Українські архіви, війна та збереження національної ідентичності

Російська агресія - це війна проти нашої історії, проти права України на існування як держави, українців - як нації. Це війна проти нашої історичної пам'яті, національної гідності та національної ідентичності. І архіви в цій війні відіграють стратегічно важливу роль, оскільки зберігають свідчення багатовікового історичного поступу українського народу. Акумульовані у їхніх фондах документальні ресурси створили потужне джерельне підґрунтя для дослідження широкого кола наукових проблем, а нині мають бути ще ширше залученими до спростування різного роду викривлених і сфальсифікованих Росією «версій» української історії.

Разом із тим важливо враховувати той факт, що документи, які зберігаються в архівах, мають не лише історичну, але й адміністративну, політичну, військову та культурну цінність.

І тут, передусім, варто відзначити консолідовану позицію української архівної спільноти, її об'єднання довкола насущних завдань збереження національної історико-культурної спадщини, а також чіткі дії, обумовлені вимогами воєнного часу, прозору, зважену, сформовану у відповідності до державної стратегії та національних інтересів позицію Голови Державної архівної служби України А. Хромова.

Серед основних викликів, що постали перед архівними установами, слід наголосити на загрозах національній безпеці, руйнуванні культурних об'єктів у результаті ведення військових дій і бомбардувань, небезпеці потрапляння документів у руки ворога і, відповідно, витоку конфіденційної інформації та її використання загарбниками.

Масові бомбардування українських міст загрожують пошкодженню будівель, у яких розташовані архівні установи, та знищенню самих документів. Так, одним із перших після початку агресії 24 лютого постраждав архівний відділ Управління СБУ в Чернігівській області (м. Чернігів), де перебували на зберіганні понад 12 тис. справ колишнього КДБ, що стосувалися репресивної політики радянської влади щодо українського населення. Також постраждала внаслідок бомбардування будівля Державного архіву Харківської області.

Не меншою загрозою є захоплення архівів, використання інформації документів окупаційною владою, ворожими спецслужбами, зокрема, з метою ведення інформаційної війни, фальсифікації історичних подій та фактів тощо. Потенційною загрозою є вилучення і переміщення цінних архівних зібрань, які перебувають на тимчасово окупованих російськими військами територіях, вивезення їх на терени Російської Федерації. По закінченню війни ця проблема має бути вирішена у правовому полі через процеси реституції.

Розглядаючи діяльність російських архівістів крізь призму російсько-української війни, тимчасової окупації частини українських територій і привласнення Російською Федерацією частини документів НАФ, а також інформаційної війни та викривленого відтворення українського минулого й намагання історично підкріпити імперські претензії Росії на українські землі, можна погодитися з твердженням А. Хромова про те, що Росархів є «частиною пропагандистської машини країни-агресора», установою, яка безпосередньо підпорядкована у своїй діяльності її президенту, виконує функції органу пропаганди.

У контексті російської агресії для українських архівів та Української держави в цілому надзвичайно важливою є підтримка міжнародної архівної спільноти. У перші ж дні повномасштабної війни Голова Укрдержархіву звернувся до Міжнародної ради архівів (МРА) з пропозицією виключити Росархів та всі архівні установи країни-агресора зі свого складу. І вже 10 березня 2022 р. на позачерговому засіданні Виконавчого комітету МРА було ухвалено історичне для архівної спільноти рішення про припинення відносин з усіма установами Російської Федерації та Республіки Білорусь.

При цьому слід відзначити, що в умовах війни активно розвивається міжнародна співпраця українських архівістів, залучається допомога зарубіжних партнерів. Так, вже у березні 2022 р. було досягнуто домовленості з Національним архівом Сполученого Королівства про тимчасове передавання на зберігання цифрових копій документів українських архівів до наданих британськими колегами хмарних сховищ.

Відкритість українських архівів підтверджується їхньою активною комунікаційною політикою, репрезентацією діяльності у засобах масової інформації, соціальних мережах, на наукових і культурних форумах. Зокрема, А. Хромов дав низку важливих інтерв'ю відомим українським і зарубіжним мас-медіа з метою висвітлення ситуації та привертання уваги світової спільноти до проблем збереження українських архівів в умовах війни як важливої складової не лише національної, але й світової історико-культурної спадщини.

Зі свого боку відзначу, що розглядаю як важливу підтримку європейської університетської та архівної спільноти можливість виступити 15 березня 2022 р. на запрошення архівного відділення Університету Alma Mater Europaea (Марібор, Словенія) з онлайн-презентацією «Archives in Danger: the threats of Russian war aggression in Ukraine» перед учасниками 7-ої Міжнародної конференції архівістів «Archives in the service of people - people in the service of archives», що відбулася у рамках міжнародного наукового форуму «It is About People 2022», і була присвячена проблемам етики в архівній науці та практиці.

В умовах війни триває процес оцифрування документів НАФ. Центральні й обласні архіви продовжують поповнювати інформаційно-пошукові бази даних оцифрованими описами архівних фондів і повнотекстовими документами, регулярно оприлюднюють на своїх сайтах і сторінках у соціальних мережах документальні виставкові проекти. Безперечно, що у збереженні національної ідентичності та історичної пам'яті українського народу важливу роль відіграють такі архівні інформаційні ресурси як пошукова база даних «Український мартиролог ХХ ст.», що містить інформацію стосовно жертв політичних репресій в Україні 1920-х - 1950-х рр. (у березні вона була поповнена картками на 501 постраждалу особу і включала дані про понад 81 тис. осіб).

Кожен архів сьогодні особливо активно намагається привернути увагу суспільства до історичної пам'яті, публікуючи на своїх ресурсах цінні документальні свідчення з історії боротьби українського народу за незалежність. І в цьому контексті, на наш погляд, особливо знаковим є звернення Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України) до архівних зібрань української еміграції. У січні 2022 р. архів започаткував новий онлайн проект - «Шлях до Державності: архівні хроніки української еміграції», який став логічним продовженням проекту «Українська революція 1917-1921 рр.: архівні хроніки». Цінність нового проекту полягає в тому, що у сучасному інформаційному просторі актуалізуються події та документи, які надзвичайно суголосні подіям сьогодення. Ці документи, як вже зазначалося вище, були зібрані та збережені у роки збройної боротьби доби Української революції, а згодом - у результаті плідної й багатогранної громадсько-політичної, культурної, освітньої й наукової діяльності української еміграції в Європі (упродовж січня-березня опубліковані тематичні добірки «Соборний чин», «Таборове життя в Польщі» та «Культура в окупації»).

Не менш актуальними є публікації на архівних сторінках у соціальних мережах. Особливе відчуття співзвучності моменту та циклічності історії дає ознайомлення з текстом відозви Українського Військового Інформаційного Бюро «Судний день українського народу» (липень 1920 р.), яка зберігається у фонді Українського історичного кабінету в Празі (ЦДАВО України. Ф. 3866. Оп. 1. Спр. 53. Арк. 18), і опублікована з цінними коментарями директоркою архіву Л. Левченко на сторінці ЦДАВО України у Facebook 1 березня 2022 р.

Архівісти вже розпочали роботу з документування подій цієї кривавої війни - ініціативного фондоутворення, формування нових документальних колекцій і фондів, в яких акумулюватимуться документи про героїчну боротьбу українського народу та відсіч російській агресії. Відповідальне ставлення архівістів до свого професійного і громадянського покликання у час війни проявляється не лише у щоденній копіткій праці зі збереження національної історичної спадщини, але й крізь призму діалогу з користувачами, який триває завдяки можливостям електронних ресурсів і соціальних мереж. Щоби повніше відчути той емоційний стан, який охопив все українське суспільство, варто навести фрагмент зі звернення працівників Центрального державного архіву громадських об'єднань України (ЦДАГО України) до українського суспільства, а також іноземців, усіх очевидців цієї кривавої війни, яку веде путінська Росія проти українського народу, із закликом долучитися до збору її документальних свідчень: «Під ранок, коли Україна ще мирно спала, зустрічаючи перші промені сонця, підступний і бездушний російський ворог підло вдерся на нашу землю, зруйнував наш світ, розтрощив будинки, мрії, плани, вмить відібрав щасливе дитинство у наших дітей і спокійну старість наших батьків! І хоч у цей момент життя розділилося на «до» та «після», але разом із тим розбудило в кожному з нас незламний дух, нелюдську сміливість, прагнення до свободи, а головне - національну гідність і гордість за те, що ми українці! Тепер, у цей жахливий і надскладний для нашої країни час, час невимовного болю, гірких сліз і щоденних втрат кожен громадянин України щодня пише свою історію війни!».

Документальні свідчення (фотографії, листівки, плакати, українські та закордонні періодичні видання, спогади очевидців, щоденники війни тощо), що будуть включені до складу НАФ, уможливлять збереження пам'яті про війну і героїчну боротьбу українського народу за свою свободу для прийдешніх поколінь, створять важливе джерельне підґрунтя для її дослідження.

Отже, війна загострює проблему не лише збереження, але й творення і вивчення архівів. Архіви під час війни набувають особливо важливого значення з огляду на їх інформаційну, адміністративну, оперативну, історичну, культурну, наукову цінність. Українські архіви, зберігаючи документи з історії національного державотворення, без перебільшення відіграють одну з ключових ролей у відстоюванні національних інтересів та загальнодержавних цінностей.

Національні архівні інформаційні ресурси є одним з найцінніших надбань нашої держави, важливою складовою української та світової історико-культурної спадщини. Водночас вони є потужною інформаційною зброєю у захисті української державності та національних інтересів, яку необхідно активно використовувати у політичній, ідеологічній, інформаційній війні з російським агресором.

Тому покликання архівістів сьогодні - зберегти, запобігти вивезенню і руйнуванню культурних цінностей, примножити, створити умови для якнайширшого доступу і використання документів НАФ, акумулювати документальні свідчення героїчної боротьби українського народу з російськими агресорами. Водночас завдання науковців - істориків, архівознавців, документознавців - досліджувати та висвітлювати події української історії у контексті глобальних геополітичних змін, протиставляючи російському імперському ґранд-наративу власний історіографічний дискурс, широко використовуючи джерельний потенціал українських архівів.

Важливим напрямом діяльності має стати активізація участі українських науковців і архівістів у міжнародних проектах зі збереження, вивчення, оцифрування та репрезентації архівних і документальних ресурсів. Сьогодні світ підтримує Україну у війні за демократичні цінності, і ми маємо продемонструвати світові готовність захищати власні національні інтереси, відповідати на виклики війни не лише зі зброєю в руках, але й в інформаційному, культурному і науковому просторі. І успіх в цьому значною мірою залежить від цілісності та збереженості українських архівів.

References

1. Anatolii Khromov: na Chemihivschyni znyscheno arkhiv SBU z dokumentamy, yaki stosuvalysia represii radianskoho rezhymu proty ukraintsiv [Anatolii Khromov: the SBU archives in the Chernihiv regions with documents related to repressions of the Soviet regime against Ukrainians was destroyed]. Ministerstvo yustytsii Ukrainy.

2. Barnickel, L. (1999). Spoils of War: The Fate of European Records during World War II. Archival Issues, 24(1), 7-20. [in English]

3. Bezhynska, K.M. & Lysenko, T.A. (2015). 90 rokiv Derzhavnomu arkhivu Luhanskoi oblasti [90 years of the State Luhansk Region Archives]. Arkhivy Ukrainy, 4, 78-89.

4. Butsenko, N.D. (2016). Dolia arkhivnykh ustanov Donetskoi oblasti v 2014-2015 rokakh: vyklyky chasu [Destiny of archival institutions in the Donetsk region in 2014-2015: challenges of time]. Arkhivy Ukrainy, 5-6, 197-215.

5. Boriak, T. (2011). Dokumentalna spadschyna ukrainskoi emihratsii v Yevropi: Prazkyi arkhiv (1945-2010) [Documentary heritage of Ukrainian emigration in Europe: Prague archive (1945-2010)]. Nizhyn.

6. Convention for the Protection of Cultural Property in the Event of Armed Conflict with Regulations for the Execution of the Convention (The Hague, 14 May 1954). UNESCO.

7. Cox, D. (2011). National Archives and International Conflicts: The Society of American Archivist and the War. The American Archivist, 74 (Fall-Winter), 451-481.

8. Cox, R. (2012). Archives, War, and Memory: Building a Framework. Library and Archival Security, 25(1), 21-57.

9. Dubyk, M. (1997). Arkhivy Kyieva chasiv nimetskoi okupatsii (1941-1943) [Kyiv archives in times of German occupation (1941-1943)]. Naukovi zapysky: zbirnyk prats molodykh vchenykh ta aspirantiv. Insytut ukrainskoi arkheohrafii ta dzhereloznavstva im. M. S. Hrushevskoho NAN Ukrainy, 2, 519-542.

10. Formuiemo arkhivnu kolektsiiu pro ukrainskyi sprotyv rosiiskii viiskovii ahresii [Forming the archival collection on the Ukrainian resistance against Russian aggression]. TsDAHO Ukrainy.

11. Grimsted, P.K. & Boriak, H. (1992). Dolia ukrainskykh kulturnykh tsinnostei pid chas Druhoi svitovoi viiny: vynyshchennia arkhiviv, bibliotek, muzeiv [Fate of Ukrainian cultural property during World War II: study of archives, libraries, museums]. Lviv.

12. Grimsted, P.K. (2005). «Prazki arkhivy» u Kyievi ta Moskvi. Povoienni rozshuky i vyvezennia emihratsiinoi arkhivnoi ukrainiky [«Prague archives» in Kyiv and Moscow. Post-war searching and displacement of emigration archival Ucrainica]. Kyiv: Derzhkomarkhiv Ukrainy.

13. Grimsted, P.K. (2001). Trophies of War and Empire: The Archival Heritage of Ukraine, World War II, and the International Politics of Restitution. Harvard Ukrainian Research Institute; State Committee on Archives of Ukraine; State Service for the Control of the Transmission of Cultural Treasures Across the Borders of Ukraine. Cambridge, Mass.: Harvard University Press.

14. Eales, A. B. (2003). Fort Archives. The National Archives Goes to War. Prologue, 35(2) (Summer).

15. Kalakura, Ya. (2016). Postradianske arkhivoznavstvo v Ukraini: dekomunizatsiia i tendentsii rozvytku [Post-Soviet archival science in Ukraine: decommunization and tendencies of development]. Sumskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal, 26, 5-15.

16. Kashevarova, N. (2009). Arkhiv Operatyvnoho shtabu Rozenberha yak dzherelo z istorii vykorystannia natsystskymy ustanovamy dokumentalnoi spadschyny narodiv okupovanykh krain Skhidnoi Yevropy [The Reichsleiter Rosenberg Taskforce archive as a source on the history of using national documentary heritage of occupied countries by the Nazi institutions]. Arkhivy Ukrainy, 1-2, 92104.

17. Kashevarova, N. (2014). Diialnist Operatyvnoho shtabu Rozenberha z vyvchennia natsystamy «skhidnoho prostoru» (1940-1945) [The Reichsleiter Rosenberg Taskforce activity on studying «Lebensraum» by Nazis] (Vol. 1: Dzhereloznavche doslidzhennia; Vol. 2: Dokumenty). Kyiv: Instytut istorii Ukrainy.

18. Kashevarova, N. (2020). Documents of the Main Office for Science of the Rosenberg Office as sources on the ideological component of Nazi policy in the occupied territory of Eastern Europe during World War II. Rukopysna ta knyzhkova spadschyna Ukrainy, 26, 239-257.

19. Kot, S. (2020). Povernennia i restytutsiia kulturnykh tsinnostei u politychnomu ta kulturnomu zhytti Ukrainy (XX - pochatok XXI stolittia) [The return and restitution of cultural property in Ukraine's political and cultural life (the 20^th - early 21^st century)]. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy.

20. Kryvytska, V. & Lysenko, T. (2020). Derzhavnomu arkhivu Luhanskoi oblasti - 95 rokiv [The State Luhansk Region Archives is 95 years]. Arkhivy Ukrainy, 3, 78-89.

21. Kravchenko, M. (2021). Azovskyi batalionnyi arkhiv: nerehlamentovana dokumentatsiia Dobrovolchoho batalionu «Azov» za traven-veresen 2014 roku [The Azov battalion archives: unregulated documentation of the Volunteer battalion «Azov» for May-September 2014]. Arkhivy Ukrainy, 3, 151-161.

22. Levchenko, L. (2013). Natsionalnyi arkhiv SShA u Druhu svitovu viinu ta povoienni roky [The US National Archives in World War II and post-war years]. Chornomorskyi litopys: naukovyi zhurnal, 7, 179-198.

23. Leland, W.G. (1941). The archivist in times of emergency. The American Archivist, 4(1), 1-12.

24. Balaniuk, L.H., Boichuk, O.I., Ivlieva, A.O., Klymova, K.I., Moskovchenko, N.P., Pavlovska, N.P. et al (2007). Natsionalnyi reiestr vtrachenykh ta peremischenykh arkhivnykh fondiv. Vol. 1: Arkhivni fondy Ukrainy, vtracheni v period Druhoi svitovoi viiny [National registry of lost and displaced archival fonds. Vol. 1: Ukrainian archival fonds, lost in the period of World War II]. Derzhavnyi komitet arkhiviv Ukrainy; UNDIASD. Kyiv.

25. Obidnyi, M. (1919). Viiskovo-arkhivna sprava na Ukraini [Military and archival affairs in Ukraine]. Ukrainska starovyna, 1, 3. Kamianets-Podilskyi.

26. Obidnyi, M. (1928). Nashi zavdannia v okhoroni pamiatok [Our tasks on historical sites preservation]. Vistnyk Ukrainskoho natsionalnoho muzeiu-arkhivu pry Ukrainskomu instytuti hromadoznavstva v Prazi, 1, 6-12.

27. Obidnyi, M. Yak okhoronialys pamiatky [How historical monuments were preserved]. B.m., b.r.

28. Matiash, I. (2008). Proekty arkhivnoi reformy: osnovni polozhennia ta sproby vtilennia [Archival reform projects: main provisions and attempts of implementation]. Arkhivy Ukrainy, 1-2, 22-38.

29. Ne daite istorii povtorytysia! [Do not let history repeat itself]. TsDAVO Ukrainy.

30. Paliienko, M. H. (2006). Arkhivy ukrainskoi emihratsii v radianskykh spetsskhovyschakh (peremischennia, opratsiuvannia, vykorystannia) [Ukrainian emigration archives in Soviet repositories (displacement, processing, usage)]. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal, 1, 196-213.

31. Paliienko, M. (2008). Arkhivni tsentry ukrainskoi emihratsii (stvorennia, funktsionuvannia, dolia dokumentalnykh kolektsii) [Archival centers of Ukrainian emigration (establishment, functioning, fate of documentary collections)]. Kyiv.

32. Prykhodko, L. (2008). Oleksandr Hrushevskyi i stanovlennia ukrainskoi arkhivistyky u 1917-1920-i roky [Oleksandr Hrushevshyi and the establishment of Ukrainian archival studies in 1917-1920]. Arkhivy Ukrainy, 1-2, 95-106.

33. Resolution in Support of Ukraine (International Council on Archives, 10.03.2022). ICA.

34. Riast, O. [Petliura, S.] (1923). Suchasna ukrainska emihratsiia ta ii zavdannia [Contemporary Ukrainian emigration and its tasks]. Schypiorno.

35. «Robota arkhiviv pid chas viiny». Interviu Holovy Derzhavnoi arkhivnoi sluzhby Ukrainy Anatoliia Khromova telekanalu «Rada» [«Archives' work during the war». Interview of Anatolii Khromov, the head of the State Archival Service of Ukraine on TV channel «Rada»]. Derzhavna arkhivna sluzhba Ukrainy.

36. Sebta, T. (2009). Kraiove upravlinnia arkhiviv, bibliotek i muzeiv pry Reikhskomisari Ukrainy: istorychnyi narys. Arkhivy Ukrainy, 3-4, 111-127.

37. The Protection of Cultural Resources against the Hazards of War: a Preliminary Handbook. 1942.

38. Ukrainskyi martyroloh XX stolittia: informatsiino-poshukova baza danykh [Ukrainian 20^th-century martyr: information and search data repository]. Derzhavna arkhivna sluzhba Ukrainy.

39. Shliakh do Derzhavnosti: arkhivni khroniky ukrainskoi emihratsii [Path to statehood: Ukrainian emigration archival chronicles]. TsDAVO Ukrainy.

Размещено на Allbest.Ru