Документи Вінницької повітової гімназії як джерело з вивчення русифікації середньої шкільної освіти в Правобережній Україні (перша половина XIX ст.)

Candidate of Historical Sciences, Associate Professor of the Department of Ukraine History and Philosophy, Vinnytsia National Agrarian University

OF SECONDARY SCHOOL EDUCATION IN RIGHT BANK UKRAINE (first half of the 19th century)

Abstract. The purpose of the work is to introduce into scientific circulation important archival documents that reveal the mechanisms of the beginning of Russification of secondary school education in Right-Bank Ukraine after the defeat of the First Polish Uprising in 1830, using examples from the life of the Vinnytsia County Gymnasium, which existed in 1832-1846. The research methodology is in a systematic approach using elements of documentary, structural, comparative, statistical analysis of archival and printed sources. The scientific novelty of the study is determined, first of all, by the publication of archival documents that reveal the process of preparation of the main normative acts of the Russian Empire regarding the liquidation of the Polish and extension to the Kyiv, Volyn' and Podillia provinces of the less perfect Russian system of secondary education, the establishment of an oppressive atmosphere of secret political surveillance of students and their parents. Of particular interest is the almost panicked reaction of the higher educational leadership to the events in Lesser Poland and Galicia in February-March 1846. Against this background, an interesting documentary example of a kind of the noble liberalism is the actual demand from the governor-general to the director of the Gymnasium, transmitted in an official manner through the trustee of the Kyiv educational district, to reinstate in it the fifth-grade student Juseph Rolle, who was expelled for writing the revolutionary slogan «Vive la libertc» on the blackboard. Conclusions. Each of the published archival documents is a unique testimony of the era, conveys its unique features, helps to better understand the difficult conditions in which the new intellectual elite of the new Ukrainian nation was born. The prospect of further research consists in the scientific processing and publication of the following materials on the history of the development of education in the Right-Bank Ukraine of the 19th century from the rich fonds of the State Archives of Vinnytsia Region. русифікація шкільна освіта повітова гімназія

Key words: education; Right-Bank Ukraine; Podillia province; gymnasium; Vinnytsia; document; State Archives of Vinnytsia Region.

За даними П'ятої народної ревізії 1795-1796 рр. на Поділлі, де знаходиться старовинне місто Вінниця, проживали 580 396 осіб чоловічої статі (приблизно 1 180 тис. усього населення), поміж них 8,9% становила шляхта, 1,4% - духовенство, 5,9% - купці, ремісники та міщани, 83,8% - селяни 1. Через півстоліття населення Подільської губернії складало приблизно 1 530 тис. осіб, у т. ч. 1,7% дворян, 1,2% духовенства, 13,6% міських обивателів, 83,2% селян. У конфесійному відношенні чільне місце належало православним (73,5%), друге - католикам (14,8%), третє - іудеям (11,7%) Крикун М. Соціальна структура населення Правобережної України на-прикінці XVII століття (за П'ятою ревізією) // Статті і матеріали. Львів [б. в.], 2012. С. 584. Бойко Ю. М., Левчук К. І. Лісостепова Україна напередодні великих реформ 19 століття: Населення, суспільство, освіта у дзеркалі статистики / за ред. Ю. М. Бойка. Вінниця: ТВОРИ, 2022. Табл. 2.2.1.. За матеріалами Восьмої ревізії 1836-1838 рр., окрім українців на Поділлі проживали 150 485 (9,7%) євреїв, 100 тис. (6,5%) поляків, загалом 259 300 (16,8%) представників 6 великих і малих етнічних груп. Більш точні дані про етнічний склад населення були оприлюднені після завершення Десятої ревізії 18571858 рр.: серед 1 748 470 мешканців Поділля 71,9% були українцями, 12,7% - поляками, 11,4% - євреями, 2,4% - молдованами, 0,9% - росіянами, 0,6% - білорусами, 0,1% - німцями Кеппен П. И. Об этнографической карте Европейской России Петра Кеппена, изданной Императорским Русским Географическим Обществом. СПб.: Тип. Имп. Акад. наук. 1852. С. 38; Риттих А. Ф. Атлас народонасе-ления Западно-русского края по исповеданиям. Изд. 2-е, испр. и доп. СПб.: В тип. В. Веллинга, 1864. Карта «Подольская губерния» с табл..

У перші роки перебування Поділля в складі Російської імперії тут залишилося немало навчальних закладів від Рєчі Посполитої. Серед світських - Барське, Вінницьке, Кам'янець-Подільське, Немирівське училища. З 1795 р. у них було запроваджено викладання російської мови. Після створення 18 травня 1803 р. Віленського навчального округу, до нього увійшли й навчальні заклади Поділля: Вінницьке училище у ранзі гімназії, Барське училище з 6 класів, Немирівське з 4 класів, Кам'янецьке.

1 вересня 1813 р. Вінницьке училище було перетворено на Подільську губернську гімназію. Штат її складався з директора, 5-ти старших вчителів, один з яких був також інспектором, 2-х молодших вчителів і 3-х вчителів мов - російської, французької й німецької, вчителя малювання і вчителя римо-католицького Катехізису. Лише у 1822 р. до штату ввели православного вчителя Закону Божого, після чого набір навчальних предметів став таким: Закон Божий, математика, логіка, зоологія, ботаніка, мінералогія, хімія і фізика, право народне й римське право, мови: польська, латинська, давньогрецька, російська, німецька, французька; малювання, чистописання. Кількість учнів становила майже 600 чоловік. У 1832 р. цю гімназію було переведено до губернського центру міста Кам'янця-Подільського. У Вінниці натомість було відкрито іншу гімназію повітового рівня, що проіснувала 15 років Военно-статистическое обозрение Российской Империи. Подольская губерния. Т. 10. Ч. 2. СПб.: В тип. Департамента Генерального Штаба, 1849. С. 146-148. Див., напр.: Сірополко С. О. Історія освіти в Україні. 2-е вид. Львів: Афіша, 2001. 912 с.; Медвідь Л. А. Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні. Київ: Вікар, 2003. 226 с.; Милько В. І. Система управління гімназійною освітою в Російській імперії (на прикладі українських міст ХІХ - початку ХХ ст.) // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. 2015. Вип. 24. С. 175-195; Його ж. Повітові училища України : мережа, фінансу-вання, система управління (1804-1849 рр.) // Український історичний збірник. 2015. Вип. 18. С. 148-163; СесакІ. В. Навчальні заклади на Поділлі наприкінці ХУІІІ - першій третині ХІХ ст. // Освіта, наука і культура на Поділлі. 2011. Т. 18. С. 3-15; Боднар А. М. Історіографія та джерельна база огляду освітніх закладів на Поділлі наприкінці ХУІІІ - п.п. XIX ст. // Вісник Кам'янець-По- дільського національного університету імені Івана Огієнка. Історичні науки. 2011. Вип. 4. С. 40-49; Богатчук С. С. Розвиток освіти Подільського краю в першій половині ХІХ ст. // Гілея. 2007. 12(127). С. 19-22 та ін.. Крім цих двох гімназій в губернії від 1838 р. запрацювала ще одна в містечку Немирові.

