Хлібозаготівельна політика комуністичного режиму та виникнення масового голоду 1921-1923 рр. в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хлібозаготівельна політика комуністичного режиму та виникнення масового голоду 1921-1923 рр. в Україні

Іван Петренко

кандидат історичних наук, заступник завідувача відділу дослідження геноциду, злочинів проти людяності та воєнних злочинів, Національний музей Голодомору-геноциду, м. Київ, Україна

Анотація

Метою дослідження є висвітлення впливу репресивної хлібозаготівельної політики комуністичного режиму та виникнення масового голоду 1921-1923 рр. в Україні.

Наукова новизна. На основі принципу об'єктивності та історизму, із залученням широкого кола архівних документів і матеріалів, зокрема вперше введених до наукового обігу, комплексно досліджено вплив репресивних хлібозаготівель як неприродного чинника на виникнення голоду 1921-1923рр. у радянській Україні. Проаналізовано в динаміці масштаби реалізації більшовиками продовольчої розкладки в українських губерніях та вивезення зерна до Росії під час продкампанії 1920/1921 р. Показано зв'язок посилення хлібовилучень і продтерору в УСРР із розвитком ситуації в радянській Росії. Виокремлено та встановлено роль військових зернових реквізицій на виникнення продовольчої кризи та голоду, насамперед у південних регіонах УСРР. голод історизм репресивний

Висновки. Для політичного виживання, зміцнення своєї диктатури та побудови комуністичної системи більшовики потребували значних зернових ресурсів. Одним із головних джерел їхнього надходження стала Україна, особливо її степові хлібовиробничірегіони. Впродовж тривалих воєн періоду Української революції (1917-1921 рр.) український продовольчий потенціал поступово виснажувався більшовицькими, білогвардійськими, польськими та ін. реквізиціями, що спричинило руйнацію аграрного сектору України та значне зубожіння українців-господарів. Зрештою, остаточно заволодівши значною частиною українських земель наприкінці 1920 р., комуністичний режим отримав необмежений доступ до експлуатації й продовольчого визиску українських селянських господарств. Їх обклали непомірними хлібними завданнями, стягнення яких здійснювалося силовими методами, із застосуванням репресій і терору. Левову частку українського зерна споживали червоноармійські частини, що часто займалися безсистемним продовольчим грабунком, спустошуючи хлібні ресурси українських селян.

Період осені 1920 р. - літа 1921 р. відзначився посиленням більшовицької продовольчої диктатури, насамперед у степових губерніях радянської України. Як наслідок, до початку продподаткової кампанії 1921 р. зернові запаси селянських господарств минулих років були вкрай виснажені. Зазначене, у поєднанні з інтенсифікацією вивезення збіжжя до Росії та подальшим репресивним стягненням продподатку, спричинило суттєве посилення негативних наслідків, викликаних посухою та неврожаєм 1921 р., що в комплексі призвело до виникнення масового голоду в Україні.

Ключові слова: голод, більшовики, комуністичний режим, продрозкладка, хліб, зерно, УСРР, репресії.

Ivan Petrenko

PhD (History), Deputy Head of Genocide, Crimes Against Humanity and War Crimes Research Department of а National Museum of the Holodomor Genocide. Kyiv,

THE GRAIN PROCUREMENT POLICY OF THE COMMUNIST REGIME AND ARISING OF THE MASS FAMINE OF 1921-1923 IN UKRAINE

Abstract. The purpose of the study is to highlight the influence of the grain procurement policy of the Russian communist regime, and the export of Ukrainian grain to Soviet Russia on the occurence of mass famine in Ukraine in 1921-1923.

The scientific novelty. The author examines the impact of repressive harvesting on the occurrence offamine 1921-1923 in Soviet Ukraine as an unnatural element based on the principle of objectivity and historicism with the involvement of a wide range of archival documents and materials, including those introduced into scientific circulation for the first time. The scale of the bolsheviks ' implementation of the food layout in Ukrainian provinces and the export of grain to Russia during the product campaign of1920/1921 in dynamics are analyzed. The connection between intensive grain seizures andprodterror in the USSR with the development of the situation in Soviet Russia is presented. The paper separates and investigates the position of military grain requisitions on the emergence ofa food crisis andfamine, primarily in the southern regions of the Ukrainian SSR.

Conclusions. For political survival, to strengthen their dictatorship and to build a communist system, the bolsheviks needed significant grain resources. Ukraine, especially its steppe grain-producing regions, was to become one of the main sources of their income. During the long wars on the territory of the Ukrainian People's Republic (1917-1920), the Ukrainian food potential was gradually exhausted by bolsheviks, white guard, and polish requisitions. This, in turn, caused the destruction of the agricultural sector of Ukraine and the significant impoverishment of Ukrainian owners. Having finally mastering the territory of Ukraine, the Russian communist regime gained unlimited access to the exploitation of Ukrainian farms. They were taxed with exorbitant bread plans, the collection of which was carried out by military force, using repression and terror. The lion's share of Ukrainian grain was consumed by the Red Army units, which often engaged in unsystematic food looting.

There was an increase in the export of grain to Russia. The period of autumn 1920 - summer 1921 was marked by the strengthening of the food dictatorship, the point of which was primarily directed at the southern provinces of Soviet Ukraine. As a result, before the start of the tax in kind campaign of 1921, the grain resources of farms were exhausted to the limit. This, in combination with the subsequent repressive collection of tax in kind, the continuation of the export of bread to the RSFSR, caused a significant increase in the negative consequences of the drought and crop failure of 1921, leading to the emergence of mass famine in Ukraine.

Key words: famine, bolsheviks, communist regime, bread, grain.

Постановка проблеми. Централізоване продовольче забезпечення лояльних більшовикам категорій населення вимагало акумуляції значних хлібних ресурсів. Достатній зерновий фонд давав можливість комуністам плекати амбітні економічні й військово- політичні плани, як-от: електрифікація та промислова розбудова Росії або організація чергових пролетарських революцій в країнах Європи. Важкий тягар продовольчого постачання радянської держави лягав насамперед на заможних селян-власників, які були антагоністами комуністичної політики. Їх таврували "куркулями", ворогами революції, робітничого класу тощо. В. Ленін цинічно наголошував, що "куркулі" мають бути повністю знищені як небезпечний контрреволюційний елементЛенин В. Полное собрание сочинений. Москва: Издательство политической литературы, 1969. Т. 36. С. 235; Т. 37. С. 40-41..

Водночас під удар потрапляли й мільйони селян-середняків (незважаючи на те, що режим намагався проводити політику привернення середняка на свій бік). За словами наркома продовольства УСРР М. Владімірова, комуністи вели посилену боротьбу "не лише з куркульством, але і з тим багатомільйонним прошарком середнього селянства, яке стоїть далеко від радянської влади"Владимиров М. Ударные моменты продовольственной работы на Украине. Харьков: Издание Информ.-Идз. Отд. Наркомпрода УССР, 1921. С. 10.. Цілковита "викачка" хліба була, з-поміж іншого, одним із головних інструментів війни проти господаря-власника.

Упродовж 1917-1920 рр., зважаючи на інтенсивні бойові дії, більшовики не мали стабільного повноцінного доступу до хлібних ресурсів України. Тому основне вістря продовольчої диктатури (реквізиції за продрозкладкою) й терору було спрямоване на контрольовані ленінським урядом хлібовиробничі регіони Росії. Це передбачалося декретом Раднаркому РСФРР про хлібну розкладку від січня 1919 р.Собрание узаконений и распоряжений правительства за 1919 г. Управление делами Совнаркома СССР. Москва, 1943. Ст. 10. Результатом цього стало масштабне антибільшовицьке селянське повстання на чолі з О. Антоновим. Водночас восени 1920 р. стрімко погіршувалася продовольча ситуація в Поволжі. Там вже взимку 1921 р. спалахнув сильний голод, який, попри важкі погодні умови літа 1920 р., став наслідком злочинної аграрної політики комуністичного режимуБайкєніч Д. Масовий штучний голод 1921-1923 років та питання експорту українського збіжжя. Український селянин. 2021. Вип. 25. С. 88; Бадмаева Е. Голод в Нижнем Поволжье в 1921 и 1933 гг. Новый исторический вестник. 2010. № 26. С. 47-48; Поляков В. Голод в Поволжье: первый опыт государственной помощи в 1921 г. Вестник Волгоградского государственного университета. 2007. Серія 4. Вип. 12. С. 18-32..

У таких умовах опанування українським збіжжям ставало для В. Леніна і його партії вагомим чинником політичного виживання та подальшого зміцнення своєї диктатури. У жовтні 1920 р. вождь російського пролетаріату чітко наголошував, що продовольчі труднощі радянської Росії планувалося полегшити завдяки зерну з України, а також Кубані та СибіруЛенин В. Полное собрание сочинений. Москва: Издательство политической литературы, 1981. Т. 41. С. 364..

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему виникнення масового голоду 1921-1923 рр. в Україні в контексті репресивного вилучення більшовиками хліба в українських селян-власників та його вивезення до РСФРР розглядали у своїх наукових працях С. Кульчицький, О. Мовчан, Р. Сербин та ін.Мовчан О. Перший голод в радянській Україні (1921-1923 рр.). Веселова О., Марочко В., Мовчан О. Голодомори в Україні, 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947: Злочини проти народу. Київ; Нью-Йорк: Вид-во М.П. Коць, 2000. С. 15- 84; .; Кульчицький С., Мовчан О. Невідомі сторінки голоду 1921-1923 рр. в Україні. Київ: Ін-т історії України АН України, 1993. 70 с.; Кучер В., Щебетюк Н., Глоба О. Продовольча диктатура більшовицького режиму - засіб організації голоду в Україні (1921-1923 рр.). Етнічна історія України. 1921. Вип. 65. С. 72-80. https://doi.org/10.17721/ 2518-1270.2021.65.08.Питання реалізації радянською владою продовольчої диктатури в Україні та її вплив на український аграрний сектор і продовольчу ситуацію розкрили: С. Корновенко, В. Ревегук, Б. Хорошун та О. ШишкоКорновенко С. Податкова політика радянської влади в українському селі у відбудовчий період (1921-1925 рр.): дис. ... канд. іст. наук: 07.00.01. Черкаський держ. ун-т ім. Богдана Хмельницького. Черкаси, 1999. 173 с.; Сербин Р. Голод 1921-1923 і українська преса в Канаді. Торонто; Київ: Український дослідницький і документальний центр.

1992. 704 с.; Ревегук В. Більшовицька продовольча розкладка в Україні (1919 - перша половина 1921 років). URL: http://histpol.pl.ua/ru/biblioteka/7932-bolshevistskaya-prodovolstvennaya-razverstka-v-ukraine-1919-pervaya-polovina-1921- goda#34; Хорошун Б. Продовольча політика в Україні в 1920-1930-х роках: 07.00.01. Історія України. Автореф. дис. ... д-ра істор. наук. Київ. КНУ ім. Тараса Шевченка. 1999; Шишко О. Політичний терор більшовицької влади в Одеській губернії (січень 1918 р. - березень 1922 р.). Одеса: Освіта України, 2019. 340 с.. Окремі аспекти вивезення українського збіжжя до Росії та на експорт, вплив цих процесів на виникнення й поглиблення голоду 1921-1923 рр. в УСРР аналізували Р. Сербін, В. Сергійчук, С. Маркова, Д. БайкєнічБайкєніч Д. Масовий штучний голод 1921-1923 років та питання експорту українського збіжжя. Український селянин. 2021. Вип. 25. С. 87-93; Маркова С., Байкєніч Д. Початок масового голоду 1921-1923 рр. в Україні: соціально- економічні причини. Масовий штучний голод 1921-1923 рр. (до сотих роковин): матеріали Міжнародної науково- практичної конференції (30 вересня 2021 р.). Вишгород: ПП Сергійчук М. І., 2021. С. 45-56; Сергійчук В. Український хліб на експорт: 1932-1933 рр. Київ: ПП Сергійчук М. І., 2006. 432 с.; Сербин Р Документи про вивіз за кордон українського збіжжя під час голоду 1921-1923 рр. Український археографічний щорічник. Нова серія. Вип. 2. Київ.

1993. С. 308-313..

Мета дослідження полягає у з'ясуванні впливу репресивної хлібозаготівельної політики комуністичного режиму, зокрема червоноармійських зернозаготівель та вивезення українського продовольства до радянської Росії, на виникнення масового голоду 1921-- 1923 рр. в Україні.

Виклад основного матеріалу. Звільнившись наприкінці 1920 р. від зовнішніх фронтів, більшовики отримали повноцінний доступ до українських продовольчих ресурсів. Єдиною перепоною, що суттєво дезорганізовувала продовольчу роботу, залишався повстанський рух, що фактично трансформувався у внутрішній фронт антибільшовицької боротьби. Не зважаючи на його строкате політичне забарвлення (проуенерівське, білогвардійське, промахновське тощо), він мав головну спільну мету - повалення влади РКП(б).

Початок 1921 р. ознаменувався для радянської влади поглибленням соціально- економічної та політичної кризи. Більшовики перемогли в тривалій військово-політичній боротьбі за владу, але насадженням комунізму, політикою "червоного терору", проддиктатури загнали радянські республіки в стан цілковитої розрухи та голодного виживання. Влада РКП(б) перебувала у кроці від колапсу. Окрім масових селянських повстань, стрімко ширилися невдоволення та протести в промислових центрах. Назрівав серйозний вибух навіть у середовищі лояльних до режиму категорій населення, зокрема робітників і червоноармійців. За словами американського історика Р. Пайпса, у 19201921 рр. вся країна була налаштована проти більшовицької диктатури, якщо не брати до уваги партійних кадрів, у середовищі яких теж спостерігалося "бродіння"Пайпс Р. Русская революция. Россия под большевиками. 1918-1924. Москва: Захаров, 2005. Кн. 3. С. 257..

Зокрема, складна ситуація для більшовиків склалася в Україні. Так, взимку 1920/1921 р. у Волинській губернії неударні групи робітників не отримували продпайок зовсім, а ударні - не більше 50 %ЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 452. Арк. 1 зв.. Про їхні родини годі й казати. Харчових запасів не вистачало навіть для забезпечення пролетаріату в столиці УСРРЦДАВО України. Ф.2.Оп.2. Спр.134. Арк. 4.. Потерпав і Донецький басейн. Багато місцевих робітників за відсутності продовольчого забезпечення відмовлялися виходити на роботуЦДАВО України. Ф.2.Оп.2. Спр.134. Арк. 26 зв., 27; Спр 170. Арк. 51-51 зв.. Із Горлівки повідомляли, що "зміна шахтарів... вийшовши нагору, поголовно лаялася найдобірнішою лайкою на всіх без винятку, через неотримання хліба, не кажучи про інші продукти. Були заклики. кинути шахту на затоплення"ЦДАВО України. Ф.2.Оп.2. Спр.170. Арк 57.. Перебували без продовольства гірники в Юзівському районіЦДАВО України. Ф.2.Оп.2. Спр.170. Арк 25.. Загалом такі випадки були непоодинокими. Це особливо болісно позначалося на політичних позиціях РКП(б), оскільки енергоносії Донбасу мали бути суттєвим чинником промислово-інфраструктурної й транспортної відбудови передусім радянської метрополії.

Від гострої продовольчої нестачі страждали не лише пролетарі, а й інші категорії споживачів, залежні від централізованого постачання. Наприклад, у Городнянському повіті Чернігівської губернії медичний персонал систематично голодував і хворів, зважаючи на непослідовну видачу пайків та їх затримку на місяці. Траплялися випадки голодних смертейЦДАВО України. Ф.2.Оп.2. Спр.134. Арк. 11,18..

У таких кризових умовах "викачка" українського хліба для більшовиків ставала пріоритетним завданням. Наголосимо, що ще на початку 1920 р. комуністичний режим нав'язав українськими господарям нереалістичну хлібну розкладку з врожаю 1919 р. та попередніх років обсягом 160 млн пудів. До вересня 1920 р., початку нової хлібозаготівельної кампанії, більшовикам вдалося "викачати" орієнтовно 30 млн пудів (зокрема, червоноармійської заготівлі)Ревегук В. Більшовицька продовольча розкладка в Україні (1919 - перша половина 1921 років). URL: http:// histpol.pl.ua/ru/biblioteka/7932-bolshevistskaya-prodovolstvennaya-razverstka-v-ukraine-1919-pervaya-polovina-1921- goda#34.. Не виконавши попередній план по розкладці, Москва в серпні 1920 р. знову накинула Україні завдання у 160 млн пудів хліба з нового та попередніх врожаїв. Більшовицький центр вимагав від своїх ставлеників в УСРР цілковитого виконання продрозкладки. Додатково 27 млн планували вилучити за помельним збором. Таким чином, загальні показники хлібовилучення 1920/1921 р. становили 187 млн пудів збіжжя. У тогочасних умовах це завдання було абсолютно нереалістичним для українських господарів. Підкреслимо, що більшу половину (102 млн пудів) покладали на степові хлібовиробничі губернії - Одеську (24,2 млн), Миколаївську (24,7 млн), ОлександрівськуУ березні 1921 р. Олександрівську губернію було перейменовано на Запорізьку. (31,5 млн), Донецьку (13,8 млн) і Катеринославську (7,8 млн)Збірник узаконень та розпоряджень Всеукраїнського революційного комітету за 1919-1290 роки. Харків: Шоста радянська друкарня, 1921. Ч. 23. Ст. 481; ЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 634. Арк. 20 ; Народное хозяйство Украины в 1921 г.: отчет Украинского экономического совета Совету Труда и Обороны. Харків: 4-я государственная типография, 1922. С. 507..

Упродовж вересня-грудня 1920 р. через бойові дії, неналагодженість структури та роботи продорганів, а також транспорту виконання розкладки в Україні йшло із суттєвими потугами. За цей час вдалося реквізувати, за різними даними, лише 30-35 млн пудів хлібаЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 134. Арк. 22; Юбкін В.П. Здійснення продовольчої політики на Україні (грудень 1919-1920 pp.). Український історичний журнал. 1961. № 1. С. 29; Народное хозяйство Украины в 1921 г... С. 510;. З них 6,5 млн становили червоноармійські заготівлі. Примітно, що в умовах війни осені 1920 р. армійські реквізиції продовольства фіксувалися й долучалися до розкладки. Вже з початку 1921 р., коли бойові дії припинилися, дані про відповідні надходження не велися, а цифру в 6,5 млн пудів зафіксували як остаточну. Однак підкреслимо, що дані червоноармійської заготівлі були далеко неповнимиЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 134. Арк. 22..

Частини РСЧА, що стояли в українських губерніях, займалися безсистемним продграбунком для самозабезпечення. Вилучений хліб часто ніким не обліковувався, тому реальні обсяги армійських хлібозаготівель були набагато більшими. Зокрема, голова Київського губернського революційного комітету Я. Гамарник інформував навесні 1921 р. Харків, що в губернії армійськими частинами було реквізовано велику й ніким не враховану розкладкуЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 494. Арк. 118.. Так, у Білоцерківському повіті Київської губернії радянські працівники констатували, що військові кінні частини суттєво дезорганізовували продовольчу роботу та накладали контрибуції на місцеві селаЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 494. Арк. 39.. У Липовецькому повіті продграбунок і терор чинили вояки Першої кінної армії. Зрештою, керівним компартійним органам повідомлялося, що "повітпарткомам не всюди вдалося налагодити потрібний контакт з російськими частинами". Підкреслимо, що на початку 1921 р. у Київській губернії дислокувалося 5 піхотних дивізій РСЧА та значна кількість кавалерійських підрозділів. Подібні факти фіксувалися також в інших губерніях, зокрема в ОлександрівськійЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 435. Арк. 47, 89, 92..

Більшовицькі керманичі були переконані, що українські господарі мають достатньо збіжжя й лише через свою ворожість і непоступливість не бажають віддавати його радянській владі. Взимку 1921 р. В. Ленін, зокрема, критикував українське селянство, зазначаючи: "У них були і є такі надлишки, яких в центральній Росії ніколи не було. Вони в такому становищі ще не були. Вони такої потреби, яку у нас, у Московській та Петроградській губерніях, селяни терпіли три роки (а отримували значно менше, ніж український мужик), такої потреби і голоду... ніколи не бачили"Ленин В. Полное собрание сочинений. Москва: Издательство политической литературы, 1970. Т. 42. С. 361-362..

Однак об'єктивно на початок 1921 р. аграрний сектор України знаходився в стані руїни, а хлібні ресурси бажали кращого. Це підтвердили самі більшовики на V Всеукраїнському з'їзді рад (25 лютого - 3 березня 1921 р.), зазначаючи, що: "Україна в цей час дійшла до стану, коли її сільськогосподарських ресурсів ледве вистачає для власних потреб...". Констатувалося значне скорочення посівних площ, зниження врожайності, брак робочої худоби тощоЗбір законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1921 р. Харків: Вид. Народ. Комісаріата Юстиції, 1921. Ч.3. Ст. 95.. Подібні факти щодо радянських республік також озвучив В. Ленін, зазначаючи в березні 1921 р., що "площа посіву, врожайність, засоби виробництва, все це скоротилося, надлишки стали, поза сумнівом, менші, і в багатьох випадках їх зовсім немає". Водночас він акцентував, що селяни повинні поголодувати, аби позбавити від голоду фабрики та міста. І це, на його думку, неможливо було зробити без примусуЛенин В. Полное собрание сочинений. Москва: Издательство политической литературы, 1970. Т. 43. С. 29..

Власне зима 1921 р. ознаменувалася посиленням карально-репресивного тиску та продтерору щодо українських господарів. Характерною в цьому контексті була відозва Х. Раковського та В. МолотоваУ той час був секретарем, а також членом політбюро та оргбюро Центрального Комітету КП(б)У до регіональних партійних і радянських органів влади. Лунав заклик до посилення підвозу вже зібраного хліба та палива в промислові центри, а також спрямування якомога більших сил для форсованої "викачки" продовольства. Для цього було запропоновано звернутися по допомогу до військових частинЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 400. Арк. 28.. Також опродкомгубиГубернські особливі продовольчі комісії - підконтрольні Наркомпроду УСРР органи (на правах військово- продовольчих комісій), які безпосередньо здійснювали в губерніях продовольчу диктатуру, керували продзагонами, збором продрозкладки тощо. отримали завдання інтенсифікувати зернозаготівлі до початку весняного бездоріжжя та польових робіт. "Необхідно дорожити кожним зимовим днем, втрата якого загрожує нам подальшими незмірно тяжкими результатами. Перетворіть губернські й повітові наради в бойові органи посилення продовольчих заготівель, напружте всі партійні та радянські сили...", - зазначалося в депеші керівництва УСРР на адресу місцевих продорганівЦДАВО України. Ф.340.Оп.2.Спр.2049. Арк.10..

Головними адресатами постачання реквізованого в українських селян хліба найперше мали стати червоноармійці, залізничники, робітники Донбасу та важливих промислових підприємств. Зокрема, керівництво УСРР наголошувало опродкомгубам: "Протягом останнього місяця в багатьох губерніях України явно послабшало забезпечення військових частин, робітничого населення, виконання нарядів Компроду. постачання Донбасу далеко ще не забезпечене і найменше послаблення енергії в цьому відношенні загрожує найважчими наслідками, залізничники отримують. мізерну кількість продовольства, військові частини відчувають в низці губерній, безсумнівно, продкризу. Такий стан постачання найважливіших груп населення та військ стає загрозливим і має своєчасно бути попередженим". Висловлювався заклик напружити всі сили та ресурси, не допустивши поглиблення кризиЦДАВО України. Ф.340.Оп.2.Спр.2087. Арк.26..

Тоді ж центральний апарат Наркомпроду УСРР направив в Олександрівську, Миколаївську, Полтавську, Кременчуцьку та Одеську губернії вказівку про максимальний вивіз протягом лютого-березня хліба та інших продуктів військовим частинам, Донецькій залізниці та ХарковуЦДАВО України. Ф.340.Оп.2.Спр.2087. Арк.1..

Паралельно йшло вивезення українського зерна для потреб радянської Росії, передусім "червоних столиць" (Москви та Петрограда). Зазначимо, що за наявними даними, лише за березень-грудень 1920 р., більшовики вивезли до РСФРР 17991 вагон продвантажів (головним чином хліба)ЦДАВО України. Ф.340.Оп.2.Спр.5441. Арк.87.. У перерахунку на пуди - від 16 до 18 млнТогочасний вантажний вагон для перевезень продовольства вміщав орієнтовно 900-1000 пудів, залежно від типу зерна і його якості.. Лише з Одеської губернії з 1 вересня по 31 грудня 1920 р. для Росії було відвантажено 4,2 млн пудів зернаШишко О. Політичний терор більшовицької влади в Одеській губернії. С. 244..

Вже на початку 1921 р. у Москві розглядалося питання щоденної відправки з України 50 вагонів хлібаЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 35. Арк. 2.. Водночас вийшов припис В. Леніна всім органам військового сполучення і губернським продкомітетам сприяти просуванню номерних і літерних залізничних продмаршрутів із України, Північного Кавказу і Сибіру на російські військові та наркомпродівські базиДекреты Советской власти. Декабрь 1920 г. - январь 1921 г. Москва: Политиздат, 1986. Т. XII. С. 354.

У цей час Вища рада з перевезень при Раді праці та оборони (РПО) РСФРР постановила перекинути з Правобережної України в Росію всі продвантажі, що були завантажені в залізничні ешелони. Це викликало панічну реакцію українського Раднаркому, оскільки під загрозою опинялося харчування розквартированих в Україні підрозділів Червоної армії, промцентрів, Донбасу та проведення весняної посівної. Харків наважився призупинити дію цього рішення та звернувся до більшовицького центру з проханням про остаточне скасування цієї директивиЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 93. Арк. 4..

У лютому 1921 р. голова РНК УСРР Х. Раковський повідомляв В. Леніну, що в Україні накопичився певний продовольчий фонд. Його планували використати для задоволення внутрішньоукраїнських потреб і товарообміну із закордоном. Натомість очільник РСФРР відповів: "Зважаючи на вкрай скрутне продовольче становище центру, вважаю: три чверті взяти сюди, чверть залишити містам і робітникам України"Ленин В. Полное собрание сочинений...1970. Т. 52. С. 80, 371.. Заразом він вимагав від уряду радянської України відправляти до Росії щоденно 40 вагонів продзапасівТам само. Т. 42. С. 591--592.. З цього приводу 24 лютого Москва інформувала українське керівництво, що через труднощі надходження хліба із Сибіру з УСРР мали щодня направляти до Росії 40 вагонів продовольства. Разом із тим В. Ленін, посилаючись на дані М. Владімірова, просив розглянути можливість збільшення їхньої кількості до 60. "Прошу Укрнаркомпрод виявити максимум зусиль і негайно вжити всіх доступних заходів, аби виконати це термінове завдання", - писав більшовицький вождьЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 130. Арк. 33..

Виконання таких зобов'язань загострювало ситуацію на місцях. Зокрема, у першому кварталі 1921 р. спостерігалося різке погіршення продовольчого становища Одеси. Однак на неї покладалося завдання забезпечити Москву хлібом і фуражем у розмірі 40 вагонів щоденно. Споживання міста скоротили до 15 вагонів хліба на добу. На початок березня одеські комуністи заявляли, що їм вдасться виконати поставлене завдання. Це викликало величезне невдоволення та заворушення в середовищі одеських пролетарів, які відверто виступали проти компартіїЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 435. Арк. 90..

За наявними офіційними даними, у січні-березні 1921 р. у РСФРР загалом було відправлено 1503 вагони зернохліба, що становило 1,3--1,5 млн пудівНародное хозяйство Украины в 1921 г. ... С. 598.. Однак ці цифри викликають сумніви, оскільки вже за перші 20 днів 1921 р. для потреб Росії та робітників Донбасу було відправлено лише з Одеської губернії 1,5 млн пудів зерна (на Донбас направлялося 30 % означеного обсягу)Шишко О. Політичний терор більшовицької влади в Одеській губернії. С. 244..

Українські більшовики могли б відправляти Росії значно більше збіжжя, але не дозволяли технічні можливості. Була гостра криза з паливом, дефіцит відремонтованих товарних вагонів і паровозів. Так, у Запорізькій губернії в першій половині лютого 1921 р. було заявлено для завантаження 2594 вагони, а подано лише 410, з них завантажили 282, а відправили 170ЦДАВО України, Ф. 2. Оп. 2. Спр. 134. Арк. 19.. У січні в Пирятинському повіті Полтавської губернії через відсутність порожняка цілком припинилася зсипка зернаЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 93. Арк. 3.. Давалася взнаки неналагодженість підвозу збіжжя до місцевих і залізничних зсипних пунктів, яких було недостатньо. Через це наявні зсиппункти часто були до межі перенавантажені, що при тривалому та неправильному зберіганні зерна призводило до його псування. Також не вистачало вантажної робочої сили. Ускладнювали та гальмували гужові та залізничні перевезення снігові замети, а з початком весни - бездоріжжя. Часто сотні вагонів простоювали без суттєвого просуванняЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 93. Арк. 3, 11.. Для прикладу, наприкінці січня 1921 р. через зимову непогоду та відсутність палива на шляху до Донбасу простоювало більше 1 тис. вагонів з продвантажами. Аби запобігти поглибленню кризи на виробництвах, Х. Раковський просив Москву дозволити просування 250 тис. пудів продовольства з КубаніЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 170. Арк. 39..

Зважаючи на зазначені труднощі, наприкінці лютого вирішили призупинити на певний час завантаження всіх вантажів у межах Південно-Західної залізниці, окрім тих, які потребувала сама залізниця та військові частини. Водночас весь вивільнений рухомий склад використовували насамперед під продовольство й паливо для Москви (не менше 60 вагонів на добу)ЦДАВО України. Ф. 340. Оп. 2. Спр. 2098. Арк. 137..

Посилення більшовиками продовольчої диктатури на початку 1921 р. призвело до ще більшого виснаження та катастрофічного зменшення хлібно-продовольчих запасів українських селян. Із місць приходили невтішні для більшовицького керівництва повідомлення. Зокрема, в Одеській губернії спостерігалася перевтома від продкампанії та були намагання місцевих радянських працівників під приводом посівної звести до мінімуму виконання розкладки. У Миколаївській губернії в Єлисаветградському повіті розкладка йшла на спад через посилення повстанського руху та відсутність хлібних ресурсів. У Херсонському й Миколаївському повітах фактично забирали останні залишки хліба, вилучаючи навіть посівний матеріал. Однак Наркомпрод УСРР вважав ці дані неправдивими, елементом саботажу, залишаючись на позиції, що в населення були достатні лишки минулорічних врожаїв. "Ми спостерігаємо на прикладі цих двох губерній добре знайому, на практиці радянської Росії, комбінацію спротиву селянства у здачі своїх надлишків з небажанням місцевих органів виробничих губерній глибоко та серйозно боротися з цим спротивом в ім'я посиленого вивозу в споживаючі центри", - повідомлялося в доповіді Наркомпрода на адресу РНК УСРР в лютому 1921 р.ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 134. Арк. 19.

У контексті зазначеного показовою була ситуація, що склалася в Миколаївській губернії. У тамтешніх господарств з 1 вересня 1920 р. по 10 січня 1921 р. вилучили 11,1 млн пудів зернових продуктів і фуражу З них 3,1 млн вивезли за межі губернії. Також додатково відправили на Донбас 10 маршрутів із хлібом (600 тис. пудів) і 4 маршрути з фуражем. Водночас у регіоні на початок 1921 р. було розквартировано 218 тис. червоноармійців (при населенні губернії близько 1,4 млн осібНаселение Николаевской губернии по данным переписи 1920 г. Статистика Украины. Серия 1. Демография. Том 1. Вып. 4. Харьков: 4-я Государственная Типография, 1922. С. 1.), що, за повідомленнями опродкомгуба, "посилювало витрату продуктів". Характерно, що ще восени 1920 р. у губернії дислокувалося три армії РСЧА, які до межі виснажували місцеві продресурси. Констатувалося, що надлишків зерна лишилося небагато, оскільки були реквізовані врожаї не лише 1920-го р., а й попередніх років. Як наслідок, зазначалося, що "тепер зустрічаються ускладнення, бо селяни ухиляються від розкладки"ЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 316. Арк. 19..

Власне, бажання більшовиків задовольнити споживчі центри (передовсім російські) та армію домінувало над реальною продовольчою кризою, в яку загнали українські регіони, насамперед зернопродукуючі. Тож, у лютому Раднарком УСРР у своїй постанові констатував, що ":.. .наявність хліба на всіх зсипних пунктах у даний час складає лише третину від кількості, яка необхідна радянській Україні для задоволення власних потреб до кінця польових робіт". Усім органам радянської влади пропонувалося напружити сили та ресурси для негайного виконання встановленої розкладки (саме тому березень був оголошений ударним "продмісяцем", на виконання якого мобілізували значну кількість партійно-радянських працівників, робітників, армійців тощо). Також вказувалося, що посівна кампанія не має заважати продроботі та проводитися їй на шкоду. Хліб, який надходив за розкладкою, міг використовуватися для посівної кампанії тільки за нарядами Наркомпрода. Самостійне бронювання місцевими органами влади розкладкового зерна для посівних потреб заборонялося під страхом суворої відповідальності та розцінювалося як злочинЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 134. Арк. 20.. Таким чином, бажання виконати зернозаготівельні плани та продемонструвати свою відданість завданням кремлівського центру превалювали над стратегічною важливістю проведення посівної кампанії.

М. Владіміров розсилав депеші в регіони, вимагаючи якомога потужнішого та ефективнішого натиску в справі виконання хлібних завдань. Опродкомгубам давалося "зелене світло" на використання всіх можливих методів і засобів. "У Губкомпраці та військових частин категорично вимагайте допомоги для посилення заготівлі й завантаження, встановіть тісний діловий зв'язок із головую губчека щодо прискорення роботи...", - телеграфував наркомЦДАВО України. Ф. 340. Оп. 2. Спр. 2098. Арк. 142, 147..

До кінця березня 1921 р. загальний обсяг виконання плану зернової розкладки з врожаю 1920 р. склав, за офіційними даними, орієнтовно 65 млн пудів. З них 6,5 млн становили червоноармійські заготівлі, а 3,8 млн - надходження за помельним зборомНародное хозяйство Украины в 1921 г.. С. 576-577; ЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 634. Арк. 20.. Однак маємо пам'ятати, що цифри по хлібозаготівлям для РСЧА були неповними, а значні обсяги продовольства, пограбовані військами, ніким не обліковувалися.

Найбільший удар зерновилученням було нанесено по південних губерніях УСРР. Аби зрозуміти рівень завданої шкоди, наведемо приклад Одеської губернії. Станом на 1 квітня 1921 р. загальний обсяг вилучення склав 14,5 млн пудів. За детальними розрахунками статистиків, валовий збір чотирьох головних хлібів (пшениця, жито, ячмінь і овес) у губернії з врожаю 1920 р. визначався в розмірі 41,5 млн пудів. Для нормального річного продовольчого забезпечення сільського населення (орієнтовно 1,6 млн осіб) та годівлі худоби необхідно було 42 млн пудів, також 7,8 млн мали піти на посівні потреби (загалом 50 млн пудів). Отже, реальний дефіцит складав понад 8 млн пудівБориневич А. Производство и расход хлебных продуктов в Одесской губернии в 1920 г. Статистический вестник (октябрь-декабрь). Переодический орган Одесского губернского статистического бюро. 1920. С. 18; ЦДАГОУ. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 634. Арк. 20.. З вилученням розкладки він зростав у рази, ставлячи селян перед загрозою неминучого голоду. У багатьох господарів не лишалося навіть достатнього насіннєвого матеріалу для весняного посіву.

Ще гірша ситуація склалася у Миколаївській губернії, де до квітня було вилучено 16,4 млн пудів хліба. Загальний збір головних зернових культур врожаю 1920 р. становив орієнтовно 35 млн пудівГолодомори в Україні: Одеська область (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947). Дослідження, спогади, документи. Одеса: Астропринт, 2007. С. 181; ЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 634. Арк. 20.. Таким чином, майже половина ресурсу пішла на задоволення потреб більшовицької диктатури.

Водночас у трьох інших степових губерніях - Запорізькій, Катеринославській і Донецькій - через потужний повстанський рух (особливо армії Н. Махна), велику концентрацію червоноармійських частин (насамперед Першої кінної армії) і незначні хлібні надлишки (частина врожаю загинула від посухи 1920 р.) було реквізовано загалом 10,6 млн пудівЦДАГОУ. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 634. Арк. 20.. У подальші місяці на Запорізьку губернію більшовики прагнули зробити головний натиск щодо вилучення продрозкладки. Заразом планувалося посилити "викачку" в

Полтавській, Київській і Кременчуцькій губерніях, які теж традиційно виробляли значний відсоток зернових.

Поглиблення до початку весни 1921 р. соціально-економічної та політичної кризи змусили більшовиків на певний час відмовитися від насаджування комунізму та частково повернутися до ринкової економіки. На Х з'їзді РКП(б) (8-16 березня 1921 р.) було оголошено курс на нову економічну політику. Режим задекларував певну лібералізацію в аграрному секторі, оголосивши перехід від ненависної більшості селянства продрозкладки до продподатку. Це розглядалося як тимчасова міра, як засіб утримання при владі. Щодо цього В. Ленін наголошував: "Ми перебуваємо в становищі людей, які все ще змушені відступати, щоб у подальшому перейти нарешті в наступ"Ленин В. Полное собрание сочинений. 1970. Т. 44. С. 208.. Очільник Комінтерну Г Зінов'єв відверто заявляв: "...нова економічна політика є лише тимчасовим відхиленням, тактичним відступом, звільненням землі для нової та рішучої атаки праці на фронт міжнародного капіталізму"Пайпс Р. Русская революция. Россия под большевиками. С. 257..

Наприкінці березня 1921 р. в УСРР було офіційно впроваджено заміну подрозкладки продовольчим податкомЗбір законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1921 р. Харків: Вид. Народ. Комісаріата Юстиції, 1921. Ч. 5. Ст. 143.. Він визначався в розмірі 117 млн пудів збіжжя, з яких 18 млн мали піти на формування губерніальних продовольчих фондів для задоволення потреб комнезамів. Решту (99 млн пудів) передбачалося витратити на забезпечення Червоної армії, робітників і компартійно-радянського апаратуТам само. Ст. 155.. Зазначимо, що першопочатково Наркомпрод і більшість членів політбюро ЦК КП(б)У наполягали на цифрі в 130 млн пудів, і лише протест окремих впливових партійців змусив пленум ЦК зменшити податок до 117 млнЛенинский сборник. Москва: Партийное издательство, 1932. Т. ХХ. С. 75..

Також планувалося додатково отримати 75 млн пудів шляхом товарообмінуСтрумилин С. На плановом фронте. 1920-1930 гг. Москва: Государственное издательство политической литературы, 1958. С. 24.. Оскільки промислово-споживчих товарів, які можна було обміняти на хліб, у більшовиків було обмаль, то ключовим фактором ставала сіль. Вона користувалася великим попитом у селянських господарствах. Аналізуючи в травні перспективи нового врожаю зернових в Україні, В. Ленін висловив бажання будь-що вилучити з нього 200-300 млн пудів. Аби мати важіль тиску на селянство, було встановлено монополію держави на сіль. З цього приводу очільник комуністичного режиму писав М. Фрунзе: ".головне - сіль. Все забрати, обставити потрійним кордоном війська всі місця видобутку, ні фунту не пропускати, не давати розікрасти. Це питання життя й смерті. Поставте по-військовому. Ви - Головком солі"Ленин В. Полное собрание сочинений. 1970. Т. 52. С. 196-197..

Власне кажучи, запровадження продподатку в УСРР відтерміновувалося до осені 1921 р., оскільки податковий апарат і відповідні механізми не були налагоджені. Також українським більшовикам для покриття нагальних витрат конче необхідно було мати до нового врожаю щонайменше 40-45 млн пудів хліба, що без примусу отримати було практично неможливоЗбір законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1921 р. Ч. 5. Ст.142, 143; ЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 430. Арк. 89.. Тому мав продовжитися збір розкладки із застосуванням усіх карально-репресивних заходів і методів. Так, станом на початок квітня 1921 р. в УСРР діяло 252 воєнізовані продзагони загальною чисельністю 8302 особиСтрижков Ю. Продовольственные отряды в годы гражданской войны и иностранной интервенции. 1917-- 1921 гг. Москва: Издательство наука, 1973. С. 294..

"Можемо ми обійтися до нового врожаю без розкладки? Ні, не можемо, тому що без хліба не можуть існувати робітники, особливо Донбасу. Нам, окрім того, необхідно допомагати робітникам Москви і Петрограда", - наголошував військовим заступник начальника політуправління Збройних сил України і Криму Р. ПікельЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 430. Арк. 89.. Водночас Х. Раковський у звіті В. Леніну від 31 березня 1921 р. повідомляв, що заготовленого продовольства вистачить лише на квітень. Він побоювався, що оголошення продподатку негативно вплине на вилучення розкладкиБольшевистское руководство. Переписка. 1912-1927. Сборник документов. Москва: Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 1996. С. 195..

Бажаючи зняти напругу в селянському середовищі (особливо під час посівної), більшовики навіть пішли на зменшення залишку хлібної розкладки з 95 млн пудів до 50 млнЗбір законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1921 р... Ч. 5. Ст. 143. Хоча й тут не обійшлося без запеклих дебатів, оскільки одна група партійців виступала за зниження обсягу до 40 млн, а Наркомпрод УСРР вимагав встановити цифру в 60 млн. Зрештою пристали на компромісну пропозицію М. ФрунзеЛенинский сборник. 1932. Т. ХХ. С. 76..

Також звільнили від подальшого виконання хлібоздачі Волинську, Катеринославську, Харківську й Чернігівську губернії, "які виконали найбільший відсоток хлібної розкладки..,"Збір законів і розпоряджень робітничо-селянського уряду України за 1921 р... Ч. 5. Ст. 154.. У них дозволялися місцева торгівля й товарообмін. Однак у цьому випадку не обійшлося без більшовицьких маніпуляцій. Аналізуючи наявні дані, видно, що Волинська губернія виконала лише 6,3 %, Чернігівська - 28,6 %, Харківська - 41,6 %, Катеринославська - 45,2 %. Водночас Миколаївська губернія - 66,5 %, Одеська - 60 %. Проте їх, як ключові хлібовиробничі регіони, спеціально залишали для подальшої "довикачки" зернових.

Залишок хлібної розкладки в 50 млн пудів розподілили таким чином: Олександрівська - 15 млн пудів, Полтавська - 13 млн, Кременчуцька - 6,5 млн, Київська - 5,5 млн, Одеська і Миколаївська - по 3 млн, Донецька - 2,5 млн, Подільська - 1,5Там само..

Надходження продрозкладки в першу декаду квітня, порівняно з останньою декадою березня, впали з 2,7 млн пудів до 673 тис.ЦДАВО України. Ф. 340. Оп. 2. Спр. 847. Арк. 19. Це відбулося насамперед у зв'язку з розгортанням посівної кампанії. Також далося взнаки шалене виснаження селянських зернових ресурсів унаслідок березневого "продмісяця". Однак тиск комуністичної репресивної машини продовжувався, незважаючи на існуючі на місцях невтішні реалії.

Показовою була ситуація, що склалася у квітні 1921 р. у 1-му Новогеоргіївському сільському товаристві Олександрійського повіту Кременчуцької губернії. Восени 1920 р. на товариство було накладено 24 тис. пудів зернової розкладки. Тогоріч всього було засіяно 2,3 тис. десятин ріллі (при чисельності населення у 5 тис. осіб) здебільшого просом і гречкою. Озимину не вдалося засіяти, оскільки восени лише завершився розподіл землі на їдця. Ще перед збором врожаю 1920 р. випав сильний град, який знищив посіви на площі в 1 тис. десятин. До того ж був неврожай на просо та гречку. З настанням весни і початком березневого "продмісяця" було наказано виконати розкладку повністю. Сільська адміністрація та КНС були поставлені у глухий кут, оскільки для виконання завдання хліба у селян майже не було. Після репресивного тиску вдалося виконати план лише на 3 тис. пудів. Навіть під час конфіскації майна в одного із заможних селян виявили не більше 7 пудів збіжжя, яке одразу забрали в рахунок розкладки. Як наслідок, проти відвертого продграбунку виступила навіть значна частина незаможних селянЦДАВО України, Ф. 2. Оп. 2. Спр. 81. Арк. 34-38..

Схожа ситуація складалася й на губернських рівнях. На початку квітня 1921 р. пленум Київського губкому звернувся до ЦК КП(б)У із заявою про неможливість дати визначені

5,5 млн пудів. Максимальну цифру окреслили в 2,5 млнЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 443. Арк. 78.. У відповіді з Харкова наголошувалося: "Тяжкий продовольчий стан України, безперервний ріст продовольчих потреб, поряд із відсутністю достатнього товарного фонду для розвитку обмінних операцій, не дозволяє зменшити продрозкладку для Київської губернії"ЦДАВО України. Ф. 340. Оп. 2. Спр. 2098. Арк. 25..

Вилучення хліба в губернії у квітні-травні 1921 р., попри активізацію репресивного натиску, відбувалося із великими ускладненнями. Головними перешкодами були: повстанський рух, небажання і відсутність змоги у селян виконувати завищену в рази розкладку за браком зерна, а також їхні побоювання щодо вбогості нового врожаюЦДАГОУ Ф. 1. Оп. 20. Спр. 494. Арк. 8, 10, 118.. На продроботу Київський губком направив 322 компартійних і радянських працівників. Розсилалися циркуляри в повіти із закликом до посилення роботи й напруження усіх адмінсил. Згодом плани зернових надходжень по Київській губернії були дещо послаблені та скориговані. За розкладкою мало надійти 2,5 млн пудів та 2 млн по товарообміну. Наголошувалося, що хліб має йти "не тільки для внутрішніх потреб, але й для вивозу на Північ"ЦДАГОУ. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 436. Арк. 3.. Однак до червня вдалося виконати лише 21 % завданняЦДАГОУ. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 441. Арк. 85..

Водночас одеським комуністам наказувалося залишити для потреб губернії лише 450 тис. пудів збіжжя, а решту вивезти відповідно до вказівок Наркомпроду Внутрішні потреби Одещини пропонувалося покривати за рахунок помельного зборуЦДАГОУ. Ф. 1. Оп. 20. Спр. 436. Арк. 3.. Такі пропозиції мали завідомо злочинний характер, оскільки взимку-навесні 1921 р. значна кількість млинів по всій Україні не функціонувала, а надходження по помелзбору були надто мізерними. Губернська влада для стягнення розкладки та придушення селянського спротиву і повстанського руху активно послуговувалася військовою силою. Зокрема, на початку травня голова Одеського губвиконкому Я. Дробніс просив командування Червоної армії та Раднарком, аби не була зірвана продробота, залишити в губернії 51-шу дивізію РСЧАЦДАВО України, Ф. 2. Оп. 2. Спр. 81. Арк. 42..

18 квітня президія Миколаївського губвиконкому за присутності та головування Х. Раковського постановила вжити заходів для виконання в Єлисаветградському повіті розкладки у розмірі від 600 тис. до 1 млн пудів. Також пропонувалося Наркомпроду забезпечити Миколаївську губернію товарним фондом для отримання шляхом товарообміну 4 млн пудів хлібаЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 81. Арк. 30..

У скрутній ситуації опинилися Запорізька та Полтавська губернії. Зважаючи на невиконання розкладки, а також на їхнє важливе значення для продовольчих поставок Москві, армії та Донбасу, наприкінці квітня 1921 р. категорично заборонявся в'їзд у ці губернії всім, окрім осіб, відряджених у службових справах. Не дозволялися купівля, продаж і обмін продовольства, яке підлягало розкладці. Наркомпрод давав санкцію на закупівлю продовольства організаціями з інших губерній лише у надзвичайних випадках. На кордонах згаданих губерній встановлювалися загороджувальні загони. Порушників постанови мали арештовувати й засуджувати до п'яти років концтаборівЦДАВО України. Ф. 2. Оп. 2. Спр. 134. Арк. 40-40 зв.; Спр. 81. Арк. 32..