Еміграція національних меншин з УРСР в умовах НЕПу (на прикладі діяльності Волинської агенції АТ "РУСКАПА")

Як інструмент регулювання еміграції, влада з часом почала використовувати вартість закордонних паспортів. Існував окремий підхід для різних категорій радянських громадян, які потребували закордонного паспорту. Від мети закордонної подорожі залежала і вартість документу. Так, для тих, хто вирушав за кордон у відрядження, вартість становила 20 крб., для категорії «працюючих» - 30 крб., для осіб вільних професій (лікарів, юристів, музикантів, художників і т.п.) - 40 крб., для так званих «нетрудових елементів» - 60 крб. (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 1, арк. 206). Проте вже всередині 1926 р. вартість суттєво збільшилася. У листі до завідувача Волинської агенції, її клієнт А. Кальмуцький зазначав, що він розраховував отримати паспорт за 30 крб.. Проте в день подачі документів були опубліковані нові ставки, й тепер, йому потрібен час, щоб брат з Канади надіслав гроші, і він міг заплатити 200 крб. (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 162, арк. 25)

Нові розцінки на закордонні паспорти були надто високими для радянських емігрантів: для категорії «працюючих» громадян ціна складала 220 крб., а для «нетрудових елементів» - 330 крб. (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 150, арк. 6). Для порівняння: середня заробітна плата робітника по промисловості у 1926 р. становила 52,5 крб., у 1927 р. - 56,0 крб. (Головін С., 2008). Тому для деяких клієнтів «РУСКАПА» така вартість закордонних паспортів була основною причиною відмови від еміграції. (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 136, арк. 4).

Разом з тим, були передбачені пільги під час отримання закордонних паспортів: для осіб, які взагалі не сплачували сільгоспподаток його ціна становила 55 крб., для осіб, які платили сільгоспподаток і мали дохід зі свого господарства не більше 375 крб. - 110 крб., для тих, у кого дохід з господарства перевищував 375 крб. - 220 крб. (Державний архів Житомирської області, ф. Р- 260с, оп.1, спр. 264, арк. 19). Для того, щоб отримати зазначені пільги, громадянам потрібно було доводити своє право на них через суд. Так, у справі Е. Локштет, у ділових листах зазначається, що місцевий Адмінвідділ відмовлявся продавати їй закордонний паспорт за пільговими цінам, попри те, що вона мала членський квиток Комітету Незаможного Селянства та рішення Нарсуду про визнання за нею права на бідність. Така ситуація стала підставою для відтермінування поїздки (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 244, арк. 4).

З кожним місяцем людям все важче було отримати закордонний паспорт або з фінансових причин, або через складність отримання потрібних довідок. В справах клієнтів Волинської агенції «РУСКАПА» за 1928-1929 рр. чітко простежується збільшення кількості скасування поїздки у зв'язку з неможливістю отримання саме закордонного паспорту. Тому в своїх циркулярах Москва неодноразово наголошувала регіональним агенціям, що клієнтам не можна ліквідувати своє майно, поки вони не отримають закордонного паспорту (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 4, арк. 65).

В цілому «РУСКАПА», як і будь-яке інше приватне товариство, спрямовувало свою діяльність на отримання найбільшого прибутку, котрий у їх випадку безпосередньо залежав від кількості пасажирів-емігрантів, тобто агенція прямо була зацікавлена у великій кількості виїжджаючих з СРСР. Проте це не вписувалося в ідеологічну концепцію «радянського раю». Тому керівництво агенції було змушене періодично надсилати своїм регіональним філіям циркуляри з приводу заборони відкритої агітації клієнтів щодо еміграції з СРСР (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 1, арк. 40). Щоб себе підстрахувати, пасажирська агенція навіть вдалася до оформлення підписки від своїх клієнтів про не примушування їх до еміграції (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 2, арк. 119).

Акціонерами «РУСКАПА» були не тільки радянські компанії, але й серйозні закордонні фірми, які бажали заробити грошей на перевезенні радянських емігрантів, і зробити це найбільш ефективним для себе чином. Бізнес того часу вже активно опановував маркетинг, й реклама була його важливою складовою. Тому закордонні пароплавні компанії вимагали від керівництва «РУСКАПА» організації рекламних заходів для залучення якнайбільшої кількості клієнтів, та звітування про це. Балансувати агенції було вкрай важко, адже з одного боку потрібно було залучати клієнтуру, а з іншого - агітація за еміграцію з СРСР могла призвести до неабияких проблем з радянською владою. Проте на початку своєї діяльності, під час розквіту НЕПу, «РУСКАПА» вдавалася до активної реклами, поступово відмовляючись від неї і переходячи на її приховану форму. Так, ще в 1926 р. з Москви на Волинську агенцію було переслано 100 штук брошур з рекламою пароплавів Лінії «Ройаль Мейль» (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 2, арк. 111), в 1927 р. - 6 календарів з цією ж фірмою (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 7, арк. 72), а також її рекламні проспекти, які центр рекомендував розвісити на приміщенні регіональної агенції, субагенціях та інших установах (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 7, арк. 58). Та й сама Волинська агенція, ймовірно ще на початку діяльності, замовила у Вінницькій типографії рекламні проспекти українською мовою, про свої послуги на території колишньої Волинської губернії. Однак, через острах звинувачень в агітації, не змогла їх використати. З часом, через брак паперу, та ймовірно, з метою економії, використовувала їх в роботі з чистої сторони для ділового листування (проспекти зустрічаються в різних справах цього фонду). Як непряма реклама, в офісах використовувалися фото святкування єврейського Нового року пасажирами пароплаву «Андес», які прямували в Південну Америку (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 7, арк. 15). Про це навіть була стаття в газеті «El Diario Israelita» (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 1, арк. 2), та знімки пасажирів з пароплаву «Алькантара» (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр. 7, арк. 8). В архівних справах також міститься лист із центрального офісу організації, з проханням зробити звітні фотознімки для компанії «Ройаль Мейль» фасаду приміщення Волинської контори з вивіскою та рекламними плакатами закордонних пароплавних Ліній (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр.7, арк. 18).

Насправді побоювання керівництва «РУСКАПА» у звинуваченнях щодо «антирадянської діяльності» були недаремні. Із зростанням хвилі охочих емігрувати із СРСР, особливо серед представників національних меншин, наприкінці 1920-х рр., радянська влада почала розглядати в цілому еміграцію як контрреволюційний прояв. Тим більше, що СРСР почали покидати у великій кількості німці-колоністи, які забезпечували значні показники виробництва сільськогосподарської продукції у місцях свого компактного проживання. Серед ключових факторів, які підштовхували до пошуку виходу за межі СРСР: ситуація із так званими «ножицями цін», тиск під час хлібозаготівель у 1928-1929 рр., без урахування реальних можливостей й потреб господарств, початок колективізації. З часом додалися репресії в межах кампанії масової колективізації, а також боротьба радянської влади з релігією. Все в комплексі, не могло не позначитися на настроях глибоко віруючих німецьких селян, які не бажали терпіти наругу над власним релігійним почуттям та переходити до колгоспів, полишаючи свої міцні аграрні господарства.

У вересні 1929 р. німецька секція ЦК ВКП(б) заявила про контрреволюційний характер еміграції і закликала боротися з цим рухом засобами пролетарської диктатури (Галас, М., 2011). А в листопаді були застосовані перші санкції проти АТ «РУСКАПА», чиє ділове листування з німецькими селянами, які бажали емігрувати, кваліфікували як «явно правий ухил». Відтепер пасажирській агенції заборонялося субсидоване забезпечення німців-колоністів, а «НКВС союзних республік, ОДПУ та іншим зацікавленим відомствам» зазначено про необхідність «розпочати негайний розпуск і ліквідацію всіх організацій та товариств, які сприяють еміграції» (Белковець Л., 1995).

Відтоді радянська влада розпочала свій ідеологічний натиск на діяльність, що була пов'язана з допомогою в оформленні документів для еміграції радянських громадян. Наприкінці 1929 р. в житомирській газеті «Дер Штерн» був надрукований фейлетон авторства Гіндеса «Америка рекламує, а наші бюрократи - самозадоволені», в якому нещадно критикувалася діяльність Волинської агенції «РУСКАПА», у зв'язку з використанням нею рекламних плакатів закордонних пароплавних ліній (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр.14, арк. 221).

Від січня 1930 р. на документах Волинської агенції, у місці для підпису, стоїть напис «члени Ліквідаційної Комісії» (Ліквідком), що свідчить про початок згортання діяльності цієї агенції. Це стало закономірним не тільки у зв'язку із початком трактування еміграції як антирадянського явища. Іншою причиною стало згортання НЕПу та цілковитої заборони приватного підприємництва. У листі клієнтці І. Будиловській, завідувач Ліквідкому Сашин вказував, що АТ «РУСКАПА» ліквідується 30 квітня 1930 р. (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр.14, арк. 62). З періодом ліквідації Волинської агенції «РУСКАПА» співпав арешт шепетівського субагента Поташника П. Ш., причина якого в справах досліджуваного фонду не зазначається, й про яку можемо лише здогадуватись, враховуючи початок нового, тоталітарного етапу у житті СРСР та його громадян (Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1, спр.14, арк. 58).

Висновки

Отже, чергова хвиля еміграції в умовах НЕПу продемонструвала наявність помітного прошарку населення, яке не мало бажання пов'язувати своє майбутнє та майбутнє своїх дітей із новопосталою державою. Найбільший «еміграційний» досвід мали представники єврейських та німецьких громад, а отже, й родичів та близьких, які могли забезпечити запрошення для виїзду, що було вагомою підставою для зміни місця проживання та громадянства. Традиційна для представників німецьких громад схильність до приватної сільськогосподарської та промислової діяльності, як і важливість вільної реалізації звичних релігійних практик, з кожним новим роком посилення радянської влади, робило неможливим подальше співіснування. Певний час радянська влада намагалася отримати максимальний визиск із емігрантів, що проявлялось серед іншого і в постійному підвищенні вартості закордонних паспортів та обмежень, пов'язаних із можливостями вивезення капіталів та коштовностей.

Значна частина освічених (та не лише) євреїв, які прагнули виїхати за межі країни, були віднесені до категорії «нетрудових» елементів, що в умовах держави «робітників та селян» автоматично переводило їх в категорію «чужих», які з часом ставали «ворогами».

Наведені в дослідженні факти підтверджують думку, що процес виїзду за кордон ускладнювався двома сторонами - країни, до яких прагнули потрапити емігранти, ретельно здійснювали відбір. Головними критеріями, яким мали відповідати переселенці - працездатний вік, гарний стан здоров'я, грамотність, законослухняність та платіжна спроможність. Приватні структури (акціонерні товариства, та ще із помітними іноземними капіталами), на зразок «РУ СКАПА», могли функціонувати в СРСР лише в умовах НЕПу. У нашому дослідженні чи не вперше зосереджено увагу на особливостях рекламної діяльності організації, яка мала свої особливості.

Згорнення НЕПу неминуче призвело до ліквідації будь яких приватних, бізнесових ініціатив. У випадку послуг, які пропонувала організація - виїзд за кордон, з посиленням тоталітарних тенденцій в СРСР, та поступовим опущенням «залізної завіси», автоматично перетворювало його співробітників на «ворогів народу» та «іноземних агентів/шпигунів».

Діяльність АТ «РУСКАПА» в 1920-ті рр. дозволила великій кількості громадян цивілізовано та легально виїхати із СРСР і забезпечити гарантії певного стабільного облаштування в країнах їх імміграції. Із ліквідацією «РУСКАПА» для громадян СРСР на довгі десятиліття опустилася залізна завіса, яка зробила неможливою легальну еміграцію. Кінець 1920-х рр. був ознаменований тим, що емігранти були переведені в ранг «класових ворогів», а еміграція з СРСР набула «антирадянського характеру».

Джерела та література

1. Адамовський, В. (2016). Депортація населення України за національними ознаками в роки Першої світової війни. Вісник Кам 'янець- Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. № 9. URL: http://visnyk-history.kpnu.edu.ua/article/view/98009

2. Белковець, Л., Белковець, С. (2006). Виїзд за кордон радянських громадян у 1920-1930-ті роки. Міграційне право. № 5. С. 38-45. URL: http://krotov.info/4/texts/02 b/Belkovets 2006.htm [російською мовою].

3. Белковець, Л. (1995). Великий терор та долі німецького села у Сибіру (кінець 1920-х-1930-е роки). URL: http://sudby-nemeckoy-derevni.blogspot.com [російською мовою].

4. Бурда, І. (2010). Проблема єврейських погромів у виступах депутатів першої державної думи. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 6: Історичні науки. Вип. 6. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/17550

5. Бураков, В. (2008). Класовий принцип житлової політики БРСР у період НЕПу. Вєснік МДПУ імя І. П. Шамякіна. № 3 (20). С. 11-16. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/klassovyy-printsip-zhilischnoy-politiki-bssr-v-period-nepa/viewer [російською мовою].

6. Буценко, А. (1928). Національні меншості України. Більшовик України. № 12. С. 67-73.

7. Вейцбліт, І. (1930). Рух єврейської людності на Україні періоду 1897-1926 років. Всеукр. АН, Інститут Єврейської культури. Соц.-економ. секція. Кременчуг: Держвидав України, 175 с. URL: https://library.vn.ua/e- library/katalog/vejczblit-rux-evrejskoii-lyudnosti

8. Гафтель, І. (1994). Попередні висновки по перевиборах в німецьких сільських радах України (лютий 1929 р.). Німці в Україні. 20-30-і рр. ХХ ст. (збірник документів державних архівів України). К., С. 130-136.

9. Геча, О. (2021) Еміграція євреїв Правобережної України у 1923-1930 рр.: причини, напрямки та соціальний портрет переселенців. European Philosophical and Historical discourse. Volume. 7 Issue 3. PP.35-43.

10. Мац, Д. (1932). Єврейське містечко тепер (За попередніми даними вибіркового обстеження). Вісті ВУЦВК. 12 серпня. С.3.

11. Мац, Д. (1929). Світло і тіні в роботі серед нацменшостей. Радянська Україна. № 9-10. С.2.

12. Галас, М. (2011). Зовнішня трудова міграція у добу НЕПу. Питання історії. №5. C. 92-104. URL: https://library.by/portalus/modules/beleconomics/readme.php?subaction=showf ull&id=1587480963&archive=&start_from=&ucat=& [російською мовою].

13. Кульчицький, С. (2004) Грошова реформа 1921-1924 рр.: URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21R F=10&S21FMT=eiu_all&C21C0M=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21C0L0RTERMS=0&S21STR=Groshova_reforma_1922_1924

14. Даниленко, В. (2000) Еміграція з СРСР наприкінці 1920-х. Персональні справи із Державного архіву Київської області. URL: https://web.archive.org/web/20171201044306/http://www.eastview.com/files/3 066_stat%27ia_2%20Russfiml [російською мовою].

15. Дворкін, І. (2021). Єврейські погроми кінця ХІХ - початку ХХ ст. у сучасній українській історіографії. Українознавчий альманах. Випуск 29. С. 66-73.

16. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с, оп.1,спр.1,215 арк.

17. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с,оп.1,спр. 2,125 арк.

18. Державний архів Житомирської області, ф. Р-260с, оп.1,спр. 3,91 арк.

19. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с,оп.1, спр. 4, 96 арк.

20. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с, оп.1, спр.5, 74 арк.

21. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с, оп.1, спр.7, 93 арк.

22. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с,оп.1,спр.8, 182 арк.

23. Державний архів Житомирської області,ф Р-260с, оп.1,спр/9, 177 арк.

24. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с, оп.1, спр.10, 16арк.

25. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с,оп.1,спр. 14,243 арк.

26. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с,оп.1,спр.90, 13 арк.

27. Державний архів Житомирської області,ф. Р-260с,оп.1,спр.136,14арк.

28. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с,оп.1,спр.141,37арк.

29. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с,оп.1,спр.147,17 арк.

30. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с,оп.1,спр.150,13 арк.

31. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с,оп.1,спр.162,47 арк.

32. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с,оп.1,спр. 164, 7 арк.

33. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с,оп.1,спр.168, 6 арк.

34. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с,оп.1,спр. 169, 6 арк.

35. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с,оп.1,спр.214,10 арк.

36. Державний архів Житомирської області, ф.Р-260с,оп.1,спр.244,23арк.

37. Державний архів Житомирської області,ф.Р-260с,оп.1,спр.264,36 арк.

38. Дзира, О. (2016). Імміграційна політика Канади щодо суспільно- політичного статусу українських переселенців 1918-1939 рр.: дис.... канд. іст. наук. Київ. 225 с. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Dzyra_Olesia/Immihratsiina_polityka_Kanady_sc hodo_suspilno-politychnoho_statusu_ukrainskykh_perese

39. Дмитрієва, Н. (2009). «Ой ти, доля корабля.», або Знову про «Філософський пароплав». Пушкін. № 4. С. 58-63. URL: https://scepsis.net/library/id 2690.html [російською мовою].

40. Д'яконов, Л. (1925). Виїзд за кордон та в'їзд до СРСР громадян СРСР, емігрантів та реемігрантів та іноземців: практичне керівництво. Народний комісаріат внутрішніх справ. Москва: Вид-во Гол. упр. комунального гос- ва НКВС. 100 с. URL: https://dokumen.pub/0196e52f5938a7b9b0032418aae42fa5.html [російською мовою].

41. Етнічні депортації: досвід Першої світової (2014). Нова газета. № 81 від 25 липня. URL: https://novayagazeta.ru/articles/2014/07/24/60474- 171 -vrazhdebno-poddannye-187-etnicheskie-deportatsii-151 -opyt-pervoy-mirovoy.[російською мовою]

42. Марунчак, М. (1991). Історія українців Канади. Вінніпег: накладом Української вільної академії наук в Канаді. Вінніпег. 464 с.

43. Пархомовський, М., Харув, Д. (2009). На чотирьох краях землі. Єврейська еміграція із Росії (1881-1939). Лехаїм. URL: https://lechaim.ru/ARHIV/206/kabinet.htm> (2021, серпень, 04) [російською мовою].

44. Тихонов, А. (2007). Єврейські погроми 1881 р. в українських губерніях Російської імперії. Український історичний журнал. № 5. С.65- 74.

References

1. Adamovskyi, V. (2016). Deportatsiia naselennia Ukrainy za natsionalnymy oznakamy v roky Pershoi svitovoi viiny. Visnyk Kam 'ianets- Podilskoho natsionalnoho universytetu imeni Ivana Ohiienka: Istorychni nauky. № 9. URL: http://visnyk-history.kpnu.edu.ua/article/view/98009

2. Belkovets, L., Belkovets S. (2006). Vyezd za rubezh sovetskikh grazhdan v 1920-1930-e gody. Migratsionnoe pravo. № 5. S. 38-45. URL: http://krotov.info/4/texts/02_b/Belkovets_2006.htm

3. Belkovets, L. (1995). Bolshoy terror i sudby nemetskoy derevni v Sibiri (konets 1920-kh-1930-e gody). Moskva: IVDK: Lit. agentstvo Varyag. 317s. URL: http://sudby-nemeckoy-derevni.blogspot.com

4. Burda, I. (2010). Problema yevreiskykh pohromiv u vystupakh deputativ pershoi derzhavnoi dumy. Naukovyi chasopys Natsionalnoho pedahohichnoho universytetu imeni M. P. Drahomanova. Seriia 6: Istorychni nauky. Vyp. 6. URL: http://enpuir.npu.edu.ua/handle/123456789/17550

5. Burakov, V. (2008). Klassovyy printsip zhilishchnoy politiki BSSR v period NEPa. VesnikMDPU imya І. P. Shamyakina. № 3 (20). S. 11-16. URL: https://cyberleninka.ru/article/n/klassovyy-printsip-zhilischnoy-politiki-bssr-v- period-nepa/viewer

6. Butsenko, A. (1928). Natsionalni menshosti Ukrainy. Bilshovyk Ukrainy. № 12. S. 67-73.

7. Veitsblit, I. (1930). Rukh yevreiskoi liudnosti na Ukraini periodu 18971926 rokiv. Vseukr. AN, Instytut Yevreiskoi kultury. Sots.-ekonom. sektsiia. Kremenchuh: Derzhvydav Ukrainy, 175 s. URL: https://library.vn.ua/e- library/katalog/vejczblit-rux-evrejskoii-lyudnosti

8. Haftel, I. (1994). Poperedni vysnovky po perevyborakh v nimetskykh silskykh radakh Ukrainy (liutyi 1929 r.). Nimtsi v Ukraini. 20-30-i rr. KhKh st. (zbirnyk dokumentiv derzhavnykh arkhiviv Ukrainy). K., S. 130-136.

9. Hecha, O. (2021) Emihratsiia yevreiv Pravoberezhnoi Ukrainy u 19231930 rr.: prychyny, napriamky ta sotsialnyi portret pereselentsiv. European Philosophical and Historical discourse. Volume. 7 Issue 3. PP.35-43.

10. Mats, D. (1932). Yevreiske mistechko teper (Za poperednimy danymy vybirkovoho obstezhennia). Visti VUTsVK. 12 serpnia. S.3.

11. Mats, D. (1929). Svitlo i tini v roboti sered natsmenshostei. Radianska Ukraina. № 9-10. S.2.

12. Galas, M. (2011). Vneshnyaya trudovaya migratsiya v period NEPa. Voprosy istorii. № 5. C. 92-104. URL: https://library.by/portalus/modules/beleconomics/readme.php?subaction=showf ull&id=1587480963&archive=&start_from=&ucat=&

13. Kulchytskyi, S. (2004) Hroshova reforma 1921-1924 rr.: URL: http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=DOP&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21C0M=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21C0L0RTERMS=0&S21STR=Groshova_reforma_1922_1924

14. Danilenko, V. (2000) Emigratsiya iz SSSR v kontse 1920-kh. Lichnye dela iz Gosudarstvennogo arkhiva Kievskoy oblasti. URL: https://web.archive.org/web/20171201044306/http://www.eastview.com/files/3 066 stat%27ia 2%20Russfinal.

15. Dvorkin, I. (2021). Yevreiski pohromy kintsia KhIKh - pochatku KhKh st. u suchasnii ukrainskii istoriohrafii. Ukrainoznavchyi almanakh. Vypusk 29. S. 66-73.

16. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 1, 215 ark.

17. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 2, 125 ark.

18. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 3, 91 ark.

19. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 4, 96 ark.

20. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr.5, 74 ark.

21. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr.7, 93 ark.

22. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr.8, 182 ark.

23. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 9, 177 ark.

24. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 10, 16 ark.

25. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 14, 243 ark.

26. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 90, 13 ark.

27. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 136, 14 ark.

28. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 141, 37 ark.

29. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 147, 17 ark.

30. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 150, 13 ark.

31. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 162, 47 ark.

32. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 164, 7 ark.

33. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 168, 6 ark.

34. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 169, 6 ark.

35. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 214, 10 ark.

36. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 244, 23 ark.

37. Derzhavnyi arkhiv Zhytomyrskoi oblasti, f. R-260s, op.1, spr. 264, 36 ark.

38. Dzyra, O. (2016). Immihratsiina polityka Kanady shchodo suspilno- politychnoho statusu ukrainskykh pereselentsiv 1918-1939 rr.: dys.... kand. ist. nauk. Kyiv. 225 s. URL: https://chtyvo.org.ua/authors/Dzyra_Olesia/Immihratsiina_polityka_Kanady_sc hodo_suspilno-politychnoho_statusu_ukrainskykh_perese

39. Dmitrieva, N. (2009). «Oy ty, uchast korablya...», ili Snova o «Filosofskom parokhode». Pushkin. № 4. S. 58-63. URL: https://scepsis.net/library/id_2690.html

40. Dyakonov, L. (1925). Vyezd za granitsu i vezd v SSSR grazhdan SSSR, emigrantov i reemigrantov i inostrantsev: prakticheskoe rukovodstvo. /Narodnyy komissariat vnutrennikh del. Moskva: Izd-vo Gl. upr. kommunalnogo khoz-va NKVD. 100 s. URL: https://dokumen.pub/0196e52f5938a7b9b0032418aae42fa5.html

41. Etnicheskie deportatsii: opyt Pervoy mirovoy. Novaya gazeta. № 81 ot 25 iyulya. 2014. URL: https://novayagazeta.ru/articles/2014/07/24/60474-171- vrazhdebno-poddannye-187-etnicheskie-deportatsii-151 -opyt-pervoy-mirovoy

42. Marunchak, M. (1991). Istoriia ukraintsiv Kanady. Vinnipeh: nakladom Ukrainskoi vilnoi akademii nauk v Kanadi. Vinnipeh. 464 s.

43. Parkhomovskiy, M., Kharuv, D. (2009). Na chetyrekh krayakh zemli. Yevreyskaya emigratsiya iz Rossii (1881-1939). Lekhaim. URL: https://lechaim.ru/ARHIV/206/kabinet.htm> (2021, avgust, 04)

44. Tykhonov, A. (2007). Yevreiski pohromy 1881 r. v ukrainskykh huberniiakh Rosiiskoi imperii. Ukrainskyi istorychnyi zhurnal. № 5. S.65-74.

Размещено на Allbest.ru