#БудьякНіна (Рух "будь як Ніна") в контексті рімейку поняття класової свідомості у філософії та суспільній практиці: корпусний підхід (до 100-річчя публікації праці Дьйордя Лукача "Історія та класова свідомість" (1923-2023 рр.))

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків

Федерація аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України Київ

#БудьякНіна (Рух «будь як Ніна») в контексті рімейку поняття класової свідомості у філософії та суспільній практиці: корпусний підхід (до 100-річчя публікації праці Дьйордя Лукача «Історія та класова свідомість» (1923-2023 рр.))

Ільїн Ілля Вікторович

кандидат філософських наук

старший викладач кафедри

теоретичної і практичної філософії імені И.Б. Шада

Нігматова Олена Станіславівна

кандидат економічних наук

Анотація

класовий свідомість метамодернізм революціонер

В статті здійснено корпусне, міждисциплінарне, емпіричне соціально-філософське дослідження можливостей актуалізації поняття та практики класової свідомості в метамодернізмі на основі чотирьох джерел: праць видатних західних філософів 1900-2023 рр. (5064 англомовних книжок і статей), праць Карла Маркса та Фрідріха Енгельса (43 томи), української соціологіні Олени Сімончук і дописів у Facebook-групі громадського руху українських медикінь «#БудьякНіна».

Перші два джерела дозволили зрозуміти первинну логіку цього поняття, а також його філософську логіку та суперечливість на фоні історичного досвіду XX ст., тобто пов'язаних з ним трансформацій в західному суспільстві та пролетарських революцій. Виявилося, що розум, однорідність і цілеспрямованість, які очікувалися в теорії від практики робітничого, революційного руху, проявив панівний клас, інтегрувавши робітничий клас на Заході, а на Сході, замість автентично пролетарських революцій, відродилися тиранія та відчуження від широких народних мас з боку професійних революціонерів, а згодом, й державно-партійної бюрократії.

Втім, поняття класової свідомості лише частково можна вважати деактуалізованим, оскільки це поняття передбачає стадії розвитку класової свідомості. Два останніх джерела в нашому дослідженні дозволили продемонструвати, що в сучасних українських умовах можна говорити про сформованість 2-х стадій розвитку класової свідомості: розуміння власних інтересів і нерівності. Це створює можливості стверджувати, що метамодерністське перевідкриття історії, зокрема має відношення й до поняття та практики класової свідомості сучасних робітників, що дає надію на більш вдалий римейк емансипативного потенціалу марксистських ідей для розв'язання сучасної кризи капіталістичного людства у XXI ст.

Підкреслимо, що дослідження було зроблено за допомогою використання корпусної лінгвістики, завдяки якій були проаналізовані великі обсяги текстів, як філософів, так й учасників руху «#БудьякНіна», що дозволило виділити головні контексти та фокус їхніх текстів, а також поставило усе дослідження на міцну емпіричну базу.

Ключові слова: метамодернізм, класова свідомість, корпусна лінгвістика, #БудьякНіна, західна філософія, марксизм, соціологія.

#BudyakNina (#Be like Nina movement) and a remake of the concept of class consciousness in philosophy and social practice: a corpus approach (on the 100th anniversary of the publication of Gyorgy Lukacs' «History and class consciousness» (1923-2023))

Ilin Illia V., PhD in Philosophy, Associate Professor

Department of Theoretical and Practical Philosophy named after Prof. J.B. Schad, V.N. Karazin Kharkiv National University, Kharkiv

Nihmatova Olena St., PhD in Economics Federation of Auditors, Accountants and Financiers of the Agro-Industrial Complex of Ukraine Kyiv

Abstract

This paper presents a corpus-based, interdisciplinary, empirical study in social philosophy of the possibilities of remaking the concept and practice of class consciousness in metamodernism based on four sources: the works of prominent Western philosophers from 1900-2023 (5064 English-language books and articles), the works of Karl Marx and Friedrich Engels (43 volumes), the writings of Ukrainian sociologist Olena Symonchuk, and the Facebook posts in the group of the Ukrainian medical women's movement #BudyakNina (#Be like Nina). The first two sources allowed us to understand the primary logic of this concept, but also its philosophical rationale and contradictions in the context of the twentieth-century historical experience, including the transformations in Western society and proletarian revolutions. It was found that reason, homogeneity, and purposefulness, which were expected in theory from the practice of the workers' revolutionary movement, were manifested instead by the ruling class, who integrated the working class in the West. In the East, instead of genuinely proletarian revolutions, there was a resurgence of tyranny over and alienation from the broad popular masses by professional revolutionaries, and later by state-party bureaucracy.

However, the concept of class consciousness can only be partially considered obsolete since it implies stages of class consciousness development. The last two sources in our study demonstrated that in contemporary Ukrainian conditions, it is possible to speak of the formation of two stages of class consciousness development: understanding one's own interests and inequality. This creates opportunities to assert that the metamodernist revival of history has also implications for the concept and practice of class consciousness among contemporary workers. This offers hope for a more successful remake of the emancipatory potential of Marxist ideas to address the modern crisis of capitalist humanity in the 21st century.

It should be emphasized that this research was conducted using corpus linguistics, allowing for the analysis of large volumes of texts by both philosophers and participants in the #BudyakNina (#Be like Nina) movement. This approach enabled us to identify the main contexts and conceptual focus of their texts, providing a strong empirical foundation for the entire study.

Keywords: metamodernism, class consciousness, corpus linguistics, #BudyakNina (#Be like Nina), Western philosophy, Marxism, sociology.

Як пишуть Робін Ван ден Аккер та Тімотеус Вермойлен, з 2000-х рр. виникла нова культурна логіка західного капіталізму -- метамодернізм [Van den Akker and Vermeulen, 2017, pp. 1-19]. Замість безнадійного, іронічного, грайливого постмодерну з його ідеями кінця людини, історії, революції, пролетаріату, вірою в перемогу лібералізму в усьому світі, віртуалізацією всіх конфліктів, симуляцією політики та нейтралізацією всіх невдоволень, -- спостерігається повернення історії, відкриття її' для нових звершень, відтворення та розширення конфліктів, поява нових суспільних рухів з огляду на світову фінансову кризу 2008-2011 рр., боротьба кількох імперіалістичних блоків країн між собою, етнонаціоналістична мобілізація населення в авторитарних країнах, відродження релігійного фундаментализму, збідніння робітничого та середнього класів, розширення екологічної катастрофи тощо.

Історія, одним словом, повернулася! Разом із нею повернулося й поняття класової свідомості. Про це свідчить збільшення інтересу до цього поняття в англомовних книжках і наукових статтях. В електронній базі книг «Google Books» (130 млн примірників) спостерігається зростання використання терміну «класова свідомість» якраз від 2008 року (див. рис. 1).

Рис. 1. Частотність вживання словосполучення «класова свідомість» в електронній базі книг Google Books, опублікованих у 1880-2019 рр.

Джерело: Google Books Ngram Viewer

В електронній базі наукових статей та книжок «Google Scholar» (100 млн документів) також спостерігається підвищувальна динаміка використання цього терміна в публікаціях із 2008 року (див. рис. 2).

Рис. 2. Частотність вживання словосполучення «класова свідомість» в електронній базі книг Google Scholar, опублікованих у 1990-2023 рр. Джерело: exaly.com

Метамодерн іронізує над минулим, але взаємодіє з минулим задля відкриття майбутнього, а не для засвідчення неможливості цього відкриття [Drayton, 2021]. Тож повернення (поняття) класової свідомості може відбутися лише на засадах наближення- віддалення до/від спадщини, що її залишила історія практики та теорії цього поняття дотепер. Іншими словами, історія відроджує навіть померлих героїв, закликає до повторення тих самих практик організації та координації зусиль усіх пригноблених, але в розширеному масштабі, із залученням безлічі організацій, які борються за права пригноблених, зокрема нелюдських форм живого (еко-рух) [Corsa, 2018; Junker 2023]. Тож ідеться про рімейк відповідної практики та теорії, а не про створення якоїсь альтернативної сюжетної лінії, що ігнорує попередню історію (ребут).

Примітно, що в сучасній філософській думці України поняття класової свідомості вживається не часто, але водночас підкреслюється актуальність цього поняття з 2009 року. За результатами пошуку словосполучення «класова свідомість» і «філософія» на сайті «Google Scholar» на момент 29 серпня 2023 року було знайдено такі роботи. Володимир Чернієнко пише про актуальність поняття класової свідомості в контексті інформаційного суспільства. До того ж він наголошує на необхідності залучення практик самокритики, діалогізму та свободи самовизначення в контексті сучасних ідентифікацій [Чернієнко, 2009]. В іншій своїй статті автор пише про те, що в сучасному класово розчленованому суспільстві триває боротьба за свідомість -- пролетарську або буржуазну. Політики ідентичності фрагментують соціальне поле за допомогою деполітизованого захисту прав меншин, але, на думку автора, за цих обставин не виробляється тотальна, універсальна, глобальна політична свідомість пригнобленого класу [Чернієнко, 2014]. Тамара Кушерець також наголошує на актуальності класового антагонізму з кінця ХХ-го століття, вказуючи на необхідний утопічний момент у понятті класової свідомості, що означає боротьбу експлуатованих мас робітників та безробітних за альтернативне суспільство [Кушерець, 2013]. В іншій своїй статті авторка звертається до сучасної філософії, яка активно осмислює поняття класової боротьби, й доходить до такого висновку: «активне використання таких понять як клас, класова свідомість, класовий конфлікт, ідеологія для аналізу сучасних суспільств та виявлення змін у соціальних структурах супроводжується процесами критичного переосмислення їх змісту за умови збереження базових марксистських ідей» [Кушерець, 2020, с. 16]. У двох вищевказаних авторів актуалізується питання про нові форми класової свідомості в контексті глобалізованого капіталізму.

Віктор Кіктенко показав рецепції твору Дьйордя Лукача «Історія та класова свідомість» у китайських філософів. У його статті йдеться про те, що деякі китайські філософи критикують Лукача за надмірно гегельянське тлумачення поняття класової свідомості, за ототожнення понять самосвідомості духу та свідомості класу [Кіктенко, 2022]. Володимир Розумюк здійснює критику поняття класової свідомості, вважаючи, що воно є продуктом революційних інтелігентів, які використовували робітничі маси для заволодіння владою. Зокрема автор критикує ідеї Дьйордя Лукача та Володимира Леніна за їхню «партійно-комуністичну теодицею», згідно з якою класова свідомість робітників перебуває поза робітничим класом, а саме, в партії [Розумюк, 2009, с. 116]. Отже, в межах аналізу літератури можна переконатися в актуальності дослідження поняття класової свідомості в українській соціальній філософії. Однак водночас наголошується на необхідності продумування логіки цього поняття та подолання критичних недоліків у його практичній імплементації.

В західній філософії поняття класової свідомості вивчається з 1923 року, коли була опублікована праця Дйордя Лукача «Історія та класова свідомість». З того часу виникла дискусія щодо цього поняття: чи може воно бути актуальним після трагічних подій в СРСР та розвитку західного капіталізму.

Перша робоча, гіпотеза даного дослідження полягає в тому, що проблемні теоретичні моменти, пов'язані з поняттям класової свідомості, можна подолати, та існують можливості його активації, які позначені в західній філософії.

Оскільки створили це поняття Карл Маркс і Фрідріх Енгельс, західні філософи намагалися показати, що проблемні аспекти цього поняття були закладені ще в працях цих мислителів. Щоб розібратися повністю з цим поняттям, звернемося до праць Маркса та Енгельса, які були безпосереднім джерелом поняття класової свідомості. Спробуємо відповісти на наступні питання: чи справді поняття класової свідомості від початку містило в собі підстави для власного самозаперечення? Чи є критика цього поняття в західній філософії ХХ-ХХІ ст. заслуженою?

Аругою робочою гіпотезою 'дослідження є наступне положення: проблемні моменти поняття класової свідомості вже існували в роботах Маркса та Енгельса.

Поняття класової свідомості потребує розробки, зокрема на основі суспільної практики, емпіричних даних про робочі рухи. Практика класової свідомості може бути продемонстрована на прикладі робочого руху в Україні. Рух медичних працівників України «#БудьякНіна», який було започатковано у 2019 році, є визначним прикладом не лише для інших державних працівників, а й для працівників із приватного сектору [Будь як Ніна, 2023]. Власне, статус прикладу підкреслено в самій назві-заклику: бути як Ніна! Потрібно взяти приклад із Ніни Козловської, медсестри з Київської області, яка запустила хвилі соціальної гравітації по всьому українському суспільству, які призвели до організації одного з найуспішніших і наймасовіших громадських робітничих рухів в Україні.

Третьою робочою гіпотезою даного дослідження є положення про те, що показником відкриття історії в Україні в контексті рімейку поняття класової свідомості є виникнення громадського руху #БудьякНіна та пов'язаних із ним профспілок медичних працівниць у державній сфері, що мають на меті організацію та боротьбу за покращення умов праці та підвищення зарплати [Ткаліч, 2020].

Отже, логіка даного дослідження наступна. Для здійснення соціально- філософського та емпірично-соціологічного дослідження, спочатку проводиться аналіз західної філософської літератури від 1900 року й праць Карла Маркса та Фрідріха Енгельса щодо поняття класової свідомості. В контексті цього аналізу узагальнюються філософські аспекти поняття класової свідомості, виокремлюються його змістовні характеристики та суперечності, а також визначається його валідність у сучасних умовах. Це дозволяє нам згодом проаналізувати дискурс комунікації учасників руху #БудьякНіна на офіційній Facebook-сторінці, та зробити висновок щодо актуальності цього поняття не тільки з точки зору теорії, а й з практичного погляду. Додаткове звернення до висновків щодо діяльності робочих рухів в Україні в сучасній українській соціології виступає ще одним емпіричним підґрунтям для дослідження сучасних процесів класової свідомості. Таким чином, теорія допомагає сконструювати поняття, а практика його осучаснити та повною мірою відродити в метамодерні. Тим самим, можна було б говорити про іронічно-серйозне відродження соціально-філософського осмислення поняття класової свідомості в контексті метамодернізму. У цьому полягає новизна дослідження. Ще одним моментом новизни є використання корпусного підходу для опрацювання великої кількості текстів, як західної філософії (5064 англомовних книжок і статей західних філософів від 1900 до 2023 р.) для виділення семантичних патернів, тобто головних контекстів використання поняття класової свідомості в західних філософів, так і праць Маркса та Енгельса (43 томи Marx-Engels Werke) для з'ясування проблемних моментів з поняттям класової свідомості, а також висловлювань учасників руху #БудьякНіна у дописах на сторінці «#БудьякНіна» у Facebook (17 664 повідомлень з 28 листопада 2019 року (день заснування групи) й до 20 липня 2023 року).

Такий великий обсяг текстів неможливо адекватно опрацювати, а також проінтерпретувати швидко отримані результати в ручному режимі й з виокремленням необхідних контекстів без застосування комп'ютерних програм для аналізу текстів, зокрема методу корпусної лінгвістики.

Корпусна лінгвістика -- це лінгвістична дисципліна, яка дає змогу здійснювати «повне і систематичне дослідження мовних явищ на основі корпусів мови з використанням конкордансів, колокацій та частотних списків» [Stefanowitsch, 2020, р. 54]. Важливо розуміти терміни, що використовуються в цьому визначенні. Корпус -- це зібрання текстів, обраних для вивчення стану та розмаїття мови; корпусне дослідження виявляє закономірності та патерни, а також нові семантичні відносини. Конкорданс -- зібрання всіх випадків уживання форми слова, кожен у своєму контексті (або позначення одного випадку вживання в контексті); конкорданс допомагає швидко сформувати уявлення про контексти конкретного слова, виокремити стійкі зв'язки з іншими словами. Колокація -- стійке співіснування двох або більше слів на невеликій відстані одне від одного в тексті (зазвичай 5 слів ліворуч і 5 слів праворуч); колокації дають змогу виокремити семантичні значущі залежності між словами (ідіоми). Частотний список -- перелік слів, які найчастіше зустрічаються в тексті; завдяки частотному списку можна оцінити головні теми корпусу [Sinclair, 1991, p. 9, 32, 170, 30; Baker, 2006, pp. 48-49]. Корпусна лінгвістика -- це не лише кількісна дисципліна, оскільки будь-які її результати потребують інтерпретації. Завдяки корпусній лінгвістиці можна перевірити або спростувати гіпотези, інтуїції, або ж створити гіпотези з метою їхньої подальшої перевірки. Корпусна лінгвістика використовується у філософії, зокрема, для концептуального аналізу (див., огляд поточної літератури тут -- [Ільїн, 2022, с. 39-48]).

Отже, реалізація такого дослідження за потребою є міждисциплінарною, що поєднує соціальну філософію, корпусну лінгвістику та емпіричну соціологію. Усі три підходи використані для визначення валідності гіпотез, що є виправданою практикою в науці та філософії, яка позначається як тріангуляція, тобто, як «поєднання множини методів для збирання даних» [Lowe and Van Kerkhove, 2019]. Крім того, ця робота є спробою здійснення експериментальної, емпіричної (соціальної) філософії [Fischer and Curtis, 2019].

Семантичні патерни висловлювань західних філософів ХХ-ХХІ ст. про поняття класової свідомості.

Дослідження поняття класової свідомості у західній літературі передбачає аналіз 5064 англомовних книжок і статей західних філософів від 1900 до 2023 рр. (здебільшого книжок), які перелічені у Вікіпедії та доданих до списку власноруч [20th-century philosophers; 21th-century philosophers]. Вибір філософів ґрунтувався на відборі англомовних робіт, оскільки англійська мова є мовою сучасної світової філософії [Badiou, 2015, p. 14, 16].

У даному дослідженні корпусна лінгвістика дала змогу швидко згенерувати експліцитні висловлювання філософів про класову свідомість у їхньому безпосередньому контексті (25 слів ліворуч та праворуч), що дало змогу скласти загальне уявлення про їхню інтерпретацію. Для генерування конкордансів використовувалася програма «AntConc» [Anthony 2022]. З метою завантаження файлів в цю програму, вони були конвертовані у формат txt. Найважливіші конкорданси були прочитані в ширшому контексті. Було згенеровано конкорданси зі словами робітник (proletariat, working class, worker) та колокаціями (class, consciousness). Загалом було згенеровано 712 конкордансів. З них 183 конкорданси були визнані релевантними. Список робіт західних філософів, конкорданси, конспект можна прочитати тут -- [Ільїн та Нігматова, 2023a]. Праці наступних філософів та філософінь виявилися релевантними в даному дослідженні: Дьйордь Лукач, Іммануїл Валлерстайн, Герберт Маркузе, Юрген Габермас, Карл Поппер, Бертран Рассел, Аласдер Макінтайр, Жак Марітен, Фелікс Гваттарі, Луї Альтюссер, Антоніо Ґрамші, Антоніо Неґрі, Теодор Адорно, Ернст Блох, Жан Іпполіт, Анрі Лефевр, Ноам Хомський, Джон Сьорл, П'єр Бурдьє, Аксель Хоннет, Людвіг фон Мізес, Мішель Каллон, Етьєн Балібар, Корнел Вест, Жан Бодрійяр, Ернесто Лаклау, Лєшек Колаковський, Роджер Скрутон, Петер Слотердайк, Ганс Кельзен, Моріс Мерло-Понті, Ганна Арендт, Сімона де Бовуар, Шанталь Муфф, Ален Бадью, Славой Жижек, Франко Берарді, Сандро Меццадра.

Далі зафіксуємо семантичні патерни висловлювань західних філософів ХХ-ХХІ ст. про поняття класової свідомості.

