З нових документів до історії Сіверщини (ХVII-ХVIII СТ.) (частина 16)

«Року тисяча шестсот деветдесят семого мсца ноеврия дня 18.

Я, Пархим Панченъко, жител ивашковъский, чиню відомо сим моим записом, и я, Пархим Панченъко, продалем синожат свою власную, никому ни в чом заведенную,чстному отцу Захарию Сто-Николскому ивашкому за певную суму за талярей шест и дубов (?) чотыри вічними часы при людех зацных и віри годных, при атаману Иосифу Пирогу и при Хролу Шелевенку и при иных людех зацних на тот час будучих.

Діялося року и дня виш писанаго».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 61934. - Оригінал)

№ 13

вересня 30 (20). - Почеп. - Купча.

«Року Божого тисяча шестсот девятъдесятого осмого мсца септеврия двадцатого дня.

Перед нами, урядом почеповским зуполне засілим, Кондратом Каречкою, на тот час сотником наказним, Павлом Кошанским, атаманом городовим, Иваном Сидоро- вичом Паливодою, асаулом сотенним, и при бытности того часу товариства значного сотні Почеповской панов Семена Пушного, Савви Шухари, Гаврили Карпаченка, городничого почеповского, а Семена Правди, войта міского, а з міщан панов Демяна Карповича, Дмитра Куници, Филипа Самойловича и пред усими того часу на вряди засидаючими особами, его милост пн. Лукян Иванович Рославец, сотник Войска За- порозского почеповский, явне, ясне оповідал, иж еще за живота в Бгу зешлого в его милости пана Игнатия Григориевича Волского Коровченка, сотника почеповского, будучи сего ж року в Стародубові в его царского пресвітлого величества Войска Запорозского в дому пана полковника его милости пна Михайла Миклашевского, сторговал пляц, еще неуфундованний нимало будинком, лежачий на старом місті, з огородом, с ограниченнем в тамошном положенню будучии, и гребелку новозачатую, тож еще неуфундованную, лежачую на реці Немизі, за злагодою и помиркованнем его милости пна Спиридона Яковлевича Ширая, войта стародубовского, при бытности пна Иосифа Мартиновича, бывшого сотника почеповского, ценою за талярей двад- цат, а на завтрешний ден и в дому его ж в Бгу зешлого пана Волского при бытности тогда пана Филипа Ноздри, хоружого сотні Почеповской, и пана Якова Куриленка, подлуг продажи своей гроши совершенно талярей двадцат отобравши, панеи мал- жонце до сховання отдал и изречение словесно перед панею ж малжонкою вчинил и ремень(?) декляровал на мененний и проданний пляц и гребелку врадовое право купчое небожчик пан Волский пану сотнику Рославцу видать. А же за скорим воен- ним под Казикармин походом не прилучилося тогда права его милости пну сотнику одержать, в яком року пан Волский и небожчиком зостал. Теды просил нас пн сотник, абы купля тая в достовірность по признатю мененних особ пна Ноздри, хоружого, и пана Куриловича его пана сотникова, а продажа в Бгу зешлого пана Волского до книг міских почеповских пероблятом записана была. Так мы, вряд, видячи слушность и поважаючи признате зацних особ по желанию его милости пна сотника Рославця, екстрактом сие право купчое виписавши з книг, з подписом рук и притисненнем печатей велелисмо видать и есть видано.

Діялося на уряді почеповском року, мсца и дня звишписанного.

В подлинном подпись такова:

Кондрат Коречка, на тот час сотник наказний почеповский. М[істо] п[ечати].

Павел Кршанский, атаман городовий почеповский рукою власною. М[істо] п[ечати].

Фрол Аксанович, писар сотні Почеповской, во свидітелство власною рукою подписался. М[істо] п[ечати].

Вмісто Семена Правди, войта міского, яко писма неумиетного, до сего права купчого во свидителство я, Иов Иллинич, писар міский почеповский, руку свою власную подписал».

(НБУВ. - ІР. - Ф. Х. - № 7779. - Копія кінця ХІХ ст. Запис наприкінці документа: (Рум[янцевская]оп[ись], п[олк]Старод[убский], с[отня] Первопочеп[ская], т. 85»)

№ 14

1699 (?), лютого 11 (січня 31). - Мглин. - Купча.

«Року 1699 (?) місеца иануария 31.

На вряді мглинском Григорием Семеновічам, атаманам городовым, сотником наказным Осифам Окулонкам, войтам, ставши очевисто Потап и Лазар, наводичон[с] ки жители мглинския, явъне доброволне признали, иж вичъне на потомныя продали свои моржки власныя, никому ни в чом не пенныя и не заведенныя, лежачия против гатмана (?) и подле наводиковых к болоту Малахову, завожу пну Ивану Бобошенку, жителю мглинскому, за готовую суму грошей в совіто талерей пят. Волно ему, Ивану, сими моржками владити, на свой пожиток повернути, продати, даровати или дармо кому отдати. А мы, выш мененыя продавцы, вічне зрекаемся мы сами, наши жоны, дити и наши приятели не могут мити потребы, що и не мием от сего часу. И на том мы, Лазар и Потап, и писмо выдали з своих рук власных пну Ивану Бобоши с подписом рук врядовых и при печатех.

Писан в Мглині року, місяца и дня выш описаного.

Григорий Семенович, атаман атаман (це слово повторено. - Ю.М., І. Т.) городовый, сотник наказный мглинский.

Осиф Окуленко, войт мглинский».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 52452. - Оригінал, завірений двома печатками)

№ 15

квітня 3 (березня 24). - Любеч (?). - Дозвіл громади сіл Кротенської волості Любецького повіту на побудування млина Федору Красковському.

«Року 1699 мсца марта 24 дня.

Мы, всі едностайне на подписе нижей именованние сябри острова Щодровъского, жители уізду Любецъкого, чинимо відомо сим нашим доброволним писанем у каждого суду и права и на каждом містцу, гдиколвек сей наш лист презентований будет, и[ж] мы, міючи gрунта свої отчистие под Любечом лежачие, в волости Кротенской в Белдюгах и в острове Щодровском, в которих ґрунта, же міет част и пан Феодор Красковский на вічност собі и потомком своїм, правом купним набытую, з нами поміжную в полі и дубровах, в дереве бортном и в яловъцах, в люзе и в сіножатех, в озерах и в криницах, в річках (?) и во вшеляких в лугах (?). А углядівши собі містце способное до робленя млина в том же ґрунті на реце Щодровце, берегом до его нивки притяглое, жадал нас о тое, абисмо ему в том спречними не были в будованю млына.

На що мы всі едностайне зезволяем, абы яко на всем в. мстином (?) ведлуг своего за Божию помощию уподобаня млын фундоват и будоват. На що сее наше писане для ліпшое віри и певности казалисмо написат з подписом рук нших сябриних. А на со- противного закладаем выни на урад, где сес наш доброволний векуистого позволеня ншого лист презентований будет, золотих пятсот. А по заплаченю выни теды міет сес наш лист зуполъную моц міти и вшъними часы при пану Феодору Красковскому и потомъках его зоставати.

