Громадсько-політична і адвокатська діяльність Миколи Лагодинського на Галицькій Гуцульщині (1900-1914 рр.)

Размещено на http://allbest.ru

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника,

Кафедра історії України і методики викладання історії

Громадсько-політична і адвокатська діяльність Миколи Лагодинського на Галицькій Гуцульщині (1900-1914 рр.)

Світлана Галемчук

Івано-Франківськ, Україна

Анотація

У статті досліджується громадсько-політична і адвокатська діяльність Миколи Лагодинського на Галицькій Гуцульщині (1900-1914 рр.). Розкрито умови та особливості професійної адвокатської праці М. Лагодинського. Проаналізовано його участь у передвиборчих кампаніях до Державної ради (австрійського парламенту) 1907 і 1911 рр. та Галицького крайового сейму 1908 і 1913 рр., які відбувалися на теренах краю.

Простежено співпрацю М. Лагодинського з відомими українськими радикальними діячами К. Трильовським та М. Павликом. Показано його внесок в організацію українського січового руху та просвітницько-економічної роботи на Галицькій Гуцульщині.

Наголошується, що як професійний адвокат і політик М. Лагодинський захищав інтереси українців на численних місцевих вічах та з високої трибуни австрійського парламенту і Галицького крайового сейму та намагався консолідувати місцеве населення у розгортанні просвітницької роботи та організації січового руху.

Ключові слова: Микола Лагодинський, Галицька Гуцульщина, Українська радикальна партія, адвокат, канцелярія адвокатська, віче, Державна Рада, Галицький крайовий сейм, “Січ".

Вступ

Сучасний науково-історичний дискурс актуалізував проблему переосмислення ролі особистості в національній історії. Триває формування цілого напряму наукових досліджень, пов'язаних з історичною біографістикою. Імена десятків видатних історичних особистостей чекають свого повернення з забуття. Серед них ім'я визначного українського діяча кінця ХІХ першої чверті ХХ ст. Миколи Лагодинського (1866-1919), який відіграв важливу роль в українському національно-державному відродженні досліджуваного періоду. Він увійшов в українську на ціональну історію як відомий громадсько-політичний діяч, адвокат, талановитий оратор і промовець. Його виступи запалювали серця тисяч галицьких селян та міщан в надії на краще майбутнє. Діяльність М. Лагодинського мала великий вплив на розгортання українського національного руху не тільки на території Галицької Гуцульщини, а й усієї Східної Галичини. Він був активним учасником партійно-політичного життя, належав до Української радикальної партії. Від її імені двічі був обраний депутатом австрійського парламенту (Рейхсрату) в 1907 і 1911 рр. та Галицького крайового сейму в 1913 р. У стінах законодавчих органів влади АвстроУгорської монархії показав себе справжнім захисником політичних та соціально-економічних потреб галицьких русинів-українців.

Мета статті висвітлити громадсько-політичну і адвокатську діяльність Миколи Лагодинського на Галицькій Гуцульщині (1900-1914 рр.). Її досягнення передбачає вирішення таких завдань: розкрити умови та особливості професійної адвокатської діяльності М. Лагодинського; проаналізувати його участь у передвиборчих кампаніях до Державної ради (австрійського парламенту) та Галицького крайового сейму, які відбувалися на теренах краю; простежити співпра цю М. Лагодинського з К. Трильовським та М. Павликом; показати його внесок в організацію українського січового руху та просвітницько-економічної роботи на Галицькій Гуцульщині. Межі Галицької Гуцульщини окреслені містами і селами тогочасного Надвірнянського повіту. Це пов'язано з перебуванням тут Миколи Лагодинського, який у м. Делятин мав адво катську контору та вів активну громадсько-політичну діяльність. Сьогодні це населені пункти п'яти територіальних громад (Ворохтянська, Делятинська, Пасічнянська, Поляницька, Яремчанська) Надвірнянського району Івано-Франківської обл.

Окремі аспекти громадсько-політичної і адвокатської діяльності М. Лагодинського на Галицькій Гуцульщині початку ХХ ст., зокрема його професійної роботи, розгортанні січового руху, культурно-просвітницької роботи, участі у передвиборчих кампаніях до Державної ради (австрійського парламенту) та Галицького крайового сейму, практичної роботи в УРП, знайшли відображення в працях українських та польських істориків Ю. Яковлєва', С. Кобути Яковлєв Ю. Діяльність Миколи Лагодинського в Українській радикальній партії. Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 2014. Ч. 25-26. С. 72-88. Кобута С. Професійна робота та матеріальні умови діяльності українських повітових адвокатів Галичи-ни на рубежі ХІХ-ХХ століть. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина". 2021.

Ч. 34. С. 103-117; Кобута Ст., Кобута Св. “Мужицький” адвокат з Гуцульщини Іван Семанюк (Марко Че-ремшина) (1874-1927). Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина". 2020. Ч. 33. С. 137-149., В. Клапчука і М. Клапчука Клапчук В. М., Клапчук М. Л. Делятинщина. Історико-географічне дослідження. Делятин : Фоліант, 2007. 584 с.; Клапчук В. Лагодинський Микола Гнатович. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія : До 100-річя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2 : З-О. Івано- Франківськ : Манускрипт-Львів, 2019. С. 377-378., П. Гуцала Гуцал П. З. Українські правники Тернопільського краю : біографічний довідник. Тернопіль, 2008. С. 88; Гуцал П. З. Лагодинський Микола Гнатович. Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол. : В. А. Смо- лій (голова) та ін. Київ : Наукова думка, 2009. Т. 6 : Ла-Мі. С. 19., А. Королька Korolko A., Paska H. The Ukrainian radical party in the election campaigns to the Austrian reichsrat in 1907 and 1911. East European Historical Bulletin. 2023. Issue 27. P. 90-105; Королько А., Паска Г. Українська радикальна партія у виборчій кампанії 1911 року до рейхсрату Австро-Угорської монархії. KELM. 2021. № 8 (44) Vol. 2. С. 61-67. URL: https://kelmczasopisma.com/viewpdf/8075. і Г. Паски Паска Г. Взаємини Лева Бачинського і Кирила Трильовського: від діалогу до конфронтації (кінець ХІХ - перша третина ХХ ст.). Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина". 2021. Ч. 34. С. 117-125., Н. Мисак Мисак Н. Галицькі адвокати наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття: національна ідентифікація і про-фесійна діяльність. Україна - Польща: історична спадщина і суспільна свідомість. 2012. Вип. 5. С. 26-37. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40745/04-Mysak.pdf7sequenceM., Ю. Плекана Плекан Ю. Українські депутати австрійського парламенту (ХІХ - поч. ХХ ст.). Науковий вісник Черні-вецького університету. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. Чернівці : Рута, 2008. Вип. 376-377. С. 131-133., Р. Томчика Tomczyk R. Galicyjska Rusko-Ukrainska Partia Radykalna w latach 1890-1914. Szcecin: ZAPOL, 2007. 422 s.; Tomczyk R. Z dziejow ukrainskiego ruchu paramilitarnego w Galicji towarzystwo gimnastyczne i strazy ogniowej “Sicz”. Przeglad Zachodniopomorski. 2009. T. 24. S. 129-164. URL: file:///C:/Users/%D0%90% D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9/Downloads/PZ_2009_4.129-164.pdf. та ін. Однак у більшості цих праць не використовувалися маловідомі неопублі ковані архівні документи та матеріали газетно -журнальної періодики початку ХХ ст., пов'язані із життям та діяльністю досліджуваної нами особи. Важливим джерелом для вивчення проблеми є неопубліковані матеріали, які зберігаються у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові та у Державному архіві Івано-Франківської області. Зокрема, у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові у ф. 663 “Павлик Михайло український письменник і громадський діяч” зберігаються цікаві матеріали (листування, повідомлення, телеграми), які засвідчують про приязні стосунки між М. Лагодинським та одним із лідерів Української радикальної партії М. Павликом, що тривали більше двадцяти років аж до смерті останнього у 1915 р. Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі - ЦДІАЛ України). Ф. 663 Павлик Михайло - український письменник і громадський діяч. Оп. 1. Спр. 165 а.: Листівки Павлику як редакто - ру газет “Хлібороб”, “Народ” і ін. від передплатників, організацій і установ. 1888-1914 рр. 454 арк.; Ф. 663. Оп. 1. Спр. 179: Протоколи засідань Української радикальної партії, списки членів, проект прог-рами, оповістки і виклики на засідання і інші матеріалом про діяльність партії. 1894-1914 рр. 436 арк.; Ф. 663. Оп. 1. Спр. 220: Листи М. Павлику від кореспондентів з прізвищами на літеру “Л”. 1887-1912 рр. 337 арк.; Ф. 663. Оп. 1. Спр. 242: Вітальні листи і телеграми, надіслані М. Павлику в зв'язку з 30-ю річ-ницею його діяльності. Листопад 1904 р. 145 арк. У ф. 246 “Делятинський повітовий суд, м. Делятин Надвірнянського повіту Станіславського воєводства. 1898-1900, 1911-1933 рр.” Державного архіву Івано-Франківської області виявлений цікавий матеріал про діяльність адвокатської контори М. Лагодинського у м. Делятин напередодні Першої світової війни Державний архів Івано-Франківської області. Ф. 246 Делятинський повітовий суд, м. Делятин Надвір-нянського повіту Станіславського воєводства. 1898-1900, 1911-1933 рр. Оп. 1. Спр. 3 : Справа про звину-вачення Дідика Василя Івановича за кражу грошей. 214 арк.. Величезний пласт інформації з досліджуваної проблеми зосереджений в тогочасних українських періодичних часописах “Громадський Голос” (1900-1914), “Діло” (1900-1914) “Хлопска Правда” (1909), в яких міститься інформація про громадсько-політичну і адвокатську діяльність Миколи Лагодинського на території Галицької Гуцульщини, його участі у роботі Української радикальної партії.

До уваги також взяті польськомовні часописи “Kurjer Stanislawowski” (“Кур'єр Станиславівський”; 1904-1913) та “Kurjer Lwowski” (“Кур'єр Львівський”, 1914): автори дописів до цих газет звертали увагу на повсякденне життя мешканців Галицької Гуцульщини на початку ХХ ст., участі УРП, зокрема і М. Лагодинського, у виборчих кампаніях досліджуваного періоду на території краю. Інформативно доповнюють дослідження означеної проблеми мемуари. Змістовними для нас виявилися спогади Кирила Трильовського Трильовський К. З мого життя. Київ ; Едмонтон ; Торонто : ТАКСОН, 1999. 278 с.; Трильовський К. З мого життя. Львів : Література та мистецтво. 2019. 380 с., Івана Макуха Макух І. На народній службі. Спогади. К. : Основні цінності, 2001. 572 с., Марка Черемшини Марко Черемшина. Новели. Посвяти Василеві Стефанику. Ранні твори. Переклади. Літературно-кри-тичні виступи. Спогади. Автобіографія. Листи. К. : Наукова думка, 1987. 448 с.; Марко Черемшина у спо - гадах, документах і матеріалах / авт.-упоряд. Р. Кірєєва, П. Кірєєв, І. Стеф'юк; за ред. В. Карого. Чер-нівці : Друк Арт, 2014. 416 с., Івана Небелюка Небелюк І. “Січ” - Делятин, пов. Надвірна. Гей, там на горі “Січ ” іде!.. Пропам'ятна книга “Січей ” / ред. Петро Трильовський. Київ : ВІПОЛ, 1993. С. 170-173.. В них містяться цікаві свідчення про професійну адвокатську діяльність М. Лагодинського, його внесок у розбудову УРП та розгортання січового руху на території Галицької Гуцульщини, співпрацю з К. Трильовським та іншими діячами українського радикального руху.

Виклад основного матеріалу

За професійною приналежністю Микола Лагодинський був адвокатом. Період українського національного руху в Галичині від початку 1890 -х рр. і до Першої світової війни прийнято називати ерою адвокатів Пахолків С. Українська інтелігенція в Габсбурзькій Галичині: освічена верства й емансипація нації. Львів : Піраміда, 2014. С. 342.. Насправді, у Східній Галичині адвокатською справою займались переважно представники єврейської і польської національності.

Українських адвокатів наприкінці ХІХ століття на весь коронний край було не більше трьох десятків. На території Галицької Гуцульщини у 1890-х рр. серед українців адвокатські канцелярії мали тільки Теофіл Окуневський у м. Косові і Данило Кулик у м. Кути Косівського повіту. Не дивно, що уродженець Тернопільщини Микола Лагодинський, котрий, за його словами, “переїхав до забутого Богом і людьми Делятина”, у 1900 р. став першим українським адвокатом у Надвірнянському повіті Кобута Ст., Кобута Св. “Мужицький” адвокат з Гуцульщини Іван Семанюк... С. 142.. Хоча у кінці ХІХ ст. після закінчення правничого факультету Львівського університету (1890 р.) він проходив адвокатську практику в більш вигідних місцях свого перебування, зокрема в канцеляріях К. Левицького у м. Львів, М. Короля в м. Жовква, Шецля у м. Бережани, а також в м. Городок. Перед переїздом до м. Делятин М. Лагодинський працював адвокатом у містечку Мацошин Жовківського повіту поблизу м. Львів Яковлєв Ю. Діяльність Миколи Лагодинського в Українській радикальній партії... С. 73..

На той час містечко Делятин підпорядковувався Надвірнянському повітовому староству і водночас був центром Делятинського судового повіту. У цьому населеному пункті Галицької Гуцульщини діяв повітовий суд, отже, як зазначає С. Кобута, була й потреба у місцевих адвокатах Кобута Ст., Кобута Св. “Мужицький” адвокат з Гуцульщини Іван Семанюк... С. 141-142..

Це невеличке гірське містечко переслідували різноманітні лиха і нещастя, як от масштабна пожежа в травні 1904 р., коли вщент вигоріло 158 будинків Pozar Delatyna. Kurjer Stanislawowski. 1904. 22 maja. № 974. S. 2. Рубр.: Kronika..

Польський дослідник Ришард Томчік називає “великою болячкою” пожежі в галицьких селах на зламі ХІХ та ХХ ст., коли від вогню масово руйнувались господарські будівлі і навіть цілі села Tomczyk R. Z dziejow ukrainskiego ruchu paramilitarnego w Galicji... S. 132. URL: file:///C:/Users/% D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9/Downloads/PZ_2009_4.129-164.pdf. Іншою проблемою містечка було поширення інфекційних захворювань, зокрема, таких як тиф Tyfus plamisty i smutne stosunki sanitarne. Kurier Stanislawowski. 1905. 25 czerwca. № 1031. С. 1.. Тогочасний український часопис “Батьківщина” з сумом описує становище місцевого населення: “Бідний Гуцул не тільки не знаходить помочи але він виставлений на всякі драчі і кривди. Коли вже не може видержати в своїм селі і запродує ся агентам жидівським за границю в правдиву неволю яку терпіли хиба колись чорні мурини в тій остатній крайності не він знайде опіку але його томителі” З Коссовского. Батьковщина. 1894. 1 (13) листопада. С. 164. Рубр.: Вісти зъ краю..

Часта поява таких прикрих обставин щоденного життя гуцулів-українців вимагали присутності фахівців з юридичною освітою. Микола Лагодинський з честю прийняв цей виклик, будучи ще достатньо молодим юристом. Він гідно захищав національні та соціально-економічні права місцевих гуцулів та вміло поєднував адвокатську практику й активну політичну діяльність. Цій новій генерації українських діячів стало зрозуміло, що з селянами доки вони в бідності, політику робити неможливо. І тому, доки селяни, головний суспільний прошарок галицьких українців, не звільняться від старої ще з часів панщини економічної залежності від великих землевласників, без подолання лихварства пияцтва та духовного зубожіння, реалізувати подальші культурні та політичні цілі не вдасться Пахолків С. Українська інтелігенція в Габсбурзькій Галичині... С. 342.. На підтвердження цієї тези цікавою є опублікована в часописі “Діло” палка промова М. Лагодинського, виголошена на ювілейному віче в м. Жовква у травні 1898 р. з нагоди 50 -річчя скасування кріпацтва і революційних подій “весни народів” у Галичині. Він щиро закликав з “подвійною енергією взятися до праці народної щоб колись за 50 літ діти наші згадували наші діла так як ми сьогодні згадуємо великих патріотів 1848 року” Ювілейне народне віче въ Жовкві. Дпло. 1898. Ч. 105. 13 (25) мая. С. 3. Кобута С. Професійна робота та матеріальні умови діяльності українських повітових адвокатів Галичи-ни на рубежі ХІХ-ХХ століть... С. 104..

Отож, потреба українського адвоката у повітах обумовлювалася зростаючою залежністю українського населення від тогочасних негативних впливів економічного життя Галичини: малоземелля, феодальні пережитки, необізнаність в майнових справах. Особливо терпіли прості селяни від лихварської практики єврейських орендарів та провокаційних дій пов'язаних з ними не чистих на руку правників .

Як уже зазначалося, адвокатську канцелярію у м. Делятин Микола Лагодинський від крив на початку 1900 р. Канцелярію адвокатску въ Делятині отвирає въ сихъ дняхъ... Дпло. 1900. 14 (26) січня. Ч. 10. С. 2. Рубр.: Новинки. Кобута С. Професійна робота та матеріальні умови діяльності українських повітових адвокатів Галичи-ни на рубежі ХІХ-ХХ століть... С. 110. Мисак Н. Галицькі адвокати наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття: національна ідентифікація і професійна діяльність... С. 26. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/40745/04-Mysak. pdf?sequence=1.. Через три роки роботи у центрі гуцульського містечка він звів свій двоповерховий будинок-віллу, що й сьогодні є однією із найкрасивіших архітектурних споруд гірського містечка. лагодинський галицький січовий гуцульщина

Треба визнати, що Микола Лагодинський, як і інші українські адвокати Галичини, не лише займався суто професійною діяльністю, а фактично на новий щабель піднімав громадський і культурно просвітницький рух, був політичним оборонцем прав рідного народу. Його та інші канцелярії українських адвокатів Галичини надавали не тільки юридичну допомогу місцевому населенню, але виконували ще й роль осередків політичного, економічного та освітнього життя того чи іншого повіту . За критерієм тривалості праці на одному місці івано-франківський дослідник Степан Кобута відносить Миколу Лагодинського до “осілих”, тобто таких, які укорінювалися і вели свою діяльність на одному місці більше п'ятнадцяти років Кобута С. Професійна робота та матеріальні умови діяльності українських повітових адвокатів Гали-чини на рубежі ХІХ - ХХ століть... С. 105..

На початку ХХ ст. адвокатські контори були переповненими. Місцеве населення зверталось до українських адвокатів за юридичними послугами. Як слушно зауважив невідомий дописувач часопису “Кур'єр Станиславівський”, у м. Делятин в серпні 1905 р., де раніше не було жодного адвоката, зараз є три і жоден з них не скаржиться на відсутність клієнтів Jarmark w Delatynie. Kurjer Stanislawowski. 1905. 6 sierpnia. № 1037. S. 2.. Тому не дивно, що М. Лагодинський у цьому гірському містечку розвинув свою юридичну практику і “мав широку клієнтелю гуцульську, а своєю розвагою, спокійною вдачею і добротою з'єднував собі прихильників” Волошин М. Тим, що відійшли від нас у боротьбі за право. Ювилейний альманах Союзу Українських Адвокатів. Львів : Видавництво САУ, 1934. С. 89..

Помічниками М. Лагодинського у правничих і громадських справах у досліджуваний нами час були конціпієнти (адвокатські помічники) Іван Саноцький, Іван Семанюк (Марко Черемшина) та Михайло Козоріс. Так, Іван Саноцький, випускник Віденського університету, із 1902 р. проходив офіційну адвокатську практику в канцелярії М. Лагодинського, разом із шефом “займався освітою і політичною організацією Делятинщини” Д-р Іван Саноцький. Життя і право. 1935. № 3. С. 6-7.. По завершенню стажування І. Саноцький у 1909 р. відкрив власну адвокатську справу в м. Надвірна Кобута Ст., Кобута Св. “Мужицький” адвокат з Гуцульщини Іван Семанюк (Марко Черемшина) (1874-1927). Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 2020. Ч. 33. С. 142..

Виконуючи безпосередньо професійні обов'язки адвоката, Микола Лагодинський часто вирішував питання уникнення лихварської кабали, в яку часто потрапляли в скрутний час свого життя гуцули. Ще у листопаді 1894 р. в часописі “Батьківщина” були надруковані цікаві роз думи невідомого автора “На нашій не своїй землі”, де містився цікавий матеріал про важке життя місцевих українських жителів: “Та же наш чоловік не є такий непристосований такий легкодушний і дуже недовірливий в свої сили переоцінюючи способности німця жида або поляка. Отже треба його учити і перестерігати треба в нього збудити довіру до себе самого і треба йому розумно допомагати в потребі” На нашой не-свокй земли... Батьковщина. 1894. 6 (18) липня. Ч. 22. С. 169.. Саме таку “розумну допомогу у потребі” і мав на увазі Микола Лагодинський, засновуючи ощадно -позичкову “Руську касу” та посвячуючи його будинок у м. Делятині на початку 1906 р. Лагодиньский М. [та ін.]. Відозва [про заснування кредитного товариства “Руська каса” в Делятині]. Дїло. 1902. 4 (17) падолиста. Ч. 248. С. 4; Лагодинський М. та ін. Подяка [учасникам посвячення будинку “Руської каси” у Делятині]. 1906. 11 (24) лютого. Ч. 31. С. 3..

Перші загальні збори товариства з обмеженою відповідальністю “Руська каса” відбулися 2 грудня 1902 р. у м. Делятин. До дирекції товариства ввійшли: адвокат Микола Лагодинський, адвокатський кандидат Микола Желехівський, податкові ад'юнкти Олексій Колянковський і Григорій Ганкевич, народний учитель Карло Микитюк. До наглядової ради обрано: заступника декана Делятинського деканату і пароха с. Заріччя о. Дмитра Лугового, пароха с. Білі Ослави о. Івана Городиського, податківця м. Делятин Людвика Пєнчаковського, власника земельних посілостей с. Микуличин Василя Бурачинського, керівника громади с. Майдан середній Івана Триняка, сільського господаря Федора Боднарука з м. Делятин. Заступниками товариства обрано судового канцеляриста Миколу Кадоб'янського і керівника громади с. За річчя Прокопа Клим'юка. На цьому засіданні М. Лагодинського обрано касиром, М. Желехівського контролером, а О. Колянковського секретарем кредитного товариства. На початках осередок товариства знаходився у будинку Миколи Лагодинського “Руска Каса” в Делятинї. Дїло. 1902. 30 падолиста (13 грудня). Ч. 269. С. 2. Рубр.: Новинки..

Ця кредитна установа мала допомогти селянам уникнути залежності від лихварського капіталу єврейських і польських організацій. Хоча не завжди успішною виявилася діяльність цього закладу. Так, у 1911-1913 рр. адвокатська контора Миколи Лагодинського представляла інтереси “Руської каси” в м. Делятині у справі повернення позики у сумі 300 корон а згодом через непогашення цієї заборгованості вже і 400 корон. У цій справі виявлено позичковий вексель від 28 серпня 1911 р., в якому вказано початковий термін внесення боргу в сумі 300 корон, який потрібно було оплатити протягом шести місяців. Позичальником виявилася родина Дідик з сусіднього села Білі Ослави. Показовим є те, що опинившись в такому скрутному становищі відповідач Василь Дідик вдався до пограбування 4 серпня 1913 р. місцевої греко католицької церкви шляхом вибиття вікна і викрадення з церковної “скорбонки” 200 корон Державний архів Івано-Франківської області. Ф. 246. Оп. 1. Спр. 3. Арк. 16-17..

Містечко Делятин на початку ХХ ст. вважалося центром діяльності осередків українського пожежно-гімнастичного товариства “Січ” Надвірнянського повіту. Тут на січові свята віча і збори сходилися і з'їжджалися січовики та прихильники Української радикальної партії. “Серце радувалось згадував Кирило Трильовський як глянути було на масу людей з сіл Заріччя, Яремче, Ослави, Майдан, Яблуниця, Микуличин, Ворохта, Ланчин, Луг” Небелюк І. “Січ” - Делятин, пов. Надвірна... С. 171..

Микола Лагодинський був палким прихильником організації січового руху на території краю. Він неодноразово виступав на зборах товариства “Січ” поруч з її засновником Кирилом Трильовським. М. Лагодинський відступив для місцевого осередку “Січі” будинок товариства “Руської Бесіда” в м. Делятині. Тут відбувалися січові вправи, концерти і театральні дійства Там само. С. 170..

Однак місцеве греко-католицьке духовенство негативно ставилося до діяльності “Січей”. Великий вплив на громаду м. Делятин та його околиць супроти діяльності січових осередків мала діяльність священника о. М. Дрогомирецького. Невідомий критично налаштований автор замітки радикальної газети “Громадський голос” зауважив: “За єго проводом (о. М. Дрогомирецького. С. Г.) йшла ціла громада. Всі попа слухали як дурні овечки, тай Драгомирецькому добре велося. Тепер ми збудили ся заложити “Січ”, а наш попик дуже загризся. Кричить, не дайте ся люди намовити тим злим духом, бо то прокляті грішники они задурюють вас якимись лентами та медалями Тараса Шевченка того безбожника та грішника” Сїчовик з Делятина. Делятин, повіт Надвірна. Громадський голос. Радикально-політична часопись. 1906. 6 липня. Ч. 45. С. 3. Рубр.: Дописї.. о. М. Дрогомирецький закликав місцевих парафіян, серед яких було багато і так званих “хрунів”, записуватись в читальні товариства, бо нібито тільки там можна було навчитись, “як коло землі ходити, а не до тої безбожної “Січі”, що хотять церков розвалити і потоптати свою віру” З Делятина пишуть... Громадський голос. Радикально-політична часопись. 1906. 9 жовтня. Ч. 69. С. 3.. У свою чергу, січовики звинувачували його у пропагуванні російської мови на богослужіннях, називаючи “твердяком” (москвофілом. С. Г.) Сїчовик. Подвиги твердяка. (Допись з Делятина). Діло. 1906. 16 (29) червня. Ч. 124. С. 2..

Поряд з професійною адвокатською роботою і веденням січових справ, як член Української радикальної партії Микола Лагодинський одразу ж поглинув у вир партійно-політичного життя краю. Вперше його політична діяльність на Делятинщині пов'язана з передвиборною акцією у жовтні 1900 р. Клапчук В.М., Клапчук М.Л. Делятинщина. Історико-географічне дослідження... С. 527..

Проте найбільш активну партійно-політичну працю М. Лагодинського на території краю простежуємо з 1906 р. і до початку Першої світової війни. З цього приводу польськомовна газета “Кур'єр Станиславівський” у січні 1906 р. слушно відзначала, що “Українська радикальна агітація в Надвірнянському повіті з певного часу є дуже міцною” Niepokoj w powiecie nadwornnianskim. Kurjer Stanislawowski. 1906. 28 stycznia. № 1062. S. 1.. Ця праця увінчалася результатом для самого Миколи Лагодинського, адже він двічі ставав депутатом Державної Ради у 1907 і 1911 рр. та Галицького крайового сейму у 1913 р., а наприкінці 1910 р. очолив Українську радикальну партію.

Напередодні виборів до австрійського парламенту Микола Лагодинський як член УРП у 1906 р. здійснював агітацію у справі виборчої реформи. Так, на одному з віче у с. Ланчин Надвірнянського повіту у червні 1906 р. за участю трьох тисяч осіб політик заявив: “Ухвалено однодумно домагатися рівності виборчої реформи. Гуцули заявили, що між ними вже не буде страйколомів” Віча і збори. Громадський голос. Радикально-політична часопись. 1906. 1 червня. Ч. 35. С. 4. Рубр.: Дописї.. На схожих зборах М. Лагодинський спільно з К. Трильовським виступав у с. Луг Надвірнянського повіту (нині присілок смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської обл.) в кінці червня 1906 р. З Надвірнянщини. Громадський Голос. Радикально-політична часопись. 1906. 29 червня. Ч. 43. С. 3. Рубр.: Віча і збори.

Під час підготовки виборів до австрійського парламенту М. Лагодинський скликав 2 лютого 1907 р. у м. Делятин довірочні збори місцевого осередку УРП, на які прибули 200 селян і кілька священиків. На них політик у зрозумілій формі пояснив зміст виборчої реформи та заявив, що на прийдешніх виборах “всі партії повинні йти разом і що він радо підійме ся погодження всіх партій”.

Однак учасники зборів запевнили, що всі свідомі жителі Надвірнянського повіту є українськими радикалами і підтримують будь-які рішення УРП. У кінці засідання прийнято рішення у виборчому окрузі Делятин Надвірна Солотвин висунути К. Трильовського кандидатом у посли до Державної ради, а М. Лагодинського його заступником Надвірнянський повіт. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1907. 8 лютого. Ч. 11. С. 3. Рубр.: З передвиборчого руху.. Подібні збори на підтримку висунення К. Трильовського і М. Лагодинського до найвищого законодавчого органу за їх участю протягом березня квітня відбулися у м. Надвірна і м. Делятин та в с. Парище, с. Перерісль, с. Цуцилів, с. Гаврилівка, с. Білі Ослави, с. Ланчин, с. Пнів, с. Пасічна Надвірнянського повіту Надвірнянщина. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1907. 22 марта. Ч. 22. С. 5-6. Рубр.: Новинки; К. Надвірнянщина. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1907. 26 марта. Ч. 23. С. 2. Рубр.: З передвиборчого руху; Б.Р. Делятинщина. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1907. 19 цьвітня. Ч. 30. С. 2. Рубр.: З передвиборчого руху; Делятинщина. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1907. 23 цьвітня. Ч. 31. С. 1. Рубр.: З передвиборчого руху; Виборець. Надвірнянщина. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1907. 1 мая. Ч. 33. С. 2-3. Рубр.: З передвиборчого руху.. На початку травня 1907 р. під час Великодніх свят громадські активісти з Делятинського судового повіту за безпосередньої участі М. Лагодинського організували 16 передвиборчих віч у м. Делятин (три віча), с. Велесниця горішня, с. Дора, с. Стримба, с. Заріччя, с. Назавизів, с. Тарнавиця лісна, с. Фитьків, с. Волосів, с. Гвізд, с. Ямна, с. Луг, с. Яблуниця, с. Микуличин на підтримку К. Трильовського та його кандидатури на виборах до Державної Ради 16 віч. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1907. 10 мая. Ч. 34. С. 1. Рубр.: З перед-виборчого руху..

За результатами виборів до Державної ради в травні 1907 р. К. Трильовський здобув мандати у двох округах № 55 (Войнилів, Долина, Рожнятів, Калуш, Надвірна, Делятин, Солотвин) і № 56 (Печеніжин, Коломия, Жаб'є (нині смт Верховина Івано-Франківської обл.), Кути, Косів, Яблунів, Заболотів, Гвіздець, Отинія). Через здобуту перемогу в цих виборчих округах радикал змушений був відмовився від одного депутатського мандату в окрузі № 55 на користь свого заступника М. Лагодинського 32 руських послів в австрійській державній радї. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1907. 4 червня. Ч. 41. С. 1; Korolko A., Paska H. The Ukrainian radical party in the election campaigns to the Austrian reichsrat in 1907 and 1911... P. 95..

Отже, попередня плідна діяльність очолюваного М. Лагодинським осередку УРП на теренах Галицької Гуцульщини, ріст її авторитету серед місцевих краян, численні організовані політиком віча, розгортання діяльності осередків “Січей” це все, власне, і спричинили його перемогу на виборах до Державної ради у 1907 р. З цього приводу К. Трильовський у своїх спогадах резюмував: “Ми мали отже двох послів (від УРП у стінах австрійського парламенту. С. Г.) і від тоді й “Січовикам” полегшало” Небелюк І. “Січ” - Делятин, пов. Надвірна... С. 171..

Взагалі між Миколою Лагодинським та Кирилом Трильовським, який мав адвокатську контору в м. Коломия, склалися довірливі дружні стосунки. Обоє розуміли важливість пробудження національної свідомості серед місцевих гуцулів та ведення відповідної просвітницької діяльності і наданні юридичної допомоги селянам. Їм іноді навіть вдавалось здійснити чудові подорожі Європою зокрема влітку 1907 р. до Венеції, про що з теплотою згадував Кирило Трильовський Трильовський К. З мого життя. Київ - Едмонтон - Торонто : ТАКСОН, 1999. С. 187..

Після набуття Миколою Лагодинським у 1907 р. депутатських повноважень він більше приділяв парламентській роботі у Відні та організаційній партійній діяльності головного осередку УРП у м. Львів. Тому в цей час практичне ведення адвокатських справ у м. Делятин передав Івану Семанюку (літературний псевдонім Марко Черемшина), який прибув у 1906 р. Кобута Ст., Кобута Св. “Мужицький” адвокат з Гуцульщини Іван Семанюк... Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. 2020. Ч. 33. С. 142. Тут він перебував 6 чи 7 років і займався січовою організацією та просвітою селян і робітників, які працювали на залізниці та лісопереробній галузі промисловості. І те, що в кожному селі його знали, допомогло Марку Черемшині “заступатись і клопотатись двічі за кандидатурою мого шефа на парламент до Відня” Марко Черемшина. Новели. Посвяти Василеві Стефанику. Ранні твори. Переклади. Літературно-кри-тичні виступи. Спогади. Автобіографія. Листи... С. 349.. Микола Лагодинський дуже цінував Марка Черемшину, вважаючи його “ідеалом адвоката” Королько А., Паска Г. Українська радикальна партія у виборчій кампанії 1911 року до рейхсрату Авст - ро-Угорської монархії... С. 64. URL: https://kelmczasopisma.com/viewpdf/807. та відзначав: “Бавиться цілу ніч той мій заступник і просто з ресторації йде у мою канцелярію і заступає клієнтів ліпше мене” Марко Черемшина у спогадах, документах і матеріалах... С. 67..

Все ж Микола Лагодинський розумів вагу своєї праці у найвищому законодавчому органі влади Австро-Угорської монархії та щорічно звітував про свою посольську діяльність перед виборцями на Галицькій Гуцульщині. Так, уже через три місяці після перемоги на парламентських виборах М. Лагодинський і К. Трильовський склали свій посольський звіт 26 серпня 1907 р. у с. Ворохта Надвірнянського повіту за участю 300 осіб. На віче прийняті такі ухвали: висловлено повне довір'я послам Руського (Українського) клубу; закликано домогтися викладання українською мовою у народних школах громад краю та заснування українського університету у м. Львів; зізвано запровадити рівне, загальне, безпосереднє і таємне право голосування до сейму та повітових і громадських рад. На запит К. Трильовського прийнято додаткову резолюцію проти переслідування пожежно-гімнастичного товариства “Січ”. Наприкінці віче посли австрійського парламенту заслухали різноманітні скарги селян з сіл Ворохта, Татарів і Яблуниця Надвірнянського повіту Участник. Справозданє посолське в Ворохтї. Діло. 1907. 29 серпня. 1907. Ч. 183. С. 2. Рубр.: З народних віч і зборів; Посольське справозданє посла Д-ра К. Трильовського. Громадський Голос. Радикальна, полі-тична часопись. 1907. 18 жовтня. Ч. 77. С. 2..

16 серпня 1908 р. у м. Делятин Надвірнянського повіту М. Лагодинський і К. Трильовський склали свій черговий посольський звіт. На заході були присутніми посли Державної ради і Галицького крайового сейму Л. Бачинський, В. Стефаник і І. Сандуляк Велике віче відбуде ся в Делятинї ... Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1908. 12 серпня. Ч. 49. С. 3. Рубр.: З товариств і зборів.. Подібні звіти про свою посольську діяльність М. Лагодинський оголосив 14 і 17 липня 1910 р. у с. Дора і м. Надвірна В Надвірній відбуде ся. Громадський Голос. Радикальна політична часопись. 1910. 13 липня. Ч. 28. С. 7. Рубр.: Оповістки; В Дорі, (пов. Надвірна) відбуло ся ... Громадський Голос. Радикальна політична часопись. 1910. 14 вересня. Ч. 37. С. 5. Рубр.: Дописї..

Водночас Микола Лагодинський здійснив вагомий внесок у перемогу в 1908 р. кандидата від УРП Івана Сандуляка на виборах до Галицького крайового сейму Клапчук В. Лагодинський Микола Гнатович... С. 377.. Так, завдяки його організаційним старанням 4 січня 1908 р. у м. Делятин відбулися збори 45 громадських делегатів з 17 громад Надвірнянського повіту, присвячені підготовці виборів до Галицького сейму. На зібрання були запрошені К. Трильовський та І. Сандуляк. Микола Лагодинський пояснив учасникам зміст сеймової виборчої ординації. Більшістю голосів висунуто кандидатуру Івана Сандуляка від Надвірнянського повіту на вибори до Галицького крайового сейму. Створено повітовий виборчий комітет, головою якого обрано Миколу Лагодинського, а секретарем Івана Семанюка Надвірнянщина. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1908. 30 сїчня. Ч. 7. С. 1. Рубр.: З передвиборчого руху.. Фактично, підготовка виборів на підтримку кандидата від УРП І. Сандуляка, які були призначені 25 лютого 1908 р., лягла на плечі М. Лагодинського, про що свідчить опублікований у часописі “Громадський голос” розлогий матеріал “Як Надвірнянщина вибрала послом хлопа-радикала” Як Надвірнянщина вибрала послом хлопа-радикала. (Далї.). Громадський Голос. Радикальна, політич-на часопись. 1908. 3 цьвітня. Ч. 24. С. 1-2; Як Надвірнянщина вибрала послом хлопа-радикала. (Далї.). Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1908. 10 цьвітня. Ч. 25. С. 2-3.. Незважаючи на виборчі махінації та надужиття з боку представників польських і єврейських громад краю, депутатом Галицького крайового сейму обрано І. Сандуляка, який набрав 77 голосів. Його опонент о. К. Мандичевський отримав 74 голоси виборців Вислїд голосованя. Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1908. 28 лютого. Ч. 14. С. 1..

Наступна виборча кампанія 1911 р. до вищого законодавчого органу Цислейтанії була спричинена парламентською кризою та національними суперечностями, які фактично паралізували діяльність Рейхсрату. Зокрема, не було розглянуто низку законопроєктів, підготовлених представниками Українського парламентарного клубу, що стосувалися актуальних проб лем галицького суспільства. Серед них: запровадження дворічної військової служби, забезпечення безпечних умов праці робітників та дозвіл на вільну діяльність національно-культурних товариств. Тому 1 березня 1911 р. імператор Франц-Йосиф І оголосив про розпуск Палати Послів. У цій ситуації українські політичні сили, серед яких і УРП, розпочали підготовку до чергових виборів. Іван Макух у своїх спогадах зазначав, що цю виборчу кампанію, порівняно із 1907 р., УРП організовувала без особливого ентузіазму. Причиною цього, на його думку, був провал у намаганнях депутатів-українців добитися від уряду рівноправності з поляками в Східній Галичині Макух І. На народній службі. Спогади... С. 43; Korolko A., Paska H. The Ukrainian radical party in the election campaigns to the Austrian reichsrat in 1907 and 1911... P. 96. Відозва до наших селян виборців! Громадський Голос. Радикальна політична часопись. 1911. 5 цьвітня. Ч. 14. С. 1; Королько А., Паска Г. Українська радикальна партія у виборчій кампанії 1911 року до рейхсрату Австро-Угорської монархії ... С. 63. URL: https://kelmczasopisma.com/viewpdf/8075; Яковлєв Ю. Діяльність Миколи Лагодинського в Українській радикальній партії... С. 76..

Другого квітня 1911 р. у м. Львові відбулося засідання головного проводу УРП, на якому було вирішено розпочати передвиборчу агітацію й оприлюднити відозву до населення краю із закликом підтримати партію під час виборів. Відповідне звернення під назвою “Відозва до наших селян виборців!” було опубліковано в газеті “Громадський голос” за 5 квітня 1911 р. Під цим документом свій підпис поставив і М. Лагодинський. У цьому повідомленні подавалася інформація про причини розпуску Палати Послів та коротка характеристика парламентської праці депутатів-радикалів у 1907-1911 рр. УРП доводила до відома, що під час нової виборчої кампанії, порівняно із 1907 р., буде збільшено число кандидатів. З цією метою УРП закликала населення краю віддавати свої голоси за радикалів задля отримання якомога більшої кількості місць у парламенті .

Під час підготовки до цих виборів на скликаних 7 квітня 1911 р. у будинку “Руської каси” м. Делятин зборах громадських делегатів судового повіту М. Лагодинський виголосив звіт про діяльність депутатів українського клубу та осібно послів -радикалів. Після виступів низки промовців ухвалено одноголосно висунути кандидатуру М. Лагодинського на посла до парламенту з виборчого округу № 55 Войнилів Рожнятів Калуш Надвірна Делятин Солотвин, а на його заступника Д. Клюфінського. Також обрано делегатів на засідання “ширшого заряду” УРП та створено повітовий виборчий комітет. Подібні рішення прийнято через два дні, 9 квітня, на зборах громадських делегатів у м. Надвірна Делятин. Надвірна. Громадський Голос. Радикальна політична часопись. 1911. 20 цьвітня. Ч. 17-18. С. 2-3. Рубр: З виборчого руху. Радикальні кандидатури. Громадський Голос. Радикальна політична часопись. 1911. 20 цьвітня. Ч. 17-18. С. 1.. Кандидатура М. Лагодинського була узгоджена на партійній нараді УРП, яка відбулася 15 квітня 1911 р. у м. Станиславів.

Під час парламентських виборів влітку у 1911 р. М. Лагодинський вдруге став депутатом. Вибори до вищого законодавчого органу Австро-Угорської монархії у 19 сільських виборчих округах Східної Галичини були проведені в три етапи 19, 26 червня і 3 липня. За їх результатами в окрузі № 55 депутатом більшості став націонал-демократ Юліан Романчук, який у третьому турі голосування набрав 14 802 голоси. Депутатом меншості обраний радикал М. Лагодинський, за якого віддали свої 13 722 голоси Нова парляментарна репрезентація нашого народу. Діло. 1911. 5 липня (22 червня). Ч. 147. С. 1-2. С. 1; По третім голосованю. Громадський Голос. Радикальна політична часопись. 1911. 5 липня. Ч. 33. С. 3-4. С. 3; Королько А., Паска Г. Українська радикальна партія у виборчій кампанії 1911 року до рейхсрату Австро-Угорської монархії... С. 64. URL: https://kelmczasopisma.com/viewpdf/8075.

У липні 1911 р. у м. Відні відбулася спільна нарада новообраних депутатів, присвячена парламентській організації Яковлєв Ю. Діяльність Миколи Лагодинського в Українській радикальній партії... С. 76.. Був сформований “Український клуб” з групи радикалів на чолі з Л. Бачинським. Хоча на перших порах М. Лагодинський пропонував очолити його К. Трильовському, але той відмовився через проблеми зі здоров'ям Трильовський К. З мого життя. Львів : Література та мистецтво. 2019. С. 118; Бойчук Л. Парламентська діяльність Кирила Трильовського (1907-1918 рр.)... С. 167..

16 липня 1911 р. в новообраному парламенті з числа депутатів представників від національно-демократичної партії, радикальної партії та послів від Буковини під проводом Костя Левицького було сформовано Український парламентський союз. Президентом Союзу обрано Костя Левицького, віце-президентами М. Василька, М. Лагодинського, Т. Окуневського, секретарем Є. Левицького. Парламентський союз поставив собі за мету добитись вирішення для українців краю таких питань, як заснування українського університету та проведення виборчої реформи до Галицького сейму Плекан Ю. Українські депутати австрійського парламенту (ХІХ - поч. ХХ ст.)... С. 133. Яковлєв Ю. Діяльність Миколи Лагодинського в Українській радикальній партії... С. 77..

У грудні 1911 р. Микола Лагодинський виступив з промовою в австрійському парламенті. Він звернувся до бюджетної комісії в Палаті послів і вніс інтерпеляцію (депутатський внесок) до президента міністрів К. Штюрка про проєкт виборчої ординації до Галицького крайового сейму .

Парламентська діяльність у двох каденціях рейхсрату в м. Відні не перешкоджала Миколі Лагодинському продовжувати вести січові справи на території краю. Хоча І. Макух у своїх спогадах зауважив, що М. Лагодинський серед керівництва УРП не вважався настільки активним в організації вічового і січового руху: “З українських радикальних послів провадили живу політичну вічеву акцію д-р Лев Бачинський і я (Іван Макух. С. Г.). Кирило Трильовський займався майже цілковито “Січами”, а д-р Микола Лагодинський був трохи затяжкий і віч відбував менше. Посол Василь Стефаник не любив активної політики й не займався нею, а Василь Лаврук більше звертав увагу на свої особисті справи, дієти й господарку” Макух І. На народній службі. Спогади. С. 108..

М. Лагодинський, Л. Бачинський і К. Трильовський взяли участь у з'їзді у справі реорганізації товариства “Січ” в м. Станиславів 19 квітня 1908 р., на якій присутніми було 100 осіб Zjazd delegatow “Sich”. Kurjer Stanislawowski. 1908. 26 kwietnia. №. 1181. Рубр.: Kronica.. На з'їзді був створений Головний січовий комітет Tomczyk R. Z dziejow ukrainskiego ruchu paramilitarnego w Galicji .. S. 151. URL: file:///C:/Users/% D0%90%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B9/Downloads/PZ_2009_4.129-164.pdf.. Микола Лагодинський в якості скарбника Головного січового комітету виступив одним із організаторів четвертого загально-крайового січового свята, який відбувся 31 травня 1909 р. у м. Коломия Четверте загальне сїчове сьвято відбуде ся в Коломиї 31. мая с. р. ... Громадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1909. 26 лютого. Ч. 8. С. 7. Рубр.: Новинки; Четверте Сїчове сьвято в Коломиї. Гро-мадський Голос. Радикальна, політична часопись. 1909. 4 червня. Ч. 22. С. 1-3; Клим Обух. Четверте сїчове сьвято в Коломиї. Хлопска правда. 1909. Липень. Ч. 11. С. 1-3. Шесте сїчове сьвято в Снятинї. Громадський голос. Радикальна полїтична часопись. 1912. 24 липня. Ч. 29. С. 1-2. Загальні збори повітової “Сїчи” в Делятині. Громадський голос. Радикальна полїтична часопись. 1910. 1 червня. Ч. 22. С. 4. Рубр.: Дописї; Клапчук В. Лагодинський Микола Гнатович ... С. 378.. Політик також брав участь у шостому загальнокрайовому січовому святі, який пройшов 14 липня 1912 р. уп 78 м. Снятин .

22 травня 1910 р. на зборах повітового товариства “Січ” в м. Делятин Миколу Лагодинського було обрано кошовим. На цьому заході політик у своїй промові розповів про десятиріч ну історію діяльності пожежно-гімнастичного товариства “Січ” та про переслідування її з боку офіційної влади, наголосивши на величезному значенні осередків товариства для піднесення національної свідомості населення гуцульського краю .

Микола Лагодинський взяв участь у роботі І повітового січового з'їзду, який відбувся 14 січня 1913 р. у м. Делятин. На зібранні виступили К. Трильовський, М. Козоріс, М. Білик, М. Лагодинський. Обрано повітову січову раду і повітову січову старшину.

Прийняті такі рішення: скликати у березні 1913 р. січові пожежно-гімнастичні курси для громад Надвірнянського повіту; влаштувати спільно з іншими товариствами краю урочистості з нагоди 40 -річчя громадської діяльності І. Франка (захід проведений 16 листопада 1913 р. у м. Делятин Делятин. Громадський голос. Радикальна полїтична часопись. 1913. 13 падолиста. Ч. 46. С. 6. Рубр.: Оповістки.) та січове свято з фестином; відкривати при січових осередках Надвірнянщини народні бібліотеки, поширювати просвітницько-економічну літературу, засновувати січові хори, передплачувати радикальні часописи “Громадський голос” і “Січові вісти”; завести у січових осередках вечірні курси для неграмотних Учасник. З Делятинщини і Надвірнянщини. Громадський голос. Радикальна полїтична часопись. 1913. 22 сїчня. Ч. 4. С. 8. Рубр.: Письма з громад і повітів..

Доцільно звернути увагу на те, за яких умов М. Лагодинський наприкінці 1910 р. став керівником Української радикальної партії. У грудні 1908 р. М. Лагодинський бере участь у роботі ХІХ з'їзду УРП в м. Тернополі, де виступає з рефератом про забезпечення робітників та хліборобів “на старість” Клапчук В.М., Клапчук М.Л. Делятинщина. Історико-гегографічне дослідження ... С. 529..

На цьому партійному зібранні загострились перші значні суперечності між лідерами радикалів Левом Бачинським і Кирилом Трильовським. Констатовано, що непорозуміння Лева Бачинського із організатором січового руху почалось з приводу недисциплінованості останнього. Також на з'їзді стверджувалось, що Кирило Трильовський проводить на Галицькій Гуцульщині і Покутті власну самостійну лінію Паска Г. Взаємини Лева Бачинського і Кирила Трильовського: від діалогу до конфронтації (кінець ХІХ - перша третина ХХ ст.) ... С. 119.. Конфлікт серед лідерів УРП, членом якої був і Микола Лагодинський, продовжувався і в 1910 р. Для врегулювання цього конфлікту на ХХІ з'їзді УРП, який проходив 18-19 грудня 1910 р., ухвалено про створення комісії з числа прихильників Кирила Трильовського. Це призвело до того, що Лев Бачинський поступився місцем керівництва УРП на користь Миколи Лагодинського Там само. С. 120; Уступленє дотеперішного голови. Громадський Голос. Радикальна полїтична часо-пись. 1910. 23 грудня. Ч. 51. С. 2..

Польська преса з цікавістю спостерігала за конфліктною ситуацією, яка відбувалась серед лідерів українського радикального руху. У лютому 1911 р., тобто через два місяці, після того як Микола Лагодинський обійняв керівництво партією, у польській газеті “Кур'єр Станиславівський” опубліковано повідомлення про організацію проведення українським радикалами віче в м. Станиславові 5 травня 1911 р. Також вказувалося, що на зібрання був запрошений Кирило Трильовський, який “як відомо залишився головним радикальним комітетом засуджений зарозумілий і певний своєї сили приречений на то віче прибути і тут теж має стати кінець його партійного бунту” Wiec ruskih radykalow. Kurjer Stanislawowski. 1911. 26 lutego. №. 1329. S. 3..

Будучи керівником Української радикальної партії та перебуваючи у м. Делятин, Микола Лагодинський постійно інформував її членів про проведення партійних зборів і нарад. У ф. 663 “Павлик Михайло український письменник і громадський діяч” Центрального державного історичного архіву України у м. Львів збереглися повідомлення М. Лагодинського адресовані М. Павлику про організацію проведення засідань “тіснішого заряду” і “заряду партиї” від 5 лютого, 29 березня, 28 квітня, 8 вересня і 6 листопада 1911 р., 9 липня, 20 жовтня і 21 листопада 1913 р., 7 березня, 12 квітня і 30 травня 1914 р. у м. Львові, 6 червня 1911 р., 2 червня 1913 р., 15 квітня і 26 липня 1914 р. у м. Станиславові, а також з'їзду “мужів довір'я”, членів ширшої управи і делегатів повітових організацій УРП від 26 травня 1913 р. ЦДІАЛ України. Оп. 1. Спр. 179. Арк. 30-36, 44-52, 63-66..

До речі, між лідерами УРП Миколою Лагодинським і Михайло Павликом склалися доволі приязні стосунки, які тривали більше двадцяти років аж до смерті останнього у 1915 р. Так, у 1892 р. М. Лагодинський, який працював у канцелярії “Просвіти” у м. Львів, на загальних зборах головного виділу від імені І. Франка та М. Павлика зробив запит з проханням прийняти їх у члени цього товариства. Проте “Просвіта” відмовилася прийняти названих діячів Переписка Михайла Драгоманова з Михайлом Павликом (1876-1895) / зладив М. Павлик. Т. VIII (1894-1895). Чернівці, 1911. С. 272; Середяк А. “Просвіта” і радикальне середовище Галичини (До історії взаємин Івана Франка з Товариством). Україна : культурна спадщина, національна свідомість, держав-ність. Вип. 19 : “Просвіта” - оберіг незалежності та соборності України / Ін-т українознав. ім. І. Крип'я- кевича НАН України ; відп. ред. Ярослав Ісаєвич ; упоряд.: Феодосій Стеблій, Володимир Пашук. Львів,