Бунчуковий товариш Ніжинського полку Григорій Голуб та заснування ним скиту "Чорний Вир" на Афоні

Використання антропологічного та діалектичного підходу до історичних явищ. Встановлення походження Г. Голуба на основі аналізу архівних джерел і документів. Виявлення маловідомих фактів діяльності українського чернечого осередку "Чорний Вир" на Афоні.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 27.10.2023
Размер файла 64,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Водночас, саме значення і розміри згаданої пожертви, імовірно, були дещо перебільшені з метою надати обителі більшої значимості та статусності перед обличчям керівництва болгарського та грецьких монастирів на Афоні. Судячи з наявних документів, чорновирські ченці намагалися шукати кошти на обитель, де тільки було можна: як на Запорозькій Січі та по всій Україні, так і в Росії, Молдо- Валахії і навіть Болгарії. Якщо такий вклад й існував, то, швидше за все, він був наданий не самою імператрицею, а за існуючою тоді процедурою з її «височайшого дозволу» через державний скарб Гетьманщини або через синодальну казну чи колегію іноземних справ.

Легенди про хаджи Вилчо

Болгарський єпископ Неофіт (Ніколов) на початку ХХ ст. у зв'язку зі спробами відновити «Чорний Вир» як «руський скит» намагався заперечувати роль і участь «русів» у заснуванні та розбудові цієї афонської обителі. Не наводячи жодних документальних доказів, він у листі (між 1902-1908 рр.) до ігумена Зографського монастиря архімандрита Григорія намагався спростувати причетність до будівництва Чорновирської церкви «русів» та імператриці Єлизавети, стверджуючи, що споруджена вона (церква) була на пожертви болгарського заможного паломника на ім'я хаджи Вилчо, який, повертаючись з Єрусалима, вирішив залишитись при Зографському монастирі, де й прийняв постриг у схиму з іменем Пафнутій. За словами Неофіта, поселившись у скиту «Чорний Вир», він передав на будівництво скитського храму (кіріакону) 3000 золотих монет, але помер у скиті ще до завершення будівництва церкви АБЗМА. История за Скито Чернъ Виръ... С. 6-9..

Цю версію, не розглянувши жодних інших документів і джерел, які стосуються «Чорного Виру», без жодного критичного аналізу та застережень дослівно переказує болгарська дослідниця Катерина Бояджиєва і на основі лише цих оповідань Неофіта намагається реконструювати історію скиту, заперечуючи, слідом за ним, факт причетності українців до заснування і розбудови обителі Бояджиева Е. Банско и Атон. С. 144-152.. Повторюючи версію Неофіта, Бояджиєва з патріотичних міркувань намагається довести, що храм «Чорного Виру» був збудований саме на пожертви болгарського паломника і купця хаджи Вилчо, а тому, відповідно, і сам скит має вважатись болгарським.

Постать хаджи Вилчо Баанова (1704-1769) справді цікава і непересічна, особливо в контексті історії Зографського монастиря. Він був заможним купцем і вважався ктитором слов'янських обителей на Афоні - сербського Хіландарського та болгарського Зографського монастирів, на відновлення та розбудову яких пожертвував чималі кошти. Родом він був зі старовинного містечка Банско, що у південно-західний Болгарії. З цього ж міста походив і видатний болгарський просвітитель, духовний письменник і подвижник прп. Паїсій Хіландарський (1722-1798) Паисий Хилендарски и неговата епоха, София, 1962; Никитин С. А. Папсий Хилендарский и современная ему южнославянская историография, в сборнике: Славянское источниковедение, М., 1965; Конобеев В. Д. Българското национално освободително движение. Идеология, программа, развитие, София, 1972; Христов Хр. Паисий Хилендарски, София, 1972., якого називали родичем і навіть «братом» хаджи Вилчо Бояджиева Е. Банско и Атон... С. 86-92..

Окрім оповідання Неофіта (Ніколова) початку ХХ ст., жодних інших документів про причетність Вилчо Баанова до розбудови скиту «Чорний Вир» наразі віднайти не вдалося. Не знайдено жодних згадок про нього і в документах XVIII ст., які стосуються насельників цієї афонської обителі. Водночас, оскільки деякі сучасні дослідники повторюють тезу Неофіта, що саме хаджи Вилчо, а не українські ченці, були будівничими «Чорного Виру», спробуємо розглянути ці аргументи і самі відомості про мецената.

Відомо, що Вилчо Баанов уперше побував на Афоні лише у 1755 р Там само. С. 82-83, 92, 96, 109.. Причому, судячи з усього, по прибутті на Святу Гору він на перших порах (1756-1758 рр.) допомагав не болгарському, а саме сербському монастирю Хіландар Там само. С. 110-111., де подвизався і ніс послух протоігумена його родич прп. Паїсій Хіландарський. Саме тут у 1756 р. він почав масштабне будівництво: від фундаменту до даху відбудував зруйноване південне крило монастиря (три поверхи і дзвіниця), а на місці напівзруйнованого параклісу св. Стефана розпочав будівництво нового - на честь прп. Іоана Рильського. І лише з 1758 р. хаджи Вилчо на прохання ігумена Акакія починає допомагати й Зографу з метою його відновлення та розбудови Там само. С. 123.. У цей же час, на початку 60-х рр. XVIII ст., до Зографу перейшов з Хіландаря і прп. Паїсій Хіландарський.

Як свідчить меморіальний напис на мармуровій плиті в нартексі Успенського храму Зографського монастиря, в 1758 р. хаджи Вилчо почав там будівництво. На його пожертви було збудовано кілька нових монастирських корпусів, через що східне крило обителі іноді називали «хадживилчова махала». Також лівіше від монастирського кафолікону на його пожертви був побудований у 1768 р. ще один храм на честь Успіння Богородиці та інші монастирські будівлі Порфирий Успенский, еп. Второе путешествие по Святой горе Афонской... С. 142.. За архітектурною формою він схожий на кіріакон «Чорного Виру», а у притворі з лівої сторони і досі збереглося фрескове зображення Вилчо Баанова як ктитора храму. Причому зображений він у світському одязі, а не як чернець.

За словами Неофіта, хаджи Вилчо, передавши у цей же час пожертви на будівництво Чорновирського скитського храму (кіріакону), помер ще до його завершення АБЗМА. История за Скито Чернъ Виръ... С. 6-9.. Бояджиєва припускає, що хаджи Вилчо помер у 1769 р., за три роки до того прийнявши у Зографі чернечий постриг Бояджиева Е. Банско и Атон. С. 171, 85.. При цьому, бездоказово заперечуючи будівництво скитської церкви українськими ченцями, вона вважає, що її почав будувати хаджи Вилчо на прохання зографського ігумена Акакія не раніше 1766 р82. Але таке припущення не підтверджується жодними документами і продиктоване, швидше за все, бажанням за будь що довести, що храм побудували саме болгари. Водночас, наявні архівні джерела XVIII ст. спростовують такі гіпотези.

З матеріалів допитів чорновирського ченця Іова (Бутенка) за вересень 1756 р. відомо, що соборний храм Чорновирського скиту вже тоді був збудований і освячений на честь Різдва Богородиці: «пішов він прямо з реченим ієросхимонахом (Григорієм Голубом, - прим. С.Ш.) у скит, названий Мавровир, де жив світським півтора роки в послушництві різному при келії оного ієросхимонаха. Потім же пострижений він Яков у чернечий чин тим же ієросхимонахом Григорієм, яко він того скиту начальником, минулого 1755 року квітня, а якого числа не пригадує, в церкві Різдва Пресвятої Богородиціз нареченням імені Іов»83.

Цей документ від 1756 р. засвідчує, що чорновирський храм на честь Різдва Богородиці був уже збудований ще до появи на Афоні хаджи Вилчо Баанова. Адже, як уже було сказано, вперше він прибув на Святу Гору в 1755 р., а перейшов до Зографу і почав там допомогати будівництву лише в 1758 р. До того, в 1752 р. Вилчо Баанов через свого сина лише разово передавав пожертву на молитовний спомин до Зографу у розмірі «50 грошів» (копійок)84. Таким чином, на 1756 рік Вилчо Баанов ще ніяк не міг бути причетним до будівництва чорновирського храму. Тим паче, не може бути початком будівництва чорновирського храму 1766 рік, на якому наполягала К. Бояджиєва85.

Іншим наявним джерелом, яке спростовує гіпотези єп. Неофіта (Ніколова) та К. Бояджиєвої, є спогади чорновирського ченця Ігнатія (Деншина), який повідомляє, що на момент прийняття ним у «Чорному Вирі» чернечого постригу 1768 р. там вже була «церква облаштована чудова хорошої архітектури»86.

Більш правдоподібні дати будівництва чорновирського храму називає єп. Порфирій (Успенський), який побував там у 1845-1846 та 1858-1859 рр. За його словами, будівництво там було розпочато в 1747 р. за царювання імператриці Єлизавети Петрівни, а остаточно завершено в 1754 р. при зографському ігумені Акакії87. Ці дати цілком збігаються зі свідченнями чорновирського ченця Іова (Бутенка) за вересень 1756 р., який повідомляв, що на той час храм «Чорного Виру» вже був збудований. Оскільки Порфірій працював в архіві Зографського монастиря та спілкувався з зографськими та чрновирськими ченцями майже по свіжих слідах, невдовзі після закінчення російсько-турецької війни, то його свідчення виглядають більш достовірними, аніж більш пізні свідчення єп. Неофіта (Ніколова) початку ХХ ст.

До цього варто додати, що в усіх відомих документах XVIII ст. в якості «будівничого» скиту «Чорний Вир» фігурує саме о. Григорій (Голуб), а не Вилчо Баанов чи хтось інший.

Таким чином, згадані джерела і свідчення не підтверджують версію єп. Неофіта (Ніколова), який наполягав, що Вилчо Баанов незадовго до смерті розпочав у «Чорному Вирі» будівництво скитського храму, але помер (бл. 1769 р.) ще до його завершення88. Імовірніше за все, хаджи Вилчо справді міг бути одним з ктиторів і надавати якусь допомогу у розбудові та облаштуванні «Чорного Виру», але навряд чи ця допомога була настільки значущою, як це намагався показати єп. Неофіт. Огляд храму Різдва Богородиці при «Чорному Вирі» засвідчує, що він справді Там само. С. 160. ЦДІАК України. Ф. 127. Оп. 151. Спр. 68. Арк. 3-3 зв., 5. Бояджиева Е. Банско и Атон... С. 108. Там само. С. 160 Описание путешествия отца Игнатия в Царьград... С. 12-13. Порфирий Успенский, еп. Второе путешествие по Святой горе Афонской... С. 91-93, 257. АБЗМА. История за Скито Чернъ Виръ. С. 6-9. має більш пізню прибудову з південно-західної сторони у вигляді двоповерхового притвору з двома приділами на першому поверсі, верандою-терасою і двома підсобними кімнатами на другому поверсі. Цей притвор дещо вибивається з цілісної архітектурної композиції храму, що засвідчує його більш пізнє прибудовування. Тож можемо припустити, що він був добудований близько 1766-69 рр., можливо, навіть на пожертви хаджи Вилчо. Так само, імовірно, на його пожертви був облаштований лівий притвор (з окремим вівтарем та іконостасом) на честь болгарського святого прп. Іоана Рильського, тоді як правий притвор облаштований на честь прп. Антонія та Феодосія і всіх Києво-Печерських Преподобних. Пам'ять про таку участь Вилчо Баанова у добудові храму з плином часу могла трансформуватись в усні перекази болгарських ченців про те, що й сам храм було побудовано саме ним, що й записав на початку ХХ століття єп. Неофіт (Ніколов).

Бояджиєва звертає увагу на те, що святогірські ченці Никифор та Ієрофей у виданій в 1824 р. праці «Повествованието за опленяванито на Света гора Атонска» повідомляють, що на цей час поміж скитів на Афоні існував «руски скит Черни Вир, тук живеят пятдесет монаси, само руси» Бояджиева Е. Банско и Атон... С. 153.. Ця праця була написана ще до початку грецького повстання 1821 р., тож, за свідченнями очевидців-афонітів, виходить, що до цього часу в «Чорному Вирі» проживало близько 50 ченців. Причому ці очевидці акцентують, що ченці там були саме «руси» і сам скит вони називають «руським», а не болгарським. Так само єпископ Порфирій (Успенський), ієросхимонах Сергій (Веснін), хіландарський бібліотекар о. Сава (Бройер), есфігменський ігумен Герасим (Смірнакіс) SpupvaK^ Г. To Ayiov Ороц. A0^va, 1903. 2. 561-562. та інші автори у ХІХ ст. повідомляли, що «Чорний Вир» населяли саме «малоруси» Порфирий (Успенский), еп. Восток христианский. Второе путешествие по Св. горе Афонской... С. 93, 257; Сергий (Веснин), иеросхим. Письма к друзьям своим... С. 163-166; Сава Хиландарац, мон. Света Гора, прев. Б. ДимиЬа. Београд, 1898. С. 112-120; Афон. Энциклопедический Словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона... С. 583; Путеводитель по св. Афонской Горе... Москва, 1895. С. 60; Путево-дитель по Св. Горе Афонской... Издание Братства Русских обителей на Афоне, 1913. С. 99..

Спроби приписати всі заслуги ктиторства як у «Чорному Вирі», так і у Зографському монастирі загалом лише одному Вилчо Баанову виглядають доволі дивно, оскільки у цей період ктиторську допомогу Зографському монастирю здійснювало чимало заможних і відомих людей не лише з Болгарії, але й з України, Молдо-Валахії та Росії. Підтвердженням цьому можуть слугувати численні документи XVIII ст., які збереглися в архівах цих країн, а також і в самому Зографському монастирі.

Зокрема, факт збирання таких пожертв засвідчують вже згадувані Пом'янники Зографської обителі Шумило С. В. Нове джерело до біографії І. Мазепи та історії зв'язків української козацької стар-шини з центром православного чернецтва на Афоні. Сіверянський літопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2016, листопад-грудень. № 6 (132). С. 73-84; Шумило С.В. Представники козацько-стар-шинських родин Чернігово-Сіверщини в афонському Зографському пом'яннику XVII-XVIII ст. Сіверянський літопис: Всеукраїнський науковий журнал. 2019, листопад-грудень. № 6 (150). С. 41-63.. Також у монастирському Статуті під 1749, 1759, 1766 рр. повідомляється про привезені в Зографську обитель з України та Росії щедрі пожертви у вигляді значних грошових сум, церковного посуду, книг, облачень тощо Мердзимекис Н. Связи Афонского монастыря Зографа с царской Россией. Россия - Афон: тыся-челетие духовного единства. Материалы междунар. науч.-богосл. конф. Москва, 1-4 окт. 2006. М., 2008. С. 254; Дерманский П. Ф., Пивоваренко Л. А. О связях Киево-Печерской Лавры с Болгарией. Духовная культура населения Украины с древнейших времен. Киев, 1991. С. 60..

Як уже згадувалося, саме у рік початку будівництва храму «Чорного Виру» у грудні 1747 р. в Московській синодальній конторі відповідно до указу Св. Синоду під головуванням українця і колишнього префекта Київської духовної академії архієпископа Стефана (Калиновського) з державної казни на Зографський монастир почали виплачувати регулярне «жалування» «из положенной на штат Святейшего Синода сумме, выданных из оной в Святейшем Синоде во оной Изографский монастир» РДАДА. Ф. 1183.Оп. 1. Част. 7. Спр. 548 (грудень 1747 р.).

З архівних матеріалів Київської губернської канцелярії, Київської духовної консисторії та Києво-Печерської лаври ми дізнаємося про збирання значних пожертв зографськими ченцями по території України на потреби своєї обителі. Так, у 1750-1751 рр. Україну з метою збирання пожертв відвідували ігумен та інші представники Зографського монастиря ЦДІАК України. Ф. 59: Киевская губернская канцелярия. Оп. 1. Спр. 1878; ЦДІАК України. Ф. 59. Оп. 1. Спр. 2165. Арк. 155, 190-193, 195-198; ЦДІАК України. Ф. 59. Оп. 1. Спр. 3325. Арк. 15, 16, 29-31, 42-44.. У 1763 р. зографські посланці отримали у друкарні Києво-Печерської Лаври велику партію різноманітних богослужбових і повчальних книг лаврського друку ЦДІАК України. Ф. 128: Киево-Печерская Лавра. Оп. 1.тип. Спр. 70.. В інших документах цього періоду повідомляється про розорення Зографського та інших афонських монастирів турками і татарами (1753 та 1769 рр.), у зв'язку із чим проводився збір пожертв по Україні ЦДІАК України. Ф. 59. Оп. 1. Спр. 3325. Арк. 15, 16, 29-31, 42-44. Повідомлення про розорення Афонського Георгієвського Зуграфського монастиря татарами в 1753 р.; ЦДІАК України. Ф. 59. Оп. 1. Спр. 2165. Арк. 155, 190-193, 195-198. Доношение архимандрита Афонского Георгиевского Изуграф- ского монастыря о выдаче паспорта на проезд в Москву. Оригинал. 1752 г.; ЦДІАК України. Ф.59. Оп. 1. Спр. 5961. Арк. 9, 10, 11, 12. Згадка про напад турків на афонські та грецькі монастирі. 1769 р..

У цей же період в Україні від Зографського монастиря з метою збирання пожертв на потреби обителі перебував ієромонах Ігнатій, який передав на ім'я київського митрополита Арсенія (Могилянського) відповідного листа від 30 травня 1768 р. за підписом ігумена Зографського монастиря архімандрита Акакія Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ). Ф. 312. Спр. 444. 605 с. Книга входящих и исходящих писем митрополита Киевского Арсения (Могилянского) 1767-1768 гг. Л. 851. Приписка: № 108. Там само.. У цьому листі зографський ігумен красномовно дякує київському митрополиту за надані на Зограф щедрі дарунки на «помощь и искупление обители» и «собирании милостыни», «коим обитель наша и мы последнейшие как в содержании своем, так и во искуплении агарянских даней возимели великую помощь»".

До цього можна додати збережені документи про збирання чорновирськими ченцями пожертв на «Чорний Вир» на Запорозькій Січі та по всій Україні, зокрема і вже згадуваний лист засновника скиту ієросхимонаха Григорія (Голуба) до кошового отамана Війська Запорозького Петра Калнишевського від травня 1768 р., які засвідчують щедрі пожертви, зібрані в Україні як на Зографський монастир, так і безпосередньо на «Чорний Вир».

Як видно, твердження єп. Неофіта (Ніколова) та К. Бояджиєвої, що скит «Чорний Вир», як і увесь Зографський монастир, розбудовано винятково на пожертви заможного болгарського ктитора, не відповідають дійсності, оскільки у цьому процесі у той час активну матеріальну участь брали представники різних народів та країн, зокрема й українська козацька старшина Шумило С.В. Нове джерело до біографії І. Мазепи... С. 73-84; Шумило С.В. Представники козацько-старшинських родин Чернігово-Сіверщини в афонському Зографському пом'яннику. C. 41-63..

Таким чином, відповідно до відомих нам документів XVIII ст., є всі підстави вважати, що засновником і «будівничим» скиту «Чорний Вир» на Афоні був саме о. Григорій (Голуб) - нащадок гетьмана Оліфера Голуба (|1628) та представник знатного шляхетського козацько-старшинського роду з Чернігівщини. Цей факт укотре засвідчує існування тісних духовно-культурних зв'язків українського чернецтва та козацтва зі світовим центром православного чернецтва на Афоні. Разом з тим, афонський «козацький» скит «Чорний Вир» є важливою складовою історії, духовної культури, традиції і спадщини українського чернецтва у єдиній у світі автономній чернечій республіці. На жаль, існування на Афоні цього скиту по сей день залишається однією з найменш вивчених сторінок в історії як Святої Гори, так і її відносин з церковними та чернечими осередками в Україні. Водночас, цей пам'ятник присутності українців на Афоні має велику духовно-культурну і науково-історичну цінність.

References

Alf'orav, O. (2012). Rol' kozats'ko-starshyns'koho radu Holubiv v istoriyi Ukrayiny druhoyi polovyny XVI - kin. XVIII st. [The role of the Cossack-elders kind of Pigeons in the history of Ukraine of the second half of the 16th - the end. 18th]. Dysertatsiya kand. ist. nauk. / Nauk. kerivn. prof. V. Y. Borysenko. Kyiv, Ukraine.

Alf'orov, O. (2001). Het'man Olifer Holub - slavetnyy predstavnyk Rodu [Hetman Olifer Golub - Glorious Representative of the Genus]. Visnyk Kyyivs'koho natsional'noho linhvystychnoho universytetu. Seriya: «Istoriya, ekonomika, filosofiya». Vyp. 5. Kyiv, Ukraine.

Alf'orov, O. (2003). Do istoriyi pokazachenoyi ukrayins'koyi arystokratiyi (predstavnyka rodu Holubiv XVI-XVIII st.) [To the history of the Ukrainian aristocracy shown (representative of the genus Pigeons of the XVI-XVIII centuries)]. Het'mans'kyy al'manakh: «Do 85-richchya proholoshennya Ukrayins'koyi Derzhavy ta 130 richchya vid dnya narodzhennya Het'mana Pavla Skoropads'koho». Ch. II. Kyiv, Ukraine.

Archeio Protatou. (1991). Epitomes metabyzantindn engraphon [Athonika Symmeikta 2] / X. Gaspares. Athina, Greece.

Afon [Athos]. (1891). Entsyklopedycheskyy Slovar' F.A. Brok-hauza y Y.A. Efrona. Tom IIA. St. Peterburg, Russian Empire.

Boyadzhyeva, E. (2002). Bansko y Aton: Mysyyata na khadzhy Vilcho, brata na Paysyy Khylendarsky, na praha na B"lharskoto v"zrazhdane [Bansko and Aton: The Mission of Hadji Valcho, Paisii Hilendarski's Brother, on the Threshold of the Bulgarian Revival]. Sofyya, Bolgariya.

Bozhkov, A., Vasylyev, A. (1981). Khudozhestvenoto nasledstvo na manastyra Zohraf [The artistic heritage of the Zograf Monastery]. Sofyya, Bolgariya: Nauka y yzkustvo.

Dermanskyy, P. F., Pyvovarenko, L. A. (1991). O svyazyakh Kyevo-Pecherskoy Lavry s Bolharyey [On the Relations of the Kiev-Pechersk Lavra with Bulgaria]. Dukhovnaya kul'tura naselenyya Ukrayny s drevneyshykh vremen. Kyiv, Ukraine.

Kahamlyk, S. (2005). Kyyevo-Pechers'ka Lavra: svit pravoslavnoyi dukhovnosti i kul'tury (XVII-XVIII st.) [Kiev-Pechersk Lavra: the World of Orthodox Spirituality and Culture (XVII-XVIII centuries)]. Kyiv, Ukraine: Natsional'nyy Kyyevo-Pechers'kyy istoryko-kul'turnyy zapovidnyk.

Kryvosheya, V. V. (2010). Kozats'ka starshyna Het'manshchyny [Kozatskaya Chief of the Hetmanate]. Entsyklopediya. Kyiv, Ukraine: Stylos.

Kryvosheya, V. V., Kryvosheya, I. I., Kryvosheya, O. V. (2009). Neuryadova starshyna Het'manshchyny [Non-governmental petty officers of the Hetmanate]. Kyiv, Ukraine: Stylos.

Kryvosheya, I. I. (2016). Neuryadova starshyna Ukrayins'koyi kozats'koyi derzhavy (XVII-XVIII st.): dovidnyk [Non-governmental chief of the Ukrainian Cossack state (XVII-XVII centuries): a handbook]. T. 2. Kyiv, Ukraine: Vydavets' Pshonkivs'kyy.

Kryvosheya, I. I. (2015). Militarna mandrivka: bunchukove tovarystvo v Sulats'komu pokhodi (1725-1727) v dzerkali shchodennyka heneral'noho pidskarbiya Yakova Markovycha [The Militant Journey: The Bunchup Society in the Sulacian Campaign (1725-1727) in the Mirror of the Diary of Jacob Markowicz's General Subsidy]. Mare

Integrans. Studia nad dziejami wybrzezy Morza Baltyckiego. Tom VIII. «Migracje. Podroze w dziejach». Monografia oparta o materialy z VII Mi^dzynarodowej Sesji Naukowej Dziejow Ludow Morza Baltyckiego. Wolin 26-28 lipca 2014. Torun: Wydawnictwo Adama Marszaleka.

Kovachev, M. (1943). Bolharsky ktytory v Sveta hora [Bulgarian donors in the Holy Mountain]. Sofyya, Bolgariya.

Konobeev, V. D. (1972). Bolharskoto natsyonalnoosvobodytelno dvyzhenye. Ydeolohyya, prohramma, razvytye [The Bulgarian National Liberation Movement. Ideology, Program, Development]. Sofyya, Bolgariya.

Maevskyy, V. A. (2009). Afon y eho sud'ba [Athos and his fate]. Moscow, Russia.

Markovych, Y. A. (1893). Dnevnyk heneral'noho podskarbyya Yakova Markovycha (1717-1767 hh.) [The Diary of the General Sub-Treasure of Yakov Markovich (1717-1767). Part 1. (1717-1725)]. Chast' 1. (1717-1725 hh.). Kyiv, Russian Empire: Typohrafyya H.T. Korchak-Novytskoho.

Merdzymekys, N. (2008). Svyazy Afonskoho monastyrya Zohrafa s tsarskoy Russyey [Relations of the Athos Monastery of Zograf with Tsarist Russia]. Russiya - Afon: tysyacheletye dukhovnoho edynstva. Materyaly mezhdunar. nauch.-bohosl. konf. Moskva, 1-4 okt. 2006. Moscow, Russia.

Modzalevskyy, V. L. (1908). Malorossyyskyy rodoslovnyk [The Little Russian Pedigree]. T. 1. Kyiv, Russian Empire: Typ. H. Frontskevycha.

Nykytyn, S. A. (1965). Papsyy Khylendarskyy y sovremennaya emu yuzhnoslavyanskaya ystoryohrafyya, v sbornyke: Slavyanskoe ystochnykovedenye [Papsiy Hilendarsky and his contemporary South Slavic historiography, in the collection: Slavic Source Studies]. Moscow, Russia.

Opys' vysochayshym ukazam y povelenyyam, khranyashchymsya v Sanktpeterburhskom Senatskom arkhyve za XVIII v. [Inventory of the highest decrees and orders stored in the Saint Petersburg Senate Archive for the 18th century]. (1878). T. III: 1740 - 1762. St. Peterburg, Russian Empire.

Opysanye puteshestvyya ottsa Yhnatyya v Tsar'hrad, Afonskuyu horu, Svyatuyu Zemlyu y Ehypet. 1766-1776 hh. [Description of Father Ignatius' journey to Constantinople, Mount Athos, Holy Land, and Egypt. 1766-1776]. (1891). Pravoslavnyy palestynskyy sbornyk. T. XII. Vyp. 36 (3). St. Peterburg, Russian Empire.

Pavlikyanov, K. (2018). Afonskyy Zohrafskyy Skyt «Chernyy Vyr» y eho kazatskoe brat-stvo - teksty arkhyvnykh svydetel'stv (1747-1908 h.) [The Athos Zigraphic Skit «Black Swirl» and its Cossack Brotherhood - texts of archival evidence (1747-1908)]. Doklad na mezhdunarodnoy nauchnoy konferentsyy «Kyevo-Pecherskaya Lavra - Afon - Yerusalym: edynstvo skvoz' veka». Kyev, 20-21 yyulya 2018 h. Mashynopys.

Putevodytel' po sv. Afonskoy Hore y ukazatel' ee svyatyn' y prochykh dostopamyatnostey, s 29-yu vydamy monastyrey y skytov, y kartoyu Afona [Guide to St. Mount Athos and a signpost of its shrines and other landmarks, with 29 species of monasteries and monasteries, and a map of Mount Athos]. (1895). Yzd. 7-e Afonskoho Russkoho Panteleymonova monastyrya. Moscow, Russian Empire.

Putevodytel' po Sv. Hore Afonskoy [Guide to the Holy Mount of Athos]. (1913). V pamyat' 300-letyya tsarstvovanyya doma Romanovykh. Sost. A. A. Pavlovskyy. Athos, Greece: Yzdanye Bratstva Russkykh obyteley na Afone.

Smyrnakes, G. (1903). To Hagion Oros. Athena, Greece.

Shumylo, S. V. (2015). «Dukhovnoye Zaporozh'ye» na Afone. Maloizvestnyy kazachiy skit «Chernyy Vyr» na Svyatoy Gore [«Spiritual Zaporozhye» on Athos. Little- known Cossack skete «Black Whirlpool» on the Holy Mountain]. Kyiv, Ukraine.

Shumylo, S. V. (2016). Afonskiy skit «Chernyy Vyr» i popytki vossozdaniya novogo Rusika v XVIII v. na Svyatoy Gore [Athos skete «Black Whirlpool» and attempts to recreate the new Rusik in the XVIII century. on the Holy Mountain]. Afon i slavyanskiy mir. Sb. 3. Materialy mezhdunar. nauch. konf., posv. 1000-letiyu piisutstviya russkikh monakhov na Svyatoy Gore. Kiyev, 21-23 maya 2015 g. Athos, Greece: Svyato- Panteleimonov monastyr' na Afone.

Shumylo, S. V. (2017). Kozats'kiy skit «Chorniy Vir» na Afoni u XVIII st. za malovidomimi arkhivnimi dzherelami [Cossack skete «Black Whirlpool» on Athos in the XVIII century. by little known archival sources]. Tserkva - Nauka - Suspil'stvo: pitannya vzaemodii. Materiali 15-1' mizhnarodnoi' naukovoi' konferentsii (29 travnya - 3 chervnya 2017 r.). Kyiv, Ukraine: Natsional'niy Kievo-Pechers'kiy istoriko-kul'turniy zapovidnik.

Shumylo, S.V. (2016). Nove dzherelo do biografu I. Mazepi ta istorii' zv'yazkiv ukrains'koi' kozats'koi' starshini z tsentrom pravoslavnogo chernetstva na Afoni [New Source for I. Mazepa's Biography and History of Relations between the Ukrainian Cossack Elder and the Center for Orthodox Monasticism in Athos]. Siveryans'kiy litopis: Vseukrams'kiy naukoviy zhurnal. listopad-gruden'. № 6 (132). Chernihiv, Ukraine.

Shumylo, S.V. (2019). Predstavniki kozats'ko-starshins'kikh rodin Chernigovo- Sivershchini v afons'komu Zografs'komu pom'yanniku XVII - XVIII st. [Representatives of the Cossack-Elderly Families of the Chernihiv-Sivershchyna in the Athos Zograf Monument of the 17th - 18th centuries]. Siveryans'kiy litopis: Vseukrams'kiy naukoviy zhurnal. listopad-gruden'. № 6 (150). Chernihiv, Ukraine.

Tokaryev, S. A. (2015). Kozats'ka starshyna Nizhyns'koho polku u druhiy polovyni XVII- XVIII st. [Kozatsky Head of Nizhyn Regiment in the Second Half of XVII -XVIII]. Dysertatsiya kand. ist. nauk. Chernihiv, Ukraine: CHNPU.

Uspenskyy, Porfyryy. (1880). Vostok khrystyanskyy. Vtoroe puteshestvye po Sv. hore Afonskoy v hodakh 1858, 1859 y 1861 y opysanye skytov afonskykh [East Christian. Second trip to the Holy Mount of Athos in 1858, 1859 and 1861 and a description of the Athos monks]. Moscow, Russian Empire.

Vesnin, Sergiy. (1850). Pis'ma k druz'yam svoim o Svyatoy Gore Afonskoy [Letters to your friends about the Holy Mount of Athos]. St. Peterburg, Russian Empire.

ABZMA (Arkhiv Bolgars'kogo Zografs'kogo monastirya na Afoni) - ABZMA (Archives of the Bulgarian Zograf Monastery at Athos). Istoriya za Skito Cherni Vir. Prepis ot pismoto na Branitskiya yepiskop Neofit do arkhimandrita Grigoriya, igumen na Sveshchenata Zografska obitel. Rukopis.

ASKhMA (Arkhiv Serbs'kogo Khilandars'kogo monastirya na Afoni) - ASChMA (Archive of the Serbian Chilandar Monastery in Athos). List ieroskhimonakha Antoniya (Bulatovicha) do rosiys'kogo imperatora Mikoli ІІ. Perepiska (kopjalnik) Blagoveshtenske Kelje. Khilandar. 1912.

RDADA (Rosiys'kiy derzhavniy arkhiv drevnikh aktiv) - RSAAA (Russian State Archive of Ancient Acts) F. 1183. Op.1. Chast. 7. Spr. 548 (gruden' 1747 r.).

IR NBUV (Instytut rukopysu Natsionalnoi biblioteky Ukrainy im. V.I.Vernadskoho) - MI VNLU (Manuscript institute of the V. I. Vernadsky National Library of Ukraine). F. 312. Spr. 444. 605 s. Kniga vkhodyashchikh i iskhodyashchikh pisem mitropolita Kiyevskogo Arseniya (Mogilyanskogo) 1767 - 1768 gg. L.851. Pripiska: №108.

TsDIAK Ukrainy (Tsentralnyi derzhavnyi istorychnyi arkhiv Ukrainy, m. Kyiv) - CSHAK of Ukraine (Central State Historical Archives of Ukraine in the city of Kyiv). F 990. Op.1. Spr. 1110; F. 59: Kiyevskaya gubernskaya kantselyariya. Op. 1. Spr. 1878; F. 59. Op.1. Spr. 2165; F. 59. Op.1. Spr. 3325; F. 59. Op.1. Spr. 3325; F. 59. Op.1. Spr. 2165; F.59. Op.1. Spr. 5961; F. 127. Op. 151. Spr. 68; F. 128. Op 1.obshch. Spr. 156; F. 128: Kiyevo-Pecherskaya Lavra. Op. 1.tip. Spr. 70; F. 229. Op. 1. Spr. 166.

Abstract

Gregory Golub: comrade-bunchuk nezhinsky regiment and the founding of the skete «Black Whirlpool» on mount Athos

Shumylo Serhii V. - Editor-in-Chief of the scientific anthology «The Athonite Heritage», Director of The International Institute of the Athonite Legacy ( Kyiv,).

The aim of the study.The purpose of the article is to study the pedigree and biography of comrade-bunchuk Nezhinsky regiment Gregory Golub and the establishment of the monastic skete «Black Whirlpool» («Mavro Vir») on Mount Athos in the 1740s. To reveal the role of the Ukrainian Cossacks in the donor support of the Athos skete «Black Whirlpool» on the Holy Mountain.

The methodology of work is based on the principles of historicism, presented in accordance with the anthropological and dialectical approach to historical phenomena. Scientific novelty. For the first time, the origin of Grigory Golub from the Ukrainian Cossack-elders family and the establishment of the Black Whirlpool by him on Mount Athos were carefully analyzed. Based on the analysis of archival sources, little-known facts and documents are revealed, in particular about the activities of this Ukrainian monastic monastery on Mount Athos. The issue of genealogical relations between Grigory Golub and Hetman Olifer Golub has been actualized. Conclusions.

The genealogy of Grigory Golub and its relationship with the Chernihiv region are studied in detail. It was established that Grigory Golub and his family are outstanding representatives of the Ukrainian Cossack foreman of the late XVII-XVIII centuries. Based on archival sources and evidence, the author establishes the approximate date and place of birth of Grigory Golub, the time of his departure from military service and his adoption of monasticism, institution on Mount Athos skete «Black Whirlpool», the approximate time of his death at the age of about 80 years. The author also analyzes various documents, reviews and hypotheses about the foundation and construction of the Black-Vyrsky monastery on Mount Athos and establishes the fact of participation in this of representatives of the Ukrainian Cossacks and, in particular, Grigory Golub. He also refutes the biased allegations that the construction of the Black Whirlpool skete was not carried out by Ukrainian monks and proved the close ties of Ukrainian monasticism and Cossacks with this center of spirituality in the world center of Orthodox monasticism.

Keywords: Grigory Golub, Petro Kalnyshevsky, Nifont Nikolov, Vilcho Baanov, Elizabeth II, Black Whirlpool, Mavro Wir, Zograf, Athos, Holy Mountain, Greece, Ukraine, Cossacks, Scete, Monks.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Хотинська фортеця — величезна фортеця часів середньовіччя (X-XVIIIст.), що зберігає у собі багато історичних фактів і визначних подій для України. Історія заснування та розвитку фортеці, особливості її будови. Хотинська фортеця як арена кривавих боїв.

    презентация [1,5 M], добавлен 11.12.2013

  • Зв'язок та взаємодія як центральні поняття діалектичного матеріалізму, їх складові: причинність, випадковість та детермінізм. Причинний метод у поясненні подій і процесів. Значимість випадкових подій. Детермінізм як взаємозв'язок історичних явищ.

    реферат [31,2 K], добавлен 24.05.2016

  • Аналіз основних архівних джерел, що містять докази штучного походження голоду в Україні. Основні причини даного явища: колективізація селянських господарств, пограбування чи розкуркулювання українських селян, хлібозаготівлі за принципом продрозкладки.

    реферат [33,1 K], добавлен 04.12.2010

  • Проблема розвитку промислового комплексу Донбасу у перші повоєнні роки. На основі опублікованої літератури і архівних джерел проаналізовані процеси, які відбувалися у металургійній галузі.

    статья [14,5 K], добавлен 15.07.2007

  • Проблеми походження українського народу. Витоки українського народу сягають первісного суспільства. Трипільська культура. Праслов’яни - кіммерійці. Скіфи - іраномовні кочівники. Зарубинецька культура. Анти і склавини. Лука-Райковецька культура.

    реферат [22,3 K], добавлен 29.07.2008

  • У статті, на основі архівних документів, аналізується характер релігійного життя в Україні та основні аспекти державної політики щодо різних конфесій у середині 1980-х років. Розгляд керівної ролі комуністичної партії. Становище протестантських конфесій.

    статья [21,8 K], добавлен 14.08.2017

  • Меценати Черкащини українського походження у ХІХ століття: Андрій, Степан, Федір, Платон, Василь, Лев, Володимир Симеренки, їх походження. Напрямки благодійницької діяльності родини Симиренків. Формування промислового садівництва, сучасної помології.

    реферат [1,1 M], добавлен 07.11.2011

  • Поняття та класифікація кінофотофонодокументів. Хмельницька обласна фірма "Кіновідеопрокат" – фондоутворювач архівних документів. Особливості приймання кінодокументів до архіву та забезпечення їх збереженості. Старіння та фактори руйнування документів.

    дипломная работа [129,5 K], добавлен 14.05.2012

  • Проблема походження германських племен як одна з ключових проблем історичного розвитку давнього населення Європи. Історія давніх германців за відомостями письмових джерел та археологічних матеріалів. Розселення германських племен на території Європи.

    реферат [18,5 K], добавлен 18.05.2012

  • Дослідження діяльності краєзнавчих, історичних та історико-філологічних товариств, які виникають на території України у другій половині ХІХ - на початку ХХ ст. Видавнича та наукова робота наукових історичних товариств, при вищих навчальних закладах.

    реферат [23,4 K], добавлен 12.06.2010

  • Точки зору на час, місце зародження й етногенез різних гілок слов'ян й їх належності до праслов'янського світу найдавнішого населення Європи: концепції Київської школи археології, теорія походження українського народу археолога й мовознавця В. Петрова.

    реферат [25,2 K], добавлен 25.03.2010

  • Чорноклобуцьке об'єднання у складі київського князівства. Характеристика військових підрозділів чорних клобуків Середньої Наддніпрянщини у ХІІ ст. Історіографія питання половецько-руських відносин. Військово-політична значимість загонів чорних клобуків.

    курсовая работа [72,2 K], добавлен 08.06.2012

  • Ознайомлення із історією походження східних слов'ян; опис їх родинного побуту, фольклору та міфології у "Велесовій книзі". Дохристиянські вірування як прояв розуміння довкілля. Дослідження антропологічного складу середньовічної людності Русі-України.

    реферат [34,3 K], добавлен 11.03.2012

  • Аналіз історичних умов та ідейних витоків українського націоналізму в Наддніпрянській Україні. Характеристика етапів виникнення націоналістичних ідей: академічного, культурницького, політичного. Формування національної ідеї в середовищі інтелігенції.

    статья [21,6 K], добавлен 27.08.2017

  • Виникнення козацтва та його роль в історії українського народу. Причини і джерела формування цього прошарка. Заснування, устрій і розвиток Запорізької Січі. Формування української державності в ході визвольної війни. Виникнення реєстрового козацтва.

    реферат [25,4 K], добавлен 01.02.2016

  • Теорії походження козацтва: "етнічних витоків", "уходницька", "захисна" і "соціальна". Періодизація українського козацтва, його ознаки й роль у розвитку соціальної активності селянства. Умови прийняття в козаки. Військова організація Запорозької Січі.

    презентация [432,2 K], добавлен 14.02.2016

  • Історія дослідження речових та зображальних джерел зі знаками Рюриковичів. Атрибуція княжих емблем. Підходи істориків щодо вивчення княжих знаків як речових джерел. Термінологічна проблема у тлумаченні "тризуба". Генеалогія знаків Рюриковичів ІХ-ХІ ст.

    магистерская работа [2,9 M], добавлен 16.11.2014

  • Походження В.К. Острозького, великого українського князя, магната. Його політична кар'єра. Ставлення до українського козацтва. Позиція в релігійній сфері, роль в піднесенні української культури. Власність та прибуток князя. Останні роки княжіння.

    презентация [270,1 K], добавлен 22.09.2016

  • Аналіз теорій існування та діяльності Світового уряду на основі сучасної джерельної бази і закритих документів. Історія виникнення та розвитку масонства в Україні. Характеристика функціонування орденів Святого Станіслава та Нащадків Б. Хмельницького.

    реферат [31,1 K], добавлен 30.09.2010

  • Історія життя та творчої діяльності видатного українського композитора та педагога Левка Ревуцького. Формування композиторського стилю на основі глибокого і всебічного пізнання національного народного мелосу. Творча спадщина композитора, її значення.

    презентация [5,6 M], добавлен 23.11.2017

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.