Рід Кочубеів у генеалогічних дослідженнях

П. В. Кочубей (6), обіймаючи посаду голови підкоморія Полтавського суду, чомусь не мав бажання займатися вихованням та освітою своїх двох синів - Аполона та Віктора, цей обов'язок перебрав на себе рідний брат матері дітей О.А. Безбородько Чечулин Н.Д. Князь Виктор Павлович Кочубей // Военная быль. Париж,1971. № 110. С. 9..

Іван (7) Васильович Кочубей (? - до 1743). Наразі про його життя та діяльність відомості відсутні. У 1730-х рр. був дорослим чоловіком і проживав поблизу батьківського маєтку Середини Буди Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т. 2. Киев, 1910. С. 532..

Семен (8) Васильович (1725-1779) - син від першого шлюбу Черненко О.А. Жаринка пам'яті в руках моїх... Чернігів: Десна Поліграф, 2013. С. 15., виховувався в чужих краях, з 1743 р. обіймав посаду бунчукового товариша, у 21 рік (з 1746 р.) був призначений ніжинським полковником, з 1751 р. й до кінця життя - генеральний обозний, з 1767 р. - генерал-майор. 14.01.1746 р. він одружився з Ксенією Герасимівною Демешко-Стрешенцовою, двоюрідною сестрою братів Розумовських Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т. 2. Киев, 1910. С. 532, 533.. Весілля відбулося в будинку графа О.Г. Розумовського. На церемонію була запрошена імператриця, яка подарувала нареченим обручки Іванченко Л.А., Зіборова І.В., Проценко Л.Г. Суспільна та культурна діяльність родини Кочубеїв у с. Дубовичі (кінець XVII - початок ХХ ст.): Історико-краєзнавчий нарис. Київ: НУБіП України, 2017. С. 33.. С. Кочубей при К. Розумовському користувався привілейованим становищем. При Румянцеву був призначений одним з 8 членів Малоросійської Колегії та отримав звання генерал-майора Лазаревский А.М. Кочубеи // Руский архив. 1876. В. 12. Москва. С. 459.. Семен володів Борзною, Конотопом та Новими Млинами Черненко О.А. Жаринка пам'яті в руках моїх... Чернігів: Десна Поліграф, 2013. С. 15.. Похований у Дубовичах.

Василь (9) (1728 - бл.1792) - перший син від другого шлюбу В.В. Кочубея (4) та М. Янович. Від 1748 р. - бунчуковий товариш, з 1764 р. - підкоморій Глухівського повіту, з поміж інших маєтностей володів Кинашівкою на Борзнянщині Черненко О.А. Жаринка пам'яті в руках моїх. Чернігів: Десна Поліграф, 2013. С. 93.. У 1758 р. одружився з дочкою генерального судді Марфою Дем'янівною Оболонською (див. фото № 2) (бл. 1730 - 20.03.1815, можливо, 1732 - 25.03.1815) Ломко О.М. Портрети Кочубеїв у фондовій колекції Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана // Сіверщина в історії України: Зб. наук. пр. Київ-Глухів, 2015. Вип. 8. С. 334-338.. Похована в Ярославці Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т. 2. Киев, 1910. С. 533..

Петро (10) Васильович (? - 23.07.1769) - наймолодший син, при К. Розумовському бунчуковий товариш. Поступивши на дійсну військову службу, брав участь у Семилітній війні з Пруссією. Крім усього іншого, мав нерухомість у Батурині Батурин: сторінки історії: Збірник документів і матеріалів / Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка та ін.; Редколегія: О.Б. Коваленко та ін. Чернігів: КП «Видавництво «Чернігівські обереги», 2009. С. 188.. Вийшовши у відставку, помер у Кинашівці, де й похований Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т. 2. Киев, 1910. С. 535. біля нині неіснуючої церкви Милорадович Г.А. Родословная дворян и князей Кочубеев // Киевская старина. 1888. Т. 22. С. 46-49.. Оскільки Петро був неодружений і нащадків по собі не залишив, після його смерті всі маєтності, які йому належали, розподілилися між старшими братами Гаврилишина Наталія. Маєтності роду Кочубеїв (ІІ половина ХУІІ - 60-ті рр. ХУІІІ ст.): формування, господарство, географія // Краєзнавство: науковий журнал. 2013. № 3 (84). С. 154..

Про п'ятьох доньок Василя (4) наразі також існує недостатньо інформації. Проте, цю тему можна вважати дуже цікавою для подальших досліджень. З поміж усіх доньок, найстаршою була Олена. Відомо, що вона була одружена з Турковським (? - до 1743 р) Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т. 2. Киев, 1910. С. 535. можливо, з Тарновським Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства Т. 2 Ч. 6. Санкт-Петербург, 1901. С. 87..

Марфа Василівна (-) - підстарша донька, у 1743 р. була одружена з Лизогубом.

Анастасія Василівна (-) в 1743 одружена з Яковом Лизогубом.

Анна Василівна (-) у 1743 проти волі батька одружилася з колезьким радником С.В. Томарою (1718 - ?), тому й була позбавлена спадку.

Уляна Василівна - в 1743 р малолітня. Пізніше, з 23.05.1759 (1769) р. одружена з генеральним осавулом Іваном Михайловичем (у деяких джерелах Васильовичем) Там само. Скоропадським, який помер у 1782 р. Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т. 2. Киев, 1910. С. 535.

Отже, у старшого сина В.Л. Кочубея Василя (4) від першого шлюбу з дружиною на прізвище Апостол було троє синів: Павло (6), Іван (7), Семен (8) та донька Олена. Марфа Яновська була матір'ю Василя (9), Петра (10) та Уляни. Наразі не встановлено, від шлюбу з якою дружиною були народжені доньки Марфа, Анна та Анастасія. Також у результаті нашого дослідження було виявлено, що в різних джерелах Милорадович Г.А. Родословная дворян и князей Кочубеев // Киевская старина. 1888. Т. 22. С. 46; Модзалевский В.Л. Малороссийский родословник. Т. 2. Киев, 1910. С. 532; Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства Т. 2 Ч. 6. СПб, 1901. С. 87., де подається родовід Кочубеїв, одні й ті ж представники роду зазначені під різними номерами. Див. таблицю:

Від наказного гетьмана В.Л. Кочубея пішов значний рід. Одружуючись з представниками (представницями) переважно козацько-старшинських родин, Кочубеї поріднилися з: Скоропадськими (як мінімум чотири рази), Лизогубами (тричі), Апостолами, Безбородьками, Демешками, Жученками, Забілами, Маркевичами, Обідовськими, Оболонськими, Сулимами, Туманськими, Чуйкевичами та ін. З другої пол. ХVШ ст. їхня рідня збільшилася за рахунок аристократичних родів російської імперії (зокрема родини Васильчикових) Іванченко Л.А., Зіборова І.В., Проценко Л.Г. Суспільна та культурна діяльність родини Кочубеїв у с. Дубовичі (кінець XVII - початок ХХ ст.): Історико-краєзнавчий нарис. Київ: НУБіП України, 2017. С. 34.. Також Кочубеї були споріднені з Баварсько-Наполеонівським домом Особняк Василия Петровича Кочубея в Царском Селе. C. 35. URL: http:/v-murza.livejoirnal/com/92807.htmlacutid1.. У ХІХ ст. майор Михайло Семенович Кочубей був одружений з Агафією Степанівною Лашкевич Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства Т. 2. Ч. 6. Санкт-Петербург, 1901. С. 87., дочкою власника значного капіталу дворянина Чернігівської губернії С.А. Лашкевича Крикливий Геннадій. Конволют «Історія роду Кочубеїв». Самовидавництво. Київ, 2017. Т2.. Варто зазначити, що в Батурині до ІІ Світової війни також проживали Лашкевичі, ймовірно, вони були нащадками Агафії.

Свого часу нащадки Кочубеїв поріднилися з чорногорським воєводою Драгневичем, при цьому була заснована велика Бакинсько-Тифліської гілка Драгневичів Див.: URL: http://www.ourbakaku.com/index..

З представниками деяких родин Кочубеї поєднувалися шлюбами кілька разів, зокрема, двічі їх доля зводила з родиною Безбородьків: Павло (6), 1708 р. н., був одружений з Уляною Безбородько, 1742 р. н. (сестрою майбутнього канцлера Олександра), а в 1851 р. П. Кочубей (31) (1825-1892) був одружений з Варварою Кушелевою-Безбородько Іванченко Л.А., Зіборова І.В., Проценко Л.Г. Суспільна та культурна діяльність родини Кочубеїв у с. Дубовичі (кінець XVII - початок ХХ ст.): Історико-краєзнавчий нарис. Київ : НУБіП України, 2017. С. 55..

Цікавим є той факт, що у 1890 р. Дубовицька (Глухівського повіту) та Згурівська (Прилуцького повіту) гілки роду Кочубеїв з'єдналися. Віктор Петрович Кочубей (1868-1940) одружився зі своєю троюрідною сестрою Варварою Василівною Кочубей (1869-1948). У шлюбі виховували 8 дітей - 4 синів та 4 доньки. Сім'я періодично емігрувала між Дубовичами та Згурівкою Іванченко Л.А., Зіборова І.В., Проценко Л.Г. Суспільна та культурна діяльність родини Кочубеїв у с. Дубовичі (кінець XVII - початок ХХ ст.): Історико-краєзнавчий нарис. Київ: НУБіП України, 2017. С. 58..

До речі, між представниками роду було укладено ще один шлюб. Граф Лев Вікторович Кочубей (1810-1890) одружився зі своєю троюрідною племінницею Єлизаветою Василівною Кочубей (1821-1897), у шлюбі дітей не мали Милорадович Г.А. Родословная книга Черниговского дворянства. Т. 2. Ч. 6. Санкт-Петербург, 1901. С. 88..

З родиною Скоропадських також доля зводила їх як мінімум чотири рази. Федір (5)

у 1724-1729 рр. був одружений з Анастасією Василівною Скоропадською. Уляна Кочубей була заміжньою за І.В (І.М) Скоропадським. Єлизавета Маркович (Кочубей) була одружена з М. Скоропадським. У ході написання праці автором було доведено, що гетьман України П.П. Скоропадський та його дружина О.П. Дурново (див. фото № 3) були нащадками Кочубеїв, адже Скоропадський походив з роду Василя (9), а Дурново - з роду його брата Павла (6), була правнукою Віктора Павловича Кочубея. П.П. Скоропадський народився в багатій і достатньо знатній дворянській сім'ї. Проте, батькові нареченої він категорично не сподобався. Він вважав, що хлопець, хоче одружитися з корисливих намірів, адже малоросійська знать не була рівнею знаті петербурзькій. Та й Дурново відрізнялися більшою самостійністю, ніж Скоропадські. Згодом батько охоче визнав свою помилку щодо зятя, адже цей шлюб був дійсно без розрахунку, а через кохання на все життя Див.: Конюхова М. Брак без расчета // Загадки истории. № 36. 2018. С. 26-27..

Наприкінці ХХ ст. вчені вважали, що рід Кочубеїв давно вимер і є недостатньо вивченим Батуринська старина: збірник статей Віктора Бондаренка / упор. Ю.А. Блажко, Л.Г. Кіяшко. Ніжин: Аспект-Поліграф, 2011. С. 39.. Проте, як з'ясувалося пізніше, після жовтневого перевороту 1917 р. нащадки Кочубеїв вимушені були емігрувати за кордон, зокрема у Францію Черненко О.А. Жаринка пам'яті в руках моїх... Чернігів: Десна Поліграф, 2013. С. 95; Слід на землі: Історія Борзнянщини в особах / Стрижак А.В. Київ: СП «Інтертехнодрук», 2004. С. 28., Швейцарію, Америку, втративши все своє майно, про яке ніколи навіть не згадували, бо вже були вільними громадянами країн, в яких жили Іванченко Л.А., Зіборова І.В., Проценко Л.Г. Суспільна та культурна діяльність родини Кочубеїв у с. Дубовичі (кінець XVII - початок ХХ ст.): Історико-краєзнавчий нарис. Київ: НУБіП України, 2017. С. 87-88.. До речі, у наш час їхні нащадки мешкають ще й у Африці Черненко О.А. Жаринка пам'яті в руках моїх. Чернігів: Десна Поліграф, 2013. С. 95. та Австралії, зокрема там проживає етнограф Ольга Гостина Див.: Елена Говор. Ольга Гостина из рода Кочубеев. URL: http://elena.id.au/Gostin.htm..

Внук подружжя О.П. Дурново та П.П. Скоропадського Борис Скоропадський народився та жив у канадському м. Торонто, проте, у 2006 р. переїхав на постійне місце проживання у Івано-Франківськ Шуть А.А. Історія династії Кочубеїв-Дурново, найбільших землевласників Чутівського краю // Чутова долина: нариси з історії Чутівського краю. 2010. С. 18..

З нащадків цього славетного роду, які проживають й донині в Україні, наразі відомі Микола та його син Геннадій Крикливі, вихідці з Бахмаччини, що на Чернігівщині Крикливий Геннадій. Конволют «Історія роду Кочубеїв». Самовидавництво. Київ, 2017. Т2..

Жителі с. Дубовичі налагодили зв'язок з прямими нащадками Кочубеїв, зокрема, у 2014 р. батьківщину своїх предків відвідав Олександр (Алекс) Андрійович Кочубей (див. фото № 4), який народився в 1971 р. в м. Нью-Йорк. Він є праправнуком Миколи Аркадійовича Кочубея. Разом з дружиною та дітьми проживають у м. Женева, Швейцарія Див.: URL: http://www.baturin-capital.gov.ua/news/711-vizit-oleksandra-kochubeya-do-baturina.html..

Прижиттєвий портрет подружжя Кочубеїв. Кін. XVIII ст. Із збірки Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка

Отже, дослідження родоводу Кочубеїв не є вичерпаним. Історії І-V поколінь роду Кочубеїв наразі вивчені недостатньо і потребують подальших генеалогічних пошуків.

Марфа Дем'янівна Кочубей (Оболонська), портрет із збірки Чернігівського обласного художнього музею ім. Г. П. Галагана. № 2028, інв. картка КП470-інв № Ж 162.

Подружжя майбутнього гетьмана П.П. Скоропадського та О.П. Дурново. Кін. ХІХ - поч. XX ст.

Алекс (Олександр) Андрійович Кочубей. Фото. 19.06.2015р. Батурин

References

1. Kryklyvyi Hennadii. (2016). Konvoliut «Istoriia rodu Kochubeiv». Samo vydavnytstvo. Kyiv. T1.

2. Konchin Evgraf. (1985) Kto spas Kochubeyevy sokrovishcha//Vokrug sveta № рр. 20-22.

3. Havrylyshyna Nataliia. (2013) Maietnosti rodu Kochubeiv (II polovyna KhVII - 60-ti rr.. KhVIII st.): formuvannia, hospodarstvo, heohrafiia // Kraieznavstvo: naukovyi zhurnal. № 3 (84). рр. 149-157.

4. Kryklyvyi Hennadii. (2017). Konvoliut «Istoriia rodu Kochubeiv». Samo vydavnytstvo. Kyiv. T2.

5. Shut A.A. (2010). Istoriia dynastii Kochubeiv - Durnovo, naibilshykh zemlevlasnykiv Chutivskoho kraiu // Chutova dolyna: narysy z istorii Chutivskoho kraiu. рр. 1-22.

6. Ivanchenko L.A., Ziborova I.V., Protsenko L.H. (2017). Suspilna ta kulturna diialnist rodyny Kochubeiv u s. Dubovychi (kinets XVII - pochatok XKh st.): Istoryko-kraieznavchyi narys. K.: NUBiP Ukrainy. рр. 158.

7. Chukhlib T.V. (2013). Kozatske korinnia Mykoly Hoholia. K.: Nash chas. рр. 271. (Ser «Nevidoma Ukraina»).

8. Pushkin A.S. (2007). Poltava: poema. S.-Peterburg. Izdaniye 3-e. knigoprodavtsa Ya.A. Isakova. 1876. 76 р. // Krikliviy Gennadіy. Konvolyut «Istoriya rodu Kochube'iv». Samo vidavnitstvo. Ki'iv. 2016. T 19. Pavlenko S. Doba hetmana Ivana Mazepy v dokumentakh. K.: vyd dim «Kyievo-Mohylianska Akademiia». 1144 Р.

9. Modzalevskiy V.L. (1910). Malorossiyskiy rodoslovnik. T. 2. Kiyev. рр. 524-557.

10. Sverbyhuz V. (2008). Baturyn. Do henezy ukrainskoho samoderzhavstva / Volodymyr Sverbyhuz. K.: Vyd. dim Kyivo-Mohylianska akademiia. 88 Р.

11. Hrushevskyi Mykhailo. (1990). Iliustrovana Istoriia Ukrainy: Repryntne vitvorennia vydannia 1913 roku. K. 524 Р.

12. Skrypnyk L., Dziatkivska N. (1995). Vlasni imena liudei // Posvit № 4 (21) zhovten-hruden. рр. 44-47.

13. Korsak I.F. (2008). Hetmanych Orlyk: khudozhno-dokumentalna povist. Lutsk: PVD «Tverdynia». 124 Р.

14. Baturynska staryna: zbirnyk statei Viktora Bondarenka. (2011). / upor. Yu.A. Blazhko, L.H. Kiiashko. Nizhyn: Aspekt-Polihraf. 168 Р.

15. Chernenko O.A. (2013). Zharynka pamiati v rukakh moikh... / Olha Chernenko. Chernihiv: Desna Polihraf. 280 Р.

16. Miloradovich G.A. (1901). Rodoslovnaya kniga Chernigovskogo dvoryanstva T 2 Ch. 6. SPb. 877 Р.

17. Putro O.I. (2008). Hetman Kyrylo Rozumovskyi ta yoho doba (z istorii ukrainskoho derzhavotvorennia KhVIII st.): Monohrafiia. K. Ch.I. 240 Р.

18. Khalymon Nataliia. (2011). / Doli dvokh sester / N. Khalymon // Slovo hetmanskoi stolytsi: hazeta Natsionalnoho istoryko-kulturnoho zapovidnyka «Hetmanska stolytsia». № 1(24). рр. 1, 5.

19. Krman Daniel. (2010). Podorozhnii shchodennyk 1708-1709 rr. K.: vyd. Tsentr «Prosvita». рр. 260.

20. Mezentsev V.I. (2012). Zakladna doshka domovoi tserkvy I. Mazepy v Baturyni ta keramichni reliefy Chernihivshchyny rubezhu XVII-XVIII st. / V.I. Mezentsev // Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zb. nauk. pr. K.: Hlukhiv. Vyp. 5. рр. 176-188.

21. Pavlenko S. (1998). Mif pro Mazepu - Chernihiv: Siverianska dumka. 248 Р.

22. Kravchenko O., Osadchyi Ye. (2010). Pechernyi skyt kozatskoi doby poblyzu s. Riasne // Serednovichni starozhytnosti tsentralno-Skhidnoi Yevropy: Materialy IKh mizhnarodnoi studentskoi naukovoi arkheolohichnoi konferentsiia. Chernihiv. рр. 126-127.

23. Pavlenko Serhii. (2007). Zahybel Baturyna 2 lystopada 1708 r., K.: Kyievo-Mohylianska akademiia. 268 Р.

24. 25 Herasko M. Buzkova tsarivna Motria // Rezhym dostupu: http://www.baturin-capital.gov.ua/news/525-140513.html.

25. Lobovyk I. (2004). Ostannii hetman // Demokratychna Ukraina. 3.06. р. 7.

26. Kochubey A.V. (1890) Semeynaya khronika: Zapiski Arkadiya Vasilyevicha Kochubeya. 1790-1873. SPb.: Tip. Panteleyevykh. 314 Р.

27. Semeynaya khronika. (1894). Zapiski A.V. Kochubeya. 1790-1873 // Kiyevskaya starina. Yanvar. рр. 145-153.

28. Lazarevskiy A.M. (1876). Kochubei // Ruskiy arkhiv. V. 12. Moskva. рр. 447-466.

29. Baturyn: storinky istorii: Zbirnyk dokumentiv i materialiv (2009). / Chernihivskyi derzhavnyi pedahohichnyi universytet im. T.H. Shevchenka ta in.; Redkolehiia: O.B. Kovalenko ta in. - Chernihiv: KP «Vydavnytstvo «Chernihivski oberehy». 786 Р.

30. Isayenko M. (1860). Baturin. mestechko Chernigovskoy Gubernii // Chernigovskiye gubernskiye vedomosti. № 11. рр. 85-89.

31. Dehtiarov S.I. (2010). Malovidomyi opys m. Baturyna 1760 r. // Sumskyi istoryko-arkhivnyi zhurnal. № XVIII-XVIIII. рр. 32-66.

32. Slovnyk ukrainskoi movy: v 11 tt. (1970-1980). / AN URSR. Instytut movoznavstva; za red. I.K. Bilodida. K.: Naukova dumka. T. 2.

33. Chechulin N.D. (1971). Knyaz Viktor Pavlovich Kochubey // Voyennaya byl. Parizh. № 110. рр. 9-59.

34. Lomko O.M. (2015). Portrety Kochubeiv u fondovii kolektsii Chernihivskoho oblasnoho khudozhnoho muzeiu imeni Hryhoriia Halahana // Sivershchyna v istorii Ukrainy: Zb. nauk. pr. K.: Hlukhiv. Vyp. 8. рр. 334-338.

35. Elena Govor. Olga Gostina iz roda Kochubeyev... // Rezhim dostupu : http://elena. id.au/Gostin.htm.

36. Miloradovich G.A. (1888). Rodoslovnaya dvoryan i knyazey Kochubeyev // Kiyevskaya starina. T 22. рр. 46-49.

37. Arkas M. Istoriia Ukrainy-Rusi.: 2-he faks. vyd. (1991). K.: Vyshcha shkola. 456 Р.

38. Polonska-Vasylenko N. (1995).Istoriia Ukrainy: U 2 t. T. I. Do seredyny KhVIIstolittia. 3-tie vyd. K.: Lybid. 672 Р.

39. Osobnyak Vasiliya Petrovicha Kochubeya v Tsarskom Sele// Rezhim dostupu: http:/v-murza.livejoirnal/com/92807.htmlacutid1.

40. Slid na zemli: Istoriia Borznianshchyny v osobakh (2004). / Stryzhak A.V. K.: SP «Intertekhnodruk». 72 Р.

Размещено на Allbest.ru