Розкуркулення та депортація болгарського населення Ізмаїльської області УРСР (1948 р.) та півдня МРСР (1949 р.)

Меланія Панасівна Найденська-Степанова, 1885 р. народження, уродженка села Кальчево Болградського району Ізмаїльської області, за соцпоходженням селянка-куркуль. Її чоловік - Найденський-Степанов Михайло Іванович у 1941 р. був репресований, як куркуль. До 1944 р. мала цегляний завод, 3 будинки, 75 - 100 га землі, 80 овець, 6 коней, 15 корів, 6 волів, 10 свиней, сільськогосподарський інвентар. Найманою робочою силою користувалася. Тримала постійних робітників - 2-3 чоловіка та сезонних до 15 чоловік. Мала антирадянський настрій. Склад родини: 5 осіб (ДАОО Ф. Р.-4980, Оп. 1, Спр. 867: 45).

У процесі аналізу характеристик виселених куркульських родин виникає багато питань, з яких головні, як мінімум, два. По-перше, чи насправді у селян упродовж війни до 1944 р. залишилася така кількість майна? По-друге, чим керувалася місцева влада, відносячи господарства до куркульських? Чи можна віднести наприклад, до куркульських господарства М. П. Гарвалова (тільки 600 овець), М. М. Грекова (15 га землі), І. З. Ненова (25 га землі), І. Ф. Котобана (22 га землі)? У характеристиках М. П. Гарвалова, М. М. Грекова та І.З.Ненова немає жодних звинувачень, окрім того, що користувалися найманою працею. Чому було віднесено до куркульських господарство П. Ф. Попазова з с. Твардиця Чадир-Лунгського району? У 1941 - 1944 рр. він мав 14 га рілля, 1,31 га винограднику, 2 корови, 1 свиню. Використовував працю постійних та сезонних робітників.

У 1945 - 1947 рр. мав 14,35 га ріллі, 1,31 га винограднику, 2 коней, 2 корів, 28 овець, 1 свиню. Рішенням № 5 від 18 лютого 1949 р. Чадир-Лунгської районної ради депутатів трудящих його господарство віднесено до куркульських. Під час винесення рішення працював у своєму господарстві (АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 7938: 1-11).

У 1948 р. з колгоспу с. Ярове було виключено 7 колгоспників, яких звинуватили в куркульстві: Марія Топал, Цона Топал, Мария Корчмар, Ганна Грек, Марія Бардук, Антон Бардук, Олена Карамаврова. Вони мали від 8 - до 60 га землі, в середньому 5 - 6 коней, 2 - 3 корови, 40 овець та найманих працівників. Можна погодитися з істориком І.Ф.Греком, що на 1 квітня 1948 р. у селян не могло після голоду залишитися стільки худоби, бо її б конфіскували (Гюльмян, 2006: 139). Що стосується землі, то кількість, яка знаходилася у виключених з колгоспу селян, за винятком М. Корчмар та О. Карамаврової, менше земельних наділів, що отримали їх предки-першопоселенці при переселенні в Бессарабію в 1830 р. або за результатами земельної реформи. Майже всі виключені з колгоспу - жінки, і головною причиною виселення можна вважати виїзд їх чоловіків та синів до Румунії, членство чоловіків у минулому в румунських партіях, саботаж хлібопостачання.

У сучасній науковій літературі стверджується: для того, щоб вести економічно вигідне господарство в засушливому Буджаку, фермерське господарство повинно мати не менш 60ти га землі. Відповідно до природно-кліматичних та ґрунтових умов Буджакського степу, згідно з сучасною класифікацією до бідняцьких господарств належать ті, які мали менше 15 десятин (20 га). А господарства, які мали по 25 - 30 десятин (30 - 35 га), могли бути віднесені до середняцьких (Гюльмян, 2006: 140). Таким чином, виходячи із сучасного бачення класифікації господарств для району Буджак та досліджуючи характеристики на кожного куркуля в Ізмаїльській області, приходимо до таких висновків: 2 з 135 виселених болгарських родин куркулів Ізмаїльської області взагалі не мали землі, 13 - мали до 20 га землі, 28 - від 20 га до 30 га, 33 - від 30 га до 40 га, 17 - від 40 га до 50 га, 18 - від 50 га до 60 га, 5 - від 60 га до 70 га, 6 - від 70 га до 80 га, 11 - від 80 га до 120 і лише 2 родини мали більше 200 га. Це означає що, 15 господарств були бідняцькими, близько 61 належали до середняцьких, тільки 40 господарств мали спроможність вести економічно вигідне господарство, і лише у 18 - було більше 60 - 70 га землі. У зв'язку із цим можна стверджувати, що на регіон механічно були перенесені критерії куркульства, які застосовувалися в інших сприятливих для господарювання природних та сільськогосподарських умовах.

Виселяли людей цілими родинами, не зважаючи на вік та стать. Проаналізувавши вік кожної старшої людини болгарської родини в Ізмаїльській області, можна сказати, що це були люди, які впродовж всього життя тяжкою працею набували майно. Так, 22% осіб було понад 60 років, 8,5% за віком від 56 - до 60 років, 33% - від 46 - до 55 років, 28% віком від 31 - до 45 років, і лише 8,5% віком від 20 - до 30 років. Крім того, національною особливістю демографічного існування болгар завжди була родина, яка складалася з багатьох членів. Наприклад, склад з 5 - 6 чоловік мали 65 родин, від 6 до 8 членів налічувалося в 40 родинах, 4 - мали від 9 і більше чоловік, і лише 26 родин налічували від 2 до 3 чоловік.

Згідно з радянськими законами того часу вся родина повинна була відповідати за будь-кого з її членів. Нерідко виселяли родини без голів родин, вони або втекли, або були засуджені. Так, із с. Тараклія Тараклійського району виселена М. С. Кочєва з сином. Ії чоловік, І. О. Кочєв, селянин - середняк, одноосібник, у 1944 р. засуджений на 3 роки як небезпечний елемент, був румунським підданим, служив у румунській жандармерії, до арешту займався торгівлею. У 1946 р. повернувся додому, але знову був засуджений на 5 років уже за розтрату виробничого майна магазину № 5 с. Тараклія. Під час виселення родини відбував строк. Дружина торгівлею не займалася, жила з матір'ю та працювала прибиральницею в школі №1 (АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 8052: 2-9).

Таких випадків було багато. Виселені з с. Тараклія Є. Г. Кайряк з сином, бо її чоловіка звинувачено в пособництві окупантам і засуджено на 10 років в 1945 р. (АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 8160: 2 - 9). Виселені дружина та дочка Ф. З. Вельчєва з с. Кайраклія Тараклійського району, звинуваченого в пособництві та засудженого на 10 років позбавлення волі в 1944 р. У минулому Ф.З.Вельчєв був селянином-бідняком, на 4 травня 1949 р. не мав ніякого майна (АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 8137: 1 - 9). Куркуль з с. Твардиця Чадир-Лунгського району Г. І. Ламбов, разом з дружиною П. П. Ламбовою, в 1948 р. втекли. Їх син П. Г. Ламбов був засуджений народним судом, а неповнолітні дочка та інший син виселені без батьків. Лише 13 квітня 1954 р. діти повернулися додому (АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 7914: 1-17).

Показово, що були села, яких розкуркулювання майже не торкнулося. Це відбулося, можливо, не в останню чергу, завдяки тому, що селяни жили відносно дружньо й не інформували владу один про одного. Так, з с. Кирнички виселили тільки 2 родини, причому не найзаможніші. Кожна з них мала по 30 га землі, між тим, як наділи ряду інших родин сягали 70 га. Причиною розкуркулювання стало їх погане ставлення до батраків у період літніх сільськогосподарських робіт (Очерки, 1998: 215).

Висновки

У повоєнний час радянський тоталітарний режим в болгарських селах Ізмаїльської області та півдня МРСР реалізовував політику знищення заможних і успішних селянських господарств застосовуючи тотальний контроль через компартійні осередки, репресії, сіяння ворожнечі у громадах з метою розколу суспільства.

Аналіз характеристик виселених господарств, дозволяє зробити висновок, що до числа критеріїв відбору господарств на виселення входили як економічний, так і політичний фактори. Можна стверджувати, що на регіон механічно були перенесені критерії куркульства, які застосовувалися в інших сприятливих для господарювання природних та сільськогосподарських умовах. Аналізуючи вік голів виселених болгарських родин, можна сказати, що це були люди, які впродовж всього життя тяжкою працею набували майно. Примусовому виселенню й тортурам підлягали всі члени родини, навіть діти.

Існування заможних господарств надавало партійному керівництву можливість звалити на куркульський саботаж свої помилки та недоробки.

Джерела і література

1. Архів Міністерства внутрішніх справ Республіки Молдова (далі АМВС). Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 119, 135 арк.

2. АМВСФ. Р. 19, Оп. 4, Спр. 123, 190 арк.

3. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 131, 107 арк.

4. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 136, 220 арк.

5. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 153, 240 арк.

6. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 160, 240 арк.

7. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 7914, 22 арк.

8. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 7938, 17 арк.

9. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 7947, 79 арк.

10. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 7973, 18 арк.

11. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 8052, 11 арк.

12. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 8137, 15 арк.

13. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 8160, 20 арк.

14. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 8186, 17 арк.

15. АМВС Ф. Р. 19, Оп. 4, Спр. 16426, 15 арк.

16. АМВСФ. Р. 19, Оп. 11, Спр. 131, 320 арк.

17. Грек И. Българите от Украйна и Молдова: минало и настояще. София: Христо Ботев, 1993. 296 с.

18. Гюльмян-Дюльмен-Яровое / Иван Грек. Кишинев, 2006. 202 с.

19. Державний архів Одеської області (далі-ДАОО). Ф. Р.-4980, Оп. 1, Спр. 863, 370 арк.

20. ДАОО Ф. Р.-4980, Оп. 1, Спр. 866, 37 арк.

21. ДАОО Ф. Р.-4980, Оп. 1, Спр. 867, 136 арк.

22. ДАОО Ф. Р.-4980, Оп. 1, Спр. 868, 165 арк.

23. ДАОО Ф. Р.-4980, Оп. 1, Спр. 869, 179 арк.

24. Зима В.Ф. «Второе раскулачивание» (Аграрная политика конца 40-х - начала-50-х годов). Отечественная история. М., 1994. № 3. С. 109-125.

25. Коллективизация крестьянских хозяйств в правобережных районах Молдавской ССР. Документы и материалы / Сост. В. И. Царанов, С. Я. Афтенюк, К. Е. Олейник, М. К. Сытник. Кишинев: Картя молдовеняскэ, 1969. 232 с.

26. Митев П. Бесарабските българи за себе си. София, 1996. 346 с.

27. Муніципальне підприємство Ізмаїльський архів. Ф. Р. 441, Оп. 1, Спр. 25, 106 арк. Очерки истории и этнографии села Кирнички в Бесарабии / под. ред. Станко В.Н. Одесса: Гермес, 1998. 148 с.

28. Советский Придунайский край (1940 - 1945 гг.). Документы и материалы / Сост. А.Д. Бачинский, А.П. Бєлобородова, И.В. Гречуха, П.А. Кундратов и др. Одесса: Маяк, 1968. 407 с.

29. Трудные страницы истории Молдовы 1940 - 1950-е гг. / сост. В.М. Пассат. М.: ТЕРРА, 1994. 800 с.

30. Царанов В.И. Проблемы истории Молдавии. Исследования по истории советского общества. Кишинев: СЕР М, 2007. 401 с.

References

1. Arkhiv Ministerstva vnutrishnikh sprav Respubliky Moldova (dali AMVS). F. R. 19, Op. 4, Spr. 119, 135 ark.

2. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 123, 190 ark.

3. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 131, 107 ark.

4. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 136, 220 ark.

5. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 153, 240 ark.

6. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 160, 240 ark.

7. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 7914, 22 ark.

8. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 7938, 17 ark.

9. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 7947, 79 ark.

10. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 7973, 18 ark.

11. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 8052, 11 ark.

12. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 8137, 15 ark.

13. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 8160, 20 ark.

14. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 8186, 17 ark.

15. AMVS F. R. 19, Op. 4, Spr. 16426, 15 ark.

16. AMVS F. R. 19, Op. 11, Spr. 131, 320 ark.

17. Grek I. (1993). Bulgarite ot Ukraina i Moldova: minalo i nastoyashte / I. Grek, N. Chervenkov. Sofiya: Khristo Botev. 296 р. [in Bulgarian].

18. Gyulmyan-Dyul'men-Yarovoye (2006). Ivan Grek. Kishinev. 202 р. [in Russian]. Derjavnui arxiv odeskoi oblasti ^АоО). Ф. Р.-4980, Оп. 1, Спр. 863, 370 арк.

19. DАОО F.P 4980, Op. 1, Spr. 866, 37 ark.

20. DАOO F.P 4980, Op. 1, Spr. 867, 136 ark.

21. DАOO F.P 4980, Op. 1, Spr. 868, 165 ark.

22. DАOO F.P 4980, Op. 1, Spr. 869, 179 ark.

23. Zima V.F. (1994). «Vtoroye raskulachivaniye» (Agrarnaya politika kontsa 40-kh - nachala50-kh godov). Otechestvennaya istoriya. M. № 3. Р. 109-125. [in Russian].

24. Kollektivizatsiya krestyanskikh khozyaystv v pravoberezhnykh rayonakh Moldavskoy SSR. Dokumenty i materialy. (1969). Sost. V.I. Tsaranov, S.Ya. Aftenyuk, K.Ye. Oleynik, M.K. Sytnik. Kishinev: Kartya moldovenyaske. 232 р. [in Russian].

25. Mitev P. (1996). Besarabskite bulgari za sebe si. Sofiya. 346 р. [in Bulgarian].

26. Mynicipalne pidpriemstvo Izmailski arxiv. F.R.441, Op.1, Spr.25, 106 ark.

27. Ocherki istorii i etnografii sela Kirnichki v Besarabii (1998). Pod. red. Stanko V.N. Odessa: Germes. 148 p. [in Russian].

28. Sovetskiy Pridunayskiy kray (1940 - 1945 gg.). (1968). Dokumenty i materialy / Sost. A.D. Bachinskiy, A.P. Beloborodova, I.V. Grechukha, P.A. Kundratov i dr. Odessa: Mayak, 1968. 407 p. [in Russian].

29. Trudnyye stranitsy istorii Moldovy 1940 - 1950-ye gg. (1994). Sost. V. M. Passat. M.: TERRA. 800 p. [in Russian].

30. Tsaranov V.I. (2007). Problemy istorii Moldavii. Issledovaniya po istorii sovetskogo obshchestva. Kishinev: SER M. 401 p. [in Russian].

Размещено на Allbest.ru