Семантичний патерн 2 1: філософські характеристики поняття, класової свідомості (92 конкорданси) Дьйордь Лукач наділив це поняття всесвітньо-історичною актуальністю, реанімувавши положення Маркса про те, що пролетаріат втілює в історії всі ідеали філософії [Lukacs, 2014] (втім, Іммануїл Валлерстайн вважав, що у Маркса такого поняття взагалі не було [Wallerstein, 1991, p. 121]). Поняття класової свідомості успадковує традиції німецької філософії XVIII-ХІХ ст., переводячи положення про активність духу, мислення в діалектиці пізнання й історії в конкретно-історичну реальність і необхідність політичної дії від найпотужнішого та найпригнобленішого класу в суспільстві (абсолютний дух Гегеля = пролетаріат) [Kolakowski, 1978b, p. 41; Hyppolite, 1973, p. 103]. Поняття класової свідомості пролетаріату позначає причини, умови, ступінь і завдання боротьби пролетаріату проти капіталізму, під час якої розв'язуються одвічні проблеми філософії -- дихотомії детермінізму та свободи, об'єкта та суб'єкта, сущого та належного, індивіда та колективу, відчуження, -- й все це завдяки здійсненню революції [Kolakowski, 1978a, p. 224; Lefebvre, 1982, p. 54; Bloch, 1995, p. 967; Lukacs, 1971, pp. 198-199; de Beauvoir, 1962, pp. 7895; Benjamin, p. 129]. Водночас дія класової свідомості викликана необхідністю: гнобленням та суперечностями капіталізму, але до того ж постає вільним актом творення нової історії за межами капіталізму [Bloch, 1996, p. 148; Kolakowski, 1978a, p. 287]. Пролетаріат, будучи об'єктом історії, створеним капіталізмом, набуває суб'єктивності через нестерпність свого існування. Поняття класової свідомості описує не нормативну теорію історичної дії, а поточний історичний рух, що призводить до необхідності рішучої практично-революційної дії з боку пролетаріату [Lukacs, 1973, p. 15]. У такому русі інтереси індивіда переплітаються з інтересами колективу, всього людства, тому що звільнення від відчуження людини від людини, людини від природи та своєї родової сутності є звільненням індивіда, його можливостей і здібностей, а останні є запорукою для розвитку колективного людства [Lefebvre, 1969, p. 22]. Класова свідомість володіє знанням, що змінює історію, а також дає змогу привласнити історію, культуру, людяність для людини [Lukacs, 2014]. Однак до того ж класова свідомість не є вродженою в робітничого класу, але досягається її навчанням з боку теоретиків [Gramsci, 1994, p. 269; Lukacs, 2009, p. 95; Adorno, 1993, p. 20; Althusser, 1990, p. 39; Marcuse, 2014, p. 84; Sartre, 1976, p. 65]. Утім, Моріс Мерло-Понті наголошував на можливості поступового, повсякденного піднесення до цієї свідомості завдяки синхронізації діяльності та боротьби одиничного робітника з іншими робітниками [Merleau-Ponty, 1981, pp. 442-443]. Досягнення класової свідомості не є гарантованим з огляду на нерівномірний розвиток економічних суперечностей за капіталізму [Lukacs, 1971, pp. 305-306]. Здобуття знання про класове становище та інтереси дає робітникам розуміння своєї приналежності до класу [Gramsci, 1977, p. 273]. Поняття класової свідомості вказує на рух усвідомлення пролетаріатом свого пригнобленого, виключеного становища [Zizek, 2012, p. 156], економічних та політичних інтересів та завдань. Цей рух оформляється у створенні організацій: від безпосереднього усвідомлення конфлікту з капіталістами та декларування вимог щодо підвищення заробітної плати у формі профспілок та робітничих ЗМІ [Chomsky and Herman, 2002, A Propaganda Model], й аж до партії, в якій усвідомлюються справжні інтереси робітників [Lukacs, 1971, pp. 321-322; Laclau and Mouffe, 2001, p. 11]. Утім, більшість робітників можуть бути охоплені реформістськими ідеями [Althusser, 1990, p. 39], піддатися обуржуазнюванню, тож організаційний та теоретичний відрив партії від емпіричної, соціально-психологічної, безпосередньої свідомості є неминучим [Gramsci, 1978, p. 286; Negri, 2014, In Lenin's Footsteps; Lukacs, 1971, pp. 325-326]. Отже, класова свідомість пролетаріату -- це й завершення процесу, але також позначення сукупності стадій, які мають пройти робітники перед здійсненням революції в процесі піднесення від безпосередніх інтересів до інтересів цілого, реальних інтересів усього класу в історії [Lukacs, 1971, pp. 70-71]. Однак класова свідомість може виконати свою функцію тільки за умов економічної та політичної кризи, але обов'язково та пріоритетно -- на тлі високої організації робітничого класу [Lukacs, 1971, pp. 40-41]. Робітник без класової свідомості почувається безпорадним, нікчемним, апатичним [Searle, 2010, p. 166].

Отже, поняття класової свідомості тісно пов'язане з історико-філософською спадщиною, діалектичним мисленням, а також філософсько-історичним універсалізмом. Мішель Каллон, П'єр Ласкум та Яннік Барте пишуть, що поняття класової свідомості та відчуженої свідомості є прикладами записів та конструкцій у контексті продукування знання-об'єкта, пов'язаних зі стабілізацією та відстежуванням діяльності різноманітних форм існування, прикладом перетворення світу на слова, перетворення нечутного та невидимого на чутне й видиме [Callon, Lascoumes and Barthe, 2009, p. 54].

Семантичний патерн 2 2: нейтралізація класової свідомості; інтеграція робітничого класу в капіталім (аргумент проти, класової свідомості з боку західного капіталізму) (31 конкорданс).

Класову свідомість робітничого класу було нейтралізовано в суспільній практиці у другій половині XX ст. через те, що класова боротьба робітників на Заході, а також «більшовицька революція» на Сході, призвели до інституціоналізації соціального забезпечення, а промисловий розвиток капіталізму допоміг розширити сферу інновацій, вийти до постіндустріального виробництва, інтелектуалізації праці, а також, відбулося виникнення безлічі адміністративних професій, посилення нерівномірності соціально- економічного становища робітників, поліпшення життєвих умов, створення соціальної інфраструктури, в цілому, обуржуазнювання робітників [Von Mises, 1985, Marxism and the Labor Movement; Habermas, 1974, pp. 195-196; MacIntyre, 2008, p. 195; Marcuse, 2007, pp. 182-183; Wallerstein, 1991, p. 121-122; Bourdieu, 1984, pp. 399-404]. Бертран Рассел вважав, що на Сході змогли здійснитися революції через бідність, а на Заході соціалізм не сприймається [Russell, 2009b, Socialism in undeveloped countries]. У сфері боротьби робітничого класу також відбулися зміни, а саме: робітничі партії стали реформістськими, а самі робітники -- пасивними та деполітизованими [Chomsky, 2017, The Perils of Market- Driven Education; Guattari, 2016, pp. 63-64], причому їхня боротьба тепер обмежується суто економічною сферою -- здобуттям більшої зарплатні [Bauman, 1982, pp. 100-101]. Капіталісти змогли залучити на свій бік науку, щоб стабілізувати класові відносини, умиротворити (пасифікувати) робітників, перерозподіливши частину додаткової вартості на їх соціальні потреби [MacIntyre, 2008, p. 256]. У цьому сенсі реалізувалися побоювання Енгельса та Леніна, які попереджали про небезпеки обуржуазнювання, хоча, наприклад, Маркс не сприймав реформи за капіталізму як проблему для робітничого руху [Popper, 1966, Chapter 16: The Classes, Chapter 19: The Social Revolution, Notes To Chapter 19; Marcuse, 1969, pp. 22-23; Lukacs, 2000, pp. 69-70]. Звідси у філософській думці виникли положення про те, що робітничий клас з його класовою свідомістю був сконструйований теоретиками, та до того ж не має емпіричного підтвердження, а за умов постіндустріалізації -- навіть будь-якої схожості з робітничим класом XIX століття [Habermas, 1974, pp. 195-196; Honneth, 1995, pp. 111-112]. За цих умов одночасно з'являються думки про необхідність розширення поняття революційного класу до меншин та інших різноманітних груп, що зазнають пригноблення, а також створення нової революційної партії [Guattari, 2016, pp. 63-64; Guattari, 2015, pp. 175-176; Marcuse, 2013, p. 89]. Однак відновлення класової свідомості потребуватиме глибинної та постійної кризи капіталізму, широкого залучення мас та демократичної організації революційної партії [Guattari, 2015, pp. 175-176; Marcuse, 1969, pp. 18]. Отже, поняття класової свідомості використовується в контексті, що вказує на його повну деактуалізацію, оскільки робітникові тепер є, що втрачати (Маркузе), він інтегрований, включений у капіталізм, а точніше, капіталізм врахував вимоги робітничого класу, стабілізувавши та інституціоналізувавши класовий конфлікт. Марксисти-основоположники виявилися нездатними визнати можливість змін за капіталізму, не змогли нічого протиставити обуржуазнюванню робітників, не внесли змін у поняття класової свідомості робітничого класу для його актуалізації [Negri, 2005, pp. 46-47]. Іншими словами, поняття класової свідомості робітничого класу вигідно показувало зростання та розвиток робітничого класу, але одночасно не помічало змін капіталізму та розвитку свідомості капіталістичного класу.

Семантичний, патрн 2 3: нейтралізація класової свідомості за допомогою національних, релігійних та етнічних ідентичностей (аргумент проти, класової свідомості з боку інших ідентичностей) (4 конкорданси)

Балібар, Марітен та Вест вказують на те, що національна ідентичність є пріоритетнішою для робітників як історично, так само як зараз. Поряд із національними ідентичностями, підкреслюється, що пролетаріат може асоціювати себе з етнічними, релігійними та расовими характеристиками [Balibar, 2002, p. 72; Maritain, 1973, p. 231-232; West, 1999, Religion and the Left].

Семантичний патерн 2 4: нейтралізація класової свідомості; відчуження, та тиранія, пролетарської партії (аргумент проти класової свідомості з боку «більшовицької революції») (25 конкордансів).

Поняття класової свідомості зазнає критики з огляду на те, що в ньому фіксується розрив між емпіричною, економічною, неавтентичною, з одного боку, та справжньою, політичною, революційною свідомістю робітників, уречевленою в партії, а точніше, у свідомості професійних революціонерів, потім партійних функціонерів, вчених, експертів і бюрократії, відірваної від інтересів і становища робітників, з іншого [Habermas, 1974, pp. 3435; Baudrillard, 1975, pp. 158-159; Kolakowski, 1978b, p. 42; MacIntyre, 2008, p. 320; Russell, 2009a, Why I Am not a Communist; Scruton, 2015, Tedium in Germany: Downhill to Habermas; Sloterdijk, 2010, p. 132]. Аргумент про те, що саме робітнича партія знає найкраще про робітників, їхні інтереси, призводить до відчуження партії від робітників, недовіри до робітників, домінування над ними, визнання свого авторитету як верховного та безпомилкового, що дістало свій вираз в історичних прикладах -- у радянській практиці, у сталінському терорі [Scruton, 1998, Man's second disobedience: Reflections on the French Revolution]. На цій підставі критикується філософія класової свідомості робітника у Лукача (виправдання розриву емпіричного та партійного), оскільки її розуміють як джерело легітимації партійного тероризму проти робітників [Baudrillard, 1975, pp. 158-159]. Це розуміння класової свідомості та партії вважається диктатурою меншості над більшістю та характеризується як абсолютно неактуальна, хоча й історично необхідна за умов поголовного реформізму [Kelsen, 1949, p. 52; Guattari, 2016, pp. 96-97; Kolakowski, 2012, Stalinism as Marxism]. Відсутність демократизму, неповага до індивідуального й емпіричного призводить до антигуманістичних, антипролетарських політичних висновків [Merleau-Ponty, 1969, pp. 135-136; Kolakowski, 1978b, p. 83]. Крім того, в СРСР була створена своя робітнича аристократія у вигляді «стахановського руху» [Arendt, 1973, p. 321]. Отже, саме структурування та нерівномірний розвиток класової свідомості виявляється причиною того, що рух, який репрезентує більшість, виявляється репрезентацією меншини, яка вирішує за більшість. Парадокс полягає в наступному: нерозвиненість свідомості робить робітників схильними до реформізму, але розвинена свідомість, об'єктивована в меншості, призводить до відчуження та тиранії партії над робітниками. Тому або залишається сподіватися на загальну просвіту, спровоковану рівномірним гнобленням і повною кризою капіталізму, або повторювати практику елітарної пролетарської партії, яка не представляє більшість, а отже, робити ті ж самі помилки. Рух розвідчуження, зафіксований у понятті класової свідомості, за іронією історії та негативної діалектики, стає ще одним чинником відчуження.

Семантичний патерн. 2 5: проблеми, з поняттям класової свідомості (19 конкордансів).

Філософи висловлюють різні критичні зауваження щодо поняття класової свідомості: а) капіталізм змінився, що унеможливлює актуалізацію цього поняття в нових умовах: став семіотичним і консюмеристським [Baudrillard, 1981, pp. 114-115; Marcuse, 1969, p. 40]; б) поняття класової свідомості існує лише в науковому дискурсі, тобто йому нічого не відповідає в реальності [Bauman, 1978, pp. 92-93; Popper, 1966, Chapter 16: The Classes; Marcuse, 1969, p. 24); в) поняття класової свідомості у Лукача надто залежить від гегелівського поняття об'єктивного, абсолютного духу, тож несе на собі риси телеології, спекулятивного мислення, ідеалізму, та емпірично не підтверджується [Habermas, 1998, pp. 280-281; Lefebvre, 1982, pp. 36-37; West, 1991, pp. 140-141]; г) поняття класової свідомості пручається об'єктивній перевірці, оскільки передбачає, що знання про істинність цього поняття перебуває в партії, яка правильно відображає інтереси робітничого класу, який творить історію [Kolakowski, 1978с, pp. 354-355]; г) поняття класової свідомості дегуманізує частину людства [Maritain, 1938, pp. 220-221], й не містить будь-якої моральної логіки позбавлення від егоїзму [MacIntyre, 1998, p. 137]; д) поняття класової свідомості має на увазі зафіксованість пролетарія за його класом, як в контексті каст, але насправді цього закріплення немає [Von Mises, 2007, pp. 112-113]; е) у понятті класової свідомості не міститься соціальна психологія зростання свідомості робітника до класової свідомості [MacIntyre, 1970, p. 45]. Отже, існують епістемологічні, соціальні, моральні, філософські, економічні та соціально-психологічні зауваження до цього поняття, які вказують на його сконструйованість, нерозвиненість, неактуальність, однобічність.

Семантичний патрн 2 6: прспективи (поняття) класової свідомості сьогодні (12 конкордансів).

Філософи стверджують, що можливо актуалізувати поняття класової свідомості з огляду на велику кількість незадоволених серед продуктивних робітників, а також через можливість розширення поняття класової свідомості до всього суспільства, залежного від капіталу, а також активації меншин та інших рухів [Foucault and Chomsky, 2006, pp. 61-62; Marcuse, 1972, pp. 39-40; Guattari, 2016, pp. 63-64]. Водночас наголошується, що сучасні робітники не мають можливості посилатися на позитивний досвід історії, тому падає престиж революційної теорії [Badiou, 2018, pp. 53-54]. Якщо Маркузе зазначає, що майбутня революція може розпочатися не на тлі зубожіння, економічних проблем, а з огляду на бажання кращого майбутнього, то Чомскі наголошує, що якщо буде зберігатися певне соціальне забезпечення життя при капіталізмі, то не варто чекати революції [Marcuse, 2014, pp. 425-426; Chomsky, 1987, Interview]. Марксисти-автономісти наголошують на технологічних і соціальних змінах інфраструктури та сутності сучасної праці, що ставить під сумнів актуальність поняття класової свідомості з її етапами та прогресизмом, проте вказується на використання інших понять, наприклад, класової композиції [Negri, 1989, pp. 209-210; Berardi, 2011, pp. 77-78; Mezzadra, 2018, p. 70]. Отже, залишається відкритим питання про можливість революціонізування робітничого класу, або більш розширеної форми сучасного пригнобленого класу.

Шість виокремлених патернів можна узагальнити таким чином:

1) філософія (поняття) класової свідомості (50% релевантних конкордансів);

2) критика (поняття) класової свідомості (43%);

3) можливості для її актуалізації (7%).

Спробуємо узагальнити та проінтерпретувати ці патерни.

Поняття класової свідомості мислилося філософами для позначення цілісного, однорідного та цілеспрямованого всесвітньо-історичного суб'єкта, діяльність якого мала привести до розв'язання споконвічних проблем філософії, до подолання одвічних антагонізмів та дихотомій. Поняття класової свідомості позначає пригноблену більшість, що долає в революційній дії всю «погань» передісторії (за словами Маркса): відчуження та приватну власність, розвиток одних людей за рахунок інших, інструментальне ставлення до людини та природи.

На нашу думку, в цьому понятті передбачалося, що робітничий клас є більш-менш однорідним, й з тим самим ступенем упевненості перейде до створення партії та політичної боротьби, як до цього перейшов до профспілкової, економічної боротьби. Водночас інші групи суспільства, зокрема капіталістичний клас, не зможуть нічого з цим зробити, бо позбавлені будь-якої активності та розуму.

За іронією історії, сталася подвійна інверсія: розум, однорідність та цілеспрямованість проявив панівний клас, інтегрувавши робітничий клас на Заході, а робітничий клас опинився беззбройним перед обличчям реформізму своїх партій на Заході, а також тиранії та відчуження на Сході, під час пролетарських революцій.

На нашу думку, поняття класової свідомості загрузло в епістемічній несправедливості [Fricker, 2007] у двох сенсах: переоцінивши здібності та можливості, організованість і демократичність робітничого руху та робітничих партій (інтелектуали говорили «за» робітників більше, ніж говорили самі робітники), й недооцінивши активність і класову свідомість буржуазії. У цьому сенсі поняття класової свідомості ґрунтувалося на відкиданні інтересів робітників, відкиданні демократії, виключенні опозиції та діалогу всередині власного руху, навіть після революції.

З нашого погляду, проблема лежить у хибній універсалізації часткових успіхів розвитку класової свідомості робітників до політичного рівня. Однак робітничий клас нікуди не подівся, але пригноблення тепер поширюється й на інші суспільні групи.

Повторення досвіду елітарних партій з відривом від робітничих мас визнається вже неможливим. Отже, нашу першу гіпотезу можна вважати доведеною: проблемні теоретичні моменти, пов'язані з поняттям класової свідомості, можна подолати, та існують можливості його активації, які позначені в західній філософії.

Поняття класової свідомості в корпусі Маркса та Енгельса.

Звернемось до праць Маркса та Енгельса, щоб розібратися, чи справді поняття класової свідомості від початку містило в собі підстави для власного самозаперечення? Чи є критика цього поняття у філософії XX-XXI ст. заслуженою, а наші попередні висновки аргументованими?

У корпусі Маркса та Енгельса (43 томи Marx-Engels Werke) було згенеровано 1) 71 конкорданс зі словом «arbeiter*» (робітник; зірка позначає будь-яку кількість символів після останньої букви) або «proletar*» (пролетар) з колокацією «*bewuB*» (свідомість), 2) 8 конкордансів зі словом «klassenbewuBtsein» (класова свідомість); 3) 196 конкордансів із лексемою «класове становище» (яка є суттєвою для визначення класової свідомості). Конкорданси та їхній конспект можна прочитати тут - [Ільїн та Нігматова, 2023с].

Виходячи з аналізу конкордансів, можна виділити, що за Марксом і Енгельсом, класова свідомість -- це поняття, що позначає результат тривалого процесу, в якому умови капіталістичного виробництва породжують необхідність в організації робітників, розумінні власного економічно пригнобленого становища, а також економічних і політичних інтересів, спрямованих на подолання наслідків капіталістичного виробництва, а також самого капіталізму. Важливо, що профспілкова боротьба вважається необхідним етапом у становленні класової свідомості, оскільки консолідує робітників, виражає економічні інтереси робітників, поширює знання, потрібні для розуміння робітниками їхнього становища та інтересів. З профспілкової боротьби починається процес формування робітничого руху. Без профспілкової боротьби говорити про політизацію робітничого руху неможливо.

Важливо, що поняття класової свідомості передбачає етапи розвитку (від економічної до політичної свідомості), а також жахливі умови життя та праці для більшості робітничого класу й кризи капіталізму, поряд із фіксацією більш стерпного існування робітничого класу в деяких країнах, галузях і в деяких капіталістів.

Логіка цього поняття у Маркса та Енгельса справді фіксує обставини розвитку капіталізму другої половини XIX ст., не маючи на увазі можливості розвитку капіталізму в бік соціальної інтеграції робітничого класу, а також позначає нерівномірність розвитку класової свідомості у робітників.

Отже, можна вважати цілком виправданим такі пункти критики поняття класової свідомості в західній філософії XX-XXI ст.: аргумент щодо розвитку свідомості капіталістичного класу, інтеграції робітничого класу в державну інфраструктуру соціального забезпечення; аргумент щодо нерівномірності розвитку класової свідомості та можливості зупинення її на рівні економічної боротьби, як це сталося на Заході. При цьому Маркс і Енгельс не припускали можливість відриву організаційних форм класової свідомості пролетаріату від самого пролетаріату, мислячи процес розвитку класової свідомості як рух необхідності, усвідомлюваної колективно -- розчарування в економічній, профспілковій боротьбі призведе до формування політичної партії. Отже, можна вважати доведеною другу гіпотезу нашого дослідження: проблемні моменти поняття класової свідомості вже існували в роботах Маркса та Енгельса.

Поняття класової свідомості робітників у працях Олени. Симончук.

Щоб визначити особливість використання поняття класової свідомості в сучасному українському суспільстві та зафіксувати особливість робочих рухів в Україні звернемося до праць української соціологині Олени Симончук.

Симончук спирається на теорію рівнів класової свідомості робітників Майкла Манна, в якій йдеться про 4 рівні: класову ідентичність (розуміння становища в класовій структурі, у виробництві, а також усвідомлення інтересів), класову опозицію (протиставлення своїх інтересів інтересам класу капіталістів), класову тотальність (сприйняття суспільного устрою з класового погляду), та соціальну альтернативу (ідея бажаного суспільного устрою задля подолання гноблення) [Симончук, 2010, с. 60-61].

На думку дослідниці, в Україні сформовано перший рівень класової свідомості, оскільки робітники ідентифікують себе з робітничим класом, але другого рівня ще не досягнуто, оскільки немає розуміння особливості класових інтересів робітників, хоча й є добре розуміння соціальної нерівності, зокрема в контексті зарплати.

Що ж до сприйняття нерівності, Симончук пише у 2020 році таке: попри незадоволеність та усвідомлення нерівності, українці не реагують на неї, не борються проти неї, зокрема й через зневіру в можливість покращень [Симончук, 2020, с. 164-165]. Симончук навіть говорить про «свідомість раба, який призвичаївся до своїх ланцюгів» [Симончук, 2020, с. 164].

Отже, класова свідомість робітників має рівні розвитку, які були виокремлені Майклом Манном, і цілком відповідають тому, про що писали Маркс та Енгельс. З точки зору сучасної української соціології, перший рівень класової свідомості в Україні досягнуто, а також є наближення до другого завдяки усвідомленню нерівності, але, до того ж, немає розуміння особливості своїх інтересів і протилежності цих інтересів щодо панівного класу.