Пріоритетні напрями наукових досліджень Г.В. Флоровського в "одеський" період життя: філософія, психологія, бібліографія, фізіологія

Друга праця стала результатом спеціального дослідження у фізіологічній лабораторії під керівництвом екстраординарного професора Б. П. Бабкіна (див. дод. 4) та була присвячена механізмам слиновиділення. У підсумку ця студентська робота «On the mechanism of reflex salivary secretion», що містила нові результати, отримала схвальну оцінку академіка І. П. Павлова, була представлена ним Академії наук 3 (16) грудня 1916 р. та рекомендована до друку в «Известия Императорской Академии наук» (див. дод. 3) й окремою брошурою.

Ситуацію з Г В. Флоровським, коли замість передбачених чотирьох років навчання він свідомо навчався ще один додатковий рік, можемо констатувати як приклад дії одного із законів діалектики: перехід кількісних змін у якісні. 1 червням 1916 р. датовано «Зачетное свидетельство», в якому зафіксовано, що студент групи історії філософії історичного відділення історико-філологічного факультету ІНУ ГВ. Флоровський на курсових випробуваннях (іспитах) у 1912 У свідоцтві без підпису декана і секретаря факультету або допущено помилку, або свідомо приховано факт навчання впродовж п'яти років замість передбачених чотирьох років.-1916 рр. за вісім семестрів навчання за всіма дисциплінами Усього з 25 дисциплін: логіка, психологія, введення до філософії, введення до мовознавства, латинський автор, філософія і методологія історії, історія християнської церкви, історія руської церкви, історія Візантії, історія західноєвропейських літератур, історія візантійського мистецтва, історія руської словесності, політична економія, історія давньої філософії, історія педагогіки, фізіологія, коментарі до Платона, коментар Аристотеля, історія Греції, історія Риму, середня історія, нова історія, руська історія (давня), давньогрецька філософія після Аристотеля, нариси сучасної теорії пізнання. отримав найвищі оцінки («весьма удовлетворительно») [1, арк. 7-7 зв.]. Виконавши всі вимоги навчального плану, маючи вісім зарахованих семестрів, склавши іспити з Богослов'я, англійської та італійської мов 3 червня 1916 р. за підписами декана О. П. Доброклонського і секретаря факультету Є. П. Трифільєва Г В. Фло- ровському було оформлено випускне університетське свідоцтво за № 6840, яке він згодом отримав [21, арк. 12]. Отже, 1916 р. Г. В. Флоровський закінчив ІНУ з дипломом першого ступеню [4, арк. 2 зв.].

У цілому на підставі виявлених історичних джерел п'ять років навчання Г. В. Флоровського в університеті обійшлися його родині у доволі велику суму - понад 562 руб. У 1911/1912 навчальному році на І курсі навчання сплачено 96 руб. (50 руб. на користь університету за навчання на двох факультетах і 46 руб. за відвідування лекцій) [1, арк. 8-10; 21, арк. 1, 6]. У 1912/1913 навчальному році (ІІ курс) - 140 руб. (відповідно 50 руб. і 90 руб.) [1, арк. 15-17; 21, арк. 1, 6]. У 1913/1914 навчальному році (ІІІ курс) - 137 руб. (50 руб. і 87 руб.) [1, арк. 6, 11-14, 18; 21, арк. 4, 6]. У 1914/1915 навчальному році (ІУ курс) - 90 руб. (50 руб. і 40 руб.) [1, арк. 4, 19-20; 21, арк. 21, 23-26, 51; 33]. У 1915/1916 навчальному році - 99 руб. (75 руб. за навчання на трьох факультетах і 24 руб. за відвідування лекцій) [21, арк. 20, 22, 27-30, 52; 33]. (у середньому ~112руб. на один навчальний рік У цей час середня зарплата представників різних професій на рік складала: працівники фабрик і заводів та службовці молодших чинів (поштові службовці, земські вчителі молодших класів, помічники аптекарів, санітари) отримували 250-300 руб.; професійні токарі, слюсарі, майстри, бригадири - 500-600 руб.; вчителі старших класів у жіночих та чоловічих гімназіях - 1000-1200 руб. тощо., без врахування одягу, канцелярського приладдя, придбання книжок, кишенькових грошей тощо). На той час не кожна родина могла дозволити собі витратити таку велику суму грошей на навчання однієї дитини (як правило в родині в середньому було 2-3 дітей), але у випадку з сім'єю Флоровських здійснені ними інвестиції у навчання молодшої дитини принесли грандіозні результати. Маючи незвичайні інтелектуальні здібності, схильність до працьовитості, фінансову підтримку батьків та не захоплюючись порожнім проведенням часу, він розумно і плідно розпорядився своїми роками в університеті та став кращим студентом не тільки свого курсу, а й кращим випускником за останні десять років Кращим випускником в передостаннє десятиліття ІНУ, на нашу думку, є П. М. Біциллі. існування ІНУ.

Незважаючи на приділення багато часу навчанню і науковим заняттям, Г В. Флоровський не був людиною, повністю зацикленою на навчанні (так би мовити заучкою), обмеженою у спілкуванні з ровесниками та панічно уникаючому зустрічей і спілкування з представницями протилежної статі. Навпаки він був комунікабельним, добродушним, жвавим і бажаним гостем на зустрічах із друзями (див. іл. 6).

Виходячи з цих характеристик, дозволимо собі констатувати, що під час навчання в ІНУ Г. В. Флоровський міг не тільки підвищити свій рівень знань, але й познайомитися з багатьма непересічними особистостями. Однією з них, на нашу думку, міг бути Д. І. Чижевський, який 1915/1916 навчального року був студентом ІІІ курсу словесного відділення історико-філологічного факультету ІНУ [48] та мав можливість гіпотетично перебувати одночасно в одній із ло- кацій студентського контингенту разом з Г. В. Флоровським. Вони могли перетинатися у бібліотеці та на факультеті (загальна кількість студентів факультету всіх курсів складала всього близько ста осіб), де протягом навчального року Д. І. Чижевський слухав лекції М. М. Ланге (історія давньої філософії), В. Ф. Лазурського (середньовічна література, західно-європейська література ХІУ-ХУІІ ст.), М. Г Попруженка (історія слов'янських літератур), О. І. Томсона (порівняльна граматика), І. М. Малініна (читання «Федона» Платона) [19, арк. 28-29]. Також мали можливість побачитися в «Одесском городском по воинской повинности присутствии», куди необхідно було надавати кожного року свідоцтво про приписку до призовної ділянки в ІНУ щодо отримання відстрочки з відбування військової повинності до закінчення здобуття вищої освіти. Після закінчення 1915/1916 навчального року, в одному із списків студентів історико-філологічного факультету було відмічено, що Г. В. Флоровський отримав відстрочку до 1920 р., а Д. І. Чижевського було записано «ратником 2 розряду» [21, арк. 5; 23, арк. 3 зв.]. Не будемо наполягати на тому, що в «одеський» період вони були близько знайомі або товаришували, але принаймні задовго до 1920-х рр. [37] вони могли хоча б візуально знати про існування один одного.

