"Списки про шляхетство" 1762 p.: маловідоме джерело до історії української козацької старшини
Історичні обставини, за яких було розпочато підготовку "Списків про шляхетство". Процедура їх укладання у слобідських полках. Листування між Харківською й Ізюмською полковими канцеляріями. Зв’язок слобідської козацької верхівки з елітою Гетьманщини.
| Рубрика | История и исторические личности |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.03.2023 |
| Размер файла | 69,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
«Списки про шляхетство» 1762 p.: маловідоме джерело до історії української козацької старшини
Світлана Потапенко, кандидатка історичних наук, старша наукова співробітниця, відділ актової археографії, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України
Анотація
Мета публікації полягає у введенні до широкого наукового обігу маловідомого джерела 1762 р. з історії української козацької старшини Війська Запорозького і слобідських полків. Методологія охоплює метод джерелознавчого аналізу й синтезу та інструментарій генеалогічних, просопографічних, історико-соціальних досліджень, а також студій з історії ментальностей. Наукова новизна. З'ясовано історичні обставини, за яких було розпочато підготовку «Списків про шляхетство». У фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Києві виявлено невідомий раніше «Список...» Острогозького полку у двох копіях із супровідною документацією. Опрацьовані джерела підготовлено до друку з урахуванням сучасних досягнень української археографії та історіографії.
Висновки. Підготовку «Списків про шляхетство» започаткувала грамота Петра ІІІ гетьманові К. Розумовському та відповідний сенатський указ від 18 січня 1762 р. Як виглядає, у Гетьманщині це розпорядження Петербурґа проіґнорували. Натомість у слобідських полках урядову вимогу взяли до уваги, з приводу чого зав'язалося листування між Харківською й Ізюмською полковими канцеляріями. В Острогозькому полку такий список уклали та надіслали до бриґадної канцелярії слобідських полків і канцелярії начальника Української дивізії. Із документації, яка виникла навколо підготовки списків на Слобожанщині, випливає, що слобідська козацька верхівка усвідомлювала свій зв'язок з елітою Гетьманщини і співвідносила соціальний устрій слобідських полків із тим, як було влаштоване суспільство Війська Запорозького. Водночас слобідська старшина вважала царські жалувані грамоти місцевим полкам кінця XVII - початку XVIII ст. джерелом локальних і своїх особистих прав та привілей, які давали їй підстави дорівнюватися до російського дворянства. На основі просопографічної інформації, яку вміщує «Список про шляхетство» Острогозького полку та дотичні джерела й література, підсумовується, що острогозька старшинська корпорація на час ліквідації слобідського козацтва була досить строкатою, що, однак, не завадило їй зберегти згуртованість в умовах подальшого входження Острогожчини до Воронезького намісництва.
Ключові слова: «Списки про шляхетство», Гетьманщина, слобідські полки, українська козацька старшина, історичні джерела.
Abstract
The Lists of the Nobility (1762): As a Little-Known Source on the History of the Ukrainian Cossack Officers
Svitlana Potapenko, Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Senior Research Fellow, Department for Act Archeography, M.S. Hrushevskyi Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies NAS of Ukraine
This article aims at making The Lists of the Nobility (1762), a little-known source on the history of the Cossack officers (starshyna) of the Hetmanshchyna and the Sloboda Ukraine regiments, available for scholars through its contextualized publication and in-depth analyse. The methodology employed by the author includes methods of source studies as well as instruments applied within genealogical, prosopographic and social history studies, also in historical research of mentality. The scientific novelty of the article stems from the following: the author has found out the circumstances under which The Lists were composed, discovered The List of the Nobility of the Ostrohozk Regiment in the collections of the Central State Historical Archive of Ukraine in Kyiv and prepared these sources for publication in keeping with the state- of-the-art in the Ukrainian archeography and historiography.
Conclusions. The Lists were drawn up in response to Peter III's charter addressed to the hetman K. Rozumovskyi and the Senate order issued on January 18, 1762, which both required The Lists of the Little-Russian Nobility together with the corresponding documents on the ennoblement to be sent to the Heraldry Office of the Senate. It seems that in the Hetmanshchyna this governmental command remained largely ignored, while in the Sloboda Ukraine regiments it caused certain discussions between the Kharkiv and Izium regimental chancelleries as well as resulted in the preparation of The List of the Nobility of the Oztrohozk Regiment. If taken broadly, these documents give grounds to assert that the Sloboda Ukraine Cossack establishment was aware of its close relationship with the elite of the Hetmanshchyna, yet traced own rights and privileges from the tsarist charters that had been bestowed to the Sloboda Ukraine regiments in the late seventeenth and early eighteenth centuries. Moreover, The List of the Nobility of the Ostrohozk Regiment and the relevant sources demonstrate that the Ostrohozk starshyna did not constitute a consolidated community at the time when the local Cossackdom was abolished. However, in the ensuing decades the Ostrohozk Cossack-rooted nobility managed to preserve own cohesion even despite having been incorporated into the noble stratum of the Voronezh viceroyalty.
Keywords: The Lists of the Nobility, Hetmanshchyna, Sloboda regiments, Ukrainian Cossack officers (starshyna), historical sources.
Уявлення козацької старшини Гетьманщини і слобідських полків про себе та про своє місце в українському соціумі XVIII ст. достатньо добре вивчені в історіографії. Із засадничих досліджень З. Когута випливає, що верхівка Війська Запорозького витворила етос «нової шляхти» як леґітимаційний лейтмотив панівного становища в українському суспільстві Kohut Z.E. Russian Centralism and Ukrainian Autonomy: Imperial Absorption of the Hetmanate, 1760s-1830s. - Cambridge, 1988. - 363 p.; Когут З. Коріння ідентичности: Студії з ранньомодерної та модерної історії України. - К., 2004. - 351 с..
Такий підхід мав відгук у працях ряду дослідників і дослідниць Брехуненко В. Східна брама Європи: Козацька Україна середини XVII-XVIII ст. - К., 2014. - 504 с.; Галь Б.О. Інтеграція української еліти до політико-адміністративних структур Російської імперії у XVIII - першій третині ХІХ ст.: Дис. ... канд. іст. наук. - Дніпропетровськ, 2002. - 198 с.; Кривошея В.В. Козацька еліта Гетьманщини. - К., 2004. - 452 с.; Однороженко О. Українська руська еліта Середньовіччя і раннього Модерну: структура та влада. - К., 2011. - 422 с.; Plokhy S. The Cossack Myth: History and Nationhood in the Age of Empires. - New York, 2012. - 408 p.; Степанков В.В. Політична еліта України: процеси становлення, сфера діяльності, міжгрупові взаємини, політичні погляди (1648-1676 рр.): Дис. ... канд. іст. наук. - Кам'янець-Подільський, 2019. - 370 с.; Струкевич О.К. Політико-культурні орієнтації еліти України-Гетьманщини (інтегральний погляд на питання). - К., 2002. - 532 с.; Таїрова- Яковлева Т Повсякдення, дозвілля і традиції козацької еліти Гетьманщини. - К., 2017. - 184 с.. Схожих висновків дійшов В. Маслійчук, простежуючи процес виокремлення старшини із загалу слобідського козацтва впродовж другої половині XVII-XVIII ст. На його думку, з метою підкреслити свою шляхет- ськість слобідська верхівка вдавалася до зміни прізвищ на такі, що містили милозвучні суфікси -ськ-, -цьк-, використовувала герби та вигадувала «правильні» генеалогії Маслійчук В.Л. Козацька старшина слобідських полків другої половини XVII - першої третини XVIII ст. - Х., 2003. - 252 с. Його ж. Провінція на перехресті культур: Дослідження з історії Слобідської України XVII-ХІХ ст. - Х., 2007. - 400 с.. В історіографії також з'ясовано, що у другій половині XVIII - на початку ХІХ ст. уряд Російської імперії неодноразово ставив під питання привілейований статус козацької верхівки, що спонукало її представників до чіткішої артикуляції й докладнішого обґрунтування власних шляхетських амбіцій Миллер Д.П. Очерки из юридического быта старой Малороссии: превращение козацкой старшины в дворянство // Киевская старина. - 1897. - №1. - С.1-31; №2. - С.188-220; №3. - С.351-374; №4. - С.1-47..
Під таким кутом зору доцільно розглядати документи, які публікуються нижче. Вони походять із Центрального державного історичного архіву України в м. Києві (ЦДІАК України). Ідеться про листування, яке навесні 1762 р. зав'язалося між Харківською й Ізюмською полковими канцеляріями та бриґадною канцелярією слобідських полків, а також між Харковом і підпорядкованими йому сотнями щодо підготовки «Списків про шляхетство» полку (док. №1-7). Ці джерела було виявлено й частково використано В. Маслійчуком Маслійчук В.Л. Провінція. - С.38.. Понад те, вже укладений список у липні того ж року разом із супровідним рапортом надіслали з Острогозького полку бриґадирові Д.Банческулу та начальникові Української дивізії К. Кантемиру (док. №8-9). Цей список ми відшукали під час перегляду справ зі складу ф.1817. Знахідка послугувала поштовхом до підготовки пропонованої публікації.
В. Маслійчук припускає, що поява згаданого листування була пов'язана з оприлюдненням 18 лютого 1762 р. маніфесту Петра ІІІ «Про вільність дворянства», згідно з яким російське дворянство звільнялося від обов'язкової двадцятип'ятирічної служби на користь держави Фаизова В.И. «Манифест о вольности» и служба дворянства в XVn! ст. - Москва, 1999. - 222 с.. Однак ситуація виглядала дещо інакшою, про що дізнаємося з досліджень Д. Міллера Миллер Д.П. Очерки... - №1. - С.18-20.. Покликаючись на рукописний збірник «Собрание редкостей», котрий наприкінці ХІХ ст. зберігався в бібліотеці Харківського університету, він зазначав, що черговий раз питання про те, кого вважати шляхтичами в Гетьманщині та як їх відрізнити від простолюдинів, що бажали скористатися зі шляхетських привілеїв, виринуло в Петербурзі на початку 1760-х рр. Тоді сенатор граф Р. Воронцов 18 січня 1762 р. запропонував Сенатові «зосередити в Герольдії відомості про малоросійські дворянські фамілії з точними доказами про їхнє шляхетство та з показуванням отриманих тим шляхетством грамот від польських королів або від російських государів» Там же. - С.19.. Відтак з'явився відповідний сенатський указ Із дотичної літератури відомо, що сенатський указ від 18 січня 1762 р. було опубліковано у випуску «Черниговских губернских ведомостей» за 4 квітня 1890 р. (див.: Ситий І. Однострій дворянства Чернігівського намісництва // Скарбниця української культури. - Вип.14. - Чернігів, 2012. - С.78, 80)., а до К. Розумовського 22 січня надіслали імператорську грамоту з повелінням скласти списки «малоросійського шляхетства» й разом із доказами надіслати в Герольдію Миллер Д.П. Очерки... - №1. - С.19; Інститут рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського. - Ф.ІІ. - Спр.3664. - 1 арк..
Д. Міллер уважав цю грамоту першою спробою російського уряду регулювати станове питання в Гетьманщині, але висловлював сумніви, чи дійсно у відповідь на неї розпочалося укладання «списків шляхетських родів», зокрема з огляду на подальшу зміну влади в імперії Миллер Д.П. Очерки... - №1. - С.19-20.. Однак на прикладі слобідських полків можемо переконатися в дієвості сенатського указу від 18 січня 1762 р. При цьому важливо, що заходи уряду, спрямовані на старшину Війська Запорозького, було поширено й на верхівку слобідських полків. А це, своєї чергою, свідчить, що в Петербурзі українські козацькі автономії та їхній провідний прошарок сприймали як споріднені. Більше того, до зв'язку з Гетьманщиною апелювали самі слобожани, коли зауважували, що «к согласному тех списковъ сочинению должно и оной (Харківській - С.П.) полковой канцеляриї иміть сношение з другими полкамы, а особливо, как от Малоросиї оные отправлены будут, ибо Слободские полки пришедшими с Полской области и из малоросий[- ских] полковъ малоросияни населены» (док. №7).
Тож, на наш погляд, процедура укладання «Списків про шляхетство» у слобідських полках була такою. У лютому - березні 1762 р. до бриґадної канцелярії, а через неї до Ізюмської, Острогозької, Охтирської, Сумської та Харківської полкових канцелярій надійшов сенатський указ про підготовку списків місцевого шляхетства, причому «в самой скорости» і «с верными о томъ их шляхетстве доказателствы». Принаймні, повторний ордер Д. Банческула Харківській полковій канцелярії від 18 квітня того ж року наполягав саме на цьому (док. №2).
Реакція керівництва Охтирського й Сумського полків на це розпорядження залишається невідомою. Натомість між Харківською й Ізюмською полковими канцеляріями з ініціативи останньої почалося жваве листування. Ізюмці нагадували, що свого часу (остаточно в 1685 р.) їхній полк виокремився саме з Харківського, який «пред Изюмским населением состоіт немало старее и, чая, жалованних грамот и других обстоятелствъ о населенні' и свободности призванного в Слободские полки народа имеется гораздо болше» (док. №6). Але відповідь Харківської полкової канцелярії щодо можливої наявності в її архіві жалуваних грамот була неґативною. Водночас наприкінці квітня в усі сотні Харківського полку було відправлено під- прапорних із наказом «ехать в сотні [...] і во владелческие места, а по приезде в каждомъ месте, обявя оной указъ, истребовав от оних сотников і владелцов, в силу Государственной Военной коллегиї указу шляхетстве, и нет ли у тех шляхтичовъ жалованних грамот от полских королей іли от российских государей, с которих зняв точние копиї за их руками, представит в полковую канцелярию» (док. №4). Однак звідусіль посланці рапортували, що «такових шляхтечей нігде не сискалось» (док. №4) Арк. 3-90. З огляду на однотипність рапортів ми вмістили у цій публікації два з них (док. №3-4).. На подібній ноті справа з виявленням «малороссїиского шляхетства» у Харківському полку зупинилася Майже півтора століття потому, наприкінці ХІХ ст. один із нащадків слобідської старшини історик-аматор Є.Альбовський, натрапивши на цю ж кореспонденцію у Харківському полковому архіві, іронічно зауважив: «У царю-вання Катерини II в 1762 р. Харківській полковій канцелярії вказано було надати відомість усім особам шляхетського походження з доказами своїх прав на цю гідність, тобто їм було надано припис доставити царські та польських королів жалувані грамоти. Канцелярія від себе розіслала вказівки в усі сотні з наказом переписати всіх шляхтичів, якщо такі де є, та надати відомості з доказами в полк. Попри те, що в полку жили Квітки, Донці, Шидловські, Ковалевські та ін., всі сотні доповіли, що в їхніх стінах не виявилося жодного шляхтича, котрий міг би цю свою гідність довести» (див.: Альбовский Е. История Харьковского слободского казачьего полка (1651-1765 гг.). - Х., 1894. - С.37)..
Про заходи в Ізюмському полку, окрім листування з харківськими «колегами», нічого невідомо. Острогозька ж полкова канцелярія не лише підготувала й надіслала до вищого командування «Списокъ, какие іменно в Острогожскомъ полку о дворянстве і шляхетстві послідовали ізьяснениі, значить под симъ, іюля 10 дня 1762 году» (власне «Список про шляхетство» - док. №9), але й у супровідному рапорті навела розлоге пояснення з приводу того, кого саме та на яких підставах можна зарахувати до шляхетства полку (док. №8).
Відтак до списку Острогозького полку не залежно від походження, а з огляду на займані уряди, записали в повному складі полкову старшину, сотників і підпрапорних - усього 76 осіб. В Острогозьку, схоже, міркували так само, як і в Ізюмі, коли в одній із промеморій зауважили, що «за потребно признавается единственно обо всех служащих в тех полках чинах вивод учинит» (док. №6). Біля прізвищ більшості записаних зазначено, що «грамотъ на шляхетство не имЪетъ». Як відомо, з проблемою відсутності письмових доказів власного шляхетства мусила давати раду і старшина Гетьманщини. В обох випадках виправданням слугувала велика кількість пережитих предками воєн, пожеж і руйнувань, унаслідок чого надані їм від польських королів «дипломи та грамоти» було безповоротно втрачено.
Поза цим, слобідська верхівка, як і еліта Війська Запорозького, зіштовхнулася з дилемою: чи вважати шляхтичами козаків? У кореспонденції між Харковом та Ізюмом про це не йдеться, а острогозьке полкове керівництво підсумувало свої міркування в такий спосіб: «полковая Острогожская канцелярия не точию старшинъ, но и служащихъ козаков простолюдинами числить не можетъ» (док. №8). Назагал так воно й було, адже «Права, за якими судиться малоросійській народ» поширювали шляхетські привілеї на весь козацький стан, не розрізняючи старшину і «простих» козаків. Про це знали в Острогозьку, тому й зауважили, що «Слободские полки по населениі своемъ учреждаеми и устроены старшинами по примару Малоросиі, гді не точию старшина, но и козаки от мужиковъ и посполства иміють великое различие и ползуютца правами шляхетства» (док. №8). Однак навіть будучи свідомою цього, острогозька полкова старшина прагнула відгородитися не лише від рядових козаків, але й від сотенної старшини (отаманів, хорунжих, осавулів, писарів), представники якої до списку не потрапили.
Разом із тим, арґументація Острогозька не обмежувалася лише покликаннями на практики сусідньої Гетьманщини. Як і в промеморії ізюмців, у рапорті Острогозького полку йшлося про альфу й омегу слобідських вольностей - жалувані грамоти, надані слобідським полкам московськими правителями наприкінці XVII - на початку XVIII ст. Вони закріплювали за переселенцями так звану «черкаську обикність»: право на козацький устрій, займанщину, безмитну торгівлю і промисли, вільне винокуріння та шинкування. Острогозька старшина вважали документи джерелом таких вольностей, «каковыми толко адному росискому дворянству ползоватца дозволено» (док. №8). До цих аргументів додали покликання на указ Анни Іоаннівни О.Шаховському від 29 травня 1734 р. щодо покарання козаків, котрі не хотіли вчитися регулярній службі Полное собрание законов Российской империи. Собрание 1-е. - Санкт-Петербург, 1830. - Т.9. - С.332., та жалувану грамоту Єлизавети Петрівни від 22 листопада 1743 р. про повернення слобожанам частково скасованих у попередньому десятилітті вигід Там же. - Т.11. - С.948-951..
Біографічна і просопографічна інформація про осіб, записаних до «Списку про шляхетство» Острогозького полку, викликає ще ряд думок. По-перше, острогозька старшинська верхівка на час ліквідації слобідського козацтва залишалася досить строкатою. До неї належали й російські дворяни Тев'яшови, й українські шляхтичі Лисаневичі, й місцеві старшини Куколевські, Головинські, Голодолинські, Сіверські та Шапочки, й спадкові козаки Зайцеві, Косенки, Тимошенки, так само, як і вихідці з духівництва Острозько-Лохвицькі. Бедряги та Урсули мали молдавське походження. Татарчуки з Подольськими входили до старшинського кола Сумського полку, а Ковалевські - Харківського.
По-друге, і це важливо у світлі не уявної чи бажаної, як зі «Списками про шляхетство», а дійсної нобілітації, - які саме старшинські роди з Острогожчини та на підставі яких доказів було внесено до дворянських родовідних книг наприкінці XVIII - на початку ХІХ ст. Можна стверджувати, що місцева старшина загалом успішно інтеґрувалася до імперського дворянства. Більшість із них здобули спадковий дворянський статус на підставі військової, передовсім козацької служби (2-га частина Родовідної книги) або монаршого надання (1-ша частина) в межах сторічної давнини. Тев'яшови, Шапочки й Вишневські потрапили до престижної 6-ї частини, куди записували лише давні шляхетні роди. Не викликає подиву, що Урсули як представники «іноземного шляхетства» опинилися в 5-й частині.
По-третє, у той час, як харківська, ізюмська, охтирська та сумська старшина (за винятком тих родів, які мешкали у Суджанському й Куп'янському повітах) сформували дворянське середовище Харківського намісництва, колишня старшина Острогозького полку ввійшла до дворянської корпорації сусіднього Воронезького намісництва Ідеться про зміни адміністративно-територіального устрою Слобожанщини, пов'язані з відкриттям Харківського (1780 р.) та Воронезького (1779 р.) намісництв. Тоді ж Суджанський і Куп'янський повіти ввійшли до складу Курського намісництва.. Однак навіть будучи меншістю в етнічно переважно російському оточенні, острогозька верхівка зберегла усталені внутрішні зв'язки, передовсім через шлюбно-сімейні й патронатно-клієнтельні стосунки. Безумовними місцевими лідерами залишалися Тев'яшови, які вийшли на перші ролі в межах усього Воронезького намісництва. А у слобідських із походження повітах - Острогозькому, Богучарському, Бирюцькому, Коротояцькому, Ливенському й Корочанському, - місцеві старшинські роди становили вагому, а часом переважну (Острогозький), частку землевласників. Те саме стосується кадрового складу органів державної адміністрації і дворянського самоврядування, контроль над якими великою мірою залишався в руках колишньої козацької еліти.
Щодо археографічних засад публікації. Документи Харківського й Ізюмського полків відклалися у спр.594 ф.1725 «Харківська полкова канцелярія» ЦДІАК України. Джерела помітно пошкоджені, всі реконструйовані нами частини взято у квадратні дужки. Документи Острогозького полку походять зі спр.20 ф.1817 «Бригадна канцелярія Слобідських полків» ЦДІАК України та відклалися у двох копіях, які добре збереглися. Перший комплект (рапорт і список) адресовано слобідському бриґадирові Д.Банческулу (арк.61-67 зв.), а другий - начальникові Української дивізії князеві К.Кантемиру (арк.90-96 зв.). Обидва комплекти датовано 10 липня 1762 р., підписано і скріплено острогозьким полковим суддею Ф.Татарчуковим. Рапорти також засвідчено канцеляристом Острогозької полкової канцелярії В.Конопліним. До бриґадної канцелярії ця документація надійшла 9 жовтня 1762 р. Зміст обох рапортів і списків тотожний. Несуттєві відмінності стосуються написання окремих слів, як-от «Остафьев» чи «Астафьев», «далнейшей» чи «далшей», про що повідомляється в підтекстових примітках. Публікація здійснюється спрощеним дипломатичним методом. У коментарях подано біографічні довідки про осіб у порядку згадування їх у документах. Інформацію про представників однієї родини об'єднано у відповідному коментарі.
шляхетство слобідський козацький
References
1. Brekhunenko V. (2014). Skhidna brama Yevropy:Kozastka Ukraina vXVII--XVIIIst. Kyiv. [in Ukrainian].
2. Faizova V. (1999). «Manifesto volnosti» isluzhba dvorianstva vXVIIIst. Moskva. [in Russian].
3. Gnezdilo O., Momot l., Panasenko L., Paramonov A., Safonova Ye. (2010). Rodoslovnaia kniga potomstvennykh dvorian Kharkovskoigubernii. Kharkov. [in Russian].
4. Hal B. (2000). Intehratsiia ukrainskoi elity do polityko-administratyvnykh struktur Rosiiskoi imperii u XVIII - pershii tretyni XIXst. Dys. ... kand. ist. nauk. Dnipropetrovsk. [in Ukrainian].
5. Kohut Z.E. (1988). Russian Centralism and Ukrainian Autonomy: Imperial Absorption of the Hetmanate, 1760s-1830s. Cambridge.
6. Kohut Z.E. (2004). Korinnia identychnosty: Studiiz rannomodernoita modernoiistorii Ukrainy. Kyiv. [in Ukrainian].
7. Kornienko O. (2008). Narysy viiskovoiistorii Ukraiiny: Sumskyislobidskyikozatskyipolh. 1659-1765. Kyiv. [in Ukrainian].
8. Kryvosheia V. (2004). Kozatska elita Hetmanshchyny. Kyiv. [in Ukrainian].
9. Kryvosheia V. (2010). Kozatska elitaHetmanshchyny:Entsklopediia. Kyiv. [in Ukrainian].
10. Litvinova T. (2005). Organizatsiia i deiatelnost dvorianskikh soslovnykh uchrezhdenii Voronezhskoiguberniiposlednei chetverti XVIII-pervoi polovinyХІХvv. Diss. ... kand. ist. nauk. Voronezh. [in Russian].
11. Masliichuk V. (2003). Kozatska starshyna slobidskykh polkiv druhoi polovyny XVII - pershoii tretyny XVIII st. Kharkiv. [in Ukrainian].
12. Masliichuk V. (2007). Provintsiia na perekhresti kultur: Doslidzennia z istorii Slobidskoii Ukraiiny XVII-XIX st. Kharkiv. [in Ukrainian].
13. Odnorozhenko O. (2011). Ukrainska ruska elita Serednovichcha іRannoho modernu:struktura ta vlada. Kyiv. [in Ukrainian].
14. Plokhy S. (2012). The Cossack Myth: History and Nationhood in the Age of Empires. New York.
15. Potapenko S. (2007). Elita Slobidskoi Ukrainy:spysky kozatskoistarshyny 60-kh rr. XVIIIst. Kharkiv. [in Ukrainian].
16. Potapenko S. (2012). Slobidska sviashchenytsko-starshynska rodyna Ostrozko-Lokhvytskykh ta yikhnia rodynna khronika (pro heroiiv odniiei publikatsii u “Kyivskii starovyni”). Kyivskastarovyna, 5-6, 156-166. [in Ukrainian].
17. Potapenko S. (2013). Slobidskyi starshynskyi rid Rozalion-Soshalskych: do rekonstruktsii rodovodu (kinets XVII - seredyna ХІХ). Henealohichnu zapysky, 11, 95-103. [in Ukrainian].
18. Potapenko S. (2015). Do vyvchennia istorychnoii heohrafii Ostrohozhchyny. Zapysky Naukovoho tovarystva im. T.Shevchenka, CCLXVIII,, 88-106. [in Ukrainian].
19. Stepankov V. (2019). Politychna elita Ukrainy: protsesy stanovlennia, sfera diialnosti, mizhhrupovi vzaiemyny, politychnipohli- ady (1648-1676rr.). Dys. ... kand. ist. nauk. Kamianets-Podilskyi. [in Ukrainian].
20. Strukevych O. (2002). Polityko-kulturni oriientatsii elity Ukrainy-Hetmanshchyny: intehralnyi pohliad na pytannia. Kyiv. [in Ukrainian].
21. Sytyi I. (2012). Odnostrii dvorianstva Chernihivskoho namistnytstva. Skarbnytsia ukrainskoikultury, 14, 78-80. [in Ukrainian].
22. Tairova-Yakovleva T. (2017). Povsiakdennia, dozvillia і tradytsii kozatskoi elity Hetmanshchyny. Kyiv. [in Ukrainian].
*** №1
[// арк. титул.]
Связка [о со]чинении Справу прошито. о находящемся в Харковском полку шляхетстве ведомостей и об отсилке к командам 1762 году на 108 листах ЦДІАК України. - Ф.1725. - Оп.1. - Спр.594. - Арк. титул.
№2
1762 р., квітня 18. - [м. Зміїв]. - Ордер бриґадира Д.А.Банческула Харківській полковій канцелярії з приводу підготовки списків про шляхетство
[// арк.1]
[№] Справу прошито. 432 в Подан апреля 2 дня 1762 [году] Написано іншим почерком, ніж ордер. Справу прошито.
Ордеръ
Харковской полковой канцеляриї
Сего апреля от 5 посланным от меня в Харковскую полковую канцелярию ордеромъ с приложениемъ съ указу Государственной Военной коллегиї копиї велено о находящемся в Харковскомъ полку шляхетстве, во всемъ исходствуя на основаниї прописанного во ономъ ис Правителствующаго Сената указу, сочиня список с верными о томъ их шляхетстве доказателствы, ко мне в самой скорости представить [// арк.1 зв.] для донесения по командам. [Однако] Справу прошито. и до ныне о получениї я [не извещен] Справу прошито.. Того ради Харковской [полковой] Справу прошито. канцеляриї подтверждаю [оной] Справу прошито. список, на основаниї прописанного] Справу прошито. повеления сочиня, присл[ать] Справу прошито. ко мне с нарочным в са[мой скоро]сти Справу прошито..
Дмитрей Банческул Власноручний підпис. Записав, отдать в повитье [и] Справу прошито. рапортовать, а к сотникам их и во[владелче]ские Справу прошито. места о самоскорейшем [...] Одне слово не вдалося прочитати. прислать с нарочными [,..] Нерозбірливий напис на два слова..
18 д[ня] апреля 1762 году
ЦДІАК України. - Ф.1725. - Оп.1. - Спр.594. - Арк.1-1 зв. Оригінал №3
1762 р., [кінець квітня - початок травня]. - м. Харків. - Рапорт Харківської полкової канцелярії бриґадирові Д.А.Банческулу
[// арк.2]
Высокородному господину, вьісокопочтеннійшему господину брегадиру Дмитрию Антоновичу Банческулу Ис Харковской полковой канцеляриї
Репортъ
Вашего высокородия ордеръ сего апреля от 18 под номеромъ 433-м в полковой канцеляриї полученъ сего ж апреля 20 числъ, которимъ Ваше высокородие повеліват изволите за силу прежнего Вашего вы[со]кородия ордера о находящемся в Харковскомъ полку шляхетст[ве], во всемъ сходствуя на основании Правителствующаго Сената ук[азу], сочиня списокъ, с верними о томъ ихъ шляхетстве доказате[лствы] прислат к Вашему высокородию с нарочнымъ в самой скорости. [На оной] Вашего высокородия ордеръ полковая канцелярия в покорности репортуетъ, что по прежде полученному от Вашего высокородия ордеру [в]32 Справу прошито. самоскорейшей присилки вышеупоминаемыхъ о находящемся в Харковскомъ полку шляхетстве списков Харковского полку во все местечка к сотникомъ, владелцамъ, прика- щикомъ и отаманом укази с нарочными по инструкциям сего апреля 1933 «9» виправлено з іншої цифри. д посланы. Токмо еще по ныне ниоткуда не присланы. Чего ради ныне о том же во все места34 «во все места» написано згори над закресленим текстом. с нарочными накрепко подтверждено. И сколь скоро оные списки собраны будут35 Далі закреслено одне слово., по сочинении из оных таков же списокъ Вашему высокородию полковая канцелярия с нарочным представит имеетъ.
ЦДІАК України. - Ф.1725. - Оп.1. - Спр.594. - Арк.2. Відпуск
№4
1762 р., травня 6. - [м. Харків]. - Рапорт старшинського сина М. Тихоцького до Харківської полкової канцелярії
[// арк.8]
№791 в Подан маїя 6 дня 1762 году36 Написано іншим почерком, ніж рапорт.
В Харковскую полковую канцелярию
Репортъ
Поданной мні из той полковой канцеляриї інструкциї и приложенной при оной37 Виправлено з іншого тексту. его імператорскаго величества указ, по которой велено ехать в сотні Тишковскую, Липецкую, Салтовскую, Мартовіцкую і Волчанскую і во владелческие места, а по приезде в каждомъ месте, обявя оной указъ, истребовав от оних сотников і владелцов, в силу Г[осу]д[а]рственной Военной коллегиї указу шляхетстве, и нет ли у тех шляхтичовъ жалованних грамот от полских королей іли от российских г[осу]д[а]рей, с которих зняв точние копиї за их руками, представит в полковую канцелярию. По которой інструкциї я [// арк.8 зв.] во упоминаемия места ездил, токмо такових шляхтечей нігде не сискало[сь]38 Справу прошито. Тут і нижче у цьому документі записи у квадратних дужках реконструйовано нами., на что от сотень и репорти, а з вла- делче[ских] местъ подписки мною взяти, котор[ие] при сем в Харковскую полковую кан[целярию] представляю.
Старшинской синъ Мих[айло] Тихоцкий39 Власноручний підпис.
Записав отдан в повитье40 Написано іншим почерком, ніж рапорт. Майя 6 дня 1762 году
ЦДІАК України. - Ф.1725. - Оп.1. - Спр.594. - Арк.8-8 зв. Оригінал
№5
1762 р., травня 5. -- с. Тишки. -- Рапорт тишківського сотенного писаря М. Данилова до Харківської полкової канцелярії
[// арк.15]
В Харковскую полковую канцелярию
Репортъ
По силе насланной из оной полковой канцеляриї чрез нарочного старшинского сина Михили41 Так у тексті. Тихоцкого6 во все Харковского полку сотні, в том числе и въ Тишковскую, інструкциї с приложением при том из Государственной Военой коллегиї его імператорскаго величества с указу копиї велено справится о находящихся жилищами во всехъ местах, тож и в Тишковской сотні, о природном старином шляхетстве, кто с них і почему називаютъся шляхтичами и какиї о том називаниї от полских королей и росссїйских государей имеютъ писменние жалование грамоти [іли] другие писание види42 «[іли] другие писание види» дописано на березі аркуша.; с оних списав точниї копиї за их руками и своими, [// арк.15 зв.] в полковую канцелярию прислат к рассмотрению в самой краиней скорости. И на оное43 «н» виправлено з іншої літери. Харковской полковой канцеляриї доношу, в той сотни Тишковской о вишеписаних старих природних малороссїи[ского]44 Справу прошито. шляхетства о шляхтичах справки чиненно, токмо в той сотні Тишковской шляхтическо[го] звания людей жителством никаво не находит[ся], о чем оной полковой канцеляриї в покорности репор[тую].
Тишковской сотні камандующий сотенной писар Максим Даниловъ45 Власноручний підпис..
Маия 5 дня 1762 году
ЦДІАК України. - Ф.1725. - Оп.1. - Спр.594. - Арк.15-15 зв. Оригінал
№6
1762 р., травня 22. - м. Ізюм. - Промеморія Ізюмської полкової канцелярії до Харківської полкової канцелярії
[// арк.56]
№-м 728 в Подана маїя 29 дня 1762 году Написано іншим почерком, ніж текст промеморії.
Промемория
Слободского Изюмского полку ис полковой канцеляриї в Харковскую полковую канцелярию ордеромъ его высокородия г[оспо]д[и]на брегадира Дмитрия Антоновича Банческула, при котором приложена из Гдрственной Военной коллегии с указу его імператорскаго величества копия, повелевается Изюмской полковой канцеляриї в силі оного Г[осу]д[а]рственной Военной коллегиї указу о находящемся в Изюмском полку шляхетстве прислат к его высокородию с точними о том шляхетстве доказателствами и с показанием полученних оним шляхетством от полских королей іли от росийских государей грамотъ списки в немедленном времени для донесения по команде. А понеже, как видно с оного указу, что и ото всех Слободских полков такови ж списки прислат велено, и хотя, упователно, на то писменние види и сискатся могут, но токмо у некоторих. А за потребно признавается единственно обо всех служащих в тех полках чинах вивод учинит, и приличность обстоятелствъ более не ищего, [// арк.56 зв.] какъ із жалованних издревле всемилостей[ших] Справу прошито. грамот в согласном отрепортованиї упо[тре]бить. Не безизвестно ж, что Харковской полкъ пред И[зюм]ским населением состоіт немало старіе и, чая, жалованних грамот и других обстоятелствъ о населенні и свободности призванного в Сло[бод]ские полки народа имеется гораздо болше. То[го] ради в Изюмской полковой канцеляриі о пред[ставлениї] в Харковскую полковую канцелярию сообщит и [спраши]вать, ежели во оной канцеляриї имеются при[ли]чние к тому жалование грамоти и [ра]зсуждение той канцеляриї надлежит з сили оних о шляхетстве в отрепортовании міри упоребит, то из оних грамот и в ка[ких] термінах от той канцеляриї репортова[ние бу]дет. Благоволено б било чрезъ посланного із [оной] в Изюмскую полковую канцелярию сообщить точние копиї, почему б можно и от Изюмской [пол]ковой канцеляриї всходность того учини[ть]. Майя 22 дня 1762 году.
Судья Семен Любашевс[кий] Власноручний підпис. Полковий асаул Осип Сошалс[кий] Власноручний підпис. Полковой писар Яков Таранухин Власноручний підпис. Канцеляриста Андрей Суме[ць] Власноручний підпис.
ЦДІАК України. - Ф.1725. - Оп.1. - Спр.594. - Арк.56-56 зв. Оригінал
№7
1762 р., травня 30. - м. Харків. - Промеморія Харківської полкової канцелярії до Ізюмської полкової канцелярії
[// арк.57]
Промемория
Ис Харковской полковой канцеляриї в Изюмскую полковую канцелярию На промеморию Изюмской полковой канцеляриї сего майя от 22, полученную 29 числь, полковая канцелярия в ответь ойявляеть, яко в оной канцеляриї точъних приличних к шляхетству особливих полкових жалованних грамоть не имеется; а елико касается-де жалованних грамоть и других обстоятелствь о населенні' и свободносты призванного в Слободские полки народа, оные таковы ж, какъ и в Изюмскомъ полку. И за темъ, и что по предложениямь полковой канцеляриї и нарочним посилкамъ от полку со всех месть и от старшин списков о томъ «списков о том» написано на місці витертого тексту. и известей еще не собрано (а нине репортуют, что имь надлежит обстоятелно висправится «ви» написано на місці витертого тексту.), какие о томь шляхетстве в сочинениї тех к каманді списков «с» написано на місці витертого тексту. міри употребить, полковой канцеляриї без взыскания тех требуемих обстоятелствь и репортов прежде времени изобразит не может. А между тем к согласному тех спи- сковь сочинению должно и оной полковой канцеляриї иміть сношение з другими полкамы Далі закреслено: «а особливо, как от Малоросиї оные отправлены будут, ибо Слободские полки [// арк.57 зв.] пришедшими с Полской области и из малоросий[ских] полковь малоросияни населены». Закреслено тим самим чорнилом, яким написано текст від «а на про[тчое]» до «Маия 30 дня 1762 году». Особа, яка робила ці правки, схоже, редагувала весь текст промеморії., [// арк.57 зв.] о чем Изюмская [пол]ковая канцелярия да благоволит быт известн[а] Справу прошито., и о уведомлениї, какие по разсуждению оной пол[ко]вой канцеляриї о шляхетстве списки сочине[ни] имеют бит, в Харковскую полковую канцелярию57 Далі закреслено «[учи]нить по его императорскаго величества указу. Майя дня 1762 году»., а на про[тчое]58 Справу прошито. того, что получено будеть, по сноше[нию] 5[!] другихь Слободцкихь полковь59 Далі закреслено текст на три - чотири літери. в Из[юм]скую полковую канцелярию без увид[ом]ления60 Далі закреслено «от». Х. п. к.61 Тобто «Харковская полковая канцелярия». Далі закреслено текст на два - три слова. не оставит, и Изюмская полковая канц[еля]рия благоволи учинит по его и. в. [указу]62 Тобто «императорскаго величества». Справу прошито.. Маия 30 дня 1762 году.63 Нижче закреслено «канцелярист Андрей Сидоренков», почерком якого, схоже, написано основний текст промеморії.
ЦДІАК України. - Ф.1725. - Оп.1. - Спр.594. - Арк.58-58 зв. Відпуск (?)
№8
1762 р., липня 10. - м. Острогозьк. - Рапорт Острогозької полкової канцелярії начальникові Української дивізії К.А. Кантемиру
[// арк.90]
№94
Получен октября 9 дня 1762 году Написано іншим почерком і чорнилом, ніж рапорт та список.
Светлейшему князю, высокопревосходительному господину, г[о]сп[о]д[и]ну генералъ-лейтнанту Константину Антиоховичу Кантемиру
Из Острогожской полковой канцелярии
Репортъ
Сего числа на полученной от светлости Вашей ордеръ во исполнение прописанного в ономъ ея императорскаго величества Государственной Военной коллегиі указу о находящемся в полку Острогожскомъ дворянстве и шляхетстве сочиненная ведомость при семъ приложена. А яко Слободские полки по населениі своемъ учреждаеми и устроены старшинами по примеру Малоросиі, гдЄ не точию старшина, но и козаки от мужиковъ и посполства имеютъ великое различие и ползуютца правами шляхетства, також и по всемилостивейшимъ жалованным в Слободские полки от высочайшихъ ея императорскаго величества предковъ техъ полковъ полковники, старшина и козаки пожалованы таковыми волностьми, каковыми толко адному ро- сискому Арк.61 «российскому». дворянству ползоватца дозволено, в сходство чего и при учреждении генерала князя Шаховского на представление ево по некоторому немоловажному делу по имянной ея императорскаго величества блаженныя и вечнодостойныя памяти государыни императрицы Анны Иоановны резолюциі за подписаниемъ собственныя ея величества руки 1733 году указу под 7-м пунктом ему, генералу князю Шаховскому, повелено Слободских полковъ редового козака за учиненное имъ важное преступление в наказание ис козаков написать вечно в мужики, такожъ по имянному [// арк.90 зв.] ея императорскаго величества блаженныя и вЄчной славы достойныя памяти государыни императрицы Елисаветъ Петровны 743 году указу между протчимъ всемилостивейше повелено Слободских полковъ старшинамъ состоять произвождениемъ в Государственной Военной коллегиі, которые и производятца точно по примеру великоросиского Арк.61 зв. «великороссийского». дворянства. И по таковым всемилостивейшимъ высокомонаршимъ апробациямъ полковая Острогожская канцелярия не точию старшинъ, но и служащихъ козаков простолюдинами числить не можетъ.
Судья Федор Татарчуков Особистий підпис.
Июля 10 дня 1762 году
Канцеляристъ Федоръ Колтунов Особистий підпис. ЦДІАК України. - Ф.1817. - Оп.1. - Спр.20. - Арк.90-90 зв. Оригінал
№9
1762 р., липня 10. - м. Острогозьк. - Список шляхетства Острогозького полку
[// арк.91]
Списокь, какие іменно в Острогожскомъ полку о дворянстве і шляхетстві последовали !зъяснени!,
|
значить под симь, іюля 10 дня 1762 году |
||
|
Звание чиновъ и імень |
Показателные ізьяснениі |
|
|
Полковникъ Степань Івановь сынъ Тевяшовъ |
Из великоросїйского старинного дворянства, о чемь і в Герольдіи ізвістно. Полковые старшини |
|
|
Обозной Івань Никифоровь сын Голубинь |
За выступлениемь по секретнымь ордерам в походь взыскать справки не с кого. |
|
|
Судя Федорь Естафьевь сынь Татарчуковь |
Дедь-де ево Федорь Татарчуковь, іностранной, послі которого, тож і отца ево, остался онь в малолетстві і точніе ізвістия не иміеть. Какь по надгробной оново діда ево надписі, на которой-де значится, что он, дід ево, із горских татарь крові шляхетской в росиской Арк.62 «российской». службі от Чигринской турецкой войны, а с которого году не означено, по вступлениі в росискую Арк.62 «российскую». службу определень в Сумской полкь полковым хорунжимь и носиль того полку полковое знаме, от святой купели восприять и усыновлен сумскимь полковникомь и росискимь Арк.62 «российским». дворянином Герасимомь Кондратьевымь, почему-де і писался Федоромь Герасимовичемь, во время Шведской на Украині войны, когда шведской король Королусь Второй- на-десять был в малоросиском Арк.62 «малороссийском». городе Гадячи, а великой государь, царь и великій князь, а потомь всероссійскій первый імператорь і самодержець Петрь Алексіевичь с армиею стояль Сумского полку в городе Лебедині і квартеру [// арк.91 зв.] иметь изволиль у ево Федоровомь домі, і тогда ж по известному высочайшему указу ізволиль употреблять ево, Федора, в важные воинские операциі, по совершениі которых щасливо за ево Федорову вірность и ревность, пожаловань оть его величества всемилостивійшею грамотою и получиль повелініе іметь гербь крестного ево отца упомянутого полковника и росиского дворянина Кондратьева, которой гербь і по ньіні остался при ево доме, а Татарчуковымь Именование приняль от того, что по благоволению его царского величества в той жалованной грамоті такь ізображено. Точию же оная грамота с протчими знаками ево Федорова достоинства во время бывшаго пожара, которымь діда ево у наслідника, а ево судьина роднаго дяди Петра домь со всемь імениемь і писменными ділами погоріли, почему какь шостранных знаковь, такь и росискихь Арк.62 зв. «российских». грамоть «р» виправлено з іншої літери. на природное і жалованное шляхетство от предковь ево ему судьи,не осталось, і болі тово, такь изображено в надгребкі діда ево, и что слишель от обявленного своево дяді о природе ево, за бившимь ево малолітством знать не можеть. |
|
|
Старшиі есауль Гавриіл Арк.63 «Гаврило». Федоровь сынь Зайцовь |
С козачихь дітей, а болі за далнею ево при Саратовских соленых Арк.63 «соляных». Арк.63 «Остафьев». заводах отлучкою справитца ні с кемь. |
|
|
Младшиі есауль Никита Агиевь с[ы]нь Бутковь |
Ис козачихь дітей, грамоть на шляхетство не иміеть. |
|
|
[// арк.92] Ротмистрь Николай Фоминь сынь Астафьевь77с |
Изь иностранных старшински Арк.63 «старшинской». сынь, за отлучкою ево в Санкт-Петербургь далшей Арк.63 «далнейшей». справки взыскать не ис кого. |
|
|
Старшей писарь Івань Павлов сынь Тимошенковь |
Іс козачихь дітей, за выступлениемь в н[ы]^шней походь далнейшей справки сыскать Арк.63 «взыскать». не с кого. |
|
|
Младшей писарь Федоръ Павловъ сынъ Тимошенковъ |
Іс козачихь дітей, далшей справки за выступлением в н[ьі]нішней походь взыскать не ис кого. |
|
|
Хорунжей Андрей Леонтьев сын Куколевской |
Із знатной козачей породы, дід ево был в Острогожском полку полковникомь, на шляхетство ж грамот не иміет. Сотенные старшина81 Сотники |
|
|
Акимъ Емановъ |
Репортомь представить, что в сотні ево шляхетства не находитца. |
|
|
Андрианъ Подколзинъ |
По ево репорту значитца старшинской сынь, на дворянство грамоть не иміеть. |
|
|
Івань Шапочка |
Із старшинских дітей, репортомь показал, что шляхетства никакова в сотни ево не иміетца. |
|
|
Осипъ Острожской |
Поповской сынь, репортомь показал, что в сотни ево шляхетство не иміетца. |
|
|
[// арк.92 зв.] Ивань Лисаневичъ |
Репортомь показаль, что дед ево Міхаило Лисаневичь быль із шляхетства, вышел іс Полщи в городь Чигринь по причині умножившейся в Полще унииі, которого по воспослідовавшему тамо гонителству на віру греческого исповедания, во время же разорения турками Чигрина дід ево взять в полонь, при коемь случае і надлежащие доказателства на шляхетство пропали. Отца же ево браты, а ево дядя Івань Лисаневичь служил в Полской области полковникомь, брать ево двоюродный Геркулесь Лисаневичь і нмні тамо находитца генераломь, оными оффициями они не были бы удостоены, если б о шляхетской оне происходиль82 породы. Что-де до его отца, онь служиль в Изюмскомь полку сотникомь и полковымь судьею, а онь в томь полку служил подпрапорнымь, в которой чинь точно по имянному блаженныя памяти государыни императрицы Анны !оанновны указу производятца ізь старшинских дітей, что доказателствомь быть можеть кь отличению старшинскихь дітей и простородных, потомь же служиль онь в Малоросиі значковымь товарищемь, гді не токмо значковые товарищи, но и козаки судятца правомь шляхетскимь, а в настоящей чинь произведень онь имяннымь же блаженныя і вічнодостойнмя памяти государыни Императрицы Елисаветь Петровны указомь. |
|
|
Андрей Тевяшов |
Із росиских83 старинных дворянь. |
|
|
Гаврило Вынецкий |
За выступлениемь в поход взыскать справки не с кого. |
|
|
[// арк.93] Савва Рахминь |
Старшинской сынь, грамоть на дворянство не иміеть. |
|
|
Івань Москаленков |
В репорті ево показано, что онь из малоросиан84, по всемилостивійшему блаженныя і вечнодостойныя памяти государыни85 Императрицы Елисаветь Петровны прошлого 750 году февраля 2 дня имянному указу при пожалованиі в Слободские полки сотникомь в ранге армейского прапорщика, на которой чинь іміеть и патенть, а грамоть на дворянство не иміеть. |
|
|
Івань Урсуль |
При репорті представиль с печатного листа переведенного с мултянского на росиский86 діалекть грамоты копию нижеслідующаго содержания: «Милостию Божиею мы, Константинь, воевода и господинь господарственно сие повеліние господствамь слуге господарства моего Урсулу Стренгилу87, которой состоить в службе лефечинской при знамі великаго спатаря, чтоб быть ему в покое дому и имуществу его ото всіхь податей общенародных и толко ему наблюдать службу при знамі вышепомянутомь по обрядомь порядка того знамя, и для того і вамь всімь сколко и хто будете посыланы к собранию податей, где будеть состоять домь слуги господарства моего вышереченного, дать покой и не чинить никаких примітокь, ибо таков приказ господарства моего и симь рече господарственно м[еся]ца июня 26 дня лета 7218». В подлинномь напечатано тако: «Мы, Константин, воевода милостию Божиею г[ос]п[о]д[и]нь»; в печати литери «К.Б.». |
|
|
[// арк.93 зв.] Михаило Косенковь |
Ис козачьих дітей, далшой справки за н[ы]^шным в походь выступлениемь взыскать не ис кого. |
|
|
Дмитрій Голодалинскій88 |
Старшинской сынь, грамоть на шляхетство не иміеть. |
|
|
Левь Сіверской |
Старшинской сынь, грамоть на шляхетство не иміеть. |
|
|
Івань Куколевской |
Старшинской сынь, знатной черкаской природы, грамоть «г» написано на місці витертого тексту. на шляхетство не имЪеть. |
|
|
Адрианъ Жидковь |
Старшинской сынь, грамоть на дворянство не имЪеть. |
|
|
Василей Синелников |
Старшинской сынь, грамоть на шляхетство не имЪеть. |
|
|
Дорофей Павлинской |
Поповской сынь, далшей справки за выступлениемь в н[ы]нЈшней походь взыскать не ис кого. |
|
|
Андрей Головинской |
Старшинской сынь, грамоть на шляхетство не имЈеть. |
|
|
Семенъ Тушкановской |
Старшинской сынь, грамоть на шляхетство не имЈеть. |
|
|
Прокопий Арк.65 «Прокофей». КанЪвецкой |
Черкаской природы обывателской сын. |
|
|
[// арк. 94] Петръ Пушковской |
Сынь живущаго в городе Харкове греченина, грамоть на шляхетство не имЈеть. |
|
|
Івань Турченинов |
По репорту ево значитца, отець ево быль природной турченинь, з давных леть оставя отечество в Турецкой области, пришель под высокославную его імператорскаго величества Россіискую державу в 695-м году и по ревности к службЈ произведен быль сотникомь, в 713-м году при нападениі на росиские Арк.65 «российские». границы татарь взят был в плЈнь, из коего возвратясь, служиль в Острогожскомь полку многие годы и пожаловань полковым есауломь, грамоть на шляхетство не имЈет. |
|
|
Тихонь Лисаневичъ |
Репортомь показаль, дЈдь ево Михаило Лисаневичь родился в Полщи в городЈ ТорунЈ, из шляхетства быль греческого ісповЈдания, то когда настало в Полской области принуждение к униі, в то время вышовь под Росискую державу государствования блаженныя памяти великаго государя, царя и великаго князя Федора Алексеевича в задниперские места на жителство в городь Чигринь, кой хотя и імЈль на свое шляхетство от полских королей грамоту, но в нападение от турецких войскь на помянутой город Чигринь вь 1677 году взять был в полон, в кое время і та грамота пропала. Протчие же родственники, яко-то отца ево брать Івань Лисаневичь, в Полше быль полковникомь, а н[ы]не брать ево двоюродной Ираклія Лисаневичь в Полскомь же КоролевствЈ находитца генераломь, а такими чинами не происходящие от шляхетской кровЈ по ойрядамь Полской области удостоеваны быть не могуть. |
|
|
[// арк.94 зв.] Владимеръ Тевяшов |
Из росиского Арк.65 зв. «российского». стариннаго дворянства. |
|
|
Андрей Куколевской |
Из знатной козачей природы, грамоть на дворянство не имЈеть. |
|
|
Николай Бедряга |
Старшинской сынь из ыностранных, отець ево в отставке полковникомь. |
|
|
Федоръ Лофицкой |
За отлучкою в Санкть-Петербургь справки взыскать не с кого. Подпрапорные |
|
|
Илья Тертичниковъ |
Іс козачих детей, грамоть на шляхетство не имЈеть. |
|
|
Івань Лофицкой |
Іс поповских детей, грамот на шляхетство не имеет. ... |
Подобные документы
Формування козацької старшини. Військова адміністрація полків в Україні. Станові ознаки козацької старшини. Персональний склад козацької старшини армії Богдана Хмельницького. Поєднання ідеї козацької соборності з традиціями українсько-руської державності.
