Голодомор 1932-1933 рр. На Київщині: алгоритм винищення української нації (за документами Державного архіву Київської області)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Голодомор 1932-1933 рр. На Київщині: алгоритм винищення української нації (за документами Державного архіву Київської області)

Рена Коваленко

головна спеціалістка відділу використання інформації документів, Державний архів Київської області

Анотація

Мета роботи полягає у розкритті покрокового винищення радянським урядом українського селянства та основ традиційного сільського господарства на початку 1930-х років на підставі вивчення і введення до наукового обігу широкого кола архівних джерел, що зберігаються у Державному архіві Київської області. Виморення голодом населення за етнічним принципом, як складова й одна з ознак геноциду, розглядається як послідовний і свідомий процес, направлений на фізичне знищення і ментальне «упокорення» української нації в цілому. Методологія дослідження ґрунтується на комплексному використанні загальнонаукових (історичного, системного, ретроспективного) та спеціальних методів, прийомів компаративістики, синтезу й узагальнення інформації, отриманої з різних за формою і змістом джерел. Поєднання проблемно-хронологічної форми викладення матеріалу із джерелознавчим аналізом дозволяє вибудувати причинно-наслідкову детермінанту «колективізація - розкуркулення - хлібозаготівлі - реквізиції - голод». Наукова новизна статті полягає в охопленні різноманітного кола архівних джерел регіонального змісту, що різняться за походженням і формою: документи компартійних і радянських органів Київської області, сільськогосподарських артілей, а також документи особового походження, включаючи спогади свідків Голодомору тощо. Проаналізовані джерела дозволяють висвітлити питання з різних ракурсів: офіційно-державної позиції (документи партійних і радянських органів та установ) і з точки зору індивідуального сприйняття тогочасних реалій конкретною особою (листи, заяви, спогади свідків). На підставі використаних документів можна зробити висновок щодо послідовної антигуманної політики радянської влади стосовно українського селянства, апофеозом і логічним завершенням якої став Голодомор 1932-1933 рр. Колективізація, розкуркулення, хлібозаготівлі, реквізиції, інститут «чорних дощок» стали свідомими кроками влади на цьому шляху. Штучний характер голоду, замовчування проблем партійними і радянськими органами, масовість жертв підтверджують визначення Голодомору як геноциду.

Ключові слова: Голодомор; геноцид; розкуркулення; хлібозаготівлі; голод; документи; Державний архів Київської області.

Rena Kovalenko

Chief Specialist

of Department of Information Use of Documents, State Archives of the Kyiv Region українське селянство архівне джерело

THE HOLODOMOR 1932-1933 IN KYIV REGION It is about the territory of the Kyiv region within 1932-1933.:

AN ALGORITHM OF THE UKRAINIAN NATION EXTERMINATION

(According to the Documents of the State Archives of the Kyiv Region)

Abstract. The purpose of the work is to reveal the Soviet government's step- by-step extermination of the Ukrainian peasantry and the foundations of traditional agriculture in the early 1930s, based on the study and introduction to scientific circulation of a wide range of archival sources stored in the State Archives of the Kyiv Region. The extermination of the population by hunger based on the ethnic principle, as a component and one of the signs of genocide, will be considered as a consistent and conscious process aimed at the physical destruction and mental «subjugation» of the Ukrainian nation as a whole. The research methodology is based on the complex use of general scientific (historical, systematic, retrospective) and special methods, methods of comparative studies, synthesis and generalization of information obtained from different sources in terms of form and content. The combination of the problem-chronological form of presentation of the material with the source-scientific analysis makes it possible to build a cause-and- effect determinant «collectivization - dispossession - free grain procurement - requisition - famine». The scientific novelty of the article consists in covering a diverse range of archival sources of regional content, which differ in origin and form: documents of Communist Party and Soviet bodies of the Kyiv region, agricultural collective farms and documents of personal origin, including memories of Holodomor witnesses, etc. The proposed sources make it possible to highlight the issue from different angles: from the official-state position (documents of party and Soviet bodies and institutions) and from the point of view of the individual perception of contemporary realities by a specific person (letters, statements, memories of witnesses). Based on the documents used, a conclusion can be drawn about the consistent inhumane policy of the Soviet authorities in relation to, in particular, the Ukrainian peasantry, the apotheosis and logical conclusion of which was the Holodomor of 1932-1933. The collectivization, dispossession, free grain procurement, requisitions, the institution of «black boards» became conscious steps on this path. The artificial nature of the famine, the silencing by party and Soviet authorities of the problems, and the massive number of victims confirm the definition of the Holodomor as genocide.

Key words: Holodomor; genocide; dispossession; free grain procurement; famine; documents; State Archives of the Kyiv Region.

Початок 1930-х років в Україні відзначився найбільшою штучно створеною трагедією на її теренах. Послідовні кроки радянської влади на шляху комунізації українського села призвели до жахливого Голодомору 1932-1933 рр., демографічні й ментальні наслідки якого відчуваються до сьогодні. Всебічне вивчення й осмислення тих подій є необхідною умовою подолання постгеноцидного синдрому і трансге- нераційних наслідків Голодомору для української нації ¹.

Значна частина фундаментальних досліджень із питань Голодомору 1932-1933 рр. присвячена розгляду його як геноциду українського селянства Голодомор - геноцид : термінологія / ред.: С. Старовойт, В. Брехунен- ко, О. Стасюк. Київ : Майстер книг. 2019. С. 38, 54-55. Василенко В. Голодомор 1932-1933 років в Україні як злочин гено-циду : правова оцінка. Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2009. 48 с.; Кульчиць- кий С. В. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид : труднощі усвідомлення. Київ : Наш час, 2008. 424 с.; Сергійчук В. Голодомор 1932-1933 років як геноцид українства. Вишгород : ПП Сергійчук М. І., 2016. 320 с.. Зокрема, В. Василенко аналізує події того часу у відповідності до характерних ознак геноциду, зафіксованих у міжнародних договорах, у т. ч. у Конвенції ООН 1948 р. про попередження злочину геноциду і покарання за нього та в Римському статуті Міжнародного кримінального суду 1998 р. Василенко В. Зазнач. твір. С. 4.

Поряд з історичними працями, що розглядають проблему Голодомору 1932-1933 рр. як загальнонаціональну трагедію, існує велика кількість праць, які вивчають її вузькорегіональний аспект на рівні конкретної області (зокрема, Київської), району, міста, села. До останніх можна віднести більшість авторських публікацій збірників «Голодомор та голоди ХХ ст. в Україні: Україна пам'ятає - світ визнає» Голодомор та голоди ХХ ст. в Україні : Україна пам'ятає - світ ви-знає // Зб. наук. праць Німецько-українського наукового Об'єднання імені Юрія Бойка-Блохина. Т. 14. Мюнхен-Тернопіль, 2002. 463 с.. Зібрані створеними згідно з Указом Президента України № 250 від 28 березня 2007 р. спеціальними комісіями матеріали, зокрема спогади свідків, лягли в основу майбутніх публікацій про Голодомор 1932-1933 рр. Фрески Голоду / авт.-упоряд. М. Овдієнко. Броварі : Українська ідея, 2017. С. 3. Активно використовуються дослідниками й архівні джерела. Слід зазначити, що серед інших Державний архів Київської області також не обійдений увагою. Документи обласних архівів, у т. ч. й Київського, лягли в основу нової компаративної методики підрахунку жертв Голодомору, запропонованої В. Сергійчуком Сергійчук В. «Голодні, босі і роздіті»... Українські діти в 1932-1933 роках. Вишгород : ПП Сергійчук М. І., 2020. 98 с. Краєзнавчий аспект проблеми Голодомору був акцентований на круглому столі «Винищення голодом. Пам'ять нації», проведеному Держархівом Київської області у 2018 р., за матеріалами якого виданий однойменний збірник наукових статей та доповідей Винищення голодом. Пам'ять нації : зб: наук. статей та доповідей учас-ників круглого столу до 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні. Вип. ІІ. Київ : Логос, 2020. 140 с.. Ряд його авторів спиралися на документи зазначеного архіву. Серед останніх можна назвати В. Гедза, А. Зборов- ського, Л. Карпенко, Р. Коваленко, О. Розовик, С. Якобчук Гедз В. Голодомор на Макарівщині за документами Державного архі-ву Київської області // Винищення голодом. Пам'ять нації : зб: наук. статей та доповідей учасників круглого столу до 85-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні. Вип. ІІ. Київ : Логос, 2020. С. 85-87; Зборовський А. Осо-бливості Голодомору 1932-1933 років на Приірпінні // Там само. С. 111-113; Карпенко Л. Трагічні сторінки голодоморів в історії Ржищева // Там само. С. 103-110; Коваленко Р. Голодомор 1932-1933 років у документах Держав-ного архіву Київської області // Там само. С. 13-35; Розовик О. Чому Голодо-мором вбивали українців? // Там само. С. 131-138; Якобчук С. Спогади оче-видців Голодомору 1932-1933 років на Київщині як історичне джерело // Там само. С. 59-79.. Значною мірою на документи Держархіву Київської області посилалася у своїй книзі, присвяченій голодоморам 1921-1922, 1932-1933, 1946-1947 рр. на Бориспільщині, В. Стрілько-Тютюн, щоправда, некоректно вказавши використані фонди Стрілько-Тютюн В. Три кола пекла. Кам'янець-Подільський : ТОВ Друкарня «Рута», 2019. 608 с.. Окремо зазначимо працю Т. Глазкова Глазков Т. Сказка про Голодомор. Ч. 2. Киевская область. Киев : «Део- нис». 2020. 223 с. Серед інших автор використовує документи фонду «Статис-тичне управління Київської області Центрального статистичного управління при Раді Міністрів УРСР» (Ф. Р-235). Проігноровані дослідником відомості щодо смертності населення, які зберігаються у вказаному фонді, а також фонді «Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Головного управління юстиції у Київській області» (Ф. Р-5634), по-при свою неповноту, красномовно свідчать про масовість жертв Голодомору

Продовж. див. на наст. стор. >

у Київській області, що заперечується автором книги. Порівняльний аналіз кількісних показників і динаміки смертності по населених пунктах Київської області за 1931 і 1933 рр. на підставі документів зазначених фондів див.: Ко-валенко Р. Зазнач. твір. С. 28-34., який, маніпулюючи статистичними даними, у. т. ч. взятими з документів архіву, повністю заперечує факт Голодомору в Україні, зокрема у Київській області.

Джерельна база Держархіву Київської області з проблематики вивчення однієї з найбільших рукотворних трагедій українського народу - Голодомору 1932-1933 р. є широкою за обсягом і різноманітною за змістом. Документи, що містять інформацію з цього питання, можна поділити на декілька груп, взявши за основу систематизації джерела їх надходження: документи Київського обкому КП(б)У, радянських органів обласного значення та їх комітетів, управлінь і відділів, сільських рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, колгоспів і МТС, Київської районної спілки сільськогосподарських колективів. За формою викладення інформації це - протоколи засідань, доповідні і звіти, листи і скарги, накази й розпорядження, обіжники й службові записки, акти розкуркулення або усуспільнення майна тощо. Окрему групу складають спогади свідків Голодомору 1932-1933 рр.

Офіційну позицію керівних партійних органів щодо колективізації і розкуркулення, що передували та супроводжували Голодомор 19321933 рр., а також розгортання хлібозаготівельної кампанії, яка стала основною причиною виникнення голоду 1932 р., розкривають документи Київського обкому КП(б)У, насамперед протоколи засідань бюро ^п. Саме партійні документи разом із документами радянських органів управління і колективних господарств дають можливість найбільш повно та з дотриманням хронологічної послідовності вибудувати при- чинно-наслідкові зв'язки «колективізація - розкуркулення - хлібозаготівлі - реквізиції - голод» і наповнити змістом поняття «послідовного терору голодом», застосованого проти українського селянства.

Історію нового етапу натиску на індивідуальні селянські господарства варто розпочати з проголошення курсу на суцільну колективізацію на листопадовому 1929 р. пленумі ЦК ВКП(б). У «Попередньому проекті плану розвитку сільського господарства Київської області на другу п'ятирічку (1933-1937 рр.)» Характерно, що в протоколах обкому голод фігурує під ідіомою «про-довольчі» або «харчові труднощі», отже, читати ці документи слід, роблячи поправку на негласну заборону будь-якої згадки про голод. Держархів Київської обл. (Державний архів Київської області). Ф. Р-354. Оп. 1. Спр. 942. Арк. 4-5. зазначалося, що на 1 липня 1932 р. по області було усуспільнено 60,6% бідняцько-середняцьких господарств і 60,7% рільної землі. В південному лісостепу було колективізовано 75,5% господарств (81,7% рільної землі), у районах північного - 64,3% господарств (65% землі). Серед передовиків колективізації: Яготин- ський (98,6%), Шполянський (90%), Жашківський (85,3%) райони. Натомість Полісся, 96% якого припадало на Київську область (51 р-н), у проведенні колективізації відставало, що пояснювалося пануванням хуторної системи. На 1 червня 1932 р. тут було колективізовано 44,5% господарств і 49,4% землі. У Мархлевському р-ні рівень колективізації господарств складав 14,1%, Березнянському - 24%, Козелецькому - 24,3%.

