Трансформація методологічних підходів до вивчення аграрної історії в Україні: основні тенденції (1990-ті - 2020-ті рр.)

Ключові ідеологеми аграризму як селяноцентричного феномену предметно з'ясовані в науковій літературі Корновенко С.В., Тельвак В.П. Аграризм як селяноцентричний феномен країн Центральної та Південно-Східної Європи другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст.: наукове осмислення явища. Селяноцентричний феномен Української революції 1917-1921 рр.: аграризм. Черкаси, 2021. С. 9-19.. Ґрунтуючись на їхньому аналізі, синтезуємо його основні принципи як наукового інструментарію з дослідження аграрної історії. На нашу думку, вони є такими:

1) унікальність і незаперечна цінність для людства духовних, моральних, культурних і соціальних властивостей, притаманних селянству та його праці;

2) визнання селянства верствою, здатною відігравати самостійну роль у політичному житті;

3) не капіталістичний, не соціалістичний тощо, а «окремішній» селянський шлях розвитку суспільства;

4) землеробство та сільський спосіб життя відмінні від промисловості та міста, селянство відрізняється від інших соціальних груп;

5) селянство - землеробська верства - зосереджує в собі основні позитивні цінності й якості суспільства, є фундаментом стабільності держави та носієм національної ідентичності.

Уважаємо актуальним і доцільним застосування у новітніх студіях з аграрної історії України наукового інструментарію такого селяноцентричного феномену, як аграризм - цілісної системи селяноцентричних уявлень різних суб'єктів тогочасного соціокультурного простору та їх практичну реалізацію Корновенко С. Аграризм. Велика українська енциклопедія. URL: Ьнря://уііе.доу.іія/Агряризм. На нашу думку, аграризм - система уявлень про селян, селян про самих себе, про селянство як активний суб'єкт історії, здатний до самостійного державотворення; селянська політична культура та політична свідомість як реалізація на практиці власне селянських сподівань та уявлень про їхнє справедливе майбутнє; компонент суспільно- та партійно-політичної думки як складник внутрішньоекономічної державної політики, спрямованої на розв'язання аграрного / селянського питання.

Висновки

Упродовж 1990-х - 2020-х рр. в методології вивчення аграрної історії України відбулися докорінні методологічні трансформації. Вони були зумовлені якісними суспільно-політичними та соціально-економічними змінами кінця 1980-х - початку 1990-х рр. Відбувся відхід вітчизняних істориків від методологічного монізму марксистсько-ленінської ідеології, вільним став доступ до раніше заборонених історичних джерел, що зберігалися в архівних фондах, можливим став діалог істориків, що представляли різні напрями і течії.

Методологічні трансформації не були лінійними. Умовно нами виокремлено два етапи. Перший - кінець 1980-х - 1990-ті рр. - «методологічний шок» і «методологічна невизначеність». Другий - 2020-ті рр. - «методологічний ренесанс».

Методологічні трансформації 1990-х - 2020-х рр. демонструють, що у новітній українській науково-історичній, методологічній думці представлено різні підходи до розуміння селянства, селянської культури / селянської цивілізації, селянського світу. Зокрема, його осмислюють як «природне явище», як «уявну спільноту», як природну форму цивілізації, з позицій руралістики й аграризму тощо. Відповідно у визначенні головного суб'єкта аграрної історії України констатуємо плюралізм методологічних підходів. Це засвідчує вихід українських істориків-аграрників із методологічної ізоляції, їхню інтеграцію до європейського та світового історико- аграрного наукового дискурсу.

Фінансування. Стаття підготовлена за результатами фундаментального дослідження «Соціокультурний простір України другої половини ХІХ - першої третини ХХ ст.: селянський світ» (номер державної реєстрації: 0123U101600) за підтримки Міністерства освіти і науки України.

REFERENCES

1. Bondar, V. (2008). Vitchyzniani selianoznavchi instytutsii i yikh rol u vyvchenni istorii ukrainskoho selianstva poreformenoi doby [Domestic institutions of peasant studies and their role in the study of the history of the Ukrainian peasantry of the post-reform era]. Istoriohrafichni doslidzhennia v Ukraini, 19, 178-210 [in Ukrainian].

2. Bondar, V. (2008). Suchasna istoriohrafiia ahrarnoi istorii Ukrainy druhoi polovyny ХІХ - pochatku ХХ st. na storinkakh «Ukrainskoho istorychnoho zhurnalu» [Modern historiography of the agrarian history of Ukraine in the second half of the 19^th - early 20^th centuries on the pages of the 'Ukrainian Historical Journal']. Ukrainskyi istorychnyi zbirnyk, 11, 337-351 [in Ukrainian].

3. Fareniy, I. (2019). Kontseptsiia natsionalnoi ahrarnoi burzhuaznoi revoliutsii pochatku 20 st. akademika M.I. Yavorskoho [Academician M.I. Yavorsky's Conceptofthe National Bourgeois Revolution of the beginning of the Twentieth century]. Ukrainskyi selianyn - Ukrainian peasant, 21, 130-136 [in Ukrainian].

4. Fursov, A. (1993). Krestianstvo v obshchestvennykh sistemakh: opyt razrabotki teorii krestianstva kak sotsialnogo typa - personifikatora vzaimodeistviya universalnoy i systemnoy sotsialnosti [Peasantry in public systems: the experience of developing the theory of peasantry as a social type - a personifier of the interaction of universal and systemic sociality]. In Krestianstvo i industrialnaia tsivilizatsiya. Moskva, pp. 56-112 [in Russian].

5. Heorhizov, H. (2014). Selianstvo - pryrodna forma tsyvilizatsii [Peasants is a natural form of civilization]. In Revoliutsiinyi protses 1917-1920 rokiv: vytoky, zmist, znachennia. Cherkasy, 30-38 [in Ukrainian].

6. Honcharevskyi, V. (2011). Tsyvilizatsiinyi pidkhid do istorii: suchasnyi ukrainskyi dosvid (1991-2009) [Civilizational approach to history: modern Ukrainian experience (1991-2009)]. Kyiv [in Ukrainian].

7. Hotsuliak, V. (2001). Reforma 1861 roku v Ukraini: istoriosofskyi ta dzhereloznavchyi aspekty [The reform of 1861 in Ukraine: historiosophical and source studies aspects]. Ukrainskyi selianyn - Ukrainian peasant, 2, 18-26 [in Ukrainian].

8. Hotsuliak, V. (2010). Aktualni pytannia metodolohii ta instytutsionalizatsii istorii selianstva v dzerkali istoriohrafii [Current issues of methodology and institutionalization of peasant history in the mirror of historiography]. Visnyk Cherkaskoho universytetu. Seriia: Istorychni nauky, 182, 16-20 [in Ukrainian].

9. Kalakura, Ya. (2004). Ukrainska istoriohrafiia na perelomi: vid metodolohichnoho monizmu do evropeiskykh oriientyriv [Ukrainian historiography at a turning point: from methodological monism to European landmarks]. Kyiv [in Ukrainian].

10. Kornovenko, S. (N.d.). Ahraryzm [Agrarianism]. In Velyka ukrainska entsyklopediia. Retrieved from https://vue.gov.ua/Ahraryzm [in Ukrainian].

11. Kornovenko, S. & Telvak, V. (2021). Ahraryzm yak selianotsentrychnyi fenomen krain Tsentralnoi ta Pivdenno-Skhidnoi Yevropy druhoi polovyny ХІХ - pershoi tretyny ХХ st.: naukove osmyslennia yavyshcha [Agrarianism as a peasant-centric phenomenon of the countries of Central and South-Eastern Europe in the second half of the 19^th - the first third of the 20^th century: a scientific understanding of the phenomenon]. In Selianotsentrychnyi fenomen Ukrainskoi revoliutsii 1917-1921 rr.: ahraryzm. Cherkasy, 9-19 [in Ukrainian].

12. Liakh, S. (2021). Metodolohiia istorii: klasyka i praktyka [Methodology of history: classics and practice]. Zaporizhzhia [in Ukrainian].

13. Mykhailiuk, O. (2009). Selianstvo yak «uiavlena spilnota» [The peasantry as an 'imagined community']. Naukovi pratsi istorychnoho fakultetu Zaporizkoho natsionalnoho universytetu, 27, 89-98 [in Ukrainian].

14. Nechytailo, V. (2005). Selianstvo yak pryrodne yavyshche [Peasants as a natural phenomenon]. Ukrainskyi selianyn - Ukrainian peasant, 9, 9-11 [in Ukrainian].

15. Pavlov, A. (2015). Identifikatsiya i klassifikatsiya selskikh territoriy: teoriya, metodologiya, praktika [Identification and classification of rural territories: theory, methodology, practice]. Odessa [in Russian].

16. Pavlov, A. (2015). Ruralnyi kontekst globalnogo ekonomicheskogo razvitiya Ukrainy [Rural context of global economic development of Ukraine]. Modern Science - Moderni Veda, 5, 15-22 [in Russian].

17. Pavlov, A. (2018). Ruralistika: teoriya, metodologiya, nauchnye napravleniya [Rural studies: theory, methodology, scientific directions]. Odessa [in Russian].

18. Pavlov, O. (2015). Predmetne pole silskoi istorii yak skladovoi ruralistyky [The subject field of rural history as a component of rural studies]. Rehionalna istoriia Ukrainy, 9, 69-86 [in Ukrainian].

19. Pavlov, O. (2016). Sutnist teoretychnykh zasad ruralistyky: poniatiino-katehorialnyi aparat [The essence of theoretical foundations of rural studies: conceptual and categorical apparatus]. Ekonomika APK, 5, 30-37 [in Ukrainian].

20. Pavlov, O. (2018). Ruralizm yak svitohliad ta ideina techiia: istorychnyi vymir [Ruralism as a worldview and ideology: historical dimension]. Rehionalna istoriia Ukrainy, 12, 157-186 [in Ukrainian].

21. Pavlov, O. & Pavlova, I. (2019). Ruralistychni zasady brendynhu silskykh terytorii Pivdennoho rehionu Ukrainy [Rural principles of branding of rural areas of the Southern region of Ukraine]. Odesa [in Ukrainian].

22. Paips, R. (1994). Russkaia revoliutsiia [Russian revolution]. Vol. 1. Moskva [in Russian].

23. Portnova, T. (2010). Yurii Prysiazhniuk. Ukrainske selianstvo Naddniprianskoi Ukrainy: sotsiomentalna istoriia druhoi polovyny 19 - pochatku 20 st. Cherkasy: Vertykal, PP Kandych S.H., 2007. 640 s. Oleksandr Mykhailiuk. Selianstvo Ukrainy v pershi desiatylittia 20 st.: Sotsiokulturni protsesy. Dnipropetrovsk: Innovatsiia, 2007. 456 s. Ukraina Moderna, 6, 285-291 [in Ukrainian].

24. Prysiazhniuk, Yu. (2018). Ukrainske selianstvo v konteksti suchasnykh doslidnytskykh zavdan [Ukrainian peasantry in the context of modern research tasks]. Ukrainskyi selianyn - Ukrainian peasant, 20, 74-79 [in Ukrainian].

25. Prytula, Kh. (2015). Sotsialno-ekonomichnyi rozvytok silskykh terytorii: rehionalnyi vymir [Socio-economic development of rural areas: regional dimension]. Lviv [in Ukrainian].

26. Redfild, R. (1992). Bolshaia i malaia traditsii [Big and small traditions]. In Velikiy neznakomets: krestiane ifermery vsovremennom mire. Moskva, pp. 200-201 [in Russian].

27. Sarbei, V.G. (Ed.). (1995). Istorychna nauka na porozi ХХІst.: pidsumky ta perspektyvy [Historical science at the threshold of the 21^st century]. Proceedings of the Conference (Kharkiv, November 15-17, 1995). Kharkiv [in Ukrainian].

28. Svyaschenko, Z. (2020). Poreformene ukrainske selo v ahrarnykh studiiakh naukovtsiv kyivskoi shkoly [Post-Reform Ukrainian Village in Agricultural Studies of Kyiv School Scholars]. Eminak, 2 (30), 220-228. DOI: 10.33782/eminak2020.2(30).422 [in Ukrainian].

29. Smolii, V. (2006). Peredmova [Foreword]. In Istoriia ukrainskoho selianstva. Narysy. Vol. 1. Kyiv [in Ukrainian].

30. Vasylchuk, H. (2006). Problemno-teoretychni priorytety suchasnykh dysertatsiinykh doslidzhen z istorii Ukrainy 20-30-kh rr. ХХ st.: istoriohrafichnyi dyskurs [Problem-theoretical priorities of modern dissertation studies on the history of Ukraine in 1920-30s: historiographical discourse]. Visnyk Zhytomyrskoho derzhavnoho universytetu imeni I. Franka, 30, 22-28 [in Ukrainian].

31. Vynar, L. & Zavalniuk, O. (2005). Ukrainska istorychna nauka na suchasnomu etapi rozvytku: mizhnarodnyi naukovyi konhres ukrainskykh istorykiv (17-18 veresnia 2003 r.) [Ukrainian historical science at the current stage of development: international scientific congress of Ukrainian historians (September 17-18, 2003)]. Vol. 1. Kyiv - New York [in Ukrainian].

32. Zaiarniuk, A. (2006-2007). "Selianstvo” yak katehoriia sotsialno-istorychnoho analizu (na prykladi Skhidnoi Halychyny 19 st.) ["Peasantry” as a category of socio-historical analysis (on the example of Eastern Galicia of the 19^th century)]. Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist, 15, 543-553 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru