Вячеслав Прокопович у боротьбі за українську державність та національну ідею: штрихи до портрета політичного діяча і науковця
Відтворення життєвого шляху українського громадсько-політичного діяча Вячеслава Прокоповича. Його внесок в боротьбу за українську державність у період Української революції 1917-1921 рр., під час перебування у політичній еміграції в Польщі та Франції.
Рубрика | История и исторические личности |
Вид | статья |
Язык | украинский |
Дата добавления | 19.03.2023 |
Размер файла | 5,4 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Завершується лист прони- кливо-вистражданим ствердженням В. Прокоповича: «Україні життя своє віддав, до кінця Отчизні вірний, за волю її й державність все аж до смерти прийняти завжди готовий. І нехай в тому поможе мені Господь!»116.
Цей лист був укладений у двох примірниках, один - для зберігання в Українській бібліотеці імені Симона Петлюри в Парижі, інший - в Музеї визвольної боротьби України в Празі117.
У надзвичайно складній зовнішньополітичній ситуації, що була позначена наближенням війни, В. Прокопович намагався згуртувати уенерівське еміграційне середовище у Франції. Весь час він твердо Там само. Згідно з інформацією, яку повідомляв А. Яковлів у листі до Є. Про-копович від 14 груд. 1942 р., цей документ був переданий ним у присутності свідків на зберігання до Музею визвольної боротьби України в Празі. Піс-ля одержання звістки про смерть В. Прокоповича конверт був розпечатаний 25 червня 1942 р., а текст листа надрукований А. Яковлівим у газеті «Кра-ківські вісті» (№ 208 за 19 верес. 1942 р.). Див.: Українська бібліотека імені Симона Петлюри. Архів Є. Прокопович. Ф. 8. Лист А. Яковліва до Є. Проко-пович. 14 груд. 1942 р.
і послідовно обстоював той погляд, що союзниками УНР у майбутньому збройному зіткненні в Європі можуть бути лише Великобританія та Франція. З початком Другої світової війни він звернувся з закликом від імені Уряду УНР, опублікованим на шпальтах «Тризуба», до всіх українців «сповнити свій обов'язок перед Отчизною», об'єднати зусилля і продовжити боротьбу за визволення України «з московської неволі» й відновлення її державної незалежності Прокопович В. Урядове повідомлення (На чужині, 20 вересня 1939 р.) // Тризуб. Париж, 1939. Ч. 32(682). С. 15..
Опинившись перед фактом вимушеного перебування Президента УНР А. Лівицького в Польщі під німецькою окупацією, В. Прокопович прийняв на себе обов' язки заступника голови Директорії УНР і головного отамана Військ УНР, що було зафіксовано відповідним актом, підписаним ним 26 жовтня 1939 р. у Бессанкурі, засвідченим його підписом і сургучевою печаткою, а також підписами протоієрея І. Бринзана, бібліотекаря Української бібліотеки імені Симона Петлюри І. Рудичева та генерального секретаря Товариства бувших вояків Армії УНР М. Ковальського. Одночасно В. Прокоповичем був підписаний наказ про призначення прем' єр-міністром і міністром закордонних справ О. Шульгина, керуючим міністерства військових справ - генерала О. Удовиченка, державним секретарем - І. Косенка Українська бібліотека імені Симона Петлюри. Архів В. Прокоповича. Ф. 7. Наказ В. Прокоповича, ч. 1 від 26 жовт. 1939 р..
Цей документ був підписаний на підставі 4-го артикула «Закону про тимчасове верховне управління та порядок законодавства Української Народної Республіки» від 12 листопада 1920 р. та уповноваження, виданого В. Прокоповичу заступником Голови Директорії, Головним Отаманом А. Лівицьким 24 січня 1939 р. у Празі, з огляду на неможливість для нього виконувати ці обов'язки. Згідно з ним, 26 жовтня 1939 р. В. Прокопович перейняв на себе «зверхню владу УНР, а разом з тим і всю з нею пов'язану відповідальність» Там само. Акт про перебирання В. Прокоповичем повноважень голо-ви Директорії УНР. 26 жовт. 1939 р..
Із початком Другої світової війни В. Прокопович санкціонував створення Українського комітету на чолі з О. Шульгиним, завданням якого мало стати обстоювання української національної ідеї, сприяння створенню українських військових формацій у складі збройних сил різних країн, досягнення порозуміння між різними угрупованнями у середовищі української політичної еміграції Яблонський В. Державний центр УНР в екзилі... С. 234-235..
Капітуляція Франції перед нацистською Німеччиною та окупація останньою частини французької території змусила Прокоповичів у червні 1940 р. залишити Париж. Вони виїхали на південь Франції і поселилися у невеличкому середземноморському містечку Аґей (Agay). Вячеслав Костянтинович намагався за цих умов продовжувати підтримувати контакти з діячами екзильного уряду. 12 липня 1941 р. він підписав свій останній документ як заступник Голови Директорії УНР - про складання ним повноважень на користь А. Лівицького, який знову приступив до виконання своїх обов'язків Там само. С. 238..
За згадками його дружини, у цей час він захворів на тяжку хворобу («мальтійську гарячку»), яка дуже негативно позначилися на його здоров'ї. Справжнім потрясінням для В. Прокоповича стало вивезення нацистами зібрання Української бібліотеки імені Симона Петлюри до Берліна. Проте він продовжував наполегливо працювати науково. Наприкінці грудня 1941 р. вони з дружиною повернулися до Бессанкура. У січні 1942 р. він писав у листі до І. Рудичева, що в оселі немає опалення та світла, але не втрачав оптимізму, більше того - наголошував, що «ми старі повинні подавати молоді приклад незламності й витривалості» Лист В. Прокоповича директору Української бібліотеки імені С. Пет-люри І. Рудичеву, 10 січ. 1942 р. // Українська політична еміграція 1919-1945 : Документи і матеріали. Київ: Парламентське видавництво, 2008. С. 720-721.. У цей період Вячеслав Костянтинович намагався сконцентруватися на науковій праці, кілька разів на тиждень їздив із Бессан- кура до Парижа для роботи у Національній бібліотеці, готував до друку рукопис праці «Вічне підданство» про юридичні аспекти приєднання українських земель до Московського царства, стверджуючи, що це було «ніяке “вічне” і жадне “підданство”» Там само. С. 721.. Саме завдяки дружині та її турботам про родинний побут В. Прокопович зберігав високу працездатність, проте щоденна інтенсивна робота погіршувала стан його здоров'я. В ніч на 7 червня 1942 р. у Вячеслава Костянтиновича стався серцевий напад, і о 6-й годині ранку він пішов із життя у власній оселі, що було зафіксовано у свідоцтві про смерть, виданому мерією Бессанкура 13 червня 1942 р. Українська бібліотека імені Симона Петлюри в Парижі. Архів В. Про-коповича. Ф. 7. Billetin de dйcиs.
Могила Вячеслава Прокоповича на цвинтарі у м. Бессанкур (Франція). Сучасний вигляд. Липень 2017 р. Фото з архіву авторів
Єлизавета Олександрівна, намагаючись виконати заповіт В. Прокоповича й увічнити пам'ять про коханого чоловіка, вживала всіх можливих заходів, щоб зберегти його архів, наукову й публіцистичну спадщину, мріяла перетворити їхню оселю на будинок для українських учених, культурних і громадських діячів. З цього приводу вона контактувала з С. Созонтовим (головою Української громадської опіки у Франції), І. Рудичевим, А. Яковлівим тощо. Вона тяжко працювала, займалася вишиванням, щоб заробити гроші для сплати позики. У своєму домі вона прихистила вдову Головного Отамана - Ольгу Петлюру, турбувалася про неї останні роки її життя, активно займалася громадськими справами. До кінця свого життя опікувалася могилою Вячеслава Костянтиновича у Бессанкурі, організувала видання низки його цінних праць.
Отже, вивчення архівної спадщини В. Прокоповича у поєднанні з аналізом актуалізованої інформації опублікованих джерел створило підґрунтя для відтворення багатогранної діяльності цієї непересічної особистості - політика і державного діяча, талановитого науковця й публіциста, який залишив по собі яскравий слід в історії України. Завдяки широті своїх поглядів і наукових інтересів, організаційним здібностям, принциповій громадянській позиції, високоморальним людським якостям він відігравав роль загальновизнаного «морального авторитета» у політичному проводі УНР, послі-довно репрезентуючи державницьку традицію та відданість українській національній ідеї. У своїй діяльності В. Прокопович інтегрував досвід політичної боротьби українства за вільну, демократичну державу - від перших проявів свідомого політичного руху на межі ХІХ-ХХ ст. до участі у державотворчих процесах у буремні роки Української революції 1917-1921 рр. Згодом він неухильно продовжував представляти національні інтереси в умовах перебування у вимушеній політичній еміграції, намагаючись сприяти об'єднанню українських політичних діячів навколо державницьких пріоритетів, незважаючи на розбіжності та протистояння в еміграційному середовищі. Сьогодні наукові й публіцистичні праці В. Прокоповича потребують подальшого ґрунтовного вивчення і осмислення, чому, безперечно, сприятиме виявлення та введення до наукового обігу всієї сукупності його документальної спадщини.
REFERENCES
1. Bilon, P. (1952). Spohady [Memoirs]. Pitsburg. T. 1. [in Ukrainian].
2. Vishka, O. (1998). Prokopovich Viacheslav Kostiantynovych. In: Ukrainska zhurnalistyka v imenach (Materialy dlia encyclopedychnoho slovnyka). Lviv, 5, 260-262. [in Ukrainian].
3. Vlasenko, V. M. (2009). «Perekonanyi v tomu, shcho pravda vyshche vsioho» (Oleksandr Oles i paryzkyi tyzhnevyk «Tryzub»: lystuvannia [«Convinced that the truth is above all else» (Olexander Oles and the Paris weekly «Trident»: correspondence)]. Symskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal, 6-7, 79-98. [in Ukrainian].
4. Vlasenko, V. & Huzun, V. (2016). Natsionalno-demokratychne seredovyshche mizhvoiennoi ukrainskoi emihratsii v krainakh Pivdenno-Skhidnoi Yevropy [The national-democratic environment of the interwar Ukrainian emigration in the countries of South-Eastern Europe]. Sumska starovyna, 48, 25-49. [in Ukrainian].
5. Hyrych, I. (2014). Ukrainski intelektualy i politychna okremishnist (seredyna XIX - pochatok XX st.) [Ukrainian intellectuals and political separateness (the mid-19th - the beginning of the 20th centuries)]. Kyiv: Ukrainskyi pysmennyk. [in Ukrainian].
6. Hyrych, I. (2014). Ukrayinska mova yak fundamentalna tsinnist natsionalno- vyzvolnoho rukhu druhoi polovyny XIX - pochatku XX st. [The Ukrainian language as a fundamental value of the national liberation movement of the second half of the 19th - beginning of the 20th century]. Historians. Retrieved from http://www. historians.in.ua/index.php/en/ukrayinska-mova/1209-ihor-hyrych-ukrayinska-mova- yak-fundamentalna-tsinnist-natsionalno-vyzvolnoho-rukhu-druhoyi-polovyny- khikh-pochatku-khkh-st
7. Doroshenko, V. (1916). Ukrainstvo v Rosii. Noviishi chasy [The Ukrainian movement in Russia. Modern times]. Viden: nakladom Soiuzu Vyzvolennia Ukrainy. [in Ukrainian].
8. Doroshenko, D. (2007). Moi spomyny pro davnie-mynule (1901-1914 rr.) [My memories of the ancient past (1901-1914)]. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
9. Doroshenko, D. (2007). Moi spomyny pro nedavnie mynule (1914-1920 rr.) [My memories of the recent past (1914-1920)]. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
10. Yefremov, S. (2011). Shchodennyk. Pro dni mynuli (spohady) [Diary. About days gone by (memories)]. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
11. Yosypyshyn, Ya. & Paliienko, M. (2019). Ukrainska biblioteka imeni Symona Petliury v Paryzhi yak mistse natsionalnoi pamiati (do 140-richchia vid dnia narodzhennia Symona Petliury ta 90-richchia vidkryttia biblioteky) [Symon Petlura Ukrainian Library in Paris as a place of national memory (to the 140th anniversary of Symon Petlura's birth and the 90th anniversary of the opening of the library)]. Arkhivy Ukrainy, 2, 7-27. [in Ukrainian].
12. Komar, V. (2011). Kontseptsiia prometeizmu v politytsi Polshchi (19211939 rr.) [The concept of Prometheism in the politics of Poland (1921-1939)]. Ivano-Frankivsk. [in Ukrainian].
13. Lototskyi, O. (1932). Storinky mynuloho [Pages of the past]. Varshava. T. 1. [in Ukrainian].
14. Matiash, I. (2021). Varshava-Budapesht-Paryzh: detali odniiei podorozhi (malovidomi momenty zhyttia Holovy Dyrektorii j Holovnoho Otamana viisk UNR
Symona Petliury) [Warsaw-Budapest-Paris: details from one journey (little-known life moments of Symon Petliura, the Directory's head and the chief otaman of the UPR's Army)]. In M. Szumila's Prace Polsko-Ukrainskiej Komisji dla Badania Relacji Wzajemnych w latach 1917-1921 (Vol. 2, pp. 139-159). Warszawa. [in Ukrainian].
15. Matiash, I. & Mushka, Yu. (2005). DiialnistNadzvychainoi dyplomatychnoi misii UNR v Uhorshchyni [Activities of the Extraordinary Diplomatic Mission of the Ukrainian People's Republic in Hungary] Kyiv; Budapesht. [in Ukrainian].
16. Ostashko, T. S. (2012). Prokopovych Viacheslav Kostiantynovych. In: Entsyklopediia istorii Ukrainy. Kyiv: Naukova dumka. T. 9. [in Ukrainian].
17. Ostashko, T. & Soloviova, V. (2002). Dyplomatychni predstavnytstva UNR u krainakh Zakhidnoi Yevropy (1918-1921 rr.) [Diplomatic missions of the Ukrainian People's Republic in the countries of Western Europe (1918-1921)]. Problemy vyvchennia istorii Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rr., 1, 187-231. [in Ukrainian].
18. Paliienko, M. (2008). Arkhivni tsentry ukrainskoi emihratsii (stvorennia, funktsionuvannia, dolia dokumentalnykh kolektsii) [Archival centers of the Ukrainian emigration (creation, functioning, fate of documentary collections)]. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
19. Paliienko, M. (2006). «Kievskaia starina» v hromadskomu ta naukovomu zhytti Ukrainy (kinets XIX - pochatok XX st.) [«Kievskaya starina» in the public and scientific life of Ukraine (late 19th - early 20th centuries)]. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
20. Piskun, V. (2015). Uchast Uriadu UNR v emihratsii u prometeivskomu rusi: politychnyi, terytorialnyi ta indyvidualnyi vymiry [Participation of the UNR Government in emigration in the Promethean movement: political, territorial and individual dimensions]. Slavistychna zbirka, 1, 232-247. [in Ukrainian]
21. Prokopovych, V. (1930). Doktor (Pamiati Ye. K. Lukasevycha) [In memory of Ye. K. Lukasevych]. Tryzub, 3 (211), 10-14. [in Ukrainian].
22. Prokopovych, V. (1930). Ostannia podorozh (31.XII.1923 - 16.X.1924) (Uryvok) [The Last Journey (31.XII.1923 - 16.X.1924) (Excerpt)]. Zbirnyk pamiaty Symona Petlury (1879-1926). Praha, 1930. [in Ukrainian].
23. Prokopovych, V. (1934). Pamiati Ali-Mardan-beia-Topchybashi [In memory of Ali-Mardan-bey-Topchybashi]. Tryzub, 43 (449), 2-4. [in Ukrainian].
24. Prokopovych, V. (1931). Pamiati Viacheslava Lypynskoho [In memory of Viacheslav Lypynskyi]. Tryzub, 25 (283), 3-7. [in Ukrainian].
25. Prokopovych, V. (1930). Pamiati N. M. Lototskoi [In memory of N. M. Lototska]. Tryzub, 1930, 44 (252), 5-7. [in Ukrainian].
26. Prokopovych, V. (1929). Pamiaty «Pana» [Ye. Kh. Chykalenka] [In memory of Ye. Kh. Chykalenko]. Tryzub, 29-30, 5-13. [in Ukrainian].
27. Prokopovych, V. (1931). Pamiati P. I. Kholodnoho [In memory of P. I. Kholodnyi]. Tryzub, 1931, 24 (282), 2-12. [in Ukrainian].
28. Prokopovych, V. (1943). Pidzolotoiu korohvoiu [Under the golden banner]. Paryzh. [in Ukrainian].
29. Prokopovych, V. (1931). Sviato nezalezhnosti [Independence Day]. Tryzub, 4 (262), 4-8. [in Ukrainian].
30. Prokopovych, V. (1938). Sfragistychni anekdoty (Moskovska nauka i ukrainska sfrahistyka) [Sphragistic anecdotes (Moscow science and Ukrainian sphragistics)]. Praha: Vydannia Ukrainskoho istorychno-filolohichnoho tovarystva. [in Ukrainian].
31. Riast, O. [Petliura, S.] (1923). Suchasna ukrainska emihratsia ta ii zavdannia [Modern Ukrainian emigration and its tasks]. Shchypiorno. [in Ukrainian].
32. Symon Petliura. Statti, lysty dokumenty (1979). [Symon Petliura. Articles, letters, documents] / Ukrainska vilna akademia nauk u SShA, Biblioteka im. Symona Petliury v Paryzhi. Niu-York. T. 2. [in Ukrainian].
33. Cherepyn, S. [Prokopovych, V.] (1926). Pamiatnyk nerukotvornyi [The monument is not made by hand]. Tryzub, 37-38, 7-9. [in Ukrainian].
34. Chykalenko, Ye. (2003). Spohady (1861-1907) [Memories (1861-1907)]. Kyiv: Tempora. [in Ukrainian].
35. Shulhyn, O. (1934). Bez terytorii. Ideolohiia ta chyn Uriadu UNR na chuzhyni [Without territory. Ideology and rank of the UNR Government abroad]. Paryzh: Vydavnytstvo «Mech». [in Ukrainian].
36. Yablonskyi, V. (2020). Derzhavnyi tsentr UNR v ekzyli: idei, borotba, tradytsiia (1921-1992 roky) [The State Center of the Ukrainian People's Republic in Exile: Ideas, Struggle, Tradition (1921-1992)] Kyiv. [in Ukrainian].
37. Yakovliv, A. (1954). Viacheslav Kostiantynovych Prokopovych (18811942). Zapysky Naukovoho tovarystva imeny Shevchenka. Pratsi istorychno- filosofichnoi sektsii. Paryzh; Niu-York: Persha Ukrainska Drukarnia u Frantsii, 153, 5-17. [in Ukrainian].
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Основні віхи життєвого та політичного шляху М.С. Грушевського, еволюція його світоглядно-філософських та політичних позицій. Внесок великого українця у розвиток вітчизняної історії та археології, його роль у процесі боротьби за українську державність.
дипломная работа [4,8 M], добавлен 10.07.2012Аналіз політичного становища та національно-визвольного руху в Польщі в кінці XIX-на початку ХХ ст. Розгортання боротьби за національне відродження і державну незалежність Польщі. Діяльність Ю. Пілсудського на чолі Польської держави. Режим "санації".
дипломная работа [116,8 K], добавлен 21.11.2010Національне пробудження українського народу в другій половині 80-х рр. та початок формування опозиційних до КПРС організацій. Програмові засади національно-демократичних сил та їх боротьба за українську державність. Декларація про державний суверенітет.
контрольная работа [43,1 K], добавлен 26.12.2010Діяльність П.В. Феденка, відомого діяча Української Соціал-демократичної Робітничої партії у період Української національної революції та його погляди на неї. Оцінка політики гетьмана П. Скоропадського та його роботи в уряді УНР за часів Директорії.
реферат [27,8 K], добавлен 12.06.2010Закономірності та особливості відносин польської і української громади в Другій Речі Посполитій на місцях і в політичному житті в міжвоєнний період. Загальна картина розвитку подій та їх вплив на українську національну меншину Польщі 20-х-30-х рр. XX ст.
научная работа [516,9 K], добавлен 10.12.2013Вивчення життєвого шляху Ф. Прокоповича. Київський та петербурзький періоди творчої діяльності Феофана Прокоповича, філософські погляди на світобудову. Прокопович як автор теорії просвіченого абсолютизму та основний ідеолог реформ Петра Першого.
реферат [33,5 K], добавлен 08.02.2013Аналіз ставлення конституційно-демократичної партії до Українського національно-визвольного руху в період березня-липня 1917 р. Саме заперечення кадетами автономії України зумовило липневу урядову кризу.
статья [22,3 K], добавлен 15.07.20071917-1918 рр. - період української національно-демократичної революції. Українська Центральна Рада (УЦР) під керівництвом М.С. Грушевського. Напрямки політичної програми УЦР, її прорахунки. Політичний курс більшовиків, наслідки політики індустріалізації.
презентация [6,4 M], добавлен 06.01.2014Загальні відомості щодо революції. Причини перемоги більшовиків у громадянській війні, встановлення польської влади на західноукраїнських землях, поразки української революції. Уроки української революції 1917–1921 рр., використання в подальшій історії.
реферат [17,8 K], добавлен 16.12.2010Політика царського уряду в українському питанні другої половини XIX ст. Наслідки революції та громадянської війни. М. Драгоманов і українське національне відродження як підготовка і збирання сил до боротьби за незалежність, за українську державність.
реферат [16,0 K], добавлен 27.03.2011Характеристика отаманщини як явища у період української визвольної революції 1917-1920 років. Обмеженість суверенітету УСРР на початку 20-х років ХХ ст. Діяльність Українського таємного університету у Львові. Ініціатори створення дивізії "СС - Галичина".
контрольная работа [26,1 K], добавлен 13.06.2010Смерть Б. Хмельницького як поворотний момент в історії Української національної революції. Руїна - період історії України кінця XVII ст., що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Хронологія періоду, його характеристика.
реферат [55,7 K], добавлен 07.11.2015Аналіз соціально-політичного становища української держави гетьманської доби. Встановлення влади Директорії в Україні, її внутрішня і зовнішня політика. Проголошення акта злуки УНР і ЗУНР. Встановлення радянської влади в Україні. Ризький договір 1921 р.
курсовая работа [61,3 K], добавлен 21.02.2011Становлення української Державності в період УНР (березень 1917 р. – квітень 1918 р.). Створення армії як основного компоненту державності. Українізація як важлива складова будівництва українського військово-морського флоту у добу центральної ради.
дипломная работа [128,9 K], добавлен 18.05.2012Доля Наполеона, його життя і заслуги. Початок шляху, військова кар'єра, здібності полководця, державного діяча. Стрімкий зліт Наполеона. Від бригадного генерала до першого консула. Відношення Наполеона до монархії. Проекти зміни політичного режиму.
реферат [28,0 K], добавлен 11.08.2010Формування політичного світогляду С. Петлюри. Організація український військ у 1917 році. Діяльність Петлюри у період Центральної Ради. Петлюра на чолі військ у період Першої світової війни. Петлюра в еміграції та його діяльність. Вбивство Симона Петлюри.
реферат [21,7 K], добавлен 29.09.2009Біографія і історичний портрет українського політичного і суспільного діяча М. Міхновського. Обґрунтування ідеї самостійності України, рух Братерства Тарасівців. Склад національної ідеї, передумови створення і діяльності Української Народної Партії.
научная работа [24,6 K], добавлен 25.05.2013Дитинство і юність А. Волошина - українського політичного і культурного діяча Закарпаття. Етапи становлення його поглядів та культурно-освітня діяльність. Шлях А. Волошина до посту резидента Карпатської України. Ставлення до нього сучасників і нащадків.
реферат [41,9 K], добавлен 10.04.2014Українська гетьманська держава Павла Скоропадського. Криза влади в Українській державі. Сутність польсько-українського конфлікту. Початок періоду Директорії, основні напрямки державної політики. Військово-політичне зближення з Польщею і його наслідки.
курсовая работа [33,0 K], добавлен 24.11.2013Наукова діяльність. На чолі Центральної ради. Трагедія Бреста. Шлях на Голгофу. Грушевський започаткував українську державність. Одне з головних життєдайних джерел сьогоденного відродження незалежної України в її нестримному пориванні до миру, злагоди і щ
реферат [22,4 K], добавлен 21.04.2005