Школа села Карпилівки

Размещено на http://www.allbest.ru

Школа села Карпилівки

Петро Пиріг

Юрій Конопля



This article is about history of education in Karpyliwka village. The research is based on published and archival materials.

Keywords: Oster region, Karpyliwka village, education, school, pupils, teacher, 19th century, 20th century, 21st century.



У пропонованому дослідженні на основі широкого використання унікальних джерел, виявлених в архіві та рідкісних періодичних виданнях, уперше в історіографії відтворюються на тлі розвитку вітчизняного освітнього процесу основні віхи історії освіти в Карпилівці Козелецького району (входила до складу Остерського повіту й району) від появи шкільництва в селі у XIX столітті до наших днів.

Найбільше уваги приділяється старій школі, сторінки історії якої випали з поля зору дослідників і є на сьогодні практично забутими, маловідомими, а то й зовсім невідомими.

Ключові слова: Остерщина, Карпилівка, народна школа, церковно-приходська школа, земство, земська школа, сучасна школа, учитель, учні, XIX століття, ХХ століття, ХХІ століття.

школа карпилівка видання



В умовах сьогодення вже крилатими стали слова: «Є школа - є село, немає школи - немає й села». Відрадно, що в Карпилівці школа існує. Цього року відзначили її 80-літній ювілей. Ще під час святкування подібного ювілею 10 років тому на місцевому й районному рівнях було поставлено питання про написання цілісної історії навчального закладу. Проте час іде, а вона відсутня й досі. Тож метою пропонованого дослідження є заповнення певною мірою існуючої прогалини.

Слід зазначити, що Карпилівська школа має давню історію, яка сягає своїм корінням уже далекого XIX ст. То був період (особливо друга половина століття) бурхливого розвитку капіталістичних відносин у всіх сферах суспільного життя Російської імперії, що було характерним і для України.

Відомо, що головною продуктивною силою, виробником матеріальних благ у будь- якому суспільстві є людина. У зазначений час держава вимагала все більшої й більшої чисельності людей освічених, до певної міри ознайомлених із процесами виробництва. Це досягалося завдяки створенню відповідної системи освіти в країні. Передусім ця система забезпечувала принцип послідовності в навчанні. Елементарна освіта надавалась у школах грамоти та церковно-парафіяльних школах, де учні опановували початкові навички читання, письма, рахунку. Значна увага приділялася заучуванню церковних молитов.

У літературі ці школи часто ототожнюються, хоча між ними існувала певна різниця.

Перші приходські школи в селах Чернігівщини були відкриті Міністерством державних маєтностей у 1840 р., а в 1860 р. духовне відомство відкрило в губернії 88 шкіл при православних приходських церквах (із них 70 - сільських) [1].

В одній із сучасних історико-краєзнавчих публікацій є згадка про те, що в 1860 р. існувала школа і в селі Карпилівка на Остерщині (12 учнів) [2]. На думку автора, вона була церковно-приходською. Можливо, й так. Але джерельне підтвердження цього наразі нам з'ясувати не вдалося. Відомо лише, що це була народна школа. Такою вона зафіксована в документах 1860-х років [3]. Про відкриття ж «народных школ под ведением духовенства» йшлося ще в 1836 р. [4].

Голова Остерської земської управи на основі матеріалів проведеного ним спільно з членом училищної ради М. Солониною і гласним Шаргородським інспектування шкіл 1869 р. зазначав у своїй доповіді наступне:

«Карпиловская школа. Помещение удовлетворительно. Классным принад- лежности есть. Жители к делу образования своих детей оказывают полное сочувствие. Мальчики, начавшие ходить в школу в конце января, оказали (к маю месяцу) весьма хорошие успехи. Школу, по моему убеждению, следует оставить. Письменных материалов отпускать для школы ранее 1 января нет надобности».

Загалом результати діяльності школи виглядали, як бачимо, непогано.

Принагідно ознайомимо читача зі станом справ інших подібних шкіл Остерського повіту. Тим паче, що їх було тут не так уже й багато. Отож:

«Дубеченская. Помещение сносно, но тесно. Успехи учеников отличны; заметно большое усердие учителя и сочувствие волостного начальства. По моему мнению, необходимо послать в школу письменным принадлежности и дать из остатков суммы вознаграждение учителю от 15 до 25рублей.

Жукинская. Помещается в волостном правлении довольно удобно. Успехи весьма удовлетворительны благодаря личному влиянию учителя, ходят учиться девочки. Школа обещает хорошие результаты в будущем...

Калитянская. Осмотрена мною в половине апреля сего года. Помещение плохо. Учитель, занимавшийся своим делом усердно, в конце апреля сего года оставил свою должность. Жители с. Калиты заявили мне, что желают, чтобы дети их учились и в течении лета. В виду этого последняго обстоятельства и большаго населения с. Калиты считал-бы нужным командировать временно в с. Калиту г. Бориса Тарновскаго, так как мальчики в с. Сорокошичах и летом заниматься не будут.

Моровская. Помещение отдалено от центра местности, что вследствие большой грязи весною и осенью крайне неудобно. Впрочем помещение для школы строится и можно надеяться, что это неудобство будет устранено. Ни в одной из осмотренных школ я не видал таких блестящих успехов, какие сделали моровские ученики; 5-6 летние мальчики читают хорошо. Учитель Бражник занимается своим делом с любовью и даже нанимает от себя за 30 р. в год помощника, в видах большого дела обучения.

Сваромская. Помещение, по желанию наставника, в его доме, хотя есть особое помещение для школы. Успехи учеников достаточны.

Сорокошичская. Помещение для ничтожного числа посещающих школу удовлетворительно. Строится новое помещение. Наставник Борис Тарновский объясняет это тем, что жители не сочувствуют образованию своих детей и волостное правление не убеждает их в необходимости грамотности. Равнодушие это заметил и я в беседах с жителями. По всем этим обстоятельствам следовало бы закрыть школу, как стоящую денег и не приносящую пользы. Но имея в виду, что для школы будет готовое здание и что с прекращением обучения в Сорокошичах в целой Сорокошичской волости не будет ни одной школы, я предполагал-бы необходимым назначить в Сорокошичи испытанного учителя, если возможно, с увеличенным содержанием и вместе с тем просить училищный совет обратить посредством своих членов особое внимание на эту отдаленную волость, где грамотности вовсе не существует.

Тарасовичская. Помещение превосходно, для обучения есть все удобства. Учащиеся ходят исправно и между ними есть девочки; успехи учеников удовлетворительны. Осенью нужно послать в школу письменные принадлежности. По моему мнению, нужно было бы открыть в Тарасовичах не мужскую, а женскую школу. К заключению этому я пришел по следующим причинам: а) в Тарасовичскую школу ходят девочки и, конечно, будут посещать ее еще охотнее, если место учителя займет учительница; б) школьное здание обширно и будет удобно как для занятий, так и для помещения учительницы; в) вблизи Тарасович находятся 3 мужские школы в сс. Сваромье, Дубечне и Жукини; поэтому, если-бы мальчики не пожелали обучаться в женской школе, то могли-бы на зиму поместиться в соседних школах и там продолжать учение»[5].

Оскільки в селах, де функціонували зазначені навчальні заклади, існували храми, можна припустити, що ці школи були церковними.

Відтоді сліди Карпилівської школи зникають. Принаймні, документів, де б вона згадувалась, нам виявити не вдалось.

Подібна доля спіткала й інші школи. Кількість їхня катастрофічно зменшувалась. І в 1910 р. лише шкіл грамоти в Остерському повіті було тільки 10, а за іншими даними і

того менше. Залишалися вони в таких населених пунктах, як: Білики (30 учнів), Бобрик (8 учнів), Кашани (24 учні), Нижча Дубечня (23 учні), Олбин (29 учнів), Савинка (16 учнів), Русанів (38 учнів).

Не вирішували справу й школи, що існували в «селениях помещиков», а також училища, що перебували у віданні Міністерства державних маєтностей. По-перше, останніх було дуже мало. В Остерському повіті вони функціонували лише в Булахові, Гоголеві, Літках, Моровську і Сваром'ї [6]. По-друге, вони не забезпечували належного рівня знань учнів. «В них выучивалось грамоте едва такое число учеников, какое необходимо было для замещения писарских должностей в сельских и волостных расправах; остальные же учащиеся - или вовсе выходили безграмотными, не выучившись даже простым молитвам, или выносили из них несколько механически-вытверженных страниц «часослова», которыя тотчас же и забывались» [7].

Загалом школи подібного типу не достатньою мірою сприяли поширенню грамотності серед народу. В Остерському повіті, за свідченням джерел, «школы и училища эти находятся повсеместно в неудовлетворительном состоянии. Последние, хотя и достаточно снабжены всеми нужными для них средствами, но успехи до крайности слабы. Школы же, открытые в приходах, не имеют совсем почти ни средств к существованию, ни удобных помещений; непрочность этих школ заключается, главным образом, в безвозмездном труде преподавателей» [8].

Становище змінювалося на краще після запровадження в країні земських установ (1864 р.), які докладали чимало зусиль щодо налагодження й покращення народної освіти. Значною заслугою їх було передусім те, що вони відкривали нові школи. Рівень активності губернського та повітових земств у справі шкільництва багато в чому залежав від позиції уряду щодо цього питання й суспільно-політичної ситуації в державі. В залежності від цього можна виділити кілька етапів формування мережі земських шкіл. На початковому етапі (1865-1874 рр.) відбувалося зародження й організаційне становлення освітньої діяльності земств Чернігівщини. Саме тоді земські школи губернії були засновані в переважній більшості [9].

У 1866 р. вирішувалося питання про відкриття земських шкіл і в Остерському повіті. Цікаво, що на той час він був найбільшим за територією серед усіх повітів Чернігівської губернії. До його складу входили 184 населені пункти, у тому числі 4 містечка (Бровари, Гоголів, Літки, Моровськ), 55 сіл, 67 деревень, 58 хуторів та інших дрібних поселень. У восьми волостях повіту мешкали казенні селяни, у п'яти - селяни, які вийшли із кріпосної залежності [10].

На повітовому земському зібранні пропонувалось «открыть в уезде 3 народных школы собственно земских, с отнесением всех издержек по содержанию оных на счет общаго, со всех сословий земского сбора, в местах более многолюдных - в местечке Гоголеве, местечке Летках и селе Жукини - на следующих основаниях: 1) в каждую из этих школ назначить по одному учителю и по одному законоучителю, с назначением содержания в год первым по 300 р. каждому, а последним по 60 р.; 2) нанять для них помещения, для чего, а равно и для отопления оных ассигновать на каждую школу по 48 р. в год; 3) на учебныя пособия ассигновать для каждой школы по 40 р. в год, а на наем сторожей по 24 р. также для каждой школы, а всего на все издержки по содержанию школ 1416 р. ежегодно; 4) предметы преподавания в этих школах, по мнению управы, следовало бы ввести следующие: а) краткую священную историю и краткий катехизис; б) русскую грамматику; в) арифметику; г) краткую русскую историю и основные начала естественной истории; д) русскую географию; е) чистописание; ж) чтение книг: «Училище благочестия»; з) закон о земстве и судопроизводстве; 5) для каждой из этих школ выписывать для чтения учителей, и в праздничные дни на домах учащимися, за счет сумм на учебные пособия, - журнал «Народная Беседа» в каждую школу по одному экз.; 6) курс для обучения встановить трехгодичный; 7) в школы принимать мальчиков и девочек всякого возраста, по желанию родителей или заступающих их место; 8) определение и увольнение учителей этих школ и определение ответственности по личным служебным их действиям присвоить земской управе и 9) непосредственное наблюдение за действиями преподавателей в этих школах возложить на членов училищного совета от земства и на членов управы» [11].

Згідно з постановою зборів, земські училища мали відкритись у таких населених пунктах, як Гоголів, Тарасовичі, Максим [12].

Реально ж вони з'явились у 1867 р. в Гоголеві й Тарасовичах. Мешканці цих населених пунктів (і не тільки) виявляли безсумнівне бажання навчати своїх дітей. У зв'язку з цим за досить короткий термін чисельність учнів істотно зросла: у Гоголівській школі з 50 до 65, а Тарасовицькій - з 9 до 34 [13].

Крім того, на кошти повітового земства мали утримуватись згадувані вище училища в Булахові, Літках і Сваром'ї, «бывшие в ведении министерства государственных имуществ». Училище в Гоголеві було ліквідовано в зв'язку з відкриттям там земської школи, а Моровське не працювало через відсутність приміщення для навчання, яке згоріло в результаті пожежі в червні 1868 р. [14].

Сітка земських шкіл швидко розширювалась. У 1868 р. земські збори Остерщини прийняли рішення про одночасне відкриття в повіті аж 19 шкіл [15]. І час не гаяли. Уже наступного, 1869 року, вступили в дію 10 чоловічих і одна жіноча школи. Останню відкрили найпізніше - 15 квітня [16]. Запрацювала земська школа і в селі Карпилівка.

Роботу проведено істинно гігантську. Як зазначалось у тогочасних документах, це було «дело по своему принципу довольно хорошее, могущее, без сомнения, принести большую пользу народному образованию, в котором ощущается большой недостаток».

Починання дійсно було дуже гарне. Та справа виявилась доволі складною. І вже через 5 місяців під час проведення перевірки організованих шкіл «можно было заметить достоинства и недостатки этого учреждения».

Головним недоліком, як з'ясувалося, був незадовільний склад учителів, які «во многих местах зарекомендовали себя далеко не с хорошей стороны, что доказывается ... жалобами на учителей со стороны сельских обществ» [17]. І не лише скарги свідчать про це. Досить плачевним виявилося становище Карпилівської школи. Ось що повідомляв із цього приводу у своїх звітах Остерській училищній раді та земському зібранню інспектор, член зазначеної ради від земства, гласний Шаргородський:

«В с. Карпиловке исправлял должность учителя несовершеннолетний сын казака Мельников. По отзыву местных жителей он не пользуется уважением ни учеников, ни их родителей. Отлучается часто в с. Соколовку, где живут его родители; а от этого занятия идут плохо, на что ропщут родители. Учащихся было 10 мальчиков. Учителя Мельникова я не застал в школе, а от того и мальчиков не мог видеть» [18].

Зрозуміло, що такий учитель не мав морального права надалі залишатися на своїй посаді. Здоровий глузд підказував про негайну його заміну. Проте справа дещо ускладнювалась і вирішити її досить швидко не було можливості:

«В виду существующих пререканий между училищным советом и земскою управою по поводу учителя Мельника, земское собрание, согласуясь с правилами об училищных советах, постановило: так как уездный училищный совет властью своею не может увольнять учителей, а представлять об этом должен губернскому училищному совету, то следовательно, раз признав учителя достойным сего звания, увольнять или переводить его из одной школы в другую он права не имеет.

Земская управа, как представительница общества, дающего деньги на школы, естественно может наблюдать за занятиями учителей, прекращать содержание тем, которые не удовлетворяют своему назначению, и назначать на место учителей лиц, выдержавших испытание в училищном совете и получивших от него свидетельство на право обучения» [19].

Подолавши певні перепони, учителя Мельникова згодом звільнили, а на його місце був призначений студент Чернігівської духовної семінарії Любович [20].

Слід зазначити, що земство особі шкільного вчителя приділяло посилену увагу, ставило до нього високі вимоги. В документах Остерського повітового земства можна прочитати, зокрема, таке:

«Школа имеет своею целью распространять в народе грамотность и по мере возможности иметь влияние на нравственную сторону народа, следовательно учитель должен быть не только грамотным, но и в нравственном отношении он должен стоять гораздо выше народа, чтобы своим собственным примером мог побудить своих питомцев к нравственному усовершенствованию; должность сельского учителя слишком велика; в его лице сосредоточивается и учитель, и инспектор, и наконец надзиратель, а во многих местах и законоучитель, почему он должен быть человеком настолько развитым, чтобы мог удовлетворять всем этим условиям» [21].

Ставилось питання про поліпшення матеріального становища шкільних учителів, про підвищення їм заробітної плати, для чого навіть пропонувалося скорочення чисельності земських шкіл до восьми, тобто по одній при кожній волості «с наймом на счет земства в них помещений», і «тогда из теперешних учителей можно будет выбрать 8 человек, которые могли бы оправдать на деле свое назначение» [22].

Проблема народного вчителя не втрачала своєї актуальності і в подальшій роботі земств у галузі освіти.

Крім того, висувався наступний аргумент відносно доцільності скорочення чисельності земських шкіл. Між деякими селами точилися суперечки з приводу того, чому школа відкрита в іншому селі, а не в їхньому, адже кожне з них має на це однакові права, сплачуючи земські податки на утримання школи і віддаючи на користь учителя по гарнцу хліба з двору. У випадку ж, якщо школи залишаться лише при волостях, ці протиріччя легко буде подолати. Тоді ця ворожнеча зникне, й багато поселян із задоволенням віддаватимуть своїх дітей на навчання до чужих сіл в надії на те, що їхні діти «будут учиться при порядочных учителях и при том на виду сельского и уездного начальства, которое бывает часто по волостям и может контролировать школы и т. о. содействовать быстрому и успешному процветанию школ» [23].

На наш погляд, читачеві цікаво буде знати й про інші земські школи Остерщини, започатковані в 1869 р. Тож варто запропонувати знайомство з їхнім становищем принаймні в конспективному, схематичному порядку, не вдаючись до подробиць. Отже:

Броварська чоловіча школа - у всіх відношеннях перебуває в задовільному стані; приміщення тісне, будується нова школа.

Учитель: Зеньковський, благонадійний.

Учні: 28 хлопчиків і 4 дівчинки; кількість учнів збільшувалась.

Броварська жіноча школа - приміщення через свою тісноту незручне.

Учитель: Тищенкова, благонадійна.

Учні: 14 дівчат.

Требуховська школа - становище задовільне, приміщення зручне.

Учитель: Яворський-молодший, переведений до м. Семиполки, а на його місце призначено студента Київської духовної семінарії Набокова.

Учні: 30 хлопчиків.

Гоголівська школа - перебуває в задовільному стані; приміщення зручне.

Учитель: Коваленко, згодом переведений до с. Вовчок, а на його місце призначений Симонович, який закінчив курс Київської духовної семінарії.

Учні: 74 хлопчики.

Семиполківська школа - становище досить задовільне; приміщення через свою тісноту незручне. Учитель: Яворський-старший, благонадійний, старанний, заслуговує суспільної довіри.

Учні: 40 хлопчиків.

Бобрицька школа - має тісне приміщення.

Учитель: Машевський, звільнений; під час перевірок на своєму робочому місці був відсутній; замість нього призначений ніжинський козак Помадон, який витримав випробування на звання вчителя в Ніжинській гімназії.

Учні: 10 хлопчиків.

Калитянська школа - приміщення невпорядковане через невлаштованість печей. Учитель: Троцький - син диякона, студент Чернігівської духовної семінарії; своєю справою займається задовільно.

Савинська школа - має приміщення в селянському будинку.

Учитель: Добровлянський, старанний.

Учні: 12 хлопчиків.

Літківська школа - влаштована в будинку місцевого диякона Троцького; приміщення незручне для занять.

Учні: 36 хлопчиків, успіхи задовільні.

Моровська школа - перебуває в задовільному стані; приміщення тісне.

Учитель: Бражник, старанний, успішний, наймає собі помічника [24].

Та як би там не було, в 1870-1871 рр. на Остерщині працювало вже 20 земських шкіл: 17 чоловічих і три жіночі, у яких навчалося понад 500 учнів. Кількісний показник досить високий. А от якістю навчальні заклади похвалитися не могли. В цьому відношенні картина виглядала доволі плачевно. Інформуючи про стан справ Чернігівську губернську училищну раду, інспектор народних училищ повідомляв наступне:

«В январе месяце сего года (1871. - Авт.), обозревая начальныя земския школы Остерского уезда, я нашел их, за немногими исключениями, в очень жалком состоянии. Все почти училища имеют неудобные помещения - тесные, грязные, сырые и холодные. Нигде при училищах нет сторожей. Все училища не только не имеют необходимых учебных пособий, но нуждаются даже в бумаге и чернилах; кроме букварей, никаких книг для первоначального чтения я нигде не встретил; даже Св. Евангелие можно встретить в училищах в одном, а много в двух экземплярах. Обучение грамоте идет во всех училищах не по звуковой методе, а по старой; да ни в одном училище нет и руководства к обучению грамоте по звуковой методе, нет разрезной азбуки. Учители очень часто меняются или же перемещаются из одного училища в другое, поэтому и успехи учеников очень неудовлетворительны. Закон Божий во всех училищах преподают учителя, местные же священники отказываются от преподавания, не получая за свои труды никакого вознаграждения. Чтение везде плохо: ученики не умеют пересказать того, что прочитают» [25].

У цій ситуації провина покладалася на сільські товариства, які мали надавати допомогу, передусім фінансову, земствам у справі організації й утримання шкіл. Однак на практиці вони були бездіяльними. «Как оказалось на деле, общества ничего не делают для устройства и содержания училищ», - зазначалося в документах [26].

А ось що діялось у Карпилівці:

«В селе Карпиловке для училища общество нанимает очень неудобную избу, между тем уже четвертый год приготовлен материал для постройки училища, отпущенный для этой цели из казенных лесов. Этот же факт показывает и то, насколько равнодушны к делу народного образования и гг. мировые посредники, которые могли бы своим влиянием побудить общества к выполнению принятых ими на себя обязательств по устройству и содержанию училищ. При этом нужно заметить, что один из мировых посредников, в участке которого находится село Карпиловка, есть также член училищного совета со стороны земства. Два члена училищного совета - г. штатный смотритель и г. Солонина усердно посещают училища и принимают все зависящие от них меры к улучшению училищ, но, не имея в своем распоряжении средств материальных и не имея влияния на общества, не могут оказать, при всем своем усердии, желаемой поддержки училищам. Со стороны учебной деятельность этих полезных членов училищного совета несколько парализуется тем, что учители перемещаются и вновь назначаются земскою управою без согласия училищного совета» [27].

Слід зазначити, що проблема шкільних приміщень була для земств, так би мовити, каменем спотикання протягом усього періоду діяльності їх на ниві народної освіти. Особливо відчутним це було на перших порах. Дійшло навіть до того, що Остерське повітове земське зібрання 26 вересня 1871 р. прийняло постанову, згідно з якою в наступному році відкривати школи дозволялося тільки в тих населених пунктах, які матимуть зручні для навчання приміщення, забезпечені опаленням, необхідними меблями і сторожем.

З'ясувалося, що такі вимоги змогли витримати далеко не всі школи, навіть ті, які вже працювали. В результаті цього в 1872 р. чисельність їх різко скоротилась. У цьому році діяло лише 11 чоловічих шкіл (у Моровську, Сорокошичах, Тарасовичах, Бобрику, Гоголеві, Євминці, Зазим'ї, Літках, Вовчку, Калиті і Карпилівці) та дві жіночі (у Бро- варах і Острі), у яких навчалося 338 хлопчиків і 77 дівчаток.

Ці школи отримували певну допомогу від сільських громад і перебували в більш менш задовільному стані.

На вищий щабель піднявся рівень підготовки вчителів. Їхні посади займали переважно люди, які закінчили духовні семінарії, а також ті, хто витримав певні випробування й отримав дозвіл на право навчання дітей. Так, наприклад, у с. Сорокошичах учителем працював місцевий священик Кучинський; учителька Остерської жіночої школи А. С. Водоп'янова закінчила Київський інститут шляхетних дівчат, а її помічниця М. І. Пригоровська виховувалась у Чернігівському духовному училищі.

У деяких із названих шкіл забезпечувався належний рівень навчання, і успішність учнів була непогана. Про інші ж цього не можна було сказати з причин того, що учні відвідували школу, як правило, у вільний від домашніх робіт час, і в цьому випадку успішність їхня була досить низькою [28].

Однак у найближчий час становище зі шкільною справою в Остерському повіті (і не тільки) набуло по суті катастрофічного характеру. Коли у відповідь на запит Чернігівської губернської управи (квітень 1875 р.) щодо з'ясування ситуації відгукнулося 13 повітів, постала наступна картина.

Таблиця 1 [29]

Кількість шкіл та учнів у Чернігівській губернії (1874 р.)

Повіт	Кількість шкіл	Кількість учнів
		Хлопців	Дівчат
Борзнянський	18	1172	83
Глухівський	28	1610	81
Козелецький	18	1014	43
Ніжинський	16	900	56
Стародубський	15	618	36
Кролевецький	14	832	40
Конотопський	11	815	20
Новозибківський	8	474	27
Чернігівський	7	308	29
Городнянський	6	327	19
Остерський	4	79	8
Мглинський	3	208	1
Суразький	3	142	3

У цьому списку, як кажуть, пасе задніх і Остерський повіт, де в зазначений час було лише 4 школи.

Як з'ясувалося, на Чернігівщині рівень грамотності населення був нижчим у порівнянні з іншими губерніями. Одна школа припадала на 6730 душ, а один учень - на 87 душ, або 1,1%. Для досягнення ідеального рівня не вистачало 417 шкіл [30].

Тож для виправлення становища Чернігівське губернське земство для будівництва шкільних приміщень почало надавати відсоткові позики й навіть безповоротні субсидії, які виділялись із так званого шкільного фонду, започаткованого в 1874 р. Його накопичення відбувалося досить повільно, але впевнено. У 1874 р. до фонду було відраховано 5000 руб., у наступному році - 3000 руб. Потім надходження припинились і відновилися лише 1894 р. Тоді до нього надійшло 50000 руб., наступного року - 75000 руб., а через рік - аж 300000 руб. [31].

Про те, який був вплив «шкільного фонду» на шкільне будівництво, певною мірою можуть свідчити наступні дані.

Таблиця 2 [32] Збудовано шкіл

До 1865 р.	10 шкіл, або 1,7%
1865-1880 рр.	137 шкіл, або 23,5%
1881-1890 рр.	190 шкіл, або 32,7%
1891-1895 рр.	152 школи, або 26%
1896-1897 рр.	64 школи, або 10,9%
Невідомо коли	31 школа, або 5,2%

Допомогу від губернського й повітових земств школи отримували й раніше, однак для задоволення всіх їхніх потреб її не вистачало. Так, наприклад, у 1871 р. суму в розмірі 2400 руб. було асигновано Моровській, Сорокошицькій, Новосільській, Ви- щедубечанській, Сваромській, Євминській, Булахівській, Семиполківській, Димер- ській, Гоголівській, Літківській, Броварській, Гнідинській, Заминській, Требухівській, Калитянській, Омелянівській, а також Карпилівській школам [33]. Однак такої суми не вистачало. Всю її було витрачено на заробітну плату вчителям.

Безсумнівно, левова доля витрат на школи припадала на земства. За свідченням одного з документів, у Чернігівській губернії, за даними 1880 р., «из числа существовавших за 1880 г. 428 начальных школ земство содержит 328; затем, приходы - 31, министерство народного просвещения - 21, частные лица - 19, городские общества - 15, а, затем, остается 14 школ церковно-приходских; земство содержит 77% общего числа школ» [34].

Комісія, обрана губернськими зборами, на засіданні 12 жовтня 1881 р. під час розгляду питання про стан освіти на Чернігівщині прийшла до висновку, що «при каждой школе могло бы быть устроено местное попечительство из избираемого земством попечителя школы, законоучителя, учителя и 2-х выборных членов от местного сельского общества» [35]. Попечительство мало опікуватись якраз пошуком і покращенням матеріальних засобів школи. Достеменно невідомо, чи було воно в Карпилівці. Імена ж попечителів земських шкіл Остерщини документи зафіксували. Попечителем Кар- пилівської школи у 1876 р. було обрано батальйонного писаря Микиту Осиповича Сулима [36].

Наступного, 1877 р., «для ближайшего наблюдения за порядком и успехом в училищах вообще и за благосостоянием училищ в материальном отношении в особенности, земское собрание (Остерського повітового земства. - Авт.) избирает на следующее трехлетие нижеозначенных лиц попечителями:

... Карпиловского - свящ. И. Д. Макковейского» [37].

Джерела донесли до нас деякі відомості про останнього.

Іларіон Макковейський у 1872 р. згадується як священик Остерської Іоаннівської церкви [38]. Був також земським гласним. Після смерті в пам'яті сучасників він поставав як «честный труженик, сделавшийся жертвою ревностного исполнения своих обязанностей» [39]. У знак доброї згадки про священика на зборах Остерського земства 15 лютого 1883 р. гласний Є. Шрамченко заявив, що «в виду предстоящей коронации Государя Императора, он считает долгом просить зем. собрание об учреждении в память этого торжества стипендии для обучения одного из мальчиков в каком-нибудь учебном заведении по усмотрению собрания и о назначении этой стипендии сыну покойного священника Макковейского» [40].

Збори постановили наступне: «согласиться с предложением И. Шрамченка и ходатайствовать об учреждении в память священного коронования Государя Императора Александра ІІІ стипендии в 300 р., а вопрос об ассигновании этих денег на стипендию и о предоставлении ее сыну покойного священника Макковейского отложить до следующего очередного заседания» [41].

Справа затягувалась. Стипендію Макковейському то призначали, то відміняли:

«1883

Слушан доклад управы о назначении стипендии сыну умершего священника Ил. Макковейского, в размере 300руб. в год на воспитание сына покойного Макковейского в одном из средних учебных заведений, до окончания им курса или до выхода из заведения. Выдачу этой стипендии начать со второй половины будущего года, для чего ассигновать сумму в половинном размере [42].

1884

По докладу управы о не согласии г. министра народного просвещения с постановлением прошедшего очередного земского собрания о назначении стипендии сыну умершего священника Макковейского в ознаменование Священного коронования их Императорских Величеств, собрание постановило: остаться при прежнем постановлении по настоящему предмету, не присваивая, однако же, означеной стипендии предложенного раньше наименования, при чем выразить от лица земского собрания сожаление, что, не располагая в настоящее время необходимыми средствами, оно не может придать этому акту благотворительности то значение, которое было им предложено и которого он в действительности заслуживает» [43].

Згодом з'явилися й інші претенденти на отримання стипендії:

1887

«Слушано прошение двор. Герасима Любенка о назначении сыну его Матвею, воспитаннику 1-го класса Киевского железнодорожного технич. училища, стипендии в 200 рублей в течении 3-х лет; собрание постановило: прошение передать в комиссию смет и раскладов.

По предложению комиссии собранием ассигновано 200 р. [44].

1889

Выслушав прошение двор. Герасима Любенка о продолжении сыну его стипендии до окончания им курса наук в Киевском железнодорожном техническом училище, собрание постановило: ходатайство Любенка передать в комиссию смет и раскладов.

В заседании, 8 декабря, собрание постановило: продлить эту (120руб.) стипендию еще на один год» [45].

Невідомо, в якому навчальному закладі навчався син покійного священика, але стипендія була призначена і йому, хоч, правда, і не до кінця навчання:

«1890

«Слушан доклад управы о прекращении стипендии Макковейскому и Безпалому и об оставлении стипендии одному Любенку. После продолжительных прений, собрание постановило: согласиться с докладом управы относительно прекращения стипендии только одному Макковейскому, оставив по прежнему стипендию для Любенка и Безпалого» [46].

Слід зазначити, що в справі організації народної освіти в Остерському повіті поступово досягли значних успіхів. Показовим є той факт, що в 1889 р. власні школи мали тут уже практично всі населені пункти. Свідченням цього є подана нижче таблиця.

Таблиця 3 [47

Назва училища	Волость	Дата заснування	Учнів	Учите лів
Вишенське	Броварська	1878	97 хлопчиків, 4 дівчинки	2
Гоголівське	Гоголівська	1880	138 хл., 17 д.	3
Євминське	Остерська	1881	69 хл.	2
Зазим'євське	Броварська	1879	71 хл., 7 д.	2
Літківське	Семиполківська	1876	82 хл., 16 д.	2
Сваром'євське	Жукинська	1876	80 хл., 12 д.	2
Бобрицьке	Семиполківська	1868	46 хл., 8 д.	1
Броварське	Броварська	1882	47 хл., 15 д.	1
Вовчківське	Вовчківська	1886	36 хл.	1
Воскресенсько- Слобідське	Броварська	1885	26 хл., 4 д.	1
Вигурівське	Броварська	1885	33 хл., 7 д.	1
Дударківське	Гоголівська	1878	62 хл., 4 д.	1
Димерське	Семиполківська	1877	60 хл., 2 д.	2
Жукинське	Жукинська	1885	33 хл., 7 д.	1
Калитянське	Семиполківська	1879	88 хл., 8 д.	2
Красилівське	Гоголівська	1877	65 хл., 7 д.	1
Олбинське	Вовчківська	1885	33 хл., 6 д.	1
Ошитківське	Жукинська	1883	50 хл., 5 д.	1
Пухівське	Броварська	1879	36 хл., 2 д.	1
Русанівське	Гоголівська	1877	52 хл., 2 д.	1
Семиполківське	Семиполківська	1873	78 хл., 6 д.	1
Смолинське	Моровська	1879	41 хл., 2 д.	1
Сорокошицьке	Сорокошицька	1869	48 хл., 8 д.	1
Требухівське	Гоголівська	1877	83 хл., 4 д.	1
Троєщинське	Броварська	1886	32 хл.	1
Хотянівське	Жукинська	1878	22 хл., 9 д.	1
Чернинське	Жукинська	1883	22 хл.	1

Крім того, три училища функціонувало в Острі: міське двокласне, міське однокласне початкове чоловіче та міське однокласне початкове жіноче [48].

Зазначена кількість шкіл зберігалась у 1890 й 1892 рр. [49].

Цікаво зазначити, що, за даними тогочасних соціологічних досліджень, мешканці 21 населеного пункту ставились до школи «дружелюбно», «співчутливо» або ж «повністю співчутливо» і лише 6 - «равнодушно» або «безразлично». Головною причиною цього було отримання пільг щодо військової повинності й бажання «видеть детей поющими в церковном хоре» [50].

Однак і така кількість навчальних закладів не задовольняла запити населення в освіті. У селах, що мали школи, грамотних було лише 6,5% [51].

У середині 1890-х років Чернігівське губернське земство ставило питання про необхідність введення загальної початкової освіти в губернії. У зв'язку з цим воно мало надавати школам субсидію пропорційно величині певних населених пунктів. Слабкіші з них мали отримати більші кошти на утримання й навпаки [52]. Тож у 1895-1896 рр. в Остерському повіті працювали вже 33 народні школи [53]. Їхній список у порівнянні з 1889 р. поповнили Княжицька, Бортницька, Нікольсько-Слобідська (Броварська волость), Димерсько-Березинська (Вовчківська волость), Святильнівська (Гоголівська волость), Тарасовицька (Жукинська волость) школи.

Після певних дебатів у 1897-1898 рр. земство відхилило всі плани практичного здійснення загальної початкової освіти в губернії, й невдовзі це питання «сошло со сцены» [54].

Відтоді кількість шкіл в Остерському повіті не те що не збільшилась, а, навпаки, зменшилася до 29 [55].

З початком ХХ ст. картина докорінно змінилась. У зв'язку з прийняттям 3 травня 1908 р. закону про освіту, який передбачав запровадження загального навчання, кількість земських шкіл почала стрімко зростати. В Остерському повіті планувалося відкрити найближчим часом аж 95 нових шкіл, у той час як на здійснення проекту загальної освіти відводилося 10 років. Передбачалося також звільнення селянських товариств від утримання навчальних закладів і введення у всіх школах безкоштовного навчання [56].

За статистичними даними, у 1910 р. на Остерщині працювали 52 земські школи [57], а наприкінці 1913-1914 навчального року земських початкових шкіл у повіті було 75 (у той час як шкіл грамоти та церковно-приходських - 61, а міністерських - 8), про що засвідчують подані нижче дані.

Таблиця 4 [58

Волость	Школи	Учнів
	Земські	Міністерські	Церковні	Всього
Сорокошицька	4	-	3	7	459
Броварська	4	2	1	7	766
Вовчківська	6	-	5	11	469
Нікольсько-Слобідська	8	2	4	14	1282
Гоголівська	10	1	3	14	1475
Семиполківська	9	1	7	17	1304
Моровська	12	-	8	20	936
Остерська	9	1	17	27	1693
Жукинська	13	1	13	27	1733

У всіх цих школах навчалося 10119 учнів, 6225 із яких були учнями земських шкіл.

Учителів у земських школах було: штатних - 151, запасних - 3; із них 44 учителі і 110 учительок.

За освітою вчителі розподілялися так: закінчили духовне училище - 56, гімназію - 46, учительську семінарію - 5, духовну семінарію - 4, жіночий інститут - 1, сільськогосподарське училище - 2, двокласну учительську школу - 3, прогімназію - 1, чотири класи реального училища - 1 і за випробуванням отримали право на звання учителя - 35 [59].

За чисельністю земських шкіл могло б бути ще більше. Та стримував зростання їхньої кількості закон від 22 червня 1909 р. про утворення при Міністерстві народної освіти шкільного будівельного фонду, який обмежував фінансові можливості земств щодо шкільного будівництва. «Эти новые правила весьма существенным образом изменяют все прежние финансовые рассчеты земств и городов по постройке школьных зданий и вносят в это дело такое крупное сокращение, при котором и самая постройка новых школ представляется уже для земств и городских общественных управлений вопросом, довольно трудно разрешимым на практике [60].

Загалом система земської освіти проіснувала в Україні до 1919 р. Однак далеко не всі земські школи витримували випробування часом і діяльність їхня була порівняно нетривалою. До таких належить і Карпилівська школа. Згадки про неї обриваються в документах кінцем 1870-х років. Тож маємо всі підстави вважати, що цей навчальний заклад саме тоді припинив свою діяльність. Цікаво знати, що Карпилівська, як й інші земські школи, започатковані в Остерському повіті 1869 р., відкривалась, як зазначалося в тогочасних документах, у порядку експерименту [61]. Тривалість останнього для Карпилівської земської школи вимірюється довжиною в понад десятиліття. Саме стільки проіснувала ця школа.

Подальший розвиток шкільництва в Карпилівці пов'язаний із функціонуванням церковно-парафіяльної школи, яка зійшла на Олімп освітнього процесу села в 1880-х роках.

Слід зазначити, що такі школи існували в Україні ще у XVIII ст. Вони влаштовувалися православним духовенством майже при кожній церкві й мали окремі приміщення. Учителями в них були, як правило, дяки (тому школи називають «дячківськими» або «церковно-парафіяльними»), які навчали учнів власне грамоті: читанню, письму; крім цього, вчили псалтир і часослов [62].

Ці школи були чи не єдиними навчальними закладами для більшості населення й на Чернігівщині.

Теплов у проекті для гетьмана К. Розумовського з приводу відкриття університету в Батурині (1760 р.) зазначав наступне: «К склонности народа малороссийского к учению и наукам ни малого сумнения нет, потому что в Малой России от давнего времени за- веденныя школы, не имея никакого к себе содержания, а учащиеся и по силе обученные никакого одобрения, не токмо по сіе время не ослабевают, но еще по временам число учеников большее оказывается» [63].

Однак наприкінці XVIII ст. вони зникли. «Куда девались эти школы впоследствии, об этом, кажется, нечего и говорить: вместе с закрепощением украинского поспольства и разными переменами в быту козачьего сословия, оне исчезали мало по малу (...) Память об этих школах сохранилась, впрочем, и до сих пор: в некоторых старинных местечках (например, Олишевке Козелецкого уезда) дома, где живут дьячки, называются в народе и теперь «школами» [64].

На початку XIX ст. народна освіта в Чернігівській губернії виглядала досить жалюгідно. З 1804 по 1820 рр. в губернії було відкрито всього-навсього три офіційні сільські школи, які невдовзі закрились [65]. А до 1860 р. в приходах Чернігівської єпархії функціонувало лише 20 шкіл [66].

Відродження церковно-приходських шкіл на Чернігівщині розпочалося з початком 1860-х рр. і пов'язане воно було з ім'ям чернігівського архієпископа Філарета Гумі- левського (1859-1866 рр.). Саме завдяки йому відбувалося нечуване досі поширення цих шкіл. Так, у 1860 р. «вновь заведено приходских школ при церквах Черниговской епархии 769, в них учащихся: мальчиков - 5777, девочек - 1292» [67]. А в 1863 р. шкіл, відкритих духовенством, значилось тут 848; у них навчалося 17076 учнів обох статей.

Після смерті архієпископа Філарета Гумілевського почалося різке скорочення кількості церковно-приходських шкіл. І вже в 1869 р. їх нараховувалося в єпархії, без Ніжинського й 13 волостей інших повітів, 338 (1532 учні), у 1874 р. - 172 школи (2597 учнів), а в 1876 р. - лише 130 (1995 учнів) [68].

Вважалося, що «причиной быстрого исчезания теперешних церковно-приходских школ служит именно то, что они возникли по распоряжению епархиальной власти, а не по инициативе местного духовенства, и кроме того, по своему характеру не могли удовлетворять потребности нового времени» [69].

На думку сучасних дослідників, ці школи поступово наближалися до високого рівня земських шкіл [70]. Існувала навіть своєрідна конкуренція їх з останніми. І з виникненням земських функціонування шкіл церковних повністю не припинилося. Більше того, з'являлися навіть нові парафіяльні школи.

У довідковій літературі зазначено, що вони «відкривалися згідно з правилами 1884 і 1891. Підпорядковувалися парафіяльним училищним радам, місцевим органам училищної ради Синоду... В церковно-парафіяльних школах викладалися: закон божий, читання та письмо (церковне і світське), початкові арифметичні дії, церковні співи. Містилися в селянських хатах, церковних сторожках, волосних правліннях. Учителювали священики, дячки та семінаристи» [71].

Однією з таких шкіл була й Карпилівська.

У 1886-1887 рр. в Чернігівській єпархії налічувалося 140 шкіл (96 власне церковно-парафіяльних і 44 школи грамоти), у яких навчалося 2763 учні. Розподіл шкіл по повітах був наступним: Чернігівський - 17, Остерський - 15, Новгород-Сіверський

13, Новозибківський - 11, Стародубський - 11, Сосницький - 10, Суразький - 10, Городнянський - 9, Козелецький - 9, Ніжинський - 8, Конотопський - 8, Глухівський 6, Мглинський - 6, Борзенський - 4, Кролевецький - 3.

Як свідчить статистика, переважна більшість цих шкіл не мала зручних для занять приміщень. 19 із них тіснились у будинках священиків, 24 - псаломщиків, 44 - в громадських будинках, 35 - у селянських хатах, 4 - в громадських збірнях, 7 - у церковних сторожках і стільки ж - у будинках землевласників.

Однак діти з задоволенням відвідували школи, хоча час їхнього навчання був обмежений у зв'язку з сільськогосподарськими роботами. Особливо їм подобалися співи. Церковні пісні вони співали навіть удома й під час польових робіт [72].

Питання про відкриття церковно-приходської школи в Карпилівці вирішувалось у високих церковних колах. Можливо, що воно назріло під час відвідання місцевої Покровської церкви Його Преосвященством Веніаміном - єпископом Чернігівським і Ніжинським 26 серпня 1887 р. [73]. Про остаточне його вирішення засвідчує документ, який подаємо нижче:

«1887 года ноября 5 дня в заседании совета под предводительством Преосвященного Афанасия участвовали члены: ректор семинарии протоиерей Н. Марков, протоиерей Ф. Ладухин, священники - И. Платонов и В. Митькевич и преподаватель семинарии А. Вишневский.

... 3. Слушали:рапорт Благочиннаго Vокруга Остерскаго у... коим свидетельствуя, что священник села Карпиловки с церковным старостою склонили прихожан подарить для помещения церк. прих. школы 2 общественныя избы и приблизительно на четверть десятины земли для двора, испрашивает благословенія на открытие приходской школы при церкви села Карпиловки; постановили: просить Его Преосвященство благословить открытие школы, а жертвователям и лицам, содействующим приобретению собствен- наго дома для школы, объявить благодарность епархиальнаго совета» [74].

А 3 лютого 1888 р. Карпилівська школа прийняла вже своїх перших учнів.

Слід зазначити, що в 1880-х рр. з'явилась переважна частина церковно-приходських шкіл Остерського повіту. У 1891 р. їх налічувалося тут 16. Також на цей час було 22 школи грамоти. Всього - 38 шкіл церковного відомства [75].

За іншими даними, у 1890-1891 рр. на Остерщині працювали 33 такі школи. 13 із них мали власні шкільні будинки, 12 - наймані, 7 - містились у приватних квартирах, а одна - в церковній сторожці. Зручних для занять приміщень було 11, а незручних - 22. Отже, проблема шкільних приміщень не була вирішена [76].

У школах навчалося православних дітей: 9651 хлопчик і 9840 дівчат [77].

Школи існували за рахунок допомоги від церкви (230 руб.), від Єпархіальної училищної ради або Єпархіального Братства (95 руб.), від приходських попечителів - 415 руб. [78].

У 1895 р. в Чернігівській єпархії було вже 113 церковно-приходських шкіл.



Таблиця 5 [79] Кількість церковно-приходських шкіл у повітах Чернігівської губернії (1895 р.)

Повіт	Кількість шкіл
Борзенський	5
Глухівський	7
Городнянський	12
Козелецький	9
Конотопський	7
Кролевецький	2
Мглинський	3
Новгород-Сіверський	6
Новозибківський	10
Ніжинський	12
Остерський	17
Сосницький	2
Стародубський	6
Суразький	7
Чернігівський	8

Наведені дані засвідчують, що найбільше шкіл (17) було в Остерському повіті. Лише в Моровській волості їх налічувалося 6: Моровська, Соколівська, Максимська, Бондарівська, Виповзівська і, звичайно ж, Карпилівська [80]. Подана нижче таблиця дає таку інформацію про школи Остерщини.

Таблиця 6 [81]

Церковно-приходські школи Остерщини (1895 р.)

Назви церковно-приходських шкіл	Приміщення	Час відкриття	Учителі і їхній освітній ценз	Щорічне фінансування
Старогородська, в с. Старогород- ка.	Квартира псаломщика.	10 листопада 1884 р.	Псаломщик Григорій Свистельник, закінчив двокласне міське училище.	Не отримує.
Булахівська, в с. Булахові.	Громадське приміщення.	23 жовтня 1888 р.	Священик Іоанн Зосимович.	Не отримує.
Бобруйківська, в с. Бобруйках.	Церковний будинок.	23 жовтня 1884 р.	Олександра Спиридонова, закінчила єпархіальне жіноче училище.	72 руб. 50 коп.
Борківська, в с. Борках.	Церковний будинок.	28 березня 1887 р.	Анна Пригоров- ська, закінчила єпархіальне жіноче училище.	60 руб.
Пархимівська, в с. Пархимові.	Церковний будинок.	4 грудня 1884 р.	Омелян Чорностам, закінчив двокласне міське училище і має свідоцтво на звання учителя.	10 руб.
Котовська, в с. Котові.	Церковний будинок.	16 листопада 1892 р.	Марфа Блохіна, має свідоцтво на звання учителя.	Невідомо.
Надинівська, в с. Надинівка.	Церковний будинок.	3 жовтня 1883 р.	Євгеній Еллан- ський, закінчив Чернігівську духовну семінарію.	100 руб.
Руднянська, в с. Рудні.	Громадське приміщення.	3 грудня 1891 р.	Марія Никифорова, закінчила єпархіальне жіноче училище.	95 руб.
Омелянівська, в с. Омеляново.	Громадське приміщення.	1 грудня 1886 р.	Виконуючий обов'язки вчителя - псаломщик Ігор Грушинський, освіта домашня.	15 руб.
Крехаївська, в с. Крехаєві.	Приміщення власне.	23 листопада 1884 р.	Священик Венедикт Промислов, закінчив духовну семінарію.	25 руб.
Рожнівська, в с. Рожнівка.	Наймане приміщення.	15 січня 1886 р.	Псаломщик Стефан Корзюков, із двокласного міського училища.	9 руб.
Рожнівська, в с. Рожни.	Власне.	15 січня 1886 р.	Петро Шалоплут, закінчив двокласне міністерське училище і має свідоцтво на звання вчителя.	20 руб.
Новосельська, в с. Новосельськ на Дніпрі.	Власне.	Невідомо.	Никодим Осмолов- ський, закінчив Чернігівську духовну семінарію.	100 руб.
Глибівська, в с. Глибове.	Наймане.	Невідомо.	Софія Рубановська, закінчила єпархіальне жіноче училище.	100 руб.
Виповзівська, в с. Виповзів.	Невідомо.	1888 р.	Священик Феодор Єзерський.	Невідомо.
Карпилівська, в с. Карпилівка.	Власне приміщення.	3 лютого 1888 р.	Федір Троїцький, закінчив Чернігівське духовне училище.	70 руб.

З наведених даних бачимо, що лише чотири навчальні заклади мали власне приміщення. Серед них і школа села Карпилівки.

За два роки картина значно змінилась. Істотно зросла кількість церковно-парафіяльних шкіл. У Чернігівській єпархії їх стало аж 208. В Остерському повіті налічувалося 19 шкіл. Власне приміщення мали вже 10 із них.



Таблиця 7 [82] Церковно-приходські школи Остерського повіту (1897 р.)

Назви шкіл	Приміщення	Вчителі	Фінансування
Старогородська	Н...

Подобные документы

• Українська історіографія

  Предмет історіографії історії України. Основні етапи розвитку історіографії історії України. Місце історіографії в системі історичних наук. Зародження знань про минуле в формі культів. Поява писемності і її значення для накопичення історичних знань.
  
  контрольная работа [27,3 K], добавлен 28.01.2012
  

• Розвиток освіти за часів Радянської України

  Основні особливості історії Радянської України у сфері культурного життя. Сутність хронологічної послідовності розвитку освіти. Значення освіти у суспільно-політичному житті країни. Становище загальноосвітньої школи, розвиток середньої і вищої освіти.
  
  реферат [52,5 K], добавлен 26.12.2011
  

• Про роль і значення сучасної української історіографії в дослідженні питань першої світової війни

  Проблеми військової історії в першій половині ХХ ст. та стан російської історіографії щодо вивчення українського питання у Першій світовій війні. Суспільно-політичні процеси у Галичині в період війни. Місце українських земель у міжнародних відносинах.
  
  статья [19,4 K], добавлен 27.08.2017
  

• Історіографічна традиція Школи Анналів. Друге і третє покоління істориків

  Аналіз зародження, тенденцій розвитку та значення Школи Анналів в історіографії Франції. Особливості періоду домінування анналівської традиції історіописання. Вивчення причин зміни парадигми історіописання: від історії тотальної до "історії в скалках".
  
  курсовая работа [69,8 K], добавлен 05.06.2010
  

• Предмет, завдання і значення курсу історії України

  Методологічні принципи, які застосовуються історичною наукою при дослідженні. Типи історичних джерел як матеріальних носіїв історичної інформації. Дослідницька робота в царині української історії в періоди революцій та війн, її відомі представники.
  
  реферат [20,7 K], добавлен 17.11.2011
  

• Довідник школяра та студента з всесвітньої історії

  Дослідження періодизації всесвітньої історії. Еволюція первісного суспільства, основні віхи історії стародавнього світу, середніх віків. Історія країн Африки, Америки в новітні часи. Розвиток Росії і Європи в кінці ХVІІ ст. Міжнародні відносини в ХХ ст.
  
  книга [553,8 K], добавлен 18.04.2010
  

• Історіософські новації ХІХ ст.

  Сутність та особливості формування й розвитку теорії історичного процесу в матеріалістичній концепції. Основні парадигми марксистської історіософії. Суспільство як предмет історії у філософії позитивізму. Аналіз психолого-генетичної методології історії.
  
  контрольная работа [22,7 K], добавлен 04.12.2010
  

• Центральний державний історичний архів України (Львів)

  Зберігання документів різних історичних епох у Центральному державному історичному архіві в місті Львові. Колекція грамот на пергаменті. Комплекс актових книг гродських, земських, підкоморських судів Східної Галичини, книг по історії, освіти, культури.
  
  презентация [2,4 M], добавлен 14.02.2014
  

• Значення Острозького культурного осередку в історії України

  Місто Острог як всеукраїнський інтелектуальний центр на зламі XVI–XVII ст. Значення діяльності Острозького культурно-освітнього центру в історії України. Тема самопізнання в тодішніх книжках, його значення для процесу духовного становлення людини.
  
  реферат [29,2 K], добавлен 13.05.2011
  

• Військове мистецтво таборитів

  Проблема військового мистецтва таборитів в історіографії, виявлення джерел для дослідження. Чеська, українська та російська історіографія. Джерела до військової історії гуситів. Хроніки та літописи, офіційні джерела. Листи Яна Жижки, гуситські пісні.
  
  курсовая работа [106,5 K], добавлен 24.04.2014
  

• Історіографія історії Сербії та Чорногорії

  Сербська та чорногорська історіографія. Просвітницький та романтичний напрямки в історичній науці. Розвиток критичного та позитивістського напрямків. Наукові школи в історіографії першої половини ХХ ст. Розвиток історіографії в другій половині ХХ ст.
  
  реферат [26,4 K], добавлен 24.05.2010
  

• Четверте покоління школи "Анналів"

  Характеристика філософських напрямків, які найбільше вплинули на формування французької історіографії 90-х рр. - постмодернізм та "лінгвістичний поворот". Особливості культуральної історії, розроблюваної Р. Шартьє, та інтелектуальної історії (Ж. Ревель).
  
  курсовая работа [64,0 K], добавлен 10.06.2010
  

• Історіографія історії Чехії

  Зародження чеської історичної науки. Просвітницька історіографія, романтична школа. Наукові школи в чеській історіографії другої половини XIX ст. - 30-х років XX ст. Народ - виразник національної ідеї. Історія чеських земель. Гуситський демократичний рух.
  
  реферат [40,2 K], добавлен 24.05.2010
  

• Німецька освітня політика на окупованій території України (1941–1944 рр.) в історіографії

  Друга світова війна як найбільш сфальсифікований період української історії. Проблема німецької освітньої політики у працях вітчизняних істориків, її місце в зарубіжній історіографії. Вивчення нацистської політики в Україні радянськими дослідниками.
  
  реферат [23,0 K], добавлен 20.09.2010
  

• Проблема державотворення Білоруської Народної Республіки в білоруській історіографії

  Спроба проаналізувати літературу, яка була видана в Білорусі і присвячена історії становлення Білоруської Народної Республіки. Аналіз немарксистської, радянської та сучасної історіографії. Характеристика основних етапів білоруської історичної науки.
  
  статья [23,0 K], добавлен 14.08.2017
  

• Методологічне обґрунтування М. Драгомановим права "недержавних" народів на національну історію

  Методологічні принципи, на основі яких видатний науковець обґрунтовував необхідність власної історіографії для народів, які не мають суверенної державності. Концепція історичного процесу Драгоманова, що основана на принципах філософії позитивізму.
  
  статья [18,4 K], добавлен 18.12.2017
  

• Школа та освіта в Україні наприкінці XVI - першій половині XVII ст.

  Новий етап розвитку української культури. Національно-культурне відродження в Україні. Ідея громадське - політичної значимості освіти. Розвиток шкільної освіти наприкінці XVI - першій половині XVII ст. Єзуїтські колегіуми. Острозька школа-академія.
  
  творческая работа [25,5 K], добавлен 29.07.2008
  

• Внесок М.С. Грушевського у політичне та наукове життя України

  Основні віхи життєвого та політичного шляху М.С. Грушевського, еволюція його світоглядно-філософських та політичних позицій. Внесок великого українця у розвиток вітчизняної історії та археології, його роль у процесі боротьби за українську державність.
  
  дипломная работа [4,8 M], добавлен 10.07.2012
  

• Франкська держава

  Утворення, політичний устрій та основні віхи історії держави Меровінгів. Перехід влади до нової династії Каролінгів. Правління Карла Мартелла: його реформи та розквіт Франкської держави. Загибель імперії Карла Великого та поява середньовічної Європи.
  
  реферат [28,0 K], добавлен 27.07.2008
  

• Становлення школи "Анналів" (1929-1947 рр.)

  Дослідження радянської і пострадянської історіографії школи "Анналів", яка у перший період свого існування була модерним явищем в історіографії, акумулювала новаторський досвід історичного дослідження, який повною мірою був визнаний науковими колами.
  
  курсовая работа [63,9 K], добавлен 10.06.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам