Вивчаючи політичну карту частин світу, треба ясно уявляти, хто з ким і проти кого. Навчальні програми з географії народних шкіл Харкова часів німецької окупації 1941−1943 рр.

Наприкінці осені 1942 р. освітній відділ ХМУ планував делегувати своїх спів- робітників і створити спеціальну комісію у складі восьми чоловік, яка мала завер- шити розробку посібника та програм з географії на 1943/44 навчальний рік. До її складу мали увійти сім фахівців, зокрема: представник ХМУ - Микола Пищи- муха, шкільні вчителі - Зоя Сібільова (школа № 125), Олексій Цікавий (шко- ла № 20), Віталій Шевченко (школа № 105) та Валентина Максакова (школа

№ 1), а також викладачі університету: професори В.П. Анісімов, колишній член УНДІГК - Микола Дмитрієв (1886-1957) і доцент Г.Ф. Турлей 55.

Не виключено, що цей навчально-методичний загін науковців та вчителів- практиків був покликаний відшліфувати вже розроблений та підготовлений до затвердження 12 листопада 1942 р. проєкт навчальних програм на майбутній на- вчальний рік. Утім, цілком імовірно, що вищезазначені особи повинні були вдо- сконалити вже існуючі програми з географії, зміни до яких, за відсутності підруч- ників, легко вписувалися в навчальний процес.

На завершення аналізу навчальних програм з географії слід звернути увагу на їхню заключну частину - список літератури для вчителів. Як бачимо, серед переліку підручників, посібників та наукових монографій домінують головним чином дореволюційні видання, а також праці, видані за часів визвольних змагань 1917-1921 рр. Географічна література, видана в УСРР/УРСР, у списку представ- лена мало. Це пояснюється домінуванням навчально-методичної цензури щодо підбору підручників та посібників, якими можуть користуватись вчителі. Німець- ка влада заборонила використовувати книжки, видані в Україні за більшовиць- кого панування. Ті ж із них, які були дозволені, пройшли жорсткий відбір і не містили комуністичних дефініцій та марксистських постулатів. Тому не дивно, що цензори викреслювали, вирізали, або ж замальовували численні географіч- ні радянізми. Так на зміну «СРСР» прийшла «Росія», «Москва», в якості точки відліку географічних координат, перетворювалася у «Харків», «Ульяновськ» у

«Симбірськ», «Горький» у «Нижній Новгород». Теза «поїдемо з Москви на Схід до Уральських гір в Сибір», трансформувалась у фразу «поїдемо на Схід»; «піо- нер» ставав «школярем», а «колгосп» - «державним маєтком»56.

Серед рекомендованих авторів особливе місце посідає патріарх української географічної науки С. Рудницький, праці якого (як зазначено вище. - Авт.) ви- різняються своєю кількістю. Популярність праць С. Рудницького можна поясни- ти домінуванням антропогеографічних тенденцій, використаних під час розробки навчальних програм для народних шкіл Харкова. Вочевидь, серед авторів про- грам були ті, хто вважав себе учнем, колегою, або просто прихильником його на- укової теорії. Якщо взяти до уваги факт роботи Рудницького в Харківському Гео- дезичному інституті, автори програм могли належати й до числа його соратників, які дивом уціліли під час політичних репресій 1930-х рр.

У роки окупації альтернативою націотериторіальної концепції Степана Руд- ницького була класична теорія комерційної (соціально-економічної) географії професора Віктора Кістяковського (1865-1952), яку в деяких регіонах України тамтешні розробники географічних планів пропонували взяти за основу. Згідно з тематикою підручника В. Кістяковського, географію своєї батьківщини школярі повинні були вивчати лише в сьомому класі. Водночас кількість тем та уроків мала бути меншою, аніж у харків'ян, і становити 52 години на рік. До того ж, на відміну від праць С. Рудницького, географія України В. Кістяковського носила ка- нонічний характер, без націонал-патріотичної складової57. Примітно, що «харків- ські методисти» свідомо проігнорували курс комерційної географії В. Кістяков- ського, фактично протиставляючи антропогеографічний концепт С. Рудницького, який в останні роки життя працював у Харкові, де створив та очолював Інститут географії та картографії.

Отже, саме в Харкові під час німецької окупації було здійснено спробу реалі- зації елементів антропоцентричної моделі викладання географії України в серед- ній школі. Вона дисонувала з формаційним підходом, роблячи українську націю, а не аморфний пролетаріат, деміургом незалежної держави, що мала постати в межах українських етнічних територій. Адже «лиш на самостійній Україні змо- же український народ перемінитися з темної злиденної маси у свідому, поступо- ву, культурну націю та розвинути всі великі засоби рідної землі», - наголошував С. Рудницький58.

Тому цілком закономірно, що один з постулатів нової школи у Харкові був акцентований на тому, що «Народня школа ставить перед собою мету виховати дітей українців, як вірних синів нації і Держави, непримиренних борців за щастя українського народу... Національне виховання дітей є основа цілої організації і роботи школи»59. Такі тези є віддзеркаленням ранніх поглядів С. Рудницького, які взяли на озброєння представники націонал-патріотичного табору колишньої столиці УСРР. Адже саме Степан Рудницький зробив геополітичний вивід прав українського народу, який мав створити незалежну державу в межах природних етнічних територій.

Навіть після переслідувань українських націоналістів у Харкові восени 1942 р. упорядники програми з вітчизняної географії, зокрема Кость Дубняк, не зрадили українську національну ідею, вважаючи, що настав слушний істо- ричний момент, в умовах якого українці отримали шанс на створення власної держави. І хоча з кожним днем ці мрії перетворювались на нездійсненну ілюзію, саме шкільна освіта дозволяла напівлегально навіювати патріотичні почуття молодому поколінню. Поряд з історією України це завдання мала вирішити і географія рідного краю. Якщо перша була часовим орієнтиром, то остання - просторовим. Саме панарійський геополітичний компонент, у поєднанні з укра- їнським антропогеографічним концептом С. Рудницького, де «Самостійність і тільки самостійність робить українців правдивими господарями на своїй зем- лі...», органічно доповнювали одне одного60.

Ми не знаємо напевно, чи були проєкти програм з географії для народних шкіл Харкова затверджені. Але, як покаже час, навіть якщо і так, то втілити їх у життя у 1943/44 навчальному році точно не судилося. Шкільні вчителі, виховані в умовах радянськості, навряд чи могли пояснити учням новий антропогеографічний фор- мат буття України. За відсутності відповідних підручників, атласів та оновлених географічних карт школярі були не в змозі його усвідомити та засвоїти. До того ж, ідея суверенної української держави не відповідала планам гітлерівців, задекла- рованим у плані «Ост».

ДОВІДКА

Станом на кінець листопада 1942 року у піднімецькому Харкові було відкри- то 23 школи, що відповідало запланованим показникам. Загалом шкільна освіта у місті охоплювала 8967 учнів, які навчалися у 1-4 класах. Навчальний процес забезпечували: 23 директори, 10 завучів, 259 вчителів, 37 з яких викладали ні- мецьку мову. Шкільна обслуга складалася з 301 особи, серед яких: 11 лікарів, 15 медичних сестер, 275 техробітників, по 6-7 працівників шкільних їдалень. У всіх школах нараховувалось 263 класи, 232 з яких навчались в одну зміну, а 23 класи 8 шкіл міста - у дві зміни. На кінець осені 1942 р. у 18 школах міста було завершено роботу з підготовки для відкриття 5-7 класів. Однак відповідні інстанції окупаційної адміністрації гальмували цей процес. Першокласники були забезпечені навчальною літературою на 100%, 2 класи - на 70%, 3-4 класи мали лише окремі підручники61. В той же час у 5-7 класах справи з видачею підручни- ків були ще гірші. шкільний навчальний географія

Утім, попри об'єктивні скептичні історичні реалії, саме за часів німецько-радянської війни українська географічна наука переживала етап переосмислення та адаптації до умов «нового порядку». Незважаючи на тотальний контроль та високий ступінь регламентації, в деяких областях України вітчизняній націонал- патріотичний еліті вдалося здійснити спробу модернізації більшості навчальних дисциплін, особливе місце серед яких посідала географія. Адже саме наука про землю віддзеркалювала тогочасні політичні реалії, позиціонуючи Україну як складову частину європейської цивілізації.

Майже ідеально вписатись у геополітичну концепцію Третього Рейху дозволяла теорія антропоцентризму та національної держави Степана Рудницького, окремі аспекти якої в напівзавуальованій формі були використані упорядниками програм. В цьому контексті теорія українського антропоцентризму зіграла роль універсальної просторової формули українського націоналізму - обґрунтувала можливість у межах етнічних територій реалізувати природне право українців на етногеографічний суверенітет титульної етнічної групи цього регіону.

References

Bystra, M. O. (2006). Systema osvity v Donbasi v roky Velykoi vitchyznianoi viiny [The education system in Donbass during the Great Patriotic War]. Candidate`s. thesis. Donetsk, Ukraine: DonNU.

Blyskavka. Vyvchaimo heohrafiiu Ukrainy [Let's study the geography of Ukraine] (1942). Ukrainski visti - Ukrainian news. 10 sich, (Vyp. 3), 4.

DAKhO (Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi obl.) - DAHO [State Archives of Kharkiv Region]. F. R-2982. Op. 4. Spr. 184. Ark. 2, 11, 15, 35-40, 60, 66, 66zv.

DAKhO (Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi obl.) - DAHO [State Archives of Kharkiv Region]. F. R-2982. Op. 4. Spr. 193. Ark. 1-55.

DAKhO (Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi obl.) - DAHO [State Archives of Kharkiv Region]. F. R-2982. Op. 4. Spr. 201. 16 ark.

DAKhO (Derzhavnyi arkhiv Kharkivskoi obl.) - DAHO [State Archives of Kharkiv Region]. F. R-2982. Op. 1. Spr. 378. Ark.15-17 zv.

Hinda, V. V. (2012). Osvitnia polityka natsystiv v raikhkomisariati «Ukraina» [Educational policy of the Nazis in the Reich Commissariat «Ukraine»]. Storinky voiennoi istorii Ukrainy-Pages of military history of Ukraine, Is. 15, 61-75.

Kistiakovskyi, V. V. (1941). Heohrafiia v shkoli Ukrainy mynulykh chasiv i pershinastanovy na maibutnie [Geography in the school of Ukraine of the past and the first guidelines for the future]. Ukrainske slovo - Ukrainian word, 4 lystop, (Is. 48), 2.

Liubchenko, A. P. (1951). Shchodennyk [Diary]. Toronto, Canada: Novi dni.

Popok, A. A. (2004). Dalekoskhidni poselennia ukraintsiv [Far Eastern settlements of Ukrainians]. Entsyklopediia istorii Ukrainy, (Vols. 2), Kyiv, Ukraine: Naukova dumka.

Pro uchbovi plany ukrainskoi elementarnoi shkoly [About curricula of the Ukrainian elementary schoo] (1941). Holos Poltavshchyny - Voice of Poltava region, 9 lystop, (Is. 5), 3.

Rybalchenko, R. K. (1995). Shkola u Kharkovi za chasiv vyzvolennia 1941-1943 rr. [School in Kharkiv during the liberation of 1941-1943. ]. Ukrainskyi zasiv - Ukrainian sowing, Is. 6 (25), 13-16.

Rublov, O. (2018). Fundator ukrainskoi heohrafichnoi nauky: Stepan Rudnytskyi

- liudyna y uchenyi Rehionalna istoriia Ukrainy: zb. nauk. pr. [Founder of Ukrainian geographical science: Stepan Rudnytsky - man and scientist Regional history of Ukraine: coll. Science.], Kyiv, Is. 12, 207-304.

Rudnytskyi, S. L. (1994). Chomu my khochemo samostiinoi Ukrainy? [Why do we want an independent Ukraine?] / upor. ta avt. peredmovy O. I. Shablii. Lviv, Ukraine: Svit.

Saltan, O. M. (2018). Spetsyfika navchalnoho protsesu u narodnykh shkolakh Kharkova v period natsystskoi okupatsii [The specifics of the educational process in public schools of Kharkiv during the Nazi occupation]. Siverianskyi litopys-Siverian chronicle, 1-2, 301-311.

Saltan, N. M., & Saltan, O. M. (2018). Rozrobka navchalnykh prohram z vsesvitnoi istorii dlia narodnykh shkil Kharkova u 1941-1942 rr. [Development of curricula on world history for public schools in Kharkiv in 1941-1942]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle, 5, 189-208.

Saltan, N. M, & Saltan, O. M. (2019). «Istoriia Rusy-Ukrainy maie vidnoshennia do moskovskoi, ne bilshe nizh istoriia Anhlii do istorii SShA» Proekty prohram z ridnoi istorii, dlia narodnykh shkil Kharkova na 1942-1943 navchalnyi rik [«The history of Russia-Ukraine is related to Moscow, no more than the history of England to the history of the United States.» Projects of programs on native history, for public schools of Kharkiv for 1942-1943 academic year]. Siverianskyi litopys - Siverian chronicle, 2, 115-131.

Senderova, E. M. (1941). Heohrafycheskyi atlas dlia 5-ho y 6-ho klassa srednei shkolі [Geographical atlas for 5th and 6th grade high school]. Moscow, USSR: Hlavnoe Upravlenye Heodezyy y Kartohrafyy pry SNK SSSR.

Skhema prohramy z heohrafii dlia narodnoi 7-my richnoi shkoly [Scheme of the geography program for the public 7-year school] (1941). Nova doba - A new age, 27 veres, S. 4.

TsDAHOU (Tsentr. derzh. arkhiv hromad. obiednan Ukrainy) - TsDAGOU [Central State Archive of Public Associations of Ukraine]. F. 57. Op. 4. Spr. 121. Ark. 21, 33.

Troshchynskyi, V. P., & Shevchenko, A. A. (1999). Ukraintsi v sviti [Ukrainians in the world]. Ukraina kriz viky : u 15 t. (Vols. 15), Kyiv, Ukraine: Alternatyvy.

Tsarynnyk, V. (1942). Rik “novoi Ukrainy». Nova Ukraina - New Ukraine, 9 hrud.P. 2

Cherhove zavdannia shkoly [ Another task of the school] (1941). Holos Dnipra -

Voice of the Dnieper, 20 veres. (Vyp. 1). P. 4.

Shevchuk, S. M. (2013). Naukova shkola ukrainskoho naukovo-doslidnoho instytutu heohrafii ta kartohrafii : monohrafiia [Scientific School of the Ukrainian Research Institute of Geography and Cartography]. Poltava, Ukraine: PNPU im. V. H. Korolenka.

Yurchenko, D. (1942). Osnovni pryntsypy navchannia ta vykhovannia molodi u

Velykii Nimechchyni [Basic principles of education and upbringing of youth in Greater Germany]. Kazachyi vestnyk - Cossack Herald, 1 trav. (Is. 9). P. 3.

Размещено на Allbest.ru