Промисловий поступ Донбасу за мемуарами іноземців (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донецький національний університет імені Василя Стуса

Промисловий поступ Донбасу за мемуарами іноземців (друга половина ХІХ - початок ХХ століття)

Вінниця, Україна

Abstract

Industrial Progress of Donbas in Memoirs of Foreigners (SECOND half of THE 19^th - THE BEGINNING OF THE 20^th CENTURY)

Iryna Piatnytskova¹, Olena Otzemko²

Vasyl' Stus Donetsk National University (Vinnytsia, Ukraine)

The purpose of the paper is to study the memoirs of foreigners about Donbas of the second half of the 19^th - the beginning of the 20^th century, as an example of a foreign perception of the region during the times of modernization changes to estimate their informational potential and representativeness for the reproduction of the history of Donbas. Research interest is focused on the territory of Donetsk region.

The scientific novelty of the paper is in the analysis of the peculiarities of the reflection of the industrial progress of Donbas of the second half of the 19^th - the beginning of the 20^th century in the memoirs of foreigners, taking into account their peculiar features as sources of personal origin being a part of foreign Ukraine Studies.

Conclusions: The analyzed memoirs of foreigners differ in the genre and nature of the coverage of events and processes on the territory of Donbas in the second half of the 19^th - the beginning of the 20^th century. Their authors were representatives of different countries and professions, who had a different purpose for staying in the region, and, accordingly, the personal focus of observation. At the same time, it was typical of them to have many common points in the description of the region. The authors emphasized the secondary modernization in Russia, the insufficiency of internal reasons for industrial progress and its possibility only if foreign specialists would have been involved. Thus, their attention was drawn to examples of the most successful industrial development, which were implemented by combining local resources with the experience of foreigners. That explained the focus of the memoirists' main attention on the activities of the 'Novorossiysk Society', its enterprises, and Yuzivka. The authors compared the industrial landscape of the workers' settlement with the world experience of industrial centers, emphasizing their similarity. The authors considered the British colony of Yuzivka to be the center of the English way of life. Other industrial settlements of the region were described relating to fewer details. In the memoirs of foreigners, through the description of life and working conditions, the difficulties of the process of forming a worker's social and professional group were reproduced. The authors considered the cultural influence of foreigners on the development of the region to be positive. Using of the materials from analyzed sources in the study of the history of Donbas in the second half of the 19^th - the beginning of the 20^th century allows enlarging their factual and conceptual aspect both in terms of information and in the aspect of forming the image of the region by representatives of the foreign community.

Keywords: Donbas, memoirs of foreigners, travel notes, Yuzivka, industrial settlements, workers.

Анотація

Метою статті є дослідження мемуарних свідчень іноземців про Донбас другої половини ХІХ - початку ХХ ст., як прикладу іноземного погляду на регіон часів модернізаційних змін, визначення їхнього інформаційного потенціалу та репрезентативності щодо відтворення історії Донбасу. Дослідницький інтерес зосереджений на території Донеччини.

Наукова новизна статті полягає в аналізі особливостей віддзеркалення промислового поступу Донбасу другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в мемуарах іноземців, зважаючи на їхні властивості як джерел особового походження, і як складової іноземної україніки.

Висновки. Аналізовані мемуари іноземців відрізняються за жанром і характером висвітлення подій і процесів на території Донбасу другої половини ХІХ - початку ХХ ст. Їхніми авторами були представники різних країн і професій, які мали відмінну мету перебування в регіоні, а відповідно власний фокус спостереження. Разом з тим для них характерно багато спільних моментів в описанні краю. Автори наголошували на вторинній модернізації в Росії, недостатності внутрішніх причин для промислового поступу та його можливості лише за умови залучення іноземних фахівців. З огляду на це їхню увагу привертали приклади найбільш вдалого промислового розвитку, що були реалізовані шляхом поєднання місцевого ресурсу з досвідом іноземців. Саме цим пояснюється зосередження основної уваги мемуаристів на діяльності «Новоросійського товариства», його підприємствах та Юзівці.

Індустріальний ландшафт робітничого поселення автори порівнюють із світовим досвідом промислових міст, наголошуючи на їхній аналогічності. Зосередженням англійського способу життя автори вважали британську колонію Юзівки. У меншій мірі описано інші промислові поселення регіону. У мемуарах іноземців, через опис життя й умов праці, відтворено складнощі процесу формування робітничої соціально-професіональної групи. Авторам притаманна рефлексія щодо позитивного культурницького впливу іноземців на розвиток регіону.

Залучення матеріалів аналізованих джерел до досліджень історії Донбасу другої половини ХІХ - початку ХХ ст. здатне розширити їхній фактографічний і концептуальний аспект як в інформаційному плані, так і в аспекті формування образу регіону представниками іноземної спільноти.

Ключові слова: Донбас, мемуари іноземців, мандрівні записки, Юзівка, промислові поселення, робітники

Вступ

Військова агресія Росії проти України, що триває з 2014 р., актуалізувала дослідження історії Донбасу, поставила за необхідне вивільнення її від концептуальних підходів та оціночних суджень радянського історичного спадку. Особливий фокус науковців був спрямований на період промислового розвитку регіону другої половини ХІХ - початок ХХ ст., коли було закладено основи соціально-економічної та соціокультурної специфіки краю.

Результатом наукової роботи сучасних українських істориків стало створення низки ґрунтовних досліджень, що спрямовані на об'єктивізацію історії краю. Серед них колективні праці «Триста років самотності: український Донбас у пошуках смислів і Батьківщини» Кульчицький С, Якубова Л. Триста років самотності: український Донбас у пошуках смислів і Батьківщини. Київ: Кліо, 2016. 720 с., «Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу» Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу / М. Ільченко та ін.; за ред. Кулікова та І. Склокіної. Львів: ФОП Шумилович, 2018. 244 с., «У пошуках обличчя міста: Практики самопрезентації міст України в індустріальну та постіндустріальну добу» У пошуках обличчя міста: Практики саморепрезентації міст України в індустріальну та постіндустріальну добу / Ред. кол.: Кравченко В. (заг. ред.), Посохов С. (заг. ред.), Куліков В., Любавський Р., Рачков Є. Харків: Видавництво Точка, 2021. 564 с.. Дослідженню Донбасу модерного часу присвячені наукові праці В. Кулікова, Т. Водотики, В. Донован Куліков В.О. Підприємства й суспільство в заводських і шахтарських поселеннях Донбасу та Придніпров'я в 1870-1917 рр. Харків: Вид-во ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2019. 388 с.; Водотика Т. Простір можливостей: Україна в добу заліза та пару. Київ: Кліо, 2018. 240 с.; Донован В. Вітання з Юзівки: листування британських мігрантів і освоєння промислового ландшафту на Донбасі на зламі ХІХ - ХХ ст. URL: https://bit.ly/3LQvEfZ. Серед іноземних праць докладним викладом історії регіону вирізняється двотомне дослідження Т. Фрідґута Friedgut T.H. Iuzovka and Revolution: [2 vol.] Princeton: Princeton University Press, 1989. Vol. 1. 361 p.; 1994. Vol. 2. 514 p.. Життя Дж. Х'юза та історію Юзівки у зарубіжній історіографії також вивчали С. Едвардс, К. Томас, Р. Хізер Edwards S. Hughesovka: a Welsh Enterprise in Imperial Russia. Cardiff: Glamorgan Record Office, 1992. 72 р.; Thomas C. Dreaming a City: From Wales to Ukraine. Tal-y-bont: Y Lolfa, 2009. 112 р.; Heather R. The Iron Tsar: The Life and Times of John Hughes. London: New Generation Publishing, 2010. 252 р.. Іноземним інвестиціям та їх значенню було присвячене дослідження Дж. Маккей McKayJ.P. Pioneers for Profit: Foreign Entrepreneurship and Russian Industrialization, 1885-1913. Chicago: University of Chicago Press, 1970. 456 р.. донбас мемуар іноземний україніка

Сучасний дискурс історії Донбасу другої половини ХІХ - початку ХХ ст., таким чином, сприяв накопиченню наукових напрацювань і теоретичних висновків. Водночас, він відкриває низку концептуальних питань, що мають дискусійний характер і потребують подальшого дослідження.

Збагатити студії з історії регіону здатне ширше залучення мемуарних творів іноземців, які за різних обставин перебували на теренах України, зокрема Донбасу у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Як різновиду джерел особового походження їм властива суб'єктивність, різний ступінь віддзеркалення авторського «Я» залежно від жанру, що виявляється через власне тлумачення подій, висловлювання своїх думок і міркувань. Водночас, попри нарікання на адресу мемуарів щодо викривлень, зумовлених як помилками пам'яті, так і власними інтересами, мемуаристика здатна не тільки репрезентувати розмаїття життєвих явищ, відтворити життя людини у певній епосі Любовець Н.І. Новітня історіографія вітчизняної мемуаристики: до проблеми термінології та класифікації. Українська біографістика = Biographistica ukrainica. Київ, 2016. Вип. 13. С. 38; Савенко І.Л. Мемуаристика як метажанрова система в українській літературі другої половини ХХ - початку ХХІ ст. ВісникЛНУ імені Тараса Шевченка. 2011. № 6 (217), Ч. ІІ. С. 89-90., але й передати емоційне наповнення цієї епохи, закарбовуючи її риси на рівні особистісних стосунків.

Мемуари іноземців, водночас, як невід'ємна частина великого комплексу творів іноземного походження з історії України (або «історико-літературної україніки» Наливайко Д. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ-ХVШ ст. Київ: Основи, 1998.

C. 20-22.), «заґрунтовані на антитетичному «своє-чуже», «ми-вони», даючи можливість уявити та зрозуміти світ, відмінний від свого, оскільки автори артикулюють власні враження щодо побаченого в іншій країні шляхом порівняння та протиставлення. Ці спостереження, їхні конотації відрізняються від розуміння аналогічних процесів та явищ місцевими авторами. Адже, як зауважує Д. Наливайко, те, що для них є нормою, нецікавою і непомітною, для іноземного автора є предметом зацікавленості та уваги як «звична “правильна” поведінка жителів країни, в яку він потрапив, яку він спостерігає й фіксує». Тому іноземні автори більше уваги приділяють реаліям повсякденного життя населення, його побуту, звичаям, обрядам, психології тощо Джигун Л. Літературний тревелог як жанр мандрівної прози: походження та історичний розвиток. Південний архів. Філологічні науки. 2017. Вип. 71. С. 24-25; Наливайко Д Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі... С. 5-6..

Метою статті є дослідження мемуарних свідчень іноземців про Донбас другої половини ХІХ - початку ХХ ст., як прикладу іноземного огляду на регіон часів модернізаційних змін, визначення їхнього інформаційного потенціалу та репрезентативності щодо відтворення історії Донбасу.

Дослідження побудоване на аналізі мемуарних творів англійського, американського та італійського походження. Відповідно до мотивів перебування, обрано, по-перше, мемуари фахівців, які намагалися себе реалізувати на теренах сучасної Східної України, за умови високого рівня конкуренції в їхніх країнах. У зарубіжній пресі край поставав «країною можливостей», приваблював наявністю сировинної бази, державними субсидіями, можливістю кар'єрного росту та високою оплатою праці Водотика Т. Простір можливостей: Україна в добу заліза та пару. С. 17-18.. До цієї групи належав представник родини лондонських підприємців Георг Юм. У свій час він вчився машинобудуванню, виготовляв двигуни для кораблів. На терени України він приїхав з метою створення власного бізнесу з виготовлення сільськогосподарської техніки. Очевидно, що відміна кріпосного права та наявність родючих чорноземів мотивували його прийняти таке рішення. У практичній діяльності Г. Юм вийшов далеко за межі виготовлення та продажу сільськогосподарської техніки, парових млинів. Він займався геологічними розвідками, був засновником ливарних підприємств.

Класичні мемуари Г. Юма мають риси автобіографічного твору, оскільки автор розповідає про своє життя з дитячих років, хоча основна увага зосереджена на роках, проведених в українських губерніях Російської імперії. Його спогади є особливо цінними, оскільки він робив розвідку вугілля на річці Кальміус, де потім постало «Новоросійське товариство кам'яновугільного, залізоробного й рейкового виробництв» (далі - «Новоросійське товариство»), супроводжував Дж. Х'юза в огляді місцевості, надавав йому рекомендації щодо майбутніх робіт. Мемуари Г. Юма також включають мандрівні нариси, позаяк автор, постійно проживаючи у Харкові, багато подорожував Україною, переважно з діловими цілями Hume G. Thirty-Five Years in Russia. London: Simpkin, Marshall,. Hamilton, Kent & Co., LTD, 1914. 310 р..

Спогади Ені Гвен Джонс, молодої виховательки та вчительки англійської мови дочок Артура Х'юза - типові мемуари-історія, коротка розповідь, наповнена відривчастими та емоційними враженнями від перебування у 1889-1892 рр. в країні «гноблення та злиднів, про яку так багато чують, але насправді про яку знають так мало» Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892. Impressions of Life on the Steppes of Russia Between 1889 to 1892 By Mrs Edgar Jones. Recollections written about 1900. Transcribed from her notes by Siriol Colley. URL: https://bit.ly/3CdXjEi. Їхня цінність у погляді зсередини на життя англійської колонії в Юзівці. Мемуари було винайдено й опубліковано онуком авторки. Він же опублікував записи інтерв'ю з Е.Г. Джонс записані ВВС 1943 р., які у деяких моментах доповнюють спогади The Steel City. By A. Gwen Jones (BBC Radio Broadcast). December 15, 1943, 5.5-5.20 p.m. Rehearsal: 4.0: p.m. (From Cardiff) URL: https://bit.ly/3DWoKnz.

Іншу групу становлять мемуари іноземних журналістів, дипломатів, які мандрували Росією. Їх цікавили процеси модернізації, що розпочалися після поразки останньої у Кримській війні та скасування кріпацтва. Серед авторів англієць Генрі Норман, помічник редактора «Daily Chronicle», автор подорожніх записок «Вся Росія» Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia, Finland, Siberia, the Caucasus, and Central Asia. New York: C. Scribner's sons, 1902. 290 p.; French P. Norman, Sir Henry, first baronet (1858-1939), journalist and politician. DOI: 10.1093/ref:odnb/61020; італійський журналіст і дипломат Луїджі Вілларі, який прагнув з'ясувати та показати європейському читачеві наслідки російсько- японської війни у внутрішньому економічному та політичному становищі країни. Результатом спостережень останнього стала книга «Росія під великою тінню», опублікована у 1905 р. ViUari L. Russia under the Great Shadow. London: T.F. Unwin, 1905. 330 p. Молодий американський журналіст Дюрланд Келлог за мету своєї подорожі, яку здійснив у 1906 р., поставив «представити картину Росії в революції». Відповідну назву мають і його записки: «Червоне царювання: правдива історія сповненого пригод року в Росії», опубліковані у 1908 р. Kellogg D. The Red Reign: The True Story of an Adventurous Year in Russian. New York: The Century CO, 1908. 532 p.

За структурою та цілями ця група мемуарних творів відповідає жанру мандрівних (подорожніх) записок або «тревелогів»: в основі їхніх текстів хронотоп дороги, переміщення автора у просторі та часі. Як жанр мемуаристики вони поєднують активне авторське «Я» (розповідь про себе) та розповідь про подорож, враження від різних місцевостей і зустрічей з людьми Любовець Н.І. Новітня історіографія вітчизняної мемуаристики... С. 39-40; Джигун Л. Літературний тревелог як жанр мандрівної прози. С. 26; Розінкевич Н.В. Жанрова специфіка творів мандрівної літератури. Закарпатські філологічні студії. Ужгород: Вид. дім «Гельветика», 2019. Т. 2. Вип. 7. С. 144-148; Стратегії мемуарної та мандрівної літератур західноукраїнських письменників другої половини ХІХ - першої половини ХХ століття. Колективна монографія / [відп. ред. Тарас Пастух]. Львів: Ін-т українознав. ім. І. Крип'якевича НАН України, 2020. С. 360.. Зазначені мемуарні твори також вписуються у загальний тренд «інтересу до Іншого», який у США та європейських країнах у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. спостерігався, у тому числі, і до Росії, та виявився у численних подорожах туристів, журналістів, письменників, науковців, дипломатів. Ці подорожі полегшувалися швидким прогресом засобів пересування. Як відзначає M. Марінова, куди йшов мандрівник, швидко слідував друкарський верстат. Активність подорожників супроводжував попит на мандрівну літературу, що спонукало її швидку публікацію Cross A. In the Land of the Romanovs. Р. 33-53; Chatterjee C. Transnational Romance, Terror, and Heroism: Russia in American Popular Fiction, 1860-1917. Comparative Studies in Society and History, 50 (3). P. 753-755, 761-763; Marinova M. Transnational Russian-American Travel Writing (1 st ed.). Taylor & Francis, 2011. Р. 1-3. DOI: 10.4324/9780203807033. Це засвідчують і згадані мандрівні записки іноземців, опубліковані буквально за рік- два після подорожі.

До дослідження також залучено мемуари про десятирічне перебування в Росії англійського журналіста, мандрівника та науковця Джона Бадделі. Він не був у Донбасі, однак залишив цікаві спогади про спілкування з Дж. Х'юзом BaddeleyJ. Russia in the «eighties»: Sport and Politics. London: Longmans, Green and Company, 1921. 506 p.. Інтерес становлять і мандрівні записки Генрі Тіллі, який проїздом побував у приазовських степах на початку 1860-х років Tilley H.A. Eastern Europe and western Asia: political and social sketches on Russia, Greece, and Syria in 1861-2-3. London: Longman, Green, Longman, Roberts, & Green, 1864. 374 p..

Мемуари іноземців географічно стосуються не тільки Донбасу, охоплюючи різні регіони Росії, а також території інших країн. Вони містять великий обсяг інформації з різних джерел, поєднують її із власними міркуваннями та роздумами авторів, панівним суспільним дискурсом. Тому, дослідницька опція праці спрямована на особливості сприйняття та відтворення побаченого, спільного та відмінного у свідченнях мемуаристів.

Географія подорожей іноземців територіями підвладними Російській імперії фактично була аналогічною та передбачала відвідини Санкт-Петербургу, Москви, Кавказу, Північного Причорномор'я та Криму, Києва, Одеси та Донбасу, що підтверджує особливий фокус на висвітлення соціально-економічних зрушень. Дещо іншою вона була у Г. Юма, який був не лише спостерігачем, а й безпосереднім учасником економічного поступу. Його спомини, окрім опису міст Донбасу та Кавказу, містять згадки про міста в яких він працював: Кривий Ріг, Бердянськ, Катеринослав, Житомир, Київ, Полтава, Харків. Спогади Е.Г. Джонс зосереджені на описанні Юзівки.

Український Донбас у сучасному адміністративно-територіальному поділі України відповідає Донецькій і Луганській областям, що розташовані на більшій частині території Донецького вугільного басейну, у басейні Сіверського Дінця. У статті дослідницький інтерес зосереджений на території Донеччини.

Донбас, як частина українських земель, що були під владою Російської імперії, у тогочасному дискурсі називався «Південь Росії», або «Південноросійський край», що бачимо і в мемуарах іноземців Водотика Т. Простір можливостей: Україна в добу заліза та пару... С. 7.. Прикметним є те, що, аналізуючи національний склад населення українських губерній іноземці досить чітко фіксували соціокультурні особливості українського народу. Д. Бадделі акцентував увагу на відмінностях у зовнішньому вигляді українців від росіян. Л. Вілларі називав українців більш енергійними, працьовитими та незалежними Baddeley J. Russia in the «eighties». Р. 388; Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 98.. Г. Юм, який тривалий час жив у різних українських містах, використовував назву «Україна»: «У центрі цього величезного регіону, так званої України..., розташоване місто Харків, центр і столиця великої сільськогосподарської промисловості» Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 313.. У працях немає рефлексії щодо політичного статусу українських земель, проте вживання іноземцем назви «Україна» свідчить про її поширення. А виділення особливих рис українців - про їхню самоочевидність, незважаючи на всі потуги імперської влади придушити українську ідентичність.

Загальним для наративу аналізованих джерел є сприйняття російської дійсності середини ХІХ ст. на маргінесі прогресивного розвитку. Тема відсталості є однією із стрижневих в аналізованих мемуарах, вона властива опису не лише промисловості, а всього російського життя загалом, від загальних визначень до конкретних прикладів поганих доріг, нераціонального ведення господарства, релігійного світогляду. За словами Л. Вілларі, «Росія - це країна, яка ще далеко позаду інших цивілізацій..., сучасні умови повільно пробиваються, і вони у кращому випадку проявляються у зовнішніх ознаках, реальний характер людей залишається незмінним» Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 63.. Д. Келлог, у свою чергу, вважає найбільш загрозливою проблемою Росії автократію, як систему правління, не сумісну з цивілізацією ХХ ст. Kellogg D. The Red Reign. Introduction.

У баченні мемуаристів одним із проявів такого становища була релігійність населення, яка межувала із середньовічним фанатизмом: «Ми бачимо картину того, якою була віра в Західній Європі за часів Петра Пустельника» Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 52.. Фактично кожен автор описував, з якою ретельністю населення дотримувалося всіх релігійних обрядів, але, в той же час, підкреслював їхній зовнішній характер і загалом регресивний вплив церкви на суспільний поступ Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 86, 309; Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 159.. Очевидно, що така ситуація дивувала іноземців, вона контрастувала із релігійною ситуацією у країнах Західної Європи, де розвиток протестантизму сформував світоглядні основи індустріального суспільства.

Аналізуючи сам процес змін, іноземці вказували на брак внутрішніх передумов для промислового розвитку: «Неможливо перетворити Росію на цивілізовану націю чи раптом зробити її індустріальною країною імперським указом», - зазначав Л. Вілларі Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 212-213.. На думку журналіста, ці процеси повинні відбуватися поступово, відповідно до потреб суспільства. Г. Юм також акцентував увагу на відсутності соціальної бази для модернізаційних зрушень, а саме середнього класу. Він добре підмітив ментальні особливості, властиві імперській природі економічних відносин, далекі від підприємницького духу капіталістичного суспільства: «в Росії здається все і всі сонні, або апатичні. Промисловість, прогрес, освіта, все спить. Це правда, що іноді вона прокидається і простягає свої гігантські кінцівки, важкі й зарослі, у сусідні володіння, поклавши ноги в якусь провінцію, як- то Туркестан або якесь Азіатське ханство, після чого вона знову впадає в стан сну, і на деякий час народи відпочивають» Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 117, 195-196.. Д. Келлог відзначає, що реформи, які здійснювалися російським самодержавством, недостатні. Задоволення теперішніх потреб вимагає змін такого далекосяжного і радикального характеру, що самодержавство не може їх визнати і продовжувати існувати Kellogg D. The Red Reign. Introduction..

На середину ХІХ ст. Донбас залишався малозаселеним регіоном. Його промисловий ландшафт обмежувався вугільними копанками, які бачив Г. Юм під час геологічних досліджень, ініційованих Дж. Х'юзом на березі річки Кальміус у маєтку князя Лівена Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу. С. 43; Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 265.. Згадка Г. Юма є свідченням примітивного рівня користування вугільними родовищами регіону напередодні промислового «вибуху». На це вказують записи ще одного мандрівника - англійця Генрі Тіллі, який на початку 60-х років ХІХ ст. побував у приазовських степах: «Сотні возів, запряжені парою волів, які містять не більше півтонни вугілля кожен, важко тягнуться вздовж багнистої та розбитої дороги в сторону Ростова. Такий неефективний транспорт все ще використовується в цій країні! Це вугілля- антрацит, величезні родовища якого... майже не розроблені ,..» Tilley H.A. Eastern Europe and western Asia... С. 200-201..

Водночас, поза увагою іноземців залишилися сільські поселення, що розміщувалися поряд із володіннями Лівена та належали землевласникам Ларіним, Рутченковим, Масляніновим, Карповим, Риковим, Нестеровим, Смоляніновим. За даними ревізії 1859 р. у цих населених пунктах проживало понад 2 тисячі осіб. З часом всі вони були поглинуті Юзівкою, а більшість їхніх мешканців стали робітниками нових підприємств У пошуках обличчя міста. С. 523-524..

Очевидно, що описуючи Донбас, основну увагу іноземці фокусували на промислових об'єктах, які були показником розвитку та змін і значно контрастували із попереднім ландшафтом регіону. Прикладом є опис Л. Вілларі місця, на якому було побудовано металургійний завод «Новоросійського товариства»: «На місці першої печі майже не було ні будинку, ні жителів, не існувало залізничне сполучення. Зараз він [завод - авт.] перетворився на величезну установу, в якій працює близько 12 000 працівників і виробляє 200 000 тон сталі і 300 000 тон чавуну на рік. Володіє власними вугільними шахтами, залізорудними копальнями у Кривому Розі та власною залізницею» Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 111.. Д. Келлог висловлює свої враження через порівняння Донбасу із «чорною провінцією» Англії: тут найбільші вугільні копальні, найбільші заводи; тут між селами та містами завжди видно височезні димові труби заводів Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen..

На межі ХІХ-ХХ ст. на території українських губерній Росії було декілька потужних центрів промислового розвитку: Катеринослав, Кам'янське, Кривий Ріг, Харків, Луганськ, Горлівка. Прикметним є те, що на території Донбасу іноземці присвятили велику увагу саме «Новоросійському товариству» та його металургійному заводу, який був найцікавішим об'єктом відвідування для мандрівників. Вони відзначали провідне значення підприємства в індустріальному розвитку країни. Так, Г. Юм називав компанію «піонером великої металургійної промисловості». А Л. Вілларі: «найстарішим і найбільшим важливим південноросійським металургійним підприємством».

Чимало уваги приділив Юзівському металургійному заводу Г. Норман. Його мемуари, порівняно з іншими, містять опис технічних деталей металургійного виробництва Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 268; Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 111; Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. Р. 379-380.. Така увага і характеристики відповідають політиці керівництва «Новоросійського товариства», яке гостинно приймало мандрівників. В. Донован на основі аналізу фотографій міста та промислових підприємств компанії (які, до речі, британські службовці відправляли додому), відзначає прагнення останньої продемонструвати грандіозні індустріальні пейзажі, створити образ Юзівки як прикладу індустріальної досконалості, модерності та цивілізованості Донован В. Вітання з Юзівки..

Важливе значення для відтворення історії виникнення підприємства мають спогади Г. Юма, який супроводжував Дж. Х'юза у дослідженні території для побудови металургійного заводу. Він описав процес геологічних розвідок, труднощі, що постали на етапі створення підприємства: поставки необхідного устаткування ускладнювалися через відсутність доріг у степу, особливо в період сезонних дощів. У споминах Г. Юма зафіксовано також недовіру до іноземних фахівців зі сторони російських інженерів, які вбачали у них своїх конкурентів та ініціювали перевірки підприємств Hume G. Thirty-Five Years in Russia... P. 266..

Г. Норману «Новоросійська кампанія» послужила прикладом для докладного опису проблем, з якими стикалися іноземні підприємства в Росії. Він стверджував, що «вони потрапляють в такі умови, які англійський або американський роботодавці вважали б неможливими вдома». Це однак, як відзначає Г. Норман, сповна компенсувалося величезними прибутками Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. P. 381, 383..

Особливе місце у споминах іноземців займала постать засновника «Новоросійського товариства» та металургійного заводу Дж. Х'юза. Цінні згадки про нього залишив Дж. Бадделі. Він вважав засновника «Новоросійського товариства» відкритим, справедливим і розумним чоловіком, захопленим і відданим своїй справі. Вказував на те, що Дж. Х'юз не мав спеціальної освіти, не вмів писати, та міг лише з труднощами читати друкований текст. Технічній підготовці інженерів він протиставляв багатий досвід, вміння за допомогою спостереження та власних відчуттів визначити ступінь якості розплавленої руди, необхідні для її обробки процеси, чим дуже дивував людей з спеціальною технічною освітою BaddeleyJ. Russia in the «eighties». P. 61-62.. Е.Г. Джонс називала Дж. Х'юза сміливою та наполегливою особистістю, і вважала, що саме завдяки цим якостям стало можливим будівництво підприємства та виникнення Юзівки Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892..

Не менш захопливу характеристику отримав його син Артур Х'юз, який разом з братами керував компанією після смерті батька. На початку ХХ ст. в маєтку Х'юзів побував американський журналіст Д. Келлог, який так відгукується про господаря: «Багатий чоловік, син нині заможної сім'ї, який отримав освіту в провідній англійській технічній школі та працював у Карнегі в Пітсбурзі, експерт у бесемерівському процесі, вихований англійський джентльмен у думках, інстинктах, манері та слові... холоднокровно займається справами день за днем, прагнучі зберегти першість своєї Компанії над усіма іншими в Росії за рахунок переваг і якості вироблених товарів». Позитивна характеристика підсилюється співставленням: «романтик-інженер» - «господар дванадцяти тисяч неспокійних, жалюгідних робітників, у чужій країні під час революції та загального беззаконня» Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen..

Описуючи поселення, що формувалося навколо металургійного заводу, й отримало назву Юзівка, автори також вдавалися до порівняння місцевості до заснування підприємства та вже на момент споглядання. Свої висновки вони підкріплювали цифровими даними, що мали переконати читача. Так, Г. Юм зазначав: «На тому місці, де зараз відбуваються величезні роботи в Юзівці, де працює від 20 до 25 тис. осіб і з містечком понад 50 тис. мешканців, існувала на той час [до заснування підприємства] лише хата чабана, з отарами овець, що паслись у відкритому степу» Hume G. Thirty-Five Years in Russia... Р. 268..

Опис Юзівки відповідав індустріальним ландшафтам промислових міст модерного часу. Робота металургійного заводу, шахт, дим, що йшов з труб і промисловий пил створювали особливий ефект і викликали відповідні враження у відвідувачів Юзівки. Так, Г. Юм порівнював загальний вигляд робітничого поселення із входом до пекла: «відблиск полум'я величезних доменних печей на чорному фоні вказував на вхід у величезне пекло» Ibid. Р. 273-274.. Описуючи промислове поселення, Л. Вілларі називав його «некрасивим місцем з брудною атмосферою, зі стовпами полум'я та диму, що виринали із печей, з брудними почорнілими вулицями на яких рядами були розміщені будинки для робітників» Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 112.. Подібним був опис Юзівки в одній із публікацій «Time», що наводить Т. Фрідгут: «Смердючий, задушливий дим із фабрик та шахт змішується з вугільним і вапняковим пилом, а також із шкідливими випарами органічних речовин, що гниють у кварталах та на вулицях, значно отруюючи повітря» Friedgut T.H. Iuzovka and Revolution. Vol. I: Life and Work in Russia's Donbass, 1869-1924. Р. 77..

Подібний індустріальний ландшафт був типовим у світовій практиці становлення промислових міст. В. Куліков наводить приклади таких поселень ХІХ ст. До них належали текстильне місто Ловелл у штаті Массачусетс; місто Пульман у штаті Іллінойс, яке заклав виробник залізничних вагонів Дж. Пульман; англійське місто Борнвіль, що його створила родина Кедбері при підприємстві з виробництва шоколаду Куліков В.О. Підприємства й суспільство в заводських і шахтарських поселеннях Донбасу та Придніпров'я. С. 38.. «Виробнича сторона Юзівки схожа на величезний металургійний завод у будь-якому іншому місці - ряд доменних печей, що затьмарюють день і освітлюють ніч; великі протяжності коксових печей; гори шлаку; гектари майстерень; залізниці з гуркотом вантажівок і верескливих двигунів - усе знайоме індустріальне пекло», зазначає Г. Норман Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. Р. 379.. Саму Юзівку іноземці порівнювали із промисловими районами Лондона, містами Колчестером в Англії, Топікою в США Ibid. C. 379; Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 112..

У цьому контексті важливим видається висновок італійського журналіста Л. Вілларі про те, що привабливість Юзівки й інших промислових міст полягала не у мальовничих краєвидах, а в їхньому соціальному значенні Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 96..

З промисловими ландшафтами Юзівки контрастують враження, що справила на мемуаристів англійська колонія при заводі, яка виглядала справжньої оазою європейської (англійської) цивілізації. Для Е.Г. Джонс маєток Х'юзів - великий будинок, посеред великого саду. Для Д. Келлога - будинок, схожий на «чудовий англійський заміський дім, побудований для комфорту», спокуслива вечеря, смачний англійський сніданок (з англійським чаєм), тонкощі шахів. Для Г. Нормана - осередок цивілізації у невідомих краях Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892.; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen; Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. Р. 378..

Картини внутрішнього життя англійської колонії, яке «було не безцікавим і не позбавленим різноманітності», відтворюють спогади Е.Г. Джонс. Це типово жіночі мемуари, які за характером рефлексії відрізняються від чоловічого погляду на промисловий Донбас. Молода жінка чимало уваги приділила особливостям клімату, дозвіллю (багато гостей, вечірки, карти, ковзани, сані, полювання тощо), продуктам та їх вартості, стравам, які з них готували. Вона згадує інших членів товариства, пам'ятає хто з ким зустрічався й одружився Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892...; The Steel City. By A. Gwen Jones.... У спогадах Е.Г. Джонс чимало спільного з листами, що писали мешканки британської колонії в Юзівці у той же самий час, зокрема враження від спекотного літа, яке приносило лихоманку, від морозних снігових зим, раптової весняної відлиги, коли містечко вкривалося «немислимою товщею бруду, тоді неможливо нікуди йти пішки або їздити». Відзначимо, правда, що у Е.Г. Джонс чимало романтичних описів квітучого весняного степу навколо міста Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892.; Донован В. Вітання з Юзівки....

Іноземний вплив мав важливе значення для розвитку досліджуваного регіону. Сучасна українська історіографія вважає, що він проявився не лише у фінансових інвестиціях і промислових технологіях, а й у трансфері західноєвропейського індустріального менеджменту, духу капіталізму та культури Водотика Т. Простір можливостей: Україна в добу заліза та пару. С. 8; Куліков В.О. Іноземні підприємці як імпортери капіталу, інновацій та менеджменту в українських губерніях Російської імперії наприкінці XIX - на початку ХХ ст. Український історичний журнал. 2014. № 3 (№ 516). С. 152-167.. Водночас, їхня успішна реалізація була забезпечена наявними природними ресурсами регіону та реалізована працею робітників, що прибували на Донбас.

Усвідомлюючи значимість цього впливу, автори аналізованих джерел ототожнювали його з певною цивілізаційною місією іноземців у модернізаційних процесах в регіоні. Підтвердженням цьому слугують міркування Г. Нормана щодо вирішальної ролі іноземного підприємництва у Донецькому вугільному басейні, а також зауваження Л. Вілларі: «Юзівка може слугувати зразком того, що може зробити в цій країні іноземний капітал та організація», «поєднання британського капіталу і розуму з російською працею, звичайно, створило чудеса», «Росія має необхідні природні ресурси та робочу силу для великої індустрії, але не має організуючої сили, яку досі тільки іноземці могли надавати» Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. С. 374-377; Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 111-112..

Саме під таким кутом зору мемуаристи дивляться на промислове поселення, акцентуючи увагу на іноземному впливі на його розвиток. Л. Вілларі вказує, що коштом «Новоросійського товариства» в Юзівці утримувалося декілька російських шкіл з 850 учнями й одна англійська з 27 учнями, діяв робочий клуб, членами якого були англійські робітники та декілька місцевих кваліфікованих робітників Ibid. С. 114.. Е.Г. Джонс вказувала на те, що компанія побудувала у поселенні пожежну вишку, дамбу для забезпечення населенню водою. Рукотворна водойма стала місцем для прогулянок на човнах влітку та майданчиком для катання на ковзанах взимку Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892.. Г. Норман прямо пише: «У ньому не менше 30 000 жителів, і немає ніякого іншого сенсу існування, окрім New Russia Company, Ltd. Закрийте металургійний завод і наступного тижня це місто, таке велике, як Колчестер або Топіка, буде занедбаним» Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia... Р. 379..

Іноземні мемуаристи, таким чином, подорожуючи Донецьким басейном, переважно зосереджуються на відвідуванні Юзівки, як «типового», «взірцевого», навіть «квітучого» промислового міста (саме так його називають попри те, що Юзівка до 1917 р. не мала статусу міста) Ibid. Р. 378-379; Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 265; ViUari L. Russia under the Great Shadow. Р. 111; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen.. Цей образ навіювався пресою. Т. Фрідгут цитує американські газети, публікації яких про стрімке зростання Донбасу, й особливо Юзівки, «викликали в уяві образ дивного нового світу. «Нова Каліфорнія»; «чисто американський темп»; «Американський темп..., якого раніше не бачили в Росії» Friedgut T.H. Iuzovka and Revolution. Vol. I: Life and Work in Russia's Donbass, 1869-1924. Р. 78..

Інші населені пункти Донбасу згадуються проїздом - «невідома» Ясинувата, «похмура станція» Харцизьк, звідки кінним екіпажем добиралися до Юзівки Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892.; Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 273; Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. С. 378..

Більше інформації про інші міста Донбасу маємо хіба що у Г. Юма. Він з метою вивчення родовищ корисних копалин і технологій їхньої розробки мандрував краєм разом із сином і занотував враження від відвідування Слов'янська та Бахмута. Г. Юм характеризує ці міста як центри виробництва кам'яної солі, описує різні технології її видобутку: із солоної води, що викачується з артезіанських свердловин, а також у соляних копальнях. Соляним виробництвом у Бахмуті, до речі, управляв менеджер із Стаффордширу. Спеціально, щоб ознайомитися із родовищем ртутної руди, Г. Юм відвідав Микитівку. Він пише про кристали кіноварі «дуже красиві, невеликі за розміром, але насиченого рубінового кольору», які отримав для своєї колекції. Відвідав він і Святогірський монастир, який згадує як мальовничу місцину та центр релігійного паломництва Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 262, 270-275..

Описуючи переїзди регіоном, всі автори вказували на небезпеку, велику вірогідність пограбувань. Про це пише Г. Юм, описуючи поїздку зі Слов'янська до Бахмута. Для охорони порядку «Новоросійське товариство» утримувало загін козаків, а жителі англійської колонії тримали при собі зброю Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892.; Hume G. Thirty-Five Years in Russia. Р. 273; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen..

Спільним сюжетом для іноземних мемуаристів, які відвідували Донбас, був опис робітників, як невід'ємної соціальної складової промислової модернізації Донбасу. Автори відзначали «сезонність», «гібридність», «скудність постійного промислового населення». Переважна більшість робітників тривалий час зберігала зв'язок із сільською місцевістю і в період сільськогосподарських робіт залишали роботу на підприємствах регіону Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. Р. 381; Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 113; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen.. Статистика початку ХХ ст. свідчить, що постійно мешкали у робітничих поселеннях менше ніж 40% робітників Куліков В.О. Підприємства й суспільство в заводських і шахтарських поселеннях Донбасу та Придніпров'я. С. 64..

Автори мемуарів критично оцінювали ефективність промислових робітників Донбасу. Окрім згаданого вище сезонного характеру праці, вказували на велику кількість релігійних свят і постів, які, як вони думали, виснажували робітників фізично. Л. Вілларі вказував, що лише 224 дня на рік були робочими, Г. Норман - пише про 21 робочий день на місяць, що було значно менше ніж в інших промислових країнах і не влаштовувало власників підприємств Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia... Р. 381; Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 113; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen.. Як свідчить Дж. Бадделі, Дж. Х'юз, свого часу, зважаючи на велику релігійність робітників, знайшов вихід, домовившись із місцевим священиком: «зберігаючи всі важливі імена (святих - авт.), вони викреслювали менш важливі, доки врешті-решт Дж. Х'юз не отримав 10 чи 15 відсотків робочих днів у році» BaddeleyJ. Russia in the «eighties». Р. 40.. Автори мемуарів при цьому не беруть до уваги тяжкість і фізичну виснажливість праці на промислових підприємствах. Робітники працювали на межі фізіологічних можливостей, що було однією з причин великої кількості неробочих днів, прогулів і перерв у роботі Куліков В.О. Підприємства й суспільство в заводських і шахтарських поселеннях Донбасу та Придніпров'я. С. 123..

На думку іноземних спостерігачів праця робітників мала низький рівень продуктивності. Причиною, окрім згаданих вище, була відсутність спеціальних знань, досвіду роботу. За свідченням Г. Нормана і Д. Келлога робітники від природи недбайливі та безтурботні, поводяться з вибуховими речовинами так, ніби вони такі ж нешкідливі мінерали, як вугілля, можуть спати на залізничній колії або плитах доменної печі «у кількох дюймах від шахти, з якої будь-якої миті може вирватися ядовитий газ» Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. Р. 381; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen.. Сучасні дослідники відзначають, що такі проблеми з дисципліною, опануванням професійних навичок були обумовлені труднощами переходу від традиційного селянського до індустріального способу життя Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу. С. 27, 43..

Д. Келлог, порівнюючи робітників Донбасу з їхніми англійськими й американськими колегами, вказував, що перші «коштують лише одну третину англійського робітника і не більше однієї четвертої вартості американського». Це стосується і заробітної платні, яка також порівнювалася у мемуарах Norman H. All the Russias travels and studies in contemporary European Russia. Р. 381; Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 112; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen..

Л. Вілларі порівнював спосіб життя англійських і місцевих мешканців Юзівки. Він відзначав, що перші проводять своє дозвілля займаючись іграми, катанням на човнах, риболовлею, у той час як останні здебільшого знаходять розвагу у пиятиці. На думку автора, цей культурний розрив не впливав на їхнє мирне співіснування в Юзівці. Більше того, на думку автора, під впливом англійського способу життя робітники Юзівки теж здатні: «перетворитися із примітивних і неосвічених селян на більших чи менш цивілізованих людей» Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 114..

Автори, водночас, зазначають, що кількість постійного робітничого контингенту, хоча й повільно, але збільшувалася та демонструвала велику позитивну перспективу. Це були переважно кваліфіковані робітники, які мали більшу зарплатню, можливості (хоча й обмежені) кар'єрного росту. Однією з причин цього процесу автори мемуарів вважали зусилля іноземних власників підприємств щодо покращення умов життя робітників Ibid. С. 112; Kellogg D. The Red Reign... Chapter XX. With the Russian workmen.. Зокрема, Л. Вілларі наголошує на тому, що завдяки компанії в Юзівці було побудоване доступне за ціною житло для робітників. Він робить висновок, що помешкання юзівських робітників значно охайніші та зовні демонструють більший достаток у порівнянні з житлом робітників інших регіонів Росії. На його думку: «Робітник, який має дім біля роботи, поступово звільняється зі свого крихітного клаптика землі у далекому краї, скидає одяг селянина-общинника, і стає фабричною рукою в європейському розумінні терміну» Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 113..

Л. Вілларі і Д. Келлог, загалом, приділили увагу і житловим умовам робітників, і їхньому побуту, навіть раціону харчування. Якість їхнього житла вони ставлять у пряму залежність від кваліфікації та способу життя Ibid. С. 225-226; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen.. У сучасних дослідження це явище досліджується як просторова сегрегація, що ґрунтується на професійному, соціальному, а також етнічному чинниках Куліков В.О. Підприємства й суспільство в заводських і шахтарських поселеннях Донбасу та Придніпров'я. С. 178-180; Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу. С. 119120.. Водночас, треба зазначити, що ці відомості стосуються переважно робітників металургійного заводу. У досліджених мемуарах не згадуються ані шахтарські селища, ані умови життя та роботи шахтарів, які разюче відрізнялися від заводської сфери Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу. С. 51; У пошуках обличчя міста: Практики саморепрезентації міст України. С. 181.. Винятком є згадки Е.Г. Джонс, яка характеризує житло місцевих шахтарів як «смердючі землянки», «побудовані з бруду». Тут її досить короткі враження збігаються з описанням робочого побуту у листах інших мешканок британської колонії Jones Annie Gwen. Life on the Steppes of Russia 1889 to 1892.; Донован В. Вітання з Юзівки..

Увагу частини мандрівників - Л. Вілларі і Д. Келлога привернула тема дитячої праці на підприємствах Донбасу. При цьому обидва автори схвально відгукуються про російське законодавство, яке забороняло працювати дітям до 15 років Villari L. Russia under the Great Shadow. Р. 114; Kellogg D. The Red Reign. Chapter XX. With the Russian workmen.. Насправді дитяча праця була вельми поширеним явищем на заводах і рудниках Донбасу, про що також знаходимо свідчення у спогадах донецьких шахтарів і мемуарах гірничого інженера О. Терпігорєва, працях сучасних дослідників Праця, виснаження та успіх: промислові мономіста Донбасу. С. 104-106; У пошуках обличчя міста: Практики саморепрезентації міст України. С. 179..

Висновки

Проаналізовані мемуарні твори мають жанрові особливості віддзеркалення донбаських реалій: більш ґрунтовно у спогадах Г. Юма та Е.Г. Джонс; дещо поверхневі, іноді з помилками, нариси вражень від побаченого проїздом або впродовж нетривалих відвідувань у мандрівних записках Г. Нормана, Л. Вілларі, Д. Келлога. Відрізняються «жіночим поглядом» мемуари Е.Г. Джонс.