Діялося року и дня выш менованного.

Яко неуміетние писма просилисмо руки наши подписат.

Иван Филоненко, войт кротинский, житель сенюковский.

Пархом Семак, жител семаковский.

Прокоп Манко, жител манковский.

Андрей Манко, жител манковский.

Лазар Сувиденко, жител манковский.

Тимош Довгун, жител мошеловский.

Макар Павленко з братом, жители кротенские.

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 50792. -Тогочасна копія)

№ 16

Кінець XVII ст. - Лист охочекомонного полковника полку до свого зверхника.

«Подан мні в сых днях пнский велможности вашой лист, в котором выражено, что подлуг прошлорочной габяков роздачи, посылается и тепер для товариства охочо- піхотного, в полку моем консистуючого, на барву габяков* полтораста. Прето любо тут габяков жадних не привезено, и не имію з города жадного (!) відомости, где бы оние міли удержаны быти. Однак отвітствуючи на тот пнский лист, доношу, что в реестрах прошлорочних, п. Чечелем хоружий полку моего при роздаваню роковой плати составленных, изчисляется товариства сердюцкого (кромі сотников трох) 195 (...)*, а тепер сколко их на лице покажется, казалем учиныт ревізию и подлуг тоей роздаватися будет чрез того ж п. Чечеля (який ест указ велможности вашой) роковая плата и барва, когда будет привезена, толко прошу панского велможности вашой извістия, в жонатих грунтовых сердюках, з которих многие козацкие и посполитие достатние побрали жоны и своіми живут домами. Если им казат як и протчиїм заров- но барву и плату давати, чили ні, а особливе о сотнику в Березной станцию міючом, которий там же понял за себе вдову козачку зо всеею господарскою осідлостю и з доволними gрунтами при млині и протчиїх угодиях зостаючими. Если и ему повелиш, велможност ваша, що належит роковой платы (?) дат чили міет консентоватися своїми господарскими пожитками плати. На що ожидаю отвіту».

(НБУВ. - ІР. - Ф. I - № 51204. - Тогочасна копія)

№ 17

березня 23 (12). - Іванполе. - Лист стародубського полковника Михайла Миклашевського (регест).

Лист містить наказ старості й війтові с. Воргол явитися до полковника.

«З Иванполя марта 12 1700 року.

Его црского пресвітлого величества Войска Запорожского полковник староду- бовский Михайло Миклашевский».

(НБУВ. - ІР. - Ф. 1. - № 65274. - Тогочасна дуже попсована копія)

№ 18

грудня 10 (листопада 29). - с. Спаське. - «Розиск».

«Року Бжого тисяча сімсот первого мсця ноембра двадцят девятого.

По росказанню и выразной волі ясневелможного его м. пна Иоанна Мазепи, гетмана войска его царского пресвітлого влчства Запорозского, в універсалі нам на подписі, ниже менованном. от того ж его мл. добродія в Сосницу для розезнання справ о десятину о кгрунъта, о сеножати и о розные кривди, межи висоце Бгу превелебним его млсти отцем Никоном, архимандритою мнстра Всемилостивого Спаса в Новгородку Сіверском будучим, и законниками того ж мнстра, а особливе отцем Мардарием, монахом того ж мнстра, на той час городничим села Спаское, к поме- ненному мнстру прилеглого, и межи того ж села жителми з одное стороны, а з другое межи панами Иваном Дорошенком, сотником, Антоном Герасименком, атаманом городовим, Омеляном Денисенком, на тот час місце сотницкое для неспособного здоровя през килка дней засідаючим, и межи всім товариством сосницким, так теж и межи Кузмою, войтом, Кирилом, бурмистром, и цехмистрами Ониском кравецким, Наумом шевским, Гарасимом ковалским, Опанасом Шостаком калачницким, также и межи знаменитами обыватели сосницкими, меновите Остапом Бакуменком, Иваном Весною, Савою Василевичом, Григорием Коренком, Остапом Повторацким, Фомою Прокопенком, Миском Авраменком, Гарасимом Тандітником, Петром Мелешковичом и межи всіми мещанами и посполитими людми в самом городі Сосниці и по хуторах и в селі Кириевці мешкаючимы, в суппліках обосторонних и в пунктах тому ж ясневел- можному добродіеви в Батурин поданых, виражонние, точачихся висланного даном специфіковано: кедисмо до города Сосниці приіхали и там одославши наперед своею иннотесценциею, велебного отца Генадия, намісника свтого мнстра новгородского, з прочиею братиею самисмо на публічном містцу городовом, то ест в ратушу, ведлуг звичаю засіли. Где вся старшина товариская з козаками сотні Сосницкое, старшина городовая містская з посполитими людми, по той же волі реїментарской обрание были, а особливе менование честние отци Генадий, намісник, Гедеон, соборний отц, Мардарий городничий и иние з мнстра Сто-Спаского послание, притомними зоставали. А так перед презенциею тих всіх поменених старших и мененних особ и людей згола перед всім народом публіце поважный ясневелможного его мл. пна гетмана універсал, в руки нам высланим даний, читали казалисмо. А по вичитанню універсалу реїментарского еще суппліки обосторонне тому ж ясневелможному его мл пану гетману в Батурині в руки з пунктами, особне з обоей рукы писаними, так явне при всіх своїм порадком читание были. А по вичитанню мененних супплік взялисмо перед себе мы, выслание, первий пункт суппліки сосницкое, сторони десятини на совершенный розыск и на скутечное розезнане, хотячи відати откуду тая десятина и за чиїм позволеннием уросла? А так велебного отца намісника з братиею питалисмо явственно: если мают якое право тую десятину од звірхнійшей персони собі даное, которий перед всіми публіце нам висланим лист от Никити, сотника, од Федора, атамана, от Омелка Денисовича, войта, от бурмистров, од всея громади и од иних трох персон в том листі именами подписаный. Де дата в помененом Спаском селі року 1670-того мсця августа дня 12 собі и мнстреві даный презентовали, так ся в собі слово до слова міючи:

Ми, нижей подписание, сосницкие обиватели відомо чиним сим писмом ншим, иж упросивши у висоце в Бгу превелебного его мл гдна отца Михаїла Лежайского, архимандрити мнстра Всемилстивого Спаса Новгородка Сіверского, так от себе яко именем всіх сосничан войскових и посполитих на пахане поля, в кгрунте маетности его мл. села Спаского лежачие, пос[ту?]пилисмо от всіх, кто би колвек пахал на ных десятину, его мл звичайную дати безжадних споров и вимовок, варуючи еднак то, же ніхто пахаючий и [...]вати хотячий над готовие тие поля спаские нових розробляти пол и продати (?) без відома и волі его млсти отца архимандрити не повинне под утратою своего засіву. За позволенем теж продавати нікому на иншую сторону, толко тим же села Спаского подданим его млсти, так з войскових, яко и посполитих людей мают так же под утратою всего своего засіву. На що сее писане для певнішой віри и крипости так от себе з подписом рук наших и печатми як [...] и всіх сосничан, которие колвек пахатимут поля тие спаские его млсти отцу архимандриті далисмо.

Діялося в том же селі Спаском мсця августа дня 12, року 16 семдесятого».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 50794. - Тогочасна копія)

1704, травня 9 (квітня 28). - Бурівка. - Заповіт Семена Гребінки.

«Во имя Отца и Сна и Свтго Дха, Свтия Живоначалния и Неразділимия Тройце Амин.

Я, раб Бжий Симеон Гребінька, жител бурувский, будучи от Гсда Бга при старости своей навижоний недугом телесним, в котором недузі сподіваюся близшим бы ко смерти, нежели ко животу, а зъвлаща естем позосталий я по смерти зятя своего, Ивана небожчика, которому я бил свое иміние вручил господарства, щоби мене он поховал, подлуг звичаю. По которого то смерти зосталим естем, а видячи себе в недузі подупадла и будучий при зуполном розумі и досконалной памяти своей, ани теж от кого примушоний, ани з намов людских яких подущоний, але чиню з доброй волі своей, що кому належит леgгую и записую и відомо чиню тепер и в потомние часи кому би о том відати належит: напрод вручаю дшу мою Гспду Бгу, а тіло мое гришное нехай будет землі отдано, откол ест оно взято. И подлуг звичаю христианского мает дочъка моя Акилина поховати и поминати пристойне як належит и леgгую за душу свою свщеннику шест коп и золотий на сорокуст и за столи и за все поминание на- лежачее. А gрунт мой з сіножатами, где ест належачий, як зятя моего Ивана Корженка, так и мое власное набитие и его записую дочці своей Акилині юй власной из дітками оное уживане не повинен еї без волі моей турбовати и сей мой тестамент ламат, ани касоват. Що записую еї власное з дітками, а моїм унуком, щоби жадной нихто до оной не мів потреби, ани з духовного стану, ани теж звіцьких станов.

Которий то мой тестамент чиню з волі своей при людех зацних и віри годними устъне от мене прошони о подпис рук при том часі будучие при Степану Роговому, при Денису Безику, жителю свинопуском, и при Акулі Гарасименку, при Никифору Корженку, при Феску Гришковому, зятю и иними многими людми при том часі жителі буровские. Которий то мой тестамент и воля моя остатная списанная при людех. Хто би важился ламат або касоват сей мой остатний декрет и волю мою, таковий нехай будет проклят, анафема и маранафта и такового позиваю на страшний суд и разсудится зо мною пред нелицемирним Судиею и воздаст кому ж до по ділом их, егда прийдет судити живих и мертвих. Амин

Діялося в дому моем власном в селі Буровці, в року тисяча сімсот четвертого мсця априля 28 дня списася.

А що зостает виноват Иван Сикаленко долгу золотих пят, що позичав и справивши оние гроши, отменити за дшу мою кадилницу до церкви Бжой.

Дякови за всі отправи за душу мою отписую зол. пят».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 4754. - Оригінал (?)

№ 20

1710, березня 23 (12). - Чернігів. - Лист чернігівського і новгород-сіверського архієпископа Івана Максимовича до о. свіжського городничого.

«Список з листу архиерейского, слово в слово.

Бже блгослови дом его млсти пана Холодовича, умъножи всіми своїми свише блгими. Посітивши дом архиерейский, его млст пан Стефан Холодович презентовал доводи, в писаниях изображенние, на подданих наших катедралних о разорениї и сожжениї мимошедшаго времени своїх млинов. Честност ваша пригласивъши ви- новатих, именно погребъских, но по начертаниям свідителствующим, найпаче по правосудию и самой совершенной истині, учини при людех достойних чести и ві- роятия прилежное разсмотрение. Если изобращутся винни, повеліти им конечне би его млсти пана Холодовича перепросивъши в той руїні, от себе нанесенной безвинне самоволні,удоволствовали. Аще неудобна тамо діло сие совершити и помірковане учинити, волно его млсти пану Холодовичу у ясневелможного добродія его млсти пана гетмана на виноватих правосудия искати. Пан Стефан требует дерева на клітьки, кождий видит везде пустъки стали в далних містех небортъное неугожое, не било б з убитком пущи и себі на свою потребу дерева доброго не псуйте, били б доволни

дрова, не возбраняйте его млсти, во въсем имійте разсмотрение. Бже вам поспіши во въсяком блгом ділі

З катедри 1710 марта 12.

При печати рука власная Иоан, архиепспп чернігов[ский]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 50690. - Тогочасна копія. Запис на зворті: «Список листа преосвященного черніговского о спаленню млинов до отца городничого свіжского писанний»)

№ 21

1710, серпня 19 (8). - Батурин. - Лист батуринського протопопа Стефана Джунковського до генерального судді Олексія Турянського.

«Мсці пане судиа Войска Запорожского енералний, мой велце ласкавий пане и добродію.

У простого народу ншого в великом поношениї будет чин дховний и за праведное свідителство, однак я той простоті не потураючи, могл бим еже слишах, свідител- ствовати; не тилко совісти не нарушивши, але и мздовоздаяния свышше надіючися. Толко в том заводі Мищенка и Книшенка медиатором бути не могу для того, же любо передо мною була контроверсия Мізенков з дяком отюским и здается, же щос про- белкнув Мізенко чи по жестосердию, чи з инших яких причин на Книшенка, швагра своего, однак я того не спречен, додав, и не могу совершенно знати: далеко барзій, що Мізенко, отшедши од мене, много глаголав дякові и сестрі его на Книшенка, тое до мене не належит. А если дяк свідителствует, же будто од Мізенка чув, що викликав его Книшенко по теї казани. Мні здается, же хоць молод, однак мает совіст християн- скую и не пян був на тот час, ані змогоричен, стало б и его свідителство за мое, если ему ест в доброй памяти річ Мізенкова. Сим кончу мой отвіт и ласці в. мсці пана при млитвах моїх недостойних отдася.

В. м. мсці пана и добродія нижайший раб и бгмолец Стефан Джунковский, протопопа бутуринский.

З Батур[ина] 1710 августа 8».

Адреса на звороті: «Его царского пресвітлаго величества Войска Запорозкого судії енералному, его млсти пану Алексію Турянскому моему велце мсці пану і добродіеві належит», «От отца протопопи батуринского Джунковского».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 50691. - Оригінал)

№ 22

1710, до 2 жовтня. - Скарга Івана Кривоножка та Грицька Менченка, луком- ських жителів, до гетьмана Івана Скоропадського (реґест).

«Скарга на Микиту, прозвиськом Сродника, та його шурина Микиту Тосенка, жителів коропських. Минулої зими під час ярмарку коропського Васько прозвиськом Пишни і Ярема прозвиськом Менко зайшли до Микити для віддання боргу до Сродника, котрий тримав оренду, він заорендував коня у Яреми Менка. Там у Сродника пили могорич. Микита Тосенко ударив Менка кулаком, потім, вбігши в світлицю, почав Менка бити. Тоді були люди-свідки й казали Менку, щоб йшов позиватися. Сродник його не пустив, почав горілку давати. Напившись, вони пішли з двору, але Сродник завів Менка до пустої комори. Та Менко ліг посеред двору й просив людей, щоб помогли внести його в нову пусту кімнату. Його поклали на сіні в кімнаті. Васько пішов до свого товариша на ніч і від того часу «обадва загибли смертелне». Через 8 тижнів Ворожбитів вівчар знайшов їх вбитих у полі у півмилі від міста. Кривонож- ко й Менченко пішли до сотника в комору і виявили на стіні кров, а також ріжок тютюну, що належав Менку. Сотник нічого не зробив Сроднику й Тосенку, скоро повідпустив їх і приховав злочин, бо вони були його родичами. Скаржникам велів тіло взяти до їхнього села і погрожував їм. Вони довго терпіли, щоб їх не вбили. Тепер же просять справедливості».

(ЦДІАК. - Ф. 51. - Оп. 3. - № 36. - Оригінал)

січня 22(11). - Нові Млини (?). - Скарга новомлинського сотника Григорія Шишкевича на священика, новомлинського намісника.

«Року 1712 місяца генваря 11.

По злеценю ясневелможного его милости пана гетмана перед судом войсковым енералним слухана была справа и завод п. сотника новомлинского из отцем наміст- ником тож новомлинским.

пункт подал п. сотник на отца намістника будто кота чорного из молодиком школьником убыл и обдерши, до шапки на шкурку себі обернул, свідки ставил.

Отвітовал на тое отец намісник же то, мовыт, неправда и я готов сумленнем своим отвестися.

пункт. Будто о. намістник вдові Володковні, сусідці своей, дытину вробыл и зослал до попа, швагра своего, в село Плиску.

Отвітствовал намістник: неправда, мовит, то. Я готов сумненем отвестися или свідков поставить, на що п. сотник міл світками поставит Ивана Редку и Володка, отца той молодицы.

пункт. Якобы о. намістник, отнявши у своего парафиянина Уласа Галушки жону, болш тыждня в дому своем держал.

Отвітовал о. намісник: о той білокглови, якая в дому моем была честно, знает о. протопопа борзенский, от которого мні в духовенстві нашом злецене таковое было.

пункт, же на світлий день Воскресения Христова, вибігши у вечерню з олтара в стихари на крилос, Алексія Демяненка побыл.

Отвітовал о. намістник: правда, мовит, же я сказал Алексію: нащо церковное окно вибыл? А Алексій почал мене зневажати, лаяти. Я ему казал с церкви вийти.

пункт. Черниця все літо прошлое, скинувши габыт и взявши на себе одежду світлую, ходит берегом в дом о. намістника и ночует там.

Отвітовал о. намістник: то, мовит, неправда; если оная черниця хоч раз ночовала, то за тое готов сумленем иерейским поправити. Тилко случилося едного часу на торгу купилем черницкую раму за рубля, и не зналем, чия то раса».

(Л-ко И.А. Жалоба новомлинского сотника на новомлинского наместника // КС. - 1889. - № 7 (июль). - С. 274-275. Документ знаходиться, як вказує публікатор, в Румянцевському музеї, архів Маркевича, № 350. Нині це Російська державна бібліотека у Москві, відділ рукописів, зібрання Лукашевича і Маркевича)

№ 24

квітня 18 (7). - Седнів. - Рішення седнівського уряду щодо заповіту козака Терешка Ходоса.

«Року 1712 апр[иля]7.

Перед уряд нш седневский ставши Данило Семенович, обывател здешный, презентовал дховницю небожчика Терешка Ходоса, товариша сотні Седневской, которая при кончині жития его писана при честном гспдну отцу Василию Гладкому, сщеннику церквы Рждства Прстой Бцы седневской, и при ему, Данилові, и при иных людях: Грицку Стрижиеві, Кузмі Шимченку, Радку Шевцеві, а якая в оной кому небожчика Терешка учинена лекгация, тая тут з тоей же небожчиковской дховниці выписуется. За дшу честному гспдну отцу Василию Гладкому дві нывки, едну у Сычова стуйла поміж Стрижиевой нывы, а другую у озера поміж Олійниковой нывы, и сіножать на Седневском лузі з едной стороны подлі міской, а з другой - подлі Бочковской сіножати по болото лежачую. Ивану Шимченку ныву у курганця Соколковского поміж ныву отца Тарасия, сщенника макишинского, и поміж его ж Шимченкову. Пилипу Чирку ныву на шляху Черніговском поміж ныву панамара пречиского, ему, Данилу, нывку у Плоского курганця з засівом поміж ныву Зизюнову и Ивана Баглая, а двор, у котором сам небожчик Терешко мешкал, гумно з околицею за Клочкувскою брамою пляцик у замъку подля Буровского и иные кгрунта, так же и позосталый товар, поліцил ему, Данилу, таковым способом, абы тое спродавши,

так помынки хрстианские по оном и жоні его належите отправил, яко и долги всі, яких на сорок талярей, як в тоей небожчиковской дховниці выражено, поплатил. По якой дховниці презентованю его млсть пн Петро Войцехович, на тот час сотник седневский, обрадившися з честным гспдном отцем Василием Гладким и з общого всіх согласия отдавши ему, Данилу, на оплачене небожчиковых долгов половину грошей, талярей двадцят лічбьі литовской доброй монеты, принял себі у вічное владіние ныву у [...]чаках поміж Данила Микитенка, а в головах от Терювскового(?) и Борецкого нывка з засівом, сіножать на лузі Седневском поміж міской и Бочковой сіножати по болото, пляцик у замку седневском подлі Буровского и з товару овец осмеро. Помененный зас отец Василий так же з общого всіх согласия в половыш долгу, то ест двадцяти талярей монеты доброй лшбы литовской, якие был небожчик Терешко выноват небожчикам Мортилям, а тепер за дшу оных ему, отцу Василию, тая сумма поручена, взял себі увічную поссесию, так двор у яком небожчик Терешко мешкал, гумно за Клочкувскою брамою з околицею и оситю(...)*чое, як и инное нывя, едну Гуриновскую под Соколов(...)* поміж з Олійниковою, другую Коровитовскую поміж з Гутенковою, третую уз Соколовскую дорогу поміж з Лавриковою, четвертую за Олшниковым гумном поміж з Шимчиною нывою, а з товару корову, поневаж една всего и була. Теды мы, будучи добре то свщомы, по жаданию так его млсти пна Петра Войцеховича, сотника седневского, яко честного гспдна отца Василия Гладкого, для лучшой певности и твердости и жебы в потомный час жадная о том не вщиналася турбация, нше урядовое писане з подписом рук и притисненем печатей на ратушу седневском выдалисмо.

Діялося року и дня вышписанного.

Феодор Борецкий, атаман городовый седневский.

Омелян Тимофіевич, городничий.

Устым Буй, войт.

Артем Семенович, міщанин седневский.

Огій Вялик (?), ктитор Сто-Юровский.

Данило Семенович, ктитор церкви седневской Рждства Прстой Бци.

Иван Трушевский, писар сотенный.

Тут же и мы, уистивши належите долг небожчиковский, який у его ж выражен есть дховниці и отдалным кгрунтом, як в сем записі есть положено, контентуючися, жебы межи ними и в потомные часы межи дітми ншими жадной не було турбациї, руки нши подписуем и печати прикладаем.

Петро Войцехович, сотник седневский.

Василий Гладкий, пресвитер стопречистый(?) седневский».

(НБУВ. - ІР. - Ф. ІІ. - № 50804. - Арк.29. - Оригінал, завірений печаткою. Запис на звороті: «Купчая на ныву и сіножать Ходосовские априля 7 року 1712 описаная»)

№ 25

Близько 1712 р. - Лист Опанаса Покорського до дружини Скорупи.

«Добродійко мсці пні Скорупина.

Есть на Жмудзі містечко полское Шиуды, там з Gродна прешедши, нашы всі стояли. А з Тройцы Стой (...)* его милост пн. обозный войсковий енералный позван в Санктпетербурх, (...)* же пн полковник гетманом наказным позван ку Gданску, з ним пан ваш и пан Ян (...)*шевский (...)* мой Гриц и заті мої обадва и пн. Гамалія (...)* при арматах наказным, другой пошол до Gданска и в Gданску сказуют, будет держат (...)*ашы караул (?) з Алексіем сут во всіх писма и сподіваются сиі козаки за собою дні у чотыри, понеже де коні его поприставали. Пн. сотник мглинский против армат войскових послал подводы, знат что пн. Гамалія з арматою недалеко.

В. мс. м. мс. пне сват и слуга Афанасий Покорский».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 57478. - Арк. 26. - Автограф)

№ 26

червня 15 (4). - Любеч. - Купча.

«С подленой купчой

Выпис з книг міских черніговских права майдебурского

Року тысяча сшъсот тринадцятого місця июня четвертого дня.

На моїстраті его царского прсвтлого влчства черніговском пред нами, Феодором Лопатою. войтом черніговским, Герасимом Звіром,бурмистром, и райцами рочне засільїми, за відомом и позволеним его милости пна полковника, ставши очевисто в ратушу черніговском Лаврін Демянович Мамленко Дуброва з сестрою своею Татияною Самойловою Армашкою, жителі черніговские, явне ясне и доброволне сознали, иж оны, міючи по зешлих родичах своїх позосталые себі добра, в Любечу місти лежачие, плец землі дворовой помеж Трофима Бубенника и отца Иоана сто- троецкого дворов уз річку Гончарку и другой плец коморний в ринку поуз Стефана Мартиненка зостаючий и огород на Карпиловці поуз ЕрошаНіжинченка (в іншому списку - «Ніжинца» - Ю.М., І. Т.) межею з сіножатю на озорку в лозі помеж Кириловой Коволевой сіножати лежачою, свое власное доброе на вічност як з любецкого ураду купчую, на тое данную, от себе пред нами презентованную, ствержали, так и тут, на мойстраті, освідчим, же продали Трофиму Бубеннику за сто золотих готовых грошей. В которого Трофима Бубенника, міщанина любецкого, одобравши гроши належачие, тут же на майстраті квитовали, даючи зуполную моц ему самому, жені и потомком его тими пляцами дворовым, огородом и сіножатю, яко своїм власним добрим владіти, дати, продати, записати и яко хотячи на свой ліпший пожиток обо- рочати. В яком владінію его, Бубенника, куплею мененних добр, яко не міет Лаврін Мамленко сам, жона и потомкове его и Татияна, сестра его зо всім своїм наслідием найменшой о пришлие часи виражати ему трудности под виною також суми. Так тое их сознате на потим на(...)* в книги ратуша черніговского записано, з которих и сей випис потребуючой стороні выдан.

Писан в ратушу черніговском року и дня менених.

Феодор Лопата, войт черніговский.

Герасим Звір, бурмистр черніговский, зо всім майстратом.

Герасим Звір, бурмистр черніговский зо всим майстратом

Павел Юревич, писар майстратовий черніговский, корикговал с книгами»

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 66138. Тогочасна копія. У кінці купчої намальовано коло, всередині якого написано: «Місто печати». Збоку запис: «Коморний пляц и комора подмічена того ради, что продана Федору Макавцу, войту любецкому». Інший список цього документа знаходиться там же під номером 66137)

№ 27

липня 26 (15). -Глухів. - Лист гетьмана Івана Скоропадського до чернігівського архієпископа Антонія Стаховського.

«Копия листа от ясневелможного до ясне в Бгу преосвященного черніговского писанного.

Ясне в Бгу преосвященний мці отче архиепппскп черніговский, мой велце мцівий пане в Дху Стом отче и приятелю.

По занесенной килкокротной нам од пна Ивана Холодовича, знатного канцеляристи войскового, скарги о кривдах и утисках ему в власних его добрах од отца городничого свірского діючихся, на подданую нні и внов от его ж жалобливую суппліку не здавалося, уже нам спорившися на преждних наших до вашого преосвященства на оного городничого посланних о том писаннях, тепер болш и отзиватися, намірив- ши з непокоривим, слушност право и власть презираючим им, городничим, иначей подлуг наших войскових прав поступити. Но еще удержалисмося и удержуемся хотячи знати: чи то з себе, чили з повеліния вашего преосвященства тое чинит само- волство. Правда писалисмо о той помянутого пна Холодовича кривді зо два рази и до вашого преосвященства, але з немалим было нам удивлением, же тое наше за ним уложенням без сатисфакциї пошло як горох о стіну ибо не тилко забранного квалтовне в прошлом году болше ста воз сіна ему не вернено, леч и сіножати, около млина его Ивоцкого лежачие, еще покойним отцем его и им самим покупленние и універсалами утвержденние (которие чрез всі прошлие года спокойне уживал) тепер викошено. Чрез що укривжоному пну Холодовичу во місто отради и справедливости тягчайшая нанеслася за уложеннемъся нашим обыда и кгвалтовная кривда, а власти и чести нашой гетманской по млсти Бжой, од пресвітлійшого мнрхи нашего его црского влчства в Малой России нам врученной, видимое и значное показуется быти презорство, пренебрежение, а без мале чи не цілое и уничтожение, на которое ежели ваше преосвященство такового: чи од своей персони данного позволення и зліцення не уймеш, чили од преречоного городничого самоизволно происходячого безъправя повстягнути не изволиш, то мы болш на собі терпением носити того укорения не будем, але по должности ншой, не попускаючи далій укривжоних в чоршое убіждение, мусимо о том самую црского пресвітлого влчства мнаршую особу нашим доношеним потурбовати. Поневаж ні од кого так много як от духовного чину небывалую и стану неприличную гору забіраючого узнаемо людем діючиеся квалти и безъправя и собі не без досади злишнюю при уставичних наших войскових забавах трудност и тур- бацию. Сие до разсуждения вашего преосвященства подавши, его ж архиерейским млствам полецаюся

Вашему преосвященству зичливий приятел Иван Скоропадский, гетман Войска его царского пресвіт[лого] влчства Запорожского.

З Глухова юля 15 року 1713».

(НБУВ. - ІР.-Ф. І. - № 50699. - Тогочасна копія)

№ 28

1713 (?), вересня 14 (3). - Кистер. - Лист ченця Олександра Шкляревича до Стефана Ширая.

«Мсці пн. Шырай, милостивый мні добродію.

Доношу вшей м. п. о том відати, яко ест воля и указ его архипастирской млсти преселитися мні от мнстира Каташинского до боку его архиерейского в катедру черніговскую на житие зараз по рождестві Бци. Совітую вшой пнской млсти тепер безокладне взглядом торгу ншего на прокопиевский крунтик при мні в самое діло произвести, в книги записати, а особливе з мнастира под печатю мнстирскую и подписом рук братиї писмо видати на спокойное владіние оним. Даст ли здес возвратившися с Почепа, справивши по указу архиерейскому у протопопи діло, персональне о(...)*уся в.м. кланятися. Пишуся монах Александер Шкляревич, еще тепер Каташинского мнстира писар.

З Кистра септевр[ия] 3 1713 (?) року».

Додатки на окремих листках: «Милостивый мні доброд[ій], если обрітих блгдат (?) пред тобою, исполни поважную свою панскую обітницу подлуг прирожения свого, аще и отягченно ест, но не опечалися, з ласки своеї постарайтеся тонкого сукна на всегдашню свою чест и славу. Аз же, аще и не достойный, одолжаю себе во вся дни жития моего в памяти сие міти, противу силі моей отслуговати».

«Аще же не угодно сие будет блгродию вшему прочетши, огню предайте, крайнего ради встиду моего, сея цидули світу не являйте».

Адреса: «Его млсти пну Стефану Шираю, знаменитому в Войску Запорожском товаришеві, належит подати».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 57478. - Оригінал)

№ 29

січня 19 (8). - Чернігів. - Лист чернігівського архієпископа Антонія Стаховського до Івана Забіли.

«Мсці пне Забіла, мсці пне и блгодітелю.

Превелебный отц игумен рихловский з братиею докладал нам о бгоугодном вшем похвалном и дщеспсителном ділі, же в. мст пн и блженныя памяти родителка вша ніякийсь млын на обитель стую стля Хва Николая рихловскую ради спсения свого обіщала дати. Надежен есм на любовь в. млс. пна к Бгу, угоднику Его и обители стой, блговолиши слово свое пнское слово бгоприятное самым ділом исполнити. Не устанет в обители стой до состояния ея, бо всегда о блженныя памяти родителки вшей и сродников, тамо почивающих, млтва вічном в нбесных селениях упокоение и воздаяния прихготованном любящим церкви стой разширение и творящим млстиню. За исполнение обіщаного покаяния добр всіх датель долготу жития и літа живота содержай в десници своей в шуйци богатство и славу сторицею чого (?) пребогатых своих сокровищ в. мс. м. пну воздаст при разширения чести и слави и всяком блго- получиї сохраня в премногие літа в. мс. м. пна со блгословением своим блгостинним, его же и мы при неуставающих нших архиерейских млтвах всеусердно желаем.

В. мс. м. пна всіх блг желатель бгомлец и служит рад недост[ойный] архиерей черніговский Антоний

З катедр[и] архиерейской 1714 януар[ия] 8».

Запис: «Его млсти пну Иоанну Ивановичу Забілі, велце мсцівому пну и блгоді- телеви».

(НБУВ. - ІР,- Ф. 28. - № 489. - Оригінал)

№ 30

квітня (?) 4 (березня (?) 24). - Каташинський монастир. - Лист ієромонаха Каліста Рощини, ігумена Каташинського монастиря, до Стефана Ширая.

«Нам велце ласкавий мсці пане Стефан Ширай, а особливий блгодітелю наш.

С Постом стия Четиредетници вш. мсці пана и блгодітеля ншего повіншовавши, яко нша скудости возмогла изнести, дай Бже щасливе со презацним (...)* вашим панским и Рожества Хва дочекати, того зичливе желаем. А при сем поневаж сице- вое изволение сталося между нами и отцем Пахнутем и в. м. пан заплатил^рунт отца Пахнутия, теди добре ест по изволению Бжию, аже нам відомо ест, же в. м. пан хочете и сіно позабирати, теди ваша (?) мсц не важтеся и не чиніте нам того.А когда хочете, то ми продамо вам по ціне, як у торгу ведется, а сами не беріте, жеби нам не с кривдою било. Тое донесши в. мсці пану и зичливому блгодітелеві нашому, зостаемо бгомолци всегдашниї.

в. м. пну и зичливому блгодітелеві всего добра зичливий игумен каташинский

З обители Каташин[ской] року 1714 24».

Адреса: «Нам велце ласкавому и зичливому блгодітелеві его млсти пану Стефану Спиридонову Ширяю сие наше начертание всепокорственнно да вручится».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 57478. - Арк. 6. - Автограф, завірений печаткою)

№ 31

1714, травня 30 (19). - Чернігів. - Лист чернігівського архієпископа Антонія Стаховського до Олексія (?) Єсимонтовського.

«Мсці пне Есимонтовский, мсці пне і блгодітелю.

На желание в.млст пна сей честный отц Гавриил уконсенсован. Едино ему на потребу в званию своем сщенніческом бодро блгьчинні и добродітелно в подражание и образ всім блгий пребывати, а о в.млст пну, своем промотору, патрону и блгодітелю Гсда Бга так при его прстолі прстом, яко и в всим житии своем всегда непрестанні млити и аз при млтвах моих желаю в. м. мс. пну Бжия блгословения, мирнаго, ра- достнаго и многолітнаго пребывания, есм

в.м.м. пна всіх блг желател, бгомолец и слуга недост[ойний] архиепсп черніг[овский] Антоний m.p.

З катедр[и] архиеппс[копиї] черні[говской] 1714 мая 19».

Адреса: «Его млсти пну Алексію Есимонтовскому, велце мсцівому пну и блгоді- телю».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 52563. - Оригінал, завірений підписом і печаткою)

1714, серпня 22 (11). - с. Салава. - Лист ченця Олександра Шкляревича до Стефана Ширая.

«Благородный мсці пне Шырай, милостивый мні и великий добродію.

Подлуг слова в. м. м. п. з пречест[ностю] его млсти гспдном отцем игуменом ншим и доброволного торгу на прокопиевский млинок з двориком и сіножатю в селі вшом Салаві тщателно, елико возмогох по блгословению отца игумена мні сего послушания, особливе значної блгродию вшему от подлости моея прислуги з ординованим в. мстним слугою, такожде Грицком и войтом управовалемся. З рук моїх власне им вручилем первей двор з хлібом и воли (?), в том же животин оставилем корову молодую третяку, свиней двое старих, овец двое старих, козляток двое еї мсці добродійци на прошение, едного гусака, двое гусей Бже ублагослови и умножи, усугубление з сего малого тисяща (...)* винница за всіми приналежитостями, кадки дві з носатками и проч. У винбарі дві кадці и друбязку 2 (...)*ки діжка, у другой коморі шість бочок варивних и кухви 2 порожних старих и прочая короби и що ест, будет в добром соблюдениї, в млині осмотровалисмо все желізо там ест кромі едних клевцов не моглем и допитатися. На сіножати не були, питалисмо челядника достоверне з войтом старостою, котрий повідав сім стогов сіна власного, кроме застави на гроши, а не с половины, иже и отобрано еще наперед. Що о всем подробу виразивши, блго- родию вшему и самого мя непреміннному вшему пнскому и отческому призрінию вручивши ся, зостаю

в. м. м. м. пну и великому добродію уніжоньїй убогий монах Александер, Ката- шинского мнстра писар.

З Салавы август[а] 11 1714 року».

«Листов невозмогох допитатися правних, бо все пят був пропавшися да и знову пет чи не даст Бг лучше в. мнстир в его отобрати оних слуга в. м. роскажет, що тут за біда була, все порозвожено, путки (?) зостали».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 57478. - Арк. 142. - Оригінал)

№ 33

Між 1709 - 1716 рр. - Лист глухівського протопопа Никифора (?) до київського митрополита Йоасафа Кроковського.

«Ясне в Бгу преосвященнійший мсщвый отче митрополита киевский, галицкий и всея Малия Россиї.

Велце мой в Дху Свтом всемилостившшый отче пане архипастиру и преизящншшый блгодітелю.

Впред нозі ваши архиерейские предостойнійшие яко недостойный послвдный раб вашего преосвщенства со нижайшим мешканием (?) мовім чрез сию подлую литеру мою облобизаю, а потом ораз по должности моей раболіпной вашей святині извістую, иж подобно наивишшого архиерея и вашей митрополитанской пренайдостойнішой вам от Бга данной власти запомнівши, чесний отц Алексей, прозванием Кишка, священник загребенный веригинский предміский, з другим священником отцем Стефаном Усовским, тож предміским л^у собі чили теж импрезу взявши, без відома мене, протопопи своего и вшего послушника пастирского, запустившися по уезду Глуховского сами самоволне без відома и священников міских соборних од сілских священников побор ніякис чили теж складку по таляру вибырали, даючи ехо такое и поголоску таковую, же превелебный его млсть гспдин отц игумен глуховский хочет и желает собі протопопию Глуховскую одняти и нам многие трудности и долегливости будет чинити. И так на [так]овые слова Кишчини священниці нікоторие по таляру по обмані, зумишленном од него, мусили давати, одбываючися од превелебного его млсти отца игумена глуховского, жебы под его игом и властию не заставали. А що горше, же на его млст превелебного в Бгу гспдна отца игумена петропаловского обмов- леовали и силе(...)*вали оние два вишъшереченние священникі, же будто укривжене и долегъливости ніякиміс чинит священникам, а же мні послідному послушнику преосвященства вшего жаден еще священник в кривдах своїх и долегливостях от превелебного отца игумена за данних от протопопиї моей не ускаржался.

Тое вашей архипастирской митрополитанской млсти яко истиннійшому моему пану патронові и превелебномудобродіеві повторе з повинности моей подаю, знати тут теж и я яко нижайший слуга вашої пастирской млсти місто атраменту перо мое в слези умочивши, жал мой сердечный вашой святині яко патронові и всемилостивій- шому добродіеви моему на оних же священников двох вишшеречонных прекладаю, иж ходячи по місту, по улицах межи людми пред чесною моею братиею оглаголюют и безъбожне оклеветуют мою чест протопопскую (претим ему цале - дописано на маргінесах. - Ю.М., І.Т.).

Такими плевосиятелными слови, не слухайте праві сего протопопи будет в нас воскорі инъший протопопа. В так же то не без відома было б так вашей святині, яко теж и самого ясне велможного его млсти пна гетмана премілостивьіх патронов и добродіев моїх.

А им, двом священникам, на щоб таковие слова о моей чести шемрати, Бг им нехай звидит, милостивій мой добродію. Я тое все на милосердное ваше отческое бачене и на превисокий розсудок вашей пастирской млсти спущаю и всю мою надію яко в премилостивійшом истинном пастир[і ] сего пункта [...] протопопа не довіл без

честили и оклеветали отца прот[опопа] пред [...] мл. пп. Павловскими, а тое донесл Никифор намісник».

На полях. «[...] здили за своїм [...]лом до Марчишиної Буди, где доброволне два [... свя]щенника да [...] два таляри [...]поклон [...]пастыреви».

(ЦДІАК - Ф. 51. - Оп. 3. - № 42. - Арк. 3. - Оригінал)

№ 34

1716, лютого 1 (січня 21). - Глухів. - Лист гетьмана Івана Скоропадського до дружини Носа.

«З копиї копія.

Моя ласкавая пні Носовая.

Неоднократно стужает нам пн Андрей Горленко о чирвоние за побите и пробите ему голови на покойного пна малжонка в. м. мтиного ложене, которий певное число любо приказали з розних особ всяких были зобрати и ему, пну Горленку, отдати, а взгядом остатка семидесят червоних и двох велілисмо пну Тарнавскому в. мсти предложити, чтоб в. мст. нагородила пну Горленку. Однак в. мст тот нш указ пре- зрівши, до сего часу ему их не вернула и не хочеш возвратити. Зачим крайне сей нш лист пишучи до в. мсти, пилно жадаем и приказуем, абым в. мст тепер без жадного отлагателства помянутие сімдесят чирвоних и два ему ж, пну Андрею Горленку, отдала. Кгдиж если не отдаси, то з болшого будет в. мсти турбациею когда повелимо оное за тое gрунт який в. мстин взяти в арешт.

Дан в Глухові генвар 21 року 1716.

В подлинном подписано.

В. мсти ласкавий Иван Скоропадский, гетман, рукою власною».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 54104. - Тогочасна копія)

№ 35

1716, березня 3 (лютого 20). - Петербург. - Лист Якова Ширая до Стефана Ширая.

«Мсці пане Стефане Ширяй, мой ласкавий приятелю и блгодітелю.

Не словесне, но листовне за словесный в. мсці мс. пана поклон, к мні чрез пана Голембевского засланный, со взаемним моїм поклоном в. мсці мсці пану блгодар- ствуючи, изявляю добрую склонность намірения моего в сем, в чем и мні бы было с ползою и в. мсці пана склонная мисль ест ценою слушною мене за gрунта мои ж(?) уконтентовати и я з доброю волею на тое приступаю. А ежели противним способом (чего от приязни моей не зичу), то и я правосудию ясневелможнаго готов вдатися. А что пані родітелка ваша тое сміла зділати самоволством своїм над мною, чего чесним и добрим людем не тилко над кревними, але и над чюжимы, не пристоїт и о том я сколко силы моей, хотя бы и самому царскому величеству, готов быть челом о кривді моей и мню, что в тое в. мсць мс. пан и сам не пожелаеш интерессоватися, бо з в. мсці мсці паном инное, а з еї млстию инное діло. А даст Бг за приездом моїм, которий в скоріх числіх весною намірен я трактовати и в то время з в. мсці м. паном, как нам обоїм будет полезнійше, обыйдемся. А тепер приятелскою приязнию желая в. мсці м. пану настоящий путь стия Четиредесятницы совершивши, в совершенном душы и тіла здравиї текущему подвигу страдания и тогожде торжественному Воскресению поклонитися нелицемірно и паки усердствуя, пребываю

в. мсці мсці пана, моего ласкаваго приятеля и блгодітеля Яков Ширай m.p.

З Санктпитербурха 1716 февруария 20.

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 57478. - Арк. 8-9. - Автограф)

№ 36

1716, червня 4 (травня 24). - Глухів. - Лист гетьмана Івана Скоропадського до Михайла Носа.

«Копия.

Мой ласкавий пне Михайло.

Поневаж до сего часу заводная з покойним полковником прилуцким пном Носом, пна Андрія Горленка боем и словами обругавши, не приняли своего окончения, а он, пн Горленко, чрез так долгое время доходячи управы, до семидесят червоних пришол утраты. Теды мы полецаем в. мс. тое, абис устне предложил указом ншим покойного малжонце, еще в живих там в Прилуці найдуючойся, пней Носовой, ижбы она за тот небожчика малжонка своего выступок еще не успокоенний, а на юй одумерлий для полегки дши его помянутому пну Горленку сорок и три червоних уплатила, а если бы зараз не міла оных уистити, то с покойного gрунтов отдай в. мс. в млині яком колло едно млива ему, пну Горленку, в арест и прикажи юй именем ншим, ижбы она поти до того кола не иміла интересу, поки преречоних сорок и три червоних оному не отдаст. А мы розслухавшися кому он, пн Горленко, и тие тридцят червоных подавал для фолкги ей ж, п. Носовой, роскажем оние знову ему ж возвратити, ижбы болш в том нас и еї не заходила трудност и турбация. При сем зычим в. мсти доброго здоровя.

З Глухова мая 24 д. року 1716.

В подлинном подписано:

В. мсти ласкавий Иван Скоропадский, гетман, рукою власною».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 54103. - Тогочасна копія)

№ 37

1716, вересня 28 (17). - Конотоп. - Випис з книг міських ратуша конотопського, який містить купчу.

«Випис з книг міских ратуша конотопского.

Року тисяча сімсотьного шестогонадцят мсця септеврія семогонадцят дня.

Перед нами Андреем Лизогубом, сотником, Данилом Афанасиевичом, атаманом городовим, Иваном Лохвицким, войтом, урядовими конотопскими, ставши персонал- не Андрій, Грицко, Тимош, Омелко и Андрій Киріеньки, козаки сотні Конототопской ж, жителі села Поповки, родние брати, ясне, явне и доброволне сознали, иж греблю свою отчистую посредку села Поповки против церкви, храма Живоначалной Тройци, лежачую, з млинами на ней, о трох колах будучими з обрадою общею, жон и дітей и кревних своих продали его царского пресвітлого влчства Войска Запорожского судии енералному его милости пану Иоанну Чарнишу за сумму доброй монети грошей тисячу талярей. Которую сполне до своих рук одержавши, вічьне помянутой греблі з млинами зреклися, а его мил. пану судиі енералному до векуистого уживаня, панюи и потомству их во владіние пустили доброволне, без найменшого ні од кого примушеня. Которое согласное помянутих пяти братий доброволное сознане, а его милости пана судии чрез посланих Якова и Лукяна Карік, дворян своих, а козаков и жителей поповских, жадане мы, уряд, належите пред собою принявши, вічними часи доброволную продажу и куплю до книг міских активовалисмо з таким докладом, же если би хто з самих их Кіріенков чили кревних оних впред о проданую греблю и млини важился упоминати, тогди всякий такий до шкатули войсковой повинен будет заплатити вини сто червоних. З которих книг міских и сей випис потребуючой стороні з подписом рук нших и притисненем призвоитих печатей ест видан року и дня вишей писаних.

Мы, уряд конотопский, (...)* Андрей Лизогуб, сотник конотопский.

Данило Афанасиевич, атаман городовий.

Иван Лохвицкий, войт конотопский.

Матфей Несторович, писар конотопский, на тот час будучие, рукою».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 50703. - Тогочасна копія. Запис на звороті: «Урядовий запис конотопский на греблю поповскую за дві тисячи зол[отих]купленую»)

№ 38

грудня 27 (16). - Гадяч. - Лист гетьмана Івана Скоропадського до генерального хорунжого Івана Сулими.

«Мой велце ласкавый приятелю пне хоружий войсковый енералный. Відомо нам з цедулного в. мстиного донесеня, ясне в Бгу преосщенний гспдн его млост отц Шум[л]янский, епсп переясловский, безчестия од Черняховского, писара тамошного полкового, его преощенству пріриканем нанесенного, туне оставити не хочет. Чого ради засівши в. мст з полковими тамошними особами, составили декрет и сюда до нас оний для видения прислали. А же в той цидулі своей в. мст доносиш, что его пре- осщенство декреталной екзекуциї на его, Черняховского, не желает, толко би дховную в церкві через три служби Божиї лежанем перед имбоном (?) виконал пенітенцію, до чого и сам Черняховский, як в. мст обявляет, пристает. Того ради жеби тое не про- должалося, можна в том ему, Черняховскому, волю его преосщенства виполнити и оной задосит учинити, иж би и нас впред жадная не заходила турбация. Прекладаем в. мсти и ему ж зичим доброго от Гсда Бга здоровя.

З замку ншого гадяцкого декаврия 16 року 1716.

В. мсти зичливий пртел Иван Скоропадский, гетман Войска его црского прсвтлого влчства Запор[ожского]».

(НБУВ. - ІР. - Ф. І. - № 50802. - Тогочасна копія)

№ 39

січня 13 (2). - Боргове зобов'язання Якова Михайловича.

«Копия облігу Яковцевого 1717 году місця генваря в 2 дн.

Я, Яков Михайлович, житель города Глухова, відомо чиню сым моїм рукоданним записом, иж едучи я в црствующий великий град Санктпітербурх через город Сівск и ради нужного вперед пути моего, ради запасу дорожного взял я денег з женою моею Мариею Самойловною Шликевичовною, у честного гспдна отца Григория Филипова воскресенского серебряних денег рублев двадцять на неделю пори. Которие денги повинен будет отдати пн тесть мой Самуйло Алексіевич его милост Шликевич сполна без всякого откладу, а свідитель тому моему взятку его милост гспдн Иван Иванович Маков, а порукою в тих денгах по нас Исай Козмич Щепетов, в чом для лутшей віри и певности росписался я рукою своею.

Яков Михайлович руку приложил.

Свідител Иван Маков руку приложил.

Отц мой Исай Щеплин ручал глуховца Якова Михайловича двадцати рублей, а в его місто сн его Гаврила по повелению руку приложил.

Копия свідителства попа демяновского ояновцеві (?).

...