Вивчення історії освіти в Україні та її регіонах, зокрема Правобережжі Дніпра і на Поділлі, має давні традиції. Зусиллями кількох поколінь дослідників розроблено періодизацію становлення і розвитку мережі освітніх закладів, принципів її фінансування та управління, змісту і спрямованості навчального процесу, соціального, етнічного, конфесійного складу його учасників - вчителів і учнів, чиновників-адміністра- торів²⁵. Важливу інформацію містять результати спеціального аналізу діловодної документації архівного фонду Управління Київського навчального округу та пов'язаних із ним циркулярних розпоряджень міністра народної просвіти, здійсненого знаною архівознавицею, археог- рафчинею В. Шандрою Шандра В. С. До історії створення та діяльності Київського учбового округу в 30 - 60 рр. ХІХ ст. // Історико-географічні дослідження в Україні: зб. наук. праць. Київ: Наукова думка, 1988. C. 51-52.. Особливої уваги серед багатьох студій, на наш погляд, заслуговує праця учениці В. Шандри - талановитої дослідниці з Волині О. Прищепи Прищепа О. П. «Місця зустрічі»: культурне довкілля міст Правобе-режної України (кінець ХУІІІ - початок ХХ ст.) : монографія. Рівне: М. Дят-лик, 2019. 688 с.. Перш за все імпонує її намагання перейти від застиглих методологічних канонів на засади «нової культурної історії», для якої, на думку фахівчині, бажаним є дослідження соціокультурних процесів і комунікацій на мікроісторичному рівні85 Там само. С. 28.. Іншими словами, гідними уваги істориків мають бути не тільки загальні тенденції розвитку, але й те, яким чином вони реалізовували себе через діяльність конкретних людей, впливали на їхню долю, світогляд, взаємини. Важливими для теми нашої роботи є наскрізні спостереження О. Прищепи за мультикультурним характером міського середовища українського Правобережжя, своєрідною інтровертністю основних етнічних груп населення, розділеного і за конфесійними ознаками. Середня й вища освіта в Подільській, Волинській, менше Київській губерніях була становою справою місцевої польської шляхти. Розгортання її перебудови на російський лад, перетворення на оплот поступової русифікації краю Там само. С. 24-25. супроводжувалося декласацією значної частини дрібної й середньої шляхти після поразки Першого 1830 р. і Другого 1863 р. польських повстань, переведення решти до стану російського дворянства. Додамо, що ці заходи супроводжувалися фізичним витісненням поляків із Правобережжя, що стало особливо помітним за даними перепису 1897 р. Бойко Ю. М. Моделювання етнічної ситуації в Правобережній Україні другої половини ХІХ століття // Актуальні питання гуманітарних наук: між-вузівський збірник наукових праць молодих вчених Дрогобицького держав-ного педагогічного університету ім. Івана Франка. 2022. Вип. 52. Т. 1. С. 20, табл. 1, рис. 1.

Розділяючи основні методологічні засади прибічників «нової історії» у цілому Репина Л. П. Теоретические новации в современной историографии // Харківський історіографічний збірник. 2010. Вип. 10. С. 10-34., вважаємо головною метою цієї публікації розширення джерелознавчої бази вивчення історії освіти в Україні 30-х - 40-х років ХІХ ст. завдяки введенню до наукового обліку частини пов'язаних між собою діловодних документів з архівного фонду Вінницької повітової гімназії 1832-1846 рр., об'єднаних у кілька справ, що зберігаються у Державному архіві Вінницької області. Сподіваємося, це стане у нагоді тим із наших колег, хто у своїй дослідницькій практиці не цурається користуватися збільшувальним склом «мікроісторії» для кращого розуміння сутності культурно-історичних макропроцесів.

Головний зміст та археографічні особливості публікованих документів такі:

1. «Справа про відкриття Вінницької гімназії з 6 грудня 1832 року, про призначених до неї чиновників та ін.» (Ф. Д-14. Оп. 2. Спр. 163) Відповідні посилання наведені далі у тексті під документами.. До неї ввійшли 1 одиниці зберігання, а саме:

Документ № 1. - Копія циркулярного листа Ради імператорського Харківського університету від 13 жовтня 1832 р. стосовно реорганізації системи середніх освітніх закладів у губерніях Правобережної Украї- ни, зокрема Подільській, перенесення губернської гімназії з Вінниці до м. Кам'янця-Подільського і заснування на її матеріальній базі нової Вінницької гімназії повітового рівня. У цьому ж листі повідомляється про зміни у складі навчальних предметів і матеріальне заохочення для російських вчителів, які спрямовуються на роботу в гімназіях й училищах Правобережжя, новий штат гімназій та повітових дворянських училищ, розміри жалування для їхніх співробітників, джерела фінансування. Документ складено на 8-ми аркушах цупкого паперу білого кольору чітким каліграфічним почерком. У деяких місцях скорописом чорнилами іншого кольору та олівцем зроблені примітки і позначки адресата.

Документ № 2. - Програма на відкриття гімназії в місті Вінниці 6 грудня 1832 р. - унікальний зразок офіційно затвердженого сценарію урочистого заходу в державному середньому навчальному закладі Російської імперії часів правління Ніколая І. Написано на 2-х аркушах цупкого паперу сіруватого кольору чітким каліграфічним почерком із нечисленними виправленнями скорописом чорнилами чорного кольору.

2. Справа «Секретні папери Вінницької гімназії 1835-го і 1837-го років» (Ф. Д-14. Оп. 2. Спр. 436) складається з 4-х одиниць зберігання, що розкривають перед нами той бік роботи адміністрації середнього навчального закладу, який не прийнято було афішувати перед широкою публікою, а саме політичного нагляду за благонадійністю учнів та їхніх батьків.

Документ № 3. - Циркулярний секретний лист попечителя Київського навчального округу від 18 квітня 1835 р., в якому приписано директору гімназії доносити про благонадійність та здібності тих випускників, які могли б виявити бажання вступити до Університету Св. Володимира і про тих, котрі «за своїми відмінними здібностями могли б стати особливо корисними». Документ складено на офіційному бланку Київського навчального округу чітким каліграфічним почерком з одного боку аркуша. Зверху - напис скорописом чорними чорнилами про одержання і секретність документа.

Документ № 4. - Циркулярний секретний лист попечителя Київського навчального округу від 29 травня 1837 р. директору гімназії, у якому повідомляється про міркування імператора щодо моральної складової діяльності керівника навчального закладу, настільки «дорогоцінне», що з духом і змістом його повинні звірятися всі керівники освітніх закладів. Документ складено на офіційному бланку на 2-х аркушах (3-х сторінках) чітким каліграфічним почерком. Папір - білого кольору, цупкий. Зверху першої сторінки скорописом чорнилами чорного кольору позначено одержання і секретний характер документа.

Документ № 5. - Секретний циркулярний лист від 27 серпня 1837 р. попечителя Київського навчального округу директору гімназії про най- високіше веління не відпускати додому на канікули учнів «неблаго- надійної поведінки та сумнівного способу мислення». Пропонується посилити таємний нагляд за учнями та їхніми батьками, доносити про результати у встановлені терміни за встановленою формою. Документ складено на офіційному бланку на 6-ти аркушах цупкого паперу білого кольору. На першій сторінці зверху скорописом чорнилами чорного кольору зроблено напис про секретність документа.

Документ № 6. - Секретний лист попечителя Київського навчального округу від 1 вересня 1837 р. директору гімназії щодо несхвальної поведінки вчительки-іноземки, яку не слід допускати до виховання юнацтва. Документ складено на офіційному бланку чітким каліграфічним почерком. Зверху сторінки - скорописне позначення про одержання документа.

3. Справа «Секретні папери Вінницької гімназії за 1846 рік» (Ф. Д-14. Оп. 2. Спр. 445) складається з 5-ти од. зб., що охоплюють період березня-грудня 1846 р. 4 документи заслуговують нашої уваги.

Документ № 7. - Секретний лист на бланку попечителя Київського навчального округу від 2 березня 1846 р. із приводу заворушень у сусідній Галичині та переліком запобіжних заходів щодо недопущення впливу цих подій на шкільне юнацтво. Написано чітким канцелярським почерком на 3-х аркушах з обох боків, папір - білий високоякісний, зверху першої сторінки -приписка від руки чорними чорнилами про одержання.

Документ № 8. - Секретний лист попечителя Київського навчального округу від 9 березня 1846 р. директору гімназії з інформацією про розпорядження Міністра народної просвіти у зв'язку з заворушеннями уКракові та Галичині посилити нагляд за дисципліною серед учнів. Документ складено на офіційному бланку навчального округу, з обох боків, папір - білий якісний, почерк - чіткий канцелярський. Зверху на першій сторінці - напис скорописом чорними чорнилами про одержання.

Документ № 9. - Лист управителя канцелярії округу на офіційному бланку попечителя Київського навчального округу від 5 квітня 1846 р. директору гімназії стосовно того, яким чином слід пришвидшити проходження конвертів із секретною інформацією на ім'я попечителя через Київську поштову контору. Викладено чітким каліграфічним почерком. На першій сторінці - 2 приписки скорописом, здійснені різними особами: одна - на широкому лівому полі під вихідними даними бланку «до відома», інша - зверху аркуша скорописом чорними чорнилами про одержання.

Документ № 10. - Секретний лист попечителя Київського навчального округу директору гімназії від 20 грудня 1846 р. стосовно зухвалої витівки учня 5-го класу Роллє Роллє (Rolle) Юзеф-Антоній Аполінарій (псевд. - Д-р Антоній I; 1829-1894) - польський історик, письменник, за фахом - лікар.. Пан попечитель, посилаючись і на думку генерал-губернатора, натякає директору про недоцільність зайвого акцентування уваги сторонніх на вчинку школяра. Документ складено на офіційному бланку з обох боків аркуша. Почерк - чіткий, розбірливий, не схожий на канцелярський. У верхній частині скорописом чорними чорнилами - відмітка про одержання.

Вважаємо за доцільне супроводити текст останнього документа фрагментом зі спогадів про означену подію одного з її очевидців - Михайла Корнійовича Чалого (1816-1907), відомого українського педагога і громадського діяча, першого біографа Тараса Шевченка, на той час - учителя російської словесності Вінницької повітової гімназії: «Попередню освіту він [Роллє] одержав у гімназії Немирівській і був у числі [моїх] найулюбленіших учнів: я його чудово пам'ятаю як обдарованого хлопчика, а подібних вихованців директор Зимівський терпіти не міг, і тому Роллє, дійшовши до 5 класу, повинен був перебратися до Вінницької гімназії, але й тут йому не поталанило. Вчитель [французької мови] Грас, увійшовши одного разу до класу, побачив на дошці великими літерами написану фразу «Vive la liberte». Не кажучи ні слова, він повернувся назад і доповів директору, що в гімназії готується революція. Винуватцем цих пустощів виявився Роллє, але директор сприйняв це не як пустощі, а як політичний злочин Беручи до уваги зміст секретних документів № 7, 8, 9, про які не міг знати вчитель М. Чалий, ми розуміємо напружену реакцію пана директора навчального закладу на забавки вундеркінда Роллє. і, заточивши революціонера до карцеру, доніс Бібікову, котрий, одначе, не надав особливого значення школярському вибрику учня і до двотижневого заточення у карцері звелів додати ще два тижні Як видно з документа № 10, насправді було дещо інакше і нещасного пустуна Роллє місяць у карцері ніхто тримати не збирався. Схоже, що гене-рал-губернатору Д. Г. Бібікову та попечителю округу О. С. Траскіну зовсім ні до чого був зайвий розголос про неповнолітнього поляка-«революціонера» з повітової гімназії і вони «натисли» спільним авторитетом на занадто полох-ливого провінційного чиновника. Але справу так не полишили, і в середині 1847 р. гімназія разом з усіма учнями та вчителями опинилася у містечку Біла Церква Канівського повіту більш спокійної Київської губернії. Її директором у 1861-1869 рр. став сам М. К. Чалий.. На тому справа й скінчилася» Цит. за: Воспоминания М. К. Чалого // Киевская старина. 1894. № 12(47). С. 338-339..

Як бачимо, відібрані для цієї публікації архівні документи об'єднує важлива спільна риса - зміна ідеологічної парадигми в освітянському просторі Правобережної України після 1830 р. під жорстким тиском бюрократичної машини Російської імперії, що показано через повсякденне життя та клопоти Вінницької повітової гімназії 30-х - 40-х років ХІХ ст. Крок за кроком, із року в рік посилюється гоніння на вільнодумство, насаджується підозрілість, доносництво, чиношанування, принижується гідність вчителів, учнів та їхніх батьків, без огляду на те, що більшість із них були дворянами. Сама гімназія, як і вся система освіти, перетворюється на форпост культурної русифікації та депо- лонізації краю з метою запобігти поширенню польського, а згодом й українського національно-визвольних рухів на теренах Правобережної України.

Документи подаються в перекладі автора публікації українською мовою з максимально можливим збереженням оригінального канцелярського стилю та офіційної термінології першої половини ХІХ ст., як це передбачено чинними нормативами передачі тексту і перекладу іншомовних документів¹⁷.

Документ № 1

1832 р., жовтня 13. - Циркулярний лист № 598 Ради імператорського Харківського університету директору училищ Подільської губернії Телешову Ф. Я. стосовно реорганізації системи середніх освітніх закладів у губерніях Правобережної України, у т. ч. у Подільській

Його екселенція п[ан] попечитель Харківського навчального округуСебта Т. М. Методичні рекомендації до видання іншомовних писем-них джерел ХІХ - початку ХХІ ст. / НАН України. Інститут української архео-графії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського. Київ: [б. в.], 2008. С. 24-28.

* * * Філатьєв Володимир Іванович (1778-1842) - попечитель Харківського на-вчального округу у 1830-1834 рр. Дійсний статський радник, титулувався «ваша екселенція». в поданні 7 жовтня повідомив Раді розпорядження, що надійшли у наслідок найвищого його імператорської величності веління щодо нового облаштування навчальних закладів у Подільській губернії; вони полягають в наступному.

І. Государеві імператору благозавгодно було вказати його світлості Йдеться про Міністра народної просвіти князя Лівена Карла Андрійовича (1767 - 1844), Міністр з 25.04.1828 р. до 18.03.1833 р. вимагати від генерал-губернатора Київського, Волинського та Подільського Левашов Василь Васильович (1783-1848), у 1832-1835 рр. - Київський військовий та Подільський і Волинський генерал-губернатор, у майбутньому - голова Державної ради і Комітету міністрів. його думки відносно пропозиції його екселенції п[ана] попечителя відносно визначених його екселенцією місць для заснування училищ. Думка п[а- на] генерал-губернатора відрізнялася від пропозиції п[ана] попечителя, між іншим, лише стосовно кількості повітових училищ, які передбачалося відкрити у кожному місті, якщо виникне [така] можливість з огляду на тамтешні обставини. Проте цій поміж [інших] його пропозицій заважає, з одного боку, брак доходів від загального поєзуїтського капіталу, за рахунок якого утримуються навчальні заклади Волинської та Подільської губерній, а витрати на збільшення кількості училищ в Київській [губернії] мали б лягти на Державне казначейство; а з іншого [боку] - загальний брак російських вчителів, якими слід забезпечити означені навчальні заклади¹⁴.

Про це його світлість мав щастя доповідати государеві імператору; його імператорська величність, побачивши з цієї найпідданішої його світлості доповіді причини, що є на заваді повному запровадженню пропозиції п[ана] генерал-губернатора, найвище звеліти його світлості зволив, щоб наперед визначений устрій училищ приведений був до виконання на підставі його світлості думки.

Думка його світлості з цього приводу була такою:

По Подільській губернії Тут і далі у тексті частини речень, що містять згадки про російських вчи-телів, взяті у дужки олівцем. Скоріш за все, це зроблено новопризначеним ди-ректором гімназії Г. М. Фовіцьким у процесі підготовки до оголошення змісту документа на урочистому святі на честь відкриття закладу 6 грудня 1832 р. (див. далі Програму заходу). Підкреслено відправником.

1. Внаслідок найвищої волі, губернську гімназію перевести з Вінниці у Кам'янець-Подільський, скасувавши Кам'янецьке училище з тієї причини, що у гімназії два нижчих класи становлять предмети повітового училища.

2. У Вінниці заснувати другу гімназію, оскільки губернське місто Кам'я- нець на краю губернії, а Вінниця більше в осередді [її] перебуває.

По цьому усі інші бувші у цій губернії училища, утримувані як урядом, так і ченцями, скасувати.

Оскільки в Подільській губернії визначається мати лише дві гімназії, то створення там у майбутньому нових повітових училищ відкласти до [більш слушного] часу, а засновувати їх по мірі можливих доходів від загального едукаційного фундуша.

3. За Статутом навчальних закладів бувшого Віленського навчального округу, до якого училища волинські та подільські належали раніше, предмети навчання в гімназіях та повітових училищах незрівнянно перевершують належні в російських цього роду закладах, перевага ж особливо в повітових училищах така, що учні поступали з оних не в гімназії, а безпосередньо до університету.

Невідповідність тут очевидна, оскільки, якщо в повітових училищах навчають тим самим, або майже тим самим предметам, що і в гімназіях, то ці останні стають непотрібними і навпаки, а звідси государеві імператору благозавгодно було найвище зволити [підтримати] пропозицію п[ана] попечителя, щоби в гімназіях і повітових училищах означених двох губерній введені були предмети навчання за Статутом російських навчальних закладів 1828 р. Устав гимназий и училищ уездных и приходских, состоящих в ведомстве университетов Санктпетербургского, Московского, Казанского, Харьковского. СПб: Тип. департамента народного просвещения, 1829. С. 21--115., але з тим, щоб серед предметів навчання не було польської мови, якій учні можуть навчатися власним коштом, якщо забажають.

4. Більше того, його світлість удостоївся одержати найвище благовоління повітові училища утворити подібно до Білоруського округу, тобто двох родів, одні для дворян, інші для жителів інших станів. У перших, крім предметів за Статутом 1828 року, викладати Закон Божий римо-католицького віросповідання та мову латинську, а в останніх не викладати ці предмети як непотрібні для тамтешніх мешканців нижчого стану, сповідуючих віру православну, або належних до греко-уніатського обряду. Проте цього роду училища засновувати на розсуд попечителя навчального округу та з огляду на стан фундушевого капіталу.

5. Жалування у гімназіях та повітових училищах цих двох губерній, Подільської та Волинської, залишити таким як є, по-перше, тому що воно визначене вже з давніх часів і, по-друге, щоб тим залучити туди російських вчителів із належними здібностями. Пропозиція ця удостоїлася найвищого схвалення.

Його світлість приєднав до цього його екселенції п[ану] попечителю копії з проєкту штату для гімназій і повітових училищ у Волинській та Подільській губерніях.

II.

Про чернечі [монастирські] повітові училища

Государ імператор найвище веліти зволив чернечі повітові училища в усіх трьох губерніях (Київській, Подільській, Волинській) і таку ж гімназію у Меджибожі скасувати зовсім, про що його світлість повідомив Міністру внутрішніх справ та генерал-губернатору Левашову.

III.

Про парафіяльні училища

З пропозиції п[ана] Міністра народної просвіти його екселенції п[а- ну] попечителю відомо вже, що усі парафіяльні училища в трьох губерніях (Київській, Волинській, Подільській), утримувані римо-католицьким та уніатським білим і чорним духовенством та поміщиками, скасовані у наслідок найвищого веління.

У всепідданішій п[ана] Міністра народної просвіти доповіді його світлість просив найвищого дозволу замість названих училищ у Волинській та Подільській губерніях завести з часом і виключно для викладання російської граматики, російського Катехізису й арифметики при церквах греко-росій- ського віросповідання [училища], віддавши їх під нагляд парафіяльних священників, оскільки цим тільки засобом можна буде тамтешній нижчий клас народу корінного російського відторгнути з рук духовенства західної церкви. Оскільки і на цю пропозицію надійшов найвищий дозвіл, то п[ан] Міністр народної просвіти увійде з цього приводу у зносини з ким належить [за інстанцією].

Рада Університету, даючи Вам знати про вище викладені найвище затверджені пропозиції стосовно облаштування навчальних закладів Подільської губернії, додає також до відома і копію штату для гімназій і повітових училищ Подільської та Волинської губерній.

Штат гімназіям

Волинської та Подільської губерній