На місці Жовкви та її околиць: документи до історії маєтності Висоцьких-Жолкевських у Львівській землі в XV-XVI століттях

Acta sunt haec in loco campestri inter bona regalia Skwarzawa et Krechow, Turzynka 110 et inter haereditates Sopusczyn, Ismienice, Wyniki, Glinsko 111, Wola partib[us] ab altera feria sexta ante festum sanctae Catharinae 1 12 p[ro]xima anno Domini millesimo quingentesimo trigesimo primo 113. P[raese]ntibus 114 magnific[o] et g[e]n[er]osis Ioanne Kola de Daleiow castell[an]o Halicien[si], Nicolao Dersniak de Rokitnicza iudice terrae Praemislien[sis], Ioanne Dziedosicki subiudice terrae Leopolien[sis], Stanislao Orzechowski 115 notario terrae Praemislien[sis], Stanislao Cieschaczki, Andrea Miqnkicki notario terrae Belzen[sis], Adamo Borzecki 116 vicecap [ita]neo Leopolien[si], Francisko Fredro de Krakowiec et alys quam plurimis 117 fide dignis ad p[rae]missa testib[us] 118. Quas quid[em] l[i]t[e]ras p[rae] insertas, nec non limites factos, melioratos et iuxt[a] anterior[es] renouatt[os] 119. шляхетський воєводство маєтність

ЦДІАЛ України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 382. Арк. 1787-1797. Копія. ¹⁰² У вписі до Коронної метрики замість in вжито ex.

¹⁰³ У вписі до Коронної метрики замість quarto вжито quarta.

¹⁰⁴ У вписі до Коронної метрики замість et alys, et вжито alysq[uae].

¹⁰⁵ У вписі до Коронної метрики замість perpetuo et вжито perpetue ac.

¹⁰⁶ У вписі до Коронної метрики замість ab вжито eis.

¹⁰⁷ У вписі до Коронної метрики замість debebunt вжито debent.

¹⁰⁸ У вписі до Коронної метрики далі: preinserte.

¹⁰⁹ У вписі до Коронної метрики замість commisoriali вжито com[m]issario.

¹¹⁰ У вписі до Коронної метрики замість , Turzynka вжито ab una. У вписі до Коронної метрики далі: et.

¹¹² У вписі до Коронної метрики замість Catharinae вжито Margarethe.

¹¹³ У вписі до Коронної метрики замість millesimo quingentesimo trigesimo primo вжито M°D°XXX°.

¹¹⁴ У вписі до Коронної метрики далі: ibid[em].

¹¹⁵ У вписі до Коронної метрики далі: de Orzechowycze.

¹¹⁶ У вписі до Коронної метрики замість Borzecki вжито Coreczki.

¹¹⁷ У вписі до Коронної метрики замість plurimis вжито pluribus.

¹¹⁸ У вписі до Коронної метрики слова ad p[rae]missa testib[us] відсутні.

¹¹⁹ У вписі до Коронної метрики замість melioratos et iuxt[a] anterior[es] renouatt[os] вжито omniaq[ue] et singula in eis contenta.

Переклад

Від власної комісії священного королівського маєстату. Та попередньо запроваджена комісія [зібралася] відповідно до оповіщень у силі позову нашою комісарською владою на дату, час і місце, для сторін, зазначених нижче, згаданих сторін, а саме [для] родовитого Анджея з Ґурки, старости велюн- ського, тенутарія королівських яворівських дібр, що знаходяться у Львівській землі, через родовитого Анджея Мйонкіцького, писаря Белзької землі, а також законного представника з достатньою довіреністю, з одного боку, і шляхетного Анджея Висоцького з Винників, із іншого боку. Так як сказано вище, особисто з'явившись перед запровадженою комісією священного королівського маєстату та за оповіщенням за силою згаданого позову, наказали, щоб прочитали [комісарський декрет]. І потім зазначені вище сторони, зокрема з боку згаданого вище пана Анджея з Ґурки, старости велюнського, на королівські яворівські дібра його застави, також і з боку згаданого вище Висоцького на його дідичні дібра, представили перед нами документи чи пергаментні привілеї, [що] законно служать їм. Котрі документи були вголос прочитані та добре зрозумілі. [Ми зі свого боку] вирішили призначити свідків, старців і чоловіків зазначеним вище сторонам, котрих старців кожна сторона визначила одразу. Від котрих свідків тут і там ми отримали тілесні присяги, свідчення та показання щодо досвіду справжніх і законних меж або кордонів між зазначеними вище сторонами і тими самими дібрами, як королівськими, так і дідичними. [Ми] виявили, що ці свідки, чоловіки та старці, розходяться з тим самим доказом і свідченням. Проте, вказані вище свідки, старці з обох сторін, знайшлися в згоді тільки щодо королівського лісу, званого Виківським Лісом, заявивши, що згаданий ліс Виківський Ліс із давніх часів належить до села Туринки Львівського староства. Ми, таким чином, добре й старанно розглянувши як королівські дібра тенути родовитого пана Анджея, старости велюн- ського, так і дідичні [маєтки] згаданого вище Анджея Висоцького, отримали й побачили своїми очима, що існує значне непорозуміння і неможлива розбіжність у показаннях і доказах свідків з обох сторін. Тим не менше, владою тієї ж комісії священного королівського маєстату [ми] взяли з собою родовитого Миколая з Фельштина, підкоморія Львівської землі, і попередньо прийшли до місця меж або границь, а саме до останнього копця між спадковими дібрами згаданого вище Анджея Висоцького, тобто [до] села Сопошина з одного боку, і [також до] села Скваряви, тенути згаданого вище Анджея з Ґурки, старости велюнського, з іншого [боку], [пройшовши] трохи від початку гори, званої Лежача Гора, [де того останнього копця] з землі було зведено та насипано. І там само, проходячи від того ж копця до південної окраїни, попередньо вчинивши обговорення і корисну нараду, і нарешті, маючи перед очима правосуддя попередньої комісії священного королівського маєстату, дотримуючись його, покращуючи та оновлюючи, [ми,] так як наводиться, винесли і оголосили наш остаточний комісарський вирок, постановили, королівські дібра Скваряву, Крехів і Туринку пана Анджея з Ґурки від дідичних дібр Сопошина, Ішмениці, Винників, Глинська і Волі згаданого вище Анджея Ви- соцького відокремили і розрізнили, і відокремлюємо, розрізнюємо та розмежовуємо, і копцями, зведеними з землі, і межовими знаками на деревах у формі хреста, [котрі знаки] через згаданого вище підкоморія львівського означити постановили. І тут, починаючи від першого копця, зведеного з землі на горі Лежача Гора, проходячи трохи на південь, [ми] наказали й постановили звести з землі першого копця. І від того самого копця, проходячи на захід, а також на південь, північ, навколо тут і там, підходячи аж до «стіни» шляхетних Зиґмунта, Яна та Миколая Магер із Руди, і там само біля річки, званої Біла, де інша річка під назвою Дільна впадає в ріку Білу, [ми] вирішили звести з землі наріжного копця. Перетнувши річку Білу, спадкове поле Добросин і королівський ліс, званий Виковим Лісом, належний до дібр Львівського староства [, а саме до села] Туринки, [ми] наказали й постановили означити та розмежувати [це місце] межовими знаками і копцями. І, залишивши осторонь тут згадану річку Білу, [рушили далі], проходячи на південь і захід тут і там, аж до річки Слотвини, і знову перетинаючи річку Білу аж до «стіни» королівського села Смерекова. І, оскільки згаданий ліс Виків Ліс простягається вздовж і вшир, із обох боків згаданої річки Слотвини під став Добросин згаданого Анджея Ви- соцького, і [тому] там біля «стіни» згаданого королівського села Смерекова [ми] наказали й постановили звести із землі наріжного і останнього копця. Де [ми] вже визначили межі та кордони між згаданими вище дідицтвами Винниками, Глинськом і Волею, з одного боку, та королівськими дібрами Скваря- вою і Креховом, Туринкою з іншого [боку], та завершили [демаркацію] за посередництвом нашого декрету. [Щодо] цього королівського лісу, званого Виків Ліс, тенути згаданого вище пана Анджея з Ґурки, старости велюнсько- го, так вирішили, вирізняючи цей ліс із-поміж інших сусідніх дідичних лісів Анджея Висоцького за річкою Білою, тому що ліс Виків Ліс містить в собі дерева та деревину різних і звичайних видів. Оскільки сам ліс Виків Ліс є густіший за діброву Анджея Висоцького, тому така густина дерев повинна завжди називатися й триматися для лісу, званого Виковим Лісом, [що належить] до дібр Львівського староства [, а саме до села] Туринки, тенути згаданого вище пана Анджея з Ґурки. Котрий ліс Виків Ліс від дібров і суміжних лісів згаданого вище Анджея Висоцького вирішили вирізнити, розмежувати та виокремити нанесеними знаками. Також, згідно з нашим згаданим комісарським декретом, [дотримуючись] кордонів і меж у спосіб, [яким це було] раніше нами здійснено й виголошено, починаючи й продовжуючи від першого копця, де межі між зазначеними вище сторонами і тими самими дібрами чи зазначеними вище селами розпочаті [і] аж до останніх наріжних копців встановлені та окреслені. Все тут, що є і міститься на лівій стороні, належатиме навіки до дібр Скваряви, Крехова і Туринки панові Анджею з Ґурки, і те, що лежить по праву руку за рікою Білою, означене знаками та копцями, нами є вирішено [віднести] до дідицтва того згаданого вище Висоцького. Так само вирішили й вирішуємо, що зазначений вище Анджей Висоцький та його законні наступники, які володіють дібрами Винник, Сопошина, Ішмениці, Глин- ська і Волі, зобов'язані надати у відповідних місцях вільний шлях такої ширини, щоб два вози могли б одночасно проходити повз [один одного], інакше [могли] розминутися, на вічні часи; [йдеться про шлях] до лісу, званого Ви- ківським Лісом, позначеного межовими знаками та обмеженого всіма дідич- ними маєтками згаданого вище Анджея Висоцького; [прохід та проїзд має бути наданий] людям і мешканцям дібр і сіл Туринки, Скваряви і Крехова, тенути згаданого вище пана Анджея з Ґурки, [для пересування] пішки, верхи, на транспорті, як на конях, так і на возах, згідно з вимогою згаданого вище пана Анджея з Ґурки та [інших] в майбутньому тенутаріїв дібр Скваряви, Кре- хова і Туринки, а також мешканців, які проживають у згаданих вище селах. Так само вирішили і вирішуємо, що як сам пан Анджей з Ґурки, так і самі піддані та жителі дібр його тенути [, а саме із сіл] Скваряви і Крехова, і також сам Анджей Висоцький і самі жителі чи піддані в дібрах і в селах Винники, Сопошин, Ішмениця, Глинсько і Воля, усі загалом прибутки чи вигоди, а саме посіви як озимих, так і ярих злаків і вулики різних видів, інакше борті, які є відмежовані один від одного межовими знаками лише в цьому нинішньому році, усі власні прибутки, що їх стосуються, кожен власник і підданий тих самих власників візьме для себе і утримає для свого користування. Нарешті, на наступні роки, вічно і назавжди, згаданий вище пан Анджей з Ґурки, і Анджей Висоцький, і ті самі піддані та жителі, що мешкають у їхніх володіннях, і їхні законні спадкоємці отримають усі їхні дібра, а також оброблені й необроблені поля, ліси, болота, пасіки, інакше борті, розташовані в дубових лісах, ставки, струмки, річки, луки та все інше загалом, що ми вирішили означити межовими знаками на деревах і копцями, зведеними з землі, вони будуть тримати, мати і мирно володіти назавжди. І, нарешті, згаданий вище львівський підкоморій, а саме родовитий Миколай Одновський з Фельштина, задовольнивши через свого коморника, шляхетного Яна Гербурта з Кукизова, наш раніше виданий комісарський декрет, тому після [його] проголошення львівським земським возним Павелом Космалем з Яворова перший, другий, третій і в надлишку четвертий раз, коли б хто[-небудь] хотів суперечити нашому комісарському декрету в розмежуванні, розрізненні і розділенні згаданих вище дібр, розмежованих один від одного, коли б [хтось] заперечував, і оскільки ніхто не заперечив, тоді згаданий вище Миколай Одновський, підкоморій львівський, через свого згаданого вище коморника, згідно з нашим комісарським декретом, звів копець із землі в зазначеному вище місці. І, починаючи тут від останнього копця, який був зведений з землі між дідицтвами Сопоши- ном, Ішменицею та Винниками, на горі, що зветься Лежача Гора, з одного боку, і [біля] королівського села Скваряви, тенути пана Анджея з Ґурки, з іншого боку, і [далі рушили,] проходячи тут трохи на південь від того самого копця, з землі раніше зведеного. Копець, так як сказано вище, є зведений з землі, і від того ж копця є зведені з землі інші копці, проходячи з тяглістю на захід через гору, звану Лежача Гора, аж до дуба, розташованого на тій самій горі між обробленими і необробленими полями, на котрому дубі нанесено межовий знак у формі хреста, і від цього ж дуба, поступово відхиляючись на правий бік, копець за копцем [, кожен з яких] є зведений з землі, аж до долини, і навколо тієї ж долини з кожного боку тієї самої долини є зведені два копці, що вказує на те, посеред якої долини ті два копці позначають і показують межі. Проходячи нижче тієї самої долини від цієї долини до південної окраїни, виходячи над лісом і долиною, яка називається Розділ, [тягнеться] копець за копцем аж до гори, званої Ігрище. [Далі] копці простягатимуться таким же чином через ту саму гору поступово по всьому краю лісу, інакше краєм лісу, поки [не буде] досягнуто вершини гори, котра вершина сягає [височіє?] над долиною, з котрої долини мають початок гора і ліс, які звуться Вовча Гора і Вовчий Ліс. На котрій вершині згаданої вище гори є зведений з землі копець, і від того ж копця [простягаються] інші копці в кінці долини під горою та лісом [, що зветься] Вовчий Ліс. І так відхиляючись на південну і на західну сторону аж до зведеного з землі копця на початку гори [під назвою] Вовча Гора, і від того самого копця на початку гори тягнеться копець за копцем краєм тієї самої гори і лісу, інакше краєм Вовчого Лісу, і межові знаки нанесені на деревах у формі хреста навколо тут і там, [біля] тієї самої гори і лісу [під назвою] Вовчий Ліс, поки [не] досягнуто дороги, яка веде з села Скваряви на гору та ліс, званий Городисько. Вздовж дороги на захід, йдучи тим же шляхом праворуч, копці та межові знаки поступово тягнуться неподалік того самого лісу і гори [під назвою] Вовчий Ліс. І, таким чином, звернувши зі згаданої вище дороги до лінії лісу і гори, інакше до країв Вовчого Лісу, копці є зведені з землі та насипані аж до дороги, що веде до села Крехів. І так вздовж тієї самої дороги праворуч, прямуючи на захід, копець за копцем [простягається] і межові знаки на деревах є позначені та зроблені аж до кінця того самого лісу і гори, званої Вовча Гора. І тут від тієї ж гори відхиляючись нижче та проходячи [вперед] аж до гори Загір'я, на котрій горі гончарі з села Глинська беруть глину для ліплення горщиків. І від того самого Загір'я на захід, копець за копцем поступово простягається аж до дороги, що веде з лісу і гори Городок до села Глинська. І, таким чином, проходячи через ту саму дорогу, копці під лісом Городисько є зведені з землі та насипані аж до дороги, яка веде від села Крехів до села Глинська. Проходячи через те саме село на північ, копці поступово простягаються аж до великого копця, зведеного з землі і насипаного поблизу джерела солі, інакше криниці, біля болота. А від того ж копця через ліси й болота і через річку, звану Хвойною, що тече з села Крехова, поступово і з тяглістю є насипаний копець за копцем, і знаки на деревах є зроблені та нанесені у формі хреста аж до верхів'я ставу, званого Волянським, в котрий став впадає річка, звана Дерев'янкою. І, таким чином, на верхів'ї того самого ставу два великих копці є зведені і насипані, один з одного боку, і другий копець на другому березі тієї ж ріки, у верхів'ях того самого Волянського ставу, від котрих копців проходячи, з тяглістю є зведений з землі копець за копцем і знаки зроблені та нанесені на деревах аж до річки, званої Біла, до того ж місця, де річка, звана Дільною, впадає в річку Білу. І там у тому самому місці, біля «стіни» шляхетних Зиґмунта, Яна та Миколая Магер із Руди та згаданого Анджея Висоцького, наріжний копець є зведений з землі й насипаний. Котра ріка Біла є дідичне [володіння] зазначеного вище Анджея Висоцького. Перетнувши ту річку і проходячи вздовж лук і полів Ви- соцького, [через] королівський ліс, що зветься Виківським Лісом, до дібр Львівського староства [, а саме до села] Туринки, [коморник?] зауважив початок копця та межові знаки, зроблені на деревах і позначені тут і там довкола того самого лісу Викового Лісу. Перетинаючи вздовж весь той самий ліс і рухаючись праворуч, залишивши луки та ліси самого Анджея Висоцького аж до згаданої річки Слотвини, що впадає в став Добросин, [а також залишивши] той самий став Добросин, зведений на річці Білій, згаданому вище Анджею Висоцькому. Залишивши та перетнувши знову річку Білу, копець за копцем і межові знаки простягаються [через] весь той самий ліс Виківський Ліс, який повинен розглядатися як єдине ціле скрізь, де є щільність лісових дерев різних видів [за] згаданими знаками і копцями, розрізняючи, відокремлюючи і розмежовуючи [Виків Ліс] від дібр і дібров згаданого Анджея Висоцького аж до «стіни» королівського села, званого Смереків. І там наріжний та останній копець [до] названих меж був поруч зведений із землі й насипаний, котрого наріжного і останнього копця згаданий вище возний Павел Космаль з Яворова, згідно з порядком закону, засвідчив підряд перший, другий, третій і в надлишку четвертий раз. Тому, коли хтось хотів би суперечити такому ж розмежуванню та відокремленню один від одного зазначених вище маєтків і копців, зведених із землі, коли б [хтось] в якийсь спосіб заперечував, та [оскільки] ніхто не заперечив, і тому згідно з нашим комісарським декретом, так як сказано вище, згадані дібра згаданим львівським коморником є відокремлені один від одного, розмежовані та розрізнені, а також копцями й іншими межовими знаками назавжди і на віки означені. Ці межі та границі, встановлені зазначеним вище чином, зазначені вище сторони взаємно будуть зобов'язані утримувати і непохитно пильнувати на вічні часи, силою комісії священного королівського маєстату та за посередництвом нашого комісарського декрету.

Діялося на рівному місці між королівськими дібрами Скварявою і Крехо- вом, Туринкою [з одного боку] та між дідицтвами Сопошином, Ішменицею, Винниками, Глинськом, Волею з іншого боку, у найближчу п'ятницю перед святом святої Катерини року Господнього 1531-го. В присутності вельможного Яна Коли з Далейова [Делієвого], каштеляна галицького, а також родовитих Миколая Дершняка з Рокитниці, судді Перемишльської землі, Яна Дідушицького, підсудка Львівської землі, Станіслава Ожеховського, писаря Перемишльської землі, Станіслава Цешацького, Анджея Мйонкіцького, писаря Белзької землі, Адама Борецького, підстарости львівського, Францішка Фредра з Краківця та інших численних достовірних свідків сказаного вище. Ці внесені вище грамоти, а також кордони вчинено, виправлено та оновлено згідно з попередніми [грамотами].

Додаток 2

1570 р., грудня 11. - Акт обстеження люстраторами меж між селами Бли- щиводи, Смереків і Туринка [// с. 1800]

Ex commissione S[acrae] R[egiae] Ma[ies]t[a]tis propria. My, reuisa et examinata differentia praemissa, doznalim tego dostatecznie, iz te wsi Smerekow, Blisczywodi starodawney osady s^, a s tych gruntow Turzynka wysiadla y teraz sie przysadza, a nigdy nie miali rozmierzenia, ale spolecznie y szachownic^ tych gruntow uzywali; iakoz y teraz mai^ ty wsi za Turzynk^ sianoz^ci, niwy y w lesiech uchody. Tedysmy, uwazywszy inaequalitatem osady tych wsi tak^, ze te dwie Smerekow y Blisczywody tylko trzydziesci y osm kmieci mai^. A Turzynka szescdziesi^t y dwa. Tedychmy vsum et possessionem tych dwu wsi starych consignoualielimy do potoku Oplotney, do ktorey ode wsi iest wszerz ku Zybulkom mila, w ktorey distanciey iest boru niemalo, iz w nim przez szkody iescze na pulmile pola przyczynic y przyrobic mog^. Tak tez lasy y l^gi, na szescdziesi^t stogow sianoz^ci do wyprawowania mai^. A ci teraz kazdy z nich osadnych y przyczynnych rol y sianoz^ci dostatek mai^. Bo w tych oboich wsiach pp[anowie] Ozygalkowie mai^ po dworzysczu dziedzicznym. A na iednym dworzysczu czterech kmieci osadzil. A kazdy z krolewskich poddanych w tych oboich wsiach po calym dworzyszczu, rownemu w grunciech tym kmieciom starym ziemianskim. A drudzy y po dwu dworzysczach dzierz^. A wszakze y za Ц Oplotn^ zostawilichmy vsum tylko tym dwiema wsiom [// с. 1801] trzech niw roley. Sieyby na dwie klodzie. A sianoz^c na pi^ci stogach, tak iz by nad to daley vzywania swego nie rosci^gali, y tenesmy grunt oznaczyli. A potym uniuersalem distinctionem, signis et scopulis metalibus takesmy postanowili y acz mierzyli.

Naprzod nad grobl^ rzeczon^ Wi^zowa dziedziczna pana Stanislawa Zolkiewskiego, Winnik, Woley, Nieszmieci^, Szopuszni^, Maczoszina, Grodziska dziedzicznych wsi, za vznaniem popsowania starych kopcow, ktore ludzie krolewscy byc prawdziewymi kopcami przyznali, acz nie oni ich rozsypali, ale bydlo wzdeptalo, y grabarze, sypi^c grobl^, rozwiezli miedzy grunty k[rolewskiej] jego m[o]sci wsiami Smerekowem, Blisczywodami; od starostwa lwowskiego poprawilismy kopcow iedenascie na starych znakach y miedzy staremi kopcy, ktore id^ od rzeki Derewianki przez rzeke Swinie az do Oplotney rzeki, pod grobl^ Wi^zow^ y podle stawu, od tey Turzynki y dziedzicznych wsi tego pana Zolkiewskiego. Itt[em] sipalismy kopce nowe od Oplotney rzeki rzeczoney na wst^cz ku Wi^zowey grobley, od czwartego kopca od scian Winnik, rozdzielai^c grunty k[rolewskiej] jego m[o]sci wsi Smerekowa y Blisczywod y Turzynki; vsypalismy kopcow dwadziescia y trzy, krzyze na pospolitych drzewach czyni^c, ktorych iest bez liczby, y przyszlichmy do rzeki teyze Oplotney; rzek^ Oplotn^ szliszmy, czyni^c nad ni^ znaki, ktora dzieli grunty przez uroczyska Szerzyc [sic] Stawek do blota y jeziora rzeczonego Oplotna, przez bory, lasy y potoki, przez gosciniec, ktory idzie przez Turzynki na Blisczywody do Lwowa; nad goscincem usypalismy dwa kopca pewnemi znaki, przez to iezioro, ktore do vroczyska rzeczonego Wysoka Grzenda, [// с. 1802] do drogi y sciany wsi Przedrzymiech dziedziczney, dzierzawce pana Stanislawa Oporowskiego starosty kruszwickiego, tamze tez w teyze wsi dziedziczney Breniewskich y Przedrzymieskich. Itt[em] posypalismy kopce miedzy wsiami Smerekowem y Blisczywodami, miedzy wsiami pana Stanislawa Zolkiewskiego dziedzicznemi Winnikami, Niesmienic^, Szopuszn^, Macoszynem, Grodziskem, ktore kopce id^ od sciany Mierzwice, dzierzawy pana Stanislawa Oporowskiego starosty kruszwickiego, nowo poprawiony dwadziescia y ieden; vroczyska ty s^ Oplotna rzeka, ktora dzieli grunty Smerekowa y Blisczywod y Turzynke, drugie uroczysko Pohulowa Loza, Lisia Gora, Walawa, az do Lozy Chmielowey, tam miedzy tym iest kopcow bez lidzby. Potok Oplotna sciany winnick^ turzynczanie vzywaniem zeznali, a te wsi Winnikom tam sciane zeznali. Od tych kopcow poszli granice do Szwinie pod grobl^, iedno przereli, rozmiotali, od ktorey Swinie kopce id^ do rzeki Derewney. A tak iuz za t§ distincti^ y za temi znakami y vroczyskami wszytkie grunty, bory, lasy do Turzynki dostali, a smerekowanie y blisczywodanie tylko za Turzynk^ w borzech y w lesiech, mianowicie Wikowym, wcale wszytkie vchody, barci, z ktorych dan do zamku dai^, dzierzecz y vzywac mai^, y wolne przeiazdy y przechody do nich, tak tez y od nich, do wszelakiego vzywania, k temu potrzebnego miec mai^, absq[uae] omni impedimento et prohibitione tenutarii et incolar[um] villae Turzynka. A iz pan starosta lwowski defferowal y pokazal regestrami dawnemi zamkowemi przed nami, ze [// с. 1803] ten las Wikow nie nalezal nigdy do Turzynki, ale do starostwa y do zamku lwowskiego, y z niego samego tylko starostwo mialo drzewo na budowanie y na poprawe zamkow Wysokiego y Dolnego. Tak tez z niego zyrowy pozytek bral. A teraz et proprietas et vsus et perceptio prouentus tego lasu iest odi^te y na potrzeby zamkowe pan starosta drzewo v pana dzierzawce kupowac y placic musi z wielkim kosztem krola jego m[o]sci. I k temu distractione et diuenditione tak potrzebnego do zamkow y pozytecznego lasu pustoszy y nisczy. Gdizby tylko ad priuatum suu[m] et incolar[um] villae (chocby tez y do tey wsi attineret) vzywac go mial. A przy staroscie glownym mialby vsus castren[sis] et defensio syluar[um] zostawac mial. A iz pan Zolkiewski okazal dozywocie spolne y z zonq swoiq na te wies Turzynke et cum expressa specificatione huiusmodi syluae Wikow, aczkolwiek baczqc odiqcie tego lasu byc nie tylko z vmnieyszeniem prouentow krola je[g] o m[o]sci, ale tez gdysmy restauratiq zamkow obudwu rewidowali y taxowali, okazal sie wyklad wielki na kupowanie wszelakiego drzewa, do restauraciey y poprawowania tych zamkow potrzebnego. Tedy nie mogqc de aduitalitatis validitate discurrere, reseruoualichmy to cognitioni et decisioni S[acr]ae R[egiae] Ma[ies]t[a] tis y rokesmy stronom zlozyli na przyszlem seymie walnym koronnym sexta die ab inceptione eiusdem circa relationem et traditionem lustrationis n[ost]rae cora[m] Sacra Regia Ma[ies]t[a]te comparen[dum] ad attentan[di] huiusmodi cogn[ition]em et decision[em] fieri et promulgari. Qvem quidem actum pr[aese]ntem publicam sigilla n[ost]ra pr[aese]ntibus sunt subimpressa et manibus n[ost]ris [// с. 1804] proprias subscripta.

Datum Leopoli feria secunda ante festum sanctae Lvciae anno Domini mill[esi] mo quingent[esi]mo septuagesimo. Loca sigillor[um]. Nikodym Lekinski kasztellan nakielski, Mikolay Malochowski secr[etarz] y lust[rator] k[rolewskiej] j[ego] m[osci], Stanislaw Kroczewski.

ЦДІАЛ України. Ф. 9. Оп. 1. Спр. 397. Арк. 1800-1804. Копія.

Переклад

Від власної комісії священного королівського маєстату. Ми, переглянувши та перевіривши згадану вище суперечку, достатньо пізнали, що ці села, Смереків і Блищиводи, є стародавньої осади, а з тих ґрунтів Туринка [волю] висиділа, і зараз осаджена, і [ці ґрунти Туринки] ніколи не мали розмежування, але [їх жителі з мешканцями сусідніх сіл] спільно і «шахівницею» ці угіддя використовували. Як і зараз мають ті села [Смереків і Блищиводи] за Туринкою [свої] сіножаті, ниви і уходи в лісах. Тоді ж ми, зауваживши таку нерівномірність заселення цих сіл, що ті два [села] Смереків і Блищиводи налічують лише 38 кметів. А Туринка - 62. Тоді ж ми [ґрунти для] користування і володіння [жителям] тих двох старих сіл зафіксували до потоку Оплітна, до якого від села [Туринки] впоперек до [села] Зіболок [одна] миля, на цій дистанції є немало бору, і в ньому ще на півмилю поля шкоду спричинити і наробити можуть. Також лісу та лугів, на 60 копиць сіножаті до користування мають. І тепер кожен з них осадну і причинну ріллю та сіножаті має в достатку. Бо в цих двох селах пани Ожиґалки мають по ді- дичному дворищу. А на одному дворищі [Ожиґалка] чотирьох кметів осадив. Кожен із королівських підданих у цих двох селах [має] по цілому дворищу, рівному в ґрунтах тим старим зем'янським кметям [тут: кметівським дворищам]. А інші й по два дворища тримають. А врешті-решт і за тією Опліт- ною ми залишили [для] користування лише цим двом селам три ниви ріллі. Сівби [там] на дві колоди [зерна]. А сіножать на п'ять копиць сіна, так щоб далі ужитку свого не поширювали, і тоді ж ми ґрунт позначили. А потім універсалом розмежування, знаками і межовими копцями так ми постановили і виміряли.

Найперше над греблею, званою В'язова, дідичною [греблею] пана Станіслава Жолкевського, [власника] дідичних сіл Винники, Воля, Мишмениця, Сопошин, Мацошин, Городище, після визнання псування старих копців, які королівські люди визнали справжніми копцями, що не вони їх розкидали, а худоба потоптала, і копачі, насипавши дамбу, розвезли між ґрунтами його королівської величності, [а саме між] селами Смерековом і Блищиводами. З [боку] Львівського староства ми відновили 11 копців на старих знаках і між старими копцями, що йдуть від ріки Дерев'янки через ріку Свиню аж до ріки Оплітної, під В'язовою греблею і біля ставу, від тієї Туринки та [від] дідичних сіл того пана Жолкевського. Також насипали нові копці від річки, званої Оплітною, назад до В'язової греблі, від четвертого копця від «стін» [села] Винники, відокремлюючи ґрунти його королівської величності сіл Смерекова, Блищиводів і Туринки. Насипали 23 копці, наносячи хрести на звичайних деревах, яким нема числа, і прийшли ми до тієї ж ріки Оплітної. Йшли [вздовж] рікою Оплітною, наносячи знаки над нею, котра [та ріка] ділить ґрунти через урочища Сірий Ставок до болота і озера, званого Оплітна, через бори, ліси і струмки, через гостинець, що через Туринку йде на Блищиводи до Львова. Над гостинцем ми насипали два копці з надійними знаками, [йдучи] через це озеро, яке [розташоване в напрямку] до згаданого урочища Висока Гряда, до дороги і «стіни» дідичного села Передримихи, [володіння] пана державці Станіслава Опоровського, крушвіцького старости, там само в тому ж дідич- ному селі [є частки родин] Броньовських і Пшеджимірських. Також насипали копці між селами Смереків і Блищиводи, [і] між дідичними селами Станіслава Жолкевського: Винниками, Мишменицею, Сопошином, Мацошином, Городищем, копці яких йдуть від «стіни» [села] Мервичі, тенути пана Станіслава Опоровського, старости крушвіцького, [копці] нововідновлені, [всього] 23. Ті урочища [, повз які проходить межа між селами - це] є річка Оплітна, що ділить ґрунти Смерекова, Блищиводів і Туринки, друге урочище [- це] Погулова Лоза, [а також] Лисяча Гора, Валява, аж до Лози Хмільової, там між ними є копців без числа. Жителі Туринки визнали використання потоку Оплітної з винниківською «стіною», а ті [мешканці Винник?] селу Винникам там «стіну» визнали. Від тих копців межі йшли до Свині під греблю, одні [копці там] перерили, [інші] розкидали, від котрої [ріки] Свині копці йдуть до річки Деревні [тут: Дерев'янки]. І так за тим розмежуванням, і за тими знаками і урочищами всі ґрунти, бори, ліси Туринці дісталися, а смереківці та блищивідці тільки за Туринкою в борах і в лісах, а саме [у] Виковому [Лісі], повністю всі уходи, борті, з яких данину до замку дають, [надалі] мають утримувати і користуватися, і вільні проїзди та проходи до них, також і з них, для всякого вжитку, для того необхідного, мають мати, незважаючи на усі перешкоди й заборони тенутарія [Станіслава Жолкевського] і мешканців села Туринки. А що пан львівський староста [Миколай Гербурт] запропонував і показав перед нами старі замкові реєстри, [в яких зазначалося,] що цей Виків ліс ніколи не належав до Туринки, а до Львівського староства та замку, і з нього тільки староство мало дерево на будівництво та ремонт Високого і Низького замків. Також із нього [староста] брав «жировий» прибуток. А тепер і власність, і використання, і збір данини [з] цього лісу є відібрані, і для потреб замку пан староста дерево в пана орендаря [Жолкевського] купувати мусить і платити значним коштом його величності короля. І до того продажу і розпродажу [дерева,] так необхідного і корисного для замків [, значна кількість] лісу спустошується і нищиться. Коли ж би лише для приватного [вжитку] та для [вжитку] мешканців села [Жолкевський] користуватися ним мав (хоч би теж і до того села [Туринки цей Виків Ліс] утримував). А при старості головним [обов'язком] мало б залишатися користування замком та охорона лісів. А що пан Жолкевський показав спільне пожиттєве володіння зі своєю дружиною тим селом Туринкою і з чітким виокремленням цього Викового лісу, хоч бачучи, [що] вилучення цього лісу [пов'язане] не тільки зі зменшенням прибутків його величності короля, але також коли ми реставрацію обох замків переглядали й оцінювали, виявився великий виклад [коштів] на купівлю всілякої деревини, необхідної для відновлення й ремонту цих замків. Тоді, не маючи змоги розповсюджуватися про законність пожиттєвого володіння [Жолкевського над Виковим Лісом], залишили це на розпізнання і на рішення священного королівського маєстату і рочки сторонам склали для появи на наступному коронному вальному сеймі на шостий день від його початку щодо реляції та передачі нашої люстрації перед [судом] священного королівського маєстату, щоб таке розпізнання й рішення було прийнято та оприлюднено. До цього громадського акту наші печатки притиснуто і нашими власними руками [його] підписано.

Дано у Львові в понеділок перед святом святої Луції року Господнього 1570-го. Місця печаток. Нікодем Ленкінський каштелян накельський, Мико- лай Малоховський секретар і люстратор його королівської величності, Станіслав Крочевський.

References

1. Bar^cz, S. (1877). Pamiqtki miasta Zolkwi [Memories of the town of Zhovkva]. Lviv. [in Polish].

2. Chaika, R. (1999). Do pytannia istoriohrafii ta poperednikh doslidzhen litopysnoho horodyscha Schekotyn [To the issue of historiography and previous research of the annalistic settlement of Shchekotyn]. Lvivskyi arkheolohichnyi visnyk, 1, 91-100. [in Ukrainian].

3. Charewiczowa, L. (1937). Danilowiczowa Zofia, h. Lubicz (ur. ok. 1590 f1634) [Danilowiczowa Zofia, coat of arms Lubicz (born circa 1590 f1634)]. Polski Slownik Biograficzny, IV (16), 417-418. [in Polish].

4. Chlapowski, K. & Zytkowicz, H. (Eds.) (2001). Lustracja wojewodztw ruskiego, podolskiego i belskiego, 1564-1565 [Lustration of the Ruthenian, Podolian and Belz voivodeships, 1564-1565]. (Cz. 2). Warsaw. [in Polish].

5. Fischer, E.; Ivaniuk, V. (Transl.) (2003). Kozmin. Zur Geschichte des polnisch-moldauischen Krieges im Jahre 1497 [Kozmin. On the history of the Polish- Moldavian war in 1497]. Zelena Bukovyna, 1-2, 2-77. [in German & Ukrainian].

6. Gmiterek, H. & Szczygiel, R. (Comps.); G^siorowski, A. (Ed.) (1992). Ziemie ruskie [Ruthenian lands]. Pt. 2: Urzqdnicy wojewodztwa belskiego i ziemi chelmskiej XIV-XVIII wieku: spisy [Officials of the Belz voivodeship and the Chelm land in the 14th-18th centuries: lists]. In Urzqdnicy dawnej Rzeczypospolitej XIV-

7. XVIII wieku: spisy [Officials of the former Polish-Lithuanian Commonwealth in the 14th-18th centuries: lists]. (Vol. 3). Kornik. [in Polish].

8. Hrushevskyi, M. (1903). Ekonomichne stanovysche selian v Lvivskim starostvi v seredyni XVI v. na osnovi opysej korolivschyn [The economic conditions of peasants in the Lviv starosty in the middle of the 16th century, according to the lustrations of crown domains]. Liustratsiia korolivschyn v Ruskykh zemliakh Korony z r. 1570 [Lustration of crown domains in the Ruthenian lands of the Polish kingdom in 1570]. In Zherela do istoryi Ukrainy-Rusy [Sources for the history of Ukraine-Ruthenia]. (Vol. 7). Lviv. [in Ukrainian].

9. Inkin, V. & Krykun, M. (Comp.) (2004). Silske suspilstvo Halytskoho Prykarpattia u XVI-XVIII stolittiakh: istorychni narysy [Rural society of Galician Prykarpattia from 16th to 18th centuries : historical essays]. Lviv. [in Ukrainian].

10. Krypiakevych, I. (1935). Z istorii mista Zhovkvy [From the history of the town of Zhovkva]. Zapysky Chyna sv. Vasyliia Velykoho, 6, 40-69. [in Ukrainian].

11. Maiboroda, R. (Comp.) (1999). Liustratsii korolivschyn ukrainskykh zemel XVI-XVIIIst.: materialy do reiestru rukopysnykh ta drukovanykh tekstiv [Lustrations of the crown domains of the Ukrainian lands in the 16th-18th centuries: materials for the register of handwritten and printed texts]. Kyiv. [in Ukrainian].

12. Malanchuk, V. et al (Eds.). (1968). Lvivska oblast [Lviv oblast]. In Istoriia mist i sil URSR [History of cities and villages of the Ukrainian SSR]. (Vol. 14). Kyiv. [in Ukrainian].

13. Ohryzko, J. (Ed.). (1859). Ab anno 1550 ad annum 1609 acta Reipublicae continens [The acts of the Commonwealth from the year 1550 to the year 1609]. In Volumina legum. Prawa, konstytucye y przywileie Krolestwa Polskiego, Wielkiego Xiqstwa Litewskiego y wszystkich prowincyi nalezqcych na walnych seymiech koronnych od Seymu Wislickiego roku panskiego 1347 az do ostatniego Seymu uchwalone [The volumes of laws. The laws, constitutions and privileges of the Kingdom of Poland, the Grand Duchy of Lithuania and all its provinces, adopted at the general sejms, from the sejm of Wislica in AD 1347 until the last sejm]. (Vol. ІІ). Petersburg. [in Polish].

14. Pietruski, O. & Liske, X. (Comps.) (1884). Spis oblat zawartych w aktach grodu i ziemstwa lwowskiego [List of entries contained in the Lviv castle and terrestrial court books]. In Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie [Castle and terrestrial court acts from the time of the Commonwealth from so-called Bernardine archives in Lviv] (Vol. 10). Lviv. [in Polish].

15. Pietruski, O. & Liske, X. (Comps.) (1891). Zapiski s^dow lwowskich od r. 1457 do r. 1500 [The records of Lviv courts from 1457 to 1500]. In Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie [Castle and terrestrial court acts from the time of the Commonwealth from so-called Bernardine archives in Lviv] (Vol. 15). Lviv. [in Latin].

16. Pietruski, O. & Liske, X. (Comps.) (1901). Zapiski s^dow przemyskich i lwowskich 1469-1506 [The records of Przemysl and Lviv courts from 1469 to 1506]. In Akta grodzkie i ziemskie z czasow Rzeczypospolitej Polskiej z archiwum tak zwanego bernardynskiego we Lwowie [Castle and terrestrial court acts from the time of the Commonwealth from so-called Bernardine archives in Lviv] (Vol. 17). Lviv. [in Latin].

17. Przybos, K. (Comp.) (1987). Ziemie ruskie [Ruthenian lands]. Pt. 1: Urzqdnicy wojewodztwa ruskiego XIV-XVIII wieku (ziemie halicka, Iwowska, przemyska, sanocka): spisy [Officials of the Ruthenian voivodeship in the 14th-18th centuries (Halych, Lviv, Przemysl and Sanok lands): lists]. In Urzqdnicy dawnej Rzeczypospolitej XIV-XVIII wieku: spisy [Officials of the former Polish-Lithuanian Commonwealth in the 14th--18th centuries: lists]. (Vol. 3). Wroclaw, Warsaw, Krakow, Gdansk. [in Polish].

18. Smereka, B. (2018). Yavorivske starostvo u Lvivskii zemli na pochatku XVII stolittia: fiskalni dzherela do istorii [Yavoriv starosty in the Lviv land at the beginning of the 17th century: fiscal sources on its history]. Zapysky tovarystva imeni Shevchenka, CCLXXI, 85-113. [in Ukrainian].

19. Smereka, B. (2022). Na mistsi Zhovkvy ta ii okolyts: dokumenty do istorii maietnosti Vysotskykh-Zholkevskykh u Lvivskij zemli v XV-XVI stolittiakh (chastyna 1) [On the place of Zhovkva and its surroundings: documents on the history of the estate of Wysocki & Zolkiewski families in Lviv land in the 15 th- 16th centuries (part 1)]. Arkhivy Ukrainy, 3(332), 119-137. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru