Феномен методологічного плюралізму як ознака розвитку історичної науки

Виявлення основних ознак методологічного плюралізму як теоретичного концепту та обґрунтування його ефективності в історичній науці ХХІ ст. Продуктивність використання сучасних міждисциплінарних підходів у вивченні процесів, які мали місце в минулому.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 24.02.2023
Размер файла 48,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Мікроісторія, як і макроісторія, здійснює дослідження життя людей, котрі мешкали на певній території, не тільки в її географічному, а й історичному контексті.

Дослідження минулого й окремих ойкумен отримало назву “локальна історія" (local history, місцева історія). Вона має на меті “конструювання місцевої історичної пам'яті; опис історії певного місця - локусу (найчастіше - місця, де жив автор історичного твору), яким може поставати як незначний за величиною простір (село, місто), так і більший за розмірами (графство, округ, провінція, губернія, область, край)” Chubarian A.O. Teoryia y metodolohyia ystorycheskoi nauky. Termynolohycheskyi slovar [Theory and methodology of historical science. Terminological dictionary], Moskva, 2014, P. 248-249 [in Russian].. Прикладом мікроісторії та локальної історії, на думку П. Берка, можуть слугувати дослідження Освальдо Раджіо Piter Berk Novi Pidkhody do istoriopysannja [New Approaches to historiography], Kiyev, 2010, P. 138-139 [in Ukrainian]., де автор розкриває хід історичного процесу крізь призму подій на невеликій території, демонструючи важливість пізнання історії не лише в контексті глобальних історичних процесів, а й у вивченні її локальної ойкумени. Локальна історія нерозривно пов'язана з формуванням ідентичності та ментальності населення певної території, що свідчить про спроби реалізації потенціалу вивчення локальних історій як одного з чинників самоідентифікації особистості.

Дослідження комунікації в історичному контексті стосується не тільки опису безпосереднього спілкування, а й оцінки її свідками історичних подій. Метод історичної науки, що займається вивченням минулого на базі розповідей людей, має назву “усна історія”. “Усна історія - це метод проведення історичних досліджень за допомогою записаних інтерв'ю між оповідачем, який має особистий досвід історично значущих подій, та добре поінформованим інтерв'юером з метою поповнення історичних записів” Oral History Research and Resources, URL: https://guides.library.ucsc.edu/oralhist.. Прикладним застосуванням усної історії є сучасний електронний проєкт під назвою “Усна історія незалежної України - 1988-1991” Rozpad Radjansjkogho Sojuzu Usna istorija nezalezhnoji Ukrajiny 1988-1991 [The collapse of the Soviet Union Oral history of independent Ukraine 1988-1991], URL: http://oralhistory.org.ua/.. У ній представлені відеота аудіоформати інтерв'ю політичних і громадських діячів того періоду. Усна історія містить елементи суб'єктивності (переживання учасника подій, його погляди та ін.), що деталізує ту чи іншу подію, надаючи історичному процесові людиномірності. Наслідком методологічних зрушень стала поява нових напрямів, які дозволяють вивчати історію з позиції свідків, учасників, людей, що пережили досліджувані історичні події.

Висновок

Історія як наука зазнала еволюційних змін у теорії та методології. Якщо дослідження минулого раніше стосувалось окремих подій економічного чи політичного характеру, із залученням невеликої кількості методів, то сьогодні за умови міждисциплінарної взаємодії, поєднання різноманітних методів і підходів, які репрезентують постнекласичну стадію розвитку історичної науки, вона може реалізувати значно більший пізнавальний потенціал, який сформувався у процесі дискусій з приводу методологічного плюралізму. Міждисциплінарна взаємодія методів призвела до зміни підходів у вивченні минулого, розширюючи поле історичного пізнання. Деталізація та поглиблене вивчення нових аспектів історичного минулого неможливе без залучення нових методів дослідження інших дисциплін. Збільшення ролі методологічного плюралізму при вивченні минулого стає ознакою розвитку історичної науки в її прагненні наблизитись до точних наук і зберегти автономні особливості власного поля дослідження.

Перспективою подальшого дослідження може стати деталізація та конкретизація потенціалу методологічної різноманітності залежно від напряму та мети наукового історичного дослідження.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.