Голодомор 1932-1933 рр. На Київщині: алгоритм винищення української нації (за документами Державного архіву Київської області)

Внаслідок здійснюваних реквізицій взимку та навесні 1933 р. ситуація в українському селі стала критичною. Але, чи не єдиний документ, у якому голод названий голодом, - протокол засідання бюро Київського ОК КП(б)У від 20 лютого 1933 р. У час, коли в Україні поширювалися трупо- і людоїдство, у протоколі було надано доручення скласти від бюро директиву районним парткомітетам щодо «ліквідації харчових труднощів по окремих колгоспах та вогнищ голоду» Там само. Ф. П-5. Оп. 1. Спр. 18. Арк. 64.. Замовчування проблеми голоду вважається однією з основних ознак голодомору як геноциду Сергійчук В. Голодомор 1932-1933 років як геноцид ... С. 130-138..

Непрямим доказом обезлюднення українського села внаслідок голодомору є відомості про стан колгоспів і плани заходів щодо покращення їх роботи за 1933-1934 рр. У зв'язку з перевищенням у ряді колгоспів норм навантаження з обробітку землі на одну працездатну особу пропонувалося «допереселити» в них робочу силу. Так, у колгоспі ім. Сталіна с. Великий Карашин Макарівського р-ну навантаження на 1 працездатну особу складало 5,2 га землі, «допереселити» пропонувалося не менше 20 господарств; у с. Демівщина Ржищівського р-ну відповідно 5,6 га і 35 господарств; у колгоспі ім. Політвідділу с. Великі Пріцьки того ж району - 4,3 га і 30 господарств. У колгосп ім. Ворошилова с. Македони (Ржищівський р-н) пропонувалося доселити 2530 господарств, а до колгоспу ім. Косіора того ж села - 50; до колгоспу ім. Калініна с. Кип'ячка того ж району - 16 господарств Держархів Київської обл. Ф. Р-354. Оп. 1. Спр. 968. Арк. 181-182, 290, 292-294, 296-297..

Цікаво порівняти ці відомості із даними мартирологу померлих від голоду у 1932-1933 рр. по Київській області. Згідно з останніми, цифри щодо померлих у попередньо названих селах такі: по с. Великий Карашин - 65-68 осіб, с. Демівщина (колгосп цього села «Сівач» потрапив на «чорну дошку») - 316 осіб; с. Великі Пріцьки - 477; с. Ма- кедони - 630; с. Кип'ячка - приблизно 600 осіб Національна книга пам'яті жертв Голодомору в Україні. Київська об-ласть / упоряд. А. І. Гай. МП Видавництво «Буква», 2008. С. 421, 428, 501, 540, 545; Карпенко Л. Зазнач. твір. С. 106-107.. Деякі з сіл не були вказані в мартирологу, проте теж потребували «допереселення». Це наводить на думку, що під час збирання інформації для створення «Книги пам'яті» відомості щодо кількості загиблих від голоду у цих населених пунктах були відсутні. До таких можна віднести колгосп «Нове життя» с. Дрозди Сквирського р-ну, куди пропонувалося переселити 40 родин, або колгосп «Червона зоря» с. Снігурівка Фастівського р-ну - туди з інших районів слід було «допереселити» 30 господарств тощо. Масове переміщення працездатного населення мало відбутися до колективних господарств Шполянського р-ну (нині - Черкаська область): до колгоспу ім. 13-річчя Жовтня с. Коротине - 50 осіб, до колгоспу «Нове життя» с. Антонівки - 100, до колгоспу ім. Сталіна с. Бурти - 57 родин тощо Держархів Київської обл. Ф. Р-354. Оп. 1. Спр. 968. Арк. 311, 346-347, 384-389..

«Колекція документів про голод на Київщині та Волині в 19321933 рр. і в 1947 р.» (Ф. Р-5602) дозволяє розглянути проблему Голодомору 1932-1933 рр., так би мовити, «зсередини». Про ті часи житель с. Княжичі Броварського р-ну Київської області І. Петренко, 1914 р. н., писав, що люди вмирали «як мухи», хоронили їх на кладовищі без трун, а в наші дні, копаючи яму, він знайшов дитину у цебрі. На другому кутку села жила сім'я, яка вимерла вся: мати, батько та менші діти, залишився лише старший син Роман, який варив м'ясо з мертвої матері і ходив у лісництво на роботу, бо там давали трохи їсти Там само. Ф. Р-5602. Оп. 1. Спр. 23. Арк. 1-1зв..

У своїх спогадах свідки голодомору часто описують раціон тих часів. З. Масло, 1922 р. н., уродженець с. Півні Фастівського р-ну згадує, як їли бруньки і листя з липи, варили пшінку, медунку, лободу, пекли «лепешки» з висушених і змолотих рогози, аїру і латаття; якою радістю було знайти у гніздах вороненятко, молюсків на річці; як варили овечі шкіри, а він сам обсмалив і з'їв шкіряного батога, «хто їв собаки, коти це було як звичайне». Апогей голоду, з його слів, припав на квітень-травень 1933 р. Бували й випадки канібалізму. Якось його матір покликали бути свідком обшуку в односельчанки. З печі у неї витягли чавунця, з якого «виглядали рученята її дитяти» Держархів Київської обл. Ф. Р-5602. Оп. 1. Спр. 78. Арк. 1-4..

Жахливу картину вимирання села малює у своїх спогадах А. Ли- сивець, жителька с. Березань Баришівського р-ну, яка у 1933 р. була 11-річною дівчинкою. Спочатку від голоду помер її батько, заповідаючи дружині заради спасіння дітей іти у колгосп. Але це не допомогло. «Помер братик Василько, померла мати, хоч і ходила на роботу, поки не впала, померла сестричка Галя, якій було 9 років. Дивом і чудом залишилися жити я і брат Микола, якому було 7 років. Помер дядько Петро, його теща і дочка Марія, якій було 9 років. Помер чоловік тітки Улити, померла тітка Варка і її сім'я, померло багато березанців. За словами старожилів і зокрема моєї тітки Улити померло в Березані від голоду навесні 1933 року більше 800 чоловік» Там само. Спр. 17. Арк. 1-1зв..

Підсумовуючи, зазначимо, що комплекс названих документів дає наочне підтвердження штучного і цілеспрямованого винищення українського селянства як частини української нації, під яким у міжнародному праві розуміють свідоме широкомасштабне або систематичне вбивство значної кількості цивільного населення, зокрема шляхом позбавлення його доступу до продуктів харчування та ліків Василенко В. Зазнач. твір. С. 4.. Цей процес відбувався поступово, супроводжувався репресіями і складався з декількох пов'язаних між собою поетапних кроків, першим з яких була колективізація сільського господарства. При цьому позбавлення селян не тільки власних засобів виробництва, але й доступу до результатів своєї праці призвело до падіння її продуктивності. Логічним продовженням колективізації стало розкуркулення, яке дозволило, щонайменше, вирішити три задачі: знищити опір процесу усуспільнення в сільському господарстві; зміцнити (створити) основу матеріальної бази колективних господарств і дещо покращити матеріальний стан люмпенізованого сільського прошарку шляхом «справедливого» розподілу «куркульського» майна, зміцнивши тим самим симпатії до радянської влади і, нарешті, отримати безкоштовну і працездатну робочу силу для освоєння далеких регіонів СРСР. Але знищення заможної і самодостатньої частини селянства негативно вплинуло на продуктивність сільського господарства в цілому і стало однією з ланок механізму створення штучного голоду.

В умовах все більших темпів індустріалізації сільське господарство України стало одним з основних джерел не тільки забезпечення харчовими продуктами зростаючих міст, але й валютних надходжень. Для вирішення цих завдань радянське керівництво вдалося до хлібозаготівель, обсяги яких зростали непропорційно до реальних можливостей новостворених колективних господарств. Саме непомірні обсяги хлібозаготівель, аж до вилучення насіннєвого матеріалу, історики вважають однією з ознак геноциду українського селянства Там само. С. 9-11..

Реквізиції всіх їстівних припасів і введення інституту «чорних дощок», що набули небачених масштабів із грудня 1932 р. саме на територіях, населених українцями, що прирікали на вимирання цілі села і навіть райони, мали за мету остаточне «втихомирення» непокірних і придушення будь-якої волі до спротиву або навіть щонайменшого протесту проти комунізації села. Чисельність жертв, замовчування проблеми голоду, небажання відмови від хлібного експорту, невикористання власних накопичених резервів збіжжя разом з ігноруванням пропозицій щодо надання продовольчої допомоги міжнародними організаціями підтверджують тезу щодо штучного характеру голоду й націленості його проти певної соціально-етнічної групи, тобто несуть ознаки геноциду.

Документи Держархіву Київської області розкривають питання покрокового знищення українського селянства на регіональному рівні з різних ракурсів: з офіційно-державної позиції і з точки зору індивідуального сприйняття тогочасних реалій конкретною особою. Статистичний матеріал, рішення щодо темпів колективізації, масштабів і об'єктів розкуркулення, обсягів хлібного експорту, багатоетапних хлібозаготівель, що супроводжувалися безжальними реквізиціями та впровадженням інституту «чорних дощок», представлені у планах, звітах, протоколах, наказах і розпорядженнях партійних і радянських органів та установ, сільгоспартілей області, друкованих матеріалах тогочасних періодичних видань, доповнюються документами особового походження: листами, заявами, скаргами громадян, спогадами очевидців Голодомору. Це ще раз підтверджує багатосторонній потенціал зазначеної архівної установи у дослідженні теми загальнонаціональної трагедії 1932-1933 рр.

REFERENCES

1. Hai, A. I. (Ed.). (2008). Natsionalna knyha pamiati zhertv Holodomoru v Ukraini. Kyivska oblast [National Book of Memory of Holodomor Victims in Ukraine. Kyiv region]. Bila Tserkva : MP Vyd-vo «Bukva». 1376 s. [in Ukrainian].

2. Hedz, V. (2020). Holodomor na Makarivschyni za dokumentamy Derzhavnoho arkhivu Kyivskoi oblasti [Holodomor in Makariv district according to the documents of the State Archive of Kyiv Region]. Vynyschennia holodom. Pamiat natsii : zb. nauk. statei ta dopovidei uchasnykiv kruhloho stolu do 85-kh rokovyn Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraini (Vol. II, pp. 85-87). Kyiv. [in Ukrainian].

3. Karpenko, L. (2020). Trahichni storinky holodomoriv v istorii Rzhyscheva [Tragic pages of famines in the history of Rzhishchev]. Vynyschennia holodom. Pamiat natsii : zb. nauk. statei ta dopovidei uchasnykiv kruhloho stolu do 85-kh rokovyn Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraini (Vol. II, pp. 103-110). Kyiv. [in Ukrainian].

4. Kovalenko, R. (2020). Holodomor 1932-1933 rokiv u dokumentakh Derzhavnoho arkhivu Kyivskoi oblasti [The Holodomor of 1932-1933 in the documents of the State Archive of the Kyiv Region]. Vynyschennia holodom. Pamiat natsii : zb. nauk. statei ta dopovidei uchasnykiv kruhloho stolu do 85-kh rokovyn Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraini (Vol. II, pp. 13-36). Kyiv. [in Ukrainian].

5. Kulchytskyi, S. (2018). Miliony zahyblykh : skilky same? [Millions of the dead : how many exactly?]. Hazeta «Den» [Elektronnyi resurs]. Retrieved from http://m.day.kyiv.ua/uk/article/istoriya-i-ya/milyony-zagyblyh-skilky [in Ukrainian].

6. Kulchytskyi, S. V. (2008). Holodomor 1932-1933 rr. yak henotsyd : trudnoschi usvidomlennia [The Holodomor of 1932-1933 as a genocide : difficulties of awareness]. Kyiv : Nash chas. 424 s. [in Ukrainian].

7. Serhiichuk, V. (2016). Holodomor 1932-1933 rokiv iak henotsyd ukrainstva [The Holodomor of 1932-1933 as a genocide of Ukrainians]. Vyshhorod : PP Serhiichuk M. I. [in Ukrainian].

8. Serhiichuk, V. (2020). «Holodni, bosi i rozditi»... Ukrainski dity v 19321933 rokakh [«Hungry, barefoot and naked»... Ukrainian children in 1932-1933]. Vyshhorod : PP Serhiichuk M. I. 320 s. [in Ukrainian].

9. Starovoit, S. & Lukianets, K. (2020). «Chorni doshky» - represyvna skladova Holodomoru na storinkakh ukrainskoi rehionalnoi presy [«The Black boards» - a repressive component of the Holodomor on the pages of the Ukrainian regional press]. Rukopysna ta knyzhkova spadschyna Ukrainy, 26, 258-275. Retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/rks_2020_26_18 [in Ukrainian].

10. Starovoit, S., Brehunenko, V. & Stasiuk, O. (Ed.). (2019). Holodomor - henotsyd : terminolohiia [Holodomor - genocide : terminology]. Kyiv : Maister knyh. 61 s. [in Ukrainian].

11. Strilko-Tiutiun, V. (2019). Try kolapekla. [Three circles of hell]. Kamianets- Podilskyi : TOV Drukarnia «Ruta». 608 s. [in Ukrainian].

12. Vasylenko, V. (2009). Holodomor 1932-1933 rokiv v Ukraini iak zlochyn henotsydu : pravova otsinka [The Holodomor of 1932-1933 in Ukraine as a crime of genocide : a legal assessment]. Kyiv : Vyd-vo im. Oleny Telihy. 48 s. [in Ukrainian].

13. Veselova, O., Marochko, V. & Movchan, O. (2008). Holodomory v Ukraini 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947. Zlochyny proty narodu [Holodomors in Ukraine 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947. Crimes against the people]. Asotsiatsiia doslidnykiv holodomoriv v Ukraini; Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy. Drohobych : Vydavnycha firma «Vidrodzhennia». 273 s. [in Ukrainian].

14. Yakobchuk, S. (2020). Spohady ochevydtsiv Holodomoru 1932-1933 rokiv na Kyivshchyni yak istorychne dzherelo [Memories of eyewitnesses of the Holodomor of 1932-1933 in the Kyiv region as a historical source]. Vynyshchennia holodom. Pamiat natsii: zb. nauk. statei ta dopovidei uchasnykiv kruhloho stolu do 85-kh rokovyn Holodomoru 1932-1933 rokiv v Ukraini (Vol. II, pp. 59-79). Kyiv. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru