Становлення та діяльність військової авіації в українських арміях (1917-1920): історіографічний нарис

Размещено на http://www.allbest.ru/

Науково-дослідний інститут українознавства

СТАНОВЛЕННЯ ТА ДІЯЛЬНІСТЬ ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ В УКРАЇНСЬКИХ АРМІЯХ (1917-1920): ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ НАРИС

Сергій ГУБСЬКИЙ науковий

співробітник відділу історичних студій

Анотація

авіаційний історіографічний гетьманат директорія

Висвітлено питання становлення, організаційної структури, діяльності авіаційних частин Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), Гетьманату та Директорії Української Народної Республіки (УНР) (1918-1920) у мемуарній літературі й наукових історіографічних дослідженнях 20-х років ХХ - початку ХХІ ст. Виявлено, що в цих працях діаспорних і вітчизняних авторів увагу закцентовано на ролі авіації українських незалежницьких державних формувань у захисті їх суверенітету, територіальної цілісності й економічних інтересів. Зазначено, що новий напрям досліджень історіографії з цієї проблематики становлять роботи, присвячені біографіям українських авіаторів того періоду, а подальші його наукові розробки сприятимуть ґрунтовному вивченню різних аспектів українського державотворення першої половини ХХ ст.

Ключові слова: авіація, Західноукраїнська Народна Республіка, Гетьманат, Українська Народна Республіка, мемуари, історіографія, незалежність, авіарейси, військові дії, авіатори, Польща, більшовики, літаки, армія, українські науковці.

Annotation

Sergyi GUBSKYI FORMATION AND ACTIVITY OF MILITARY AVIATION IN THE UKRAINIAN ARMY (1918-1920): A HISTORIOGRAPHICAL ESSAY

The article deals with the issues of formation, organizational structure, activities of aviation units of the West Ukrainian National, Hetmanate and the Directory of the Ukrainian People's Republic (1918-1920) in memoir literature and scientific historiographic studies of the 20s of the 20th and the beginning of the 21st century. In these writings of Ukrainian diaspora and domestic authors, the emphasis is on the role of aviation of Ukrainian independent state formations in protecting their sovereignty, territorial integrity and economic interests. A new direction in the study of historiography on this subject is the work devoted to the biographies of Ukrainian aviators of that period. Further scientific developments in this direction will serve as a thorough study of various aspects of the Ukrainian statehood of the first half of the twentieth century.

Key words: aviation, Western Ukrainian People's Republic, Hetmanate, Ukrainian People's Republic, memoirs, historiography, independence, flights, military operations, aviators, Poland, bolsheviks, planes, army, Ukrainian scientists.

Виклад основного матеріалу

Як вчить історичний досвід, важливим і необхідним атрибутом державності кожної незалежної країни виступають її збройні сили, покликані обороняти суверенітет, територіальну цілісність та забезпечувати надійний захист національних інтересів від воєнних загроз. Тому після проголошення незалежності будь-якої держави, і Україна в цьому не виняток, особливо в сучасній ситуації «гібридної» війни з Росією, після анексії останньою українського Криму та розв'язаної російським керівництвом війни на Донбасі, поряд з іншими складовими державотворення становлення, розвиток та збереження збройних сил стає одним із головних її завдань.

Доленосним етапом боротьби кращих представників українського народу за створення власної держави був період Української національно-демократичної революції 1917-1920 рр., яка хоча й закінчилася поразкою, проте залишилася в новітній історії України подією, після якої життя народу вже ніколи не поверталося до попереднього стану.

У зв'язку з цим особливої уваги потребує дослідження військового будівництва в зазначений період, зокрема становлення окремих родів її збройних сил, серед яких і військова авіація. Мета статті - висвітлити процес становлення, розвитку, функціонування військової авіації армій українських державних утворень періоду кінця 1917-1920 рр. в українській історіографії.

Наукові дослідження, які розглядають процеси становлення та застосування української військової авіації на різних етапах існування української державності 1917-1920 рр. - УНР доби Центральної Ради, Української держави гетьмана П. Скоропадського, ЗУНР та УНР доби Директорії - дають можливість комплексно дослідити процес формування й розвитку національної армії того часу.

Підходячи безпосередньо до висвітлення історіографічних праць, присвячених українським військово-повітряним силам 1917-1920 рр., зокрема періоду ЗУНР (листопад 1918 р. - середина липня 1919 р. у Галичині та до кінця квітня 1920 р. на Великій Україні), Гетьманату (кінець квітня - середина грудня 1918 р.) та УНР періоду Директорії (середина листопада 1918 р. - кінець листопада 1920 р.), зазначу, що дуже довгий час ця тема не була безпосереднім об'єктом спеціальних досліджень. Певною мірою вона висвітлена в науково-історичних і мемуарних працях, які заторкують військово-політичні аспекти національно-визвольної боротьби українського народу в 1917-1921 рр. Перші дослідження й мемуари, присвячені військовій авіації, з'являються у 20-30-х роках ХХ ст. на Західній Україні. До них можна віднести колективну працю І. Крип'якевича, Б. Гнатевича й інших авторів¹, З. Стефаніва Історія українського війська: в 2-х кн. Львів: Видавець Іван Тиктор, 1936. Кн. 1 / під ред. І. Крип'якевича, Б. Гнатевича та ін. 288 с.: іл.; Кн. 2. 572 с.: іл. Стефанів З. Українські збройні сили в 1917-1921 рр. Воєнно-історичний нарис. Коломия: Вид-во «Наша слава», 1935. Ч. 1. 19 с.: іл., спогади П. Франка Франко П. Летунський відділ УГА. Літопис Червоної Калини (Львів). 1937. Ч. 10. С. 3-5; Ч. 11. С. 9-12., Р. Земика Земик Р. Дещо про літунство УГА. Український скиталець (Йозефов). 1922. Ч. 13. С. 9-11; Ч. 14. С. 3-6; Ч. 15. С. 4-5., І. Лемківського Лемківський І. Летунство УГА. Літопис Червоної Калини. 1938. Ч. 11. С. 7-10; Ч. 12. С. 15-17., І. Фостаковського Фостаковський І. Літунство. Українська Галицька армія: у 40-річчя її участі у визвольних змаганнях. (Матеріали до історії). Вінніпег: Видав хорунжий УСС Д. Микитюк, 1958. С. 217-240. та колишнього військовика авіації армії ЗУНР М. Шарика Шарик М. Діти війни: Спогади: у 3-х ч. Вінніпег: Видавець І. Тиктор, 1955. Ч. 1. 127 с.; Ч. 2. 1956. 127 с.; Ч. 3. 1956. 128 с..

У праці І. Крип'якевича й інших дослідників, у третій частині якої - «Збройні сили сучасної доби» - досліджено організацію Галицької армії, автори частково розглянули й авіацію. Вони насамперед подали процес формування повітряних сил, частково схарактеризували структуру, встановили деякі місця дисклокації авіапідрозділів. У мемуарах колишнього інженера у структурі летунства Галицької армії, сотника, авіатора Р. Земика подано інформацію про кількісний склад галичан на певних етапах функціонування, завдання авіації, визначено місця її дислокації. У спогадах сина І. Франка сотника авіації П. Франка, опублікованих у 1937 р., містяться автобіографії особового складу авіації Галицької армії. Сотник І. Фостаковський у мемуарах вказує причини створення авіації галицького війська, згадує про ремонтні майстерні для літаків, аеродроми, де вони базувались, подає характеристику перших розвідувальних та бомбардувальних вильотів.

Серед мемуарів, присвячених військово-повітряним силам Гетьманату 1918 р. та УНР, варто виділити «Спогади» П. Білона Білон П. Спогади: у 2-х ч. Пітсбург: Вид-во «До світла», 1952. Ч. 1. 164 с.; Ч. 2. 1956. 135 с.: іл.. У скороченому варіанті вони опубліковані в журналі «Пам'ятки України: історія і культура» 1998 р. «У свої спогадах я беру на себе сміливість, - писав автор, - подати дещо про авіаційні частини. Відомості мої будуть короткі, скупі, бо згадую лише те, що пам'ятаю» Там само. С. 28..

Мемуари П. Білона та М. Шарика не лише вміщують маловідому інформацію з історії становлення українських авіаційних формувань і їхньої участі в бойових діях, а й подають маловідомі біографічні дані про деяких українських авіаторів. У деяких випадках вони виступають єдиним джерелом, за допомогою якого можна реконструювати бойовий шлях авіаційних підрозділів, оскільки багато архівних документів подають такі відомості лише фрагментарно. Але ці спогади не містять даних щодо кількісного складу українських авіаційних формувань і парку літаків у різні періоди визвольної боротьби.

У «Спогадах» П. Білона великий інтерес становить насамперед інформація про становлення української авіації, зокрема діяльність Управління військово-повітряного флоту УНР, створеного в листопаді 1917 р. До його функцій входило: забезпечення оборони українського повітряного простору, питання бойового використання авіації, весь комплекс проблем, пов'язаних із комплектацією частин особовим складом і необхідними матеріально-технічними засобами. Керівником авіаційного управління було призначено В. Баранова, у минулому підполковника російської армії. «До штабу авіації, - зазначає П. Білон, - я вступив на службу в січні 1918 р. Полковник Баранів з труднощами розшукав пару літаків та летунів і на Волинському аеродромі біля Києва українські летуни вперше почали робити вправи» Білон П. Спогади. Ч. 1. С. 38. Там само.. Нагайною проблемою у справі будівництва власної авіації стало збереження майна. «Наша армія своїх літаків не мала і мусила вживати російських, яких залишилось досить велике число, - згадує П. Білон. - Правда, більша частина з них були непридатні, старі, розбиті... Розпочалися розшуки авіаційного технічного майна, літаків, бомб та ін., а цього майна було достатньо в 3-му авіапарку та в майстернях при Київському Політехнікумі. В майстернях механіки щодня направляли і випускали по одному, а то й по два літаки. Вони в березні 1918 р. кожного дня... літали над Києвом»¹¹.

Після державного перевороту 28-29 квітня 1918 р. і приходу до влади гетьмана П. Скоропадського авіація була підпорядкована новому керівництву. Структура повітряного флоту змін не зазнала. Білон зазначає, що гетьманський повітряний флот очолив полковник Горшков, а інспектором авіації став полковник Наконечний. Інспекторові авіації підпорядковувалися Управління авіації Київського, Харківського й Одеського районів. Кількість літаків, за словами автора, становила від 450 до 500, летунів - близько 200. Проте, за даними сучасної дослідниці української військової авіації цього періоду В. Мараєвої, на які вона посилається згідно з архівними документами, у гетьмана було близько 200 літаків Мараєва В. В. Мемуари як джерело вивчення історії військової авіації України доби національно-визвольних змагань (1917-1920 рр.): зб. наук. праць Науково-дослідного інституту українознавства / за заг. ред. П. П. Кононенка. Київ, 2006. Т ХІІ. С. 321..

Під час антигетьманського повстання в листопаді-грудні 1918 р. більшість особового складу деяких авіаційних частин перейшла на бік Директорії. Частина пілотів у цей час просто дезертирувала, намагаючись уникнути участі у громадянській війні. Значна кількість гетьманських авіаторів вступила до Добровольчої армії генерала Денікіна, у якій на початку 1919 р. у складі 3-го авіадивізіону служили в основному колишні летуни Української держави.

Після відновлення УНР і початку другої війни більшовицької Росії з Україною Армія УНР була змушена з боями залишити значну частину своєї території. У зв'язку з цим П. Білон подає цікаву інформацію про перебування авіаційних підрозділів УНР на території Галичини навесні 1919 р.: «Становище нашої армії погіршало і ми приневолені були. перенестись до м. Бродів у Г аличину. До Г аличини вилетіло з нами лише два авіаотряди. Там до нас вступили на деякий час галицькі літуни, але коли ми виїздили до Кам'янця-Подільського, вони залишились» Білон П. Спогади. Ч. 1. С. 39.. За твердженнями автора, у Кам'янці-Подільському у складі авіації УНР залишився лише один авіаційний загін - 1-й Запорізький - під командуванням сотника Жаховського. В. Мараєва, опираючись на архівні дані, говорить про дислокацію в цей час у Кам'янці-Подільському ще трьох українських авіазагонів Мараєва В. В. Мемуари як джерело вивчення історії військової авіації України... С. 322..

Також П. Білон згадує про спроби уряду закупити для Армії УНР літаки за кордоном: «В наших авіаційних загонах були літаки старі, тому Штаб Повітрової Флоти вислав до Відня місію для закупу літаків. Та місія нічого не зробила. Примушені надіслати другу місію, та виявилось, що деякі члени робили саботаж, а крім того представники Антанти заборонили вивіз австрійсько-німецького майна на Україну» Білон П. Спогади. Ч. 1. С. 46.. Це підтверджують відомості, що, справді, літаки, закуплені заходами військового міністерства влітку 1919 р. у Німеччині, Австрії та Італії, так і не вдалося переправити в Україну Мараєва В. В. Мемуари як джерело вивчення історії військової авіації України. С. 322..

Особливе місце в мемуарах П. Білона займає інформація про участь українських авіаторів як союзників Польщі у війні проти більшовиків у 1920 р. і перебування військових летунів на території Другої Речі Посполитої після інтернування Армії УНР у кінці листопада цього ж року.

Формуванню, організаційній структурі та діяльності 1-го Запорізького авіаційного загону Армії УНР присвячені нариси В. Пилипця, опубліковані в Канаді Пилипець В. Із життя 1-го Запорізького окремого авіаційного відділу. Дороговказ (Торонто). 1965.Ч. 27..

Радянська історіографія міжвоєнного періоду (20-30-ті роки ХХ ст.) військовий аспект українських національно-визвольних змагань 1917-1921 рр. подавала здебільша у спотвореному вигляді або замовчувала. Але окремі праці радянських істориків містять певний фактичний матеріал, що стосується української військової авіації 1917-1920 рр. Це, зокрема, публікації А. Можаєва Можаєв А. В. Краткий исторический обзор авиации 1917 г. и начала 1918 г. Вестник воздушного флота (Москва). 1933. № 2. С. 5-24., Ф. Шимановського Шимановский Ф. И. Красные воздухоплаватели в Октябрьские дни. Вестник воздушного флота. 1933. № 2. С. 34-36., А. Шнукова Там само..

Після Другої світової війни дослідження з історії українського війська об'єктивно проводилися за межами УРСР і СРСР. Серед них заслуговують уваги праці українських військових істориків М. Капустянського Капустянський М. Похід українських армій на Київ-Одесу в 1919 році (Короткий воєнноісторичний огляд). 2-ге вид. Мюнхен: Вид-во «Хвильового», 1946. Кн. 1, ч. 1, 2. 110 с., 7 л. схем; Кн. 2, ч. 3. 225 с., 11 л. схем. та О. Удовиченка Удовиченко О. Україна у війні за державність. Вінніпег: Видав. хорунжий УСС Д. Микитюк, 1954. 176 с.: іл., проте історія військової авіації в них теж висвітлена побіжно. Праця Л. Шанковського Шанковський Л. Українська Армія в боротьбі за державність. Мюнхен, 1958. 317 с., надрукована в українському брюссельському часописі «Крилаті» в 1985-1986 рр. і перевидана в Україні у «Військово-історичному альманасі» (2002) дає змістовну інформацію про військово-повітряні сили армій УНР періоду Української Центральної Ради, Гетьманату, Директорії та ЗУНР цього періоду.

Автор ґрунтовно висвітлив зародження української авіації, її розвиток, бойову діяльність авіаторів. Тут подано типи повітряних суден, на яких літали українські пілоти, простежено важливі подробиці їх бойового життя під час війни за незалежність України.

З початком нового етапу українського національно-визвольного руху (кінець 80-х років ХХ ст.) і відновлення незалежності України (1991) появляються активні дослідження вітчизняних науковців процесів військового будівництва й історії збройних формувань 1917-1921 рр. Проте вони стосувалися в основному загальновійськової і флотської тематики (організація, бойові дії, роль збройних сил як державотворчого чинника тощо). Але вже на початку 90-х років виходять дослідження, присвячені організації української військової авіації, бойовим діям проти армій противників і біографіям пілотів. Це праці Р. Мараєва Мараев Р. Авиация гетмана П. Скоропадского. Аэрохобби. 1993. № 1. С. 14-16; Мараев Р. Авиация Украинской Народной Республики. Народна армія. 1993. 28 вересня; Мараев Р. Украинский воздушный флот в гражданской войне. Аэрохобби. 1992. № 2. С. 11-14., В. Бендик (Мараєвої) Бендик В. Повітряна війна на українсько-польському фронті. Військо України. 1997. № 9/12. С. 50-51; Бендык В. В небе Восточной Галичины. Авиация и Время. 1996. № 6. С. 36-38., Д. Вєдєнєєва Ведєнєєв Д. Крила волі. З історії військово-повітряних сил України (1918-1920). Військо України. 1995. № 5. С. 31-33., Я. Тинченка Тинченко Я. Ю. Герої українського неба: Пілоти Визвольної війни 1917-1920 рр. Київ, 2010. 192 с., В. Савіна Савин В. Планета «Константин». Харьков, 1994. 312 с.; Савин В. С. Авиация в Украине. Очерки истории. Харьков: Основа, 1995. 264 с..

Р. Мараєв у статті частково з'ясував національну належність авіаторів Галицької армії, приділив увагу деяким епізодам із бойових дій її летунства. В. Бендик акцентує увагу на процесі формування авіації, описує деякі її бойові епізоди.

Праця В. Савіна присвячена одному з піонерів й організаторів української авіації початку ХХ ст. К. Калініну та загальному розвитку авіаційної галузі на території нашої держави. Ярослав Тинченко досліджує сторінки життя визначного українського авіатора, командувача військово-повітряних сил Армії УНР генералхорунжого Віктора Павленка, який по поверненню у СРСР після оголошеної більшовиками амністії працював сторожем у колгоспі й помер від голоду на Кубані в 1933 р. Також цікаві відомості щодо участі української військової авіації в бойових діях періоду 1917-1920 рр. подавали російський дослідник-емігрант Е. Фінне Финне К. Русские воздушные богатыри И. И. Сикорского. Белград, 1930. 200 с. та сучасні російські науковці В. Кондратьєв Кондратьев В. Бомбардировщики Первой мировой войны. Москва, 1998. 48 с.; Фронтовые самолеты Первой мировой войны: в 2-х ч. Москва, 1997. Ч. 1.72 с.; Ч. 2. 48 с.; Кондратьев В., Хайруллин М. Авиация гражданской войны. Москва, 2000. 167 с.; Кондратьев В., Хайруллин М. Одесские «французы» в русской авиации. Авиамастер. 2000. № 5. С. 8-18., В. Куликов Куликов В. Российская армейская авиация в Первой мировой войне. Авиация и Время. 1997. № 4. С. 40-44; 1998. № 1. С. 30-34; № 4. С. 34-38., М. Хайрулін Хайруллин М. Воздушные корабли типа «Илья Муромец». Москва, 1998. 56 с..

Серед сучасних українських науковців, які вже тривалий час ґрунтовно та різноаспектно досліджують історію української військової авіації 1917-1921 рр., насамперед варто виділити праці А. Харука Харук А. І. Військово-повітряні сили України в 1917-1920 рр. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 2000. Вип. 7. С. 280-283; Харук А. І. Крила України. Військово-повітряні сили України, 1917-1920 рр. Київ, 2009. 94 с.; Харук А. І. Нарис історії авіаційної промисловості України (1910-1980-ті рр.): монографія. Львів, 2010. 301 с.: табл., В. Мараєвої Мараєва В. В. Повітряні сполучення між Україною та Західною Європою у 1918-1919 рр.: зб. наук. праць. Київ, 2005. Т. VI. С. 340-345. Мараєва В. В. Українська військова авіація в умовах боротьби за національну незалежність (грудень 1917 - листопад 1920 рр.): автореф. дис.. канд. іст. наук: 20.02.22 / Національна академія оборони України. Київ, 2007. 20 с., Я. Тинченка Тинченко Я. Українське офіцерство: шляхи скорботи та забуття. Київ, 1995. С. 191-193., А. Козицького Козицький А. Авіація в боях за Львів у серпні 1920 р. Військово-історичний альманах. 2008.

Ч. 1(16). С. 52-66; Козицький А. Авіація УГА. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. Львів, 2000. Вип. 6: Західно-Українська Народна Республіка: історія і традиції. С. 320-327., П. Слюсаренка Слюсаренко П. М. Армія Української Народної Республіки в умовах боротьби за українську державність (вересень 1919 - листопад 1920 рр.): дис.... канд. іст. наук: 20.02.22 / Національна академія оборони України. Київ, 2006. 179 с., В. Киреї Кирея В. В. Авіація Української Галицької Армії (1918-1920): автореф. дис.... канд. іст. наук: 20.02.22 / Національна академія сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного, Львівський національний університет ім. Івана Франка. Львів, 2017. 20 с..

У працях А. Харука Харук А. Військово-повітряні сили України в 1917-1920 рр.: автореф. дис.... канд. іст. наук: 20.02.22 / Національний університет «Львівська політехніка». Львів, 2000. 17 с., у розділі про авіацію УГА, досліджено організаційні моменти при створенні повітряних сил армії ЗУНР, фінансування особового складу, ідентифіковано розпізнавальні знаки на літаках, види та типи повітряних суден.

П. Слюсаренко, розглядаючи особливості процесу реформування регулярної української армії в 1920 р., зупиняється на питаннях розвитку нового для того часу «роду зброї» - військово-повітряних сил (ВПС), відродження, організаційної структури та діяльності 1-го Запорізького авіаційного загону Армії УНР.

У книзі Я. Тинченка Тинченко Я. Ю. Герої українського неба: Пілоти Визвольної війни 1917-1920 рр. Київ: Вид-во «Темпора», 2010. 192, [4] с., присвяченій історії української військової авіації 19171920 рр., представлені нові матеріали про українських летунів цього періоду, зокрема про їхні долі після 1920 р. Тут уміщено велику кількість світлин, частину з яких опубліковано вперше. Використовуючи нові архівні документи, автор аналізує розвиток української авіації періоду Гетьманату та Директорії, встановлення повітряного мосту між УНР та Європою, долю авіації Директорії влітку-восени 1919 р. У розділі, де висвітлена історія авіації Галицької армії, схарактеризовано процес її створення, проаналізовано формування польської військової авіації як основного противника. Також подано зображення якісних реконструкцій літаків, які перебували на службі армій УНР та ЗУНР упродовж зазначеного періоду.

У статті А. Козицького «Авіація в боях за Львів у серпні 1920 р.» йдеться про важливі події польсько-радянської війни 1920 р., зокрема серпневі бої за Львів, та роль у цих подіях польської, української та деякою мірою більшовицької авіації Козицький А. Авіація в боях за Львів у серпні 1920 р. Військово-історичний альманах. 2008.

Ч. 1(16). С. 52-66.. Автор також простежує відродження в Польщі української військової авіації. Авіаційний підрозділ одержав назву 1-ша Запорозька авіаційна ескадрилья (або загін). Його створення розпочалося 29 червня 1920 р., а штат налічував 60 осіб. Згідно з союзницькими домовленостями, поляки надали українцям вісім літаків: два англійські винищувачі «Єопфіч 5Ф1 Дельфін», чотири німецькі штурмовики «Альбатрос» j-1, розвідник LVG C.V та ще один, тип якого встановити не вдалося Там само. С. 63.. Українські літаки мали національні розпізнавальні знаки у вигляді квадрата, поділеного тонкою білою лінією по діагоналі на поля синього і жовтого кольорів. Їх затверджено наказом військового відомства від 25 жовтня 1920 р. Там само..