Пріоритетні напрями наукових досліджень Г.В. Флоровського в "одеський" період життя: філософія, психологія, бібліографія, фізіологія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Пріоритетні напрями наукових досліджень Г.В. Флоровського в «одеський» період життя: філософія, психологія, бібліографія, фізіологія

Левченко Валерій Валерійович,

кандидат історичних наук,

доцент кафедри українознавства, історико-правових та мовних дисциплін Одеського національного морського університету

У статті здійснено спробу розглянути природу формування пріоритетних напрямів наукової діяльності та духовного становлення в «одеський» період життя релігійного мислителя, богослова, філософа, історика, православного священника, діяча екуменічного руху та одного із засновників Всесвітньої ради церков Г. В. Флоровського. На основі раніше не введених до наукового обігу історичних джерел, що знаходяться у Державному архіві Одеської області й бібліотеці Прінстонського університету та значного пласту опублікованих джерел і наукової літератури було виявлено багато нових фактів біографії та усунуто неточності й невірні дані щодо основних подій життя вченого в зазначений період. Основними методами дослідження життя та інтелектуального доробку Г. В. Флоровського стали як загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція), так і спеціально-історичні. Історико-генетичний метод дозволив відтворити творчий портрет вченого у хронологічних рамках досліджуваного періоду. Історико-порівняльний метод застосовувався для виділення того нового, що привніс вчений у вивчення гуманітарних галузей знання. Також було використано хронологічний, історико-біографічний методи, прийоми історіографічного та джерельного аналізу. Розкрито сутність та роль основних складових особистості науковця, що в подальшому визначили успіх його професійної діяльності. Доведено, шо в становленні особистості Г. В. Фло- ровського значну роль відіграла родина Флоровських-Попруженків. Основні віхи життя та духовне становлення представлені через призму його навчання, педагогічної та наукової діяльності в Імператорському Новоросійському університеті. Важливість отриманих результатів полягає в аналізі формування наукових пріоритетів та науково-педагогічного досвіду вченого, як складової забезпечення взаємозв'язку традицій і новацій у розвитку гуманітарних знань між різними генераціями науковців ХХ ст. Встановлено, що визначальною темою у комплексному вивченні «одеського» періоду Г. В. Флоровського має стати подальше комплексне дослідження творчості вченого на тлі конкретних обставин його біографії.

Ключові слова: Г В. Флоровський, Одеса, біографія, наукові дослідження, історія, філософія, бібліографія, природознавство, генерації.

Бог живе в талантах, розквітає в геніях і «вмирає» у бездарах

Будь яка історична епоха з притаманними тільки їй колізіями формує та створює видатні особистості, які в свою чергу надають наступній історичній епосі властиву їй своєрідність через певні елементи культурної спадковості. До видатних осіб ХХ ст. у галузі соціогуманітарних наук безумовно належить богослов, релігійний мислитель, філософ, історик, православний священник, діяч екуменічного руху та один із засновників Всесвітньої ради церков Георгій Васильович Флоровський (1893-1979). 130 років із його дня народження наступного року буде відзначати світова наукова спільнота.

Талановиті люди і, тим більше, геніальні, не лише усвідомлено та несвідомо засвоюють накопичений досвід діяльності попередніх генерацій та на підставі цього намічають для себе нові цілі та шляхи щодо їх досягнення. Підтвердженням цього є слова Г В. Флоровського, написані у передмові до праці «Пути русского богословия»: «Прошлая судьба русского богословия была для меня всегда историей творимой современности, в которой нужно было найти самого себя» [58, с. XV]. Поєднуючи незвичайну силу волі з незвичайною силою розуміння, впродовж усього життя Г. В. Флоровський охоплював та вбирав у себе теоретичні й практичні досягнення багатьох галузей знання. Жага до науки була найсильнішою пристрастю його душі, сповненої пристрастей до отримання знань у царині богослов'я, філософії, психології, історії, бібліографії, патрології, природознавства, літератури, культурології, священнослужіння тощо. Він багато вивчав, практикував, випробовував та самостійно проникав у нові для себе сфери світу знання.

Біографії та інтелектуальному доробку Г. В. Флоровського присвячено велику кількість наукових праць, в яких на відміну від «празького», «паризького» і «американського» періодів, більш краще висвітлених у науковій літературі, стисло та поверхнево розглянуто «одеський» період, який дорівнює майже третині його життя та відіграв значну роль у формуванні його як видатного вченого. При цьому історіографічний досвід показав наукову некоректність у деяких дослідницьких аналізах, ідеалізовану характеристику та навпаки, безпідставну критику його праць з позицій пізніших суспільно-політичних або філософських концепцій. У розглянутих наукових працях, присвячених Г В. Флоровському часів перебування в Одесі, виходячи з їх висновків та намічених у них дослідницьких тенденцій, є зрозумілим, що подальше вивчення цієї складної наукової проблеми можливе лише на основі послідовного застосування системно-структурного підходу, із використанням його основного методу - системного аналізу, як сукупність теоретико-методологічних засобів, які застосовують для підготовки та обґрунтування рішень стосовно дослідження складних питань.

Досвід наукового аналізу біографії та творчості вченого дозволяє визначити найскладніші для дослідження питання. Слід безпосередньо вивчити його наукові праці, встановити зміст його спостережень, обґрунтованих та дискусійних. В історіографії творчості Г. В. Флоровського «одеського» періоду намічено особливі питання, що підлягають подальшому дослідженню,- його зв'язки з історичними, суспільно-політичними, філософськими та естетичними концепціями, з вітчизняною історіографією попередніх епох, а також для нього новітньої, включаючи обставини його біографії як фактора, який впливав на зміст його досліджень.

Накопичений дослідницький досвід дозволяє встановити, що визначальною темою у вивченні «одеського» періоду Г. В. Флоровського має стати подальше фактологічне вивчення творчості на тлі конкретних обставин його біографії. Необхідно залучення нових історіографічних джерел, а також конкретний аналіз праць в контексті історичних, суспільно-політичних та філософських ідей його часу. Єдність даних визначальних наукових методів та аналізу найскладніших наукових проблем дозволяє досліджувати творчість Г. В. Флоровського в його еволюції, встановити та проаналізувати його конкретний внесок у становлення та розвиток науки. Розглянути ті історичні та біографічні факти, які дозволяють вивчити його творчість у контексті цього процесу.

У даній статті на тлі колосального масиву наукової літератури з використанням раніше не введених до наукового обігу історичних джерел зроблено спробу детально розглянути першу третину життя Г. В. Флоровського, на яку припадає формування та еволюція основних пріоритетів його інтелектуальних захоплень. Аналіз джерельної бази обраної теми дозволяє визначити комплекс джерел біографії вченого. Він включає різнотипні документи його наукової біографії, починаючи від офіційних та закінчуючи матеріалами особистого походження; головне, звичайно ж,- це матеріали наукової творчості. Їх розгляд дозволяє з достатньою повнотою вирішувати дослідницькі проблеми, які не були поставлені в існуючій історіографії. У центрі нашої уваги будуть такі питання, як роль особистості вченого у розвитку наукових питань, осмислення його культурного та інтелектуального взаємовпливу з науковим співтовариством, соціальні функції тощо. У статті, вивчаючи творчу спадщину, будемо використовувати підхід, який створюватиме умови щодо його аналітичної характеристики, у якій визначальним ставало не тільки те, що написано, а саме головне, чому було написано.

Основними методами для досягнення поставленої мети нашого дослідження у спробі деталізованої реконструкції життя «одеського» періоду Г. В. Флоровського стали як загальнонаукові (аналіз та синтез, індукція та дедукція), так і спеціально-історичні. Історико-генетичний метод дозволив відтворити про- сопографічний портрет вченого у хронологічних рамках досліджуваного періоду. Історико-порівняльний метод застосовувався для виділення того нового, що привніс Г В. Флоровський у вивчення гуманітарних галузей знання. Також було використано хронологічний, історико-біографічний методи, прийоми історіографічного та джерельного аналізу.

ГВ. Флоровський народився 28 серпня (9 вересня) 1893 р. в Єлисаветграді У науковій літературі часто зустрічаються різні дані щодо місця народження Г. В. Флоровського: або в передмісті Єлисаветграда - Ковалівці [43, с. 196; 61, с. 337; 53, с. 168], або в Одесі [34, с. 131; 51, с. 78]. Обидва ці факти є хибними. Ковалівка фігурує у зв'язку з тим, що записи про народження і хрещення Г. В. Флоровського були зроблені в метричній книзі Ковалівської Покровської церкви Єлисаветграда [21, арк. 8]. Автором факту народження в Одесі став сам Г. В. Флоровський, який 1948 р. при оформлені посвідчення особи іноземця-резидента при перетині кордону США місцем народження вказав Одесу [33]. (нині Кропивницький, який знаходиться у центрі П. Л. Гаврилюк помилково відносить місто до півдня України [40, с. 56]. України) Херсонської губернії в сім'ї Термін «сім'я» використовуємо в значенні соціальної групи людей, які проживають разом: чоловік і жінка (зв'язані громадським або церковним шлюбом), батьки і діти. Їх об'єднує спільний дім, спосіб життя, ведення господарства, повсякденний побут тощо. священника, кандидата богослов'я Василя Антоновича Фло- ровського (1852-1928) [4, арк. 8; 21, арк. 7] - доглядача Єлисаветградського духовного училища, священика домової церкви та законовчителя місцевої чоловічої гімназії. До духовного середовища Г В. Флоровський належав не тільки за батьківською лінією, а також і за лінією матері - Клавдії Георгіївни Флоровської (від народження Попруженко, 1863-1933). Її батько - Георгій Іванович Попруженко (1818-1888) - був священиком Стрітенської церкви В історіографії є помилкова згадка, що він був протоієреєм Одеського кафедрального Преображенського собору [51, с. 78; 61, с. 337]. в Одесі Г. І. Попруженко закінчив Мінську духовну семінарію та Київську духовну академію, чудово знав грецьку, новогрецьку, давньоєврейську і латинську мови. Окрім духовної служби вів курс давньоєврейської мови в Одеській духовній семінарії. В Одесі одружився на Марії Федорівні Самборській, дочці протоієрея. Сім'я вела відокремлений спосіб життя від духовенства та оточуючого середовища. У разі виключення близьким другом сім'ї був професор богослов'я ІНУ О. М. Кудрявцев, який мав велику популярність як проповідник.. Авторитет о. Георгія в Одесі був дуже високий, завдяки чому він допоміг сім'ї дочки (К. Г Флоровської) повернутися 1894 р. до Одеси, де В. А. Флоровського було призначено на посаду законовчителя казенного реального училища (будинок № 83 на вулиці Ямській, нині - Новосельського). Отже, маленький Георгій Флоровський також опинився в Одесі. Сім'я Флоров- ських оселилася неподалік реального училища на Ямській вулиці в будинку № 58. Голова сім'ї викладав за сумісництвом у жіночій гімназії А. І. Брокен- геймер (вул. Ямська, 59), а також у 3-й чоловічій гімназії. Згодом його було призначено старшим священником Покровської церкви на Олександрівському проспекті, ректором Одеської духовної семінарії, а з 4 серпня 1905 р. кафедральним протоієреєм Одеського Преображенського собору [41; 42, с. 12; 49], поруч з яким вони оселилися за адресою - Соборна площа, 12. Громадський статус В. А. Флоровського в дореволюційній Одесі був досить високий: голова та член низки рад, братств, товариств. У цій сфері життя не відставала від чоловіка й К. Г. Флоровська - голова Благодійної ради благородних дам духовного звання при Спасо-Преображенському соборі [53, с. 166].

У сім'ї Г В. Флоровський був молодшою дитиною. Старшими за нього були Василь (1881-1924), Клавдія (1883-1963) та Антоній В одному із видань А. В. і Г. В. Флоровських було ідентифіковано як представників жіночої статі. Див.: Одеський національний університет імені І. І. Мечникова. Історія та сучасність (1865-2015) / голов. ред. І. М. Коваль ; вступ. сл.: І. М. Коваль, В. М. Хмарський. Одеса : ОНУ, 2015. С. 73. (1884-1964) Ще була Марія (1889-1891), названа на честь бабусі за лінією матері, але вона померла в дитинстві.. Їх батьки мали специфічний підхід у виборі імен для дітей. Василь і Клавдія були названі на честь батьків, а Антоній і Георгій на честь дідусів, відповідно за батьківською та материнською лініями. Така ж тенденція у наданні імен дітям була й у родині М. Г Попруженка, який ім'ям свого батька назвав єдиного сина ГМ. Попруженка За збігом обставин чи ні, але обидва онуки Г. І. Попруженка (Г. М. Попруженко і Г. В. Флоровський) у своїх біографіях мали деякі схожі факти. Двоюрідні брати були одного року народження (відповідно 25 липня (6 серпня) і 28 серпня (9 вересня) 1893 р.); названі на честь одного дідуся; залишені при університеті на кафедрі філософії, але в різні роки (відповідно 1918 р. та 1916 р.); разом емігрували у січні 1920 р.. За антропометричними даними діти Флоровських відрізнялися між собою та мали візуальну схожість зі своїми батьками. Клавдія (див. іл. 1) й Антоній (див. іл. 2) були схожі на маму, а Василь (див. іл. 3) і Георгій (див. іл. 4) - на тата (див. іл. 5). Крім антропометричної відмінності між дітьми також була розбіжність і на ментальному рівні. Думку щодо ментальної відмінності між дітьми Флоровських уперше висловлював історик В.Т Галяс В. Т. Галяс особисто знав близьких знайомих А. В. Флоровського та мав з ним довготривале листування. Див.: Василь Терентійович Галяс : біогр. матеріали до 85-річчя з дня народження / упоряд. В. М. Хмарський. Одеса : Гермес, 2006. 84 с., який зауважив, що Георгій мав більшу близькість до свого старшого брата Василя, ніж до іншого - Антонія разом із сестрою Клавдією. В якості прикладу наводив, що «их отличал интерес к фактам истории, событиям прошлого, но не увлекали их суть и смысл» [41, с. 16].

Дитинство Г. В. Флоровського, як й інших дітей сім'ї, проходило в атмосфері доброзичливості, духовності, вихованості, освіченості, спрямованості до розумової діяльності. У становленні його особистості та соціалізації значну роль відіграла родина Термін «родина» вживаємо в сенсі соціальної групи людей, які знаходяться у родинних відносинах через старших представників роду (бабусь і дідусів): тітки, дядьки, їхні діти (племінники), двоюрідні сестри і брати тощо, що позначає ширше поняття спорідненості на генетичному рівні, ніж сім'я., яка відповідно етнічних родинних традицій вела замкнений спосіб життя та згуртований навколо старших представників роду: дідуся і бабусі - Г І. та М. Ф. Попруженків. Після смерті Г. І. Попруженка право родинного патерналізму в форматі завуальованого матріархату залишалося за його дружиною. Підтвердженням камерності родини є факти обрання хрещених батьків для семи онуків. У трьох випадках, основаних на виявлених документальних джерелах, з семи проведених обрядів хрещення онуків, їх хрещеною мамою ставала бабуся - М. Ф. Попруженко. 16 грудня 1884 р. хрещеними А. В. Флоровського стали професор О. М. Кудрявцев і бабуся - М. Ф. Попруженко [18, арк. 9]. Хрещення Г М. Попруженка відбулося 4 серпня 1893 р., а його батьками во Хресті обрали інспектора Одеського комерційного училища П. А. Іскру Колега М. Г. Попруженка по Одеському комерційному училищі, в якому він працював у 1888-1908 рр. і бабусю - вдову М. Ф. Попруженко [2, арк. 15]. Г В. Флоровського 26 вересня 1893 р. хрестили приват-доцент ІНУ М. Г Попруженко і бабуся - вдова М. Ф. Попруженко [4, арк. 8; 21, арк. 8]. Отже, в родині Г В. Флоровського бабуся по лінії його мами відігравала важливу роль.

У родині Попруженків-Флоровських активно педалювалися ідеї самоосвіти та заняття творчою інтелектуальною роботою. Г І. Попруженко До наших днів дійшли його записи з історії філософії про Сократа, Платона, Спінози, Канта та ін. [24]. і В. А. Фло- ровський мали вищу церковну освіту. Усі троє дітей Г І. і М. Ф. Попруженків отримали якісну світську освіту: сини М. Г. і С. Г Попруженки закінчили ІНУ, а донька К. Г Попруженко - середню освіту У віці семи років її віддали в пансіон Маттео, де її батько викладав Закон Божий. Пансіон вважався найкращим навчальним закладом для дівчат в Одесі на той час, багато його викладачів були водночас університетськими професорами. Як іноземні мови в пансіоні викладали німецьку та французьку. Прагнучи продовжити освіту, вона вступила на щойно відкриті в Одесі вищі жіночі курси (1879-1886) професора О. С. Трачевського, але майже там не навчалася, бо в квітні 1879 р. в віці 16 років вийшла заміж. Крім звичайних шкільних занять вчилася грати на фортепіано та багато читала.. Шість з семи онуків За виключенням померлої у ранньому дитинстві Марії., здобули світську вищу освіту, отримали дипломи класичних університетів В. В., А. В. і Г. В. Флоровські та Г. М. і А. М. Попруженки отримали диплом ІНУ, а К. В. Флоровська - Петроградського університету.. До того ж два покоління цього роду, починаючи від М. Г. Попруженка та закінчуючи А. В. і Г. В. Флоровськими та Г. М. і А. М. Попруженками, склали один єдиний приклад в історії вищої школи Одеси існування клану вчених-істориків Щодо питання наукової наступності в родині Попруженків-Флорівських у царині історичної науки див.: Левченко В. В. Деятельность научных династий историков Одессы в 1920-40-х гг. Проблемы славяноведения. 2011. Вып. 13. С. 192-210 ; Його ж. Наукові родини одеських істориків: періодизація, типологія, постаті. Ейдос : альм. теорії та історії іст. науки. 2016/2017. Вип. 9. С. 195-207 ; Його ж. Научные семьи одесских историков (ХІХ - первой трети ХХ вв.): типология, периодизация, персоналии, особенности. Journal of Modern Russian History and Historiography. 2018. Vol. 11. P. 91-133 та ін.. Перебуваючи в атмосфері плідної творчої інтелектуальної праці родичів Г В. Флоров- ський з малих років багато читав наукової літератури в різних галузях знання, а також книг, присвячених історії церкви, богослов'ю та богослужінню, і тому ріс із думкою про заняття наукою.

Після здобуття початкової освіти вдома 1902 р. у віці дев'яти років батьки записали Г. В. Флоровського до підготовчого класу одеської 5-ї чоловічої гімназії. Вибір батьками саме цього навчального закладу викликає як мінімум два запитання. По-перше, чому молодшого сина віддали не до 4-ї чоловічої гімназії, в якій навчалися В. В. і А. В. Флоровські? По-друге, до будівлі 5-ї гімназії (вул. Пантелеймонівська, 13) від будинку на вул. Ямська, 58, де родина мешкала у 1894-1905 рр., відстань складала 3 км, а від будинку на Соборній площі, 12, де вони жили з 1905 р. - 2,7 км, коли відстань від їх помешкань, де вони жили в різні часи, до будівлі 4-ї гімназії, була меншою мінімум як у два рази, відповідно менше 1,5 км та менше 1 км. Тоді, з урахуванням «астматичних нападів» [40, с. 69], які траплялися у юного Г. В. Флоровського, виникає запитан- ня відносно доцільності рішення з боку батьків щодо відвідування ним занять у гімназії на такій далекій відстані від дому. Отже, скоріш за все, хвороба, на яку страждав Г В. Флоровський у дитинстві, не далася взнаки на його фізичний стан, як на цьому роблять великий акцент деякі сучасні біографи-дослідники [40, с. 69].

За рівням викладацького складу та навчального процесу гімназія була посередньою, тому Г В. Флоровському нічого не залишалося, як займатися самоосвітою. Для своїх занять він використовував сімейну бібліотеку, а також - завдяки рідним - книгосховища семінарії, університету та інших бібліотек. 14 червня 1911 р. датовано «Аттестат зрелости» Г. В. Флоровського, підписаний директором Одеської п'ятої гімназії Серед 531 одиниць зберігання 83 фонду Державного архіву Одеської області - «Одеська 5-а чоловіча гімназія», вказаних у надрукованому 1935 р. описі, особової справи учня Г. В. Флоровського не значиться. Ф. О. Владичиним, в якому зазначено, що в ній він навчався у період від 24 серпня 1902 р. до 14 червня 1911 р. В Одеській п'ятій гімназії у різні часи навчалися майбутні літератори В. Є. Жаботинський, Б. С. Житков, І. А. Ільф, В. П. Катаєв (не закінчив), Є. П. Катаєв, О. В. Козачинський (не закінчив), К. І. Чуковський; літературознавець Л. Р. Коган; інженер-технолог М. Я. Дікіс; архітектор В. Л. Фельдштейн; композитор М. Р. Раухвергер та ін. На жодному з інтернет-ресурсів не вказано, що в Одеській п'ятій гімназії навчався Г. В. Флоровський.. З 1899 р. гімназія розташовувалася на околиці центральної частини міста - на розі вулиць Гімназійної та Нової Рибної (1909 р. назву вулиці змінено на Пантелеймонівську) та не належала до числа престижних одеських середніх навчальних закладів, тому що в ній навчалися переважно діти різночинців Письменник В. П. Катаєв так згадував про п'яту гімназію, в якій навчався у 1905-1914 рр.: «После того как собственная церковь с освященным алтарем открылась в нашей гимназии, мы тоже как бы поднялись на высшую ступень общественной лестницы, хотя гимназия наша до сих пор считалась далеко не из лучших; она помещалась на бедной Новорыбной улице и частью окон выходила на Куликово поле и на вокзал, и в ней получали образование главным образом дети железнодорожников, конторских служащих, иногда даже обер- кондукторов или контролеров, что у некоторых вызывало презрительную улыбку и пожимание плечами». Див.: Катаев В. П. Разбитая жизнь, или Волшебный рог Оберона. КатаевВ.П. Собрание сочинений : в 10 т. М. : Худож. лит., 1985. Т 8. С. 159.. Відмінністю гімназії також було те, що її учні представляли своєрідні поліет- нічні та міжконфесійні осередки міста Підтвердженням цього є той факт, що до штату гімназії входили священнослужителі трьох віросповідань: православного, римо-католицького та іудаїзму. Див.: Адрес-календарь Одесского градоначальства на 1911 год. Одесса : Ведомости Одес. градоначальства, 1911. С. 235., тому її класи відрізнялися строкатим інтернаціональним і соціальним складом. Безумовно, що наявність у гімназії представників міжстанової категорії населення різних етносів і вірувань значно впливали на формування у свідомості Г. В. Флоровського почуття толерантності, яке з роками могло стати підґрунтям ідей екуменізму.

Г. В. Флоровському легко давалося навчання. За дев'ять навчальних років у гімназії він закінчив підготовчий клас і повний восьмирічний П. Л. Гаврилюк помилково вказує, що в травні 1910 р. Г. В. Флоровський був гімназистом VIII класу [40, с. 64]. Станом на зазначений час він був учнем VII класу гімназії. курс навчання та проявив відмінні поведінку, старанність й успіхи з усіх предметів, «.. .в осо- бенности же в истории» П. Л. Гаврилюк безпідставно вважає, що любов до історії передалася Г. В. Флоровському від брата

A. В. Флоровського [40, с. 63]. На нашу думку, зацікавлення історією Г. В. Флоровського відбувалося завдяки представникам старшого покоління родини Флоровських-Попруженків як на генетичному, так і спадковому рівнях (відповідно від діда Г. І. Попруженка та батька В. А. Флоровського, дядьки М. Г. Попруженка і брата

B. В. Флоровського). Якщо у випадку з вченим-істориком М. Г. Попруженком все зрозуміло апріорі, то прикладом захоплення історією протоієрея В. А. Флоровського є його нариси щодо історії храмів, в яких він служив (див.: Краткий исторический очерк о построении единоверческой Одесской Покровской церкви. Прибавление кХерсон. епарх. ведомостям. 1898. № 21. С. 512-521 ; Флоровский В. Столетие со дня освещения Одесского кафедрального Преображенского собора (25-го мая 1808-1908 г.). Херсон. епарх. ведомости. 1908. №2 15: Неофиц. отд. Особое прил. С. 1-28 ; Столетие со дня освещения Одесского кафедрального Преображенского собора (25-го мая 1808-1908 г.). Одесса : Славян. тип. Е. Хрисогелос, 1908. 30 с. та ін.)., про що окремо було відмічено в атестаті 19 липня 1911 р. К. Г. Попруженко в конторі одеського нотаріуса М. Ф. Комаров засвідчила по одній копії з атестату, свідоцтва про народження та свідоцтва щодо припису до призивної ділянки Г. В. Флоровського [4, арк. 6 зв.; 21, арк. 7 зв.-8, 11]. Виходячи з того, що родина Попруженків етнічно ідентифікувала себе українцями, то цей факт є підґрунтям для свідчення їх знайомства з одним із членів одеської «Громади».. Враховуючи усі вище перелічені досягнення Педагогічна рада гімназії постановила нагородити його золотою медаллю та видати йому атестат, який надавав право вступу до будь-якого університету країни [4, арк. 6-6 зв.; 21, арк. 7-7 зв.], чим він і скористався. Після блискучого закінчення гімназії він був прийнятий до ІНУ за власний рахунок. 28 липня 1911 р. на його прохання було розміщено факсиміле ректора з надписом: «По взносе платы за слушание лекций - зачислить» [14, арк. 112 зв.; 21, арк. 6]. Після сплати за слухання лекцій розпочалося навчання Г В. Флоровського на історичному відділенні історико-філологічного факультету ІНУ [21, арк. 12]. В університеті в нього був авторитетний покровитель - дядько і хрещений батько, професор М. Г Попруженко. На виконання цієї ролі його старший брат приват-доцент А. В. Флоровський не підходив, не скільки за скромним статусом вченого звання, а скільки за характеристиками свого психотипу З листування двох братів еміграційного періоду видно, що Г. В. Флоровському належали лідерські якості в організації навчальних і наукових процесів, тоді як А. В. Флоровський залишався інертним і безініціативним. Див.: Флоровский Г., прот. Письма брата к Антонию / сост. Л. Киейзик. М. : Изд-во ПСТГУ, 2021. 216 с..

Щоб краще усвідомити інтелектуальну і моральну атмосферу 19111916 рр., під час яких Г. В. Флоровський навчався в ІНУ, необхідно згадати про університет та його професорів. Професорська корпорація, як на підбір, складалася з людей обдарованих та відданих науці, які склали ім'я не тільки собі, а й університету та місту - професори Б. П. Бабкін, Я. Ю. Бардах, Б. В. Вар- неке, О. П. Доброклонський, В. В. Зав'ялов, П. Є. Казанський, М. П. Кастерін, Д. П. Кишенський, М. М. Ланге, В. Д. Ласкарєв, С. В. Левашов, Б. М. Ляпунов, П. Г. Меліков, М. М. Попов, В. П. Філатов та ін. У такому благодатному середовищі й вирощувався науковий потенціал Г. В. Флоровського.

В університеті Г. В. Флоровський займався у групі студентів з історії філософії історичного відділення під керівництвом ординарного професора М. М. Ланге. За перші чотири роки навчання він прослухав 49 курсів 18 ви- кладачів У 1911/12 навчальному році: О. М. Клітін (Богослов'я), Герд (англійська мова), Є. Г. Кагаров (читання Фукідіда),

C. Д. Пападимитріу (читання «Вакханки» Еврипіда), О. П. Казанський (логіка, практичні заняття з логіки, історія давньої філософії), Б. В. Варнеке (Плавт, Тацит, історія Риму), Є. П. Трифільєв (руська історія), М. М. Ланге (психологія, практичні заняття з психології), В. Е. Крусман (введення до історії нового часу) [1, арк. 8-10; 21, арк. 35-36, 38]. У 1912/13 навчальному році: Сперандео (італійська мова), П. М. Біциллі (середня історія), В. Е. Крусман (нова історія, загальний нарис допоміжних наук), С. Г. Вілінський (введення до історії руської літератури), І. М. Малінін (введення до філософії), Катков (політична економія), О. І. Томсон (загальне мовознавство), М. І. Мандес (історія Греції), М. М. Ланге (спеціальні практичні заняття з психології, загальні практичні заняття з психології, історія педагогіки, практичні заняття з педагогіки, практичні заняття з теорії пізнання), Є. П. Трифільєв (нова руська історія), О. П. Казанський (читання Аристотеля, давньогрецька філософія після Аристотеля, практичні заняття з давньогрецької філософії) [4, арк. 15-17; 21, арк. 43, 46, 48]. У 1913/14 навчальному році: О. П. Доброклонський (історія християнської церкви, історія руської церкви), О. П. Казанський (читання діалогу Платона «Теетет»), І. М. Малінін (нариси сучасної теорії пізнання), М. М. Ланге (історія нової філософії, практичні заняття з теорії пізнання), О. В. Ристенко (руська народна поезія), М. Г. Попруженко (історія південних слов'ян), В. Е. Крусман (реформаційний рух ХІІІ ст., виникнення ордену єзуїтів, історія Тевтонського ордену), П. М. Біциллі (введення до вивчення середньовічної історії літератури, історія Сходу), В. Ф. Лазурський (епоха романтизму), С. Д. Пападимитріу (історія візантійського мистецтва) [4, арк. 6, 11-14, 18; 21, арк. 34, 39-40]. У 1914/15 навчальному році: С. Д. Пападимитріу (історія Візантії), М. Г. Попруженко (історія чехів і поляків), Є. П. Трифільєв (руська історіографія), М. М. Ланге (нарис сучасних філософських напрямів), І. М. Малінін (Галілей та його філософія; загальна естетика), В. Е. Крусман (епоха Просвітництва; історія Бельгії) [4, арк. 1, 4-5, 19-20; 21, арк. 21, 23-24].. Виняткову роль у формуванні його теоретичних і практичних знань у галузі соціогуманітарних наук відіграли М. М. Ланге, О. П. Казанський, В. Е. Крусман, П. М. Біциллі У подальшому з П. М. Біциллі у Г. В. Флоровського склалися дружні відносини. Див.: Галчева Т. Н., Голубович И. В. «Понемногу приспособляюсь к „независящим обстоятельствам⁴⁴». П. М. Бицилли и семья Флоровских в первые годы эмиграции. София : Солнце, 2015. 320 с.. Він відзначав серйозну увагу до вивчення давніх мов, читання першоджерел мовою оригіналу. Про О. П. Казанського згадував як про обдарованого філолога, який вів семінари з вивчення та аналізу грецьких філософських текстів. Саму ж найважливішу роль у його філософській освіті відіграв М. М. Ланге, який склав для обдарованого студента неймовірну за обсягом програму обов'язкового індивідуального читання - від греків до А. Шопенгауера та Д. Мілля, яка потім обговорювалася під час індивідуальних розмов [34, с. 23].

За перші чотири роки навчання Г В. Флоровский також підготував дві самостійні наукові праці. Виконав реферат на тему «Проблема чужого «Я»» [57, с. 503] та розвідку на тему «Разработка мифа об Амфитрионе в древней и новой драме». Останній твір він написав на ІІ курсі в результаті ознайомлення з працею М. М. Ланге «Теория В. Вундта о начале мифа» Ланге Н. Н. Теория В. Вундта о начале мифа (Критические заметки). Одесса : Славян. тип. Е. Хрисогелос,

1912. 20 с., який був послідовником німецького лікаря, фізіолога, психолога і фольклориста В. М. Вундта, що в галузі психології використовував експериментальну психологію. Позитивну оцінку студентській праці дав ординарний професор Б. В. Варнеке. У своєму відгуку він відмітив, що студент пропрацював велику кількість «...книг и статей на языках: английском, итальянском, немецком и французском П. Л. Гаврилюк безпідставно стверджує, що Г. В. Флоровському передалися «лінгвістичні обдарування» від сестри К. В. Флоровської [40, с. 63]. По-перше, в 1904-1912 рр., коли Г. В. Флоровський оволодівав знаннями на рівні середньої освіти, К. В. Флоровська проходила навчання у Санкт-Петербурзі, Франції та Італії, тому вона фізично не могла передавати йому свої знання іноземних мов або сприяти йому в цьому [53, с. 169]. По-друге, лінгвістичні здібності були притаманні представникам усіх трьох поколінь родини Флоровських-Попруженків: від діда Г. І. Попруженка до Г. В. Флоровського., и в наши дни, когда студенты так редко отваживаются переходить за пределы родного языка» [42]. За це дослідження 8 квітня 1913 р. він отримав високу нагороду - срібну медаль.

З І курсу навчання в ІНУ Г В. Флоровський брав активну участь у діяльності Одеського бібліографічного товариства при ІНУ (ОБТ при ІНУ), яке знаходилося у будівлі університету за адресою вул. Преображенська, 24. 29 жовтня

1911 р. на четвертому засіданні товариства студента І курсу Г В. Флоровського разом із сестрою К. В. Флоровською було обрано його членами А. В. Голубицька припустилася помилки, коли вказала, що Г. В. Флоровського було обрано секретарем товариства [43, с. 199]. Незмінним секретарем товариства за весь час його існування був В. Ф. Лазурський. [63]. 7 травня

1912 р. членом товариства також було обрано їх старшого брата - В. В. Флоровського А. В. Голубицька хибно вказала, що В. В. Флоровський був батьком Г. В. і К. В. Флоровських [43, с. 199]. [56]. У сучасній історіографії існує думка, що до діяльності в товаристві двох братів і сестру залучив брат Антоній, який був першим, хто став членом цього об'єднання А. В. Флоровський був одним з шістнадцяти осіб, які 1909 р. підписали перероблений статут товариства після зауважень співробітників Міністерства народної просвіти (див.: История возникновения Одесского библиографического О-ва при Императорском Новороссийском университете. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1911. Т. 1, вып. 1. С. 3) та одним із членів-засновників товариства (див.: Список членов Одесского библиографического общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1913. Т. 2, вып. 2. С. 91). Інформації щодо обрання А. В. Флоровського дійсним членом товариства на сторінках його «Известий» відсутні, але відомо, що 15 листопада 1911 р. на п'ятому засіданні товариства він виступив з доповіддю на тему «Новый взгляд на происхождение Русской Правды» (див.: Пятое очередное собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1912. Т. 1, вып. 4. С. 95-96), а з 1913 р. був членом Ради товариства (див.: Отчет Одесского библиографического общества при Императорском Новороссийском университете за 1913 год. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1914. Т. 3, вып. 1. С. 58)., головою якого був його науковий керівник професор І. А. Линниченко. Ще однією версією у цьому питанні також може бути причетність до цієї справи їх дядька професора М. Г Попруженка М. Г. Попруженко стояв біля витоків товариства, коли 1907 р. разом з І. А. Линниченком, В. Ф. Лазурським і П. С. Шестериковим входив до складу комісії з детальної розробки проекту статуту майбутнього товариства та був одним з одинадцяти підписантів затвердженого проекту, представленого 25 січня 1908 р. до Ради ІНУ з клопотанням щодо його затвердження у належному порядку (див.: История возникновения Одесского библиографического О-ва при Императорском Новороссийском университете. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1911. Т 1, вып. 1. С. 2-3)., але на нашу думку участь у роботі цієї інституції була цікава молодим представникам сім'ї Флоровських через живий інтерес у повсякденному житті всіх членів родини Флоровських-Попруженків до інтелектуального розвитку (навчання, читання книжок, знання мов, захоплення загальною історією, історією Одеси тощо). Таким чином, за майже п'ятирічне існування ОБТ при ІНУ його членами стали відразу чотири представника родини Флоровських, серед яких найактивнішою діяльністю відзначився А. В. Флоровський (21 публікація) і Г. В. Флоровський (6 публікацій; див. дод. 3). У К. В. Флоровської і В. В. Флоровського Результатом участі В. В. Флоровського в роботі товариства стала праця «Odessika», присвячена бібліографічним матеріалам щодо історії Одеси та опублікована як в «Известиях», так й окремим виданням (див.: Флоровский В. В. Odessika. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1913. Т. 2, вып. 6. С. 282-288 ; Флоровский В. В. Odessika : библиографические материалы по истории города Одессы. Одесса : Центр. тип. С. Розенштрауха и Н. Лемберга, 1913. 9 с.)., відповідно дві та одна публікації. Отже, одним із загальних пріоритетів інтелектуальних захоплень сім'ї Флоровських була бібліографія.

22 лютого 1912 р. на десятому засіданні ОБТ при ІНУ Г В. Флоровський у статусі члена-співробітника Членами-співробітниками товариства вважалися ті, хто робили членський внесок у розмірі 1 руб. та не мали права безкоштовно отримувати «Известия» товариства. Дійсні члени сплачували 3 руб. та безкоштовно отримували друкований орган товариства (див.: Постановление Совета Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1912. Т. 1, вып. 6. С. 188). З фінансової точки зору, обраний Г. В. Флоровським статус члена- співробітника був раціональним кроком щодо економії коштів. При необхідності використовування для наукової роботи будь-який випуск «Известий» товариства він міг використати примірники А. В. Флоровського або К. В. Флоровської, з якими проживав в одному помешканні за адресою Соборна площа, 12, кв. 1 (див.: Список членов Одесского библиографического общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1913. Т. 2, вып. 2. С. 91, 94, 96). товариства виступив з доповіддю на тему «Новые книги о Владимире Соловьеве» [47]. 6 жовтня 1912 р. на вісімнадцятому засіданні Г В. Флоровський зробив доповідь на тему «Из прошлого русской мысли», за матеріалами книг М. О. Бердяева «А. С. Хомяков» і М. Й. Гершензона «Образы прошлого», виданих 1912 р. [38]. Повідомлення на засіданнях товариства та публікації на філософські теми й бібліографічного характеру вісімнадцятирічного студента Флоровського свідчить про його високий інтелектуальний рівень та ерудицію у різних галузях знання. Отже, 1912 р. відбулися два дебюти вісімнадцятирічного студента І курсу Г. В. Флоровського в науці: апробація результатів дослідження на засіданні товариства та публікація праці в науковому виданні А. В. Голубицька невірно вказала, що опубліковані рецензії є не першими творами вченого, згадаючи про його конкурсні роботи [43, с. 197]. Перші дві його рецензії було опубліковано 1912 р. у 6 випуску 1 тому «Известий ОБО при ИНУ» (див. дод. 3), датованого 10 травня 1912 р., тобто, коли він був студентом І курсу, а першу конкурсну роботу на тему «Разработка мифа об Амфитрионе в древней и новой драме» він підготував на ІІ курсі, за яку 8 квітня 1913 р. отримав срібну медаль. (див. дод. 3), зробивши його наймолодшим автором товариства. Огляд перших публікацій молодого вченого, в першу чергу, вражае його вільним оріентуванням у великому потоці різномовної літератури з проведенням її всебічного аналізу та самостійними висновками. Не принижуючи усіх праць науковця «одеського» періоду, головною серед них е «Из прошлого русской мысли» (див. дод. 3), де він презентував основи своїх подальших досліджень з історії релігійних і філософських питань, магістральна ідея яких залишилась домінуючою впродовж усіеї творчості - православ'я е суттю життя. Не часто буває, щоб учений в одній із перших праць так точно і вдало визначив основний пріоритет своїх майбутніх наукових пошуків. Молода людина - йому ледве виповнилося 19 років - студент ІІ курсу, який тільки «запрограмував» свої маршрути в житті, але вже в другій науковій праці видно формування його свідомих поглядів громадянина та вченого.

На сьогодні без документально підтвердженої відповіді залишаеться питання, чому молодий вчений, для якого характер діяльності товариства був дуже близьким як людині, единою пристрастю якої, за його власним визнанням, були книги [34, с. 20], та який так активно і плідно проявив свою дослідницьку діяльність у роботі товариства впродовж 1912 р., в наступні чотири роки функціонування товариства жодного разу не виступав з доповіддю на його засіданнях та не опублікував жодної праці Дозволимо собі припустити, що така ситуація була пов'язана з трьома причинами: 1) приділення уваги навчальному процесу; 2) у засіданнях товариства не брали участь фахівці з філософії та психології, тому для молодого науковця не було мотивації для виступів на них; 3) членом товариства не був М. М. Ланге - науковий керівник Г. В. Флоровського. Підставою для ігнорування діяльності товариства з його боку були протилежні політичні погляди з головою товариства І. А. Линниченком, що стали підставою для їх приналежності до різних викладацьких угрупувань в ІНУ За весь час існування товариства (78 засідань) виступи та публікації на теми філософії та психології були непопулярними серед його членів. Крім Г. В. Флоровського ці теми виявили зацікавлення ще у семи осіб (чотири з філософії та три з психології). У царині філософії І. М. Малінін 30 березня 1913 р. зробив повідомлення на тему «Философия изменчивости», з приводу російських перекладів головних творів А. Бергсона: «Время и свобода воли», «Материя и память», «Творческая эволюция» (див.: Двадцать девятое собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1913. Т. 2, вып. 5. С. 193), а 11 жовтня 1913 р. виступив на тему «Философские воззрения Дидро» (див.: Тридцать третье собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1913. Т. 2, вып. 8. С. 337); Н. Норн здійснив одну публікацію (див.: Норн Н. К вопросу о субъективности чувственных качеств (опубл.: Новые идеи в философии. Сб. 6: Существует ли внешний мир? СПб., 1913). Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1914. Т. 3, вып. 3. С. 150-157); Ю. П. Мрочковський зробив доповідь щодо книжки С. Р. Штейнметца «Философия войны» (див.: Шестьдесят девятое собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1916. Т. 5, вып. 5-6. С. 41) та О. К. Горський зробив повідомлення про книжку М. П. Петерсона «Н. Ф. Федоров и его “Философия общего дела”» (див.: Семьдесят восьмое собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1916. Т. 5, вып. 5-6. С. 46). У галузі психології доповідь зробили І. К. Хмелевський - «К психологии гениального творчества» (з приводу книжки Toulouse «Henri Poincare». Paris, 1912) (див.: Тридцать четвертое собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1913. Т. 2, вып. 8. С. 338); М. В. Вольф - «Bewusstsein und psychisches Geschehen» (див.: Сороковое собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1914. Т. 3, вып. 1. С. 52) та 4 квітня 1915 р. Д. Г. Атлас про книжку В. Штерна «Психологические методы испытания умственной одаренности в применении к детям школьного возраста» (див.: Пятьдесят пятое собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1915. Т. 4, вып. 2. С. 121-122).. При цьому його участь у засіданнях була активною, він брав участь в обговорені повідомлень, з якими виступали його колеги 18 квітня 1915 р. Г. В. Флоровський був учасником обговорення доповіді історика літератури Л. П. Гроссмана на тему «Достоевский и Европа». Див.: Пятьдесят шестое собрание Общества. Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. 1915. Т. 4, вып. 2. С. 122..

Здобуваючи вищу соціогуманітарну освіту з акцентом на поглиблене вивчення філософії, Г В. Флоровський для досягнення поставлених перед собою завдань вдався до нестандартного кроку та тим самим став єдиним у своєму роді прикладом. Ще в роки навчання у гімназії він зацікавився філософією, ознайомився та оволодів її основними поняттями (сутність філософії, предмет вивчення, підходи до пізнання, методологія досліджень тощо) та зрозумів, що знання природничих наук безпристрасно перевіряють готовність до засвоєння абстрактних філософських міркувань, а справжня мета природничої освіти філософів - це не лише набуття конкретних знань, а насамперед розвиток мислення чи розуму, спрямованого на пізнання, яке іноді називають філософією. Тому, починаючи з першого курсу навчання на історико-філологічному факультеті, він впродовж п'яти років (з передбачених чотирьох років) за власною ініціативою для кращого оволодіння ґрунтовними знаннями філософії паралельно відвідував лекції деяких курсів на математичному і природничому відділеннях фізико-математичного факультету та медичного факультету [33]. Про те, яких зусиль він доклав для вирішення цього питання, ми дізнаємося з чотирьох архівних документів особового походження, що зберігаються у ДАОО, серед котрих особливо інформативними є два прохання: одне на ім'я ректора ІНУ С. В. Левашова (див. дод. 1), а друге на ім'я проректора ІНУ С. Г Вілін- ського (див. дод. 2). Виходячи з їх змісту стає зрозуміло, що протягом п'яти навчальних років для занять філософією йому «.оказалось необходимым прослушать ряд курсов физико-математического факультета», «.необходимых для. специальных занятий философией» [21, арк. 1, 4].

Для реалізації поставленої перед собою мети в оволодінні знаннями природничих дисциплін для проведення спеціальних занять з філософії сім'я Г В. Флоровського сплачувала 25 руб. за право відвідування ним занять на фізико-математичному (від 1911/1912 до 1915/1916 навчальних років) і медичному факультетах (1915/1916 навчальний рік), як за навчання у повному форматі та обсязі на рівні зі всіма іншими студентами цих факультетів. У перші навчальні роки (1911/1912 і 1912/1913) Г В. Флоровський отримував тимчасовий квиток, а в 1913/1914 навчальному році - постійний білет, які давали йому можливість відвідувати лекційні та практичні заняття з 15 дисциплін 13 викладачів фізико-математичного факультету У 1911/12 навчальному році: І. Г. Тимченко (введення до аналітичної геометрії), С. Й. Шатуновський (введення до аналізу), О. Д. Агура (вища математика), В. В. Зав'ялов (фізіологія) [21, арк. 37, 41-42; 33]. У 1912/1913 навчальному році: С. М. Танатар (неорганічна хімія), Є. Л. Буницький (диференціальні обчислення) [21, арк. 31, 44-45, 47; 33]. У 1913/1914 навчальному році: С. Й. Шатуновський (початок теорії визначників), М. П. Кастерін (фізика, частина ІІ), С. М. Танатар (аналітична хімія, практичні заняття), Д. К. Третьяков (гістологія), В. Ф. Каган (вища алгебра), Д. А. Крижановський (проективна геометрія) [21, арк. 32-33, 49-50; 33]. У 1914/1915 навчальному році: М. П. Кастерін (фізика, частина І), П. Г. Меліков (органічна хімія), П. І. Петренко-Критченко (практичні заняття з кількісного аналізу), В. А. Циммерман (інтегральне обчислення, частина І) [21, арк. 25-26, 51; 33]. в різних будівлях університету [21, арк. 1-4].

Відповідно до існуючих канонів чотирьохрічної системи навчання у вищій школі в червні 1915 р. Г. В. Флоровський мав закінчити ІНУ та отримати диплом, але він прийняв прецедентне рішення та самостійно вирішив продовжити навчання ще на один навчальний рік. Враховуючи, що на тлі хронічних хвороб попередні чотири роки навчання в університеті й плідна наукова діяльність забрали в нього багато фізичних і психічних сил та з метою покращити його здоров'я перед останнім навчальним роком, який для відмінного виконання усіх вимог за навчальним планом міг потребувати додаткових фізичних і моральних зусиль, батьки створили йому умови для відпочинку За попередні роки навчання на відпочинок виїжджав з Одеси ще один раз. У період від 13 грудня 1914 р. до 15 січня 1915 р. їздив до Києва на Різдвяні канікули, де зупинявся на вулиці Жилянська в будинку № 23 (садиба Франца Голомбека) [21, арк. 16, 18].. Під час літніх канікул 1915 р. з метою проведення «наукових занять», як офіційно вказано в документах, їздив через Петроград до повітового містечка Луга П. Л. Гаврилюк безпідставно наголошував, що хворобливий стан Г. В. Флоровського виключав його поїздки на північ країни [40, с. 69]. [21, арк. 17, 19], який знаходився у лісі та славився кліматом та умовами для відпочинку Станом на 1912 р. у містечку Луга знаходилося 5 православних, 1 католицька та 1 лютеранська церкви, 2 жіночих гімназії, міське училище та 16 початкових училищ, 3 бібліотеки, 2 літніх театри, 2 клуби, лікарня, пансіонат «Сокольницкие ключи» тощо.. У цьому містечку він знаходився майже два с половиною місяці - від 26 травня до 29 серпня 1915 р.

Після вдало проведених канікул та зі свіжими силами Г В. Флоровський інтенсивно та продуктивно навчався за самостійно розробленою програмою на 1915/1916 навчальний рік. Упродовж двох останніх семестрів більше уваги приділив природознавчим дисциплінам Прослухав курси А. Д. Білімовича (механіка, частина І), І. Г. Тимченка (обрані глави з історії математики), А. Д. Крижановського (основі ідеї алгебри і геометрії), П. М. Павлова (фізична хімія), О. М. Саханова (практичні заняття з фізичної хімії), П. І. Петренка-Критченка (практичні заняття з органічної хімії) [21, арк. 20, 22, 27-30; 33].. Відвідував заняття двох викладачів медичного факультету М. М. Попов (нервові хвороби) і В. М. Образцов (систематичний курс душевних хвороб) [21, арк. 28-29]., лабораторії яких знаходилися поруч з кабінетом експериментальної психології професора М. М. Ланге. Займаючись на інших факультетах, Г. В. Флоровський після проходження їх повного курсу не складав з них іспити та не отримував за них оцінки. На сьогодні нам відомо, що деякі викладачі виписували йому свідоцтва, в яких вказували, що він ретельно відвідував лекції і виконував практичні заняття, а в особистих з ним розмовах з питань курсу, вони виявляли його серйозну підготовку та високий рівень знань пізнання Такі підтвердження маємо за підписами молодшого асистента лабораторії кількісного аналізу О. Ю. Коншина (практичні роботи з вагового та об'ємного кількісного аналізу) від 16 вересня 1916 р., старшого асистента хімічної лабораторії Я. П. Мосешвілі (практичні заняття з якісного аналізу) від 16 вересня 1916 р., ординарного професора П. І. Петренка-Критченка (скорочений практикум у лабораторії органічної хімії) від 17 вересня 1916 р., завідувача лабораторії неорганічної і фізичної хімії, в. о. екстраординарного професора О. М. Саханова (повний курс практичних занять з фізичної хімії) від 17 вересня 1916 р., декана фізико-математичного факультету заслуженого професора П. Г. Мелікова (органічна хімія) від 14 жовтня 1916 р. [33].. На профільному для нього історико-філологічному факультеті за весь навчальний рік тільки у весняному семестрі він прослухав лекції з трьох дисциплін двох викладачів Курси В. Е. Крусмана (епоха просвітництва, історія Бельгії) та І. М. Малініна (естетика) [21, арк. 52].. Протягом останнього року навчання також підготував дві наукові праці.

Перший твір під назвою «Современные учения об умозаключениях» Г. В. Флоровський представив на здобуття медалі. 29 квітня 1916 р. на засіданні історико-філологічного факультету було заслухано відгук професора М. М. Ланге на цю працю, який згодом було опубліковано [52]. Колегіальним рішенням викладачів факультету автору цієї праці одноголосно було присуджено золоту медаль [1, арк. 7 зв.]. Після відкриття конверту, з'ясувалося що автором праці, яка отримала медаль, був студент IV курсу (8 семестру) Тобто два останні навчальні роки його перебування в ІНУ він де-юре вважався студентом W курсу Г В. Флоровський. 30 квітня 1916 р. Правління ІНУ затвердило рішення факультету та ухвалило видати золоту медаль молодому науковцю. 3 травня 1916 р. за підписом ректора Д. П. Кишенського було оформлено посвідчення, яке засвідчувало факт отримання високої нагороди за його інтелектуальні досягнення [33]. У травні 1916 р. для тимчасового користування Г В. Флоровський взяв у канцелярії факультету під розписку свою працю, як він особисто свідчив, для продовження наукових занять [9, арк. 123, 131, 135]. Він був одним з небагатьох, кому вдалося за п'ять років навчання отримати дві медалі за наукові праці.