Стародубський полковник Тимофій Олексійович

Вивчення історії становлення української державності. Реконструкція біографії городового отамана Т. Олексійовича. Перегляд та уточнення фактів життєвого шляху стародубського полковника. Оцінка впливу діяча на військову та політичну ситуацію у країні.

Рубрика История и исторические личности
Вид статья
Язык украинский
Дата добавления 27.10.2023
Размер файла 61,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

1695 року, февраля мца 20 д.

В подленном подписано тако:

Иван Стефанович, священник церкві Рождества Хрстова, рукою.

А писав сей тестамент я, Ф. Федорович Подліский, писар м[іский] с[тародубовский], рукою.

Федор Колъчевский, товариш войсковый, рукою.

Ермола Остапович, райца

Иов Алексіевич, лавник. А вмісто их по прошению я подписуюся, Василий Павлович, староста р[укою] с[воею].

К сей копии маистрату стародубовского урядники руку приложили:

Войт Антон Коменок.

Бурмистр Богдан Ерофіев.

З книгою скорриговал маистрату стародубовского писар Павел Исаевич.

Подписок Гаврил Жихаревич».

(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 18448. Машинописна копія початку ХХ ст. Запис наприкінці документу: Московский] архив Мин-ва юстиции (Старод[убского] магистрата), черниговской палаты, опись 10, вязка 2, д. № 46, копия 1736 г., л. 30-31).

№ 15

1700, близько вересня 26 (15). - Стародуб. - Лист-скарга Тимофія Олексієвича, Дмитра Журмана, Спиридона Ширая до гетьмана Івана Мазепи.

«Божиею милостию (далі йде царський титул - Ю.М.) ясновелможный мосщвый пане гетмане, на нас велце милостивый пане и добродію.

Мы, ныжеподписание именами, вносим покорную супліку нашу до велможности вашой, пана нашего и милостивого добродія, поносячы непоеднокротне мало не всім паном нашим турбацию от Микытцы Михайлова Капитона великороссийскых городов за Халецкого з капытоними (!) утеклого, которий еще за полковництва пана Тимофія Алексіевича по челобытью своем, міючи премовную монаршую великого государя его царского пресвітлого величества запечатаную грамоту, приездил в Стародубов в ярмарку зборницком, и по той грамоті монаршой подданых пана Халецкого, старости мозирского, слободскых москалей заграничных, которие приездили того часу в Стародуб у форманы найматися, хотіл арештовати и домовлялся того у пана полковника помянутого Тимофія. Пан полковник бывший стародубовский отмовлял ему, Мыкытце, того ділать для того, что он, Мыкыт- ка, з монаршою его царского пресвітлого величества грамотою не был в Батурині у велможности ва- шой, где власне первей належало ему было оказатися, и без вашого рейментарского указу не важил- ся пан полковник заграничных людей арештовати. А на потом понеже он, Мыкытка, при монаршой его царского пресвітлого величества стоячы твердо грамоті, усиловне витягал на пану полковнику арештовати заграничных людей, казал полковник стародубовский до повороту Мыкытчина з Батурина тых под арешт взяти заграничных людей и коні им одобрати. За поворотом теды его, Мыкыт- цы, з Батурина з поважним реиментарским велможности вашой писанем, досить чинючим в монар- шой его царского пресвітлого величества грамоті виражоному указові, вирозумівши з монаршой грамоти и поважного велможности вашой писанья тое, что если Павла Федоровича истца самого, которий по декрету пана Халецкого виноват Мыкытце осмдесят и двіх тисячей золотих з лишком, и по нем Павлу поручников не нашло бы ся, теды невиным не турбовать людей. За тих мір помянутий пан полковник стародубовский зсилал от боку своего для розиску межи Микыткою и тими людми заграничними на майстр ег царского пресвітлого величества стародубовских полковых особ, мене Дмитра Зурмана, обозного, в супліці с нижевираженого Самойла, полкового судию, и Николая Чор- нолузкого, сотника полкового стародубовского, где на маистраті стародубовском при бытности его, Микытчиной, и при бытности Прокопа Марчинка дурубалку (?) от боку рейментарского велмож- ности вашой присланого, кождого особно з людей заграничных, под арештом будучих, пред себе приводячы, именно допрошовалисмо з поручной его, Микытцы, записі, межи которими то людми арештованими тилко чотирох чоловік, а не болше, найшлисмо Мы[кы]ткыных по Павлі поручников, именно: Ивана Старика, Ивана Васильева Салоского, Дорошка Данилова и Ивана Максимова, подданых пана Халецкого, старости мозирского, ораз з уряду в руки Микитце оных отдалисмо, а невинных, которие не были поручниками, ані подданими пана Халецкого найдовалися, оні имена их в поручной Мыкытчиной не найдовалися, подлуг грамоты монаршой, где написано невинных не тур- бовати людей, и подлуг повидного велможности вашой писанья волно отпустили. От тых теды чо- тирех чоловіка вижы помянутих поручников своих Мыкытка коней чотири з хомутами и санми одо- бравши и самих поотдиравши, в едних рубашках в туремном вязенью покынул в Стародубові, кото- рие сиділи в турмі недель пятнадцать. За приездом теды потаемним з заграницы Данила Скоробогатого, отца Дороша, посаженого до турми поручника, и за подданем свердла, стелю висвердлівши, з турми з иншими вязнями повтікали. Он теды Мыкытка яко пенный и запамяталий чоловік, при упорі своем злосливом стоячы, опачне был повторе великому государу его царскому пресвітлому величеству челом в тот способ, что будьто полковник стародубовский з подручъними своими полковими, и войтом и зо всіми радними майстатовими, побравши от тых людей заграничных, под арештом будучых, корупціи, и самого иску денег тисячей осмдесят и две з лишком, на ных же узявши права, ему, Мыкытце, з ных не дали. И для такого якобы взятку, волно всіх отпустивши тих заграничных людей, его, Микитку, так якобы міли отправляти. А по таком своем неправдивом чолобитью на всіх нас, ниже виражоных, в том монаршую премовную грамоту его царского пресвітлого величества стародубовских его царского пресвітлого величества одержавши повторную грамоту, был при той велможности вашой чолом пану и добродіеви нашему. Подлуг такой теды премовной монаршой грамоти повторной велможность ваша от боку своего панского для розиску в такой Мыкытчыной справі рачил зослать в Стародуб пана Захаріии Шыйкевича, где не тилко дедысмо міли для взятку якым корупціи, або для самого иску презисканы денег осмдесяти и двох тисячей золотих, будьто не хотіли Микытце з людей заграничных чинити справедливости, и якобы міли их отпустит безправне, яко по неправдивом его, Микытцы, чолобитью и премовной монаршой его царского пресвітлого величества грамоті есть доложено, але же и единой гривны, ані чеха ні з кого не взято и тих его, Ми- кытчиных поручников, не отпускано, але сами провертівши стелю, з турми повтікали. З розисков его пана Захарія Шейкевича на майстраті его царского пресвітлого величества чинених ясно показалося и показуется тое. А так пан Захария Шийкевич, висланый от боку вашего рейментарского, зрозумівши его, Микытцы, потвар и опачное его челобитье, тое ему зганил, и нас всіх з нанесеной на нас каломніи очистил правне чинячими розисками. Напотим пан Захарий Шийкевич з нами, обозным и судиею полковими, ездил на границу к слободам пана Халецкого и там недел чотири стоял и чинил розискы, и правним поступком як що діялося, спорядивши и се виписаши, велможности вашой презентовал. Которие всі розискы велможность ваша через пана Висоцкого к Москві до его царского пресвітлого величества в приказ Малороссийский одослал. З которых его царского пресвітлого величества думный дяк его милость пан Омельян Игнатович Украинцов, вирозумівши не- правость Микытчину, зганил, и тие розиски своим перснем запечатав, положити казал в Малорос- ком приказі, где оние и тепер найдуютъся. Мы его поручников, ані Павла истца, не знаем и не віда- ем, волно ему, Микытце, премилостивий добродію, оных за границею шукати, где могут найдовати- ся всі. А наше місто Стародубов ровними и ложними его, Микытцы, напастми болш тисячы золотых шкодует, кгдиж аж до Варшавы мусілисмо до пана Халецкого, старости мозирского, посилати и шкодовати. А он, Микитка Чуговец, без страха Божия препомнел на монаршие премовние его царского пресвітлого величества грамоты, же два крот вивозил и турбаціи много начинил, по отправі уже через пана Захарию Шыйкевича, висланого от боку вашего панского и виведенью инквізиции, в року1697 оного Павла Федорова, самого истца, котрий ему, Микытце, подлуг декрету пана Халецкого винен зостает тисячей осмдесят и дві тисячы золотих з лишком, также и Петра Дмитрова, поручника, міючи в своем дворі на Деменці два дні з ними банкетовал, а третый день в сусіда его Ти- мошкы Максимова банкетовали, аж покы посланая челядь их, купивши соли, повернулася з Стародубова. Где при таком банкеті Павел истец, знявши з себе кажан (очевидно, «каптан» - Ю.М.) зеленый, даровал Микытце и там з собою прощение вічное одержали. Того ж часу Тимошко Максимов, сусід его, Микыткы, напоминал его и ручил ему, мовячи: «Павла, самого истцу, тепер міеш у руках, которий тобі так много должен. Чому ти его не задершишь и до права не дашь, памятай, абы вперед не чинил людем турбаціи». А он, Микытка, отповідал: «Тобі праві ніт діла до нас. Мы уже вічне помирилися». И так волно, их міючи в руках, отпустил за границу, а теперь невинне нас турбует и до утрат приводит. Со слезами упадаем до ног велможности вашой пана и милостивого добродія на- шено, и служебничо просим велможности вашой, рачь велможность ваша панская милосердия на нас обнапаствованых и зпотвареных невинне возріти оком, и от насилствуючаго под защит и оборону свою рейментарскую взявши, нас заховати, покы жития и повоженья нашего не престанет за вше Господа Бога просити за доброе здоровье и долголітное велможности вашой щасливое панованье.

Велможности вашой всіх милостивійшаго добродія подножки Тимофій Алексіевич, бывшой полковник стародубовский, Дмитро Зурман, обозний, з товариши.

Спиридон Яковлевич Шырай, войт стародубовский, зо всіми майстратовими.

Подана от бывшого полковника стародубовского Тимофія Алексіева, од обозного полкового Дмитрия Зурмана з товариство, и от войта Ширая стародубовского, зо всім майстратом тамошним. Року 1700 місяца септеврия в числах середних».

(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 18451. Машинописна копія початку ХХ ст. Зверху документа надруковано: «Малороссийские подлинные акты 1700 г. около 15 сентября, № 1285/1282. Прошение на имя гетмана Мазепы от бывшаго полковника стародубскаго Тимофея Алекеева, обозного полкового Дм. Зурмана и войта стародубскаго Ширая о защите их в несправедливом иске Никиты Михайлова». Рукописна копія цього документу заходиться та же під цим же номером).

№ 16

1706, січня 11 (1705, грудня 31). - Стародуб. - Розмежування між селами, яке містить в собі універсал 1679 р. полковника Г. Коровки-Вольського.

«Поданне до акту розграничного листу через п. Василия Завадовского, межи селами Дохновичами и Мереновцами, року 1705 декав[рия] 31.

На маистраті его црского прстлого влчства стародубовском, перед нами Дмитром Зурманом, обозним полковым и наказним полковником, Станиславом Полубинским, атаманом городовым, ста- родубовскими, Спиридоном Яковлевичом Шираем, (войтом), Иваном Кононовичом, райцею, Тимофіем Семеновичем, лавником, и всіми рочне засілими радними, ставши персоналне пан Василий Завадовский, товариш знатний войсковий, презентовал и подал ку записанню розграниченне кгрунту межи селами Дахновичами и Мериновкою, которое так в собі міет:

Року тисяча шестсот семъдесят девятого мсця априля двадцать четвертого дня.

Перед нами Стефаном Бережецким, товаришем войсковим, и Афанасием Семеновичем, писарем полковим стародубовским, от боку его млсти пна Григория Карповича, полковника Войска его црского прстлого влчства Запорожского стародубовского, на учиненне в кгрунті межи паном Тимофіем Алексіевичом, атаманом, и межи селом Дохновичами, подлуг признатя старинних людей гра- ници, зосланими, где з стороны пана Тимоха Алексіевича старинец на имя Семен Сухорукий, жител клинский, и другий Яков Потиченко, жител мереновский, з стороны зас села Дохнович Иван Шугай и Антип и Лукян Хилченок, жители дохновские, под сумленем Бга бояся и не ображаючи Его маистату свтого на себе, признали: же старинная граница дохновская от кгрунтов мереновских здавна: взявши от мостка у лози, а з луз просто у Лисий курган ишла.

И так перед нами, мененными особами, тими старожитними знаками, то ест от мостка у лози, а з луз просто у Лисий курган, границю межи Дахновцами и Мереновцами отвели. Теды мы то их правдивое и под сумленем учиненное признате для ліпшой певности, абы юж от сего часу пан Тимофій Алексіевич не важился в мененных дохновцов власного их кгрунту отежджати, як мененные старинци, яко ся вижей наменило, сим нашим писаннем обваровали и описали, а описавши, подлуг старинцов правдивого признатя, его млсти пану полковнику подалисмо.

Писан в Стародубі року и дня выш менованного.

У того розграничення при печатех власними висланних руками подпись рук тими словы:

Степан Бережецкий.

Афанасий Семионович.

Тут же потверждение полковничое:

Поневаж Семен Сухорукий, и Потиченко, и Иван Шугай, и Антип, и Лукян Хилченко, старинци, под сумленнем Бга бояся, перед особами, от боку моего на учиненне в кгрунті дохновском и мироновском граници висланними, признали так, же границя старожитная дохновская от кгрунту мироновского, почавши от мостка в лози, а з лоз просто в курган Лисий ишла, и так по признатю их правливом мененные особы записали, теды и я и намній того правдивого их признатя не нарушаючи и овшем яко оны признали, же граница дохновская от кгрунту мироновского по мененних знаках была, мененную границю сим моим ствержаю писаннем, докладаючи то: если бы которая сторона оную правдивую границю кассовати міла, то неомилне вини до скарбу войскового талярей сто заплатит. Для ліпшой певности потребуючой стороні, то ест жителем дохновским, сее мое даю писан- не.

Писан в Стародубі априля двадцат шестого дня тисяча шестсот семъдесят девятого.

У того потверженя при печати полковничой подпись власной его руки тими слови:

Григорий Карпович, полковник Войска его царского прстлого влчства Запорожского стародубовский.

Якого розграниченя и потвержения полковничого, на уряді вголос читаных, вислухавши и за слушние бити узнавши, казалисмо в потомность до книг міских стародубовских записати и есть записано».

(ІР НБУВ. Ф. ІІ. Спр. 18386. Копія початку ХХ ст. Внизу документа запис копіїста: «Моск[овский] архив мин[истерст]ва юстиции, стародуб[ского] магистрата, по 1-ой описи, книга № 4, вязка 1-ая, л. 103-104»).

Додаток ІІ

№ 1

1683, травня 26 (16). - Стародуб. - Лист наказного стародубського полковника Тимофія Олексійовича до полковника Іллі Новицького.

«Мсці пне полковнику комонъний, мні велце мсцівий пне и приятелю.

Здоровя доброго и всяких от всіх добр давши помислностей в. м., м. мс. пну упрейме міти зичу. Писмо добродія велможного его мл. пна полковника ншего стародубовского писаное до в. мс., м. мс. пана, через умислного козака моего посилаю по указу его панскому, не бавячи. Тое до ознай- меня подавши, ласци в. м., м. м. пна, пилно мя поліцаю в. м., м. м. пну, всего добра зичливий пртель и рад служити Тимофій Алексіевич, от велможного его мс. пана Симеона Ивановича, гетманича, полковника Войска их црского прес[вітлого] вел[ичества] Запор[озкого] стародубовского, добродія моего, наказний.

З Стародуба 16 мая 1683».

(НБУВ. ІР. Ф. ІІ. № 14456. Автограф (?)).

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Дослідження життєвого шляху Герасима Кондрат’єва. Аналіз аспектів діяльності та політичного світогляду полковника. Історичний спадок його роду. Висвітлення внеску роду перших переселенців в освоєння та протекцію земель в важких умовах XVII-XVIII століть.

    реферат [24,8 K], добавлен 14.03.2013

  • Основні віхи життєвого шляху Джека Лондона. Оповідання про Північ. Особливості написання північних оповідань. Взаємозв’язок життя людини та природи. Схожість між Джеком Лондоном та Мартіном Іденом. Відображення фактів біографії письменника у творчості.

    реферат [66,9 K], добавлен 10.03.2011

  • Становлення української Державності в період УНР (березень 1917 р. – квітень 1918 р.). Створення армії як основного компоненту державності. Українізація як важлива складова будівництва українського військово-морського флоту у добу центральної ради.

    дипломная работа [128,9 K], добавлен 18.05.2012

  • Становлення Павла Скоропадського як особистості та майбутнього діяча Української держави у дитячі та юнацькі роки. Характеристика життя, діяльності та внеску гетьмана П. Скоропадського у розвиток української державності, науки та культури України.

    реферат [36,7 K], добавлен 22.01.2014

  • Історичний огляд виникнення й розвитку державності, починаючи з VI-VII ст.н.е.: зародження слов'янських та європейських держав, аналіз їх основних історичних подій, які впливали на течію загальної історії та, зокрема, на становлення української держави.

    шпаргалка [622,9 K], добавлен 04.06.2010

  • Смерть Б. Хмельницького як поворотний момент в історії Української національної революції. Руїна - період історії України кінця XVII ст., що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Хронологія періоду, його характеристика.

    реферат [55,7 K], добавлен 07.11.2015

  • Походження народів та виникнення їх держав. Суспільний і політичний лад антів. Джерела української народності. Зародження державності у східних слов’ян. Становлення Давньоруської держави. Державно-політичний устрій Київської держави, причини її розпаду.

    дипломная работа [24,0 K], добавлен 26.10.2008

  • Основні події та етапи життєвого шляху М. Костомарова. Науково-громадська діяльність історика. Дослідження М. Костомарова, присвячені українському козацтву. Вклад вченого в історичну науку. Дослідження найважливіших проблем української історії.

    курсовая работа [33,0 K], добавлен 03.06.2009

  • Зародження наукових засад української національної біографії. Бібліографознавці та формування історичної бібліографії в радянській Україні. Історико-бібліографічні дослідження української еміграції. Функції науково-дослідної комісії бібліотекознавства.

    курсовая работа [49,6 K], добавлен 06.01.2011

  • Місце Грушевського в системі методології позитивізму. Значення політичної та наукової діяльності історика в процесі становлення української державності. Історична теорія в науковій творчості політика. Формування національних зразків державного управління.

    статья [24,8 K], добавлен 18.12.2017

  • Історія України та її державності. Утвердження української державності та її міжнародне визнання за часів правління президента Л. Кравчука (1990—1994). Розбудова державності України на сучасному етапі. Діяльність Української держави на світовій арені.

    реферат [23,3 K], добавлен 07.03.2011

  • Короткий нарис життя, етапи особистісного та кар’єрного становлення Петра Столипіна як видатного російського суспільного та політичного діяча. Значення Столипіна в історії, сутність і зміст його реформ в аграрній сфері, оцінка отриманих результатів.

    презентация [887,7 K], добавлен 03.12.2014

  • Історичні джерела як носії інформації, яка є основою для реконструкції минулого людства, методи отримання, аналізу та зберігання. Археологія та оцінка її значення для вивчення історії стародавнього світу. Етапи дослідження історії Стародавнього Єгипту.

    реферат [28,1 K], добавлен 22.09.2010

  • Дослідження причин та наслідків української еміграції. Українська діаспора, її стан та роль у розбудові української держави. Становлення етнополітики в період існування Центральної Ради, Гетьманату. Етнополітичні аспекти української новітньої історії.

    курсовая работа [72,6 K], добавлен 22.10.2010

  • Дослідження джерелознавчого потенціалу публікацій журналу "Архіви України" за 1947—2015 рр. Висвітлення окремих фактів із біографії М. Павлика, інформація про його літературний доробок. Огляд матеріалів, що розкривають суспільно-політичні взаємини діяча.

    статья [23,1 K], добавлен 31.08.2017

  • Причини і джерела формування козацтва. Заснування, устрій і розвиток Запорізької Січі та її роль в історії України. Формування української державності в ході визвольної війни. Походи проти турків та татар, віртуозна їх військова майстерність і хоробрість.

    реферат [29,9 K], добавлен 03.12.2014

  • Соціальне-економічні й політичні процеси, культурно-національне відродження в Україні у XVI-XVII століттях. Національно-визвольні повстання, ідея відродження української державності. Розвинення основ козацько-гетьманської держави, гетьманство Мазепи.

    реферат [24,1 K], добавлен 08.12.2009

  • Визначення передумов та причин виникнення українського козацтва, еволюції його державних поглядів, правового статусу та впливу на становлення нової моделі соціально-економічних відносин. Вивчення історії утворення, організації та устрою Запорізької Сечі.

    курсовая работа [64,1 K], добавлен 13.06.2010

  • Діяльність П.В. Феденка, відомого діяча Української Соціал-демократичної Робітничої партії у період Української національної революції та його погляди на неї. Оцінка політики гетьмана П. Скоропадського та його роботи в уряді УНР за часів Директорії.

    реферат [27,8 K], добавлен 12.06.2010

  • Вивчення біографії українського гетьмана П. Скоропадського. Причини популярності генерал-лейтенанта Скоропадського в армійських і цивільних колах. Зміцнення позиції Української Держави на міжнародній арені. Помилка гетьмана у повільності аграрної реформи.

    реферат [25,8 K], добавлен 27.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.