реферат [28,0 K], добавлен 01.07.2011Інститут гетьманства та генеральної старшини в політичній системі Української козацької держави XVII століття, характеристика інституту гетьманства як уособлення верховної влади. Структура адміністративного поділу та судова і виконавча влада держави.
курсовая работа [57,4 K], добавлен 13.06.2010Дві чолобитні до імператриці, надіслані 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини, як формальний привід для скасування Гетьманщини. Управління землями колишньої Гетьманщини. Скасування козацького устрою на Слобожанщині.
презентация [829,9 K], добавлен 14.02.2014Національно-визвольна війна українського народу. Територія гетьманської держави. Політична організація Гетьманщини. Утримання державного апарату, великої армії, ведення воєнних дій та широких дипломатичних відносин. Стан православного духовенства.
презентация [257,7 K], добавлен 20.11.2013Царська грамота Єлизавети I про відновлення гетьманства. Останній гетьман України Кирило Розумовський. Посилення позиції козацької старшини. Спрямування на оновлення життя Гетьманщини. Вимога цариці Катерини II до гетьмана - зректися гетьманської булави.
реферат [29,3 K], добавлен 29.04.2009Революція 1648 р.. Антикріпосницький та визвольний рух. Привілейоване становище козацької старшини. Адміністративно-територіальний устрій. Система органів влади і управління. Формування української державності в 1648-54 рр.. Вищий ешелон влади.
контрольная работа [32,6 K], добавлен 31.12.2008Політична влада, територія Козацької республіки. Політико-адміністративний устрій республіки. Суд, судочинство, соціально-економічний устрій. Фінансова система та податки. Військо, зовнішня політика Козацької республіки Українсько-російський договір.
контрольная работа [32,9 K], добавлен 05.10.2008Смерть Хмельницького-поворотний моментом в історії Української революції. Ю. Хмельницький та І. Виговський на чолі української держави. Пропольська політика Виговського. Російсько-польське змагання за українські землі. Возз'єднання Української держави.
реферат [28,9 K], добавлен 10.09.2008Виникнення козацтва на території сучасної України. Запорозька Січ як прообраз державності: її ознаки, територіальний розподіл, система органів та установ управління. Національна визвольна війна Б. Хмельницького як привід для створення козацької держави.
реферат [40,0 K], добавлен 18.12.2010Найбільші літописи козацької доби: "Літопис Самовидця", "Літопис Григорія Грабянки", "Літопис Самійла Величка". Визначення типологічної і образно-символічної специфіки українського фольклору. Відображення образу України в козацько-старшинських літописах.
курсовая работа [71,6 K], добавлен 27.06.2013Дослідження життя та діяльності Івана Мазепи та його вплив на становлення державного ладу в Гетьманщині. Адміністративний поділ козацько-гетьманської держави. Входження Лівобережної Малоросії до складу Московського царства. Становище козацької старшини.
курсовая работа [47,4 K], добавлен 23.09.2014Успіхи княгині Ольги в господарюванні, політиці, розбудові держави та міжнародних контактах. Коротка історична довідка з життя Ганни Ярославни. Жінка в суспільному житті України за козацької доби. Постать Анастасії Лісовської, Роксолани, в історії країни.
реферат [28,3 K], добавлен 24.06.2014Військово-адміністративний устрій Гетьманщини. Незалежність Запорізької Січі, роль козацької ради. Судова система українських земель. Функції Малоросійського приказу. Міграційні потоки, пільги та привілеї переселенцям. Розвиток сільського господарства.
реферат [20,8 K], добавлен 10.03.2010Передумови та причини виникнення українського козацтва. Поява перших козацьких січей. Діяльність Дмитра Вишневецького. Життя і побут козаків. Обов`язки козацької старшини. Управляння Запорозькою Січчю. Відзнаки, атрибути й символи військової влади.
презентация [656,7 K], добавлен 24.12.2013Початок та розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648р.- березень 1654р.) Українсько-московський договір 1654 р. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах.
презентация [1,6 M], добавлен 06.01.2014Історичні передумови початку національно-визвольної війни 1648-1657 рр., постать Богдана Хмельницького. Основні події війни: битви під Корсунем, під Пилявцями, під Берестечком. Зборівський та Білоцерківський мирні договори. Історичне значення козацтва.
реферат [219,1 K], добавлен 08.10.2009Дослідження причин та наслідків української еміграції. Українська діаспора, її стан та роль у розбудові української держави. Становлення етнополітики в період існування Центральної Ради, Гетьманату. Етнополітичні аспекти української новітньої історії.
курсовая работа [72,6 K], добавлен 22.10.2010Б. Хмельницький – фундатор Козацької держави, гетьман, монарх, дипломат; умови формування політичного світогляду. Розвиток державної ідеї на початку Національно-визвольної війни 1648-1657 рр.: Зборівський договір; Військо Запорізьке; історичні уроки.
курсовая работа [4,5 M], добавлен 15.12.2011Історія виникнення і становлення української державності, багатовікова боротьба народу за свою незалежність і суверенітет. Роль національної революції у створенні козацької держави Хмельницького. Укладення Переяславської угоди та спадковість гетьманату.
курсовая работа [42,0 K], добавлен 03.01.2011Методологічні принципи, які застосовуються історичною наукою при дослідженні. Типи історичних джерел як матеріальних носіїв історичної інформації. Дослідницька робота в царині української історії в періоди революцій та війн, її відомі представники.
реферат [20,7 K], добавлен 17.11.2011
