Русь на сторінках книги Марко Поло

Ця інформація, що наводиться в книзі Марко Поло, не підтверджується давньоруськими та іншими джерелами. На думку С. Мунда, у Марко Поло багато зухвалих анекдотів, зокрема й стереотип про «руський алкоголь». Як зазначає дослідник, цей текст належить до тих банальностей, які поширювали західні вчені про Русь Mund S. Constitution et diffusion d'un savoir occidental... Vol. 3. P. 567.. Тим не менш, як у давньоруських (з часів «Руської Правди»), так і в іноземних джерелах (з XV ст. в Амброджо Контаріні, Іосафата Барбаро та ін.) описувалися випадки пияцтва на Русі (в іноземному наративі місцями перебільшено). Із XI ст. діяли різні покарання за вчинення у п'яному вигляді правопорушень, а з XV ст. в Московському князівстві встановлювали контроль за виготовленням алкогольних напоїв Рожнов А. Битье кнутом как наказание в Московском государстве глазами современников-иностранцев. Ак-туальные вопросы современной науки. 2009. Вып. 10. С. 303-304; Лущай Ю. Древнерусская братчина. С. 15-16..

У розділі про Русь є епізод інтимного характеру, який нібито притаманний давньоруському населенню. Там ідеться про дозвілля жінок за випивкою в таверні. Не виходячи з- за столу, вони під час неї справляли нужду за допомогою губки. Їм у цьому допомагали служниці Marco Polo. The description of the World. T. II. P. CXXXI.. Такий звичай на Русі в джерелах не зафіксовано. Г. Харт із цього приводу писав, що непристойна розповідь у цьому уривку недостойна Марко Поло Харт Г. Венецианец Марко Поло. С. 180.. Л. Бергрін називає ці дані анекдотом для розваги слухачів Бергрин Л. Марко Поло. С. 374.. Довіри до цих відомостей небагато, і вони не мають наукового значення.

У книзі Марко Поло повідомлялося, що в давньоруського населення важкою монетою були золоті злитки у вигляді прута, а дрібною - головки куниць. Один такий золотий зли- ток коштував п'ять солідів Marco Polo. The description of the World... T. II. P. CXXXI. Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. Санкт-Петербург, 1893. Т. 1. С. 590. Струмилин С. Очерки экономической истории России и СССР. Москва, 1966. С. 34; Назаренко А. Древняя Русь на международных путях: Междисциплинарные очерки культурных, торговых, политических связей IX-XII вв. Москва, 2001. С. 208.. Під злитками золота, мабуть, малися на увазі гривні золота, а під шкурками куниць - гривні кун, що користувалися попитом на Русі з часів «Руської Правди»16 . У XII-XIII ст. 1 гривня золота складалася з 10 або 12 гривень срібла, ^1 гривня срібла - із 4 гривень кун, тобто 1 гривня золота дорівнювала 40-50 гривням кун . У давньоруській грошовій системі хутра білок (вевериця) і куниць (куни) використовувалися для дрібних розрахунків. Для великих грошових розрахунків у русів тривалий час існували золоті та срібні злитки (гривні золота й гривні срібла). В обігу також були іноземні монети (дирхеми, денарії) Свердлов М. Источники для изучения русского денежного обращения в XII-XIII вв. ВИЦ. Ленинград, 1978.

Т. IX. С. 3-16.. Лише у XV-XVI ст. стали карбувати власну монету. Новгородці в 1410 р. перестали між собою в торгівлі вживати куни, а почали використовувати іноземні монети. А вже в 1420 р. вони відмовилися від іноземних монет і перейшли на свою срібну денгу НПЛ. С. 402, 412..

В іноземних джерелах давно було зазначено, що руси використовували шкурки як гроші. Можливо, уперше про гроші русів написав Ахмед ібн Фадлан. Згідно з ним, у русів грошима слугували шкурки сірих білок, які були без шерсті, хвоста, передніх і задніх лап та голови, а крім білок, ще й соболі Ковалевский А. Книга Ахмеда Ибн-Фадлана. С. 141-142.. За відомостями Гійома Рубрука, популярною монетою на Русі були шкурки хутрових звірів, і серед них горностаї та білки Путешествия в Восточные страны Плано Карпини и Рубрука. С. 151. . Після Марко Поло заговорили й про срібло та золото, а не тільки про шкурки. Гільбер Ланноа, коли був у Новгороді та Пскові 1413 р., указував: «Монета їхня складається зі шматків срібла, важить близько 6 унцій без печатки, тому що зовсім не кують золотої монети, а дрібна їхня монета складається з мордок білок та кун» Voyages et ambassades de messier Guillebert de Lannoy. P. 20.. Сам Марко Поло писав про наявність на Русі срібних копалень Marco Polo. The Description of the World. T. II. P. CXXIX.. Про велику кількість срібла та золота в Новгороді говорить Пій II (Енеа Сільвіо Пікколоміні), римський папа 1458-1464 рр. Також він повідомляв, що торгівля хутром велася сріблом за вагою без клейма Pii II [Aeneae Sylvii Piccolominei]. Opera omnia. Basileae, 1571. P. 419, 479. За версією А. Кудрявцева, Пій II піздно информує про ситуацію в Новгороді 1410 р., у сер. XV в. цього вже не было (Кудрявцев О. Калиф на час: политический быт Новгорода в изображении Пия II [Энея Сильвия Пикколомини]. Древняя Русь. Вопросы ме-диевистики. 2015. № 4. С. 57).. Польський історик Ян Длугош характеризував Новгород XV ст. як багате місто, що мало золото, срібло та хутра Dlugosz J. Roczniki czyli kroniki slawnego krolestwa polskiego. Warszawa, 2009. Ks. 1-2 (do 1038). S. 137.. У XVI ст. дипломат і картограф Сигізмунд Г ерберштейн відмічав, що в північноруських містах (Новгороді, Пскові та Москві) карбували срібну монету, а золота не було зовсім. При цьому він припускав, що монету стали карбувати лише сто років тому. І ще додавав, що до появи монети на Русі використовували як грошову одиницю мордки й вуха білок та інших тварин Герберштейн С. Записки о Московии / Под ред. А. Хорошкевич. Т. I. Москва, 2008. С. 268-273..

Отже, ми розглянули історію появи чотирьох важливих для цього дослідження рукописів книги Марко Поло, а саме манускрипти Z, Z1, F, R. Головним із них був повний варіант - манускрипт Ф. Зелада (Z и Z1), де містяться цікаві дані про життя давньоруського населення, яких немає в інших варіантах книги. Однак у рукописах F і R також є доповнення. Було проаналізовано інформацію про Русь із цих чотирьох редакцій книги. Для порівняння та пояснення залучено західноєвропейські, давньоруські, візантійські, східні та інші джерела.

У книзі Марко Поло містяться географічні, кліматичні, торговельні, соціально-побутові та інші відомості про давньоруське населення. У венеціанського мандрівника можна знайти як короткі (наприклад, про релігію та мову), так і докладні (про холод і теплі приміщення тощо) дані. Він продемонстрував прихильність до певних традицій (так, назва Русі наводиться в грецькому варіанті, а опис зовнішності давньоруського населення подібний до зображень північних народів у античних та інших авторів). У тексті книги є суперечливі й темні місця - про країну Лак, назви хутрових звірів, торгівлю дітьми та ін. Марко Поло користується слов'янським словом «здравиця» для позначення заходу в населення Русі, на якому вони віддавалися пияцтву.

У дослідженні розглянуто також кілька важливих версій: на нашу думку, у манускрипті Ф. Зелада подано опис істьби (stupe) - теплого приміщення з піччю, яке слугувало житлом і захистом під час морозів; також у цьому джерелі наводяться можливі елементи братчини - пиру (бенкету), на який збиралися компаніями з різноманітною метою, зокрема щось відсвяткувати. Загалом, попри те, що не всю інформацію книжки Марко Поло можна сприймати як достовірну, у ній є чимало правдивих даних про Русь XIII-XIV ст.

References

Berhryn, L. (2011). Marko Polo. Ot Venetsyy do Ksanadu [Marco Polo. From Venice to Xanadu].

Moscow, Russia.

Dolhov, V. (2007). Byt y nravy Drevnei Rusy [Domestic life and manners of Ancient Russ]. Moscow, Russia.

Drezh, Zh. (2006). Marko Polo y Shelkovyi put [Marco Polo and the Silk Road]. Moscow, Russia.

Harkavets, A. (2017). Marko Polo po prozvyshchu Myllyon y eho «Knyha o raznoobrazyy myra» [Marco Polo nicknamed Million and his «Book about the diversity of the world»]. Zolotoordynskoe obo- zrenye - The Golden Horde review, T. 5, 3, P. 522-565.

Jackson, P. (1998). Marco Polo and his «Travels». Bulletin of the School of Oriental and African Studies, Vol. 61, 1, P. 82-101.

Kryvosheev, Yu. (2015). Rus y monholy: Yssledovanye po ystoryy Severo-Vostochnoi Rusy XIIXIV vv. [Russ and the Mongols: A study on the history of North-Eastern Russ of the 12th-14th c.]. Sankt- Peterburh, Russia.

Kuzenkov, P. (2003). Pokhod 860 h. na Konstantynopol y pervoe kreshchenye rusy v srednevekovykh pysmennykh ystochnykakh. Drevneishye hosudarstva Vostochnoi Evropy. 2000 h. [The campaign of 860 on Constantinople and the first christening of Russ in medieval written sources. The most ancient states of Eastern Europe. 2000]. Moscow, Russia.

Loma, A. (2002). Prakosovo. Slovensky y yndoevropsky koreny srpske epyke [Prakosovo. The Slavic and Indo-European roots of the Serbian epics]. Beohrad, Serbia.

Lushchai, Yu. (2015). Drevnerusskaia bratchyna po svedenyiam Marko Polo [Ancient Russ brotherhood according to Marco Polo]. Valla, T. 1, 6, P. 13-22.

Lushchai, Yu. (2015). Leksycheskye zaymstvovanyia yz slavianskykh yazykov v zapadnoevropeiskykh ystochnykakh XIII-XV vv. [Lexical borrowings from Slavic languages in Western European sources of the 13th-15th c.]. Rusyn - Rousine, 1 (39), P. 214-228.

Lushchai, Yu. (2016). Drevnerusskaia ystba po svedenyiam ystorycheskykh ystochnykov X-XIV vv. [Ancient Russ istba according to historical sources of the 10-14th c.]. Valla, T. 2, 2, P. 10-17.

Melnykova, E. (2016). Anhlyia y Rus: u ystokov kontaktov [England and Russ: at the origins of contacts]. Rossyiskaia ystoryia - Russian history, 4, P. 3-20.

Mund, S. (2002). Travel accounts as early sources of knowledge about Russia in Medieval Western Eu- ,. .

rope from the mid-13* to the early 15th c. The Medieval history journal, Vol. 5, 1, P. 103-120.

Mund, S. (2003). Orbis Russiarum: Genese et developpement de la representation du monde «russe» en Occident a la Renaissance (Travaux d'Humanisme et Renaissance). Geneve, Switzerland.

Mund, S. (2004). Constitution et diffusion d'un savoir occidental sur le monde «russe» au Moyen Age (fin Xe - milieu XVe siecle). Le Moyen Age, T. CX, 2; 3, P. 275-314; 539-593.

Nechaev, S. (2013). Marko Polo [Marco Polo]. Moscow, Russia.

Perkhavko, V. (1999). Pushnyna v drevnerusskom tovaroobmene (IX-XIII vv.) [Fur in the Old Russ commodity exchange (9th-13th c.)]. Otechestvennaia ystoryia - Native history, 5, P. 164-174.

Perkhavko, V. (2006). Torhovyi myr srednevekovoi Rusy [Trade world of Medieval Russ]. Moscow, Russia.

Ternovskaya, O., Tolstoy, N. (1995). Bratchyna. Slavianskye drevnosty: Etnolynhvystycheskyi slovar [Brotherhood. Slavic antiquities: Ethnolinguistic dictionary]. Moscow, Russia.

Vogel, H. (2012). Marco Polo was in China: New evidence from currencies, salts and revenues. Leiden, Holland.

Yurchenko, A. (2007). Knyha Marko Polo: zapysky puteshestvennyka yly ymperskaia kosmohrafyia [The book of Marco Polo: notes of a traveller or imperial cosmography]. Sankt-Peterburh, Russia.

Yvanov, S. (1994). Kommentaryi. Prokopyi Kesaryiskyi. Svod drevneishykh pysmennykh yzvestyi o slavianakh [Commentary. Procopius of Caesarea. Vault of the most ancient written news about the Slavs]. Moscow, Russia.

Размещено на Allbest.ru