайдошем та С. Конєчним та професором М. Мушинкою з Прешова, де ювіляр опублікував низку статей ¹⁰⁰.

Визнанням його наукових здобутків на міжнародній арені стало обрання членом Нью-Йоркської академії наук в США (1995), Української академії історичних наук (1999), Світової академії русинської культури в Канаді (2008), іноземним членом Угорської академії наук (2009). 2006 р. рішенням керівництва Угорського демократичного союзу в Україні нагороджений Науковою відзнакою і премією Тиводора Легоцького за видатний особистий внесок у розвиток закарпатського і університетського угорського наукового життя. 2017 р. у зв'язку з І-им Міжнародним карпатським симпозіумом у Старій Лесні за досягнення оригінальних результатів в галузі вивчення історії і культури народів і народностей в регіоні Карпат Університетом Матея Бела в Банській Бистриці та Інститутом суспільних наук САН нагороджений Пам'ятною грамотою.

2008 р. директор Інституту загальної історії Російської академії наук академік О.А. Чубар'ян влучно сформулював науковий та організаційний внесок ювіляра: "Він став одним з перших вчених на пострадянському просторі, який почав розробку теми "Україна в контексті світової історії ХХ століття"¹⁰¹.

Наголошуємо на вражаючій географії наукових зв'язків ювіляра. В Україні це міста Вінниця, Горлівка, Дніпро, Донецьк, Івано-Франківськ, Кам'янець-Подільський, Київ, Луганськ, Луцьк, Львів, Миколаїв, Одеса, Переяслав-Хмельницький, Полтава, Рівне, Тернопіль, Ужгород, Харків, Черкаси, Чернівці, Чернігів. В перелік місць наукових візитів або ж публікації праць входять такі держави як Болгарія, Білорусь, Греція, Молдова, Північна Македонія, Польща, Росія, Румунія, Сербія, Словаччина, Словенія, Угорщина, Чехія. За цими назвами - сотні людей, які так чи інакше співпрацюють з ним. На наш погляд, для сучасної української історіографії це є рекордним показником, отож Степан Васильович є головними народним дипломатом в українській історичній науці.

Думається актуальний образ ювіляра був би неповним без декількох штрихів з його особистісно-психологічного портрету.

За політичними поглядами С.В. Віднянський є націонал-демократом та єврооптимістом. Цілком підтримав процеси Помаранчевої революції та Євромайдану, переконаний і не втомлюється переконувати інших, що для України немає іншої прийнятної зовнішньополітичної альтернативи, ніж інтеграція до євроатлантичних структур. З цього приводу видав понад два десятки спеціалізованих історико-політологічних статей ¹⁰², а також дана ідея "червоною ниткою" проходить у всіх його інших публікаціях.

Розглянемо докладніше його розвідку, присвячену взаєминам Україна - ЄС після Помаранчевої революції¹⁰³. Автор поставив в один ряд українські "помаранчеві" події з "революціями 1968 р. у Франції, Німеччині і Чехословаччині, де теж були надії, що не справдились"¹⁰⁴. Виділив 5 етапів євроінтеграційного курсу: 1991-1994 рр. (від проголошення незалежності до підписання першою з пострадянських країн Угоди про партнерство і співробітництво з Європейськими Співтовариствами); 1995-1999 рр. (від членства у Раді Європи через перші саміти Україна-ЄС до схвалення на Гельсінській сесії Ради ЄС Спільної стратегії щодо України); 2000-2004 рр. (маневри української влади з профанацією євроінтеграційних намірів й реальним прагненням балансувати між Росією та ЄС); 2005-2013 рр. (автор називає його "переговорним періодом" та "часом нереалізованих можливостей": "наближення нашої держави до ЄС переважно тільки декларувалося й імітувалося, а реальних результатів практично не було, і не в останню чергу через занадто "обережну" позицію Євросоюзу"¹⁰⁵); з 2014 р. - до сьогодні (від Революції Гідності з підписанням Асоціації з ЄС).

Науковець зробив насправді мужній висновок, визнавши, що "повільність суспільних трансформацій і результати майже чотирьох постєвромайданних років, збереження потужної зовнішньої загрози з боку Російської Федерації, об'єктивна інерційність соціальної динаміки, а також неоднозначне ставлення окремих європейських лідерів та держав-членів ЄС до євроінтеграційних перспектив нашої країни поки що не дають підстав для висновків щодо незворотності проєвропейських змін в Україні"¹⁰⁶.

Ювіляр з цілком оригінального ракурсу оцінює ефективність тих чи інших кроків представників сучасної української дипломатії, адже багатьох з них знає особисто як колег, студентів та гостей Дипломатичної академії при МЗС України. Тому його точка зору й прогнози вітчизняної зовнішньої політики мають вельми високий коефіцієнт влучності. Ще у 2008 р. наголошував, що гарантії національної безпеки України у зв'язку з ядерним роззброєнням є недостатніми ¹⁰⁷.

Український національний фундаменталізм простежується у його теоретико-історіософській публікації (у співавторстві з О. Іваненко), в якій обґрунтовано реагує на критику тих, хто академічну національну історію кидає до одного коша з "етноцентричним" "африканським" міфом та під маскою "вписування" вітчизняної історії у світовий контекст нівелює національну історичну ідентичність ¹⁰⁸.

Акцентуємо увагу на його поглядах на "русинське питання". Він вказує, що "...етнологічна наука, і не тільки в Україні, визнає русинів Закарпаття субетнічною групою українського народу. Тому виокремлювати "русинів" як окрему націю немає наукових підстав"¹⁰⁹. Наголошує, що "протистояти проявам політичного русинства можна насамперед науковою та культурно-просвітньою діяльністю, а також зміцненням Української держави, її європейською модернізацією та підвищенням її міжнародного авторитету. І чим сильнішою буде Україна, чим активнішою буде її державна етнополітика, тим більше її громадян буде вертатися до свого етнічного коріння, і тим менше його відкидатиме й нівелюватиме"¹¹⁰. Став автором тексту критичного експертного висновку на скандальну книгу В.І. Фенича "Угорська Русь і "Ганнібалова присяга" Михайла Драгоманова: початки інтелектуального завоювання Закарпаття Україною" у якому зазначив: "... чи має моральне право декан історичного факультету українського вишу (в обов'язки якого входить також і організація та проведення педагогічно-патріотично-виховної роботи зі студентами) у незалежній Україні, та ще під час війни молодої держави за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність, пропагувати по суті українофобські ідеї"¹¹¹.

Попри тісні зв'язки із закордонням, не проявляє комплексу меншовартості у взаєминах з іноземцями, а завжди пишається тим, що є громадянином України. Тим не менше, критично ставиться до багатьох аспектів внутрішньої політики влади, зокрема вказує на руйнівне фінансове знекровлення української науки, притаманне сучасному періоду ¹¹².

Базовими принципами стилю менеджерського керівництва С.В. Віднянського є спрямованість підлеглих на творчий пошук й послідовне виконання запланованих видів робіт. Не терпить бюрократії, цілком позбавлений чиновницького формалізму. Постійно організовує "мозкові штурми" та цінує креативні пропозиції співробітників. Чітко розрізняє реальну активну діяльність та "окозамилювання" й звіт для проформи. Буває суворим, але рівень його суворості є обернено пропорційним до відповідальності працівника у ставленні до своїх обов'язків. Вимогливий, але не безжальний, завжди знає й пам'ятає про сімейні, особисті труднощі й проблеми зі здоров'ям, які виникають у його співробітників, враховує їх у плануванні роботи.

Як науковий керівник дисертаційних робіт, опонент та рецензент цінує в роботах здобувачів ініціативність, самостійність, сміливість й новизну дослідницьких ідей. Не є "квочкою" для своїх аспірантів та докторантів у процесі підготовки дисертації, не контролює кожен їх крок, не обмежує свободу пошуку в межах обраної теми, спонукає до формулювання власних відповідей на дослідницькі запитання. Тобто діє вельми майстерно - консультує, спрямовує, але не пропонує готових рішень, не виконує за здобувача його головну роботу - осмислення проблеми й визрівання авторської концепції виконання дисертації. Зате якщо "кінцевий продукт" виходить якісним, Степан Васильович застосовує весь спектр організаційної підтримки для безперешкодного проходження дисертаційної роботи етапами наукового захисту.

Підкреслюємо ще один тонкий дієвий педагогічний метод, який застосовує С.В. Віднянський у взаємодії зі своїми учнями. В процесі робочого спілкування не милує їх самолюбства й відверто вказує на недоліки тексту: погана зв'язка сюжетів, недоречні терміни, наявність так званої "води", непереконливі аргументації, маніпулятивні твердження, непідкріплені джерелами висновки тощо. Адресант такої критики зазвичай бентежиться, але саме така ситуація є винятково позитивною, адже демонструє, що керівник глибоко переймається змістом роботи, не байдужий до учня, який проходить "вишкіл Віднянського". Якщо здобувач дійсно враховує зауваження й рекомендації й виправляється, керівник висловлює похвалу, на яку теж не скупиться, а ще з більшою приємністю пишається й рекламує таких учнів у колі колег, при цьому навіть дещо перебільшуючи їх досягнення.

Помітна порція експресивної гонористості у ментальному характері ювіляра дивовижним чином поєднується й цілком компенсується відсутністю цинічного егоїзму й самоствердження за рахунок інших, безвідмовністю у допомозі, навіть якщо особисто йому справа є дискомфортною. Вказаними рисами іноді зловживають численні прохачі різного рангу. Коли йому не подобається подібна ситуація він морщиться й риторично скаржиться: "На мене тиснуть". Якщо проблема загострюється улюбленою фразою є "Мене беруть за горло". Незважаючи на це, продовжує роздавати цінні поради, актуальні консультації, "замовляє слово", передає привіти, що є своєрідними "рекомендаційними листами" у світі історичної науки. Автор цих рядків може підтвердити це з власного досвіду, адже, наприклад, привіти від Степана Васильовича відчиняли йому двері кабінетів і серця людей у Києві, Харкові, Ужгороді, Москві, Кошицях та Братиславі.

Найголовнішою позитивною рисою особистості ювіляра є все ж, на наш погляд, щирість. Навіть різного роду негативні попередження висловлює одразу в момент думки про це, не "тримає камінь за пазухою", чекаючи слушного моменту, а відверто застерігає у дусі святославового "Піду на Ви". Відтак, спілкування з ним легке, невимушене, тонізуюче, позбавлене необхідності докладати зусиль аби маневрувати, шукати подвійний сенс сказаного й "читати між рядків".

Слід визнати, що щирість ювіляра, у поєднанні з імпульсивністю й "наступальним" стилем ведення розмови може невірно трактувати співбесідник як небажання до співпраці або навіть як агресію, хоча у переважній більшості випадків це лише прояв холеричного темпераменту. Заспокоївшись, шкодує про нестриманість, картає себе за гарячковість, хоча й не показує цього. Утім, на наш суб'єктивний погляд, насправді не любить особистостей нахабних, надто самовпевнених, великоамбітних й марнославних, таких, які "високо себе несуть". Щодо них виникає непереборне бажання "поставити їх на місце". Люди такого сорту в колі його спілкування не затримуються. Позитивним результатом цього є те, що у відділі завжди панує доброзичлива душевна атмосфера без інтриг, "підсиджування" й внутрішніх конфліктів.

Неймовірно, але вказана прямота не заважає Степану Васильовичу залишатися в амплуа тонкого дипломата, люб'язного уважного співбесідника та галантного кавалера з вишуканими світськими манерами. За це ювіляра особливо шанує жіноцтво. До речі, очолюваний ним відділ чи не єдиний в науковій установі, який чітко витримує гендерний баланс (а в окремі періоди жінки в його складі навіть переважали) й відвідувачі там завжди зустрінуть чимало представниць прекрасної половини людства, що надає відділу особливого шарму. Відзначимо також розвинуте почуття гумору, жартівливість, веселу вдачу та невимушену поведінку Степана Васильовича, який під час неформального спілкування завжди в центрі уваги й часто в компанії грає роль "тамади". Спадає на думку його фірмовий словацькомовний тост: "Aby ze nam / zenam dobre bolo".

Вважаємо, що вельми влучно висловився у своїй оригінальній поетичній замальовці про характер ювіляра О.М. Горенко: "Життя із ним - як на вулкані / тож і у люті холоди / погрітись може при Степані / той, хто душею молодий. За парубоцьким динамізмом / він Одіссей і флібустьєр! / та із усім авантюризмом / він все одно - британський сер"¹¹³.

А.Ю. Мартинов також відзначив: "Немає сумніву, що особисті риси Степана Васильовича Віднянського, його високий професіоналізм та працездатність, людяність, чуйність до професійних пошуків та життєвих проблем колег, почуття гумору та самоіронія, яка не зачіпає чужого марнославства, допоможуть йому й надалі відчувати себе покликаним у житті до великої місії, а це означає мати шанс на творче довголіття"¹¹⁴.

Тож автор цієї статті, репрезентуючи колектив Кам'янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка та редакційну колегію наукового збірника "Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи", приєднується до грона щиросердних привітань й зичить ювіляру довгих років життєвої й творчої активності!



Примітки

1. Віднянський Степан Васильович. Інститут історії України НАН України. 1936-2006. Київ: Інститут історії України НАН України, 2006. С. 502.

2. Автобіографічний нарис. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія. До 60-ліття від дня народження і 35-ліття науково-педагогічної діяльності / укладачі Н.В. Кривець, Н.А. Ярко. Київ: НАН України, Інститут історії України, 2011. С. 12.

3. Вегеш М. Степан Віднянський - вчений і педагог. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Ужгород, 2005. Вип. 15. С. 141.

4. Основні дати життя, наукової, педагогічної й громадської діяльності С.В. Віднянського. Степан Васильович Віднянський: Біобліографля... С. 23.

5. Автобіографічний нарис. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія... С. 12.

6. Основні дати життя, наукової, педагогічної й громадської діяльності С.В. Віднянського. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія. С. 23.

7. Автобіографічний нарис. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія. С. 13.

8. Віднянський С.В. Відділ всесвітньої історії і міжнародних відносин. Інститут історії України НАН України. 1936-2006. Київ: Інститут історії України НАН України, 2006. С. 502.

9. Керівна та організуюча роль КПЧ у консолідації профспілкового руху Чехословаччини (квітень 1969 р. - червень 1972 р.). Український історичний.журнал (УІЖ). Київ, 1975. № 6. С. 6976; Процес консолідації Революційного профспілкового руху в ЧССР (1969-1972). Історичні дослідження. Історія. зарубіжних країн. Міжвід. зб. наук. праць. Київ: Наукова думка, 1976. Вип. 2. С. 50-58; Співробітництво радянських і чехословацьких профспілок в справі обміну передовим виробничим досвідом (1971-1975 рр.). УІЖ. Київ, 1976. № 10. С. 111-116; Социалистический союз молодежи Чехословакии в строительстве развитого социалистического общества. Молодежь и общественный прогресс. Сборн. науч. тр. Київ: Наукова думка, 1978. С. 87-103; Консолидация профсоюзного движения в Чехословакии. 1969-1975. Київ: Наукова думка, 1979. 212 с.; Торжество принципів пролетарського інтернаціоналізму в міжнародній діяльності чехословацьких профспілок. Історичні дослідження. Історія зарубіжних країн. Київ: Наукова думка, 1979. Вип. 5. С. 3-18; Робітничий клас Чехословаччини в умовах будівництва розвинутого соціалізму. УІЖ. Київ, 1979. № 8. С. 66-76.

10. Наукова школа професора С.В. Віднянського. Степан Васильович Віднянський: Біобліографля... С. 80.

11. Вегеш М. Степан Віднянський - вчений і педагог... С. 141.

12. Основні дати життя, наукової, педагогічної й громадської діяльності С.В. Віднянського. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія. С. 23-26.

13. Степанков В.С. Копилов Сергій Анатолійович: погляд зблизька. Професор С.А. Копилов: бібліографічний покажчик / укладач В.С. Прокопчук. Кам'янець-Подільський: Аксіома, 2013. С. 6-7.

14. Роль интернационального социалистического соревнования в углублении сотрудничества рабочего класса УССР и братских стран социализма. Породненные социалистическим интернационализмом. Дружественные связи и сотрудничество породненных областей и городов УССР и братских стран социализма. Київ: Наукова думка, 1980. С. 39-100; Укрепление интернациональных связей. История рабочих Донбасса.. Т. 2, гл. VII. Київ: Наукова думка, 1981. С. 310-326; Интернациональное социалистическое соревнование рабочих стран-членов СЭВ на строительстве газопровода "Союз". На путях дружбы и сотрудничества. Сборн. науч. тр. Київ: Наукова думка, 1981. С. 179-192; Интернациональное социалистическое соревнование - новая форма производственных связей породненных коллективов Закарпатья и Восточной Словакии. Дружественные связи трудящихся Закарпатья и Восточной Словакии: история и современность. Материалы советско-чехословацкого научного семинара. Kosice, 1985. S. 199-212; Дружба і співробітництво з трудящими соціалістичних країн. Історія Києва. Т. 3, кн. 2. Київ: Наукова думка, 1987. С. 357-373; Интернационализация передового производственного опыта стран-членов СЭВ: роль трудовых коллективов. Развитие приграничного сотрудничества стран-членов СЭВ и прямых связей между предприятиями СССР и социалистических стран (Материалы Всесоюзного научного семинара, Ужгород, октябрь 1988 г.). Москва, 1989. С. 218-231.

15. Братерство в праці. Київ: Товариство "Знання" УРСР, 1986. 48 с.; Інтернаціональне змагання трудових колективів УРСР та братніх соціалістичних країн. Київ: Товариство Знання УРСР, 1983. 48 с.

16. Вегеш М. Визначний дослідник всесвітньої історії та міжнародних відносин - до 70-річчя від дня народження членакореспондента НАН України, Почесного доктора УжНУ Степана Васильовича Віднянського. URL: https://www.uzhnu. edu.ua/uk/news/viznachnij-doslidnik-istoriji-ta-mizhnarodnihvidnosin.htm

17. ЧССР: впевнена хода соціалізму. Київ: Політвидав України, 1985. 134 с.

18. Автобіографічний нарис. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія... С. 14.

19. Интернациональное сближение рабочего класса стран социалистического содружества. Київ: Наукова думка, 1989. 352 с.

20. Вегеш М.М., Горват Л.В. Степан Віднянський (р.н. 1951). Українська історична наука в середині ХІХ на початку ХХІ століття (матеріали до лекцій для студентів історичного факультету). Ужгород, 2000. С. 122-123.

21. Вегеш М. Горват І-Л. Учений європейського рівня. До 70-річчя члена-кореспондента НАН України С.В. Віднянського. Наш голос. Літературно-культурний журнал українських письменників Румунії. 2021. № 320. Лютий. С. 16.

22. Шманько Г.І., Сюсько І.М.С. В. Виднянский. Интернациональное сближение рабочего класса стран социалистического содружества. Український історичний журнал. 1990. № 4. С. 150.

23. Там само. С. 151.

24. Рабочий класс Украинской ССР в развитии производственных связей между трудовыми коллективами СССР и Чехословакии (1945-1985). Украинско-чехословацкие интернациональные связи. Сб. науч. тр. Київ: Наукова думка, 1989. С. 198-225.

25. Там само. С. 206, 207.

26. Там само. С. 223-225.

27. Там само. С. 202.

28. Там само. С. 207-209, 218-219.

29. Там само. С. 214-218.

30. Автобіографічний нарис. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія... С. 15.

31. Мартинов А.Ю. До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.В. Віднянського. Український історичний журнал (УІЖ). 2011. № 2. С. 236.

32. Іваненко О. Учений європейського рівня. До 70-річчя членакореспондента НАН України С.В. Віднянського. Вісник НАНУ. 2021. № 3. С. 89.

33. Роль идей славянской взаимности в становлении национального самосознания закарпатских украинцев. А.В. Духнович. Славяне: адзінства і мнагастайнасць. Міжнародная каніферэнцыя. Тззісьі дакладау і паведамленняу. 4 секцыя. Мінск, 1990. С. 10-13; Идеи славянского единства в исторической концепции А.В. Духновича. Культурные и общественные связи Украины со странами Европы. Сб. науч. тр. Київ: Наукова думка, 1990. С. 107-130.

34. Zakarpatsko ako sucasf CSR: problemy narodno-kulturnej obnovy a statnosti. 1918-1938. Slovensko v politickom systeme Ceskoslovenska. Materialy z vedeckeho sympozia. Bratislava, 1992. S. 204-213; Закарпаття у складі Чехо-Словацької республіки: переломний етап у національно-культурному й етнополітичному розвитку русинів-українців. Культура українських Карпат: традиції і сучасність. Матеріали міжнародної наукової конференції. Ужгород, 1994. С. 130-140.

35. Русини-українці в Чехо-Словаччині: процес національного самоусвідомлення. УІЖ. Київ, 1991. № 5. С. 86-95 (співавтор - І.М. Сюсько); Прояв "закарпатського сепаратизму"? Політика і час. Київ, 1993. № 12. С. 5156.

36. Т.Г. Масарик і українці. Х Всеукраїнська славістична конференція "Духовне відродження слов'ян у контексті європейської та світової культури". Тези доповідей. Чернівці, 1992. Т. 2. С. 184-185; Т. Масарик про Україну і українців. Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. Міжвідомчий зб. наук. праць (далі - МЗУ). Київ: Наукова думка, 1993. Вип. 4. С. 132-147; Перша світова війна, модерна демократія і Т.Г. Масарик. МЗУ. Київ, 1995. Вип. 5. С. 144-148 (співавтор 1.1. Вовканич); T.G. Masaryk a ukrajinska otazka. Prvni svetova valka, moderni demokracie a T.G. Masaryk: sbornik pfispevku z mezinarodni vbdecke konference pofadane Ustavem T.G. Masaryka ve dnech 22.-24. zafi 1994 na zamku v Liblicich u Mblnika. Praha, 1995. S. 285-290.

37. Ukrajinska emigracia v medzivojnovom Cesko-Slovensku. Historicky casopis. Bratislava, 1992. № 3. S. 370-385; Український вільний університет - перша українська висока школа за кордоном. Неопалима купина. Київ, 1993. № 2. С. 39-50; 1994. № 1. С. 91-106; 1995. № 3-4. С. 107-116; Політика чехословацького уряду щодо української еміграції в міжвоєнний період. МЗУ. Київ: Наукова думка, 1993. Вип. 3. С. 36-56; Заснування і діяльність Українського вільного університету - першої української високої школи за кордоном (1921-1945 рр.). УІЖ. Київ, 1993. № 11-12. С. 68-80; 1994. № 4. С. 41-54; 1994. № 5. С. 48-60; Украинская эмиграция в межвоенной Чехословакии: результаты и перспективы научных исследований на Украине. Русская, украинская и белорусская эмиграция в Чехословакии между двумя мировыми войнами. Результаты и перспективы исследований. Фонды Славянской библиотеки и пражских архивов. Прага, 14-15 августа 1995 г. Сборник докладов. Прага, 1995. С. 141153; Українці у міжвоєнній Чехословаччині: з досвіду інтеграції культурного життя слов'янських народів. Проблеми слов'янознавства. Львів, 1995. Вип. 47. С. 124-131.

38. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (19211945 рр.). Київ: Ін-т історії України НАН України. 1994. 82 с.

39. Вегеш М.М., Горват Л.В. Степан Віднянський (р.н. 1951)... С. 124.

40. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (19211945 рр.)... С. 18-19.

41. Вегеш М.М. Монографія про Український університет. Молодь - Україні. Наукові записки молодих учених Ужгородського державного університету. Том 9. Ужгород, 1996. С. 210.

42. Культурно-освітня і наукова діяльність української еміграції в Чехо-Словаччині: Український вільний університет (19211945 рр.). С. 67-68.

43. Вегеш М. Степан Віднянський - вчений і педагог... С. 144.

44. Історія міжнародних відносин (кінець ХУІІІ ст. - початок ХХ ст.). Тематичний план курсу, плани семінарських занять, теми курсових робіт. Київ: КСУ, 1995. 17 с. (співавтор -В.П. Меньшов).

45. Історія країн Центральної та Південно-Східної Європи (посібник для вивчення історії в середній школі). Київ: Хрещатик, 1994. 102 с.

46. Автобіографічний нарис. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія... С. 18.

47. Ukrajina a ukrajinska otazka v politike Cesko-Slovenska v rokoch 1918-1948. Historicky casopis. Bratislava, 1997. № 3. S. 420439; Українське питання в зовнішньополітичних концепціях Чехословаччини (1918-1989 рр.). УІЖ. Київ, 1997. № 1. С. 43-61; Українці Чехословаччини в демократичному русі 1968-1969 рр. МЗУ. Київ, 1997. Вип. 6. С. 54-66. (співавтор - Р.М. Постоловський); Демократичний рух Чехословаччини у другій половині 80-х років ХХ століття. Соціально-економічні та етнополітичні зміни в країнах Центральної і ПівденноСхідної Європи (друга пол. 80-х - перша пол.90-хроків ХХст.). Матеріали міжнародної наукової конференції. Ужгород, 1997. С. 71-76. (співавтор - С. Мотрук).

48. Українсько-румунські відносини у загальноєвропейському контексті. Румунсько-українські відносини: історія і сучасність. Матеріали міжнародного симпозіуму. Сату-Маре, 1999. С. 445450; Українсько-румунські відносини в загальноєвропейському контексті. Розбудова держави. 1999. № 7-12. С. 87-92.

49. Україна і Європа у ХХ столітті: уроки минулого і сучасність. Пороги, Прага, 1997. № 3. С. 13; № 4. С. 8-10; Україна в світі. Все про Україну. Т. 1. Київ: Вид. дім "Альтернативи", 1998. С. 353-397; Україна і Центрально-Східна Європа у ХХ столітті: уроки минулого і сучасність. Дослідження історії соціальноекономічного розвитку країн Центральної та Південно-Східної Європи: сучасний стан, проблеми, перспективи. Доповіді та повідомлення наукової конференції. Ужгород. 1998. С. 6672; Україна як суб'єкт історії Європи у минулому і в наші дні. Україна в європейських міжнародних відносинах. Науковий збірник. Київ: ІІУ НАН України, 1998. С. 88-106 (співавтор - П.П. Брицький); Ходу історії не сповільнити! Україна та Європа в ХХ столітті: колишні відносини і сучасне співробітництво. Людина і влада. 1999. № 8-10. С. 94-98; Україна і Європа в ХХ столітті: уроки взаємин у минулому та сучасне співробітництво. Четвертий міжнародний конгрес україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р. Доповіді та повідомлення. Історія. Одеса-Київ-Львів, 1999. Частина 2: ХХ століття. С. 627-634; Українське питання в контексті "холодної війни" (1944-1991). Розбудова держави. Київ, 2000. № 7-12. С. 144-150.

50. Україна та "українське питання" в політиці Чехословаччини. Українська державність у ХХ столітті: Історико-політологічний аналіз. Київ: Політична думка, 1996. С. 177-197.

51. Україна в світі. Все про Україну. Т.1. Київ: "Вид. дім Альтернативи",1998. С. 353-397.

52. З історії міжнародних зв'язків України: наука, освіта (ХІХ - 30-ті роки ХХ ст.). Документи і матеріали. Київ: Інститут історії України НАНУ, 1999. 201 с.

53. Вегеш М.М., Горват Л.В. Степан Віднянський (р.н. 1951)... С. 128.

54. Українське питання в поглядах Т.Г. Масарика та політиці Першої Чехословацької республіки. Т.Г. Масарик і нова Європа. Матеріали Першої українсько-чеської науково-теоретичної конференції. Київ, 1998. С. 20-33.

55. Вегеш М.М., Горват Л.В. Степан Віднянський (р.н. 1951)... С. 131-132.

56. Там само... С. 132.

57. Країни Центрально-Східної Європи та українське питання (1918 - 1939). Київ-Ужгород: Колір прінт, 1998. 257 с.

58. Interwar Ukrainian emigration in Czechoslovakia: cultural-social and scientific-educational life. XII Miedzynarodowy kongres slawistow. Streszczenia referatow i komunikatow. Literaturoznawstwo, folklorystyka, nauka o kulturze. Warszawa, 1998. S. 287.

59. Програма кандидатського іспиту з спеціальності 07.00.02 - "Всесвітня історія". Київ: Інститут історії України НАНУ, 1999. 75 с.; Історія Центрально-Східної Європи. Програма курсу для студентів історичних і гуманітарних факультетів університетів. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2000. 24 с.

60. Всесвітня історія. Новітня історія. Ч. 2 (з 1939 р.). Навчальний посібник для 11 класу. Київ: Фаренгейт, 2000. 320 с. (співавтор - В.О. Дрібниця).

61. Розв'язання Другої світової війни (події 1939 - червня 1941 рр.). Історія України. 2000. № 37; Народи ЦентральноСхідної Європи в період кризи європейської цивілізації та Першої світової війни. Історія України. Київ, 2000. № 43-44.

62. Україна в житті Т.Г. Масарика. Хроніка 2000. № 29-30. 1999. С. 48-53.

63. Антиукраїнська і античеська діяльність угорських агентів у Карпатській Україні наприкінці 30-х років. Сучасність. Київ, 1998. № 6. С. 78-84 (співавтор М.М. Вегеш).

64. Смолій В.А. Слово про ювіляра. Степан Васильович Віднянський: Біобліографія... С. 7.

65. Іваненко О. Учений європейського рівня. До 70-річчя членакореспондента НАН України С.В. Віднянського. Вісник НАНУ. 2021. С. 92.

66. Міжнародні зв'язки України в сучасній вітчизняній історіографії: основні напрями, проблеми та перспективи дослідження (Доповідь на Загальних зборах Відділення історії, філософії та права НАН України, присвячених 85-річчю НАН України 25 листопада 2003 р.). Україна дипломатична. 2003. Вип. 4. С. 472-482; Стан і перспективи наукових досліджень із всесвітньої історії в Україні (Наукова доповідь на засіданні Вченої ради Інституту історії України НАН України 27 травня 2010 р.). МЗУ. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2010. Вип. 19. С. 303-318; Рецепції новітньої історії країн Центрально-Східної Європи у наукових працях українських учених-всесвітників відділу історії міжнародних відносин і зовнішньої політики України Інституту історії України НАН України. Україна-Європа-Світ. Міжнародний збірник наукових праць. Серія: Історія, міжнародні відносин. Тернопіль, 2012. Вип. 10. С. 43-60; Новітня історія країн Центрально-Східної Європи у наукових працях співробітників Інституту історії України НАН України. МЗУ. Київ, 2012. Вип. 21. С. 9-36; Славістичні дослідження в Інституті історії України НАН України: основні етапи, напрями і тенденції розвитку. МЗУ. Київ, 2015. Вип. 24: Міжвідомчий збірник наукових праць. С. 60-84.

67. Наприклад: Українське питання в міжвоєнній Польщі: основні проблеми й напрямки наукових досліджень у сучасній вітчизняній історичній науці. УІЖ. Київ, 2003. № 2. С. 39-55; Центрально-Східна Європа у ХХ ст. як особливий регіон: основні напрями та проблеми вивчення. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Ужгород, 2005. Вип. 12. С. 13-18; Українсько-польські відносини 19171926 рр.: сучасна історіографія проблеми. Науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. Історичні науки. 2007. № 1. С. 44-51 (співавторка - В.О. Калінчик); Україна у транскордонній співпраці: історіографічні інтерпретації на прикладі вивчення досвіду Карпатського єврорегіону. Україна дипломатична. Науковий щорічник. Київ, 2015. Випуск шістнадцятий. С. 331-350; Історія ЦентральноСхідної Європи у творчому доробку професора В.П. Газіна. Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи: збірник наукових праць. Кам'янець-Подільський, 2016. Вип. 5. С. 27-54 (співавтор - І. Боровець); Світ напередодні Другої світової війни: історіографічні інтерпретації початку війни. Історичний часопис з богемістики і словакістики. Ужгород, 2017. Вип. 6. Політичне закулісся війни та миру в історії словаків і чехів. С. 71-80; Варшавський договір 1920 р. в сучасній українській історіографії. Україна дипломатична. Науковий щорічник. Київ, 2017. Випуск вісімнадцятий. С. 91-100; Угорська революція 1956 року в українській історіографії та мемуаристиці. МЗУ. Київ, 2017. Вип. 26. С. 455464; Історіографічні аспекти транскордонного співробітництва України. Геополітика України: історія і сучасність: збірник наукових праць. Ужгород, 2018. Вип. 2 (21). С. 9-51 (співавтор - І.І. Вовканич).

68. Вегеш М. Горват І-Л. Учений європейського рівня. До 70-річчя члена-кореспондента НАН України С.В. Віднянського. Наш голос... С. 18.

69. Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Україна в Організації Об'єднаних Націй: 60 років участі у розв'язанні найважливіших міжнародних проблем. Київ: Ґенеза, 2006. С. 51, 76.

70. Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Об'єднана Європа: від мрії до реальності. Історичні нариси про батьків-засновників Європейського Союзу. Київ: Інститут історії України, 2009. 376 c.; Київ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія",

71. 395 с.

72. Віднянський С.В., Мартинов А.Ю. Об'єднана Європа: від мрії до реальності. Історичні нариси про батьків-засновників Європейського Союзу. Київ: Видавничий дім "Києво-Могилянська академія", 2011. С. 18.

73. Там само. С. 63.

74. Там само. С. 93.

75. Там само. С. 143.

76. Там само. С. 195.

77. Там само. С. 234.

78. Там само. С. 290.

79. Там само. С. 332.

80. Україна в історії Європи ХІХ - початку ХХІ ст.: історичні нариси: монографія / за ред. чл.-кор. НАН України С.В. Віднянського. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. 814 с.

81. Там само. С. 8-9.

82. Вегеш М. Визначний дослідник всесвітньої історії та міжнародних відносин - до 70-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України, Почесного доктора Ужгородського національного університету Степана Васильовича Віднянського. URL: https://drive.google.com/file/d/18e1BNd_8b_8rG8tFp0iA yC0W_9g2uv6l/view. С. 13.

83. Вегеш М. Визначний дослідник всесвітньої історії та міжнародних відносин - до 70-річчя від дня народження членакореспондента НАН України, Почесного доктора УжНУ Степана Васильовича Віднянського. URL: https://www.uzhnu. edu.ua/uk/news/viznachnij-doslidnik-istoriji-ta-mizhnarodnihvidnosin.htm

84. Вегеш М. Визначний дослідник всесвітньої історії та міжнародних відносин - до 70-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України, Почесного доктора Ужгородського національного університету Степана Васильовича Віднянського. URL: https://drive.google.eom/file/d/ 18e1BNd_8b_8rG8tFp0iAyC0W_9g2uv6l/view. С. 16-17.

85. Вегеш М.М., Віднянський С.В. Августин Волошин - "батько карпатоукраїнського народу". Київ: Парламентське видавництво, 2020. 472 с.; Віднянський С.В., Вегеш М.М. Августин Волошин і Карпатська Україна в історії українського державотворення. Київ: Інститут історії України НАН України, 2021. 373 с.

86. Віднянський С.В., Вегеш М.М. Августин Волошин і Карпатська Україна в історії українського державотворення. Київ: Інститут історії України НАН України, 2021. С. 9-11.

87. Вегеш М. Визначний дослідник історії Центрально-Східної Європи (До 70-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України, Почесного доктора Ужгородського національного університету Степана Васильовича Віднянського). Політичні перетворення в країнах Центральної та Східної Європи: історико-політичні, етнонаціональні, електоральні та державно-управлінські аспекти. Матеріали наукової конференції, присвяченої 30-річчю від дня утворення кафедри політології і державного управління ДВНЗ "Ужгородський національний університет" / за заг. ред. проф. М.М. Вегеша і Ю.О. Остапця. Ужгород: Видавництво ПП "АУТДОР-ШАРК", 2021. С. 75.

88. Всесвітня історія. Новітня історія. Навчальний посібник для 11 класу. Київ: Фаренгейт, 2001. 368 с.; Всесвітня історія. Новітня історія: 1939-2003. Навч. посібник для 11-го кл. загальноосвіт. навч. закл. 2-ге вид., перероблене. Київ: Дієзпродукт, 2003. 239 с.; Педагогічний програмний засіб (ППЗ). Всесвітня історія. Новітня історія. 1939-2003. За програмою 11-х класів. Компакт-диск / автор тексту підручника С.В. Віднянський. Видавництво "Дієз-продукт": Нова освіта, 2003.

89. Вегеш М. Визначний дослідник всесвітньої історії та міжнародних відносин - до 70-річчя від дня народження членакореспондента НАН України, Почесного доктора УжНУ Степана Васильовича Віднянського. URL: https://www.uzhnu. edu.ua/uk/news/viznachnij-doslidnik-istoriji-ta-mizhnarodnihvidnosin.htm

90. Славний будитель закарпатських русинів-українців. До 200-річчя з дня народження Олександра Духновича. Історія України. № 15 (319). 2003. Квітень. С. 7-12 (співавтор - Д. Данилюк); Перша світова війна як прояв кризи європейської цивілізації. Історія України. Вкладка Всесвітня історія. № 8 (44), серпень 2014. С. 1-7; № 9 (45), вересень 2014. С. 1-7; № 10 (46), жовтень 2014. С. 1-5; Україна - співзасновниця ООН. Історія України. № 7 (839), квітень 2015. С. 5-12.

91. Олашин М. Вчений європейського рівня. МЗУ. / В.о. відп. ред. А.Ю. Мартинов. Вип. 20. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2011. До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.В. Віднянського. С. 14.

92. Вегеш М. Визначний дослідник історії Центрально-Східної Європи (До 70-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України, Почесного доктора Ужгородського національного університету Степана Васильовича Віднянського). Політичні перетворення в країнах Центральної та Східної Європи... С. 73.

93. Influence of Processes of Globalization and European integration on the National-Cultural Life of the Slavic World. 13. mednarodni slavisticni kongres. Zbornik povzetkov. 2. Del. Knjizevnost, Kulturologija, Folkloristika, Zgodovi na slavistike, Tematski bloki. Ljubljana, 2003. S. 243 (співдоповідач - І. Сюсько); Головні етапи та особливості розвитку Української історичної славістики нового часу. Мегународен славистички конгрес (14; 2008; Охрид). Зборник на резимеа. Т. 2. Література, культура, фольклор, исторфа на славистиката: тематики блокови / 14 мегународен славистички конгрес, Охрид, 1016 септември 2008. Скоп]'е, 2008. S. 209-210 (співдоповідач - С. Копилов); Славянские народы в европейском интеграционном процессе: проблемы сохранения культурных традиций и национальной идентичности. ХУ Міжнародної. з'езд славістау (Мінск, Беларусь, 20-27 жніуня 2013 г.): тэз&ы дакладау. У 2 т. Мінск, 2013. Т. 1. Мовазнауства. С. 194-195; Українськочесько-словацькі зв'язки другої половини ХІХ - початку ХХ ст. у контексті загальнослов'янського культурно-цивілізаційного розвитку. Слов'янські обрії: доп. укр. учасн. ХУІ Міжнародного з'їзду славістів (м. Белград, Сербія, 20-27 серпня 2018 р.). Київ, 2018. Вип. 9. С. 333-344 (співдоповідач - О. Іваненко).

94. Вегеш М. Визначний дослідник історії Центрально-Східної Європи (До 70-річчя від дня народження члена-кореспондента НАН України, Почесного доктора Ужгородського національного університету Степана Васильовича Віднянського). Політичні перетворення в країнах Центральної та Східної Європи... С. 77; Central-Eastern Europe in the Period Between Two World Wars: Between Democracy and Dictatorship. Demokratiein Mittelund Sudost Europa - Erwartung und Wirklichkeit (im 19. und 20. Jahrhundert). Satu Mare: Editura Muzeului Satmarean, 2001. P. 139-150; Історичні аспекти українськорумунського діалогу. Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність. Клуж-Напока - Сату-Маре, 2007. С. 14-17 (співавтор - В.А. Смолій); Процеси національного самовизначення на Буковині у 1918 р. та її включення до складу Румунського королівства. Там само. С. 166-172; Передмова. Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність. Збірник наукових праць за матеріалами ІІІ Міжнародної наукової конференції. Ужгород - Сату-Маре, 2011. С. 12-14 (співавтор - Т. Рендюк); Важливий напрям зовнішньої політики Румунії: політика офіційних органів влади щодо етнічних румунів в Україні. Румунсько-українські відносини. Історія і сучасність. Satu Mare, 2015. S. 17-22 (співавтор - І. Вовканич); Сторінки історії післявоєнного Закарпаття (Міщанин Василь. Радянізація Закарпаття 1944-1950 рр.: Монографія. Ужгород: Рік-У, 2018. 644 с.). Румунсько-українські відносини. Історія та сучасність. Сату-Маре - Бухарест, 2018. С. 445-452 (співавтор - М. Вегеш).

95. Основні етапи та проблеми історії українсько-угорських взаємин. Україна - Угорщина: спільне минуле та сьогодення. Матеріали міжнародної наукової конференції (Київ, 1416 квітня 2005 р.). Київ: Інститут історії України НАН України, 2006. С. 13-19; Передмова. Стефан-Арпад Мадяр. Угорці в Києві. Глави історії угорсько-українських відносин з ІХ століття до наших днів. К., 2018. С. 13.

96. Українсько-болгарські відносини: історичні витоки. Україна і Болгарія в історії Європи: збірник наукових праць. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2019. С. 15-37 (співавтор - О. Іваненко).

97. Nemzetallamok az Osztrak-Magyar Monarchia romjain. Karpatalja 1919-2009: tortenelem, politika, kultura. Budapest, 2010. S. 30-48.

98. Украина на международной арене в конце Второй мировой войны. Дипломатический ежегодник. Сборник статей. 2005. Москва: Научная книга, 2006. С. 188-209.

99. Народна рада Закарпатської України як інструмент приєднання Закарпаття до СРСР та радянізації краю (19441946 рр.). Narodne rady v regione Karpat na sklonku druhej svetovej vojny. Krakov, 2013. S. 37-52.

100. Процессы национального самоопределения на Буковине в 1918 г., ее включения в состав Румынского королевства и румынизация автохтонного украинского населения края. Conferinta stiintifica internationala "Присоединение Бессарабии к России в свете многовекового молдово-российско-украинского сотрудничества" (Chisinau, 1-5 aprilie 2012). Chisinau,

101. S. 134-138; Процессы национального самоопределения на Буковине в 1918 г., ее включение в состав Румынского королевства и румынизация автохтонного украинского населения края. Международный исторический журнал "Русин". Кишинев, 2012. № 2 (28). С. 23-34.

102. Павел Роберт Магочій (26.1.1945): Основатель модерного русинства. 100 вызнамных Русинів очами сучасників. 1. Часть. / зост. ПгДр. Марія Мальцовська. Пряшів, 2007. С. 94-96; Актуалізація "русинського питання" в Закарпатті та за його межами в контексті анексії Криму і війни на сході України. K vyskumu dejin Rusinov a UkrajincMv: teoreticke a metodologicke otazky. Kosice, 2016. S. 127-137; Україна і Європа: проблеми формування та реалізації євроінтеграційного курсу України. K inovacii slovensko-ukrajinskej cezhranicnej spoluprace. Kosice, 2017. S. 141-160.

103. Мартинов А.Ю. До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.В. Віднянського. УІЖ. 2011. № 2. С. 237.

104. Наприклад: Зовнішня політика України як предмет історичного аналізу: концептуальні підходи та перспективи. УІЖ. Київ, 2001. № 4. С. 41-57 (співавтор - А.Ю. Мартинов); Європейський вибір України та імперативи європейської інтеграції. Науковий вісник Дипломатичної академії України. Київ, 2003. Вип. 9. С. 18-31; Еволюція зовнішньої політики України (1991-2006 рр.). УІЖ. Київ, 2006. № 4. С. 32-51 (співавтор - А.Ю. Мартинов); Пошуки оптимальної парадигми зовнішньої політики України. Україна на перехресті геополітичних інтересів: актуальні аспекти проблеми. Матеріали міжнародної наукової конференції (м. Ужгород, 5-6 грудня 2006 р.). Ужгород, 2007. С. 115-129; Україна у всесвітньому історичному процесі. Україна дипломатична. Київ, 2008. Вип. 9. С. 297-319; Зовнішня політика України: еволюція концептуальних засад та проблеми реалізації. УІЖ. 2011. № 4. С. 55-76 (співавтор - А.Ю. Мартинов); Угода про асоціацію з Європейським Союзом як цивілізаційний вибір України. Україна дипломатична. Київ, 2014. Випуск п'ятнадцятий. С. 358-369 (співавтор - А.Ю. Мартинов); Європейська політика України: основні етапи, проблеми та перспективи реалізації. МЗУ. Вип. 25. Київ, 2016. С. 9-40; Україна в європейському просторі: суспільні уявлення, ідеї, реалії. Academia. Terra Historiae. Студії на пошану Валерія Смолія: У 2-х кн. Київ, 2020. Кн. 1: Простори історії. С. 63-82 (співавтор - А.Ю. Мартинов); Ставлення міжнародних партнерів до суб'єктності України. Україна дипломатична. Київ, 2020. С. 605-624 (співавтор - А.Ю. Мартинов).

105. Взаємовідносини України і Європейського Союзу після Помаранчевої революції: потенціал і нереалізовані можливості. Геополітика України: історія і сучасність. 2018. Вип. 1. С. 9-24.

106. Там само. С. 12.

107. Там само. С. 18.

108. Там само. С. 22.

109. Міжнародні аспекти ядерного роззброєння України та вразливість гарантій її національної безпеки. Грані історії: Збірник наукових праць присвячений ювілею Віктора Миколайовича Докашенка. Горлівка, 2008. С. 269-284.

110. До роздумів щодо тяглості/перервності історії України та значущості/неспроможності українського національного й державницького проектів. МЗУ. Київ: Інститут історії України. Вип. 24. С. 411-428.

111. Віднянський С.В. Актуалізація "русинського питання" в Закарпатті та за його межами в контексті анексії Криму і війни на сході України. Стратегічні пріоритети. Серія: Політика. 2017. № 1. С. 9.

112. Там само. С. 16.

113. Експертний висновок на книжку Фенича В. І. "Угорська Русь і "Ганнібалова присяга" Михайла Драгоманова: початки ін-

114. телектуального завоювання Закарпаття Україною". Ужгород: Видавництво УжНУ "Говерла", 2015. 144 с. URL: https:// zakarpattya.net.ua/postimages/pub/2016/11/8-10.jpg

115. Україна в історії Європи ХІХ - початку ХХІ ст.: історичні нариси: монографія / за ред. чл.-кор. НАН України С.В. Віднянського. Київ: Інститут історії України НАН України, 2020. С. 6.

116. Горенко О.М. Степану Віднянському (З нагоди славного ювілею засновника "Батьків-засновників..."). МЗУ / в.о. відп. редактора А.Ю. Мартинов. Київ: Ін-т історії України НАН України, 2011. Вип. 20: До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.В. Віднянського. С. 17.

117. Мартинов А.Ю. До 60-річчя доктора історичних наук, професора С.В. Віднянського. Там само. С.

Размещено на Allbest.ru

...