Внесок земської ліберальної фронди Північної України у розвиток статистичної науки (60-80 рр. ХІХ ст.)

Размещено на http://www.Allbest.Ru/

Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Ю. Бугая

Кафедра права

Чернігівського інституту інформації, бізнесу і права

Внесок земської ліберальної фронди Північної України у розвиток статистичної науки (60-80 рр. ХІХ ст.)

Котельницький Н., к.і.н., доцент

м. Чернігів, Україна

Анотація

Мета дослідження полягає у з'ясуванні ролі, місця та впливу земської ліберальної партії у створенні, становленні, інституціоналізації та розвитку земської статистики на півночі Лівобережної України у 60-80 рр. ХІХ ст.

Наукова новизна роботи полягає у тому, що уперше у вітчизняній історичній науці здійснена спроба визначення внеску опозиційної аристократичної фронди північної України у розвиток статистичної науки у 60-80 рр. ХІХ ст. Автор приходить до висновку про те, що «статистичне питання» стало ключовим елементом у формуванні достатньо цілісної соціально-економічної програми земського ліберального руху на півночі Лівобережної України (60-80 рр. ХІХ ст.). Досягнення опозиційної аристократичної фронди у цій царині можна вважати епохально важливими. Проголошені принципи статистичних обстежень - системне розширення соціальної бази оподаткування у регіоні та ліквідація корупційних можливостей щодо уникнення сплати податків - викликали справжній «суспільний фурор» серед громадськості Сіверщини. Оперативно була створена професійна губернська земська статистична служба, основу якої склали запрошені професіонали - наймані службовці з офіційно затвердженими посадовими окладами. Відкрито так званий «чернігівський тип» земської статистики, характерною ознакою якої були експедиційна форма роботи та географічно-описова методологія досліджень.

Використання основ економічної географії і порівняльної статистики надало можливість імплантувати до податкової системи регіону принципи солідарного прогресивного податкоутворення і оподаткування, з дотриманням ідеалу - «чим більше активів і прибутків, тим більша сума податків». Прогресивний досвід земської статистики був запозичений й інститутами міського самоврядування українського Полісся: оскільки ліберальні земці були обрані гласними міських дум і членами відповідних управ, вони стали провідниками модернізаційних ідеалів в урбаністичному соціумі. «Статистична проблема» стала каталізатором соціально-політичного протистояння між консервативною та ліберальною партіями у земських установах Північного Лівобережжя. Незважаючи на усі антагоністичні ексцеси, доробок земської статистичної служби, створеної зусиллями земської ліберальної партії, слід вважати революційно важливим внеском українського земського лібералізму у соціально-економічний розвиток українських губерній Російської імперії другої половини ХІХ ст., який жодним чином не втратив своєї актуальності й на сучасному етапі побудови вже нової української держави.

Ключові слова: Північне Лівобережжя, земська статистика, ліберальна партія, статистичні обстеження, консерватори.

Annotation

The contribution of the zemstvo liberal front of Northern Ukraine to the development of statistical science (60-80 s of the XIX century)

The purpose of the study is to clarify the role, place and influence of the Zemstvo liberal party in the creation, formation, institutionalization and development of Zemstvo statistics in the north of Left Bank Ukraine in the 60 - 80s of the 19th century. When writing the work, a general scientific (methods of synthesis and analysis; deduction and induction; methods of classification, periodization and generalization; descriptive method) and special historical (historical-typological, problem-chronological methods) research methodology was used, which in general ensured the achievement of the objectives set in the work tasks.

The scientific novelty of the work lies in the fact that for the first time in domestic historical science, an attempt was made to determine the contribution of the opposition aristocratic front of northern Ukraine to the development of statistical science in the 60-80s of the 19th century. The author comes to the conclusion that the "statistical question" became a key element in the formation of a sufficiently integrated social and economic program of the Zemstvo liberal movement in the north of Left Bank Ukraine (60-80s of the 19th century). The achievements of the opposition aristocratic front in this area can be considered epochmaking. The announced principles of statistical surveys - the systematic expansion of the social tax base in the region and the elimination of corruption opportunities for tax evasion caused a real "social furore" among the public of the Severshchyna. A professional provincial zemstvo statistical service was promptly created, the basis of which was made up of invited professionals - hired employees with officially approved salaries. The so-called "Chernihiv type" of Zemstvo statistics was discovered, the characteristic features of which were the expeditionary form of work and the geographical and descriptive research methodology. The use of the basics of economic geography and comparative statistics made it possible to implant into the tax system of the region the principles of solidary progressive taxation and taxation, in accordance with the ideal - "the more assets and profits, the greater the amount of taxes". The progressive experience of zemstvo statistics was also borrowed by the institutions of urban self-government of Ukrainian Polissia: since liberal zemstvos were elected representatives of the city councils and members of the relevant boards, they became the leaders of modernization ideals in the urban society. The "statistical problem" became a catalyst for socio-political confrontation between the conservative and liberal parties in the Zemstvo institutions of the Northern Left Bank. Despite all the antagonistic excesses, the development of the Zemstvo Statistical Service, created by the efforts of the Zemstvo Liberal Party, should be considered a revolutionary important contribution of Ukrainian Zemstvo liberalism to the socio-economic development of the Ukrainian provinces of the Russian Empire in the second half of the 19th century, which has in no way lost its extraordinary relevance even today stage of construction of a new Ukrainian state.

Keywords: Northern Left Bank, Zemstvo statistics, liberal party, statistical surveys, conservatives.

Постановка проблеми, історіографія питання, мета дослідження

Історія земського ліберального руху належить до найменш досліджених проблем української історичної науки. Очевидна актуальність проблематики спонукає дослідників до продовження вивчення історії цієї течії у визвольному русі Російської імперії другої половини ХІХ ст. хоча б на регіональному рівні, наприклад, - на території Північного Лівобережжя. Вище сказане можна сміливо віднести й до питання щодо ролі та значення представників земської ліберальної партії у справі фундації, становлення та інституціоналізації статистичної науки на півночі Лівобережної України, зокрема - земської статистичної служби. Незважаючи на те, що в українській історіографії вже є кілька робіт, присвячених загальному розвитку земської статистики краю [2; 3; 19], все ж можна констатувати, що місце земських лібералів Чернігівської губернії у процесах розвитку та поступу статистичної науки досліджено недостатньо.

Відтак, мета праці полягає у з'ясуванні ролі та впливу земської ліберальної партії північної України у створенні, становленні, інституціоналізації та розвитку земської статистики у 60-80 рр. ХІХ ст.

Виклад основного матеріалу

У загальному контексті проблема невідкладної необхідності земських статистичних досліджень північної України вперше прозвучала з уст опозиціонерів у 1868 р. Так, 11 грудня на надзвичайному засіданні Борзнянського повітового земського зібрання була розглянута ініціатива повітової управи, більшість якої складали представники ліберальної фронди, про наведення ладу у справі розмежування земельного фонду краю, з метою впорядкування та верифікації інформації про активи земельної власності у регіоні. Сутність пропозиції зводилась до того, що є велика і нагальна потреба у проведенні всебічного і широкомасштабного статистичного дослідження земельних латифундій на предмет визначення категорій їх якості, цінності та прибутковості. Передбачалося, що це допоможе співвставити і здійснити порівняльний аналіз показників земельних угідь з існуючою на той момент межовою документацією, адже кричуща невідповідність за багатьма параметрами викликала багато справедливих нарікань серед громадськості [5, №4, с. 51].

29 жовтня 1871 р. на засіданні Борзнянського повітового земства депутати від ліберальної фракції - М. Імшенецький і Н. Волк-Карачевський оприлюднили офіційне подання до уряду Російської імперії про доручення межовим установам Північного Лівобережжя зафіксувати та створити у формі картографічних планів-схем увесь комплекс присадибних земельних ділянок краю з метою ґрунтовної інвентаризації економічного потенціалу регіону. Повітове земське зібрання підтримало цю прогресивну ініціативу [6, №5, с. 58]. 16 грудня 1872 р. на засіданні Чернігівського губернського земського зібрання під час одного з численних обговорень катастрофічної проблеми продовольчої безпеки у північних повітах Сіверщини була озвучена ідея про оголошення конкурсу на краще статистичне дослідження проблемних територій, з перспективою виплати винагороди. І хоча земські ліберали протестували саме проти такої постановки питання у світлі де-факто стану голоду у вказаних повітах, все ж пропозиція була ухвалена, тим самим надаючи виконавчим органам земського самоврядування українського Полісся шанс проявити себе на новій ниві наукової роботи, що, безперечно, було прогресивним експериментом. До спеціальної комісії, яка повинна була розробити програму діяльності для статистичних органів був обраний і представник земських опозиціонерів - О. Карпинський [7, №6, с. IIS-123], Вже 17 грудня обрана комісія надала губернському земству проєкт організації статистичних обстежень. У документі наголошувалось, що зібрання статистичних відомостей у вказаних повітах необхідно доручити виключно Чернігівській губернській земській управі. У переліку пріоритетів були зазначені: всебічне вивчення проблем демографії та динаміки населення регіону; повна інвентаризація стану селянських господарств краю; дослідження розвитку землеволодіння та одиниць промислової індустрії на півночі Лівобережної України; формування цілісного уявлення щодо питань появи та поступу робітничого руху у регіоні [7, №7, с. 17S, 183-185].

11 грудня 1873 р. на засіданні Чернігівського губернського земства з промовою щодо «статистичного» питання виступив представник ліберальної опозиційної фронди - О. Карпинський, акцентуючи увагу гласних на тому, що кінець-кінцем потрібно по суті вирішити питання статистичного дослідження проблемних у продовольчому відношенні північних повітів Чернігівської губернії. Досвід показав, що державний статистичний комітет губернії відверто сумнівається у доцільності проведення подібних робіт, а по факту - за мовчазної підтримки місцевої влади, самоусувається від виконання вказаних завдань, а тому значно доцільніше буде доручити підготовку і практичну реалізацію цієї важливої справи спеціально обраній, профільній статистичній комісії губернського земства. Красномовний виступ представника опозиційної фронди викликав бурхливу полеміку та дискусії у земських зборах - оратора обвинувачували у політизації постановки питання. У результаті обговорення губернське земське зібрання категорично відхилило пропозицію О. Карпинського [8, №6, с. 162-163].

Як бачимо, вже перші кроки ліберальних земців північної України щодо статистичного дослідження регіону викликали несприйняття та перші ознаки політичної агресії з боку консервативної більшості інститутів земського самоврядування. На нашу думку, прогресивні ініціативи земських лібералів щодо широкомасштабної інвентаризації економічного потенціалу краю сприяли б появі безпрецедентної прозорості в оцінках та тверезої констатації тенденцій розвитку відповідних територій. Цей фактор суттєво заважав благополучному функціонуванню державних статистичних установ Північного Лівобережжя, які мали священний обов'язок відображати офіційну точку зору місцевої адміністрації та інституцій влади. Поява альтернативної, опозиційної позиції, хоча й у коректній формі, вже була загрозою для існування місцевої політичної еліти, оскільки демонструвала широкий спектр проблем у житті суспільства Сіверщини, які вона не бажала визнавати, а тим більше - вирішувати. Відтак, у найближчому майбутньому, усі прогресивні кроки опозиційної фронди у цій сфері будуть наштовхуватися на відчайдушний спротив та жорстку відсіч сил політичної реакції.

З новим завзяттям ліберальна партія українського Полісся вдалася до вирішення проблеми статистичних дослідів територій у період виборної каденції 1874-1877 рр. Так, наприклад, 26 вересня 1874 р. на засіданні Борзнянського повітового земського зібрання прогресисти підняли питання про негайну потребу у зібранні точних наукових відомостей про усі присадибні земельні ділянки повіту. У своєму виступі засновник та беззаперечний лідер земського ліберального руху у Російській імперії - І. Петрункевич звернув увагу на те, що, за його спостереженнями, повітова управа у своїй доповіді з цього приводу має на увазі виключно присадибні ділянки, тоді як було б значно корисніше зібрати інформацію про усі активи земельної власності у Борзнянському повіті, тим більше, що за топографічними дослідженнями у повіті налічується 252000 десятин землі, а за статистичними даними земської повітової управи - 210000 десятин. Відтак, наголосив політик, як мінімум 42000 десятин землі уникають оподаткування. Внаслідок такого стану речей земський бюджет щорічно втрачає 10000 карбованців сріблом, які повітове земство могло б отримати від неоподаткованих земель. Оратор наполягав на створенні спеціальної комісії або обранні відповідальної особи для зібрання фронтальних відомостей про поземельну власність, яка знаходиться у межах Борзнянського повіту. Діяч висловив переконання, що створеній комісії чи відповідальній особі потрібно буде надати усі необхідні повноваження та достатнє фінансування для реалізації покладених на неї завдань. Борзнянське повітове земство, після тривалих дискусій, постановило: створити спеціальну комісію земства для затвердження інструкцій, якими повинні керуватися як комісія, так і відповідальна особа; доручити комісії розробити кошторис витрат, необхідних для виконання усього спектру досліджень. До складу комісії від ліберальної фракції були обрані Н. Волк-Карачевський і І. Петрункевич [9, №2, с. 13-14].

Паралельно з Борзнянським повітом аналогічна робота проводилася й у Чернігівському повіті. Зокрема, як свідчив один з лідерів опозиційної фронди - В. Хижняков, уже на початку діяльності цього повітового земства для гласних стало зрозуміло, що без детальних статистичних досліджень економіки та господарства краю неможливий розвиток повіту у цілому. Він вказував, що володарі найбільших активів майна - місцевий нобілітет і офіційні регіональні економічні інституції - межові земельні комісії і державний губернський статистичний комітет, усіляко затримували та гальмували створення, формування і початок функціонування земської статистичної служби, адже ліберали, у світлі вузької фінансової бази існування земських установ, наполягали на пошуці джерел для поповнення земських бюджетів через інструмент широкомасштабного розширення соціальної бази податкової системи, впровадження священного демократичного принципу рівності усіх перед законом та знищення проявів корупції у цій галузі. Станом на 1874 р. для потреб статистичного обстеження Чернігівське повітове земське зібрання асигнувало з бюджету 1000 рублів [28, с. 6-10].

Отже, завдяки земським лібералам справа статистичних дослідів зрушила з місця, а до вимог всебічної інвентаризації потенціалу повіту були додані тези про негайну потребу формування реєстрів власників та користувачів земельного фонду краю, з метою нейтралізації небезпеки використання цих активів для поповнення прибутків аристократичної корпорації регіону та ініціювання пошуку нових податкових джерел для якісного збільшення фінансування життєдіяльності органів місцевого самоврядування, і, відповідно, їх виборців.

Вершиною зусиль опозиційної аристократичної фронди північної України на ниві статистичних досліджень регіону стало створення профільного статистичного бюро при Чернігівській губернській земській управі у листопаді- грудні 1875 р., яке запровадило у своїй діяльності експедиційну форму зібрання первинних відомостей і географічно-описову методологію вивчення економіки та господарства краю. Втім, головною заслугою персонального складу бюро стало відкриття так званого «чернігівського типу» земських статистичних досліджень, сутність якого полягала у відмові від ідеї формування єдиного земельного кадастру та переходу до компромісу: в основу дослідів були покладені обстеження чітко розмежованих земельних володінь, які переважно належали колишнім поміщицьким селянам та «малоросійському козацтву» у межах одного з населених пунктів повіту з визначенням середніх показників прибутків по кожній десятині землі, залежно від її цінності та якості. Це відкрило шлях до розроблення більш справедливої у соціальному відношенні земської податкової політики та стало революційним досягненням економічної політики українського земського лібералізму [10, №12, с. 174-177; 18, с. 116-120; 22, с. 103-111; 24, с. 393-407; 25, с. 70-72; 27].

Зазначимо, що принципову необхідність у статистичному обстеженні півночі Лівобережної України ліберальні земці всебічно відстоювали і в неземських інституціях місцевого самоврядування - скажімо, у міських думах та управах краю, куди вони були обрані і де плідно працювали на благо громад. Так, наприклад, 25 лютого 1876 р. на засіданні Чернігівської міської думи відомий земський ліберал - І. Шраг у своєму виступі зауважив, що у контексті потреби широкомасштабної оцінки міських муніципальних активів нерухомості та власності було б дуже корисно запросити для практичної реалізації цих процедур представника створеного при Чернігівській губернській земській управі спеціального статистичного бюро, яке фахово і професійно імплементує усі необхідні міському врядуванню оцінки власності. Депутат відзначив, що консолідоване вивчення міських активів буде позитивом і для земської статистичної служби, і для міського господарства: службовці-статистики отримають досвід застосування на практиці науково-теоретичних методологій, а гласні міських дум та члени управ - архінеобхідну базу інформації про реальний зміст, стан і перспективи розвитку міського господарства.

Інший представник ліберальної партії - В. Хижняков - у своїй промові з цього приводу наголосив, що новонароджена земська статистика регіону та проголошені нею імперативи діяльності вже отримали перші скептичні оцінки і принципове опонування зі сторони консервативного соціуму. Тому, у світлі вже одіозного відношення частини громадськості до статистичної служби земств краю, є сенс убезпечитись від різного роду чуток, обговорень і натяків і створити свою власну, міську комісію з розробки статистичного обстеження міського господарства з метою ґрунтовної оцінки усього спектру активів власності. Цій комісії слід доручити підготовку загальних принципів для проведення вказаних дослідів, створений нею спеціальний документ потрібно буде всебічно розглянути на засіданні міської думи і на основі усіх зауважень і побажань виробити концептуальне рішення, яке і стане правовою підставою для широкомасштабних досліджень міського господарства, процедур оцінки активів власності, і, як результат, - фундаменту для розробки виключно міської податкової системи.

Після тривалого й емоційного обговорення питання Чернігівська міська дума постановила: створити й обрати спеціальну статистичну комісію з 3 гласних, якій доручити розробку правил оцінки міських активів власності; кожному члену комісії призначити гонорар за виконання спеціальних службових обов'язків у розмірі 150 карбованців на місяць [29, с. 423-425]. Отже, опозиціонерам вдалося синхронізували свої зусилля у статистичній галузі за всіма сегментами місцевого самоврядування регіону.

В атмосфері аури політичного протистояння 11 січня 1877 р. у Чернігівському губернському земському зібранні почався розгляд проблеми фінансування діяльності статистичного бюро губернської управи, адже вже були підготовлені для публічного оприлюднення та видання перші результати прогресивної роботи органу і службовці, за умов належного забезпечення своєї праці, обіцяли завершити програму статистичних дослідів протягом трьох років [4, с. 140-200].

Широкомасштабне обговорення питання почалося з політичної атаки консерваторів, які докоряли науковцям тим, що до програми досліджень не були включені обстеження приватних маєтків місцевої аристократії. Квінтесенцією більшості претензій реакціонерів до службовців стало оприлюднення та публікація спеціальної записки депутата Л. Ждановича, у якій головною тезою нарікань був той факт, що земські статистики взагалі залишили поза увагою своєї праці верству великих земельних латифундіальних власників та їх родин - опори російської монархії у провінції. У документі прямо вказувалось, що бюро проявило велику упередженість, приділяючи левову частку своїх робіт селянському соціуму суспільства, при цьому зовсім ігноруючи наявні проблеми великого дворянства на півночі Лівобережної України. Подібний підхід, на переконання консерваторів, був політично тенденційним і загрожував державній безпеці країни, оскільки свідома відмова від аналізу стану нобілітету краю веде до соціального протистояння верств суспільства. Крім того, велике незадоволення викликала й експедиційна форма праці бюро та спроба вивчення загального стану сільського господарства краю і різноманітних аграрних проблем регіону - консерватори вказували, що таких доручень бюро ніхто не давав. Л. Жданович заявив, що найкращим методом статистичних досліджень є математичний, яким послуговувався Чернігівський державний статистичний комітет, себто коли добування інформації йде шляхом бюрократичних запитів з центру до конкретних провінцій краю. Завершуючи аналіз програм статистичного бюро, Л. Жданович робив висновок про недоцільність фінансування земської статистичної служби, адже там є прояв яскравого політичного «сепаратизму» губернської управи, наявне широкомасштабне перевищення і зловживання службовими повноваженнями голови та персонального складу статистичного бюро [11, с.203-227].

Керманич ліберальної опозиційної фронди Лівобережної України - І. Петрункевич - виступив у губернському земському зібранні з промовою по цій проблемі. Він блискуче довів колосальну актуальність та невідкладну необхідність статистичного дослідження регіону з метою всебічної інвентаризації економічного потенціалу господарства краю, ґрунтовної підготовки земських бюджетів на засадах соціальної справедливості, всебічної розробки якісно нової системи земського податкоутворення та оподаткування, ліквідації катастрофічної соціальної нерівності та розшарування у територіальних громадах, широкомасштабних дослідів, якісних показників життєдіяльності населення [11, №4, с. 159-164, 191-192].

Після виступу І. Петрункевича у сесійній залі земських зборів почалася емоційна та бурхлива полеміка. З промовою виступив голова статистичного бюро, член земської ліберальної партії північної України - М. Константинович. Він вказав на той факт, що статистичні дослідження розпочаті у багатьох земських губерніях Російської імперії, а тому посилання опонентів на відсутність потреб у подібних дослідах у світлі непроведення господарчих реформ не мають під собою ґрунтовних підстав. І навіть якщо бюро побажають закрити, все одно через кілька років земські установи регіону будуть змушені визнати цю помилку, відновити у повному обсязі статистичне дослідження краю і знову створити органи земської статистичної служби, адже поступ економічної діяльності земств неможливий без вивчення господарського комплексу територій. Що ж стосується закидів щодо методології проведення досліджень, то М. Константинович наголосив на тому, що ідеалізований опонентами математичний метод є раціональним при вирішенні завдань теоретичної статистики. Досліди ж економічного життя потребують, навпаки, практичної методології, особливо географічно-описового методу, який дозволяє всебічно та широкомасштабно вивчити процеси та явища функціонування господарства. Вказана методологія бюро усіляко була підтримана колегами з інших земських губерній, науковцями-експертами Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства, статистичними конгресами у Санкт-Петербурзі та Москві. Твердження консерваторів про непродуктивність дослідження окремих місцевостей у контексті необхідності формування загальної картини економічного життя імперії не витримували критики - саме вивчення окремих географічних ареалів дозволяє фіксувати конкретні показники, класифікувати та групувати їх за типологією, здійснювати порівняльний аналіз та співвставлення категорій, узагальнювати та синтезувати здобуті наукові результати. Тому усі аргументи опонентів статистичного бюро, на думку доповідача, були позбавлені змістовності.

Політичний соратник М. Константиновича - О. Карпинський - підтримав позицію свого колеги. Він зауважив, що усі формальні питання щодо діяльності бюро були узгоджені з адміністрацією чернігівського губернатора. Губернська земська управа узяла на себе повну відповідальність за формування персонального складу статистичного бюро та фінансового забезпечення його роботи. Відтак, не може бути жодних розмов про перевищення службових повноважень, а тим більше - зловживання ними. Що ж стосується докорів про відсутність у програмах досліджень проблематики землеволодіння у регіоні, то вони мають під собою раціональний ґрунт. Однак, оскільки мова йшла про приватні активи, а земські установи - громадські інституції, то сама постановка цього питання є дискусійною, адже більшістю населення краю є селянський стан, який обирає інститути земського врядування та забезпечує їх функціонування сплатою відповідних податків. Крім того, поточні економічні проблеми найбільш стосуються власне селянської та козацької верстви громад. Саме тому головний акцент бюро було зроблено на дослідженні вказаних сегментів суспільства. Представник лібералів - М. Константинович - додатково зазначив, що діяльність статистичних служб у світі має природу слідчих дій у криміналістиці - вони досліджують як розвиток промислової індустрії, так і аграрного сектору економіки разом з торгівлею. Російське Імператорське Географічне Товариство ще у 1870 р. дійшло висновку, що найкращою методологією статистичних робіт є географічно-описовий метод, який, до речі, був застосований при вивченні торгівельних відносин на славетних українських ярмарках різними поколіннями учених [11, №4, с. 165-199].

Після довготривалих дискусій, приймаючи до уваги соціальну гостроту і далеко неоднозначний характер емоційної полеміки, голова губернського земства поставив на голосування питання про асигнування 8000 карбованців на всебічне завершення роботи статистичного бюро управи та передачу програм його діяльності на розгляд профільній земської комісії. Більшістю голосів - 26 проти 22 - губернські збори ухвалили асигнувати на потреби праці бюро 8 тис. карбованців та обрати земську комісію для детального розгляду програм статистичного обстеження. До її складу від опозиціонерів було обрано О. Ліндфорса і І. Петрункевича [11, №4, с. 200-202].

Емоції щодо статистичного бюро не вщухали у губернському земстві й надалі. Так, зокрема, 13 січня 1877 р. відбулось тривале засідання спеціальної комісії щодо «статистичного питання». Модератором став один з лідерів опозиціонерів - О. Ліндфорс, який запропонував надати слово профільному доповідачу, одному з членів статистичного бюро, талановитому ученому - П. Червінському. Оратор у своїй промові зазначив, що усі програми статистичних робіт мають дві мети: надати губернському земству увесь спектр наукових даних для розробки земських бюджетів і податкової системи; зібрати повну інформацію, яка б ілюструвала поточний стан економіки та господарства регіону. П. Червінський зауважив, що статистичне бюро використовує суто середні показники цінності, якості та прибутковості земельних володінь. Науковими інструментами для отримання цих показників стали рівень цін у галузі купівлі-продажу земель, масштаб орендних цін у регіоні, аналіз співвідношення і співвставлення видатків та доходів. По купівлям-продажам земельного фонду збирається уся інформація за угодами та їх умовам з 1861 р., що може впливати на цінність; ціни вивчаються подесятинно, тобто по відношенню до кожної частини кожного володіння; умови оренди досліджуються як у великих, так і в середніх латифундіях, з зазначенням подесятинної оплати у грошовій і негрошових формах. Прибутковість визначається ступенем видатків і доходів, дослідами способів обробки продукції, знарядь праці, кількості робочих днів та найманих працівників, форм і методологій виробництва у господарстві, цінової політики на найману робочу силу, формування бази даних про врожайність, ступінь використання різних угідь.

Науковець відзначив, що, оскільки у бюро не було можливостей отримати достовірні дані про врожайність за минулі десятиріччя, то спочатку була опрацьована існуюча на місцях довідникова інформація у вигляді фінансових канцелярських книг, а вже потім проведено широкомасштабне фронтальне опитування (анкетування) більшості місцевого населення громад щодо врожайності за останні роки. Що ж стосується описів конкретних окремо взятих володінь, то цю роботу планується виконати на завершальному етапі праці бюро: заплановано дослідити дев'ять найбільш показових угідь - по три від кожної групи прибутковості, цінності та якості, і окремо три показових селянських володіння - наділи «малоросійських» козаків, колишніх поміщицьких селян і державних селян, звісно, за їх участю, що надасть красномовний матеріал для аналізу відповідних процесів в аграрному секторі економіки краю [11, с. 343346].

Комісія, уважно заслухавши доповідь, постановила:

1) при проведенні дослідів віддавати перевагу інструментам орендних і продажних цін; при визначенні ступеню врожайності брати до уваги відсоткове співвідношення, надавати першість інформації земських повітових управ регіону; у сфері найманої праці використовувати лише найбільш поширені показники; оскільки точні дані по землеволодінню отримати неможливо, у силу домінування дрібних та середніх латифундій, де панівне становище займають угіддя «малоросійського» козацтва; просити повітові земства усіляко сприяти статистичній службі у справі зібрання інформації;

2) зобов'язати членів статистичного бюро розробити єдиний формат опитування респондентів щодо проблем землеволодіння і землекористування; просити повітові земства призначити для допомоги науковцям тимчасових своїх представників, які будуть представляти органи місцевого самоврядування;

3) у програмах з вивчення землеволодіння і землекористування виключити питання особистого характеру, стану здоров'я; розібратися з проблемами зберігання та охорони стратегічних запасів хліба, дослідити питання історії церковних інститутів у провінції, виключити питання про успішність освіти та навчання; зняти проблеми кредиторської заборгованості і даних по позиках, питання про обсяги вилову рибної продукції замінити на детальний опис водних ресурсів, їх використання та характер підводного світу; виключити питання про кількість пасік та їх господарів; в обов'язковому порядку внести інформацію про ступінь використання мінеральних добрив при обробці земельних наділів; при вивченні проблем механізації виробництва брати до уваги відсоток використання сучасного інструментарію;

4) щодо сінокосів і лісовирубок з'ясовувати форми і види робіт, подальше використання відходного матеріалу; вагомим питанням вважати проблематику дослідів садівництва у всіх його складових;

5) принциповими питаннями повинні стати дослідження форм і видів залежності та експлуатації тимчасово залежних поміщицьких селян, всебічне вивчення соціального стану безземельного селянства, яке постійно проживає у конкретних місцевостях, проблематику селянських корпоративних відносин не вносити до імперативів праці бюро [11, с. 346-349].

Перша ухвала комісії дає нам підстави говорити, що абсолютним пріоритетом статистичного бюро було селянське землеволодіння та землекористування у регіоні. Особливу увагу викликають акценти на середні показники, дослідження форм і методів експлуатації, вивчення способів використання різних ресурсів; факт запрошення до дослідів спеціальних осіб від повітових управ, що свідчить про прозорість та відкритість процедур, намагання залучення до справи некорпоративних осіб.

14 січня 1877 р. відбулось додаткове засідання особливої земської комісії, яка провела обговорення зауважень принципових опонентів діяльності статистичного бюро. За ініціативою депутатів консервативної більшості зборів до пунктів про лісове господарство краю були внесені тези щодо необхідності збирання інформації про рівень пожежної безпеки, витрат на охоронну діяльність, зберігання та використання продуктів лісництва.

За принциповим наполяганням реакціонера Л. Ждановича, комісія внесла корективи у програми дослідження великих земельних латифундій: збір даних про кількість проданих маєтків великої аристократії з 19 лютого 1861 р.; інформацію про кількість публічних комерційних торгівельних і добровільних угод по маєткам нобілітету; збір інформації про нових власників маєтків дворянства та умов купівлі-продажу цих активів власності; детальне вивчення параметрів приватного кредитування для великих землевласників, прискіпливе дослідження банківських іпотечних та приватних боргів по маєтностям нобілітету; збір інформації про статистику міграції земельної аристократії з провінції до міст та зміну сфери діяльності панівного стану суспільства; ретельне вивчення динаміки змін в активах власності дворянства, які залишились в особистому управлінні через довірених осіб, скрупульозне дослідження статистики орендних цін у регіоні з одночасним створенням реєстру орендарів; збір інформації про системи ведення господарства у маєтках великих землевласників: форми, методи, способи господарювання; вивчення системи експлуатації селянства.

Комісія ухвалила рішення про те, що під терміном «велике землеволодіння» статистичне бюро повинно розуміти латифундії більші, ніж 100 десятин у кожному повіті краю. Для земських повітових управ, з метою дослідження землеволодіння і землекористування, членом статистичного бюро і ліберальної опозиційної фронди, відомим ученим-економістом В. Варзаром був розроблений спеціальний проєкт статистичного бланку. За його наполяганням, програми вивчення одиниць промислової індустрії, крім математичної методології, були доповнені якісними інструментами - вимогою оцінки і всебічної економічної характеристики. Дрібні об'єкти кустарних промислів та промислового виробництва було вирішено досліджувати окремо, адже вони являли собою приклад дрібновласницького устрою минувшини.

Л. Жданович запропонував внести зміни до програм вивчення «робітничого питання» у регіоні: зібрати інформацію про систему оплати праці, скласти статистичні таблиці та діаграми смертності й інвалідності на виробництвах; вивчити статистику банківських застав і кредитування під виробництво продукції; у принципово важливій для краю галузі плантаційного сегменту аграрного сектору всебічно та детально дослідити проблеми розмежування латифундій, вивчити цінову політику на продукцію, зібрати інформацію про оптимальні терміни збору врожаю у регіоні; ретельно розібратись у проблематиці ринків збуту продукції плантаційних господарств як приватних власників, так і артільних коопераційних товариств з дрібними комерсантами.

Комісія постановила: програми для статистичного дослідження визнати повними і доцільними для широкомасштабного використання; запропонувати губернським земським зборам зобов'язати статистичне бюро губернської управи у 1877 р. дослідити три показових повіти - Чернігівський, Борзнянський та Новозибківський, як типових репрезентантів північної, південної та центральної частин регіону і підготувати широкомасштабну доповідь губернському земському зібранню про основні результати проведеної наукової роботи з додатком усього необхідного економічного апарату; просити губернську земську управу виготовити спеціальні статистичні бланки у подвійній кількості, а діловодство у цій сфері доручити безпосередньо повітовим земським управам [11, с. 343-354].

Аналіз протоколів профільної комісії дозволяє стверджувати, що представники ліберальної опозиційної фронди пішли на усі можливі та прийнятні компроміси з консервативно-реакційною більшістю губернського земства, щоб зберегти функціонування архіважливого економічного органу земського самоврядування - статистичного бюро при Чернігівській губернській земській управі.

18 січня 1877 р. на засідання Чернігівського губернського земського зібрання була подана доповідь спеціальної комісії щодо програм статистичного дослідження краю. Представники ліберальної партії наполягли на скороченій процедурі розгляду документу, оскільки терміни сесії вже збігали і велика частина депутатів могла достроково залишити збори, щоб поїхати додому. Зібрання прислухалось до слушної ініціативи опозиціонерів і невеликою більшістю голосів постановило приймати рішення по «статистичному питанню» лаконічними резолюціями. У відповідь на це більшість консервативної фракції губернського земства з обуренням демонстративно залишила залу засідань, висловивши у такий спосіб свій протест і влаштувавши публічну обструкцію.

Тим не менше, формальний кворум для легітимності засідання був і голова губернського земства надав слово доповідачу спеціальної комісії, одному з лідерів земських лібералів - О. Ліндфорсу. Представник фронди зазначив, що три повіти, обраних для показового статистичного обстеження, були визначені у світлі логіки ступеню завершеності розмежування повітів та характеру результатів експериментальних дослідів у конкретних волостях вказаних територій. Голова статистичного бюро - М. Константинович, доповнюючи виступ доповідача, наголосив, що статистичне дослідження міста Чернігова вже завершене і готове для опублікування. Крім того, обрані повіти є показовими і репрезентують економічну та господарську характеристику північної України у цілому. Наприклад, лише в одному Чернігівському повіті є багато особливостей - на півночі малоприбуткові землі, на півдні - доходи від латифундій вище середніх тощо. О. Ліндфорс відзначив, що проєкт схвалений усіма членами комісії та підписаний власноручно. Заслухавши проєкт доповіді, Чернігівське губернське зібрання постановило: затвердити документ та передати до виконання губернській земській управі [11, №8, с. 334-337]. Отже, зусиллями ліберальної опозиційної фронди існування та функціонування статистичного бюро Чернігівської губернської земської управи було врятовано, незважаючи на пряму протидію консервативно-реакційної більшості земського зібрання.

Слід наголосити, що «статистичне питання» стане лакмусом звинувачень ліберальних земців Північного Лівобережжя у «революційній» та «антидержавній» діяльності у найближчому майбутньому. Унікальні результати праці земської статистичної служби, які були публічно репрезентовані, яскраво демонстрували реальний стан економіки та господарчого комплексу північної України і являли собою науковий фундамент для розробки подальших кардинальних реформацій в українському Поліссі з метою модернізації не тільки території Сіверщини, а й усіх регіонів Російської імперії. Необхідно відзначити, що домінування імперативів економічної географії і порівняльної статистики при науковому забезпеченні досліджень мало дуже корисний вплив на результатипраці службовців. Нерівномірність і розбалансованість, катастрофічно кричуща несправедливість податкової системи краю призводили до кризи диспропорцій земських бюджетів, прямим наслідком якої було широкомасштабне посилення соціального антагонізму у суспільстві, міжстанових ексцесів у громадах. На переконання представників опозиційної фронди, цьому можна було зарадити комплексом заходів, у тому числі реалізацією реформ податкової системи регіону, через впровадження концептуального прогресивного принципу: чим більші активи власності, їх цінність, прибутковість, врожайність, тим більші податкові видатки. Зовсім не дивно, що такі економічні імперативи аристократичної опозиції були сприйняті більшістю консервативного дворянства - основними власниками активів - як революційний акт, направлений на знищення панування вже й так збіднілої корпорації місцевого нобілітету, а, відповідно, і соціальної опори російського абсолютизму у регіоні. Звідси й принципове опонування та супротив ідеям прогресу з боку реакціонерів. Акцент на досліди ґрунтів північної України, експедиційна форма діяльності статистичної служби, опора на якісні показники взагалі викликали у консерваторів несприйняття та відторгнення економічної філософії земської ліберальної партії.

Репрезентанти опозиційної фронди, крім губернського рівня, проводили роботу щодо «статистичного» питання й на рівні повітових земств. Так, зокрема, 7 жовтня 1877 р. на засіданні Борзнянського повітового земського зібрання ліберали, які складали основу повітової земської управи, презентували основні результати наукового обстеження Борзнянського повіту статистичним бюро Чернігівської губернської земської управи. Було наголошено, що унікальний характер і значення проведеної роботи дозволяють усебічно та широкомасштабно реформувати податкову систему повіту, створити принципово важливі реєстри активів майна та їх власників, ліквідувати системну кризу повітового земського бюджету, впроваджувати більш прогресивну політику у сфері економіки та господарства. Повітова земська управа просила збори детально розглянути здобуті статистичним бюро результати, для чого необхідно створити спеціальну комісію, яка б імплементувала досягнення статистичної служби при розробці вже найближчих бюджетів Борзнянського земства на 1878-1879 рр.

Борзнянське повітове земське зібрання постановило: створити особливу комісію земства для обговорення цього питання; доручити цьому органу розроблення нового земського бюджету на основі досліджень статистичного бюро Чернігівської губернської земської управи; спираючись на фундамент досягнень статистичної служби підготувати інструменти реформування земської податкової системи Борзнянського повіту; усі пропозиції внести до екстреного засідання повітового зібрання. До спеціальної комісії були обрані три представники опозиційної фронди - І. Петрункевич, В. Савич, Н. Волк-Карачевський [12, №2, с. 10].

Вже після обідньої перерви Борзнянське повітове земське зібрання приступило до розгляду результатів статистичних досліджень по суті. Повітова земська управа нагадала зборам, що Борзнянське земське зібрання 1876 р. прийняло рішення розподілити прибутковість земельних латифундій повіту на 7 розрядів, і вже на їхній основі розробляти нову земську податкову систему. Влітку 1877 р. статистичне бюро Чернігівської губернської земської управи детально обстежило Борзнянський повіт і публічно оприлюднило результати досліджень у спеціально підготовленому виданні. У вказаній праці послідовно надана ретельно зібрана науковцями інформація та дані про стан господарства і економіки повіту. Зокрема зазначено, що повіт належить до районів стабільно середньої, перспективної прибутковості земельних активів. Службовці констатували наявність 14 розрядів орендних цін у повіті, але домінуючою була оренда з половини врожаю, коли додавались грошові та посівні субсидії.

Окрему увагу управа приділила проблемі оцінки земельних угідь. Виконавчий орган пропонував поєднати показники врожайності та розрядів орендних цін і в такий спосіб отримати середній показник оцінки активів. На практиці це передбачалось робити наступним чином: грошовий еквівалент орендної плати власника землі поєднувався з усім спектром додаткових виплат; з отриманої суми здійснювалися видатки на переробку врожаю; сума, яка залишалася, становила середній прибуток від кожної десятини землі повіту. Отриманий фінансовий ресурс слід було розподілити на три роки - період єдиного сівообороту в аграрному секторі. Кошти, які залишались, становили щорічний прибуток з десятини землі, щоправда, без урахування асигнувань на загальні видаткі. Приблизну прибутковість лісових угідь повіту статистики пропонували визначати за наступною методологією: панівні ціни на продаж деревини розділяти на каденцію відновлення запасів лісових ресурсів, тобто обороту зрубу деревини. Вказаний спосіб дозволяв визначати поточний щорічний дохід від реалізації лісових продуктів і приблизний прибуток від земель у лісовій зоні територій повіту.

Що ж стосується архіважкої проблеми оцінки приватних земельних володінь - маєтків, садиб та прибудинкових городів, то представники земської статистичної служби і повітова управа бачили два варіанти виходу з цієї ситуації: або обирати фундаментом оцінки масштаб продажних цін на вказані землі, або прирівняти згадані одиниці власності до продуктивних земельних активів. Другий варіант, на переконання авторів доповіді, був найбільш природнім і адекватним, адже цінність приватного активу полягала не в самому земельному наділі, а виключно у ступені фінансово-економічної капіталізації власності (праця господаря і найманих працівників, комплекс видатків на технічну обробку угідь). Тобто мова вже йшла про формування оборотного капіталу, який де-факто звільнявся від оподаткування.

Загалом, доповідь управи у цілому відображала імперативи земського лібералізму у «статистичному питанні»: глибокий акцент на розширення соціального ландшафту досліджень; примат грошових еквівалентів; домінування принципів цінності, якості, прибутковості володінь; панування філософії капіталізації господарств і економіки краю; запровадження революційного принципу пільгових податкових преференцій. Борзнянське повітове земське зібрання, детально розглянувши доповідь, ухвалило: погодитись з позицією управи; негайно передати унікальні здобутки статистичного бюро губернської земської управи спеціальній комісії повітових зборів для розробки нової земської податкової системи Борзнянського повіту [12, №2, с. 15-25].

Прогрес опозиційної фронди, здобутий у «статистичному питанні», та реальна загроза економічної революції на рівні повіту у формі появи нової податкової системи, змусили консервативно-реакційні кола краю консолідуватись та піти у «наступ» на статистичне бюро Чернігівської губернської управи з метою припинення його «небезпечної» діяльності. У січні 1878 р. на сесії Чернігівського губернського земського зібрання знову було поставлено на порядок денний питання про функціонування та фінансування спеціального органу статистики земської губернської управи. Розгляд проблеми був позначений вже прямим публічним зіткненням принципових ідеологічних опонентів. 17 січня на черговому засіданні губернського земства з промовою виступив представник ліберальної партії - М. Константинович. Він зазначив, що статистичні дані по промисловій індустрії регіону зібрані, але вони ще не оброблені та потребують порівняльної аналітики. Хоча умов для розвитку галузі немає: у Борзнянському повіті функціонує лише чотири одиниці промисловості, у Чернігівському - три. Де-факто, потенціалу край поки що не має. Що стосується завершення статистичного обстеження, то бюро ще не надавало управі своїх обґрунтованих міркувань з цього приводу, а тим більше штатного розпису бюро з зазначенням необхідної кількості найманих службовців, які повинні завершити розпочату наукову роботу. Депутатський корпус губернських зборів повинен розуміти специфіку праці бюро: півроку науковці експедиційним способом збирають увесь наявний матеріал, а потім півроку обробляють його, проводять аналітичну і синтетичну діяльність. Саме тому опубліковані результати лише по Чернігівському та Борзнянському повітах.

Продовжуючи, М. Константинович з жалем констатував факт того, що абсолютна більшість міст та містечок регіону статистично не досліджені, за виключенням столиці регіону - Чернігова, що обумовлено, перш за все тим, що система міського самоврядування, згідно імперського законодавства, є автономною і незалежною від земської. Основний спосіб оцінки активів міської власності - принцип кореляції та узгодження з системою фінансового страхування майна. Статистичне бюро, за сприяння Чернігівської міської думи, направило до столиці північної України спеціально підготовлених службовців - реєстраторів, які зібрали й узагальнили увесь наявний матеріал, що став основою для розробки податкової системи бюджету міського самоврядування м. Чернігова. Статистичне відділення губернської земської управи не відмовляється у принципі від дослідження інших міст і містечок краю, однак було б значно логічніше та корисніше, якби інформацію по урбаністичним одиницям збирали спеціалісти саме міського самоврядування, а зусилля губернського бюро були направлені саме на вивчення півночі Лівобережної України у цілому, з головним акцентом на селянську провінцію - основу економіки регіону. Відділення вже направило листи інститутам міського самоврядування краю з поясненням: якщо виконавчі органи міських дум і повітових земських зібрань не асигнують необхідних коштів на потреби статистичного обстеження, статистичне бюро не буде проводити вказаних робіт; у разі, якщо цю працю доручать провести виконавчим органам губернського земського зібрання, то через рік відділення гарантує збір, узагальнення та публікацію результатів дослідження муніципальних активів власності, причому у формі економ-варіанту.