Кераміка середньовічного Білгорода: візантійський посуд із розкопок Л.Д. Дмитрова та А.І. Фурманської

Більшого поширення набула формула МІ чи МІХ (Мі%арХ) (рис. 5:6; 6:7), яку зазвичай асоціюють зі святим Архистратигом Михайлом (Сенгалевич 2021, с. 33). Разом із «ПРДМ» вона була чи не найрозповсюдженішою в Західному й Північному Причорномор'ї, трапляється на візантійських виробах різних груп та має численні локальні імітації, наприклад, у Криму (Гинькут 2020, с. 229-231; Тесленко 2021, с. 87; Teslenko, Waksman, Ginkut 2021).

Хронологія монографічної серії, морфологічно й стилістично наближеної до виробів групи 2.2, за матеріалами Західного й Північного Причорномор'я може бути визначена в межах переважно середини XIV -- першої половини -- середини XV ст., із незначними варіаціями. У Болгарії нечисленні достовірні археологічні знахідки датуються періодом між другою чвертю XIV і початком XV ст. (Sengalevich 2021, p. 168; Бобчев 1979, 126; Кузев 1974, 164). У Херсонесі поодинокі екземпляри з написами «Георгій» і «МІХ» знайдено в шарах не раніше 1322 і не пізніше 1340--1357 рр. (Гинькут 2020, с. 237-238). Із-поміж найпізніших археологічних комплексів, що містили візантійські вироби з монограмами, а саме два великих уламки денець чаш із формулою «ПРДМ», слід назвати одну з ям, досліджених на ділянці княжого палацу Мангуп у Криму. За керамічним та нумізматичними матеріалами час її заповнення визначається між 1453 і 1462 рр. (Науменко, Душенко 2017, с. 224226, рис. 6:2; 37:1; Тесленко 2021, с. 113). Основна ж маса знахідок походить із шарів і комплексів другої половини XIV ст., що збігається з піком поширення іншої стилістичної групи візантійського посуду «Elaborate Incised Ware» (EIW), про яку йтиметься далі (огляд літ. див., напр.:Тесленко 2018, с. 459460; Гінькут 2020).

Із репрезентованої нами колекції виразний контекст вдалося з'ясувати лише для однієї знахідки -- денця з монограмою «ПРДМ». Про нього є така інформація у звіті Л. Д. Дмитрова 1950 р.:«у ямі №2, що знаходилася на південь від вимостки, ... знайдено було молдавську монету У польовому списку монета зафіксована під №3380, 20/X, детально не визначена. У статті І. Карашевич та ін. 2017 р. наведено п'ять молдавських монет із розкопок Білгорода 1950 р., що зберігаються у НФ ІА НАН України. Проте монета, яку було знайдена20.10.1950 р., не згадується (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017)., перегорілі зерна ячменю, фрагмент денця візантійської посудини з рідкісною монограмою» (Дмитров 1950, л. 23, таб. XVIII). Тобто умови білгородської знахідки не протирічать хронології цієї серії в цілому. Більше того, вони свідчать про можливе побутування таких виробів у молдавський період.

Єдиний екземпляр другого блоку з декором у техніці резерважу містить зображення двостороннього гребінця в центральному медальйоні (рис. 7:4). Такі зображення трапляються на полив'яній кераміці як власне візантійських гончарень (Bohlendorf-Arslan 2013, kat. 876, 952; Waksman, Erhan, Eskalen 2010, fig. 4:1ST 56), так і їхніх регіональних похідних, що датуються часом не раніше другої половини XIV і не пізніше середини XV ст. (Тесленко 2021, рис. 82:16). Доречно наголосити, що техніка резерважу загалом добре відома на виробах цієї групи (див. напр.:Tesenko, Waksman, Ginkut 2021, fig. 2). Деякі опубліковані екземпляри в стилі EIW із Білгорода, принаймні ті, що мають піддони третього типу, ймовірно, так само можуть належати до неї (Кравченко 1986, рис. 41:2, 4).

Також досить цікавою є серія з розписом тонкими смугами зеленої фарби. Це одне денце світлоглиняної чаші на високому піддоні типу 3 Це денце двічі опубліковане. Перший раз серед візантійського довізного посуду (Кравченко 1986, рис. 40:4), другий раз -- серед місцевого (Карашевич 2010, рис. 2:4), деталі контексту знахідки не розкривалися. та умовно горизонтальне вінце тарілки з ледь піднятим догори краєм (рис. 7:1--2). На обох посудинах основні елементи декору, виконані широким різцем, поєднуються з ділянками, густо заштрихованими тонкими косими лініями. Композиція доповнена розписом смугами фарби насиченого зеленого кольору.

Вироби, декоровані в аналогічному стилі й техніці, трапляються серед пізньовізантійського посуду в музейних зібраннях (Papanicola-Bakirtzi 1999, p. 88, 91; Bohlendorf-Arslan 2013, Taf 120--124, 126; Francois 2017, р. 245, 248; etc.). Однак для опублікованих у каталогах посудин пропонують досить широкі дати:XIII-- XIV ст., XIV ст. або XIV--XV ст., які зазвичай не підкріплені чіткими даними про контекст знахідки (Papanicola-Bakirtzi 1999, p. 88, 91; Bohlendorf-Arslan 2013, p. 372-374, 400-410, 413-414; Francois 2017, р. 245, 248, 266).

Додатковий розпис графічного орнаменту добре відомий на кераміці візантійського кола щонайменше з другої половини XII--XIII ст. Плями й широкі смуги зеленої та коричневої фарб притаманні також першому блоку виробів. Але використання саме тонких темно-зелених смуг стало новим і, можливо, найпізнішим елементом декору групи 2.2. Наприклад, у Азаку, де переважна кількість керамічних ансамблів датується часом не пізніше 1390-х рр., такі вироби не згадуються. Так само вони невідомі в керамічних комплексах 1360--1370-х рр. у Криму, де вже є візантійські EIW (див., напр.:Тесленко 2018, с. 478-479). Водночас вони зафіксовані у контекстах XV ст. Серед задокументованих знахідок назвемо повну форму чаші візантійського кола з ями третьої чверті XV ст. на Мангупі (Тесленко 2021, с. 112-113, рис. 130), а також крупні уламки посудин із культурного шару XV ст., дослідженого 2017 р. у Білгороді (Teslenko, Waksman forthcoming).

Археологічний контекст вдалося з'ясувати і для денця чаші, знайденого в 1949 р. (рис. 7:1). Воно походить із зачистки долівки в приміщенні №3 на квадраті 24 (Полевая опись ... 1949, л. 26). За планіграфічними й стратиграфічними спостереженнями (рис. 2) із великою ймовірністю можливо допустити належність цієї споруди до останнього (молдавського) будівельного періоду на розкопі А. Тобто умови знахідки керамічного уламку цілковито узгоджуються з визначенням верхньої дати серії щонайменше першою половиною XV ст. Безумовно, подальші пошуки дозволять деталізувати цей рубіж.

Отже, підсумовуючи огляд виробів другої групи зауважимо, що на її прикладі ми, найімовірніше, маємо справу з діяльністю одного або споріднених гончарних осередків, яка тривала досить довго. Саме тому тут добре вирізняються декоративні блоки й стилістичні серії, які демонструють еволюцію його продукції в часі, відповідно до модних тенденцій, технологічних нововведень чи зміни поколінь майстрів. Археологічні свідчення саме такого виробництва полив'яного посуду Палеологівської доби якраз і зафіксовані розкопками на станції метро району Сіркеджі в Стамбулі (Waksman, Girgin 2008; Waksman, Erhan, Eskalen 2010; Waksman 2012). Як уже згадувалося, серед знайдених тут напівфабрикатів є близькі морфологічні (форми піддонів) й стилістичні (мотиви орнаменту, монограми) аналогії практично всім декоративним серіям першого й другого блоків виділеної нами групи 2. До того ж, у 2021 р. лабораторія археології та археометрії (м. Ліон, Франція) під проводом С. Й. Ваксман провела археометричні дослідження візантійської кераміки з розкопок Білгорода 2017 р., аналогічної другому блоку цієї групи. Хімічний склад їхньої сировини виявився таким самим, як і в однієї з груп (S2) продукції майстерні Сіркеджі (Teslenko, Waksman forthcoming). Безумовно, для більш ґрунтовних висновків потрібні додаткові студії, серед яких мають бути археометрічні дослідження першого блоку (2.1) виробів із Білгорода, але вже зараз можна достатньо упевнено припускати численний і досить тривалий - приблизно з кінця XIII - початку XIV ст. до першої половини XV ст., імпорт сюди продукції цієї константинопольської майстерні.

У третю групу об'єднано чотири вироби зі щільним жовто-червоним чи темно-червоним тонким черепком та дрібнодисперсною формувальною масою, у складі якої помітні природні домішки дрібного піску й крихкого мінералу білого кольору, маленьких блискучих лусочок, можливо, слюди (рис. 5:1--4). Ці чотири екземпляри репрезентують два морфологічні типи посудин. Перший -- невеликі чаші-піали напівсферичної форми на конічних піддонах середньої висоти (одна повна форма й два денця) (рис. 5:1, 3--4). Другий -- більш розверста чаша на низькому, трохи розширеному донизу кільцевому піддоні, що має сегментоподібний абрис внутрішньої поверхні (рис. 5:2). Полива світла, прозора, всередині жовтого чи зелено-жовтого кольору, зовні -- світло-зелена. Усі вироби є типовими зразками добре відомої пізньовізантійської стилістичної сім'ї «Elaborate Incised Ware» (EIW), якій притаманне декорування в техніці резерважу з використанням, зокрема, орнітоморфних і флористичних елементів, як-от на посудинах із розкопу А (детальніше про EIW див., напр.:Francois 2003; Тесленко 2018, с. 478-480; Teslenko, Waksman, Ginkut 2021, etc.). До цієї ж стилістичної сім'ї мають стосунок ще чотири вироби, зображені на рисунках з архіву (рис. 6:9, 10, 12, 13), та не менше третини опублікованих екземплярів із Білгорода (Slatineanu 1937, р. 331-340, fig. 9--11; 14; Constantinescu 1959, pl. 1; Кравченко, Столярик 1983, рис. 1; 2; Кравченко 1986, рис. 41-- 42; Богуславський 2013, рис. 189). Але, як і у випадку з архівними матеріалами, належність їх до тієї чи іншої технологічної групи визначити без натурного вивчення складно.

Виробництво EIW традиційно пов'язували зі столицею Візантійської імперії та її найближчими околицями (Talbot Rice 1930, p. 38, ін.). Це підтверджується й на матеріалах із гончарного осередку району Сіркеджі в Стамбулі, де, окрім іншого, вироблялися також і EIW (Waksman, Girgin 2008; Waksman, Erhan, Eskalen 2010; Waksman 2012). Проте археометричні дослідження сировини досить представницької серії EIW із Північного Причорномор'я демонструють наявність у їхньому складі не лише продукції Сіркеджі, але навіть Криму та ще не менш ніж чотирьох інших осередків, місцезнаходження яких ще належить з'ясувати (Teslenko, Waksman, Ginkut 2021) Зазначимо наявність подібних за формою й декором посудин серед продукції майстерень, зокрема, Салонік (Papanicola-Bakirtzi, p. 188-221) та Нікеї (Francois 1997, p. 429-430, fig. 10). Цікаво, що серед довізних EIW у Північному Причорномор'ї вони поки що не траплялися (Teslenko, Waksman, Ginkut 2021).. Тож визначення походження розглянутих зразків належить до завдань майбутніх досліджень.

На теренах Північного Причорномор'я знахідки EIW зафіксовано в комплексах не раніше середини -- другої половини XIV ст. і не пізніше кінця XIV -- початку XV ст. та довшим, десь до другої чверті XV ст., хронологічним шлейфом для їхніх місцевих імітацій (Масловский 2006, с. 397; Бочаров, Масловский 2012, с. 32-33, рис. 5:3--13; Зенюк, Масловский 2018, с. 215; Тесленко 2018, с. 478-481; 2021, с. 83-83, рис. 82; 143; Гинькут 2022, с. 430).

Хронологія для EIW із Білгорода тривалий час визначалася досить широко, у межах золотоординського періоду, тобто кінця XIII-- XIV ст. (Кравченко, Столярик 1983; Кравченко 1986, c. 102-113). Г. С. Богуславський згодом доречно пропонує звузити дату до другої половини XIV ст., відповідно до даних із інших пам'яток Північного Причорномор'я (Богуславський 2013, с. 783). Однак контекст знахідок жоден із дослідників досі не аналізував. Серед репрезентованих в статті виробів його вдалося з'ясувати для однієї чаші-піали (рис. 5:4). Згідно з записами в польовому щоденнику А. І. Фурманської, вона походить із заповнення ями №4 (Фурманская 1950, л. 49), зафіксованої під підлогою споруди №1а У цій самій ямі виявлено дві бронзові монети №№3382 і 3395, остання з яких, виявлена 19/10/1950 р., не визначена (Фурманская 1950 р., л. 49). У публікації І. Кара- шевич та ін. під цією датою згадано лише одну монету з кв. 23, також не визначену (Karashevich, Boldureanu, Dergaciova 2017, с. 128). Тож уточнити дату ями за нумізматичними матеріалами складно. Комплекс інших знахідок, які могли б цьому сприяти, не аналізується. (рис. 2). Тобто, ймовірно, цю яму слід поєднувати з будівельним горизонтом, що передував останньому рівню житлово-господарської забудови, дослідженої на розкопі А. Тож чаша сама собою є хронологічним індикатором для цього горизонту. Вона маркує його верхню дату часом не раніше другої половини XIV ст.

Четверта й п'ята групи містять по одному виробу кожна.

До четвертої належить дно посудини відкритої форми з орнаментом сграфіто, доповненим цятками й смужкою темно-зеленої фарби під прозорою, слабо забарвленою в зеленувато-жовтий колір глазур'ю (рис. 8:4), так само як і на посудинах групи 2.2. Черепок тьмяного коричнево-червоного кольору, щільний, тісто дрібнодисперсне, насичене дрібними лусочками слюди. Кільцевий піддон низький, майже циліндричний, із профілем, ускладненим незначним виступом назовні. На лицьовій поверхні видно залишки орнаменту у вигляді семи розташованих по колу, радіально видовжених мигдалеподібних пелюсток, заповнених недбалим штрихуванням косими лініями. Контекст знахідки цієї посудини визначити складно, оскільки на ній відсутній польовий шифр Указано лише рік знахідки -- 1953-й.. Схожі мотиви декору трапляються на виробах третьої хімічної підгрупи продукції гончарного осередку в Сіркеджі. Однак ця кераміка, на відміну від білгородського зразка, виготовлена зі світлої каолинистої глини (Waksman 2012, p. 148-149, fig. 3:106). Червоноглиняні посудини з такими самими мотивами сграфіто, доповненими смужками зеленої фарби, відомі на Фасосі (Waksman 2021, p. 67, fig. 10; Francois 1995, p. 86--101, series la to Id, Ig, Ij to Il, fig. 1--11, 14--20, 28--42) і є в музейних колекціях (Papanicola-Bakirtzi 1999, p. 100). В. Франсуа пов'язує їх походження з гончарним осередком Лемноса та пропонує датувати XV ст. (Francois 1995, p. 86-101). Деталізувати хронологічну позицію білгородського зразка за археологічним контекстом складно.

П'яту групу репрезентує глибока посудина відкритої форми, ймовірно, кухонного вжитку, яку частково реконструйовано (рис. 8:5). Вона має широке пласке дно, прямі, відхилені назовні стінки, потовщені, профільовані канавкою вінця і горизонтально закріплені під ними, дещо задерті догори ручки (кількість їх достеменно встановити складно). Черепок піщанистий, доволі крихкий, блідо-рожевий, частково перепалений до сірого кольору, ймовірно, в процесі експлуатації посудини. У тісті значна кількість піску, дрібні округлі зерна жорстви щільного мінералу білого кольору та пухкого мінералу червоно-коричневого кольору. Полива зеленкувато-жовта, прозора, нанесена на черепок без попередньої ґрунтовки ангобом, вкриває внутрішню поверхню, вінця й ручку посудини, стікаючи окремими пасмами зовні до денця.

Схожі за формою посудини як із горизонтальними ручками, так і без них також відомі в керамічних комплексах Східного Середземномор'я XII--XIII ст. (Avissar, Shtern 2005, p. 96-98, fig. 41:2, 4; Wartburg 2003, p. 160, fig. 12; Wartburg, Violaris 2009, р. 250-253, fig. 2:5, 9). За сукупністю технологічних і морфологічних ознак виріб із Білгорода найбільше подібний до зразків групи «Візантія» 16 за А.М. Масловським (Масловский 2006, с. 401-403, рис. 37:10; Бочаров, Масловский 2012, с. 30, рис. 4:11). За спостереженнями дослідника, така кераміка надходила в Північне Причорномор'я протягом золотоординського періоду, за винятком останньої чверті XIV ст. Пік поширення припадає на першу третину -- 1330--1340-ві рр. Принаймні в підвалі «будинку комерсанта», що припинив існування незабаром після 1336/7 р., ця група становила 12,2 % полив'яного посуду, що, на думку автора досліджень, є характерною рисою багатих комплексів цього часу взагалі (Масловський 2008, с. 97, рис. 12:6).

У матеріалах Білгорода відомі й інші вироби цієї групи, наприклад, опублікований минулого року одноручний горщик (Тесленко, Мироненко 2022а, с. 147, рис. 7:5). Контекст обох знахідок указано не чітко Для посудини відкритої форми відомо лише, що вона походить з гл. 3,0 м на кв. 23 (Полевая опись... 1949, л. 28), горщик -- із «верхніх шарів» у кв. 186 (Тесленко, Мироненко 2022а, с. 147)., що не дозволяє пов'язати їх із якимось конкретним культурним шаром чи архітектурно-археологічним комплексом та уточнити хронологічну позицію. Походження групи достеменно не визначене.

Висновки

Завершуючи перший етап вивчення матеріалів розкопок 1940--1960-х рр. на ділянці середньовічного Білгорода, що з північного сходу від фортечних мурів, зокрема колекції візантійського посуду, ще раз наголосимо на низці важливих спостережень.

По-перше, аналіз планіграфічних, стратиграфічних і нумізматичних матеріалів цих досліджень дозволяє вже зараз окреслити верхню хронологічну межу існування тут житлово-господарської забудови часом близько середини XV ст., а не кінцем XIV -- початком XV ст., як вважалося раніше. Окремі її будівлі збереглися досить добре. Тож при подальшому вивченні колекцій із НФ ІА НАН України залишається надія визначитися, бодай частково, зі складом керамічного ансамблю з них, чого досі не було зроблено.

По-друге, склад довізного візантійського посуду виявився технологічно, стилістично та хронологічно доволі різноманітним, на що раніше не було звернуто достатньо уваги. У ньому нараховано щонайменше п'ять технологічних груп, які також мають хронологічні відмінності У майбутньому, при залученні до вивчення зібрань Біл- город-Дністровського краєзнавчого та Одеського археологічного музеїв і застосуванні археометричних методів дослідження, таких груп, безумовно, бути виділено більше.

Бобчев, Л. 1979. Сграфито керамика от Калиакра. Известия на Народния музей Варна, XV (XXX), с. 125-136.

Богуславський, Г. 2008. Деякі зауваження до стратиграфії середньовічних шарів Білгород-Тірського городища. Древнее Причерноморье, VIII, c. 46-52.

Богуславский, Г. С. 2013. Белгород - Акджа Кермен - Аспрокастро (очерк истории и археологии средневекового города). В:Бруяко, И. В.,и др. (ред.). Древние культуры Северо-Западного Причерноморья. Одесса:Одесский археологический музей, c. 757-791.

Бочаров, С. Г., Масловский, А. Н. 2012. Византийская поливная керамика в городах Северного Причерноморья золотоордынского периода (вторая полови-. Перша з них за візуальними ознаками подібна до групи NS і належить до стилістичної сім'ї SCC. Час найбільшого поширення такої кераміки в Північному Причорномор'ї визначається в межах останньої третини -- кінця XIII -- початку XIV ст. Тож згодом вирізнення стратифікованих археологічних комплексів, що містять цю кераміку, дозволить врешті визначитися з особливостями найранішого будівельного горизонту золотоординського Білгорода. Друга група, ймовірно, походила з одного або споріднених гончарних осередків, що функціонували тривалий час -- щонайменше з кінця XIII до середини XV ст., тому вона є морфологічно і стилістично досить строкатою. Деякі її декоративні серії, зокрема SCC із вісімкоподібними фігурами, монограмами, розписом тонкими смугами темно-зеленої фарби та ін., можна використовувати як хронологічні індикатори для різних проміжків часу в межах означеного періоду. Так само хронологічно значущими є й представники третьої та п'ятої груп, репрезентовані стилістичною сім'єю EIW і кухонним полив'яним посудом, для визначення дати комплексів, відповідно, у межах другої половини XIV -- початку XV ст. і кінця XIII -- другої третини XIV ст.

По-третє, цілком імовірно, що Білгород був одним із пунктів, куди масово надходила продукція однієї з найпотужніших константинопольських гончарень, рештки якої виявлено у кварталі Сіркеджі сучасного Стамбула, протягом усього періоду її функціонування. У розглянутій колекції вона репрезентована обома блоками групи 2. Для порівняння, наприклад, у Криму ввіз такої кераміки фіксується в обмеженій кількості, а починаючи з рубежу XIV-- XV ст. навряд чи мав комерційний сенс узагалі, мабуть, з огляду на власне розвинуте виробництво полив'яного посуду. В Азаці пік надходження технологічно схожого посуду припадає здебільшого на першу половину XIV ст. Отже, на додачу до потенціалу у визначенні хронології культурних шарів і комплексів самого Білгорода довізна візантійська кераміка звідси в кореляції з даними інших пам'яток Північного Причорномор'я має неабияке значення для окреслення періоду діяльності цієї майстерні й хронологічної типології її продукції. На підставі отриманих археологічних даних можна з великою імовірністю говорити про ввіз продукції цього центру в Північне Причорномор'я починаючи десь з кінця XIII і щонайменше до середини XV ст., а також виділити в її складі певні хронологічні репери. Однак, безумовно, питання ідентифікації його виробів у керамічних комплексах пам'яток, так само як і деталізація хронології окремих стилістичних серій та еволюції продукції осередку в часі, потребують подальших ґрунтовних досліджень.

Література

Біляєва, С. О. 2012. Слов'янські та тюркські світи в Україні (з історії взаємин у XIII--XVIII ст.). Київ:Університет «Україна».

Біляєва, С. О., Болтрик, Ю. В., Фіалко, О. Є. 2022. Аккерманська фортеця. Дослідження 1999--2010 років. Київ:ІА НАН України. 278 с.

Гинькут, Н. В. 2020. Византийские поливные сосуды XIV в. с монограммами из раскопок Херсона и крепости Чембало. Античная древность и средние века, 48, с. 225253.

Гинькут, Н. В. 2022. Имитация поздневизантийских образцов керамики в местном производстве генуэзской крепости Чембало. Античная древность и средние века, 50, с. 421-434. https://doi.org/10.15826/adsv.2022.50.024

Джанов, А. В. 2019. Каффа, Крымское ханство и османы в 1454--1456 гг. (по данным книг массарии Каффы). Сугдейський збірник, 2 (VIII), с. 70-373.

Дмитров, Л. Д. 1945. Білгород-Дністровська археологічна експедиція. Кресленики, рисунки, фото. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1945/7.

Дмитров, Л. Д. 1946. Отчет о работе Белгород-Днестровской археологической экспедиции ИА АН СССР за 1945--1946 гг. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1946/8.

Дмитров, Л. Д. 1947. Предварительный отчет о роботе Белгород-Днестровской экспедиции. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1947/10.

Дмитров, Л. Д. 1949. Білгород-Дністровська археологічна експедиція. Археологічні пам'ятки УРСР, ІІ, c. 39-52.

Дмитров, Л. Д. 1949. Отчет о работе Измаильской экспедиции. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1949/19.

Дмитров, Л. Д., 1950. Отчет о работе Измаильской археологической экспедиции Институт археологии за 1950 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1950/12.

Дмитров, Л. Д. 1952. Розкопки в м. Білгороді-Дністровському в 1947 р. Археологічні пам'ятки УРСР, IV, c. 59-64.

Дмитров, Л. Д. 1955. Основні підсумки Ізмаїльської археологічної експедиції 1949--1950 рр. Археологічні пам'ятки УРСР, V, c. 121-123.

Карашевич, І. В. 2010. Середньовічні матеріали із розкопок Білгород-Дністровської експедиції 1946--1947, 1949--1950 рр. Археологія і давня історія України, 3, c. 129-135.

Карашевич, И., Болдуряну, А., Дергачева, Л. 2013. Средневековые монеты из раскопок Белгород-Днестровской крепости из фондов Института археологии НАН Украины (предварительные результаты). Древнее Причерноморье, X, с. 283-289.

Клейман, И. Б. 1984. О раскопках в Тире В. А. Шахназарова в 1940 г. В:Телиженко, Т. Н. (ред.). Новые археологические исследования на Одесщине. Киев:Наукова думка, c. 66-74.

Клейман, И. Б. 1979. Стратиграфия культурного слоя городища Тиры -- Белгорода. В:Карышковский, П. О., Клейман, И. Б. и др. (ред.). Античная Тира и средневековый Белгород. Киев:Наукова думка, c. 54-75.

Кравченко, А. А. 1986. Средневековый Белгород на Днестре (конецXIII--XIVвв.). Киев:Наукова думка.

Кравченко, А. А., Столярик, Е. С. 1983. Керамика византийского круга из Белгорода ХІІІ--ХШ вв. В:ДзисРайко, Г. А. (ред.). Материалы по археологии Северного Причерноморья. Киев:Наукова думка, c. 179-190.

Красножон, А. В. 2012. Крепость Белгород (Аккерман) на Днестре:история строительства. Кишинёв:Stratum plus.

Красножон, А. В. 2016. Крепость Белгород (Аккерман) в исторических изображениях. Кишинёв:Stratum plus.

Красножон, А. В. 2023. До питання про датування гласису Аккерманської фортеці. Південний архів (історичні науки), 41, с. 56-66. https://doi.org/10.32999/ksu2786- 5118/2023-41-7

Крижицький, С. Д. 1972. Стан і завдання археологічних досліджень Тіри-Білгорода. Вісник АН УРСР, 7, c. 4753.

Крысин, Г. П. 1947. Дневник. 1947 г. август-сентябрь, квадраты 24, 14,4. В:Дмитров, Л. Д. (ред) Предварительный отчет о роботе Белгород-Днестровской экспедиции. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1947/10.

Кузев, А. 1974. Среднеовековна сграфито керамика с монограми от Варна. Известия на Народния музей Варна, 10, с. 155-170.

Кузев, А. 1975. Археологически данни за производство на сграфито и декоративна керамика във Варна през ХІІІ-- X!V в. Известия на Народния музей Варна, 11 (26), с. 140164.

Майко, В. В. 2020. Византийские импортные подглазурные монограммы средневековой Сугдеи. Античная древность и средние века, 48, с. 212-224.

Масловский, А. Н. 2006. Керамический комплекс Азака. Краткая характеристика. Историко-археологические исследования в Азове и на Нижнем Дону в 2004 г., 21, с. 308-472.

Масловский, А. Н. 2008. Подвал купеческого дома конца первой половины XIV века из Азака. Степи Европы в эпоху средневековья, 6, с. 93-124.

Масловский, А. Н. 2010. Об одной группе византийской поливной керамики конца XIII -- первой половины XIV в. из раскопок золотоордынского Азака. Степи Европы в эпоху средневековья, 8, с. 231-252.

Науменко, В. Е., Душенко, А. А. 2017. Княжеский дворец Мангупского городища:помещение H южного участка комплекса (по материалам коллекции Р. Х. Лепера Государственного Эрмитажа и современных археологических исследований). Материалы по археологии, истории и этнографии Таврии, XXII, с. 187-238.

Полевая опись находок Измаильской археологической экспедиции Академии наук УССР 1949 г. В:Дмитров, Л. Д. Отчет о работе Измаильской экспедиции. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1949/19.

Полевая опись Измаильской экспедиции 1953 г. В:Фурманская, А. И., Ветштейн, Р. И., Максимов, Е. В. Отчет о работе Измаильской экспедиции 1953 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1953/7.

Сенгалевич, Г. 2018. Византийска сграфито керамика с монограми на Палеолозите. Българско е-Списание за Археология, 6, с. 157-168.

Сенгалевич, Г. 2020. Монограмите във византийската писмена култура. Принос към системното им изследва- не. Известия на Националния археологически институт, XLVI, с. 301-312.

Сенгалевич, Г. М. 2021. Средновековна сграфито керамика с монограми и други подглазурни съкращения от Българските земи. Автореферат на дисертация «доктор». «Свети Климент Охридски»

Тесленко, И. Б. 2018. Поливная керамика византийского круга эпохи Палеологов из раскопок крепости в Алуште. Материалы по археологии, истории и Этнографии Таврии, XXIII, с. 467-506.

Тесленко, И. Б. 2021. Керамика Крыма XV века. Київ:ІА НАН України.

Тесленко, І. Б., Мироненко, Л. В. 2022а. Кераміка середньовічного Білгороду:матеріали розкопок 1969, 1971 рр. Археологія, 2, c. 128-152. https://doi.org/10.15407/ arheologia2022.02.128

Тесленко, І., Мироненко, Л. 2022b. Кераміка і керамічне виробництво середньовічного Білгороду, історія дослідження, проблеми та перспективи. Археологія і давня історія України, 3(44), c. 331-353. https://doi.org/10.37445/ adiu.2022.03.20

Фурманская, А. И. 1946. Дневник №1. Сентябрь 1946. В:Дмитров, Л. Д. Отчет о работе Белгород-Днестров- ской археологической экспедиции ИА АН УССР за 1945-- 1946 гг. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1946/8.

Фурманская, А. И. 1950. Дневник №2. В:Дмитров, Л. Д. Отчет о работе Измаильской археологической экспедиции Института археологии за 1950 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1950/12.

Фурманская, А. И. 1958. Отчет о работе Белгород- Днестровской экспедиции 1958 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1958/11.

Фурманская, А. И. 1959. Отчет о раскопках в Тире в

1959 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1959/4.

Фурманская, А. И. 1960. Отчет о раскопках в Тире в

1960 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1960/10.

Фурманская, А. И. 1961. Отчет о работе Белгород- Днестровского отряда античной экспедиции ИА АН СССР за 1961 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1961/10.

Фурманская, А. И. 1962. Отчет о раскопках в Тире1962 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1962/7.

Фурманская, А. И. 1963. Отчет Белгород-Днестров- ской экспедиции о раскопках в Тире в 1963 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1963/10.

Фурманская, А., Ветштейн, Р., Максимов, Е. 1953 Отчет о работе Измаильской экспедиции 1953 г. Науковий архів ІА НАН України, ф. 64, 1953/7.

Фурманская, А. И., Максимов, Е. В. 1955. Раскопки в Белгороде-Днестровском. КСИА УССР, 4, с. 64-66.

Avissar, M., Stern, E. J. 2005. Pottery of the Crusader, Ayyubid, and Mamluk Periods in Israel. Israeli Antiquities Authority Reports, 26. Jerusalem:Israel Antiquities Authority.

Bohlendorf-Arslan, B. 2013. Die spatantike, byzantinische undmpostbyzantinische Keramik. (Staatliche Museen zu Berlin -- Stiftung PreuBischer Kulturbesitz. Skulpturensammlung und Museum fur Byzantinische Kunst. Bestandskataloge, Band 3). Wiesbaden:Reichert Verlag.

Burlot, J., Waksman, S. Y., Ricci, A., Wohmann, R. 2021. Integrating Archaeological and Archaeometric Data:Examining Late Byzantine Pottery from Kiipikyah. In:Petri- dis, P., Yangaki, A. G., Liaros, N., Bia, E-E. (eds.). 12th International Congress of AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, Athens, 21--27, October 2018. Proceedings, vol. II, Athens (without ed.), p. 305-316.

Constantinescu, N. 1959. Contributii la cunoasterea ceramicii bizantine de la Chetatea Alba (Belgorod Dniestrovski). Studii si cercetari istorie veche, 10 (2), p. 441-451.

Dergaciova, L., Stankiewicz, I. 2021. Coin Hoard of Moldovan Copper Coins Found in the Belgorod Fortress on the Dniester River (Ukraine). Notae Numismaticae/Zapiski Numizmatyczne, XVI, p. 249-260.

Francois, V. 1995. La ceramique byzantine a Thasos. Athens:Ecole Frangaise d'Athenes.

Francois, V. 1997. Les ateliers de ceramique byzantine de Nicee/Iznik et leur production (Xe-debut XIVe siecle). Bulletin de Correspondance Hellenique, 121(1), p. 411-442.

Frangois, V. 2003. Elaborate Incised Ware :un temoin du rayonnement de la culture byzantine a l'epoque paleologue. Byzantinoslavica, 61, р. 151-168.

Frangois, V. 2017. La vaisselle de terre a Byzance. Catalogue des collections du musee du Louvre. Paris:Somogy editions d'art.

Karashevich, I., Boldureanu, A., Dergaciova, L. 2017. Un lot de monede descoperite la Cetatea Alba, din colec^ia Institutului de Arheologie al Academiei Na^ionale de Stiin^e a Ucrainei din Kiev. Arheologia Moldovei, XL, p. 109-142.

Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed Ceramics. Athens:Archaeological Receipts Fund

Patitucci Uggeri, S. 2018. Patitucci Uggeri S. A Type of Polychrome Derivative «Zeuxippus Ware» from Excavations at Kyme (Turkey). In:Hazirlayan, Y., Yeni^ehirlioglu, F. (eds.). Proceedings of theXIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19--24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), р. 449-452.

Ricci, A., Wohmann, R. 2018. Byzantine Contexts from the Asia Suburbs of Constantinople:Preliminary Remarks on the Ceramics and Archaeology at the Kugukyali Arkeopark (Istanbul). In:Hazirlayan, Y., Yeni^ehirlioglu, F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19--24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), p. 453-458.

Sengаlevich, G. 2016. “Dimitrios” or “Prodromos”. The Case of a Popular Sgraffito Ceramics Monogram. In:Dzelebdzic, D., Bojanin, S. (eds.). Proceedings of the 23rd International Congress of the Byzantine Studies. Belgrade,22--27 August 2016. Thematic Sessions of Free Communications. Bel- grad, р. 438-439.

Sengаlevich, G. 2018. Medieval Sgraffito Ceramics with Underglazed Monograms and Other Inscriptions from Bulgaria. Poster. XIIth Congress AIECM3 On Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics. Athens.

Sengalevich, G. 2020. The Bulgarian Group of Sgraffito Ceramics with Underglaze Monograms:Characteristics and Problems. Contributions to Bulgarian Archaeology, X, p. 185208.

Sengalevich, G. 2021. Late Byzantine Glazed Ceramics with Monograms of St. John the Forerunner:Reconsidering the Hypothesis about its Connection with St. Demetrios of Thessaloniki. Известия на народния музей Варна, 48 (63), c. 165190.

Slatineanu, B., 1937. Contribu^iuni la ceramica bizantina de la Turnu-Severin, Cetatea Alba §i Enisala, Revista Fundafilor Regale IV, 11, p. 321-340.

Talbot Rice, D. 1930. Byzantine Glazed Pottery. Oxford:Clarendon Press.

Teslenko, I., Myronenko, L. 2022. Problems in the Archaeological Study of Medieval Bilhorod and its Ceramics (Based on Excavations one of the Pottery Workshop). Cercetari Arhe- ologice, 29.2, р. 699-714. https://doi.org/10.46535/ca.29.2T4

Teslenko, I., Waksman, S. Y., Ginkut, N. 2021. Late Byzantine Imports of “Elaborate Incised Wares” in Crimea and Local Counterparts:Archaeological Contexts and Archaeometric Investigations. In:Petridis, P., Yangaki, A. G., Liaros, N., Bia, E.-E. (eds.). Proceeding of the 12th Congress AIECM3 On Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, II. Athens (without ed.), p. 329-338.

Teslenko, I., Waksman, S. Y. Forthcoming. Glazed Pottery from the Excavation in Akkerman (Bilgorod-Dnistro- vskyi, Ukraine), Preliminary Results of Archaeological and Archaeometric Study. In:Proceeding of 13th International Congress on Medieval & Modern Period Mediterranean Ceramic. Grenada (Spaine), November 8--13, 2021.

Waksman, S. Y. 2012. The First Workshop of Byzantine Ceramics Discovered in Constantinople. Istanbul:Chemical Characterization and Preliminary Typological Study. In:Gel- ichi, Sauro (a cura di). Atti del IX Congresso Internationale sulla CeramicaMedievale nelMediterraneo, Venezia, 23--27no- vembre 2009. Venezia, p. 147-151.

Waksman, S. Y. 2015. Defining the Main “Middle Byzantine Production” (MBP):Changing Perspectives in Byzantine Pottery Studies. In:Hazirlayan, Y., Yeni^ehirlioglu, F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19--24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), p. 397-407.

Waksman, S. Y. 2021. Byzantine Pottery Production in Constantinople / Istanbul:Recent Excavations and New Issues Regarding the Diffusion of Models and Techniques. In:Kontogiannis, N., Bohlendorf-Arslan, B., Yeni^ehirlioglu, F. (eds.). Glazed Wares as Cultural Agents in the Byzantine, Seljuk, and Ottoman Lands. Istanbul:ANAMED, p. 65-81.

Waksman S.Y. Forthcoming. “Anaia Ware”, “Troad Ware”:Two Successful Pottery Production Centers in Medieval Western Anatolia. Festschrift in Honor of Zeynep Mer- cangoz.

Waksman, S. Y., Frangois, V. 2004--2005. Vers une redefinition typologique et analytique des ceramiques byzantines du type Zeuxippus Ware. Bulletin de correspondence hellenique, 128--129 (2.1), p. 629-724.

Waksman, S. Y., Girgin, Q. 2008. Les vestiges de production de ceramiques des fouilles de Sirkeci (Istanbul). Premiers elements de caracterisation. Anatolia Antiqua, XVI, p. 443469.

Waksman, S. Y., Erhan, N., Eskalen, S. 2010. Caracterisa- tion des ceramiques produites dans les ateliers de Sirkeci (Istanbul). Resultats de la campagne 2009. Anatolia Antiqua, XVIII, p. 329-337.

Waksman, S. Y., Teslenko, I., Zelenko, S. 2009. Glazed Wares as Main Cargoes and Personal Belongings in the Novy Swet Shipwreck (13th c. AD, Crimea):a Diversity of Origins Investigated by Chemical Analysis. In:Zozaya Stabel-Hansen, J., Retuerce Velasco, M., Hervas Herrera, M.-A., De Juan Garcia, A. (eds). Actas del VIII Congreso International de Cerami- ca Medieval en el Mediterraneo Ciudad Real-Almagro 2006. T. II. Ciudad Real, p. 851-856.

Waksman, S. Y., Teslenko, I. 2010. “Novy Svet Ware”, an Exceptional Cargo of Glazed Wares in a 13th Century Shipwreck near Sudak (Crimea, Ukraine) -- Morphological Typology and Laboratory Investigations. International Journal of Nautical Archaeology, 39.2, p. 357-375.

Waksman, S. Y., Kontogiannis, N. D., Skartsis, S. S., Vax- evanis, G. 2014. The Main “Middle Byzantine Production” and Pottery Manufacture in Thebes and Chalcis. Annual of the British School at Athens, 109, p. 379-422.

Von-Wartburg, M.-L. 2003. Cypriot Contact with East and West as Reflected in Medieval Glazed Pottery from Patphos Region. In:Actes del VIIe Congres International sur la Cera- mique Medievale enMediterranee. Athenes, p. 153-166.

Wartburg, M.-L., Violaris, Y. 2009. Pottery of a 12th Century Pit from the Palaion Demarcheion Site in Nicosia:a Tipo- logical and Analitical Approach to a Closed Assemblage. In:Zozaya Stabel-Hansen, J., Retuerce Velasco, M., Hervas Herrera, M.-A., De Juan Garcia, A. (ed). Actas del VIII Congreso Internacional de Ceramica Medieval en el Mediterraneo Ciu- dadReal-Almagro 2006. T. I. Ciudad Real, p. 249-264.

References

Bobchev, L. 1979. Sgrafito keramika ot Kaliakra. Izvestiia na Narodniia muzei Varna, XV (XXX), p. 125-136.

Bohuslavskyi, H. 2008. Deiaki zauvazhennia do stratyhrafii serednovichnykh shariv Bilhorod-Tirskoho horodyshcha. Drevnee Prichernomorie, VIII, p. 46-52.

Boguslavskii, G. S. 2013. Belgorod - Akdzha Kermen - Asprokastro (ocherk istorii i arkheologii srednevekovogo goroda). In:Bruiako, I. V., Samoilova, T. L. (eds.). Drevnie kultury Severo-Zapadnogo Prichernomoria. Odesa:Odesskii arkheologicheskii muzei, p. 757-791.

Bocharov, S. G., Maslovskii, A. N. 2012. Vizantiiskaia polivnaia keramika v gorodakh Severnogo Prichernomoria zolotoordyn- skogo perioda (vtoraia polovina XIII -- konets XIV vv.). Povolzhskaia arkheologiia, 1, p. 20-36.

Biliaieva, S. O. 2012. Slovianski ta tiurkski svity v Ukraini (z istorii vzaiemyn uXIII--XVIIIst.). Kyiv:Universytet “Ukraina”.

Biliaieva, S. O., Boltryk, Yu. V., Fialko, O. Ye. 2022. Akkermanska fortetsia. Doslidzhennia 1999--2010 rokiv. Kyiv:IA NAN Ukrainy. 278 s.

Ginkut, N. V. 2020. Vizantiiskie polivnye sosudy XIV v. s monogrammami iz raskopok Khersona i kreposti Chembalo. Antichnaia drevnost i srednie veka, 48, p. 225-253.

Ginkut, N. V. 2022. Imitation of the Late Byzantine Pottery Samples by the Local Production in the Genoese Castle of Cembalo. Antichnaia drevnost i srednie veka, 50, p. 421-434. https://doi.org/10.15826/adsv.2022.50.024

Dzhanov, A. V. 2019. Kaffa, Krymskoe khanstvo i osmany v 1454--1456 gg. (po dannym knig massarii Kaffy). Suhdeiskyi zbirnyk, 2 (VIII), p. 70-373.

Dmytrov, L. D. 1945. Bilhorod-Dnistrovska arkheolohichna ekspedytsiia. Kreslenyky, rysunky, foto. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1945/7.

Dmitrov, L. D. 1946. Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskoi arkheologicheskoi ekspeditsii IA ANSSSR za 1945--1946 gg. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1946/8.

Dmitrov, L. D. 1947. Predvaritelnyi otchet o robote Belgorod-Dnestrovskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1947/10.

Dmytrov, L. D. 1949. Bilhorod-Dnistrovska arkheolohichna ekspedytsiia. Arkheolohichni pamiatky URSR, II, p. 39-52.

Dmitrov, L. D. 1949. Otchet o rabote Izmailskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f 64, 1949/19.

Dmitrov, L. D., 1950. Otchet o rabote Izmailskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Instituta arkheologii za 1950 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1950/12.

Dmytrov, L. D. 1952. Rozkopky v m. Bilhorodi-Dnistrovskomu v 1947 r. Arkheolohichnipamiatky URSR, IV, p. 59-64.

Dmytrov, L. D. 1955. Osnovni pidsumky Izmailskoi arkheolohichnoi ekspedytsii 1949--1950 rr. Arkheolohichni pamiatky URSR, V, p. 121-123.

Karashevych, I. V. 2010. Medieval materials from excavations Belgorod- Dnestrovsky expedition 1946--1947, 1949--1950 1946--1947, 1949--1950 rr. Archaeology and Early History of Ukraine, 3, p. 129-135.

Karashevich, I., Boldurianu, A., Dergacheva, L. 2013. Srednevekovye monety iz raskopok Belgorod-Dnestrovskoi kreposti iz fondov Instituta arkheologii NAN Ukrainy (predvaritelnye rezultaty). Drevnee Prichernomore, X, p. 283-289.

Kleiman, I. B. 1984. O raskopkakh v Tire V. A. Shakhnazarova v 1940 g. In:Telizhenko, T. N. (ed.). Novye arkheologicheskie issledovaniia na Odesshchine. Kyiv:Naukova dumka, p. 66-74.

Kleiman, I. B. 1979. Stratigrafiia kulturnogo sloia gorodishcha Tiry -- Belgoroda. In:Karyshkovskii, P. O., Kleiman, I. B. (eds.). Antichnaia Tira i srednevekovyi Belgorod. Kyiv:Naukova dumka, p. 54-75.

Kravchenko, A. A. 1986. Srednevekovyi Belgorod na Dnestre (konetsXIII--XIVvv.). Kyiv:Naukova dumka.

Kravchenko, A. A., Stoliarik, E. S. 1983. Keramika vizantiiskogo kruga iz Belgoroda ХІІІ--XIV vv. In:Dzis-Raiko, G. A. (ed.). Materialypo arkheologii Severnogo Prichernomoria. Kyiv:Naukova dumka, p. 179-190.

Krasnozhon, A. V. 2012. KrepostBelgorod (Akkerman) na Dnestre:istoriia stroitelstva. Kishinev:Stratum plus.

Krasnozhon, A. V. 2016. KrepostBelgorod (Akkerman) v istoricheskikh izobrazheniiakh. Kishinev:Stratum plus.

Krasnozhon, A. V. 2023. Do pytannia pro datuvannia hlasysu Akkermanskoi fortetsi. Pivdennyi arkhiv (istorychni nauky), 41, s. 56-66. https://doi.org/10.32999/ksu2786-5118/2023-41-7

Kryzhytskyi, S. D. 1972. Stan i zavdannia arkheolohichnykh doslidzhen Tiry-Bilhoroda. Visnyk AN URSR, 7, p. 47-53.

Krysin, G. P. 1947. Dnevnik. 1947 g. avgust-sentiabr, kvadraty 24, 14, 4. In:Dmitrov, L. D. (ed.) Predvaritelnyi otchet o robote Belgorod-Dnestrovskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1947/10.

Kuzev, A. 1974. Sredneovekovna sgrafito keramika s monogrami ot Varna. Izvestia na Narodnia muzey Varna, 10, p. 155-170.

Kuzev, A. 1975. Arheologicheski danni za proizvodstvo na sgrafito i dekorativna keramika vav Varna prez XIII--XIV v. Izvestia na Narodnia muzey Varna, 11 (26), p. 140-164.

Maiko, V. V. 2020. Vizantiiskie importnye podglazurnye monogrammy srednevekovoi Sugdei. Antichnaia drevnost i srednie veka, 48, p. 212-224.

Maslovskii, A. N. 2006. Keramicheskii kompleks Azaka. Kratkaia kharakteristika. Istoriko-arkheologicheskie issledovaniia v Azove i na Nizhnem Donu v 2004 g., 21, p. 308-472.

Maslovskii, A. N. 2008. Podval kupecheskogo doma kontsa pervoi poloviny XIV veka iz Azaka. Stepi Evropy v epokhu sredneve- kovia, 6, p. 93-124.

Maslovskii, A. N. 2010. Ob odnoi gruppe vizantiiskoi polivnoi keramiki kontsa XIII -- pervoi poloviny XIV v. iz raskopok zo- lotoordynskogo Azaka. StepiEvropy v epokhu srednevekovia, 8, p. 231-252.

Naumenko, V. E., Dushenko, A. A. 2017. Kniazheskii dvorets Mangupskogo gorodishcha:pomeshchenie H iuzhnogo uchast- ka kompleksa (po materialam kollektsii R. Kh. Lepera Gosudarstvennogo Ermitazha i sovremennykh arkheologicheskikh issledovanii). Materialypo arkheologii, istorii i etnografii Tavrii, XXII, p. 187-238.

Polevaia opis nakhodok Izmailskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Akademii nauk USSR 1949 g. In:Dmitrov, L. D. Otchet o rabote Izmailskoi ekspeditsii. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1949/19.

Polevaia opis Izmailskoi ekspeditsii 1953 g. In:Furmanskaia, A. I., Vetshtein, R. I., Maksimov, E. V. Otchet o rabote Izmailskoi ekspeditsii 1953 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1953/7.

Sengalevich, G. 2018. Vizantiyska sgrafito keramika s monogrami na Paleolozite. Balgarsko e-Spisanie za Arheologia, 6, p. 157168.

Sengalevich, G. 2020. Monogramite vav vizantiyskata pismena kultura. Prinos kam sistemnoto im izsledvane. Izvestia na Nat- sionalnia arheologicheski institut, XLVI, p. 301-312.

Sengalevich, G. M. 2021. Srednovekovna sgrafito keramika s monogrami i drugi podglazurni sakrashtenia ot Balgarskite zemi. Avtoreferat na disertatsia “doctor”. Sofiiski universitet “Sveti Kliment Ohridski”.

Teslenko, I. B. 2018. Polivnaia keramika vizantiiskogo kruga epokhi Paleologov iz raskopok kreposti v Alushte. Materialy po arkheologii, istorii i Etnografii Tavrii, XXIII, p. 467-506.

Teslenko, I. B. 2021. Keramika KrymaXVveka. Kyiv:IA NAN Ukrainy.

Teslenko, I. B., Myronenko, L. V. 2022a. Oeramics of the medieval Bilhorod:excavations materials of 1969, 1971. Arheologia, 2, p. 128-152. https://doi.org/10.15407/arheologia2022.02.128

Teslenko, I., Myronenko, L. 2022b. Ceramics and ceramic production of medieval Bilhorod, history of research, problems and prospects. Archaeology and Early History of Ukraine, 3(44), p. 331-353. https://doi.org/10.37445/adiu.2022.03.20

Furmanskaia, A. I. 1946a. Dnevnik №1. Avgust 1946. In:Dmitrov, L. D. (ed.). Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskoi arkheo- logicheskoi ekspeditsii IA AN USSR za 1945--1946 gg. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1946/8.

Furmanskaia, A. I. 1946b. Dnevnik №2. Sentiabr 1946. In:Dmitrov, L. D. (ed.). Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskoi arkheo- logicheskoi ekspeditsii IA AN USSR za 1945--1946 gg. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1946/8.

Furmanskaia, A. I. 1950. Dnevnik №2. In:Dmitrov, L. D. Otchet o rabote Izmailskoi arkheologicheskoi ekspeditsii Instituta arkheologii za 1950 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1950/12.

Furmanskaia, A. I. 1958. Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskoi ekspeditsii 1958 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1958/11.

Furmanskaia, A. I. 1959. Otchet o raskopkakh v Tire v 1959 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1959/4.

Furmanskaia, A. I. 1960. Otchet o raskopkakh v Tire v 1960 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1960/10.

Furmanskaia, A. I. 1961. Otchet o rabote Belgorod-Dnestrovskogo otriada antichnoi ekspeditsii IA ANSSSR za 1961 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1961/10.

Furmanskaia, A. I. 1962. Otchet o raskopkakh v Tire 1962 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1962/7.

Furmanskaia, A. I. 1963. OtchetBelgorod-Dnestrovskoi ekspeditsii o raskopkakh v Tire v 1963 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1963/10.

Furmanskaia, A., Vetshtein, R., Maksimov, E. 1953. Otchet o rabote Izmailskoi ekspeditsii 1953 g. Scientific Archives of the Institute of Archaeology, the NAS of Ukraine, f. 64, 1953/7.

Furmanskaia, A. I., Maksimov, E. V. 1955. Raskopki v Belgorode-Dnestrovskom. KSIA USSR, 4, p. 64-66.

Avissar, M., Stern, E. J. 2005. Pottery of the Crusader, Ayyubid, and Mamluk Periods in Israel. Israeli Antiquities Authority Reports, 26. Jerusalem:Israel Antiquities Authority.

Bohlendorf-Arslan, B. 2013. Die spatantike, byzantinische undmpostbyzantinische Keramik. (Staatliche Museen zu Berlin -- Stiftung PreuBischer Kulturbesitz. Skulpturensammlung und Museum fur Byzantinische Kunst. Bestandskataloge, Band 3). Wiesbaden:Reichert Verlag.

Burlot, J., Waksman, S. Y., Ricci, A., Wohmann, R. 2021. Integrating Archaeological and Archaeometric Data:Examining Late Byzantine Pottery from Kugukyali. In:Petridis, P., Yangaki, A. G., Liaros, N., Bia, E-E. (eds.). 12th International Congress of AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, Athens, 21--27, October 2018. Proceedings, vol. II, Athens (without ed.), p. 305-316.

Dergaciova, L., Stankiewicz, I. 2021. Coin Hoard of Moldovan Copper Coins Found in the Belgorod Fortress on the Dniester River (Ukraine). Notae Numismaticae/Zapiski Numizmatyczne, XVI, p. 249-260.

Francois, V. 1995. La ceramique byzantine a Thasos. Athens:Ecole Frangaise d'Athenes.

Francois, V. 1997. Les ateliers de ceramique byzantine de Nicee/Iznik et leur production (Xe-debut XIVe siecle). Bulletin de Cor- respondance Hellenique, 121(1), p. 411-442.

Frangois, V. 2003. Elaborate Incised Ware :un temoin du rayonnement de la culture byzantine a l'epoque paleologue. Byzantinoslavica, 61, p. 151-168.

Frangois, V. 2017. La vaisselle de terre a Byzance. Catalogue des collections du musee du Louvre. Paris:Somogy editions d'art.

Karashevich, I., Boldureanu, A., Dergaciova, L. 2017. Un lot de monede descoperite la Cetatea Alba, din colec(ia Institutului de Arheologie al Academiei Na(ionale de Stiin(e a Ucrainei din Kiev. ArheologiaMoldovei, XL, p. 109-142.

Papanicola-Bakirtzi, D. (ed.). 1999. Byzantine Glazed Ceramics. Athens:Archaeological Receipts Fund.

Patitucci Uggeri, S. 2018. Patitucci Uggeri S. A Type of Polychrome Derivative «Zeuxippus Ware» from Excavations at Kyme (Turkey). In:Hazirlayan, Y., Yeni^ehirlioglu, F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19--24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), p. 449-452.

Ricci, A., Wohmann, R. 2018. Byzantine Contexts from the Asia Suburbs of Constantinople:Preliminary Remarks on the Ceramics and Archaeology at the Kugukyali Arkeopark (Istanbul). In:Hazirlayan, Y., Yeni^ehirlioglu, F. (eds.). Proceedings of the XIth Congress AIECM3 on Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics, 19--24 October 2015, Antalya. Antalya (without ed.), p. 453-458.

Sengalevich, G. 2016. “Dimitrios” or “Prodromos”. The Case of a Popular Sgraffito Ceramics Monogram. In:Dzelebdzic, D., Bojanin, S. (eds.). Proceedings of the 23rd International Congress of the Byzantine Studies. Belgrade,22--27August 2016. Thematic Sessions of Free Communications. Belgrad, p. 438-439.

Sengalevich, G. 2018. Medieval Sgraffito Ceramics with Underglazed Monograms and Other Inscriptions from Bulgaria. Poster. XIIth Congress AIECM3 On Medieval and Modern Period Mediterranean Ceramics. Athens.

Sengalevich, G. 2020. The Bulgarian Group of Sgraffito Ceramics with Underglaze Monograms:Characteristics and Problems. Contributions to Bulgarian Archaeology, X, p. 185-208.

Sengalevich, G. 2021. Late Byzantine Glazed Ceramics with Monograms of St. John the Forerunner:Reconsidering the Hypothesis about its Connection with St. Demetrios of Thessaloniki. Известия на народния музей Варна, 48 (63), c. 165-190.

Slatineanu, B., 1937. Contribu^iuni la ceramica bizantina de la Turnu-Severin, Cetatea Alba §i Enisala, Revista Fundafilor Regale IV, 11, p. 321-340.

Talbot Rice, D. 1930. Byzantine Glazed Pottery. Oxford:Clarendon Press.

Teslenko, I., Myronenko, L. 2022. Problems in the Archaeological Study of Medieval Bilhorod and its Ceramics (Based on Excavations one of the Pottery Workshop). Cercetari Arheologice, 29.2, p. 699-714. https://doi.org/10.46535/ca.29.2T4

...