Перевірка гіпотези щодо тотожності храму літописного монастиря Святого Симона та споруди Кирилівської церкви Києва на підставі аналізу давніх писемних джерел

Щодо недосліджених через тісну забудову руїн храму на розі вулиці Вознесенський узвіз і Киянівського провулка, то на підставі газетної замітки (розкриті мародерами мурування були з каміння й майже квадратної форми плінфи) М. Каргер зробив висновок про його будівництво не пізніше кінця ХІ ст. Каргер М. Древний Киев... Т. 2. С. 402-407.

Якщо ототожнити цей храм із літописною церквою Св. Іоанна, потрібно додатково звернути увагу на те, що, перші київські пам'ятки з рівношаровою кладкою з'являються лише в 30-40 рр. ХІІ ст. Раппопорт П.А. О некоторых нерешенных вопросах истории древнего киевского зодчества. Древнерусский город. Киев, 1984. С. 105; Раппопорт П.А. Зодчество древней Руси. Ленинград, 1986. С. 52. , отже, храм 1121 р. цілком міг бути зведений із каміння й квадратної плінфи в техніці opus mixtum.

Окремо зауважимо, що серед відомих у районі Кудрявця руїн давніх церков фундамент на розі вулиці Вознесенський узвіз і Киянівського провулка є територіально найближчим до давніх Жидівських (Львівських) воріт, які пізніше дістали назву Івановських. Імовірно, безпосереднє сусідство з літописною церквою Св. Іоанна й могло вплинути на подальше іменування міських воріт.

Щодо меж Копирівого кінця, то П. Толочко здійснив картографування пам'яток місцевості, де були виявлені фундаменти давніх церков, і на підставі топографії знахідок висловив думку про існування в цих межах великого житлового масиву, що починався одразу за Жидівськими (Львівськими) воротами й тягнувся вздовж гірського плато в напрямку Глибочицького узвозу, охоплював територію мисоподібного плато вздовж Вознесенсько- го, Кудрявського схилів та району вул. Обсерваторної. За підрахунками дослідника, площа поширення культурних шарів становить майже 40 гектарів⁷ Толочко П.П. До топографії. С. 15-17; Толочко П.П. Історична топографія. С. 138-142..

Ця синтеза, на наш погляд, закріпила серед дослідників уявлення про Копирів кінець як про крайню частину міста або приміську слободу Толочко П.П. Копирів кінець древнього Києва. Український історичний журнал. 1963. № 5. С. 117. , але згідно із запропонованим нами баченням, з півночі й заходу Копирів кінець не обмежувався щільною забудовою району сучасного Кудрявця, а тягнувся гірським плато до того місця, де нині стоїть Кирилівський храм У такому контексті цікаво виглядають роздуми С. Висоцького щодо графіті № 25 Софійського собору Києва про купівлю Боянової землі княгинею Всеволожою. Звернувши увагу на те, що в Єрмолаєвському списку біля «и нача зажигати дворы, иже суть передъ городомъ в Копирев! концы» є пізніша приписка XVII ст. «Копыревъ конец оу Кіев! на Боюніи», дослідник зробив прупущення, що місцевість, яка називалася Боюнь або Боянь у XVII ст., є скороченою назвою Боянової землі з графіті. На його думку, це була велика територія, що охоплювала Копирів кінець (у його розумінні - район Кудрявця) та простягалася в бік Дорогожича (в його розумінні - Кирилівських пагорбів), де й було побудовано Кирилівський монастир. Див.: Висоцкий С.А. Киевские граффити и «Слово о полку Игореве». «Слово о полку Игореве» и его время. Москва, 1985. С. 209-210..

Коротко підсумовуючи все вищесказане, зауважимо, що наше припущення щодо тотожності храму літописного монастиря Св. Симеона й споруди Кирилівської церкви Києва на підставі аналізу давніх писемних джерел не містить явних суперечностей. Локалізація останньої на літописних Дорогожичах пов'язана з історіографічною помилкою, що існує в науці до сьогодні. Тому подальша розробка нашого припущення буде зосереджена на вирішальній проблемі: чи створена князем Всеволодом Ольговием церква та обитель первісно освячені іменем святого Кирила (рівною мірою чи мав він таке хрестильне ім'я) або ж вони все-таки були присвячені святому Симеону.

References

1. Hanshyn, O. (2021). Istoriohrafichnyi paradoks dvokh ktytorskykh kompozytsii u Kyrylivskii tserkvi Kyieva [The historiographical paradox of two founders' depictions of St. Cyril's Church in Kyiv]. Novo- gardia, 1 (9), Р. 64-79. Russia.

2. Hanshyn, O. (2018). Sakralna orhanizatsiia kniazivskoi usypalni Kyrylivskoi tserkvy Kyieva ta datu- vannia yii freskovykh rozpysiv [Sacral organization of the burial vault of St. Cyril's Church in Kyiv and the dating of its fresco paintings]. Slavistychna zbirka - Slavonic collection, IV, Р. 169-180. Kyiv, Ukraine.

3. Hanshyn, O. (2022). Modeliuvannia orhanizatsii yedynoho kyievo-kanivskoho nekropolia velykoho kyivskoho kniazia Vsevoloda Olhovycha y hipoteza shchodo totozhnosti khramu litopysnoho monastyria

4. Sv. Symeona ta sporudy Kyrylivskoi tserkvy Kyieva [Modeling of arrangement of the unified kyiv-kaniv necropolis of the grand prince of Kyiv Vsevolod Olhovych and the hypothesis regarding the identity of the church of the chronicular monastery of St. Simeon and the structure of Kyiv St. Cyril's church]. Siverian- skyi litopys - Siverian chronicle, 3, P. 4-17. Kyiv, Ukraine.

5. Huzenko, S. (2001). Familni monastyri starodavnoho Kyieva [Family monasteries of ancient Kyiv]. Magisterium: Istorychni studii - Magisterium: Historical studies, 7. P. 40-48. Kyiv, Ukraine.

6. Ivantsov, I. (2003). Starodavnii Kyiv [Old Kyiv]. Kyiv, Ukraine.

7. Kabanets, Ye. (2003). Martyrii Sv. Borysa na Dorohozhychakh (malovidoma kyivska tserkva XII st.) [Martyrium of St. Borys at Dorohozhychi (a little-known Kyiv church of the 12th c.)]. Sofiiski chytannia - Sophia's Readings, 1. P. 109-115. Kyiv, Ukraine.

8. Kharlamov, V. (1996). Novi doslidzhennia na «Voznesenskomu uzvozi» v Kyievi [New research carried out on «the Voznesensky way» in Kiev]. Arkheolohiia - Archeology, 2, P. 92-102. Kyiv, Ukraine.

9. Koziuba, V. (2010). Davnoruske «stolpye» za istoryko-leksychnymy ta arkheolohichnymy materialamy [Ancient Rus «stolpiye» according to historical-lexical and archeological materials]. Arkheolohiia - Archeology, 2, P. 42-50. Kyiv, Ukraine.

10. Lytvyna, A., Uspenskyi, F. (2010). Trayektorii traditsii: Glavy iz istorii dinastii i tserkvi na Rusi kontsa XI - nachala XIII v. [Trajectories of tradition: Chapters from the history of the dynasty and the church in Rus at the late 11th - the early 13th c.]. Moscow, Russia.

11. Movchan, I. (1993). Davno-kyivska okolytsia [The suburb of Old Kyiv]. Kyiv, Ukraine.

12. Rychka, V. (2020). Zagadka «Olegovoy Mogily»: Kiyev ili Ladoga? [The mystery of «Oleg's Grave»: Kyiv or Ladoga?]. Arkheolohiia i davnia istoriia Ukrainy - Archaeology and ancient history of Ukraine, 2 (35), P. 288-293. Kyiv, Ukraine.

13. Taranenko, S. (2008). Do pytannia pro litopysne «stovpie» na Kyivskomu Podoli [To the question on the chronicular «stovpiye» at Kyiv Podil]. Lavrskyi almanakh - Lavra Almanac, 22, P. 12-19. Kyiv, Ukraine.

14. Taranenko, S. (2017). Planuvalna struktura davnoruskoho Podolu Kyieva: formuvannia ta rozvytok [The planning structure of the Old Rus' Podil of Kyiv: formation and development]. Kyiv, Ukraine.

15. Tolochko, O. (1997). Zamitky z istorychnoi topohrafii domonholskoho Kyieva [I-II] [Notes on the historical topography of pre-Mongol Kyiv]. Kyivska starovyna - Kyiv antiquity, 5 (317), P. 152-167. Kyiv, Ukraine.

16. Tolochko, O. (2020). Zasnuvannia Kyrylivskoho monastyria [Foundation of Cyril's Monastery]. Ruthe- nica, XVI, P. 160-166. Kyiv, Ukraine.

17. Zhelezniak, I. (2014). Kyivskyi toponimikon [Kyiv Toponymicon]. Kyiv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru