Український інтелектуал Олександр Русов. Від національного культурництва до політичної поступовості

Під час роботи І Державної думи Російської імперії в 1906 р. було створено значну Українську думську громаду, що об'єднала як депутатів, так і свідомих українців, котрі проживали в столиці. Поряд із М. С. Грушевським, О. Г. Лотоцьким та деякими іншими діячами, до складу УДГ увійшов О. О. Русов. Це об'єднання здобуло й паралельну назву - Український парламентський клуб (Коник, 2013, с. 308). Перебуваючи на позиціях автономізму-федералізму, Олександр Олександрович був причетним до розробки Декларації про автономію України, над якою працював М. С. Грушевський; був співавтором законопроєкту «Про мови»; підготував Проєкт державного устрою України у федеративній Російській державі (Рахно, 2012, с. 136).

О. О. Русов разом з М. В. Лисенком та В. П. Науменком належав до власників «Кобзаря» Т Г. Шевченка. Тому без його участі не обходилися справи з перевиданням цієї збірки великого українського поета (Чикаленко, 2008, с. 157). О. О. Русов входив також до складу комісії, яка опікувалася виданням першого повного видання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка, що побачив світ за редакцією В. М. Доманицького в 1907 р. Усього книжка уміщувала 215 творів українського поета (Чикаленко, 2008, с. 64).

Знаходячись у Санкт-Петербурзі, О. О. Русов не переривав контактів з однодумцями в Наддніпрянській Україні. Свідченням цього є його листування з Михайлом і Вірою Коцюбинськими, з якими його об'єднувала спільна громадська діяльність у Чернігові наприкінці 90-х рр. ХІХ ст. З листа О. О. Русова від 12 квітня 1906 р. стає зрозумілим, як автор вболівав за долю України, прагнув актуалізувати й популяризувати гасло автономії, яке, на його думку, слід було підкріпляти «вчинками або хоч думками та мріями з самої України». Вікном таких можливостей став відділ провінційних дописів столичної газети «Страна», який з лютого 1906 р. до січня 1907 р. редагував О. О. Русов (Листи, 1999, с.76, 81).

Перша російська революція відкрила легальні можливості для української преси. Першою українською газетою Наддніпрянщини стала «Громадське Слово», одним із кореспондентів якої, поряд з іншими свідомими українцями, став О. О. Русов (Чикаленко, 2003, с. 307).

У 1908 р. О. О. Русов повернувся до Києва, де в 1909 р. став викладати статистику в Київському комерційному інституті. Той факт, що в цьому закладі вищої освіти працювали такі «неблагонадійні», як О. О. Русов, слід завдячувати його директору, талановитому адміністратору і вченому М. В. Довнар- Запольському. Певно, невипадково, Олександр Олександрович називав цей заклад першим «українським» інститутом (Полонська-Василенко, 2011, с. 197).

У той же час О. О. Русов увійшов до складу Українського наукового товариства в Києві. М. С. Грушевський навів список цієї наукової інституції з 50 осіб. Поряд з О. О. Русовим у цьому Товаристві працював цвіт українського інтелектуального й національного життя, зокрема В. Б. Антонович, М. П. Василенко, Ф. К. Вовк, Б. Д. Грінченко, М. С. та О.

С. Грушевські, В. М. Доманицький, П. Г. Житецький, М. Ф. Комаров, О. П. Косач, А. Ю. Кримський, І. С. Левицький, М. В. Лисенко, І. В. Лучицький, К. П. Михальчук, В. П. Науменко, М. І. Петров, Ст. Смаль-Стоцький, І. М. Стешенко, М. Ф. Сумцов, Є. К. Тимченко, Ст. Томашівський, О. Г. Черняхівський, Я. М. Шульгін та ін. (ІР. Ф. Х. Спр. 17373. Арк. 9 ; Грушевський, 2013, с. 363). В УНТ О. О. Русов очолив статистично-економічну комісію при історичній секції (Онопрієнко, 1998, с. 116).

У межах зазначеного Товариства О. О. Русов проводив наукові дослідження, вельми важливі для усвідомлення особливостей української нації. Так, у 1909 р. в «Записках Українського наукового товариства в Київі» вчений опублікував статтю «Про заняття українців по перепису 1897 р.» (Грушевський, 2005. Україна і українство, с.135). Входив О. О. Русов і до київського осередку Наукового товариства імені Шевченка, до складу якого разом із ним входили М. Ф. Біляшівський, М. П. Василенко, С. О. Єфремов, Ор. І. Левицький, В. М. Леонтович, В. М. Перетц, Є. Х. Чикаленко та ін. (Дорошенко, 2007, с. 184).

У притаманному йому дусі О. О. Русов знову успішно поєднував наукову та громадську діяльність. Навесні 1908 р. в редакції газети «Рада» відбулося засідання свідомих українців, на якому Олександр Олександрович запропонував відновити загальноукраїнську організацію, по типу Всеукраїнської загальної організації зразка 1897 р., яка б об'єднала українські політичні елементи на загальних засадах конституціоналізму та парламентаризму. Проєкт О. О. Русова було прийнято, і організація здобула назву - Товариство українських поступовців. Об'єднання не переслідувало революційних цілей, але діяло нелегально. В обстановці політичної реакції царату створення ТУП мало важливе об'єднавче значення в українському русі (Дорошенко, 2007, с. 128).

О. О. Русов був у курсі справ, пов'язаних зі створенням проєкту пам'ятника Тарасові Шевченку. Про це, наприклад, свідчить листування П. Стебницького до Є. Чикаленка в 1911 р. Прикметно, що 13 вересня 1911 р. О. О. Русов опублікував в газеті «Рада» статтю «Про пам'ятник Т Г. Шевченкові» (Чикаленко, 2008, с. 270, 272, 285).

О. О. Русов мав особливий педагогічний хист до українських популяризацій. Так, М. С. Грушевський зауважував, що напередодні Першої світової війни мав розмову з одним із заслужених галицьких педагогів, який особливо високо ставив О. О. Русова «як правдивого віртуоза популяризації» (Грушевський, 2005. Чергова справа, с. 525).

З часом стан здоров'я О. О. Русова погіршився. На відпочинок він їздив у свою садибу до Вінниці, а в 1910 р. лікувався на курортах у Німеччині. Під час Першої світової війни, у вересні 1915 р. хворий професор переїхав разом з Київським комерційним інститутом в евакуацію, на Волгу до Самари (ІР. Ф. Х. Спр. 17373. Арк. 10).

До кінця життя Олександр Олександрович переймався проблемами українського національно- культурного життя. У цьому контексті представляє інтерес його щоденниковий запис, зроблений у Вінниці 23 травня 1915 р. Так, О. О. Русов стверджував, що весь час вважав земства такими політичними установами, котрі приведуть до демократизації життя, поставлять українське питання «на повний зріст» (Русов, 2011. Записки, с. 116).

Серед «української тиші» періоду Першої світової війни свою передсмертну статтю він назвав як поклик-запитання «Есть ли украинская жизнь?», що була опублікована в журналі «Украинская жизнь» (М., 1915. Кн. VIII - ІХ. С. 53 - 54). На думку М. С. Грушевського, ці передсмертні слова були зверненням, насамперед, до молодих українців і пролунали «не криком жалю і відчаю, а покликом до їх енергії і активності...» (Чикаленко, 2008, с. 470471; Грушевський, 2005. Зайві сумніви, с. 428).

8 жовтня 1915 р. О. О. Русов помер від задухи в Саратові. Похований вірний син України у Києві на Байковому кладовищі (ІР. Ф. Х. Спр. 4865. Арк. 148; Там само. Ф. Х. Спр. 17374. Арк. 1; Осташко Т С., 2012, с. 381 - 382).



Висновки

Таким чином, на основі розгляду різноманітного архівного та опублікованого документального й оповідного матеріалу можна констатувати, що впродовж 1880-х - 1900-х рр. ОлександрРусов належав до помітних постатей в українському національному русі. У 1880-х-1890-х рр. український інтелектуал опікувався національним культурництвом, яке об'єктивно сприяло національно-культурному відродженню України. Засобами на цьому шляху він вбачав розвиток національної науки, освіти, культури та формування патріотичних почуттів щодо батьківщини - України. Ця діяльність здійснювалася легальними засобами в межах статистичних бюро земств, на виборних посадах земського самоврядування, в наукових товариствах.

Визнанням наукового доробку кандидата Університету Св. Володимира стало членство О. О. Русова в Російському географічному, Московському археологічному, Київському юридичному товариствах. Багато добрих справ було зроблено українським інтелектуалом в «Обществе взаємного вспомоществования учащим и учившим», «Благотворительном обществе издания общеполезных и дешевих книг», в Українському науковому товаристві в Києві та в київському осередку Наукового товариства імені Шевченка. Слід також вказати на його активну організаційну й публіцистичну діяльність з підтримки прогресивної російськомовної преси української спрямованості («Труд», «Заря», «Киевская старина», «Киевские Отклики») та українських видань (тижневик «Украинский вестник», газети «Громадське слово» та «Рада»). Водночас О. О. Русов був активним учасником напівлегальних українських громад та гуртків у Наддніпрянщині, неодноразово піддавався обшукам, поліцейському нагляду та ув'язненням.

Наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. він вже не обмежувався національним культурництвом, а брав активну участь у діяльності українських політичних поступових організацій, зокрема таких, як Всеукраїнська загальна організація; був одним із ініціаторів створення Товариства українських поступовців. Український діяч належав до послідовних українських народолюбців/націонал-демократів, які впродовж останніх десятиліть ХІХ ст. - перших десятиліть ХХ ст. пройшли шлях ідейної еволюції та практичної діяльності від національного культурництва до політичного поступовства. Будучи прихильником поступової праці, він не поділяв світоглядних засад та соціальних практик політичного насильства народовольства, а згодом загальноросійських лівих партій соціал-демократичного та неонародницького напрямів.

В означений період культурницька та громадсько-політична діяльність О. О. Русова тривала в Києві, Одесі, Єлисаветграді, Херсоні, Полтаві, Харкові, Чернігові, а невеликих містечках та селах Наддніпрянської України, а тому його цілком можна вважати діячем загальноукраїнського масштабу. Ім'я українського інтелектуала було добре відоме в колах свідомого українства в столиці Російської імперії - Санкт-Петербурзі. Український інтелектуал та громадсько-політичний діяч О. О. Русов зробив вагомий внесок в українську національну справу, послідовно відстоюючи право українського народу на рідну мову, літературу, пресу, школу, наукові знання в галузях статистики, історії, етнографії, літературознавства тощо.



Бібліографічні посилання

1. Антонович В. Б. Моя сповідь. Вибрані історичні та публіцистичні твори / упоряд. О. Тодійчук, В. Ульяновський; вступ. ст. та комент. В. Ульяновського. Київ: Либідь, 1995. 816 с.

2. Антонович Дмитро. Міхновський на Шевченкових роковинах у Полтаві в 1900 р. Коваль Роман, Юзич Юрій. Микола Міхновський. Спогади, свідчення, документи. Київ: Вид-во Марка Мельника, 2021. С. 100-103.

3. Ворожбит І. В. М. Костомаров і Харків крізь призму листів О. Русова до А. Костомарової. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. 2017. № 1. Серія «Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки». Вип. 25. С. 81-89.

4. Государственный архив Российской Федерации. Ф. 102, 1882 г., 3 дел-во, д. 625.

5. Государственный архив Российской Федерации. Ф. 102, 1882 г., 3 дел-во, д. 969.

6. Грінченко Борис. Зібрання творів. Педагогічна спадщина. Кн. 1. Київ: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка ; упоряд. О. М. Мислива, А. І. Мовчун, В. В. Яременко; вступ. слово В. О. Огнев'юка; передм., комент., прим. В. В. Яременка. К.: [Київ. ун-т ім. Б. Грінченка], 2013. 552 с.

7. Грінченкова Марія, Верзилів Аркадій. Чернигівська українська громада. Чернигів і Північне Лівобережжя. Огляди, розвідки, матеріяли / під ред. акад. Михайла Грушевського. [Київ]: Держ. Вид-во України, 1928. С. 463 - 487.

8. Грушевський М. С. Велике діло. Твори: у 50 т. / голов. ред. кол. Павло Сохань - голов. ред. та ін. Т. 10. Кн. 1: Серія Історичні студії та розвідки (1924-1930). Львів: Вид-во «Світ», 2013. С. 356-364.

9. Грушевський М. С. Зайві сумніви Твори: у 50 т. / голов. ред. кол. Павло Сохань - голов. ред. та ін. Т. 3. Серія: Суспільно-політичні твори (1907 - березень 1917). Львів: Вид-во «Світ», 2005. С. 428 - 430.

10. Грушевський М. С. Перші кроки. Твори: у 50 т / голов. ред. кол. Павло Сохань - голов. ред. та ін. Т 1. Серія: Суспільно-політичні твори (1894 - 1907). Львів: Вид-во «Світ», 2002. С. 323 - 328.

11. Грушевський М. С. Україна і українство. Твори: у 50 т. / голов. ред. кол. Павло Сохань - голов. ред. та ін. Т. 3. Серія: Суспільно-політичні твори (1907 - березень 1917). Львів: Вид-во «Світ», 2005. С. 130 - 143.

12. Грушевський М. С. Чергова справа. Твори: у 50 т. / голов. ред. кол. Павло Сохань - голов. ред. та ін. Т. 3. Серія: Суспільно-політичні твори (1907 - березень 1917). Львів: Вид-во «Світ», 2005. С. 522 - 527.

13. Державний архів Одеської області (далі - ДАОО). Ф. 5, оп. 1, спр. 1318.

14. ДАОО. Ф. 5, оп. 1, спр. 1759. Доповідь ІІІ діловодства Департаменту поліції про О. Ф. Ліндфорса та О. О. Русова.

15. Світленко С. І. Народницький рух в Україні 1860-х - 1880-х років. Аналіз джерел архівних фондів Росії: Навч. посібник. Д.: ДДУ, 1996. С. 121 - 122.

16. Дорошенко Дмитро. Мої спомини про давнє минуле (1901-1914 роки): Наук.-попул. Вид. К.: Темпора, 2007. 272 с.

17. Євген Чикаленко і П. Стебницький. Листування. 1901-1922 / упоряд.: Н. Миронець, І. Старовойтенко, О. Степченко; вступ. ст.: Н. Миронець, І. Старовойтенко. Київ: Темпора, 2008. 628 с.

18. Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського. Відділ рукописів (далі - ІР НБУ. ВР). Ф. І, спр. 1121.

19. ІР. НБУ ВР. Ф. Х, спр. 4865. П - Р Русов О. О., арк. 148.

20. ІР НБУ РВ. Ф. Х, спр. 4865. П - Р Русов О. О.

21. ІР НБУ РВ. Ф. Х, спр. 6357, Русова С. Пам'яті Марковича Д. В. Спогади С. Русової, читані на засіданні наукової шкільної ради Кам'янецького університету 24.07.1921 р.

22. ІР НБУ. ВР. Ф. Х, спр. 14789, Шамрай С. Спомини Ол. Ол. Русова.

23. ІР НБУ ВР Ф. Х, спр. 17373, 14 арк. Житецький Гн. Олександр Олександрович Русов (В десяті роковини смерті).

24. ІР. НБУ. ВР. Ф. Х, спр. 18026. Русова Ф. Мої спомини.

25. ІР. НБУ ВР. Ф. Х, спр. 18048. Рябінін-Скляревський О. Херсонський гурток Русова 1885-1889.

26. ІР. НБУ ВР. Ф. ХХІІ, спр. 255. Русов О. - [Костомарову М. І.] від 6 січня 1882 р. 2 арк.

27. ІР. НБУ. ВР. Ф. 84, спр. 76.

28. ІР. НБУ ВР. Ф. 159, спр. 154.

29. ІР. НБУ. ВР. Ф. 246, спр. 130. Падалка Л. Олександр Олександрович Русов у спогадах земського статистика.

30. Катренко А. М., Мойсієнко В. О. О. Русов: віхи життя та громадсько-політичної діяльності. Історія в школах України. 1997. № 2. С. 51-53.

31. Кістяківський О. Ф. Щоденник (1874 - 1885): у 2 т Том 2. 1880-1885. Київ: Наук. думка, 1995. 584 с.

32. Колесник В. Ф., Могильний Л. П. Українські ліберально-демократичні партії в Російській імперії на початку ХХ століття: моногр. К.: ВПЦ «Київс. ун-т», 2005. 244 с.

33. Коник О. О. Депутати Державної думи Російської імперії від губерній Наднніпрянської України (1906-1917 рр.): моногр. ; наук. ред. С. І. Світленко. Дніпропетровськ: Грані, 2013. 454 с.

34. Листи Олександра та Софії Русових до Михайла та Віри Коцюбинських / вступ. ст., публ., комен. І. Зайченка, О.Рахна. Київська старовина.1999. № 5. С. 70-81.

35. Листування Івана Липи (1892-1922) / упоряд. Ігор Стамбол. Київ: Темпора, 2020. 576 с.

36. Наумов С. О. Братство тарасівців. Український історичний журнал. 1999. № 6. С. 55-63.

37. Олександр Олександрович Русов: (Біобібліогр. покажчик) / скл. і вступ. стаття О. Я. Рахна; наук. ред. О. Б. Коваленко; відп. за вип. П.В. Грищенко. Чернігів, 2004. 116 с.

38. Онопрієнко В. І. Історія української науки ХІХ - ХХ століть. Навч. посібник. Київ: Либідь, 1998. 304 с.

39. Осташко Т С. Русов Олександр Олександрович. Енциклопедія історії України. Том 9. Прил - С. Київ: Наук. думка, 2012. С. 381 - 382.

40. Палієнко Марина. «Кіевская старина» (1882 - 1906). Систематичний покажчик змісту журналу. Київ: Вид-во «Темпора», 2005. 608 с.

41. Полонська-Василенко Наталія. Спогади / упоряд., вступ. ст. та імен. покажч. Валерія Шевчука. Київ: Видав. Дім «Києво-Могилянська академія», 2011. 592 с.

42. Рахно О. Л. Подружжя Олександр та Софія Русови у суспільно-політичному житті України другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Сіверянський літопис. 2012. № 5-6. С. 131-139.

43. Российский государственный архив литературы и искусства (далее - РГАЛИ). Ф. 395, оп. 1, д. 343.

44. РГАЛИ. Ф. 1696, оп. 1, д. 143.

45. Русов О. О. С. Ю. Витте и украинское слово. Щоденники та спогади / упоряд., підгот. до друку, вступ. ст, комент. О. Я. Рахна. Чернігів: Десна Поліграф, 2011. С. 240-243.

46. Русов О. О. Записки земського губернского гласного с 1898-1899 по 1901 г. Щоденники та спогади / упоряд., підгот. до друку, вступ. ст., комент. О. Я. Рахна. Чернігів: Десна Поліграф, 2011. С. 65-135.

47. Русов О. О. Как крамолоискатели разыскивали «украинофильство» Щоденники та спогади / упоряд., підгот. до друку, вступ. ст., комент. О. Я. Рахна. Чернігів: Десна Поліграф, 2011. С. 196-239.

48. Русов О. О. Как я стал членом громади. Щоденники та спогади / упоряд., підгот. до друку, вступ. ст., комент. О. Я.

49. Рахна. Чернігів: Десна Поліграф, 2011. С. 166-180.

50. Русов О. О. Сведения. Щоденники та спогади / упоряд., підгот. до друку, вступ. ст., комент. О. Я. Рахна. Чернігів: Десна Поліграф, 2011. С. 236-239.

51. Русова С. Мої спомини (1861-1879). За сто літ. М-ли з гром. й літ. життя України ХІХ і поч. ХХ ст. / під ред. М. Грушевського. Київ, 1928. Кн. 2. С. 147-205.

52. Рябінін-Скляревський О. О. Херсонський гурток Русова 1885-1889. Запоріжжя: РА «Тандем-У», 2003. 72 с.

53. Світленко Сергій. Український інтелектуал Олександр Русов. Ч. 1. Входження у світ української національної еліти.

54. Науково-теоретичний альманах «Грані». 2020. Т 23, № 4. С. 93-107.

55. Син України: Володимир Боніфатійович Антонович: у 3 т. / упоряд. Віктор Короткий, Василь Ульяновський. Т. 2. Київ: Заповіт, 1997. 448 с.

56. Українська ідентичність і мовне питання в Російській імперії: спроба державного регулювання (1847-1914): зб. докум. і матер. / відп. ред. Г Боряк. К.: Ін-т історії України НАН України, 2013. 810 с.

57. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 3889, оп. 1, спр. 4. - Русова С. Мемуари 1856-1925. 232 арк.

58. Центральний державний історичний архів України у Києві. Ф. 419, оп. 1, спр. 1215.

59. Чикаленко Євген. Спогади (1861-1907). Київ: Вид-во «Темпора», 2003. 416 с.



References

1. Antonovych, V B. (1995). Moja spovidj. Vybrani istorychni tapublicystychni tvory / uporjad. O. Todijchuk, V Uljjanovsjkyj; vstup. st. ta koment. V. Uljjanovsjkogho. Kyjiv: Lybidj.

2. Antonovych, Dmytro (2021). Mikhnovsjkyj na Shevchenkovykh rokovynakh u Poltavi v 1900 r. Kovalj Roman, Juzych Jurij. Mykola Mikhnovsjkyj. Spoghady, svidchennja, dokumenty. Kyiv: Vyd-vo Marka Meljnyka, 100-103.

3. Vorozhbyt, I. (2017). V. M. Kostomarov i Kharkiv krizj pryzmu lystiv O. Rusova do A. Kostomarovoji. Visnyk Kharkivsjkogho nacionaljnogho universytetu imeni V. N. Karazina, 1. Serija «Istorija Ukrajiny. Ukrajinoznavstvo: istorychni ta filosofsjki nauky», 25, 81-89.

4. Gosudarstvennyj arhiv Rossijskoj Federacii (dalee - GARF). F 102, 1882 g., 3 del-vo, d. 625.

5. Ghrinchenko, Borys (2013). Zibrannja tvoriv Pedaghoghichna spadshhyna. Kn. 1. Kyjiv: Kyjiv. un-t im. B. Ghrinchenka ; uporjad. O. M. Myslyva, A. I. Movchun, V. V. Jaremenko; vstup. Slovo V O. Oghnev'juka; peredm., koment., prym. V. V. Jaremenka. K.: Kyjiv. un-t im. B. Ghrinchenka.

6. GARF. F. 102, 1882 g 3 del-vo, d. 969.

7. Ghrinchenkova, Marija, & Verzyliv, Arkadij (1928). Chernyghivsjka ukrajinsjka ghromada. Chernyghiv i Pivnichne Livoberezhzhja. Oghljady, rozvidky, materijaly. Ed. akad. Mykhajla Ghrushevsjkogho. Kyiv: Derzh. V/d-vo Ukrajiny.

8. Ghrushevsjkyj, M. S. (2013). Velyke dilo. Tvory: u 50 t. / gholov. red. kol. Pavlo Sokhanj - gholov. red. ta in. T. 10. Kn. 1: Serija Istorychni studiji ta rozvidky (1924-1930). Ljviv: Vyd-vo «Svit», 356-364.

9. Ghrushevsjkyj, M. S. (2005). Zajvi sumnivy Tvory: u 50 t. / gholov. red. kol. Pavlo Sokhanj - gholov. red. ta in. T. 3. Serija: Suspiljno- politychni tvory (1907 - berezenj 1917). Ljviv: V/d-vo «Svit», 428-430.

10. Ghrushevsjkyj, M. S. (2002). Pershi kroky. Tvory: u 50 t. / gholov. red. kol. Pavlo Sokhanj - gholov. red. ta in. T. 1. Serija: Suspiljno- politychni tvory (1894-1907). Ljviv: V/d-vo «Svit», 323-328.

11. Ghrushevsjkyj, M. S. (2005). Ukrajina i ukrajinstvo. Tvory: u 50 t. / gholov. red. kol. Pavlo Sokhanj - gholov. red. ta in. T 3. Serija: Suspiljno-politychni tvory (1907 - berezenj 1917). Ljviv: Vyd-vo «Svit», 130 - 143.

12. Ghrushevsjkyj, M. S. (2005). Cherghova sprava. Tvory: u 50 t. / gholov. red. kol. Pavlo Sokhanj - gholov. red. ta in. T. 3. Serija: Suspiljno-politychni tvory (1907 - berezenj 1917). Lviv: Vyd-vo «Svit», 522 - 527.

13. Derzhavnyj arkhiv Odesjkoji oblasti (dali - DAOO). F. 5, op. 1, spr. 1318.

14. DAOO. F. 5, op. 1, spr. 1759. Dopovidj III dilovodstva Departamentu policiji pro O. F. Lindforsa ta O. O. Rusova.

15. Svitlenko, S. I. (1996). Narodnycjkyj rukh v Ukrajini 1860-kh - 1880-kh rokiv. Analiz dzherel arkhivnykh fondiv Rosiji. Navch. posibnyk. D.: DDU, 121-122.

16. Doroshenko, Dmytro (2007). Moji spomynypro davnje mynule (1901-1914 roky). Nauk.-popul. V/d. K.: Tempora, 272.

17. Jevghen Chykalenko iP. Stebnycjkyj. Lystuvannja. 1901-1922 (2008) / uporjad.: N. Myronecj, I. Starovojtenko, O. Stepchenko; vstup. st.: N. Myronecj, I. Starovojtenko. Kyjiv: Tempora, 628.

18. Instytut rukopysu Nacionaljnoji biblioteky Ukrajiny im. V. I. Vernadsjkogho. Viddil rukopysiv (dali - IR NBU. VR). F. I, spr. 1121.

19. IR. NBU. VR. F. Х, spr. 4865. P - R. Rusov O. O., ark. 148.

20. IR NBU. VR. F. Х, spr. 4865. P - R. Rusov O. O.

21. IR NBU. VR. F Х, spr. 6357, Rusova S. PamjatiMarkovychaD. V. SpoghadyS. Rusovoji, chytani na zasidanni naukovoji shkiljnoji rady Kam'janecjkogho universytetu 24.07.1921 r.

22. IR NBU. VR. F Х, spr. 14789, Shamraj S. Spomyny Ol. Ol. Rusova.

23. IR NBU. VR. F Х, spr. 17373, 14 ark. Zhytecjkyj Ghn. Oleksandr Oleksandrovych Rusov (V desjati rokovyny smerti).

24. IR. NBU. VR. F Х, spr. 18026. Rusova F Moji spomyny.

25. IR. NBU. VR. F Х, spr. 18048. Rjabinin-Skljarevsjkyj O. Khersonsjkyj ghurtok Rusova 1885-1889.

26. IR. NBU. VR. F ХХП, spr. 255. Rusov O. - [Kostomarovu M. I.] vid 6 sichnja 1882 r. 2 ark.

27. IR. NBU. VR. F. 84, spr. 76.

28. IR. NBU. VR. F 159, spr. 154.

29. IR. NBU. VR. F 246, spr. 130. Padalka L. Oleksandr Oleksandrovych Rusov u spoghadakh zemsjkogho statystyka.

30. Katrenko, A. M., & Mojsijenko, V (1997). O. O. Rusov: vikhy zhyttja ta ghromadsjko-politychnoji dijaljnosti. Istorija v shkolakh Ukrajiny, 2, 51-53.

31. Kistjakivsjkyj, O. F. (1995). Shhodennyk (1874-1885): u 2 t. Tom 2. 1880-1885. Kyjiv: Nauk. dumka, 584.

32. Kolesnyk, V F., & Moghyljnyj, L. P (2005). Ukrajinsjki liberaljno-demokratychnipartiji vRosijsjkij imperiji napochatkuXXstolittja. monoghr. K.: VPC «Kyjivs. un-t».

33. Konyk, O. O. (2013) Deputaty Derzhavnoji dumy Rosijsjkoji imperiji vid ghubernij Nadnniprjansjkoji Ukrajiny (1906-1917 rr.). monoghr. ; nauk. red. S. I. Svitlenko. Dnipropetrovsjk: Ghrani, 454.

34. Lysty Oleksandra ta Sofiji Rusovykh do Mykhajla ta Viry Kocjubynsjkykh / vstup. st., publ., komen. I. Zajchenka, O.Rakhna (1999). Kyjivsjka starovyna, 5, 70-81.

35. Lystuvannja Ivana Lypy (1892-1922) / upoijad. Ighor Stambol (2020). Kyjiv: Tempora, 576.

36. Naumov, S. O. (1999). Bratstvo tarasivciv. Ukrajinsjkyj istorychnyjzhurnal, 6, 55-63.

37. Oleksandr Oleksandrovych Rusov (1847-1915): (Biobibliohrafichnyi pokazhchyk) / sklad. i vstup. stattia O. Ya. Rakhna; nauk. red.

38. O. B. Kovalenko (2004). Chernihiv: Chernihivska OUNB im. V H. Korolenka, 116.

39. Onoprijenko, V I. (1998). Istorija ukrajinsjkoji naukyХІХ-ХХstolitj. Navch. posibnyk. Kyjiv: Lybidj.

40. Ostashko, T S. (2012). Rusov Oleksandr Oleksandrovych. Encyklopedija istoriji Ukrajiny. Tom 9. Pryl - S. Kyjiv: Nauk. dumka, 381-382.

41. Palijenko, Maryna (2005). «Kievskajastaryna» (1882-1906). Systematychnyj pokazhchyk zmistu zhurnalu. Kyiv: Vyd-vo «Tempora».

42. Polonsjka-Vasylenko, Natalija (2011). Spoghady. Ed, vst. st. ta imen. pokazhch. Valerija Shevchuka. Kyjiv: Vydav. Dim «Kyjevo- Moghyljansjka akademija».

43. Rakhno, O. L. (2012). Podruzhzhja Oleksandr ta Sofija Rusovy u suspiljno-politychnomu zhytti Ukrajiny drughoji polovyny ХІХ - pochatku ХХ st. Siverjansjkyj litopys, 5-6, 131 - 139.

44. Rossiyskiy gosudarstvennyy arkhiv literatury i iskusstva (daleye - RGALI). F. 395, op. 1, d. 343.

45. RGALI. F 1696, op. 1, d. 143.

46. Rusov O. O. (2011). S. Ju. Vitte і ukrainskoe slovo. Shhodennyky ta spoghady / uporjad., pidghot. do druku, vstup. st., koment. O. Ja. Rakhna. Chernighiv: Desna Polighraf, 240-243.

47. Rusov, O. O. (2011). Zapiski zems'kogo gubernskogo glasnogo s 1898-1899po 1901 g. Shchodenniki ta spogady / uporiad., pidhot. do druku, vstup. st., koment. O. Ya. Rakhna. Chernihiv: Desna Polihraf, 65-135.

48. Rusov, O. O. (2011). Kakya stal chlenom gromady. Shchodennyky ta spohady / uporiad., pidhot. do druku, vstup. st., koment. O. Ya. Rakhna. Chernihiv: Desna Polihraf, 166-180.

49. Rusov, O. O. (2011). Kakkramoloiskateli razyskivali «ukrainofiljstvo». Shhodennyky ta spoghady / uporjad., pidghot. do druku, vstup. st., koment. O. Ja. Rakhna. Chernighiv: Desna Polighraf, 196-239.

50. Rusov, O. O. (2011). Cvedenija. Shhodennyky ta spoghady / uporjad., pidghot. do druku, vstup. st., koment. O. Ja. Rakhna. Chernighiv: Desna Polighraf, 236-239.

51. Rusova, S. (1928). Moji spomyny (1861-1879). Za sto lit. M-ly z ghrom. j lit. zhyttja Ukrajiny ХІХ i poch. ХХ st. / pid red. M. Ghrushevsjkogho. Kyjiv, 2, 147-205.

52. Rjabinin-Skljarevsjkyj, O. O. (2003). KhersonsjkyjghurtokRusova 1885-1889. Zaporizhzhja: RA «Tandem-U».

53. Svitlenko, S. (2020). Ukrainian intellectual Alexander Rusov. Part 1. Appearance in the world of the Ukrainian national elite. Scientific and Theoretical Almanac Grani, 23(4), 93-107. https://doi.org/10.15421/172044

54. Svitlenko, Serghij (2020). Ukrajinsjkyj intelektual Oleksandr Rusov. Ch. 1. Vkhodzhennja u svit ukrajinsjkoji nacionaljnoji elity. Naukovo-teoretychnyj aljmanakh «Grani», 23(4), 93 - 107.

55. Syn Ukrajiny: Volodymyr Bonifatijovych Antonovych: u 3 t. / uporjad. Viktor Korotkyj, Vasylj Uljjanovsjkyj (1997). T. 2. Kyjiv: Zapovit, 448.

56. Ukrajinsjka identychnistj i movne pytannja v Rosijsjkij imperiji: sproba derzhavnogho reghuljuvannja (1847-1914) zb. dokum. i mater. / vidp. red. Gh. Borjak (2013). K.: In-t istoriji Ukrajiny NAN Ukrajiny.

57. Centraljnyj derzhavnyj arkhiv vyshhykh orghaniv vlady ta upravlinnja Ukrajiny. F 3889, op. 1, spr. 4. - Rusova S. Memuary 18561925, 232.

58. Centraljnyj derzhavnyj istorychnyj arkhiv Ukrajiny u Kyjevi. F. 419, op. 1, spr. 1215.

59. Chykalenko, Jevghen (2003). Spoghady (1861-1907). Kyiv: Vyd-vo «Tempora».

Размещено на Allbest.ru

...