Художня кераміка та гутне скло Чернігова другої половини ХІІ початку ХІІІ століть

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка

Художня кераміка та гутне скло Чернігова другої половини ХІІ початку ХІІІ століть

Адруг А.К., к. мистецтв., доцент

м. Чернігів

Анотація

Метою статті є висвітлення особливостей художньої кераміки та гутного скла Чернігова др. пол. XVII поч. ХVШ ст., їхнього розвитку у взаємозв'язках з іншими видами мистецтва.

Методологія дослідження спирається на системний підхід, на загальнонаукові принципи об'єктивності та історизму, які дозволяють проведення всебічного вивчення творчості керамістів та гутників зазначеного періоду.

Наукова новизна роботи визначається постановкою та розробленням теми, яка ще не розглядалася. Зроблена перша спроба комплексного вивчення цієї проблеми.

Висновки. У формуванні стилістичних рис бароко в мистецтві Чернігова важливу роль відіграв керамічний комплекс, який мав складну структуру. Будівельна кераміка існувала в трьох видах. Головне значення мала звичайна і фігурна цегла. Фасади будівель спочатку не вкривали штукатуркою. Черепиця з зеленою поливою вкривала дахи споруд (будинок полкової канцелярії) та окремі елементи будівель. Архітектурно-декоративна кераміка представлена деталями оздоблення у вигляді керамічних вставок на фасадах, сюжетних рельєфних композицій та різних видів кахель для печей. Провідне місце посідали керамічні рельєфи з будинку Чернігівського колегіуму та інших споруд. Невідомий автор ескізу керамічної ікони «Спас нерукотворний» взорував на зображення в стародруках, а форму з дерева зробив не дуже вправний мебляр чи тесляр. З'ясована відсутність потреби первісно вкривати фарбами керамічні твори. Запропоновано варіант іконографічної схеми керамічної ікони «Богоматір з дитиною», яка спирається на більш ранній тип чернігівської ікони «Єлецької Богоматері». Можливо, автором ескізу був Іван Щирський, а форму з дерева зробив місцевий різьбяр іконостасів. Керамічну дошку з гербом І. Мазепи краще назвати меморіальною. Це робота визначних майстрів. Автором ескізу, вірогідно, міг бути Іван Щирський разом із Лаврентієм Крщоновичем. Форму виготовили різьбярі іконостасів, а кахлярі завершили роботу. Про високий професійний рівень кахлярів свідчать відтворені печі в келіях Єлецького монастиря. Завдяки дослідженням археологів стало відомо про існування двох печей-горнів на незаселеній тоді території між Дитинцем і Єлецьким монастирем, де, мабуть, і були виготовлені керамічні ікони, дошка з гербом І. Мазепи для Чернігова, Новгорода-Сіверського та Батурина. Чернігівщина була одним із головних осередків мистецтва гутного скла в Україні. У творчості гутників вдало поєднались риси бароко з глибинними народними традиціями.

Ключові слова: декоративне мистецтво, Чернігів, художня кераміка, гутне скло, стиль бароко, замовники й виконавці.

Annotation

Artistic ceramics and tempered glass in Chernihiv in the second half of the XVII - the early XVIII c.

Adruh Anatoliy - Ph.D. in Art Studies, Associate Professor at T.H Shevchenko National University “Chernihiv Colehium” (Chernihiv).

The purpose of the article is to highlight the features of Chernigov art ceramics and glassware of the second half of the XVII - the beginning of the XVIII c., their development in relationships with other types of art.

The research methodology is based on a systematic approach, on general scientific principles of objectivity and historicism, which allow a comprehensive study of the creativity of ceramists and potters of the specified period.

The scientific novelty of the work is determined by the formulation and development of a topic that has not yet been considered. The first attempt at a comprehensive study of this problem was made.

Conclusions. In the formation of baroque stylistic features in the art of Chernihiv, an important role was played by the ceramic complex, which had a complicated structure. Construction ceramics existed in three types. The main importance was ordinary and shaped brick. The facades of the buildings were not covered with plaster at first. Tiles with green watering covered the roofs of buildings (the regimental office building) and individual elements of buildings. Architectural and decorative ceramics are represented by decoration details in the form of ceramic inserts on the facades, story-relief compositions and various types of tiles for furnaces. The leading place was occupied by ceramic reliefs from the building of the Chernihiv Collegium and other buildings. The unknown author of the sketch of the ceramic icon «Savior not made by hands» relied on images in old prints, and the wooden form was made by a not very skilled furniture maker or carpenter. The absence of the need to initially cover ceramic works with paints has been clarified. A version of the iconographic scheme of the ceramic icon «The Mother of God with Child» is proposed, which is based on an earlier type of the Chernihiv icon «The Mother of God of Yelets». Perhaps the author of the sketch was I. Shchyrskyi, and the wooden form was made by a local iconostasis carver.

Key words: decorative art, Chernihiv, artistic ceramics, tempered glass, baroque style, customers and performers.

Художня кераміка та гутне скло Чернігова др. пол. XVII поч. XVIII ст. є цікавим і своєрідним явищем українського мистецтва. Без його вивчення не можна подати цілісну картину розвитку вітчизняної архітектури й мистецтва того часу. Це зумовлює актуальність означеної теми й необхідність вирішення цієї наукової проблеми.

Керамічний комплекс Чернігова окресленого періоду включає будівельну кераміку, архітектурно-декоративну кераміку, кахлярство та посуд. Гутництво доповнює творчість керамістів. Ь урахуванням усіх названих чинників це мистецьке явище комплексно ще не розглядалося. Огляд джерел у кожному конкретному випадку проводиться окремо. Будівельна кераміка має такі різновиди: цегла (звичайна й фігурна), плитки для підлоги та черепиця. У др. пол. XVII ст. після закінчення визвольної війни та епохи Руїни настала пора стабілізації й розвитку економіки. Це сприяло поширенню мурованого будівництва за наявності великих покладів глин високої якості. Водночас багато споруд ставили з дерева. b цегли в Чернігові тоді зводили культові та цивільні споруди, господарські будівлі. Виробляли цеглу в Лівобережній Україні на невеликих підприємствах цегельнях, де працювали всього кілька робітниківКошовий О.П. Будівельна кераміка України. Київ: Наукова думка, 1988. С. 99.. Для зведення нової споруди чи для ремонтних робіт відкривали окрему цегельню. Слід зазначити, що на сьогодні цегельні Чернігівщини ХУІІХУІІІ ст. зовсім не досліджені й навіть не знайдені їх рештки. Вони відомі лише за писемними джереламиЧерненко О.Є. Монументальна архітектура Чернігівщини ХУІІ-ХУІІІ ст. Методичні рекомендації для вивчення та датування мурованих споруд. Посібник. Чернігів: Scriptorium, 2018. С. 22.. Іоаникій Галятовський в книзі «Скарбница потребная» (Новгород-Сіверський, 1676 р.) зазначив, що для відбудови Успенського собору ХІІ ст. та зведення трапезної чернігівського Єлецького монастиря чернігівський полковник В. А. Дунін-Борковський в 1675 р. «поставил цегельню и робил цеглу коштом и старанієм своим для засклепеня церкви Єлецкой и для мурованя трапезы в монастыру Єлецком. Того часу Іоаким Філоненко з Гадяча до Чернигова пришов, цегельник, и в цегельни цеглу за гроши од полковника нанятий робил»Галятовський І. Скарбница потребная. Ключ розуміння. Київ, 1985. С. 366.. Під час роботи він важко захворів і мало не помер. Готуючись до смерті, пообіцяв, якщо залишиться живим, то буде все робити для потреб монастиря. Свою обіцянку він виконавГалятовський І. Скарбница потребная. Ключ розуміння. Київ, 1985. С. 366.. Цей випадок засвідчив існування найманої праці в той час.

За усталеним звичаєм для зведення чернігівського Троїцького собору (1679-1695 рр.) перш за все готували цеглу. У листі 1731 р. митрополита Сибірського й Тобольського Антонія Стаховського (колишнього чернігівського архієпископа) до тодішнього чернігівського архієпископа Іродіона Жураковського йдеться про те, що чернігівський владика Лазар Баранович «на многократное приліжное прошеніе бывшего тогды игумена Троицкого Лаврентия Крщоновича позволил был владіти оным Козлом для вспоможения строявшейся Троицкой церкви коштом Барановичовским для привозу кирпича и для воски дров на обжог к печам кирпичным»Мицик Ю. З нових джерел до історії церковного землеволодіння на Чернігівщині ХУІІ-ХУІІІ ст. Сіверянський літопис. 1997. №1-2. С. 113.. Згаданий Козел нині селище Михайло-Коцюбинське за 20 км від Чернігова. Хоча використовували й природний камінь, головним будівельним матеріалом для зведення стін, склепінь і арок слугувала цегла. У др. пол. ХУІІ ст. усталених стандартних розмірів цегли не існувало. Найбільш поширеним був такий 32х16х8 см. «Приказ каменных дел» у Москві встановив дещо інші розміри 28х14х7 см. Поряд з плоскою цеглою вироблялась жолобчаста (литовська, пальчаста) та великорозмірні цегляні блокиЦапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины ХУІІ-ХУІІІ в. Москва: Стройиздат, 1967. С. 37-38..

Цегла різних розмірів зустрічається навіть в окремих спорудах, бо її виробляли різні цегельні і, можливо, в різний час. Про це свідчать конкретні приклади. Так, на поч. ХУІІ ст. в результаті робіт із відбудови змінились композиція й форми чернігівської Іллінської церкви ХІІ ст. Тоді надбудували стіни й апсиди. Симетрично над нартексом звели баню. У результаті церква стала трибанною. Була використана жолобчаста тонка цегла розміром 35-37х16-17х4-4,5 смГовденко М.М. Іллінська церква в Чернігові. Історія та реставрація. З історії української реставрації. Київ, 1996. С. 263-268.. Цегла форматом 28-30х16-17х6-7 см у 1670 р. використана під час ремонтних робіт у давньоруській П'ятницькій церкві в Чернігові заходами полковника В.А. Дуніна-Борковського. Водночас із такої само цегли зведено Петропавлівську церкву з трапезноюЧерненко О.Є. Монументальна архітектура Чернігівщини... С. 43.. Цегла ХУІІ ст. використана тоді ж для ремонтного мурування поверхні опорного стовпа північної сходової вежі та мурування крипти в північній прибудові чернігівського Спасо-Преображенського собору ХІ ст.Там само. С. 37, 40. За нашими обмірами, зробленими літом 2003 р., цегла в дзвіниці будинку Колегіуму виявилась кількох форматів. Зустрічається розмір 37х16х6 см. В центральній частині 20х28х5 см, при вході до дзвіниці всередині зовнішньої арки 30х16х7 см, а на південно-східному фасаді цегла має розміри 30х16х7 см. У чернігівській Катерининській церкві застосовано цеглу форматом 36-37х17-18х5-6 см. Цікаво, що з такої само цегли споруджено склеп у Благовіщенській церкві на території Дитинця, що дає можливість датувати його зведення одночасно з Катерининською церквоюТам само. С. 43.. У будинку полкової канцелярії в Чернігові жолобчаста цегла має розміри від З4х15х5 см до 35х16х5,5 смЛогвин Г.Н. Будинок Якова Лизогуба в Чернігові. Логвин Г., Яблонський Д. Питання історії архітектури та будівельної техніки України. Київ, 1959. С. 84-90.. У чернігівському Троїцькому соборі розміри жолобчастої цегли коливаються 30-31х15-16х6-7,5 см. Для влаштування вінцевого карнизу великого виносу використані плити з цегли розміром 50х25-26х5,5-6 см, які спираються на металеві консолі (анкери). Нижче вставляли пов'язі металеві смуги ребрамиАдруг А. Архітектура Чернігова др. пол. XVII поч. XVIII ст. Чернігів: Вид-во Чернігівського ЦНТЕЇ, 2008. С. 162.. У будинку П. Полуботка за Стрижнем цегла 34х17х5 смТам само. С. 61..

Для декоративного оздоблення фасадів монументальних споруд використовувалась фігурна цегла. Спочатку її готували зі звичайної обпаленої, яку обтесували й надавали їй потрібної форми. Згодом це робили, обрізуючи сформовану цеглу-сирець. В одній споруді можна налічити до десяти типів фігурної цеглиЧерненко О.Є. Монументальна архітектура Чернігівщини... С. 41.. Фігурну цеглу застосовували для викладення карнизів, пілястр, лопаток, лиштв проймів вікон і дверей. Найчастіше використовували цеглини, у яких бічні чи торцеві краї отримували завершення у вигляді «валу», «чверті» чи половини «валу», викружки. Поєднання різних форм декору значно збагачувало мальовничу гру світла й тіні на фасадах будівельКошовий О.П. Будівельна кераміка України. С. 92.. Для мурування порталів чернігівської Катерининської церкви застосовано фігурну цеглу, яку витесували на місці зі звичайної цегли. Головні об'єми в муруванні «гусьок», четвертний вал і викружка. Винос профілів незначний. На південному порталі споруди зафіксовані обломи із тинькуЯблонский Д.Н. Порталы в украинской архитектуре. Киев: Изд-во Академии архитектуры Украинской ССР, 1955. С. 122.. Подібно до Катерининської церкви в порталі будинку полкової канцелярії в Чернігові застосовано профілі зі звичайної й фігурної цеглиТам само. С. 123.. Згадувані обломи це архітектурні елементи, які різні за своїми поперековими профілями, розташовані переважно на горизонталях. Гусьок в перерізі протяжного архітектурного елементу утворюється двома дугами, четвертний вал чвертю круга, а викружка частиною круга або більш складною кривоюАрхітектура. Короткий словник-довідник / За заг. редакцією А.П. Мардера. Київ: Будівельник, 1995. C. 66, 177, 241..

Традиція вкривати підлоги будівель керамічними плитками були поширені ще за часів Київської Русі. Величні пам'ятки архітектури й мистецтва Чернігова того часу, які збереглись до XVII ст., стали зразками для наслідування. У др. пол. XVII поч. XVIII ст. у центральній та східній Україні підлоги великих будівель викладали зі звичайної цегли та керамічних плиток різної форми. За дослідженнями М.В. Холостенка, таким чином була влаштована підлога під час ремонтних робіт у вівтарі чернігівського Спасо-Преображенського собору. Застосована жолобчаста цегла (29х21х7 см) та шестикутні плитки з розміром сторони 14 смЧерненко О.Є. Монументальна архітектура Чернігівщини. С. 34.. Первісну підлогу на хорах чернігівського Троїцького собору зробили з дощок на лежнях. В основному об'ємі споруди на піщаний ґрунт поклали таку ж саму жолобчасту цеглу, з якої виконали мурування стін. У XVIII ст. вжили гладеньку цеглу та керамічні плитки (21х21 см)Памятник архитектуры XVII ст бывший Троицкий собор в Чернигове. Проект реставрации. Киев, 1973. ТЛ. Арк. 22-37; Говденко М.М. Дві споруди зодчого Йогана Баптиста. З історії української реставрації. Київ, 1996. С. 244-251.. Цеглою була викладена підлога північних келій чернігівського Єлецького монастиря.

Покрівлі чернігівських будівель др. пол. XVII поч. XVIII ст. влаштовували по-різному. Чернігівський Троїцький собор вкрили залізною бляхою, Катерининську церкву лемехом дошками, а маківку бляхою. Північні келії чернігівського Єлецького монастиря спочатку мали дерев'яне покриття, яке згодом замінили залізною бляхоюАдруг А.К. Архітектура Чернігова. С. 66, 137.. b XIV-XV ст. на теренах України поширюється застосування керамічної черепиціКошовий О.П. Будівельна кераміка України. С. 77-70.. До позитивних якостей цього матеріалу належать міцність, довговічність і стійкість до пожеж. Але вона має велику вагу й ламкаТрусов О.Я. Белорусская черепица XIV-XVIII вв. Советская археология. 1976. № 3. С. 170-191.. Черепиця з'явилась на теренах України в XIV-XV ст.Кошовий О.П. Будівельна кераміка України. С. 77-70. У 1953 р. під час розкопок будинку Б. Xмельницького в Суботові знайдені плитки шириною 15-16 см, довжиною до 22 см з одним півкруглим кінцем. Це тонка полив'яна зелена черепиця. Така ж зелена черепиця зафіксована в 1947 р. в Густинському монастирі. Нею вкриті підвіконники та відливи ніш. Під час експедиції 1949 р. в Новгороді-Сіверському виявлена подібна черепиця. Нею покрили мури Спасо-Преображенського монастиря та підвіконники в галереї. Колір всіх яскраво зеленийНауковий відчит про командировку в м. Чигирин та Суботів у травні місяці 1953 р. 7 суток. Г. Логвин. Электронная научная библиотека по истории древнерусской архитектуры; Юрченко П.Г. Архітектура України після Возз'єднання з Росією (др. пол. XVII 70-і рр. XVIII ст.). Нариси історії архітектури Української РСР. Дожовтневий період. Київ, 1957. С. 107.. Черепиця закріплювалася на схилі даху за допомогою «п'яти» у формі зрізаної піраміди з внутрішнього боку біля верхнього краюКошовий О.П. Будівельна кераміка України... С. 95.. Саме такою черепицею, мабуть, перекрили будинок полкової канцелярії в Чернігові у 1690-х рр. У XVIII ст. будівля зазнала перебудов і черепичну покрівлю замінили залізною бляхоюИгнаткин И.А. Чернигов. Москва: Гос. изд-во литературы по строительству и архитектуре: 1955. С. 68, 70..

Отже, будівельна кераміка Чернігова др. пол. XVII поч. XVIII ст. традиційно існувала у трьох видах цегла (звичайна та фігурна), плитки та цеглини для влаштування підлоги і полив'яна керамічна черепиця для покриття дахів та елементів споруд. Розглянуті пам'ятки засвідчують високий технічний та мистецький рівень виконання майстрів.

Архітектурно-декоративна кераміка включає декоративні деталі оздоблення споруд у вигляді керамічних вставок на фасадах, сюжетні рельєфні композиції та пічні кахлі. У такій ситуації провідне місце посідають керамічні дошки з будинку Чернігівського колегіуму та інших споруд. Після Другої світової війни вперше їх згадав I.O. Ьгаткін у 1955 р. Рельєф із гербом I. Мазепи він назвав керамічною плитою з датоюТам само. С. 70.. Г.Н. Логвин у першому виданні книги «Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль» навів розміри й текст напису на дошці з гербом I. Мазепи. На думку автора, рослинний орнамент рельєфу нагадує гравіровані заставки книги «Алфавіт» (Чернігів, 1705 р.). Він зафіксував ще 4 керамічні твори «Спас нерукотворний» та «Богоматір з дитиною» на фасаді будинку колегіуму, такі ж ікони на західному фасаді чернігівського Успенського собору і на башті Спасо-Преображенського монастиря в Новгороді-Сіверському. Г. Н. Логвин датував ці пам'ятки кінцем XVII поч. XVIII ст. Він вважав, що спочатку керамічні дошки встановили в Єлецькому монастирі, потім у Новгороді-Сіверському, а згодом у будинку колегіуму в Чернігові. Опубліковані фото дошки з гербом та «Богоматір з дитиною»Логвин Г.Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. Москва: Искусство, 1965. С. 64, 65, 67, 68, 71, 72, 74.. Цей текст автор повторив у скороченому виглядіЛогвин Г.Н. По Україні. Стародавні мистецькі пам'ятки. Київ: Мистецтво, 1968. С. 91, 93. та майже повністю у другому виданні книги про історичні міста Лівобережжя. Додано лише фото керамічної дошки із зображенням «Спаса нерукотворного»Логвин Г.Н. Чернигов. Новгород-Северский. Глухов. Путивль. Москва: Искусство, 1980. С. 58, 59, 74, 77, 78, 84.. У своїх публікаціях Г.Н. Логвин помилково називав дошку з гербом I. Мазепи закладною, а інший твір «Богоматір Знамення». Пізніше інші автори просто повторювали ці твердження. Так вчинив і В.Д. Віроцький, а також зробив висновок про наявність у Чернігові в той час кваліфікованих майстрівВіроцький В.Д. Урами Чернігова. Київ: Техніка, 1998. С. 75..

I.М. Гнатенко датував згадувані керамічні рельєфи рубежем XVII-XVIII ст. На його думку, дошки з образом Богоматері зроблені з однієї дерев'яної форми, яку підготували професійні гравери чернігівської друкарні. Самі ж твори виготовлені теж в Чернігові, їх дизайн близький до стилю орнаментів гравюр чернігівських виданьКнатенко I. Чернігівські керамічні рельєфи XVII-XVIII ст. (Проблеми, історія та реставрація). Міжнародна науково-практична конф. «Реставрація музейних пам'яток в сучасних умовах. Проблеми і шляхи вирішення». Київ, 1998. С. 56-57.. B.I. Мезенцев звернув увагу на чернігівські керамічні рельєфи у зв'язку із віднайденням у Батурині в 2011 р. фрагмента подібного твору. Він їх розглянув, спираючись на публікації Г.Н. Логвина та І.М. Гнатенка. Уперше опубліковано фото знайденої частини дошки (на думку автора, закладної із дерев'яної замкової церкви I. Мазепи на Гончарівці в Батурині). Цей уламок повністю повторює лівий верхній кут рельєфа з гербом I. Мазепи з фасада будинку Колегіуму в Чернігові. Цікаво, що В.І Мезенцев згадує справжні закладні дошки в Білій Церкві й Ромнах (свинцево-олов'яні) і не звертає увагу на те, що дошка з гербом I. Мазепи дуже відрізняється виглядом, розмірами й змістом від металевих. Важливою є згадка про знахідки фрагментів подібних творів у рові Спасо-Преображенського монастиря в Новгороді-Сіверському (розкопки О.Є. Черненко). На думку автора, всі згадані керамічні твори виготовлялися в Чернігові й готовими доставлялися до Батурина й Новгорода-Сіверського в др. пол. 1690-х рр. поч. XVIII ст.Мезенцев В.І. Закладна дошка домової церкви I. Мазепи в Батурині та керамічні рельєфи Чернігівщини рубежу XVII-XVIII ст. Сіверщина в історії України. Зб. наук. пр. Київ-Глухів, 2012. Вип. 5. С. 176-188; Когут З. Розкопки на садибі ^ана Мазепи та фортеці Батурина у 2011 р. Торонто: Вид-во «Гомін України», 2012. 27 с.: іл. В.П. Коваленко та О.Б. Коваленко назвали знайдений у Батурині фрагмент уламком керамічної закладної дошки, яка за всіма ознаками є аналогією плити з будинку Чернігівського колегіумуКоваленко В. Фрагмент керамічної закладної дошки з церкви на заміській резиденції I. Мазепи на Гончарівці в Батурині. Нові дослідження пам'яток козацької доби в Україні: Зб. наук. ст. Київ, 2012. Вип. 21. Ч. 1. С. 86-92.. Кольорові світлини керамічних дощок з будинку колегіуму, їх описи та текст напису на плиті з гербом I. Мазепи подані у виданні про Чернігівський колегіумЧернігівський Колегіум / Авторський колектив: О. Левченко, О. Степанова, О. Травкіна. Чернігів: Вид-ць Лозовий В.М., 2012. С. 211-213.. О.І. Травкіна торкнулась реставраційно-консервативних заходів щодо керамічних ікон у 1970-х рр. і висловила припущення, що вони були первісно пофарбованіТравкіна О. Реставрація будинку чернігівського Колегіуму у 1970-1980-х рр. Карнабідівські читання. Зб. наук. пр. Чернігів, 2019. С. 234-243: іл.. Окремий підрозділ кандидатської дисертації Л.В. Мироненко присвятила фрагменту керамічної дошки дворової церкви І. Мазепи в Батурині, яку автор назвала «закладною». Вона також описала чернігівську дошку з гербом І. Мазепи й підтримала І.М. Ігнатенка в тому, що дерев'яну форму для керамістів зробили гравери чернігівської друкарніМироненко Л.В. Керамічний комплекс Батурина ХУІІ поч. ХУІІІ ст. Дис. ... канд. іст. наук: 07.00.04 археологія. Київ, 2017. С. 95-98.. О.О. Дядечко припустила, що керамічна ікона «Спас нерукотворний», зазначена у каталозі виставки ХІУ Археологічного з'їзду (Чернігів, 1908 р.), призначалася для ніші в інтер'єрі чернігівського будинку колегіуму. Вона дійшла висновку, що згадувані керамічні твори виготовлені в місцевих майстернях за допомогою форм із дерева. На думку дослідниці, на керамічних іконах відтворені сюжет «Спас на убрусі» та скорочений варіант іконографічного типу «Панахранта» (Печерська або Свенська ікона Богоматері)Дядечко О.О. Керамічні ікони Чернігівщини ХУІІ-ХУІІІ ст. Церква-наука-суспільство: питання взаємодії: Мат. ХІХ Міжнар. наук. конф. (26-28 травня 2021 р.). Київ, 2021. С. 307-311.. Треба зазначити, що А.В. Колупаєва в публікації 2012 р. визначила цей іконографічний тип як «поясне зображення Богоматері Панахранта (Пречиста, Всемилостива)»Колупаєва А. До історії церковно-обрядової кераміки в Україні (ХІ поч. ХХІ ст.). Народознавчі зошити. 2012. № 3 (105). С. 477-478..

Отже, наукове вивчення чернігівських керамічних дощок почалось у 1955 р. Важливе значення мали публікації Г.Н. Логвина, на які спиралися наступні дослідники, часто повторюючи і його помилкові твердження. Науковцями були висловлені різні погляди на ту чи іншу проблему. Можна підтримати думку авторів про датування згаданих керамічних творів кінцем ХУІІ поч. ХУІІІ ст., виготовлених у Чернігові. Напрямами нашого дослідження є іконографія керамічних ікон, первісне їх пофарбування, справжнє призначення дошки з гербом І. Мазепи та авторство цих творів.

Отже, зафіксована одна керамічна ікона «Спас нерукотворний» на фасаді будинку Чернігівського колегіуму. Можливо, подібна ікона була знята зі склепіння всередині церкви І. Предтечі на дзвіниці й потрапила на поч. ХХ ст. до Чернігівського єпархіального давньосховища. Також відомі 4 керамічні ікони «Богоматір з дитиною». Одна знаходиться на фасаді будинку Колегіуму з південного боку, інша в інтер'єрі церкви І. Предтечі. Ще одна знаходилась на західному фасаді Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря. У 1982 р. художники-реставратори Р.М. Боголюб та О.П. Лисаневич зняли її. Нині вона зберігається в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (Інв. № КП 1061/И-2-707). Ще одна така ікона була на башті Спасо-Преображенського монастиря в Новгороді-Сіверському. Зараз у «Історико-культурному музеїзаповіднику “Слово о полку Ігоревім”» (Інв. №КН. 142/ДП 139). Керамічна дошка з гербом І. Мазепи з південного фасаду будинку Чернігівського колегіуму зберігається в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (Інв. №КН 1564/І-2-802). Невеликий фрагмент подібної дошки знайдено під час розкопок у Батурині. Побачити зворотний бік керамічних ікон, які були на муруваннях будинку колегіуму, неможливо. А в іконі з експозиції музею-заповідника в Новгороді-Сіверському він гладенький і без написів. На задній площині керамічної ікони з фасаду Успенського собору Єлецького монастиря по центру у верхній частині заглиблене зображення літери Д, що означає четверту дошку за рахунком. Цим самим зафіксовано кількість чотирьох керамічних творів.

Ікона «Спас нерукотворний» є керамічною дошкою з рельєфним зображенням «Спаса» в центрі, яке оточене рамкою з того самого матеріалу з намистинками круглої й видовженої форми в бічних частинах, подібно до графічних композицій на сторінках стародруків. Вертикальна композиція має розміри 60х46 см, а з рамкою 70х60 см. Рамка має ширину 5-6 см, верхня й нижня її частини без оздобленьОтчет о проведении консервации керамических икон памятника архитектуры ХУІІІ в. Коллегиума в г. Чернигове. Киев, 1971. НАІЗ «ЧС», документ. фонд. КН. 1174. ДФ. 998. Арк. 2, 3.. Композиційна площина знаходиться нижче рамки, тим самим повторює ікони на дерев'яній основі з полями й ковчегом. Плат із рельєфним зображенням обличчя І. Христа закріплений у горішніх кутах і звисає у ледь намічених складках. Голова змодельована досить високим рельєфом у загальних рисах. Треба зазначити, що цей твір відрізняється від двох інших із будинку колегіуму невисоким професійним рівнем виконання, як у виготовленні дерев'яної форми, так і в роботі кераміста. Можливо, це було закладено ще в ескізі, який виконав невідомий автор. Пошуки графічного відповідника на сторінках українських стародруків показали, що композиція «Спас нерукотворний» доволі часто представлялася в заставках, кінцівках та в рамках титульних аркушів. Зразками для автора ескізу дошки могли бути ілюстрації до Анфологіона (Львів, 1643 р.) й особливо ксилогравюра в київському виданні «Служба нерукотворному образу» 1680 р. Не можна погодитись із думкою І.М. Ігнатенка про те, що форму могли вирізьбити гравери чернігівської друкарні. Адже сліди граверної майстерні в Чернігові не знайдені, а специфіка роботи штихарів помітно відрізняється від інших різьбярів. Форму з дерева могли зробити або теслярі, які виконували різьблення на одвірках та інших деталях споруд, або меблярі. Однак це не міг бути хтось із «сницарів», які працювали над іконостасами, адже рука вправного майстра тут не відчувається. Як відомо, у Чернігові в той час сформувався важливий осередок різьбярстваАдруг А. Дереворізьблення та іконостаси Чернігова др. пол. XVII поч. XVIII ст. Сіверянський літопис. 2020. №2. С. 42-59.. Уже згадувалося, що керамічна ікона «Спас нерукотворний» із ніші в інтер'єрі будинку колегіуму демонструвалася на виставці XIV Археологічного з'їзду (Чернігів, серпень 1908 р.). На поч. ХХ ст. вона перебувала в Чернігівському єпархіальному давньосховищіОписание вещественных и письменных памятников Черниговского епархиального древлехранилища. Прибавления к Черниговским епархиальным известиям. 1908. №14. 15 июля. С. 525.. Подальша її доля наразі невідома.

Керамічні дошки із зображенням Богоматері з дитиною ідентичні й мають розмір 64х48 см, без керамічної рамки 52х34 см. Товщина 6,8 см. Під час проведення консерваційних заходів у серпні 1971 р. на рамі були знайдені залишки цементно-піщаного тиньку й багато білої олійної фарби, а також зеленої, голубої та червоної. Під втратами верхнього шару кераміки колір такий само, тобто зроблено все із одного матеріалуОтчет о проведении консервации керамических икон... Арк. 3-4. . Більшість авторів відносять виготовлення керамічних дощок до кінця XVII поч. XVIII ст. Із цим можна погодитися. Уже згадувалося, що керамічні ікони, можливо, первісно були розфарбовані у різні кольори. Для того, щоб з'ясувати, чи так це було насправді, треба згадати, що дослідники не раз висловлювали думку про роботу в Чернігові в той час зодчих із Москви. !снує думка про причетність до зведення будинку чернігівського колегіуму провідного архітектора московського «Приказу каменных дел» Д.В. АксамитоваАдруг А.К. Архітектура Чернігова. С. 88-92.. Катерининську церкву в Чернігові, можливо, зодчого з Москви О.Д. Старцева, який працював у Києві на запрошення гетьмана I. МазепиАдруг А. Про авторство Катерининської церкви в Чернігові та пам'яток її кола. Сіверянський літопис. 2003. №4. С. 32-35.. Як вважав I.O. Ігнаткін, рука московського будівничого відчувається не лише на будинку колегіуму, а і на інших спорудах. Дослідження засвідчили, що поверхня цегляних фасадів будівель України XVII поч. XVIII ст. не тинькували, або затирали тонким шаром вапняного розчину (1-3 мм). Відтак вдало використовувалися декоративні властивості цегли. Подібність фактури й кольору будівельної кераміки (цегли) і теракотових дощок створювали цілісний образ споруди Игнаткин И.А. Исторические связи украинских и русских зодчих XVII-XIX вв. Зодчество Украины. Киев, 1954. С. 159-180; Килессо С.К. Керамика в архитектуре Украины. Киев: Будівельник, 1968. С. 8.. На нашу думку, вкривати фарбами керамічні твори просто не було потреби. У XVIII ст. споруди за місцевим звичаєм почали тинькувати й білити. Мальовничість стін підкреслювали барвисті керамічні вставки, вкриті поливою.

Важливе значення має з'ясування іконографічного типу композиції ікони «Богоматір з дитиною». Г.Н. Логвин назвав його «Богоматір Знамення» слідом за публікаціями в деяких церковних виданнях, у яких це було зазначено неправильноОписаниие вещественных и письменных памятников. 1908. №11. 15 июля. С. 525.. Деякі автори дотримуються цієї думки й заразІвашків Г.М. Українська народна фігурна кераміка XIX-XX ст.: пластика декору та форми, концепція образів: Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора мистецтвознавства: спец. 17.00.06 декоративне і прикладне мист. Львів, 2021. 36 с.. Однак тут відсутні необхідні елементи згаданої композиційної схеми. На грудях Богоматері нема кола слави дитини, яке символізує земне втілення Куса Xриста. Руки Богоматері на керамічній іконі підтримують дитину, а не підняті догори, як у композиції «Богоматір Знамення». Отже, це якийсь інший тип зображення. Як вважають О.О. Дядечко й А. Колупаєва, тут маємо скорочену версію іконографічного типу «Панахранта» ікони Печерської (Свенської) Богоматері. Вона полягає в зображенні лише Богоматері з дитиною, тобто взято тільки фрагмент композиції. Але це вже зовсім інша іконографічна схема. До певної міри із такою думкою можна погодитися. Треба зауважити, що зображення Богоматері з дитиною на престолі з предстоячими доволі часто зустрічається в стінописах і в графічних творах того часу. На нашу думку, прийнятною може бути версія поколінного зображення Богоматері з дитиною у вівтарі дерев'яної Воздвиженської церкви у Дрогобичі, яке П.М. Жолтовський назвав «Богоматір Знамення»Жолтовський П.М. Монументальний живопис на Україні ХУІІ-ХУІІІ ст. Київ: Наукова думка, 1988. С. 75. Украинские книги кирилловской печати ХУІ-ХУІІІ вв. Каталог изданий, хранящихся в Государственной библиотеке СССР им. В.И. Ленина / Составители Т.Н. Каменева, А.А. Гусева. Москва, 1976. Вып. І. С. 132, ил. 247.. Однак Л.С. Міляєва вважає, що тут зображена Богоматір із дитиною. Поясне зображення Богоматері з дитиною майстер Ілля представив у заставці надрукованою кілька разів у Требнику Петра Могили (Київ, 1646 р.) та один раз у третьому київському виданні Тріоді пісної 1648 р. Подібне зображення можна бачити в ілюстрації до київського видання книги Іоанна Дамаскіна «Канони пресвятої Богородиці» 1697 р. та в Ірмолої (Київ, 1698 р.). Тут бачимо поясне зображення Богоматері з дитиною перед собою в колі, оточеному променями сяйваУкраинские книги кирилловской печати... Составители А.А. Гусева, Т.Н. Каменева, И.М. Полонская. Москва, 1981. Вып. ІІ. Т. І. С. 293, ил. 1656.. Подібне зображення Діви Марії можна бачити в композиціях «Неопалима купина» на сторінках українських стародруків київських видань «Тріоді пісної» 1627 р. та «Тріоді цвітної» 1631 р.Украинские книги кирилловской печати. Вып. І. С. 215, іл. 437; С. 221, ил. 465., а також львівських видань «Апостол» 1696 р. та «Акафісти» 1699 р.Украинские книги кирилловской печати. Вып. ІІ. Ч. 2. С. 186, ил. 2083; С. 199, ил. 2122. Ми вже раніше наводили думку Є.К. Рєдіна про те, що ікона чернігівської «Єлецької Богоматері» із харківського Успенського собору була особливим викладом явлення купини із явною символізацією. До цієї ікони дуже подібне зображення ікони «Єлецької Богоматері» у книзі Іоаникія Галятовського «Скарбница потребная» (Новгород-Сіверський, 1676 р.). В українських іконах «Неопалима купина» Богоматір із дитиною зображується подібно до ікони «Єлецької Богоматері». Харківський варіант ікони «Єлецької Богоматері» та її графічне відтворення засвідчили існування іншої, мабуть, більш ранньої іконографічної схеми, не тотожної відомій за живописним зразком кінця XVH ст.Адруг А.К. Живопис Чернігова др. пол. ХУІІ поч. ХУІІІ ст. Чернігів: Вид-во Чернігівського ЦНІІ, 2013. С. 54. На нашу думку, автор ескізу керамічної ікони звернувся до попередньої іконографічної схеми у результаті з'явився поясний (скорочений) варіант однієї з версій чернігівської ікони «Єлецької Богоматері». Тому не випадково одну з керамічних ікон помістили на західному фасаді Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря, заснування якого пов'язано із явленням Єлецької ікони на місці храму.

Вертикально видовжена композиція твору оточена по периметру рамою, яка нагадує лінійні та набірні рамки на сторінках стародруків. На керамічній дошці маємо три лінійні рамки, між якими із зовнішнього боку йде широка смуга, її складають дубове листя та шестипелюсткові квітки. Внутрішню вузьку смугу орнаменту між лінійними рамками утворюють короткі валики, які розділяють дві круглі намистинки. На тлі гладенької композиційної площини майже барельєфом виступає напівпостать Богоматері, яка підтримує руками дитину перед собою. Дещо нижчі круглий німб навколо голови Богоматері та її монограми з обох боків. Вдало побудована гра складок одягу. Їх вертикалі йдуть навколо обличчя Богоматері, діагонально перетинаються на грудях і спадають внизу обабіч постаті. Фігури Богоматері й дитини представлені фронтально, обличчя в фас. Обличчя молодої жінки м'яко модельовано з увагою до деталей, а лик дитини представлено в загальних рисах. Жіночі пальці модельовані узагальнено й схематично, що нагадує зображення рук у графічних творах. Зокрема, подібним чином зроблено в гравюрі Івана Щирського для Любецького синодика (Чернігівський і сторичний музей ім. В.В. Тарновського, інв. №Ал-330). Богоматір із дитиною в аркуші з орломСитий І.М. Ким і коли було започатковано Любецький синодик, або останній твір Івана Щирського. Любецький з'їзд князів 1097р. в історичній долі Київської Русі. Мат. Міжнар. наук. конфе., присвяченій 900-літтю з'їзду князів Київської Русі у Любечі. Чернігів, 1997. С. 191-196.. Можливо, саме Іван Щирський був автором ескізу цієї керамічної ікони, дерев'яну форму зробив вправний майстер, який різьбив іконостаси, а відтиск виконав досвідчений місцевий кахляр.

Керамічна дошка з гербом І. Мазепи належить до визначних творів мистецтва, який засвідчив високий художній і технічний рівень тогочасної графіки, різьблення по дереву та кераміки. Майже всі автори після Г.Н. Логвина називали цю дошку «Закладною». А.К. А/друг у 2008 р. назвав твір керамічною дошкоюАдруг А. Архітектура Чернігова. С. 73-74.. Теж саме написав пізніше Г. ПолюшкоПолюшко Г. Герб гетьмана Івана Мазепи. Київ: ВД «“АДЕФ” Україна», 2015. С. 36.. Уже згадувалося, що В.І. Мезенцев в статті про фрагмент керамічної дошки з Батурина згадував і справжні закладні дошки. Якою повинна бути закладна дошка храму, сказано в Требнику митрополита Петра Могили (Київ, 1646 р.). Цьому присвячено «Чин, бываемый на основание церкви и поставления креста». В основу кладеться чотирикутний камінь із зображенням хреста, під яким влаштовується місце для покладення святих мощей. Текст дошки може бути зроблений на камені, пергаменті або на мідній дошці та бути такого змісту: «Во имя Отца, и Сына, и Святого Духа основася сия церков в честь и память (святого чи святих) ... и положени тут мощи (святого, святих) року мца дня»Требник митрополита Петра Могили. Київ, 1646. Київ: Інформаційно-видавничий центр Української православної церкви, 1996. Ч. 2. С. 43; 2 част., 268 с.. Приписів Требника дотримувались протягом багатьох десятиліть. Це підтверджує закладна дошка Покровської церкви с. Синявки на Чернігівщині (Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського. Інв. №И-3289). Це мідна пластина розміром 12х13,5 см з гравірованим текстом напису, схема якого й зміст повністю відповідають Требнику 1646 р. Дошка датована 4 жовтня 1706 р.Ситий I. Закладна дошка Покровської церкви села Синявка часів чернігівського архієпископа !оанна Максимовича. Скарбниця української культури. Зб. наук. пр. Чернігів, 2010. Вип. 12. С. 176-181. У Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського зберігається колекція закладних дощок з різних міст і сіл краю XVII-XVIII ст. Вони майже однакові за розмірами, переважно мідні, але є й олов'яніСитий I. Церковна старовина. Чернігів, 2001. С. 4-5.. Як бачимо, закладні дошки менші від керамічного твору з гербом I. Мазепи. Це пояснюється тим, що остання не була закладною. Текст на ній засвідчив початок і завершення робіт над побудовою храму. Він починається словами «Сей храм создан», а закінчується такими словами: «Над тисяща и симсотном року здать начася и втором поспишеством божиим скончася». Тут зазначено початок і завершення будівництва церкви Іоанна Предтечі у верхньому ярусі дзвіниці. Варто зауважити, що з часів Київської Русі писали в літописах і говорили про будівництво мурованої споруди «здати» і «создавати» (будувати) муровану споруду. Корінь «зьд» означає в давніх слов'янських мовах глину матеріал для вироблення цегли, або кам'яну стіну, або власне цеглуФасмер М. Этимологический словарь русского языка. В 4-х тт. / Перевод с немецкого и дополнения членакорреспондента Ан СССР О.Н. Трубачева. Изд. Второе, стереотипное. Москва: Прогресс, 1986. Т. II (Е-Муж). С. 89.. У давньоруських літописах розділяли поняття «создал» збудував муровану споруду, а будівлю з дерева «поставил»Асеев Ю.С. Архитектура древнего Киева. Киев: Будівельник, 1982. С. 11.. Відтак цілком слушно в напису на керамічній дошці з гербом I. Мазепи вжито слова «создан» и «здати», бо мова йде про муровану споруду. Якщо припустити, що згадувана подібна дошка з Батурина була такого ж розміру й змісту зі словами «создан» і «здати», то для дерев'яної споруди (як вважають дослідники Батурина) вона ніяк не могла бути призначена.

Отже, керамічна дошка з гербом I. Мазепи не закладна. Краще назвати її меморіальною. Була встановлена в ніші на південному фасаді будинку колегіуму в Чернігові. Напис на дошці сповіщає про початок і завершення будівництва церкви Іоанна Предтечі 17001702 рр. за сприяння гетьмана I. Мазепи. Після поразки I. Мазепи дошку закрили тиньком. Так вона простояла до поч. 1950-х рр., коли під час реставраційних робіт її відкрили й зняли з фасаду. Нині зберігається в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» (Інв. №КН. 1564/I-2-802). Вона майже не пошкоджена, лише має глибоку тріщину, яка йде від низу справа до лівого горішнього кута. Вона зафіксувала важливий факт, що виступаючі частини рельєфу складають із загальною площиною єдине ціле й зроблені одночасно. Згодом сліди тріщини зробили непомітними. Дошка має форму ледь вертикально видовженого прямокутника розміром 68х58,5 см. Товщина 4,8-5 смМезенцев ВЛ. Закладна дошка домової церкви I. Мазепи в Батурині та керамічні рельєфи Чернігівщини рубежу XVII-XVIII ст. Сіверщина в історії України. 2012. Вип. 5. С. 180, 176-188.. Текст напису на дошці неодноразово, в тому числі й нами, публікувався. Напис розміщений зверху і знизу композиції. Вгорі два рядки і чотири в долішній частині. Читати його треба як книгу зліва направо і за рядками згори донизу:

архітектурний декоративний барокко кераміка чернігів

«Сей храм создан Божиим Благословєніємь

Прещедрим даянієм и иждивєнієм от

Яснє Вельможного Пана !оанна

Мазепы славного войск Росийских Гетмана

Надтисяща в семсотном Року здат начаса

А в втором Поспишеством Божиим Скончася».

У центрі композиції рельєфне зображення герба I. Мазепи (Курч) у вигляді хреста з роздвоєною верхньою частиною і загнутими догори кінцями внизу. Над нижньою горизонтальною частиною обабіч вертикалі хреста півмісяць і зірка з шістьма променями. Літери навколо хреста це початкові букви слів, які свідчать про офіційний статус I. Мазепи. Читаються згори вниз і зліва направо. «Іван Мазепа Гетман Войска Єго Царского Пресветлого Величества Запорожского». Герб оточений соковитим рельєфним вінком з лаврового листя. Він перев'язаний стрічками навхрест у чотирьох місцях. Площина з обох боків заповнена квітами й листям. Подібні гербові композиції можна побачити на сторінках українських стародруків (в тому числі чернігівських), а також на творах мистецтва, зокрема, на шаті кіоту чернігівської чудотворної ікони «Іллінської Богоматері» 1695 р. та царських вратах іконостасу Борисоглібського собору в Чернігові 1702 р.Полюшко Г. Герб гетьмана Івана Мазепи... Часто біля зображень гербів вміщувалися вірші, які називали гербовими. У чернігівському виданні «Зерцало від писання божественного» 1705 р. вміщено вірш на герб І. Мазепи. Вважається, що автором його був Антоній Стаховський, який на той час був префектом Чернігівського колегіуму, а від 1713 р. чернігівським архієпископом. Подаємо частину вірша в перекладі Валерія Шевчука:

«Від ЯковаЯків біблійний персонаж, син Ісаака. З родоводу І. Христа в Євангелії від Матвія. яскрава Зоря в гербі сяє

В Хресті Мазепів славне місце своє має,

Від Якова Христа тут зоря знаменує,

Христос, у Вас вселившись, тріумфи готує.

Все добре, наче Місяць, пробува навіки,

Вас удостоїть жити, де ангельські ліки (тобто в раю)»Іван Мазепа / Упорядкування та передмова В. Шевчука. Київ: Веселка, 1992. С. 104.

Загальна побудова композиції керамічної дошки, чітке й ретельне опрацювання деталей, графічність, об'ємна рельєфність, побудова й окреслення шрифту свідчать про роботу визначних майстрів. Йдеться про автора ескізу твору, різьбярів по дереву, які виготовили форму, та кахлярів, які зробили відтиск. На нашу думку, автором ескізу міг бути художник і гравер Іван Щирський, тісно пов'язаний із Чернігівщиною, котрий активно співпрацював із місцевою друкарнею. Інші гравери виконували лише замовлення чернігівської друкарні, працюючи в інших містах. Відомо кілька випадків плідного співробітництва Івана Щирського та Лаврентія Крщоновича тодішнього ігумена чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря, у власності якого була друкарня. Визначним твором їхньої співпраці є великий графічний твір «Дедикація “Кіот стрібнокований”» (Чернігів, 1695-1696 рр.)Адруг А. Графіка Чернігова др. пол. ХУІІ поч. ХУІІІ ст. Чернігів: Вид-во Чернігівського ЦІНІ, 2017. С. 145148.. Не треба відкидати можливої участі й цього разу Ларентія Крщоновича. Дерев'яну форму могли зробити «сницарі», які різьбили іконостаси для чернігівських храмів. Можливо, разом із білоруськими майстрамиАдруг А. Дереворізьблення та іконостаси Чернігова. С. 42-59.. До виконання шрифтових написів на дошці могли залучити й граверів із друкарні, проте це міг зробити й сам Іван Щирський. Для форми зазвичай використовували деревину місцевих порід груші чи яблуні. Відповідальну роботу з формування, відтиску в формі. Доведення до остаточного завершення по сирій глині та випалювання в печі виконували місцеві кахлярі.

Отже, на сьогоднішній день збереглися керамічні ікони «Богоматір з дитиною» та «Спас нерукотворний» на фасаді дзвіниці чернігівського Борисоглібського монастиря, ідентичні ікони «Богоматері з дитиною» на склепінні в інтер'єрі верхнього ярусу дзвіниці, із західного фасаду Успенського собору чернігівського Єлецького монастиря (нині в Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній») та з вежі новгород-сіверського монастиря (нині в Історико-культурному музеї-заповіднику «Слово о полку Ігоревім»). Керамічна дошка з гербом І. Мазепи з південного фасаду будинку колегіуму нині перебуває в тій само будівлі в експозиції. Іще один твір був у НовгородіСіверському («Богоматір з дитиною») та в Чернігові («Спас нерукотворний») на склепінні церкви Іоанна Предтечі. Ще один фрагмент дошки з Батурина. Тобто в Чернігові на межі ХУІІ-ХУІІІ ст. виготовлено 9 керамічних творів, які засвідчили високий рівень майстерності митців.

Такі визначні твори могли з'явитись лише за умови існування давніх міцних традицій керамічного виробництва, які сягають часів Київської Русі. Основою для створення керамічних рельєфів стали здобутки кахлярства, з яким поєднувало використання вже перевірених на практиці матеріалів технологічних процесів. Навіть до першої пол. ХХ ст. на теренах Чернігівщини зберігалась значна кількість кахляних печей. Це свідчить про широко розвинене протягом довгого часу виробництва керамічних творівСпаська Є. Кахлі Чернігівщини (ХУІІІ-ХІХ ст.). Київ, 1927. С. 3.. У др. пол. ХУІІ ст. Чернігів став важливим осередком гончарства. Майстри освоїли виробництво полив'яних кахель для оздоблення печей. Встановлення такої печі в хаті й мурованого комина до неї в сінях коштувало 4 крб., сума на той час немаленькаКолупаєва А. Українські кахлі ХІУ поч. ХХ ст. Історія. Типологія. Іконографія. Ансамблевість. Львів, 2006. С. 150, 152.. Кахлі вироблялися для кімнатних печей і грубок, які встановлювалися в житлових та інших приміщеннях у містах, селах, монастирях і помешканнях козацької старшини. Наприклад, у будинку чернігівського полковника Павла Полуботка в Чернігові, за Стрижнем, у світлицях і спальнях у 1724 р. були печі із зеленими кахлями. В інших його маєтностях були печі й із білими кахлямиМилорадович Г. Книга пожиткам бывшаго черниговского полковника Павла Полуботка и детей его Андрея и Якова Полуботков составлена по Указу 1724 г. майором Михаилом Раевским и лейб-гвардии сержантом Львовым. Чтения в императорском обществе истории и древностей российских при Московском Университете. Москва, 1862. Кн. 3. V. Смесь. С. 2-63.. На плані 1781 р. будинку полкової канцелярії в Чернігові показані прямокутні в плані печі в східних і західних кутах чотирьох камер. Вони видовжені по осі схід-захід, топилися із сіней. Склав план підпоручник ЯрославськийЦапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины... С. 85,87; Адруг А.К. Архітектура Чернігова... С. 37..

Як влаштовувався обігрів монастирських приміщень, можна бачити на прикладі дослідження й реконструкції двох кахельних печей північних келій чернігівського Єлецького монастиря. Робота була проведена в 1950-х рр. під керівництвом архітектора-реставратора І.В. Ільєнко. Планувалося після відновлення келій розмістити там музейну експозицію, присвячену народному побуту та декоративному мистецтву XVII ст. Проведеними дослідами встановлено, що основною системою опалення келій у той час була комбінація каміна і печей. Топились вони із сіней і тому в приміщеннях підтримувалась чистота. Піч кінця XVI поч. XVII ст. у західній келії центральної частини корпусу має фундамент 225х214 см. Підмурок складається із червоної цегли в 6 рядів, які підкреслюють білі лінії розчину між ними. Для відтворення печі використані знайдені цілі кахлі та їх фрагменти. Рельєфні кахлі майже квадратної форми (203х228 мм) обведені високою рамкою. Середня частина має рельєфний стилізований рослинний орнамент висотою від 2 до 5 мм і вкрита зеленою поливою безпосередньо по черепку. Коробчаста ліплена румпа має висоту 9,5 см. Була знайдена й відтворена профільна кахля, яка поєднує фриз і карниз. За знайденим фрагментом «городка» й аналогіям реконструйовано завершення печі. «Городки» рослинно-геометричної форми загострюються догори й створюють чіткий ритм по горішньому периметру, перегукуючись із чергуванням вертикальних рядів кахель на фасадах. Піч завантажується паливом через камін і має лави з довгого й короткого боків. У південній келії східної частини корпусу реконструйована в натурі піч кінця XVIII ст., з білими розписними кахлями. На плані вона має розміри 100х98 см. Знайдені кахлі зі світлої біло-рожевої глини з коричневим контуром малюнка й розписані стилізованим рослинним орнаментом зеленого й жовтого кольору на білому тлі. За віднайденими зразками були відтворені основні типи кахлів плоска плитка, валик, фриз і карнизИльенко И. Реконструкция изразцовых печей в келиях Елецкого монастыря в Чернигове. Теория и практика реставрационных работ. Москва, 1972. №3. С. 109-116..