Щодо колективізованого майна складалися доповідні, роздрукова- ні на спеціальних бланках, «акти обліку усуспільненого майна членів колгоспу», що являли собою таблицю з семи стовпців, у яких ретельно перераховувалося все майно, включаючи будівлі, «мертвий» і «живий» реманент, насіннєвий матеріал тощо. За такою схемою у 1931 р. був проведений опис майна 211 членів Єрковецької сільгоспартілі ім. Чубаря Переяславського р-ну. Цікаво, що члени артілі брали на себе «революційний обов'язок» вилучене в них майно «тримати ... в себе до часу фактичної передачи в колгосп у повній схороні, як слід доглядаючи та нікуди не продаючи і не передаючи його без дозволу колгоспу». За порушення цього зобов'язання вони мали відповідати не тільки матеріально, але й у судовому порядку «як за розтрату та знецінення чужого майна» Там само. Ф. Р-58. Оп. 1. Спр. 14. Арк. 1-211. (Тут і далі збережено орфографію оригіналу). Фактично вказаний документ ілюструє процес «су-цільної колективізації», тобто майже повної конфіскації індивідуального май-на, коли особисте стає колективним. Див.: Веселова О., Марочко В., Мовчан О. Голодомори в Україні 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947. Злочини проти на-роду / Асоціація дослідників голодоморів в Україні; Інститут історії України НАН України. Дрогобич : Видавнича фірма «Відродження», 2008. С. 90..

У тому ж 1929 р. остаточно вирішилася й доля заможного селянства: за висловом С. Косіора, «куркуля не можна й на гарматний постріл підпускати до колгоспу» Кульчицький С. В. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид : труднощі усвідомлення. Київ : Наш час, 2008. С. 119.. Тому саме як процес «самоочищення» розглядалося виключення з колгоспів «куркулів» Згідно з постановою Раднаркому УСРР від 15 серпня 1929 р. «Про ознаки куркульських господарств, на які ширяться правила Кодексу законів про працю УСРР», куркульським вважалося селянське господарство, що мало у своєму користуванні млин, олійницю, круподерню, систематично вико-ристовувало найману працю, здавало в оренду машини з механічними двигу-нами, або ж таке, що мало прибуток 300 крб на їдця, але не менше 1500 крб на господарство. Див.: Веселова О., Марочко В., Мовчан О. Зазнач. твір. С. 92., «підкуркульників» та інших «ворожих елементів». При цьому статус самого виключеного часто ніякого значення не мав, достатньо було знайти серед його родичів заможних селян або колишніх петлюрівців. У заяві до облзем- відділу жителя с. Колодянка Колодянської сільради М. Макарчука від

21 лютого 1933 р. про відновлення у колгоспі зазначалося, що він «робив на чужих роботах» (тобто наймитував) у 1922-1926 рр., поки сільрада не виділила йому землі п'ять десятин, а у 1931 р. добровільно вступив до колгоспу. Але за те, що його тесть мав у 1926 р. 15 десятин землі, М. Макарчука у 1933 р. із колгоспу було виключено Держархів Київської обл. Ф. Р-354. Оп. 1. Спр. 998. Арк. 169.. Інший за формою, але аналогічний за змістом документ - це витяг із протоколу засідання виїзної комісії бюро скарг Овруцької РСІ від 7-8 квітня 1933 р. у с. Велика Хайча. Комісія розглядала заяву громадянина І. Ко- ропського, батько якого до революції (!) мав 25 десятин землі, машину й ін. сільськогосподарський реманент, використовував найману працю. Ухвалили: «враховуючи, що у господарстві батька маються куркульські ознаки, в поновленні до колгоспу відмовити» Там само. Арк. 119..

Виключення з колгоспу було першим репресивним кроком щодо непокірних. Далі могли використовуватися інші форми: конфіскація майна, виселення за межі села, в далекі райони СРСР, у тайгу і болота («виселення під берізку»), поразка у політичних правах, арешт (серед заарештованих по «хлібних справах» т. зв. «куркулі» становили 20-30% Голодомор - геноцид : термінологія... С. 44.) та утримання у т. зв. бупрах (будинках примусових робіт), і навіть вища міра - розстріл. То ж зрозумілим стає текст авторської частівки, що її планувалося виконувати зі сцени, і яка зі сарказмом змальовувала ситуацію, що в ній опинявся селянин, якого не хотіли приймати або виключали з колгоспу: «Кулака берет досада, // Не хотят в колхоз пустить. // «Я готов, грит, если надо, // Даже трактором там быть» Держархів Київської обл. Ф. Р-144. Оп. 1. Спр. 1432. Арк. 140зв..

Наступним кроком ставала конфіскація майна. Зрозуміло, що в першу чергу від розкуркулення постраждало заможне і середнє селянство. Наприклад, список майна, відібраного у Г. Андрусенка з Драбів- ського р-ну (нині - Черкаської області), містить 39 пунктів. Серед конфіскованого значиться корова з телям, скриня мала, швейна машина, 4 подушки, 6 чоловічих сорочок, годинник, 12 пудів картоплі, 50 пудів сіна, 2 макітри, хлів тощо. Характерною є приписка в кінці про те, що у вилученні майна голові кооперації допомагали троє хлопців по 12 років, бо «з дорослих ніхто не схотів» Там само. Ф. Р-292. Оп. 1. Спр. 1792. Арк. 252-252зв.. Однак, нерідко його об'єктами ставали навіть незаможні селяни, якщо вони мали свій погляд на колективізацію, що не співпадав із політикою партії у цьому питанні.

Незаможне селянство, яке вважалося основним союзником пролетаріату на селі і розглядалося як рушійна сила соціалізації аграрного сектору, не було спроможним за рахунок власних засобів виробництва створити міцне, функціональне колективне господарство. Тому майно

розкуркулених, що ставало колективною власністю колгоспу, зміцнювало, а інколи й утворювало його матеріально-технічну базу. Наприклад, відібране у березні 1930 р. майно Ф. Даниленка і його синів вартістю 17 тис. 458 крб 50 коп. по акту передавалося колективу колгоспу «Шлях до Правди» с. Блиставиця Бородянського р-ну Там само. Ф. Р-370. Оп. 1. Спр. 2022. Арк. 28-28зв..

У Єрковецькій сільськогосподарській артілі «Незаможник» Переяславського р-ну в 1930 р. у 13-ти розкуркулених господарствах було вилучено і передано артілі 13 плугів, бортей дерев'яних - 9, бортей залізних - 4, культиваторів - 10, сівалок - 1, віялок - 2, возів - 13; робочої, продуктивної та дрібної худоби: коней - 17, корів - 14, свиней - 13, овець - 33, курей - 90, гусей - 40. Інше майно (одяг, взуття, будівлі тощо) розподілялося між членами артілі на підставі їхніх заяв Там само. Ф. Р-58. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 55-58, 67, 76, 78, 90., тобто розкуркулення розглядалося односельцями як джерело поліпшення їхнього власного матеріального стану Споживацьке ставлення до сільгоспартілі її членів було дуже розпо-всюдженим: рада Єрковецької артілі була завалена проханнями допомогти грошима на одяг, взуття, продукти, житло, навіть на «табак», «на пугвиці», «спідне більо», або надати допомогу натурою. Див.: Держархів Київської обл. Ф. Р-58. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 7, 13, 22, 24, 30, 40..

Рішення щодо розкуркулення і подальшого виселення ухвалювалися на загальних зборах колгоспників, чим створювалася колективна відповідальність за їх прийняття. Так, на загальних зборах членів Луб'янського колгоспу «Серп та молот» й одноосібників села 16 червня 1931 р. (кількість присутніх 220 осіб) ухвалили виселити з «села суцільної колективізації» як «контрреволюційний елемент», що «стоїть на перешкоді соціялістичному будівництву», шість осіб Держархів Київської обл. Ф. Р-374. Оп. 2. Спр. 4а. Арк. 25-26..

Жорстоке поводження колгоспників зі своїми більш заможними односельцями було не рідкістю й інколи викликало втручання сільських рад. У записці Єрковецької сільської ради до вже згадуваної сільськогосподарської артілі «Незаможник» у тому ж 1930 р. зазначалося: «... потрібно найти хату для куркулів, бо виселить на улицю не можна». В іншій записці розвивалася та ж тема: «Бабак Гнат полуумний і Бабак Мелашка каліка яки ночують по улицям»; «.пропонується Вам забезпечить іх житлом виправить свою хибу бо такого права немає щоб лешить іх житла, крім цього виділіть хатні речі Роману Степану окрім самувара і кроваті Коли не схоче брать то повідомити сільраду» Там само. Ф. Р-58. Оп. 1. Спр. 5. Арк. 205, 258..

Ізметою придушення як пасивного, так і відчайдушного активного спротиву розкуркулених була прийнята постанова ЦВК і РНК СРСР, зміст якої, переданий телеграмою, мав бути доведений до голів райвиконкомів і сільрад для негайного виконання: «куркульським господар-

ствам» заборонялося самовільне переселення та розпродаж власного майна. У випадку порушення цієї заборони до них мала застосовуватися конфіскація всього майна. Телеграма, надіслана від імені М. Ка- лініна, О. Рикова та А. Єнукідзе, містила недвозначну примітку на початку, що вона не підлягає друкові і має бути лише оголошеною Держархів Київської обл. Ф. Р-112. Оп. 1. Спр. 7489. Арк. 2-3.; це ілюструє небажання влади зайвий раз документувати свої антигуманні рішення.

Маємо таку статистику: за 9 місяців 1933 р. до оргвідділу ОВК поступило 435 скарг: на неправомірне виключення з колгоспу - 228, незаконне відібрання землі - 9, незаконне відібрання садиби - 5, невірне оподаткування - 13 Там само. Ф. Р-354. Оп. 1. Спр. 99. Арк. 10..

Згідно з підсумками «Про кількість відібраного при розкуркулен- ні та переданого колгоспам майна по Київській окрузі», датованими

I березня 1930 р., за кількістю розкуркулених господарств лідирував Переяславський р-н - 376, друге місце посідав Березанський - 274, третє - Кагарлицький - 247. Інакше виглядала «першість», якщо за критерій взяти розмір суми, вирученої від продажу конфіскованого майна: Бородянський р-н - 416 тис. 469 крб, Березанський - 265 тис. 661 крб, Бориспільський - 251 тис. 627 крб. Така невідповідність може свідчити про те, що не в усіх районах розкуркуленню піддавалися дійсно заможні господарства Там само. Ф. Р-112. Оп. 1. Спр. 7489. Арк. 13..

«Ліквідація куркуля як класу», «ворожого соціалістичному будівництву на селі», вела до руйнації усталених традицій господарювання та звичних торговельно-економічних зв'язків. Знищення міцних селянських господарств на тлі створення малоефективних на той момент, різноманітних за формою і часто незрозумілих селянам за змістом колективних господарств, у яких виробник був позбавлений права власності не тільки на засоби виробництва, але й відокремлений від продукту своєї праці, призвело до зменшення продуктивності сільського господарства в цілому, а надалі, коли гостро постало питання хлібозаготівель, створило передумови для масового голоду.

Масштаби хлібозаготівель 1932 р., плани щодо яких корегувалися декілька разів, стають зрозумілими завдяки партійним документам.

II липня 1932 р. до «неухильного виконання» був прийнятий план хлібозаготівлі у 31 млн 160 тис. пудів, визначений для Київської області Там само. Ф. П-5. Оп. 1. Спр. 4. Арк. 6, 22-23.. Планування надмірного вилучення в селян виробленої ними сільгосппродукції, за твердженням В. Василенка, було рівнозначним плануванню Голодомору Василенко В. Зазнач. твір. С. 8..

Хлібоздача, як багатоетапний і перманентний процес, постає з листа невідомого автора, жителя с. Сулимівка Баришівського р-ну до наркома Робітничо-селянської інспекції В. Затонського В. Гедз наводить документи, що підтверджують особисту участь В. За-тонського в інспектуванні у листопаді 1932 р., зокрема Макарівщини, і надан-ня ним пропозицій щодо проведення «чистки» районної партійної організації і занесення на «чорну дошку» сіл Наливайківка і Фасова. Див.: Гедз В. Зазнач. твір. С. 86., датованого травнем 1932 р. Після виконання першого плану був наданий зустрічний план, який вже «покривався» за рахунок продукції, що забезпечувала трудодні. Потім надійшов січневий, а згодом - лютневий план, задля виконання якого вже вивозилися фонди, розраховані на забезпечення ясел, непрацездатних і службовців, і частково посівний, яких однаково не вистачало, тому приступили до вилучення посівматеріалу, розкладеного на трудодні Держархів Київської обл. Ф. Р-292. Оп. 1. Спр. 1925. Арк. 212-213зв..

Порівняно з минулим роком, 1932 р. був не дуже врожайним. Сільське господарство потерпало від примх природи. Наприклад, Солов'ївська сільрада Лугинського р-ну (нині - Житомирська область) доповідала про загибель 85% озимих і ярових від затяжних весняних дощів Там само. Спр. 451. Арк. 243.. А в червні від градобою по Київській області загинули посіви ярових, озимих культур і цукрових буряків на площі 42,220 га Там само. Ф. Р-354. Оп. 1. Спр. 925. Арк. 547.. Однак ці збитки не враховувалися під час хлібоздачі. Як видно з доповідної записки директора Бужанського цукрорадгоспу Капітоненка до Київського Цукротресту, втрата озимої пшениці від граду та злив на площі 100,75 га, залиття і пошкодження від 20% до 90% буряка, гречки та ін. культур не стали приводом для скорочення планів хлібозаготівлі і не були враховані плануючим апаратом Там само. Ф. Р-292. Оп. 1. Спр. 451. Арк. 124, 129..

Однією з причин наполегливості партії у хлібозаготівельній кампанії були експортні зобов' язання СРСР, який в цей час активно дем- пінгував на міжнародних ринках продовольства. Саме продаж зернових та інших продовольчих культур став основним джерелом коштів для закупівлі засобів виробництва з метою проведення індустріалізації у промисловості та механізації у сільському господарстві. Для УСРР на 1932 р. було встановлено експортне завдання у розмірі 356 млн пудів (5 тис. 381 т) Сергійчук В. Голодомор 1932-1933 років ... С. 95. У той час, коли українське селянство вже потерпало від голоду, з' явилася постанова Київського обласного бюро КП(б)У про підготовку до експорту ярових та озимих культур. Цим документом, що датується 5 квітня 1932 р., прийнято план здачі на експорт високоякісної продукції ярових та озимих культур по Київській області

у таких розмірах (у тис. тонн): по ярових культурах - пшениці 1,7, кормового ячменю - 9,43, пивоварного ячменю - 92,24, вівса - 41,72, кукурудзи - 8,20, сої - 0,08, гороху - 20,20, квасолі білої - 7,94, кінського бобу - 0,5, чечевиці - 15,64, маку - 0,8, рижію - 1,5. По озимих культурах (у тис. тонн): по Бурякотресту - пшениці - 23,4, жита - 7,0; по Трактороцентру - пшениці - 19,3, жита - 37,4 Держархів Київської обл. Ф. П-5. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 97..

Але Київська область із планом «експортозаготівель» не справлялася. За III квартал 1932 р. виконання складало лише 50,3%, обсяг же недовиконання сягав 3 млн 421 тис. крб. Тому було поставлено завдання, «щоб протягом жовтня, листопаду було виконано не менш 75% пля- ну ГУ кварталу та покрито прорив 3-го кварталу» Там само. Спр. 14. Арк. 13.. Переважно аграрна область мала й інші зобов'язання, зокрема, щодо відвантаження м'яса Ленінграду і Донбасу. Секретаріат Київського обкому КП(б)У відмічав «неприпустимо мляві темпи здачі м' яса» системами молочно-товарних і свинарських товарних колгоспних ферм Там само. Арк. 15-16.. На 16 жовтня 1932 р. виконання плану першими з них складало 7,4%, другими - 7,2%, що ставило «під загрозу виконання в строк завдання по відвантаженню м' яса Ленінграду та Донбасу» По окремих районах області цей показник був значно вищий. Наприк-лад, зі Ржищева до Ленінграда 22 жовтня 1932 р. було відправлено 94% за-планованого обсягу м'яса, а на Донбас - 49%. Див.: Карпенко Л. Зазнач. твір. С. 107..

Одночасно посилювався пресинг на одноосібників області: зібраний з них одноразовий податок на 20 грудня 1932 р. становив лише 21% Держархів Київської обл. Ф. П-5. Оп. 1. Спр. 8. Арк. 132.. Для взяття ситуації під контроль до «вирішальних районів» було відряджено 15 уповноважених обкому зі збору податку.

У випадках, коли норми хлібоздачі не виконувалися, проводилися реквізиції. Оскільки вважалося, що селяни хліб приховують, місцеві активісти і комнезамівці здійснювали подвірні обшуки, яким піддавалися і одноосібники, і члени колгоспів. У квітні 1932 р. Г. Федоренко з с. Феневичі Гванківського р-ну в листі до воєнного прокурора скаржився, що, незважаючи на те, що в нього «семьї 7 душ» і син служить у Червоній Армії, його кілька разів обкладали непомірним податком, а потім забрали все, включаючи насіннєвий матеріал. Його дружину, яка не хотіла віддавати останнє, побили так, «що дві неділі ногами не ходила», і казали «їж сніг або повішся» Там само. Ф. Р-292. Оп. 1. Спр. 1925. Арк. 277-278..

Подібні ситуації були й в інших районах. Так, у заяві члена Ковту- нівського колгоспу Драбівського р-ну «Червоний сніп» М. Бондаренка від 12 квітня 1932 р. змальована така картина: «зайшлы до мого двору,

іначалы робыть обыск и найшлы на печи клунок жыта 30 кілогр., якый я одержав на трудодни с колгоспу, бильше хліба у мене небуло, цеій хліб [...] почалы віднимать з погрозамы. Лаялы неподобнімы словамы, штовхалы під боки, мене и мою хозяйку та тягали по хати с клунком, від ляку та побіев хозяйка моя прийшла до не претомности и на мисти зипсувала білизну під собою. Як наслідок цёго хозяйка захворила і чрез 10 днив померла» Там само. Спр. 1792. Арк. 114-114зв..

Заради вирішення непомірних хлібозаготівельних завдань нерідко вилучався посівний матеріал, що створювало передумови кризи посівної кампанії весни 1933 р. У заяві до Комісії з очищення радянського апарату 25 червня 1932 р. житель Драбівського р-ну В. Даниленко скаржився на голову сільради В. Сергієнка, який під час зборів на зауваження одноосібників, що залишився лише посівматеріал, «бив кулаком об стіл і казав: «Ти ще думаєш сіять? Вивозь! Иш яку конр-рево- люцію наводиш!» Там само. Ф. Р-292. Оп. 1. Спр. 1792. Арк. 140..

У документах Київського ОК КП(б)У знаходимо відомості щодо ситуації у Києві. 25 квітня 1932 р. у протоколі засідання бюро відзначений «надзвичайно напружений стан хлібопостачання по Києву та області в цілому й незабезпечення хлібними ресурсами навіть до 1 травня» Там само. Ф. П-5. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 76., у зв'язку з чим партійному керівництву області доручалося «знестися» з ЦК КП(б)У з цього приводу та негайно виїхати до Харкова «в справі хлібопостачання та негайного постачання». У протоколі від 13 травня 1932 р. той самий тривожний настрій: було поставлено завдання наполягати на збереженні для Києва місячної норми хлібопостачання в 3 тис. 223 т (тобто, можна зробити висновок, що її планувалося врізати), а також вказати на потребу негайного завозу до Києва хлібних ресурсів у зв'язку з повною відсутністю таких Там само. Арк. 94-95.. 21 травня розглядалося питання «Про черги на хліб». Серед заходів, вжитих для ліквідації проблеми, намічено зменшення хлібопостачання другорядних категорій споживачів на 10,5 т на день Там само. Арк. 112.. Це означало, що ті, хто отримував мінімальну норму хліба на день, тепер стали отримувати ще менше надана допомога Сквирському (500 пудів продовольчих культур) і Василь-ківському (1 тис. пудів продовольчих культур) районам. Однак, ця допомога мала конкретних адресатів, а саме: колгоспників, сім'ї червоноармійців і пар-тизанів; інші верстви селянства до уваги не бралися. Див.: Держархів Київ-ської обл. Ф. П-5. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 70-71..

Про «надзвичайно загрозливий стан з харчуванням робітників» пише у травні 1932 р. у доповідній записці на ім'я директора Київського бурякотресту директор Старинського бурякорадгоспу (Бориспільський р-н) П. Мануйло: у їдальнях працівникам видавали горохову та кукурудзяну «похлебку» та «1 хунт хліба на день». Заради економії борошна, яке вже закінчувалося, його стали змішувати з кукурудзою Держархів Київської обл. Ф. Р-292. Оп. 1. Спр. 1925. Арк. 21-22.. В інформлисті за 1933 р. по Смілянському р-ну (нині - Черкаська область) описується життя колгоспу «Червоний орач» с. Текліно Там само. Ф. Р-354. Оп. 1. Спр. 990. Арк. 88, 91.. Комунарам у рахунок авансу видавали на десятиденку по 500 г хліба і по 500 г борошна на кухню у порядку громадського харчування. На сніданок, обід і вечерю з нього варили «затерушку», від якої половина колгоспників хворіла, хоча колгосп мав городину і м'ясо, щоб варити інші страви.

Намагання організувати у колгоспах сяке-таке громадське харчування згадують і свідки тих подій. Жителька с. Гребельки Броварського р-ну М. Паренюк, 1912 р. н., писала, що навесні 1933 р. люди ходили «пухлі» і по дорозі умирали. Оскільки вона ходила на роботу, то їй давали по 150 г борошна, з якого варили «затерку». А рецепт цього делікатесу часів голодомору був простий: «муку польопають водою та руками потруть і так варять» Там само. Ф. Р-5602. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 1-2..

Відповідно до постанови уряду, колгоспами нерідко затримувався розрахунок продуктами за вироблені селянами трудодні: по Київській області у травні 1932 р. кількість таких господарств становила 28% Веселова О., Марочко В., Мовчан О. Зазнач. твір. С. 95.. Але у ряді господарств, намагаючись поліпшити ситуацію із забезпеченням колгоспників продуктами, порушували норми натурального авансування, визначені державою. Так, у Чернігівському р-ні на середину серпня 1932 р. селянам часто давали 15-20% від орієнтовного валового збору, а не за нормою 10-15% із фактично обмолоченого хліба; не зараховували продукти, використані у громадському харчуванні, до натурального авансування колгоспників; у колгоспі «Червона Зірка» с. Ведильці видача натуральної частини авансів проводилася не за якістю роботи, а «в першу чергу тому, хто зараз голодний» Держархів Київської обл. Ф. Р-292. Оп. 1. Спр. 451. Арк. 198, 272..

Особливо скрутне становище з громадським харчуванням, яке намагалися організувати колгоспи, аби забезпечити робочою силою кам-

панію з прополювання бур'янів, було у колгоспах Київської приміської смуги. Перебудувавши своє господарство в городньо-молочному напрямі, вони зменшили в 1931 р. посівну площу озимого клину в 2,5 рази. Найбільш загрозливий стан із відсутністю хліба для громадського харчування склався у таких колгоспах: Требухів, Гатне, Гоголів, ім. Красі- на і Скрипника, Жердівська комуна, Петропавлівська Борщагівка, Біли- чі, Нові Петрівці, Вигурівщина, Троєщина, Погреби, Літки, Петрушки, «Жовтень», Шпитьки, Юрівка, Поштова Віта, Тарасівка, Рудня, Семи- полки, 13-річчя Жовтня, Жуляни, Велика Димерка, Василенка Там само. Ф. Р-509. Оп. 1. Спр. 210. Арк. 45..

7 серпня 1932 р. була прийнята горезвісна постанова ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності», що залишилася у народній пам'яті як «Закон про п'ять колосків» Відповідно до нього, за розкрадання колгоспного і кооперативного майна обиралася вища міра соціального захисту - розстріл із конфіскацією всього майна; за пом'якшуючих обставин розстріл замінявся позбавленням волі на термін не менше 10 років. На підставі цього закону тільки за два мі-сяці (з 1 листопада до 28 грудня) 1932 р. по УСРР було винесено 552 роз- стрільні вироки, з них по Київській області - 69. Див.: СергійчукВ. Голодомор 1932-1933 років як геноцид ... С. 96.. У документах фонду «Обласне управління сільського господарства виконавчого комітету Київської обласної ради депутатів трудящих» (Ф. Р-354) є бюлетень обласної інформації РАТАУ з питань охорони соцмайна по Шпо- лянському р-ну від 19 жовтня 1932 р., в якому наводяться два випадки «успішної» боротьби з розкрадачами соціалістичної власності. Виїзна сесія Київського обласного суду, розглянувши справу вісьмох куркулів, звинувачених у крадіжці і продажу колгоспного хліба, засудила трьох із них до розстрілу, а інших до ув'язнення від п'яти до десяти років із поразкою у правах і конфіскацією майна. А в с. Лебедів Шпо- лянського р-ну виїзною сесією було розглянуто справу «підкуркульни- ка» М. Лозового, який вкрав 37 колгоспних буряків, за що був засуджений на сім років ув'язнення «в далеких місцевостях Союзу» з поразкою у правах на п'ять років Держархів Київської обл. Ф. Р-354. Оп. 1. Спр. 15. Арк. 149.. У липні 1933 р. правлінням Луб'янського колгоспу «Серп та молот» були складені акти про крадіжку колгоспних колосків чотирма особами, яких виключили з колгоспу, а справу трьох із них передали судово-слідчим органам для притягнення до відповідальності Там само. Ф. Р-374. Оп. 2. Спр. 5. Арк. 63зв.-64.. У протоколі загальних зборів кутка Вовківня с. Княжичі Броварського р-ну від 16 жовтня 1933 р. щодо «розкрадачів соціяліс- тичної власності» була записана категорична вимога «найвищої міри соціяльного захисту - розстрілу» Там само. Ф. Р-1277. Оп. 1. Спр. 199. Арк. 12..

Житель с. Залізнячка Тальнівського р-ну (нині - Черкаської області) П. Міняйло на підставі доносу місцевого активіста був засуджений у 1933 р. на три роки за зрізання кількох колосків на колгоспному полі. Сам обвинувачений в протоколі допиту і листі до брата писав, що зірвав декілька колосків, щоб перевірити, чи достиг хліб, і не на колгоспному лані, а на полі своєї тещі. При цьому він підкреслював, що боргів по хлібозаготівлі в нього не було, і він сам добровільно виконав контрактаційні зобов'язання Держархів Київської обл. Ф. Р-292. Оп. 1. Спр. 22. Арк. 272-273, 278..

Нараховані колгоспникам трудодні на практиці найчастіше не забезпечувалися продуктами і промисловими товарами. Незацікавленість селян у праці за умов нижчої ніж у 1931 р. врожайності, призвела до падіння продуктивності сільського господарства у три рази. Наприкінці жовтня 1932 р. направлена в Україну хлібозаготівельна комісія на чолі з В. Молотовим «вичавила» з селян ще майже 105 млн пудів зерна, довівши загальний обсяг заготівлі республікою хліба до 260,7 млн пудів. Але річний план хлібозаготівель однаково не було виконано. Вбачаючи основну причину цього в саботажі як самих селян, так і місцевих партосередків, уряд вдався до репресивних методів. В оприлюдненій

B. Молотовим постанові Раднаркому УСРР «Про заходи до посилення хлібозаготівель» від 20 листопада 1932 р. містився пункт про застосування «натуральних штрафів» до тих колгоспів, що «заборгували» державі по хлібозаготівлі, але не мали хліба, щоб з нею розрахуватися Розмір штрафів дорівнював 15-місячній нормі здавання колгоспом м'яса як з усуспільненої худоби, так і худоби колгоспників. У прийнятій двома днями раніше, 18 листопада 1932 р., аналогічній Постанові ЦК КП(б) У містилося коротке доповнення: одноосібників, які не виконували хлібо-здачу, дозволялося штрафувати встановленням додаткових завдань не тіль-ки у розмірі 15-місячної норми здачі м'яса, але й із картоплі (в розмірі річ-ної норми здавання). Див.: Кульчицький С. В. Голодомор 1932-1933 рр. ...

269-273..

Попри рекомендації не допускати масових обшуків у колгоспників та одноосібників, на практиці з грудня 1932 р. в усіх місцевостях України, крім прикордонних, поширилися подвірні обшуки з конфіскацією будь-яких їстівних запасів: городини, солінь, сала, сухофруктів, сухарів, а інколи й майна. Однією з найбільш постраждалих від голоду областей стала Київська С. Якобчук, спираючись на спогади очевидців голоду на Київщині, зазначала, що всі свідки майже одностайно називають датою початку таких обшуків осінь 1932 р. Див.: Якобчук С. Зазнач. твір... С. 63.. Як зазначає С. Кульчицький, пункти вказаних постанов вели до переростання вже пануючого голоду у жахливий Голодомор: покарання натуральним штрафуванням «боржників» уже не мали нічого спільного із хлібозаготівлями і ставили за мету «навчання уму-розуму» селянства шляхом виморення неокресленої кількості селян» Кульчицький С. В. Голодомор 1932-1933 рр. ... С. 272-273; Його ж. Мільйони загиблих : скільки саме? // Газета «День» [Електронний ресурс]. URL: http://m.day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/milyony-zagyblyh-skilky (дата звернення: 18.12.2023)..

Станом на 15 грудня 1932 р. Київський обком констатував, що хлібозаготівлі по області припинилися. Були вказані причини, знайдені винуватці цього порушення і намічені репресивні заходи. «ЦК і Обком нікому, за ким лічиться заборгованість по хлібу, жодному району не залишать цієї заборгованості непокритою. Плян хлібозаготівлі та на- сіньпозика мають бути обов'язково виконані в найближчі ж дні» (не пізніше 23 грудня). «Протягом 24 годин у всіх селах, що тягнуть вниз виконання хлібозаготівель по одноосібному сектору, додатково перевести, згідно інструкції РНК, позбавлення одноосібників, що не виконують хлібозаготівельного пляну озимих засівів та найзлісніших, позбавивши садиб, озимих засівів та всього майна, застосовуючи також репресій до тих, хто з них виїхав, щоб уникнути хлібозаготівель» (!). «Про кількість накладених згідно цієї директиви додаткових репресій, сповістити Обком протягом 48 годин» (!). Тобто, суд скорий і неправий, коли «під швидку роздачу» попадали навіть абсолютно випадкові люди Держархів Київської обл. Ф. П-5. Оп. 1. Спр. 6. Арк. 182-183.. Свідченням того, що процес покарання «боржників» набув масового та організованого характеру і був поставлений «на потік», є наявність друкованих бланків відомостей щодо стягнення майна за недоплату податків. Так, у жителя с. Хотів Є. Мироненка в рахунок недоплати 1 тис. 220 крб культподатку та 250 крб штрафу було описано таке майно: шафа для одягу нова - 1 (сума оцінки 100 крб), хутро жіноче (кожух) - 1 (150 крб), жіночих «юпок» - 2, пальто суконне чоловіче - 1, «кохтів» - 2, спідниць - 2, подушок - 2, кінь - 1 тощо. Всього 13 пунктів. Описане майно, ймовірно, до розпродажу передано на зберігання тому ж Є. Мироненку; про відповідальність за розтрату його попереджено, у чому він і розписався 3 березня 1933 р. Там само. Ф. Р-1251. Оп. 1. Спр. 113. Арк. 2-2зв.

Жахлива картина реквізицій постає і зі спогадів свідків. Жителька с. Пасківщина Згурівського р-ну Л. Полулях згадувала зі слів матері: «Винесли з хати все: і скрині з одежею, і зерно, і коня, і воза, і плуга. Забрали навіть квасолю, що була намочена в горщенятку для борщу. Висмикнули навіть з-під дітей на печі подрату половицю». Дивом вдалося зберегти тільки корову. Її молоко і врятувало родину й багатьох односельців у 1933 р.Там само. Ф. Р-5602. Оп. 1. Спр. 26. Арк. 1-1зв.

Ситуація на селі загострювалася ще й тому, що паралельно з продовженням хлібозаготівель проводилася осіння посівна кампанія. Відповідно до постанови Президії Київської міськради ХІ скликання від 13 грудня 1932 р. її результати по Київському р-ну Київської області були такими: в цілому план було виконано на 98,3% (по секторах: радгоспи - на 100%, колгоспи - на 97,4%, одноосібники - на 98,7%). Звичайно, були свої відстаючі: радгосп «Червонопрапорний» засіяв 49,5% орної площі, колгосп с. Бортничі - 45%, одноосібники с. Княжичі - лише 17,3% Держархів Київської обл. Ф. Р-77. Оп. 1. Спр. 46. Арк. 5.

Вбачаючи у всіх невдачах процесу колективізації підступи ворогів і ознаки «клясової боротьби», 12 січня 1933 р. ЦК і ЦКК спільним рішенням об'явили про проведення третьої, «генеральної» чистки пар- тапарату і радянських органів управління. Голова комісії з чистки апарату Старинського радгоспу Бурякотресту Ю. Клименко у доповідній записці до Київської обласної контрольної комісії РСІ бадьоро рапортував, що разом по всіх ділянках пройшло чистку 315 осіб, 59 з яких було «вичищено». Із них по I категорії (тобто тих, хто позбавлявся житла і всіх прав на матеріальну допомогу, пенсію, роботу) було 36 осіб, по II (ті, які мали право працевлаштуватися в установі іншого типу або в іншій місцевості ) - 7, по III (пониження на посаді) - 16 осіб Там само. Ф. Р-292. Оп. 2. Спр. 124. Арк. 35-36зв.. Отже, ті з керівників, які критично оцінювали курс на суцільну колективізацію, передбачали вірогідність голоду і намагалися пом'якшити можливі наслідки, піддавали себе серйозному ризику.

Найяскравішим проявом політики свідомого вбивства голодом стало запровадження інституту «чорних дощок», введеного постановою РНК УСРР і ЦК КП(б)У «Про занесення на чорну дошку сіл, що злісно саботують хлібозаготівлі» від 6 грудня 1932 р. Творити безчинства тепер стало можливо іменем закону До «винних» колгоспів, сіл і цілих районів застосовувалося блокуван-ня спецзагонами і військами, припинявся підвіз товарів і всіляке кредитуван-ня, в п'ятиденний термін мали бути вивезені всі колгоспні фонди, включаючи насіннєвий; всі незгодні підлягали арешту і суду, прихований хліб конфіско- вувався. Виїздити в інші області або міста заборонялося. Див.: Василенко В. Зазнач. твір. С. 12; Стрілько-Тютюн В. Зазнач. твір. С. 109-110; Голодомор - геноцид : термінологія... С. 41-42.. Знов, як і у часи «червоного терору», коли був упроваджений інститут відповідачів, до селян застосовувався метод колективної відповідальності. На «чорні дошки» заносилися не лише окремі господарства, а й сотні українських сіл, навіть райони. За визначенням С. Старовойт і К. Лук'янець, вони являли собою репресивний елемент механізму геноциду, метою якого було створення неможливих умов для існування людей книжкова спадщина України. 2020. Вип. 26. С. 259. URL: http://nbuv.gov.ua/ UJRN/rks_2020_26_18 (дата звернення: 15.12.2023)..

Саме поняття «чорних дощок» виникло раніше. У газеті «Пролетарська правда» (орган Київського ОК КП(б)У, МПК, облвиконкому та облпрофради) від 21 жовтня 1932 р. зазначено, що за невиконання планів хлібоздачі на неї потрапили Базарський (загальний план виконаний на 11,3%, одноосібниками - на 4%, твердоздавцями - на 7,5%) і Потіївський (виконання загального плану склало 18,2%, одноосібниками - 10%, твердоздавцями - 3,9%) райони Пролетарська правда. 21 жовт. 1932 р., № 242(3260) // Держархів Київської обл. Газетний фонд.. Станом на 2 грудня 1932 р. на «чорні дошки» у Київській області був занесений 51 колгосп у 48 селах і 19 районах Старовойт С. В., Лук'янецъ К. Ю. Зазнач. твір. С. 260; Голодомор - геноцид : термінологія... С. 42..

На «чорні дошки» потрапляли й керівники окремих господарств, наприклад, у тій же газеті за 1 березня 1933 р. «за злочинне зривання завдань партії та уряду з ремонту тракторного парку» на неї були внесені керівники Канівського, Тетіївського, Рокитнянського, Пулинсько- го і Шполянського районів, а також керівники МТС та МТМ - Степа- нецької, Тетіївської, Янківської, Пулинської, Шполянської Пролетарська правда. 1 берез. 1933 р., № 42(3354) // Держархів Київ-ської обл. Газетний фонд.. У лютому того ж року на «чорній дошці» неодноразово з'являлися прізвища керівників Попельнянського р-ну Пролетарська правда. 5 лют. 1933 р., № 25(3338); 8 лют. 1933 р., № 27(3340); 12 лютого 1933 р. № 30(3342) тощо // Там само..

На підставі публікацій місцевої радянської преси 1932-1933 рр. у наш час складено відомості, згідно з якими на «чорні дошки» було внесено 128 сіл і господарств сучасної Київської області. З них по Білоцерківському р-ну - 24, Володарському - 17, Іванківському - 7, Кагарлицькому - 32, Макарівському - 2, Миронівському - 17, Фастівському - 29 Держархів Київської обл. Ф. Р-5602. Оп. 2. Спр. 8. Арк. 2-19..

Одним із наслідків голоду стала дитяча безпритульність Детальн. див.: Коваленко Р. Зазнач. твір. С. 25-26.. За відомостями міськнаросвіти упродовж 1932 р. через Київ пройшло 4 тис. 370 безпритульних дітей, що було майже у 2,5 рази більше ніж у 1931 р. Їх влаштовували в інтернатах області (2 тис. 600 осіб), на центральне постачання (патронат) було поставлено 280 дітей, 600 було влаштовано в школи ФЗУ, на виробництво тощо, 520 - охоплені інтернатами при колгоспах, деяких відправляли до батьків Держархів Київської обл. Ф. Р-144. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 42.. Але, як випливає з обіжника, підписаного 2 січня 1934 р. заступником наркома охорони здоров'я

УСРР Г. Хармандар'яном і заступником наркома освіти УСРР А. Хвилею, форма патронату колгоспів і радгоспів над безпритульними дітьми нерідко була малоефективною. Розміщені там діти не отримували достатнього харчування, не всі були забезпечені одягом і постільною білизною, ходили брудні; старші за віком не відвідували школу. Не випадково багато з них тікало з сіл, куди вони були влаштовані на патронат Держархів Київської обл. Ф. Р-144. Оп. 1. Спр. 55. Арк. 5..

Ці документи, доповнені спогадами свідків, підтверджують думку дослідників, зокрема В. Сергійчука, про те, що діти стали першою, головною і найбільш масовою жертвою Голодомору Сергійчук В. «Голодні, босі і роздіті»... 98 с.. Доля дітей, яких батьки, намагаючись врятувати від голоду, привозили до міст і залишали на вокзалах, сподіваючись, що їх хто-небудь підбере і направить до дитячих будинків, була страшною, але не найгіршою. М. Канашкіна із с. Пищики Іркліївського р-ну (нині - Полтавська область) згадувала, як день за днем помирали п' ятеро сусідських дітей, кинутих своїми батьками напризволяще Держархів Київської обл. Ф. Р-5602. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 7..