За час навчання в університеті Г В. Флоровський зарекомендував себе як відповідальний, дисциплінований та активний щодо наукової діяльності студент, тому логічним наступним його кроком у реалізації бажання займатися наукою стало подання документів на залишення при університеті для підготовки до професорського звання (праобраз сучасної аспірантури) на кафедрі філософії. З цією метою 13 вересня 1916 р. він отримав довідку від лікаря ІНУ А. О. Шемаєва, який засвідчив, що для залишення Г В. Флоровського при виші для підготовки до професорського звання «...со стороны общего его здоровья, препятствий не наблюдается» [4, арк. 7]. 17 вересня 1916 р. склав іспит з німецької мови лектору ІНУ Ф. К. фон Юргенсону, який відмітив, що він «.обнаружил познания вполне достаточные для того, чтобы в оригинале пользоваться всеми необходимыми специальными по избранной им отрасли науки сочинениями на немецком языке» [4, арк. 9], а 22 вересня 1916 р. «весьма удовлетворительно» склав іспит з французької мови лектору ІНУ П. І. Мартену [4, арк. 17]. Отримавши ці документи, 29 вересня 1916 р. на засіданні історико- філологічного факультету після заслуханої заяви професора М. М. Ланге та вислухавши думки інших професорів, які були знайомі із заняттями Г. В. Фло- ровського в галузі їх спеціальностей, було прийнято рішення про подання ректору Д. П. Кишенському відповідного клопотання щодо залишення його при університеті для підготовки до професорського звання [4, арк. 10] (див. дод. 4). До того ж проректор С. Г Вілінський 30 вересня 1916 р. повідомив декану історико-філологічного факультету професору О. П. Доброклонському, що Г. В. Флоровський під час перебування студентом у стінах університету ні в чому поганому помічений не був [4, арк. 12; 21, арк. 15]. Виходячи з внутрішньо- та зовнішньополітичних процесів, що впливали на ситуацію в Російській імперії того часу, в першу чергу керівництво університету мало на увазі його участь у політичних акціях або висловлювання незадоволення щодо діючого політичного режиму в країні. На відміну від свого старшого брата А. В. Фло- ровського, який брав участь у студентських революційних сходках 1905 р. [54, с. 48], Г В. Флоровський не був прихильником цих акцій та знаходився осторонь від політичних колізій, які останні понад десяти років охопили переважно майже все студентське середовище.

Отримавши клопотання факультету 4 жовтня 1916 р., вже того ж дня ректор, у свою чергу, звернувся з проханням до попечителя Одеського навчального округу П. М. Соковніна, яке він отримав 6 жовтня того ж року, про затвердження прийнятого рішення історико-філологічного факультету щодо Г В. Флоровського [4, арк. 13]. 6 жовтня 1916 р. попечитель прийняв позитивне рішення щодо цього питання [4, арк. 2 зв.]. Таким чином, постановою історико-філологічного факультету ІНУ від 29 вересня 1916 р. та затвердженням попечителя Одеського навчального округу П. М. Соковніним 6 жовтня 1916 У науковій літературі зустрічається помилковий факт «залишення» при університеті 1917 р. [51, с. 78]. р. Г В. Флоровського було залишено для підготовки до професорського звання на кафедрі філософії В історіографії є хибна згадка про «залишення» при кафедрі філософії і психології [36, с. 653]. на два роки. Відповідно до пропозиції попечителя Одеського навчального округу від 25 жовтня 1916 р. було назначено стипендію у розмірі 600 руб., із сум, що знаходилися у розпорядженні Правління

ІНУ, терміном на два роки, з відліком від 29 вересня 1916 р. [4, арк. 2 зв.; 10, арк. 78-79; 15, арк. 3].

Під час історичної реконструкції процедури залишення Г. В. Флоровського при університеті викликає увагу швидкість темпу, з яким приймалися рішення щодо розв'язання цього питання. По-перше, це три документи датовані одним днем 30 вересня 1916 р. з грифом «Весьма спешно»: службова записка декана О. П. Доброклонського до проректора С. Г Вілінського про повідомлення щодо поведінки Г В. Флоровського під час його навчання в університеті [21, арк. 13], доповідна записка проректора С. Г. Вілінського декану О. П. Доброклонському щодо політичної благонадійності Г. В. Флоровського [4, арк. 12; 21, арк. 15] та доповідна записка декана історико-філологічного факультету О. П. Доброклон- ського ректору Д. П. Кишенському (див. дод. 4). По-друге, загалом це питання на всіх рівнях - від факультету до попечителя - було вирішено впродовж восьми днів. Тоді як, наприклад, процедура залишення при університеті А. В. Флоровського на цих же рівнях зайняла майже вісім місяців (30 травня 1908 р. - засідання факультету, 9 червня 1908 р. - клопотання на ім'я ректора, 25 лютого 1909 р. - пропозиція попечителя навчального округу на ім'я міністра народної просвіти), з рахуванням початку його аспірантури з 1 січня 1909 р. [3, арк. 3 зв., 17]. Така швидкість була пов'язана з отриманням відстрочки від проходження військової служби в умовах Першої світової війни, тому що 15 червня 1916 р. проректор ІНУ С. Г. Вілінський повідомив Одеське міське з військової повинності присутність, що Г. В. Флоровський вибув із числа студентів ІНУ [21, арк. 14]. Отже, його могли призвати на військову службу. Тому вже 7 жовтня 1916 р., на наступний день після затвердження 6 жовтня 1916 р. попечителем Одеського навчального округу Г В. Флоровського в статусі «залишеного» при університеті, було направлене клопотання до Одеського міського з військової повинності присутність щодо отримання свідоцтва про відстрочку для підготовки до професорського звання. Таке свідоцтво було оформлено 17 листопада 1916 р. та надійшло до канцелярії зі студентських справ ІНУ 23 листопада того ж року [4, арк. 14]. Отже, в умовах бойових дій Першої світової війни Г. В. Флоровському вдалося отримати відстрочку від проходження військової служби та сконцентруватися на заняттях наукою.

Уникнувши військової служби, Г. В. Флоровському не вдалося уникнути труднощів в інших сферах життя, які охопили усі верстви населення та стосувалися у першу чергу економічної та побутової складових повсякдення. Унаслідок Першої світової війни в країні сталася руйнація ринкових відносин. Від 1 січня 1914 р. до 1 січня 1917 р. зростання цін становило 194%, а від 1 січня до 1 грудня 1917 р. - 426%. Тобто в цей час ціни зросли вчетверо, а еквівалент грошових коштів відповідно в стільки ж разів знецінився. У цих економічних умовах стипендія аспіранта Г. В. Флоровського, як й інших його колег, яка складала 600 руб. (50 руб. на місяць), втратила свою грошову цінність у чотири рази. У зв'язку з цим 20 жовтня 1917 р. на засіданні історико-філологічного факультету НУ на підставі відношення департаменту Міністерства народної просвіти від 13 вересня 1917 р. було прийнято рішення щодо клопотання про збільшення розмірів стипендій К. П. Добролюбського і Г В. Флоровського втричі, які вони отримували із штатних сум університету, за аналогією зі стипендіями з сум міністерства до розмірів у 1 800 руб. (150 руб. на місяць) [5, арк. 60]. Клопотання факультету до Ради НУ було оформлено 24 жовтня 1917 р., але воно скоріш за все не було розглянуто, тому що 25 жовтня у Петрограді відбулася Жовтнева революція. Унаслідок цього Тимчасовий уряд, якому підпорядковувалися МНП і НУ, було заарештовано, а на теренах України почалася боротьба за владу різних політичних режимів, кожен з яких мав дискретні успіхи. З позиції загальної оцінки економіки періоду 1917-1920 рр., то наприкінці 1917 р. фінансове становище населення було вкрай важким, але не катастрофічним, як це сталося 1920-1922 рр. у перші роки влади більшовиків.

Паралельно з навчанням в аспірантурі Г. В. Флоровський знаходив час для участі в різних за профілем наукових і спортивних установах. Другим, відомим для нас з історичних джерел, товариств, членом якого став Г. В. Флоровський, було Товариство природовипробувачів при ІНУ, дійсним членом якого його було обрано на загальному зібрані 28 жовтня 1916 р. Офіційне повідомлення молодому науковцю про цей факт було оформлено 1 листопада 1916 р. за підписом президента товариства професора Г І. Танфільєва [33]. Третім науковим об'єднанням, до якого Г В. Флоровський долучився 17 серпня 1919 р., коли його було обрано дійсним членом, стало Товариство вивчення мистецтв Ініціатива заснування та розробка проекту статуту Товариства вивчення мистецтв при НУ 1918 р. належала групі викладачів історико-філологічного факультету (І. А. Линниченко, О. П. Доброклонський, Б. В. Варнеке, В. Ф. Лазурський, В. М. Мочульський, М. І. Мандес, І. М. Малінін, М. Г. Попруженко, Є. П. Трифільєв, П. М. Біціллі, О. Л. Коцейовський) на чолі з М. Л. Окунєвим [12, арк. 42]. при Новоросійському університеті, яке знаходилося у приміщенні Музею витончених мистецтв НУ за адресою вул. Преображенська, 24. Про це 25 серпня того ж року молодого науковця письмово повідомив голова цієї інституції в.о. екстраординарного професора М. Л. Окунєв [33].

Завзято займаючись науково-дослідницькою діяльністю, Г. В. Флоровський знаходив час і для активного фізичного відпочинку. Загальним зібранням членів престижного в Одесі Катерининського яхт-клубу (знаходився на вул. Пироговська, 5) 14 липня 1918 р. його було обрано членом-змагачем. Командор яхт-клубу професор В. В. Зав'ялов підписав офіційне оформлення цієї події 16 липня 1918 р. [33]. Виходячи з факту участі Г. В. Флоровського в змаганнях яхт-клубу та інших вище згаданих прикладів, доводиться констатувати, що маючи деякі захворювання у дитинстві [40, с. 63, 69; 43, с. 196, 200; 44, с. 40; 46, с. 29], в підлітковому віці Г В. Флоровському пощастило їх «перерости».

Влітку 1917 р. М. М. Ланге залучив Г. В. Флоровського до діяльності в історико-філологічній секції Одеського народного університету, ініціатором створення якого він був. 1 серпня 1917 р. молодий науковець брав участь у засіданні історико-філологічної секції Одеського народного університету під головуванням М. М. Ланге, на якому розглядалося одне з найважливіших питань для функціонування вишу щодо розробки навчальних програм [55, с. 90]. Бурхливі події революційного 1917 р. не сприяли довгій діяльності цього народного вишу.

За два роки, відведених Г В. Флоровському на здобуття наукового ступеня магістра філософії, йому не вдалося успішно закінчити цю справу. Нормальному стану ведення навчальної і наукової роботи в цей час, скоріш за все, не сприяли революційні події та часті зміни місцевої влади. Тому тільки 30 квітня 1918 р. він подав прохання на ім'я ректора НУ А. Д. Билимовича про допущення його до складання встановлених іспитів на здобуття цього ступеня. На аркуші цього прохання, після позитивного рішення питання з боку ректора від 14 травня 1918 р., декан історико-філологічного факультету О. П. Доброклонський залишив резолюцію: «Назначить экзамены в мае» [10, арк. 203]. Ані у травні, ані у червні Г В. Флоровський іспити не склав, а 4 (17) вересня 1918 р. на засіданні історико-філологічного факультету Новоросійського університету професор М. М. Ланге, як його науковий керівник, виступив із заявою щодо залишення його магістранта при університеті для підготовки до професорського звання ще на один рік. Представники факультету підтримали це прохання та постановили клопотати перед ректором щодо продовження терміну аспірантури молодому науковцю ще на один рік з призначенням йому стипендії в розмірі тієї, що він отримував, починаючи з того дня, коли закінчиться попередній строк її виплати. Відповідне клопотання на ім'я ректора за підписом декана О. П. Доброклонського було оформлено 9 (22) жовтня 1918 р. [4, арк. 16; 8, арк. 5, 8 зв.-9]. 13 (26) жовтня 1918 р. Правління НУ підтримало це клопотання, про рішення якого було повідомлено на засіданні історико-філологічного факультету тільки на першому засіданні 1919 р. - 29 січня (11 лютого) [8, арк. 27-28]. З чим була пов'язана затримка щодо оприлюднення цього результату на сьогодні не встановлено. Скоріш за все заминка була з боку Правління університету, тому що засідання факультету після 13 (26) жовтня 1918 р. відбувалися двічі - 31 жовтня (13 листопада) і 3 (16) грудня 1918 р. [8, арк. 19, 23], на яких можна було б оголосити щодо позитивного рішення для стипендіатів.

Перед затвердженням клопотання М. М. Ланге на засіданні Правління університету 13 (26) жовтня 1918 р. за день до цього, 12 (25) жовтня 1918 р., Г В. Флоровський склав магістерський іспит з історії давньої філософії. У протоколі магістерського іспиту, підписаному професором М. М. Ланге, було зазначено, що відповідь магістранта на запропоноване питання щодо «Держави» Платона була визнана задовільною. Того ж дня на засіданні історико-філологічного факультету НУ присутніми викладачами було визнано іспит успішно складеним [8, арк. 15, 16 зв.-18]. Припустимо, що складання магістерського іспиту з філософії саме напередодні засіданні Правління НУ було проведене М. М. Ланге з тією метою, щоб у випадку запитань з боку членів Правління щодо академічної діяльності його магістранта за два роки, відведених на складання магістерських іспитів, він мав можливість звітувати хоча б про один складений іспит. Усупереч певним колізіям у розв'язанні питання щодо продовження терміну його перебування в аспірантурі, це питання протягом вересня-жовтня 1918 р. було позитивно для нього вирішено і він отримав право залишатися у цьому статусі до жовтня 1919 р.

Незважаючи на адміністративні труднощі з оформленням продовження терміну підготовки до професорського звання, Г. В. Флоровський подав до факультету прохання щодо продовження терміну складання магістерських іспитів (див. дод. 5). 13 (26) лютого 1919 р. на екстреному засіданні історико- філологічного факультету це прохання задовільнили та продовжили термін складання іспитів до вересня 1919 р. [8, арк. 32-33].

Не чекаючи до осені, вже 20 березня (2 квітня) 1919 р., під загрозою вступу в Одесу більшовиків, Г В. Флоровський на засіданні історико-філологічного факультету склав два магістерських іспити: з історії нової філософії (запропоноване питання: «Философия Фихте, в частности его [„]Grundlage d[er] gesammten Wissenschaftslehre[“] В перекладі «Основа всієї теорії науки» (1794).») та етики (запропоноване питання: «Учение Гегеля об объективном духе, в частности его философия истории»). Обидві відповіді на питання були визнаними задовільними, а іспити - складеними [8, арк. 38-40]. 31 травня (13 червня) 1919 р. на засіданні історико-філологічного факультету мав відбутися іспит Г. В. Флоровського на ступінь магістра філософії з метафізики, але його було відкладено. Така доля спіткала й К. П. До- бролюбського, який того ж дня планував скласти іспит на ступінь магістра загальної історії з середньовічної історії. Підставою для цього стало розпорядження Ради комісарів вищих навчальних закладів (РКВНЗ) Одеси, оголошеного на попередньому засіданні факультету 24 травня (6 червня) 1919 р., щодо відміни магістерських іспитів. Присутні на засіданні викладачі ініціювали просити секретаря факультету Є. П. Трифільєва з'ясувати питання щодо порядку отримання прав викладача університету [8, арк. 53, 55 зв.-56], але офіційної відповіді не отримали У протоколах засідань факультету інформації щодо цього питання немає.. Отже, наступ більшовиків на Одесу підштовхнув Г. В. Флоровського до складання двох магістерських іспитів, а вже становлення радянської влади у місті завадило складанню третього іспиту. Травень-серпень 1919 р. був загалом складним періодом для вищої школи Одеси. Мережа вишів зазнала трансформації, а її викладацькі склади пережили ротації, піддаючись соціальному та психологічному тиску з боку радянської влади, яка в боротьбі з інакомислячими використовувала різні методи (звільнення з роботи, аре- шти Різні терміни у в'язниці провели професори С. Г. Вілінський, О. П. Доброклонський та ін., розстріли Більшовиками було розстріляно трьох співробітників НУ: професор С. В. Левашов, помічник бібліотекара

І. І. Дусинський та служитель Топольський.).

У цих умовах не легко складалася доля і Г. В. Флоровського. На початку червня 1919 р. відповідно постанові РКВНЗ його разом з іншими колегами було віднесено до списку професорських стипендіатів [13, арк. 10-10 зв.; 22, арк. 13; 28, арк. 46; 29, арк. 41-42]. У середині червня 1919 р. разом з усіма стипендіатами його було введено до складу викладачів історико-філологічного факультету НУ з окладом у 1 188 руб. [13, арк. 7-7 зв.]. Вже 27 червня 1919 р. РКВНЗ запросила надати списки стипендіатів із зазначенням відомостей щодо їх спеціалізацій на кафедрах, часу зарахування, стипендії, наявності побічної роботи та порядку нагляду факультету за їх роботою [27, арк. 55]. У відповідь п'ять молодих науковців (П. О. Бузук, Й. Л. Вайнштейн, К. П. Добролюбський, І. Ф. Кособродов, Г. В. Флоровський) запропонували відкласти вирішення питання щодо контролю підготовки за їх науковою діяльністю до скликання загальних зборів «залишених при університеті» для розроблення загального виду контролю на всіх факультетах [30, арк. 13]. У липні 1919 р. РКВНЗ провела трансформацію вищої школи Одеси та утворила об'єднаний університет, в якому Г. В. Флоровський отримав посаду викладача на міжнародному факультеті [7, арк. 42-42 зв.].

Започатковані більшовиками влітку 1919 р. нововведення у мережі вищої школи Одеси було скасовано 23 серпня того ж року, коли в місто ввійшли війська генерала О. І. Денікіна та всі процеси системи вищої освіти відбувалися за існуючими положеннями до заняття міста більшовиками. Тому на початку 1919/1920 навчального року Г. В. Флоровський вирішив розпочати педагогічну діяльність та з метою реалізації цієї ідеї 11 вересня 1919 р. подав прохання на ім'я голови Педагогічної ради Одеської жіночої гімназії імені С. І. Видинської, яка утримувалася В. І. Мельницькою, дійсного статського радника Ф. О. Вла- дичина Колишній директор Одеської 5-ї чоловічої гімназії, в якій навчався Г. В. Флоровський.. Відповідно до пропозиції попечителя Одеського навчального округу від 18 вересня 1919 р. його було допущено до викладання історії у V-VIII класах до липня 1920 р., з плати за наймом (за контрактом) [33].

Одночасно з цим Г. В. Флоровський продовжує завершення магістерської програми. 6 (19) вересня 1919 р. він склав магістерський іспит з метафізики, давши задовільну відповідь на питання «Отношение психических и физических явлений по современным философским теориям» [8, арк. 75-77]. 3 (16) жовтня 1919 р. склав іспит на ступінь магістра філософії з класичних мов. У присутності заслужених ординарних професорів М. М. Ланге і О. П. Добро- клонського він дав відповіді на питання з грецької («Перевод и интерпретация диалога Платона [„]Федон[“], гл. VIII») та латинської («T[ulli] Сісегопіз [„] Laeluns de ашісійа[“] В перекладі «Лелій про дружбу» (44 р. до н.е.)., гл. VI») мов. Відповідно до протоколу іспиту, записаного рукою О. П. Доброклонського, відповіді були визнані задовільними, а на засіданні факультету складання іспиту було визнано успішним [8, арк. 84-87]. 23 жовтня (5 листопада) 1919 р. на засіданні історико-філологічного факультету (у журналі пункт 1) професор М. М. Ланге виступив з відгуком щодо письмового іспиту Г. В. Флоровського на ступінь магістра. Усіма присутніми на засіданні одноголосно було ухвалено визнати письмовий іспит складеним задовільно та в результаті всіх випробувань визнати екзамен на ступінь магістра філософії витриманим задовільно [8, арк. 88-89]. На цьому ж засіданні (пункт 12) Г В. Флоровський подав прохання до факультету на дозвіл допустити його до читання пробних лекцій на здобуття звання приват-доцента «кафедри філософії й психології» У багатьох власноруч написаних документах Г. В. Флоровський вказував назву кафедри як «філософії і психології» [1, арк. 3; 10, арк. 203], хоча в усі часи вона мала назву кафедра філософії., на що отримав позитивну відповідь [1, арк. 3; 8, арк. 88, 90 зв.-91]. Та на цьому ж засіданні останнім питанням (пункт 16) він звітував про проведення пробної лекції на тему: «Ответ и Гипотеза», обрану самостійно. Старшими колегами по факультету прочитана лекція була визнана задовільною та на 26 жовтня (суботу) того ж року призначено наступну пробну лекцію на запропоновану тему «Лейбниц и его переписка с Кларком» Листування Г. В. Лейбніца і С. Кларка присвячене богословським і філософським дебатам, яке в інтелектуальному відношенні є одним з найвпливовіших у XVIII ст. [8, арк. 88, 91 зв.-92]. Ця тема була невипадково запропонована Г. В. Флоровському. Як відомо, Г. В. Лейбніц Дозволимо собі припустити, що саме знайомство Г. В. Флоровського з філософськими думками Г. В. Лейбніца підштовхнули його до захоплення ідеями екуменізму, тому що, як відомо, німецький філософ запропонував проект руху за об'єднання церков (див. Филиппов M. M. Готфрид Лейбниц. Его жизнь, общественная, научная и философская деятельность. СПб., 1893. 121 с.). був одним із найважливіших представників новоєвропейської метафізики, а ця галузь філософії дуже цікавила молодого вченого.

Засідання історико-філологічного факультету від 26 жовтня (8 листопада) 1919 р. мало для Г. В. Флоровського двоїсте значення: на його початку він перебував у статусі професорського стипендіата, а його закінчення зустрів у вченому званні приват-доцента. На засіданні (у журналі пункт 5) відбулася друга пробна лекція, проведення якої було визнано задовільно, а в журналі засідань факультету декан О. П. Доброклонський власноруч дописав: «...удостоить Г.В. Фло- ровского права преподавания в университете в звании приват-доцента». Отже, 26 жовтня (8 листопада) 1919 р. рішенням історико-філологічного факультету НУ на чолі з деканом О. П. Доброклонським, магістранта Г В. Флоровського було обрано приват-доцентом У науковій літературі роком затвердження Г. В. Флоровського в званні приват-доцента іноді помилково вказують 1920 р. [42; 57, с. 504; 61, с. 338]. кафедри філософії [4, арк. 3 зв.; 6, арк. 139]. Відразу після цього (пункт 6) молодий науковець подав прохання щодо допущення його до читання лекцій у поточному навчальному році у статусі приват- доцента необов'язкового курсу «История индуктивных методов (методология опытной науки)» В історіографії існує документально непідтверджена згадка щодо прочитання Г. В. Флоровським курсу з філософії природознавства [61, с. 338]., з розрахунку 2 години на тиждень (питання про винагороду буде порушено після реалізації права викладання). Усі пропозиції новоявле- ного приват-доцента на цьому засідання було ухвалено позитивно [4, арк. 15; 8, арк. 93, 94 зв.-95; 11, арк. 223, 230; 20, арк. 12, 17]. 1 листопада 1919 р. декан О. П. Доброклонський оформив свідоцтво на ім'я Г В. Флоровського, яке свідчило, що він удостоєний права викладання у закладах вищої освіти у вче- ному званні приват-доцента по кафедрі філософії [33]. Таким чином, він став останнім серед випускників історико-філологічного факультету НУ, кого було обрано на посаду приват-доцента до встановлення в Одесі радянської влади.

Пройшовши конкурс на здобуття звання приват-доцента, що давало йому можливість викладати у вишах, про що він давно мріяв, йому практично не довелося долучитися до цього процесу в повному обсязі. На той час соціально- економічна ситуація в Одесі була повністю дезорганізована, на місто наступали більшовики. 6 листопада 1919 р. в середу відбулася перша вступна лекція Г. В. Флоровського в статусі викладача Серед видань довідкової літератури є помилка щодо року початку викладацької діяльності в Новоросійському університеті - 1916-1920 рр. [62]. університету з курсу «История индуктивных методов (методология опытной науки)» [11, арк. 224-225]. Показово, що, перераховуючи різні види прояву генія Г. В. Флоровського, у попередніх біографічних дослідженнях не було вказано, що серед пріоритетів наукових уподобань слід виділити його творчість як методолога.

Не сприймавши ідеї більшовизму, про що Г. В. Флоровський наголошував і в подальші роки свого життя [64; 65], в умовах наступу більшовиків на Одесу він долучився до громадсько-політичної діяльності спрямованої проти них. 12 січня 1920 р. делегатським зібранням (голова професор Є. В. Васьковський) Союзу викладачів вищих навчальних закладів його було обрано представником від Союзу до Громадського комітету сприяння оборони Одеси [33]. Паралельно з цим приблизно в період листопада-грудня 1919 р. Г В. Флоровський прийняв рішення емігрувати. Для реалізації цієї мети спочатку він отримав закордонний паспорт (№ 7078), оформлений одеським градоначальником 20 грудня 1919 р. [33]. Згодом, розуміючи, які труднощі можуть виникнути у нього в нових країнах під час його працевлаштування, він заздалегідь подбав щодо підготовки деяких документів, які б сприяли йому на новому місці продовжити заняття науковою діяльністю. За декілька днів до від'їзду, 7 січня 1920 р. він отримав посвідчення (із зазначенням назв дисциплін і прізвищ лекторів) за підписом декана фізико-математичного факультету, що він прослухав лекції з деяких предметів на математичному і природничому відділеннях. 22 січня 1920 р. за підписом декана історико-філологічного факультету О. П. Доброклонського і секретаря Є. П. Трифільєва, в якому було засвідчено, що він витримав встановлені випробування на науковий ступінь магістра філософії [33].

26 січня 1920 р. Г. В. Флоровський залишив останнє по собі історичне джерело на Батьківщині. У цей день він подав на ім'я ректора НУ рапорт: «Честь имею донести, что сего числа я отправился в разрешенную Вами за № 3442 заграничную командировку для научных занятий» [16, арк. 2]. Наприкінці січня 1920 В історіографії існують помилкові дати щодо еміграції Г. В. Флоровського: 1919 р. [36, с. 653] та 1921 р. [57, с. 504]. р. ГВ. Флоровський у віці 26 років разом з родиною залишив Батьківщину. З великої сім'ї Флоровських виїхати з країни вирішили четверо - Василь Антонович, Клавдія Георгіївна, Клавдія Василівна і Георгій Васильович. В Одесі залишилися В. В. Флоровський Залишився з дружиною та двома дочками від різних шлюбів - Г алиною і Ольгою., який за політичними переконаннями належав до есерів [35, с. 98], та ліберал А. В. Флоровський Залишився з дружиною Валентиною Опанасівною (донька адвоката О. С. Білоусова).. У науковій літературі існує стереотип, що разом із сім'єю Флоровських за кордон виїхав і М. Г. Попруженко [41, с. 15]. На нашу думку, ситуація мала протилежний хід подій. Саме сім'я Флоровських залишила Одесу в напрямку Софії у фарватері сім'ї Попруженків Дружина Оттілія Олександрівна (з дому Гертнер), син Георгій Михайлович і донька Анна Михайлівна.. У Софії у перші дні перебування там родини Попруженків- Флоровських їх розміщенню та адаптації у новій країні сприяв визначний болгарський науковець В. Н. Златарський, з яким у М. Г. Попруженка були давні добрі відносини, що відображено в їх листуванні.

На Батьківщині про когорту досвідчених і молодих науковців дуже швидко забули. Слідуючи вказівкам наркомату освіти від 9 травня 1920 р., з вищої школи було звільнено 76 викладачів [25, арк. 4, 72], які емігрували з Одеси перед вступом до неї більшовиків за формулюванням, що їх «.. .услуги не могут понадобиться ни для каких новых начинаний» [11, арк. 13; 25, с. 19]. Серед них було 15 викладачів історико-філологічного факультету (П. М. Біциллі, С. Г. Вілінський, О. П. Доброклонський, О. М. Клітін, Н. П. Кондаков, І. А. Лінниченко, І. М. Малінін, В. М. Мочульський, М. Л. Окунєв, С. Д. Пападімітріу, С. В. Троїцький) зокрема й Г. М. Попруженко, М. Г. Попруженко, Г. В. Флоровський і К. В. Флоровська [26, арк. 13; 31, арк. 1, 118; 32, арк. 222].

Г. В. Флоровський, безсумнівно, належить до найвидатніших православних богословів і мислителів ХХ ст. Його довге і плідне життя є яскравим свідченням цього. Безперечно, завдяки здійсненій спробі реконструкції біографії та вивченню перших публікацій, маємо підстави стверджувати, що формування пріоритетів його інтелектуальної діяльності відбулося саме в Одесі, місці перетину і співіснування різних культур, в якому він починав свій шлях у житті. Його творча спадщина приваблює, нагадуючи про невирішені проблеми філософії, культурології й інших галузей знання та закликають розвивати культури в руслі богословських традицій. Відповідь на розгадку його долі та геніальної творчості перебуває у багатьох його працях, присвячених вірі та любові до Бога. Іншими словами, геній отче Георгія це вроджені здібності, дані Богом, що забезпечили йому досягнення високих успіхів у житті.

Список використаних джерел та літератури

флоровський релігійний мислитель

1. Державний архів Одеської області (ДАОО). - Ф. 45. - Оп. 1. - Спр. 1024.

2. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 1552.

3. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 1714.

4. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 1716.

5. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2017.

6. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2026.

7. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2035.

8. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2560.

9. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2702.

10. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2706.

11. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2710.

12. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2713.

13. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2716.

14. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2719.

15. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 2885.

16. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 4. - Спр. 4029.

17. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 5. - Спр. 13753.

18. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 5. - Спр. 13754.

19. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 5. - Спр. 14570.

20. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 11. - Спр. 16 (1919).

21. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 18. - Спр. 3391.

22. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 19. - Спр. 102.

23. ДАОО. Ф. 45. - Оп. 22. - Спр. 102.

24. ДАОО. Ф. 159. - Оп. 1. - Спр. 2.

25. ДАОО. Ф. Р-150. - Оп. 1. - Спр. 3.

26. ДАОО. Ф. Р-150. - Оп. 1. - Спр. 4.

27. ДАОО. Ф. Р-1359. - Оп. 1. - Спр. 3.

28. ДАОО. Ф. Р-1359. - Оп. 1. - Спр. 7.

29. ДАОО. Ф. Р-1359. - Оп. 1. - Спр. 15.

30. ДАОО. Ф. Р-1359. - Оп. 1. - Спр. 23.

31. ДАОО. Ф. Р-5432. - Оп. 1. - Спр. 1.

32. ДАОО. Ф. Р-5432. - Оп. 1. - Спр. 5.

33. Georges Florovsky Papers, 1916-1979 // Princeton University Library. - C0586. - Box 27 : Florovsky, official documents Автор висловлює найщиріші слова вдячності колезі, професору, доктору філософських наук І. В. Голубович за люб'язно надані матеріали цього архівосховища при підготовці даної публікації..

34. Блейн Э. Жизнеописания отца Георгия / Э. Блейн // Георгий Флоровский: священнослужитель, богослов, философ : [сб.] / общ. ред. Ю. П. Сенокосова. - М. : Прогресс ; Культура, 1995. - С. 7-240.

35. Боровой С. Воспоминания / С. Боровой. - Москва-Иерусалим, 1993. - 384 с.

36. Бычков С. Флоровский Георгий Васильевич / С. Бычков, М. Колеров // Русское зарубежье: золотая книга эмиграции, первая треть ХХ в. : энцикл. биогр. слов. / под общ. ред. В. В. Шелохаева. - М. : РОССПЭН, 1997. - С. 653-655.

37. Валявко І. Листування Дмитра Чижевського та о. Георгія Флоровського / І. Валявко // Філософ. думка. - 2010. - № 6. - С. 79-89.

38. Восемнадцатое очередное собрание Общества // Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ - 1912. - Т 1, вып. 10. - С. 380.

39. Высшая советская школа в Одессе // Вестн. Одес. губерн. отд. народ. образования. - 1920. - № 4. - С. 17-20.

40. Гаврилюк П. Георгий Флоровский и религиозно-философский ренессанс / П. Гаврилюк. - Киев : Дух i Літера, 2017. - 536 с.

41. Галяс В. Т. Русский историк-славист А. В. Флоровский / В. Т. Галяс // Дерибасовская-Ришельевская : одес. альм. - 2003. - Т 15. - С. 9-24.

42. Галяс В. Т. Георгий Флоровский - воспитанник Новороссийского университета / В. Т. Галяс // Одес. ун т. - 1993. - 10 листоп.

43. Голубицкая А. Генезис философской рефлексии Георгия Флоровского (по материалам рецензий «одесского периода») / А. Голубицкая // Sententiae. - 2011. - № 2. - С. 194-208.

44. Голубович И. В. «Одесский период» жизни и творчества Г. В. Флоровского в контексте интеллектуальной биографии / И. В. Голубович // Вісн. Одес. нац. ун-ту. - 2007. - Т. 12, вип. 15 : Філософія. - С. 37-45.

45. Голубович И. В. «Поняв каждого...»: к 100-летию Г. Флоровского / И. В. Голубович // Веч. Одесса. - 1993. - 4 окт.

46. Голубович И. Г. В. Флоровский: Путь, начавшийся в Одессе (Фрагменты интеллектуальной биографии) / И. В. Голубович // Актуальні питання творчої спадщини Г. В. Флоровського / заг. ред. Е. І. Марти- нюк. - Одеса : Фенікс, 2009. - С. 25-34.

47. Десятое очередное собрание Общества // Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ - 1912. - Т 1, вып. 6. - С. 187-188.

48. ЗленкоГ. Два семестри Дмитра Чижевського / Г. Зленко, А. Мисечко // Кур'єр Кривбасу. - 1995. - № 36. - С. 21-22.

49. Зленко Г. Флоровские: заметки об одном разоренном «культурном гнезде» / Г. Зленко // Веч. Одесса. - 1991. - 1 фев.

50. К 80-летию прот. Георгия Флоровского. Жизненный путь // Вестн. рус. христиан. движения. - Париж ; Нью-Йорк, 1973. - № 108-110. - С. 92-97.

51. К 100-летию со дня рождения Г. В. Флоровского // Вопр. философии. - 1993. - № 12. - С. 78-79.

52. Ланге Н. Н. Отзыв о сочинении на тему: «Современные учения об умозаключениях», представленном на соискание медали / Н. Н. Ланге // Зап. Новорос. ун-та. - 1917. - Вып. 9 : Офиц. отд. - С. 1-9.

53. Левченко В. В. Из истории высшей школы Одессы: первая женщина приват-доцент - Клавдия Васильевна Флоровская (1883-1965) / В. В. Левченко // Проблемы славяноведения. - 2012. - Вып. 14. - С. 161174.

54. Левченко В. В. Новые страницы биографии «одесского» периода ученого-историка А. В. Флоровского /

B. В. Левченко // Историогр. сб. - 2020. - Вып. 27. - С. 45-54.

55. Научное наследие Н. Н. Ланге в университетской библиотеке : монография / В. И. Подшивалкина, Р. Н. Свинаренко, Е. В. Полевщикова ; науч. ред. В. И. Подшивалкина ; отв. ред. М. А. Подрезова ; биб- лиогр. ред. В. В. Самодурова. - Одеса : Астропринт, 2010. - 352 с.

56. Пятнадцатое очередное собрание Общества // Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. - 1912. - Т. 1, вып. 7. -

C. 236-237.

57. Сумарокова Л. Н. Философия в Одессе / Л. Н. Сумарокова // Очерки развития науки в Одессе / отв. ред. С. А. Андронати. - Одесса : НАН Украины, Юж. науч. центр, 1995. - С. 491-520.

58. Флоровский Г. В. Пути русского богословия / Г. В. Флоровский ; с предисл. прот. И. Мейендорфа и указ. имён. - 4-е изд. - Paris : YMCA-Press, 1988. - XVI, 603 с.

59. Георгий Васильевич Флоровский : [сб.] / под ред. А. В. Черняева. - М. : РОССПЭН, 2015. - 517 с. - (Философия России первой половины XX века).

60. Георгий Флоровский: священнослужитель, богослов, философ : [сб.] / общ. ред. Ю. П. Сенокосова. - М. : Прогресс ; Культура, 1995. - 416 с.

61. Флоровський Георгій Васильович // Професори Одеського (Новоросійського) університету : біогр. слов. - Вид. 2-е, допов. - Одеса : Астропринт, 2005. - Т 4 : Р-Я. - С. 337-339.

62. Флоровський Георгій Васильович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голов. редкол.). - Київ : Ін-т філософії ім. Григорія Сковороди НАН України ; Абрис, 2002. - С. 685.

63. Четвертое очередное собрание Общества // Изв. Одес. библиогр. о-ва при ИНУ. - 1912. - Т. 1, вып. 4. - С. 95.

64. Union Seminary Names a Russian to Faculty // New York Times. - 1951. - 10 February.

65. Princeton to hold Theology Institute // New York Times. - 1956. - 8 July.

References

[1] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 1024.

[2] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 1552.

[3] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 1714.

[4] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 1716.

[5] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2017.

[6] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2026.

[7] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2035.

[8] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2560.

[9] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2702.

[10] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2706.

[11] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2710.

[12] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2713.

[13] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2716.

[14] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2719.

[15] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 2885.

[16] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 4, dossier 4029.

[17] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 5, dossier

13753.

[18] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 5, dossier

13754.

[19] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 5, dossier

14570.

[20] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 11, dossier 16

(1919).

[21] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 18, dossier

3391.

[22] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 19, dossier 102.

[23] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 45, inventory 22, dossier 102.

[24] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund 159, inventory 1, dossier 2.

[25] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund P-150, inventory 1, dossier 3.

[26] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund P-150, inventory 1, dossier 4.

[27] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund P-1359, inventory 1, dossier 3.

[28] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund P-1359, inventory 1, dossier 7.

[29] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund P-1359, inventory 1,

dossier 15.

[30] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund P-1359, inventory 1,

dossier 23.

[31] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund P-5432, inventory 1, dossier 1.

[32] . Derzhavnyi arkhiv Odeskoi oblasti [State Archives of the Odessa Region]. Fund P-5432, inventory 1, dossier 5.

[33] . Georges Florovsky Papers, 1916-1979. Princeton University Library, C0586, box 27: Florovsky, official

documents.

[34] . Bleyn E. Zhizneopisaniya ottsa Georgiya [Biographies of Father George]. Georgiy Florovskiy:

svyashchennosluzhitel, bogoslov, filosof [George Florovsky: clergyman, theologian, philosopher]. Moscow, 1995, рр. 7-240.

[35] . Borovoy S. Vospominaniya [Memories]. Moscow, 1993, 384 p.

[36] . Bychkov S., Kolerov M. Florovskiy Georgiy Vasilevich [Florovsky Georgy Vasilievich]. Russkoe zarubezhe:

zolotaya kniga emigratsii, pervaya tret XX v: entsikl. biogr slov. [Russian Diaspora: The Golden Book of Emigration, the First Third of the 20th Century]: entsikl. biogr slov. Moscow, 1997, pp. 653-655.

[37] . Valiavko I. Lystuvannia Dmytra Chyzhevskoho ta o. Heorhiia Florovskoho [Correspondence of Dmytro

Chyzhevskyi and Fr. George Florovsky]. Filosofska dumka, 2010, no. 6, 79-89 pp.

[38] . Vosemnadtsatoe ocherednoe sobranie Obshchestva [Eighteenth Ordinary Meeting of the Society]. Izvestiya

Odesskogo bibliograficheskogo obshchestva pri Imperatorskom Novorossiyskom universitete [Proceedings of the Odessa Bibliographic Society at the Imperial Novorossiysk University], 1912, vol. 1, iss. 10, p. 380.

[39] . Vysshaya sovetskaya shkola v Odesse [Higher Soviet School in Odessa]. Vestnik Odesskogo gubernskogo

otdela narodnogo obrazovaniya [Bulletin of the Odessa provincial department of public education]. 1920, no. 4, pp. 17-20.

[40] . Gavrilyuk P. Georgiy Florovskiy i religiozno-filosofskiy renessans [Georgy Florovsky and the Religious and

Philosophical Renaissance]. Kiev, 2017, 536 p.

[41] . Galyas V. T. Russkiy istorik-slavist A. V. Florovskiy [Russian historian-Slavist A. V. Florovsky].

Deribasovskaya-Rishelevskaya: Odesskiy almanakh, 2003, vol. 15, pp. 9-24.

[42] . Galyas V. T. Georgiy Florovskiy - vospitannik Novorossiyskogo universiteta [Georgy Florovsky - a graduate

of the Novorossiysk University]. Odesskiy universitet [Odessa University], 1993, 10 nonovember.

[43] . Golubitskaya A. Genezis filosofskoy refleksii Georgiya Florovskogo (po materialam retsenziy «odesskogo

perioda») [The Genesis of Philosophical Reflection by Georgy Florovsky (Based on Reviews of the Odessa Period)]. Sententiae, 2011, no. 2, pp. 194-208.

[44] . Golubovich I. V. «Odesskiy period» zhizni i tvorchestva G. V. Florovskogo v kontekste intellektualnoy biografii

[«Odessa period» of the life and work of G. V. Florovsky in the context of intellectual biography]. Visnyk Odeskoho natsionalnoho universytetu [Odesa national university herald]. 2007, vol. 12, iss. 15: Filosofiia, рр. 37-45.

[45] . Golubovich I. V. «Ponyav kazhdogo...»: k 100-letiyu G. Florovskogo [«Having understood everyone...»: to

the 100th anniversary of G. Florovsky]. Vechernyaya Odessa [Evening Odessa]. 1993, 4-th oktober.

[46] . Golubovich I. G. V. Florovskiy: Put, nachavshiysya v Odesse (Fragmenty intellektualnoy biografii)

[G. V. Florovsky: The path that began in Odessa (Fragments of an intellectual biography)]. Aktualni pitannya tvorchot spadshchini G. V. Florovskogo [Current issues of the creative heritage of H. V Florovsky]. Odessa, 2009, pp. 25-34.

[47] . Desyatoe ocherednoe sobranie Obshchestva [Tenth Ordinary Meeting of the Society]. Izvestiya Odesskogo

bibliograficheskogo obshchestva pri Imperatorskom Novorossiyskom universitete [Proceedings of the Odessa Bibliographic Society at the Imperial Novorossiysk University]. 1912, vol. 1, iss. 6, pp. 188-187.

[48] . Zlenko H., Mysechko A. Dva semestry Dmytra Chyzhevskoho [Two semesters of Dmytro Chyzhevsky].

Kurier Kryvbasu [Kryvbas courier]. 1995, no. 36, pp. 21-22.

[49] . Zlenko G. Florovskie: Zametki ob odnom razorennom «kulturnom gnezde» [Florovskie: Notes on a Devastated

«Cultural Nest»]. Vechernyaya Odessa [Evening Odessa]. 1991, 1-st february.

[50] . K 80-letiyu prot. Georgiya Florovskogo. Zhiznennyy put [To the 80th anniversary of Fr. George Florovsky.

Life path]. Vestnik russkogo khristianskogo dvizheniya [Bulletin of the Russian Christian Movement]. Paris; New York, 1973, no. 108-110, pp. 92-97.

[51] . K 100-letiyu so dnya rozhdeniya G. V. Florovskogo [To the 100th anniversary of the birth of G. V. Florovsky].

Voprosy filosofii [Problems of philosophy]. 1993, no. 12, pp. 78-79.

[52] . Lange N. N. Otzyv o sochinenii na temu: «Sovremennye ucheniya ob umozaklyucheniyakh», predstavlennom

na soiskanie medali [Review of the essay on the topic: «Modern doctrines of inference», submitted for the medal]. Zapiski Novorossiyskogo universiteta [Notes of the Novorossiysk University]. 1917, iss. 9, pp.1-9.

[53] . Levchenko V. V. Iz istorii vysshey shkoly Odessy: pervaya zhenshchina privat-dotsent - Klavdiya Vasilevna

Florovskaya (1883-1965) [From the history of higher education in Odessa: the first female Privatdozent - Claudia Vasilievna Florovskaya (1883-1965)]. Problemy slavyanovedeniya [Problems of Slavic Studies]. 2012, iss. 14, pp. 161-174.

...