Размещено на http://www.allbest.ru/

51

Курсова робота

з менеджменту зовнішньоекономічної діяльності

«Організація планування експортно-імпортної діяльності»

Зміст

Вступ

1. Організація планування експортно-імпортної діяльності підприємства

2. Аналіз діяльності закритого акціонерного товариства “Коломийська швейна фабрика”.

2.1 Коротка характеристика ЗАТ “Коломийська швейна фабрика"

2.2 Характеристика покупців та сегментів ринку товарів і послуг підприємства

2.3 Управління ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

2.4 Комплекс маркетингових комунікацій (реклама, стимулювання збуту, продаж)

2.5 Організаційна структура ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

2.6 Аналіз трудових ресурсів ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

2.7 Виробничі ресурси підприємства

2.8 Порядок проходження документів між підрозділами підприємства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій

2.9 Порядок митного декларування товарів

2.10 Валютно-фінансові відносини з партнерами і порядок здійснення розрахунків з ними

3. Оцінка ефективності ЗЕД підприємства та пропозиції щодо його покращення

Висновок

Список використаної літератури

Додаток. Приклади запиту, оферти та пропозиції

Вступ

В умовах вствновлення ринкових відносин в Україні значно розширилося коло суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - фізичних і юридичних осіб усіх форм власності, - що здійснюють експортно-імпортні операції з купівлі-продажу товарів.

Українське законодавство досить докладно регламентує порядок діяльності суб'єктів господарсько-правових відносин у галузі експорту та імпорту з урахуванням норм міжнародно-правових документів та положень міжнародних угод. У числі законодавчих актів, що визначають загальні засади здійснення експортно-імпортних операцій, перш за все слід назвати Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16 квітня 1991 року. № 959-ХІІ (з наступними змінами).

Важливою умовою здійснення експорту та імпорту товарів як виду зовнішньоекономічної діяльності є обов'язковість укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів). Обов'язковим для будь-якого зовнішньоекономічного договору (контракту), що укладається суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, є і передбачений йією ж нормою порядок підписання такого договору , за яким від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності такий договір підписують дві особи, крім випадків, коли таким суб'єктом є фізична особа. Від імені суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України, що є юридичними особами, зовнішньоекономічний договір підписує одна особа, яка має таке право згідно з посадою відповідно до установчих документів даного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності, та особа, яку уповноважено на це довіреністю , видано за підписом керівника суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності одноособово чи в іншому порядку, передбаченому установчими документами, або особа, яку уповноважено на це установчими документами безпосередньо.

Найвищим органом, що здійснює державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності, є Верховна Рада України.

У цьому Законі вживаються такі терміни:

Господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єкта господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що иає місце як на території України, так і за її межами.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Імпорт (імпорт товарів) - купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

Експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземними суб'єктами господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на території України.

1. Організація планування експортно-імпортної діяльності підприємства

експортний імпортний зовнішньоекономічний митний декларування

У міжнародній торговельній практиці використовуються два основні методи здійснення експортно-імпортних операцій, а саме: прямий (direct) експорт та імпорт, що передбачає постачання товарів промисловими підприємствами безпосередньо іноземному споживачеві або закупівлю в нього відповідних товарів, і непрямий (indirect) експорт та імпорт, що припускає продаж і купівлю товарів через торговельних посередників.

Загальні принципи організації та управління виробничо-збутовою діяльністю промислових фірм.

Промислові фірми мають у своєму складі різні підрозділи, які можна розділити на три групи:

1) виробничі відділи, що займаються питаннями, пов'язаними з випуском продукції;

2) функціональні відділи, куди входять відділи збуту, вивчення ринків, реклами, постачання, транспорту, страхувааня, юридичний, економічний і планування;

3) адміністративні відділи: фінансовий відділ, бухгалтерія, відділ кадрів, відділ відносин із службовцями й урядом.

Організаційна структура фірми і принципи управління визначаються низкою чинників - розмірами виробництва, виробничим профілем, технологією виробництва, сферою діяльності, масштабами закордонної діяльності й ін.

Розрізняють дві головні форми управління промисловими фірмами: централізована і децентралізована. Централізована передбачає управління господарською діяльністю підприємств з одного центру, жорстку регламентацію і координацію їх діяльністі, повну відсутність господарської самостійності. Децентралізована форма управління передбачає створення усередині фірми виробничих відділень, що користуються повною господарською самостійністю. До структури управління децентралізованої фірми входять: центральний апарат; виробничі відділення; центральні служби, контрольна і фінансова служби.

Центральний апарат. Вищою керівною ланкою фірми є загальні збори акціонерів. Практично фірмою керує наглядова рада і правління. Наглядова рада обирається на загальних зборах акціонерів. Очолює раду голова. Кількість членів визначається Статутом. Члени правління одержують високу зарплату або гарантовану у вигляді відрахування від прибутку. Сьогодні президент фірми рідко сам керує фірмою, звичайно управління здійснюється колективно з участю різних комітетів, які створюються при наглядовій раді і формуються з її членів.

Виробничі відділення. Сучасна велика компанія складається зі значної кількості виробничих відділень. Їх очолюють управляючі. Виробничі відділення об'єднюють дочірні компанії, що входять до фірми і здійснюють свою діяльність через відповідні функціональні відділи. Розрахунки здійснюють на основі трансфертних цін через бухгалтерію, грошових платежів немає. Управляючі самі встановлюють норму прибутку для всього відділення. Вони самостійно ведуть облік, підбір кадрів.

Центральні служби децентралізованої фірми представлені науково-дослідними і конструкторськими відділами, лабораторіями обчислювальних машин, статистичними відділами, відділами будівництва, транспорту, збуту, постачання, маркетингу, реклами, юридичного відділу і віділлу планування.

Контрольна та фінансова служба складається з контролера, скарбника, головного ревізора і бухгалтера.

Організація експортних операцій.

Якщо обсяг зовнішньоторговельних операцій у фірми незначний і основна частина продукції реалізується на зовнішньому ринку, то для здійснення зовнішньоторговельних операцій вона використовує торговельний апарат, призначений для роботи на внутрішньому ринку.

При збільшенні зовнішньоторговельних операцій створюється спеціальний експортний відділ, що не входить до складу внутрішнього збутового опарату. Він, як правило складається з таких підрозділів: функціональні сектори; територіальні сектори; галузеві сектори.

Іноді замість експортних відділів великі фірми мають підрозділи в закордонних відділеннях, побудовані за регіональним принципом. Їм підпорядковуються всі збутові і виробничі фірми за кордоном.

Для реалізації продукції усіх своїх підприємств великі фірми нерідко створюють центральний офіс у вигляді юридичного самостійного акціонерного товариства або дочірньої експортної фірми, при цьому комерційна діяльність повністю відокремлюється від виробничої.

Створення таких офісів зі збуту продукціцї вигідно великим підприємствам. Формальо фірма-мати не відповідає за діяльність цих офісів, що дає змогу проводити будь-які операції.

Дрібні і середні фірми іноді організовують спільні збутові компанії у формі експортних асоціацій. Поширеною формою експортних операцій великих фірм є складальні заводи.

У країнах, що розвиваються, монополістичні обєднання створюють змішані збутові компанії. У результаті менший ризик втрати власності, зменшуються податки, використовуються місцева збутова мережа.

Великі фірми створюють власний зовнішньоторговельний апарат за кордоном. До його завдань входить вивчення ринку, умов угод, смаків споживачів. За кордоном експортер може організовувати оптові фірми зі збуту продукції. Вони приймають від імпортерів замовлення, пересилають їх своїм фірмам, стежать за виконанням замовлень, беруть участь у здаванні продукції замовникам, роблять із ними фінансові розрахунки, організовують рекламу. Деякі фірми мають склади готової продукції. Тоді їхні функції розширюються, вони демонструють товари і реалізують їх за кордоном.

За кордоном створюються і фірми, що займаються не тільки оптовою, а й роздрібленою торгівлею. Організація роздрібленої торгівлі за кордоном характерна для фірм, що випускають автомобілі, телевізори, взуття, парфумерію й інші товари. Оптові фірми виконують свої функції через комівояжерів, що є безпосередніми представниками промислових фірм. Вони приймають замовлення, ознайомлюють покупців із товарами, інформують фірму про смаки покупців, іноді є інкасаторами сум, одержуваних від покупців.

Облік експортних операцій.

Експорт - це продаж товарів або послуг іноземному покупцю з відправленням товару в країну покупця. Існують такі основні види експортних операцій: а) поставки експортного товару; б) експорт товару на умовах комерційного кредиту; в) експорт товару в рахунок державного кредиту (України), наданого країні іноземного покупця; г) експорт товару при компенсаційній угоді; д) експорт товару в рахунок надання допомоги. Крім товарів, можливий експорт робіт і експорт послуг.

Експорт товару оформляється контрактом, один примірник якого зберігається в головного бухгалтера, котрий контролює стан розрахунків. У контракті обов'язково вказується порядок розрахунків готівкою або в кредит, тобто з розстрочкою платежу. Розрахунки готівкою здійснюються через банки, форми розрахунків готівкою такі: банківський переказ; документарне інкасо; документарний акредитив; розрахунки за відкритим рахунком; розрахунки чеками.

Таким чином, розрахунки готівкою - це здебільшого розрахунки в безготівковій формі. Для проведення таких розрахунків в уповноважений банк, де відкрито рахунок резидента, подаються:

контракт або договір із нерезидентом, що передбачає повну або часткову оплату готівкою у ВКВ на суму до 10 тис. дол. США.

оригінали митних декларацій про вивіз із країни нерезидента і ввезення в Україну вільно конвертованої валюти;

копія паспорта уповноваженої особи для внесення в касу суми готівки;

повноваження фізичної особи-нерезидента відповідно до умов контракту або договору.

За наявності зазначених документів нерезидент безпосередньо здає в касу банку готівку для зарахування її на розподільний рахунок резидента.

Форма розрахунків вказується в контракті. Розрахунок у кредит або розрахунок із розстрочкою платежу має дві форми:

1) комерційний кредит (кредит експортера імпортеру);

2) видача авансу імпортером експортеру.

Експортним операціям вигідніші розрахунки готівкою, оскільки вони дають змогу швидко втягнути в обіг валютну виручку. В імпортних операціях доцільніше користуватися комерційним кредитом з урахуванням умов його надання.

Під час обліку експортних операцій необхідно чітко визначити, хто експортер товарів - підприємство-виробник, зовнішньоторговельна фірма, яка створена на підприємстві для цих цілей, але не є юридичною особою, чи спеціалізована зовнішньоторговельна фірма, що виконує доручення підприємства-виробника експортувати товар за комісійну винагороду, тобто здійснює посередницьку функцію.

Облік імпортних операцій.

Можливі такі варіанти придбання імпортного товару (або послуг):

1) придбання товару за готівку;

2) на умовах комерційного кредиту, наданого іноземним постачальником;

3) у рахунок погашення кредиту, наданого Україною країні іноземного постачальника, що погашається поставками імпортних товарів підприємствами країни іноземного постачальника;

4) у порядку компенсаційної операції;

5) у порядку бартерної угоди.

Рахунки з іноземними постачальниками за імпортні товари відображаються на рахунку 632 “Розрахунки з іноземними постачальниками”.

Основними документами для відображення в бухгалтерському обліку придбання імпортних товарів і розрахунків за них іноземними постачальниками є акцептований рахунок іноземного постачальника з прикладеними до нього товаросупровідними документами, передбаченими умовами контракту.

Рахунок 632 кредитується відповідно до розрахункових документів іноземного постачальника в межах суми акцепту. Невідфактуровані поставки відображаються в обліку за цінами контракту. На вартість придбаних імпортних товарів робиться запис на кредит рахунку 632 та дебет рахунку 281 “Товари на складі”.

Товари які імпортуються, обліковуються підприємством як імпортні товари з моменту надходження відповідних розрахункових і комерційних документів, що оформляють придбання товарів, до моменту їхньої оплати підприємством.

Імпортні товари враховуються за фактурною імпортною вартістю, під яким розуміють вартість самого товару і вартість тоари й упакування, оплачуваних іноземному постачальнику за його рахунком відповідно до контракту.

Покупцеві при імпорті товару важливо знати умови поставки товару, тому що вони впливають на імпортну (фактурну) вартість товару (СІФ, ФОБ, франко-кордон тощо). Так, у ціну товару на умовах ФОБ включаються транспортні й інші витрати постачальника до моменту навантаження товару на борт корабля.

Облік імпортних товарів, як і експортних, ведеться за обліковими партіями, при визначенні ознак яких беруться до уваги вид товару, можливість збереження партій у процесі перевезення, перевалювання і зберігання вантажів та інші умови.

Обліковуючи імпортні операції, потрібно чітко визначити, хто є покупцем товару на зовнішньому ринку - підприємство-споживач чи його посередник, бо це впливає на організацію обліку імпортних операцій.

Розглянемооблік закупівлі імпортних товарів за готівку при прямому виході підприємства на зовнішній ринок.

Облік руху імпортних товарів починається з акцепту рахунку-фактури постачальника за відвантажений товар.

Розрахунки з іноземною фірмою-постачальником можуть відображатися в бухгалтерському обліку до початку обліку товароруху чи після залежно від форми розрахунків. В Україні сьогодні найпоширенішими формами розрахунків за імпортні товари є: документальне інкасо, документарний акредитив і банківський переказ.

Оприбутковування імпортних товарів на склад покупцю здійснюється на підставі приймального акта або акта експертизи торговельно-промислової палати. У разі виявлення недостачі або дефекту товарів їх приймання неприпиняється, а складається рекламаційний акт, у якому, крім відповідних реквізитів, указується на невідповідність якості, комплектності тощо даним супровідних документів. Рекламаційні акти складаються упродовж 10-ти днів із дня прибуття товару на кожну партію, що надійшла за одним транспортним документом окремо за кожним постачальником. Якщо постачальник надає гарантії, то такий акт складається протягом 5-ти днів. Оформлений відповідним чином рекламаційний акт та інші документи надсилаються іноземному постачальникові. Недостача обліковується на рахунку 374 “Розрахунки за притензіями”.

Відповідно до чинного законодавства на імпортні товари (крім критичного імпортує) нараховується податок на додану вартість, що включається зовнішньо торговельну собівартість імпортного товару. Критичний імпорт - це перелік товарів установлених Кабінетом Міністрів України тільки для резидентів і тільки для вітчизняного виробнитцтва.

Для товарів що ввозятся на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не нижча митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження і страхування до пункту перетинання митного кордону України, сплата брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних із ввезенням таких товарів, плата за використання об'єктів інтелектуальної власності що належить до таких товарів, акцизних зборів, а також інших податків, зборів, за винятком податку на додану вартість, включених у ціну товарів, відповідно до законів України з питань оподаткування. Визначена в такий спосіб вартість перераховується в українскі гривні за валютним (обмінним) курсом Націонольного банку України, що діяв на момент виникнення податкових зобов'язань. Ставка податку на додану вартість - 20%.

2. Аналіз діяльності закритого акціонерного товариства “Коломийська швейна фабрика”

2.1 Коротка характеристика ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

Закрите акціонерне товариство (ЗАТ) “Коломийська швейна фабрика” засноване товариством покупців “Коломийської швейної фабрики” шляхом викупу її майна відповідно договору купівлі-продажу від 26 січня 1994 року згідно законів України “Про господарства товариства” та “Про підприємства в Україні”.

Форма власності підприємства - колективна. У організації є операційні виробничі плани, річні плани - прогнози.

Адреса підприємства:

78200, Україна,

Івано-Франківська область,

м. Коломия,

вул. Театральна, 35.

Скорочене найменування товариства - ЗАТ “КШФ”.

В 1995 році був створений проект під назвою “Нова високовиробнича технологія виготовлення одягу легкого асортименту”. Ідея проекту: виробництво сучасного високоякісного одягу легкого асортименту і його реалізація на вітчизняному і зарубіжному ринках.

Проектом передбачено здійснення слідуючих мироприємств:

1. Придбання високовиробничого обладнання.

2. Збільшення об'ємів виробництва підприємства.

3. Покращення асортименту і якості продукції.

В ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” безцехова структура управління, дві пошивочні дільниці. Дільниця №1 по вул. Театральній, 35, де знаходяться приміщення адміністративного корпусу. На дільниці №1 (по вул. Театральній, 35) розміщені чотири пошивочні потоки, два з яких працюють в двозмінному режимі праці та відпочинку, в цьому ж приміщенні - експерементальна дільниця, підготовчо-розкрійна дільниця.

Основною метою діяльності акціонерного товариства є реалізація економічних, соціальних, професійних і творчих інтересів та працівників товариства, отримання прибутку від діяльності по задоволенню суспільних потреб, напрямки і форми котрого визначаються чинним законодавством та статутом.

Основними видами діяльності акціонерного товариства є:

¦ виробництво швейних виробів та товарів народного вжитку;

¦ здійснення посередницької та торгівельної діяльності;

¦ надання послуг населенню: пошиття сорочок, блуз та інших виробів;

¦ здійснення зовнішньоекономічної діяльності згідно встановленого чинним законодавством порядку за напрямками діяльності товариства.

Товариство є юридичною особою з моменту його державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий валютний та інші рахунки у банку, печатку і штамп з власним найменуванням, фірмовий знак, зареєстровані у встановленому законом порядку. Акціонерне товариство здійснює свою діяльність на основі та у відповідності з чинним законодавством України та статутом. ЗАТ “КШФ” може створювати на території України і за її межами дочірні підприємства, та філії, представництва відповідно до чинного законодавства України.

Для забезпечення діяльності товариства створюється статутний фонд в розмірі 13965 млн. грн., який поділений на 13965 простих номінальною вартістю 1 млн. грн. кожна.

В зв'язку із розвитком ЗЕД підприємство активно працює по давальницькій схемі. ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” відноситься до міністерсива промислової політики України.

Основний асортимент виробів, які шиються на фабриці - це легкий асортимент:

¦ блуза;

¦ сукня;

¦ спідниця;

¦ брюки;

¦ комбінезони;

¦ жилетки;

¦ плаття та ін.

Середньомісячний обсяг продукції, що випускається складає 280 - 340 тис. шт. в залежності від асортименту, що складає в порівняних цінах на 1.01.1999 року 3083 тис.грн.., в діючих цінах - 960,7 тис.грн.

Усі працівники управлінського персоналу мають певні знання, освіту та досвід, вищу або середню-технічну освіту. Головне завдання керівництва фабрики заключається в пошуку партнерів для співпраці, оперативного розмитнення і замитнення продукції, якісного пошиву. Щоб ефективно працювало підприємство необхідно мати кваліфікованих працівників, які б могли правильно організувати діяльність роботи на підприємстві.

Управління підприємством веде голова правління, йому безпосередньо підпорядковуються:

? інженер по техніці безпеки;

? начальник відділу технічного контролю;

? заступник голови правління по виробництву (бригади, швейні цехи, розкрійно-підготовчі дільниці);

? заступник голови правління по зовнішньоекономічних зв'язках (відділ збуту і постачання);

? заступник голови правління по економіці та загальних питаннях;

? відділ кадрів.

Всі підрозділи пов'язані між собою. Кожному заступникові підпорядковуються відділи, які ділять між собою основні види діяльності. Виробничий процес підприємства грунтується на базі укладених зовнішньоекономічних контрактів з іноземними замовниками за схемою давальницької сировини.

Потенційні замовники підприємства:

1. “NV DELTEX” (Німеччина);

2. “ХЕКО Беклейд” (Німеччина);

3. “ЛОУ - ЛЕВІ” (Німеччина);

4. “ЕКОМ” (Німеччина).

Вище зазначені компанії - замовники є одночасно і постачальниками сировини для виробництва готової продукції.

Кожне замовлення на виготовлення швейних виробів супроводжується окремою специфікою та технічною схемою пероробки давальницької сировини.

Дане підприємство неодноразово нагороджувалось європризами, також воно проявило себе як конкурентноздатне, працівники стали більш кваліфікованими. ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” увійшла у каталог “Золоті сторінки”.

2.2 Характеристика покупців та сегментів ринку товарів і послуг підприємства

ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” в основному орієнтується на закази іноземних партнерів. У відповідності з тим, як буде виконкний заказ залежить діяльність підприємства.

Вимоги іноземних фірм дуже високі. Якість повинна відповідати тим цінам, які існують за кордоном.

Підприємство повністю залежить від заказчика, в разі недотримання якості і вимог відвантаженої продукції підприємству може бути виставлена притензія-рекламація. Це означає, що робітники за виконану роботу не отримають заробітну плату, фабрика недополучить валюту, а згідно українського законодавства, таке підприємство позбувають ліцензії на право займатися зовнішньоекономічною діяльністю. Крім цього податкова адміністрація напротязі трьох років покладає штраф і пеню на таке підприємство.

Ринок одягу відрізняється від інших ринків наступними параметрами:

1. Великий діапазон цін (ринок заповнений як продукцією по найнижчих цінах , так і по найвищих цінах, при чому є недостача якісного товару по середніх цінах).

2. Дуже широкий асортимент продукції.

3. Наявність потужної роздрібної мережі.

По даним операторів ринку, якщо спробувати розділити легкий одяг на чоловічий і жіночий, то частка першого складає 65%, іншого - 35%. При чому легкий одяг в 6 - 5 раз по об'єму продаж має перевагу над верхнім, оскільки споживач частіше змінює свій легкий гардероб.

Порівнюючи приведені вище дані із специфікою виробництва і ринку збуту продукції ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”, можна стверджувати про сприятливі умови для того, щоб фабрика і далі виходила на ринок з одягом легкого асортимену, при чому завдяки новій технології він був дишевший і якіснішим, тобто попадав під категорію якісного товару по середніх цінах.

Цей сегмент ринку є найбільшим незаповненим, тобто має велику ємність. Збут продукції планується на зовнішньому і внутрішньому ринках, тобто підприємство буде функціонувати вже по відпрацьованій давальницькій схемі, а в подальшому буде виходити на вітчизняний ринок з цією ж продукцією, а також з виробами виготовленими по власним дизайнерським розробках.

Говорячи про тенденції розвитку, що намічаються на ближню перспективу, і то можна сказати, що у зв'язку із складною економічною ситуацією в країні не передбачається позитивних змін, які б стимулювали розвиток і вдосконалення вітчизняної швейної промисловості. Відсутність бкдь-яких пільг, економічних стимулів гальмує створення і розвиток підприємств, які можуть забезпечити вітчизняний ринок продукцією легкої промисловості.

Обтяжливий податковий тиск не дає можливості підприємствам розгорнути свою виробничу діяльність. Тому підприємці шукають вихід із складного становища, налагоджуючи стосунки з іноземними партнерам.

2.3 Управління ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

Товариство має право залучати до роботи як спеціалістів України так і іноземних спеціалістів, самостійно обумовлюючи розміри і види оплати їхньої праці. Товариство забезпечує соціальний захист штатних працівників у відповідності з діючим законодавством України.

Весь персонал підприємства поділяється на:

¦ Промислововиробничий - це працівники, які зайняті у виробництві або його безпосередньому обслуговуванні (робітники основні і допоміжні, робітники обслуговуючого виробництва, працівники науководослідних підрозділів, лабораторій, складів та охорони).

¦ Непромисловий - це працівники, які не зв'язані з процесами промислового виробництва, але сприяють цьому (житловокомунальні працівники, робітники дитячих садків, амбулаторій, клуби, бібліотеки і т. д.).

Крім того весь персонал поділяється на чотири категорії:

1. Керівники.

2. Спеціалісти.

3. Службовці.

4. Робітники.

За рівнем кваліфікації робітники поділяються на чотири групи:

1. Висококваліфіковані робітники - виконують особливо складні та відповідальні роботи (ремонт і накладка обладнання, виготовлення швейних виробів).

2. Кваліфіковані робітники - виконують складні роботи.

3. Малокваліфіковані робітники - виконують накладні роботи.

4. Некваліфіковані робітники - виконують допоміжні та обслуговуючі роботи.

Усі працівники управлінського персоналу мають певні знання, освіту та досвід роботи, вищу або середню-технічну освіту.

Управління товариством здійснюють:

¦ Вищий орган товариства - загальні збори.

¦ Спостережна Рада.

¦ Правління товариства.

¦ Ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є загальні збори.

До компетенції Вищого органу товариства відносяться:

1. Затвердження угод, укладених на суму, що перевищує 5 статутного Фонду товариства.

2. Визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів та звітівт про їх виконання.

3. Визначення організаційної структури товариства.

4. Обрання та відкликання членів спостережної Ради товариства.

5. Затвердження статуту та внесення до нього змін та доповнень.

6. Визначення умов оплати праці посадових осіб товариства, призначееня ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

7. Затвердження правил розпорядку, внутрішніх документів товариства.

8. Винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства.

9. Визначення порядку покриття збитків.

10. Затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядок розподілу прбутків.

11. Обрання та відкликання членів правління та ревізійної комісії товариства.

Вищий орган товариства може розглядати й інші питання діяльності товариства.

Правомочність загальних зборів та прийняття ними рішень: порядок та строки їх скликання визначається відповідно до чинного законодавства України.

Спостережна рада є органом АТ. Вона формується з представників засновників ЗАТ. Спостережна рада має право:

1. Отримати інформацію про діяльність товариства.

2. Залучити експертів до аналізу окремих питань діяльності товариства.

3. Заслуховувати звіти правління, посадових осіб товариства.

Спостережна Рада подає загальним зборам звіт про роботу за рік. У разі визнання роботи спостережної Ради незадовільно - загальні збори подають пропозиції про зміни у її складі.

Спостережна Рада створена відповідно до статуту, діє не менше року до звіту про свою роботу за рік. По закінченні року обирається нова спостережна Рада, або затверджують на наступний період стару. Члени спостережної Ради несуть відповідальність у межах своїх повноважень за дотриманням інтересів акціонерів згідно з чинним законодавством.

Спостережна Рада з метою захисту інтересів акціонерів здійснює контроль за діяльністю правління товариства. Спостережна Рада:

¦ розглядає та затверджує звіти, які подають правління, ревізійна комісія за квартальний рік;

¦ здійснює дії щодо контролю діяльності правління;

¦ вносить загальним зборам пропозиції з питань діяльності товариства;

¦ погоджує проведення операцій розпорядження нерухомим майном;

¦ виступає у разі необхідності ініціатором проведення позачергових ревізій та аудиторських перевірок фінансово-господарської діяльності товариства;

¦ аналізує дії правління щодо управління товариством, реалізації інвестиційної, технічної та цінової політики, додержання номенклатури товарів і послуг.

За членами спостережної Ради на період повноважень зберігаються місця роботи та середньомісячний заробіток. Засідання спостережної Ради проводять не раніше одного разу на квартал і вважаються правомірними, якщо на них присутні 2/3 її членів. Рішення спостережної Ради приймаються більшістю голосів. У разі розподілу голосів порівну, голос голови є вирішальним.

Члени спостережної Ради АТ можуть бути членами виконавчого органу.

Виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю , є правління. До компетенції правління відносяться всі питання діяльності товариства, окрім тих, що згідно з чинним законодавством відносяться до компетенції вищого органу товариства. Вищий орган товариства може прнімати рішення про передачу частини йому належних прав до компетенції правління. Правління обирається на 5 років. Воно підзвітне у своїй діяльності вищому органу та спостережній Раді товариства і організовує виконання їх рішень.

Засідання правління товариства проводяться не раніше одного разу на місяць і вважаються правомочними, якщо на них присутні ? його членів. Рішення правління приймаються більшістю голосів. При розподілу голосів порівну , голос голови є вирішальним. Позачергові засідання правління скликаються на вимогу голови правління або 1/3 його членів.

На підставі рішень, прийнятих правлінням, голова правління надає накази на інші розпорядчі документи діяльності товариства. Члени спостережної Ради АТ можуть бути членами виконавчого органу. Перевірка господарсько-фінансової діяльності товариства проводиться ревізійною комісією яка затверджується вищим органом товариства.

Ревізійна комісія звітує тільки йому. Матеріали перевірки комісія надає вищому органу товариства - спостережній Раді. Комісія складається з шести членів. Ревізійна комісія має право залучати до своєї роботи експертів, аудиторські організації. Перевірки здійснюються за дорученням вищого органу товариств спостережної Ради, за власною ініціативою ревізійної комісіїабо на вимогу акціонерів. Ревізійна комісія зобо'вязана вимагати позачергового скликання загальних зборів, або проведення засідання спостережної Ради товариства, якщо виникла загроза інтересам товариства, або виявлено зловживання, допущені посадовими особами. Члени ревізійної комісії мають право брати участь у засіданнях правління. Ревізійна комісія складає висновки на підставі річних звітів та балансів. Без висновків ревізійної комісії вищий орган товариства не може затверджувати баланс. Посадовими особами АТ не можуть бути члени органів державної влади і управління, посадові особи органів прокуратури, військослужбовці, посадові особи державної безпеки та інші особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути посадовими особами АТ. Особи, які мають судимість за крадіжки та інші корисливі злочини, не можуть займати у товаристві керуючі посади, посади пов'язані з матеріальною відповідальністю.

Посадові особи відповідають за заподіяну ними товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України. Посадовими особами товариства визначаються голова, члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії та члени спостережної Ради. Посадові особи повинні зберігати комерційну таємницю, конфіденційну інформацію і несуть за її розголошення відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

2.4 Комплекс маркетингових комунікацій (реклама, стимулювання збуту, продаж)

Специфіка маркетингової діяльності базується на основі укладених контрактів з іноземними замовниками. Головним поняттям маркетингового плану є товар, продукція. Але підприємство само не вирішує, яку продукцію воно буде виробляти. Це визначає замовник, висилаючи до контрактів специфікації. Таким чином підприємство пропонує як товар свої послуги. Послуги підприємства полягають у виробництві легкого одягу широкого асортименту, а саме: сорочки, блузи, плаття, жилети, комбінезони та ін. Дизайн даних моделей визначається у специфікаціях і технологічних картах замовника.

Контроль якості готової продукції на підприємстві здійснюють у ВТК при наявності технологів-представників фірм замовників, які двічі на тиждень проводять оцінку якості готової продукції. Контроль якості здійснюється вибірково. При виявленні недоліків браку, готова продукція повертається на виправлення. Виправлення браку здійснюється за рахунок коштів виконавців.

Ціна, як елемент комплексу маркетингу, також входить в компетенцію маркетингової діяльності підприємства. Проте, підприємство цікавить не ціна одиниці готової продукції, а ціна за виконання робіт по пошиву одиниці виробу. Вибір ціни виконання робіт залежить від складності моделей, вимого до їх виконання, а також строків виконання замовлень. Дана ціна встановлюється в контракті, а також додатково корегується в специфікаціях.

Система збуту прдукції є досить простою. Підприємство постачає готову продукцію замовнику на умовах франко-перевізник (FCA), у зв'язку з чим несе мінімальні витрати по доставці, відвантаженні, страхуванні продукції пртягом періоду транспортування.

Український ринок пошиву одягу досить конкурентний. Є багато швейних фабрик, які ще працюють, але велика кількість з них працює по схемі давальницької сировини. Тому підприємство не відчуває гострої конкурентної боротьби.

ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” не використовує власну товарну марку, товарний знак чи торговий образ. Згідно контрактів підприємство маркує готову прдукцію товарними знаками замовників. Але на сучасному етапі іде розробка ескізу товарного знаку підприємства. Це здійснюється з метою налагодження власного виробництва по своїх дизайнерських розробках, які підприємство буде пропонувати своїм замовникам.

На підприємстві є відділ зовнішньоекономічних зв'язків, який по своїй суті є маркетинговим відділом. Його метою є ефективний вибір партнера для спільної діяльності:

¦ вивчає економічне середовище;

¦ приймає рішення про доцільність виходу на зовнішні ринки;

¦ налагоджує стосунки з іноземними партнерами, укладає контракти;

¦ приймає рішення про структуру комплексу маркетингу.

Однією з найважливіших складових комплексу маркетингових комунікацій для ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” повинна бути рекламна діяльність, що являє собою будь-яку форму неособистого подавання товару, чітко визначену замовником (рекламодавцем). Слід зазначити, що підприємство витрачає кошти на рекламу із спеціального фонду.

Можна розробити приблизний розподіл коштів на маркетингові комунікації для ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”. Цей розподіл наведено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Розподіл коштів на маркетингові комунікації ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

Підприємство	Загальна сума коштів на маркетингові комунікації
	Рекламу	Стимулювання збуту	Персональний продаж	Паблік рілейшинз
ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”	50	31	4	15

Заходи по стимулюванню збуту зводяться до виставок, ярмарків, цінових знижок, експозицій, розповсюдження виробничих зв'язків, рекламних сувенірів, представницьких заходів для клієнтури, ділової переписки сервісу тощо.

Виставки та ярмарки можуть бути як міжгалузевими, на яких представлені досягнення в різноманітних галузях діяльності, так і галузевими, що спеціалізуються на товарах конкретної галузі, експозиції, що молжуть діяти постійно або періодично, є менші за масштабами та кількістю учасників. Вони можуть розміщуватись на території організації виробника. Мета проведення виставок та ярмарок для ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” може бути різноманітною. Вона представлена у таблиці 2.2.

Таблиця 2.2. Мета проведення виставок та ярмарків для ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”.

Мета	Характеристика
Зустріч з потенційною клієнтурою	Створення та підтримка атмосфери серед споживачів; знайомство з потенційними споживачами; зростання престижу підприємства у своїй галузі.
Здійснення безпосередніх продаж	Обговорення умов контрактів, приймаються замовлення на поставку експонатів.
Розширення списку потенційних споживачів	Зав'язування контактів, що потім продовжуються у формі ділового листування у подальшому продажу.
Представлення нових торговельних та добіркових збутових агентів	Розширення сітки розподілу товарів промислового призначення.

Розповсюдження виробничих зразків може відбуватися різноманітними методами:

¦ висилаються поштою згідно списку потенційних споживачів;

¦ реклама зразків у галузевих виданнях або через “директ мейл” (використовуються купони на замовлення зразка за невелику плату);

¦ на спеціалізованих виставках, деи зразки вручаються лише зацікавленим особам.

Питання про те, чи проводити представницькі заходи для клієнтури і на яку суму їх фінансувати, залежить від організації збутової діяльності та конкретних обставин. Для ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”, де товари продаються великими партіями, представницькі витрати можуть виявитись основним методом стимулювання збуту.

На промисловому ринку не слід забувати про персональний продаж, що високо ціниться серед підприємств-виробників товарів промислового призначення. Персональний продаж застосовується як робота професійно підготовлених торгових агентів, з групою споживачів. Діяльність управління з персональним продажем товарів промислового призначення значною мірою співпадає з роботою будь-якого збутового підрозділу. Вона охоплює завдання по добору та навчанню, розподілу обов'язків між працюючими, наданню допомоги при роботі у галузях збуту, розробці та здійсненню системи матеріального заохочення, контролю за службовими витратами, поточному управлінню діяльністю підприємства.

Останнім часом у розвинутих країнах світу високими темпами впроваджується реклама, що розповсюджується за допомогою різних електронних засобів. Зокрема, з'явився новий вид реклами - реклама в електронній мережі, зокрема мережі Internet.

Для промислового ринку реклама в Internet дає змогу з достатньою швидкістю розповсюджувати інформацію про товари промислового призначення серед потенційних споживачів поряд з іншою маркетинговою інформацією та інтегруванням у світову господарську систему біль широко й ефективно пропагувати вітчизняну продукцію. При цьому, споживач інформації завжди перебуває в центрі рекламної акції й може оперативно реагувати на неї, що значно підвищує ефективність реклами.

Витрати на послуги щодо розміщення рекламної інформації на WWW-сторінках відносно невеликі й, залежно від обсягів інформації та способів її подачі (графічний, текстовий), вони зараз складають близько 50 - 75 грн. на місяць, вартість послуг щодо створення і підтримки віртуального WWW-сервера - удвічі більша. Однак ці витрати, зазвичай, швидко окупуються на промисловому підприємстві.

Одним із найважливіших інструментів прямої поштової реклами є “директ мейл” у створенні списку споживачів для персональної роботи та встановленні особистих стосунків з кожним із них. Фахівці визначають “директ мейл” як будь-який захід, спрямований на одержання відгуку споживача: чи це пряме замовлення на товар або послугу, чи це запит на подальшу інформацію, чи це звернення за товаром (послугою) на підприємство. Директ мейл поклав кінець розподілу двох завдань: збуту товару та розповсюдження інформації про нього. Наприклад, ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” могла б на замовлення вибрати за певними критеріями адреси підприємств для проведення реклами “директ мейл”, виготовити необхідні рекламно-інформаційні матеріали та розіслати їх потенційним покупцям.

У недалекому майбутньому керівництво ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” могла б розпочати власну увагу до паблік рілейшинз. Воно могло б вдатися до спонсорінгу, благодійності, організовувати пресконференції, демонструвати нові цехи та лінії у прграмах новин, займатися любіюванням своїх інтересів в урядових колах тощо. Такі заходи паблік рілейшинз дозволяють сформувати позитивне ставлення громадськості до даного підприємства, а через це домогтися значних пільг до його функціонування, привернути увагу впливових партнерів.

Таким чином, розглянуті тут особливості маркетингових комунікацій на промисловому ринку дали б змогу визначити найперспективніші напрями підвищення ефективності використання маркетингового б'юджету ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”.

2.5 Організаційна структура ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

Очолює колектив акціонерів голова правління. В обов'язки голови правління входить:

¦ керівництво підприємством;

¦ представляє підприємство у будь-яких організаціях;

¦ розпоряджається майном підприємства;

¦ відкриває розрахунковий рахунок;

¦ укладає договори.

На ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” є три заступники, які підпорядковують голові правління:

¦ заступник голови правління по економіці та загальних питаннях;

¦ заступник голови правління по зовнішньоекономічних зв'язках;

¦ заступник голови правління по виробництву.

Також голові правління безпосередньо підпорядковуються:

¦ інженер по техніці безпеки;

¦ начальник відділу технічного контролю;

¦ відділ кадрів.

Голова правління керує роботою правління. Він вправі без доручення здійснювати дії від імені АТ. Голова правління уповноважений керувати поточними справами товариства, виконувати рішення вищого органу товариства і спостережної Ради, представляти, укладати угоди від імені товариства, організовувати ведення протоколів.

Питання повноваження, умов діяльності та матеріального забезпечення голови правління визначаються в контракті, який укладається між головою та вищим органом товариства.

Перший заступник голови правління товариства допомагає голові у виконанні його повноважень та виконує обов'язки голови у його відсутності, виконує рішення вищого органу товариства та спостережної Ради, координує та контролює виробництво, провадить технологічну політику.

Всі підрозділи між собою пов'язані. Кожному заступникові підпорядковуються відділи, які і діляться між собою на основні види діяльності.

Заступник голови правління по економіці та загальних питаннях керує процесами планування, фінансово-кредитною діяльністю, організацією оплати та матеріального стимулювання праці, відповідає за розробку економічної стратегії, впровадження прогресивних економічних ідей.

Кожний місяць економічний відділ звітується по формах №1-П (Термінова) місячна, яка подається першого числа кожного місяця та №1-ПВ (Термінова) місячна форма відділу праці і заробітної плати. Вона подається сьомого числа кожного місяця, №1-П (Квартальна) - подається до четвертого числа кожного кварталу за звітний період. Пишеться звіт про використання робочого часу, який подається сьомого числа кожного місяця.

Заступник голови правління по зовнішньоекономічних зв'язках відповідає за пошук партнерів, за заключення контрактів, за здійснення експортно-імпортних операцій, за своєчасне відвантаження готових виробів, а також за діяльність складів і транспорту.На основі даних зовнішньоекономічний відділ по контрактах з інофірмами кожний місяць розраховує обсяг виконаних робіт і згідно дати відправки продукції відправляє по місцю призначення.

Члени правління відділу збуту і постачання організовують постачання матеріалів, комплектуючих, обладнання, збут продукції, організовує зовнішньоекономічні зв'язки товариства, відповідає за укладання контрактів на постачання і збут продукції на експорт і так далі.

Головним обов'язком заступника голови правління з виробництва є керівництво основним виробництвом, тобто безпосереднім прцесом виготовлення одягу, здійснення послуг чи діяльності з обслуговування клієнтів. Заступник підпорядковує собі: виробничий відділ, підготовчо-розкрійну дільницю, відділ головного механіка, експерементальну дільницю, швейні цехи.

Робота на підприємстві починається із заключення договору з інофірмою. Виробничий відділ свою роботу починає з засідання художньої ради, яка повністю опрацьовує зразок, згідно якого починає переробляти сировину. Крім зразка інофірма поставляє на фабрику технічну документацію та лекала і розкладки по яких іде розкрій тканини в розкрійній дільниці.

Одним із виробничих завдань є пошиття взірця в експерементальній дільниц, яка має свого начальника, конструктора, майстра по пошиву взірців. Робота експерементального цеху починається із вимірів лекал, відповідно до їх взірця, витримки всіх параметрів і вимог згідно технологічного опису і шкали розмірів.

За дільницею закріплений лекальщик і обміловщик, які опрацьовують документацію і розмножують лекала. Після закінчення виготовлення обміловок і опрацювання технічних вимог щодо взірця, майстер по пошиву взірця іде в бригади, щоб проконтролювати правильність виконання всіх операцій при пошиві виробів. Лекала і взірці виробів зберігаються на фабриці і використовуються при потребі, якщо є якість неточності в масовому пошиві виробів або при розбраковці виробів іноземним технологом.

Після того, як опрацьовано взірець, прведено розкрій тканини , видано всю необхідну фурнітуру в бригади і починається запуск моделі. На одному потоці можна запускати кілька моделей, основний асортимент, який шиють пошивочні бригади - це легкий жіночий одяг: блузи, сукні, штани, піджаки, комбінезони. Крій в бригади відправляють ліфтом . В штат адміністративно-господарського відділу входить два вантажники. Крій приймає майстер згідно маршруток, які випускає виробничий відділ. Майстер прийнявши крій робить запуск моделі. При цьому присутній технолог, майстер по пошиву взірців, контролер.

Пошив в бригадах відбувається по технологічній схемі і по операціях. Партії в бригаду розподіляє головний інженер, згідно кількості працівників в бригадах та розрахункової продукції праці. На фабриці є 5 пошивочних бригад, які мають свій робочий графік. Згідно технологічних схем розподілу праці іде пошив виробів, контроль за їх пошиттям.

Відділ кадрів керує процесами найму і звільнення працівників, підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

Головному бухгалтереві підпорядковані функції бухгалтерського обліку, статистичної звітності, економічного аналізу стану підприємства, проведення внутрішнього аудиту тощо.

Відділ технічного контролю (ВТК) складається з:

¦ начальника ВТК;

¦ технологів-контролерів.

Вони перевіряють якість готової продукції, без прийому ВТК продукція не відправляється за кордон.

Відділ технічного контролю є самостійним структурним підрозділом фабрики. Працівники ВТК, контролери на всіх дільницях виробництва входять до складу ВТК і підпорядковані адміністративно і функціонально начальнику ВТК.

Головним завданням ВТК - є здійснення контролю за якістю продукції на всіх технологічних переходах виробництва; своєчасне виявлення, попередження порушень і випуск продукції, яка не відповідає вимогам стандартів і технічних умов затверджених образцях-еталонах конструкторської і технологічної документації; умови поставки і договорів; посилання виробничої дисципліни і підвищення відповідальності всіх ланок виробництва за якістю випущеної продукції.

2.6 Аналіз трудових ресурсів ЗАТ “Коломийська швейна фабрика”

Найважливішим ресурсом підприємства є його працівники, які цілеспрямовано використовують усі інші ресурси для виробництва прдукції. В сучасних умовах господарювання , внаслідок помітного зменшення обсягів виробництва підприємства не з проблемами нестачі, а з наявністю зайвої робочої сили, необхідністю зменшення кількості робочих місць і водночас збереження кваліфікованих кадрів на майбутнє. Тому так важливо аналізувати стан трудових ресурсів, та їх використання на підприємстві, плинність кадрів, продуктивне використання робочого часу, та показники продуктивності праці, як одного з найважливіших показників діяльності кожного підприємства. Проведемо аналіз трудових ресурсів ЗАТ “Коломийська швейна фабрика” за 2001-2003 роки. Для початку визначимо зміну чисельності по роках та структуру персоналу. Для цього розробляємо аналітичну таблицю 2.3.

...