Репресивна політика російського уряду щодо учасників рухів за відновлення державності Польщі (1830-1874 роки)

Залучення цих, переважно масових, джерел, адже вони видавалися стосовно кожної окремої особи (іноді сім'ї або групи осіб), довершує картину імперської політики в польському питанні. За часів Олександра ІІ вона не була «м'якою», вона була дволикою: імператор уособлював справедливість і всепрощення, а нижчі державні органи, як-от: Міністерство внутрішніх справ, ІІІ відділення власної його імператорської величності канцелярії, а також губернатори та військові губернатори були караючою десницею і виконували «брудну» роботу. Подвійні стандарти політики російського уряду підтверджуються ще й тим фактом, що вищі акти - закони - оприлюднювалися відкрито, а на підзаконні акти - циркуляри - накладалися грифи «Секретно», «Совершенно секретно». Публічно проголошувалася амністія, а в не- публічних актах - переслідування. Це було дієвим засобом запровадження репресій «за лаштунками».

Класифікувати циркуляри, видані Міністерством внутрішніх справ та ІІІ відділенням власної його імператорської величності канцелярії, можливо за призначенням. На першому етапі класифікації вони поділяються на такі, що містять вказівки загального безособистісного характеру (категорія І), та такі, що стосуються окремих особистостей (категорія ІІ). На другому етапі циркуляри категорії І конкретизуються за чітко визначеною метою, якої мав досягти циркуляр у разі виконання викладених у ньому вказівок; категорії ІІ - за визначеним наміром уряду щодо особистості, згаданої в акті.

Відтак циркуляри категорії І (приклади їхніх текстів за 18641873 рр. наведені у додатку 2) поділяються як спрямовані на:

1) дотримання правил порядку етапування осіб, засуджених за участь у повстанні, до місця відбуття каторги чи заслання (розрізнення встановлювалося між дворянами та особами, які належали до нижчих станів);

2) люстрування поліцією кореспонденції засуджених;

3) організацію гласного чи негласного поліцейського нагляду за засудженими в місцях їх заслання;

4) встановлення порядку стягнень і покарань, що накладалися на осіб, які вчинили дезертирство або втечу з місця відбуття покарання; Циркуляръ // Энциклопедический словарь / издатели: Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон; [под ред. проф. И. Е. Андреевскаго]. СПб. Т. XXXVIII (1903). C. 218-219.

5) уточнення правил повернення вигнанців і їх розселення у Царстві Польському та західних губерніях;

6) переслідування членів польських рухів за відновлення державності, у т. ч. таємних організацій, виявлених за повідомленнями поліцейських агентів;

7) організацію висилання та нагляду за особами духовного звання римо-католицької конфесії;

8) встановлення таємного нагляду за звільненими особами та уточнення умов зняття такого нагляду.

Підзаконні акти категорії ІІ стосувалися окремих осіб (іноді сімей або груп осіб) і поділяються на циркуляри щодо:

1) довічної заборони повернення в Царство Польське та Російську імперію учасникам повстання 1830-1831 рр., які втекли за кордон відразу після повстання;

2) виключення колишніх повстанців 1830-1831 рр., які відбули покарання, але без дозволу влади покинули імперію, з числа її підданних із довічною забороною повернення в межі Царства Польського та Російської імперії;

3) відмови учасникам повстання 1830-1831 рр. у задоволенні клопотання про помилування;

4) виконання вироків про страту за участь у повстанні 18631864 рр.;

5) заочного засудження до каторжних робіт на копальнях, позбавлення всіх прав стану, чинів, орденів і відзнак, конфіскації майна до казни за участь у повстанні 1863-1864 рр.;

6) такого саме, але із засудженням до заслання до Сибіру;

7) позбавлення всіх прав стану, довічного вигнання за межі імперії, у разі повернення - засудження до заслання до Сибіру (або до каторжних робіт у фортецях) учасників повстання 1863-1864 рр., котрі втекли за кордон і не повернулися на виклик до суду;

8) такого саме, але з конфіскацією майна до казни;

9) засудження за законами воєнного часу за участь у повстанні 1863-1864 рр. і втечу за кордон, але залишення без переслідування з причини підданства іншої держави;

10) позбавлення всіх прав стану з конфіскацією майна, вигнання за межі імперії та в разі повернення - заслання до Сибіру за фінансову й матеріальну підтримку повстанців 1863-1864 рр.;

11) відмови учасникам повстання 1863-1864 рр. у задоволенні прохання про помилування та включення їх до списку ІІІ відділення власної його імператорської величності канцелярії;

12) позбавлення всіх прав стану і вигнання за межі імперії за самовільний виїзд за кордон або тимчасову відсутність для будь-яких категорій польських вихідців;

13) заборони в'їзду в Російську імперію членам таємних організацій, у т. ч. членам Лембергського (Львівського) польського клубу;

14) висилання (або довічного висилання) прусських і австрійських підданих, у т. ч. осіб духовного стану католицької конфесії (монашесь- ких орденів), до Пруссії та Австрії;

15) розшуку, арешту поліцією та відправлення у розпорядження конкретного органу влади, що вчинив рішення про розшук, підозрюваних у неблагонадійності або політичних злочинах осіб для визначення покарання;

16) утримання під арештом та втечу з-під варти й оголошення розшуку осіб, віднесених до категорії політичних злочинців чи політично неблагонадійних;

17) заборони слідування через Миколаїв у межі Російської імперії (в'їзду в межі імперії через Миколаївський порт) членам польських таємних організацій, які дислокувалися у Константинополі;

18) відстеження ввезення через Миколаївський порт підроблених банкнот російських рублів номіналом у 50 та 5 руб., виготовлених польськими емігрантами в Цюріху та транспортованих через Константинополь, Галац і Одесу до Харкова для поширення в Російській імперії;

19) дарування прощення польським втікачам за добровільне повернення в Російську імперію;

20) виключення зі списку польських вигнанців, яким заборонено повернення в Російську імперію з різних причин, у т. ч. через смерть;

21) видання дозволів дружинам (дружинам із дітьми) на виїзд за кордон до чоловіків, які з погляду влади незаконно покинули імперію, відповідно з подальшою забороною всім членам родини повертатися в Царство Польське та Російську імперію;

22) видання дозволів жінкам на повернення в Російську імперію для вступу в шлюб із підданими імперії;

23) задоволення прохань про виключення з російського підданства та виїзд за кордон із метою переходу в підданство іншої держави з відповідною забороною на повернення до Російської імперії;

24) виключення колишніх політичних злочинців чи політично не- благонадійних осіб із-під нагляду поліції та видання їм дозволів вступати на державну або іншу цивільну службу;

25) повернення з-за кордону колишніх втікачів, які без позбавлення прав стану направлялися на проживання до внутрішніх губерній Російської імперії;

26) видання дозволів особам, які після відбуття покарання зверталися з проханням виїзду за кордон (разом із дружиною та дітьми), із забороною у майбутньому повертатися в Російську імперію.

Циркуляри як категорії І, так і категорії ІІ видавалися масовими накладами друкованим способом і розсилалися на виконання державним органам і посадовим особам. Характерною особливістю циркулярів категорії ІІ була наявність додатка на окремому аркуші, де наводилися персональні відомості про особу та її фізичні прикмети, як-от: прізвище й ім'я, іноді польською мовою або із зазначенням різночитання прізвища російською мовою, вік, національність, місце народження або проживання, підданство, станова належність, знання мов, інформація про скоєні вчинки, відіграну роль у повстанні, членство в таємних організаціях, вирок або прийняте урядом рішення щодо особи, або дії, які уряд уважав за необхідне вжити (розшук, арешт, направлення у розпорядження відповідного органу тощо), колір очей і волося, зріст, риси обличчя. Із цього стає зрозумілим, чому саме ці документи є джерелом для відновлення най- ширшого кола імен людей, які у різний спосіб й міру сил долучилися до відновлення державності Польщі в ХІХ ст., а також брали участь у повстаннях і зазнавали через це репресій з боку уряду Російської імперії.

Опозиційно налаштованими до російської політики та репресованими були люди різних національностей, але в документах переважно вказано лише польську (або зазначено «польский выходецъ») та єврейську. Розрізнити за цими джерелами українців, білорусів та литовців не можливо. Приналежність до релігійної конфесії зазначена лише в осіб духовного звання. Зате чітко вказувалося, уродженцем якої місцевості була людина та її підданство, що уможливлює, наприклад, розуміння причини, з якої до неї застосовувалося виселення, адже на підставі згоди з Австрією та Пруссією особу могли покарати й в країні її підданства.

Зважаючи на це, основними засадами створення списку, про який йшлося вище, став аналіз всіх виявлених в архівних справах циркулярів і вилучення з них інформації, яка зберегла свій сенс із плином часу: прізвища й імені особи, віку, національної (за наявності) та станової належності, підданства, інших біографічних даних (за наявності), ролі у повстанні або у визвольному русі, причин, через які застосовано або знято покарання, яке саме покарання та місце його відбуття, дата циркуляра, пошукові дані (назва архіву, номер і назва фонду, номер опису, справи, аркуша). На думку авторки дослідження, фізичні прикмети не відіграють значущої ролі та й описові портрети, з огляду на наш час, зроблені не досить чітко.

Таким чином, проведене дослідження підтверджує факт застосування на повну потужність репресивної машини імперського уряду щодо непокірного населення територій, приєднаних до Російської імперії у результаті поділів Речі Посполитої. У російському законодавстві, виробленому впродовж і після Листопадового повстання, репресивна політика, її розгортання, найвищий пік і спад стають очевидними із актів вищого рівня, які мали статус законів і оголошувалися публічно. В принципі від Миколи І - реакціонера й палача декабристів, за часів правління якого Росія здобула прізвисько «жандарма Європи», ніхто нічого кращого й не очікував. Натомість Олександр ІІ в російській і навіть радянській історіографії змальований як «визволитель». Тож виходить, що російська й радянська історична наука створили ту саму «імперію брехні» (за висловленням одного з українських медіа-каналів), яку спростовує серед інших і репрезентоване у цій статті дослідження. Публічними актами після Січневого повстання Російська імперія демонструвала всепрощення, а репресії застосовувала приховано в підзаконних таємних циркулярах. Саме використовуючи циркуляри, імперська влада організовувала переслідування представників всіх верств населення колишньої Речі Посполитої, незалежно від регіону, національності, соціального стану. Здійснена класифікація циркулярів доводить, що репресії досягали кожної родини й кожної особи, навіть дітей. Пропонованим дослідженням циркуляри введено до наукового обігу й у перспективі вбачається можливим опрацювання всього масиву цих джерел у державних архівах України й створення свого роду мартиролога репресованих у ХІХ ст. Російською імперією борців за відновлення державності Польщі та самостійний державницький шлях інших народів, у т. ч. й українців.



References

1. Bachynska, O. & Maliavskyi, M. (2016). Naslidky Lystopadovoho povstannia 1830-1831 rr. dlia polskykh mahnativ Odesy (za materialamy derzharkhivu Odeskoi oblasti) [Consequences of the November Uprising of 1830-1831 for the Polish magnates of Odesa (based on the materials of the State Archive of the Odesa Region)]. Yuho-Zapad. Odessyka. Ystoryko-kraevedcheskyi nauchnyi almanakh, 21, 9-17. Odessa: Pechatnyi dom. [in Ukrainian].

2. Bachynska, O. (2010). Ukrainska skladova u polskomu natsionalnomu rusi: z povidomlen rosiiskoho konsula v Halatsi [Ukrainian component in Polish national movement in the reports of the Russian consul in Galats]. Chornomorska mynuvshyna, 5, 151-158. [in Ukrainian].

3. Bialynia-Chlodecki, Jo. (1912). Wojna Polski z Rosya w latach 1830-1831 czyli «Powstanie Listopadowe» [The war between Poland and Russia in the years 1830-1831, or the «November Uprising»]. Lwow. [in Polish].

4. Bilobrovets, O. M. (2006). Suspilno-politychnyi rukh poliakiv Pravoberezhnoi Ukrainy u 1863-1914 rr. [Social and political movement of the Polish of the Right- Bank Ukrain in the 1863-1914]. (Extended abstract of Candidate's thesis). Kyiv. [in Ukrainian].

5. Bras, A., Kaczynska, E. & Sliwowska, W. (1992). Zeslanie i katorga na Syberii w dziejach Polakow 1815-1914 [Exile and hard labour in Siberia in the history of Poles 1815-1914]. Wydawn. Nauk. PWN. [in Polish].

6. Ivanova, L. (2014). Za vashu i nashu svobodu. 1863 r. [For your and our freedom. 1863]. Naukovyi chasopys NPU imeni M. P. Drahomanova (Istorychni nauky 6) (Vol. 12, pp. 379-397). [in Ukrainian].

7. Janik, M. (1928). Dzieje Polakow na Syberii [History of Poles in Siberia]. Krakow. [in Polish].

8. Jedrychowska, B. (2000). Polscy zeslancy na Syberii 1830-1883. Dzialalnosc pedagogiczna oswiatowa i kulturalna [Polish exiles in Siberia 1830-1883. Pedagogical, educational and cultural activity]. Wroclaw. [in Polish].

9. Kaczynska, E. (1989). Ludzie ukarani. Wiezienia i system kar w Krolestwie Polskim 1815-1914 [People punished. Prisons and punishment system in the Kingdom of Poland 1815-1914]. Warszawa. [in Polish].

10. Khytrovska, Yu. (2018). Pidhotovka do polskoho natsionalno-vyzvolnoho povstannia 1863-1864 rr. v Tsarstvi Polskomu ta yii osoblyvosti na Pravoberezhnii Ukraini [Preparation of the Polish National Liberation Rebellion of 1863-1864 in the Kingdom of Poland and Its Peculiarities in Right-Bank Ukraine]. Storinky istorii: zbirnyk naukovykh prats, 46, 45-54. [in Ukrainian].

11. Lehun, Yu. (2012). «Vsepoddanneishe dokladyvaiu...». Dokumenty z istorii polskoi menshyny Podillia v Derzhavnomu arkhivi Rosiiskoi Federatsii [«I report most devotedly.». Documents on the history of the Polish minority of Podillia in the State Archives of the Russian Federation], Podilski dzherela: almanakh [Rich Pospolyta: vinnytskyi slid] (Vol. 3, pp, 19-29), Vinnytsia, [in Ukrainian],

12. Librowicz, Z, (1991), Polacy w Syberii [Poles in Siberia], Reprint z 1884, Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, [in Polish],

13. Lushchai, V, (2018), Formuvannia rosiiskoi imperskoi natsionalnoi polityky shchodo poliakiv [Formation of the Russian imperial national policy towards the Poles], Hileia: naukovyi visnyk, 137, 84-91, [in Ukrainian],

14. Mozgovyi, I, (2014), Sichneve povstannia v Polshchi ta Ukraina [January Uprising in Poland and Ukraine], Svitohliad - Filosofiia - Relihiia, 7, 105-119, [in Ukrainian],

15. Nowinski, F, (1995), Polacy na Syberii Wschodniej. Zeslancy polityczni w okresie miedzypowstaniowym [Poles in Eastern Siberia, Political exiles in the period between the uprisings], Gdansk, [in Polish],

16. Kryvosheia, I, & Moravets, N, (Ed,) (2017), Polske natsionalne povstannia 1830-1831 rr. na Pravoberezhnii Ukraini: vid mifiv do faktiv [The Polish National Uprising of 1830-1831 in Right-Bank Ukraine: From Myths to Facts], Kyiv, [in Ukrainian],

17. Kryvosheia, I, & Moravets, N, (Ed,) (2014), Polske natsionalne povstannia 1863-1864 rr. na Pravoberezhnii Ukraini: vid mifiv do faktiv [The Polish National Uprising of 1830-1831 in Right-Bank Ukraine: From Myths to Facts], Uman, [in Ukrainian],

18. Shandra, V, (2014), Sotsialni ta politychni naslidky dlia Ukrainy polskoho Sichnevoho povstannia 1863 r, [Social and Political Consequences of Polish January Uprising 1863 for Ukraine], Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 106-119, [in Ukrainian],

19. Shostak, I, (2003), Sekuliaryzatsiia tserkovnykh rymo-katolytskykh maietkivna Volyni pislia povstannia 1830-1831 rr, [The elimination processes the domain of Roman-catholic on Volhyn during the first part of the 19th century], Poliaky na Volyni: istoriia i suchasnist: Nauk. zbirnyk «Velyka Volyn», 30, 105115, Zhytomyr, [in Ukrainian],

20. Sinkevych, Ye, (2014), Pidtrymka Sichnevoho povstannia zhyteliamy Khersonskoi hubernii Rosiiskoi imperii [Support of the January Uprising by residents of the Kherson province of the Russian Empire], Polske natsionalne povstannia 1863-1864 rr. na Pravoberezhnii Ukraini: vid mifiv do faktiv, Uman, [in Ukrainian],

21. Sliwowska, W, (1998), Zeslancy polscy w Imperium Rosyjskim w pierwsej polowie ХІХ wieku [Polish exiles in the Russian Empire in the first half of the ХІХ century], [Slownik biograficzny], Warszawa, [in Polish],

22. Zemskyi, Yu, (2012), Polskyi, rosiiskyi ta ukrainskyiproekty natsiotvorennia shchodo Pravoberezhnoi Ukrainy seredyny XIX st. [Polish, Russian and Ukrainian nation-building projects regarding Right-Bank Ukraine in the mid-9th century] (Doctor's thesis), Kyiv, [in Ukrainian]



Додатки

Додаток 1

Фрагменти списку, укладеного на підставі дослідження циркулярів, виявлених у Державному архіві Миколаївської області

Барановский Иосиф , 48 років, дворянин Волинської губ.; у 1863 р. вступив у «шайку польских мятежников», утік за кордон, на виклик до суду не прибув. Рішенням командувача Київського військового округу на підставі п. 5 височайшого повеління, оголошеного у відношенні військового міністра від 11 травня 1863 р., і «Положенням про покарання кримінальних і виправних» позбавлений всіх прав стану, довічно вигнаний за межі імперії, у разі повернення до Російської імперії міг бути засуджений до заслання до Сибіру. 30 квітня 1872 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 8884. Арк. 119.

Бардецкий Мечислав, політичний злочинець, відбував заслання у Вят- ській губ., отримав дозвіл виїхати до Кракова, позбавлений російського підданства. У разі самовільного прибуття до Російської імперії підлягав затриманню та негайному повідомленню про це Міністерства внутрішніх справ. 25 серпня 1871 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1094. Арк. 100.

Бонгар, емісар зі Швеції, за повідомленням агентів вирушив до Росії через Галичину з метою агітації робітників. Учасник польського повстання 1863-1864 рр., відбував заслання в Сибіру, помилуваний. Добре володів російською мовою, мав багато друзів серед поляків, які відбули заслання в Сибіру та мешкали у Казанській губ. Від англійського консула в Женеві отримав паспорт на ім'я Старкей (Starkey), також мав паспорт сербською мовою, виданий у Белграді. Підлягав суворому негласному нагляду, у разі прибуття до Миколаєва - арешту. 14 жовтня 1870 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 992. Арк. 37-38.

Бржозовский (Brzozowski) Юлиан, уродженець Варшавської губ., утік за кордон у 1845 р. Отримав відмову у проханні про помилування, включений до списку III відділення власної його імператорської величності канцелярії (циркуляр від 28 лютого 1859 р. № 46). 28 лютого 1859 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 85. Арк. 244.

Верницкий Франц, 22 роки, син мешканця м. Одеса доктора Верницько- го; головний організатор польського заколоту в Одесі; перебуваючи на еміграції в Константинополі займався пересиланням газет революційного змісту до Південно-Західного краю. Згідно з височайшим повелінням, оголошеним у відношенні військового міністра від 11 травня 1863 р., і «Положенням про покарання кримінальних і виправних», командувач Київського військового округу наказав позбавити Ф. Верницького всіх чинів, орденів і відзнак, всіх прав стану та довічно вигнати з Російської імперії. У разі повернення підлягав засланню до Сибіру. 7 вересня 1872 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1113. Арк. 11-13.

Де-Шуазель-Гуфьє Едуард, граф, учасник польського повстання 18631864 р., перебував під слідством через участь у польській революційній організації, позбавлений російського підданства. У разі прибуття до Російської імперії підлягав негласному нагляду. 22 лютого 1873 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 9142. Арк. 97.

Жуковский Бронислав, дворянин Волинської губ., колишній студент Київського університету; за участь у польському повстанні, втечі за кордон та відмову від повернення позбавлений усіх прав стану, довічно вигнаний за межі Російської імперії з конфіскацією майна; у разі повернення підлягав засланню до Сибіру. 16 липня 1871 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 93.

Знанецкий Ян Францев, прусський підданий, звинувачений у постачанні до загону бунтівників свинцю за наказом економа маєтку Бержан - графа Чап- ського; висланий до Пруссії із забороною в'їзду до Північно-Західного краю та Російської імперії. Грудень 1865 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 821. Арк. 79-79зв.

Лабудзинский Франц, 40 років; випускник Київського університету, вільнопрактикуючий лікар, належав до революційного товариства «Централізація», сприяв польському повстанню, у 1862 р. утік за кордон, не виконав рішення суду про повернення; за рішенням командувача Київського військового округу на підставі п. 5 височайшого повеління, оголошеного у відношенні військового міністра від 11 травня 1863 р., і «Положення про покарання кримінальних і виправних» позбавлений всіх прав стану, довічно вигнаний за межі Російської імперії, у разі повернення - засудження до 8 років каторжних робіт у фортецях. 30 квітня 1872 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 8884. Арк. 119.

Лубинский Людвиг, лікар, член польського клубу, заснованого в м. Лемберг із політичною метою, та комітету для збирання коштів на згадку 1872 р. Про членство Л. Лубинського в клубі повідомлялося в Краківській газеті «Край» від 9(21) лютого 1872 р. та Лембергській народовій газеті. Заборонено в'їзд у межі Російської імперії як члену польської політичної організації. 20 березня 1872 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 8884. Арк. 76.

Левицкий Станислав, колишній становий пристав Старокостянтинів- ського повіту Волинської губ., титулярний радник, сприяв польському повстанню 1863 р., утік за кордон зі служби в місцевості, оголошеної у воєнному стані, на виклик до суду не з'явився. На підставі конфірмації тимчасового командувача Київського військового округу заочно засуджений за участь у польському повстанні, позбавлений всіх прав стану, чинів і бронзової медалі на згадку про війну 1853-1856 рр.; майно конфісковано до казни, довічно вигнаний за межі Російської імперії, у разі повернення - смертна кара могла бути замінена на каторжні роботи в копальнях. 27 квітня 1873 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 9142. Арк. 144--144зв.

Матушевич (Matuszewiecz), 40 років; таємний агент польського товариства «Martwe owy», заснованого в Парижі Людвігом Мирославським (1814-1878); направлений з Константинополя до Криму і на Кавказ із таємною місією. На підставі звістки, отриманої від керуючого російською місією в Константинополі Миколаївський військовий губернатор Б. О. фон Глазенап рекомендував Миколаївському поліцмейстерові встановити суворий нагляд за Матушевичем у разі його прибуття до Миколаєва. 5 червня 1869 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 992. Арк. 22-22зв.

Мацевич Карл, відставний поручик, колишній мировий посередник Черкаського повіту Київської губ. Один із ватажків повстання в Київській губ. під час польського повстання 1863 р. Після того, як селянський загін на чолі з колишнім поручиком Зелінським було розбито, і того взяли в полон, К. Ма- цевич утік за кордон, на виклик до суду не прибув. На підставі конфірмації тимчасового командувача Київського військового округу заочно засуджений за участь у польському повстанні на 15 років каторжних робіт у копальнях, позбавлений усіх прав стану, чинів, орденів і відзнак, майно конфісковано до казни. 7 березня 1873 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 9142. Арк. 103.

Михаловский Людвиг, 40 років; поміщик Гайсинського повіту Подільської губ.; підозрювався в командуванні жондом повстанців; утік за кордон після поразки повстання 1863 р. Згідно з височайшим повелінням, оголошеним у відношенні військового міністра від 11 травня 1863 р., і «Положенням про покарання кримінальних і виправних», командувач військами Київського військового округу наказав позбавити Л. Михаловського чинів, орденів і відзнак, прав стану; довічно вигнати з Російської імперії; у разі повернення - заслати до Сибіру. 7 вересня 1872 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1113. Арк. 11-13.

Морачевский Юлий, уродженець Гродненської губ. Виїхав 1848 р. до Італії за 6-ти місячним паспортом, залишився за кордоном без дозволу уряду Російської імперії. Перебуваючи в Познані 1848 р., належав до академічного легіону. Ю. Морачевському заборонявся в'їзд у межі Російської імперії. 17 листопада 1859 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 279. Арк. 123.

Немоевский Людвиг-Франц-Иосиф, дезертир із російської армії, добровільно повернувся з-за кордону в Царство Польське. Через добровільне повернення виключений зі списку осіб, які підлягали арешту. 2 лютого 1873 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 9142. Арк. 79.

Новолецкий Александр, мешканець м. Варшава, учасник польського повстання 1863-1864 рр., утік за кордон. Варшавським обер-поліцмейстером на підставі циркуляра намісника Царства Польського про родини місцевих уродженців, які втекли за кордон, дружині й дітям (донькам Олександрі, Ядвізі та синові Станіславу) дозволено виїхати до батька за кордон. У разі таємного прибуття О. Новолецького чи членів його родини до Російської імперії вони підлягали затриманню. 16 липня 1871 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 17. Арк. 87.

Олизар Адольф, граф, мешкав у маєтку дружини у Бердичівському повіті Київської губ. Підтримував учасників польського повстання. 3 травня 1863 р. у районі маєтку було розбито групу повстанців, 2-х із яких А. Олізару вдалося переховати у будинку. Він також підтримував уцілілих і переховуваних у лісі повстанців. Зазнавши переслідувань, утік за кордон, на виклик до суду не прибув. На підставі конфірмації тимчасового командувача Київського військового округу заочно засуджений за участь у польському повстанні до заслання до Сибіру, позбавлений усіх прав стану; майно конфісковано до казни. 7 березня 1873 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 9142. Арк. 103зв.

Плахецкий Иван, уродженець Познанського князівства, учасник повстання 1830-1831 рр., утік за кордон і проживав у Франції до 1872 р. Даровано прощення як польському вихідцю, який добровільно повернувся з-за кордону. 12 грудня 1872 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 9142. Арк. 9.

Польковский Павел, мешканець м. Варшава, кравець-підмайстер, учасник польського повстання, утік за кордон. На підставі особливого циркуляра намісника у Царстві Польському Варшавським поліцмейстером дозволено дружині П. Польковського Міхаліні та дочці Федорі вирушити за ним за кордон. У разі таємного прибуття когось із членів родини до Російської імперії вони підлягали негайному затриманню з повідомленням про це Міністерства внутрішніх справ. 31 серпня 1871 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1094. Арк. 117-122.

Рамшак Луи (Ramschak), австрійський підданий, знав польську, російську, італійську, французьку, німецьку мови, виїхав із Відня до Одеси з таємним дорученням обстежити весь південь Російської імперії до північного узбережжя Чорного моря з метою дізнатися про розташування армії. У разі прибуття до Миколаєва підлягав суворому негласному нагляду. 8 березня 1869 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 992. Арк. 15-15зв.

Ружицкий Эдмунд, 41 рік; відставний підполковник Генерального штабу; створив «мятежническую шайку», приводив різних осіб до присяги на вірність повстанню, особисто командував повстанцями в боях із російськими військами, пограбував казенний фураж у м. Полонному; утік за кордон після поразки повстання 1863-1864 рр. Згідно з височайшим повелінням, оголошеним у відношенні військового міністра від 11 травня 1863 р., і «Положенням про покарання кримінальних і виправних», командувач Київського військового округу наказав позбавити Е. Ружицького чинів, орденів і відзнак, усіх прав стану; довічно вигнати з Російської імперії; у разі повернення - застосувати смертну кару через розстріл. 7 вересня 1872 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1113. Арк. 11-13.

Срочинский Богумил, мешканець м. Краків, учасник «безпорядков» 1846 р. та революційних подій 1848 р. Заборонено в'їзд до Російської імперії. 30 квітня 1859 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 85. Арк. 51.

Трынишевский Казимир, 42 роки; уродженець Плоцької губ., ксьондз, бернардин. Отримав паспорт для виїзду до Пруссії через закриття в Царстві Польському римо-католицьких монастирів за указом від 27 жовтня (8 листопада) 1864 р. Заборонено в'їзд до Російської імперії. 23 квітня 1865 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 821. Арк. 105-107, 109.

Удерский Эдуард, 30 років; австрійський підданий; колишній студент Київського університету; проживав у Російській імперії за австрійським паспортом; головний діяч створеної в 1863 р. у Києві революційної організації, брав участь у «мятежнической шайке» в Києві, утік за кордон. Засуджений на підставі законів воєнного часу за участь у польському повстанні 1863-1864 рр. і втечу за кордон. Залишений без переслідування як такий, що належав підданству іншої держави. 12 жовтня 1872 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 8884. Арк. 215.

Хойнацкий (Chojnacke) Станислав, уродженець с. Бяла-Весь Равського повіту Варшавської губ., учасник повстання 1830-1831 рр., отримав відмову у проханні про помилування з політичних причин, утікач. Заборона на слідування через Миколаїв у межі Російської імперії накладена згідно з циркуляром міністра внутрішніх справ від 10 жовтня 1857 р. № 127. 7 листопада 1857 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 85. Арк. 207.

Шарковский Александр, австрійський підданий, тимчасово проживав у Заславському повіті Волинської губ., учасник польського повстання 18631864 рр., у складі військ польських повстанців брав участь у боях із російськими військами, утік за кордон. Звільнений від відповідальності на підставі височайшого повеління від 17 травня 1867 р. В'їзд до Російської імперії заборонено. 7 березня 1873 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 230. Оп. 1. Спр. 9142. Арк. 103зв.

Яроцкий Владимир, колишній відставний штабс-капітан, із дворян Південно-Західного краю, політичний злочинець, відбував каторгу та заслання у Східному Сибіру. Отримав дозвіл на переселення до Сполучених Штатів Америки; в'їзд до Російської імперії заборонено. 16 липня 1871 р. Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1094. Арк. 81.



Додаток 2

Циркуляри загального характеру та листування щодо їх виконання, виявлені в Державному архіві Миколаївської області

№ 1

1859 р., серпня 1. - Циркуляр Херсонського губернського правління щодо уточнення імператорського указу про повернення хлопчиків-кантоністів до Царства Польського

Николаевской градской полиціи 1 Августа 1859 года

Указъ ЕГО ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА,

САМОДЕРЖЦА ВСЕРОССІЙСКАГО, изъ Херсонскаго Губернскаго

Правленія

По Указу ЕГО ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА, Губернское Правле- ніе слушали: предложеніе Г[осподина] Начальника Херсонской губерніи отъ 20 Апріля сего года за № 2876, при которомъ препровождаетъ независящее распоряженіе Губернскаго Правленія копію циркулярнаго предписанія Господина] Министра Внутреннихъ ДТлъ отъ 18 Марта сего года за № 1963, слідующаго содержанія: что по возникшему вопросу въ одной изъ губерній могутъ ли быть отправляемы въ Царство Польское исключенные изъ военнаго відомства кантонисты польскіе уроженцы изъявившю желаніе возвратиться на родину; онъ Г[осподинъ] Министръ увТдомляетъ его Превосходительство для должнаго въ потребномъ случаі распоряженія, что по отзыву Г[осподи- на] Министра Статсъ-Секретаря Царства Польскаго, вообще исключенные изъ баталюновъ военныхъ кантонистовъ уроженцы Царства Польскаго сообразно существующимъ въ тамошнемъ краі постановлешямъ, въ случаі желанія возвратиться на родину, могутъ быть отправлены туда, но въ предупрежденіе всякихъ недоразуменій какія по прибытіи подобныхъ мальчиковъ въ Царство могли бы встретится, при водвореніи ихъ тамъ на жительстві, Губернскія Начальства, которыя будуть отправлять бывшихъ кантонистовъ въ Царство, обязываются сообщать надлежащимъ Губернскимъ Правлешямъ Царства виды объ увольненіи ихъ изъ кантонистовъ и показанія откуда они родомъ, т. е. какой губерніи, уізда и гмины или деревни для дальнійшаго распоряже- нія о принятіи и водвореніи ихъ въ Царство. Приказали: Препровожденную при заслушанномъ предложеніи Г[осподина] Начальника Херсонской губерніи копію циркулярнаго предложенія Г[осподина] Министра Внутреннихъ Делъ принять по Губернскому Правленію къ свіденію и въ потребномъ слу- чаі руководству. Іюля 24 дня 1859 года.

Подписалъ: СовЪтникь Татариновъ Вірно: за Секретаря [підпис]

Вь долж[ности] Столоначальника [підпис]

Отд[ілініе] 1, столь 2

Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 114. Арк. 15. Друкований примірник. Завірена копія. Російська мова, дореформена орфографія.

№ 2

1864 р., квітня 1. - Циркуляр Міністерства внутрішніх справ щодо дотримання порядку супроводження висланих із Царства Польського і Західного краю осіб до місця їх заслання в Сибіру

Секретно

Циркулярно

Господину начальнику губерніи

МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХЪ ДЪЛЪ Департаменте полиціи исполнительной Отділеніе II Столь 2

1 Апріля 1864 г.

№ 66

О наблюденіи за точнымъ соблюденіемь правилъ о порядкт сопровождены политическихъ преступниковъ въ мтста высылки

Мною получены свідінія, что отъ многихъ политическихъ преступниковъ, высылаемыхъ из Царства Польскаго и Западнаго края въ Сибирь и другіе міста, поступаютъ жалобы на разные притісненія, дЪлаемыя имъ при слідованіи по назначенію и въ мЪстахъ содержанія, на неотпускъ слі- дующаго имъ по положенію довольствія, на снабженіе ихъ старою, негодною к употребленію одеждою и обувью и т. п.

Имія въ ввиду, что, кромі существующихъ постановленій, относительно порядка препровожденія въ міста ссылки политическихъ преступниковъ, снабженія ихъ кормовымъ довольствіемъ, изданы, въ разное время, особыя подробныя правила, и признавая необходимымъ принять мірьі къ предупреж- денію подобныхъ жалобъ, я покорнійше прошу Ваше Превосходительство иміть строжайшее наблюденіе за недопущешемъ, на будущее время, ка- кихъ-либо отступленій или безпорядковъ въ продовольствіи, снабженіи одеждою, и способахъ препровожденія ссыльныхъ лицъ, въ міста назначенія, руководствуясь въ точности существующими на сей предметъ правилами.

Подписалъ: Министръ Внутреннихъ Ділъ,

Статсъ-Секретарь Валуевъ

Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 695. Арк. 3. Друкований примірник. Завірена копія. Російська мова, дореформена орфографія.

№ 3

1864 р., серпня 1. - Циркуляр Міністерства внутрішніх справ із вимогою етапування «политическихъ преступниковъ» із відповідними супровідними документами

Циркулярно Господину Начальнику Губерній

МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХЪ ДЪЛЪ Департаменте полиціи исполнительной Отділеніе II Столъ 2

1 Августа 1864 г.

№ 141

Объ отправленіи политическихъ преступниковъ по назначенію съ полными письменными документами

Мною получены свіденія, что политические преступники, высылаемыя изъ Царства Польскаго и Западныхъ губерній, въ Сибирь въ каторжную работу, на поселеніе, или на жительство въ отдаленныя губерніи Россіи, отправляются по назначенію безъ должныхъ письменныхъ документовъ (статейныхъ списковъ), изъ которыхъ бы можно было положительно видіть ихъ происхо- жденіе, а при однихъ только именныхъ спискахъ, и то не всегда тщательно составленныхъ.

Чрезъ это весьма значительное число Арестантовъ по недостатку вполні точныхъ свідений о нихъ, будучи изъ лицъ низшихъ сословій, отправляются на правахъ, предоставленныхъ лицамъ привилегированныхъ сословій и пользуются присвоенными лицамъ этой категоріи кормовыми деньгами, въ явный ущербъ казны.

Имія это въ виду и принимая во внимание, что арестанты привилегированныхъ сословій, во время сухопутного слідованія (отъ Перми), пользуются подводами, за которыя, кромі прогоновъ, - по случаю требованія обыкновенно не соразмірно большаго числа подводъ, чімъ назначено по контрак- тамъ, - уплачиваются подрядчикамъ еще надбавочныя деньги, я нахожу, что отправленіе многихъ политическихъ преступниковъ изъ шляхты простаго зва- нія, на техъ же правахъ, кои предоставлены по закону лицамъ привилегиро- ваннаго класса, сопряжено съ значительными и неправильными расходами казны.

Сообщая о семъ Вашему Превосходительству, я, послі неоднократныхъ моихъ предложеній, вновь имію честь просить Васъ, для устраненія на будущее время подобныхъ безпорядковъ и излишнихъ расходовъ казны, приказать строго наблюдать, чтобы политическіе преступники отправляемы были по назначенію съ полными письменными документами, изъ которыхъ бы определенно видно было: какой губерніи уроженецъ, какого званія каждый из нихъ, съ лишешемъ или безъ лишенія правъ состоянія отправляется въ ссылку, а также какими правами онъ долженъ пользоваться в пути, въ случаі же при- бьітія во ввіренную Вамъ Губернію пересыльныхъ политическихъ Арестан- товъ безъ полныхъ о нихъ свідіній, поручаю Вашему Превосходительству, тотчасъ по прибыли сихъ Арестантовъ, незадерживая дальнійшаго ихъ слідованія, требовать отъ подлежащихъ Начальствъ недосланныхъ ими доку- ментовъ о таковыхъ ссыльныхъ; по полученіи же отзывовъ, немедленно сообщать ихъ тому Губернскому Начальству, гді увідомленіе можетъ застигнуть пересыльныхъ, а между тЬмъ въ партюнныхъ спискахъ отмічать о сділан- номъ сношеніи для предупрежденія возобновлены даліе въ пути переписки о томъ же.

Независимо отъ сего, о в^хъ пересыльныхъ съ неполными документами сообщать мні: отъ куда слідують помянутые Арестанты и кЬмъ именно не доставлены полные на нихъ документы.

Подписалъ Министръ Внутреннихъ Д^лъ Статсъ-Секретарь Валуевъ, Скріпилъ за Директора Пятницкій и Начальникъ Отділінія Холодковскій Вірно: письмоводитель [підпис]

Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 695. Арк. 35-36. Рукопис. Завірена копія. Російська мова, дореформена орфографія.

№ 4

1864 р., липня [...]. - Циркуляр Міністерства внутрішніх справ про обов'язкове пересилання кореспонденції «политическихъ преступниковъ» до Управління генерал-поліцмейстера Царства Польського

Секретно

Циркулярно

Господину Начальнику Губерніи

МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХЪ ДЪЛЪ Департаментъ полиціи исполнительной Отділеніе II Столъ 2 Іюля 1864 г.

№ 133

О корреспонденціи политическихъ ссыльныхъ

Генералъ-Полищймейстръ въ Царстві Польськомъ сообщаетъ, что письма политическихъ преступниковъ, высланныхъ изъ Царства на жительство въ Россію, отданныхъ в арестантскіе роты и сосланныхъ въ Сибирь, до сихъ поръ присылаются въ разныя Управленія Царства Польскаго, для передачи по адресамъ.

Согласно ходатайству Генералъ-Маюра Трепова, я покорнійше прошу Ваше Превосходительство о распоряженіи, чтобы всі письма высланныхъ во ввіренную Вамъ губернію, по политическимъ причинамъ лицъ, адресуемыя ими въ Царство Польское, были непремінно пересылаемы въ Управленіе

Генераль-Полиціймейстера въ Царстві, откуда имъ будуть передаваемы по принадлежности.

Подписалъ: Министрь Внутреннихъ Діль,

Статсь-Секретарь Валуевь Скріпиль: за Директора Пятницкій Вірно: Начальникь Отділінія [підпис]

Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 695. Арк. 38. Друкований примірник. Завірена копія. Російська мова, дореформена орфографія.

№ 5

1865 р., грудня 1. - Лист Миколаївського військового губернатора Миколаївському поліцмейстеру про контрольні заходи в порту і на митниці в зв'язку з можливим проривом поляків через Херсонську губернію та наступ на Поділля і Волинь

В[есьма] секретно 1 Декабря 1865 г.

УПРАВЛЕНІЙ

НИКОЛАЕВСКАГО

ВОЕННАГО ГУБЕРНАТОРА

КАНЦЕЛЯРІЯ

15 мая 1865 года

НИКОЛАЕВЪ

№ 14

Г[осподину] Николаевскому Полицеймейстеру

СЕКРЕТНО

[Резолюції поліцмейстера Карабчевського не читаються]

Вь числі свідіній, полученныхъ Г[осподиномь] Новороссійскимь и Бес- сарабскимь Генераль-Губернаторомь изь-за границы о дійствіяхь польскихь эмигрантовъ, получено имь и слідующее: будто бы поляки, проживающіе в Яссахь, предполагают^ или произвести движеніе вь Молдавіи и, воспользовавшись смутами, ворваться на Подоль, или же отправяться по частямь кь устьямь Дуная и оттуда стараться пробраться моремь вь Херсонскую губернію для слідования вь Украйну, на Подоль и Волынь, и будто бы поляки, находящіеся вь Турціи и многіе изь техь, кои проживають вь южной Молдавіи, вблизи Дуная, получили уже приказаніе пробраться по возможности вь Россію чрезь Херсонскую губернію.

Хотя эти свідінія, какь увідомляеть Г[осподинь] Генераль-Губернаторь Коцебу, весьма мало заслуживають віроятія, но тімь не меніе я предлагаю Вашему Вьісокоблагородію иміть строгое секретное* наблюдініе за лицами, прибывающими вь Николаевь на иностранныхь судахь прямо изь-за границы, и ежели между ними будуть поляки или подозрительныя лица другихь націй, то по собраніи секретнымь образомь свідіній о ціли ихь пріізда, доносить мні вь тоже время для дальнійшаго распоряженія. При семь присовокупляю, что о вышеизложенномь мною вмісте сь симь сообщено и Г[осподину]

Управляющему Николаевскою портовою таможнею.

Генералъ-Адъютантъ [підпис] Глазенапъ Правитель Канцелярій [підпис] Благовіщенскій

* Підкреслено в тексті.

Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 821. Арк. 99-99зв., 113. Рукопис. Оригінал. Російська мова, дореформена орфографія.

№ 6

1865 р., червня [...]. - Лист Миколаївського військового губернатора Миколаївському поліцмейстеру з інструкціями щодо поширення законодавства про переслідування втікачів -учасників повстання 1863-1864 рр., уродженців Царства Польського, на аналогічні категорії засуджених - уродженців західних губерній

Секретно

УПРАВЛЕНІЕ

НИКОЛАЕВСКАГО

ВОЕННАГО ГУБЕРНАТОРА

КАНЦЕЛЯРІЯ

Іюня 1865 года

НИКОЛАЕВЪ

№ 17

Николаевской Городской Полиціи

По ВЫСОЧАЙШЕ утвержденному 11 Декабря прошедшаго года поло- женію Западнаго Комитета, уроженцы Царства Польскаго, которые, бывъ отданы въ военную службу за участіе въ мятежі или по набору 1863 г. учинять побіги для уклоненія оть военной службы и при поимкі выкажутъ явное недоброжелательство къ Правительству, подлежать взамінь возвращенія, по наказаніи въ войска, ссьілкі на водвореніе въ отдаленнЬйшихъ м^тахъ Сибири.

НынЬ, по докладу Государю Императору, возбужденнаго Начальствомъ войскъ Оренбургскаго края вопроса, о порядкі взысканы съ таковыхъ же дезертировъ изъ уроженцевъ Западныхъ губерній, Его ИМПЕРАТОРСКОЕ ВЕЛИЧЕСТВО ВЫСОЧАЙШЕ повеліть соизволилъ: міру взысканы, установленную для дезертировъ изъ уроженцевъ Царства Польскаго, распространить и на уроженцевъ Западныхъ губерній, которые, бывъ отданы въ военную службу, за участіе въ бывшемъ мятежі, совершатъ изъ оной бігъ и выкажутъ явное недоброжелательство къ Правительству.

О таковой ВЫСОЧАЙШЕЙ волі, сообщенной мні въ отзыві Г[осподи- на] Министра Внутреннихъ Ділъ, даю знать Городской Полиціи для надлежа- щаго въ потребномъ случаі руководства.

Генералъ-Адъютантъ [підпис] Глазенапъ Правитель Канцеляріи [підпис] Благовіщенскій

Держархів Миколаївської обл. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 821. Арк. 7-7зв. Рукопис. Оригінал. Російська мова, дореформена орфографія.

№ 7

1867 р., серпня 4. - Циркуляр Міністерства внутрішніх справ із вимогою проведення попереднього дізнання щодо осіб, яким дозволено повернення в Царство Польське, та правилами їх поселення

Циркулярно Господину начальнику губерніи

МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХЪ ДЪЛЪ Департаменте полиціи исполнительной Отділеніе II Столъ 1

4 Августа 1867 г.

№ 171

По ВЫСОЧАЙШЕМУ повелпнію.

О примпненіи ВЫСОЧАЙШАГО повелтнія 17 Мая къ высланнымъ, по распоряжетямъ Главнаго Начальства Западнаго края, послт суда

На основаній 4 п[ункта] ВЫСОЧАЙШАГО повелінія 17 Мая, объяв- леннаго въ циркулярі за № 1456, разрішено уроженцамъ Западнаго края, удаленнымъ, по бывшему возстанію, административнымъ порядкомъ, изъ сего края въ разныя містности Имперіи, переселяться въ Царство Польское.

Ньіні ГОСУДАРЬ ИМПЕРАТОРЪ, по всеподданнійшему докладу Глав- наго Начальника III Отділенія Собственной ЕГО ИМПЕРАТОРСКАГО ВЕЛИЧЕСТВА Канцеляріи, въ разрішеніе возникшихъ вопросовъ, ВЫСОЧАЙШЕ повеліть соизволилъ:

Силу ВЫСОЧАЙШАГО повелінія 17 Мая примінить къ тімъ изъ высланныхъ, послі производства надъ ними суда, въ отношеніи которыхъ не оказалось юридическихъ основаній, для опреділенія степени ихъ виновности, и которыхъ Генералъ-Губернаторъ, руководясь лишь нравствен- нымъ убіжденіемъ, что пребываніе тЬхъ лицъ вредно въ краі, удалялъ изъ онаго; а

Къ тЬмъ же, которые были приговорены судомъ къ какому-либо наказа- нію, но оно властію Генералъ-Губернатора замінено удалешемъ изъ края, не примінять постановленія 17 Мая.

О таковомъ ВЫСОЧАЙШЕМЪ повелініи имію честь сообщить Вашему Превосходительству, въ дополненіе къ циркуляру за № 1456, къ руководству по ввіренной Вамъ губерніи.

При возвращеніи и переселеніи лицъ этой категоріи въ Царство, они должны быть направляемы предварительно въ Варшаву. При чемъ изъ нихъ лицамъ изъ привиллегированныхъ сословій должно быть представляемо отправляться на собственный счетъ по свидетельствам^ съ включешемъ въ оныя

обязательства следовать прямымъ путемъ въ этотъ городъ, неостанавливаясь въ губершяхъ, какъ Западныхъ, такъ и внутреннихъ, и, по прибытш въ Варшаву, немедленно явиться въ Управленіе містнаго Оберъ-Полицшмейстера; лица же изъ простаго званія были-бы отправляемы этапнымъ порядкомъ, не въ роді арестантовъ, съ тЬмъ, чтобы, по прибытии въ Варшаву, были сдаваемы въ відініе Управленій Оберъ-Полищймейстера.

При чемъ, имія въ виду, что Начальники нЬкоторыхъ губерній, при исполненіи ВЫСОЧАЙШАГО повелінія 17 Мая, предоставляли переселяться въ Царство Польское лицамъ, участвовавшимъ въ бывшемъ польскомъ воз- станіи, о причинахъ высылки которыхъ у Губернаторовъ не было никакихъ свідіній, или же свідінія о коихъ были неполны, отчего происходили случаи неправильнаго приміненія помянутаго ВЫСОЧАЙШАГО повелінія, - я, въ предупрежденіе подобныхъ ошибокъ въ приміненіи изъясненныхъ двухъ ВЫСОЧАЙШИХЪ повеліній, независимо указаній, сділанныхъ по сему предмету въ циркулярі отъ 7 Іюля за № 140, считаю долгомъ сообщить, для руководства, что въ тЬхъ случаяхъ, когда иміющіяся у Губернаторовъ свіді- нія недостаточно разъясняютъ причинні и родъ высылки лицъ, желающихъ переіхать въ Царство Польское, надлежитъ, предварительно, собрать свіді- нія отъ Главныхъ Начальниковъ містностей, откуда послідовала высылка сихъ лицъ, и разрішать переіздъ въ Царство не прежде, какъ по точномъ удостовіреніи, что желающіе воспользоваться таковымъ, иміюта на это право.

Вмісті с разрішеніемщ по симъ ВЫСОЧАЙШИМЪ повелініямъ, по- литическимъ преступникамъ переізда въ Царство Польское, поставлять въ извістность Собственную Канцелярію Намістника: о происхожденіи упомя- нутыхъ лицъ, о причинахъ, по коимъ они были высланы съ мість родинні, и по распоряженію какого Начальства; а также куда, и къ какому Начальству въ Царстві, лица эти обязаны явиться; въ какую именно містность они переселяются, и какимъ путемъ должны слідовать въ міста назна- ченія.

Подписалъ: Управляющій Министерствомъ Внутреннихъ Ділщ Кн[язь] Лобановъ-Ростовскш

Скріпилъ: Директоръ Баронъ Веліо [Резолюція]

Настоящее циркулярное предписание Г[осподина] Министра Внутреннихъ Дтлъ препровождаю въ Николаевскую Городскую Полицію для свтдтнія и руководства. Сентября 15 дня 1867 года. За отсутствіемъ Военнаго Губернатора, Вице-Адмиралъ [підпис] Манганари

№ 8

1867 р., вересня 13. - Лист Миколаївського військового губернатора Миколаївському поліцмейстеру про встановлення посиленого контролю у зв'язку з можливим збутом у Миколаєві виготовлених польськими емігрантами фальшивих банкнот російських рублів

13 Сентября 1867 года Весьма секретно

УПРАВЛЕНІЕ НИКОЛАЕВСКАГО ВОЕННАГО ГУБЕРНАТОРА Канцелярія

13 Сентября 1867 года № 43

г. Николаевъ [Резолюція]

Предписано приставамъ

14 сентября

Исправляющему должность Николаевскаго Полиціймейстера

Посолъ нашъ въ Константинополі, отъ 22 мин[увшаго] августа, сообщи- лъ Г[осподину] Новороссійскому и Бессарабскому Генералъ-Губернатору, что изъ свідіній, поступающихъ отъ тайныхъ агентовъ нашихъ, особеннаго вни- манія заслуживаете, между прочимъ, слідующее.

Приготовляется значительный ввозъ въ Россію фальшивыхъ ассигнацій, новой поділки, изъ Англіи чрезъ Константинополь, Галацъ и Одессу, преимущественно въ Харьковъ, гді предполагается главный сбытъ - ассигнацій, какъ говорять, замічательной выділки.

Въ ділі этомъ замішат какой-то лордъ Девсенъ* изъ Шотландіи, живущій въ Лондоні.

Извіщая объ этомъ Ваше Вьісокоблагородіе, предлагаю Вамъ строго слідить не появится ли въ Николаеві или пригородахъ кто-либо изъ распространителей фальшивыхъ ассигнацій и ежели у кого будутъ найдены, то немедленно подвергать виновныхъ лицъ законному преслідованію; о каждомъ же случаі открытая фальшивыхъ ассигнацій - мні доносить.

Генералъ-Адъютант [підпис] Глазенапъ Правитель Канцеляріи [підпис]

№ 9

1867 р., вересня 28. - Лист Миколаївського військового губернатора Миколаївському поліцмейстеру про переміщення з Цюриха до Константинополя друкарні фальшивих банкнот російських рублів, виготовлення та можливе їх ввезення польськими емігрантами через Миколаїв до Російської імперії

Совершенно секретно

28 Сент[ября] 1867 года

УПРАВЛЕНІЕ НИКОЛАЕВСКАГО ВОЕННАГО ГУБЕРНАТОРА Канцелярія

27 Сентября 1867 года № 44

г. Николаевъ

И[справляющему] д[олжность] Николаевскаго Полиціймейстера

Посланникъ нашъ в Швейцаріи сообщилъ Министерству Иностран- ныхъ ДТлъ, что находившіеся въ Цюрихі, въ рукахъ польскихъ эмигран- товъ, фабрика и складъ фальшивыхъ кредитныхъ билетовъ перенесенні Лангевичемъ и Булевскимъ въ Турцію, и что въ началі июня изъ Базеля высланы въ Константинополь 15000 листовъ 50 рублевыхъ и 80000 ли- стовъ 5 рублевыхъ фальшивыхъ кредитныхъ билетовъ, для тайного ввоза ихъ въ Россію.

Получивъ объ этомъ предложеніе Г[осподина] Новороссійскаго и Бес- сарабскаго Генералъ-Губернатора отъ 6 сего сентября № 8421, я предписываю Вашему Вьісокоблагородію строжайше слідить не появится ли кто-либо въ Николаеві или пригородахъ изъ распространителей фальшивыхъ кредит- ныхъ билетовъ и ежели у кого будутъ найдены, то немедленно подвергать виновныхъ законному преследованію, о каждомъ же открытш фальшивыхъ ассигнацій пятидесяти и пяти рублеваго достоинства доносить мні немедленно.

Генералъ-Адъютант [підпис] Глазенапъ Правитель Канцеляріи [підпис]

Читанъ и къ исполненію принять [чотири підписи приставів]

Объявл^о 29 сентября 1867 г. Письмоводитель [підпис]

№ 10

1867 р., жовтня 24. - Лист Миколаївського військового губернатора Миколаївському поліцмейстеру про забезпечення слідування без зупинок звільнених із заслання в Сибіру поляків до Царства Польського та західних губерній

...