На місці Жовкви та її околиць: документи до історії маєтності Висоцьких-Жолкевських у Львівській землі в XV-XVI століттях

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівське відділення Інституту української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України

На місці Жовкви та її околиць: документи до історії маєтності Висоцьких-Жолкевських у Львівській землі в XV-XVI століттях

Богдан Смерека кандидат історичних наук, науковий співробітник

Анотація

Мета роботи - на конкретному прикладі розмежування шляхетської маєтності в Руському воєводстві дослідити практику підробки актових документів у ранньомодерний час. Наукова новизна дослідження полягає у впровадженні до наукового обігу фальсифікату, яким нібито встановлювалися кордони маєтності Анджея Висоцького на північно-західній окраїні Львівської землі з Яворівським староством (1531 р.; насправді межування було проведене роком раніше), а також акта обстеження люстраторами меж села Туринки з поселеннями Львівського староства (1570 р.), який дає змогу з'ясувати причини фальсифікації першого документа. Обидва акти були виявлені у вигляді вписів у книгах львівського гродського суду. Зберігаються вони в Центральному державному історичному архіві України, м. Львів. Методологія дослідження базується на принципах об'єктивності та історизму. Застосування історико-критичного та компаративного методів дало змогу виявити факти цілеспрямованого внесення правок у текст першого документа. Завдяки використанню історико-географічного методу була локалізована зафіксована в обох актах географічна номенклатура. Висновки. На підставі порівняння тексту розмежування 1530 р. у Коронній метриці з текстом цього документа у львівських гродських актах (вписаного 1631 р.) було виявлено, що у «львівській версії» присутнє інше датування, замінена та додана деяка географічна номенклатура. Аналіз розбіжностей дає підстави стверджувати про цілеспрямовану фальсифікацію акта з метою документально зафіксувати приналежність Викового Лісу до села Туринки. В другій половині XVI ст. цей лісовий масив був об'єктом суперечки між львівським старостою та Станіславом Жолкевським. На це вказує укладений в 1570 р. акт обстеження меж Туринки (у володінні останнього) із сусідніми коронними селами. Ймовірно, в 1631 р. виникла нова суперечка за Виків Ліс. Фальшивий «акт розмежування 1531 р.» міг бути документальним обґрунтуванням претензій внучки Станіслава Софії Даниловичівни (яка володіла Туринкою) на лісовий масив.

Ключові слова: Львівська земля; Руське воєводство; Польське королівство; Висоцькі; Жолкевські; розмежування; документи; архів.

Abstract

Bohdan Smereka

Candidate of Historical Sciences, Research Fellow at the Lviv Branch Mykhailo Hrushevsky Institute of Ukrainian Archaeography and Source Studies of National Academy of Sciences of Ukraine

ON THE PLACE OF ZHOVKVA AND ITS SURROUNDINGS: THE DOCUMENTS ON THE HISTORY OF THE ESTATE OF WYSOCKI & ZOLKIEWSKI FAMILIES IN LVIV LAND IN THE 15th-16th CENTURIES (Part 2)

The objective of the work is to investigate the practice of forgery of deed documents in the early modern period using the specific example of the delimitation of noble estate in the Ruthenian Voivodeship. The scientific novelty of the research consists in the introduction into scientific circulation of a forgery, which allegedly set the boundaries of the estate of Andrzej Wysocki on the northwestern borderlands of the Lviv land with the Yavoriv starosty (1531; in fact, the demarcation was carried out a year earlier), as well as the report of survey of auditors of the boundaries of the village of Turynka with the settlements of the Lviv starosty (1570), which makes it possible to find out the reasons for the falsification of the first document. Both acts were discovered in the form of copies in the books of the Lviv castle court. They are kept in the Central State Historical Archives of Ukraine in Lviv. The research methodology is based on the principles of objectivity and historicism. The application of historical-critical and comparative methods made it possible to reveal facts of targeted amendments to the text of the first document. Due to the use of the historical-geographical method, the geographical nomenclature recorded in both acts was localized. Conclusions.

Based on a comparison of the text of the demarcation of 1530 in the Crown Metrics with the text of this document in the Lviv castle court acts (inscribed in 1631), it was found, that the «Lviv version» has a different dating, some geographical nomenclature has been replaced and added. The analysis of the discrepancies gives reason to assert about the purposeful falsification of the act with the aim to document the Vykiv Lis as belonging to the village of Turynka. In the second half of the 16th century this forest was the subject of a dispute between the Lviv starost and Stanislaw Zolkiewski. This is indicated by the act of surveying the boundaries of Turynka (in the possession of the last one) with the neighboring crown villages (1570). Probably, in 1631, there was a new dispute over the Vykiv Lis. The fake «delimitation of 1531» could be a documentary justification for the claims of Stanislaw's granddaughter Zofia Danilowiczowa (who owned Turynka) to the forest.

Key words: Lviv land; Ruthenian voivodeship; Kingdom of Poland; family of Wysocki; family of Zolkiewski; demarcation; documents; archives.

У запропонованій статті ми продовжуємо розглядати історію приватної маєтності на північно-західній околиці Львівської землі Руського воєводства. Її виникнення в другій половині XIV ст. і найдавніший етап формування (включно з набуттям маєтності Висоцькими) було висвітлено в першій частині нашого дослідження1. Задля цього ми проаналізували тексти двох документів: розмежування сіл у володінні львівського підсудка Яна Висоцького від дідицтва Яна Кули- ківського (проведене 5 травня 1487 р.)г і підтвердження ґнєзненським архиєпископом Яном Лаським (1517 р.) акта продажу Яворівської ко- ролівщини (1456 р.) із додатковим фрагментом3 (відсутнім в оригіналі). В ньому перелічувалися географічні об'єкти, повз які проходила межа королівщини із сусідньою маєтністю Висоцьких. Цей текстовий фрагмент теж міг би послужити актом демаркації, якби не був невідомо ким і коли вписаним у копію грамоти 1456 р.

Перший документ. Повноцінне розмежування між маєтністю Висоцьких та Яворівською королівщиною (селами Скварявою і Кре- ховом) відбулося 8 липня 1530 р. Яворівським старостою на той момент був Анджей Ґурка (син попереднього старости Лукаша Ґурки). Дідицтвом Висоцьких володів кам'янецький войський Анджей Висоць- кий, син Миколая, згаданого в межуванні 1487 р. першим серед 5-ти дітей Я. Висоцького 4. Смерека Б. На місці Жовкви та її околиць: документи до історії маєтності Висоцьких-Жолкевських у Львівській землі в XV-XVI століттях (частина 1) // Архіви України. 2022. № 3(332). С. 119-137. ЦДІАЛ України (Центральний державний історичний архів України, м. Львів). Ф. 9. «Львівський гродський суд». Оп. 1. Спр. 4 (Чистова книга вписів угод, 1468-1494 рр.). С. 805-807 (публікація: Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie (далі: AGZ). Lwow, 1891. T. 15. Zapiski s^dow lwowskich od r. 1457 do 1500 / oprac. O. Pietruski, X. Liske. S. 568, № MCCLXXV; S. 568-569, № 4623). ЦДІАЛ України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 385 (Чистова книга донесень, 1634 р.). С. 181-186. Окрім дідичних володінь, Анджей був тенутарієм королівського села Гряда неподалік Львова. Згідно зі свідченнями старожилів, зафіксованими у люстрації Гряди 1564-1565 рр., Анджеєвого батька було «na Bukowinie

Продовж. див. на наст. стор. F zabito». Враховуючи, що Миколая названо «покійним» у записах львівського гродського суду за 1502 р., припускаємо, що батько Анджея міг загинути 26 жовтня 1497 р. у битві біля Козмінського лісу (нині - околиці с. Валя Кузьмина Чернівецької обл.). У цій битві військо молдовського господаря Штефана ІІІ завдало нищівної поразки польській армії короля Яна Ольбрах- та. Див.: AGAD w Warszawie (Archiwum Glowne Akt Dawnych w Warszawie). Metryka Koronna (MK). Ksi^gi Wpisow (Libri Inscriptionum). Sygn. 21. K. 206 v.; AGZ. Lwow, 1901. T. 17. Zapiski s^dow przemyskich i lwowskich 14691506 / oprac. O. Pietruski, X. Liske. S. 472-473, № 3863; Lustracja wojewodztw ruskiego, podolskiego i belskiego, 1564-1565. Warszawa, 2001. Cz. 2 / wyd. K. Chlapowski, H. Zytkowicz. S. 187. Детальніше про битву біля Козмінського лісу див.: Fischer E. Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges im Jahre 1497 / пер. з нім. В. Іванюка // Зелена Буковина. 2003. № 1-2.

С. 2-77.

16 жовтня 1530 р. акт межування (разом із документом про призначення королем Сиґізмундом великого коронного маршалка Пйотра Кміти відповідальним за проведення демаркації, укладеним 9 травня 1530 р.) був підтверджений монархом і внесений до книги коронної канцелярії!. 18 жовтня 1631 р. оригінали 3-х актів (за 9 травня, 8 липня і королівське підтвердження за 16 жовтня 1530 р.; «автентичні пергаментні грамоти», підписані підканцлером Пйотрем Томіцьким та скріплені малою печаткою королівської канцелярії) на прохання шляхетного Адама Зеґовського (чи Жеґовського) вписали до чистової книги донесень львівського гродського суду (див. Додаток 1) AGAD w Warszawie. MK. Ksi^gi Wpisow (Libri Inscriptionum). Sygn. 45. K. 279-286 v. (S. 559-574). ЦДІАЛ України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 382 (Чистова книга донесень, 1631 р.). С. 1784-1799 (акт розмежування: С. 1787-1797).. Вдалося відшукати також 2 витяги з цього впису ЛННБУ ім. Стефаника (Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника). Ф. 4. «Баворовські». Оп. 1. Спр. 1028. Арк. 2-8; ЦДІАЛ України. Ф. 134. «Колекція документів про шляхетські маєтки на території Руського, Волинського, Подільського та інших воєводств». Оп. 2. Спр. 894 (Акти розмежування маєтків та люстрація Яворівського староства. Копії). Арк. 1-7..

У тексті розмежування зафіксовано низку найменувань географічних об'єктів. За винятком Викового Лісу та 2-х річок (Дерев'янки і Хвойної), жоден топонім із документа 1530 р. не зустрічається у доданому фрагменті до грамоти 1456 р. В акті 1530 р. присутні, зокрема, ріка Біла з притокою Дільною, став Добрущин (Доброщин), ліси Вовчий, Городисько, Городок і Седлисько, гори Вовча, Городисько, Городок, Загір'я, Ігрище Василь Інкін, який зафіксував топонім «Ігровище» в документі 1572 р. про с. Матків у Самбірському повіті, пов'язував його етимологію з язичницькими ігрищами радимичів, в'ятичів і сіверян із «Повісті минулих літ». Див.: Інкін В. Сільське суспільство Галицького Прикарпаття у XVI-XVIII століттях: історичні нариси / упоряд. та наук. ред. М. Крикун. Львів, 2004. С. 169, 343-344 (посил. 213), 378 (посил. 568).

⁹ Історія міст і сіл УРСР: в 26 т. Київ, 1968. Т. 14. Львівська область / редкол.: В. Маланчук (гол.) та ін. С. 534.

¹⁰ Детальніше про Щекотин див.: Чайка Р. До питання історіографії та попередніх досліджень літописного городища Щекотин // Львівський археологічний вісник. Львів, 1999. Вип. 1. С. 91-100. та Лежача, долина Розділ. Серед перелічених об'єктів донині фіксуються на мапах під цими ж назвами ріка Біла (права притока Рати, 40 км) та гора Вовча (367,5 м, на південь від с. Глинська). Назва «Добрущин (Доброщин) став» вказує на зв'язок із селом Добросином, однак ми не знаємо, чи гідронім дав назву поселенню (згідно з літературою, перша згадка про Добросин датується 1649 р.|), чи село - ставку. Назва гори і лісу Городок (біля дороги, яка вела до Скваряви) та гори і лісу Городисько (біля с. Глинська) апелюють до літописного городища ЩекотинІ0 неподалік Глинська (саме село в актах XIV-XVI ст. іменується Городищем, див. Частину 1 і Додаток 2 до запропонованої статті). Лежача гора між Винниками, Глин- ськом і Сопошином є нинішньою горою Гарай (368 м).

Порівняння тексту межового акта в Коронній метриці із текстом впису до книги гродського суду дозволяє виявити між ними ряд суттєвих відмінностей. Стосуються вони, в першу чергу, датування:

призначення Кміти відповідальним за проведення межування датується в Коронній метриці 9 травня 1530 р. (у вписі до гродських актів 24 квітня 1531 р.);

сам межовий акт у Коронній метриці датується 8 липня 1530 р. (у вписі - 24 листопада 1531 р.);

монарше підтвердження датується 16 жовтня 1530 р. і 29 червня 1532 р. відповідно.

Датування у 2-х відшуканих витягах співпадає з датуванням впису до гродських актів.

Чому межування у «львівській копії» було «перенесене» на наступний рік - не відомо. Аналізуючи датаційні формулювання в обох версіях межування, помічаємо, що вони підозріло схожі між собою. Так, у першому випадку «понеділок після дня святого Станіслава» (9 травня) змінився на «понеділок після дня святого єпископа Войцеха» (24 квітня). У другому випадку «п'ятниця перед днем святої Маргари- ти» (8 липня) стала «п'ятницею перед днем святої Катерини» (24 листопада), в третьому «день святого Ґалла» став «днем святого Павла». Оскільки день св. апостола Павла відзначається раніше дня абата Ґалла (29 червня і 16 жовтня відповідно), «межування 1531 р.» було підтверджене П. Кмітою в наступному 1532 р. Вкрай малоймовірно, що ці календарні трансформації були наслідком неуважності копіїста. Схоже, нове датування в надані Адамом Зеґовським акти вносилося писарем цілеспрямовано. На жаль, ідентифікувати самого А. Зеґовського (який, в такому разі, мав би вказувати, що і як слід замінити в тексті) через брак джерел не можемо.

Виправлень у «львівській версії» зазнали не лише датування. Також були замінені й додані кілька географічних найменувань. Зокрема, річку Дерев'янку тричі замінили на річку Слотвину11 і один раз - на річку Білу12, Добрушин став замінили на став Волянський13 (двічі), ліс Седлисько - на ліс Городисько14. Фрагмент про те, що ріка Біла ділить Львівську і Белзьку землі, був замінений реченням, в якому вона називалася дідичним володінням А. Висоцького15. Нарешті, були виправлені речення про приналежність Викового Лісу. Про цей великий лісовий масив, локалізований А. Янечеком (Andrzej Janeczek) на півночі та північному сході від Жовкви, ми вже писали у першій частині нашого дослідження. В розмежуванні 1530 р. зазначено, що Виків Ліс перебуває в юрисдикції Яворівського староства16 (кілька разів уточнено, що йдеться про його приналежність до коронних сіл Крехова й Скваряви17). У «львівській версії», натомість, вказано, що Виків ліс належить до села Туринки (ця правка на перший погляд вірна, адже масив справді знаходився поруч із цим селом, а не біля Крехова зі Сква- рявою). Сама ж Туринка зафіксована у 2-х реченнях, як належна до Львівського староства18, ще в кількох - «дописана» поруч із Креховом і Скварявою, як село в тенуті А. Ґурки, яворівського старости!9 (вносячи ²⁰ Urz^dnicy dawnej Rzeczypospolitej XIV-XVIII wieku: spisy. T. 3: Ziemie ruskie (далі: Urz^dnicy...). Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk, 1987. Zeszyt 1: Urz^dnicy wojewodztwa ruskiego XIV-XVIII wieku (ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka): spisy / oprac. K. Przybos. S. 43, № 82.

²¹ Ibid. S. 232, № 1973.

²² Ibid. S. 136, № 1031.

²³ Ibid. S. 215, № 1811.

²⁴ Urz^dnicy... Kornik, 1992. Zeszyt 2: Urz^dnicy wojewodztwa belskiego i ziemi chelmskiej XIV-XVIII wieku: spisy / oprac. H. Gmiterek, R. Szczygiel; pod red. A. G^siorowskiego. S. 41, № 125.

²⁵ У Коронній метриці помилково названий Корецьким. Про А. Борецького достеменно відомо, що він займав уряд львівського підстарости станом на 9 грудня 1531 р. (впис документа до городоцьких гродських актів зі згадкою про Адама датується 3 січня 1532 р.). Див.: ЦДІАЛ України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 969 (Книга донесень Городоцького гродського суду та скарг Львівського гродського суду, 1528-1540 рр.). С. 216. цю правку, писар суперечив сам собі; окрім цього, не вдалося виявити документів, в яких стверджувалося б, що Туринка коли-небудь входила до Яворівського староства). Однак, навіть якщо припустити, що А. Зе- ґовський попросив копіїста виправити невірні дані (Виків Ліс цілком міг мати відношення до Туринки, тоді як сама Туринка справді належала до Львівського староства; вказівку ж про приналежність села до Яворівської королівщини можна вважати недоглядом писаря), все одно не зрозуміло, для чого знадобилося видавати один документ за інший, змінюючи в ньому датування.

Зауважимо, що перелік свідків демаркації виправлень не зазнав. Серед присутніх на розмежуванні документ фіксує Яна Колу з Дале- йова (Делієвого), галицького каштеляна (займав цей уряд із 1519 р. до 1541 р.)20, Миколая Дершняка з Рокитниці, суддю Перемишльської землі (з 1527 р. до 1540 р.)21, Яна Дідушицького, підсудка Львівської землі (з 1512 р. до 1533 р.)22, Станіслава Ожеховського, писаря Перемишльської землі (з 1506 р. до 1541 р.)23, Анджея Мйонкіцького, писаря Белзької землі (з 1517 р. до 1532 р.)24, Адама Борецького, львівського підстаросту25, Францішка Фредра з Краківця та Станіслава Цешацько- го. Як бачимо, свої уряди названі особи займали і в 1531 р., на який було «перенесено» розмежування.

Тепер спробуємо з'ясувати, для чого в акт демаркації 1530 р. через більш ніж 100 років знадобилося вносити правки? Судячи з характеру виправлень, їх ініціатор був у першу чергу зацікавлений в документальному засвідченні приналежності Викового Лісу до Туринки (як побачимо згодом, ця приналежність, попри близьке розташування лісу до села, була суперечливою). Ми не знаємо, хто такий А. Зеґовський, однак малоймовірно, що цей невідомий шляхтич був основним бенефіціа- ром фальсифікації документів королівської канцелярії. Ймовірно, Адам виконував доручення третіх осіб. Цією «третьою особою» могла бути власниця Туринки станом на 1631 р. - Софія Даниловичівна (з Жол- кевських). На жаль, нам не вдалося відшукати документи, які вказують на її зв'язок із Виковим Лісом. Натомість знаємо, що за 6 десятиліть до цього приналежність масиву була предметом гострої суперечки між львівським старостою Миколаєм Гербуртом і Станіславом Жолкев- ським, тодішнім тенутарієм Туринки, власником маєтності Висоцьких у Львівській землі!6 і дідом Софії.

Перш ніж висвітлювати деталі цієї суперечки, коротко окреслимо, як С. Жолкевський набув Туринку у володіння і до чого тут Виків Ліс. Село Туринка вперше згадується в записах львівського гродського суду за 1478 р.27 Воно було підпорядковане львівському старості. В Турин- ці діяло самоврядування за зразком волоського права. Сільську громаду очолював князь (в 1478 р. його звали Левко). Основним заняттям місцевих жителів було тваринництво (селяни щорічно передавали до львівського замку кожну двадцяту вівцю та свиню). 8 квітня 1553 р. Сиґізмунд Авґуст надав Туринку в пожиттєве володіння С. Жолкев- ському, його дружині Софії (з дому Ліпських) та двом синам - Ми- колаю і Станіславу!8. Останньому, майбутньому коронному гетьману і засновнику Жовкви, на той момент було орієнтовно 5-6 років.

Новий власник вирішив створити в селі фільварок, змушуючи селян до відробітку панщини та сплати чиншу (в додаток до «двадцяти- ни» зі стад). Грубе втручання в традиційний господарський уклад місцевих жителів мало негативні наслідки. Аналізуючи матеріали перших люстрацій Львівського староства та його інвентарів, Михайло Грушев- ський прийшов до висновку, що розміри селянських наділів у Туринці 24 березня 1560 р. до львівських гродських актів було вписано документ, згідно з яким буський войський Анджей Висоцький (син кам'янецького войського Анджея, який брав участь у розмежуванні 1530 р.) подарував села Винники, Сопошин, Мацошин, Глинськ і Волю (з пізніших актів знаємо, що в цей перелік входила й Мишмениця) вихідцю з Холмської землі С. Жол- кевському (з ним, за визначенням С. Баронча, «його пов'язувала тісна сусідська дружба»). Щедрий подарунок Анджея був передсмертним - станом на листопад 1560 р. войський вже був покійним. Сам С. Баронч, орієнтуючись на рукописну збірку привілеїв костелу в Куликові (Munimenta, jura, privilegia ac decreta ecclesiae Kulikoviensis), датував акт дарування маєтності 1556 р. Дослідник помилково назвав 35-й том львівських гродських актів, куди було вписано документ, книгою донесень (liber relationum). Насправді це чистова книга вписів угод (inducta inscriptionum). Див.: ЦДІАЛ України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 35 (Чистова книга вписів угод, 1556-1562 рр.). С. 529-530, 604; Barqcz S. Pami^tki miasta Zolkwi... S. 5; Urz^dnicy... Kornik, 1992. Zeszyt 2: Urzqdnicy wojewodztwa belskiego i ziemi chelmskiej XIV-XVIII wieku: spisy / oprac. H. Gmiterek, R. Szczygiel; pod red. A. G^siorowskiego. S. 101, № 650. AGZ. Lwow, 1891. T. 15... S. 197, № 1567. AGAD w Warszawie. MK. Ksi^gi Wpisow (Libri Inscriptionum). Sygn. 84. K. 73 v.-74 v.; Ibid. Zbior dokumentow pergaminowych. Dzial I, № 7694, 1 k. внаслідок «реформ» С. Жолкевського зменшилися втричі. Скоротилося й поголів'я худоби Грушевський М. Економічне становище селян в Львівськім старостві в середині XVI в. на основі описей королівщин // Жерела до істориї України-Руси. Львів, 1903. Т. 7: Люстрація королівщин в Руських землях Корони з р. 1570. С. 7. Volumina legum. Prawa, konstytucye y przywileie Krolestwa Polskiego, Wielkiego Xi^stwa Litewskiego y wszystkich prowincyi nalez^cych na walnych seymiech koronnych od Seymu Wislickiego roku panskiego 1347 az do ostatniego Seymu uchwalone / ed. J. Ohryzko. Petersburg, 1859. Vol. ІІ: Ab anno 1550 ad annum 1609 acta Reipublicae continens. P. 97, § 42-43; Люстрації королівщин українських земель XVI-XVIII ст.: матеріали до реєстру рукописних та друкованих текстів / укл. Р. Майборода. Київ, 1999. С. 22.. Також новий власник активно займався вирубуванням лісів довкола села. У зв'язку з цим у Туринки виникли межові конфлікти з сусідніми коронними селами - Бутинами (входили до Белзького староства в однойменному воєводстві), Блищиводами та Смерековом (належали до Львівського староства в Руському воєводстві). 20 вересня 1570 р. король Сиґізмунд Авґуст наказав накельсько- му каштеляну Нікодему Ленкінському, Миколаю Малоховському та Станіславу Крочевському (перші двоє на Люблінському сеймі 1569 р. були призначені люстраторами Руського та Волинського воєводства!0) провести обстеження коронних ґрунтів, відчужених від Львівського староства чотирма шляхтичами (Мацеєм Черневським, Марціном Ку- натом, Миколаєм Тарлом і С. Жолкевським) ЦДІАЛ України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 397 (Чистова книга донесень, 16471648 рр.). С. 1793-1794.. 28 жовтня того ж року монарх повідомив львівському старості Миколаю Гербурту, що лю- стратори розглянуть також зустрічну скаргу С. Жолкевського до мешканців Блищиводів і Смерекова Там само. Спр. 334 (Чистова книга донесень, 1570-1571 рр.). С. 270271..

Другий документ. У результаті роботи Н. Ленкінського та його колег 11 грудня 1570 р. було укладено акт обстеження 3-х сіл Там само. Спр. 397. С. 1800-1804. (див. Додаток 2). У ньому зазначалося, що закладена на ґрунтах Блищиводів і Смерекова Туринка досі не провела меж із цими населеними пунктами. Наділи жителів 3-х поселень були розташовані по відношенню один до одного за принципом «шахівниці», що й призводило до взаємних суперечок. Люстратори встановили межі між Туринкою і коронними селами по річці Оплітній, залишивши для мешканців Блищиводів і Смерекова 3 невеликі ниви та одну сіножать на іншому березі потоку. В процесі насипання нових копців (згадано й про відновлення старих на межі між Львівським староством і колишнім дідицтвом Висоцьких) люстратори фіксували назви місцевостей, повз які проходила межа:

В'язова гребля На місці В'язової греблі до кінця XVI ст. виникло село В'язова Воля (нині - В'язова). Відомості про хрещення жителів цього села знаходимо в найдавнішій метричній книзі римо-католицької парафії Жовкви, починаючи з 1604 р. Згідно з літературою, перша згадка про В'язову датується 1646 р. Див.: AGAD w Warszawie. Ksi^gi metrykalne. Sygn. 1574 (par. Zolkiew, 1604-1632), s. 8 (запис за 26 жовтня 1604 р.); Історія міст і сіл УРСР... Т. 14... С. 533. (на Оплітній), урочища Сірий Ставок, Висока Гряда, Погулова Лоза, Лисяча Гора, Валява та Лоза Хмільова.

Далі в акті обстеження вказано, що внаслідок розмежування усі ліси в цій місцевості дісталися Туринці. Однак, уходи та борті селян зі Смерекова і Блищиводів, які ті утримували у Виковому Лісі, мали, за словами люстраторів, залишатися в їх користуванні. С. Жолкевський з жителями Туринки повинен був гарантувати сусідам «вільні проїзди і проходи» до лісових промислів, данина з яких стягувалася на користь львівського замку. Далі, як зазначали люстратори, «львівський староста [Миколай Гербурт] [...] показав перед нами старі замкові реєстри, [в яких зазначалося,] що цей Виків ліс ніколи не належав до Туринки, а до Львівського староства та замку [тут і далі курсив наш - Б. С. ], і з нього тільки староство мало дерево на будівництво та ремонт Високого і Низького замків. [...] А тепер, і власність, і використання, і збір данини [з] цього лісу є відібрані, і для потреб замку пан староста дерево в пана орендаря [С. Жолкевського] мусить купувати і платити значним коштом його величності короля». Що це були за «старі замкові реєстри», до яких апелював М. Гербурт - не відомо.

С. Жолкевський, зі свого боку, «показав спільне пожиттєве володіння зі своєю дружиною тим селом Туринкою із чітким виокремленням цього Викового лісу». Що саме «показав» люстраторам Станіслав - теж не знаємо. В акті надання Туринки в «доживоття» С. Жолкевським (1553 р.) про цей масив нічого не зазначено Схоже, що в цьому лісовому масиві свою власність міг мати А. Ви- соцький. 22 березня 1539 р. король Сиґізмунд «за заступництвом» руського воєводи Яна Амора Тарновського надав А. Висоцькому залізну руду «в наших лісах чи болотах, званих туринківськими і смереківськими» (in siluis seu palludibus nostris Thurzinskye et Merekowskie nuncupatis). Див.: AGAD w Warszawie. MK. Ksi^gi Wpisow (Libri Inscriptionum). Sygn. 58. K. 56 v.-57 v..

Обстеження люстраторами і встановлення чітких меж між селами не розв'язало суперечки між С. Жолкевським і М. Гербуртом. У 1577-1578 рр. король Стефан Баторій звернувся до старости з вимогою захистити селян із Блищиводів і Смерекова від чергових посягань Станіслава, а також радив М. Гербурту знову запросити люстраторів. У документі наводилися скарги жителів названих сіл на С. Жолкев- ського. Той не лише відібрав у селян деякі угіддя, луки і неназваний ліс, який прилягав до старостинських угідь, а й порубав усі борті у Виковому Лісі, вільний доступ до яких мав надати ЦДІАЛ України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 336 (Чистова книга донесень, 15751577 рр.). C. 1144; Спр. 362 (Чистова книга донесень, 1607 р.). C. 1761-1762..

У 80-х роках XVI ст. С. Жолкевський зробив стрімку кар'єру (в 1580 р. став галицьким каштеляном, у 1581 - белзьким, а в 1585 - руським воєводою Urz^dnicy... Wroclaw; Warszawa; Krakow; Gdansk, 1987. Zeszyt 1: Urz^dnicy wojewodztwa ruskiego XIV-XVIII wieku (ziemie halicka, lwowska, przemyska, sanocka): spisy / oprac. K. Przybos. S. 43, № 85; S. 161, № 1252; Urz^dnicy... Kornik, 1992. Zeszyt 2: Urz^dnicy wojewodztwa belskiego i ziemi chelmskiej XIV-XVIII wieku: spisy / oprac. H. Gmiterek, R. Szczygiel; pod red. A. G^siorowskiego. S. 71, № 381.), тому на претензії львівського старости міг уже не зважати. Туринка ж до кінця століття стала власністю Станіслава - сина С. Жолкевського і доповнила колишнє дідицтво Висоцьких, з яким межувало село! 25 липня 1588 р. Сиґізмунд ІІІ надав Туринку синам покійного С. Жолкевського. 7 серпня 1591 р. монарх дозволив Миколаю Жолкевському передати свої права на село брату Станіславу. Див.: AGAD w Warszawie. Zbior dokumentow pergaminowych. Dzial I, № 7941, 7970.. Станом на 1631 р. цим дідицтвом володіла донька Станіслава-молодшого - Софія Жінка успадкувала маєтності родини після безпотомної смерті в 1623 р. брата Яна. Певний час Софія володіла Жовквою та її околицями (в т. ч. Туринкою) спільно з чоловіком, руським воєводою Яном Даниловичем (на момент укладення шлюбу в 1605 р. був коронним підчашим, помер у 1628 р.). Див.: Charewiczowa L. Danilowiczowa Zofia, h. Lubicz (ur. ok. 1590 f1634) // Polski Slownik Biograficzny. Krakow, 1937. T. IV, zeszyt 16. S. 417418.. Можливо, в цей час виникла чергова суперечка за Виків Ліс між нею та тодішнім власником Блищиводів і Смерекова Марціяном Ґраб'янкою AGZ. Lwow, 1884. T. 10. Spis oblat zawartych w aktach grodu i ziemstwa lwowskiego / oprac. O. Pietruski, X. Liske. S. 239, № 3882., для чого жінці знадобилося фальсифікувати акт демаркації більш ніж столітньої давнини Інша версія: можливо, суперечка за Виків Ліс у Софії виникла не з М. Ґраб'янкою, а зі Станіславом Казановським, який на той момент був яво- рівським старостою (нагадаємо, що згідно з розмежуванням 1530 р. Виків Ліс належав до Яворівської королівщини). Цікаво, що до С. Казановського яво- рівськими старостами були батько і брат Софії. Див.: Смерека Б. Яворівське староство у Львівській землі на початку XVII століття: фіскальні джерела до історії // Записки товариства імені Шевченка. Львів, 2018. Т. CCLXXI: Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. С. 87..

Таким чином, до наукового обігу впроваджується акт розмежування маєтності родини Висоцьких у Львівській землі та коронних сіл Яво- рівського староства 1530 р. У нашому дослідженні ми зосередили увагу на одній із копій документа, вписаної у 1631 р. до львівських гродських актів і датованої 1531 р. Як вдалося з'ясувати, зміна датування акта була не помилкою писаря. Йшлося про цілеспрямовану фальсифікацію тексту документа (окрім датування, в ньому були замінені та додані деякі географічні найменування). Причину переписування і особу, яка найбільш імовірно могла бути до цього причетна, вдалося встановити завдяки ще одному документу - акту обстеження люстраторами кордонів між селами Блищиводи, Смерековом і Туринкою (1570 р.). Із нього дізнаємося, що С. Жолкевський, який отримав останнє село в пожит- тєву власність, експлуатував розташований поруч великий Виків Ліс (демонструючи люстраторам свої права на нього). Львівський староста М. Гербурт, натомість, апелював до «старих замкових реєстрів» і називав ліс власністю короля. Ймовірно, в 1631 р. у внучки Станіслава Софії (тодішньої власниці Туринки) також виникла необхідність документально підтверджувати законність володіння Виковим лісом. Відтак, відповідні зміни у межовий акт 1530 р. могли бути внесені за її ініціативою.

Додаток 1

1531 р., листопада 24. - Розмежування дідичних володінь Анджея Висоць- кого та коронних сіл Яворівського староства у Львівській землі (виправлена версія документа у львівських ґродських актах) [с. 1787]

Ex commissione p[ro]pria Sacrae Regiae Ma[ies]t[a]tis. Cuius quidem commissionis p[rae]insertae vigore innotescentiar[um] in vim citationis auth[oritat] e n[ost]ra commissariali p[ro] die, tempore et loco partibus inferius exp[re]ssis, p[rae]missimus partibus, itaq[uae] v[i]d[e]l[ice]t g[e]n[er]oso Andreae 1 de Gorka cap[ita]neo Wielunen[si], tenutario bonorum regalium Iaworowien[sium] in terra Leopolien[si] consisten[tium], per g[e]n[er]osum Andream Miqkicki notarium terrae Belsen[sis], tumq[uae] У вписі до Коронної метрики замість Andreae вжито Andrea. У вписі до Коронної метрики замість tumq[uae] вжито tanq[ue]. p[er] l[egi]timum procuratorem cum sufficienti p[ro] curatorio ab vna et nobilem Andream Wysocki de Winniki ² У вписі до Коронної метрики слова de Winniki відсутні. partibus У вписі до Коронної метрики далі: ab. altera; sic vt p[rae]missum est p[er]s[ona]l[ite]r comparentib[us] comissionem p[rae]insertam Sacrae Regiae Ma[ies]t[a]tis et innotestentiam У вписі до Коронної метрики слова et innotescentiam відсутні. in vim citationis p[rae]missa У вписі до Коронної метрики замість p[rae]missa вжито premissam. legi mandauimus; ac deinde partes p[rae]fatae, v[i]d[e]l[ice]t tam У вписі до Коронної метрики замість tam вжито tum. ex parte p[rae] dictt[i] У вписі до Коронної метрики слово p[rae]dictt[i] відсутнє. d[omi]ni Andreae de Gorka cap[ita]nei Wielunen[sis] sup[er] bona regalia

Iaworouien[sia] tenutae suae, q[u]amq[uae] У вписі до Коронної метрики замість q[u]amq[uae] вжито q[uam]. У вписі до Коронної метрики далі: Andree. У вписі до Коронної метрики замість pargamenea вжито pargameneas. etiam ex parte 1 0 Wisocki p[rae]fati sup[er] bona ip[siu]s haereditaria, literas seu priuilegia [// с. 1788] pargamenea 11 [sic] ip[si]s l[egi]time seruien[tia] coram nobis reproduxerunt, quib[us] У вписі до Коронної метрики далі: eciam. l[i]t[e]ris p[er]lectis et bene intellectis; decreuimus p[ar]tibus p[rae]fatis testes, senes, homines statuere, quos quidem senes in instanti vtraq[uae] pars statuit. A quib[us] quidem testib[us] hic У вписі до Коронної метрики замість hic вжито hinc. inde corporalia iuramenta ac testimonia et depositiones de experigentia У вписі до Коронної метрики замість experigentia вжито experientia. [sic] verorum ac legitimorum limitum seu granicier[um] inter partes p[rae]fatas et earund[em] bona, tam regalia, q[u]am haereditaria, accepimus. Quos quid[em] testes, homines, senes, ex demonstratione eorund[em] ac depositione discordes comperimus. Nihilominus p[rae]fati testes, senes ex vtraq[uae] parte duntaxat de sylua regali dicta Vykowski Lias У вписі до Коронної метрики замість Vykowski Lias вжито Woskow Lyass. concordes comperti sunt, affirman[do] quod dicta sylua Vikowski Lias ab antiquo ad villam Turzanka cap[ita]neatus Leopolien[sis] У вписі до Коронної метрики замість villam Turzanka cap[ita]neatus Leopolien[sis] вжито bona Iaworouien[sia] pertinebat et. p[er]tinet. Nos itaq[uae] consideran[tes] ac bene et diligenter, tam bona regalia tenut[ae] g[e]n[er]osi domini У вписі до Коронної метрики слово domini відсутнє. Andreae cap[ita]nei Wielunen[sis], q[u] am etiam haer[edita]ria p[rae]fati Andreae Wysocki, magnam discordiam et impossibile[m] distantiam in depositionib[us] et demonstrationib[us] ex vtraq[uae] parte testium esse accepimus et oculis conspeximus. Nihilominus auth[oritat]e eiusd[em] commissionis Sacrae Regiae Ma[ies]t[a]tis g[e]n[er]osum Nicolaum de Felsztyn succamerarium terrae Leopol[iensi] nobiscum accepimus et venimus ad locum limitum seu granicierum v[i]d[e]l[ice]t ad vltimum scopulum ante hac inter bona haer[edita]ria p[rae]fati Andreae Wysocki scilicet villam Sopusczyn ab vna et villam Skwarzawa tenutae p[rae]fati Andreae de Gorka cap[ita]nei Wielunen[si] partibus ab altera, modicum ab initio [// с. 1789] montis dicti Lezqcza Gora, de terra erectum et sippatu[m]; et ibid[em] ab eod[em] scopulo versus plagam meridionalem p[ro]gredien[do], prius deliberatione et У вписі до Коронної метрики замість et вжито ac. salubri consilio p[rae]habitt[o] demum et iustitiam p[rae] oculis haben[do] commissioni[s] Sacrae Ma[ies]t[a]tis Regiae anteriori У вписі до Коронної метрики замість anteriori вжито in totu[m]., inhaeren[do] У вписі до Коронної метрики далі: in nullo. eand[em]q[uae] meliorand[o] et renouando У вписі до Коронної метрики замість meliorando et renouando вжито com[m]issionem exceden[do]., ita ut sequit[ur], sententiam n[ost]ram comissarialem definitiuam tulimus, p[ro] nunciiauimus У вписі до Коронної метрики замість p[ro]nunciiauimus вжито pronu[n] ctiauimus et., decreuimus, ac bona regalia Skwarzawa et Krechow et Turzynka У вписі до Коронної метрики замість et Turzynka вжито tenute predicti. d[omi]ni Andreae de Gorka a bonis haereditarys Sopuschyn, Ismienice, Winniki, Glinsko et Wola p[rae]fati Andreae Wysocki separauimus et distinximus, separamusq[uae] et distinguimus et dislimitamus, scopulisq[uae] de terra errectis, ac signis metalibus ad instar crucis in arborib[us] consignari p[er] p[rae]fatum succamerarium Leopol[iensem] decreuimus; et hoc, incipiendo a primo scopulo in monte Lezqcza Gora de terra errecto, p[ro]gredien[do] modicum versus meridiem, scopulum primum erigere de terra У вписі до Коронної метрики слова de terra відсутні. mandauimus et decreuimus; et ab eod[em] scopulo, p[ro]gredien[do] versus occidente[m], tum etiam versus meridiem, septemtrionem, circum circa hinc et inde, vsquae venien[do] ad pariete[m] nobilium Sigismundi, Ioannis et Nicolai Magierow de Ruda, et ibid[em] circa fluuium dictum Biala, vbi alter fluuius Dzyelna dictus in fluuium Biala influit, scopulum acialem de terra erigi decreuimus. Quem fluuium Byala transeundo, campum haer[edita]rium Dobrusin et У вписі до Коронної метрики замість Quem fluuium Biala transeundo, campum haer[edita]rium Dobrusin et вжито Qui fluuius By ala diuidit [terras] Leopolien[sis] et Belsen[sis]. Item etiam. syluam nuncupatt[am] Vikow Lias regalem, ad bona cap[ita]neat[us] Leopolien[sis] Turzynka У вписі до Коронної метрики замість cap[ita]neat[us] Leopolien[sis] Turzynka вжито Squarzowa et Crechow. p[er]tinen[tem], signis metalib[us] ac scopulis consignari et dislimitari mandauimus et decreuimus; et hoc exeundo de У вписі до Коронної метрики замість exeundo de вжито incipiendo a. fluuio dicto Biala, p[ro]gredi-[// с. 1790]en[do] versus meridiem У вписі до Коронної метрики далі: orientem. et occidentem hic У вписі до Коронної метрики замість hic вжито hinc et. inde, usquae ad fluuium Slotwina У вписі до Коронної метрики замість Slotwina вжито Derewyanka., et denuo У вписі до Коронної метрики слово denuo відсутнє. p[er]transeundo fluuium Biala У вписі до Коронної метрики замість fluuium Biala вжито eun[dem] fluuium. vsq[uae] ad parietem regalis villae Smerekow; et quia dicta sylua Vykow Lias ex vtraq[uae] parte fluuy p[rae]fati Slotwina У вписі до Коронної метрики замість Slotwina вжито Derewyanka. sub piscina Dobrusczyn p[rae]fati Andreae Wysocki in longitudinem et latitudinem p[ro]tendit[ur], et ibi circa parietem p[rae]fatae villae regalis Smerekow У вписі до Коронної метрики далі: et quia dicta silua Wykow Lyass ex vtraq[ue] parte prefati fluuy Derevyanka sub piscina Dobruschin p[re]fati Andree Visoczki. scopulum acialem et vltimum erigi de terra У вписі до Коронної метрики слова de terra відсутні. mandauimus et decreuimus. Ubi iam limites et granicies inter haereditates p[rae]fatas Winniki, Glinsko et Wola ab vna et bona regalia Skwarzawa et Krechow, Turzinka У вписі до Коронної метрики замість Turzinka вжито partibus. ab altera terminauimus et finiuimus dec[re]to n[ost]ro У вписі до Коронної метрики далі: commisariali. mediante. Quam quid[em] sylua[m] dictam Vykow Lias regalem tenutae p[rae]fati d[omi]ni Andreae de Gorka cap[ita]nei Wielunen[sis] ita decreuim[us], discernen[do] ab alys syluis eid[em] syluae contiguis haereditarys У вписі до Коронної метрики замість haereditarys вжито prefati. Andreae Wysocki post fluuium Biala, quia У вписі до Коронної метрики замість post fluuium Biala, quia вжито prata,

mericis, que. sylua Vykow Lias continet in se arbores et ligna generis diuersi et communis 40. Quoniam ipsa sylua Wykow Lias 4 1 densior est, q[ua]m merica ip[siu]s Andreae Wysocki, p[ro]pterea semper debet nuncupari et teneri illa densitas arbor[um] p[ro] sylua dicta Vykow Lias ad bona cap[itanea]tus Leopolien[sis] Turzynka 42 tenutae p[rae] fati domini 43 Andreae de Gorka, quam syluam Vykow Lias a mericis et syluis 44 contiguis p[rae]fati Andreae Wysocki p[er] signa signata distinqui et 45 dislimitari ac 46 separari decreuimus. Item inhae[re]ndo n[ost]ro dec[re]to commissariali dicta 47 [sic] granicierum et limitum modo p[rae]misso per nos facto et p[ro]nunciato, incipiendo et eundo a primo [// с. 1791] scopulo, ubi limites inter p[rae]fatas partes et eaurunde[m] bona seu villas p[rae]factas incipiunt[ur] vsq[uae] ad vltimos scopulos aciales terminant[ur] et finiunt[ur]; hoc totum, quod ad sinistram partem est et continet[ur] p[er]tinebit p[er]petuae ad bona Skwarzawa et Krechow et Turzynka 48 domino 49 Andreae de Gorka 50, et hoc, quod ad manum dextram signis et scopulis consignari, p[er] nos est dec[re]tum, post fluuium Biala iacens, ad haereditatem ip[siu]s p[rae]fati Wysocki 51. Item decreuimus et decernimus, q[uo]d p[rae]fatus Andreas Wysocki et eius succ[ess]ores l[e]gitimi possidentes 5 2 bona Winniki, Sopusczin, Ismienice, Glinsko et Wola tenebit[ur] et 53 tenebunt[ur] dare in locis competentibus viam liberam ita latam, quod duo currus insimul possent et 54 p[rae]terire, al[ia]s minqc sie 55, temporib[us] p[er]petuis, ad syluam dictam Vikowski Lias, signis metalib[us] designatt[am] 56 et dislimitatt[am] p[er] bona o[mn]ia haer[edita]ria p[rae]fati Andreae Wysocki, hominib[us] et incolis de bonis et villis Turzynka 57, Skwarzawa et Krechow tenutae p[rae]fati domini Andreae de Gorka, eundi, equitandi, vehendi, tam equis, quam curribus, iuxt[a] exigentia[m] p[rae]fati d[omi]ni Andreae de Gorka et p[ro] tempore tenutariorum bonorum Skwarzawa et Krechow et Turzynka 58 ac incolarum in p[rae]fatis villis inhabitantium. It[em] etiam decernimus et decreuimus, quia ta[m] ipse dominus Andreas de Gorka, q[ua]m У вписі до Коронної метрики далі: al[ia]s lyesne drzewo (тут і далі польські слова в латинському тексті виділені курсивом). У вписі до Коронної метрики слово Lias відсутнє. У вписі до Коронної метрики замість cap[itanea]tus Leopolien[sis] Turzynka вжито Squarzowa et Crechow. У вписі до Коронної метрики слово domini відсутнє. У вписі до Коронної метрики замість et syluis вжито pratis et borris. У вписі до Коронної метрики слово et відсутнє. У вписі до Коронної метрики замість ac вжито et. У вписі до Коронної метрики замість dicta вжито dictorum. У вписі до Коронної метрики замість et Turzynka вжито tenute prefati. У вписі до Коронної метрики замість domino вжито domini. У вписі до Коронної метрики слова de Gorka відсутні. У вписі до Коронної метрики замість post fluuium Biala iacens, ad haereditatem ip[siu]s p[rae]fati вжито perpetue pertinebit ad bona et hereditates Andree. У вписі до Коронної метрики слово possidentes відсутнє. У вписі до Коронної метрики слова tenebit[ur] et відсутні. У вписі до Коронної метрики замість et вжито ire ac. У вписі до Коронної метрики замість minqc sie вжито mynacz sye. У вписі до Коронної метрики замість designatt[am] вжито obsignata[m]. У вписі до Коронної метрики замість Turzynka, вжито regalibus. У вписі до Коронної метрики замість et Turzynka вжито protunc existencium. ip[siu]s subditi et incolae de bonis tenutae suae Skwarzawa et Krechow, nec non etiam ipse Andreas Wysocki et ip[siu]s incolae seu subditi in bonis et in 5 9 villis Winniki, Sopusczyn et 60 Ismienice, Glinsko et Wola [// с. 1792] inhabitan[tes], g[e] n[era]l[ite]r o[mn]es p[ro]fectus seu vtilitates, v[i]d[e]l[ice]t seminationes, tam hyemales, q[u]am aestiuales grani et generis diuersi mellificia, al[ia]s barci, quae sunt ab inuicem signis metalib[us] dislimitata duntaxat hoc anno p[raese]nti, o[mn] es p[ro]fectus proprios eos concernentes, quilibet dominus et incola eorund[em] d[omi]norum p[ro] se tollet et p[ro] suo vsu percipiet; t[a]nd[e]m ad annos vlteriores perpetuae et 61 in aeuum praefatt[us] d[omi]nus Andreas de Gorka, ac Andreas Wysoczki et eorund[em] subditi et incolae in bonis eorum 62 inhabitancies] ac eorund[em] succ[ess]ores l[egi]timi o[mn]ia bona, tam agros cultos et incultos, syluas, mericas, mellificia, al[ia]s barcy, in syluis 63 mericis sitt[as], piscinas, riuulos, fluuios, prata et alia omnia g[e]n[era]l[ite]r, quae signis metalibus in arborib[us] consignatt[is] et scopulis de terra er[r]ectis dislimitari decreuimus, tenebunt, habebunt ac p[er]petuo 64 pacifice 65 possidebunt; et tandem p[rae]fatus succamerarius Leopolien[sis], v[i]d[e]l[ice]t g[e]n[er]osus Nicolaus Odnowski de Fulstyn, p[er] suum camerarium 66 nobilem Ioannem Herbort de Kukizow satisfaciendo dec[re]to n[ost]ro commissariali facta prius, ministerialis t[e]r[rest]ris Leopolien[sis] proinde Pauli Kosmal de Iaworow p[ro]clamatione primo, secundo, tertio 67 et in 68 sup[er] abundanti quarto 69 vicib[us], vt si quis cont[ra]dicere vellet dec[re]to n[ost]ro commissariali in limitatione, distinctione et separatione bonor[um] p[rae]fatorum ab inuicem dislimitatorum, ut cont[ra]diceret, et cum nemo cont[ra]dixit, extunc p[rae] fatus Nicolaus Odnowski succamerar[ius] Leopolien[sis] p[er] suum camerarium p[rae]fatt[um] iuxt[a] n[ost]rum decre[tum] commissariale 70 in loco superius exp[re] sso de terra scopulum errexit; et hoc incipiendo ab vltimo scopulo, [// с. 1793] qui erat de terra errectus inter haereditates Sopusczyn, Ismienice et Winniki in monte dicto Lezacza Gora ab vna et villam Skwarzawa regalem tenutae p[rae]fatt[i] d[omi] ni Andreae de Gorka p[ar]tibus ab altera, et hoc modicu[m] p[ro]grediendo versus meridiem ab eod[em] scopulo ante hac de terra erecto. Scopulus sic vt p[rae]missum est de terra erectt[us], et ab eod[em] scopulo aly scopuli, p[ro]gredien[do] versus occidentem p[ro]tensiue p[er] montem dictum Lezacza Gora, de terra sunt errecti, usq[uae] ad quercum in eod[em] monte inter agros cultos et incultos sitt[um], in quo quid[em] quercu signum graniciale ad instar crucis est signatum; et ab eod[em] quercu p[ro]gressiue declinan[do] ad partem dextram, scopulus post scopulum est de terra errectus vsq[uae] ad vallem, et circa eand[em] vallem ex vtraq[uae] parte eiusd[em] vall[is] duo scopuli sunt errecti, denotan[do] q[uae] vallis intermedian[s] illos duos scopulos denota[n]t et demonstra[n]t limites; eodem 71 valle inferius p[ro] gredien[do] de qua quid[em] valle versus plagam meridionale[m], egredien[do] sup[er] sylua[m] et vallem dictt[am] Roszdol, scopulus post scopulum usq[uae] ad montem dictum Igrzyscze; p[ro]tende[n]t[ur] similiter et p[er] eund[em] montem 72 scopuli p[ro]gressiue totum acie syluae, al[ia]s kraiem liasu, usq[uae] ventum est ad vertitem montis, qui vertex p[er]uenit supra 73 vallem, a qua valle mons et sylua habent inicium dicta Wilcza Gora et Wilczy Lias; in quo vertite montis p[rae]dicti scopulus est de 74 terra errectus, et ab eod[em] scopulo aly scopuli in fine vall[is] sub monte et sylua Wilczy Lias; et hoc declinan[do] ad partem meridionalem et ad occidentt[alem] vsq[uae] ad scopulum [// с. 1794] in initio montis Wilcza Gora de terra er[r]ectum, et ab eod[em] scopulo in initio montis errecto scopulus post scopulum acie eiusd[em] montis et syluae, al[ia]s kraiem Wilczego Liasu, p[ro] tendit[ur] 75, et signa metalia in arborib[us] signatt[a] ad instar crucis hinc 76 inde circum circa eund[em] montem et syluam Wilczy Lias, donec ventum est ad viam, q[uae] tendit de villa Skwarzawa, in montem et syluam dictam Grodzisko; penes q[u]am viam versus occidentem, eundo ead[em] via in manu dext[ra], scopuli ac signa metalia p[ro]gressiue p[ro]tendunt[ur] de p[ro]pe eiusd[em] syluae et montis Wilczy Lias; et sic declinan[do] a via p[rae]fata ad aciem syluae et montis, al[ia]s do krayow Wilczego Liasu, scopuli de terra sunt errecti et sippati donec ad viam, quae tendit ad villam Krechow; et ita 77 penes eand[em] viam ad manum dext[ram], versus occidentem 78 eundo, scopulus post scopulum et signa metalia in arborib[us] 79 sunt signata et facta vsq[uae] ad finem eiusd[em] syluae et montis dicti Wilcza Gora; et hoc de eod[em] monte inferius declinan[do] et p[ro]gredien[do] vsq[uae] ad Zagorze montis, in quo monte figuli de villa Glinsko capiunt argillam ad formandas ollas; et eod[em] Zagorze uersus occidentem scopulus post scopulum p[ro]gressiue p[ro]tendit[ur] donec ad viam, tendentem de sylua et monte Grodek ad villam Glinsko; et sic p[er]transeundo p[er] eand[em] viam, scopuli sub sylua Grodzisko 80 sunt de terra errecti et sippati 81 donec ad viam, quae tendit de villa Krechow ad villam Glinsko; eandem villam 82 p[er]transeundo [// с. 1795] versus septemtrionem 83, scopuli p[ro]gressiue p[ro]tendunt[ur] vsq[uae] ad magnum scopulum de p[ro]pe fontem, al[ia]s krzywcze84, salis circa paludem, de terra erectt[um] et sippatum; et ab eod[em] scopulo p[er] syluas et palludes et p[er] fluuium dictum Choino, qui fluuius fluit de villa Krechow, scopulus post scopulum p[ro]gressiue et 85 p[ro]tensiue est sippatus, ac signa in arborib[us] ad instar crucis sunt facta et signata 86 vsq[uae] ad sumitatem piscinae dictae Wolenska 87, in quam piscinam fluit fluuius dictus Drzewianka; et ita in sumitate eiusd[em] piscinae duo scopuli magni, vnus parte ab vna et alter scopulus parte ab altera eiusd[em] fluuy Derewianka, in sumitate eiusd[em] piscinae Wolenska 88 sunt er[r]ecti et sippati, a quib[us] duobus scopulis p[ro]gredien[do] p[ro]tensiue, scopulus post scopulum est de terra 89 er[r]ectus et signa in arborib[us] signata et facta vsq[uae] ad fluuium dictum Biala, ad eund[em] locum, ubi fluuius dictus Dzielna in fluuium Biala influit; et ibid[em] in eod[em] loco scopulus acialis circa pariett[em] nobilium Sigismundi, Ioannis et Nicolai Magierow de Ruda et p[rae]fati Andreae Wysocki est de terra errectus et sippatus. Qui quidem fluuius Biala sup[ra]scr[ipt]i Andreae Wysocki est h[ae]r[edita]rius. Quem fluuiu[m] transgrediendo et superius p[ro]grediendo penes mericas et campos Wysockiego, sylua dicta Vikowski Lias regalis ad bona cap[ita] neatus Leopolien[sis] Turzynka 90, initium recepit scopuli ac signa metalia in arborib[us] facta et signatt[a] circum circa hic 91 inde eiusd[em] syluae Vikow Lias; totum penes eand[em] syluam transeundo et p[ro]gredien[do] [// с. 1796] ad dextram manum, mericas et syluas ipsi Andreae Wysocki relinquendo usq[uae] ad fluuium Slotwina dictum, in piscinam 92 Dobrosczyn defluentem, eand[em] piscinam Dobrosczin in fluuio Biala constructt[am] 93, p[rae]fato Andreae Wysocki; relinquendo et p[er]transeundo denuo 94 fluuium Biala 95, scopulus post scopulum et signa metalia 96 p[ro]tendunt[ur] totam 97 eand[em] syluam Vikowski Lias, quae 98 tota reputari debet vbicunq[uae] 99 est densitas arborum syluestrium vary generis dictis signis et scopulis a bonis 100 et mericis dicti 101 Andreae Wysocki, distinguen[do], separan[do] et dislimitan[do] usq[uae] ad parietem villae regalis dictt[ae] Smerekow; et ibid[em] scopulus acialis et finalis dictorum limitum de terra est errectus et sippatus circa, q[u]em scopulum acialem et finalem p[rae]fatus m[i]ni[steria]lis Paulus Kosmal de Iaworow iuxta iuris ordinem primo, secundo, tertio et in 102 sup[er]abundanti quarto 103 vicibus clamauit. Vt si quis contradicere vellet eid[em] limitationi et separationi ab inuicem bonorum p[rae]fator[um] et scopulor[um] de terra errector[um], ut modo contradiceret et nemo cont[ra]dixit, et ergo iuxta dec[re] tum n[ost]rum commissariale sic vt p[rae]missum est bona p[rae]fata p[er] p[rae] fatum camerarium Leopolien[sem] ab inuicem sunt separata, dislimitata et distincta, ac scopulis et alys 1 04 signis metalibus perpetuo et 1 05 in aeuum consignata. Quos quidem limites et granicies modo p[rae]misso factas, partes p[rae]fatae ab 106 inuicem tenere et inuiolabil[i]t[er] obseruare temporibus p[er]petuis debebunt 107 et tenebunt[ur], vigore [// с. 1797] commissionis Sacrae Ma[ies]t[a]tis Regiae 1 08 et nostro dec[re]to commissoriali 109 [sic] mediante.