Бібліотеки світських і духовних навчальних закладів Переяславського повіту Полтавської губернії у другій половині ХІХ - на поч. ХХ ст. (за матеріалами постанов і звітів Переяславських повітових земських зборів та Переяславської повітової земської управи)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав»

Університет Григорія Сковороди в Переяславі

ДВНЗ «Ужгородський національний університет»

БІБЛІОТЕКИ СВІТСЬКИХ І ДУХОВНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ПОВІТУ ПОЛТАВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ - НА ПОЧ. ХХ СТ. (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПОСТАНОВ І ЗВІТІВ ПЕРЕЯСЛАВСЬКИХ ПОВІТОВИХ ЗЕМСЬКИХ ЗБОРІВ ТА ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ ПОВІТОВОЇ ЗЕМСЬКОЇ УПРАВИ)

Олена Михайлівна Жам, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Музею хліба Оксана Іванівна Висовень, доктор історичних наук, професор кафедри історії і культури України та спеціальних історичних дисциплін Лариса Іванівна Капітан, доктор історичних наук, професор кафедри Античності, Середньовіччя та історії України домодерної доби

Переяслав, Ужгород

Анотація

полтавський переяславський бібліотека освіта

Мета дослідження: на основі аналізу і теоретичного узагальнення діловодної документації переяславського земства комплексно дослідити діяльність бібліотек навчальних закладів Переяславського повіту Полтавської губернії у 2-й пол. ХІХ - на поч. ХХ ст., спрямовану на розвиток народної освіти та вирішення проблеми забезпечення освітніх закладів літературою для навчання та позашкільного читання, що становило одну з важливих сторін шкільної справи. Методологічною основою роботи є системний підхід, принципи критичного та структурно-системного підходу до джерельної бази. У роботі використано історико-порівняльний, хронологічний та конкретно-історичний методи в їхній сукупності, а також спеціальні методи джерелознавчого аналізу документів і матеріалів. Наукова новизна: здійснено комплексний науковий історико-бібліотекознавчий аналіз діяльності бібліотек при світських і духовних навчальних закладах Переяславського повіту Полтавської губернії у другій пол. ХІХ - на поч. ХХ ст. Висновки. Аналіз постанов, звітів та окремих довідкових видань дозволив встановити, що у 2-й пол. ХІХ - на поч. ХХ ст. у Переяславському повіті Полтавської губернії функціонувала широка мережа бібліотек при світських і духовних навчальних закладах. Зростання чисельності учнівських бібліотек відбувалось одночасно з розвитком освітньої системи, а самі вони створювалися на основі існуючої мережі навчальних закладів. Доведено, що в зазначених історичних умовах новації в бібліотечній системі, як і решта кількісних та якісних зрушень шкільної системи, були ініційовані земськими органами. У культурно-освітньому просторі краю книгозбірні навчальних закладів були наймасовішими в порівнянні з іншими видами бібліотек. Попри низку недоліків (неналежне фінансування, недостатні книжкові фонди, обмежені каталогом дозволеної для користування літератури, організаційні труднощі) бібліотеки стали значним соціокультурним явищем суспільного життя на території повіту, а їхня діяльність позитивно вплинула на підвищення освітнього та культурного рівня населення.

Ключові слова: Переяслав, Переяславські повітові земські збори, бібліотечна діяльність, бібліотечна мережа, учнівські бібліотеки, книжковий фонд, комплектування, культурно-освітній потенціал.

Annotation

Olena Zham National Historical and Ethnographic Reserve “Pereyaslav” (Pereyaslav, Ukraine) Oksana Vysoven Hryhoriy Skovoroda University in Pereyaslav (Pereyaslav, Ukraine) Larysa Kapitan Uzhhorod National University (Uzhhorod, Ukraine) Libraries of secular and theological educational institutions of Pereyaslav County, Poltava Governance in second half of 19th - beginning of 20th centuries (according to materials of resolutions and reports of the Zemstvo Assembly of Pereyaslav County and the Zemstvo Administration of Pereyaslav County)

The purpose of the study is to research comprehensively activities of the libraries of educational institutions of the Pereyaslav County of the Poltava Governance in the second half of the 19th - beginning of the 20th centuries, aimed at the development of public education and solving the problem of providing educational institutions with literature for study and extracurricular reading, which was one of the important aspects of school affairs on the basis of the analysis and theoretical generalization of the official documentation of the Pereyaslav Zemstvo. The methodological basis of the work is a systematic approach, the principles of a critical and structural-systemic approach to the source base. The work uses historicalcomparative, chronological and concrete-historical methods in their totality, as well as special methods of source analysis of documents and materials. The scientific novelty of this work is defined by carrying out a complex scientific historical and library analysis of the activities of libraries at secular and theological educational institutions of the Pereyaslav County of the Poltava Governance in the second half of the 19th - beginning of the 20th centuries. Conclusions. The analysis of resolutions, reports and some reference publications made it possible to establish that a wide network of libraries at secular and theological educational institutions functioned in the second half of the 19th -beginning of the 20th centuries. The number of student libraries grew in tandem with the development of the educational system, and they were created on the basis of the existing network of educational institutions. It is proved that innovations in the library system were initiated by the Zemstvo bodies during the reporting period of history, as well as other quantitative and qualitative changes in the school system. Educational institutions' libraries were the most common ones compared to other types of libraries in the cultural and educational space of the region. Despite a number of disadvantages (inadequate funding, insufficient book fonds, limited with a catalog of permitted literature, organizational problems) libraries became a significant social and cultural phenomenon of public life in the county, and their activities had a positive effect on raising the educational and cultural level of the population.

Key words: Pereyaslav, Zemstvo Assembly of Pereyaslav County, library activity, library network, student libraries, book fond, equipment, cultural and educational potential.

Актуальність теми дослідження

Дослідження історії бібліотечної справи - важлива складова збереження та розвитку національної освіти й культури. Наукове вирішення сучасних бібліотекознавчих проблем, удосконалення бібліотечної мережі України вимагають переосмислення історичного досвіду минулого з метою запобігання помилкам та використання кращих здобутків минулого. Звертаючись до процесів становлення та розвою бібліотечної справи в Україні в цілому та в Переяславському повіті зокрема, не можна оминути період 2-ї пол. ХІХ - поч. ХХ ст. Спрямованість бібліотечної справи в цей період, як відомо, здійснювалася в умовах земського самоврядування в галузі народної освіти (шкільне будівництво та позашкільна просвітницька робота). Поява земств сприяла вирішенню значного кола освітніх та інших гуманітарних проблем. Зокрема, значну увагу земства приділяли організації початкових шкіл, відкриттю при них бібліотек та поповненню їх літературою. Саме земства завдяки громадській активності досягли найбільших на той час здобутків у справі культурно-освітнього розвитку суспільства, у зв'язку з чим історичний досвід зі створення бібліотек є важливою історичною спадщиною і винятково цінним надбанням. Отже, актуальність обраної проблематики обумовлена потребою в системній, історико-теоретичній реконструкції цілісного процесу становлення та розвою книгозбірень навчальних закладів Переяславського повіту в зазначений період. Результати вивчення заявленої теми дослідження допоможуть відтворити цілісну картину культурно-просвітницького життя повіту.

Аналіз досліджень і публікацій

Сучасні українські науковці здійснювали спроби аналізу ролі земств у розвитку бібліотечної справи, втім її стан в освітніх закладах Переяславського повіту Полтавської губернії ще не став предметом спеціального комплексного вивчення в історичній та бібліотечній науці. Проблеми формування мережі бібліотек Переяславського повіту протягом ХІХ - поч. ХХ ст. досліджувалися фрагментарно, виключно в окремих їх напрямах та аспектах. Слід зазначити, що бібліотечна спадщина Переяславського повіту розглядалася доволі обмежено. Її становлення та розвиток на сьогодні лишаються неопрацьованою сторінкою українського бібліотекознавства. Історія книгозбірень чоловічої та жіночої гімназій висвітлювалась у працях окремих дослідників [10; 18; 37], але проблема заслуговує на більш глибоке та різностороннє вивчення.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі наукового пошуку, аналізу й теоретичного узагальнення широкого кола джерел, земської діловодної документації комплексно дослідити та розкрити діяльність бібліотек навчальних закладів Переяславського повіту зазначеного історичного періоду в контексті діяльності повітового та губернського земських органів місцевого самоврядування, спрямованої на розвиток народної освіти та вирішення проблеми забезпечення освітніх закладів літературою для навчання та позашкільного читання, що становило одну з важливих сторін шкільної справи. Необхідність відновлення історичної спадщини, якою є надбання земства в галузі бібліотечної справи, більш глибоке вивчення її особливостей, критичне осмислення та сучасна історична оцінка зумовили актуальність дослідження, визначило його мету та завдання.

Виклад основного матеріалу

У 2-й пол. ХІХ ст. назріла необхідність в якісних і кількісних змінах імперської системи народної освіти. Вирішенню значного кола освітніх та інших гуманітарних проблем сприяла поява земських органів самоврядування та освітня реформа 1863-1864 рр. У пореформені часи в багатогранній діяльності земств значне місце посіли заходи освітнього та просвітницького характеру. Спектр земської діяльності в даному напрямі був доволі широким та різноманітним. Зокрема, земства виступили ініціаторами відкриття при навчальних закладах народних земських бібліотек, послугами яких могли користуватись учні, вчителі, пересічні громадяни. Забезпечення широких верств населення можливістю відвідувати бібліотеки та отримувати необхідні для навчання й самоосвіти книги й періодичні видання, а також безкоштовне поширення літератури, книготоргівля, видавнича діяльність, курси самоосвіти та народного читання стали пріоритетним завданням культурно-освітньої масової роботи земств, зокрема й Переяславського повітового земства.

Одним з багатьох напрямів роботи Переяславського земства стала народна освіта. З метою її поширення серед народних мас земство відкривало й утримувало розгалужену мережу навчальних закладів (початкові училища, загальноосвітні школи, класичні та реальні чоловічі й жіночі гімназії тощо). Земства і громадськість переймалися не лише проблемами розбудови закладів народної освіти, а й створенням при них учнівських та вчительських бібліотек, які були спрямовані на забезпечення загальноосвітніх інформаційних потреб школярів, освітян, а також широких верств населення.

Бібліотечний простір Переяславського повіту 2-ї пол. ХІХ - поч. ХХ ст. включав книгозбірні різного відомчого підпорядкування, з-поміж яких найбільш чисельними були книгозбірні при навчальних закладах. У зазначений період поряд зі школами грамоти, церковно-парафіяльними та недільними школами почали діяти земські та громадсько-земські початкові народні училища, різні відомчі та приватні школи, жіноча та чоловіча гімназії. Реформи в освітній сфері, передусім прийняття закону про загальну освіту населення, збільшення навчальних закладів різних видів і рівнів, громадсько-просвітницька ініціатива, потреба у професійній самоосвіті, сприяли заснуванню при освітніх закладах бібліотек. Вони були частиною освітньої системи, допомагали поширенню грамотності в народі й долученню його до духовних цінностей.

Досліджуючи стан навчально-методичної бази в земських школах, неможливо оминути увагою таке важливе питання, як розвій бібліотечної справи в цих закладах.

Запровадження земств у 1864 р. суттєво вплинуло на розвиток освіти в Переяславському повіті, як і по всій території України. Проведення активних освітніх реформ, діяльність Переяславського земства сприяли розширенню мережі початкових і середніх навчальних закладів (школи грамоти, церковно-парафіяльні школи, земські та церковно-парафіяльні училища, міські училища, прогімназія, жіноча й чоловіча гімназії), появі нових типів шкіл (сільськогосподарська школа в Борисполі, вищі початкові училища в Борисполі, Переяславі, Скопцях, чоловічі духовні училища, приватне комерційне училище Л. С. Шефтеля, єврейське початкове училище зі слюсарно-ковальським ремісничим класом). При цих та інших навчальних закладах Переяславського повіту почали формуватися книгозбірні.

Розпочнемо з бібліотеки Переяславського духовного училища, оскільки вона є найдавнішою. Попередницею цього навчального закладу була Переяславська духовна семінарія - найстаріший на теренах Полтавщини середній духовний навчальний заклад. Його бібліотека користувалася репутацією однієї з найфундаментальніших серед книгозбірень південно-східних семінарій. Через пожежу 1854 р. постраждав другий дерев'яний поверх семінарії, де зберігалася бібліотека. Значна її частина була знищена вогнем, а вцілілі видання в 1862 р., після переведення семінарії до Полтави, були переміщені туди. У місті залишилося Переяславське духовне училище, що успадкувало семінарську земельну власність, приміщення й, можливо, частину бібліотечних книг. У 1869 р. Правління Переяславського духовного училища запропонувало Училищному з'їзду заснувати учнівську бібліотеку - «так как её не было при училище, и чувствовалась в ней настоятельная нужда, как в одном из лучших средств к умственному и нравственному развитию учеников» [38, с. 87]. Училищний з'їзд підтримав цю ініціативу та звернувся до окружного духовенства з проханням виділити одноразову пожертву на заснування бібліотеки та щорічно асигнувати по 60 руб. сріблом на її утримання. При цьому й Правління училища мало фінансувати свою книгозбірню: «Впрочем, съезд нисколько не бывает в претензии на Правление училища, если оно иной год делает передержку по ученической библиотеке и безпрекословно покрывает расходы библиотечные, за что нельзя не отдать чести и благодарности окружному духовенству» [38, с. 87]. Видовий і кількісний склад книгозбірні Переяславського духовного училища нам невідомий, та, очевидно, він мав включати необхідну для нижчого навчального закладу друковану продукцію: навчальні посібники з усіх курсів наук, зібрання духовних і світських періодичних видань. Достеменно відомо, що Правління Переяславського духовного училища вважало недостатнім фінансування бібліотеки в розмірі 60 руб. на рік і прагнуло його збільшити. Так, 8 серпня 1885 р. керівництво навчального закладу надіслало клопотання до Переяславських чергових повітових земських зборів ХХІ скликання про надання бібліотеці матеріальної допомоги від повітового земства (протокол № 252). Це звернення Переяславського духовного училища підтримали загальні збори членів товариства Переяславської громадської бібліотеки. Воно й недивно, адже доглядачем обох установ була одна й та сама особа - М. О. Терлецький. Під час засідання 10 серпня 1885 р. земські гласні обговорили звернення й постановили його відхилити [24, с. 13].

7 жовтня 1873 р. була відкрита Переяславська трикласна жіноча прогімназія - офіційний жіночий навчальний заклад Міністерства народної освіти. Кошти на неї пожертвувало земське та міське товариство. Відразу після відкриття прогімназії було покладено початок формуванню її бібліотечного фонду. Відомо, що бібліотека розміщувалася на другому поверсі будинку. У перші роки Переяславська жіноча прогімназія згадувалась як така, що мала бібліотеку багатшу, ніж деякі тогочасні гімназії. А от уже наприкінці століття вона була далеко не найкращою. Київський навчальний округ вважав, що ця прогімназія має найгірше матеріальне забезпечення серед аналогічних навчальних закладів, адже урядники міської думи та земства виділяли лише близько 40 % від коштів, необхідних для її потреб. Ці кошти витрачалися на зарплату вчителям, закупівлю меблів, навчальних посібників, книг для бібліотеки. У 1892 р. прогімназія була перейменована на гімназію, при якій було відкрито додатковий педагогічний клас, випускниці якого мали право викладати в міських та сільських школах. Як це позначилося на її книгозбірні - невідомо. Припускаємо, що забезпечення навчальною літературою та книгами для позакласного читання було недостатнім. Так, наприклад, у 1897 р. з необхідних для забезпечення навчального процесу 186 підручників у наявності було лише 79. Упродовж 1889-1905 рр. значно погіршилося надходження спеціальної літератури [18, с. 237-238]. У 1905 р. гімназія одержала нове приміщення, розраховане на 280 учениць. Це був двоповерховий будинок, що зберігся до наших днів. Бібліотека розміщувалася на другому поверсі. У 1906 р. начальницею жіночої гімназії стала вчителька російської мови Є. В. Городецька. За часів її керівництва в бібліотеці з'явилося більше книжок, які подобалися ученицям. Було придбано словник за редакцією Брокгауза і Єфрона. Під час Другої світової війни бібліотека, що тоді належала Переяславській середній школі № 2, була розграбована. Словник Брокгауза і Єфрона дивом зберігся й у 1978 р. потрапив до директора Переяслав-Хмельницького державного історичного музею М. І. Сікорського. Нині експонується в Музеї Шолом-Алейхема [18, с. 240].

У серпні 1906 р. почала функціонувати Переяславська земськоміська гімназія з правами урядової, відкрита Міністерством народної освіти за клопотанням повітового земства й міста. До 1909 р. (часу завершення будівництва спеціального приміщення) гімназія тимчасово розміщувалася в будинку колишнього казенного винного складу, переданому у відання Переяславського повітового земства 2 червня 1906 р. за Височайшим розпорядженням під земську навчально-ремісничу майстерню [16, с. 66]. Від початку існування цього навчального закладу при ньому функціонувала бібліотека. Згідно з «Відомістю про матеріальний і навчальний стан Переяславської чоловічої гімназії за 1908 рік», вміщеною у «Звіті Переяславської повітової земської управи за 1908 рік», у цьому році на бібліотеку було виділено 532 руб. 25 коп. Для порівняння: на навчальні підручники того ж року було асигновано лише 183 руб. 65 коп. [16, с. 63]. З цього випливає, що бібліотека відігравала важливу роль у навчально-освітньому процесі гімназії.

У приміщеннях колишнього казенного винного складу Переяславські повітові земські збори ХХХІХ скликання у вересні 1903 р. ухвалили відкрити ще один навчальний заклад - першу в повіті навчальноремісничу майстерню ковальського і слюсарно-столярного ремесла. Тоді ж було подано клопотання про передання під майстерню садиби казенного винного складу. Але після передання зазначеної споруди в 1906 р. Переяславському земству тут було тимчасово розміщено інший навчальний заклад, про який ішлося вище. І лише після його переміщення до новозбудованого будинку почала функціонувати майстерня [15, с. 45]. Книгозбірня чоловічої гімназії ще деякий час перебувала у старому приміщенні, поки для неї готувалося нове. Через це є підстави вважати, що тоді послугами бібліотеки могли користуватись учні навчально-ремісничої майстерні.

1909 року почала функціонувати Переяславська чоловіча гімназія на 298 вихованців з бібліотекою при ній в новозбудованому приміщенні [10, с. 52]. Навчальний заклад складався з дев'яти класних кімнат, великого актового залу, просторої вчительської, кабінетів директора та лікаря, канцелярії, приймальні, швейцарської, роздягальні, буфету, кімнати для технічного обслуговуючого персоналу, санітарного вузла, кімнати з обладнанням для центрального парового опалення та бібліотеки [10, с. 53]. Облаштування кімнати під бібліотеку та комплектування її фонду тривали кілька років. Так, наприклад, згідно з проектом кошторису витрат на утримання Переяславської чоловічої гімназії, в 1911 р. на її фундаментальну бібліотеку було закладено 300 руб. та ще 400 руб. на учнівську [34, с. 199]. Упродовж поточного року фінансування учнівської бібліотеки зросло до 500 руб., а також була призначена додаткова винагорода бібліотекарю в розмірі 120 руб. на рік і закладені кошти на придбання двох книжкових шаф по 40 руб. кожна [35, с. 194, 196]. Щоб мати уявлення, наскільки ці суми були значними, зауважимо, що, приміром, у 1912 р. на утримання Переяславської чоловічої гімназії губернське та повітове земства виділили по 3600 руб. [36, с. 101]. Через недостатнє фінансування станом на 1913 р. окрема кімната для фундаментальної бібліотеки так і не була введена в експлуатацію, як, між іншим, і рекреаційна зала для відпочинку на перервах, викладацькі квартири, ¹⁰⁵ природничо-історичний кабінет, кімнати для архіву, а також кімната виконувача обов'язків інспектора [10, с. 53]. Відомості про подальшу долю цієї книгозбірні в діловодній документації Переяславського земства відсутні. Кошти на її облаштування, згідно з наявними документами, більше не виділялися. Ймовірно, забезпечення книгозбірні здійснювалося за рахунок благодійних пожертв.

Власну книгозбірню мала й нижча сільськогосподарська школа 1-го розряду, яка функціонувала в м. Борисполі Переяславського повіту. Школи цього типу готували обізнаних і вмілих працівників для сільського господарства й майстрів для окремих його галузей. Курс навчання становив 3 роки. Обов'язковим було вивчення таких дисциплін, як Закон Божий, російська мова з діловим листуванням, коротка історія і географія Російської держави, арифметика з сільськогосподарськими обчисленнями, практична геометрія з кресленням і землевпорядкуванням, ботаніка, зоологія, фізика, хімія, географія, а також спеціальних: сільське господарство та його галузі (землеробство, загальне й приватне тваринництво, садівництво, городництво, бджільництво), основні закони, що стосувалися сільського господарства (законознавство), сільськогосподарська економія та рахівництво [4, с. 16]. Орієнтовно в контексті вищенаведеного переліку навчальних дисциплін мав комплектуватись і фонд бібліотеки цього навчального закладу. Але достеменно нам про це невідомо. Повітове земське діловодство дає відповіді лише на питання щодо фінансування потреб книгозбірні. У проекті кошторису прибутків і витрат цього навчального закладу на 1914 р. зазначено, що витрати повітового земства на придбання книг для поповнення бібліотеки в 1913 р. складали 152 руб., а на 1914 р. було закладено 150 руб. [19, с. 209]. У такому самому проекті кошторису на 1915 р. прописано, що дотація повітового земства на придбання навчальних посібників і поповнення бібліотечного фонду в 1914 р. становила 150 руб. і такою ж мала лишатися й наступного року. У документі також є відомості про заробітню плату завідувача бібліотеки в 1914-1915 рр. Відомо, що опікувався бібліотекою вчитель підготовчого класу. Загалом за рік він отримував 320 руб., з яких за завідування бібліотекою йому нараховувалося лише 50 руб., 120 руб. становив посадовий оклад і ще 150 руб. Виплачувалися за нагляд за учнями влітку [20, с. 191]. У порівнянні з іншими учнівськими бібліотеками Переяславського повіту стан книгозбірні Бориспільської сільськогосподарської школи характеризувався як задовільний. Так, наприклад, у вересні 1909 р. Ревізійна комісія Переяславської земської управи, доповідаючи Переяславським повітовим земським зборам про стан земського майна й будівель у повіті, зауважила, що лише в Бориспільській сільськогосподарській школі та ще в кількох земських початкових училищах бібліотеки «в повному порядку»: забезпечені книгами в достатній кількості, є шафи для їх зберігання, ведеться облік видань [33, с. 251].

Протягом 2-ї пол. ХІХ - поч. ХХ ст. одним з основних типів навчальних закладів у Переяславському повіті, де могли здобувати початкову освіту діти селян, були початкові училища та церковно-парафіяльні школи. У документації Переяславського земства згадуються переважно книгозбірні при початкових училищах, які відкривалися й утримувалися земствами. Церковно-парафіяльні школи перебували у віданні духовного відомства, тобто Священного Синоду Російської православної церкви. Лише в 1870-ті роки Міністерство народної освіти фактично підпорядкувало церковні школи своєму адміністративному управлінню, після чого частина церковних училищ перейшла у відання земств.

Коли при них почали діяти бібліотеки, достеменно невідомо. Так, наприклад, у 1875 р. в Переяславському повіті працювали 11 народних училищ та 18 церковно-парафіяльних шкіл. Загалом у них навчалися 1188 учнів (з них 873 особи - в училищах та 315 - у школах). При цьому жодної книгозбірні, яка б забезпечувала потреби школярів у літературі, не зафіксовано [23, с. 116-117]. У досліджуваний період чисельність училищ поступово збільшилася. Якщо в 1871 р. у Переяславському повіті функціонували 9 земських училищ, то в 1874 р. їх налічувалося 11; у 1891 р. діяла 31; у 1895 р. - 37; у 1896 р. - 38; у 1899 р. - 42; у 1905 р. - 46; у 1908 р. - 55; з 1914 р. - понад 60 земських і громадсько-земських училищ [7, с. 223-233].

Для прикладу наведемо перелік громадсько-земських училищ Переяславського повіту за 1908 р., який ми доповнили датами заснування училищ та прізвищами опікунів [16, с. 52-59].

Одночасно з розбудовою мережі народних училищ відбувався розвиток бібліотечної справи, яка була запорукою забезпечення належного рівня навчального процесу, сприяла посиленню зв'язків школи з місцевим населенням, розглядалась органами самоврядування як засіб боротьби з неписьменністю. До середини 90-х років ХІХ ст. земська просвітницька діяльність переважно була спрямована на розвиток невеликих за обсягом і складом бібліотечних фондів учнівських та вчительських бібліотек. Складності з відкриттям перших шкільних бібліотек були зумовлені не тільки відсутністю матеріальних засобів, але й напруженими відносинами між урядовими органами та новоствореними інституціями місцевого самоврядування щодо компетенції останніх у навчально-просвітницькій сфері [1, с. 138].

Розпочнемо з учнівських бібліотек для позакласного читання при земських училищах. Перша спроба відкрити при училищах Переяславського повіту бібліотеки для позакласного читання датується 7 вересня 1894 р. На той час у повіті існували 37 училищ, з яких 2 - першого розряду, 20 - другого, 9 - третього, 6 - четвертого (згідно з рішенням Переяславських повітових земських зборів XXV скликання від 11 серпня 1889 р. розряди училищ визначалися за кількістю учнів: 1-й (150-200); 2-й (75-100); 3-й (50-75); 4-й (25-50). Від 10 серпня 1890 р. Переяславські земські збори ухвалили видавати щороку кожному училищу по 20 руб. на викладання учням гімнастики залученими особами з числа місцевих жителів, які відбули військову службу. Але вже в 1893 р. Переяславська земська управа спільно з Училищною радою зробила заяву про те, що «назріло питання більш важливіше за викладання гімнастики, а саме - заснування при школах бібліотек для позакласного читання» [11, с. 63].

З метою економії коштів викладання гімнастики в училищах скасували, а зекономлені кошти було вирішено асигнувати на учнівські бібліотеки. У нашому розпорядженні є звернення гласного Василя Артемьєва до Переяславських повітових земських зборів ХХІХ скликання, датоване вереснем 1893 р., в якому він закликає скоротити витрати на необов'язкові потреби земства, в тому числі 720 руб. на викладання гімнастики в 16 початкових школах повіту (20 руб. на одне училище) [25, с. 52]. Свою позицію В. Артемьєв обґрунтував так: «Губернське земство пропонує повітовим земствам кошти на утворення запасного капіталу на різні потреби під 3 % на 28 років. Для повітового земства такий кредит обтяжливий. Вигідніше скоротити витрати на необов'язкові потреби.

Серед зайвих і непотрібних видатків є витрати на вчителів гімнастики (668 руб.). Питається, навіщо гімнастика дітям, які і без цих учителів виконують і можуть виконувати більш природні і корисні гімнастичні вправи вдома, допомагаючи родині по господарству. Можливо гімнастика необхідна в гімназіях, де 8-10-річні курси навчання при 6-годинному сидінні за партами, але не в сільських школах, де учні навчаються 1-2 роки. За три роки на нікому не потрібних уроках гімнастики і співів можна зекономити не менше ніж 2500 руб. і витратити їх більш продуктивно» [25, с. 20]. Реакція на запит В. Артемьєва не забарилася, але відмовилися від уроків гімнастики на користь учнівських бібліотек не відразу. У кошторис 1894 р. Переяславські земські збори заклали 1000 руб. спільно на викладання гімнастики та відкриття бібліотек для позакласного читання в тих училищах, де гімнастика буде визнана недоцільною [26, с. 18; 12, с. 85]. Із цих коштів 9 жовтня 1894 р. 52 руб. перейшло на облаштування безкоштовної народної бібліотеки-читальні при Переяславському волосному правлінні, 20 руб. виділено на уроки гімнастики у Старинському училищі (тут вирішили не відмовлятися від уроків гімнастики), решту 928 руб. залишено на облаштування бібліотек при всіх земських училищах повіту в розрахунку по 25 руб. на кожне за умови, що губернське земство виділить рівнозначну суму [11, с. 64].

Наступного 1895 р. Переяславські повітові земські збори ХХХІ скликання знову постановили закласти 928 руб. на започаткування бібліотек для позакласного читання при училищах та клопотати про виділення дотації від губернського земства по 25 руб. на кожну бібліотеку [27, с. 6]. Оскільки губернське земство не надало необхідної дотації, заснування бібліотек для позакласного читання в училищах довелося відкласти. З цієї ж причини зазначені бібліотеки не були облаштовані й в 18951896 рр. Лише на 1897 р. Полтавська губернська управа заклала необхідні кошти, чим уможливила формування книгозбірень при 38 училищах Переяславського повіту [13, с. 115]. Скільки було відкрито училищних бібліотек, невідомо. Та очевидно, що не при всіх училищах вони функціонували, оскільки в серпні 1901 р. під час засідання Переяславських чергових повітових земських зборів XXXVII скликання гласний Я. І. Славатинський закликав започаткувати бібліотеки для позакласного читання при всіх без винятку училищах Переяславського повіту. У відповідь Збори постановили закласти по 25 руб. на створення бібліотек для позакласного читання при тих училищах, де таких бібліотек ще не було, а також просити губернські земські збори теж асигнувати по 25 руб. на кожну заплановану до відкриття бібліотеку. Для поповнення бібліотечного фонду існуючих училищних бібліотек, а також тих, які будуть відкриті в перспективі, гласний В. Н. Бутович запропонував щороку асигнувати по 10 руб. на кожну книгозбірню. При цьому закуповувати необхідні видання він пропонував аж у В'ятській губернії, де при губернській земській управі функціонував найдешевший склад книжок. Обидві пропозиції В. Н. Бутовича були підтримані й згодом зреалізовані [29, с. 16].

Отож у 1901 р. Переяславські повітові земські збори ХХХУІІ скликання ухвалили щорічно, починаючи з 1902 р., закладати в кошторис кошти на поповнення книгами існуючих при училищах повіту шкільних бібліотек у розрахунку по 10 руб. на кожну. Своєю чергою губернські земські Збори того ж року постановили відпускати з коштів губернського земства дотацію на облаштування кожної нової шкільної бібліотеки в розмірі не більше 25 руб., а також на відкриття бібліотек у глухій сільській місцевості, де немає шкіл, також не більше 25 руб. на кожну. За кілька років, 29 квітня 1904 р., позачергові губернські Збори постановили, що губернське земство і в подальшому братиме участь в утриманні шкільних бібліотек і громадських безкоштовних бібліотекчиталень у сумі, що дорівнює асигнуванням повітового земства без обмежень [30, с. 169]. Маючи можливість збільшити зі свого боку фінансування училищних бібліотек і отримати рівнозначні асигнування від губернського земства, Переяславські повітові земські збори й надалі продовжували виділяти дотації на поповнення книгами всіх шкільних бібліотек повіту лише по 10 руб. на кожну. Для порівняння: товариству, яке вирішить облаштувати в себе громадську безкоштовну бібліотекучитальню, вирішено видавати по 125 руб. від повітового та губернського земств. Таку різницю у фінансуванні місцева земська влада пояснювала тим, що в Переяславському повіті функціонували обмежена кількість народних бібліотек-читалень (с. Вороньків, с. Баришівка, передмістя Переяслава «Подварки») та водночас достатня кількість учнівських бібліотек [30, с. 170].

У вересні 1906 р. Переяславські чергові повітові земські збори 113 XLII скликання постановили клопотати перед Губернськими Зборами про асигнування коштів на бібліотеки для позакласного читання вже не по 10 руб. на кожну школу, а відповідно до кількості вчителів у школі з розрахунку по 10 руб. на одного [32, с. 7]. Чи був цей задум реалізований, - встановити не вдалося. Достеменно відомо, що, як і раніше, бібліотеки для позакласного читання функціонували не при всіх училищах Переяславського повіту й недостатньо фінансувалися. Так, наприклад, у вересні 1909 р. Ревізійна комісія, доповідаючи Переяславським земським зборам XLV скликання про стан земського майна та будівель у повіті, зауважила, що лише в Бориспільському, Сальківському, Остролуцькому, Бережанському, Паришківському та Рогозівському училищах бібліотеки «в порядку»: забезпечені книгами в достатній кількості, є шафи для їх зберігання, ведеться облік видань. Бібліотека при Гусинському училищі також утримувалася в порядку, навіть попри те, що будівля училища була підтоплена весняним паводком і книги довелося вивезти. У Козловському училищі під час ревізії були відсутні шафи для бібліотеки, а книги складалися на підлозі. При Лехнівському, Війтівському, Лукашівському, Баришівському, Кальнівському, Вороньківському, Війтівському, Любарецькому, Семенівському, Селищанському, Селичівському, Морозівському, Лебединському, Кучаківському, Скопецькому, ВеликоКрупільському, Мало-Крупільському училищах бібліотеки не відкривалися [33, с. 251-253]. Більшість шкільних бібліотек являли собою одну або дві книжкові шафи, в яких зберігалося від кількох десятків до кількох сотень книг (у середньому одна учнівська бібліотека мала близько 200 найменувань книжок).У їхніх фондах була представлена література, розрахована на школярів: навчально-методична, релігійна, художня, наукові, а також науково-популярні праці, книги з історії та природознавства, довідкові й енциклопедичні видання.

Кілька років потому фінансування учнівських бібліотек покращилося. Так, наприклад, згідно з «Додатком до кошторису витрат Переяславського повітового земства Полтавської губернії на 1913 р.» на навчальні підручники та посібники було закладено 6320 руб. у розрахунку по 40 руб. на кожну зі 158 шкіл. З них 2960 руб. - на забезпечення шкіл книгами для позакласного читання в розрахунку по 40 руб. на 74 школи.

Половину цієї суми зголосилося виділити губернське земство. Окремо було асигновано 500 руб. на придбання Євангелій для вручення випускникам шкіл згідно з постановою Переяславських повітових земських зборів XXXVI скликання в 1900 р. [36, с. 101-102]. Цікаво, що поточного 1912 р. випускники земських училищ отримали в подарунок брошуру «Імператор Олександр II». Чимало примірників цієї брошури тривалий час зберігалися на земському складі, і, щоб розвантажити його, земська влада вирішила презентувати їх учням [36, с. 104].

Кількісний і тематичний склад фондів учнівських бібліотек різнився. Із зрозумілих причин переважали в них навчально-методична література та російськомовні видання різної тематики. Доречно навести список літератури, яка надійшла до училищних бібліотек Переяславського повіту в 1895 р. [12, с. 118].

З наведеної вище відомості випливає, що загалом упродовж 1895 р. до училищних бібліотек Переяславського повіту надійшло 2819 видань на суму 974 руб. 11 коп. Із 1894 р. залишалися ще 719 різних видань на загальну суму 288 руб. 7 Ц коп. Протягом звітного року передано на потреби повітових училищних бібліотек 3538 видань на суму 1262 руб. 18 Ц коп. Показово, що серед цих видань представлена лише російськомовна релігійна та методична література, а україномовні видання взагалі відсутні. Воно й не дивно. Царський уряд, усвідомлюючи значущість друкованого слова як засобу впливу, намагався взяти його під контроль. Найпоширенішими діями щодо регламентації читання були нагляд за бібліотеками навчальних закладів, регулювання книжкового фонду бібліотек та книжкових складів. У такий спосіб уряд прагнув запобігти проникненню в учнівське середовище небажаної літератури. Урядові розпорядження і каталоги уможливлювали поповнення бібліотек лише контрольованою літературою. Перевага надавалася книжкам релігійно-морального змісту, офіційним і довідковим виданням, художній літературі. За допомогою різноманітної системи заходів, переважно таких, як навчання російською мовою та комплектування бібліотек російськомовною літературою, здійснювалося зросійщення українських школярів. Регламентація дитячого читання виступала одним з інструментів контролювання громадської та національної ідентичності й виховання у школярів тих якостей, які відповідали освітній самодержавній політиці [9, с. 85 ].

Окремо розглянемо основні нормативні акти, які регламентували процес створення та функціонування бібліотек при навчальних закладах.

Учнівські бібліотеки, засновані земствами, підпорядковувалися Міністерству народної освіти. Забезпечення учнів і вчителів необхідною навчальною літературою та книгами для позакласного читання здійснювалося винятково коштом повітового земства, в той час як усі інші витрати по утриманню існуючих у повіті земських училищ розподілялися між земством і сільськими товариствами, на території яких розміщувалися ці навчальні заклади. Покладаючи на органи місцевого самоврядування розв'язання питань освіти народу й, зокрема, забезпечення його літературою, влада вбачала їхнє завдання насамперед у фінансуванні шкільництва і забезпеченні його подальшого розвитку за рахунок земських установ та міських дум.

Діяльність початкових училищ і, відповідно, бібліотек, які при них функціонували, підпорядковувалася «Положенню про губернські й повітові земські установи» від 1 січня 1864 р. та «Положенню про початкові народні училища», виданому 14 червня 1864 р. Згідно з першим, земству не було надано широких прав у царині освітньої діяльності, а дозволено лише «піклуватися про розвиток заходів народної освіти й переважно в господарчому напрямі й участь у завідуванні, утриманні на рахунок земства шкіл та інших навчальних закладів» [5, c. 38]. Від початку своєї діяльності в галузі початкової освіти повітові земства брали на себе утримання вчителів та забезпечення учнів підручниками й посібниками, а губернські видавали лише позики для будівництва шкільних споруд. У перші роки земської діяльності велика роль відводилася сільським громадам, які будували й ремонтували шкільні приміщення, забезпечували опалення й обслуговували потреби школи, проте забезпечення їх літературою не входило до їхніх обов'язків. «Положення про початкові народні училища» від 14 червня 1864 р. більш детально розкривало земську діяльність у галузі початкової освіти. Зокрема, «Положення» ставило початкові народні школи під контроль повітових і губернських училищних рад. При цьому перші контролювали переважно середню освіту, другі - початкову. До складу училищних рад входили директори училищ, представники від земств, місцевої адміністрації та духівництва. Так, наприклад, у 1890 р. до складу повітового Училищного комітету входили: повітовий предводитель дворянства Микола Миколайович Раїч (голова); члени: 1) від Міністерства народної освіти - завідувач Переяславського двокласного міського училища Василь Іванович Чепіга; 2) від Духовного відомства - священник Іоанн Лонгвінов; 3) від Міністерства внутрішніх справ - повітовий справник Костянтин Ілліч Яхнов; 4) від земства - голова Переяславської земської управи Андрій Володимирович Стороженко і мировий суддя Петро Сергійович Ілляшенко; 5) від міста - священник Тимофій Богацький [16]. Цікаво, що очільник земської управи був незмінним членом училищної ради з правом вирішального голосу і саме від його думки залежало вирішення багатьох спірних питань, зокрема й щодо бібліотек навчальних закладів [31, с. 397]. Для прикладу згадаємо один випадок. У 1892 р. новопризначений інспектор народних училищ 5-го району надвірний радник Євген Олександрович Соболєв, перевіряючи стан початкових земських училищ Переяславського повіту, виявив «порушення», яке скоїв голова Переяславської земської управи кандидат філології Андрій Володимирови...