Національна політика ІІ Речіпосполитої: фактор переписів у міжвоєнний період (на прикладі Тернопільського воєводства)

Отож, в сукупності документи, які зберігаються Державному архіві Тернопільської обл. та Центральному військовому архіві в Рембертові (Республіка Польща), дають змогу відобразити відсоткове співвідношення польського (римо-католицького) й українського (греко-католицького) населення в усіх ґмінах 15 повітів Керівництво ПКП «Золочів» (Золочівський, Перемишлянський, Зборівський повіти) при складанні описів повітів обмежилося сумарними статистичними даними, не подав-ши національної і релігійної статистики по ґмінах. Інформацію по Зборівському повіту вдалося віднайти в Державному архіві Тернопільської обл.. Оскільки дані (кількісні або відсоткові), представлені ПКП для командування ОК VI «Львів», були викладені в довільній формі, то для зручності аналізу усі дані переведені у відсотки. Наприклад, найбільший Тернопільський повіт був поділений на 87 ґмін. Згідно з підрахунками, населення греко-католицького віровизнання переважало у 45 ґмінах, римо-католицького -- у 38. До того ж у трьох ґмінах греко-католики становили до 10 %, у 11 -- в діапазоні 10-- 20 %, у шести -- 20--30 %, у семи -- 30--40 %, у15 -- 40--50 %, в 11 -- 50--60 %, в 13 -- 60--70 %, в 12 -- 70--80 %, у чотирьох -- 80--90 %, у п'яти -- 90-- 100 %. Ситуація з римо-католиками була наступною: у п'яти ґмінах їх чисельність не перевищувала 10 %, у п'яти в діапазоні 10--20 %, у 15 -- 20--30 %, у 12 -- 30--40 %, у12 -- 40--50 %, у 16 -- 50--60 %, у семи -- 60--70 %, у п'яти -- 70--80 %, у семи -- 80--90 %, у трьох ґмінах -- 90--100 % (див. табл. 8).

Таблиця 8. Співвідношення греко-католиків (українців/русинів) і римо-католиків (поляків)

Джерело: ¹ ДАТО. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1985; ² CAW. Zesp. I.300.37. Sygn. 7, 8.

Отже, у Тернопільському воєводстві (без Золочівського і Перемишлянського повітів Дані по Золочівському та Перемишлянському повітах відсутні, оскільки ПКП «Зо-лочів» обмежилася лише узагальненими даними про кількість населення і його націо-нальний склад. Так, у Золочівському повіті, за даними командування ПКП «Золочів», станом на 9 грудня 1931 р. проживало 118 867 осіб, з яких 37 393 поляки (31,45 %), 70 561 русинів (59,36 %), 10 368 євреїв (8,72 %), 255 німців (0,2 %), 490 інших (0,4 %). Водночас у Перемишлянському повіті, згідно з даними перепису 1931 р., проживало 90 734 осіб: 39 040 поляків (43,02 %), 44 221 русинів (48,73 %), 6 873 євреїв (7,57 %), 372 німці (0,4 %), 228 інших (0,25 %) (CAW. Zesp. 300.37. Sygn. 7. S. 68, 74).) з 967 ґмін греко-католики становили більше половини населення в 630 ґмінах, а римо-католики -- в 314. У кількох міських ґмінах жодна спільнота не мала більшості, позаяк значний відсоток припадав на євреїв.

Окремо варто звернути увагу на частку осіб юдейського віросповідання. З 967 ґмін у 122 юдеї не проживали взагалі, у 99 їх відсоток становив менше 0,5, у 169 -- 0,5--1 %, у 480 -- 1--5 %, у 35 -- 5--10 %, у 22 -- 10--20 %, у19 -- 20-- 30 %, у 12 -- 30--40 % Чисельність населення юдейського віровизнання в діапазоні 30--40 % зафіксовано у два-надцяти ґмінах: Тернополі -- 38,6, Радехові -- 38,09, Кам'янці-Струмиловій -- 37,34, Збаражі -- 37,3, Підволочиську -- 37,2 (Скалатський повіт), Ягільниці -- 34,6 (Чортків- ський повіт), Зборові -- 34,45, Єзерянах (Jezierzany) --34,02 (Борщівський повіт), Коро- лівці (Korolowka) -- 33,68 (Борщівський повіт), Мельниці-Подільській (Mielnica) -- 33,27 (Борщівський повіт), Бережанах -- 31,33, Скалі-Подільській (Skala nad Zbruczem) -- 31,23 (Борщівський повіт)., у 5 -- 40--50 %, у 4 -- більше 50 % (Броди (64,5 %), Заліщики (59,66 %), Микулинці (56,6 %), Підгайці (54,64 %)). Кількість юдеїв в діапазоні 40--50 % зафіксовано у чотирьох ґмінах: Товсте -- 49,25 % (Заліщицький повіт), Бучач -- 47,73 %, Новий Витків -- 42,34 % (Радехівський повіт), Гримайлів (Скалатський повіт) -- 40,7 % ДАТО. Ф. 231. Оп. 1. Спр. 1985; CAW. Zesp. I.300.37. Sygn. 7, 8. (див. табл. 9).

Таблиця 9. Відсоток єврейського населення у ґмінах Тернопільського воєводства (станом на 1931р.), %

Джерело-. ДАТО. Ф. 231. On. 1. Спр. 1985; CAW. Zesp. 1.300.37. Sygn. 7, 8.

Встановити точну кількість українців, поляків чи євреїв доволі складно, оскільки ситуація постійно змінювалася. Зміна чисельності населення в кожній з груп пояснюється, зокрема, переходом греко-католиків в римо-католицьке віровизнання, або ж навпаки. У 20-х роках масштаби таких переходів були незначними, дещо зросли вони у 30-х роках. Наприклад, у 1918--1933 рр. 8531 особи зреклися греко-католицького віровизнання, 254 -- римо-католицького, 69 -- православного, 12 -- юдейського, 15 -- євангелістського, 9 -- іншого. Водночас 8119 прийняли римо-католицьку віру, 186 -- греко-католицьку, 8 -- православ'я, 1 -- юдаїзм, 104 -- євангелістську, 4 стали атеїстами, 463 -- приєдналися до однієї з релігійних сект, 5 -- не визначено ДАТО. Ф. 231. Оп. 6. Спр. 1644. Арк. 19.. В результаті цих переходів кількість римо-католиків зросла на 7865 осіб, натомість греко-католиків стало менше на 8345 осіб. Зросла чисельність євангелістів, а також різних релігійних сект.

Наступним чинником, який дещо змінював національний склад населення воєводства у вказаний період, була еміграція. У 1926--1938 рр. з Тернопільського воєводства до США виїхало 3 295 осіб, до Канади -- 29 910, до Аргентини -- 18 054, до Бразилії -- 2853, до Палестини -- 3128, до Франції -- 16 305, до Німеччини -- 437 осіб [5, С. 170, 190, 230, 248, 312, 252, 375]. Як свідчить аналіз, серед емігрантів не переважала жодна з національних спільнот, їх відсоток коливався залежно від року. 1926 р. із Західної України до Аргентини емігрувало 37,6 % юдеїв, 29,4 % римо-католиків, 26,5 % греко-католиків, 5,8 % православних. У деякі роки емігрантів-юдеїв налічувалося більше 70 %. 1933 року до Аргентини емігрувало 14,9 % римо-католиків, 3,8 % грекокатоликів, 4,2 % православних, 76,1 % юдеїв [5, С. 231]. Аналогічно можемо говорити як про поляків, так і про українців [5, С. 191, 231, 253, 353--355].

Позначались на кількісних показниках груп населення і процеси асиміляції. У міжвоєнний період на українців чинився потужний тиск полонізації, насамперед в освітній сфері, «ревіндикації», а саме серед православних (примусового навернення до католицької віри), здійснюваних із благословення офіційної Варшави. Водночас польські урядовці неодноразово нарікали на «українізацію» польських колоністів. Підтвердження цього -- звіт керівника ПКП «Чортків», у якому він описував міжнаціональні відносини в Чортківському повіті: «Брак духовної опіки, надзвичайні організаційні здібності русинів і уклад соціальних відносин зумовили той факт, що майже весь польський елемент асимілювався з мовного погляду, з чого значна частина вже втрачена для польської народності, оскільки змінює віровизнання. Уся польська людність в селі використовує українську мову як рідну, водночас вважаючи себе поляками, оскільки належить до римо-католицького обряду. Єдине -- релігія залишається тією тонкою ниткою, що з'єднує той люд з польським народом і його культурою. Але трапляються випадки, а саме вже де-не-де є українці римокатолицького обряду польського походження.

Через особливу соціальну структуру, деколи краще одягнений чоловік на селі вважався поляком, де ціла група землевласників є поляками, польська мова вважається сільським людом панською, натомість, українська -- народною. Через це колоністи-мазури вже в другому поколінні асимілюються, користуючись руською мовою в повсякденному житті. За мовою змінюються одяг і звичаї настільки, що польська сільська людність нічим не різниться від руської, єдине що віровизнанням. Тут відчувається вплив руської культури і оточення, якому несвідомо, через брак польської культури, польська людність піддається і денаціоналізується» CAW. Zesp. I.300.37. Sygn. 7. S. 47--48..

* * *

Перепис 1921 р. відбувся в атмосфері напружених / ворожих польсько-українських відносин, був бойкотований багатьма українцями, а його результати є сумнівними і лише приблизно відображають правдивий національно-релігійний склад населення. Суттєві розбіжності між рубриками «національність» і «релігія» наочно демонструють його фальшування на користь поляків, свідчать про прагнення останніх показати «польськість» територій колишньої ЗУНР перед країнами Антанти перед прийняттям остаточного рішення про державно-правовий статус цих територій.

Перепис 1931 р. відбувся на тлі чергового погіршення двосторонніх польсько-українських відносин, спровокованих пацифікацією, активізацією діяльності ОУН, політичних партій. Цього разу українські громадсько-політичні діячі провели дієву агітаційну і просвітницьку кампанію, змобілізували населення до участі в переписі. Але достовірність результатів цієї «конскрипції» також викликала сумніви. Аби спростувати чи підтвердити звинувачення української сторони, старости повітів відповідно до розпорядження керівництва Тернопільського воєводства на початку 1932 р. підготували звіти про національний та релігійний склад населення у кожній ґміні. Наприкінці 1932 р. подібні звіти подали керівники ПКП на вимогу командування армії. Аналіз та співставлення цих звітів дає підстави стверджувати, що наведені в них статистичні дані збігаються, а також майже не відрізняються від опублікованих у 1938 р. офіційних даних перепису. Це підтверджує, що остаточне фальшування результатів перепису здійснювалося на рівні повітів.

На підставі здійснених підрахунків можна констатувати, що станом на1931 р. у Тернопільському воєводстві (без Золочівського і Перемишлянського повітів) з 967 ґмін греко-католики переважали в 630 ґмінах, а римо-католики -- в 314. У кільканадцяти міських ґмінах жодна спільнота не мала більшості, позаяк значний відсоток припадав на євреїв. Відсутність в офіційно публікованих результатах перепису даних про національно-релігійний склад населення по ґмінах свідчить про намагання влади приховати суттєву перевагу українців в більшості повітів Тернопільського, але й решти південно-східних воєводств країни. Водночас, на підставі аналізу звітів цивільних і військових адміністрацій можна констатувати, що в суспільстві існувало міцно вкорінене переконання, що віровизнання є визначальним для національної ідентифікації.

Отже, переписи 1921 і 1931 рр. стали одним із засобів реалізації національної політики ІІ Речіпосполитої в Західній Україні. Їх результати, що були спотворені і мали продемонструвати «польськість» так званих «східних кресів».

References / Список літератури

1. Dudiak O. (2001). Dynamika chyselnosti polskoho naselennia Skhidnoi Halychyny v pershii tretyni ХХ st. (za materialamy perepysiv 1910, 1921 i 1931 rr.). Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna. 2001. 35-36: 494-510 [in Ukrainian].

[Дудяк О. Динаміка чисельності польського населення Східної Галичини в першій третині ХХ ст. (за матеріалами переписів 1910, 1921 і 1931 рр.). Вісник Львівського університету. Серія історична. 2001. Вип. 35--36. С. 494--510].

2. Dudiak O. Perepys 1931 r. yak dzherelo do vyvchennia natsionalnoho skladu naselennia Skhidnoi Halychyny pershoi polovyny 1930-kh rr. (na prykladi Lvivskoho voievodstva), VisnykLvivskoho universytetu. Seriia istorychna. 2005. 39-40: 641-658 [in Ukrainian].

[Дудяк О. Перепис 1931 р. як джерело до вивчення національного складу населення Східної Галичини першої половини 1930-х рр. (на прикладі Львівського воєводства). Вісник Львівського університету. Серія історична. 2005. Вип. 39--40. С. 641--658].

3. Eberhardt P. Przemiany narodowosciowe na Ukrainie XX wieku. Warszawa: Oboz, 1994 [in Polish].

4. Horozhanskyi Komitet. Entsyklopediia ukrainoznavstva. T. 2. Lviv: Molode Zhyttia, 1993 [in Ukrainian].

[Горожанський Комітет. Енциклопедія українознавства. T. 2. Львів: Молоде Життя, 1993].

5. Kacharaba S. Emihratsiia z Zakhidnoi Ukrainy. Lviv: Lvivskyi natsionalnyi universytet imeni Ivana Franka, 2003 [in Ukrainian].

[Качараба С. Еміграція з Західної України. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2003].

6. Korduba M. Prostir i naselennia Ukrainy. Lviv: Nakladom Ukrainskoi Knyharni i Antykvarni u Lvovi, 1921 [in Ukrainian].

[Кордуба М. Простір і населення України. Львів: Накладом Української Книгарні і Антикварні у Львові, 1921].

7. Kosmider T. Planowanie wojenne w Polsce w latach 1921 --1926. Torun: Wydawnictwo Adam Marszalek, 2001 [in Polish].

8. Krysinski A. Liczba i rozmieszczenie ludnosci polskiej na Kresach Wschodnich. Sprawy Narodowosciowe. 1929. R. III. 3-4: 413-450 [in Polish].

9. Krysinski A. Liczba i rozmieszczenie Ukraincow w Polsce. Sprawy Narodowosciowe. 1928. 6: 651-707 [in Polish].

10. Krzywicki L. Rozbior krytyczny wynikow spisu z dnia 30 wrzesnia 1921 r. Miesi^cznik Statystyczny. 1922. T. V. 6: 4-29 [in Polish].

11. Makarchuk S. Etnosotsialnoe razvitie i natsionalnie otnosheniya na zapadnoukrainskikh zemlyakh v period imperializma. Lvov, 1983 [in Rusian].

[Макарчук С. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. Львов: Вища шк. Изд-во при Львов. ун-те, 1983].

12. Makarchuk S. Naselennia Zakhidnoi Ukrainy za perepysom 1931 roku. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia istorychna. Vyp. 32. Lviv, 1997. S. 53-61. [in Ukrainian].

[Макарчук С. Населення Західної України за переписом 1931 року. Вісник Львівського університету. Серія історична. Вип. 32. Львів, 1997. С. 53--61].

13. Makarchuk S. Zakhidna Volyn u 20--30-kh rokakh ХХ st. (etnosotsialni ta politychni vidnosyny v krai). Ukraina: kulturna spadshchyna, natsionalna svidomist, derzhavnist, 2008. 17: 226-238. [in Ukrainian].

[Макарчук С. Західна Волинь у 20-30-х роках ХХ ст. (етносоціальні та політичні відносини в краї). Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність. 2008. № 17. С. 226--238].

14. Malec J., Malec D. Historia administracji i mysli administracyjnej. Krakow: Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellonskiego, 2003 [in Polish].

15. M^drzecki W. Liczebnosc i rozmieszczenie grup narodowosciowych w II Rzeczypospolitej w swietle wynikow II spisu powszechnego (1931 r.). Dzieje Najnowsze. 1983. 1-2: 235248 [in Polish].

16. Piwowarski E. Potencjal ludnosciowy II Rzeczypospolitej jako czynnik przygotowan obronnych panstwa. Mysl Wojskowa. 1992. 5: 126-134 [in Polish]

17. Polskie Sily Zbrojne w Drugiej wojnie swiatowej. T.1: Kampania wrzesniowa 1939. Cz.1: Polityczne i wojskowe polozenie Polski przed wojn^. Londyn: Instytut Historyczny im. gen. Sikorskiego, 1951 [in Polish].

18. Radlicz H. Uwagi o zaludnieniu wschodnich wojewodztw Rzeczypospolitej Polskiej. Kwartalnik Statystyczny. 1934. 2: 279-298 [in Polish].

19. Sadovskyi V. Liudnist zakhidnoukrainskykh zemel po polskomu perepysu 30 veresnia 1921 roku. Studiizpolia suspilnykh nauk istatystyky. 1927. T. 4. 1: 1-51. [in Ukrainian]. [Садовський В. Людність західноукраїнських земель по польському перепису 30 вересня 1921 року. Студії з поля суспільних наук і статистики. 1927. Т. 4. 1: 1--51].

20. Siudut G. Pochodzenie wyznaniowo-narodowosciowe ludnosci Malopolski Wschodniej i Lwowa wedle spisu ludnosci z 1931 r. Lwow. Miasto, spoleczenstwo, kultura. 1998. 2: 260280 [in Polish].

21. Srokowski K. Sprawa narodowosciowa na Kresach Wschodnich. Krakow: Czas, 1924. [in Polish].

22. Szturm de Sztrem E. Prawdziwa Statystyka. Kwartalnik Historyczny. 1973. 3: 664-667 [in Polish].

23. Szturm de Sztrem E. Uwagi o planie opracowania drugiego powszechnego spisu ludnosci w Polsce. Kwartalnik Statystyczny. 1932. IX(1): 23-30 [in Polish].

24. Szulc S. O przyroscie ludnosci w Polsce w okresie od r. 1921 do 1931. Kwartalnik Statystyczny. 1932. IX (1): 31-39 [in Polish].

25. Tomaszewski J. Stosunki narodowosciowe w Drugiej Rzeczypospolitej (в:) Polska Niepodlegia 1918--1939. Red. Michajiow Wk, Halon E. Wroclaw -- Warszawa -- Krakow -- Gdansk -- Lodz: Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1984. S. 139-161 [in Polish].

26. Vialova Yu. Do kharakterystyky ukrainoznavchoi spadshchyny L.Vasylevskoho (1870-- 1936 rr.). Ukrainskyiistorychnyizhurnal. 2013. 6: 129-146 [in Ukrainian].

[Вялова Ю. До характеристики українознавчої спадщини Л.Василевського (1870-- 1936 рр.). Український історичний журнал. 2013. № 6. С. 129--146].

27. Vialova Yu. Leon Vasylevskyi (1870--1936): postat polityka u konteksti polsko-ukrainskoho dialohu. Kyiv: Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2019 [in Ukrainian]. [Вялова Ю. Леон Василевський (1870-1936): постать політика у контексті польськоукраїнського діалогу. Київ: Інститут історії України НАН України, 2019].

28. Vialova Yu. Sproby nalahodzhennia polsko-ukrainskoho dialohu mizhvoiennoho periodu: spodivannia ta realii. Mizhnarodni zviazky Ukrainy: naukovi poshuky i znakhidky. 2020. 29: 61-81 [in Ukrainian].

[Вялова Ю. Спроби налагодження польсько-українського діалогу міжвоєнного періоду: сподівання та реалії. Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. 2020. № 29. С. 61--81].

29. Wasilewski L. Istotna liczba Ukraincow w Polsce. Sprawy Narodowosciowe. 1927. 3: 227-256 [in Polish].

30. Witkowski W. Historia administracji w Polsce 1764--1989. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2007 [in Polish].

Abstract

National policy of the second polish republic: factor of censuses in the interwar period (on the example of ternopil voivodeship)

Ihor Mraka

Candidate of Historical Sciences (Ph. D. in History), Docent at Department of Historical Area Studies,

Ivan Franko National University of Lviv (Lviv, Ukraine)

The objective ofthe study is to characterize the national and religious structure of the population of the Ternopil Voivodeship in the interwar period, based on the analysis and comparison ofarchival documents, to show the role of censuses as one of the factors and means of the national policy of the Second Polish Republic, aimed at emphasizing the “Polishness” of the so-called “Eastern Kreses”. The methodology is based on the principles of historicism, scientificity, and systematicity. The author uses comparative-historical, cause-and-effect methods of obtaining information, as well as general scientific methods of analysis, synthesis, and generalization. Scientific novelty. The researcher was the first to analyze reports of district replenishment teams (stored in the Central

Military Archive in Rembertow, Republic of Poland) and of local administrations (stored in the State Archive of Ternopil Region, Ukraine) concerning the statistics and ethnic demographics of communes and counties which were composed at the request of higher military and civilian authorities in 1932. The percentage ratio of Ukrainian, Polish, and Jewish populations in each commune was calculated. The number of settlements with a predominant Ukrainian / Polish population was calculated. Conclusions. The 1921 census took place in unfavorable political conditions and was boycotted by Ukrainians. Its results are dubious and only approximately reflect the real ethnic and religious statistics of the population. In 1931, Ukrainians took an active part in the census. Ukrainian society conducted an active agitational and educational campaign and mobilized the population to participate in the census. However, the reliability of this “conscription” results is doubtful, which was repeatedly emphasized by Halychyna's politicians and press. In order to refute or confirm the accusations of the Ukrainian side, at the beginning of 1932, district heads compiled reports on the ethnic and religious demographics of the population in each commune at the request of the authorities of Ternopil Voivodeship. Similar reports were prepared at the end of 1932 by head officers of district replenishment teams at the request of the Army Command. The analysis and comparison of these reports enable us to state that the statistical data given in them are consistent with and almost do not differ from the official census data published later. This proves that the final adjustment of the census results took place at the county level. At the same time, it can be asserted that the military considered religion to be the main factor in determining the ethnicity of conscripts. Consequently, based on the calculations, it can be stated that out of 967 communes in Ternopil Voivodeship (without Zolochiv and Peremyshliany Counties), Greek Catholics prevailed in 630 communes, and Roman Catholics prevailed in 314 communes. In a dozen city communes, no community had a majority because a significant percentage of the population was Jewish.

Keywords: Ternopil Voivodeship, Ukrainians, Poles, Jews, census, district replenishment team.

Размещено на Allbest.ru