Національна політика ІІ Речіпосполитої: фактор переписів у міжвоєнний період (на прикладі Тернопільського воєводства)

Размещено на http://allbest.ru

Львівський національний університет ім. І. Франка

Національна політика ІІ Речіпосполитої: фактор переписів у міжвоєнний період (на прикладі Тернопільського воєводства)

Ігор Мрака кандидат історичних наук,

доцент кафедри історичного краєзнавства

Львів, Україна



Анотація

Мета -- на основі аналізу та порівняння архівних документів визначити національну та релігійну структуру населення Тернопільського воєводства у міжвоєнний період, показати роль переписів, як одного з факторів і засобів національної політики ІІ Речіпосполитої, спрямованої на підкреслення «польськості» так званих «східних кресів».

Методологія ґрунтується на принципах історизму, науковості та системності. У статті використано порівняльно-історичний, причинно-наслідковий методи отримання інформації, а також загальнонаукові прийоми аналізу, синтезу й узагальнення.

Наукова новизна. Вперше проаналізовано звіти повітових команд поповнення, що зберігаються в Центральному військовому архіві в Рембертові (Республіка Польща) та місцевих адміністрацій (Державний архів Тернопільської обл.) про чисельність і національний склад населення ґмін, повітів, підготовлених на вимогу вищих військових та цивільних властей у 1932 р., підраховано відсоткове співвідношення української, польської і єврейської людності у кожній ґміні, встановлено кількість населених пунктів, в яких переважало українське/польське населення.

Висновки. Перепис 1921 р., що відбувся за несприятливих політичних умов, був бойкотований українцями. Його сумнівні результати лише наближено відображають реальний національно-релігійний склад населення. У наступному переписі, 1931 р., українці брали активну участь, на що вплинула проведена українською громадськістю агітаційна і просвітницька кампанія. Але достовірність результатів і цієї «конскрипції» викликала сумніви, на чому неодноразово наголошували галицькі політики і часописи. Аби спростувати або ж підтвердити звинувачення української сторони, на початку 1932 р. старости повітів підготували, на вимогу керівництва Тернопільського воєводства, звіти про національний та релігійний склад населення у кожній ґміні. Наприкінці 1932 р. подібні звіти представили керівники повітових команд поповнення на вимогу командування армії. Аналіз та співставлення цих звітів дає підстави стверджувати, що наведені в них статистичні дані співпадають, майже не відрізняються від опублікованих згодом офіційних даних перепису. Це свідчить про те, що остаточне коригування результатів перепису відбулося на рівні повітів. Водночас звіти свідчать про те, що військові для визначення національності призовників головним вважали віровизнання. Отже, на підставі здійснених підрахунків можна констатувати, що у 967 ґмінах Тернопільського воєводства (без Золочівського і Перемишлянського повітів) греко-католики переважали в 630, а римо-католики -- в 314. В кільканадцятьох міських ґмінах жодна з цих спільнот не мала більшості, позаяк значний відсоток там становили євреї.

Ключові слова: Тернопільське воєводство, українці, поляки, євреї, перепис населення, повітова команда поповнення.



Підписання Ризького договору (18 березня 1921 р.) ознаменувало завершення польсько-більшовицької війни. Згідно з ним, до Польщі відійшли території колишньої Російської та Австро-Угорської імперій, де проживало здебільшого непольське населення.

Становлення польської адміністрації у Східній Галичині відбувалося в порядку захоплення нових земель. Урядовою постановою від 3 грудня 1920 р., на теренах колишньої австрійської провінції «Королівство Ґаліції і Лодомерії з Великим князівством Краківським, князівством Освенцимським і Заторським» було утворено чотири воєводства, з яких три -- на Східній Галичині: Львівське, Станіславівське й Тернопільське [14, С. 165--166; 30, С. 337] ¹. Тернопільське воєводство площею 16 240 кв. км складалося з 17 повітів Ustawa z dnia 3 grudnia 1920 r. o tymczasowej organizacji wiadz administracyjnych II instancji (wojewodztw) na obszarze b. Krolewstwa Galicji i Lodomerii z W. Ks. Krakowskim oraz na wchodz^cych w skiad Rzeczypospolitej Polskiej obszarach Spisza i Orawy. Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej (далі -- DzURP). 1920. Poz. 117. Ibid., які загалом збігалися з адміністративними кордонами часів Австро-Угорщини [30, С. 317].

В одній із нот протесту президент і уповноважений диктатор Євген Петрушевич заявив, що створенням воєводств Польща «доконує постепенно інкорпорацію сего краю в склад польської Републіки» Нота Уряду Західної України до Найвищої Ради і Союзу Народів у справі порушення Польщею інтеґральности території Східної Галичини. Український Прапор. 1920. 31 груд-ня. С. 1; Нота уряду З.УНР. до ради Амбасадорів в справі впроваджування польських воє-водств у Східній Галичині. Український прапор. 1921. 16 квітня. С. 2.. Далі впродовж усього міжвоєнного періоду Польща політично, економічно і культурно намагалася збільшити «польський стан посідання» і довести «польськість» так званих «східних кресів». Переписи населення 1921 і 1931 років, коригування / фальшування їх результатів стали одним із засобів реалізації національної політики офіційної Варшави в Західній Україні.

Національно-релігійний та соціальний склад населення на українських територіях, що у міжвоєнний період перебували у складі Польщі, досліджували як українські (с. Макарчук [12, С. 226--238; 11], О. Дудяк [1, С. 494--510; 2, С. 641-- 658], так і польські дослідники [15, С. 235--248; 25, С. 139--161; 20, С. 260-- 280].

Утім, попри чималу кількість праць щодо цього питання, тема надалі привертає увагу дослідників, насамперед, з огляду на можливість доступу до нових архівних матеріалів. Джерельною базою пропонованого дослідження вперше стали звіти про національний та релігійний склад населення, підготовлені ПКП Повітові команди поповнення (ПКП) належали до так званої спеціальної військової ад-міністрації, яка не співпадала з адміністративно-територіальним поділом (воєводства, по-віти). Вони відповідали за підготовку і проведення щорічного призову, мобілізації тощо. Повіти Тернопільського воєводства входили до складу шести ПКП з центрами у Тернопо-лі (Тернопільський, Теребовлянський, Скалатський, Збаразький повіти), Чорткові (Бор- щівський, Чортківський, Копичинецький, Заліщицький), Золочеві (Золочівський, Збо- рівський, Перемишлянський), Бережанах (Бережанський, Підгаєцький, Рогатинський), Кам'янці-Струмиловій (Кам'янка-Струмилівський, Бродівський, Радехівський), Бучачі (Бучацький, Тлумацький) (Centralne Archiwum Wojskowe Wojskowego Biura Historycznego im. gen. broni Kazimierza Sosnkowskiego (далі -- CAW). Zesp. I.300.1. Sygn. 472)., а також звіти керівників повітів. Звіти ПКП зберігаються в Центральному військовому архіві в Рембертові (Республіка Польща) у фонді «Департамент поповнення Міністерства Військових справ» (Departament Uzupelnien Ministerstwa Spraw Wojskowych), а звіти керівників повітів -- у Державному архіві Тернопільської обл. у фонді № 231 «Тернопільське воєводське управління (1909--1939)».

Перший перепис населення відбувся 30 вересня 1921 р. Він проходив в умовах надзвичайно напружених польсько-українських відносин, закликів українського політикуму бойкотувати його та водночас безмежного бажання влади підкреслити «польськість» так званих «східних кресів » 16 вересня 1921 р. відділ парцеляції Земельного кредитного банку у Львові звернувся до своїх клієнтів, які щойно придбали землю за його посередництвом, зі зверненням наступ-ного змісту: «з 30 вересня на 1 жовтня відбудеться перепис населення по цілій Речіпос- политій. Його результат має велике значення для національної справи, зокрема для поль- ськості на кресах, найбільше для Малопольщі, скривавленої і вибореної кров'ю польських дітей. Аби забезпечити собі добрий результат, мусимо докласти чимало старань і зусиль. Колонізація Східної Малопольщі, яка на даний час триває, має збільшити і зміцнити поль-ську присутність. Багато колоністів вже є в нових поселеннях, і в них ми впевнені. Однак більша частина селян з Заходу щойно внесла передоплату за землю на Сході, і це нас най-більше непокоїть, аби вони в день перепису були в місцевостях, де невдовзі отримають землю і де записались як постійні обивателі». (Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі -- ЦДІАЛ України). Ф. 462. Оп. 1. Спр. 95. Арк. 4).. Під час його проведення представники Українського горожанського комітету Український горожанський комітет -- створена у Львові у грудні 1918 р. єдина українська громадська організація, яка мала репрезентувати українське населення перед польською владою і надавати допомогу потерпілим від війни, особливо полоненим. Проіснував до вересня 1921 р. [4, С. 418]. фіксували численні порушення: переписні комісари у графі про національність вписували «русинська», а не декларована «українська», «писар грозив усім, що вписувалися українцями», «українців на -ський та -цький записано поляками», «комісар сам виповнював аркуші і сам підписував» ЦДІАЛ України. Ф. 462. Оп. 1. Спр. 95. Арк. 77--99.. До того ж найактивніших противників перепису подеколи арештовували, били, штрафували (інколи в кілька разів більшою сумою, аніж передбачено законодавством) Там само..

Щоб зламати бойкот з боку українців, переписні комісари за допомогою поліції, жандармерії і війська насилу змушували людей взяти участь у переписі. А військові, декларуючи забезпечення «порядку», інколи вдавалися до грабунків: забирали зерно, сіно, птицю, худобу, особисті речі (одяг, взуття).

Такий випадок стався у селі Путятинці Рогатинського повіту, де перепис «допомагав» проводити батальйон 51-го полку піхоти. Виконуючи свою «миротворчу місію», військові через війта зажадали від селян «протягом одної години доставити 112 кг м'яса, 15 кг солонини, 30 л молока, три гуски, одну курку, один кг масла, 100 кг бараболь, 264 кг хліба, 51 кг цибулі, 100 кг сіна, 120 кг вівса» Там само. Арк. 80..

І це непоодинокий випадок. Зазначені чинники, безперечно, впливали на результати перепису, особливо на Східній Галичині [11, С. 120--121] Державний архів Тернопільської обл. (далі -- ДАТО). Ф. 231. Оп. 6. Спр. 113. Арк. 17. Наприкінці 1920-х років голова Українського національно-демократичного об'єднання Дмитро Левицький, виступаючи в польському сеймі, неодноразово критикував результа-ти перепису. Він стверджував, що перепис не відображав реальної кількості українського населення, бо не брав до уваги репатріантів, які повернулися після перепису (бл. 400 тис. осіб), а також тих, хто бойкотував перепис з політичних мотивів (бл. 420 тис осіб). До того ж, стверджували вони, переписом помилково зараховано до польської національності 545 457 православних, 361 294 греко-католиків, багатьох «латинників». Крім цього, бага-тьох православних з Полісся віднесено до білорусів, а рубрика «тутейші», вважали україн-ські діячі, свідомо була створена для зменшення кількості українців [9, С. 661--662]..

Одразу після перепису як польська, так і українська сторони, кожна зі свого погляду, трактували його результати -- поляки відстоювали його правдивість [29, С. 227--256], українці ж доводили протилежне [19, С. 1--51] ¹¹. Згідно з результатами перепису, станом на 1921 р. у Тернопільському воєводстві проживало 1 428 520 осіб.

Перепис показав зменшення населення на теренах, що в 1920 р. увійшли до Тернопільського воєводства, на 177 799 осіб порівняно з переписом 1910 р.

Найбільше населення скоротилось у Бучацькому повіті -- на 21 636 осіб (з 138 296 до 116 660), а також у Тернопільському -- на 14 960 (з 140 612 до 125 652) і Борщівському --на 14 551 (з 109 318 до 94 767). Найменші втрати були у Збаразькому повіті -- 6 107 осіб Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych. T. XXIV. Z. 1. Najwazniejsze wyniki spisu ludnosci i spisu zwierz^t domowych wediug stanu z d. 31 grudnia 1910 r. Lwow, 1911. S. 4--5; Pierwszy powszechny spis Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 30 wrzesnia 1921 roku. Mieszkania. Ludnosc. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Tarnopolskie. Warszawa, 1927. S. 26--55.. Головною причиною від'ємної динаміки стали Перша світова, польсько-українська та польсько-радянська війни, які призвели до загибелі, евакуації, депортації, а також вимушеної міграції населення [6, С. 6--7; 18, С. 90; 27, С. 163].

Примітка. До рубрики «інші» організатори перепису відносили білорусів, росіян, литовців, естонців, американців, британців, сербів, хорватів, словенців, французів, греків, португальців, румунів, угорців, чехів, швейцарців, італійців і татар (Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polski. T. XV. Wojewodztwo Tarnopolskie. Warszawa, 1923. S.VI).

Джерело: Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polski. T. XV. Wojewodztwo Tarnopolskie. Warszawa, 1923. S. 1--29.

Матеріали перепису дають змогу встановити національно-релігійну структуру населення воєводства, позаяк під час проведення фіксувались національність і конфесійна належність.

Офіційне видання результатів перепису містить інформацію тільки про віросповідання. Для відтворення національного складу населення воєводства варто використати «Покажчик населених пунктів Республіки Польща», т. XV «Тернопільське воєводство» («Skorowidz miejscowosci Rzeczypospolitej Polski», t. XV «Wojewodztwo Tarnopolskie»), до якого ввійшли статистичні дані про національний склад населення кожного повіту, сформовані здебільшого на підставі матеріалів цього ж перепису (війська до уваги не бралися) й інших урядових джерел.

Аналіз відомостей по кожному з повітів дає підстави констатувати, що поляки становили більше половини населення лише у п'яти повітах, українці ж -- у десяти. Найбільше українців проживало у Заліщицькому повіті -- 63,19 %, поляків -- у Скалатському -- 64,36 % (детальніше див. табл. 1).

Таблиця 1. Національна належність жителів Тернопільського воєводства

Номер з/п	Повіт	Загальна к-ть населення	Поляки	%	Русини	%	Євреї	%	Інші	%
1	Бережанський	93 724	42 635	45,49	47 699	50,89	3 375	3,60	15	0,02
2	Борщівський	94 767	32 498	34,29	55 038	58,08	7167	7,56	64	0,07
3	Бродівський	74 856	26 792	35,79	44 178	59,02	3 655	4,88	231	0,31
4	Бучацький	116 660	54 861	47,03	56 767	48,66	5 015	4,30	17	0,01
5	Гусятинський	85 991	34 494	40,11	46492	54,07	4 979	5,79	26	0,03
6	Залігцицький	66 762	23 265	34,85	42 187	63,19	1253	1,88	57	0,09
7	Збаразький	65 390	27423	41,94	35 512	54,31	2 434	3,72	21	0,03
8	Зборівський	71 941	29 699	41,28	40 343	56,08	1 861	2,59	38	0,05
9	Золочівський	107 079	40 421	37,75	59 357	55,43	6 903	6,45	398	0,37
10	Кам'янка-Струмил.	68 943	35 053	50,84	31 829	46,17	1715	2,49	346	0,50
11	Перемишлянський	79 599	45 261	56,86	31 140	39,12	2819	3,54	379	0,48
12	Підгаєцький	81 998	35 010	42,70	43 488	53,04	111	3,79	389	0,47
13	Радехівський	68 508	21 867	31,92	41 283	60,26	4 734	6,91	624	0,91
14	Скалатський	85 326	54 920	64,36	27414	32,13	2 975	3,49	17	0,02
15	Теребовлянський	72 304	41 040	56,76	27 887	38,57	3 359	4,65	18	0,02
16	Тернопільський	125 652	63 470	50,51	52 348	41,66	9 667	7,69	167	0,13
17	Чортківський	69 020	33 832	49,02	31 069	45,01	3 945	5,72	174	0,25
	Разом	1 428 520	642 541		714 031		68 967		2981

Примітка. До цієї рубрики включено «інші християнські конфесії» (маріавіти, православні, вірмени-григоріани, баптисти, меноніти) та «інша конфесія» (буддисти, мусульмани, невіруючі).

Джерело-.Pierwszy powszechny spis Rzeczypospolitej Polskiej z dnia 30 wrzesnia 1921 roku. Mieszkania. Ludnosc. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Tarnopolskie. Warszawa, 1927. S. 20--55.

Національна політика IIРечіпосполитої: фактор переписів у міжвоєнний період...

Зовсім іншою була демографічна ситуація у воєводстві, якщо її аналізувати крізь призму конфесійної належності. Наприклад, греко-католики становили більшість 15 повітах, а римо-католики не переважали у жодному. Лише у двох повітах -- Теребовлянському та Скалатському -- греко-католики мінімально перевищували римо-католиків (див. табл. 2).

Таблиця 2. Конфесійна належність населення Тернопільського воєводства (за даними перепису 1921 р.)

Номер з/п	Повіт	Римо-католики	%	Греко-католики	%	Юдеї	%	Інші	Разом
1	Бережанський	30 687	32,74	55 239	58,94	7 762	8,28	36	93 724
2	Борщів ський	21420	22,60	63 772	67,29	9 442	9,96	133	94 767
3	Бродівський	16 719	22,33	48 637	64,97	9 176	12,26	324	74 856
4	Бучацький	40 987	35,13	66 727	57,20	8 919	7,65	27	116 660
5	Гусятинський	27 034	31,44	51 154	59,49	7 738	9,00	65	85 991
6	Заліщицький	13 067	19,57	47 974	71,86	5 666	8,49	55	66 762
7	Збаразький	21 696	33,18	39 270	60,06	4 366	6,68	58	65 390
8	Зборів ський	18 804	26,14	48 875	67,94	4 203	5,84	59	71 941
9	Золочівський	29 669	27,71	66 558	62,16	10 552	9,85	300	107 079
10	Кам'янка-Струмил.	23 116	33,53	39 321	57,03	6010	8,72	496	68 943
11	Перемишлянський	26 722	33,57	45 829	57,57	6 594	8,28	454	79 599
12	Підгаєцький	28 120	34,29	49 478	60,34	4 365	5,32	35	81 998
13	Радехів ський	14 033	20,48	45 934	67,05	7 288	10,64	1253	68 508
14	Скалатський	37 587	44,05	39 482	46,27	8 212	9,62	45	85 326
15	Теребовлянський	31 623	43,74	35 659	49,32	4 926	6,81	96	72 304
16	Тернопільський	42 616	33,92	65 957	52,49	16 837	13,40	242	125 652
17	Чортківський	23 910	34,64	38 041	55,12	6 909	10,01	160	69 020
	Разом	447 810		847 907		128 965		3 838	1 428 520

Між цими двома таблицями помітна різниця, інколи суттєва, а саме між даними про релігію та національність. У всіх повітах відсоток поляків вищий, аніж відсоток римо-католиків, а у чотирнадцяти повітах різниця становить більше десяти відсотків (від загальної кількості населення повіту). Найбільша -- у Перемишлянському -- 23,29 % (18 539 осіб), Скалатському --20,31 (17 333 осіб), Кам'янка-Струмилівському -- 17,31 (11 937 осіб) повітах. І лише у трьох повітах вона менша за десять відсотків: Підгаєцькому -- 8,41 (6 890 осіб), Гусятинському -- 8,67 (7 460 осіб) та Збаразькому -- 8,76 (5 727 осіб). Ситуація з греко-католиками є протилежною -- їх кількість в усіх повітах більша, ніж чисельність українців. Найбільша різниця у Перемишлянському повіті -- 18,45 (14 689 осіб), Скалатському -- 14,14 (12 068 осіб) та Зборівському -- 11,86 (8 532 осіб). Найменша -- у Гусятинському -- 5,42 (4 662 осіб). Аналогічна ситуація зі співвідношенням юдеїв та євреїв. Це пояснюється тим, що значна частина осіб юдейського віросповідання записана поляками (див. табл. 3).

Різницю показників в обох рубриках польський дослідник А. Крисінський пояснював необґрунтовано великою кількістю греко-католиків і православних, записаних поляками, а також низьким рівнем національної свідомості респондентів, які, начебто, ототожнювали національність з державою проживання [9, С. 670--676]. Такий підхід свідчить, що дані перепису 1921 р. дуже наближено відображають національну та релігійну структуру населення Західної України, зокрема Тернопільського воєводства [5, С. 24] Після перепису матеріали були відправлені до Центрального статистичного управління у Варшаву. У 1925 р., коли їх опрацювання завершилось, майже усі повітові уряди Тернопіль-ського воєводства відмовилися приймати їх для службового вжитку. Винятком стало керів-ництво Копичинецького повіту, яке задекларувало зацікавленість цими матеріалами і по-годилося оплатити їх пересилку з Варшави (ДАТО. Ф. 231. Оп. 6. Спр. 581. Арк. 13--30).. На цьому наголошував навіть дехто з польських експертів і знавців міжнаціональних відносин міжвоєнного періоду [8, С. 426; 10, С. 4--29; 21, С. 5; 24, С. 32; 29, С. 231].

Таблиця 3. Співвідношення релігійної та національної належності населення Тернопільського воєводства в 1921 р.

Номер з/п	Повіт	Загальна кількість населення	Римо-кат., %	Поляки, %	Греко-кат., %	Русини, ' %	Юдеї, %	Євреї, %
1	Бережанський	93 724	32,74	45,49	58,94	50,89	8,28	3,60
2	Борщів ський	94 767	22,60	34,29	67,29	58,08	9,96	7,56
3	Бродівський	74 856	22,33	35,79	64,97	59,02	12,26	4,88
4	Бучацький	116 660	35,13	47,03	57,20	48,66	7,65	4,30
5	Гусятинський	85 991	31,44	40,11	59,49	54,07	9,00	5,79
6	Заліщицький	66 762	19,57	34,85	71,86	63,19	8,49	1,88
7	Збаразький	65 390	33,18	41,94	60,06	54,31	6,68	3,72
8	Зборів ський	71 941	26,14	41,28	67,94	56,08	5,84	2,59
9	Золочівський	107 079	27,71	37,75	62,16	55,43	9,85	6,45
10	Кам'янка-Струмил.	68 943	33,53	50,84	57,03	46,17	8,72	2,49
11	Перемишлянський	79 599	33,57	56,86	57,57	39,12	8,28	3,54
12	Підгаєцький	81 998	34,29	42,70	60,34	53,04	5,32	3,79
13	Радехів ський	68 508	20,48	31,92	67,05	60,26	10,64	6,91
14	Скалатський	85 326	44,05	64,36	46,27	32,13	9,62	3,49
15	Теребовлянський	72 304	43,74	56,76	49,32	38,57	6,81	4,65
16	Тернопільський	125 652	33,92	50,51	52,49	41,66	13,40	7,69
17	Чортківський Разом	69 020 1 428 520	34,64	49,02	55,12	45,01	10,01	5,72

На сумнівну достовірність, офіційно оголошених результатів перепису, одразу ж вказували і деякі представники місцевої влади. Так, у звіті про перебіг та результати перепису у Зборівському повіті від 1 листопада 1921 р. староста констатував суттєве збільшення кількості поляків. Щоб продемонструвати динаміку зростання, він використав статистичні дані про кількість населення в повіті в серпні 1919 р., зібрані керівниками ґмін одразу ж після польсько-української війни, оскільки не мав даних перепису 1910 р. Станом на серпень 1919 р., у повіті проживало 16 606 поляків (23,3 %), 49 636 -- українців (70,1 %), 4 630 -- євреїв (6,6 %). Станом же на 30 вересня 1921 р., у Зборівському повіті вже проживало 72 332 осіб, з яких 40,3 % -- «особи, що признаються до польської національності», 58,3 % -- «русини і українці», 1,4 % -- «євреї непольської національності». Стрімке зростання кількості поляків староста повіту пояснював заселенням повіту колоністами, а головне тим, що греко-католики і юдеї записані поляками. Водночас, наголошував він, показники національності істотно різнилися від даних про конфесійну належність, яка виглядала саме так: римо-католики -- 24 %, греко-католики -- 67,5 %, юдеї -- 8,5%. Отож, підсумовував він, поляками записано 17 360 римо-католиків, що становило 24 %, 6 753 греко-католиків (9,2 %), 5 136 юдеїв (7,1 %) ДАТО. Ф. 231. Оп. 6. Спр. 113. Акр. 19--19 зв.. Цей факт свідчить про доволі значні неточності офіційної статистики, що стало результатом фальсифікацій і підтасовки даних перепису, і вкотре підтверджує, що опубліковані результати лише наближено відображали справжню національно-релігійну ситуацію в Тернопільському воєводстві одразу після війни. У такий спосіб офіційні власті прагнули підкреслити «польськість» південно-східних воєводств. Водночас це мало послужити додатковим аргументом на користь Польщі, при розгляді питання про державно-правовий статус окупованих територій ЗУНР.

Демографічні зміни, що відбулись упродовж десятиліття, мав засвідчити другий перепис населення, призначений постановою Ради Міністрів Речіпосполитої 2 вересня 1931 р. на 9 грудня того ж року Rozporz^dzenie Rady Ministrow z dnia 2 wrzesnia 1931 r. w sprawie przeprowadzenia drugiego powszechnego spisu ludnosci. DzURP. 1931. Poz. 629.. Цього разу, на відміну від 1921 р., бралися до уваги не національність і релігія, а рідна мова та релігія. Це давало змогу тенденційно формулювати рубрику мови.

Як наслідок -- у формулярах для Полісся в рубриці «Мова» з'явилось окреслення «тутейша», а для решти українців східних воєводств -- «українська» і «руська», що передбачувано позначилося на результатах перепису [12, С. 55].

Протягом наступних місяців українські громадсько-політичні діячі розгорнули активну просвітницьку роботу серед українців. Особливо активізувалися члени Українського національно-демократичного об'єднання (УНДО) та «Просвіти». Депутати від УНДО до польського сейму Олекса Яворський, Ярослав Олесницький, адвокат із Чорткова Остап Юрчинський під час зустрічей закликали людей якнайактивніше брати участь у переписі, роз'яснювали зміст запитальника, його відмінності від 1921 р., наголошували на необхідності декларувати переписним комісарам рідною «українську», а не «руську» мову і, відповідно, називати себе «українець», а не «русин» ДАТО. Ф. 274. Оп. 4. Спр. 192. Арк. 8, 11, 21 зв--22, 29--30, 39, 78; Там само. Спр. 191. Арк. 113--113 зв, 118..

До агітаційної і просвітницької роботи долучилося греко-католицьке духовенство: повітова команда поліції в Заліщиках повідомляла, що греко-католицький священник села Мишків Михайло Дмитерко за два тижні до перепису під час проповіді у церкві повчав парафіян, як відповідати на питання переписних комісарів, а після перепису цікавився у прихожан церкви, чи дійсно їх запитували про рідну мову і як вони заповняли переписні бланки Там само. Спр. 192. Арк. 83.. Так само священник села Заруддя Тернопільського повіту Івахів Петро під час проповіді в церкві 9 і 15 листопада «закликав людей, аби в часі перепису населення не подавали себе за Русинів, а тільки за Українців» Там само. Спр. 191. Арк. 119..

Важлива роль у роз'яснювальній роботі серед українців відводилася пресі. У газеті «Діло» постійно наголошувалося, щоб на запитання про мову усі декларували «українська», а не «руська» Декілька завваг про перепис населення. (Розмова посла Великановича з представником Державного Статистичного Уряду). Діло. 1931. 30 жовтня. С. 1; Перед конскрипцією. Конскрипційний формуляр. Діло. 1931. 30 жовтня. С. 1; Наради в справі конскрипції в Тернополі. Діло. 1931. 26 листопада. С. 2; Вже 9 грудня перепис населення. Про що треба пам'ятати в дні перепису? Діло. 1931. 8 грудня. С. 1--2.. Показова у цьому плані публікація у « Ділі » від 29 листопада, у якій проаналізовано питання, на які кожен учасник перепису повинен дати відповідь. Автор наголошував, що в анкетах для українців Східної Галичини було вказано на вибір дві мови -- «українська» і «руська», що могло призвести до маніпуляцій при підрахунку та оголошенні результатів. Аби цього уникнути, наголошував автор, «українці повинні вписувати лише українську мову як свою рідну. Хто буде подавати руську мову, той може спричинити, що влада окремо зрахує українців та окремо “русинів” і зробить з нас два народи. У цій рубриці слід чіткими буквами вписати слово: “українська”!» Перепис населення дня 9-го грудня ц. р. Як треба записуватись при переписі? (Про пере-писні аркуші і спосіб їх виповнювання). Діло. 1931. 29 листопада. С. 3..

Окрім роз'яснювальної роботи, важливо було мінімізувати фальсифікації при заповненні переписних аркушів і забезпечити їх правдивість. З цією метою український політикум намагався делегувати якнайбільше своїх представників у переписні комісії, однак це не завжди вдавалося. Наприклад, у Чортківському повіті, поділеному на 371 округ, (з них три військові), 12--15 листопада українська сторона запропонувала 194 особи для роботи у переписних комісіях. Однак 16 листопада на засіданні повітової переписної комісії повітовий староста Голінський заявив, що із запропонованого списку до проведення перепису можна залучити лише близько 40 осіб, які мають відповідний рівень освіти. До того ж, стверджував він, «до уваги не бралась їхня політична лояльність, яка у більшості випадків є сумнівною, а відтак, її брак може зумовити несправедливе проведення перепису населення окремими особами» ДАТО. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1986. Арк. 2.. «Решта ж --звичайні селяни, які не мають жодної кваліфікації і не надаються для переписних комісарів, оскільки через брак елементарної освіти можуть провести перепис з помилками» Там само.. Урештірешт, у Чортківському повіті, ймовірно, і в інших, -- більшість кандидатів від українців і досі не була залучена до роботи у переписних комісіях.

Скільки точно їх було у Чортківському повіті -- не відомо. Красномовний факт: з 381 особи, рекомендованої наприкінці грудня 1931 р. керівництвом цього повіту для винагороди за сумлінну працю під час перепису, 287 були поляками, 76 -- українцями, 17 -- євреями та 1 німець Там само. Спр. 1638. Арк. 75--94.. Подібною була ситуація в Заліщицькому повіті, де для проведення перепису задіяли 206 поляків, 104 українці та 35 євреїв. Також у повітовій комісії представлено по двоє осіб від українців і поляків і один -- від єврейської спільноти, головними комісарами призначено 12 поляків і по одному українцю і єврею, старші комісари -- 36 поляків, 19 українців, один єврей і, нарешті, переписні комісари --156 поляків, 82 українці та 32 євреї Там само. Арк. 49. Подібна ситуація була і в інших повітах Східної Галичини. Так, у Тлу- мацькому повіті Станіславівського воєводства перепис проводили 470 осіб: 334 -- по-ляки, 133 українці, 15 євреїв, три німці. У складі повітової комісії було по сім поляків і українців і одна особа єврейської національності (Державний архів Івано-Франківської обл. Ф. 2. Оп. 6. Спр. 467. Арк. 323).. Наведені вище цифри свідчать, що частка українців у переписних комісіях була незначною. Як стверджувала газета «Діло», причиною цього стали пасивність і байдужість багатьох українців, а головне -- маніпуляції, здійснювані місцевими властями при формуванні комісій і їх небажання допускати представників національних меншин до підготовки і проведення цього важливого заходу Перед конскрипцією. У справі оголошування на переписних комісарів. Діло. 1931. 3 лис-топада. С. 3; Польські студенти будуть проводити перепис населення. Явна заповідь зло-вживань при переписі. Діло. 1931. 11 листопада. С. 2; Перед конскрипцією. Діло. 1931. 2 грудня. С. 3..

Перепис, що відбувся 9 грудня 1931 р., проходив подекуди у доволі напруженій атмосфері. Як і очікувалось, дискусії та суперечки спалахували щодо рубрик про мову та віросповідання. Часто комісари відмовлялися фіксувати рідною мовою українську, а самовільно вписували «руська», мотивуючи тим, що «тут немає ніякої України арешті кричав: «Ту нєма жадней Украіни, як хцеш Украіни, ідзь за Збруч, я цєбє науче» (З конскрипційних практик (Звідомлення с місць. Бучаччина). Діло. 1931.29 грудня. С. 3).. Як приклад -- випадок у селі Трудовач Золочівського повіту, коли професор польської гімназії Волощиновський на вимогу записати рідною мовою українську погрозливо відповів: «Тутай нєма жадней Украіни. Україна там, коло Кійова, тутай єст польска зємя. Ми вас вшисткіх там вишлєми, а пукі єшче час, то чимпрендзей рушайцє! » Конскрипція має дати правдивий образ...Діло. 1931. 24 грудня. С. 3.. Водночас найнаполегивішим українцям, коли йшлося про мову, переписні комісари погрожували судом чи грошовими штрафами Баран С. Конскрипція і конскрипційні засоби. Діло. 1931. 18 грудня. С. 1; З конскрип-ційних практик (Звідомлення з місць. Бучаччина). Діло. 1931. 29 грудня. С. 3; З кон-скрипційних практик (Звідомлення з місць. Збаращина). Діло. 1932. 6 січня. С. 3.. Інколи доходило до фізичної розправи: напрклад, Настю Ремез із села Діктівці Золочівського повіту побили за те, що вона вимагала двомовних формулярів Баран С. Конскрипція і конскрипційні засоби.Діло. 1931. 18 грудня. С. 1..

Попри зобов'язання організаторів перепису оприлюднити дані впродовж трьох років [23, С. 23], офіційні результати по Тернопільському воєводству стали доступними громадськості аж у 1938 р. Однією з причин повільного опрацювання, систематизації і підготовки до друку резуль-татів перепису був брак фінансування, про що 15 січня 1935 р. заявив керівник Головного статистичного управління Польщі Едвард Штурм де Штрем під час зустрічі з представ-никами Міністерства військових справ (CAW. Zesp. I.303.3. Sygn. 441. S. 110). Згідно з ними, у воєводстві проживало 1 600 406 осіб, що було на 171 886 більше, порівняно із переписом 1921 р. Drugi powszechny spis ludnosci z dn. 9. XII.1931 r. Mieszkania i gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Tarnopolskie. Warszawa, 1938. S. 26. Це пояснюється природним приростом населення протягом десятиліття, змінами в адміністративно-територіальному устрої, що зумовили збільшення площі воєводства на 292,9 км², порівняно з 1921 р. Під час проведення перепису у 1921 р. територія Тернопільського воєводства становила 16 240 км². Перепис 1931 р. відображав кількість населення відповідно до нового адмі-ністративного поділу воєводства станом на 1 серпня 1934 р., згідно з яким його площа дорівнювала 16 532,9 км² (Drugi powszechny spis ludnosci... S. 2)., а також політикою осадництва. Згідно з офіційними результатами, особи, які задекларували рідною польську мову, становили більшість у п'яти повітах: Тернопільському, Скалатському, Теребовлянському, Перемишлянському, Кам'янкаСтрумилівському, а українську / руську -- у шести: Бродівському, Бучацькому, Борщівському, Копичинецькому, Радехівському, Заліщицькому (див. табл. 4).

Як свідчить проведений аналіз, відомості про мову різнилися, іноді доволі суттєво, від даних про конфесійну належність. Наприклад, римо-католики становили більше половини населення лише у Скалатському повіті, грекокатолики ж суттєво переважали у 13 повітах.

Цей перепис зафіксував розбіжності у рубриках мови і релігії. Наприклад, в усіх повітах кількість римо-католиків була меншою, ніж осіб, що задекларували рідною польську мову, а у дев'яти повітах різниця сягала більше десяти тисяч осіб.

Таблиця 4. Склад населення Тернопільського воєводства за мовною ознакою (за даними перепису 1931 р.)

Номер з/п	Повіт	Кількість населення	Польська	%	Уукраїнська, руська	%	їдиш, гебрайська	%
1	Бережанський	103 824	48 168	46,39	51757	49,85	3 716	3,58
2	Борщівський	103 277	46153	44,69	52 612	50,94	4 302	4,17
3	Бродівський	91 248	32 843	35,99	50 490	55,33	7 640	8,37
4	Бучацький	139 062	60 523	43,52	70 336	50,58	8 059	5,80
5	Заліщицький	72 021	27 549	38,25	41 147	57,13	3 261	4,53
6	Збаразький	65 579	32 740	49,92	29 609	45,15	3 142	4,79
7	Зборівський	81413	39 624	48,67	39 174	48,12	2 522	3,10
8	Золочівський	118 609	56 628	47,74	55 381	46,69	6 066	5,11
9	Кам'янка-Струмил.	82 111	41 693	50,78	35 178	42,84	4 737	5,77
10	Копичинецький	88 614	38 158	43,06	45 196	51,00	5 164	5,83
11	Перемишлянський	89 908	52 269	58,14	32 777	36,46	4445	4,94
12	Підгаєцький	95 663	46 710	48,83	45 031	47,07	3 464	3,62
13	Радехівський	69 313	25 427	36,68	39 970	57,67	3 277	4,73
14	Скалатський	89215	60 091	67,36	25 369	28,44	3 654	4,10
15	Теребовлянський	84 321	50 178	59,51	30 868	36,61	3 173	3,76
16	Тернопільський	142 220	93 874	66,01	42 374	29,79	5 836	4,10
17	Чортківський Разом	84 008 1 600 406	36486 789 114	43,43	40 866 728 135	48,65	6474 78 932	7,71

Джерело: Drugipowszechnyspis ludnosci z dn. 9. XII. 1931 r. Mieszkaniaigospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Tarnopolskie. Warszawa, 1938. S. 33--35.

У Тернопільському повіті невідповідність становила 30 588 осіб (21,51 % від кількості населення повіту), Золочівському -- 19 691 (16,6), Борщівському -- 17 721 (17,16), Скалатському -- 14 460 (16,21), Перемишлянському -- 13 794 (15,34), Зборівському -- 13 385 (16,44), Кам'янка-Струмилівському -- 11 865 (14,45), Теребовлянському -- 11 199 (13,28), Бродівському -- 10 322 (11,31). Загалом у Тернопільському воєводстві встановлено значну різницю -- 202 511 осіб, або 12,65 % усього населення воєводства (див. табл. 5).

Таблиця 5. Конфесійна належність населення Тернопільського воєводства (за даними перепису 1931 р.)

Номер з/п	Повіт	Кількість населення	Римо-католики	%	Греко-католики православні	%	Юдеї	%	Інші	%
1	Бережанський	103 824	41 962	40,42	54611	52,60	7151	6,89	100	0,10
2	Борщівський	103 277	28 432	27,53	65 344	63,27	9 353	9,06	148	0,14
3	Бродівський	91 248	22 521	24,68	58 009	63,57	10 360	11,35	358	0,39
4	Бучацький	139 062	51 311	36,90	77 023	55,39	10 568	7,60	160	0,12
5	Заліщицький	72 021	17917	24,88	48 069	66,74	5 965	8,28	70	0,10
6	Збаразький	65 579	24 855	37,90	36468	55,61	3 997	6,09	259	0,39
7	Зборівський	81413	26 239	32,23	49 925	61,32	5 056	6,21	193	0,24
8	Золочівський	118 609	36 937	31,14	70 663	59,58	10 236	8,63	773	0,65
9	Кам'янка-Струмил.	82 111	29 828	36,33	45 113	54,94	6 700	8,16	470	0,57
10	Копичинецький	88 614	31 202	35,21	50 007	56,43	7 291	8,23	114	0,13
11	Перемишлянський	89 908	38 475	42,79	44 002	48,94	6 860	7,63	571	0,64
12	Підгаєцький	95 663	38 003	39,73	52 634	55,02	4 786	5,00	240	0,25
13	Радехівський	69 313	17 945	25,89	42 928	61,93	6 934	10,0	1 506	2,17
14	Скалатський	89215	45 631	51,15	34 798	39,00	8 486	9,51	300	0,34
15	Теребовлянський	84 321	38 979	46,23	40 452	47,97	4 845	5,75	45	0,05
16	Тернопільський	142 220	63 286	44,50	60 979	42,88	17 684	12,43	271	0,19
17	Чортківський	84 008	33 080	39,38	42 828	50,98	7 845	9,34	255	0,30
	Разом	1 600 406	586 603		873 853		134 117		5 833

Джерело-. Drugi powszechny spis ludnosci z dn. 9. XII.1931 r. Mieszkania і gospodarstwa domowe. Ludnosc. Stosunki zawodowe. Wojewodztwo Tarnopolskie. Warszawa, 1938. S. 30--32.

У випадку з греко-католиками ситуація суттєво різнилася -- їх кількість була більшою за тих, хто задекларував українську/руську мову рідною, на 145 718 осіб. До того ж у шести повітах різниця виявилася у понад десять тисяч: Тернопільському -- 18 605 (13,09 % від населення повіту), Золочівському -- 15 282 (12,88), Борщівському -- 12 732 (12,33), Перемишлянському -- 11 225 (12,48), Кам'янка-Струмилівському -- 9 935 (12,1), Зборівському -- 10 751 (13,21).

Зафіксована також розбіжність між юдеями та тими, що вказали рідною ідиш чи гебрайську мову: у Тернопільському повіті -- 11 848 осіб (8,33 % від кількості населення повіту), Борщівському -- 5 051 (4,89), Скалатському -- 4 832 (5,42), Золочівському--4 170 (3,52), найменша в Збаразькому -- 855 (1,3) (див. табл. 6).

Загалом у Тернопільському воєводстві кількість юдеїв перевищила тих, які задекларували рідною ідиш чи гебрайську на 55 185 осіб.



Таблиця 6. Співвідношення конфесійної належності та мови населення Тернопільського воєводства (за даними перепису 1931 р.)

Номер з/п	Повіт	Кількість населення	Римо-католики, %	Польська, %	Греко-католики, православні, %	Українська, руська, Vo	Юдаїзм, %	їдиш, гебрайська, %
1	Борщівський	103 277	27,53	44,69	63,27	50,94	9,06	4,17
2	Бродівський	91 248	24,68	35,99	63,58	55,33	11,35	8,37

Подобные документы

• Українська кооперація Польщі в міжвоєнний період: просвітницька та професійна діяльність

  Механізми реалізації просвітницького руху кооперативними діячами, політика польської влади до українського населення. Оцінка історичної ролі даного процесу. Завдання кооперації, зумовлені рівнем і потребами національного розвитку української спільноти.
  
  статья [21,0 K], добавлен 14.08.2017
  

• Українська національна демократична революція 1917-1921 рр. Міжвоєнний період історії українського народу (1921-1939 рр.)

  1917-1918 рр. - період української національно-демократичної революції. Українська Центральна Рада (УЦР) під керівництвом М.С. Грушевського. Напрямки політичної програми УЦР, її прорахунки. Політичний курс більшовиків, наслідки політики індустріалізації.
  
  презентация [6,4 M], добавлен 06.01.2014
  

• Освіта Польщі міжвоєнного періоду

  Виявлення особливостей польської освіти, культури та літератури у міжвоєнний період, висвітлення суспільних, національних причин формування світогляду письменників цієї доби. Видатні представники польської інтелігенції цього часу та їх діяльність.
  
  контрольная работа [45,3 K], добавлен 07.10.2012
  

• Еволюція польсько-українських відносин: від конфронтації до нормалізації (1921-1939 рр.)

  Закономірності та особливості відносин польської і української громади в Другій Речі Посполитій на місцях і в політичному житті в міжвоєнний період. Загальна картина розвитку подій та їх вплив на українську національну меншину Польщі 20-х-30-х рр. XX ст.
  
  научная работа [516,9 K], добавлен 10.12.2013
  

• Індія в міжвоєнний період

  Національно-визвольний рух, роль індійської інтелігенції і національної буржуазії у антиколоніальній боротьбі. Кампанії громадянської непокори під керівництвом Махатми Ганді. Проблеми деколонізації, адміністративно-територіальна перебудова країни.
  
  реферат [1,2 M], добавлен 29.04.2019
  

• Український економічний націоналізм у міжвоєнний період

  З’ясування ідеології українського економічного націоналізму, обґрунтування правомірності його виокремлення із узагальнюючого дискурсу національної ідеї. Розбудова держави Західноукраїнською Народною Республікою: стратегія національного протекціонізму.
  
  дипломная работа [156,0 K], добавлен 06.07.2012
  

• Італія, Франція, Іспанія та США у міжвоєнний період

  Завершення Першої світової війни. Франція, США, Італія, Іспанія в 1918-1939 рр.. Парламентські вибори. Небачена економічна криза 1929—1933 рр.. Процес фашизації. Реформування фінансової та податкової системи. Народний фронт. Зовнішня політика.
  
  реферат [25,5 K], добавлен 16.10.2008
  

• Держава і право України в період перебудови соціалізму

  Утворення СРСР. Взаємодія союзних та республіканських органів влади, їх правовий статус. Соціально–економічний лад, державний устрій України за Конституцією УРСР 1937 р. Західні регіони України у міжвоєнний період. Утворення національних організацій.
  
  реферат [29,1 K], добавлен 03.03.2009
  

• Політика США у Чорноморсько-Середземноморському регіоні в період Першої світової війни

  Аналіз на основі дипломатичних документів та літератури головних напрямків американської політики Чорноморському регіоні та Східному Середземномор’ї в період Першої світової війни. Активна дипломатична діяльність Сполучених Штатів Америки у регіоні.
  
  статья [29,7 K], добавлен 11.09.2017
  

• Аспекти трансформації напрямів діяльності молодіжних товариств у нові студентські організації (Буковина, міжвоєнний період)

  Аналіз аспектів трансформації гуртків української академічної корпорацій "Запороже" в окремі молодіжні організації. Фізичне виховання як один із найвагоміших векторів у діяльності товариства. Співпраця з іншими громадянськими організаціями у 1920 році.
  
  статья [23,8 K], добавлен 15.01.2018
  

• Пластовий рух на території Галичини в міжвоєнний період 1920–1939 р.

  Діяльність української скаутської організації Пласту на Галичині протягом міжвоєнного періоду 1920-1939 р. в умовах перебування території під владою Другої Речі Посполитої. Його відносини з польською владою, роль у молодіжному русі й суспільному житті.
  
  курсовая работа [89,6 K], добавлен 25.06.2015
  

• Особливості висвітлення театральної тематики на сторінках львівських видань для дітей 20-30-х років ХХ століття (на прикладі журналу "Світ дитини" (1919-1939))

  Значення театру для дітей Галичини в міжвоєнний період за допомогою розгляду авторських публікацій і листування з читачами на матеріалах часопису "Світ Дитини". Аналіз акцентів, зроблених авторами в публікаціях, що присвячені дитячому аматорському рухові.
  
  статья [27,9 K], добавлен 06.09.2017
  

• Арабський світ у міжвоєнний період

  Перехід арабських земель зі складу Османської імперії у володіння Англії та створення колоніальних адміністрацій. Іноземні монополії над транспортом, кредитно-фінансовими системами та торгівлею Північної Африки. Національно-патріотичний рух в країнах.
  
  реферат [24,6 K], добавлен 28.02.2011
  

• Китай в міжвоєнний період

  Основні суперечності китайського суспільства і його напівколоніальне положення, роздрібненість як найголовніша перешкода національного відродження. Масові кампанії протесту проти урядової політики, революційні події, боротьба комуністів та гомінданівців.
  
  реферат [24,9 K], добавлен 10.11.2010
  

• Пластовий рух в міжвоєнний період 1941-45 рр.

  Історичні передумови виникнення Пласту на Волині, етапи його організаційного та ідеологічного становлення. Діяльність провідників: від Пласту до ОУН-УПА. Методи роботи Пласту під час війни. Утиски влади та заборона Пласту, його діяльність у підпіллі.
  
  курсовая работа [2,2 M], добавлен 25.06.2015
  

• Нормалізація французької національної писемної літературної мови в період XVІІ-XVІІI століть

  Старофранцузький період як епоха розквіту феодалізму у Франції. Вплив раціоналістичної філософії Рене Декарта на розвиток мовних теорій. Французька буржуазна революція 1789 року - фактор, який зумовив розвиток літературної мови всередині держави.
  
  статья [15,4 K], добавлен 14.08.2017
  

• Позитивні та негативні фактори державно-правового розвитку КСХС (Югославії) у міжвоєнний період

  Політичні події від проголошення Держави словенців, хорватів і сербів в жовтні 1918 р. до початку Другої світової війни. Економічне становище в регіонах державно-політичного об’єднання. Стан вирішення національного питання у КСХС і Королівстві Югославія.
  
  реферат [51,9 K], добавлен 27.01.2012
  

• Історіографія исторії Польщі

  Становлення історичної науки у Польщі в період національного відродження. Просвітницька і романтична історіографія. Наукові школи позитивістської історіографії, інші напрямки польської історіографії другої половини XIX-початку XX ст. та їх представники.
  
  реферат [46,0 K], добавлен 24.05.2010
  

• Велика Британія та Німеччиниа у міжвоєнний період (1918-1939 рр.)

  Велика Британія, Німеччина і Японія у 1918-1939 рр.. Програма допомоги у будівництві дешевого житла. Економічна криза 1929—1933 рр.. Швидкий економічний підйом. Зовнішньополітична програма нацистів. Договір про військовий союз Німеччини та Японії.
  
  реферат [21,1 K], добавлен 16.10.2008
  

• Україна в часи Руїни

  Смерть Б. Хмельницького як поворотний момент в історії Української національної революції. Руїна - період історії України кінця XVII ст., що характеризується розпадом української державності і загальним занепадом. Хронологія періоду, його характеристика.
  
  реферат [55,7 K], добавлен 07.11.2015
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам